Перегляд вихідного коду сторінки Ртуть

{{Otheruses|Ртуть (значення)}}
{{Хімічний елемент
|Ртуть (Hg)<!--Назва-->
|80<!--Атомний номер-->
|важка рідина <br />сріблясто-білого кольору <!-- Зовнішній вигляд-->
|<br />200,59<!--Атомна маса-->
|157<!--Радіус атома-->
|1006,0 (10,43)<!--Енергія іонізації-->
|[Xe] 4f<sup>14</sup> 5d<sup>10</sup> 6s<sup>2</sup><!--Електронна конфігурація-->
|149<!--Ковалентний радіус-->
|(+2e) 110 (+1e) 127<!--Радіус іона-->
|2,00<!--Електронегативність-->
|Hg←Hg<sup>2+</sup> 0,854 В<!--Електродний потенціал-->
|2, 1<!--Степені окиснення-->
|13,546 (при +20&nbsp;°C)<!--Густина-->
|0,138<!-- Питома теплоємність-->
|8,3<!--Теплопровідність-->
|234,28<!--Температура плавлення-->
|2,295<!--Теплота плавлення -->
|629,73<!--Температура кипіння-->
|58,5<!--Теплота випаровування-->
|14,8<!--Молярний об'єм-->
|ромбоедрична<!--Структура ґратки-->
|2,990<!--Період ґратки-->
|1,94<!--Відношення c/a-->
|100,00<!--Температура Дебая-->}}

'''Ртуть'''<ref>{{СУМ-11|Ртуть}}</ref>, ''гідра́ргірум''<ref>{{Стаття|автор=Сергій Чемеркін|посилання=http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/37154/19-Chemerkin.pdf?sequence=1|назва=Мова і час. ЧИ ПОТРІБНІ НАМ ЛАТИНСЬКІ ЛІТЕРИ?|сторінки=2}} «…''назви цих величин загальномовні словники фіксують українською мовою: гідраргірум (назва хімічного елемента Hg&nbsp;— ртуть), альфа-випромінювання (назва фізичного явища).''»</ref> або ''мерку́рій''<ref name="ДСТУ">{{ДСТУ 2439:2018|с=2}}</ref> ([[хімічний знак]]&nbsp;— <chem>Hg</chem>, {{lang-la|hydrargyrum}}, {{lang-en|mercury}})&nbsp;— [[хімічний елемент]] з [[Атомний номер|атомним номером]] '''80''', що належить до [[Група 12 періодичної системи елементів|12-ї групи]], [[Період 6 періодичної системи елементів|6-го періоду]] [[Періодична система хімічних елементів|періодичної системи елементів]].

[[Прості речовини|Проста речовина]]&nbsp;— '''ртуть''', [[Розмовний стиль мовлення|розм.]] '''живе́ срі́бло'''<ref>{{СУМ-11|Живий}}</ref><ref>''І. Шелудько, Т. Садовський.'' Словник технічної термінології&nbsp;— Київ: Державне видавництво України, 1928.</ref><ref>''Зінченко В. Ф., Федорова Г. В., Костік В. В. та ін''. Загальна, колоїдна і неорганічна хімія: Конспект лекцій&nbsp;— Одеса: Вид-во «ТЕС», 2004.&nbsp;— с. 6; с. 102</ref>&nbsp;— сріблясто-білий [[Важкі метали|важкий метал]], рідкий за кімнатної температури.

Електронна конфігурація [Xe]4f<sup>14</sup>6s<sup>2</sup>5d<sup>10</sup>; група 12, період 6, d-блок. Природний Hg складається з 7 стабільних ізотопів: 196, 198—202, 204, найрозповсюдженіший 200 (23,1&nbsp;%). Основний ступінь окиснення +2 (багато сполук Hg мають ковалентний характер, зокрема меркурорганічні). Є олігомеркурні форми (Hg–Hg)<sup>2+</sup>, Hg<sub>3</sub><sup>2+</sup>. Меркурорганічні сполуки: HgR<sub>2</sub>, RHgX.

