Перегляд вихідного коду сторінки Пушкін Олександр Сергійович

{{redirect|Пушкін}}
{{Письменник
| Ім'я                = Пушкін Олександр Сергійович
| Оригінал імені      = Пушкин Александр Сергеевич
| Псевдоніми          = Олександр НКШП, Іван Петрович Бєлкін,<br/>Феофілакт Косічкін (журнальний), P., Ст. Арз. (Старий Арзамасець), А. Б.
| Місце народження    = 
| Дата смерті         = 
| Місце смерті        = 
| Поховання           = 
| Національність      = [[росіяни]]н
| Громадянство        = {{RUSold}}
| Мова творів         = [[російська мова|російська]], [[Французька мова|французька]]{{#tag:ref|Листування, публіцистика, плани творів, вірші на випадок.|group="~"}}
| Рід діяльності      = [[поет]], [[прозаїк]], [[драматург]]
| Роки активності     = [[1813]]—[[1837]]
| Напрямок            = [[романтизм]], [[реалізм]]
| Жанр                = [[Вірш]]і, [[Повість|повісті]], [[Поема|поеми]], [[Роман у віршах|роман в віршах]], [[Драма (жанр)|драми]], [[Казка|казки]]
| Magnum opus         = [[Євгеній Онєгін]]
| Премії              = <!-- головні професійні премії -->
| Сайт                = http://pushkinmuseum.ru
| місце проживання    =-
| дружина             =[[Гончарова Наталія Миколаївна|Наталія Гончарова]]
| батько              =[[Пушкін Сергій Львович|Сергій Пушкін]]
| мати                =[[Пушкіна Надія Осипівна|Надія Пушкіна]]
| діти                =[[Гартунг Марія Олександрівна|Марія Гартунг]]<br/>[[Пушкіна Наталія Олександрівна|Наталія Пушкіна]]<br/>[[Пушкін Олександр Олександрович|Олександр Пушкін]]<br/>[[Пушкін Григорій Олександрович|Григорій Пушкін]]
| брати               =
}}
'''Олекса́ндр Сергі́йович Пу́шкін''' ({{lang-ru|Алекса́ндр Серге́евич Пу́шкин}}; {{ДН|6|6|1799|26|5}}, [[Москва]], [[Російська імперія]]&nbsp;— {{ДС|10|2|1837|29|1}}, [[Санкт-Петербург]], [[Російська імперія]])&nbsp;— [[Російська література|російський]] [[поет]], [[драматург]] і [[прозаїк]], доби [[романтизм]]у<ref name="basker">Basker, Michael. Pushkin and Romanticism. In Ferber, Michael, ed., ''A Companion to European Romanticism''. Oxford: Blackwell, 2005.</ref>, критик і теоретик літератури, історик, публіцист; один з найавторитетніших літературних діячів першої третини XIX століття в Росії.<ref>[http://www.imwerden.info/belousenko/books/litera/ginzburg_o_lirike.htm О лирике.&nbsp;— Второе, дополненное.&nbsp;— Ленинград: Советский писатель] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170502231520/http://www.imwerden.info/belousenko/books/litera/ginzburg_o_lirike.htm |date=2 травня 2017 }} ''Гінзбург Л. Я.'' ''imwerden.info'' Процитовано 25 жовтня 2019</ref>

Ще за життя Пушкіна склалася його репутація найбільшого національного російського поета.<ref name="krugosvet"/><ref name="ReferenceB"/> Пушкін вважається основоположником сучасної [[Російська мова|російської]] [[Стандартизована мова|літературної мови]].{{#tag:ref|Див., наприклад, роботи [[Виноградов Віктор Володимирович|В. В. Виноградова]], {{книга|автор = Томашевський Б.|частина=Вопросы языка в творчестве Пушкина|заголовок=Пушкин: Исследования и материалы|відповідальний=АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин. Дом)|місце = {{М.}}; {{Л.}}|видавництво = Издательство АН СССР|рік = 1956|том = 1|сторінки = 126—184}} {{ref-ru}}|group="~"}}

== Біографія ==

=== Походження ===
[[Файл:Pushkin 04.jpg|thumb|170px|праворуч|Пушкін-дитина (Ксав'є де Местр, 1800—1802)]]
Походження Пушкіна йде від розгалуженого нетитулованого дворянського роду [[Пушкіни]]х, який бере початок за генеалогічною легендою від «чоловіка чесного» (рос. «мужа честного») [[Ратша|Ратши]]<ref name="Лукомский">''Лукомський В. К.'' Архивные материалы о родоначальнике Пушкиных&nbsp;— Радше // Пушкин: Временник Пушкинской комиссии / АН СССР. Ин-т литературы.&nbsp;— М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1941.&nbsp;— [Вып.] 6.&nbsp;— С. 398—408. с. 398</ref>{{Ref+|Сам А. С. Пушкін у вірші «Мій родовід» ототожнив Ратшу, родоначальника Пушкіних, із згадуваним у літописах [[Ратмир (богатир)|Ратша]], сучасником [[Олександр Невський|Олександра Невського]], загиблим у 1268 році в [[Раковорська битва|битві під Раковором]], однак тут він помилявся. Перший згадуваний в джерелах предок Пушкіних, [[Гаврило Алексич]], який був, згідно родоводу, правнуком Радші, брав участь в [[Невська битва|Невській битві]] 1240 року, і, відповідно, сам був сучасником Олександра Невського. Таким чином, Радша, родоначальник Пушкіних, повинен був жити на 100 років раніше<ref>''Веселовський С. Б.'' Дослідження з історії класу служилих землевласників. Стор. 39-45</ref>.|group ="~"}}. Пушкін неодноразово писав про свій родовід у віршах і [[проза|прозі]]; він бачив у своїх предках зразок справжньої «аристократії», стародавнього роду, що чесно служив вітчизні, але не здобув прихильності правителів і «гнаного». Не раз він звертався (зокрема в художній формі) і до образу свого прадіда по матері&nbsp;— африканця [[Ганнібал Абрам Петрович|Абрама Петровича Ганнібала]], який став слугою і вихованцем [[Петро I|Петра I]], а потім військовим інженером і генералом.<ref name="Старк">''Старк В. П.'' Пушкины в «Истории Петра» и «Истории Пугачева» // Пушкин: Исследования и материалы / РАН. Ин-т рус. лит. (Пушкин. Дом).&nbsp;— СПб.: Наука, 2004.&nbsp;— Т. XVI/XVII.&nbsp;— С. 188—197.</ref>

Дід по батькові [[Пушкін Лев Олександрович|Лев Олександрович]]&nbsp;— артилерії полковник, гвардії капітан. Батько&nbsp;— [[Пушкін Сергій Львович|Сергій Львович Пушкін]] (1767—1848), світський дотепник та поет-аматор. Мати Пушкіна&nbsp;— [[Пушкіна Надія Осипівна|Надія Осипівна]] (1775—1836), внучка Ганнібала. Дядько по батькові, [[Пушкін Василь Львович|Василь Львович]] (1766—1830), був відомим поетом з кола [[Карамзін Микола Михайлович|Карамзіна]]. З дітей Сергія Львовича та Надії Осипівни, крім Олександра, вижили донька [[Павлищева Ольга Сергіївна|Ольга]] ([[Дошлюбне та шлюбне прізвище|в шлюбі]] Павлищева, 1797—1868) і син [[Пушкін Лев Сергійович|Лев]] (1805—1852).{{sfn|Лотман|1995|с=28—29}}

=== Дитинство ===
[[Файл:N.O.Puskina.jpg|міні|ліворуч|190пкс|Мати Пушкіна [[Пушкіна Надія Осипівна|Надія Ганнібал]]]]
Пушкін народився 26 травня (6 червня) 1799 року в [[Москва|Москві]], в [[Німецька слобода|Німецькій слободі]].<ref name="НЖ">{{стаття|автор=[[Романюк Сергій Костянтинович|Романюк С.]]|заголовок=Где родился А. С. Пушкин?|посилання=http://www.nkj.ru/archive/articles/9082/|видання=Наука и жизнь|тип=|рік=1999|номер=4|сторінки=|issn=}}</ref><ref>{{стаття|автор=Гомозова Т.|заголовок=Дом в Елоховском приходе|ссылка=http://www.vokrugsveta.ru/vs/article/986/|видання=Вокруг света|тип=|рік=1999|номер=5|issn=}}</ref><ref name="NKJ201709">{{стаття |автор=Тетяна Земцова|заголовок=[https://www.nkj.ru/archive/articles/32102/ Прогулки с Пушкиным]|видання=[[Наука и жизнь]] |рік=2017 |номер=9 |сторінки=134—140}}</ref> У метричній книзі [[Богоявленський собор в Єлохові|церкви Богоявлення в Єлохові]] на дату 8 (19) червня 1799 року<ref name="НЖ"/>, серед інших, міститься такий запис:

{{quote|«Травня 27. У дворі колезького реєстратора Івана Васильова Скварцова у мешканця його майора Сергія Львовича Пушкіна народився син Олександр. Хрещений червня 8 дня. Воспріємник граф Артемій Іванович Воронцов, кума мати зазначеного Сергія Пушкіна вдова Ольга Василівна Пушкіна»<ref name="Ашукін, 1998">{{книга
|автор=Ашукін М. С.
|заголовок=Пушкинская Москва
|місце=СПб.
|видавництво=Академический проект
|рік=1998
|сторінок=352
|isbn=5-7331-0123-7
|тираж=3200
}}</ref>{{rp|6}}{{oq|ru|«Мая 27. Во дворе колежского регистратора Ивана Васильева Скварцова у жильца его Моёра Сергия Львовича Пушкина родился сын Александр. Крещён июня 8 дня. Восприемник граф Артемий Иванович Воронцов, кума мать означенного Сергия Пушкина вдова Ольга Васильевна Пушкина»}}}}
Нянею Олександра була [[Аріна Родіонівна]], до якої він на все життя зберіг зворушливе, любляче ставлення, присвятив їй вірші, багато разів згадував у листах. В ранньому дитинстві Олександр був товстою, незграбною, малорухливою і мовчазною дитиною. Все це приводило його мати у відчай, і вона «майже насильно водила його гуляти… змушувала бігати». Однак до семи років від огрядності і недолугості не залишилося і сліду, «він став жвавий і пустотливий».<ref name="aif.ru" />

Влітку батьки відвезли сина в [[Михайлівське (заповідник-музей)|Михайлівське]], а потім до весни 1801 року сім'я жила в Петербурзі, у тещі&nbsp;— Марії Олексіївни Ганнібал (1745—1818, уродженої Пушкіної<ref>{{Cite web|url=http://www.russia-today.narod.ru/past/gen/push_as1.htm|title=ПУШКИН Александр Сергеевич, предки поэта (1799—1837) (дерево, до 5-го поколения)|website=Исторический проект «БЫЛОЕ РОССИИ»|publisher=www.russia-today.narod.ru|accessdate=2019-08-08|archive-date=2019-08-04|archive-url=https://web.archive.org/web/20190804050436/http://www.russia-today.narod.ru/past/gen/push_as1.htm|deadlink=no}}</ref>, з іншої гілки роду). У цей період цілком могла відбутися зустріч із [[Павло I|Павлом I]], про яку Пушкін пише в рядках «Бачив я трьох царів…»<ref>''Георгий Чулков''. Жизнь Пушкина // Новый мир.&nbsp;— 1936.&nbsp;— №&nbsp;5.&nbsp;— С. 6.</ref>.

Літні місяці 1805—1810 років майбутній поет зазвичай проводив у своєї бабусі по матері&nbsp;— тієї ж Марії Олексіївни, у підмосковному селі [[Захарово (Одинцовський район)|Захарові]], поблизу [[Звенигород (Московська область)|Звенигороду]]. Ранні дитячі враження відбилися у перших дослідах пушкінських поем, написаних трохи пізніше («Чернець», 1813; «Бова», 1814), в ліцейських віршах «Послання до Юдіна» (1815), «Сон» (1816). Бабуся писала про свого онука наступне:
{{quote|«Не знаю, що вийде з мого старшого онука. Хлопчик розумний і охочий до книжок, а вчиться погано, рідко коли урок свій здасть порядком; то його не розворушити, що не виженеш грати з дітьми, то раптом так розгорнеться і розходиться, що нічим його не стримаєш: з однієї крайності в іншу кидається, немає у нього середини»{{oq|ru|«Не знаю, что выйдет из моего старшего внука. Мальчик умён и охотник до книжек, а учится плохо, редко когда урок свой сдаст порядком; то его не расшевелишь, не прогонишь играть с детьми, то вдруг так развернётся и расходится, что ничем его не уймёшь: из одной крайности в другую бросается, нет у него середины»<ref name="Ашукін, 1998" />{{rp|40}}}}}}

=== Юність ===
[[Файл:С. Г. Чириков - Александр Сергеевич Пушкин (акварель).jpg|thumb|праворуч|170px|Юний Пушкін (акварель С.&nbsp;Г.&nbsp;Чирикова (1810))]]
Шість років Пушкін провів у [[Імператорський царськосільський ліцей|Царськосільському ліцеї]], відкритому 19 жовтня 1811 року. Тут юний поет пережив події [[Французько-російська війна (1812)|Французько-російської війни]] 1812 року. Тут вперше відкрився і був високо оцінений його поетичний дар. Спогади про роки, проведені в Ліцеї, про ліцейське братерство, назавжди залишилися в душі поета.{{sfn|Лотман|1995|с=34, 37}}

Серед ліцейських викладачів Пушкіна був професор моральних і політичних наук О.&nbsp;П.&nbsp;Куніцин, який навчався в [[Геттінгенський університет|Геттінгенському університеті]] та був близький до багатьох майбутніх декабристів. Пушкін на все життя зберіг вдячність Куніцину.{{sfn|Анікін|с=40|1989}} Він&nbsp;— єдиний з ліцейських вчителів, до якого Пушкін неодноразово звертався у віршах.{{sfn|Анікін|с=44|1989}}

У ліцейський період Пушкіним було створено багато віршованих творів. Його надихали французькі поети XVII—XVIII століть, з творчістю яких він познайомився в дитинстві, читаючи книги з бібліотеки батька. Улюблені поети і письменники молодого Пушкіна перераховані у вірші «Городок» (1815 року): [[Вольтер]], [[Гомер]], [[Вергілій]], [[Торквато Тассо|Т. Тассо]], [[Жан де Лафонтен|Лафонтен]], [[Дмитрієв Іван Іванович|Дмитрієв]], [[Крилов Іван Андрійович|Крилов]], [[Державін Гаврило Романович|Державін]], Верж'є, [[Жан-Батист-Жозеф Віллар де Грекур|Грекур]], [[Еваріст де Парні|Парні]], [[Жан Расін|Расін]], [[Мольєр]], [[Фонвізін Денис Іванович|Фонвізін]], [[Княжнін Яків Борисович|Княжнін]], [[Озеров Владислав Олександрович|Озеров]], [[Жан-Жак Руссо|Руссо]], [[Карамзін Микола Михайлович|Карамзін]], [[Жан-Франсуа де Лагарп|Лагарп]].<ref>''[[Лунін Борис Володимирович|Лунін Б. В.]]'' Живые страницы. А.&nbsp;С.&nbsp;Пушкин, Н.&nbsp;В.&nbsp;Гоголь, М.&nbsp;Ю.&nbsp;Лермонтов, В.&nbsp;Г.&nbsp;Белинский.&nbsp;— М., Детская литература, 1970.&nbsp;— С. 17-18</ref> У його ранній ліриці поєдналися традиції французького та [[Російський класицизм|російського класицизму]]. Вчителями Пушкіна-поета стали [[Батюшков Костянтин Миколайович|Батюшков]], визнаний майстер «легкої поезії», і [[Жуковський Василь Андрійович|Жуковський]], голова вітчизняного [[романтизм]]у. Пушкінська лірика періоду 1813—1815 років пронизана мотивами швидкоплинності життя, яке диктувало спрагу насолоди радощами буття. З 1816 року, услід за Жуковським, він звертається до [[Елегія|елегій]], де розвиває характерні для цього жанру мотиви: нерозділеного кохання, закінчення молодості, згасання душі. Лірика Пушкіна ще наслідувальна, сповнена літературних умовностей і штампів, проте вже тоді поет-початківець вибирає свій, особливий шлях.{{sfn|Благой|1959|с=525—526}} Не замикаючись на камерній поезії, Пушкін звертався до тем більш складних, суспільно-значущих. «[[Спогади в Царському Селі]]» (1814), що заслужили схвалення [[Державін Гаврило Романович|Державіна]],&nbsp;— на початку 1815 року Пушкін читав вірш в його присутності,&nbsp;— присвячено подіям [[Французько-російська війна (1812)|Французько-російської війни]] 1812 року.{{sfn|Лотман|1995|с=40—41}} Вірш було опубліковано у 1815 році в журналі «Російський музеум» за повним підписом автора. А в пушкінському посланні «Ліцинію» критично зображене сучасне життя Росії, де в образі «улюбленця деспота» вказується [[Аракчеєв Олексій Андрійович|Аракчеєв]]. Вже на початку свого творчого шляху він виявляв інтерес до російських письменників-сатириків минулого століття. Вплив [[Фонвізін Денис Іванович|Фонвізіна]] відчувається в сатиричній поемі Пушкіна «Тінь Фонвізіна» (1815); з творчістю [[Радищев Олександр Миколайович|Радищева]] пов'язані «Бова» (1814) і «Безвір'я».{{sfn|Благой|1959|с=526}}

У липні 1814 року Пушкін вперше був надрукований, він видавався в Москві в журналі «[[Вісник Європи (1802—1830)|Вісник Європи]]». У тринадцятому номері був надрукований вірш «До друга-поета», підписаний псевдонімом «Олександр Н.к.ш.п.», звернений до [[Кюхельбекер Вільгельм Карлович|Кюхельбекера]].{{#tag:ref|Псевдонім складено з приголосних букв прізвища поета, поставлених в зворотному порядку.|group="~"}}<ref name="Ашукін, 1998"/>{{rp|60}}

Ще будучи вихованцем Ліцею, Пушкін увійшов до [[Арзамас (літературне товариство)|літературного товариства «Арзамас»]], що виступало проти рутини і [[Архаїка|архаїки]] в літературній справі, і взяв дієву участь у [[Полеміка|полеміці]] з об'єднанням «[[Бесіда аматорів російського слова|Бесіди аматорів російського слова]]», відстоював канони класицизму минулого століття. Залучений творчістю найбільш яскравих представників нового літературного напряму, Пушкін відчував у той час сильний вплив поезії [[Батюшков Костянтин Миколайович|Батюшкова]], Жуковського, [[Давидов Денис Васильович|Давидова]].<ref name="Виноградов174">{{книга
|автор=Виноградов В.
|заголовок=Стиль Пушкина
|місце=М.
|видавництво=ОГИЗ
|рік=1941
|сторінки=174—175
|сторінок=620
}}</ref>. Останній спочатку імпонував Пушкіну темою бравого вояки, а після тим, що сам поет називав «крутінням вірша»&nbsp;— різкими змінами настрою, експресією, несподіваним сполученням образів. Пізніше Пушкін говорив, що, наслідуючи в молодості Давидову, «засвоїв собі його манеру назавжди»<ref name="ВязПП">{{книга
|автор=[[Вяземский Павло Петрович|Вяземский П. П.]]
|заголовок=Александр Сергеевич Пушкин по документам Остафьевского архива и личным воспоминаниям, 1826—1837
|місце=СПб.
|видавництво=Академический проект
|рік=1880
|сторінки=71
}}</ref>. Багато ліцейських віршів Пушкіна навіяні лірикою Дениса Давидова: «Студенти, що бенкетують», «Козак», «Наїзники», «Вуса», «Спогад».

=== Молодість ===
[[Файл:Pushkin derzhavin.jpg|thumb|340px|right|Пушкін на ліцейському екзамені в Царському Селі (картина [[Рєпін Ілля Юхимович|І. Рєпіна]] (1911))]]
З ліцею Пушкіна було випущено у червні 1817 року у чині [[Колезький секретар|колезького секретаря]] (10-го класу, за [[Табель про ранги|табелем про ранги]]) та назначено у [[Колегія закордонних справ|Колегію закордонних справ]], і 15 червня він склав присягу, підписавши бланк присяги імператору<ref>{{статья |автор= Поливанов Л. И.|заглавие= Александр Сергеевич Пушкин. Материалы для его биографии. 1817—1825|ссылка= https://runivers.ru/upload/iblock/31f/russkaya%20starina%2053.pdf|язык= |издание= Русская старина|тип= журнал|год= 1887|том= 53|номер=|страницы= 236|doi= |issn=}}</ref>.

У цей час батько передав Олександру свого дворового кріпосного Микиту, котрий знав Сашу з перших днів, став йому справжнім другом і пройшов з ним практично весь життєвий шлях аж до останнього дня, окрім року Михайлівського заслання.<ref>Тыркова-Вильямс, А. В. «Жизнь Пушкина»: в двух томах.&nbsp;— Париж: YMCA-Press.&nbsp;— Т. 1. (1929). 1799—1824.&nbsp;— 431 с.; т. 2. (1948). 1824—1837.&nbsp;— 481 с.</ref>

Пушкін стає постійним відвідувачем театру, бере участь у засіданнях «<nowiki/>[[Арзамас (гурток)|Арзамаса]]<nowiki/>» (прийнятий він був туди заочно, ще будучи ліцеїстом){{sfn|Лотман|1995|с=45—46}}, у 1819 році вступає у члени літературно-театрального співтовариства «Зелена лампа», яким керує «Союз благоденства» (див. [[Декабристи]]). Не беручи участі у діяльності перших таємних організацій, Пушкін, пов'язаний дружніми узами з багатьма активними членами декабристських товариств, пише політичні [[Епіграма|епіграми]] і вірші «До Чаадаєва» («Любові, надії, тихої слави…» 1818), «Вільність» (1818), «Н.&nbsp;Я.&nbsp;Плюсковій» (1818), «Село» (1819), що розповсюджувалися у списках.

У ці роки Пушкін працює над поемою «[[Руслан і Людмила]]», розпочатою в Ліцеї, яка відповідала програмним установкам літературного суспільства «Арзамас» про необхідність створення національної богатирської поеми. Поема опублікована у травні 1820 року (за списками була відома раніше) і викликала різні, не завжди доброзичливі, відгуки. Вже після висилки Пушкіна навколо поеми розгорілися суперечки. Деякі критики були обурені зниженням високого канону. Змішання в «Руслані і Людмилі» російсько-французьких прийомів словесного вираження з просторіччям і фольклорною стилістикою викликало закиди з боку захисників демократичної народності в літературі. Такі нарікання містив лист [[Зиков Дмитро Петрович|Дмитра Зикова]], літературного послідовника [[Катенін Павло Олександрович|Катеніна]], опублікований в «[[Син вітчизни|Сині вітчизни]]».<ref name="Зиков">{{стаття|автор=Зиков Д. С.|заголовок=Письмо к сочинителю критики на поэму «Руслан и Людмила»|видання=Сын отечества|рік=1820|том=64|номер=38|}}.</ref><ref name="Виноградов45">{{книга
|автор=Виноградов В.
|заголовок=Стиль Пушкина
|місце=М.
|видавництво=ОГИЗ
|рік=1941
|сторінки=45
|сторінок=620
}}</ref>

=== На півдні (1820—1824) ===
[[Файл:Свидетельство об окончании А. С. Пушкиным лицея.jpg|міні|праворуч|230пкс|Свідоцтво, видане Пушкіну після закінчення ліцею]]
Навесні 1820 року Пушкіна викликали до військового [[генерал-губернатор]]а [[Санкт-Петербург|Петербурга]] графа [[Милорадович Михайло Андрійович|М.&nbsp;А.&nbsp;Милорадовича]] для пояснення з приводу змісту його віршів (в тому числі [[Епіграми Пушкіна на Аракчеєва|епіграм]] на Аракчеєва, архімандрита [[Фотій Спаський|Фотія]] і самого [[Олександр I|Олександра I]]), несумісних зі статусом державного чиновника. Йшлося про його висилку до Сибіру або ув'язнення в Соловецькому монастирі. Лише завдяки допомозі друзів, перш за все [[Карамзін Микола Михайлович|Карамзіну]], вдалося домогтися пом'якшення покарання. Його перевели зі столиці на південь у [[кишинів]]ську канцелярію [[Інзов Іван Микитович|І.&nbsp;М.&nbsp;Інзова]].{{sfn|Лотман|1995|с=55—56}}

По дорозі до нового місця служби Олександр Сергійович захворів на [[Пневмонія|запалення легенів]], скупавшись у [[Дніпро|Дніпрі]]. Для поправки здоров'я Раєвські вивозять наприкінці травня 1820 року хворого поета з собою на [[Кавказ]] і в [[Крим]].{{sfn|Лотман|1995|с=60}} По дорозі сім'я Раєвських і О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкін зупиняються в [[Таганрог|Таганрозі]], у колишньому будинку міського голови [[Папков Петро Опанасович|П.&nbsp;О.&nbsp;Папкова]] (вул. Грецька, 40). З 13/25 червня до 6/18 липня поет вперше перебував на [[П'ятигорськ|Гарячих Водах]]. Жив у садибі А.&nbsp;Ф.&nbsp;Реброва<ref name="Летопись Пятигорска. Раздел 1">[https://www.pkm1903.ru/uploads/article/files/ЛЕТОПИСЬ%20города-курорта%20Пятигорск.pdf Полякова&nbsp;О. А., Чегутаева Л.&nbsp;Ф.&nbsp;Летопись города-курорта Пятигорск. Раздел 1 /О.&nbsp;А.&nbsp;Полякова, Л.&nbsp;Ф.&nbsp;Чегутаева.&nbsp;— Ставрополь: Графа, 2012,&nbsp;— 68 с., ил.]</ref>.

