Перегляд вихідного коду сторінки Уго Фано

{{Науковець 
| ім'я               = Уго Фано
| ім'я_мовою_оригінала ={{lang-it|Ugo Fano}}
| портрет =
| зображення_розмір =
| зображення_підпис =
| дата народження = 28.7.1912
| місце народження =
| дата смерті = 13.2.2001
| місце смерті =
| резиденція =
| громадянство =
| національність =
| галузь =
| заклад =
| Alma Mater =
| Посада = <!-- {{ інша суспільно значуща посада}} -->
| відомий через = автор концепції [[резонанс Фано|резонансу Фано]], ефекту Фано, коефіцієнтів Фано&nbsp;— Рака, діаграм Фано&nbsp;— Ліхтена
| звання =
| ступінь =
| керівник =
| учні =
| Батько =
| Мати =
| Дружина =
| Чоловік =
| Діти =
| нагороди =
| примітки =
| особиста_сторінка =
}}
'''Уго Фано''' ({{lang-it|Ugo Fano}}; [[28 липня]] [[1912]], [[Турин]]&nbsp;— [[13 лютого]] [[2001]], [[Чикаго]])&nbsp;— американський [[фізик]]-теоретик італійського походження. Член Національної академії наук США (1976). Найбільший спеціаліст другої половини XX століття в галузі теорії взаємодії випромінювання з речовиною.

== Біографія ==
Уго Фано народився в [[Турин]]і в багатій єврейській родині. Він був названий на честь діда, який бився у війні за [[Рісорджименто|об'єднання Італії]] на стороні [[Джузеппе Гарібальді]]. Батько, Джино Фано (Gino Fano), був професором геометрії Туринського університету. Мати, Роза Кассин (Rosa Cassin), походила з родини інженерів і була талановитою художницею і музикантом. Брат Уго, Роберт Фано (Robert Fano), згодом також став відомим науковцем, фахівцем в області теорії інформації. Уго був хворобливою дитиною і до четвертого класу навчався вдома. У дванадцятирічному віці він захопився їздою на велосипеді, що дозволило йому зміцнити здоров'я. Пізніше він захопився туризмом і альпінізмом, багато часу проводив на купленій багато років тому дідом віллі поблизу Верони (Villa Fano). Серед шкільних друзів Уго був Сальваторе Лурія, майбутній знаменитий мікробіолог і нобелівський лауреат.

Після того, як Фано вступив до Туринського університету, його старший кузен Джуліо Рака (Giulio Racah) переконав його зайнятися [[Фізика|фізикою]] і познайомив з Енріко Персико (Enrico Persico), під керівництвом якого Уго захистив докторську дисертацію в [[1934]] році. Після цього Персико влаштував його на роботу в групу [[Енріко Фермі]], і Фано переїхав до [[Рим]]у. Тут його основним наставником став Едоардо Амальді. У 1936 році Фано вирушив на два роки в [[Лейпцизький університет]], де працював під керівництвом [[Вернер Гейзенберг|Вернера Гейзенберга]]. Після повернення він деякий час працював лектором в Римі, однак гоніння проти [[євреї]]в, що активізувалися в Італії змусили Уго і його наречену Лілль Латтес (Lilla Lattes) ухвалити рішення про [[Еміграція|еміграцію]]. У лютому [[1939]] року вони спішно прийняли [[хрещення]] і були повінчані католицьким священиком, після чого Лілла вирушила в [[Аргентина|Аргентину]], а Уго, після заїзду в Париж, приєднався до неї. Там вони змогли отримати американські візи і в червні [[1939]] року прибули в Нью-Йорк.

У США Фано спочатку працював у Вашингтонському інституті біофізики, а незабаром переїхав в лабораторію Інституту Карнегі, розташовану в Колд-Спрінг-Харбор. Уго увійшов до групи Міліслава Демереца (Milislav Demerec) і займався в основному радіобіологією. Його інтерес до питань [[біофізика|біофізики]] і генетики виник на семінарі Паскуаля Йордана, що відбувся в Римі в 1938 році. Фано також активно співпрацював з Максом Дельбрюком, познайомивши його з Сальвадором Луріей (вони згодом розділили Нобелівську премію). Після вступу США у війну він перейшов на роботу в Балістичну лабораторію, розташовану на Абердинському випробувальному полігоні в штаті [[Меріленд]]. Незабаром у нього народилася дочка Мері. Всього у Уго і Лілль було двоє дітей&nbsp;— обидві дочки.

