Перегляд вихідного коду сторінки Халькозин

{{Мінерал
 | Клас= Сульфід міді
 | Генезис= Екзогенний 
 | Колір= Індиговосиній, сірий, чорний, сіро-чорний
 | Форма кристалів= 
 | Злам= Нерівний до раковистого
 | Спайність= Недосконала
 | Твердість за шкалою Мооса= 2,5—3,0
 | Блиск= Металічний
 | Прозорість= Непрозорий
 | Колір риски= Сірий, темносірий
 | Густина= 5,5-5,8 г/см³
 | Плавкість=
 | Розчинність=
 | Показник заломлення=
 | Подвійне променезаломлення=
 | Показник відбиття, 
 | Плеохроїзм=
 | Дисперсія=
 | Фазові переходи=
 | Хімічні властивості=
 | Подібні мінерали=
 | Радіоактивність=
 | Магнетизм=
 | Особливості=
 |}}
'''Халькози́н''' ({{lang-grc|χαλκός}}&nbsp;— [[мідь]]), мідний блиск, халькоци́т&nbsp;— [[мінерал]] з класу сульфідів, {{iw|сульфід міді(I)|сульфід міді||Copper(I) sulfide}}.

Назва походить від {{lang-grc|χαλκός}} «халькос»&nbsp;— мідь (F.S.Beudant, 1832).

Синоніми: мідний блиск, кіприт, купреїн, редрутит, халькоцит (Дена, 1868), ципріт. [[Мідні руди|Мідна руда]].

== Загальний опис ==
[[Хімічна формула]]: Cu<sub>2</sub>S.
Вміст [[мідь|міді]] (Cu) становить 79,8&nbsp;%, [[сірка|сірки]] (S)&nbsp;— 20,2&nbsp;%.
Як домішки наявні Ag, інколи Fe.

Низькотемпературний (нижче 103 °С) різновид&nbsp;— моноклінний (α-Cu<sub>2</sub>S) або ромбічний при полісинтетичному двійникуванні. Високотемпературний (вище 103 °С) різновид гексагональний (β-Cu<sub>2</sub>S). При більш високих температурах переходить у кубічну модифікацію&nbsp;— [[дигеніт]] (Cu<sub>9</sub>S<sub>5</sub>). Форми виділення: масивні, щільні або зернисті аґреґати, короткопризматичні кристали, дещо витягнуті по осі, псевдогексагональні, товстотаблитчасті, рідше дипірамідальні і короткопризматичні, примазки. Спайність по (110) недосконала. [[Густина]] 5,5-5,8. Тв. 2,5-3,5. Свинцево-сірого кольору з металічним блиском. Синя або зелена гра кольорів. Риса темно-сіра. Непрозорий. Злом раковистий. Крихкий. Добрий провідник електрики. Слабо анізотропний. Ріжеться ножем. Слабко-ковкий. Є гол. рудним мінералом мідистих пісковиків.

== Кристалографія ==
При температурі нижчій від 103&nbsp;°C халькозин кристалізується в моноклінній сингонії з параметрами ґратки a = 11.881, b = 27.323, c = 13.491 Å, Z = 48; β = 116,35° та просторовій групі ''P'' 2<sub>1</sub>/''c''<ref>[http://webmineral.com/data/Chalcocite.shtml Webmineral. Chalcocite]{{ref-de}}</ref>. При вищій температурі переходить у гексагональну форму з просторовою групою ''P''6<sub>3</sub>/''mmc'' та параметрами ґратки a = 3,95 Å, c = 6,75 Å, Z = 2<ref>Hugo Strunz, Ernest H. Nickel: Strunz Mineralogical Tables. 9. Auflage. E. Schweizerbart'sche Verlagsbuchhandlung (Nägele u. Obermiller), Stuttgart 2001, ISBN 3-510-65188-X, C. 62.</ref>.