== Походження назви ==
Походження українського слова «ртуть», як і співзвучних з ним назв цього металу в інших слов'янських мовах ({{lang-orv|рътуть}}, {{lang-be|ртуць}}, {{lang-ru|ртуть}}, {{lang-cs|rtut᾽}}, {{lang-sk|ortut᾽}}, {{lang-pl|rtęć}}), неясне. Запропоновані такі версії:

* Від {{lang-x-slav|*rьtǫtь}}&nbsp;— активного дієприкметника (аналогічно {{Comment|«могуть»|могутність}}, [[Слоут#Назва|«словуть»]]) дієслова ''*rьti(ti)''&nbsp;— «котити», який порівнюється з {{lang-lt|ritù, ritaũ, rìsti}} («котитися»), {{lang-lv|ritu, rist}} («котити(ся)»), {{lang-lt|riẽsti, riečiù}} («скочувати», «змотувати»), {{lang-lv|riest, riežu}} («відпадати», «відділятися»), {{lang-ang|wríđan}}, {{lang-goh|rîdan}} («крутити»);
* Від {{lang-x-slav|*rъtǫtь}}, яке порівнюють з {{lang-chu|рутити сѧ}} («кидатися»);
* Від {{lang-ar|utārid}} («ртуть») або {{lang-tr|utaryd}};
* Від {{lang-la|argent}}&nbsp;— скорочення словосполучення ''argentum vivum'' («живе срібло»)<ref>{{ЕСУМ5}}</ref><ref>{{Cite book|title = Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973|last = |first = |year = |publisher = |location = |pages = |language = |isbn = }}</ref>.

Латинська назва ртуті ''hydrargyrum'' ('''Hg''') походить від старолатинського ''hydrargyrus'', запозиченого до латини зі [[Давньогрецька мова|давньогрецької мови]]. Давньогрецьке ''ύδράργυρος'' утворене зі слів ''ὕδωρ'' ‎(«вода») та ''ἄργῠρος'' («срібло»), тобто&nbsp;— «рідке срібло»<ref name="etymonline">{{cite web |url=https://www.etymonline.com/word/mercury |назва=mercury |автор= |дата= |вебсайт=www.etymonline.com |видавець=Online etymological dictionary|дата-доступу=10 лютого 2018}} {{ref-en}}</ref>. Англійська назва ртуті ''mercury'' походить від середньовічного [[Алхімія|алхімічного]] позначення цього елементу&nbsp;— ''Mercurius'' (на честь планети [[Меркурій (планета)|Меркурій]])<ref name="etymonline" />.

== Загальна характеристика ==
[[Файл:Pouring liquid mercury bionerd.jpg|thumb|left|200px|Рідка ртуть]]

Тверда ртуть кристалізується в ромбоедричній ґратці. [[Густина]] твердої ртуті 14&nbsp;193&nbsp;кг/м³ (при −38,9&nbsp;°C), рідкої&nbsp;— 13&nbsp;520&nbsp;кг/м³ (при 20&nbsp;°C); ''t''<sub>плав</sub>&nbsp;— −38,86&nbsp;°C; ''t''<sub>кип</sub>&nbsp;— 356,66&nbsp;°C. Діамагнітна. При взаємодії з металами, які ртуть [[змочування|змочує]], утворюються [[амальгама|амальгами]]&nbsp;— рідкі, напіврідкі або тверді сплави.

Хімічно ртуть малоактивна. При кімнатній температурі не [[окиснення|окиснюється]], при нагріванні до 300&nbsp;°C окиснюється до [[Оксид ртуті(II)|HgO]].