==== Пушкін в Криму ====
16 серпня 1820 року Пушкін прибув до [[Феодосія|Феодосії]]. Він написав своєму братові Льву:

{{quote|«З [[Керч]]і приїхали ми в [[Генуезька фортеця (Феодосія)|Кафу]], зупинилися у [[Броневський Семен Михайлович|Броневського]], людини поважної за непорочною службою і за бідностю. Тепер він під судом — і, подібно старому Вергілію, розводить сад на березі моря, недалеко від міста. Виноград і мигдаль складають його дохід. Він не розумна людина, але має великі відомості про Крим. Сторони важливої і запущеної. Звідси морем вирушили ми повз полуденних берегів Тавриди, в Юрзуф, де знаходилося сімейство Раєвського. Вночі на кораблі написав я елегію, яку тобі надсилаю»<ref name="ПисьмоБрату">{{книга|автор=Пушкін О.|частина=Письмо Пушкину Л. С., 24 сентября 1820 г. Из Кишинева в Петербург|заголовок=Пушкин А. С. Полное собрание сочинений: В 10 т|місце=Л.|видавництво=Наука, Ленингр. отд-ние|рік=1979|том=10. Письма|сторінки=18|}}</ref>{{oq|ru|«Из Керчи приехали мы в Кафу, остановились у Броневского, человека почтенного по непорочной службе и по бедности. Теперь он под судом — и, подобно старику Вергилия, разводит сад на берегу моря, недалеко от города. Виноград и миндаль составляют его доход. Он не умный человек, но имеет большие сведения об Крыме. Стороне важной и запущенной. Отсюда морем отправились мы мимо полуденных берегов Тавриды, в Юрзуф, где находилось семейство Раевского. Ночью на корабле написал я элегию, которую тебе присылаю»}}}}

Через два дні Пушкін разом з Раєвськими відбув морем в [[Гурзуф]].

Пушкін провів у Гурзуфі кілька тижнів влітку і восени 1820 року. Разом з Раєвськими він зупинився в будинку [[Арман Емманюель дю Плессі, герцог де Рішельє|герцога Рішельє]]; поетові в ньому було надано [[мезонін]], що виходив на захід. Живучи в Гурзуфі, поет зробив безліч прогулянок уздовж узбережжя і в гори, серед яких були&nbsp;— поїздка верхи до вершини [[Аюдаг]]а і прогулянка човном до мису [[Суук-Су (урочище)|Суук-Су]].

У Гурзуфі Пушкін продовжив роботу над поемою «Кавказький полонений», написав кілька ліричних віршів; деякі з них присвячені дочкам М.&nbsp;М.&nbsp;Раєвського&nbsp;— Катерині, Олені і [[Волконська Марія Миколаївна|Марії]]. Тут виник у поета задум поеми «Бахчисарайський фонтан» і роману «Євгеній Онєгін». Наприкінці життя він згадував про Крим: «Там колиска мого Онєгіна».{{sfn|Лотман|1995|с=60, 65}}

У вересні 1820 року на шляху до [[Сімферополь|Сімферополя]] Пушкін побував у [[Бахчисарай|Бахчисараї]]. З листа Дельвігу:

{{quote|«... Увійшовши до палацу, побачив я зіпсований фонтан, із заіржавілої залізної трубки по краплях падала вода. Я обійшов палац з великою досадою на нехтування, у якому він знищується, і на напівєвропейську переробку деяких кімнат»<ref name="Письмо Дельвигу">''Пушкін О. С.'' Бахчисарайский фонтан, 1821—1823 // ''Пушкин А. С.'' Полное собрание сочинений: В 10 т. — Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1977—1979.
Т. 4. Поэмы. Сказки. 1977. — С. 131—150. — В прил.: Выписка из «Путешествия по Тавриде» И. М. Муравьева-Апостола; Отрывок из письма. с. 150.</ref>{{oq|ru|«…Вошед во дворец, увидел я испорченный фонтан, из заржавленной железной трубки по каплям падала вода. Я обошёл дворец с большой досадою на небрежение, в котором он истлевает, и на полуевропейские переделки некоторых комнат»}}}}

Прогулюючись внутрішніми двориками палацу, поет зірвав дві троянди і поклав їх до підніжжя «Фонтану сліз», якому пізніше присвятив вірші та поему «[[Бахчисарайський фонтан]]».

У середині вересня Пушкін близько тижня провів у Сімферополі, ймовірно, у будинку таврійського губернатора [[Баранов Олександр Миколайович (генерал-губернатор)|Олександра Баранова]], старого знайомого поета за Петербургом.

Свої враження від відвідування Криму Пушкін використовував і в описі «Подорожі Онєгіна», який спочатку входив до змісту поеми «Євген Онєгін» як додаток.

==== У Кишиневі ====
Лише у вересні поет прибуває до [[Кишинів|Кишинева]]. Новий начальник поблажливо ставився до служби Пушкіна, дозволяючи йому подовгу відлучатися і гостювати у друзів у [[Кам'янка (Черкаська область)|Кам'янці]] (зима 1820—1821 років), виїжджати до [[Київ|Києва]], подорожувати з [[Ліпранді Іван Петрович|І.&nbsp;П.&nbsp;Ліпранді]] по [[Молдова|Молдавії]] і навідуватися до [[Одеса|Одеси]] (кінець 1821 року). У Кишиневі Пушкін близько спілкується з членами Союзу благоденства [[Орлов Михайло Федорович|М.&nbsp;Ф.&nbsp;Орловим]], [[Охотніков Костянтин Олексійович|К.&nbsp;О.&nbsp;Охотніковим]], [[Раєвський Володимир Федосійович|В.&nbsp;Ф.&nbsp;Раєвським]]<ref>Ейдельман М.&nbsp;Я.&nbsp;Пушкин и декабристы: из истории взаимоотношений&nbsp;— М.: Худ. лит., 1979, 422 с.</ref>, вступає в [[Масонська Ложа|масонську ложу]] «Овідій»<ref>''Сєрков А. І.'' Русское масонство. 1731—2000 (Энциклопедический словарь)&nbsp;— М.: РОССПЭН, 2001—1224 с., илл. ISBN 5-8243-0240-5</ref>, про що сам пише в своєму щоденнику.<ref>[http://pushkin.niv.ru/pushkin/text/zametki/dnevniki-pushkina.htm Запись:4 мая был я принят в масоны.&nbsp;— Дневники Пушкина] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101027124830/http://pushkin.niv.ru/pushkin/text/zametki/dnevniki-pushkina.htm |date=27 жовтня 2010 }} ''pushkin.niv.ru'' 27 березня</ref> Якщо поема «[[Руслан і Людмила]]» була підсумком школи у кращих російських поетів, то перша ж «південна поема» Пушкіна «[[Кавказький бранець (поема)|Кавказький бранець]]» (1822) поставила його на чолі всієї сучасної російської літератури, принесла заслужену славу першого поета, незмінну його супутню до кінця 1820-х років. Пізніше, в 1830-ті роки він отримав епітет «Російський [[Джордж Гордон Байрон|Байрон]]».<ref>[[Російський біографічний словник|Словник Половцова]]. Т. 15, стр. 281.</ref>

Пізніше виходить інша «південна поема» «[[Бахчисарайський фонтан]]» (1824). Поема вийшла фрагментарною, вона містила в собі щось недосказане, що і додало їй особливу принадність, це збуджувало в читацькому сприйнятті сильне емоційне поле. [[Вяземський Петро Андрійович|П.&nbsp;А.&nbsp;Вяземський]] писав з Москви з цього приводу:

{{quote|«Поява «Бахчисарайського фонтану» гідна уваги не самих шанувальників поезії, а й спостерігачів успіхів наших в розумовій промисловості, яка також, не в гнів будь сказано, сприяє, як і інша, добробуту держави. За рукопис маленької поеми Пушкіна було заплачено три тисячі рублів; в ньому немає шести сотень віршів; отже, вірш (і ще який же? зауважимо для біржових оцінювачів — невеликий чотиристопний вірш) обійшовся в п'ять рублів з надлишком. Вірш Бейрона, Казимира Лавиня, рядок Вальтера Скотта приносить відсоток ще значущий, це правда! Але згадаємо і те, що іноземні капіталісти стягують відсотки з усіх освічених споживачів на земній кулі, а наші капітали звертаються в тісному і домашньому колі. Хай там як, за вірші «Бакчісарайского фонтану» заплачено стільки, скільки ще ні за які російські вірші заплачено не було»<ref name="НЛ_Вяз">«Новости Литературы», 1824 год</ref>{{oq|ru|«Появление «Бахчисарайского фонтана» достойно внимания не одних любителей поэзии, но и наблюдателей успехов наших в умственной промышленности, которая также, не во гнев будь сказано, содействует, как и другая, благосостоянию государства. Рукопись маленькой поэмы Пушкина была заплачена три тысячи рублей; в ней нет шести сот стихов; итак, стих (и ещё какой же? заметим для биржевых оценщиков — мелкий четырестопный стих) обошёлся в пять рублей с излишком. Стих Бейрона, Казимира Лавиня, строчка Вальтера Скотта приносит процент ещё значительнейший, это правда! Но вспомним и то, что иноземные капиталисты взыскивают проценты со всех образованных потребителей на земном шаре, а наши капиталы обращаются в тесном и домашнем кругу. Как бы то ни было, за стихи «Бакчисарайского фонтана» заплачено столько, сколько ещё ни за какие русские стихи заплачено не было»}}}}
[[Файл:Pushkin farewell to the sea.jpg|міні|праворуч|230пкс|«Прощання Пушкіна з морем» ([[Айвазовський Іван Костянтинович|І.&nbsp;К.&nbsp;Айвазовський]], [[Рєпін Ілля Юхимович|І.&nbsp;Ю.&nbsp;Рєпін]] (1877))]]
Разом з тим поет намагається звернутися до російської давнини, намітивши плани поем ''«Мстислав»'' і ''«Вадим»'' (останній задум прийняв і драматургічну форму), створює сатиричну поему «[[Гавриїліада]]» (1821), поему «[[Брати розбійники]]» (1822; окреме видання 1827 року). Згодом в Пушкіні визріло переконання (спочатку безвихідно трагічне), що в світі діють об'єктивні закони, похитнути які людина не в змозі, хоч би якими відважними і прекрасними були її помисли. У такому ключі був початий в травні 1823 року в Кишиневі роман у віршах «[[Євгеній Онєгін]]»; фінал першого розділу роману припускав історію подорожі героя за межами батьківщини за зразком поеми [[Джордж Гордон Байрон|Байрона]] «[[Дон Жуан (Байрон)|Дон Жуан]]».

Поки ж у липні 1823 року Пушкін домагається переведення по службі в Одесу, в канцелярію графа [[Воронцов Михайло Семенович|Воронцова]]. Саме в цей час він усвідомлює себе як&nbsp;— професійний літератор, що було зумовлене бурхливим читацьким успіхом його творів. Залицяння до дружини начальника [[Воронцова Єлизавета Ксаверівна|Єлизавети Ксаверіївни]], а, можливо, і роман з нею і нездатність до державної служби загострили його відносини з Воронцовим.

Чотирирічне перебування Пушкіна на півдні&nbsp;— новий романтичний етап розвитку його як поета. У цей час Пушкін познайомився з творчістю Байрона і [[Андре Шеньє|Шеньє]].{{sfn|Лотман|1995|с=61}} Захоплений особистістю Байрона, як зізнається сам поет, «божеволів» від нього. Першим віршем, створеним ним на засланні, стала елегія «Згасло денне світило…», в підзаголовку якого Пушкін зазначив: «Наслідування Байрону». Стрижнем, основним завданням його творів стало відображення емоційного стану людини, розкриття його внутрішнього життя. Художню форму вірша Пушкін розробляв, звертаючись до давньогрецької поезії, вивчаючи її в перекладах. Переосмисливши образне мислення античних поетів у романтичному ключі, взявши найкраще з творчості своїх попередників, подолавши штампи елегійного стилю, він створив свою власну поетичну мову. Основною властивістю пушкінської поезії стала її виразна сила і в той же час&nbsp;— незвичайна стислість, лаконізм.{{sfn|Благой|1959|с=529—533}} Сформований в 1818—1820 роках, під впливом французьких елегій і лірики Жуковського, умовно-меланхолійний стиль зазнав серйозну трансформацію і злився з новим, «байронічним» стилем. Поєднання старих, ускладнених і умовних форм з романтичними фарбами і напруженістю яскраво проявилися в «Кавказькому бранці».<ref name="Виноградов163,165">{{книга
|автор=Виноградов В.
|заголовок=Стиль Пушкина
|місце=М.
|видавництво=ОГИЗ
|рік=1941
|сторінки=163—165
}}</ref>

У 1824 році поліцією в Москві був прочитаний лист Пушкіна, в якому він писав про захоплення «атеїстичними навчаннями». Це спричинило відставку поета від служби{{sfn|Лотман|1995|с=95}}. У другій половині липня 1824 року [[Новоросійське і Бессарабське генерал-губернаторство|новоросійський і бессарабський генерал-губернатор]] граф [[Воронцов Михайло Семенович|М.&nbsp;С.&nbsp;Воронцов]] отримав повідомлення віце-канцлера [[Нессельроде Карл Васильович|К.&nbsp;В.&nbsp;Нессельроде]] про високі повеління від 8 липня, «що знаходиться у відомстві Державної колегії закордонних справ колезького секретара Пушкіна звільнити зовсім від служби» і від 11 липня&nbsp;— перевести Пушкіна на проживання в [[Псковська губернія|Псковську губернію]] для того, щоб він знаходився там під наглядом місцевого начальства. 30 липня Пушкін, отримавши 389 рублів і 4 копійки прогінних грошей, виїхав до Псковської губернії<ref>{{статья |автор= Поливанов Л. И.|заглавие= Александр Сергеевич Пушкин. Материалы для его биографии. 1817—1825|ссылка= https://runivers.ru/upload/iblock/31f/russkaya%20starina%2053.pdf|язык= |издание= Русская старина|тип= журнал|год= 1887|том= 53|номер=|страницы= 246—247|doi= |issn=}}</ref>.

=== Михайлівське ===
Пушкін був засланий в маєток своєї матері і провів там два роки (до вересня 1826 року)&nbsp;— це найтриваліше перебування Пушкіна в Михайлівському. Вперше юний поет побував в Михайлівському влітку 1817 року і, як він сам писав в одній зі своїх автобіографій, був зачарований «сільським життям, російською [[лазня|лазнею]], полуницею та іншим,&nbsp;— але все це подобалося мені недовго».<ref name="Бонді, 1978">{{книга|автор=Бонді С. М.|частина=Рождение реализма в творчестве Пушкина|заголовок=О Пушкине: Статьи и исследования|посилання=|місце=М.|видавництво=Художественная литература|рік=1978|сторінка=93|сторінок=}} {{ref-ru}}</ref>

Незабаром, після приїзду Пушкіна до Михайлівського, у нього сталася велика сварка з батьком, який фактично погодився на негласний нагляд за власним сином. Наприкінці осені всі рідні Пушкіна поїхали з Михайлівського.<ref name="Лотман">{{книга|автор=Лотман Ю. М.|частина=Александр Сергеевич Пушкин: Биография писателя|заголовок=Пушкин: Биография писателя; Статьи и заметки, 1960—1990; «Евгений Онегин»: Комментарий. — СПб.|посилання=|місце=М.|видавництво=Искусство-СПБ|рік=1995|сторінка=С. 96|сторінок=}} {{ref-ru}}</ref>

Всупереч побоюванням друзів, усамітнення в селі не стало згубним для Пушкіна. Незважаючи на важкі переживання, перша Михайлівська осінь була плідною для поета, він багато читав, розмірковував, працював.<ref name="Лотман" /> Пушкін часто відвідував сусідку по маєтку [[Осипова Парасковія Олександрівна|Парасковію Осипову]] в [[Тригорське|Тригорському]] і користувався її бібліотекою (батько Осипової, масон, соратник [[Новиков Микола Іванович|Миколи Новикова]], залишив велике зібрання книг).<ref>{{книга|автор=Вацуро В. Е., Гіллельсон М. І., Ієзуітова Р. В., Левкович Я. Л.|частина=Комментарии|заголовок=Пушкин в воспоминаниях современников. — 3-е изд., доп. — СПб.|посилання=|місце=|видавництво=Академический проект|рік=1998|сторінка=Т. 1—2. Т. 1. — 1998. — С. 439—524. с. 524|сторінок=}} {{ref-ru}}</ref> З михайлівського заслання і до кінця життя його пов'язували дружні стосунки з Осиповою та членами її великої родини. У Тригорському в 1826 році Пушкін зустрівся з [[Язиков Микола Михайлович|Миколою Язиковим]], вірші якого були йому відомі з 1824 року.
[[Файл:Nikolay Ge 043.jpg|міні|праворуч|310пкс|«Пущин в гостях у Пушкіна в Михайлівському» ([[Ґе Микола Миколайович|М.&nbsp;М.&nbsp;Ґе]] (1875))]]
Пушкін завершує початі в Одесі вірші «Розмова книгаря з поетом», де формулює своє професійне кредо, «До моря»&nbsp;— ліричний роздум про долю людини епохи [[Наполеон]]а і Байрона, про жорстоку владу історичних обставин над особистістю, поему «[[Цигани (поема)|Цигани]]» (1827), продовжує писати роман у віршах. Восени 1824 року він відновлює роботу над автобіографічними записками, залишені на самому початку в кишинівську пору, і обмірковує сюжет народної драми [[Борис Годунов (трагедія)|«Борис Годунов»]] (закінчена 7 (19) листопада 1825 року, опублікована в 1831 році), пише жартівливу поему «[[Граф Нулін]]». Всього в Михайлівському поет створив близько ста творів.

У 1825 році зустрічає в Тригорському племінницю Осипової&nbsp;— [[Керн Анна Петрівна|Анну Керн]]{{#tag:ref|З Керн Пушкін познайомився у 1820 році в Петербурзі в салоні Оленіних.|group="~"}}, якій, як прийнято вважати, присвячує вірш «Я пам'ятаю дивну мить …».

Через місяць після закінчення заслання він повернувся «вільним в покинуту в'язницю» і провів в Михайлівському близько місяця. Наступні роки поет періодично приїжджав сюди, щоб відпочити від міського життя і писати на волі. У Михайлівському в 1827 році Пушкін почав роман «Арап Петра Великого».<ref>Зі спогадів Олексія Миколайовича Вульфа</ref>

У Михайлівському поет також долучився до гри у [[більярд]], за спогадами друзів, він грав доволі професійно.<ref>{{книга|автор=|частина=От борта!|заголовок=|посилання=|місце=|видавництво=The New Times|рік=19.10.2009|сторінка=|сторінок=}} {{ref-ru}}</ref>

Під час перебування в Михайлівському Пушкін вступив в любовні відносини з кріпосною селянкою [[Калашникова Ольга Михайлівна|Ольгою Калашниковою]] та, як вважають деякі дослідники, мав від неї незаконнонародженого сина Павла.<ref>{{книга
 |автор       = Філін М. Д.
 |заголовок   = Ольга Калашникова: «Крепостная любовь» Пушкина.
 |посилання   = https://unotices.com/book.php?id=114847&page=26
 |місце       = М.
 |видавництво = Молодая гвардия
 |рік         = 2013
 |сторінок    = 210
 |сторінки    = 45—47
 |isbn        = 978-5-235-03621-5.
 |archivedate = 2021-07-27
 |archiveurl  = https://web.archive.org/web/20210727013029/https://unotices.com/book.php?id=114847&page=26
}}</ref><ref>{{книга
 | автор         = Куприянова Н. И. 
 | заголовок      = К сему: Александр Пушкин. 
 | місце         =  Горький
 | видавництво  = Волго-Вятское кн. изд-во
 | рік           = 1988
 | сторінок       = 301
 | сторінки      = 129—130
 | isbn          = 5-7420-0072-3.
}}</ref>
<!-- 24 липня 1826 року. Звістка про вирок декабристам. Благой, від автора с. 28 Лотман с. 111-->

=== Після заслання ===
В Михайлівському поет почув звістку про повстання [[Декабристи|декабристів]]. Пушкін сприйняв її з великою тривогою за долю «найблагородніших синів Росії»&nbsp;— як тих, хто був йому дорогий і близький, так і тих, з ким він не був знайомий особисто. За днями довгого очікування прийшла звістка про страту п'ятьох організаторів заколоту і відправці багатьох його учасників в Сибір. Пушкін був вражений. Розправа, вчинена над декабристами, не залишала надій на зміни на краще і в житті самого поета.<ref name="декабристи">[http://iessay.ru/ru/writers/native/p/pushkin/stati/raznoe/o-dekabristskom-vosstanii-1825-g.-v-moj-zhestokij-vek-vosslavil-ya-svobodu "О декабристском восстании 1825 г. «В мой жестокий век восславил я свободу»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191030085929/http://iessay.ru/ru/writers/native/p/pushkin/stati/raznoe/o-dekabristskom-vosstanii-1825-g.-v-moj-zhestokij-vek-vosslavil-ya-svobodu |date=30 жовтня 2019 }} ''iessay.ru'' 30 жовтня 2019</ref> Проте, за височайшим повелінням, в ніч з 3 на 4 вересня 1826 року в Михайлівське прибуває посланець від псковського губернатора Б.&nbsp;О.&nbsp;Адеркаса: Пушкін в супроводі [[Фельд'єгерський зв'язок|фельд'єгеря]] повинен з'явитися в Москву, де в той час знаходився [[Микола I (російський імператор)|Микола I]], коронований 22 серпня.

