Перегляд вихідного коду сторінки Фармакокінетика

'''Фармакокінетика''' (від грец. φαρμακον — ліки, [[отрута]], зілля, κινητικός — те, що стосується руху)&nbsp;— розділ [[Фармакологія|фармакології]], який вивчає надходження (шляхи введення), всмоктування ([[Абсорбція|абсорбцію]]), розподіл, перетворення (біотрансформацію) лікарських засобів (ЛЗ) в [[організм]]і, виведення ([[Екскреція|екскрецію]], [[Елімінація (фармакокінетика)|елімінацію]]) їх з організму, а також залежність ефективності та переносимості препаратів залежно від цих процесів.<ref> Чекман І. С., Горчакова Н. О.
[http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnmu/2009_3/visnik_no3-09_32.pdf Науково-методичні основи викладання фармакокінетики лікарських засобів студентам медичного факультету] / [http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnmu/ Науковий вісник Національного медичного університету імені О.&nbsp;О.&nbsp;Богомольця Науковий журнал].&nbsp;— 2009, №&nbsp;3. {{ISSN|1998-3719}} </ref>
==Загальні відомості==
Розрізняють клінічну й експериментальну фармакокінетику. Клінічна фармакокінетика досліджує процеси надходження, розподілу, біотрансформації та екскреції лікарських речовин, а також виявлення зв'язків між концентрацією [[Лікарські засоби|лікарської речовини]] і (чи) її метаболітів у біологічних рідинах і тканинах та фармакологічним ефектом. Клінічна фармакокінетика визначає таке дозування [[Активний фармацевтичний інгредієнт|АФІ]], яке забезпечує їх необхідну концентрацію в середовищах [[організм]]у для досягнення оптимального лікувального ефекту.

Головне завдання експериментальної фармакокінетики&nbsp;— вивчення трансформації лікарських засобів (ЛЗ) в організмі тварин у нормі і при моделюванні різних захворювань.

== Основні показники ==
Для визначення фармакокінетичних показників [[організм]] [[людина|людини]] чи експериментальної [[тварина|тварини]] розглядається як особливе біологічне середовище, де відбувається розподіл лікарських засобів в [[орган (анатомія)|органах]], [[Тканина (біологія)|тканинах]], [[клітина]]х, субклітинних структурах, біотрансформація, а також взаємодія лікарських речовин з тканинними рецепторами.

Одним з основних показників, що визначають ефективність лікарських засобів, є концентрація лікарської речовини в ділянці [[Рецептор (орган)|рецептора]] або [[Тканина (біологія)|тканини]], де відбувається їх взаємодія. Визначити концентрацію лікарських речовин в організмі людини, в окремому органі чи тканині практично неможливо. Для визначення фармакокінетичних параметрів реєструють кількість лікарської речовини в [[кров]]і, оскільки здебільшого існує залежність між концентрацією речовини в крові і в ділянці рецептора. Ґрунтуючись на отриманих даних, будують [[Графік функції|графік]]&nbsp;— фармакокінетичну криву. На [[Ордината|осі ординат]] зазначають концентрацію речовини у [[Плазма крові|плазмі крові]], а на [[Абсциса|осі абсцис]]&nbsp;— термін дослідження.

