Перегляд вихідного коду сторінки Тис звичайний

{{Speciesbox
| status = LC
| status_system = IUCN3.1
| image = Taxus baccata MHNT.jpg
| image_caption = Гілка зі зрілим та незрілим насінням (Сад рослин Тулузи, Франція)
| genus = Taxus
| species = baccata
| authority = [[Карл Лінней|L.]], 1753
| range_map = Taxus baccata range.svg
| range_map_caption = Ареал рідний + натуралізований
}}
'''Тис звичайний'''<ref>{{Кобів|Taxus|baccata}}</ref>, '''тис негній-дерево'''<ref>{{ОВРУ|38}}</ref>, '''тис я́гідний''', '''негній-де́рево'''<ref>{{СУНННСР|Taxus|baccata}}</ref> (''Taxus baccata'' L.)&nbsp;— [[Хвойні|хвойне]] [[Вічнозелені рослини|вічнозелене]] [[дерево]] (або великий [[кущ]]) родини [[Тисові|тисових]]. Усі частини рослини, окрім [[принасінник]]а («ягоди» без насіння), отруйні для людини через наявність у них алкалоїдів [[Таксини|таксинів]]<ref>{{Cite web|title=Promed Post|url=https://promedmail.org/promed-post/|website=ProMED-mail|accessdate=2021-10-04|language=en-US|archive-date=27 квітня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200427003946/https://promedmail.org/promed-post/}}</ref><ref>{{Cite news|title=Diagnosis of Taxus (Yew) Poisoning in a Horse|language=en|first4=Elizabeth R.|last3=Kinde|first3=Hailu|last2=Puschner|first2=Birgit|last=Tiwary|first=Asheesh K.|issue=3|url=https://doi.org/10.1177/104063870501700307|volume=17|pages=252–255|doi=10.1177/104063870501700307|issn=1040-6387|accessdate=2021-10-04|date=2005-05-01|work=Journal of Veterinary Diagnostic Investigation|last4=Tor}}</ref><ref>{{Cite book
|url=http://archive.org/details/bub_gb_0-op0XwlDmQC
|title=Poisonous plants of California
|last=unknown library
|first=Thomas C.
|last2=McClintock
|first2=Elizabeth May
|date=1986
|publisher=Berkeley : University of California Press
|isbn=978-0-520-05568-1
}}</ref>.

== Біологічні характеристики ==
Тис ягідний&nbsp;— вічнозелена деревоподібна або кущоподібна рослина, що сягає висоти до 25—30&nbsp;м. Росте відносно повільно. Тривалість життя 700—3500 років. [[Кора рослин|Кора]] червонувато-бура, на молодих пагонах гладка, на грубших гілках і стовбурах лущиться від старості (відшаровується тонкими пластинками). Деревина дуже тверда й важка, складається з тоненьких судин зі спіральними потовщеннями. Серцевинні промені складаються тільки з самої [[М'якоть|м'якоті]], смоляні ходи відсутні.

Листки ([[хвоя]]) ланцетоподібні, завдовжки до 30—50&nbsp;мм, завширшки 2,5&nbsp;мм, зверху темно-зелені, блискучі, знизу світло-матові, без білих прожилок, м'які, кінці загострені. Отруйні для коней і худоби.

Тис ягідний&nbsp;— [[дводомна рослина]], тому плодоносять не всі його екземпляри. На чоловічих деревах [[мікроспорангій|мікроспорангії]] помітні вже восени, округлої форми, жовтуваті, розміщені в пазухах листків на останньому пагоні. Під час цвітіння висовується коротка ніжка, на якій містяться [[пиляк]]и, кожен з яких має 5—8 мішечків, що тріскаються поздовжньо, [[Пилок|пилкові зерна]] без повітряних мішків, одноклітинні.

