Перегляд вихідного коду сторінки Солі (хімія)

[[Файл:NaCl_bonds.svg|міні|[[Кристал|Кристалічна]] структура [[Хлорид натрію|хлориду натрію]], NaCl, типової солі. Фіолетові сфери представляють [[Іон|катіони]] [[Натрій|натрію]], Na <sup>+</sup>, а зелені сфери представляють [[Іон|аніони]] [[Хлориди|хлориду]], <sup>Cl-</sup> . Жовті точки показують електростатичні сили.]]
[[Файл:Potassium-dichromate-sample.jpg|thumb|Сіль [[дихромат калію]] має яскраво-помаранчевий колір, характерний для [[Хромати|аніона хромату]].]]
'''Со́лі'''&nbsp;— хімічні речовини [[йон]]ної будови, до складу яких входять [[аніон|кислотні залишки (аніони)]], поєднанні з [[катіон]]ами різного походження ([[атом]]и [[метали|металів]], металоподібні групи, як NH{{su|p=+|b=4}}, та ін.).<ref>{{Cite web|url=https://webcitation.org/6GpplkAE5?url=http://goldbook.iupac.org/S05447.html|title=WebCite query result|website=webcitation.org|access-date=2025-01-20}}</ref> Утворюються солі внаслідок [[реакція нейтралізації|реакції нейтралізації]] [[кислота|кислот]] та [[основа (хімія)|основ]]. Як правило, солі є [[кристал]]ічними речовинами. Найпростіший приклад солі&nbsp;— [[кухонна сіль]], [[хімічна формула]] якої&nbsp;— NaCl.

== Історія відкриття ==
[[Файл:X-ray_spectrometer,_1912._(9660569929).jpg|ліворуч|міні|283x283пкс|Рентгенівський спектрометр, розроблений Вільямом Генрі Бреггом]]
У 1913 році [[Вільям Генрі Брегг]] і [[Вільям Лоренс Брегг]] визначили структуру [[Хлорид натрію|хлориду натрію]] .<ref>{{Cite journal|last=Bragg|first=W. H.|last2=Bragg|first2=W. L.|date=1 July 1913|title=The Reflection of X-rays by Crystals|journal=Proceedings of the Royal Society A: Mathematical, Physical and Engineering Sciences|volume=88|issue=605|pages=428–438|bibcode=1913RSPSA..88..428B|doi=10.1098/rspa.1913.0040}}</ref><ref>{{Cite journal|last=Bragg|first=W. H.|date=22 September 1913|title=The Reflection of X-rays by Crystals. (II.)|journal=Proceedings of the Royal Society A: Mathematical, Physical and Engineering Sciences|volume=89|issue=610|pages=246–248|bibcode=1913RSPSA..89..246B|doi=10.1098/rspa.1913.0082|doi-access=free}}</ref><ref name="sherman">{{Cite journal|last=Sherman|first=Jack|date=August 1932|title=Crystal Energies of Ionic Compounds and Thermochemical Applications|journal=Chemical Reviews|volume=11|issue=1|pages=93–170|doi=10.1021/cr60038a002}}</ref> Це показало, що кожен атом має шість рівновіддалених [[Координаційне число|найближчих сусідів]], демонструючи, що складові не були організовані в молекули чи скінченні агрегати, що свідчить про те, що елементи, які складають його, розташовані не у вигляді молекул або кінцевих агрегатів, а у вигляді сітки з далеким [[Кристалічна структура|кристалічним]] порядком.<ref name="sherman" /> Багато інших [[Неорганічні сполуки|неорганічних сполук]] також мали подібні структурні особливості.<ref name="sherman" /> Незабаром ці сполуки були описані як такі, що складаються з іонів, а не нейтральних [[атом]]ів, але доказ цієї гіпотези був знайдений тільки в середині 1920-х років, коли були проведені експерименти з відбиття рентгенівських променів (які визначають густину електронів).<ref name="sherman" /><ref>{{Cite journal|last=James|first=R. W.|last2=Brindley|first2=G. W.|date=1 November 1928|title=A Quantitative Study of the Reflexion of X-Rays by Sylvine|journal=Proceedings of the Royal Society A: Mathematical, Physical and Engineering Sciences|volume=121|issue=787|pages=155–171|bibcode=1928RSPSA.121..155J|doi=10.1098/rspa.1928.0188|doi-access=free}}</ref>