Нижче наведено найчастіше вимірювані фармакокінетичні показники: Одиниці дози в таблиці виражаються в молях (моль) і молярній концентрації (М). Щоб виразити показники таблиці в одиницях маси замість [[кількість речовини]], замініть «моль» на «г», а «M» на «г/дм<sup>3</sup>».
{| class="wikitable"
!Поняття
!Опис
!''Символ''
!Одиниці вимірювання
!Формула
!Приклад
|-
|Доза
|Кількість призначеного препарату.
|''D''
|моль
|Параметр для формул
|500 ммоль
|-
|Інтервал дозування
|Часовий проміжок між прийманням ліків.
|''τ''
|с
|Параметр для формул
|24 год
|-
|Найвища концентрація, 
|Найвища концентрація речовини у плазмі крові.
|''C<sub>max</sub>''
|М
|Пряме вимірювання 
|60.9 ммоль/л
|-
|Максимальний час
|Час, протягом якого досягається C<sub>max</sub>.
|''t<sub>max</sub>''
|с
|Пряме вимірювання 
|3.9 год
|-
|Мінімальна концентрація
|Найнижча концентрація, лікарського засобу, щодосягається до введення наступної дози.
|''C<sub>min</sub>''
|М
|Пряме вимірювання 
|27.7 ммоль/л
|-
|Об'єм розподілу 
|Умовний об'єм рідини, необхідний для рівномірного розподілу (розчину) введеної дози ліків до концентрації, що визначається в крові в момент дослідження.
|''V<sub>d</sub>''
|м<sup>3</sup>
|<math>{D \over C_{0}}</math>
|6.0 л
|-
|[[Концентрація розчину|Концентрація речовини]]
|Кількість препарату в певному об'ємі плазми крові.
|''С<sub>k</sub>''
|М
|<math>{D \over V_{d}}</math>
|83.3 ммоль/л
|-
|[[Час біологічного напіврозпаду|Період напіввиведення]] 
|Час, протягом якого концентрація медикаменту зменшується вдвічі.
|''t<sub>1/2</sub>''
|с
|<math>{ln(2) \over k_{e}}</math>
|12 год
|-
|Константа елімінації 
|Швидкість виведення речовини з організму. Виражається у частці речовини, що виводиться з організму за одиницю часу. 
|''k<sub>el</sub>''
|с<sup>-1</sup>
|
|0.0578 год<sup>−1</sup>
|-
|Швидкість введення
|Швидкість введення, яка необхідна для підтримання терепевтичної дози в організмі.
|''k<sub>in</sub>''
|моль/с
|<math>C*Cl</math>
|50 ммоль/год
|-
| rowspan="2" |Площа під кінетичною кривою "концентрація – час"
| rowspan="2" |ПКК при лінійній кінетичній кривій (лінійній залежності) пропорційна кількості ліків, що знаходяться в системному кровотоку.
|''ПКК''{{уточнити термін| ППКК, ППК, ППФКК ...}}{{Джерело}}
|М*с
|<math>\int_{0}^{\infty} C \operatorname{d}\!t</math>
| rowspan="2" |1,320 ммоль/л*год
|-
|''ПКК''
|М*с
|<math>\int_{t}^{t+\tau} C \operatorname{d}\!t</math>
|-
|[[Кліренс (медицина)|Кліренс]]
|Умовний об'єм плазми крові, що звільняється від лікарської речовини за одиницю часу.
|''Cl''
|м<sup>3</sup>/с
|
|0.38 л/год
|-
|[[Біодоступність]]
|Відносна кількістю ліків, що взаємодіє з тканинними рецепторами. Різниться в залежності від хімічної будови речовини, технології виготовлення лікарської форми, від ступеня абсорбції ліків у кров та ін.
|<math>f</math>
|Безрозмірна величина
|
|0.8
|}

=== Методи досліджень фармакокінетики ===
Фармакокінетика розвинулась значною мірою за останні чотири десятиріччя, широко використовуючи [[Фізична хімія|фізико-хімічні]], [[біохімія|біохімічні]], [[математика|математичні]], [[статистика|статистичні]], [[Радіоімунний аналіз|радіоімунні]], ферментохімічні, [[Спектрофотометрія|спектрофотометричні]], [[Хроматографія|хроматографічні]], [[Полярографія|полярографічні]] методи дослідження для встановлення загальних закономірностей взаємодії лікарської речовини і тканинних мішеней. 

[[Біоаналіз|Біоаналітичні методи]] необхідні для побудови кривої "концентрація – час". Для вимірювання концентрації ліків у біологічній рідині, найчастіше в плазмі, застосовують хімічні методи. Точні біоаналітичні методи повинні бути вибірковими та чутливими. Наприклад, мікроскопічний термофорез може бути використаний для кількісної оцінки впливу біологічної рідини на спорідненість лікарського засобу до його мішені.