Насінний зачаток у тиса з'являється пізньої осені й зимує в стадії утворення мегаспороцитів. У тиса в одному [[нуцелус]]і буває 2—4 жіночі [[гаметофіт]]и, що утворюються з мегаспор однієї тетради, але не кожен з них утворює [[Архегоній|архегонії]]. У тиса вони оточені шаром прилеглих клітин [[гаметофіт]]а. В оболонці яйцеклітини тиса ягідного, що прилягає до клітин покривного шару, були відкриті [[плазмодесми]] (Горожанкін, 1883). Запліднення відбувається від кінця травня до початку червня. Від запилення до запліднення проходить близько 1 місяця, насіння дозріває 6 тижнів.

Насінина зазвичай овально-яйцеподібна, 5—8&nbsp;мм завдовжки і 4—5&nbsp;мм завширшки, оточена м'ясистим червоним [[принасінник]]ом (існують форми з принасінниками жовтого кольору<ref>IUCN</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.worldbotanical.com/taxus_baccata_var.htm |title=Taxus baccata var. fructo-lutea |language=en |last=Spjut |first=Richard W. |date=2006-09 |website=World Botanical Associates |accessdate=2017-03-29 |archive-date=25 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160325195705/http://www.worldbotanical.com/taxus_baccata_var.htm }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://conifersociety.org/conifers/conifer/taxus/baccata/lutea/ |title=Taxus baccata 'Lutea' |language=en |date=2013-05-23 |website=American Conifer Society |accessdate=2017-03-29 |archive-date=29 березня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170329000921/http://conifersociety.org/conifers/conifer/taxus/baccata/lutea/ }}</ref>).{{sfn|Жизнь растений 4|1978|с=412—413}}

Насінина проростає через рік, іноді через 2, а то й 3—4 роки.{{sfn|Кондратюк|1960|с=10–11}}{{sfn|Жизнь растений 4|1978|с=415}}<ref name="PFAF">{{Cite web |url=http://www.pfaf.org/user/Plant.aspx?LatinName=Taxus+baccata |title=Taxus baccata Yew, English yew, Common Yew |language=en |website=PFAF Plant Database |accessdate=2017-04-26 |archive-date=3 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160303174322/http://www.pfaf.org/user/plant.aspx?LatinName=Taxus+baccata }}</ref>

Тис зазвичай розмножують вегетативним методом. Цікаво, що живці, взяті з гілок, спрямованих угору, дають кущі з компактним вертикальним зростанням, а живці з горизонтальних гілок утворюють розкидисті низькі рослини.

== Екологічна приуроченість ==
Тис ягідний&nbsp;— рослина, вимоглива до вологості ґрунту та повітря. Серед усіх хвойних порід він найбільш тіньовитривале дерево. Жіночі особини дають насіння щорічно до глибокої старості, починаючи з 25—30-річного віку. Коренева система добре розвинута, пластична, утворює ендотрофну [[Мікориза|мікоризу]], завдяки чому може пристосуватися до різних умов. Молоді пагони, кора та листя містять алкалоїд токсин&nbsp;— <chem>C37H51NO10</chem> і сильно подразнювальну олію.

== Властивості й використання ==
Тіньовитривалий, [[деревина]] з чорно-бурою серцевиною, важка, міцна, стійка проти [[гниття]] (звідси й народна назва&nbsp;— негний-дерево), добре полірується. Використовують у [[Меблева промисловість|меблевій промисловості]], машинобудуванні, підводному будівництві тощо<ref name="ЕУ">{{ЕУ}} [http://litopys.org.ua/encycl/euii249.htm] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170222140250/http://litopys.org.ua/encycl/euii249.htm|date=22 лютого 2017}}</ref>.

Тис ягідний у давнину був поширений на дуже великій території, та майже повністю винищений людиною через свою міцну деревину, яка має сильні бактерицидні властивості&nbsp;— вона вбиває навіть мікроорганізми, які є в повітрі. Побутувала думка, що хата, в якій хоча б стельові балки зроблені з тису, надійно захищена від хвороботворних інфекцій, що надзвичайно цінувалося з огляду на масові епідемії.