8 вересня, відразу ж після прибуття, Пушкін доставлений до імператора для особистої [[Аудієнція|аудієнції]]. Бесіда Миколи з Пушкіним відбувалася віч-на-віч.<ref name="Благой, 1967">{{книга|автор=Благой Д.|заголовок=Творческий путь Пушкина (1826—1830)|місце=М.|видавництво=Советский писатель|рік=1978|сторінки=13—14|сторінок=723}}</ref> У бесіди з царем, він не тільки не зрікся дружніх зв'язків з декабристами, але і відкрито встав на захист заколотників, заявивши, що якби 14 грудня перебував у Петербурзі, то неодмінно б опинився на Сенатській площі.<ref name="декабристи" /> Незважаюче на це, поетові після повернення із заслання гарантувалося особисте найвище заступництво і звільнення від звичайної цензури. Ввечері на балу, після цієї бесіди, імператор сказав наближеним: «Я сьогодні довго розмовляв з найрозумнішою людиною в Росії».<ref>[https://chudesamag.ru/matritsa/paradoks-pushkina-poet-v-vospriyatii-sovremennikov.html Парадокс Пушкина. Поэт в восприятии современников] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191030121036/https://chudesamag.ru/matritsa/paradoks-pushkina-poet-v-vospriyatii-sovremennikov.html |date=30 жовтня 2019 }} ''chudesamag.ru'' Процитовано 30 жовтня 2019</ref>

Саме в ці роки виникає у творчості Пушкіна інтерес до особистості [[Петро I|Петра I]], царя-перетворювача. Він стає героєм розпочатого роману про прадіда поета, [[Ганнібал Абрам Петрович|Абрама Ганнібала]], і нової поеми «[[Полтава (поема)|Полтава»]]. В рамках одного поетичного твору («Полтава») поет об'єднав кілька серйозних тем: взаємин Росії і Європи, об'єднання народів, щастя і драми приватної людини на тлі історичних подій. За власним визнанням Пушкіна, його залучили «сильні характери і глибока, трагічна тінь, накидана на всі ці жахи».<ref name="Полн3">{{книга
|автор=[[Бонди С. М.]]
|частина=Поэмы Пушкина
|заголовок=А. С. Пушкин. Собрание сочинений  в десяти томах
|місце=М.
|видавництво=Гослитиздат
|рік=1959
|том=3
}}</ref> Опублікована в 1829 році поема не знайшла розуміння ні у читачів, ні у критиків. У чорновому рукописі статті «Заперечення критиками Полтави» Пушкін писав:

{{quote|«Найзріліша з усіх моїх віршованих повістей, та, в якій все майже оригінальне (а ми з цього тільки й б'ємося, хоч це ще й не головне), — «Полтава», якій Жуковський, Гнєдич, Дельвіг, Вяземський віддають перевагу над усім, що я дотепер написав, «Полтава» не мала успіху»<ref name="Полн490">{{книга
|автор=Пушкін О. С.
|заголовок=Собрание сочинений  в десяти томах
|місце=М.
|видавництво=Гослитиздат
|рік=1961
|том=6
|сторінки=490
|сторінок=582
}}</ref>{{oq|ru|«Самая зрелая изо всех моих стихотворных повестей, та, в которой всё почти оригинально (а мы из этого только и бьёмся, хоть это ещё и не главное), — «Полтава», которую Жуковский, Гнедич, Дельвиг, Вяземский предпочитают всему, что я до сих пор ни написал, «Полтава» не имела успеха»}}}}

До цього часу у творчості поета позначився новий поворот. Тверезий історичний і соціальний аналіз дійсності поєднується з усвідомленням складності, часто вислизає від раціонального пояснення навколишнього світу, що наповнює його творчість відчуттям тривожного передчуття, веде до широкого вторгнення фантастики, народжує сумні, часом хворобливі спогади, напружений інтерес до смерті.
[[Файл:A.S.Pushkin.jpg|міні|ліворуч|190пкс|Олександр Пушкін ([[Тропінін Василь Андрійович|В.&nbsp;А.&nbsp;Тропінін]] (1827))]]
У той же час після його поеми «Полтава» ставлення до нього в критиці і серед частини читацької публіки стало більш холодним або критичним.<ref name=autogenerated1>[[Російський біографічний словник|Словник Половцова]]. Т. 15, стр. 282—283.</ref>

У 1827 році почалося розслідування з приводу вірша «Андрій Шеньє» (написаного ще в Михайлівському в 1825 році), у якому був помічений відгук на [[Повстання декабристів|події 14 грудня 1825 року]]{{sfn|Лотман|1995|с=122}}, а в 1828 році уряду стала відома кишинівська поема «[[Гавриїліада]]». Справи ці були за височайшим повелінням припинені після пояснень Пушкіна{{sfn|Лотман|1995|с=123}}, але за поетом був розпочатий негласний поліцейський нагляд.

У грудні 1828 року Пушкін знайомиться з московською красунею, 16-річною [[Гончарова Наталія Миколаївна|Наталею Гончаровою]]. За власним визнанням, він полюбив її з першої зустрічі. Наприкінці квітня 1829 року через [[Толстой Федір Іванович|Федора Толстого-Американця]] Пушкін зробив пропозицію Гончаровій. Невизначена відповідь матері дівчини (причиною була названа молодість Наталії), за словами Пушкіна, «звела його з розуму».

=== Поїздка на війну ===
На початку травня 1829 року Пушкін вирушив на [[Російсько-турецьку війну (1828-1829)|Російсько-турецьку війну]], до діючої армії на Кавказ, якою тоді командував [[Паскевич Іван Федорович|І.&nbsp;Ф.&nbsp;Паскевич]], бажаючи зустріти там [[Раєвський Микола Миколайович (1801)|М.&nbsp;М.&nbsp;Раєвського]], брата [[Пушкін Лев Сергійович|Льва]] і багатьох друзів. Дорогою він зустрів тіло [[Грибоєдов Олександр Сергійович|О.&nbsp;С.&nbsp;Грибоєдова]], яке везли в [[Тифліс]] з [[Персія|Персії]].

14 червня 1829 року Пушкін узяв участь у перестрілці з турецькими наїзниками. У бурці і циліндрі, верхи, він кидався під кулі ворогів і навіть, одного разу, схопивши піку вбитого козака, кинувся в погоню за ворогами, що відступали. 19 червня 1829 року після [[Битва при Каїнли|битви при Каїнли]] Пушкін брав участь у переслідуванні втікаючого ворога<ref>[https://ru.m.wikisource.org/wiki/Хронологическая_канва_к_кавказскому_путешествию_А.С._Пушкина_в_1829_году_(Вейденбаум) Хронологическая канва к кавказскому путешествию А.&nbsp;С.&nbsp;Пушкина в 1829 году (Вейденбаум)]</ref>.

Під час будь-якої перестрілки з ворогом, під час руху військ уперед, Пушкіна бачили завжди попереду козаків, що скакали, або драгунів прямо під пострілами. Паскевич неодноразово попереджав Пушкіна, що йому небезпечно зариватися так далеко, і радив перебувати під час бою невідлучно при нім, але Пушкін його не слухався. Крім того, Пушкін підтримував стосунки з деякими з декабристів, які служили рядовими в армії, що не подобалося Паскевичу. Нарешті, Паскевич запросив поета і сказав йому: «Пане Пушкін, мені вас шкода, життя ваше дороге для Росії; вам тут робити нема чого, а тому я раджу вам негайно виїхати з армії назад; я вже велів приготувати для вас благонадійний конвой». Того ж дня, 19-го липня, Пушкін залишив армію, жив деякий час у Тифлісі{{sfn|Ободовская, Дементьев|1987|с=43-44}}. Повернувшись до Москви, він зустрів у Гончарових холодний прийом. Ймовірно, мати Наталії боялася репутації вільнодумця, що закріпилася за Пушкіним, його бідності та пристрасті до гри{{sfn|Ободовская, Дементьев|1987|с=45}}.

Наприкінці 1829 року у Пушкіна виникає бажання відправитися в подорож за кордон, що відбилося у вірші «Поїдемо, я готовий; куди б ви, друзі…». Пушкін звертається з проханням дозволити поїздку за кордон до [[Бенкендорф Олександр Христофорович|Олександра Бенкендорфа]], але 17 січня 1830 року отримує відмову Миколи I в поїздці, передану Бенкендорфом.<ref>{{книга|автор=Пушкин А. С.|заголовок=Собрание сочинений. В 10-ти томах|том=2. Стихотворения 1825—1836. Примечания Т. Цявловской|місце=М.|видавництво=Художественная литература|рік=1974|сторінки=581}}</ref>

=== Болдіно ===
{{main|Болдінська осінь}}
[[Файл:Natalia Pushkina by Brullov.jpg|міні|праворуч|200пкс|Портрет [[Гончарова Наталія Миколаївна|Н.&nbsp;М.&nbsp;Пушкіної]] ([[Брюллов Карл Павлович|К.&nbsp;П.&nbsp;Брюллов]] (1831-32))]]
Пушкін відчуває необхідність життєвих змін. Повторне його сватання до Наталії Гончарової у 1830 році було прийняте, і восени він відправляється в нижньогородський маєток свого батька, в село [[Велике Болдіно|Болдіно]], для вступу у володіння прилеглого села Кістенєво, подарованого батьком до весілля. Холерні карантини затримали поета на три місяці, і цій порі судилося стати знаменитою Болдінською осінню, найвищою точкою пушкінської творчості, коли з-під його пера вилилася ціла бібліотека творів: «Повісті покійного Івана Петровича Бєлкіна» («[[Повісті Бєлкіна]]»), «Досвід драматичних вивчень» («[[Маленькі трагедії]]»), останні глави «[[Євгеній Онєгін|Євгенія Онєгіна]]», «[[Будиночок у Коломні]]», «[[Історія села Горюхіна]]», «[[Казка про попа і наймита його Балду]]», кілька нарисів критичних статей та близько 30 віршів.

Серед болдінських творів, немов нарочито несхожих один на одного за жанром і тональністю, і які особливо контрастують один з одним, поділяючись на два цикли: прозаїчний і драматичний. Це два полюси його творчості, до яких тяжіють інші твори, написані в три осінніх місяці 1830 року.

Віршовані твори цього періоду представляють все розмаїття жанрів і охоплюють широке коло тем. Одне з них&nbsp;— «Рум'яний критик мій …» перегукується з «Історією села Горюхіна» і настільки далеко від ідеалізації сільської дійсності, що було вперше опубліковано лише в посмертному зібранні творів під зміненою назвою («Каприз»).{{sfn|Благой|1959|с=551}}

«Повісті Бєлкіна» був першим завершеним твором пушкінської прози, що дійшов до нас, досліди щодо створення якого робилися ним неодноразово. У 1821 році він сформулював основний закон свого прозаїчного оповідання: «Точність і стислість&nbsp;— от перші достоїнства прози. Вона вимагає думок і думок&nbsp;— без них блискучі вираження ні до чого не служать». Ці повісті&nbsp;— також своєрідні мемуари звичайної людини, що, не знаходячи нічого значного у своєму житті, наповнює свої записки переказом почутих історій, що вразили його уяву своєю незвичністю. «Повісті …» знаменували собою завершення розпочатого у 1827 році з «[[Арап Петра Великого|Арапа Петра Великого]]» становлення Пушкіна як прозаїка. Цикл визначив як подальший напрямок творчості Пушкіна, останні шість років його життя він звертався переважно до прози, так і всього, досі не розвиненого російського художнього прозового слова.{{sfn|Благой|1959|с=551—552}}<ref name="Драмы1">''Благой Д.'' Драматургия. Проза // А.&nbsp;С.&nbsp;Пушкин. Драматургия. Проза.&nbsp;— М.: Правда. 1981.&nbsp;— С. 10.</ref>

=== Москва (1830—1831) і Петербург (1831—1833) ===
В цей же час Пушкін брав активну участь у виданні «Літературної газети» (газета виходила з 1 січня 1830—го по 30 червня 1831 року) свого друга, видавця [[Дельвіг Антон Антонович|Антона Дельвіга]]. Дельвіг, підготувавши перші два номери, тимчасово виїхав з Петербурга і доручив газету Пушкіну, який і став фактичним редактором перших 13 номерів<ref>[http://www.philolog.ru/filolog/litgas.htm Литературная газета] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120111052756/http://www.philolog.ru/filolog/litgas.htm |date=11 січня 2012 }} // Автор Н.&nbsp;Л.&nbsp;Шилова</ref>. Конфлікт «Літературної газети» з редактором напівофіційної газети «[[Северная пчела|Північна бджола]]» [[Булгарін Фадей Венедиктович|Фадеєм Булгаріним]], агентом [[Власна Його Імператорської Величності канцелярія|Третього відділення]], привів, після публікації газетою чотиривірш [[Казимир Далавінь|Казимира Делавіня]] про жертви [[Липнева революція|Липневої революції]], до закриття видання.

5 грудня 1830 року Пушкін повертається з Болдіно до Москви.<ref>[http://pushkin.ellink.ru/pushkin/push1.asp Біографія Олександра Сергійовича Пушкіна] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190630012122/http://pushkin.ellink.ru/pushkin/push1.asp |date=30 червня 2019 }}, на сайті заповідника Михайлівське</ref> 18 лютого (2 березня) 1831 року він вінчається з Наталією Гончаровою в московській церкві Великого Вознесіння біля Нікітських воріт. При обміні кільцями кільце Пушкіна впало на підлогу. Потім у нього згасла свічка. Він зблід і сказав: «Все&nbsp;— погані ознаки!»<ref name="Нина">{{книга|автор=Пеньковський А.|заголовок=Нина: культурный миф золотого века русской литературы в лингвистическом освещении|видавництво=Идрик|рік2003|сторінки=491|сторінок=637}}</ref>.

Відразу після весілля сім'я Пушкіних ненадовго оселилася в Москві на [[Арбат]]і, будинок 53 (за сучасною нумерацією зараз музей). Там подружжя прожило до середини травня 1831 року, коли, не дочекавшись терміну закінчення оренди, поїхало до столиці, тому що Пушкін посварився з тещею, яка втручалася в його сімейне життя.<ref name="Ободовская, Дементьев,1987">{{книга|автор=Ободовська І., Дементьєв М.|заголовок=Наталья Николаевна Пушкина|видання=2-е изд|місце=М.|видавництво=Советская Россия|рік=1987}}</ref>{{rp|62}}

На літо Пушкін зняв дачу в Царському Селі. Тут він пише «Лист Онєгіна», тим самим остаточно завершуючи роботу над романом у віршах, який був його «супутником вірним» протягом восьми років.

Нове сприйняття дійсності, що намітилося в його творчості наприкінці 1820-х років, вимагало поглиблених занять історією: у ній слід було знайти джерела корінних питань сучасності. Пушкін активно поповнював свою особисту бібліотеку вітчизняними та іноземними виданнями, пов'язаними з історією петровського часу. О.&nbsp;І.&nbsp;Тургенєв відзначав в ньому «скарби таланту, спостережень і начитаності про Росію, особливо про Петра і Катерину, рідкісні, єдині… Ніхто так добре не судив російську новітню історію: він дозрівав для неї і знав, і відшукав до відома, багато, що інші не помітили».<ref>''Михайлова Н. И.'' Витийства грозный дар… А.&nbsp;С.&nbsp;Пушкин и русская ораторская культура его времени.&nbsp;— М.: Русский путь, 1999.— 416 с.&nbsp;— С. 262 ISBN 5-85887-050-3</ref>

Холерні бунти, жахливі за своєю жорстокістю, і [[Листопадове повстання (1830—1831)|польські події]], що поставили Росію на межу війни з Європою, представляються поетові загрозою російській державності. Сильна влада в цих умовах здається йому запорукою порятунку Росії&nbsp;— цією ідеєю натхненні його вірші «Перед гробницею святою…», «Наклепникам Росії», «Бородінська річниця». Останні два, написані з нагоди взяття Варшави, разом з віршем В.&nbsp;А.&nbsp;Жуковського «Стара пісня на новий лад» були надруковані спеціальною брошурою «На взяття Варшави» і викликали неоднозначну реакцію. Пушкін, який ніколи не був ворогом будь-якого народу, товаришував з [[Адам Міцкевич|Міцкевичем]], проте не міг змиритися з претензіями повсталих на приєднання до Польщі литовських, українських і білоруських земель.<ref name="Раевский, 1978">{{книга|автор=Раєвський М. О.|частина=Портреты заговорили|заголовок=Избранное|місце=М.|видавництво=Художественная литература|рік=1978|сторінок=492}}</ref>{{rp|236}} По-різному поставилися на відгук Пушкіна на польські події його друзі: негативно Вяземський і [[Тургенєв Олександр Іванович|О.&nbsp;І.&nbsp;Тургенєв]]. 22 вересня 1831 року в своєму щоденнику Вяземський писав:
{{quote|«Пушкін у віршах своїх: „Наклепникам Росії“ показує їм дулю з кишені. Він знає, що вони не прочитають віршів його{{#tag:ref|Ці твори не перекладалися російською мовою, за зауваженням Щоголєва, вони призначені були «для внутрішнього споживання». Відомо, що австрійський посланник [[Карл-Людвіг фон Фікельмон|Шарль-Луї Фікельмон]] в своєму листі Меттерніху додав прозаїчний французький переклад «Наклепникам...». См.<ref name="Раевский, 1978" />{{rp|238-240}}.|group="~"}}, отже, і відповідати не будуть на питання, на які відповідати було б дуже легко навіть самому Пушкіну.<…> І що знову за святотатство поєднувати Бородіно з Варшавою? Росія волає проти цього беззаконня»<ref name="Зап_книжки">{{книга
|автор=Вяземський П. А.
|заголовок=Записные книжки. 1813-1848
|місце=М.
|рік=1963
|сторінки=214—215
}}</ref>{{oq|ru|«Пушкин в стихах своих: „Клеветникам России“ кажет им шиш из кармана. Он знает, что они не прочтут стихов его, следовательно, и отвечать не будут на вопросы, на которые отвечать было бы очень легко даже самому Пушкину. <…> И что опять за святотатство сочетать Бородино с Варшавою? Россия вопиет против этого беззакония»}}}}
[[Чаадаєв Петро Якович|Петро Чаадаєв]] ж направив після публікації віршів їх автору захоплений лист, його позицію поділяли і заслані декабристи.<ref name="Раевский, 1978" />{{rp|232, 236}} Разом з тим Ф.&nbsp;В.&nbsp;Булгарін, пов'язаний з III відділенням, звинувачував поета в прихильності ліберальним ідеям.

У липні 1831 року Пушкін надіслав листа начальнику [[Третій відділ|III відділення]] Власної Його Імператорської Величності канцелярії генерал-ад'ютанту [[Бенкендорф Олександр Христофорович|Олександру Бенкендорфу]]:
{{quote|«Дбайливість істинновітчизняного государя імператора глибоко мене чіпає. Обсипаному вже благодіяннями його величності, мені давно важка моя бездіяльність. Я завжди готовий служити йому в міру своїх здібностей. <…> Наважуюсь також просити дозволу зайнятися історичними дослідженнями у наших державних архівах та бібліотеках. <…> Можу згодом виконати моє давнє бажання написати історію [[Петро I|Петра Великого]] та його спадкоємців до государя [[Петро III|Петра III]]»{{sfn|Пушкин. Документы…|1900|с=21—22}}{{oq|ru|«Заботливость истинноотеческая государя императора глубоко меня трогает. Осыпанному уже благодеяниями его величества, мне давно тягостно моё бездействие. Я всегда готов служить ему по мере своих способностей. <…> Осмеливаюсь также просить дозволения заняться историческими изысканиями в наших государственных архивах и библиотеках. <…> Могу со временем исполнить моё давнишнее желание написать историю Петра Великого и его наследников до государя Петра III»}}}}
23 липня того ж року Бенкендорф повідомив віце-канцлеру [[Нессельроде Карл Васильович|Карлу Нессельроде]] про високий наказ призначити Пушкіна до Державної колегії закордонних справ з дозволом знаходити в архівах матеріали для твору історії Петра I{{sfn|Пушкин. Документы…|1900|с=17}}. 14 листопада 1831 року Пушкін був зарахований на службу колишнім чином, а 6 грудня&nbsp;— у [[Титулярний радник|титулярні радники]]{{sfn|Пушкин. Документы…|1900|с=2}}.

З початку 1830-х років проза у творчості Пушкіна починає превалювати над поетичними жанрами. «Повісті Бєлкіна» (видані у 1831 році) успіху не мали. Пушкін замишляє широке епічне полотно, роман з епохи пугачовщини з героєм-дворянином, який перейшов на бік бунтівників. Задум цей на час залишається через недостатні знання тієї епохи, і починається робота над романом «[[Дубровський (роман)|Дубровський]]» (1832—33). Герой його, бажаючи помститися за батька, у якого несправедливо відняли родовий маєток, стає розбійником. Шляхетний розбійник Дубровський зображений у романтичному ключі, та інші дійові особи показані з найбільшим реалізмом.<ref name="Драмы2">Д. Благой. Драматургия. Проза // А.&nbsp;С.&nbsp;Пушкин. Драматургия. Проза., М.: Правда, 1981, с. 13.</ref> Хоча сюжетна основа твору почерпнута Пушкіним із сучасного життя, в ході роботи роман усе більше здобував риси традиційного авантюрного оповідання з нетиповою, загалом для російської дійсності, [[Колізія|колізією]]. Можливо, передбачаючи до того ж нездоланні цензурні труднощі з публікацією роману, Пушкін залишив роботу над ним, хоча роман був і близький до завершення. Задум твору про пугачовський бунт знову привертає його, і, вірний історичній точності, він тимчасово перериває заняття з вивчення Петровської епохи, вивчає друковані джерела про [[Пугачов Омелян Іванович|Омеляна Пугачова]], домагається ознайомлення з документами про придушення [[Повстання Пугачова|селянського повстання]] (саме «Справа Пугачова», суворо засекречена, виявляється недоступною), а 1833 року робить поїздку на [[Волга|Волгу]] і [[Урал (річка)|Урал]], щоб на власні очі побачити місця буремних подій, почути живі перекази про пугачовщину. Пушкін їде через [[Нижній Новгород]], [[Чебоксари]], [[Казань]] і [[Ульяновськ|Симбірськ]] на [[Оренбург]], а звідти на [[Уральськ]], уздовж стародавньої річки [[Урал (річка)|Яїк]], перейменованої після селянського повстання в Урал.

7 січня 1833 року Пушкін був обраний членом [[Академія Російська|Російської академії]] одночасно з Павлом Катеніним, Михайлом Загоскіним, Дмитром Язиковим і Олексієм Маловим.

Восени 1833 року він повертається в Болдіно. Тепер Болдинська осінь Пушкіна вдвічі коротша, ніж три роки тому, але за значенням вона співмірна Болдинській осені 1830 року. За півтора місяця Пушкін завершує роботу над «[[Історія Пугачова|Історією Пугачова]]» і «Піснями західних слов'ян», починає роботу над повістю «[[Пікова дама]]», створює поеми «[[Анджело (поема)|Анджело]]» і «[[Мідний вершник (поема)|Мідний вершник]]», «[[Казка про рибака та рибку|Казку про рибака та рибку]]» і «[[Казка про мертву царівну та про сімох богатирів|Казку про мертву царівну та про сімох богатирів]]», вірш в октавах «Осінь».

=== Петербург (1833—1835) ===
[[Файл:Pushkinwriting.jpg|міні|ліворуч|250пкс|Посуд Пушкіна з музею на Мойці, 12, Санкт-Петербург]]
У листопаді 1833 року Пушкін повертається в Петербург, відчуваючи необхідність круто змінити життя і насамперед вийти з-під опіки двору.

31 грудня 1833 року Микола I надає своєму історіографу молодше придворне звання [[камер-юнкер]]а.<ref name="АК1834">{{книга|частина= Александр Серг. Пушкин // В звании камер-юнкеров // Прибавление к 1-й части адрес-календаря|посилання= https://vivaldi.nlr.ru/bx000002866/view#page=917|заголовок=Месяцослов и общий штат Российской империи на 1834. Часть первая|місце= СПб.|видавництво= Типография при [[Санкт-Петербургская академия наук|Императорской Академии наук]]|рік= 1834|сторінки= III}}</ref> За словами друзів Пушкіна, він був у люті: це звання давалося звичайно молодим людям. У щоденнику 1 січня 1834 року Пушкін зробив запис:
{{quote|«Третього дня мені надано камер-юнкера (що досить непристойно моїм літам). Але Двору хотілося, щоб N. N. [Наталія Миколаївна] танцювала в Анічкові»
{{sfn|Ободовська, Дементьєв|1987|с=106}}{{oq|ru|«Третьего дня я пожалован в камер-юнкеры (что довольно неприлично моим летам). Но Двору хотелось, чтобы N. N. [Наталья Николаевна] танцовала в Аничкове»}}}}
Тоді ж була заборонена публікація «[[Мідний вершник (поема)|Мідного вершника]]». На початку 1834 року Пушкін дописав іншу, прозаїчну петербурзьку повість&nbsp;— «[[Пікова дама]]» і помістив її в журналі «Бібліотека для читання», який платив Пушкіну негайно і за вищими ставками. Вона була розпочата в Болдіні і призначалася тоді, очевидно, для спільного з [[Одоєвський Володимир Федорович|Володимиром Одоєвським]] і [[Гоголь Микола Васильович|Миколою Гоголем]] альманаху «Трійчатка».

