Перегляд вихідного коду сторінки Стрілець A*

{{Otheruses|Стрілець}}
{{Infobox
|title=Стрілець А*
|image=[[Image:Sag A*.jpg|280px|alt=Example alt text]]
|caption=Зображення чорної діри, опубліковане у 2022 році, в рамках проєкту 	«[[Телескоп горизонту подій]]».
|headerstyle=background:#FCC857
|labelstyle=padding:2px
|header1=Спостережувані дані
|bodystyle=border-collapse:collapse|datastyle=padding:2px
|label3=Відстань
|data3=27000 [[Світловий рік|світлових років]] (8278 [[парсек]])
|label4=Радіус
|data4=не більше 45 а. о. (6,25 світлових годин)
|label5=Маса
|data5={{Маса Сонця|(4,31 ± 0,06){{e|6}}|link=yes}}
|label6=Температура
|data6= близько 1×10<sup>7</sup> [[Кельвін|K]]
}}
'''Стрілець A*''' (Sagittarius A*, Sgr A*)&nbsp;— [[надмасивна чорна діра]] в [[Галактичний центр|центрі]] [[Чумацький Шлях|нашої Галактики]].<ref>{{Cite web|title=There is a black hole near us – and we’ve seen it for the first ever time|url=https://www.independent.co.uk/tech/black-hole-galaxy-milky-way-supermassive-picture-image-eht-b2077405.html|website=The Independent|date=2022-05-13|accessdate=2022-06-30|language=en |author= Andrew Griffin }}</ref> Випромінює в [[Радіохвилі|радіо]], [[Інфрачервоне випромінювання|інфрачервоному]], [[Рентгенівське випромінювання|рентгенівському]] та інших діапазонах. Вона оточена гарячою радіовипромінювальною газовою хмарою діаметром близько 1,8&nbsp;пк<ref name="adsabs.harvard.edu">{{стаття
|автор       = Downes, D.; Martin, A. H. M.
|заголовок   = Compact Radio Sources in the Galactic Nucleus
|посилання   = http://adsabs.harvard.edu/abs/1971Natur.233..112D
|видання     = Nature
|тип         = 
|місце       =
|видавництво =
|рік         = 1971
|volume = 233
|номер       =
|сторінки    = 112-114
}}</ref>. Відстань до неї становить близько 27 тис. св. років, маса об'єкта&nbsp;— {{Маса Сонця|4,3&nbsp;млн.|link=yes}}<ref name="2009_Gillessen">{{стаття
|автор       = Gillessen, S.; Eisenhauer, F.; Trippe, S.; Alexander, T.; Genzel, R.; Martins, F.; Ott, T.
|заголовок   = Monitoring Stellar Orbits Around the Massive Black Hole in the Galactic Center
|bibcode   = 2009ApJ...692.1075G
|видання     = [[Astrophysical Journal]]
|тип         =
|місце       =
|видавництво =
|рік         = 2009
|volume = 692
|номер       =
|сторінки    = 1075—1109
|doi= 10.1088/0004-637X/692/2/1075
|arxiv= 0810.4674
}}</ref>.

== Історія ==

=== Спостереження в радіодіапазоні ===
Тривалий час центр нашої Галактики, приблизне розташування якого в [[Стрілець (сузір'я)|сузір'ї Стрільця]] було відомо з оптичних спостережень, не асоціювався з жодним компактним астрономічним об'єктом. Тільки 1960 року [[Ян Гендрик Оорт|Ян Оорт]] і Г. Рогур встановили, що поряд із галактичним центром (на кутовій відстані менше 0,03°) перебуває радіоджерело Стрілець А (Sgr A)<ref>{{стаття
|автор       = Oort, J. H.; Rougoor, G. W.
|заголовок   = The position of the galactic centre
|посилання   = http://adsabs.harvard.edu/abs/1960MNRAS.121..171O
|видання     = Monthly Notices of the Royal Astronomical Society
|тип         =
|місце       =
|видавництво =
|рік         = 1960
|volume = 121
|номер       =
|сторінки    = 171
}}</ref>.
У 1966 році Д. Даунс і А. Максвелл узагальнили дані радіоспостережень у дециметровому й сантиметровому діапазонах і дійшли висновку, що мале ядро Галактики являє собою об'єкт діаметром 10 пк, пов'язаний із джерелом Стрілець А<ref>{{стаття
|автор       = Downes, D.; Maxwell, A.
|заголовок   = Radio Observations of the Galactic Center Region
|посилання   = http://adsabs.harvard.edu/abs/1966ApJ...146..653D
|видання     = Astrophysical Journal
|тип         =
|місце       =
|видавництво =
|рік         = 1966
|volume = 146
|номер       =
|сторінки    = 653
}}</ref>.