У [[Стародавній Єгипет|Стародавньому Єгипті]] з тису робили саркофаги. У деяких країнах цією деревиною народ платив данину феодалам. За рахунок поєднання «живучості» і в'язкості деревини тис був одним з найкращих матеріалів для виготовлення луків. З тису робили, наприклад, середньовічні англійські довгі луки. Традиційно деревину використовували в токарстві та для виготовлення довгих луків і держаків для інструментів. Один з найстаріших у світі збережених дерев'яних артефактів&nbsp;— це вістря списа з тису, якому, за оцінкою, близько 450&nbsp;000 років (Yew, 2018). Раніше тисова деревина використовувалась для оздоблення княжих і королівських палаців. З неї виготовлялися найкращі луки для воїнів. На [[Гуцульщина|Гуцульщині]] виготовляли тисові хрести, лави, двері тощо. Нині, зважаючи на малі запаси тиса, з його деревини роблять різні сувеніри, а також і далі використовують у будівництві, у столярній і токарній справі, для оздоблення меблів і музичних інструментів, у вигляді фанери (European Yew, 2007).

Деревина, кора та листя тиса містять [[алкалоїд]] ([[Таксини|таксин]]), і тому він отруйний для людини й багатьох тварин, хоча, наприклад, зайці та олені охоче їдять тис без шкоди для себе. Існувало повір'я, що людину можна отруїти, подавши їй вино в кубку з тису, що насправді не є ймовірним. «Ягоди» (без насіння) їстівні й солодкі, але для більшості людей дещо неприємної драглистої структури<ref name="UTPD">{{cite web |url=https://temperate.theferns.info/viewtropical.php?id=Taxus+baccata |назва=Taxus baccata |вебсайт=Useful Temperate Plants Database |видавець=Ken Fern |дата-доступу=12.05.2022}} {{ref-en}}</ref>. У [[Львівський інститут економіки і туризму|Львівському інституті економіки і туризму]] розробили експериментальні зразки [[морозиво|морозива]] з додаванням [[джем]]у з ягід тиса ягідного<ref>[http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnltu_2014_24.2_28 Формування якості морозива з додаванням дикорослих ягід] / М.&nbsp;Л.&nbsp;Павлишин, Р.&nbsp;М.&nbsp;Захарчин, Є.&nbsp;І.&nbsp;Бурак // Науковий вісник НЛТУ України.&nbsp;— 2014.&nbsp;— Вип. 24.2.&nbsp;— С. 173—177. Процитовано 2017-01-30.</ref>.

== Отруєння тисом ==
Отруєння людини найчастіше можливе при споживанні отруйного насіння. Симптоми отруєння людини: нудота, блювота, пронос, загальна слабкість, біль у животі, сонливість, судоми, задуха, порушення серцевої діяльності, внаслідок чого настають стан [[Колапс (медицина)|колапсу]] і смерть. Летальний кінець може настати вже протягом першої години або протягом декількох годин (або перших днів). [[Пліній Старший]] у «Природничій історії» свідчить про випадки отруєння людини, яка випила вина з тисового кубка. Що старша хвоя тиса, то вона отруйніша.

== Використання тису в лікуванні хвороб ==
Деревину застосовують при асциті, місцево (у вигляді тирси)&nbsp;— при укусах скажених собак. У трактаті Авіценни «Канон лікарської науки» (1025) тис ягідний представлений як фітотерапевтичний засіб, що застосовується при серцевих захворюваннях (Tekol, 2007). Тис ягідний використовується в класичній гомеопатії (Дудченко & Грабова, 2011). З 1990-х років алкалоїди тисового дерева (таксани) використовуються для виготовлення протипухлинних засобів (паклітаксел, доцетаксел). Таксол з його цитотоксичними, антилейкемічними і антимітотоксичними властивостями, використовується в дослідницьких цілях. Попри серйозні занепокоєння щодо безпеки, тис використовується для лікування дифтерії, стрічкових глистів, набряклої мигдалини (тонзиліт), припадків (епілепсія), болів у м'язах та суглобах (ревматизм), станів сечовивідних шляхів та захворювань печінки. Корінні американці використовували тис для лікування низки недуг, таких як [[ревматизм]], [[гарячка]] та навіть [[артрит]]. Японці використовували тисову хвою проти таких хвороб, як [[цукровий діабет]], а жінки використовували його при проблемах із менструацією та спричинення абортів (Cashman & Craig, 2004).

