Перегляд вихідного коду сторінки Фагот

{{Otheruses}}
{{Otheruses|Фагот (музикант)}}
'''Фаго́т''' ({{lang-it|fagotto}}&nbsp;— букв. вузол, в'язка)&nbsp;— [[музичний інструмент]] сімейства дерев'яних духових.
[[Файл:FoxBassoon.jpg|thumb|Фагот]]

Винайдений в 1539&nbsp;р. Афраніо в Ферраре, унаслідок реконструкції [[Бомбарда (музика)|бомбарди]]. Сучасного вигляду фагот набув 1834 року внаслідок удосконалень, здійснених німецьким майстром І.&nbsp;А.&nbsp;Хеккелем та фаготистом К.&nbsp;Альменредером). Деякий час мав назву ''дульціан'' від {{lang-it|dolce}}&nbsp;— ніжний.

== Конструкція ==
Фагот виготовляється з [[клен]]а (раніше також із бука, самшита, явора та ін.). В конструкцію сучасного фаготу входить:
* ''Стовбур''&nbsp;— в формі літери U, що має 3 коліна&nbsp;— басове, «чобіток», та флігель. Загальна довжина&nbsp;— понад 2,5&nbsp;м.
* ''Розтруб''
* ''Ес''&nbsp;— металева трубка у формі літери S (звідки й назва), що кріпиться до стовбура. На іншу сторону еса встановлюється подівйна тростина, за допомогою якої видобувається звук.

Канал інструменту містить 25–30 отворів, 5–6 з яких закриваються пальцями, інші&nbsp;— клапанами.

Діапазон фаготу&nbsp;— від '''''B<sub>1</sub>''''' до <math> d^2 
</math>. В партитурі для симфонічного оркестру партія фаготів пишеться між партією [[кларнет]]ів та партією [[валторна|валторн]].

== Використання в музичній творчості ==
{{listen
|header=Демонстрація можливостей фаготу.
|filename     = Bassoon-technical-range.ogg
|title        = Звуки (A<sub>1</sub> B{{Music|b}}<sub>1</sub> E<sub>5</sub> A{{Music|b}}<sub>5</sub>)
|description =
|filename2 = Bassoon-technical-bflatoctaves.ogg
|title2 = Звук (B{{Music|b}} в різних октавах<sub>1</sub> B{{Music|b}}<sub>2</sub> B{{Music|b}}<sub>3</sub> B{{Music|b}}<sub>4</sub>)
|description2 =
|filename3 = Bassoon-technical-chromatic.ogg
|title3 = Хроматична гама на легато (B{{Music|b}}<sub>1</sub> to B{{Music|b}}<sub>4</sub>)
|description3 =
|filename4 = Bassoon-technical-articulations.ogg
|title4 = Гама фа-мажор різними штрихами (staccato, legato, legato+vibrato, легато)
|description4 =
|filename5 = Bassoon-technical-dynamics.ogg
|title5 = Звук B{{Music|b}} на крещендо і димінуендо
|description5 =
|filename6 = Bassoon-technical-trills.ogg
|title6 = Трелі (B<sub>4</sub> to C<sub>5</sub> B<sub>3</sub> to C<sub>4</sub> B<sub>2</sub> to C<sub>3</sub>)
|description6 =
|filename7 = Bassoon-technical-mouthbend.ogg
|title7 = Глісандо за допомогою тростини
|description7 =
|filename8 = Bassoon-technical-reed.ogg
|title8 = гра на тростині (без інструменту)
|description8 =
|filename9 = Bassoon-technical-fluttertongue.ogg
|title9 = фрулато
|description9 =
}}

=== XVI―XIX століття ===

На перших порах свого існування фагот виконував функцію посилення і дублювання басових голосів. Самостійнішу роль він почав грати на початку XVII століття. З'являються твори для дульціана та одного-двох інструментів у супроводі бассо континуо ― сонати Бьяджо Маріні, Даріо Кастелло, Джованні Батиста Буонаменте, Джованні Батиста Фонтани й інших авторів<ref>''K. Wagner''. Die Fagott-Instrumente des 17. Jahrhunderts (дисертація, Базельський університет, 1976) </ref>. Перший твір для сольного дульціана ― Фантазія зі збірки ''Canzoni, fantasie et correnti'' [[Бартоломе де Сельма-і-Салаверде]], опублікованого в 1638 році у Венеції. Автор доручив виконувачу соло інструменту достатньо складну на той час партію в діапазоні, розширеному вниз до ''B''<sub>1</sub> (сі-бемоль контроктави). Високі вимоги пред'являє до виконавця і Соната [[Філіп Фрідріх Бедекер|Філіпа Фрідріха Бедекера]] (1651). У монументальній праці ''Grunde-richtiger… Unterricht der musicalischen Kunst, oder Vierfaches musicalisches Kleblatt'' (1687) авторства [[Даніель Шпеєр |Даніеля Шпеєра]] є дві сонати для трьох дульціанів. Всі ці твори розраховані на інструмент з двома клапанами.