Середній вміст ртуті в земній корі 8,3·10<sup>−6</sup> (мас). У земній корі ртуть переважно розсіяна. Ртуть отримують із [[ртутні руди|меркурієвих]], меркурієво-стибієвих, меркурієво-арсенових і меркурієво-золотих руд, а також попутно з [[поліметалічні руди|поліметалічних]], [[вольфрамові руди|вольфрамових]] і [[олов'яні руди|олов'яних]]. Відомо 20 [[мінерал]]ів ртуті, але промислове значення мають [[кіновар]] HgS (86,2&nbsp;%), [[метацинабарит]] HgS (86,2&nbsp;%), [[ртуть самородна]] Hg, [[блякла руда]]&nbsp;— [[шватцит]] (Hg, Cu)<sub>12</sub>·Sb<sub>4</sub>S<sub>13</sub> (17&nbsp;%), [[лівінгстоніт]] HgSb<sub>4</sub>S<sub>7</sub> (22&nbsp;%), [[кордероїт]] Hg<sub>3</sub>S<sub>2</sub>Cl<sub>2</sub> (82&nbsp;%) і [[каломель]] Hg<sub>2</sub>Cl<sub>2</sub> (85&nbsp;%), а також [[тиманіт]] (HgSe), [[колорадоїт]] (HgTe) і ін.

Ртуть широко застосовується при виготовленні різних приладів ([[барометр]]ів, [[термометр]]ів, [[манометр]]ів, [[вакуум]]них [[насос]]ів, [[полярограф]]ів і ін.), у [[ртутна газорозрядна лампа|ртутних лампах]], як рідкий катод у виробництві їдких [[луги (хімія)|лугів]] і [[хлор]]у [[електроліз]]ом, як [[каталізатор]] при синтезі [[оцтова кислота|оцтової кислоти]], для [[Амальгамація|амальгамації]] [[Золото|золота]] і [[Срібло|срібла]]. Крім того, сполуки ртуті застосовуються в медицині.

== Історія ==
Ртуть відома з прадавніх часів, згадується у праці [[Аристотель|Аристотеля]], [[Теофраст]]а, [[Пліній Старший|Плінія Старшого]], [[Вітрувій|Вітрувія]] та інших давніх учених. Латинська назва цього металу «гідраргірум», яку дав ртуті грецький лікар [[Діоскорид]] (I&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.), означає в перекладі «срібна вода». У величезному палаці знаменитого своєю жорстокістю китайського імператора [[Цінь Ши Хуан-ді]] (259—210&nbsp;р. до н.&nbsp;е.) були створені цілі ріки і озера, наповнені чистою ртуттю. За легендою, цими (смертельно небезпечними для дихання) річками імператор пропливав з наложницями на прикрашених човнах. Масштабність цих побудов показує вже те, що палац Епан і гробницю імператора на горі Лішань будувало 700&nbsp;000 засуджених на каторжні роботи.

== Отримання ==
[[Файл:Cinnabar.jpg|thumb|130px|right|Кіновар ({{lang-en|cinnabar}})]]
[[Файл:Quecksilber 1.jpg|thumb|130px|Краплина ртуті]]
Ртуть отримують обпалюванням мінералів [[кіновар]]і [[сульфід ртуті(II)|HgS]] або [[лівінгстоніт]]у HgSb<sub>4</sub>S<sub>8</sub>. Цей спосіб застосовували ще [[алхімія|алхіміки]] в давнину. Рівняння реакції горіння кіноварі:

<math>\mathrm{ HgS + O_2 \xrightarrow{600-700^oC} Hg + SO_2}</math>

При виділенні сполук ртуті з багатих руд або концентратів, для відновлення можна використовувати [[вапно]] або [[залізо|залізні ошурки]]:

<math>\mathrm{ HgS + 4CaO \xrightarrow{400-500^oC} Hg + CaSO_4 + 3CaS}</math>

<math>\mathrm{ HgS + Fe \xrightarrow{350-450^oC} Hg + FeS}</math>

З сульфідно-лужних розчинів ртуть може бути виділена електролізом у ваннах із діафрагмами та залізними електродами. Інший спосіб, металургічний, полягає у ціануванні хвостів після амальгамування й осаду ртуті з лужних ціаністих розчинів металургічним цинком.