Основний внесок у розвиток [[Теорія|теоретичного]] аналізу іонних кристалічних структур зробили [[Макс Борн]], [[Фріц Габер]], [[Альфред Ланде]], [[Ервін Маделунг]], [[Пауль Петер Евальд]] і [[Казимир Фаянс]].{{Sfn|Pauling|1960|с=505}} Борн передбачив енергію кристалів на основі припущення про іонні складові, які показали хорошу відповідність [[Термохімія|термохімічним]] вимірюванням, що додатково підтвердило це припущення.<ref name="sherman2">{{Cite journal|last=Sherman|first=Jack|date=August 1932|title=Crystal Energies of Ionic Compounds and Thermochemical Applications|journal=Chemical Reviews|volume=11|issue=1|pages=93–170|doi=10.1021/cr60038a002}}</ref>

== Номенклатура ==
Існує кілька способів утворення назв солей. Найпростіше утворювати назви солей, як і кислот, від міжнародних назв кислотних залишків. При цьому назви солей кисневих кислот, коли кислототвірний елемент має найвищу валентність, закінчуються на ''-ат''. Наприклад:
* KNO<sub>3</sub>&nbsp;— [[нітрат калію]] (азотнокислий [[калій]])
* CaSO<sub>4</sub>&nbsp;— [[сульфат кальцію]] (сірчанокислий кальцій),
* Na<sub>3</sub>PO<sub>4</sub>&nbsp;— [[фосфат натрію]] (фосфорнокислий натрій),
* BaCO<sub>3</sub>&nbsp;— [[карбонат барію]] (вуглекислий [[барій]]),
* Na<sub>2</sub>SiO<sub>3</sub>&nbsp;— [[силікат натрію]] (кремнекислий натрій) і&nbsp;т.&nbsp;д.

Назви солей безкисневих кислот мають закінчення ''-ид'' або ''-ід''. Наприклад: MgCl<sub>2</sub>&nbsp;— [[хлорид магнію]], KI&nbsp;— [[йодид калію]], NaBr&nbsp;— [[бромід натрію]], Na<sub>2</sub>S&nbsp;— [[сульфід натрію]] і&nbsp;т.&nbsp;д.

Якщо метал, що входить до складу солі, проявляє різну валентність і утворює з тим самим кислотним залишком кілька солей, то для їх розпізнавання треба вказувати число кислотних залишків у молекулі солі, або валентність металу. Коли кислотний залишок одновалентний, то звичайно вказують число кислотних залишків шляхом додавання до назви аніону префікса з грецьких числівників. Наприклад: CuCl&nbsp;— [[монохлорид міді]], CuCl<sub>2</sub>&nbsp;— [[дихлорид міді]] і&nbsp;т.&nbsp;д.

Коли ж кислотний залишок дво- або тривалентний, тоді вказують валентність металу, позначаючи її римською цифрою в дужках після назви металу. Наприклад: Cu<sub>2</sub>SO<sub>4</sub>&nbsp;— сульфат міді (І), CuSO<sub>4</sub>&nbsp;— сульфат міді (II), Fe<sub>2</sub>(SO<sub>4</sub>)<sub>3</sub>&nbsp;— сульфат заліза (III) і&nbsp;т.&nbsp;д.

В назвах кислих солей додають префікс ''гідро-'' або ''дигідро-''. Наприклад: NaHSO<sub>4</sub>&nbsp;— [[гідросульфат натрію]], NaH<sub>2</sub>PO<sub>4</sub>&nbsp;— [[дигідрофосфат натрію]], CaHPO<sub>4</sub>&nbsp;— [[гідрофосфат кальцію]], Ca(H<sub>2</sub>PO<sub>4</sub>)<sub>2</sub>&nbsp;— [[дигідрофосфат кальцію]] і&nbsp;т.&nbsp;д.