Фармацевтичні компанії виготовляють паклітаксел (таксол), який відпускається за рецептом для лікування раку молочної залози та яєчників, з кори дерева тиса (Yew, 2014). Таксин у Великій Британії використовується в [[Хімієтерапія|хімієтерапії]] раку яєчників, молочної залози, прямої кишки, шкіри (Yew clippings to make chemotherapy,
2020). Гілки й листя в індійській медицині використовують як кардіотонічний, спазмолітичний, відхаркувальний засіб, при метеоризмі, епілепсії, бронхіальній астмі, бронхіті, діареї; в народній медицині&nbsp;— при жіночих хворобах, аменореї; зовнішньо&nbsp;— при корості, настій&nbsp;— при ангіні; в гомеопатії есенція з листя&nbsp;— при ревматизмі, подагрі, хворобах печінки, нирок, серця, при запорах, бешиховому запаленні, пустульозних дерматитах. Відвар насіння діє на серце аналогічно відвару наперстянки.

== Поширення ==
Тис ягідний&nbsp;— рідкісний реліктовий вид з диз'юнктивним ареалом. Його сучасний ареал охоплює території Польщі, Чехії, Словаччини, Шотландії, Іспанії, Португалії, Греції, Північної Африки, узбережжя Балтійського моря, Карпатських, Кавказьких та Кримських гір. Південніше його ареал зміщується в Туреччину, де охоплює узбережжя Чорного моря, західну і південну&nbsp;— центральну частину території Туреччини, і заходить у Північний Іран біля Каспійського моря.

Значні природні насадження тиса ягідного ростуть у Великій Британії, включаючи Внутрішні Гебриди та Оркнейські острови. Рідше зустрічається в Шотландії, Уельсі та Ірландії (Tittensor, 1980). Один із європейських тисових лісів природного походження зростає в Національному парку Кілларні в Ірландії. Займаючи площу близько 25&nbsp;га, цей осередок лісів є одним з найбільших за площею у Великій Британії та Ірландії (Killarney National Park, 2005).

У Швейцарії є відносно велика кількість молодих дерев тиса ягідного. Кількість дерев, обхват яких перевищує 10&nbsp;см, налічують близько 700&nbsp;000 шт., 50&nbsp;000 з яких ростуть у регіоні Хорнлі (Санкт-Галлен/Тургау/Цюрих). Під час першої Швейцарської національної інвентаризації лісів (1983—1985&nbsp;рр.) зафіксовано загалом 128&nbsp;450 дерев тиса, діаметром на висоті грудей від 12&nbsp;см (Brändli et al.,2009).

У змішаних лісах, на північному схилі гірського хребта Сент-Бауме (Франція) підраховано 4000 дерев тиса ягідного (Paule et al., 1993).
Загальну кількість дерев виду, що ростуть у природних лісах у Німеччині (близько 30&nbsp;000&nbsp;км²), оцінюють у близько 60&nbsp;000 дерев. Найбільше їх у Тюрингії понад 32&nbsp;000 дерев, Баварії&nbsp;— 14&nbsp;000 дерев, Баден-Вюртемберзі&nbsp;— 6000 дерев та Гессені&nbsp;— 3000 дерев (Röβner & Wendt, 2015).
Природні насадження тиса в Данії загальною площею 3&nbsp;га є на піщаних схилах і плато під наметом букового деревостану (Svenning, & Magård,1999).