На рубежі XVII–XVIII століть популярність стрімко почав набирати новий, удосконалений інструмент ― фагот. Перш за все він увійшов до складу оперного оркестру: у деяких операх [[Рейнхард Кейзер|Рейнхарда Кейзера]] використовується до п'яти фаготів. [[Жан-Батист Люллі]] трактував фагот як басовий голос у духовому тріо, де верхні голоси доручалися двом гобоям, а саме тріо протиставлялося за тембром струнній групі оркестру (наприклад, в опері «Психея», 1678).

1728 року [[Георг Філіпп Телеман]] пише Сонату f-moll, в якій використовує ефекти «відлуння», кантилену у високому регістрі. Інші сонати цього періоду належать перу Карло Бесоцці, Йоганна Фрідріха Фаша, Йоганна Давида Гайніхена, Крістофа Шаффрата, Джона Ернеста Гальярдо. камерна музика для фагота цього періоду представлена також тріо-сонатами Телемана і Генделя; серію сонат для двох гобоїв і фагота створив [[Ян Дісмас Зеленка]].

39 концертів [[Антоніо Вівальді]] ― важлива частина репертуару фагота. Їх сольні партії передбачають прийоми, що увійдуть до вжитку через кілька десятиліть ― швидкі переходи і стрбики з регістра в регістр, віртуозні пасажі, довгі кантиленні епізоди. Водночас використовуваний діапазон (за рідкісними винятками) не виходить за рамки «дульціанових» двох з половиною октав: від '' до '' великої октави до ''соль'' першої. Концерти для фагота також писали [[Йоганн Готліб Граун|І.&nbsp;Г.&nbsp;Граун]], [[Крістоф Граупнеру]], [[Йоганн Готфрід Мютель|І.&nbsp;Г.&nbsp;Мютель]], [[ Йоганн Фрідріх Фаш]].

[[Йоганн Себастьян Бах|Й.&nbsp;С.&nbsp;Бах]] не залишив сольних творів для фагота (хоча іноді доручав йому сольні партії у своїх кантатах), однак кілька творів належить його синам ― [[Йоганн Крістіан Бах |Йогану Крістіанові]] (Концерт) та [[Карл Філіпп Емануель Бах|Карлу Філіппу Еммануелю]] (Тріо-сонати).

Одним з найчастіше виконуваних творів у репертуарі фагота є Концерт B-dur [[Вольфганг Амадей Моцарт|В.&nbsp;А.&nbsp;Моцарта]], написаний в 1774 році. Імовірно, цей концерт замовив 18-річному композиторові барон Дюрніц, сам фаготист-любитель. В 1934 був виявлений ще один концерт, на перших порах приписуваний [[Девьєн Франсуа|Ф. Девьєнові]], однак в 1975 було в ньому остаточно встановлено авторство Моцарта<ref>''W. Montgomery''. The Life and Works of Fran&#231;ois Devienne, 1759 ― 1803 (дисертація, Catholic University of America, 1975) </ref>.

Фагот часто застосовувався як один з виконуючих соло інструментів в [[Концертна симфонія|концертних симфоніях]]. Найвідоміші з них належать [[Й. Гайдн]]у (для гобоя, фагота, скрипки та віолончелі) і Моцарту (для гобоя, кларнета, фагота та валторни). Кілька концертів були написані для двох фаготів з оркестром.

Твори для фагота, починаючи з другої половини XVIII століття, можуть бути умовно розділені на дві групи. Перша з них&nbsp;― твори самих фаготистів, таких як [[Франсуа-Рене Гебауер]], [[Карл Якобі]], [[Карл Альменредер]]. Призначені для власних виступів, вони часто були написані у формі варіацій або фантазій на популярні теми. Друга&nbsp;― твори професійних композиторів розраховані на виконання конкретним музикантом. До неї можна віднести концерти К. Стаміца, Девьена, Кроммера, Данцева, Рейхи, Гуммеля, Калліводи, М. Гайдна, Кожелуха, Бервальде та ін. [[Карл Марія фон Вебер]] в 1811 році написав Концерт F-dur, op. 75, для мюнхенського придворного фаготист Брандта, крім того, йому належить Анданте і Угорське рондо, спочатку призначений для [[альт (струнний інструмент)|альта]]. Порівняно недавно був виявлений Концерт [[Джоаккіно Россіні]] (1845).

Набагато рідше фагот використовувався в камерній музиці. Відомо лише кілька сонат з фортепіано: [[Антон Генріх Аркуші|Антона Аркуші]], [[Йоганнес Амон|Й. Амона]], [[Антонін Рейха|А. Рейхи]], невеликі п'єси написали Людвіг Шпор і Крістіан Руммель. Французький фаготист [[Ежен Жанкур|Е. Жанкур]] поповнював свій репертуар перекладаннями творів, написаних для інших інструментів.