Назви основних солей утворюють з назви кислотного залишку і слова ''гідроксид'' або ''дигідроксид''. Наприклад: AlOHSO<sub>4</sub>&nbsp;— [[сульфат-гідроксид алюмінію]], Al(OH)<sub>2</sub>CH<sub>3</sub>COO&nbsp;— [[ацетат-дигідроксид алюмінію]], Cu<sub>2</sub>(OH)<sub>2</sub>CO<sub>3</sub>&nbsp;— карбонат-дигідроксид міді (II) і&nbsp;т.&nbsp;д.

Крім того, деякі солі мають ще свої особливі назви: Na<sub>2</sub>CO<sub>3</sub>&nbsp;— [[сода]], K<sub>2</sub>CO<sub>3</sub>&nbsp;— [[поташ]], AgNO<sub>3</sub>&nbsp;— [[ляпіс]], NaNO<sub>3</sub>&nbsp;— [[чилійська селітра]], Cu<sub>2</sub>(OH)<sub>2</sub>СО<sub>3</sub>&nbsp;— [[малахіт]] тощо.

== Реакції утворення солей ==

1. При заміщенні атомів [[Гідроген]]у в молекулах [[кислота|кислот]] на атоми металів:
: Zn + 2HCl → ZnCl<sub>2</sub> + H<sub>2</sub>
: 2 CH<sub>3</sub>COOH + Mg → Mg(CH<sub>3</sub>COO)<sub>2</sub> + H<sub>2</sub>
2. При обміні [[гідроксильна група|гідроксильних груп]] у молекулах основ на [[Кислотний залишок|кислотні залишки]] молекул кислот. Суть цієї реакції полягає в обміні атомів Гідрогену в молекулі кислоти на атоми металу молекули основи (з такою ж самою імовірністю відбувається обмін гідроксильних груп молекул основ на кислотні залишки молекул кислот), внаслідок чого утворюються сіль і вода ([[реакція нейтралізації]]):
: HCl + NaOH → NaCl + H<sub>2</sub>O: CH<sub>3</sub>COOH+ NaOH → CH<sub>3</sub>COONa + H<sub>2</sub>O
3. При взаємодії кислот з оксидами:
: 2HCl + CuO → CuCl<sub>2</sub> + H<sub>2</sub>O
: 3H<sub>2</sub>SO<sub>4</sub> + Al<sub>2</sub>O<sub>3</sub> → Al<sub>2</sub>(SO<sub>4</sub>)<sub>3</sub> + 3H<sub>2</sub>O
4. При взаємодії кислот з солями:
: 3H<sub>2</sub>SO<sub>4</sub> + Ca<sub>3</sub>(PO<sub>4</sub>)<sub>2</sub> → 2H<sub>3</sub>PO<sub>4</sub> + 3CaSO<sub>4</sub> ↓
5. При взаємодії основ з кислотними оксидами:
: 2KOH + CO<sub>2</sub> → K<sub>2</sub>CO<sub>3</sub> + H<sub>2</sub>O
6. При взаємодії основ з солями:
: 2NaOH + CuCl<sub>2</sub> → 2NaCl + Cu(OH)<sub>2</sub> ↓
7. При взаємодії основних оксидів з кислотними:
: CaO + CO<sub>2</sub> → CaCO<sub>3</sub>
8. При взаємодії солей:
: K<sub>2</sub>SO<sub>4</sub> + BaCl<sub>2</sub> = 2KCl + BaSO<sub>4</sub> ↓
9. При взаємодії солей з металами:
: CuSO<sub>4</sub> + Zn → ZnSO<sub>4</sub> + Cu
10. При взаємодії металів з неметалами:
: Mg + Cl<sub>2</sub> → MgCl<sub>2</sub>
Існують також інші способи одержання солей.

Не кожним з перелічених способів можна одержати будь-яку сіль. Кислі солі утворюються звичайно при взаємодії нормальної солі з однойменною кислотою. Наприклад:
* BaCO<sub>3</sub> + H<sub>2</sub>CO<sub>3</sub>(CO<sub>2</sub> + Н<sub>2</sub>О) = Ba(HCO<sub>3</sub>)<sub>2</sub>
* Ca<sub>3</sub>(PO<sub>4</sub>)<sub>2</sub> + H<sub>3</sub>PO<sub>4</sub> = 3CaHPO<sub>4</sub>

