Перегляд вихідного коду сторінки Радіовуглецеве датування

{{unibox}}'''Радіовуглецеве датування, радіовуглецевий метод'''&nbsp;— метод датування органічних, карбонатів та інших вуглевмістних речовин заснований на визначенні відносного вмісту [[ізотопи|ізотопу]] '''<sup>14</sup>С''' (найчастіше&nbsp;— у [[вугілля|вугіллі]], [[дерево|деревині]], залишках кісток тощо).

Застосовується в [[археологія|археології]], [[Палеонтологія|палеонтології]]. Метод запропонував [[Віллард Франк Ліббі|Віллард Ліббі]] [[1946]] року ([[Нобелівська премія з хімії]], [[1960]]).

== Огляд ==

Вимірюється співвідношення <sup>14</sup>С та <sup>12</sup>С, яке порівнюється зі співвідношенням, що встановлюється в атмосфері під дією космічних променів.

Стала концентрація ізотопу <sup>14</sup>С у повітрі підтримується за рахунок ядерної реакції, яка відбувається у верхніх шарах атмосфери при бомбардуванні Землі [[космічні промені|космічними променями]]:

<math>n + \mathrm{^{14}_{7}N} \rightarrow \mathrm{^{14}_{6}C} + p</math>.

[[Рослини]] поглинають [[Діоксид вуглецю|вуглекислий газ]] ([[Діоксид вуглецю|двоокис вуглецю]]) із [[повітря]] й накопичують його у своїх [[тканина]]х, які містять, зокрема, і [[Радіонукліди|радіоактивний ізотоп]] [[вуглець|вуглецю]] <sup>14</sup>С. Упродовж життя організму вуглець у ньому весь час поновлюється, і співвідношення <sup>14</sup>С до <sup>12</sup>С залишається сталим. Після загибелі обмін із середовищем припиняється, а радіоактивний розпад <sup>14</sup>С триває далі. Тому відносна частка нестабільного ізотопу в рештках із часом поступово зменшується і за його залишковою питомою активністю можна оцінити час загибелі організму.

Оскільки [[період напіврозпаду]] <sup>14</sup>С відомий (~5730 років), відповідно, час від моменту загибелі рослини можна встановити в лабораторії.

[[Тварини]] накопичують <sup>14</sup>С в [[організм]]і, поїдаючи рослини, отже, цим методом можна датувати і залишки тварин.

Радіовуглецеве датування реалізується вимірюванням або радіоактивності (радіометричне), або співвідношення мас ізотопів (масспектрометричне). Перше реалізується газовими пропорційними або рідинно-[[Сцинтиляційні лічильники|сцинтиляційними лічильниками]], друге&nbsp;— [[Мас-спектрометр|мас-спектрометрами]].

Для всіх наявних методів їхня чутливість та неможливість відділити домішки обмежують реальне застосування радіовуглецевого датування до 50—60 тис. років. Після 120 тис. років радіоактивного ізотопу <sup>14</sup>С залишається так мало, що виміри стають неможливими.

При застосуванні радіовуглецевого методу можливі помилки. Тому одна ізольована дата, отримана за його допомогою, не може служити основою для серйозних історико-археологічних висновків («одна дата&nbsp;— не дата»). Тільки перевірка одних дат іншими, отриманими в різних лабораторіях і на різних матеріалах, тільки наявність серій відповідних одна одній радіовуглецевих дат, підкріплених [[стратиграфія|стратиграфією]] палеолітичних пам'яток, дозволяє вважати їх з великою ймовірністю правильними і будувати на цьому висновки.<ref>Борисковский П.&nbsp;И.&nbsp;Древнейшее прошлое человечества. М., Издательство «Наука», 1980 г., с. 15.</ref>

Для уточнення віку необхідно використовувати калібрувальні криві. 2020 року прийнято нові версії калібрувальних кривих для [[Північна півкуля|Північної півкулі]] (''IntCal20''), [[Південна півкуля|Південної півкулі]] (''SHCal20'') і морських зразків (''Marine20''), які дозволяють датувати зразки віком до {{Число|55000|років}}<ref>{{Стаття|author=van der Plicht J. et al.|title=Recent developments in calibration for archaeological and environmental samples|date=2020|language=en|видання=Radiocarbon|pages=1—23|url=https://www.cambridge.org/core/product/identifier/S0033822220000223/type/journal_article|issn=0033-8222, 1945-5755|doi=10.1017/RDC.2020.22}}</ref><ref name="автоссылка1">{{Cite web|language=|url=http://генофонд.рф/?page_id=32970|title=Новая калибровочная шкала радиоуглеродных дат IntCal20 и ее возможности|last=Кузьмин Я. В.|website=|date=11.09.2020|publisher=}}</ref>.