Після закінчення війни Фано на рік покинув Колд-Спрінг-Харбор, щоб попрацювати в Колумбійському університеті над проблемою складних елементарних процесів, що викликаються випромінюванням у зв'язку з його біологічними ефектами. У 1946 році Уго прийняв пропозицію перейти в Національне бюро стандартів, де продовжував працювати до 1966 року. У 1948 році він вперше повернувся до Італії, потім продовжував періодично приїжджати на батьківщину. У 1950-ті роки вийшло дві книги його авторства: перша, написана спільно з дружиною Лілль, також фізиком за освітою і вчителем за професією, була присвячена педагогічно правильному викладу основ атомної фізики; в інший, написаній з Джуліо Рака, викладалася теорія груп в контексті її використання у фізиці атомних і ядерних зіткнень.

У 1966 році, коли було ухвалено рішення про переведення Національного бюро стандартів у Гейтерсберг (штат Меріленд), Фано не побажав туди переїжджати і прийняв запрошення Чиказького університету, де продовжував працювати до [[2000]] року. У 1972—1974 роках він очолював фізичний факультет, в 1982 році отримав звання почесного професора (Professor Emeritus). В університеті він підготував велику кількість студентів та аспірантів, з багатьма з яких продовжував співпрацю і після їх переходу в інші організації. У 1990—1995 роках Фано виконував обов'язки помічника редактора журналу [[Reviews of Modern Physics]]. Він помер у Чикаго в результаті ускладнень, пов'язаних з [[Хвороба Альцгеймера|хворобою Альцгеймера]].

== Наукова діяльність ==
* Перша важлива робота Фано, проведена разом з Енріко Фермі в [[1935]] році, стосувалася інтерпретації форми деяких спектральних ліній [[Благородні гази|благородних газів]], що спостерігалися в спектральному континуумі Гансом Бойтлером (Hans Beutler) і званих зараз лініями Бойтлера&nbsp;— Фано. До цієї теми Фано повернувся в [[1961]] році, ввівши параметр асиметрії лінії. Ця ідея була використана в 1963 році для пояснення дивних спектральних ліній гелію за рахунок двухелектронного збудження через квазідискретний стан на тлі континууму. Ідея асиметричного резонансу Фано, що виникає за рахунок інтерференції континууму і дискретного стану, виявилася надзвичайно плідною не лише в [[Атомна фізика|атомній фізиці]], але й у [[Фізика конденсованого стану|фізиці конденсованого стану]], фізики [[Квантова точка|квантових точок]], [[Фотоніка|фотоніці]].
* Вивчення двократно іонізованих атомів призвело Фано до ідеї колективних квантових чисел і координат, за допомогою яких можна описувати цілі системи частинок. Багаторазово іонізовані атоми відповідають найменш дослідженій області спектру між ближнім ультрафіолетом і рентгенівськими променями. Процеси одночасного збудження кількох електронів дають якісно іншу картину, ніж збудження лише одного. Для вивчення цих процесів і був запропонований принципово новий підхід.
* У [[1965]] році спільно з Ліхтеном Фано дав пояснення процесам переходу [[кінетична енергія|кінетичної енергії]] атомів, що стикаються, в енергію збудження електронів (механізм Фано&nbsp;— Ліхтена). Цей механізм має загальне значення в теорії хімічних перетворень.
* Працюючи в групі Демереца, Фано вивчав вплив рентгенівського випромінювання на мух-дрозофіл. Під впливом робіт Дельбрюка з бактеріофагами, він також зайнявся цією темою, підсумком чого стало відкриття стійких до вірусів мутантів кишкової палички. Досвід роботи в області радіобіології привів Фано до усвідомлення недостатності чисто статистичної теорії мішеней, тому він зайнявся вивченням детальних атомно-молекулярних процесів, що відбуваються при попаданні енергійної зарядженої частинки в середовище. Він визначив деякі речовини, такі як кисень, здатні зменшувати радіаційні ушкодження, встановив час, необхідний клітці для відновлення після ушкодження.
* У 1947 році він ввів [[фактор Фано]], що визначає відхилення від середньої ефективності іонізації, яка викликається в середовищі випромінюванням. У 1954 році спільно з Л. Спенсером він проаналізував енергетичний спектр уповільнення швидких електронів в середовищі. Він також встановив теорему Фано про те, що потік вторинних частинок не залежить від варіацій щільності об'єму, збуджуваного первинним випромінюванням. Цей факт грає важливу роль у дозиметрії.
* У 1957 році Фано зробив важливий внесок у використання концепції матриць щільності і операторних уявлень (рівняння Ліувілля) в атомній та молекулярної фізики, продемонструвавши міць цих підходів.