Основні солі утворюються найчастіше при взаємодії солі з відносно невеликими кількостями [[Луг (хімія)|лугу]]. Наприклад:
* CuCl<sub>2</sub> + NaOH = Cu(OH)Cl ↓ + NaCl
* AlCl<sub>3</sub> + NaOH = Al(OH)Cl<sub>2</sub> ↓ + NaCl
* AlCl<sub>3</sub> + 2NaOH = Al(OH)<sub>2</sub>Cl ↓ + 2NaCl

== Класифікація ==
Є декілька способів класифікації солей:
* За [[Кислота|кислотою]], якій відповідає ця сіль ([[хлориди]], [[фосфати]], [[нітрати неорганічні|нітрати]])
* За середовищем : [[Середні солі|Середні (нормальні) солі]], [[Кислі солі]], [[Основні солі]]

=== Середні солі ===
Якщо всі кислотні атоми Гідрогену в молекулах кислот обмінені чи заміщені на атоми металів або усі гідроксильні групи в молекулах основ обмінені на кислотні залишки молекул кислот, такі солі називаються нормальними, або середніми, або просто солями. Наприклад,
* 2CH<sub>3</sub>COOH + Mg(ОН)<sub>2</sub> = Mg(CH<sub>3</sub>COO)<sub>2</sub> + 2H<sub>2</sub>O
* Н<sub>2</sub>SO<sub>4</sub> + Mg = MgSO<sub>4</sub> + H<sub>2</sub>

Виходячи з теорії [[Електролітична дисоціація|електролітичної дисоціації]], солями називаються складні речовини, які у водному розчині дисоціюють на [[катіон]]и металів і [[аніон]]и кислотних залишків. Нормальні солі ніяких інших катіонів і інших аніонів не утворюють:
* KCl <sub>(aq)</sub> <math>~ \overrightarrow{\leftarrow}</math> K{{su|p=+|b=(aq)}} + Cl{{su|p=−|b=(aq)}}

* Al<sub>2</sub>(SO<sub>4</sub>)<sub>3</sub> <sub>(aq)</sub> <math>~ \overrightarrow{\leftarrow}</math> 2 Al{{su|p=3+|b=(aq)}} + 3 SO{{su|p=2−|b=4}} <sub>(aq)</sub>

=== Кислі солі ===
Якщо тільки частина кислотних атомів Гідрогену молекул кислот обмінена або заміщена на атоми металів, такі солі називають кислими, або гідросолями. Наприклад:
* NaOH + H<sub>2</sub>SO<sub>4</sub> = NaHSO<sub>4</sub> + H<sub>2</sub>O
* Ca(OH)<sub>2</sub> + H<sub>3</sub>PO<sub>4</sub> = CaHPO<sub>4</sub> + 2H<sub>2</sub>O

Кислі солі у водному розчині дисоціюють на катіони металів, катіони Гідрогену та аніони кислотних залишків. Таким чином, кисла сіль ніби одночасно є і сіллю, оскільки при дисоціації вона утворює катіони металів, і кислотою, бо одночасно утворює і катіони Гідрогену:
* NaHSO<sub>4</sub> <sub>(aq)</sub> <math>~ \overrightarrow{\leftarrow}</math> Na{{su|p=+|b=(aq)}} + H{{su|p=+|b=(aq)}} + SO{{su|p=2−|b=4}} <sub>(aq)</sub>

* CaHPO<sub>4</sub> <sub>(aq)</sub> <math>~ \overrightarrow{\leftarrow}</math> Ca{{su|p=2+|b=(aq)}} + H{{su|p=+|b=(aq)}} + PO{{su|p=3−|b=4}} <sub>(aq)</sub>

Іони Гідрогену кислої солі при взаємодії її з основою теж можуть обмінюватись на іони металу з- утворенням нормальної солі та води:
* NaHSO<sub>4</sub> + NaOH = Na<sub>2</sub>SO<sub>4</sub> + H<sub>2</sub>O