Метод радіовуглецевого датування запропонував [[Віллард Франк Ліббі|Віллард Ліббі]] [[1946 у науці|1946 року]], за що йому 1960 року присуджено [[Нобелівська премія з хімії|Нобелівську премію з хімії]].

[[Файл:Radiocarbon_bomb_spike.svg|праворуч|міні|Зміни атмосферної концентрації радіовуглецю <sup>14</sup>C, викликані ядерними випробуваннями. Синім показано природну концентрацію]]

== Фізичні основи ==
[[Файл:Carbon_14_formation_and_decay.svg|праворуч|міні| 1: утворення радіовуглецю <sup>14</sup>C.<br/> 2: розпад <sup>14</sup>C.<br/> 3: умова рівноваги для живих організмів і нерівноваги для померлих організмів, у яких радіовуглець розпадається без поповнення ззовні]]
[[Вуглець]], як один із основних елементів у складі біологічних організмів, присутній у земній атмосфері у вигляді стабільних [[Ізотопи карбону|ізотопів]] [[Вуглець-12|<sup>12</sup>C]] (98,89&nbsp;%) і [[Вуглець-13|<sup>13</sup>C]] (1,11&nbsp;%) і радіоактивного <sup>14</sup>C, присутнього в слідових кількостях (близько 10<sup>−10</sup> %). Ізотоп <sup>14</sup>C постійно утворюється переважно у верхніх шарах [[Атмосфера Землі|атмосфери]] на висоті {{Nobr|12—15 км}} при зіткненнях вторинних [[нейтрон]]ів від [[Космічні промені|космічних променів]] із ядрами атмосферного азоту:

: <math>n + \mathrm{^{14}_{7}N} \rightarrow \mathrm{^{14}_{6}C} + p.</math>

У середньому на рік в атмосфері Землі утворюється близько {{Nobr|7,5 кг}} радіовуглецю за його загальної кількості {{Nobr|~75 тонн}}.

Внаслідок природної радіоактивності на поверхні Землі радіовуглецю утворюється мало.

Радіоізотоп вуглецю <sup>14</sup>C зазнає [[Бета-розпад|{{Math|β<sup>−</sup>}}-розпаду]] з [[Період напіврозпаду|періодом напіврозпаду]] {{Nobr|{{math|''T''<sub>1/2</sub>}} {{=}} 5730 ± 40 років}}<ref>{{Стаття|title=Half-life of radiocarbon|видання=Nature|том=195|номер=4845|pages=984|doi=10.1038/195984a0|bibcode=1962Natur.195..984G|language=en|author=Godwin, H.|date=1962}}</ref>, стала розпаду {{Nobr|{{math|λ}} {{=}} 1,209·10<sup>−4</sup> год<sup>−1</sup>}}:

: <math>\mathrm{^{14}_{6}C}\rightarrow\mathrm{^{14}_{7}N}+ e^- + \bar{\nu}_e.</math>

Співвідношення радіоактивного і стабільних ізотопів вуглецю в атмосфері і в біосфері приблизно однакове через активне перемішування атмосфери, оскільки всі живі організми постійно беруть участь у вуглецевому обміні, отримуючи вуглець із навколишнього середовища, а ізотопи, в силу їх хімічної нерозрізненості, беруть участь у біохімічних процесах практично однаково.

[[Активність радіоактивного джерела|Питома активність]] вуглецю в живих організмах, що обмінюються вуглецем з атмосферним резервуаром, відповідає атмосферному вмісту радіовуглецю і становить {{Nobr|13,56 ± 0,07 розпаду}} на хвилину на грам вуглецю. Із загибеллю організму вуглецевий обмін припиняється. Після цього стабільні ізотопи зберігаються, а радіоактивний (<sup>14</sup>C) поступово розпадається, як наслідок, його вміст в останках поступово зменшується. Знаючи початкове співвідношення вмісту ізотопів в організмі і визначивши їх поточне співвідношення в біологічному матеріалі [[Мас-спектрометрія|мас-спектрометричним методом]] або вимірявши активність методами дозиметрії, можна встановити час, що минув з моменту загибелі організму.