=== Фармакокінетичні властивості ===
Фармакокінетичні властивості у хімії ліків&nbsp;— властивості молекул ліків, що визначають їхню здатність досягнути місця зв'язування цільової біомакромолекули, а також покинути це місце.<ref>Глосарій термінів з хімії / Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.&nbsp;М.&nbsp;Литвиненка НАН України, Донецький національний університет.&nbsp;— Донецьк: «Вебер», 2008.&nbsp;— 758 с. ISBN 978-966-335-206-0.&nbsp;— {{Сторінка}}</ref>

== Основні процеси ==
Основні процеси фармакокінетики:<ref>{{Cite book
|title=Фармакологія |last=Чекман |first=Іван |year=2017 |publisher=Нова Книга |location=Вінниця |pages=49-52 |language=українською
|isbn=978-966-382-603-5 }}</ref><ref>Крайдашенко О.В.та інш., 2014, С.7</ref>
* Введення
* Всмоктування
* Розподіл
* Перетворення (біотрансформація, метаболізм)
* Виведення (елімінація; екскреція)

=== Введення ===
Перший етап обумовлений [[:Категорія:Шляхи введення лікарських засобів|шляхом введення препарату]] в організм та вивільненням ліків із лікарської форми.

Речовина може введена {{нп|Ентеральне введення|ентерально||Enteral administration}} (через травний тракт) та [[Парентеральне введення|парентерально]] (минаючи ШКТ). До ентерального належать такі способи: [[Пероральний прийом лікарських засобів|пероральний]] (проковтування лікарського засобу з подальшим проходженням його травним каналом), сублінгвальний (введення медикаментів під язик) та суббукальний (на слизову щоки), ректальний (у пряму кишку), через зонд.

При сублінгвальному і суббукальному шляхах уведення всмоктування починається досить швидко, препарати виявляють загальну дію, обминають печінковий бар'єр, не вступають у контакт з хлористоводневою кислотою шлунка і ферментами травного каналу. Ентеральний шлях найпростіший і найзручніший для хворого, не вимагає умов стерильності. Але таким чином лікарські засоби піддаються впливу травних соків і можуть втрачати свою активність. Наступний шлях забезпечує вищу біодоступність ЛЗ, оскільки всмоктуються із просвіту прямої кишки через систему нижньої порожнистої вени, таким чином оминаючи печінку. Ректально лікарські засоби вводять у вигляді супозиторіїв (свічок) або [[Клізма (процедура)|клізм]].

Парентеральні способи введення лікарські засоби: трансдермально, [[Інгаляція|інгаляційно]] та[[Ін'єкція (медицина)|ін'єкційні]] ([[Внутрішньовенна ін'єкція|внутрішньовенно]], [[Внутрішньом'язова ін'єкція|вн.-м'язово]], [[Внутрішньоартеріальна ін'єкція|вн.-артеріально]], [[Підшкірна ін'єкція|підшкірно]], вн.-порожнинно, субарахноїдально, субдурально, субокципітально, внутрішньокістково та ін.).

Трансдермальний (нашкірний) шлях широко використовується в дерматології для безпосереднього впливу на патологічний процес. Деякі речовини мають високу ліпофільність, можуть частково проникати через шкіру, всмоктуватись у кров і виявляти загальну дію. Під час інгаляції, вдихання газоподібних або дрібнодиспергованих твердих і рідких лікарських засобів (аерозолів) забезпечує майже таке саме швидке потрапляння їх у кров, як і введення у вену, не супроводжується травмуванням від ін'єкційної голки, що є важливим стосовно дітей, осіб похилого віку і виснажених хворих.

Проте найпоширенішим із парентеральних шляхів уведення є ін'єкційний. Введення у шкіру використовують переважно з діагностичною метою, а також при вакцинації. Підшкірний та внутрішньом'язовий способи використовують у разі неможливості введення речовин через рот або в вену, а також для подовження фармакотерапевтичного ефекту. Внутрішньовенне введення зберігає час, потрібний для всмоктування медикаментів при інших шляхах введення, дає можливість швидко створити в організмі максимальну їх концентрацію і одержати чіткий лікувальний ефект, що дуже важливо у випадках надання невідкладної допомоги. Введення в артерію дозволяє створити в ділянці кровопостачання даною артерією високу концентрацію лікарського засобу. Таким шляхом інколи вводять протипухлинні засоби. Лікарські засоби, які погано проникають через гематоенцефалічний бар'єр, можуть бути введені під оболонки мозку&nbsp;— субарахноїдально, субдурально, субокципітально.