=== Основні солі ===
Якщо тільки частина гідроксильних груп у молекулах основ обмінена на кислотні залишки молекул кислот, то такі солі називають основними:
* Cu(OH)<sub>2</sub> + HCl = Cu(OH)Cl ↓ + H<sub>2</sub>O
* Fe(OH)<sub>3</sub> + H<sub>2</sub>CO<sub>3</sub> = Fe(OH)CO<sub>3</sub> ↓ + 2H<sub>2</sub>O
* 2Cu(OH)<sub>2</sub> + H<sub>2</sub>CO<sub>3</sub> = Cu<sub>2</sub>(OH)<sub>2</sub>CO<sub>3</sub> ↓ + 2H<sub>2</sub>O

Основні солі у водному розчині дисоціюють на катіони металу і аніони гідроксилу і кислотні залишки. Таким чином, основна сіль ніби одночасно є і сіллю, оскільки вона утворює при дисоціації аніони кислотних залишків, і основою, бо утворює і гідроксид-аніони:
* Cu(OH)Cl <math>~ \overrightarrow{\leftarrow}</math> Cu{{su|p=2+|b=(aq)}} + OH{{su|p=−|b=(aq)}} + Cl{{su|p=−|b=(aq)}}

* Fe(OH)CO<sub>3</sub> <math>~ \overrightarrow{\leftarrow}</math> Fe{{su|p=3+|b=(aq)}} + OH{{su|p=−|b=(aq)}} + CO{{su|p=2−|b=3}} <sub>(aq)</sub>

Обидві ці солі у воді практично нерозчинні, але розчинна їх частина дисоціює, за наведеними рівняннями. Іони гідроксилу основної солі при взаємодії її з кислотою теж можуть обмінюватись на кислотні залишки з утворенням нормальної солі:
* Cu(OH)Cl + HCl = CuCl<sub>2</sub> + Н<sub>2</sub>О

== Будова ==
[[Файл:Salze Natriumchloridgitter Kugeln.svg|міні|Структура кристалів [[хлорид натрію|хлориду натрію]]. Аніони Cl<sup>-</sup> позначено синім кольором, а катіони Na<sup>+</sup>&nbsp;— зеленим ]]
У твердому стані більшість солей утворюють іонні кристали, у вузлах [[Кристалічна ґратка|кристалічної ґратки]] яких знаходяться катіони та аніони. В рідкому (розплавленому) стані солі більшості сильних кислот і основ перебувають у рівновазі між іонною дисоційованою формою та недисоційованою молекулярною. Чим сильнішою є кислота та основа, що утворили сіль, тим більше така рівновага зміщена в сторону іонної форми.

=== Структурні формули ===
Більшість солей є іонними сполуками й використання структурних формул для них є некоректним, оскільки хибно передає будову речовини. Тим не менше, у навчальних цілях інколи '''умовно''' зображають структурні формули солей з ковалентними зв'язками між атомами. В таких випадках виходять з формул відповідних кислот або основ, заміняючи в них кислотні атоми Гідрогену на атоми металу або гідроксильні групи основ на кислотні залишки. Для прикладу наведемо структурні формули фосфату кальцію, гідрокарбонату барію та основного карбонату міді:

[[Файл:Soli structurni formuly.png|структурні формули фосфату кальцію, гідрокарбонату барію та основного карбонату міді]]

== Властивості ==
Усі солі являють собою тверді [[кристал]]ічні речовини. Щодо нагрівання деякі солі є досить стійкими. Наприклад, NaCl, KCl, Na<sub>2</sub>SO<sub>4</sub> та деякі інші можна нагрівати до температури їх плавлення і навіть кипіння, і вони не розкладаються. Інші ж солі є нестійкими й при нагріванні вони розкладаються, не плавлячись. Наприклад:
* CaCO<sub>3</sub> = CaO + CO<sub>2</sub> ↑

За розчинністю у воді солі поділяють на ''добре розчинні'', ''малорозчинні'' й ''практично нерозчинні''. Добре розчинними є всі солі [[нітратна кислота|нітратної]] й [[ацетатна кислота|ацетатної кислот]], а також майже всі солі натрію, калію й амонію.

До практично нерозчинних солей належать хлорид срібла AgCl, сульфат барію BaSO<sub>4</sub>, всі силікати (за винятком Na<sub>2</sub>SiO<sub>3</sub> і K<sub>2</sub>SiO<sub>3</sub>) та ін.

Хімічні властивості солей визначаються їх взаємодією з [[кислота]]ми, [[основа (хімія)|основами]], [[метал]]ами та іншими солями.