Роль фагота в оркестрі XIX століття також достатньо скромна. [[Гектор Берліоз]] дорікав йому за брак експресії і сили звуку, хоча й зазначав особливий тембр його верхнього регістру. Тільки з другої половини століття композитори починають доручати фаготу сольні епізоди, наприклад, [[Жорж Бізе]] в опері «[[Кармен (опера)|Кармен]]», [[Петро Ілліч Чайковський|Чайковський]] в [[Симфонія № 4 (Чайковський)|Четвертій]] та [[Симфонія № 6 (Чайковський)|Шостій]] симфоніях тощо

=== XX століття ===

Завдяки удосконаленню конструкції фагота і техніки гри на ньому його репертуар в XX столітті значно розширився. Сольну літературу для фагота писали [[Каміль Сен-Санс]], [[Едвард Елгар]], [[Ейтор Вілла-Лобос]], [[Пауль Хіндеміт]], [[Маріо Кастельнуово-Тедеско]], [[Андре Жоліве]], [[Нікас Скалкоттас]], [[Олександр Тансман]], [[Жан Франсе]], [[Лучано Беріо]], [[П'єр Булез]], [[Едісон Денисов]], [[Алан Хованесс]] і багато інших композиторів. Відповідальні оркестрові партії доручали фаготу [[Моріс Равель]], [[Ігор Стравінський]], [[Сергій Прокоф'єв]]. Розгорнуті сольні партії є в Сьомій, Восьмій і Дев'ятій симфонії [[Шостакович Дмитро Дмитрович|Дмитра Шостаковича]].

Новітні техніки гри, що увійшли в виконавську практику фаготистів&nbsp;― подвійне і потрійне стакато, мультифоніки, чвертьтонова інтонація та інші. У них є потреба у творах композиторів-авангардистів, в тому числі для фагота без супроводу.

Різновид фагота&nbsp;— [[контрафагот]], звучить октавою нижче фагота.
Серед видатних українських фаготистів&nbsp;— [[Апатський Володимир Миколайович|Апатський&nbsp;В.&nbsp;М.]]

== Література ==
* 24 п'єси для фагота або тромбона з фортепіано : (методичний зб.) / оброб. та перекладення О. Литвинова. — К. : Муз. Україна, 1969. 
* Експериментальні дослідження деяких особливостей акустичної природи фагота / Володимир Апатський // Мистецтвознавство України : зб. наук. пр. / Акад. мистецтв України ; . — К., 2007. — 113-119.
* Інструментознавство (інструменти духових оркестрів) : навч. посіб. / Л. Л. Дражниця; М-во культури і туризму України, Львів. нац. муз. акад. ім. М. В. Лисенка. - Л. : ЗУКЦ, 2011. - 168 c. - Бібліогр.: с. 162-164
* Історія виникнення фаготової школи в Україні / В. Старко // Молодь і ринок. - 2011. - № 2. - С. 107-111. - Бібліогр.: 6 назв.
* Про виражальні можливості фаогота з позицій сучасного виконавства / Володимир Апатський // Актуальні проблеми мистецької практики і мистецтвознавчої науки. Мистецькі обрії'2008 / Акад. мистецтв України, Ін-т проблем сучас. мистецтва. — Київ : Муз. Україна, 2008. — 141-146.
* Фаготове мистецтво в Україні: генеза, сучасний стан, шляхи розвитку : автореф. дис. ... канд. мистецтвознав. : 17.00.03 / В. Г. Старко; Львів. нац. муз. акад. ім. М.В. Лисенка. - Л., 2014. - 20 c.
* Фагот от А до Я / В. Н. Апатский; НМАУ им. П. И. Чайковского.- К.: НМАУ им. П. И. Чайковского, 2017.- 520 с.: нот.
* [[Лэнгвилл, Линдсей Грэм|Lyndesay Graham Langwill]]. Bassoon and Contrabassoon.&nbsp;— L.: E. Benn, 1965.

== Джерела ==
{{commons|Bassoon}}
* {{МузСлов}}
* [http://simphonica.narod.ru/docs/fagot.html Фагот] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20060430195303/http://simphonica.narod.ru/docs/fagot.html |date=30 квітня 2006 }}{{ref-ru}}

== Посилання ==
* {{УСЕ-4|[http://slovopedia.org.ua/29/53412/22673.html Фагот]}}
* [http://leksika.com.ua/12961019/ure/fagot Фагот] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161117204150/http://leksika.com.ua/12961019/ure/fagot |date=17 листопада 2016 }} / [[УРЕ]]

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Оркестрові інструменти]]
[[Категорія:Фаготи]]
[[Категорія:Барокові інструменти]]