=== Всмоктування ===
Це процес проникнення крізь біологічні мембрани в судинне русло і в тканини до специфічного клітинного рецептора. Процес всмоктування лікарських засобів залежить від способу проникнення (транспорту) їх з місця введення у внутрішнє середовище організму, відокремлене бар'єрними мембранами. Незважаючи на різноманітність цих біологічних структур, принцип проникнення через них подібний. В основі його лежать такі [[Мембранний транспорт|механізми]]: пасивна дифузія, полегшена дифузія, фільтрація, активний транспорт, піноцитоз.

Пасивна [[Дифузія (біологія)|дифузія]] відбувається без витрат енергії і можлива у двох протилежних напрямах&nbsp;— всередину клітин і назовні. Напрям і швидкість пасивної дифузії визначаються різницею концентрацій речовини по обидва боки мембрани. При полегшеній дифузії відбувається транспорт лікарських засобів через біологічні мембрани за участю молекул специфічних носіїв. Речовини нерозчинні в ліпідах, погано дифундують через біологічні мембрани і можуть частково проникати всередину клітини шляхом фільтрації через пори клітинної оболонки. Діаметр пор у мембранах епітелію кишок не перевищує 1 нм [1] тому через них проникають тільки вода, деякі іони (Na+, К+), а також дрібні гідрофільні молекули (наприклад, сечовина). Інтенсивність [[Фільтрація|фільтрації]] залежить від гідростатичного й осмотичного тиску. [[Активний транспорт]]&nbsp;— це перенесення молекул лікарських засобів через біологічні мембрани. [[Піноцитоз]] (від {{lang-gr|pino}}&nbsp;— пити, поглинати, і {{lang-gr|cytus}}&nbsp;— клітина)&nbsp;— це корпускулярна [[Всмоктування|абсорбція]], яка здійснюється шляхом втягування (інвагінації) поверхні мембрани з наступним утворенням везикули (вакуолі) навколо речовини, що транспортується як при фагоцитозі.

Науквопрактичні параметри визначення всмоктування:
* [[константа швидкості всмоктування]]
* [[біодоступність]]
* [[період напіввиведення]]

=== Розподіл ===
Розподіл лікарського засобу в біологічних рідинах, органах і тканинах може бути рівномірним і нерівномірним. Істотне значення в розподілі лікарських засобів має їхня властивість розчинятися у воді або в ліпідах. Поряд з речовинами, що відносно рівномірно розподіляються в тканинах ([[Етанол|спирт етиловий]], [[сечовина]], [[пентоксифілін]]), є такі, що вибірково накопичуються в жировій тканині, наприклад, [[тіопентал натрію]], [[аміназин]]. Якщо в організмі людини надзвичайно велика кількість нейтрального жиру ([[ожиріння]] з надлишком маси тіла до 50&nbsp;%), важливим фармакологічним чинником є депонування лікарських речовин у [[адипоцит]]ах. Це може зменшувати ефективність лікування.

Лікарські засоби можуть накопичуватися у сполучній тканині ([[бензогексоній]]), у кістковій ([[тетрациклін]]). Місце накопичення і переважний вплив на даний орган не завжди збігаються. Так, аміназин переважно накопичується в [[Легені|легенях]], а діє головним чином на [[Центральна нервова система|центральну нервову систему]], де його вміст значно менший. [[Серцеві глікозиди]] накопичуються в [[Надниркова залоза|надниркових залозах]], а основний ефект їх полягає у стимуляції [[міокард]]а.

=== Перетворення ===
Біотрансформація (перетворення) лікарських засобів&nbsp;— це біохімічні процеси перетворення (метаболізму) ЛЗ із зміною їхніх фармакологічних властивостей і утворенням метаболітів, які можуть виводитись з організму.

Метаболізм лікарських засобів здійснюється за двома напрямками: зі зменшенням фармакологічної активності та токсичності і з підвищенням фармакологічної активності та токсичності. В організмі більшість ЛЗ піддається метаболічним (фізико-хімічним, біохімічним) перетворенням, або біотрансформації, з утворенням полярних, тобто водорозчинних, сполук (метаболітів), здатних досить легко виводитися з організму. Ці сполуки, як правило, втрачають фармакологічну активність і стають менш токсичними. Наприклад, місцевий анестетик [[прокаїн]] гідролізується естеразами з утворенням діетиламіноетанолу і [[параамінобензойна кислота|параамінобензойної кислоти]]. Ці сполуки не мають місцевознеболюючої активності. Утворені метаболіти можуть бути активнішими, ніж введені речовини. Так, антидепресант [[амітриптилін]] у процесі біотрансформації перетворюється в нортриптилін, який відрізняється вищою фармакологічною активністю. Спирт етиловий перетворюється в організмі в етиловий альдегід, що значно токсичніший.