1. Солі можуть взаємодіяти з кислотами лише в тому випадку, коли реагуюча кислота сильніша за ту, від якої походить дана сіль. Наприклад:
* FeS + 2HCl = FeCl<sub>2</sub> + H<sub>2</sub>S ↑
* Na<sub>2</sub>SiO<sub>3</sub> + Н<sub>2</sub>SO<sub>4</sub> = Na<sub>2</sub>SO<sub>4</sub> + H<sub>2</sub>SiO<sub>3</sub> ↓

2. Солі можуть взаємодіяти з [[Луги (хімія)|лугами]], коли внаслідок реакції утворюється нерозчинна основа або нерозчинна сіль. Наприклад:
* FeCl<sub>3</sub> + 3NaOH = 3NaCl + Fe(OH)<sub>3</sub> ↓
* K<sub>2</sub>CO<sub>3</sub> + Ba(OH)<sub>2</sub> = 2KOH + BaCO<sub>3</sub> ↓

3. Розчини солей можуть взаємодіяти з металами, коли даний метал в [[електрохімічний ряд напруг|електрохімічному ряду напруги]] стоїть лівіше від металу солі. Наприклад:
* CuSO<sub>4</sub> + Fe = FeSO<sub>4</sub> + Cu
* HgCl<sub>2</sub> + Cu = CuCl<sub>2</sub> + Hg

4. Багато солей у розчинах можуть взаємодіяти одна з одною, коли одна з солей, що утворюється внаслідок реакції, є нерозчинною. Наприклад:
* Na<sub>2</sub>CO<sub>3</sub> + CaCl<sub>2</sub> = 2NaCl + CaCO<sub>3</sub> ↓
* FeSO<sub>4</sub> + BaCl<sub>2</sub> = FeCl<sub>2</sub> + BaSO<sub>4</sub> ↓

== Вплив на організм людини ==
{| class="standard"
!Назва солей
!Продукти утримання
!Вплив на організм людини
!Захворювання при нестачі солей
|-
|Солі кальцію
|[[Молоко]], [[Риби|риба]], [[овочі]]
|Підвищення росту та міцності [[Кістка|кісток]]
|Погане зростання [[Скелет людини|скелета]], руйнування [[Зуби людини|зубів]] і.т.д.
|-
|Солі заліза
|[[Печінка]] яловича, [[Яловичина|м'ясо яловиче]]
|Входять до складу [[Гемоглобін|гемоглобіну]]
|[[Анемія]]
|-
|Солі магнію
|[[Горох]], [[курага]]
|Поліпшення роботи [[Кишка|кишечника]]
|Погіршення роботи [[Шлунково-кишковий тракт|травної системи]]
|}

== Використання ==
Солі здавна мають найрізноманітніші сфери застосування та використання. Багато [[мінерал]]ів є іонними.{{Sfn|Wenk|Bulakh|2004|с=774}} Люди переробляли [[Кухонна сіль|кухонну сіль]] (хлорид натрію) протягом понад 8000 років, використовуючи її спочатку як харчову приправу та консервант, а тепер також у виробництві, [[Сільське господарство|сільському господарстві]], кондиціонуванні води, для боротьби з ожеледицею на дорогах і в багатьох інших сферах.<ref>{{Cite book
|title=Salt: a world history
|last=Kurlansky
|first=Mark
|date=2003
|publisher=Vintage
|edition=1st
|location=London
|isbn=978-0-09-928199-3
}}</ref> Багато солей настільки широко використовуються в суспільстві, що мають загальні назви, не пов'язані з їхньою хімічною ідентичністю. Прикладами цього є [[Тетраборат натрію|бура]], [[каломель]], [[Гідроксид магнію|магнезіальне молоко]], [[Хлоридна кислота|соляна кислота]], [[Сульфатна кислота|купоросна олія]], [[Нітрат калію|селітра]] та [[Гідроксид кальцію|гашене вапно]].<ref>{{Cite web|url=http://www.chem1.com/acad/webtext/intro/int-5.html|title=Naming Chemical Substances|last=Lower|first=Simon|date=2014|website=Chem<sub>1</sub> General Chemistry Virtual Textbook|archive-url=https://web.archive.org/web/20160116000437/http://www.chem1.com/acad/webtext/intro/int-5.html|archive-date=16 січня 2016|url-status=live|access-date=14 січня 2016}}</ref>