На початок 1970-х років завдяки спостереженням в радіохвильовому діапазоні було відомо, що радіоджерело Стрілець-А має складну просторову структуру. У 1971 Даунс і Мартін проводили спостереження на Кембриджському радіотелескопі з базою 1,6 км на частотах 2,7 і 5 ГГц із роздільною здатністю близько 10' і з’ясували, що радіоджерело складається з двох дифузних хмар, які розташовані на відстані 1' одна від одної: східна частина (Sgr A) випромінює радіохвильовий спектр нетеплової природи, а західна (Sgr A*) є радіовипромінювальною хмарою гарячого іонізованого газу діаметром близько 45" (1,8&nbsp;[[Парсек|пк]])<ref name="adsabs.harvard.edu"/>.
1974 року Б. Балик та С. Сандерс провели на 43-метровому радіотелескопі Національної радіоастрономічної обсерваторії (NRAO) картографування радіоджерела Стрілець-А на частотах 2,7 і 8,1 ГГц з [[Роздільна здатність (оптика)|роздільною здатністю]] 2"<ref>{{стаття
|автор       = Balick, Bruce; Sanders, Robert H.
|заголовок   = Radio Fine Structure in the Galactic Center
|посилання   = http://adsabs.harvard.edu/abs/1974ApJ...192..325B
|видання     = Astrophysical Journal
|тип         =
|місце       =
|видавництво =
|рік         = 1974
|volume = 192
|номер       =
|сторінки    = 325-336
}}</ref>.
Було виявлено, що обидва радіоджерела є компактними утвореннями діаметром менше 10" (0,4&nbsp;пк), які оточені хмарами гарячого газу.

=== Початок спостережень в інфрачервоному діапазоні ===
До кінця 1960-х років не існувало ефективних інструментів для вивчення центральних ділянок Галактики, оскільки щільні хмари космічного пилу, які закривають від спостерігача галактичне ядро, повністю поглинають видиме випромінювання, що йде від нього, і значно ускладнюють роботу в радіодіапазоні.

Ситуація докорінно змінилася завдяки розвитку інфрачервоної астрономії, для якої космічний пил практично прозорий. Ще в 1947 році Стеббінс і А. Уітфорд, використовуючи фотоелемент, просканували галактичний екватор на довжині хвилі 1,03 мкм, проте не виявили дискретного інфрачервоного джерела<ref>{{стаття
|автор       = Stebbins, Joel; Whitford, A. E.
|заголовок   = Infrared radiation from the region of the galactic center
|посилання   = http://adsabs.harvard.edu/abs/1947AJ.....52R.130S
|видання     = Astrophysical Journal
|тип         =
|місце       =
|видавництво =
|рік         = 1947
|volume = 52
|номер       =
|сторінки    = 131
}}</ref>.
В.&nbsp;І.&nbsp;Мороз у 1961 році провів аналогічне сканування околиць Sgr A на хвилі 1,7 мкм і теж зазнав невдачі<ref>{{стаття
|автор       = Moroz, V. I.
|заголовок   = An Attempt to Observe the Infrared Radiation of the Galactic Nucleus
|посилання   = http://adsabs.harvard.edu/abs/1961AZh....38..487M
|видання     = Astronomicheskii Zhurnal
|тип         =
|місце       =
|видавництво =
|рік         = 1961
|volume = 38
|номер       =
|сторінки    = 487
}}</ref>.
У 1966 році Є. Беклін сканував район Sgr A в діапазоні 2,0-2,4 мкм і вперше виявив джерело, що за положенням і розмірами відповідало радіоджерелу Стрілець-А.
У 1968 році Є. Беклін і Г. Нойгебауер провели сканування на довжині хвиль 1,65, 2,2 і 3,4 мкм з роздільною здатністю 0,08—1,8" і виявили об'єкт складної структури, що складався з основного інфрачервоного джерела діаметром 5', компактного об'єкта всередині нього, розширеної фонової області та кількох компактних зореподібних джерел поряд з основним джерелом<ref>{{стаття
|автор       = Becklin, E. E.; Neugebauer, G.
|заголовок   = Infrared Observations of the Galactic Center
|посилання   = http://adsabs.harvard.edu/abs/1968ApJ...151..145B
|видання     = Astrophysical Journal
|тип         =
|місце       =
|видавництво =
|рік         = 1968
|volume = 151
|номер       =
|сторінки    = 145
}}</ref>.