Отриману тим чи іншим способом ртуть рафінують. Для очищення від механічних домішок ртуть фільтрують через замшу або подвійний шар фільтрувальної тканини (хлорвінілова тканина) або використовують спеціальні пристрої. Якщо ртуть забруднена органічними речовинами, її очищують у колонці, заповненій ефіром, оброблюють лугами, промиваючи потім водою.

Видалення металічних домішок виконується за допомогою окиснення озоном.

== Хімічні властивості ==
Ртуть утворює сплави з багатьма металами&nbsp;— ці, часто нестехіометричні, сполуки мають назву [[Амальгама|амальгами]]. Найпоширенішими представниками є амальгами [[Натрій|натрію]], [[Калій|калію]], [[Срібло|срібла]], [[Золото|золота]], [[Свинець|свинцю]], [[цинк]]у, [[Кадмій|кадмію]], [[Мідь|міді]].

При дії електричних розрядів на суміш пари ртуті та [[інертні гази|інертних газів]] утворюються сполуки HgNe, HgHe, HgAr, HgXe, HgKr, в яких атоми утримуються за рахунок [[сили Ван дер Ваальса|сил Ван дер Ваальса]]. Пари ртуті мають тиск <math>1,3\cdot 10^{-3}</math> мм.рт.ст. за температури 20&nbsp;°C, їх розчинність у воді складає близько 60 мкг/л за 25&nbsp;°C, росте від 19,2 до 368 мкг/л у інтервалі 5–60&nbsp;°C й підпорядковується законові Генрі (теплота розчинення&nbsp;— 5,3 ккал/моль). У вуглеводнях розчиняється на порядок краще, ніж у воді. Висока пружність парів ртуті визначає її вміст у атмосфері. Кларк ртуті у атмосфері оцінюється величиною, меншою 0,02 мкг/м³ (<math><2\cdot 10^{-8}</math> мг/л). Фоновий вміст ртуті у атмофері на висоті близько 2,5&nbsp;м над рівнем землі має значення <math>(1...4)\cdot10^{-8}</math> та <math>(1...8)\cdot 10^{-8}</math> г/м<math>{}^{3}.</math> У вулканічних газах ртуть міститься у кількостях <math>3\cdot 10^{-7}...4\cdot10^{-6}</math> г/м<math>{}^{3}.</math> У гідросфері вміст ртуті значно менший, ніж у гірських породах, й складає <math>3\cdot 10^{-9}\,\%.</math> У термальних джерелах, де є кіновар, вміст ртуті складає близько <math>n\cdot 10^{-5}</math> г/л та вище. Вміст ртуті у водах річок знаходиться у межах <math>n\cdot 10^{-7}...n\cdot 10^{-6}</math> г/л.

За звичайної температури [[кисень]] повітря не діє на ртуть, однак, при наявності слідів вологи, поверхня ртуті вкривається сірою оксидною плівкою. При нагріванні ртуті на повітрі до 350&nbsp;°C утворюється червоний наліт [[Оксид ртуті(II)|HgO]], який руйнується при подальшому нагріванні:

: <math>\mathrm{ 2Hg + O_2 \xrightarrow{350^oC} 2HgO}</math>
: <math>\mathrm{ 2HgO \xrightarrow{500^oC} Hg + O_2}</math>

Металева ртуть взаємодіє з [[галогени|галогенами]] за слабкого нагрівання, утворюючи спочатку сполуки Hg<sup>+</sup> складу Hg<sub>2</sub>Hal<sub>2</sub>, а потім окиснюються до HgHal<sub>2</sub>:

: <math>\mathrm{ Hg + Br_2 \xrightarrow{} HgBr_2}</math>
: <math>\mathrm{ Hg + I_2 \xrightarrow{ethanol} HgI_2 + Hg_2I_2\downarrow}</math>

[[Озон]] легко окиснює ртуть до чорного оксиду [[Оксид ртуті(I)|Hg<sub>2</sub>O]]. Із [[сірка|сіркою]] ртуть взаємодіє при нагріванні з утворенням червоного [[Сульфід ртуті(II)|HgS]] (при високих температурах подібні сполуки чорного кольору утворюють також [[селен]] і [[телур]]):