У захисних лісах Австрії ростуть 7123 особини тиса ягідного на площі 68,5&nbsp;га (Herz et al., 2005; Dhar, et al., 2006, 2007). Поширення тиса в Бельгії обмежується кількома районами в південній частині країни (Deforce, & Bastiaens, 2007). Незначні популяції тиса ягідного зустрічаються у Латвії (Свиланс, 1996). З літературних даних (Zatloukal & Vančura, 2004) відомо, що в Чехії нараховують від 10&nbsp;000 до 11&nbsp;242 особин тиса ягідного в дубових, ялиново-букових та навіть у соснових лісах.

У Польщі є 33 резервати суворого захисту тисових лісів, загальною площею 806,5&nbsp;га (Szeszycki, 2006; Pawelec, 2010). Загалом інвентаризовано 448 локацій із 6057 деревами тиса (Falencka‐Jabłońska, 2004). Кілька значних популяцій тиса у Словаччині є в регіональних та національних заповідниках, де охороняється на площі близько 1630&nbsp;га (Dovčiak, 2002).

В Угорщині найбільший природний осередок тиса зустрічається в буковому лісі гір Бакони, поблизу Сентгал (Németh-Kiss et al., 1996; Frank &Heinze 2012).

Тисово-букові ліси (537&nbsp;га, 4224 дерева) зустрічаються у Румунії, які охороняються на місцевому та державному рівні (Togor & Burescu 2012; Simon et al., 2018).

Популяції тисів (173 ділянки, близько 9000 особин) обмежені в гірських районах Центральної та Північної Греції, особливо вздовж гірського хребта Пінд, гори Олімп, гірського хребта Родопі та гори Холомонтас на півострові Халкідікі.

Крім того, невеликі природні насадження тиса є в Пелопоннесі та на острові Евія (Kassioumis et al., 2004).

У [[Косово|Косові]] тис присутній у деяких районах гірських масивів албанських Альпгора Бабаллок (4,0&nbsp;га, 1200—1300&nbsp;м н.р.м.) і гора Белла (10,45&nbsp;га, 1600—1750&nbsp;м н.р.м.), гора Либенік (53,0&nbsp;га, 1000—1200&nbsp;м н.р.м.) та горі Коритник (10,45&nbsp;га, 1350—1600&nbsp;м н.р.м.) (Hysen et al., 2009).

На Піренейському півострові тис можна знайти майже у всіх гірських системах, особливо на півночі. Насадження за участю тиса ягідного ростуть у Перед-Піренеях, прибережних горах Каталонії, Альт-Маестраті, Конці, Альто- Таджо, гірських хребтах Валенсії, Центральних Горах та горах Монте-де-Толедо. Насадження з тисом ягідним у лісах Центральної Європи та каталонського середземноморського регіону займають 302,8&nbsp;га (Camprodon et al., 2016).

Тис ягідний можна зустріти у всіх італійських регіонах, хоча він трапляється в ізольованих і надзвичайно обмежених місцях. У природному
лісовому заповіднику «Foresta Umbra» (Італія) описано 1023 дерева тиса ягідного з діаметром стовбура на висоті грудей більш як 3&nbsp;см (Vessella et al., 2015). У заповідних районах Центральних Апеннін є три великі тисові популяції (3—12 тис. шт. особин тиса), загальною площею 379 га (Piovesan et al., 2009).

На о. Корсика нараховано 900 дорослих і зрілих особин тиса ягідного, що зосереджені на півдні Корте, на південному сході Кальві і на заході Порто-Веккіо (Paule et al., 1996). Поширення тиса на о. Сардинія обмежується гірськими районами: малі популяції (близько 50 локацій, площею ≈0,7 га) розташовані переважно на тінистих північних схилах (Farris et al., 2012). Тис ягідний природно поширений у горах Неброді (о. Сицилія) на площі 176,5 га (Mazzola & Domina, 2006).