У середині 1970-х років почалося дослідження динамічних характеристик об'єктів, за якими велися спостереження. У 1976 році Є. Воллман спектральними методами (застосовувалася лінія випромінювання [[неон]]у Ne II з довжиною хвилі 12,8&nbsp;мкм) досліджував швидкість руху газів, в області діаметром 0,8&nbsp;пк навколо галактичного центру. Спостереження показали симетричний рух газу зі швидкістю близько 75 км/c. За отриманими даними Воллман зробив одну з перших спроб оцінити масу об'єкта, що ймовірно перебуває в центрі Галактики. Отримана ним верхня межа маси дорівнювала {{маса Сонця|4{{e |6}}}}<ref>{{стаття
|автор       = Wollman, E. R.; Geballe, T. R.; Lacy, J. H.; Townes, C. H.; Rank, D. M.
|заголовок   = Spectral and spatial resolution of the 12.8 micron NE II emission from the galactic center
|посилання   = http://adsabs.harvard.edu/abs/1976ApJ...205L...5W
|видання     = Astrophysical Journal
|тип         =
|місце       =
|видавництво =
|рік         = 1976
|том         =  205
|номер       =
|сторінки    = L5-L9
}}</ref>.

=== Виявлення компактних інфрачервоних джерел ===
Подальше збільшення роздільної здатності телескопів дозволило виділити в газовій хмарі, що оточує центр галактики, кілька компактних інфрачервоних джерел. У 1975 році Є. Беклін і Г. Нойгебауер склали інфрачервону карту центру галактики на довжині хвиль 2,2 і 10 мкм з роздільною здатністю 2,5", на якій виділили 20 відокремлених джерел, яким дали позначення IRS1-IRS20<ref>{{стаття
|автор       = Becklin, E. E.; Neugebauer, G.
|заголовок   = High-resolution maps of the galactic center at 2.2 and 10 microns
|посилання   = http://adsabs.harvard.edu/abs/1975ApJ...200L..71B
|видання     = Astrophysical Journal
|тип         =
|місце       =
|видавництво =
|рік         = 1975
|том         = 200
|номер       =
|сторінки    = L71-L74
}}</ref>.
Чотири з них (1, 2, 3, 5) позиційно збігалися з відомими з радіоспостережень компонентами радіоджерела Sgr A. Природа виділених джерел тривалий час обговорювалася. Одне з них (IRS 7) було ідентифіковане як молода зоря-надгігант, кілька інших&nbsp;— як молоді гіганти. IRS 16 виявилося дуже щільним ({{маса Сонця|10<sup>6</sup>|link=yes}} на пк³) скупченням зір-гігантів і карликів. Інші джерела імовірно були компактними [[зони H II|зонами H II]] і [[планетарна туманність|планетарними туманностями]], у деяких із них були наявні зоряні компоненти<ref>{{стаття
|автор       = Becklin, E. E.; Matthews, K.; Neugebauer, G.; Willner, S. P.
|заголовок   = Infrared observations of the galactic center. I - Nature of the compact sources
|посилання   = http://adsabs.harvard.edu/abs/1978ApJ...219..121B
|видання     = Astrophysical Journal, Part 1
|тип         =
|місце       =
|видавництво =
|рік         = 1978
|том         = 219
|номер       =
|сторінки    = 121-128
}}</ref>.
[[Променева швидкість]] окремих джерел лежала в межах ±260&nbsp;км/c, діаметр становив 0,1—0,45 пк, маса — {{маса Сонця|0,1—10}}, відстань від центру Галактики — 0,05—1,6&nbsp;пк. Маса центрального об'єкта оцінювалася як {{маса Сонця|3{{e|6}}}}, подібним був і порядок маси, розподіленої в області радіусом 1 пк навколо центру. Оскільки ймовірна похибка обчислення мас мала такий же порядок, припускалася й відсутність центрального тіла, при цьому маса, розподілена в радіусі 1&nbsp;пк, оцінювалася як {{маса Сонця|8-16{{e|6}}}}
<ref>{{стаття
|автор       = Lacy, J. H.; Townes, C. H.; Geballe, T. R.; Hollenbach, D. J.
|заголовок   = Observations of the motion and distribution of the ionized gas in the central parsec of the Galaxy. II
|посилання   = http://adsabs.harvard.edu/abs/1980ApJ...241..132L
|видання     = Astrophysical Journal, Part 1
|тип         =
|місце       =
|видавництво =
|рік         = 1980
|том         = 241
|номер       =
|сторінки    = 132-146
}}</ref>.