: <math>\mathrm{ Hg + S \xrightarrow{>130^oC} HgS}</math>
: <math>\mathrm{ Hg + Se \xrightarrow{550-600^oC} HgSe}</math>

Мало розчинні <math>\mathrm{ HgS } </math> та <math>\mathrm{ (MeHg)_{2}S}</math> із надлишком або нестачею сульфідних йонів утворюють розчинні <math>\mathrm{ HgS^{2-}_{2},\,\,\,HgSH^{-26},\,\,\,(MeHg)_{3}S^{+} }.</math> Останній дисоціює у воді за схемою

<chem>(MeHg)_{3}S^{+} <=> {MeHg+}+(MeHg)_{2}S<=>{MeHg+}  +MeHgS^{-}<=>{MeHg+}+S^{2-}</chem>

Для кожного ступеня <math>K_{\text{дисоціації}}</math> <math>10^{-7},\,\,10^{-16}</math> й <math>10^{-21}</math> відповідно. Не дивлячись на спорідненість ртуті до сірки, метилртуть не розщеплюється у воді при дії активних тіолів на відміну від фенілртуті (<chem>{Me(Ph)HgCl}+{RSH}\rightarrow{MeHgSR}\lor{RSHgCl}</chem>), але випаровується за присутності <chem>H_{2}S.</chem>

Із аніліном у водному середовищі існують комплекси <chem>Hg^{2+}_{2}</chem> складу <chem>Hg_{2}A^{2+}</chem> (де <chem>A</chem>&nbsp;— монодентатний ліганд), із органічними кислотами <chem>Hg_{2}A^{+}, \,\,\, HG_{2}A_{2},</chem> поліфосфатами й двохосновними кислотами <chem>Hg_{2}L^{{-2q}+2}_{2}</chem> та <chem>Hg_{2}L(OH)^{{-q}+1}</chem> (де <chem>L^{-q}</chem>&nbsp;— аніон); деякі з них є нестабільними внаслідок диспропорціювання.

У воді в присутності метилртуті із амінами <chem>MeHgA^{+}</chem> й органічними кислотами <chem>{MeHgOCOR},</chem> утворюються сполуки, які є стійкими за pH 7,5–9,0 та 0,5–13,0.

Ртуть розчиняється в деяких розведених та концентрованих кислотах, у [[царська вода|царській воді]]:

: <math>\mathrm{ Hg + 2H_2SO_4(conc.) \xrightarrow{boiling} HgSO_4 + SO_2 + 2H_2O}</math>
: <math>\mathrm{ 6Hg + 8HNO_3 \xrightarrow{} 3Hg_2(NO_3)_2 + 2NO + 4H_2O}</math>
: <math>\mathrm{ 3Hg + 2HNO_3 + 6HCl \xrightarrow{50-70^oC} 3HgCl_2 + 2NO + 4H_2O}</math>

Органічні сполуки [[Алкілювання|алкілюють]] <chem>Hg^{2+}</chem> при фотолізі. Наприклад, суміш [[Хлорид ртуті(II)|сулеми]] й у невеликих кількостях оцтової кислоти, метилового й етилового спиртів утворюється <chem>MeHgCl</chem> та його суміш із <chem>EtHgCl</chem>&nbsp;— із пропіонової кислоти. <chem>MeHgCl</chem> також отримується із <chem>\alpha</chem>-амінокислот типу аланіну й лейцину, але не з <chem>RHgCl</chem>. Вихід метилмеркурхлориду зростає при фотолізі ацетату ртуті, яка у присутності <chem>Cl-</chem> відновлюється до <chem>Hg^{2+}_{2}</chem><ref>{{Cite book|title=А.К.Прокофьев - Химические формы ртути, кадмия, цинка в природных водных средах.|last=|first=|year=|publisher=|location=|pages=|language=|isbn=}}</ref>.