== Основні публікації ==

=== Книги ===
* {{книга|автор= U. Fano, L. Fano. |заголовок= Basic physics of atoms and molecules |ссылка= |место= NY |издательство= Wiley |год= 1959}}
* {{книга|автор= U. Fano, [[Рака, Джулио|G. Racah]]. |заголовок= Irreducible tensorial sets |ссылка= |место= NY |издательство= Academic Press |год= 1959}}
* {{книга|автор= У. Фано, Л. Спенсер, М. Бергер. |заголовок= Перенос гамма-излучения |ссылка= |место= М. |издательство= Госатомиздат |год= 1963}}
* {{книга|автор= U. Fano, L. Fano. |заголовок= Physics of atoms and molecules: An Introduction to the structure of matter |ссылка= |место= Chicago |издательство= University Press |год= 1972}} Переклад: {{книга|автор= У. Фано, Л. Фано. |заголовок= Физика атомов и молекул |ссылка= |место= М. |издательство= Наука |год= 1980}}
* {{книга|автор= U. Fano, A. R. P. Rau. |заголовок= Atomic collisions and spectra |ссылка= |место= NY |издательство= Academic Press |год= 1986}}
* {{книга|автор= U. Fano, A. R. P. Rau. |заголовок= Symmetries in quantum physics |ссылка= |место= NY |издательство= Academic Press |год= 1996}}

=== Статті ===
* {{статья|автор= U. Fano. |заглавие= Sullo spettro di assorbimento dei gas nobili presso il limite dello spettro d'arco |ссылка= http://dx.doi.org/10.1007/BF02958288 |издание= Nuovo Cimento |год= 1935 |volume= 12 |pages= 154—161}}
* {{статья|автор= M. Demerec, U. Fano. |заглавие= Mechanism of the Origin of X-Ray Induced Notch Deficiencies in Drosophila Melanogaster |ссылка= http://www.pnas.org/content/27/1/24.full.pdf+html?sid=4d841b96-9b44-4981-9a2d-b7937b9646e4 |издание= PNAS |год= 1941 |volume= 27 |pages= 24—31}}
* {{статья|автор= U. Fano. |заглавие= Ionization Yield of Radiations. II. The Fluctuations of the Number of Ions |ссылка= http://dx.doi.org/10.1103/PhysRev.72.26 |издание= Phys. Rev |год= 1947 |volume= 72 |pages= 26—29}}
* {{статья|автор= L. V. Spencer, U. Fano. |заглавие= Energy Spectrum Resulting from Electron Slowing Down |ссылка= http://dx.doi.org/10.1103/PhysRev.93.1172 |издание= Phys. Rev |год= 1954 |volume= 93 |pages= 1172—1181}}
* {{статья|автор= U. Fano. |заглавие= Description of States in Quantum Mechanics by Density Matrix and Operator Techniques |ссылка= http://dx.doi.org/10.1103/RevModPhys.29.74 |издание= Rev. Mod. Phys |год= 1957 |volume= 29 |pages= 74—93}}
* {{статья|автор= U. Fano. |заглавие= Effects of configuration interaction on intensities and phase shifts |ссылка= http://dx.doi.org/10.1103/PhysRev.124.1866 |издание= Phys. Rev |год= 1961 |volume= 124 |pages= 1866—1878}}
* {{статья|автор= U. Fano. |заглавие= Pressure Broadening as a Prototype of Relaxation |ссылка= http://dx.doi.org/10.1103/PhysRev.131.259 |издание= Phys. Rev |год= 1963 |volume= 131 |pages= 259—268}}
* {{статья|автор= J. W. Cooper, U. Fano, F. Prats. |заглавие= Classification of Two-Electron Excitation Levels of Helium |ссылка= http://dx.doi.org/10.1103/PhysRevLett.10.518 |издание= Phys. Rev. Lett |год= 1963 |volume= 10 |pages= 518—521}}
* {{статья|автор= U. Fano, W. Lichten. |заглавие= Interpretation of Ar+-Ar Collisions at 50 KeV |ссылка= http://dx.doi.org/10.1103/PhysRevLett.14.627 |издание= Phys. Rev. Lett |год= 1965 |volume= 14 |pages= 627—629}}
* {{статья|автор= U. Fano, J. W. Cooper. |заглавие= Line Profiles in the Far-uv Absorption Spectra of the Rare Gases |ссылка= http://dx.doi.org/10.1103/PhysRev.137.A1364 |издание= Phys. Rev |год= 1965 |volume= 137 |pages= A1364—A1379}}
* {{статья|автор= U. Fano, J. W. Cooper. |заглавие= Spectral Distribution of Atomic Oscillator Strengths |ссылка= http://dx.doi.org/10.1103/RevModPhys.40.441 |издание= Rev. Mod. Phys |год= 1968 |volume= 40 |pages= 441—507}} Перевод: {{книга-ру|автор= У. Фано, Дж. Купер. |заглавие= Спектральные распределения сил осцилляторов в атомах |ссылка= |место= М. |издательство= Наука |год= 1972}}
* {{статья|автор= U. Fano. |заглавие= Spin Orientation of Photoelectrons Ejected by Circularly Polarized Light |ссылка= http://dx.doi.org/10.1103/PhysRev.178.131 |издание= Phys. Rev |год= 1969 |volume= 178 |pages= 131—136}}
* {{статья|автор= U. Fano. |заглавие= Quantum Defect Theory of ''l'' Uncoupling in H<math>_2</math> as an Example of Channel-Interaction Treatment |ссылка= http://dx.doi.org/10.1103/PhysRevA.2.353 |издание= Phys. Rev. A |год= 1970 |volume= 2 |pages= 353—365}}
* {{статья|автор= E. S. Chang, U. Fano. |заглавие= Angular Momentum Transfer in the Theory of Angular Distributions |ссылка= http://dx.doi.org/10.1103/PhysRevA.6.173 |издание= Phys. Rev. A |год= 1972 |volume= 6 |pages= 173—185}}
* {{статья|автор= U. Fano, D. Dill. |заглавие= Angular Momentum Transfer in the Theory of Angular Distributions |ссылка= http://dx.doi.org/10.1103/PhysRevA.6.185 |издание= Phys. Rev. A |год= 1972 |volume= 6 |pages= 185—192}}
* {{статья|автор= U. Fano, J. H. Macek. |заглавие= Impact Excitation and Polarization of the Emitted Light |ссылка= http://dx.doi.org/10.1103/RevModPhys.45.553 |издание= Rev. Mod. Phys |год= 1973 |volume= 45 |pages= 553—573}}
* {{статья|автор= C. Greene, U. Fano, G. Strinati. |заглавие= General form of the quantum-defect theory |ссылка= http://dx.doi.org/10.1103/PhysRevA.19.1485 |издание= Phys. Rev. A |год= 1979 |volume= 19 |pages= 1485—1509}}
* {{статья|автор= U. Fano. |заглавие= Correlations of two excited electrons |ссылка= http://dx.doi.org/10.1088/0034-4885/46/2/001 |издание= Rep. Prog. Phys |год= 1983 |volume= 46 |pages= 97—165}}