Розчинні солі можна легко розчинити для отримання розчинів [[Електроліти|електролітів]]. Це простий спосіб контролювати концентрацію та [[Іонна сила|іонну силу]]. Концентрація розчинених речовин впливає на багато [[Колігативні властивості|колігативних властивостей]], включаючи збільшення [[Осмотичний тиск|осмотичного тиску]], зниження температури замерзання та [[Ебуліоскопія|підвищення точки кипіння]].{{Sfn|Atkins|de Paula|2006|сторінки=150–157}} Оскільки розчинені речовини є зарядженими іонами, вони також збільшують електропровідність розчину.{{Sfn|Atkins|de Paula|2006|сторінки=761–770}} Підвищена іонна сила зменшує товщину [[Подвійний електричний шар|подвійного електричного шару]] навколо [[Колоїди|колоїдних]] частинок, а отже, і стабільність [[Емульсія|емульсій]] та [[Суспензія|суспензій]].{{Sfn|Atkins|de Paula|2006|сторінки=163–169}}

Хімічна ідентичність доданих іонів також важлива для багатьох застосувань. Наприклад, [[Фториди|фторвмісні]] сполуки розчиняються для отримання фторид-іонів під час [[фторування води]].<ref name="Reeves">{{Cite web|url=http://www.cdph.ca.gov/certlic/drinkingwater/Documents/Fluoridation/CDC-FluoridationManual-1986.pdf|title=Water fluoridation: a manual for engineers and technicians|last=Reeves TG|year=1986|publisher=Centers for Disease Control|archive-url=https://web.archive.org/web/20170208052648/http://www.cdph.ca.gov/certlic/drinkingwater/Documents/Fluoridation/CDC-FluoridationManual-1986.pdf|archive-date=2017-02-08|access-date=2016-01-18}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081007233737/http://www.cdph.ca.gov/certlic/drinkingwater/Documents/Fluoridation/CDC-FluoridationManual-1986.pdf |date=2008-10-07 }}</ref>

Тверді солі здавна використовуються як фарбувальні пігменти, вони стійкі до органічних розчинників, але чутливі до кислотності або основності.<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=FA4hOk5KJBgC&pg=PA230
|title=Chemistry of Colour
|last=Satake
|first=M
|last2=Mido
|first2=Y
|date=1995
|publisher=Discovery Publishing House
|page=230
|isbn=978-81-7141-276-1
|archive-url=https://web.archive.org/web/20171203204320/https://books.google.com/books?id=FA4hOk5KJBgC&lpg=PA230&ots=4wpC5lAywl&pg=PA230
|archive-date=2017-12-03
|url-status=live
}}</ref> З 1801 року піротехніки описали та широко використовували металовмісні солі як джерела кольору у феєрверках.{{Sfn|Russell|2009|с=14}} При сильному нагріванні електрони в іонах металу або невеликих молекулах можуть збуджуватися.{{Sfn|Russell|2009|с=82}} Пізніше ці електрони повертаються до нижчих енергетичних станів і випромінюють світло з колірним спектром, характерним для даного виду металу.{{Sfn|Russell|2009|сторінки=108–117}} {{Sfn|Russell|2009|сторінки=129–133}}

У [[Хімічний синтез|хімічному синтезі]] солі часто використовуються як [[прекурсор]]и для високотемпературного твердотільного синтезу.<ref>{{Cite book
|url=https://archive.org/details/moderninorganics00xuru
|title=Modern inorganic synthetic chemistry
|last=Xu
|first=Ruren
|last2=Pang
|first2=Wenqin
|last3=Huo
|first3=Qisheng
|date=2011
|publisher=Elsevier
|location=Amsterdam
|page=[https://archive.org/details/moderninorganics00xuru/page/n27 22]
|isbn=978-0-444-53599-3
|url-access=limited
}}</ref>