== Використання ==
Для визначення віку з фрагмента досліджуваного зразка виділяється вуглець (спалюванням попередньо очищеного фрагмента), для виділеного вуглецю проводиться вимірювання радіоактивності, на підставі цього визначається співвідношення ізотопів, яке й показує вік зразків. Зразок вуглецю для вимірювання активності зазвичай уводиться в газ, яким наповнюють [[Пропорційна камера|пропорційний лічильник]], або в рідкий [[Сцинтилятори|сцинтилятор]]. Останнім часом для дуже малих вмістів <sup>14</sup>C і/або дуже малих мас зразків (кілька мг) використовують прискорювальну мас-спектрометрію, що дозволяє прямо визначати зміст <sup>14</sup>C. На 2020 рік граничний вік зразка, який можна точно датувати радіовуглецевим методом&nbsp;— близько {{Число|55000|років}}<ref name="автоссылка1"/>, тобто близько 10 періодів напіврозпаду. За цей час уміст <sup>14</sup>C зменшується майже в {{Nobr|1000 раз}} (до близько 1 розпаду на годину на грам вуглецю).

Вимірювання віку предмета радіовуглецевим методом можливе тільки тоді, коли співвідношення ізотопів у зразку не було порушено за час його існування, тобто зразок не забруднено вуглецевмісними матеріалами пізнішого або ранішого походження, радіоактивними речовинами і не зазнав дії сильних джерел радіації. Визначення віку таких забруднених зразків може дати величезні помилки. За минулі з моменту розробки методу десятиліття накопичено значний досвід виявлення забруднень і в очищенні від них зразків. Для датування із зразків хімічними методами виділяють найменш схильні до забруднення компоненти. Для радіовуглецевого аналізу рослинних залишків використовують [[Целюлоза|целюлозу]], а при датуванні кісток, рогів та інших тваринних залишків виділяють [[колаген]]. Можливе також датування за залишками жирних кислот, таких як [[Пальмітинова кислота|пальмітинова]] і [[Стеаринова кислота|стеаринова]], наприклад, на [[Кераміка|кераміці]]<ref>{{Стаття|title=Accurate compound-specific <sup>14</sup>C dating of archaeological pottery vessels|author=Casanova E. et al|видання=[[Nature]]|том=580|date=2020|language=en|pages=506—510}}</ref><ref>{{Стаття|title=Археология в 2020 году: десять интересных событий (обзор подготовил Е. Антонов)|видання=[[Наука и жизнь]]|номер=2|date=2021|pages=13}}</ref>. Похибка методу нині перебуває в межах від сімдесяти до трьохсот років.

Один з найвідоміших випадків застосування радіовуглецевого методу&nbsp;— дослідження фрагментів [[Туринська плащаниця|Туринської плащаниці]], проведене [[1988]] року, одночасно в декількох лабораторіях [[Сліпий експеримент|сліпим методом]]. Радіовуглецевий аналіз дозволив датувати плащаницю періодом [[XI століття|XI]]—[[XIII століття|XIII століть]]. Скептики вважають такий результат підтвердженням того, що плащаниця&nbsp;— середньовічна підробка. Прихильники ж справжності реліквії вважають отримані дані результатом забруднення плащаниці вуглецем під час пожежі і подальшого прання в киплячій олії в [[XVI століття|XVI столітті]].