== Застосування ==
Завдяки унікальним властивостям ртуть застосовується в [[металургія|металургії]], [[хімічна промисловість|хімічній промисловості]], [[гальванічні елементи|гальванічних елементах]], гальванотехніці, [[медицина|медицині]], [[сільське господарство|сільському господарстві]] та багатьох інших галузях.

* Особливо велике значення має ртуть в лабораторній практиці. Вона застосовується в [[термометр]]ах, [[манометр]]ах, всіляких регулювальних пристроях і [[Затвор (техніка)|затворах]]. У лабораторії використовується електроліз з ртутним катодом, колонки з амальгованими металами, каломельний електрод порівняння і ртутно-кадмієвий елемент Вестона.
* Завдяки ртуті виник один із найзручніших і найчутливіших методів хімічного аналізу&nbsp;— [[полярографія]]. Ртуть застосовують для дослідження пористої структури [[вугілля]], [[силікагель|силікагелів]] та інших матеріалів.
* У вакуумній техніці. Ртутний [[дифузійний насос]] незамінний для створення глибокого вакууму (10<sup>−13</sup>&nbsp;мм рт. ст.). Він застосовується в мас-спектрометрах, прискорювачах частинок, установках, які використовують фотоемісію або імітують умови космічного вакууму.
* В медицині. Ртуть&nbsp;— один з найсильніших [[антисептик]]ів. Раніше лікарі часто користувалися рушниками, змоченими розчином [[сулема|сулеми]] HgCl<sub>2</sub>&nbsp;— з метою дезінфекції. Застосовуються також мазі на основі сполук ртуті. У [[Ярослав Гашек|Ярослава Гашека]] описаний епізод, коли його улюблений поручик Лукаш заразився лишаєм, і Гашек вилікував поручика ртутною маззю, в результаті чого отримав медаль «За хоробрість». У ряді країн [[каломель]] Hg<sub>2</sub>Cl<sub>2</sub> досі використовують як проносний засіб.

5 найпоширеніших речей, що містять ртуть<ref name=":0">[[Россия прощается с ртутью|]][[Россия]] прощается с ртутью
</ref>

# Медичний ртутний термометр («градусник»). Предмет, який є в кожному будинку. Якщо ненароком розбити такий термометр, то єдиний спосіб врятуватися від попадання ртуті в дихальні органи&nbsp;— це ретельно зібрати всі частинки приладу. Дуже небезпечно, якщо ртуть з розбитого термометра потрапить на поверхню м'яких меблів, килими, покривала і дитячі іграшки.
# Енергозберігаюча лампа (люмінесцентна лампа). Ці лампи споживають в чотири-п'ять разів менше електрики, ніж лампи розжарювання, але світла дають стільки ж. Такі лампочки не можна викидати в сміттєпровід і вуличні сміттєзбірники, їх слід відносити до районного ДЕЗ, де повинні бути встановлені спеціальні контейнери. 
# Батарейки. Серед токсичних і небезпечних елементів в батарейках є і ртуть, а також [[свинець]], [[кадмій]], [[нікель]], [[цинк]] і луги. 
# Мило і креми. Ртуть там використовується для освітлення шкіри. Основний негативний ефект&nbsp;— загроза порушення роботи нирок. Ртуть в косметичних засобах може викликати висипання, знебарвлення шкіри і рубців. 
# Барометри. У цих приладах, які використовують для вимірювання тиску повітря, теж є ртуть. Замість ртуті в них може бути використаний і спирт, але ртуть точніше визначає тиск. 