Лікарські засоби, в тому числі різні хімічні сполуки ([[ксенобіотик]]и), підлягають біотрансформації в різних органах і тканинах організму, але найактивніше&nbsp;— в [[Печінка|печінці]] (особливо якщо препарати вводять через травний канал), яка виконує дезінтоксикаційну, бар'єрну, екскреторну та інші функції. Біотрансформація відбувається також у [[Нирки|нирках]], стінці [[кишечник]]а.

=== Виведення ===
[[Виділення|Екскреція]] (елімінація) лікарського засобу або його метаболітів з організму є завершальним етапом взаємодії лікарського засобу і організму є виведення (екскреція) препарату (або його метаболітів) різними органами і тканинами: нирками, печінкою, легенями, слизовою оболонкою травного каналу, сльозовими, потовими, молочними (під час лактації) залозами та ін. Основним шляхом виведення багатьох лікарських засобів і їх метаболітів з організму є [[Нирки|ниркова екскреція]] (канальцева секреція і реабсорбція) та фільтрація у ниркових клубочках.

Для кількісної оцінки процесів виведення (елімінації) ліків з організму використовують такі показники, як: константа швидкості елімінації&nbsp;— К<sub>ел</sub>, період напівжиття (напіввиведення)&nbsp;— Т<sub>½</sub>(Т<sub>0,5</sub>), та кліренс&nbsp;— CL або Cl. К<sub>ел</sub>&nbsp;— це відсоток зниження концентрації ЛЗ за одиницю часу або швидкість його виведення з організму. Чим вище К<sub>ел</sub>, тим швидше ЛЗ виводиться з крові. Т<sub>½</sub>&nbsp;— характеризує час, впродовж якого концентрація ЛЗ у крові знижується у 2 рази (на 50&nbsp;%). Загальний кліренс препарату (Cl)&nbsp;— це умовний об'єм крові чи її плазми, що очищається від ЛЗ за одиницю часу.<ref>Крайдашенко О. В.та інш., 2014, С.8-9</ref>

== Див. також ==
* [[Фармакодинаміка]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* [http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/291/farmakokinetika ФАРМАКОКІНЕТИКА] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141213204402/http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/291/farmakokinetika |date=13 грудня 2014 }}  // [[Фармацевтична енциклопедія]]
* {{cite book |authors=Крайдашенко О.В., Кремзер О.О., Главацький О.М., Саржевська А.В. |title=КЛІНІЧНА ФАРМАКОЛОГІЯ |date=2014 |location=Запоріжжя 2014 |pages=6-20 |url=http://dspace.zsmu.edu.ua/bitstream/123456789/2921/1/KrajdashenkoOV14_Klinich_farm.pdf |accessdate=28 квітня 2023}}
* {{ref-ru}} ФАРМАКОКИНЕТИКА И ФАРМАКОДИНАМИКА ЛЕКАРСТВ  {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121110180315/http://www.spravocnikpolekarstvam.ru/farmakokinetika-lekarstvennykh-preparatov/farmakokinetika-i-farmakodinamika-lekarstv |date=10 листопада 2012 }}

== Посилання ==
* [http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1705/vivilnennya-likarskix-rechovin ВИВІЛЬНЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160310171420/http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1705/vivilnennya-likarskix-rechovin |date=10 березня 2016 }}  //[[Фармацевтична енциклопедія]]
* [http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/58/shlyaxi-vvedennya-likiv ШЛЯХИ ВВЕДЕННЯ ЛІКІВ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150626151753/http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/58/shlyaxi-vvedennya-likiv |date=26 червня 2015 }}  //[[Фармацевтична енциклопедія]]


{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Фармакологія]]
[[Категорія:Фармація]]
[[Категорія:Медична хімія]]