== Калібрування і точність методу ==
[[Файл:Radiocarbon_dating_calibration.svg|праворуч|міні|Калібрувальна крива 1998 року, що використовувалася при радіовуглецевому датуванні (Stuiver et al. 1998<ref name="IntCal98">{{Стаття|title=High-precision radiocarbon age calibration for terrestrial and marine samples|видання=Radiocarbon|том=40|pages=1127—1151|url=http://depts.washington.edu/qil/datasets/uwten98_14c.txt|language=en|тип=journal|author=Stuiver M., Reimer P. J., Braziunas T. F.|date=1998|accessdate=2022-02-04|archivedate=2010-05-29|archiveurl=https://web.archive.org/web/20100529044718/http://depts.washington.edu/qil/datasets/uwten98_14c.txt}}</ref>)]]
[[Файл:Intcal_20_calibration_curve.png|праворуч|міні|Уточнена калібрувальна крива 2020 року IntCal20 для діапазону 0-55 000 років [[Років тому|дотепер]] у північній півкулі.<ref>{{Cite journal|last=Heaton|first=Timothy J.|last2=Blaauw|first2=Maarten|last3=Blackwell|first3=Paul G.|last4=Ramsey|first4=Christopher Bronk|last5=Reimer|first5=Paula J.|last6=Scott|first6=E. Marian|date=August 2020|title=The IntCal20 Approach to Radiocarbon Calibration Curve Construction: A New Methodology Using Bayesian Splines and Errors-in-Variables|url=https://www.cambridge.org/core/journals/radiocarbon/article/intcal20-approach-to-radiocarbon-calibration-curve-construction-a-new-methodology-using-bayesian-splines-and-errorsinvariables/FF2C650D3A7BBA277E9C51380BEC4050/core-reader|journal=Radiocarbon|language=en|volume=62|issue=4|pages=821–863|doi=10.1017/RDC.2020.46|issn=0033-8222|doi-access=free}}</ref>]]
[[Файл:Time_profile_of_the_774_AD_spike_in_C-14..jpg|міні|Пік вуглецю&nbsp;— 14 в 774 році н.&nbsp;е. Кольоровими точками Показано виміри дерев. Чорна лінія-змодельовані дані]]
Початкові припущення [[Віллард Франк Ліббі|Ліббі]], на яких ґрунтується метод радіовуглецевого датування, полягають у тому, що співвідношення ізотопів вуглецю в атмосфері в часі і просторі не змінюється, а вміст ізотопів у живих організмах точно відповідає поточному стану атмосфери. Однак, як було встановлено надалі, ці припущення справедливі лише приблизно. Вміст ізотопу <sup>14</sup>C в атмосфері залежить від багатьох факторів, таких як:

* інтенсивність [[Космічні промені|космічних променів]] і активності [[Сонце|Сонця]];
* [[широта]] місцевості;
* стан атмосфери і [[Магнітосфера Землі|магнітосфери]];
* [[вулкан]]ічна діяльність (вуглець, що міститься у вулканічних викидах, «давній», практично не містить <sup>14</sup>C);
* кругообіг [[Вуглекислий газ в атмосфері Землі|вуглекислого газу]] в природі;
* проведення атмосферних [[Ядерне випробування|ядерних випробувань]], що спричинили в [[1950-ті|1950]]—[[1960-ті|1960-х]] роках істотний викид (близько 0,5 тонни) радіовуглецю в атмосферу (''бомбовий ефект'');
* спалювання значної кількості [[Горючі корисні копалини|викопних палив]] (вуглець, що міститься в нафті, природному газі і вугіллі&nbsp;— «давній», практично не містить <sup>14</sup>C)&nbsp;— так званий {{Не перекладено|ефект Зюсса||en|Suess effect}}, що виник із початком [[Промислова революція|промислової революції]] в [[XIX століття|XIX столітті]].

Два останніх фактори унеможливлюють проведення точних радіовуглецевих датувань для зразків [[XX століття]].

Крім того, дослідження показали, що через різницю в атомних масах ізотопів вуглецю хімічні реакції і процеси в живих організмах йдуть з дещо різними швидкостями, що порушує природне співвідношення ізотопів (так званий ефект [[Ізотопне фракціювання|ізотопного фракціювання]])<ref>''Г.&nbsp;А.&nbsp;Вагнер'', с. 164.</ref>. Ще один важливий ефект (''резервуарний ефект'')&nbsp;— уповільнене досягнення радіовуглецевої рівноваги в [[Світовий океан|Світовому океані]] через повільність<ref>Характерное время гомогенизации углерода в океанах порядка 1000 лет.</ref> його обміну вуглецем з атмосферним резервуаром&nbsp;— призводить, якщо не враховувати поправок, до позірного збільшення віку залишків морських організмів, а також тих сухопутних організмів, в чиїй дієті переважала морська їжа. Розуміння процесів, пов'язаних з вуглецевим обміном у природі і впливом цих процесів на співвідношення ізотопів у біологічних об'єктах, було досягнуто не відразу. Таким чином, використання радіовуглецевого методу без урахування цих ефектів і внесених ними поправок здатне породити значні помилки (близько тисячоліття), що часто траплялося на ранніх етапах розвитку методу, до [[1970-ті|1970-х]] років.