=== Агрегати і габітус ===
Халькозин звичайно утворює зернисті скупчення або вкрапленники, характерні різні зростки; у вигляді кристалів зустрічається рідко. Кристали мають товстотаблитчастий або короткостовбчастий [[Габітус (мінералогія)|габітус]]. Головними формами на кристалах є [[призма]] ''{110}, {021}, {011}, {023}'', біпіраміди ''{111}, {112}, {113},'' а також [[пінакоїд]] ''{001}''.
Відмічаються ''двійники'' по ''{110}'', псевдогексагональні зірчасті форми та ''«хрестоподібні»'' проростання по ''{032}'' i ''{112}''.

== Фізичні властивості ==
''[[Колір]]''&nbsp;— індиговосиній, сірий, чорний, сіро-чорний. ''[[Злам мінералів|Злам]]''&nbsp;— нерівний до раковистого. ''[[Спайність]]''&nbsp;— недосконала. ''[[Шкала Мооса|Твердість]]''&nbsp;— 2,5—3,0. ''[[Блиск]]''&nbsp;— металічний. ''[[Прозорість]]''&nbsp;— непрозорий. ''Колір риски''&nbsp;— сірий, темносірий. ''[[Густина]]''&nbsp;— 5,5-5,8 г/см³. Слабо ковкий. Добрий провідник електрики.

== Утворення і поширення ==
Халькозин&nbsp;— один з поширених [[сульфід]]ів, присутній у рудах всіх родовищ, що містять сульфіди міді, але рідко утворює великі скупчення. Походження зазвичай гіпергенне (у зоні вторинного сульфідного збагачення родовищ, що містять первинні сульфіди міді), рідше контактово-метасоматичні (у скарнах) і низько-температурне гідротермальне, можливо, також осадове (у мідистих [[пісковик]]ах).
У зоні окислення переходить в [[куприт]], [[малахіт]], [[азурит]] та інші вторинні мінерали міді; іноді (при обмеженому доступі [[кисень|кисню]])&nbsp;— в самородну [[мідь]]. Спостерігається разом з [[ковелін]]ом (CuS), [[аргентин]]ом (Ag<sub>2</sub>S), самородним [[срібло]]м тощо.
У менших кількостях зустрічається в гідротермальних низькотемпературних утвореннях разом з ендогенним [[борніт]]ом (Cu<sub>5</sub>FeS<sub>4</sub>).

Зустрічається в деяких гідротермальних, багатих на мідь і бідних на сірку сульфідних рудах разом з гіпогенним борнітом. Основна маса утворюється при гіпергенних процесах у зонах вторинного сульфідного збагачення мідних сульфідних руд. У великих кількостях відомий у шт. Монтана, Аризона, Коннектикут, Нью-Джерсі та на Алясці (США), у пров. Квебек (Канада). Інші знахідки: Галле, Тюрингія (ФРН), Ріо-Тінто (Іспанія), Браден, Чукікамата (Чилі), Алмалик (Узбекистан), Коунрад (Казахстан). Є на території України, зокрема в Карпатах, на Волині.

=== Родовища ===
Великі родовища халькозинових руд трапляються рідко. У значних кількостях халькозин зустрічається у зонах вторинного збагачення сульфідних родовищ (північноамериканські родовища Б'ютт у [[Монтана|Монтані]] і Бісбі в [[Аризона|Аризоні]]) де утворює значні скупчення як ендогенний<ref>Ендогенні процеси</ref> мінерал. Особливе промислове значення мають бідні вкраплені руди, відомі під назвою «''[http://porphyry%20copper porphyry copper]''{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}», які виявляються дуже рентабельними, бо займають великі площі і легко піддаються масовому [[збагачення|збагаченню]]. Такі родовища відкриті в [[Сполучені Штати Америки|США]], у штатах [[Юта]], [[Невада]], [[Аризона]].

== Практичне значення ==
Халькозин&nbsp;— найбагатший рудний мінерал міді. Халькозинвмісні руди належать до найбільш високоякісних типів мідних руд.