25 червня 1834 року [[титулярний радник]] Пушкін подає у відставку з проханням зберегти право роботи в архівах, необхідне для створення «[[Історія Петра I|Історії Петра]]». Мотивом були вказані сімейні справи і неможливість постійної присутності в столиці. Прохання було прийнято з відмовою користуватися архівами, оскільки Пушкін формально був чиновником при Архіві Міністерства закордонних справ.<ref name="АК1834" /> Таким чином, Пушкін позбавлявся можливості продовжувати роботу. Слідуючи пораді Жуковського, Пушкін відкликав прохання.{{sfn|Ободовська, Дементьєв|1987|с=116}} Пізніше Пушкін просив відпустку на 3-4 роки: влітку 1835 року він писав тещі, що збирається з усією родиною їхати в село на кілька років. Однак у відпустці йому було відмовлено, натомість Микола I запропонував піврічну відпустку і 10000 рублів, як було сказано, «на допомогу» (рос. «на вспоможение»). Пушкін їх не прийняв і попросив 30000 рублів з умовою утримання зі своєї платні, відпустку йому було надано на чотири місяці. Так на кілька років вперед Пушкін був пов'язаний службою в Петербурзі.{{sfn|Ободовська, Дементьєв|1987|с=150}} Ця сума не покривала і половини боргів Пушкіна, з припиненням виплати платні доводилося сподіватися тільки на літературні доходи, які залежали від читацького попиту. Наприкінці 1834 року&nbsp;— початку 1835 року вийшли кілька підсумкових видань творів Пушкіна: повний текст «Євгенія Онєгіна» (у 1825—32 роках роман друкувався окремими главами), збірки віршів, повістей, поем, проте всі вони розходилися з трудом. Критика вже в повний голос говорила про здрібніння таланту Пушкіна, про кінець його епохи в російській літературі. Дві осені&nbsp;— 1834 року (в Болдіні) і 1835 року (у Михайлівському) були менш плідні. Втретє поет приїздив в Болдіно восени 1834 року по заплутаних справах маєтку і прожив там місяць, написавши лише «[[Казка про золотого півника|Казку про золотого півника]]». У Михайлівському Пушкін продовжував працювати над «[[Сцени з лицарських часів|Сценами з лицарських часів]]», «[[Єгипетські ночі|Єгипетськими ночами]]», створив вірш «Знову я відвідав».

Широкій публіці, яка переймалася падінням пушкінського таланту, було невідомо, що кращі його твори не були пропущені до друку, що в ті роки йшла постійна, напружена праця над великими задумами: «Історією Петра», романом про пугачовщину. У творчості поета назріли корінні зміни. Пушкін-лірик в ці роки стає переважно «поетом для себе». Він наполегливо експериментує тепер з прозовими жанрами, які не задовольняють його цілком, залишаються в задумах, начерках, чернетках, шукає нові форми літератури.

=== «Современник» ===
{{main|Современник (журнал, XIX століття)}}
[[Файл:Sovremennik.jpg|міні|праворуч|200пкс|«[[Современник (журнал, XIX століття)|Современник]]» (1837)]]
За словами [[Соболевський Сергій олександрович|Сергія Соболевського]]:

{{quote|«Думка про велике погодинне видання, яке стосувалося б по можливості всіх найголовніших сторін російського життя, бажання безпосередньо служити батьківщині пером своїм, займали Пушкіна майже безперервно в останні десять років його короткочасного терену ... Обставини заважали йому, і тільки в 1836 році він встиг виклопотати собі право на видання «Современника», але вже в розмірах дуже обмежених і тісних»<ref name="Соб">Записи П. І. Бартенєва, цитуються за {{книга
|заголовок=Последний год жизни Пушкина
|місце=М.
|видавництво=Правда
|рік=1988
|сторінки=10
|сторінок=704
}}</ref>{{oq|ru|«Мысль о большом повременном издании, которое касалось бы по возможности всех главнейших сторон русской жизни, желание непосредственно служить отечеству пером своим, занимали Пушкина почти непрерывно в последние десять лет его кратковременного поприща… Обстоятельства мешали ему, и только в 1836 г. он успел выхлопотать себе право на издание «Современника», но уже в размерах весьма ограниченных и тесных»}}}}

З часу закриття «Літературної газети» він домагався права на власне періодичне видання. Не були здійснені задуми газети («Щоденник»), різних альманахів і збірників, «Північного глядача», редагувати який повинен був В.&nbsp;Ф.&nbsp;Одоєвський. Разом з ним же Пушкін в 1835 році мав намір випускати «Сучасний літописець політики, наук і літератури». У 1836 році він отримав дозвіл на рік на видання альманаху. Пушкін розраховував також на дохід, який допоміг би йому розплатитися з найбільш нагальними боргами. Заснований в 1836 році журнал отримав назву «Современник». У ньому друкувалися твори самого Пушкіна, а також М.&nbsp;В.&nbsp;Гоголя, О.&nbsp;І.&nbsp;Тургенєва, В.&nbsp;А.&nbsp;Жуковського, П. А. В'яземського.

Проте, читацького успіху журнал не мав: до нового типу серйозного періодичного видання, присвяченого актуальним проблемам, що трактувалися по необхідності натяками, російській публіці треба було ще звикнути. У журналу виявилося всього 600 передплатників, що робило його нерентабельним для видавця, оскільки не покривалися ні друкарські витрати, ні гонорари співробітників. Два останніх томи «Современника» Пушкін більш ніж наполовину наповнював своїми творами, здебільшого анонімними. У четвертому томі «Современника» був, нарешті, надрукований роман «[[Капітанська дочка]]». Пушкін міг би випустити його окремою книжкою, тоді роман міг принести дохід, дуже необхідний йому. Однак він все ж вирішив опублікувати «Капітанську дочку» в журналі і не міг уже розраховувати на одночасний випуск її окремою книгою, в ті часи це було неможливо. Ймовірно, роман був поміщений в «Современник» під впливом Краєвського та видавця журналу, які побоювалися його краху. «Капітанська дочка» була прихильно прийнята читачами, але відгуків захоплених критиків про свій останній роман у пресі Пушкін не встиг побачити. Незважаючи на фінансову невдачу, Пушкін до останнього дня був зайнятий видавничими справами, «розраховуючи, наперекір долі, знайти і виховати свого читача».<ref name="Фом">С.&nbsp;О.&nbsp;Фомічов, цитується за {{книга
|заголовок=Последний год жизни Пушкина
|місце=М.
|видавництво=Правда
|рік=1988
|сторінки=13
|сторінок=704
}}</ref>

=== 1836—1837 роки ===
Навесні 1836 року після важкої хвороби померла Надія Осипівна. Пушкін, який зблизився з матір'ю в останні дні її життя, важко переносив цю втрату. Обставини склалися так, що він, єдиний з усієї родини, супроводжував тіло Надії Йосипівни до місця поховання в Святі гори. Це був його останній візит до Михайлівського. На початку травня по видавничих справах і для роботи в архівах Пушкін приїхав до Москви. Він сподівався на співпрацю в «Современнике» авторів «Московского наблюдателя». Однак [[Баратинський Євген Абрамович|Євген Баратинський]], [[Погодін Михайло Петрович|Погодін]], [[Хом'яков Олексій Степанович|Олексій Хомяков]], [[Шевирьов Степан Петрович|Степан Шевирьов]] не поспішали з відповіддю, прямо не відмовляючи. До того ж Пушкін розраховував, що для журналу буде писати [[Бєлінський Віссаріон Григорович|Віссаріон Бєлінський]], який перебував в конфлікті з Погодіним. Відвідавши архіви Міністерства закордонних справ, він переконався, що робота з документами петровської епохи займе кілька місяців. За наполяганням дружини, яка чекала від дня на день пологів, Пушкін в кінці травня повертається до Петербурга.

За спогадами французького видавця і дипломата [[Франсуа Льове Веймар|Франсуа Льове-Веймара]], який побував влітку 1836 року в гостях у Пушкіна, той був захоплений «Історією Петра», ділився з гостем результатами своїх архівних пошуків і побоюваннями, як сприймуть читачі книгу, де цар буде показаний «таким, яким він був в перші роки свого царювання, коли він з люттю приносив все в жертву своїй меті». Дізнавшись, що Леве-Веймар цікавиться російськими народними піснями, Пушкін зробив для нього переклади одинадцяти пісень на французьку мову. На думку фахівців, які вивчали цю роботу Пушкіна, вона була виконана бездоганно.{{sfn|Кунін|1988|с=160—166}}

Влітку 1836 року Пушкін створює свій останній поетичний цикл, названий за місцем написання (дача на Кам'яному острові) «кам'янноостровським». Точний склад циклу віршів невідомий. Можливо, вони призначалися для публікації в «Современнике», але Пушкін відмовився від неї, передбачаючи проблеми з цензурою. Три твори, безсумнівно належать циклу, пов'язані євангельської темою. Наскрізний сюжет віршів «Батьки пустельники і жони непорочні», «Як з дерева зірвався …» і «Мирській владі»&nbsp;— Страсний тиждень Великого посту.<ref name="Фомичев">''Фомічов С. О.'' Последний лирический цикл Пушкина // Вестник Пушкинской комиссии, 1981 / АН СССР. ОЛЯ. Пушкинс. комис.&nbsp;— Л.: Наука, Ленинградское отделение, 1985, с. 52-66.</ref> Ще один вірш циклу&nbsp;— «З Піндемонти» позбавлене християнської символіки, однак продовжує роздуми поета про обов'язки життя у мирі з собою і оточуючими людини, про зраду, про право на фізичну і духовну свободу. На думку [[Старк Вадим Петрович|Вадима Старка]]:

{{quote|«У цьому вірші сформульовано ідеальне поетичне і людське кредо Пушкіна, вистраждане всім життям»{{sfn|Кунін|1988|с=177}}{{oq|ru|«В этом стихотворении сформулировано идеальное поэтическое и человеческое кредо Пушкина, выстраданное всей жизнью»}}}}

В цикл, ймовірно, входили також «Коли за містом замислений я броджу», чотиривірш «Даремно я біжу до сіонських воріт» і, нарешті, (деякими дослідниками заперечується це припущення) «Пам'ятник» («Я пам'ятник собі створив нерукотворний …»)&nbsp;— як зачину або, за іншими версіями, фіналу,&nbsp;— поетичний заповіт Пушкіна.

=== Загибель ===
{{main|Остання дуель і смерть О. С. Пушкіна}}
[[Файл:Pushkin's duel with d'Anthes, atrist A. Naumov 1884.jpg|360px|right|thumb|Дуель Пушкіна з Дантесом. [[Наумов Олексій Авакумович|Олексій Наумов]] (1884)]]
Нескінченні переговори з зятем про розподіл маєтку після смерті матері, турботи по видавничих справах, борги, і, головне, що стало нарочито явним, залицяння кавалергарда [[Жорж Шарль Дантес|Жоржа Дантеса]] до його дружини, що спричинило пересуди у світському суспільстві, були причиною пригніченого стану Пушкіна восени 1836 року. 3 листопада його друзям був розісланий анонімний [[пасквіль]] з образливими натяками на адресу Наталії Миколаївни.{{#tag:ref|Пасквіль отримали: Вяземські, Карамзіни, [[Хитрово Єлизавета Михайлівна|Хитрово]], [[Соллогуб Володимир Олександрович|Соллогуб]] (через тітку А. І. Васильчикову), Россет, [[Вієльгорський Михайло Юрійович|Михайло Вієльгорський]], і, ймовірно, М. О. Скалон{{sfn|Кунін|1988|с=308—309}}.|group="~"}} Пушкін, який дізнався про листи на наступний день, був упевнений, що вони&nbsp;— справа рук Дантеса та його вітчима Геккерна. Увечері 4 листопада він послав виклик на дуель Дантеса. Геккерн (після двох зустрічей з Пушкіним) домігся відстрочки дуелі на два тижні. Зусиллями друзів поета, і, перш за все, Жуковського і тітки Наталії Миколаївни [[Загряжська Катерина Іванівна|К. Загряжської]], дуелі вдалося запобігти. 17 листопада Дантес зробив пропозицію руки сестрі Наталії Миколаївни [[Гончарова Катерина Миколаївна|Катерині Гончарової]]. У той же день Пушкін послав своєму секунданту [[Соллогуб Володимир Олександрович|В.&nbsp;О.&nbsp;Соллогубу]] лист з відмовою від дуелі.{{sfn|Ободовська, Дементьєв|1987|с=185—191}} Шлюб припинив конфлікт. Дантес, зустрічаючись з Наталею Миколаївною у світі, переслідував її. Розпускалися чутки про те, що Дантес одружився з сестрою Пушкіної, щоб врятувати репутацію Наталії Миколаївни. За свідченням [[Данзас Костянтин Карлович|Костянтина Данзаса]], дружина пропонувала Пушкіну залишити на час Петербург, але той, «втративши всяке терпіння, вирішив закінчити інакше».{{sfn|Ободовська, Дементьєв|1987|с=202}} Пушкін послав 26 січня (7 лютого) 1837 року Луї Геккерну «надзвичайно образливого листа».{{sfn|Ободовська, Дементьєв|1987|с=202—203}} Єдиною відповіддю на нього міг бути тільки виклик на дуель, і Пушкін це знав. Формальний виклик на дуель від Геккерна, схвалений Дантесом, був отриманий Пушкіним в той же день через аташе французького посольства віконта [[Лоран-Арнольф-Олів'є-Дем'є де Сен-Сімон Д'Аршак|Лорана Д'Аршака]]. Так як Геккерн був послом іноземної держави, він не міг битися на дуелі&nbsp;— це означало б негайний крах його кар'єри.

Дуель з Дантесом відбулася 27 січня на Чорній річці. Пушкін був поранений: куля перебила шийку стегна і проникла в живіт. Для того часу поранення було смертельним. Пушкін дізнався про це від лейб-медика Арендта, який, поступаючись його наполяганням, не приховував справжній стан справ.

Перед смертю Пушкін, приводячи в порядок свої справи, обмінювався записками з Імператором [[Микола I (російський імператор)|Миколою I]]. Записки передавали двоє людей:

* [[Жуковський Василь Андрійович|Василь Жуковський]]&nbsp;— поет, на той момент вихователь спадкоємця престолу, майбутнього імператора [[Олександр II (російський імператор)|Олександра II]].<ref>{{книга|частина= Наставник… Жуковский // При их императорских высочествах // Придворный штат|посилання= https://vivaldi.nlr.ru/bx000003296/view#page=106|заголовок= Месяцослов и общий штат Российской империи на 1837. Часть первая|місце= СПб.|видавництво= Типография при Императорской Академии наук|рік= 1837|сторінки= 53}}</ref>
* [[Арендт Микола Федорович|Микола Арендт]]&nbsp;— лейб-медик імператора Миколи I, лікар Пушкіна.
[[Файл:Pushkin at deathbed by A.A.Kozlov (1837, VMP).jpg|міні|праворуч|270пкс|Пушкін на смертному одрі. О.&nbsp;О.&nbsp;Козлов (1837)]]
Поет просив вибачення за порушення царської заборони на дуелі:
{{quote|«... чекаю царського слова, щоб померти спокійно ...»{{oq|ru|«…жду царского слова, чтобы умереть спокойно…»}}}}
Цар:
{{quote|«Якщо Бог не велить нам вже побачитися на тутешньому світі, посилаю тобі моє прощення і моя остання порада померти християнином. Про дружину і дітей не турбуйся, я беру їх на свої руки».
— Вважається, що цю записку передав Жуковський
{{oq|ru|«Если Бог не велит нам уже свидеться на здешнем свете, посылаю тебе моё прощение и мой последний совет умереть христианином. О жене и детях не беспокойся, я беру их на свои руки». 
}}}}
Микола бачив в Пушкіні небезпечного «вождя вільнодумців» (в зв'язку з цим було вжито заходів, щоб відспівування і похорони пройшли якомога більш скромно) і згодом запевняв, що «ми насилу довели його до смерті християнської»<ref>{{книга |автор= Щеголев П.|заголовок= Дуэль и смерть Пушкина: с приложением новых материалов из нидерландских архивов|відповідальний=Вступ. ст. и примеч. Я. Л. Левкович|місце= СПб.|видавництво= Академический проект|рік= 1999|сторінки= 526}}</ref>, що не відповідало дійсності: ще до отримання царської записки поет, дізнавшись від лікарів, що його рана смертельна, послав за священником, щоб причаститися. 29 січня (10 лютого), в п'ятницю, о 14:45 Пушкін помер від [[перитоніт]]у. Микола I виконав обіцянки, дані поетові.
[[Файл:1324. St. Petersburg. Obelisk in place of Pushkin's duel with Dantes.jpg|міні|праворуч|270пкс|Пам'ятна стела на місці дуелі.]]
Розпорядження царя:
{{quote|
1. Заплатити борги.<br/>
2. Закладений маєток батька очистити від боргу.<br/>
3. Вдові пенсіон і дочці до заміжжя.<br/>
4. Синів в пажі і по 1500 рублів на виховання кожного до вступу на службу.<br/>
5. Твори видати на казенний рахунок на користь вдови і дітей.<br/>
6. Одноразово 10 000 рублів.{{oq|ru|
1. Заплатить долги.<br/>
2. Заложенное имение отца очистить от долга.<br/>
3. Вдове пенсион и дочери по замужество.<br/>
4. Сыновей в пажи и по 1500 рублей на воспитание каждого по вступление на службу.<br/>
5. Сочинения издать на казённый счёт в пользу вдовы и детей.<br/>
6. Единовременно 10 000 рублей.}}}}
[[Файл:PushkinGory asv2018-07 img18 Svyatogorsky Monastery.jpg|міні|праворуч|270пкс|Могила Пушкіна]]
За бажанням дружини Пушкіна поклали в труну не в камер-юнкерського мундирі, а у фраку.{{sfn|Кунін|1988|с=595}} Відспівування, призначене у церкві Адміралтейства, яку тоді називали Ісаакіївським собором, за назвою однієї з прибудов<ref>{{Книга|автор=Чулков&nbsp;Г.&nbsp;И.|заголовок=Жизнь Пушкина|місце=М.|= Республика|год=1999|страниц=447|isbn=5-250-02700-8}}</ref><ref>{{Cite web |url=http://temples.ru/card.php?ID=21209 |title=Собор Спиридона, епископа Тримифунтского, при Адмиралтействе |accessdate=28 березня 2019 |archive-date=28 березня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190328164709/http://temples.ru/card.php?ID=21209 }}</ref>, було перенесено в Конюшенну церкву. Церемонія відбувалася при великому скупченні народу, до церкви пускали за запрошеннями.

{{quote|«Тут же, за звичаєм, були і безглузді розпорядження. Народ обдурили: сказали, що Пушкіна будуть відспівувати в Ісаакіївському соборі, — так було означено і на білетах, а тим часом тіло було з квартири винесено вночі, потайки, і поставлено в Конюшенній церкві. В університеті отримано суворе розпорядження, щоб професори не відлучалися від своїх кафедр та студенти були присутні б на лекціях. Я не втримався і висловив піклувальнику свою скорботу з цього приводу. Росіяни не можуть оплакувати свого співгромадянина, який зробив їм честь своїм існуванням!»{{oq|ru|«Тут же, по обыкновению, были и нелепейшие распоряжения. Народ обманули: сказали, что Пушкина будут отпевать в Исаакиевском соборе, — так было означено и на билетах, а между тем тело было из квартиры вынесено ночью, тайком, и поставлено в Конюшенной церкви. В университете получено строгое предписание, чтобы профессора не отлучались от своих кафедр и студенты присутствовали бы на лекциях. Я не удержался и выразил попечителю своё прискорбие по этому поводу. Русские не могут оплакивать своего согражданина, сделавшего им честь своим существованием!»}}&nbsp;— Зі «Щоденника» [[Нікітенко Олександр Васильович|О.&nbsp;В.&nbsp;Нікітенка]]<ref>{{книга|автор=Никитенко А. В.|частина= Из «Дневника»|посилання=http://feb-web.ru/feb/pushkin/critics/vs2/vs2-279-.htm|заголовок= Пушкин в воспоминаниях современников|том=2|видання=3-е изд., доп|місце=СПб.|видавництво= Академический проект|рік=1998|том=2|сторінки=283}}</ref>}}

Після труну спустили в підвал, де він перебував до 3 лютого, до відправлення у [[Псков]]. Супроводжував тіло Пушкіна [[Тургенєв Олександр Іванович|О.&nbsp;І.&nbsp;Тургенєв]]. У листі до губернатора Пскова [[Пещуров Олексій Микитович|О.&nbsp;М.&nbsp;Пещурова]] статс-секретар III Відділення [[Мордвинов Олександр Миколайович|О.&nbsp;М.&nbsp;Мордвинов]] за дорученням Бенкендорфа і імператора вказував на необхідність заборонити «всяке особливе виявлення, всяку зустріч, одним словом будь-яку церемонію, крім того, що зазвичай за нашим церковним обрядом виконується при похованні тіла дворянина».<ref>{{Cite web |url=http://feb-web.ru/feb/pushkin/serial/ps6/ps621092.htm |title=''Мордвинов А. Н.'' Письмо Пещурову А. Н., 2 февраля 1837 г. Санкт-Петербург // Пушкин и его современники: Материалы и исследования / Комис. для изд. соч. Пушкина при Отд-нии рус. яз. и словесности Имп. акад. наук. — Спб., 1908. — Вып. 6. — С. 109—113 |accessdate=28 березня 2019 |archive-date=13 березня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190313092646/http://feb-web.ru/feb/pushkin/serial/ps6/ps621092.htm }}</ref>{{sfn|Кунін|1988|с=585}} Олександр Пушкін похований на території Святогорського монастиря Псковської губернії. У серпні 1841 року за розпорядженням Н.&nbsp;М.&nbsp;Пушкіної на могилі було встановлено надгробок роботи скульптора Олександра Пермагорова (1786—1854).<ref>''Гдалин А. Д., Иванова М. Р.'' [http://feb-web.ru/feb/pushkin/serial/v04/v04-350-.htm Новые факты к истории сооружения надгробного памятника А.&nbsp;С.&nbsp;Пушкину] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180702011430/http://feb-web.ru/feb/pushkin/serial/v04/v04-350-.htm |date=2 липня 2018 }} // Временник Пушкинской комиссии: Сб. науч. тр. / РАН. Истор.-филол. отд-ние. Пушкин. комис.&nbsp;— СПб.: Наука, 2004.&nbsp;— Вып. 29.&nbsp;— С. 350—358.</ref>

=== Нащадки Пушкіна ===
{{main|Нащадки Пушкіна}}
Пушкін залишив четверо дітей: два сина&nbsp;— [[Пушкін Олександр Олександрович|Олександр]] (1833—1914) та [[Пушкін Григорій Олександрович|Григорій]] (1835—1905) і дві дочки&nbsp;— [[Гартунг Марія Олександрівна|Марія]] (1832—1919) та [[Пушкіна Наталія Олександрівна|Наталія]] (1836—1913). Тільки двоє дітей Пушкіна залишили нащадків&nbsp;— Олександр і Наталія. Нащадки поета живуть зараз по всій земній кулі: в США, Англії, Німеччини, Бельгії. Близько п'ятдесяти з них проживають в Росії, в тому числі Тетяна Іванівна Лукаш, прабабуся якої (внучка Пушкіна) була одружена з внучатим племінником Гоголя. Зараз Тетяна живе в [[Клин (місто)|Клину]].<ref>{{cite news|url=http://www.permnews.ru/story.asp?kt=1418&n=430|title=Итак, она звалась Татьяна|author=Полина Борисова|date=2008-02-29|publisher=Пермские Новости|accessdate=2012-06-06}}{{Недоступне посилання|date=квітень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>