Нині для правильного застосування методу проведено ретельне калібрування, що враховує зміну співвідношення ізотопів для різних епох і географічних регіонів, а також специфіку накопичення радіоактивних ізотопів у живих істотах і рослинах. Для калібрування методу використовують визначення співвідношення ізотопів для предметів, абсолютне датування яких відоме. Одним із джерел калібрувальних даних є [[дендрохронологія]]. Виразний ізотопний слід від сонячної бурі [[992]] року виявлено в архівах річних кілець з усього світу<ref>''Margot Kuitems'' et al. [https://www.nature.com/articles/s41586-021-03972-8 Evidence for European presence in the Americas in ad 1021] // Nature, 20 October 2021</ref>. Також зіставлено визначення віку зразків радіовуглецевим методом з результатами інших ізотопних методів датування. Зараз як стандартна калібрувальна крива використовується ''IntCal'', першу версію якої опубліковано 1998 року (див. мал.)<ref name="IntCal98"/>. Наступні уточнені версії калібрувальної кривої, використовуваної для перерахунку виміряного радіовуглецевого віку зразка в абсолютний вік, опубліковано 2004, 2009<ref>{{Cite web|url=http://www.radiocarbon.org/IntCal09.htm|title=IntCal09 Supplemental Data|accessdate=2010-03-27|archiveurl=https://web.archive.org/web/20100216131431/http://www.radiocarbon.org/IntCal09.htm|archivedate=2010-02-16|deadurl=yes}}</ref> і 2013 року. Калібрувальну криву ''IntCal13'' побудовано окремо для північної і південної (''SHCal13'') півкуль, вона охоплює останні {{Число|50000|років}} і отримана на підставі тисяч вимірювань точно датованих деревних кілець (останні {{Число|12000|років}}), річних приростів [[корал]]ів та відкладень [[Форамініфери|форамініфер]]. Порівняння відкладень на дні японського озера [[Суйгецу]] за період з {{Число|12000}} до {{Число|40000|років}} тому з інформацією, отриманою дендрохронологами під час аналізу деревних кілець, спричинило внесення поправок, які зрушили дані в минуле на {{Nobr|300—400 років}}<ref>[http://www.gazeta.ru/science/2012/10/19_a_4817661.shtml Новая хронология от Суйгецу]</ref><ref>{{Стаття|author=Bronk Ramsey C. et al|title=A Complete Terrestrial Radiocarbon Record for 11.2 to 52.8 kyr B.P.|url=http://www.sciencemag.org/content/338/6105/370.abstract|видання=Science|year=2012|volume=338|issue=6105|pages=370—374|doi=10.1126/science.1226660|language=en}}</ref>. Калібрування для морських об'єктів виконують за окремою кривою ''Marine13'', оскільки обмін вуглецю в морському резервуарі повільніший ніж в атмосферному.

У своєму сучасному вигляді, завдяки створенню калібрувальних шкал ''IntCal20'', ''SHCal20'' і ''Marine20'' на історичному інтервалі (від десятків років до 55 тисяч років у минуле), радіовуглецевий метод можна вважати досить надійним і якісно відкаліброваним незалежним методом датування предметів біологічного походження.

Станом на 2019 рік гранична точність радіовуглецевого датування становить 15 років. При цьому багато вимірів мають похибку вище-близько 50 років. Похибка залежить від стану зразків і в якій хімічному середовищі вони знаходилися. Тому при професійній експертизі радіовуглецевим методом експерт зазвичай вказує "[[довірчий інтервал]]" в рамках якого знаходиться допустима похибка вимірювань конкретного зразка.<ref>{{Стаття|url=https://www.cambridge.org/core/journals/radiocarbon/article/best-possible-time-resolution-how-precise-could-a-radiocarbon-dating-method-be/E807BD687CDFE10A4D95F2F7C2808D6D|author=I. Svetlik, A. J. T. Jull, M. Molnár, P. P. Povinec, T. Kolář|title=The Best possible Time resolution: How precise could a Radiocarbon dating method be?|date=2019-12|language=en|видання=Radiocarbon|том=61|issue=6|pages=1729–1740|issn=0033-8222, 1945-5755|doi=10.1017/RDC.2019.134}}</ref>

== Критика методу ==
Попри те, що радіовуглецеве датування вже давно увійшло в наукову практику і досить широко використовується, в навколонаукових публікаціях і в інтернеті зустрічається критика цього методу, що ставить під сумнів правомірність його застосування для датування історичних артефактів (особливо пізнішого періоду). Як правило, радіовуглецевий метод критикують прихильники «<nowiki/>[[Науковий креаціонізм|наукового креаціонізму]]<nowiki/>», «<nowiki/>[[Нова хронологія|нової хронології]]<nowiki/>» та інших [[Псевдонаука|псевдонаукових]] концепцій. Деякі приклади заперечень проти радіовуглецевого датування наведено в розділі ''[[Нова хронологія|Критика природничо-наукових методів у «новій хронології» Фоменка]]''. Зазвичай така критика радіовуглецевого аналізу ґрунтується на найраніших наукових публікаціях, що відбивали стан методології в [[1960-ті|1960-х]] роках, і на нерозумінні основ методу і особливостей калібрування<ref>''Левченко В.'' [http://hbar.phys.msu.ru/gorm/fomenko/wally-r.htm О «радиоуглероде глазами Фоменко» и «научных» основах Новой Хронологии: полемические заметки] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100618023143/http://hbar.phys.msu.ru/gorm/fomenko/wally-r.htm |date=18 червня 2010 }}</ref>.