Вид зустрічається в гірських районах північної частини Марокко: гірському хребті Ер-Риф, Середньому та [[Високий Атлас|Високому Атласі]], на висоті між (500) 1200 та 2000 (2350) м н.р.м. Популяції, представлені найбільшою кількістю особин, є в Західному Ер-Рифі та Середньому Атласі, тоді як на Високому Атласі зустрічаються лише поодинокі, ізольовані особини (Romo et al., 2017).

У Туреччині тис ягідний зустрічається лише в долинах річок і потоків Західного Причорномор'я країни та Мармуровоморському регіоні (Kaya &Raynal, 2001). У гірканських лісах особини Taxus baccata L. розкидані здебільшого у високогір'ї, де утворюють у деяких районах чисті чи змішані насадження такі як: Афра Тахте, Пуне Арам та долина Таркат (Ghanbari et al., 2019; Alavi et al., 2020).

Нещодавно знайдений новий осередок площею 13&nbsp;га на півночі Ірану в долині Тускістан (Waez-Mousavi & Maghsoudlou Nezhad, 2011).

На Кавказі збереглись ділянки, де тис має лісоутворювальне значення. Так, наприклад, у заповідній Хостинській тисо-самшитовій діброві тис займає площу 70&nbsp;га (Резчикова, 2010, 2012). Найбільше місце природного зростання тиса&nbsp;— у Східній Грузії, в урочищі Бацара, біля річки Алазані. Ця тисова діброва займає площу близько 700&nbsp;га (Gegechkori, 2018; Nakhutsrishvili, 2013). На її території нараховано 220&nbsp;000 екземплярів тисових дерев, які ростуть на висоті від 900&nbsp;м до 1350&nbsp;м н.р.м. (деякі локації до 1500&nbsp;м н.р.м.). Більшість дерев досягли 100-річного віку. Приблизно 13&nbsp;000 дерев віком за 400—600 років, але вважають, що деякі екземпляри мають вік 1200—2000 років (Ketskhoveli, 1959; Pridnya, 2000). За дослідженнями А.&nbsp;Г.&nbsp;Долуханова, ця тисова діброва «за розмірами, за кількістю дорослих дерев, за величністю деревостану, за потужності зростання та іншими ознаками є не тільки кращою на Кавказі, але і кращою на всій земній кулі» (цит. Долуханов, 1964). Загальна площа, яку займає тис на Кавказі становить більш як 1500&nbsp;га.

У Карпатській гірській системі найбільший осередок тиса (близько 160 тис. штук на площі 20&nbsp;га) зберігається в буково-ялицевому [[праліс]]і в долині потоку Торміанець у Високих Татрах у Словаччині. Порівняно зі Словацькими Карпатами в Українських росте значно менше тисів. У Румунських Карпатах тис трапляється дуже часто в межах висот 490—1486&nbsp;м над рівнем моря.

=== В Україні ===
На території України тис ягідний природно росте лише в [[Карпати|Карпатах]] та в [[Кримський півострів|Криму]], в культурі&nbsp;— у дендраріях та в інших декоративних насадженнях по всій Україні.

В Українських Карпатах природні популяції тиса ягідного збереглись лише у трьох осередках: Княждвірський ботанічний заказник (Прикарпаття), пам'ятка природи загальнодержавного значення «Тисовий яр» (Буковина) та Угольсько-Широколужанський заповідний масив (Закарпаття). У Карпатах тис ягідний росте двома смугами, пов'язаними з поширенням букових лісів: північний макросхил від 400 до 800&nbsp;м н.р.м., південний&nbsp;— 600—900&nbsp;м н.р.м. У Гірському Криму&nbsp;— у верхній частині південного (700—1200&nbsp;м н.р.м.) та північного (500—1200&nbsp;м н.р.м.) макросхилів. Тис ягідний прив'язаний до тінистих лісів на бурих евтрофних ґрунтах на карбонатах, в ущелинах, на скелях, крутих схилах, в умовах специфічного мікроклімату (високої вологості повітря, затінення). Росте в другому деревному ярусі в Карпатах&nbsp;— букових та ялицево-букових лісів (союз Cephalanthero-Fagion, кл. Querco-Fagetea), у Криму&nbsp;— скельнодубових та букових лісів (союз Dentario-
quinquefolii Fagion sylvaticae).