Олександр Олександрович Пушкін&nbsp;— останній прямий нащадок поета по чоловічій лінії, проживає в Бельгії.<ref>[http://www.perm.aif.ru/culture/details/123434 6 любопытных фактов о последнем потомке Пушкина] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190329101547/http://www.perm.aif.ru/culture/details/123434|date=29 березня 2019}}&nbsp;— [[Аргументы и факты]] (2013 рік)</ref>

== Зовнішність і звички ==
[[Файл:Pushkin Alexander, self portret, 1820s.jpg|міні|праворуч|200пкс|Автопортрет Пушкіна]]
Про зовнішність Пушкіна у сучасників склалися різні думки. Люди, які знали поета відзначали його невеликий зріст, за словами рідного брата: «Пушкін був собою дурний, але обличчя його було виразне і натхненне; зростом він був малий».<ref>{{книга |автор= Пушкин Л. С.|частина=  Биографическое известие об А. С. Пушкине до 1826 года|заголовок= Пушкин в воспоминаниях современников|місце= СПб.|видавництво= Академический проект|рік= 1998|видання = 3-е изд., доп.|том = 2|сторінки= 50}}</ref> Його зріст був виміряний художником [[Чернєцов Григорій Григорович|Григорієм Чернєцовим]] 15 квітня 1832 року й становив 2 аршини і 5 з половиною вершків, тобто 166,7&nbsp;см.<ref>{{книга
|автор=Казанский Б.
|частина=Пушкинские материалы в Государственном литературном музее
|заголовок=[А. С. Пушкин: Исследования и материалы]
|відповідальний=План тома, организация материала, литературная редакция, подбор материала и оформление И. С. Зильберштейна и И. В. Сергиевского
|місце=М.
|видавництво=Журнально-газетное объединение
|рік=1934
|серія=Лит. наследство; Т. 16—18
|сторінки=1170—1172
}}</ref> Інші дані вказують на зріст в 2 аршини і 4 вершки (близько 160 см).{{#tag:ref|2 аршина = 142.24 см, 4 вершки = 17.78 см|group="~"}}<ref>{{книга
 | автор         = {{nobr|Пушкин А. С.}}
 | частина         = XIII. Деловые документы
 | заголовок      = Полное собрание сочинений в 19 томах | ссылка        = 
 | видання       = 2-е изд. (переработанное)
 | відповідальний = отв. ред. Я. Л. Левкович, С. А. Фомичев
 | місце         = М.
 | видавництво  = Воскресенье
 | рік           = 1997
 | том           = 17 (дополнительный): Рукою Пушкина: Выписки и записи разного содержания. Официальные документы
 | сторінки      = 626—628
 | сторінок       = 744
 | isbn          = 5885281025
 | isbn2         = 5885280525
}}</ref><ref>{{книга
 | автор         = [[Юрий Дружников]]
 | частина         = Главный свидетель
 | заголовок      = Пушкин. Изнанка роковой интриги
 | місце=М.
 | видавництво=Алгоритм
 | рік=2014
 | посилання        = https://books.google.ru/books?id=xyAmDwAAQBAJ&pg=PT13&dq=false#v=onepage&q&f=false
}}</ref> Вяземський зазначав, що, буваючи в світі, Пушкін не любив стояти поряд з дружиною (зріст Наталії Миколаївни був 173 см)<ref name="О_Дн,220">{{книга
|автор=И. Ободовская, М. Дементьев.
|заголовок=После смерти Пушкина
|місце=М.
|видавництво=Советская Россия
|рік=1980
|сторінки=220
}}</ref> і «жартома казав, що йому біля неї бути принизливо: такий малий був він в порівнянні з її зростом».<ref>{{книга |автор= Вяземский П. А., Вяземская В. Ф.|частина= Рассказы о Пушкине, записанные П. И. Бартеневым|заголовок= Пушкин в воспоминаниях современников|место= СПб.|видавництво= Академический проект|рік= 1998|видання = 3-е изд., доп.|том = 2|сторінки= 171}}</ref> М.&nbsp;П.&nbsp;Погодін згадував про першу зустріч з Пушкіним: «Очікуваний нами величний жрець високого мистецтва&nbsp;— це був середнього зросту, майже низенький чоловічок…».<ref>{{стаття |автор= |видання= Литературоведческий журнал: Материалы III Международного симпозиума «Русская словесность в мировом культурном контексте»|номер= 28}}</ref> Більшою мірою відгуки про зовнішність Пушкіна залежать від ставлення до нього. У загальноприйнятому розумінні Пушкіна ніхто не називав красивим, проте багато відзначали, що риси його обличчя робилися прекрасними, коли ставали віддзеркаленням його натхненності. М.&nbsp;В.&nbsp;Юзефович особливо звертав увагу на очі Пушкіна, «в яких, здавалося, відбивалося все прекрасне в природі».{{sfn|Ободовська, Дементьєв|1987|с=47}} Від природи Пушкін був добре складений, і це визнавали всі сучасники&nbsp;— «плечистий і тонкий в талії». Сам він з деяким кокетством відзначав: «…мірявся поясом з Євпраксією, і талії наші виявилися однаковими. Виходить з двох одне: або я маю талію 15-річної дівчини, або вона талію 25-річного чоловіка».<ref name="aif.ru">[https://aif.ru/archive/1673205 История болезней Пушкина] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191030123240/https://aif.ru/archive/1673205 |date=30 жовтня 2019 }} ''aif.ru'' Процитовано 30 жовтня 2019</ref> Л.&nbsp;П.&nbsp;Нікольська, яка зустріла у 1833 році Пушкіна на обіді у нижегородського губернатора, так описує його:
{{quote|«Трохи смагляве обличчя його було оригінально, але некрасиве: великий відкритий лоб, довгий ніс, товсті губи&nbsp;— взагалі неправильні риси. Але що у нього було чудове&nbsp;— це темно-сірі з синюватим відливом очі&nbsp;— великі, ясні. Не можна передати вираз цих очей: якесь пекуче, і при тому, пестливе, приємне. Я ніколи не бачила обличчя більш виразного: розумне, добре, енергійне. <…> Він добре говорить: ах, скільки було розуму і життя в його не штучній мові! А який він веселий, люб'язний, принадність! Цей дурняшка міг подобатися…»{{sfn|Ободовська, Дементьєв|1987|с=94}}{{oq|ru|Немного смуглое лицо его было оригинально, но некрасиво: большой открытый лоб, длинный нос, толстые губы — вообще неправильные черты. Но что у него было великолепно — это тёмно-серые с синеватым отливом глаза — большие, ясные. Нельзя передать выражение этих глаз: какое-то жгучее, и при том ласкающее, приятное. Я никогда не видела лица более выразительного: умное, доброе, энергичное. <…> Он хорошо говорит: ах, сколько было ума и жизни в его неискусственной речи! А какой он весёлый, любезный, прелесть! Этот дурняшка мог нравиться…}}}}

Протягом життя Пушкін постійно прагнув підтримувати хорошу фізичну форму: влітку плавав у річці, взимку перед сніданком любив приймати ванну з льодом як «другу матір», на що вказують його рядки: «Вранці встану, піду в лазню, проб'є кулаком лід в ванні, сяде, обіллється, та й назад…» Майже щодня стріляв з пістолета в ціль, добре бився на рапірах і мав славу великого шанувальника верхової їзди. За свідченням Вяземського, Пушкін у 1827 році вчив його «боксувати по-англійськи». Любив Пушкін і прогулянки з тростинкою, яку він «з легкістю підкидав», її вага була 9 фунтів (приблизно 3,5 кг), за свідченням інших&nbsp;— вдвічі важче. До всього іншого Пушкін намагався дотримуватися певного розпорядку дня: «Прокидаюся о сьомій, п'ю каву… О третій годині сідаю верхи, в п'ять у ванну і потім обідаю картоплею та гречаною кашею. До дев'яти&nbsp;— читаю. Ось мій день…».<ref name="aif.ru" />

== Творчість Пушкіна ==
[[Файл:Пушкин А.С. Стихи и записки Лист18 из 'Альб.Пушкинской Выставки'. (p)К.А.Фишер.1899г ГИМ e1t3.jpg|міні|праворуч|230пкс|Пушкін. Оригінали віршів та записок. 1815—20-ті років.]]

=== Літературна репутація і культурна роль Пушкіна ===
Олександр Сергійович Пушкін має репутацію великого або видатного російського поета, зокрема, так його називають «[[Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона]]»<ref>{{ВТ-ЭСБЕ|Пушкин, Александр Сергеевич|Кирпичников А. И.|том=XXVa|страницы=826—851|ref=}}</ref>, «[[Російський біографічний словник]]»<ref>{{ВТ-РБС|Пушкин, Александр Сергеевич|Сиповский В. В.|том=15|страницы=176—292}}</ref>, «[[Літературна енциклопедія 1929—1939|Літературна енциклопедія]]»<ref>{{книга|заголовок=Пушкин А. С.|автор=Храпченко М., Цейтлин А., Нечаева В. |том=9 |сторінки=378—450 |url=http://www.feb-web.ru/feb/litenc/encyclop/le9/le9-3781.htm?cmd=p&istext=1}}</ref>, енциклопедія «[[Кругосвет]]»<ref name="krugosvet">[http://www.krugosvet.ru/enc/kultura_i_obrazovanie/literatura/PUSHKIN_ALEKSANDR_SERGEEVICH.html Статья об Александре Сергеевиче Пушкине в энциклопедии «Кругосвет»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190331154205/https://www.krugosvet.ru/enc/kultura_i_obrazovanie/literatura/PUSHKIN_ALEKSANDR_SERGEEVICH.html |date=31 березня 2019 }}. ''krugosvet.ru''. Процитовано 31 березня 2019</ref>, «[[Encyclopædia Britannica|Британська енциклопедія]]» («greatest poet»)<ref>{{книга|заголовок=Encyclopædia Britannica|посилання=https://www.britannica.com/biography/Aleksandr-Sergeyevich-Pushkin|Aleksandr Pushkin|2019-03-11}} Процитовано 31 березня 2019</ref>. В філології Пушкін розглядається як творець сучасної російської літературної мови (див. наприклад, роботи [[Виноградов Віктор Володимирович|В.&nbsp;В.&nbsp;Виноградова]]), а «[[Коротка літературна енциклопедія]]» (автор статті [[Аверінцев Сергій Сергійович|С.&nbsp;С.&nbsp;Аверінцев]]) говорить про еталонність його творів, подібно творам [[Данте Аліг'єрі|Данте]] в Італії чи [[Йоганн Вольфганг фон Гете|Гете]] в Німеччині. [[Лихачов Дмитро Сергійович|Д.&nbsp;С.&nbsp;Лихачов]] писав про Пушкіна як про «наше видатне національне надбання».<ref name="dorog">[http://www.old.nkj.ru/cgi/nauka20ee.html?27+9906+27906002+html Сборник публикаций «Пушкин дорог нам всем»]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} ''old.nkj.ru'' Процитовано 31 березня 2019</ref>

Ще за життя поета стали іменувати генієм, в тому числі друковано.<ref name="ReferenceB">[[Рейтблат, Абрам Ильич|А.&nbsp;И.&nbsp;Рейтблат]]. Как Пушкин вышел в гении. М.: НЛО, 2001, с. 53</ref> З другої половини 1820-х років він став вважатися «першим російським поетом» (не тільки серед сучасників, але й серед російських поетів всіх часів), а навколо його особистості серед читачів склався справжній культ.<ref>там же, с. 59-61</ref> З іншого боку, у 1830-ті роки (після його поеми «Полтава») мало місце і певне охолодження частини читаючої публіки до Пушкіна.<ref name=autogenerated1 />

Володимир Одоєвський в некролозі на смерть Пушкіна дав йому образне визначення «Сонце нашої поезії», яке стало крилатим висловом в формі «Сонце російської поезії».<ref>{{книга |автор=Ашукин Н. С., Ашукина М. Г. |заголовок=Крылатые слова |місце=М. |видавництво=Художественная литература |рік=1988 |сторінок=528 |сторінки=325—326}}</ref> У статті «Кілька слів про Пушкіна» (1830-ті роки) [[Гоголь Микола Васильович|М.&nbsp;В.&nbsp;Гоголь]] писав, що «Пушкін є явище надзвичайне і, можливо, єдине явище російського духу: це російська людина в її розвитку, у якому він, може бути, з'явиться через двісті років».<ref name="dorog" /> Критик і філософ-західник [[Бєлінський Віссаріон Григорович|В.&nbsp;Г.&nbsp;Бєлінський]] назвав його «першим поетом-художником Росії».<ref name="Белинский">В.&nbsp;Г.&nbsp;Белинский. Полное собрание сочинений. АН СССР, т. VII, с.с.316, 320, 326</ref> [[Достоєвський Федір Михайлович|Ф.&nbsp;М.&nbsp;Достоєвський]] відзначав, що «в „[[Євгеній Онєгін|Онєгіні]]“, у цій безсмертній і недосяжній поемі своїй, Пушкін з'явився великим народним письменником, як до нього ніколи і ніхто» і говорив про «вселенськість і вселюдяність його генія».<ref name="dorog" /> Найбільшу ємну характеристику запропонував [[Григор'єв Аполлон Олександрович|Аполлон Григор'єв]] (1859): «А Пушкін&nbsp;— наше все».<ref name="Apollo">''Аполлон Григорьев'' [http://az.lib.ru/g/grigorxew_a_a/text_0510.shtml Литературная критика.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190331091917/http://az.lib.ru/g/grigorxew_a_a/text_0510.shtml |date=31 березня 2019 }}&nbsp;— М.: Художественная литература, 1967. С. 166.</ref>

=== Вивчення Пушкіна ===
{{main|Пушкіністика|Особиста бібліотека О. С. Пушкіна|Словник мови Пушкіна}}
Осмислення Пушкіна в російській культурі ділиться на два напрямки&nbsp;— художньо-філософське, есеїстичне, засновниками якого були [[Гоголь Микола Васильович|Микола Гоголь]] і [[Григор'єв Аполлон Олександрович|Аполлон Григор'єв]] (у цьому ряду&nbsp;— багато російських письменників, включаючи [[Достоєвський Федір Михайлович|Федора Достоєвського]], [[Цвєтаєва Марина Іванівна|Марину Цвєтаєву]] і [[Солженіцин Олександр Ісайович|Олександра Солженіцина]], і філософи), і наукове історико-біографічне, закладене [[Анненков Павло Васильович|Павлом Анненковим]] і [[Бартенєв Петро Іванович|Петром Бартенєвим]]. Розквіт наукової пушкіністики в Росії початку XX століття пов'язаний зі створенням [[Пушкінський Дім|Пушкінського дому]] у 1905 році, Пушкінського семінарію у 1908 році, появою серійних публікацій про Пушкіна. За радянських часів в умовах обмежень вивчення ідеології Пушкіна великий розвиток отримала пушкінська текстологія і дослідження його стилю. Ряд важливих досягнень пов'язаний з пушкіністикою за кордоном (Польща, Франція, США тощо), зокрема в російській еміграції.

==== Узагальнений опис особливостей пушкінських ямбів ====
[[Томашевський Борис Вікторович|Б.&nbsp;В.&nbsp;Томашевським]] було проведено статистичне дослідження досить великої кількості пушкінських текстів. В результаті було встановлено, що між числом стоп (парних складів) у [[ямб]]і (<math>x</math>) і середньою кількістю [[Пірихій|пірихіїв]] в одному віршованому рядку (<math>y</math>) існує цілком певна відповідність: {{center|<math>y = 0,28\left(x-1\right).</math>}}

Це означає, що кількість пірріхіїв прямо пропорційна числу парних складів у рядку мінус склад, що римує, оскільки він не бере участі в розподілі пірихіїв<ref>{{Статья|ссылка=http://vestnik.yspu.org/releases/uchenue_praktikam/23_6/|автор={{nobr|Соловьёва А. А.}}|заглавие=Профессиональная направленность в обучении математике студентов специальности «Лингвистика»|год=2004|язык=ru|издание=Ярославский педагогический вестник|номер=№ 1—2|страницы=4|issn=1813-145X}}</ref>.

=== Заперечення значення творчості Пушкіна і критика його культу ===
Публіціст-«шістдесятник» і літературний критик [[Писарєв Дмитро Іванович|Дмитро Писарєв]] заперечував значення творчості Пушкіна для сучасності: «Пушкін користується своєю художньою віртуозністю, як засобом посвятити всю читацьку Росію в сумні таємниці своєї внутрішньої порожнечі, своєї духовної убогості та свого розумового безсилля».<ref>[http://az.lib.ru/p/pisarew_d/text_0310-1.shtml Д.&nbsp;И.&nbsp;Писарев. Пушкин и Белинский. Глава вторая. Лирика Пушкина.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190328112808/http://az.lib.ru/p/pisarew_d/text_0310-1.shtml |date=28 березня 2019 }} ''az.lib.ru'' Процитовано 31 березня 2019</ref> На тій же позиції стояли й багато нігілістів 1860-х років, такі, як [[Антонович Максим Олексійович|Максим Антонович]] і [[Зайцев Варфоломій Олександрович|Варфоломій Зайцев]].

Неоднозначно ставився до Пушкіна [[Толстой Лев Миколайович|Лев Толстой]], вагаючись від повного захоплення і до повної зневаги<ref>{{Статья|автор=Эйхенбаум Б.|заглавие=Пушкин и Толстой // Эйхенбаум Б. О прозе: Сб. ст. / Сост. и подгот. текста И. Ямпольского; Вступ. ст. Г. Бялого|ссылка=http://feb-web.ru/feb/pushkin/critics/eih/eih-167-.htm?cmd=p|язык=|издание=Худож. лит. Ленингр. отделение|тип=|год=1969|месяц=|число=|том=|номер=|страницы=167—184|issn=|archivedate=2019-03-31|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190331013250/http://feb-web.ru/feb/pushkin/critics/eih/eih-167-.htm?cmd=p}}</ref>. Згідно з щоденником [[Жиркевич Олександр Володимирович|Олександра Жиркевича]], Толстой при зустрічі з ним у грудні 1890 говорив:
{{quote|Пушкін був, як киргиз ... Пушкіним все досі захоплюються. А вдумайтеся лише у уривок з його Євгена Онєгіна, поміщений у всіх хрестоматіях для дітей: Зима. Селянин, тріумфуючи ... ». Що ні строфа, то нісенітниця! …Це писав великий Пушкін, безперечно, розумна людина, писав тому, що був молодий і, як киргиз, співав замість того, щоб говорити<ref>Встречи с Толстым. Из дневника А. В. Жиркевича. Публикация Э. Зайденшнур // Л. Н. Толстой. Книга II / АН СССР. Институт лит. (Пушкинский Дом). — М.: Издательство Академии наук СССР, 1939. — С. 417—442. — (Литературное наследство. Том 37/38).</ref>{{rp|424}}{{oq|ru|Пушкин был, как киргиз… Пушкиным все до сих пор восхищаются. А вдумайтесь только в отрывок из его «Евгения Онегина», помещённый во всех хрестоматиях для детей: «Зима. Крестьянин, торжествуя…». Что ни строфа, то бессмыслица! …Это писал великий Пушкин, несомненно, умный человек, писал потому, что был молод и, как киргиз, пел вместо того, чтобы говорить}}}}

[[Маяковський Володимир Володимирович|Володимир Маяковський]], [[Бурлюк Давид Давидович|Давид Бурлюк]], [[Велемир Хлєбников]], [[Кручоних Олексій Єлисейович|Олексій Кручоних]], [[Лівшиць Бенедикт Костянтинович|Бенедикт Лівшиць]] закликали «кинути Пушкіна [разом з низкою інших класиків, зокрема [[Достоєвський Федір Михайлович|Достоєвського]], [[Толстой Лев Миколайович|Толстого]]] з пароплава сучасності» в маніфесті [[Футуризм|футуристів]] 1912 року у поетичній збірці «Ляпас суспільному смаку»<ref>[http://samuraev.narod.ru/biblio/futur01.htm Текст манифеста] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20061230051921/http://samuraev.narod.ru/biblio/futur01.htm |date=30 грудня 2006 }} ''samuraev.narod.ru'' Процитовано 31 березня 2019</ref>. Далі в маніфесті говорилося: «Хто не забуде свого першого кохання, не буде знати останнього» (парафраз слів [[Тютчев Федір Іванович|Тютчева]] на смерть Пушкіна: «Тебе, як перше кохання, Росії серце не забуде»). Водночас найвищу оцінку творчості Пушкіна давали [[Анненський Інокентій Федорович|Інокентій Анненський]], [[Ахматова Анна Андріївна|Анна Ахматова]], [[Цвєтаєва Марина Іванівна|Марина Цвєтаєва]], [[Блок Олександр Олександрович|Олександр Блок]].

На думку журналіста [[Волков Соломон Мойсейович|Соломона Волкова]], з 1937 року в СРСР офіційна ідеологія насаджувала «культ Пушкіна»<ref>{{cite web
 |url         = http://www.svobodanews.ru/content/transcript/446488.html
 |title       = Поверх барьеров — Американский час
 |author      = [[Волков, Соломон Моисеевич|Соломон Волков]]
 |date        = 2008-04-29
 |work        = «Волшебный хор. История русской культуры от Толстого до Солженицына»
 |publisher   = svobodanews.ru
 |accessdate  = 2011-02-14
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/616PUJXw8?url=http://www.svobodanews.ru/content/transcript/446488.html
 |archivedate = 2011-08-21
 |deadlink    = no
}}</ref>.