Наступне десятиліття схарактеризувалось поступовим зростанням роздільної здатності оптичних приладів та виявленням більш детальної структури інфрачервоних джерел. До 1985 року стало відомо, що найвірогіднішим місцем перебування центральної чорної діри є джерело, позначене як IRS 16. Було виявлено також два потужних потоки іонізованого газу, один з яких обертався круговою орбітою на відстані 1,7&nbsp;пк від центру Галактики, а другий рухався параболічною орбітою на відстані 0,5&nbsp;пк. Маса центрального тіла, розрахована зі швидкості цих потоків, становила {{маса Сонця|4,7{{e|6}}}} за першим потоком та {{маса Сонця|3,5{{e|6}}}} — за другим<ref>{{стаття
|автор       = Serabyn, E.; Lacy, J. H.
|заголовок   = Forbidden NE II observations of the galactic center - Evidence for a massive block hole
|посилання   = http://adsabs.harvard.edu/abs/1985ApJ...293..445S
|видання     = Astrophysical Journal, Part 1
|тип         =
|місце       =
|видавництво =
|рік         =
|том         = 
|номер       =
|сторінки    = 445-458
}}</ref>.

=== Спостереження окремих зір ===
[[Файл:Star Cluster near SgrA.jpg | right|thumb | Зорі в межах ± 0,5″ від центру Галактики (малюнок)]]
[[Файл:Star Cluster near SgrA.gif | right|thumb | Траєкторії зір, найближчих до центру Галактики, за даними спостережень 1995—2003 років]]
У 1991 році було введено в експлуатацію інфрачервоний матричний детектор SHARP I на 3,5-метровому телескопі [[Європейська південна обсерваторія|Європейської південної обсерваторії]] (ESO) в Ла-Сілла (Чилі). Камера діапазону 1—2,5 мкм забезпечувала роздільну здатність 50 кутових мкс{{прояснити}} на 1 піксель матриці. Крім того, було встановлено 3D-спектрометр на 2,2-метровому телескопі тієї ж обсерваторії{{Джерело?}}.

Із появою інфрачервоних детекторів високої роздільної здатності з'явилась можливість спостерігати окремі зорі на центральних ділянках Галактики. Вивчення їх спектральних характеристик показало, що більшість із них належать до молодих зір віком кілька мільйонів років. Всупереч раніше прийнятим поглядам, було встановлено, що в околицях надмасивної чорної діри активно йде процес [[зореутворення]]. Деякі дослідники вважали, що джерелом газу для цього процесу є два пласких акреційних газових кільця, виявлені в центрі Галактики в 1980-х роках. Проте внутрішній діаметр цих кілець занадто великий, щоб пояснити процес зореутворення поряд із чорною дірою. Зорі, що перебувають у радіусі 1[[мінута|′]] від чорної діри (так звані «S-зорі») мають довільний напрям руху орбітальних моментів, що суперечить акреційному сценарію їх утворення. Вважалося, що це гарячі ядра червоних гігантів, які утворилися у віддалених районах галактики, а потім мігрували в центральну зону, де їх зовнішні оболонки були зірвані припливними силами чорної діри<ref>{{стаття
|автор       = Martins, F.; Gillessen, S.; Eisenhauer, F.; Genzel, R.; Ott, T.; Trippe, S.
|заголовок   = On the Nature of the Fast-Moving Star S2 in the Galactic Center
|посилання   = https://iopscience.iop.org/article/10.1086/526768 |bibcode= 2008ApJ...672L.119M
|видання     = The Astrophysical Journal
|тип         =
|місце       =
|видавництво =
|рік         = 2008
|volume = 672
|номер       =
|сторінки    = L119-L122
|arxiv = 0711.3344
}}</ref>.