== Біологічна роль ==
{{see also|Отруєння ртуттю}}
До 2016 року вважалось, що роль надто токсичного елементу як учасника біогенних процесів відсутня, допоки не було описано групу мікроорганізмів, які можуть як толерувати присутність ртуті, так і використовувати іони ртуті як акцептор електронів для процесів фотосинтезу<ref>{{cite web|url=https://www.zmescience.com/science/purple-non-sulfur-bacteria-mercury|website=zmescience.com|title=First biological function of mercury discovered|publisher=Home Science News|author=Rich Feldenberg|date=11.02.2016|language=en}}</ref>. Пари ртуті та майже всі її розчинні сполуки дуже отруйні, особливо легкі органічні сполуки, тоді як металічна ртуть вжита з їжею проходить організм без нанесення значної шкоди. Потрапляючи через органи дихання та з їжею, сполуки ртуті акумулюються в людському організмі, безповоротно звязуючись з білками, можуть блокувати ферменти. Для сполук ртуті, яка регулярно надходить з їжею до організму людини характерне таке явище як [[біоакумуляція]], тобто, непряме надходження з їжею високих концентрацій сполук ртуті. Ртуть негативно позначається на [[білковий обмін|білковому обміні]], шкодить [[нервова система|нервовій системі]] і [[Нирки|ниркам]] і навіть може викликати порушення [[психіка|психіки]] і [[Серцево-судинна система людини|серцево-судинної системи]]<ref name=":0" />.

Максимально допустима концентрацію парів ртуті для житлових, дошкільних, навчальних і робочих приміщень&nbsp;— 0,0003&nbsp;мг/м³; для виробничих приміщень&nbsp;— 0,0017&nbsp;мг/м³. Концентрація парів ртуті в повітрі понад 0,2 мг/м³ викликає гостре отруєння організму людини. Симптоми гострого отруєння проявляються через 8—24 години: починається загальна слабкість, головний біль та підвищується температура; згодом&nbsp;— болі в животі, розлад шлунку, хворіють ясна.

Хронічне отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті протягом тривалого часу. Ознаками такого отруєння є: зниження працездатності, швидка стомлюваність, послаблення пам'яті і головний біль; в окремих випадках можливі катаральні прояви з боку верхніх дихальних шляхів, кровотечі ясен, легке тремтіння рук та розлад шлунку. Тривалий час ніяких ознак може й не бути, але потім поступово підвищується стомлюваність, слабкість, сонливість; з'являються&nbsp;— головний біль, апатія й емоційна нестійкість; порушується мовлення, тремтять руки, повіки, а у важких випадках&nbsp;— ноги і все тіло.

Ртуть уражає нервову систему, а тривалий її вплив та накопичення у організмі викликає навіть божевілля.{{джерело}}

== Демеркуризація ==
При розливі ртуті (в тому числі й з розбитого термометра) прийнято такий порядок дій:

* Організувати провітрювання.
* Стороннім покинути приміщення й обмежити туди доступ.
* Зібрати ртуть механічно&nbsp;— грушею для клізм або аркушами паперу в баночку і залити водою.
* Не застосовуйте пилосос (інакше його доведеться викинути).
* Консультацію або демеркуризацію можна отримати, зателефонувавши за номером телефоному 101 (служби порятунку).
* Обробити підлогу чи місце де розлилась ртуть розчином перманганату калію (марганцівка) з розрахунку двох грамів перманганату калію на 1 літр води (при відсутності, застосувати миючі засоби), кілька разів після чого помити місце мильною водою. Ганчірки викинути.
* Ртуть з медичних термометрів при попаданні в організм через органи шлунково-кишкового тракту не становить небезпеки, бо токсичні лише солі ртуті.

== Утилізація предметів, що містять ртуть ==
Приймають ртуть спеціальні підприємства, як правило, не безкоштовно. За один кілограм зданої ртуті потрібно буде заплатити 3500 гривень, за один ртутний термометр 10 гривень, а за люмінесцентну лампу, яка також містить ртуть, потрібно заплатити 4 гривні.<ref>http://20minut.ua/Новини-Вінниці/news/Куда-винничанам-выкидывать-испорченные-ртутные-градусники-10252945.html</ref>

== Ртуть в Україні ==
{{main|Історія відкриття і освоєння українських ртутних руд}}

В Україні найважливішим і найдавнішим є [[Микитівське родовище ртуті]], відкрите у [[1879]] і експлуатоване з 1885. Киновар виступає тут у жильній, пластовій та прожилково-вкраплюваній формі, вміст ртуті в руді в середньому 0,4&nbsp;%. Поклади ртуті виступають у банях морфотектоніки району, що належить до гол. [[Донецька антисинкліналь|Донецької антисинкліналі]], найпродуктивнішими є бані Чагарник і Софіївська. На базі микитівської руди працює ртутний комбінат, оновлений у 1960-их pp.