== Література ==
* {{статья|автор издания= [[Храмов, Юрий Алексеевич|Ю. А. Храмов]]. |заглавие= Уго Фано |ссылка= http://www.edu.delfa.net/Interest/biography/f/fano.htm |издание= Физики: Биографический справочник |год= 1983 |страницы= 271}}
* {{статья |автор=  |заглавие= Special Issue in Honor of Prof. Ugo Fano — Part 1 |ссылка= http://physicsessays.aip.org/dbt/dbt.jsp?KEY=PHESEM&Volume=13&Issue=2 |издание= Physics Essays |год= 2000 |volume= 13 |pages= 154—338 }}{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* {{статья |автор=  |заглавие= Special Issue in Honor of Prof. Ugo Fano — Part 2 |ссылка= http://physicsessays.aip.org/dbt/dbt.jsp?KEY=PHESEM&Volume=13&Issue=3 |издание= Physics Essays |год= 2000 |volume= 13 |pages= 339—514 }}{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* {{статья|автор= C. W. Clark. |заглавие= Obituary: Ugo Fano (1912–2001) |ссылка= http://www.nature.com/nature/journal/v410/n6825/full/410164a0.html |издание= [[Nature]] |год= 2001 |volume= 410 |pages= 164}}
* {{статья |автор= R. S. Berry, M. Inokuti. |заглавие= Ugo Fano (Obituary) |ссылка= http://scitation.aip.org/journals/doc/PHTOAD-ft/vol_54/iss_9/73_1.shtml?bypassSSO=1 |издание= [[Physics Today]] |год= Sept. 2001 |volume=  |pages= 73—74 }}{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* {{статья|автор= R. S. Berry, M. Inokuti, A. R. P. Rau. |заглавие= Ugo Fano |ссылка= http://books.nap.edu/html/biomems/ufano.pdf |издание= Biographical Memoirs of the National Academy of Sciences |год= 2009 |volume= |pages= 1—22}}

{{Нормативний контроль}}
{{DEFAULTSORT:Фано Уго}}
[[Категорія:Уродженці Турина]]
[[Категорія:Померли в Чикаго]]
[[Категорія:Італійські фізики]]
[[Категорія:Фізики США]]
[[Категорія:Члени і члени-кореспонденти Національної академії наук США]]
[[Категорія:Іноземні члени Лондонського королівського товариства]]
[[Категорія:Лауреати премії Енріко Фермі]]
[[Категорія:Члени Американської академії мистецтв і наук]]
[[Категорія:Італійські емігранти до США]]