== Вплив викиду викопного вуглецю ==
2015 року {{Нп|Гізер Ґрейвен|Г. Ґрейвен|en|Heather Graven}} ([[Імперський коледж Лондона]]) підрахувавши<ref name="Gra15">{{Cite doi|10.1073/pnas.1504467112}}</ref>, що подальше спалювання викопного палива в поточному темпі через емісію в атмосферу «давнього» вуглецю призведе до нерорізнюваності за радіовуглецевим методом сучасних зразків від більш древніх<ref>{{Стаття|author=|title=|видання=|тип=|date=|номер=|pages=|issn=|url=http://www.scientificamerican.com/article/fossil-fuel-burning-obscures-radiocarbon-dates/}}</ref><ref>{{Стаття|author=|title=|видання=|тип=|date=|номер=|pages=|issn=|url=http://geektimes.ru/post/259218/}}</ref> (хоча на зразки, які виникли до індустріалізації і не обмінюються вуглецем з атмосферою, цей ефект, зрозуміло, не впливає). Нині викид в атмосферу викопного вуглецю призводить до позірного «старіння» атмосферного вуглецю приблизно на 30 років на рік <ref name="Gra15" />.

== Див. також ==
* [[Радіоізотопне датування]]
* [[Період застою]]
* [[Радіонукліди|Радіоінукліди]]
* [[Радіовуглецеві лабораторії]]
* [[Палеомагнітний метод]]

== Примітки ==
{{примітки|2}}

== Література ==
* {{МГЕ|nocat=1}}
* Арсланов Х.&nbsp;А.&nbsp;Радиоуглерод: геохимия и геохронология / Х.&nbsp;А.&nbsp;Арсланов.&nbsp;— Ленинград: изд-во Ленингр. ун.-та, 1987.&nbsp;— 295 с.
* Gupta S.K. Radiocarbon Dating Practices at ANU: handbook / S.K. Gupta, H.A. Polach.&nbsp;— Canberra / ANU, Radiocarbon laboratory, Research School of Pacific Studies.&nbsp;— 1985.&nbsp;— 174&nbsp;p.
* {{Глосарій термінів з хімії}}

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20060426075252/http://hbar.phys.msu.ru/gorm/dating/wally-1.htm В.Левченко. Радиоуглерод и абсолютная хронология: записки на тему.]
* [http://evolution.powernet.ru/library/radiocarbon.htm В.&nbsp;А.&nbsp;Дергачев. Радиоуглеродный хронометр]
* [http://evolution.powernet.ru/library/vasilen.htm И.&nbsp;Я.&nbsp;Василенко, В.&nbsp;А.&nbsp;Осипов, В.&nbsp;П.&nbsp;Рублевский. Радиоактивный углерод]
* [http://ice.tsu.ru/index.php?option=com_content&view=category&layout=blog&id=23&Itemid=90 Ярослав Кузьмин. Радиуглеродный метод датирования в археологии]
* [https://web.archive.org/web/20151202180458/http://www.uni-kiel.de/leibniz/Leibniz-web_deutsch/datierungsergebnisse/Stuiver-Polach.pdf Minze Stuiver and Henry A. Polach. Discussion: Reporting of 14C Data. Radiocarbon 19(3), 1977, p 355—363.]
* [https://web.archive.org/web/20120511152431/http://www.radiocarbon.org/Info/conventional-labs.htm Радіометричні лабораторії&nbsp;— Conventional Dating Labs]
* [https://web.archive.org/web/20111011193812/http://www.radiocarbon.org/Info/ams-labs.htm Масспектрометричні лабораторії&nbsp;— AMS Labs]
* [https://web.archive.org/web/20171218184828/http://www.radiocarbon.org/Info/labcodes.html Перелік кодів лабораторій&nbsp;— List of past and present lab codes]
{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Археологія]]
[[Категорія:Радіоізотопне датування]]
[[Категорія:Ізотопи вуглецю]]