Станом на 1996 рік було відомо понад 600 зір в області діаметром близько парсека (25″) навколо радіоджерела Стрілець А*, для 220 з них було визначено [[Променева швидкість|радіальну швидкість]]. Оцінена маса центрального тіла становила {{маса Сонця|2—3{{e |6}}}}, радіус&nbsp;— 0,2&nbsp;св.&nbsp;років{{Джерело?}}

== Відкриття ==
[[16 жовтня]] [[2002]] року міжнародна дослідницька група Інституту Макса Планка на чолі з Райнером Шеделем повідомила про результати спостереження руху [[S2 (зоря)|зорі S2]] навколо об'єкта Стрілець A* протягом десяти років. Вони стверджували, що Стрілець A*&nbsp;— об'єкт величезної маси<ref>{{cite journal| author= Schödel, R. et al. |title=A star in a 15.2-year orbit around the supermassive black hole at the centre of the Milky Way |journal= Nature |issue=419 |pages=694—696 |year=2002 |doi= 10.1038/nature01121}}</ref>. З аналізу елементів орбіти було визначено, що маса об'єкта становить {{маса Сонця|2,6±0,2&nbsp;млн.|link=yes}}, ця маса міститься в об'ємі діаметром не більше 17 світлових годин (120 [[астрономічна одиниця|а.&nbsp;о.]]) Незалежні спостереження групи дослідників [[Університет Каліфорнії в Лос-Анджелесі|каліфорнійського університету в Лос-Анжелесі]] під керівництвом [[Андреа Ґез|Андреа Гез]] на 10-метровому телескопі Кек II визначили більше значення маси&nbsp;— {{маса Сонця|3,7&nbsp;млн.}}, радіус не більше 6,25 світлових годин (45&nbsp;а.&nbsp;о.)<ref>{{Cite journal|author= Ghez, A.M. et al. |title=The First Measurement of Spectral Lines in a Short-Period Star Bound to the Galaxy's Central Black Hole: A Paradox of Youth |arxiv=astro-ph/0302299 |journal=[[Astrophysical Journal]] |volume=586 |pages=L127-L131 |year=2003}}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.astro.ucla.edu/ |title= Division of Astronomy & Astrophysics |work=[[Університет Каліфорнії в Лос-Анджелесі|UCLA]] |accessdate=3 листопада 2011 |archive-date=10 листопада 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20111110153109/http://www.astro.ucla.edu/ }}</ref>.
Для порівняння: [[Плутон (карликова планета)|Плутон]] віддалений від Сонця на 5,51 світлових годин.

Ці спостереження дозволили досить упевнено стверджувати, що об'єкт Стрілець A* пов'язаний із [[чорна діра|чорною дірою]]<ref name="astronet_1195355"/>.
За відкриття надмасивного [[компактна зоря|компактного об'єкта]] в центрі нашої Галактики [[Райнгард Ґенцель|Райнхарда Генцеля]] та [[Андреа Ґез]] відзначили [[Нобелівська премія з фізики|Нобелівською премією з фізики]] за 2020 рік<ref>{{cite web|url=https://www.nature.com/collections/gccheagbfh |title=Nobel Prize in Physics 2020 |work=Nature |author= |date=6 жовтня 2020 |accessdate=2022-06-30}}</ref>.

== Подальші дослідження ==
У листопаді [[2004]] року було відкрито [[чорна діра середньої маси|чорну діру середньої маси]] ({{маса Сонця|1300}}), що рухалася по орбіті на відстані трьох світлових років навколо об'єкта Стрілець A*, та скупчення з семи зір, що ймовірно є залишком колишнього масивного зоряного скупчення<ref>{{cite web | url = http://www.nature.com/news/2004/041108/full/news041108-2.html | title = Second black hole found at the centre of our Galaxy | publisher = News@Nature.com | accessdate = 2006-03-25 | language = en | archive-date = 11 жовтня 2007 | archive-url = https://web.archive.org/web/20071011113135/http://www.nature.com/news/2004/041108/full/news041108-2.html }}</ref><ref>{{стаття |автор = J. P. Maillard, T. Paumard, S. R. Stolovy, F. Rigaut |заголовок =The nature of the Galactic Center source IRS 13 revealed by high spatial resolution in the infrared |посилання   = http://dx.doi.org/10.1051/0004-6361:20034147 | мова = en |видання =  Astronomy & Astrophysics |рік = 2004 | те = 423 |номер = 1 |сторінки = 155-167}}</ref>. Це відкриття дозволило зробити висновок, що надмасивні чорні діри ростуть, поглинаючи навколишні зорі й менші чорні діри.