=== Твори ===
{{col-begin}}
{{col-2}}

==== Поеми ====
* [[Руслан і Людмила]] (1817&nbsp;— 1820)
* [[Кавказький бранець (поема)|Кавказький бранець]] (1820&nbsp;— 1821)
* [[Гавриїліада]] (1821)
* [[Вадим (поема)|Вадим]] (1821&nbsp;— 1822)
* [[Брати розбійники]] (1821—1822)
* [[Бахчисарайський фонтан]] (1821&nbsp;— 1823)
* [[Цигани (поема)|Цигани]] (1824)
* [[Граф Нулін]] (1825)
* [[Полтава (поема)|Полтава]] (1828&nbsp;— 1829)
* [[Тазит]] (1829&nbsp;— 1830)
* [[Будиночок у Коломні]] (1830)
* [[Єзерський (поема)|Єзерський]] (1832)
* [[Анджело (поема)|Анджело]] (1833)
* [[Мідний вершник (поема)|Мідний вершник]] (1833)

==== Роман у віршах ====
* [[Євгеній Онєгін]] (1823—1832)

==== Драматичні твори ====
* [[Борис Годунов (трагедія)|Борис Годунов]] (1825)
* [[Скупий лицар]] (1830)
* [[Моцарт і Сальєрі]] (1830)
* [[Кам'яний гість (п'єса)|Кам'яний гість]] (1830)
* [[Бенкет у чуму]] (1830)
* [[Русалка (драма)|Русалка]] (1829—1832)

==== Вірші ====
* [[Вірші Пушкіна 1813—1825|1813–1825]]
* [[Вірші Пушкіна 1826—1836|1826–1836]]
{{col-2}}

==== Проза ====
* [[Арап Петра Великого]] (1827)
* [[Роман в листах (Пушкін)|Роман в листах]] (1829)
* [[Повісті Бєлкіна|Повісті покійного Івана Петровича Бєлкіна]] (1830)
** [[Постріл (повість)|Постріл]]
** [[Заметіль (повість)|Заметіль]]
** [[Трунар (повість)|Трунар]]
** [[Станційний доглядач (повість)|Станційний доглядач]]
** [[Панянка-селянка (повість)|Панночка-селянка]]
* [[Історія села Горюхіна]] (1830)
* [[Рославлєв (роман)|Рославлєв]] (1831)
* [[Дубровський (роман)|Дубровський]] (1833)
* [[Пікова дама]] (1834)
* [[Історія Пугачова]] (1834)
* [[Кирджалі (повість)|Кирджалі]] (1834)
* [[Єгипетські ночі]] (1835)
* [[Подорож в Арзрум під час походу 1829 року]] (1835)
* [[Капітанська дочка]] (1836)

==== Казки ====
{{Main|Казки Пушкіна}}
* [[Наречений (казка)|Наречений]] (1825)
* [[Казка про попа і наймита його Балду]] (1830)
* [[Казка про ведмедиху]] (1830&nbsp;— 1831)
* [[Казка про царя Салтана]] (1831)
* [[Казка про рибака та рибку]] (1833)
* [[Казка про мертву царівну і про сім богатирів]] (1833)
* [[Казка про золотого півника]] (1834)
{{col-end}}

=== Зібрання творів ===
[[Файл:Полное академическое собрание сочинений Пушкина. том 4.jpg|міні|праворуч|250пкс|Повне академічне зібрання творів Пушкіна. Видання 1937 року.]]
Перше посмертне видання творів Пушкіна (1838) в восьми томах, випущене на користь спадкоємців, включало лише ті твори, які були опубліковані за його життя. Видання друкувалося «під особливим наглядом міністра Народної Освіти», у відомстві якого перебувала цензура.<ref name="ТПцензура">{{книга
|частина=Пушкин и цензура
|заголовок=Типы Пушкина
|відповідальний=Под ред. Н. Д. Носкова при сотрудничестве С. И. Поварнина
|місце=СПб.
|видавництво=Слов. лит. типов
|рік=1912
|том=VI, вып. 7/8
|сторінки=300—306, 332—338
}}</ref> За відгуком [[Соболевський Сергій Олександрович|С.&nbsp;О.&nbsp;Соболевського]] воно вийшло «кепсько за милостю [[Тарасенко-Отрешков Наркіз Іванович|Атрешкова]]».{{#tag:ref|Один из членов опеки над детьми поэта.|group="~"}}<ref name="Отрешков">Тарасенко-Отрешков, Наркиз Иванович // Типы Пушкина / Под ред. Н.&nbsp;Д.&nbsp;Носкова при сотрудничестве С.&nbsp;И.&nbsp;Поварнина.&nbsp;— СПб.: Изд-во «Слов. лит. типов», 1912.&nbsp;— С. 242 [= 274].&nbsp;— (Слов. лит. типов; Т. VI, вып. 7/8).</ref> Були допущені численні помилки, поправки, пропуски, спотворення текстів Пушкіна, видання не було повним навіть у заявленому обсязі. У 1841 році вийшли три додаткових томи (9-11). До початку 1846 року ця зібрання творів практично всі були розпродані.

Нове зібрання творів було задумано лише як повторення видання 1838—1841 років. Однак ці плани не здійснилися. Взимку 1849—1850 років вдова поета, яка на той час одружилася з [[Ланський Петро Петрович|Петром Ланським]], звернулася за порадою з приводу нового видання до [[Анненков Павло Васильович|Павла Анненкова]]. Анненков, який отримав в своє розпорядження всі рукописи Пушкіна, що зберігалися у Ланської, спочатку не наважувався взятися за настільки серйозну справу. Умовили його брати Іван {{#tag:ref|Флігель-ад'ютант Миколи I, автор «Історії лейб-гвардії Кінного полку від 1731 по 1848 рік», І. В. Анненков був товаришем по службі П. П. Ланського.|group="~"}} і Федір, які ознайомилися з паперами. 21 травня 1851 року Ланська за договором передала І.&nbsp;В.&nbsp;Анненкову права на видання. Брати П. Анненкова наполягли на тому, щоб він взяв справу в свої руки. П. Анненков також прийшов до рішення написати біографію поета.<ref name="Коммент">Матеріали для біографії Пушкіна увійшли в додатковий том (1857) цього видання</ref><ref name="Фрид">{{книга|автор=Фридлендер Г.|частина=Вступительная статья|заголовок=П. В. Анненков. Материалы для биографии А. С. Пушкина|місце=М.|видавництво=Современник|рік=1984}}</ref> [[Добролюбов Микола Олександрович|М. Добролюбов]] так відгукнувся на появу зібрання творів Пушкіна 1855—1857 років: «Росіяни <…> давно вже полум'яно бажали нового видання його творів, гідного його пам'яті, і зустріли підприємство Анненкова із захопленням і вдячністю».<ref name="доброл">(сочин. III, 366)</ref> Незважаючи на всі цензурні перешкоди, Анненков здійснив перше критично підготовлене зібрання творів Пушкіна.<ref name="Фрид" /> Видання Анненкова з доповненнями і змінами було двічі повторено [[Геннаді Григорій Миколайович|Г.&nbsp;М.&nbsp;Геннаді]] (1859—1860, 1869—1871).<ref name="Фризман29">{{книга|автор=Фризман Л.|заголовок=Семинарий по Пушкину|місце=Харьков|видавництво=Энграм|рік=1995|сторінки=367}}</ref>

Після 1887 року, коли закінчився термін дії прав на твори Пушкіна для його спадкоємців, з'явилися різноманітні доступні видання, які не мали, однак, важливого наукового значення.<ref name="Фризман29" /> Найбільш повним із випущених на початку XX століття стало зібрання творів Пушкіна (1903—1906) під редакцією [[Морозов Петро Осипович|П.&nbsp;О.&nbsp;Морозова]].<ref name="Фризман29" />

Випуск Повного академічного зібрання творів Пушкіна в 16 томах був приурочений до столітньої річниці (1937) від дня смерті поета, проте, з об'єктивних причин, робота над ним розтягнулася на багато років. Це видання поєднало працю всіх найвизначніших вчених-пушкіністів того часу. Зібрання творів у 16 томах по теперішній час залишається найповнішим випуском творів Пушкіна, в науковій літературі при цитуванні пушкінських текстів прийнято посилатися саме на нього. У плані текстологічних досліджень зібрання стало орієнтиром для інших академічних видань російських письменників.<ref name="Скатов">Скатов Н.&nbsp;Н.&nbsp;Драма одного издания: [Об изд. акад. собр. соч. А.&nbsp;С.&nbsp;Пушкина (1935—1949&nbsp;гг.)] // Вести. РАН. 1995. Т. 65, No 2. С. 153—158.</ref> Проте в це «Повне» видання не увійшли томи з малюнками Пушкіна і текстами, які складали збірку «Рукою Пушкіна». За цензурних міркувань не була опублікована балада «Тінь Баркова».<ref name="Барков">Авторство Пушкіна доведено М.&nbsp;О.&nbsp;Цявловським.</ref> Докладні коментарі до пушкінських текстів, які на думку влади затримували все видання, були опущені, це один з найголовніших недоліків шістнадцятитомнику.<ref name="Домгерр">{{книга
|автор=Домгерр Л.
|частина=Из истории советского академического издания полного собрания сочинений Пушкина 1937−1949 гг. (Материалы и комментарии) 
|заголовок=Записки русской академической группы в США. Т. 20
|рік=1987
}}</ref><ref name="ФЭБ ЭНИ Пушкин">{{Cite web |url=http://feb-web.ru/feb/pushkin/texts/push17/y00.html?cmd=1 |title=Описание издания на ФЭБ |accessdate=2 квітня 2019 |archive-date=7 квітня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190407125906/http://feb-web.ru/feb/pushkin/texts/push17/y00.html?cmd=1 }}</ref>

=== Видання листів ===
У 1926 і 1928 роках вийшли два томи видання листів Пушкіна (1815—1830), здійсненого [[Модзалевський Борис Львович|Б.&nbsp;Л.&nbsp;Модзалевським]]. Третій том (1935, листи 1831—1833 років) вже після смерті Модзалевського підготував до друку його син Л.&nbsp;Б.&nbsp;Модзалевський. Безперечна цінність тритомника листів полягає в збереженні пушкінської орфографії і пунктуації. Великий коментар до листів являє собою повноцінну енциклопедію життя і творчості Пушкіна і пушкінської епохи взагалі. До недоліків цього видання належить виключення з текстів листів ненормативної лексики. Видання 1969 року «О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкін. Листи останніх років» (загальна редакція М.&nbsp;В.&nbsp;Ізмайлова) авторську орфографію і пунктуацію не відтворює. До теперішнього часу єдиним виданням листів Пушкіна, що зберегло оригінальний текст, є «Листування» в трьох томах за редакцією В.&nbsp;І.&nbsp;Саїтова (Імператорська Академія Наук, 1906—1911). «Листування» вийшло невеликою кількістю примірників і поширювалася виключно серед членів Академії.<ref name="Издания писем">{{cite web
 |url         = http://feb-web.ru/feb/pushkin/default.asp?/feb/pushkin/texts/selected/rub5.html
 |title       = Произведения Пушкина. Отдельные издания писем Пушкина
 |publisher   = ФЭБ Русская литература и фольклор. ЭНИ «Пушкин»
 |accessdate  = 2012-01-28
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/659XmT1M4?url=http://feb-web.ru/feb/pushkin/default.asp?%2Ffeb%2Fpushkin%2Ftexts%2Fselected%2Frub5.html
 |archivedate = 2012-02-02
 |deadlink    = no
}}</ref> У 2013 році видавництво «Слово» здійснило репринтне видання «Листування».<ref>{{Cite web |url=http://www.slovo-online.ru/catalog/detail.php?ELEMENT_ID=652&sphrase_id=8590 |title=Каталог издательства «Слово/Slovo». А. С. Пушкин. Собрание сочинений в 11 томах. |accessdate=2 квітня 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140714201302/http://www.slovo-online.ru/catalog/detail.php?ELEMENT_ID=652&sphrase_id=8590 |archivedate=14 липня 2014 |deadurl=yes }}</ref>

== Роль Пушкіна у створенні сучасної російської мови ==
У 20-30 роках ХІХ століття відбулося формування сучасної літературної російської мови. Її творцем визнається Пушкін, його твори вважаються енциклопедією зразків застосування російської. Проте процес вироблення адекватної оцінки ролі Пушкіна, як творця сучасної мови йшов досить довго. Він вимагав накопичення значного обсягу знань про факти та явища російської мови часу до Пушкіна, епохи Пушкіна і після нього, докладного аналізу цих фактів, та відповідного розвитку [[лінгвістика|лінгвістики]] російської мови, на що пішло, близько 120 років.<ref name="Бєльчиков">[http://www.ffl.msu.ru/research/publications/belchikov/belchikov-1.pdf Бельчиков Ю.&nbsp;А.&nbsp;Русский язык. XX век. М.: 2003&nbsp;г.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220123234525/http://www.ffl.msu.ru/research/publications/belchikov/belchikov-1.pdf|date=23 січня 2022}} ISBN 5-94556-031-6</ref> Ні наприкінці ХІХ століття, ні у перше десятиліття XX століття&nbsp;— це питання не виникало. Навіть на початку 40-х років XX століття не всі вважали Пушкіна як основоположника сучасної російської літературної мови. Остаточним визнанням такої ролі Пушкіна можна вважати видання статті відомого дослідника російської [[Виноградов Віктор Володимирович|В.&nbsp;В.&nbsp;Виноградова]], яке так і називалася «О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкін&nbsp;— основоположник російської літературної мови» («Вісті академії наук СРСР». Відділення літератури та мови, 1949, том VIII, вип. 3).<ref>[[Виноградов Віктор Володимирович|Виноградов В. В.]] А.&nbsp;С.&nbsp;Пушкин&nbsp;— основоположник русского литературного языка //Известия академии наук СССР. Отделение литературы и языка, 1949, том VIII, вып. 3.</ref>

Разом з цим новації О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна в галузі російської мови увійшли до практики за історичними мірками дуже швидко. Так, нововведення в галузі морфології та синтаксису були зафіксовані [[Востоков Олександр Христофорович|О.&nbsp;Х.&nbsp;Востоковим]] в його «Російській граматиці», що вийшла 1831 року і пережила згодом 28 видань, і відразу стали загальнообов'язковою нормою.<ref>История русского литературного языка: Учебно-методические разработки и указания для студентов отделения русского языка и литературы филологического факультета / Казан. государственный университет. Филол. фак-т. Каф. истории русского языка и языкознания; Авт.-сост. Т.&nbsp;М.&nbsp;Николаева.- Казань: Казан. государственный университет, 2004.&nbsp;— 40 с.</ref>

Незважаючи на суттєві зміни, що відбулися у мові за майже двісті років, що минули з часу створення її найкрупніших творів, і явні стилістичні відмінності мови Пушкіна та сучасних письменників, система сучасної російської мови, її граматичний, фонетичний та лексико-фразеологічний устрій у своєму основному ядрі залишилися і продовжують залишатися та розвиватися у межах тих норм, що сформував Пушкін.<ref name = Бєльчиков/>

== Погляди Пушкіна ==

=== Політичні погляди ===
Пушкіна завжди цікавили політичні питання. В молодості його погляди були досить радикальними{{уточнити}}, але у зв'язку з поразкою [[Грецька революція|повстання Іпсіланті]] у 1821 році, революцій в П'ємонті і Неаполі у 1821 році, [[Іспанська революція (1820—1823)|революції в Іспанії]] у 1823 році він розчарувався в революційних ідеалах.<ref name="pevec">''[[Федотов, Георгий Петрович|Г. Федотов]]''[http://www.vehi.net/fedotov/pevec.html ПЕВЕЦ ИМПЕРИИ И СВОБОДЫ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190415122455/http://www.vehi.net/fedotov/pevec.html|date=15 квітня 2019}}</ref>

Перебуваючи на засланні в Михайлівському, після придушення [[повстання декабристів]], Пушкін вирішив вступити з урядом в «лояльні, договірні відносини», щоб вирватися з Михайлівського, покінчити з минулим. За словами [[Федотов Георгій Петрович|Георгія Федотова]] написавши вірш «Станси», Пушкін уклав поетичний договір з [[Микола I (російський імператор)|Миколою I]], запропонувавши йому ідеал [[Петро I|Петра I]].<ref name="pevec" />

Як зазначає Георгій Федотов, Пушкін завжди був «співаком імперії». Він прославляв [[Російсько-Кавказька війна|завоювання росіянами Кавказу]], під час [[Листопадове повстання (1830—1831)|польського повстання]] 1830—1831 років написав начинені імперським пафосом вірші «Наклепникам Росії» і «Бородінська річниця». За словами Г. Федотова, «початок правди надто часто в віршах поета, як і в житті держави&nbsp;— відступає перед чарівністю сили, що торжествує».<ref name="pevec" />

Г. Федотов писав:<ref name="pevec" />
{{quote|«Консервативна, свободоненавистницька Росія оточувала Пушкіна в його останні роки; вона створювала те політичне повітря, яким він дихав, у якому він часом задихався. Волелюбна, але бездержавна Росія народжується в ті ж тридцяті роки з гуртком [[Герцен Олександр Іванович|Герцена]], з листами Чаадаєва. З дуже малою похибкою можна стверджувати: російська інтелігенція народжується в рік смерті Пушкіна. Вільнодумець, бунтар, декабрист, — Пушкін ні в одну мить свого життя не може бути поставлений у зв'язок з цією чудовою історичної формацією — російською інтелігенцією. Всіма своїми коренями він йде в XVIII століття, яке ним закінчується»{{oq|ru|«Консервативная, свободоненавистническая Россия окружала Пушкина в его последние годы; она создавала тот политический воздух, которым он дышал, в котором он порой задыхался. Свободолюбивая, но безгосударственная Россия рождается в те же тридцатые годы с кружком Герцена, с письмами Чаадаева. С весьма малой погрешностью можно утверждать: русская интеллигенция рождается в год смерти Пушкина. Вольнодумец, бунтарь, декабрист, — Пушкин ни в одно мгновение своей жизни не может быть поставлен в связь с этой замечательной исторической формацией — русской интеллигенцией. Всеми своими корнями он уходит в XVIII век, который им заканчивается»}}}}

[[Франк Семен Людвігович|С.&nbsp;Л.&nbsp;Франк]] називає «дивовижним за історичною та духовною мудрістю» лист О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна П.&nbsp;Я.&nbsp;Чаадаєву від жовтня 1836 року і особливо виділяє ту його частину, де Пушкін пише про крайнє своє небажання міняти батьківщину і мати іншу російську історію. Франк пише:<ref>{{книга|автор=Франк С. Л.|частина=Пушкин как политический мыслитель|заголовок=Пушкин в русской философской критике: Конец XIX — первая половина XX в|місце=М.|видавництво=Книга|рік=1990|сторінки=409—410|ссылка часть=http://feb-web.ru/feb/pushkin/critics/pfk/pfk-396-.htm?cmd=p}}</ref>
{{quote|«Загальним фундаментом політичного світогляду Пушкіна було національно-патріотичний розумонастрій, оформлений як державна свідомість»{{oq|ru|«Общим фундаментом политического мировоззрения Пушкина было национально-патриотическое умонастроение, оформленное как государственное сознание»}}}}

=== Природничо-наукові погляди ===
Академік [[Алексєєв Михайло Павлович|М. Алексєєв]] у праці «Пушкін і наука його часу» говорив про необхідність вивчати питання про ставлення Пушкіна до природничих наук.{{sfn|Алексєєв|1984|с=24}} Пушкін, на думку Алексєєва, вірив в науку і був далекий від односторонніх позитивних або негативних оцінок науки.{{sfn|Алексєєв|1984|с=172}} Пушкін стежив за розвитком науки, про що свідчать, наприклад, його слова в передмові до видання восьмої і дев'ятої глав «Євгенія Онєгіна»: «… відкриття великих представників старовинної астрономії, фізики, медицини і філософії постаріли і кожен день замінюються іншими».{{sfn|Алексєєв|1984|с=85—86}}

Під час навчання в Царськосільському ліцеї Пушкін, як й інші ліцеїсти (Іллічевський, Корф, Дельвіг) протиставляв науку поезії, але в «Уривках з листів, думок і зауважень» (1827) він вже стверджував, що натхнення потрібне як в поезії, так і в геометрії.{{sfn|Алексєєв|1984|с=26—33, 42}} Алексєєв знаходить подібність цього твердження з виголошеною у 1826 році промовою [[Лобачевський Микола Іванович|М. Лобачевського]] про уявну геометрію.{{sfn|Алексєєв|1984|с=44}} Прикладом вирішення конфлікту науки і поезії Пушкін вважав творчість М. Ломоносова, який, за словами Пушкіна, «обняв всі галузі освіти»: історію, риторику, хімію, мінералогію, поезію.{{sfn|Алексєєв|1984|с=59—60}}

Пушкін цікавився астрономією: зокрема, в його бібліотеці знаходилася книга англійського астронома [[Джон Гершель|Д. Гершеля]].{{sfn|Алексєєв|1984|с=63}} До фрагмента про нерухому землю в своїх «Наслідуваннях Корану» (1824) Пушкін додав примітку: «Погана фізика; але зате яка смілива поезія!».{{sfn|Алексєєв|1984|с=64}} Цій же темі присвячена епіграма «Рух» («руху немає, сказав мудрець бородатий…»; 1825), в якій Пушкін, за припущенням Алексєєва, полемізує з ідеалістичною філософією В. Одоєвського і зображує історію європейської науки від античності до Відродження.{{sfn|Алексєєв|1984|с=64—81}}

Пушкін був знайомий з винахідником електромагнітного телеграфу [[Шиллінг Павло Львович|П. Шиллінгом]], і з цим знайомством може бути пов'язана поява уривка «О скільки нам відкриттів дивних…» (1829), у якому проявилася віра в автора в могутність розуму і який, за словами академіка [[Вавилов Сергій Іванович|С. Вавилова]], «свідчить про проникливе розуміння Пушкіним методів наукової творчості».{{sfn|Алексєєв|1984|с=95—97}} Згадка вічного двигуна в «Сценах з лицарських часів» (1835) може бути пов'язана з повідомленнями про винахід електродвигуна, який у 1834 році створив [[Якобі Борис Семенович|Б. Якобі]].{{sfn|Алексєєв|1984|с=101—107}} У повісті «Пікова дама» згадується [[гальванізм]], під яким тоді розумівся електричний струм, а також «Монгольф'єрова куля і Месмерів магнетизм», які згадуються головному герою, за професією інженеру, при погляді на кімнату графині.{{sfn|Алексєєв|1984|с=110—118}} У «Євгенії Онєгіні» (7, XXXIII) говориться про «философські таблиці», тобто про книгу французького математика [[П'єр-Шарль-Франсуа Дюпен|Ш. Дюпена]] «Продуктивні і торгові сили Франції» (1827), в якій наводяться статистичні таблиці, що показують дані про економіку різних європейських держав.{{sfn|Алексєєв|1984|с=133—134}}

Хоча Пушкін не дожив до відкриття першої залізниці в Росії, і ця тема не відбилася в його поезії, але він збирався друкувати в своєму журналі статтю інженера
[[Волков Матвій Степанович|М. Волкова]] на захист будівництва залізниць.{{sfn|Алексєєв|1984|с=163—170}} Сам Пушкін в листі Одоєвському зробив «сміливу технічну пропозицію» про необхідність створення машини для очищення залізниць від снігу, тобто механічного снігоочисника.{{sfn|Алексєєв|1984|с=165}}

=== Соціально-економічні погляди ===
У Царкосельскому ліцеї ліберально налаштований професор, випускник Геттінгенського університету [[Куніцин Олександр Петрович|О.&nbsp;П.&nbsp;Куніцин]] навчав ліцеїстів політичній економії.{{sfn|Анікін|с=39—51|1989}}

В «Євгенії Онєгіні» неодноразово порушені економічні питання. У строфі про Адама Сміта йдеться про відмінності економічної теорії [[Адам Сміт|Адама Сміта]] і
[[Меркантилізм|меркантилістів]]. На цю строфу є посилання в роботі [[Карл Маркс|К. Маркса]] «[[До критики політичної економії]]». У строфі з описом кабінету Євгенія Онєгіна згадані торгові шляхи через Балтійське море і основні предмети експорту (ліс і сало) і імпорту (предмети розкоші) Росії пушкінського часу.{{sfn|Анікін|с=13—27|1989}} В іншій строфі згадуються економісти Сей і Бентам. В описі діяльності Євгенія Онєгіна в селі йдеться про заміну [[Панщина|панщини]] на [[оброк]].