Багато металів геологічно найбільш поширені у вигляді солей у [[руда]]х.{{Sfn|Zumdahl|Zumdahl|2015|сторінки=822}} Для отримання [[Хімічний елемент|елементів]] ці руди переробляють шляхом [[Плавка|плавки]] або [[електроліз]]у, під час якого відбуваються [[Окисно-відновна реакція|окисно-відновні реакції]] (часто за участю відновника, наприклад, вуглецю), унаслідок яких іони металів набувають електронів і перетворюються на нейтральні атоми.{{Sfn|Zumdahl|Zumdahl|2015|сторінки=823}}<ref>{{Cite book
|url=https://archive.org/details/chemicalmetallur00gupt
|title=Chemical metallurgy principles and practice
|last=Gupta
|first=Chiranjib Kumar
|date=2003
|publisher=Wiley-VCH
|location=Weinheim
|pages=[https://archive.org/details/chemicalmetallur00gupt/page/n376 359]–365
|isbn=978-3-527-60525-5
|url-access=limited
}}</ref>

== Несольовий ==
[[Цвітер-іон]]и містять аніонний і катіонний центри в одній [[Молекула|молекулі]], але не вважаються солями. Прикладами цвітер-іонів є [[амінокислоти]], багато [[Метаболіти|метаболітів]], [[Пептиди|пептидів]] та [[Білки|білків]].<ref>{{Cite book
|url=http://www.chem.upenn.edu/chem/research/faculty.php?browse=V
|title=Biochemistry
|last=Voet
|first=D.
|last2=Voet
|first2=J. G.
|year=2005
|publisher=John Wiley & Sons Inc.
|edition=3rd
|location=Hoboken, New Jersey
|pages=68
|isbn=9780471193500
|archive-url=https://web.archive.org/web/20070911065858/http://www.chem.upenn.edu/chem/research/faculty.php?browse=V
|archive-date=2007-09-11
|url-status=dead
|ref=Voet
|name-list-style=amp
}}</ref>

== Галерея зображення солей ==
<gallery perrow="6">
Файл:Hydrogenuhličitan_draselný.JPG|альт=Гидрокарбонат калия|[[Гидрокарбонат калия|Гідрокарбонат калію]]
Файл:Blutlaugensalz_gr.jpg|альт=Гексацианоферрат(III) калия|[[Гексаціаноферат(III) калію|Гексаціаноферрат(ІІІ) калію]]
Файл:Ammonium-cerium(IV)-sulfate-sample.jpg|альт=Аммоний-церий(IV) сульфат|[[Аммоний-церий(IV) сульфат|Амоній-церій(IV) сульфат]]
Файл:Dusičnan_olovnatý.PNG|альт=Нитрат свинца(II)|[[Нитрат свинца(II)|Нітрат свинцю(ІІ)]]
Файл:Fluorid_amonný.PNG|альт=Фторид аммония|[[Фторид аммония|Фторид амонію]]
Файл:GaSeBulk.jpg.jpg|альт=Селенид галлия(II)|[[Селенид галлия(II)|Селенід галію(II)]]
Файл:Calcium_fluoride.jpg|альт=Фторид кальция|[[Фторид кальцію]]
Файл:Fosforečnan_měďnatý.PNG|альт=Ортофосфат меди(II)|[[Ортофосфат меди(II)|Ортофосфат міді(II)]]
Файл:Křemičitan_kobaltnatý.PNG|альт=Метасиликат кобальта(II)|[[Метасиликат кобальта(II)|Метасилікат кобальту(II)]]
Файл:Bromid_olovnatý.PNG|альт=Бромид свинца(II)|[[Бромид свинца(II)|Бромід свинцю(II)]]
</gallery>

== Див. також ==
* [[Мінеральні солі]]
* [[Штучна сіль]]
* [[Кисла сіль]]
* [[Боронієві солі]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* {{книга|автор=Деркач Ф. А. |частина= |посилання частина= |заголовок=Хімія |оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце=Львів |видавництво=Львівський університет |рік=1968 |том= |сторінки= |сторінок=312 |серія= |isbn= |тираж=}}
* {{Глосарій термінів з хімії}}

== Посилання ==
* {{УСЕ-4|[http://slovopedia.org.ua/29/53409/20939.html Солі]; [http://slovopedia.org.ua/29/53409/20940.html Солі калійно-магнієві]}}
[[Категорія:Солі|*]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]