У грудні [[2008]] року дослідники з [[Інститут позаземної фізики товариства Макса Планка|Інституту позаземної фізики Макса Планка]] опублікували уточнені дані про масу гіпотетичної [[надмасивна чорна діра|надмасивної чорної діри]] за результатами спостережень за 16 років<ref name="2009_Gillessen"/>. Вона становила {{маса Сонця|4,31±0,42&nbsp;млн.}} <br/>[[Райнгард Ґенцель|Райнхард Генцель]], керівник групи, зазначив, що це дослідження є найкращим дослідним свідченням щодо існування надмасивних чорних дір{{нейтральність?}}<ref>{{Cite web |url=http://www.universetoday.com/2008/12/10/beyond-any-reasonable-doubt-a-supermassive-black-hole-lives-in-centre-of-our-galaxy/ |title=Beyond Any Reasonable Doubt: A Supermassive Black Hole Lives in Centre of Our Galaxy |author=Ian O'Neill |date=December 10th, 2008 |work=Universe Today |accessdate=30 березня 2016 |archive-date=5 лютого 2009 |archive-url=https://web.archive.org/web/20090205175953/http://www.universetoday.com/2008/12/10/beyond-any-reasonable-doubt-a-supermassive-black-hole-lives-in-centre-of-our-galaxy/ |deadurl=no}}</ref>.

Станом на жовтень 2009 року роздільна здатність інфрачервоних детекторів досягла 0,0003″ (що на відстані 8&nbsp;кпк відповідає 2,5&nbsp;а.&nbsp;о.) Кількість зір у межах 1&nbsp;пк від центру Галактики, для яких було виміряно параметри руху, перевищила 6000<ref>{{стаття
|автор       = Schödel, R.; Merritt, D.; Eckart, A.
|заголовок   = The nuclear star cluster of the Milky Way: proper motions and mass
|посилання   = http://adsabs.harvard.edu/abs/2009A%26A...502...91S
|видання     = Astronomy and Astrophysics
|тип         =
|місце       =
|видавництво =
|рік         = 2009 |місяць = July
|volume = 502
|номер       = 1
|сторінки    = 91-111
}}</ref>.

Розраховані точні орбіти для найближчих до центру галактики 28 зір, найцікавішою серед яких була [[S2 (зоря)|зоря S2]]. За час спостережень (1992—2007), вона зробила повний оберт навколо чорної діри, що дозволило з високою точністю оцінити параметри її орбіти. Період обертання S2 становить 15,8±0,11 років, велика піввісь орбіти 0,123″±0,001 (1000&nbsp;а.&nbsp;о.), ексцентриситет — 0,880±0,003, максимальне наближення до центрального тіла — 0,015″ або 120&nbsp;а.&nbsp;о.<ref name="2009_Gillessen"/>
Орбіта S2 виявилася близькою до кеплерівської, а точне вимірювання її параметрів дозволило з високою точністю оцінити масу центрального тіла. За оцінками 2009 року вона дорівнювала

<center>
<math>\ ( 4.31 \pm 0.06\mid _{stat} \pm \, 0.36 \mid _{R_0} ) \times 10^6 M_\odot,</math>
</center>

де невизначеність 0,06 зумовлена похибкою вимірювання параметрів орбіти зорі S2, а невизначеність 0,36&nbsp;— похибкою вимірювання відстані від Сонця до центру Галактики, тобто, загальна невизначеність (±0,42) в основному зумовлена неточним знанням відстані до центру Галактики<ref name="2009_Gillessen"/>.

Найточніші на той час оцінки відстані до центру галактики становили

<center>
<math>\ R_0 = 8.33 \pm 0.35 \, \mathrm{kpc}.</math>
</center>

Перерахунок маси чорної діри при уточненні відстані здійснюється за формулою

<center>
<math>\ [ \, 4.31(R_0/8.33 \, \mathrm{kpc})^{2.19} \pm 0.06 \pm 8.6\Delta R/R_0 \, ] \times 10^6 M_\odot.</math>
</center>

Гравітаційний радіус чорної діри масою {{маса Сонця|4{{e |6}}}} становить приблизно 12&nbsp;млн&nbsp;км або 0,08&nbsp;а.&nbsp;о., тобто в 1400 разів менше, ніж відстань, на яку наближалася зоря S2. Однак серед дослідників практично немає сумнівів, що центральний об'єкт не є скупченням зір, нейтронних зір або чорних дір, оскільки сконцентровані в такому малому об'ємі вони б за короткий час неминуче злилися в єдиний надмасивний об'єкт, який не може бути нічим іншим, окрім як чорною дірою.