У вірші «Село» засуджується панщина як сама варварська і економічно неефективна форма експлуатації підневільної праці.{{sfn|Анікін|с=52—68|1989}} У 1826 році Пушкін написав записку царю "«Про народне виховання», присвячену поліпшенню системи освіти молодих дворян.{{sfn|Анікін|с=81—89|1989}} У ній згадуються імена економістів Сея і Сісмонді. У повісті «Пікова дама» порушено тему розвитку нових суспільних відносин, з їхньою жадібністю і спрагою швидкого збагачення.{{sfn|Анікін|с=100—111|1989}} В «Скупому лицарі» розглядається тип докапіталістичного збирача скарбів.{{sfn|Анікін|с=112—126|1989}}

== У культурі ==
{| class="toccolours collapsible collapsed" style="width:100%; background:white"
! {{center|Адаптації творів Пушкіна}}
|-
|{{colbegin||25em}}

=== Музичний театр ===
* 16 грудня 1821&nbsp;— «[[Руслан і Людмила (балет, 1821)|Руслан і Людмила, або Повалення Чорномора, злого чарівника]]», балет [[Глушковський Адам Павлович|А.&nbsp;П.&nbsp;Глушковського]] на музику [[Шольц Фрідріх Юхимович|Ф.&nbsp;Ю.&nbsp;Шольца]], [[Театр на Моховій (Москва)|Театр на Моховій]], Москва (ім'я Пушкіна не вказувалося).
* 15 січня 1823&nbsp;— «[[Кавказький бранець (Кавос)|Кавказький бранець, або Тінь нареченої]]», балет [[Шарль Дідло|Ш. Дідло]] на музику [[Кавос Катерино Альбертович|К. Кавоса]], [[Великий театр (Санкт-Петербург)|Великий театр]], Санкт-Петербург<ref name="Красовська">[http://feb-web.ru/feb/pushkin/serial/is5/is5-255-.htm В. М. КРАСОВСКАЯ СЮЖЕТЫ ПУШКИНА В ИСКУССТВЕ РУССКОЙ ХОРЕОГРАФИИ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110813090044/http://feb-web.ru/feb/pushkin/serial/is5/is5-255-.htm |date=2011-08-13 }} ''feb-web.ru'' Процитовано 23 жовтня 2019</ref>.
* 23 квітня 1825&nbsp;— «Фінн», чарівна комедія у віршах в 3 частинах з прологом [[Шаховськой Олександр Олександрович|О.&nbsp;О.&nbsp;Шаховського]], за поемою О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна «Руслан і Людмила», в бенефіс [[Сабурова Горпина Тимофіївна|Г.&nbsp;Т.&nbsp;Сабурової]] і [[Сабуров Олександр Матвійович|О.&nbsp;М.&nbsp;Сабурова]], [[Большой театр|Великий театр]], Москва<ref>{{Cite web |url=http://www.maly.ru/fwd2.php?var=%2F%21_work%2Fhistory%2Frepertuar.html |title=Сайт Малого театра |accessdate=2018-11-07 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20141027073311/http://www.maly.ru/fwd2.php?var=%2F%21_work%2Fhistory%2Frepertuar.html |archivedate=2014-10-27|deadlink=yes}}</ref>.
* 11 грудня 1831&nbsp;— «Чорна шаль, або Покарана невірність», одноактний балет на збірну музику різних композиторів за віршем О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна «Чорна шаль»<ref name="Красовська"/>. Сценарист, балетмейстер, автор музичної обробки [[Глушковський Адам Павлович|А.&nbsp;П.&nbsp;Глушковський]], художник І. Браун, диригент Д.&nbsp;П.&nbsp;Карасьов; виконавці: Муруз&nbsp;— [[Пєшков Микита Андрійович|М.&nbsp;А.&nbsp;Пєшков]], Олімпія&nbsp;— [[Глушковська Тетяна Іванівна|Т.&nbsp;І.&nbsp;Глушківська]], Аспазія&nbsp;— [[Феліцата Вірджинія Гюллень-Сор|Ф. Гюллень-Сор]], Зеїда&nbsp;— [[Лобанова Катерина Іванівна|К.&nbsp;І.&nbsp;Лобанова]], Вахан&nbsp;— [[Жан Рішар (балет)|Ж. Рішар]]<ref>[http://www.balletmusic.narod.ru/ballet_23.htm Балетна і танцювальна музика] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191023012134/http://www.balletmusic.narod.ru/ballet_23.htm |date=23 жовтня 2019 }} ''balletmusic.narod.ru'' Процитовано 23 жовтня 2019</ref>, [[Большой театр|Великий театр]], Москва.
* 1842&nbsp;— «[[Руслан і Людмила (опера)|Руслан і Людмила]]», опера [[Глінка Михайло Іванович|М.&nbsp;І.&nbsp;Глінки]].
* 1850&nbsp;— «[[Пікова дама (опера Галеві)|Пікова дама]]» ({{lang-fr|La Dame de Pique}}), опера [[Фроманталь Галеві|Ф. Галеві]].
* 1856&nbsp;— «[[Русалка (опера Даргомижського)|Русалка]]», опера [[Даргомижський Олександр Сергійович|О.&nbsp;С.&nbsp;Даргомижського]].
* 1858&nbsp;— «[[Кавказький бранець (опера)|Кавказький бранець]]», опера [[Цезар Кюї|Ц. Кюї]].
* 1867&nbsp;— «[[Золота рибка (балет Мінкуса)|Золота рибка]]», балет [[Артур Сен-Леон|А. Сен-Леона]] на музику [[Людвіг Мінкус|Л. Мінкуса]], [[Великий театр (Санкт-Петербург)|Великий театр]], Санкт-Петербург<ref name="Красовська"/>.
* 1868&nbsp;— «[[Кам'яний гість (опера)|Кам'яний гість]]», опера О.&nbsp;С.&nbsp;Даргомижського.
* 1869&nbsp;— «[[Борис Годунов (опера)|Борис Годунов]]», опера [[Мусоргський Модест Петрович|М.&nbsp;П.&nbsp;Мусоргського]].
* 1878&nbsp;— «[[Євгеній Онєгін (опера)|Євгеній Онєгін]]», опера [[Чайковський Петро Ілліч|П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського]].
* 1883&nbsp;— «[[Мазепа (опера)|Мазепа]]», опера П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського.
* 1891&nbsp;— «[[Винова краля (опера)|Пікова дама]]», опера П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського.
* 1892&nbsp;— «[[Алеко (опера)|Алеко]]», опера [[Рахманінов Сергій Васильович|С.&nbsp;В.&nbsp;Рахманінова]].
* 1896&nbsp;— «[[Дубровський (опера Направника)|Дубровський]]», опера [[Направник Едуард Францевич|Е.&nbsp;Ф.&nbsp;Направника]].
* 1897&nbsp;— «[[Моцарт і Сальєрі (опера)|Моцарт і Сальєрі]]», опера [[Римський-Корсаков Микола Андрійович|М.&nbsp;А.&nbsp;Римського-Корсакова]].
* 1900&nbsp;— «[[Єгипетські ночі (балет)|Єгипетські ночі]]», балет [[Аренський Антон Степанович|А.&nbsp;С.&nbsp;Аренського]]<ref name="Красовська"/>.
* 1900&nbsp;— «[[Казка про царя Салтана (опера)|Казка про царя Салтана]]», опера М.&nbsp;А.&nbsp;Римського-Корсакова.
* 1900&nbsp;— «[[Бенкет під час чуми (опера)|Бенкет під час чуми]]», опера Ц. Кюї.
* 1903&nbsp;— «[[Скупий лицар (опера)|Скупий лицар]]», опера С.&nbsp;В.&nbsp;Рахманінова.
* 1908&nbsp;— «[[Золотий півник (опера)|Золотий півник]]», опера М.&nbsp;А.&nbsp;Римського-Корсакова
* 1909&nbsp;— «[[Капітанська дочка (опера)|Капітанська дочка]]», опера Ц. Кюї.
* 1922&nbsp;— «[[Мавра (опера)|Мавра]]», комічна опера на одну дію [[Стравінський, Ігор Федорович|І.&nbsp;Ф.&nbsp;Стравінського]], лібрето [[Борис Кохно|Б. Кохно]] за поемою «[[Будиночок в Коломні]]».
* 1934&nbsp;— «[[Бахчисарайський фонтан (балет)|Бахчисарайський фонтан]]», балет [[Асаф'єв Борис Володимирович|Б.&nbsp;В.&nbsp;Асаф'єва]] в постановці [[Захаров Ростислав Володимирович|Р.&nbsp;В.&nbsp;Захарова]], Театр ім. Кірова, Ленінград.
* 1937&nbsp;— «[[Золотий півник (балет)|Золотий півник]]», балет [[Фокін Михайло Михайлович|М.&nbsp;М.&nbsp;Фокіна]] на музику М.&nbsp;А.&nbsp;Римського-Корсакова<ref name="Красовська"/>.
* 1937&nbsp;— «[[Золота рибка (балет Черепніна)|Золота рибка]]», балет [[Мордкін Михайло Михайлович|М.&nbsp;М.&nbsp;Мордкіна]] на музику сюїти [[Черепнін Микола Миколайович|М.&nbsp;М.&nbsp;Черепніна]], «Мордкин балле», Нью-Йорк.
* 1938&nbsp;— «[[Кавказький бранець (Асаф'єв)|Кавказький бранець]]», балет Б.&nbsp;В.&nbsp;Асаф'єва в постановці [[Лавровський Леонід Михайлович|Л.&nbsp;М.&nbsp;Лавровського]] (Театр ім. Кірова, Ленінград) і [[Захаров Ростислав Володимирович|Р.&nbsp;В.&nbsp;Захарова]] (Великий театр, Москва).
* 1940&nbsp;— «Казка про попа і про працівника його Балду», балет [[Чулакі Михайло Іванович|М.&nbsp;І.&nbsp;Чулакі]]<ref name="Красовська"/>.
* 1940&nbsp;— «[[Граф Нулін (балет)|Граф Нулін]]», балет Б.&nbsp;В.&nbsp;Асаф'єва.
* 1943&nbsp;— «Трунар», балет Б.&nbsp;В.&nbsp;Асаф'єва<ref name="Красовська"/>.
* 1946&nbsp;— «Кам'яний гість», балет Б.&nbsp;В.&nbsp;Асаф'єва.
* 1946&nbsp;— «[[Панночка-селянка (Асаф'єв)|Панночка-селянка]]», балет Б.&nbsp;В.&nbsp;Асаф'єва в постановці [[Захаров Ростислав Володимирович|Р.&nbsp;В.&nbsp;Захарова]], Великий театр, Москва.
* 1949&nbsp;— «[[Мідний вершник (балет)|Мідний вершник]]», балет [[Глієр Рейнгольд Моріцевич|Р.&nbsp;М.&nbsp;Глієра]] в постановці [[Захаров Ростислав Володимирович|Р.&nbsp;В.&nbsp;Захарова]], Театр ім. Кірова, Ленінград.
* 1949&nbsp;— «Казка про мертву царівну і сім богатирів», балет на музику [[Лядов Анатолій Костянтинович|А.&nbsp;К.&nbsp;Лядова]]<ref name="Красовська"/>.
* 1953&nbsp;— «Золота рибка», балет [[Міховіл Логар|Міховіла Логара]].
* 1971&nbsp;— «Скупий барон», опера [[Якопо Наполі]].
* 1982&nbsp;— «Бенкет під час чуми», опера [[Ніколаєв Олексій Олександрович (композитор)|О.&nbsp;О.&nbsp;Ніколаєва]].
* 1983&nbsp;— «Граф Нулін», опера О.&nbsp;О.&nbsp;Ніколаєва.
* 1984&nbsp;— «Золота рибка», сатирична опера [[Димитр Христов(композитор)|Димитра Христова]].
* 1984&nbsp;— «Дубровський», опера [[Кікта Валерій Григорович|В.&nbsp;Г.&nbsp;Кікти]].
* 1997&nbsp;— «Цар Микита і його сорок дочок», камерна опера [[Чайковський Олександр Володимирович|О.&nbsp;В.&nbsp;Чайковського]].

=== В камерній музиці ===
До віршів Пушкіна писали музику багато композиторів:
* [[Александров Анатолій Миколайович|А.&nbsp;М.&nbsp;Александров]]: романси на вірші Пушкіна.
* [[Аляб'єв Олександр Олександрович|О.&nbsp;О.&nbsp;Аляб'єв]], автор романсів на вірші: «Я вас любив», «На жаль, навіщо вона блищить», «Черкеська пісня», «Зимова дорога» й інші.
* [[Даргомижський Олександр Сергійович|О.&nbsp;С.&nbsp;Даргомижський]]: романси на вірші Пушкіна.
* [[Кюї Цезар Антонович|Ц.&nbsp;А.&nbsp;Кюї]]: романси на вірші Пушкіна.
* [[Подковиров Петро Петрович|П.&nbsp;П.&nbsp;Подковиров]]: романси
* [[Свиридов Георгій Васильович|Г.&nbsp;В.&nbsp;Свиридов]], автор 6 романсів на вірші О.Пушкіна (1935); Музичних ілюстрацій до екранізації повісті «[[Заметіль (повість)|Заметіль]]» (1964), куди входить цикл пісень на слова Пушкіна; Ораторії «Декабристи» на слова О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна і поетів-декабристів (1954—1955, не закінчена).
* [[Шварц Ісаак Йосипович|І.&nbsp;І.&nbsp;Шварц]] написав два романси на вірші О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна для фільму «Станційний доглядач» (1972).