Найбільше місце зростання тиса в Україні і одне з найбільших у Європі&nbsp;— Княждвірський ботанічний заказник загальнодержавного значення. Цей осередок зростання тиса розміщується на північно-східному передгір'ї Карпат, на північних схилах уздовж річки [[Прут]], на висоті 320—460&nbsp;м н.р.м., поблизу с. [[Печеніжин]] Коломийського району (Івано-Франківська область). Його загальна площа&nbsp;— 208&nbsp;га, а тис безпосередньо росте на 70&nbsp;га. Згідно з літературними джерелами, в заказнику «Княждвірський» росте понад 22&nbsp;000 екземплярів тиса ягідного висотою 1,5&nbsp;м і вище (Павлюк, & Марченко, 2004; Уруський & Павлюк, 2017).

Наступний за величиною осередок зростання тиса лежить на території, що належить до Буковинського Прикарпаття, яке являє собою
передгір'я з вологим, помірно-континентальним кліматом. Тисово-букові ліси зростають у межиріччі Пруту та Сірету і за геоботанічним районуванням належать до лісів остепненого Прут-Сірецького району. Тисовий яр&nbsp;— пам'ятка природи загальнодержавного значення, лежить на території Кучурівського лісництва (ДП «Чернівецьке ЛГ», Чернівецька область), між селами Снячів та Глибочок Чернівецької області. Тут тис безпосередньо росте на площі 10&nbsp;га в кількості 1264 особини. Угольсько-Широколужанський масив, загальною площею 15&nbsp;580&nbsp;га, лежить на південних схилах полонини Менчул&nbsp;— потужного відрога гірського масиву Красна в межах висот 400—1280&nbsp;м н.р.м. Тис росте на Угольській ділянці, що в басейнах річок Мала та Велика Угольки поблизу с. Мала Уголька (Закарпатська область). Декілька невеликих осередків тиса ягідного охороняються і на території Карпатського біосферного заповідника. Всього на території КБЗ обліковано 1463 особини тиса ягідного, як деревоподібної, так і кущоподібної форми в межах висот від 650 до 1225&nbsp;м н. р. м. (в Угольсько-Широколужанському&nbsp;— 1074 особини, Мармароському&nbsp;— 256 особин, та Кузійскому масиві&nbsp;— 133 особини) (Кабаль et al., 2014; Полянчук, 2016; Полянчук et al., 2020).

Із літературних джерел та матеріалів лісовпорядкування відомо, що загальна площа насаджень за участю тиса ягідного у складі в Українських Карпатах становить 285,0&nbsp;га.

У давнину тисові ліси були поширені в Карпатах і на Передкарпатті (про що свідчать сліди в [[топоніміка|топоніміці]]&nbsp;— річка [[Тиса]], [[Тисів]], [[Тисмениця]] тощо)<ref name="ЕУ" />; тепер залишилися лише невеликі острівці, серед них:
* [[Княждвірський заказник]] у селі [[Княждвір]] (за [[СРСР]]&nbsp;— Верхнє)&nbsp;— один з найбільших заказників тиса ягідного в Європі. У Княждвірському заказнику росте 15,1 тис. шт. тисів на площі 70&nbsp;га (загальна площа заказника&nbsp;— 208&nbsp;га).
* Досить цікава ділянка тиса збереглася в урочищах Велика і Мала Уголька на Закарпатті (1500 шт. на площі 10&nbsp;га), вона займає друге місце в Україні після заказника «Княждвірський».