Нове дослідження, результати якого були опубліковані в журналі ''Nature'' у червні 2023 року, показало, що надмасивна чорна діра Sgr A* в центрі галактики Чумацький Шлях, приблизно 200 років тому, тобто в кінці [[XIX століття|XIX ст.]] прокинулася, споживаючи прилеглі космічні об’єкти, такі як газ і пил. Астрономи заявили, що космічна обсерваторія НАСА IXPE помітила рентгенівське відлуння цього потужного відродження активності. Активність Sgr A* тривала від декількох місяців до року, перш аніж чорна діра повернулася в сплячку<ref>[https://www.nature.com/articles/s41586-023-06064-x X-ray polarization evidence for a 200-year-old flare of Sgr A*. // Frédéric Marin, Eugene Churazov, Ildar Khabibullin, Riccardo Ferrazzoli, Laura Di Gesu at al. Nature (2023)]</ref><ref>[https://cikavosti.com/viiavilosia-sho-chorna-dira-v-centri-chymackogo-shliahy-zminila-povedinky-200-rokiv-tomy/ Виявилося, що чорна діра в центрі Чумацького Шляху змінила поведінку 200 років тому (відео). // Анатолій Шевченко. 27.06.2023]</ref>.

== Див. також ==
* [[Галактичний центр]]
* [[Стрілець B2]]

== Джерела ==
{{reflist|refs=
<ref name="astronet_1195355">{{cite web |work=Астронет |url=http://www.astronet.ru/db/msg/1195355 |title=«...было ощущение, что мы видим как черная дыра дышит» |editor=перевод: А.И.Дьяченко |type=пресс-релиз |author=[[Університет Каліфорнії в Лос-Анджелесі|UCLA]] |date=3 сентября 2003 года |accessdate=3 листопада 2011 |archive-date=19 вересня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080919134136/http://www.astronet.ru/db/msg/1195355 }}</ref>
}}

== Література == 
* {{cite book|author= Fulvio Melia |title= The Black Hole in the Center of Our Galaxy |publisher= Princeton University Press |year= 2003 |url=https://press.princeton.edu/books/hardcover/9780691095059/the-black-hole-at-the-center-of-our-galaxy |isbn=9780691095059 |pages =208}}
* {{cite book|author= Fulvio Melia |url= http://press.princeton.edu/titles/8453.html |title= The Galactic Supermassive Black Hole |publisher= Princeton University Press |year= 2007 |pages=344 |isbn= 9780691131290}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090302105752/http://press.princeton.edu/titles/8453.html |date=2 березня 2009 }}
* {{cite book|author= Eckart, A., Schödel, R., Straubmeier, C. |title= The Black Hole at the Center of the Milky Way |url= https://archive.org/details/blackholeatcente0000ecka |publisher= Imperial College Press |place= London |year=2005 |isbn=1860945678}}
* {{стаття |автор       = Reinhard Genzel, Frank Eisenhauer, Stefan Gillessen |заголовок   =The Galactic Center massive black hole and nuclear star cluster |посилання   = http://link.aps.org/doi/10.1103/RevModPhys.82.3121|видання = [[Reviews of Modern Physics]] |рік         = 2010 | те = 82 |номер       = 4 |сторінки    = 3121-3195 | arxiv = 1006.0064v2 }}

== Посилання ==
* {{YouTube|k7xl_zjz0o8|Orbite elliptique complète de l'étoile S2 autour du trou noir hypermassif (Sagittarius A) situé au centre de notre galaxie. Assemblage d'images obtenues entre 1992 et 2006 au VLT}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150603194519/https://www.youtube.com/watch?v=k7xl_zjz0o8 |date=3 червня 2015 }}

{{Чумацький Шлях}}

[[Категорія:Астрономічні радіоджерела]]
[[Категорія:Чумацький Шлях]]
[[Категорія:Стрілець (сузір'я)]]
[[Категорія:Чорні діри]]