З <chem>Cu2S</chem> та інших руд,що містять [[Сірка|сульфур]](та мідь),можна [[Окисно-відновна реакція|відновити]] купрум піро- та гідро-металургійними процесами.Пірометалургійний метод використовує часткове [[окиснення]] руд,що містять Сульфур ,до [[Оксиди|оксидів]] Купруму, які відновлюються,реагуючи з надмірним [[Сульфіди|сульфідом]].

<chem>2Cu2O + Cu2S=6Cu + SO2
</chem> 

Піро-металургійний процес з руд типу <chem>CuFeS2</chem> заснований на наступній реакції: 

<chem>2CuFeS2 + 5O2 + 2SiO2 = 2Cu + 2FeSiO3 + 4SO2</chem>

Гідро-металургійні методи одержання Купруму засновані на селективному [[Розчинення|розчиненні]] мідних мінералів в розбавлених розчинах [[Аміак|аміаку]] або [[Сульфатна кислота|сульфатної кислоти]].З одержаних розчинів Купрум виділяють [[Електроліз|електролізом]],де Купрум буде утворюватися на [[Катод|катоді]], або [[Метали|витісняють]] [[Залізо|залізом]],бо тільки залізо проводить тепло та [[Електричний струм|струм]] краще за мідь.

== Різновиди ==
Розрізняють:
* халькозин білий (зайва назва халькозину),
* халькозин ізометричний (зайва назва дигеніту&nbsp;— (Cu<sub>2-x</sub><sup>1+</sup>Cu<sub>1/2x</sub><sup>2+</sup>)S, де х = 0,10-0,22),
* халькозин кубічний (зайва назва [[дигеніт]]у),
* халькозин пластинчастий (різновид халькозину з родовища [[Цумеб]], [[Намібія]], у вигляді пластинчастих аґреґатів),
* халькозин ромбічний (зайва назва халькозину),
* халькозин синій та халькозин сірий (зайва назва дигеніту),
* α-халькозин (зайва назва дигеніту),
* β-халькозин (зайва назва халькозину),
* γ-халькозин (гексагональна модифікація халькозину).

== Див. також ==
* [[Халькозинізація]]
* [[Список мінералів]]

== Примітки ==
{{reflist|2|refs=

}}

== Література ==
* {{МГЕ|nocat=1}}
* {{книга |автор = [[Лазаренко Євген Костянтинович|Лазаренко Є. К.]], Винар О. М. |частина = Халькозин |посилання частина = |заголовок =Мінералогічний словник |посилання = |том= |відповідальний = |місце = {{К.}} |видавництво = Наукова думка |рік = 1975 |сторінок = 774 |сторінки = |серія = |тираж = |isbn= |ref = Лазаренко Є. К. }}
* {{книга |автор = |частина = Халькозин |посилання частина = |заголовок =Мінералого-петрографічний словник |посилання = |том= 1. Мінералогічний словник |відповідальний = Укл. : [[Білецький Володимир Стефанович|Білецький В. С.]], [[Суярко Василь Григорович|Суярко В. Г.]], Іщенко Л. В. |місце = {{Х.}} |видавництво = НТУ «ХПІ» |рік = 2018 |сторінок = 444 |сторінки = |тираж = |isbn= 978-617-7565-14-6 |ref = Білецький В. С. }}
* [[Лазаренко Євген Костянтинович|Лазаренко Є. К.]] Курс мінералогії. Ч. 2. Львів, Вид. Львів. ун-ту.&nbsp;— 1959.&nbsp;— 654 с.
* Хёрлбат Н., К. Клейн. Минералогия по системе Дэна. Пер. с англ.&nbsp;— М. Недра, 1982.&nbsp;— 728 с.

== Посилання ==

{{Руди}}
{{Портали|Геологія|Мінералогія}}

[[Категорія:Сульфіди (мінерали)]]
[[Категорія:Мінерали міді]]