Поодинокі дерева тиса також ростуть у Болехівському, Вигодському районах Івано-Франківської області (у Надвірнянському та Солотвинському держлісгоспах) та Рахівському районі Закарпатської області (в с. Ділове росте «сімейна» пара тисів на обійсті місцевого господаря: чоловіче дерево&nbsp;― 216/68&nbsp;см та жіноче&nbsp;― 157/50&nbsp;см в окружності та діаметром відповідно. Дерева обстежували науковці з [[Карпатський біосферний заповідник|Карпатського біосферного заповідника]]. Чоловічому дереву ймовірно близько 500 років. Тис також росте в кількох місцях у Чернівецькій області.

Через свою рідкісність навіть окремі тисові дерева в українських містах часто мають статус пам'яток природи (наприклад, [[Тис ягідний (пам'ятка природи, Львів)|Тис ягідний у Львові]]).

== Галерея ==
<gallery>
Файл:Тис ягідний в Ботанічному саді імені академіка Олександра Фоміна в Києві.jpg|Тис ягідний в [[Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна|Ботанічному саду ім. Фоміна]] (м. [[Київ]])
Файл:Taxus baccata Lviv.JPG|Гілка з плодами (м. [[Львів]], 2012)
Файл:Тис Княждвір.jpg|Кора та стовбур тиса ягідного в [[Княждвірський заказник|Княждвірському заказнику]]
Файл:Тис княждвір.jpeg|Стовбур та крона тиса в Княждворі
Файл:Passer domesticus in yew.jpg|Самиця [[Горобець хатній|горобця хатнього]] поїдає «ягоди» тиса ([[Фінляндія]])
Файл:Taxus baccata MHNT seed.jpg|Насіння ([[Сад рослин Тулузи]], [[Франція]])
Файл:Тис мушака.jpg|[[Тис ягідний (пам'ятка природи, Львів)|Стовбур тиса ягідного]] (Львів)
Файл:Тис ягідний Солован.jpg|Одне з найстаріших у країні. Окружність 216&nbsp;см, діаметр 70&nbsp;см (Закарпатська область, с. Ділове)
Файл:Тис ягідний Солован (жін).jpg|Жіноче дерево в с. Ділове. 157/50&nbsp;см. Плодоносить.
Файл:Тис-заріччя.jpg|Діаметр орієнтовно 70&nbsp;см, с. Заріччя.
</gallery>
{{Commonscat|Taxus baccata in Ukraine|Тис ягідний в Україні}}

== Примітки ==
{{reflist}}

== Див. також ==
* [[Список дикорослих корисних рослин України]]

== Джерела ==
* {{Commonscat-inline|Taxus baccata}}
* {{ДКРУ}}
* {{СУМ-11|тис}}
* {{книга |автор=[[Кондратюк Євген Миколайович|Кондратюк Є. М.]] |заголовок=Дикоростучі хвойні України |місце=Київ |видавництво=Видавництво Академії наук Української РСР |рік=1960 |сторінок=120 |тираж=1000 |ref=Кондратюк}}
* {{книга |автор=Муравьева О. А., Борхвардт В. С. |частина=Семейство тиссовые (Taxaceae) |заголовок=Жизнь растений : в 6 т |місце=Москва |видавництво=Просвещение |рік=1978 |том=4 : Мхи. Плауны. Хвощи. Папоротники. Голосеменные растения |сторінки=411–420 |сторінок=447 |ref=Жизнь растений 4}} {{ref-ru}}

{{недостатньо виносок|дата=квітень 2017}}
{{Authority control}}
{{Taxonbar|from=Q179729}}
{{хвойні-доробити}}

[[Категорія:Хвойні дерева України]]
[[Категорія:Тис]]
[[Категорія:Рослини, описані 1753]]
[[Категорія:Дерева Європи]]
[[Категорія:Флора Північної Африки]]
[[Категорія:Рослини, занесені до Червоної книги України]]