Виробництво ртуті до 1914 становило 300—400 т/рік (велику її частину експортовано); після занепаду через крах [[Російська імперія|Російської імперії]], воно повільно відновлювалася з початку 20х років (127 т у 1926), у 1935–40 її доведено річно до пр. 300 т (гіпотетичний попит в СРСР на ртуть&nbsp;— 285 т). Після [[Друга світова війна|Другої світової війни]] Микитівське родовище розбудоване. Виявлені у ньому запаси (до глибини 300 м) оцінювалися у 1927 році у 6 000 т, після введення глибокого буріння у 1960-их pp. вони дещо збільшилися.

У 1960-х pp. в Україні розпочато розробку родовищ ртуті на Закарпатті (у межах [[Вигорлат-Гутинський хребет|Вулканічних Карпат]]), які виступають у олов'яно-цинкових рудовиявленнях, що належать до типу суміші [[метацинабарит]]ів, карбонатів, гірського кристалу та кіновару. Розшуки ртуті відновлено також у Криму; перспективними можуть виявитися конгломерати ртутної мінералізації в сточищі Малого Салгиру та біля сіл Перевального і Веселого.

== Цікаві факти ==
[[Файл:Mercury symbol.svg|thumb|right|150px|Символ [[Меркурій (планета)|Меркурію]] для позначення ртуті]]

* Quicksilver&nbsp;— побутовою англійською мовою перекладається як «ртуть», дослівно перекладається як «швидке срібло», отримала свою назву через рідкий стан в нормальних для людини умовах.
* Назву ''Mercurius'' середньовічні алхіміки дали «живому сріблу» за схожість руху кульок цього металу з швидким рухом планети [[Меркурій (планета)|Меркурій]]. Ця [[планета]] [[сонячна система|Сонячної системи]] має дуже короткий період обертання навколо Сонця&nbsp;— [[рік]] на Меркурії триває всього 88 [[доба|діб]]. Своє ім'я вона отримала на честь прудкого та енергійного давньоримського бога торгівлі [[Меркурій (міфологія)|Меркурія]].

== Див. також ==
* [[Диметилртуть]]&nbsp;— сполука ртуті, сильнодіюча отрута
* [[Ртуть самородна]]
* [[Ртутні руди]]
* [[Ртутьвмісні відходи]]
* [[Утилізація ртуті]]
* [[Мінаматська конвенція з ртуті]]
* [[Родовища ртуті]]
* [[Червона ртуть]]
* [[Шутеїт]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Література ==
* Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.&nbsp;М.&nbsp;Литвиненка НАН України, Донецький національний університет&nbsp;— Донецьк: «Вебер», 2008.&nbsp;— 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
* {{МГЕ|nocat=1}}
* {{ЕУ}}
* Р.&nbsp;Рипан, И.&nbsp;Чертяну. Неорганическая химия: Химия металлов: В 2 т.&nbsp;— М.: Изд. «Мир», 1971.&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— 561&nbsp;с.
* Химические свойства неорганических веществ: Учеб. пособие для вузов. 3-е изд., испр./Р.&nbsp;А.&nbsp;Лидин, В.&nbsp;А.&nbsp;Молочко, Л.&nbsp;Л.&nbsp;Андреева; Под ред. Р.&nbsp;А.&nbsp;Лидина.&nbsp;— М.: Химия, 2000. 480 с.: ил.&nbsp;— ISBN 5-7245-1163-0.

{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Хімічні елементи]]
[[Категорія:Ртуть|*]]
[[Категорія:Надзвичайно небезпечні речовини]]
[[Категорія:Теплоносії ядерних реакторів]]