=== Екранізації ===
* 1907&nbsp;— [[Борис Годунов (фільм, 1907)|Борис Годунов]] (Російська імперія). Режисер І. Шувалов (фільм не зберігся)
* 1909&nbsp;— [[Мазепа (фільм, 1909)|Мазепа]] (Російська імперія). Режисер [[Гончаров Василь Михайлович|Василь Гончаров]] (за поемою «Полтава» та лібрето опери [[Чайковський Петро Ілліч|Петра Чайковського]] «[[Мазепа (опера)|Мазепа]]»)
* 1909/1910&nbsp;— [[Бахчисарайський фонтан (фільм)|Бахчисарайський фонтан]] (Російська імперія). Режисер [[Протазанов Яків Олександрович|Яків Протозанов]] (дебют в кіно)
* 1910&nbsp;— [[Русалка (фільм, 1910)|Русалка]] (Російська імперія). Режисер [[Гончаров Василь Михайлович|Василь Гончаров]]
* 1910&nbsp;— [[Пікова дама (фільм, 1910)|Пікова дама]] (Російська імперія). Режисер [[Чардинін Петро Іванович|Петро Чардинін]] (за повістю «Пікова дама» і лібрето опери [[Чайковський Петро Ілліч|Петра Чайковського]] «[[Пікова дама (опера)|Пікова дама]]»)
* 1911&nbsp;— [[Євгеній Онєгін (фільм, 1911)|Євгеній Онєгін]] (Російська імперія). Режисер [[Гончаров Василь Михайлович|Василь Гончаров]] (за романом у віршах «[[Євгеній Онєгін]]» і лібрето опери [[Чайковський Петро Ілліч|Петра Чайковського]] «[[Євгеній Онєгін (опера)|Євгеній Онєгін]]»)
* 1911&nbsp;— [[Панночка-селянка (фільм, 1911)|Панночка-селянка]] (Російська імперія). Режисер [[Чардинін Петро Іванович|Петро Чардинін]]
* 1913&nbsp;— [[Будиночок в Коломні (фільм, 1913)|Будиночок в Коломні]] (Російська імперія). Режисер [[Чардинін Петро Іванович|Петро Чардинін]]
* 1912&nbsp;— [[Брати-розбійники (фільм)|Брати-розбійники]] (Російська імперія). Режисер [[Гончаров Василь Михайлович|Василь Гончаров]]
* 1914&nbsp;— [[Казка про сплячу царівну і сім богатирів]] (Російська імперія). Режисер [[Чардинін Петро Іванович|Петро Чардинін]]
* 1914&nbsp;— [[Руслан і Людмила (фільм, 1914)|Руслан і Людмила]] (Російська імперія). Режисер [[Старкевич Владислав Олександрович|Владислав Старкевич]]
* 1914&nbsp;— [[Симфонія любові і смерті]] (Російська імперія). Режисери [[Туржанський Віктор|Віктор Туржанський]], С. Юр'єв (за п'єсою «Моцарт і Сальєрі»)
* 1915&nbsp;— [[Євгеній Онєгін (фільм, 1915-1)|Євгеній Онєгін]] звуковий (грамофон). У ролі Онєгіна А.&nbsp;М.&nbsp;Давидов
* 1915&nbsp;— [[Євгеній Онєгін (фільм, 1915-2)|Євгеній Онєгін]] звуковий (грамофон). У ролі Онєгіна М.&nbsp;І.&nbsp;Іванцев
* 1916&nbsp;— [[Пікова дама (фільм, 1916)|Пікова дама]] (Російська імперія). Режисер [[Протазанов Яків Олександрович|Яків Протозанов]]
* 1916&nbsp;— [[Панночка-селянка (фільм, 1916)|Панночка-селянка]] (Російська імперія). Режисери [[Преображенська Ольга Іванівна|Ольга Преображенська]] (режисерський дебют в кіно), [[Гардін Володимир Ростиславович|Володимир Гардін]]
* 1918&nbsp;— [[Пікова дама (фільм, 1918)|Пікова дама]] (Німеччина). Режисер Артур Веллін
* 1918&nbsp;— [[Станційний доглядач (фільм, 1918)|Станційний доглядач]] (Росія). Режисер [[Івановський Олександр Вікторович|Олександр Івановський]]
* 1918&nbsp;— [[Заметіль (фільм, 1918)|Заметіль]] (Росія). Режисер [[Маліков Микола Петрович (кінорежисер)|Микола Маліков]]
* 1921&nbsp;— [[Дубровський, отаман розбійників (фільм, 1921)|Дубровський, отаман розбійників]]/Dubrowsky, der Räuber Ataman (Німеччина). Режисер [[Чардинін Петро Іванович|Петро Чардинін]]
* 1925&nbsp;— [[Колезький реєстратор (фільм)|Колезький реєстратор]] (СРСР) (за повістю «Станційний доглядач»). Режисери [[Москвін Іван Михайлович|Іван Москвін]], [[Желябужський Юрій Андрійович|Юрій Желябужський]]
* 1925&nbsp;— [[Орел (фільм, 1925)|Орел]]/The Eagle (США). Режисер [[Кларенс Браун]] (за романом «Дубровський»)
* 1927&nbsp;— [[Пікова дама (фільм, 1927)|Пікова дама]]/Pique Dame (Німеччина). Режисер [[Разумний Олександр Юхимович|Олександр Разумний]]
* 1928&nbsp;— [[Капітанська дочка (фільм, 1928)|Капітанська дочка]]. Інша назва: Гвардії сержант (СРСР). Режисер [[Тарич Юрій Вікторович|Юрій Тарич]]
* 1930&nbsp;— [[Казка про попа і робітника його Балду]] (анімаційний, не закінчений) (СРСР), режисер [[Михайло Цехановський]]
* 1933&nbsp;— [[Волга у вогні]], режисер [[Віктор Турянський|Віктор Туржанський]] (Франція, Чехословаччина) (за романом «Капітанська дочка»).
* 1936&nbsp;— [[Дубровський (фільм, 1936)|Дубровський]] (СРСР). Режисер [[Івановський Олександр Вікторович|Олександр Івановський]]
* 1937&nbsp;— [[Подорож в Арзрум (фільм)|Подорож в Арзрум]] (СРСР). Режисери [[Левін Мойсей Зелікович|Мойсей Левін]], [[Медведєв Борис (кінорежисер)|Борис Медведєв]]
* 1937&nbsp;— [[Пікова дама (фільм, 1937)|Пікова дама]] (Франція). Режисер [[Оцеп Федір Олександрович|Федір Оцеп]]
* 1937&nbsp;— [[Казка про рибака і рибку (мультфільм, 1937)|Казка про рибака і рибку]] (мультфільм) (СРСР). Режисер [[Птушко Олександр Лукич|Олександр Птушко]]
* 1938&nbsp;— «[[Ностальгія (фільм, 1938|Ностальгія]]»/Nostalgie (Франція). Режисер [[Віктор Турянський|Віктор Туржанський]] (за мотивами «Станційного доглядача»)
* 1938&nbsp;— [[Руслан і Людмила (фільм, 1938)|Руслан і Людмила]] (СРСР). Режисери [[Нікітченко Іван Семенович|Іван Нікітченко]], [[Віктор Нєвєжин]]
* 1939&nbsp;— [[Постріли (фільм, 1939)|Постріли]] (Coups de feu) (Франція). Режисер Рене Барберіс
* 1940&nbsp;— [[Поштмейстер (фільм)|Поштмейстер]] (Der Postmeister) (Німеччина). Режисер [[Густав Учіцкі]] (за повістю «Станційний доглядач»)
* 1940&nbsp;— [[Казка про попа і його працівника Балду (мультфільм, 1940)|Казка про попа і його працівника Балду]] (мультфільм) (СРСР). Режисер [[Сазонов Пантелеймон Петрович|Пантелеймон Сазонов]]
* 1942&nbsp;— [[Постріл (фільм, 1942)|Постріл]] (Un colpo di pistola) (Італія). Режисер [[Ренато Кастеллані]]
* 1943&nbsp;— [[Казка про царя царе Салтана (мультфільм, 1943)|Казка про царя Салтана]] (мультфільм) (СРСР). Режисери [[Тетяна Басманова]], [[Брумберг Валентина Семенівна|Валентина Брумберг]], [[Брумберг Зінаїда Семенівна|Зінаїда Брумберг]]
* 1946&nbsp;— [[Хрест любові (фільм)|Хрест любові]] (Rakkauden risti) (Фінляндія). Режисер Теуво Туліо (за повістю «Станційний доглядач»)
* 1946&nbsp;— [[Чорний орел (фільм, 1946)|Чорний орел]] (Aquila nera) (Італія). Режисер [[Рікардо Фреда]] (за романом «Дубровський»)
* 1947&nbsp;— [[Капітанська дочка (фільм, 1947)|Капітанська дочка]] (La figlia del capitano) (Італія). Режисер [[Маріо Камеріні]]
* 1949&nbsp;— [[Пікова дама (фільм, 1949)|Пікова Дама]] (The Queen of Spades) (Велика Британія). Режисер Торолд Дікінсон
* 1949&nbsp;— [[Пікова дама (фільм, 1949 ТБ)|Пікова дама]] (The Queen of Spades) (ТБ, Велика Британія). Режисер Джон Глін-Джонс
* 1949&nbsp;— [[На шляху до прірви (фільм)|На шляху до прірви]] (Uçuruma dogru) (Туреччина). Режисер Садан Каміл (за повістю «Станційний доглядач»)
* 1950&nbsp;— [[Казка про рибака і рибку (мультфільм)|Казка про рибака і рибку]] (мультфільм) (СРСР). Режисер [[Цехановський Михайло Михайлович|Михайло Цехановський]]
* 1950&nbsp;— [[Пікова дама (фільм, 1950)|Пікова дама]] (Queen of Spades) (ТБ, США) (серіал The Chevrolet Tele-Theatre)
* 1951&nbsp;— [[Казка про мертву царівну і сім богатирів (мультфільм)|Казка про мертву царівну і сім богатирів]] (мультфільм) (СРСР). Режисер [[Іванов-Вано Іван Петрович|Іван Іванов-Вано)]]
* 1953&nbsp;— [[Алеко (фільм)|Алеко]] (фільм-опера) (СРСР). Режисери [[Рошаль Григорій Львович|Григорій Рошаль]], [[Сидельов Сергій Ілліч|Сергій Сидельов]] (фільм знятий за оперою [[Рахманінов Сергій Васильович|Сергія Рахманінова]] «[[Алеко]]», створеної за поемою О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна «[[Цигани (поема)|Цигани]]».
* 1954&nbsp;— [[Борис Годунов (фільм, 1954)|Борис Годунов]] (СРСР) (за драмою «[[Борис Годунов (трагедія)|Борис Годунов]]» і [[Борис Годунов (опера)|однойменною оперою]] [[Мусоргський Модест Петрович|Модеста Мусоргського]]. Режисер [[Строєва Віра Павлівна|Віра Строєва]]
* 1955&nbsp;— [[Дуня (фільм)|Дуня]] (Dunja) (Австрія). Режисер [[Йозеф фон Бакі]] (за повістю «Станційний доглядач»)
* 1956&nbsp;— [[Казка про попа і про працівника його Балду (фільм, 1956)|Казка про попа і про працівника його Балду]] (мультфільм). Режисер [[Каранович Анатолій Георгійович|Анатолій Каранович]]
* 1957&nbsp;— [[Моцарт і Сальєрі (фільм, 1957)|Моцарт і Сальєрі]] (ТБ). Режисер Мераб Джаліашвілі
* 1958&nbsp;— [[Моцарт і Сальєрі (фільм, 1958)|Моцарт і Сальєрі]] (СРСР). Режисер Н. Ігнатова
* 1958&nbsp;— [[Євгеній Онєгін (фільм, 1958)|Євгеній Онєгін]] (СРСР). Режисер [[Тихомиров Роман Ірінарховіч|Роман Тихомиров]] (фільм знятий за однойменним романом у віршах О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна і оперою П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського).
* 1958&nbsp;— [[Пікова дама (фільм, 1958)|Пікова дама]] (La dame de pique) (ТБ, Франція). Режисер Стелліо Лоренці
* 1958&nbsp;— [[Капітанська дочка (фільм, 1958)|Капітанська дочка]] (СРСР). Режисер [[Каплуновський Володимир Павлович|Володимир Каплуновський]]
* 1958&nbsp;— [[Буря (фільм, 1958)|Буря]] (La tempesta) (Італія, Франція, Югославія). Режисер [[Альберто Латтуада]] (за романом «Капітанська дочка»)
* 1960&nbsp;— [[Пікова дама (фільм-опера, 1960)|Пікова дама]] (СРСР). Режисер [[Тихомиров Роман Іринархович|Роман Тихомиров]] (фільм знятий за однойменною повістю Олександра Пушкіна і опері П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського.)
* 1961&nbsp;— [[Театр для юнацтва: Дубровський]] (Le Théâtre de la jeunesse: Doubrovsky) (ТБ, Франція). Режисер Ален Боде
* 1961&nbsp;— [[Що хорошого в житті]] (Pa 'qué me sirve la vida) (Мексика) (мюзикл за романом «Дубровський»). Режисер Хайме Сальвадор
* 1961&nbsp;— [[Дубровський (фільм, 1961)|Дубровський]] (ТБ, СРСР). режисер [[Віталій Головін]] (фільм знятий за оперою [[Направник Едуард Францевич|Едуарда Направника]] [[Дубровський (опера)|Дубровський]], створеної за однойменним романом О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна)
* 1962&nbsp;— [[Моцарт і Сальєрі (фільм)|Моцарт і Сальєрі]]. Режисер [[Горіккер Володимир Михайлович|Володимир Горіккер]] (фільм знятий за [[Моцарт і Сальєрі (опера)|однойменною оперою]] [[Римський-Корсаков Микола Андрійович|Миколи Римського-Корсакова]], створеної за п'єсою О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна)
* 1963&nbsp;— [[Євгеній Онєгін (фільм, 1963)|Євгеній Онєгін]] (Eugen Onegin) (ТБ, ФРН). Режисер Рудольф Хартманн (фільм знятий за оперою П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського «Євгеній Онєгін»)
* 1964&nbsp;— [[Заметіль (фільм)|Заметіль]] (СРСР). Режисер [[Басов Володимир Павлович|Володимир Басов]]
* 1965&nbsp;— [[Капітанська дочка (серіал)|Капітанська дочка]] (La figlia del capitano) (мінісеріал, Італія). Режисер Леонардо Кортезе
* 1965&nbsp;— [[Поштмейстер (фільм, 1965)|Поштмейстер]] (De postmeester) (ТБ, Нідерланди). Режисер Пол Пауелс (за повістю «Станційний доглядач»)
* 1965&nbsp;— [[Пікова дама (фільм, 1965)|Пікова дама]] (La Dame de pique). Режисер Леонард Кейжель
* 1965&nbsp;— [[Дуель, що не відбулася]] (Wystrzał) (ТБ, Польща). Режисер [[Єжи Антчак]]
* 1966&nbsp;— [[Казка про царя Салтана (фільм)|Казка про царя Салтана]] (мультфільм, СРСР). Режисер [[Птушко Олександр Лукич|Олександр Птушко]]
* 1966&nbsp;— [[Постріл (фільм, 1966)|Постріл]] (СРСР). Режисер [[Трахтенберг Наум Михайлович|Наум Трахтенберг]]
* 1967&nbsp;— [[Кам'яний гість (фільм-опера, 1967)|Кам'яний гість]] (фільм-опера, СРСР). Режисер [[Горіккер Володимир Михайлович|Володимир Горіккер]] (за [[Кам'яний гість (опера)|однойменною оперою]] [[Даргомижський Олександр Сергійович|О.&nbsp;С.&nbsp;Даргомижського]] на сюжет трагедії О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна)
* 1967&nbsp;— [[Казка про золотого півника (мультфільм)|Казка про золотого півника]] (мультфільм, СРСР). Режисер [[Снежко-Блоцька Олександра Гаврилівна|Олександра Снежко-Блоцька)]]
* 1970&nbsp;— [[Панночка-селянка (фільм, 1970)|Панночка-селянка]] (ТБ, СРСР). Режисер [[Діна Лукова]]
* 1971&nbsp;— [[Русалка (фільм, 1971)|Русалка]] (фільм-опера, СРСР). Режисери Г. Мячина, [[Вікентій Сєрков]] за ([[Русалка (опера Даргомижського)|однойменною оперою]] [[Даргомижський Олександр Сергійович|О.&nbsp;С.&nbsp;Даргомижського]] на однойменний твір О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна)
* 1972&nbsp;— [[Євгеній Онєгін (фільм, 1972)|Євгеній Онєгін]] (Eugen Onegin) (ТБ, ФРН). Режисер Вацлав Каслік (фільм знятий за оперою П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського «Євгеній Онєгін»)
* 1972&nbsp;— [[Руслан і Людмила (фільм, 1972)|Руслан і Людмила]] (СРСР). Режисер [[Птушко Олександр Лукич|Олександр Птушко]]
* 1972&nbsp;— [[Станційний доглядач (фільм, 1972)|Станційний доглядач]] (ТБ, СРСР). Режисер [[Соловйов Сергій Олександрович (кінорежисер)|Сергій Соловйов]]
* 1972&nbsp;— [[Пікова дама (фільм, 1972)|Пікова дама]] (Dama pikowa) (ТБ, Польща). Режисер [[Януш Моргенштерн]]
* 1972&nbsp;— [[І дощ змиває всі сліди]] (Und der Regen verwischt jede Spur) (ФРН, Франція). Режисер Альфред Форер (за мотивами повісті «Заметіль» О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна)
* 1973&nbsp;— [[Казка про попа і про працівника його Балду (мультфільм, 1973)|Казка про попа і про працівника його Балду]] (мультфільм, СРСР). Режисер [[Ковалевська Інеса Олексіївна|Інеса Ковалевська]]
* 1973&nbsp;— [[Сенсуела]] (Sensuela) (Фінляндія). Режисер Теуво Туліо (за мотивами повісті «Станційний доглядач»)
* 1976&nbsp;— [[Розповідь про те, як цар Петро арапа женив]] (СРСР). Режисер [[Мітта Олександр Наумович|Олександр Мітта]] (за мотивами роману «[[Арап Петра Великого]]»)
* 1977&nbsp;— [[Я до вас лечу спогадом]] (мультфільм, СРСР) Режисер [[Хржановський Андрій Юрійович|Андрій Хржановський]] (фільм за малюнками і рукописами О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна.)
* 1978&nbsp;— [[Євгеній Онєгін (фільм, 1978)|Євгеній Онєгін]] (Jevgeni Onegin) (ТБ, Фінляндія). Режисер Ханну Хейкінеймо (за оперою П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського)
* 1979&nbsp;— [[Бал (фільм, СРСР, 1979)|Бал]] (ТБ, СРСР). Режисер [[Діна Лукова]] (за мотивами творів О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна «Рославлєв», «Повісті І.&nbsp;П.&nbsp;Бєлкіна», «Ми проводили вечір на дачі…», «Роман в листах», «Дуель»)
* 1979&nbsp;— [[Маленькі трагедії (фільм, 1979)|Маленькі трагедії]] (СРСР). Режисер [[Швейцер Михайло Абрамович|Михайло Швейцер]] (телесеріал, екранізація творів О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна: «Сцена з Фауста», «Єгипетські ночі», «Моцарт і Сальєрі», «Скупий лицар», «Кам'яний гість», «Бенкет під час чуми», «Гості з'їжджалися на дачу…», «На розі маленької площі…», «Ми проводили вечір на дачі…»)
* 1979&nbsp;— [[Осінні дзвони (фільм)|Осінні дзвони]] (СРСР). Режисер [[Горіккер Володимир Михайлович|Володимир Горрікер]] (музичний фільм-фантазія на сюжет казки О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна «Казка про мертву царівну і сім богатирів»)
* 1980&nbsp;— [[Борис Годунов (фільм, 1980)|Борис Годунов]] (Boris Godounov) (ТБ, Франція). Режисер Дірк Сандерс (фільм знятий за однойменною оперою М.&nbsp;П.&nbsp;Мусоргського)
* 1980&nbsp;— [[Дуня (фільм, 1980)|Дуня]] (Dunja) (Югославія). Режисер Кресо Сідік (за мотивами повісті О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна «Станційний доглядач»)
* 1980&nbsp;— [[І з вами знову я]] (мультфільм, СРСР). Режисер [[Хржановський Андрій Юрійович|Андрій Хржановський]] (за малюнками, віршами та листами Пушкіна)
* 1981&nbsp;— [[Пікова дама (фільм, 1981)|Пікова дама]] (Pique Dame) (ТБ, ФРН) (за оперою опері П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського)
* 1982&nbsp;— [[Пікова дама (фільм, 1982)|Пікова дама]] (СРСР). Режисер [[Масленников Ігор Федорович|Ігор Масленников]]
* 1982&nbsp;— [[Осінь (мультфільм)|Осінь]] (СРСР). Режисер [[Хржановський Андрій Юрійович|Андрій Хржановський]] (за малюнками і текстами Пушкіна)
* 1983&nbsp;— [[Пікова дама (фільм, 1983|Пікова дама]] (відео, СРСР). За оперою П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського
* 1984&nbsp;— [[Казка про царя Салтана (мультфільм, 1984)|Казка про царя Салтана]] (мультфільм, СРСР). Режисери [[Іванов-Вано Іван Петрович|Іван Іванов-Вано]], [[Мільчин Лев Ісаакович|Лев Мільчин]]
* 1984&nbsp;— [[Євгеній Онєгін (фільм, 1984)|Євгеній Онєгін]] (Evgeniy Onegin) (США). За оперою П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського. Режисер Кірк Браунінг
* 1986&nbsp;— [[Борис Годунов (фільм, 1986)|Борис Годунов]] (СРСР, Польща, Чехословаччина, НДР). Режисер [[Бондарчук Сергій Федорович|Сергій Бондарчук]]
* 1986&nbsp;— [[Онєгін (фільм, 1986)|Онєгін]] (Onegin) (Канада). Режисер Норман Кемпбелл (фільм-балет на музику П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського)
* 1986&nbsp;— [[Легенда про Сальєрі]] (мультфільм) (СРСР). Режисер [[Курчевський Вадим Володимирович|Вадим Курчевський]]
* 1986&nbsp;— [[Казка про рибака і рибку (фільм, 1986)|Казка про рибака і рибку]] (O rybári a rybce) (мультфільм, ТБ, Чехословаччина). Режисер Власта Янечкова
* 1987&nbsp;— [[Борис Годунов (фільм, 1987)|Борис Годунов]] (СРСР). Режисер [[Небієрідзе Борис Костянтинович|Борис Небієрідзе]] (за оперою П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського)
* 1988&nbsp;— [[Борис Годунов (фільм-опера, 1987)|Борис Годунов]] (ТБ, Велика Британія, СРСР). Режисер Дерек Бейлі (фільм-опера П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського)
* 1988&nbsp;— [[Шляхетний розбійник Володимир Дубровський]] (мінісеріал, СРСР). Режисер [[Никифоров В'ячеслав Олександрович|В'ячеслав Никифоров]]
* 1988&nbsp;— [[Євгеній Онєгін (фільм, 1988|Євгеній Онєгін]] (Eugene Onegin) (ФРН, Чехословаччина, Франція, Велика Британія, Австрія). Режисер [[Петр Вейгль]] (за оперою П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського).
* 1988&nbsp;— [[Ці... три вірні карти...]] (СРСР). Режисер [[Орлов Олександр Сергійович (кінематографіст)|Олександр Орлов]] (за повістю О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна «Пікова дама»).
* 1989&nbsp;— [[Борис Годунов (фільм, 1989)|Борис Годунов]] (Boris Godounov) (Франція, Іспанія, Югославія). Режисер [[Анджей Жулавський]] (фільм-опера, в основу якого лягла друга редакція опери, створена М.&nbsp;П.&nbsp;Мусоргським у 1872 році).
* 1990&nbsp;— [[Борис Годунов (фільм, 1990)|Борис Годунов]] (Boris Godunov) (ТБ, Велика Британія). Режисери [[Тарковський Андрій Арсенійович|Андрій Тарковський]], Хамфрі Бертон. Диригент&nbsp;— [[Гергієв Валерій Абісалович|Валерій Гергієв]] (відеозапис Маріїнського (Кіровського) театру) (фільм-опера, в основу якого лягла друга редакція опери, створена М.&nbsp;П.&nbsp;Мусоргським у 1872 році)
* 1992&nbsp;— [[Пікова дама (фільм, 1992)|Пікова дама]] (Pique Dame) (ТБ, Велика Британія). Режисер Пітер Маніура (фільм-опера П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського)
* 1993&nbsp;— [[Мені нудно, біс]] (Росія). Режисер [[Борисов Юрій Олегович|Юрій Борисов]] (за твором О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна «Сцена з Фауста», а також творам [[Йоганн Вольфганг фон Ґете|Йоганна Вольфганга фон Гете]] і [[Томас Манн|Томаса Манна]])
* 1994&nbsp;— [[Євгеній Онєгін (фільм, 1994)|Євгеній Онєгін]] (Yevgeny Onyegin) (ТБ, Велика Британія). Режисер Хамфрі Бертон (фільм-опера за твором П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського)
* 1995&nbsp;— [[Панночка-селянка (фільм, 1995)|Панночка-селянка]] (Росія). Режисер [[Сахаров Олексій Миколайович|Олексій Сахаров]]
* 1996&nbsp;— [[Руслан і Людмила (фільм, 1996)|Руслан і Людмила]] (Ruslan and Lyudmila) (Велика Британія, Японія). Режисер Ганс Хульшер (фільм знятий за [[Руслан і Людмила (опера)|однойменною]] оперою [[Глінка Михайло Іванович|Михайла Глінки]])
* 1996&nbsp;— [[Мазепа (фільм, 1996)|Мазепа]] (ТБ, Німеччина). Режисер Браян Лардж. Фільм знятий за мотивами поеми О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна «Полтава».
* 1999&nbsp;— [[Пікова дама (фільм, 1999)|Пікова дама]] (ТБ, США). Режисер Браян Лардж. Екранізація [[Пікова дама (опера)|опери]] П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського
* 1999&nbsp;— [[Російський бунт (фільм)|Російський бунт]] (Росія). Режисер [[Прошкін Олександр Анатолійович|Олександр Прошкін]]. Фільм знятий за мотивами повісті О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна «Капітанська дочка»
* 1999&nbsp;—2000&nbsp;— [[Онєгін (фільм, 1999)|Онєгін]] (Велика Британія, США). Режисер [[Марта Файнс]]
* 2002&nbsp;— [[Євгеній Онєгін (фільм, 2002)|Євгеній Онєгін]] (ТБ, Франція). Режисер Дон Кент (екранізація опери П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського)
* 2002&nbsp;— [[Пікова дама (фільм, 2002)|Пікова дама]] (ТБ, Нідерланди, Японія, Франція). Режисер Браян Лардж. Екранізація [[Пікова дама (опера)|опери]] П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського
* 2002&nbsp;— [[Про рибака і рибку]] (мультфільм) (Росія). Режисер [[Дабіжа Наталія Борисівна|Наталія Дабіжа]]
* 2004&nbsp;— [[Борис Годунов (фільм, 2004)|Борис Годунов]] (США) Режисер Хаві Бове. Екранізація [[Борис Годунов (опера)|опери]] П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського
* 2011&nbsp;— [[Борис Годунов (фільм, 2011)|Борис Годунов]]
* 2014&nbsp;— [[Дубровський (фільм, 2014 року)|Дубровський]]

; Фільми-спектаклі
* 1966&nbsp;— [[Маленькі трагедії (фільм, 1966)|Маленькі трагедії]] (ТБ, СРСР), режисери [[Вів'єн Леонід Сергійович|Леонід Вів'єн]], [[Антонін Даусон]], [[Любов Федотова]] (за драмами О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна «Скупий лицар», «Кам'яний гість», «Моцарт і Сальєрі» в постановці Ленінградського державного академічного театру драми імені О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна.)
* 1969&nbsp;— [[Пікова дама (фільм, 1969)|Пікова дама]] (ТБ, СРСР). Режисер [[Фоменко Петро Наумович|Петро Фоменко]]
* 1970&nbsp;— [[Борис Годунов (фільм, 1970)]] (ТБ, СРСР) (сцени з трагедії). Режисер [[Ефрос Анатолій Васильович|Анатолій Ефрос]]
* 1971&nbsp;— [[Маленькі трагедії (фільм, 1971)|Маленькі трагедії]] (ТБ, СРСР). Режисери [[Антонін Даусон]], [[Пчолкін Леонід Аристархович|Леонід Пчолкін]] (спектакль [[Олександрійський театр|Ленінградського театру драми імені Пушкіна]]) («Скупий лицар», «Моцарт і Сальєрі» і «Кам'яний гість»).
* 1971&nbsp;— [[Кам'яний гість (фільм, 1971)|Кам'яний гість]] (ТБ, СРСР). Режисери [[Антонін Даусон]], [[Пчолкін Леонід Аристархович|Леонід Пчолкін]] (спектакль [[Олександрійський театр|Ленінградського театру драми імені Пушкіна]])
* 1974&nbsp;— [[Бенкет під час чуми (фільм, 1974)|Бенкет під час чуми]] (ТБ, СРСР). Режисер [[Захаров Марк Анатолійович|Марк Захаров]] (телеспектакль за мотивами творів останніх років О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна до 175-річчя від дня народження поета)
* 1976&nbsp;— [[Капітанська дочка (телеспектакль)|Капітанська дочка]] (ТБ, СРСР). Режисер [[Рєзніков Павло Романович|Павло Рєзніков]]
* 1981&nbsp;— [[Повісті Бєлкіна. Постріл (телеспектакль)|Повісті Бєлкіна. Постріл]] (ТБ, СРСР). Режисери [[Фоменко Петро Наумович|Петро Фоменко]], [[Ішимбаєва Лідія Сергіївна|Лідія Ішімбаєва]]
* 1984&nbsp;— [[Заметіль (фільм, 1984)|Заметіль]] (ТБ, СРСР). Режисер [[Фоменко Петро Наумович|Петро Фоменко]]
* 1987&nbsp;— [[Пікова дама (фільм, 1987)|Пікова дама]] (СРСР). Режисери [[Фоменко Петро Наумович|Петро Фоменко]], [[Олексій Бураго]]
* 1990&nbsp;— [[Повісті Бєлкіна: Трунар]] (ТБ, СРСР). Режисер [[Фоменко Петро Наумович|Петро Фоменко]],
* 1999&nbsp;— «Анджело»
{{colend}}
|}
{| class="toccolours collapsible collapsed" style="width:100%; background:white"
! {{center|Образ Пушкіна в літературі і кіно}}
|-
|{{colbegin||25em}}

=== В літературі ===
О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкін став персонажем численних художніх творів, деякі з більшою або меншою точністю відображають його біографію (наприклад, роман «Пушкін» [[Тинянов Юрій Миколайович|Ю. Тинянова]]), інші не ставлять перед собою біографічну мету.

[[Лермонтов Михайло Юрійович|М.&nbsp;Ю.&nbsp;Лермонтов]] відгукнувся на загибель Пушкіна віршем «[[На смерть поета]]», а [[Мірза Фаталі Ахундов|М.&nbsp;Ф.&nbsp;Ахундов]]&nbsp;— «[[Східна поема на смерть Пушкіна|Східною поемою на смерть Пушкіна]]». Особовому сприйняттю образу і творчості Пушкіна присвячений нарис [[Цвєтаєва Марина Іванівна|Марини Цвєтаєвої]] «Мій Пушкін».

В [[гротеск]]овому ламанні образ Пушкіна представлений в творах [[Хармс Данило Іванович|Данила Хармса]]. Численні відсилання до творчості Пушкіна містяться в творах [[постмодернізм]]у, зокрема, в ряді віршів [[Бродський Йосип Олександрович|Йосипа Бродського]] і [[Тимур Кібіров|Тимура Кібірова]].

Трагічній долі поета присвячена п'єса [[Булгаков Михайло Опанасович|Михайла Булгакова]] «[[Олександр Пушкін (п'єса)|Олександр Пушкін]]».

=== В кінематографі ===
Про життя Пушкіна створено ряд фільмів:
* 1910&nbsp;— [[Життя і смерть Пушкіна]]
* 1927&nbsp;— [[Поет і цар]]
* 1937&nbsp;— [[Юність поета]]
* 1950&nbsp;— [[Олександр Пушкін (фільм, 1950)|Олександр Пушкін]]
* 1981&nbsp;— [[І з вами знову я]]
* 1986&nbsp;— [[Остання дорога]]
* 1989&nbsp;— Портрети: Вінчає час слід… (науково-популярний фільм Галини Іванової)
* 1991&nbsp;— Дерево життя (док. фільм Сергія Єрофєєва)
* 1999&nbsp;— [[Живий Пушкін (фільм)|Живий Пушкін]] (5-серійний док. фільм [[Парфьонов Леонід Геннадійович|Л. Парфьонова]])
* 2002&nbsp;— [[Олександр Пушкін (фільм, 2002)|Олександр Пушкін]]
* 2006&nbsp;— [[Пушкін. Остання дуель]]
* 2007&nbsp;— [[18-14]]
* 2008&nbsp;— Сон в липневу ніч (док. фільм Бориса Конухова)
* 2009&nbsp;— Веселе ім'я Пушкін (док. фільм Євгена Потієвського)

Своєрідну інтерпретацію за малюнками і текстами поета створив режисер-аніматор [[Хржановський Андрій Юрійович|Андрій Хржановський]], який зняв у співдружності з композитором [[Шнітке Альфред Гаррійович|Альфредом Шнітке]] трилогію:
* 1977&nbsp;— [[Я до Вас лечу спогадом... (мультфільм)|Я до Вас лечу спогадом…]]
* 1980&nbsp;— [[І з Вами знову я... (мультфільм)|І з Вами знову я…]]
* 1982&nbsp;— [[Осінь (мультфільм)|Осінь]]

У 2003 році був знятий мультиплікаційний фільм «[[Пінежський Пушкін]]» за мотивами однойменного оповідання [[Шергін Борис Вікторович|Бориса Шергіна]].

Кінообраз поета в різний час втілили актори:
* [[Червяков Євген Веніамінович|Євген Червяков]] («Поет і цар», 1927)
* [[Литовський Валентин Осафович|Валентин Литовський]] («Юність поета», 1937)
* [[Алейников Петро Мартинович|Петро Алейников]] («Глінка», 1946)
* [[Палеес Олександр Романович|Олександр Палеес]] («[[Розбудіть Мухіна!]]», 1967; «Я пам'ятаю дивну мить» (в тележурналі «[[Єралаш]]»), 1976)
* [[Шакуров Сергій Каюмович|Сергій Шакуров]] («Спадкоємиця по прямій», 1982)
* [[Плотников Борис Григорович|Борис Плотніков]] («[[Лермонтов (фільм, 1986)|Лермонтов]]», 1986)
* [[Веркун Юрій Григорович|Юрій Веркун]] («Грибоєдовський вальс», 1995)
* [[Стичкін Євген Олексійович|Євген Стичкін]] («День повного місяця», 1998)
* [[Безруков Сергій Віталійович|Сергій Безруков]] («Пушкін. Остання дуель», 2006)
* [[Станіслав Бєлозьоров]] («18-14», 2007)
* [[Сергій Алімпієв]] («Смерть Вазір-Мухтара. Любов і життя Грибоєдова», 2010)
* [[Крюков Костянтин Віталійович|Костянтин Крюков]] («[[Врятувати Пушкіна]]» 2017)

Також образ Пушкіна був використаний в [[Пушкін (телесеріал)|телесеріалі «Пушкін»]], у якому, втім, самого Олександра Сергійовича прямо не показують, але при цьому за сюжетом знімається фільм про його життя. На екрані образ двох людей, які з різних причин вживаються в роль Пушкіна, зіграв [[Молочников Олександр Олександрович|Олександр Молочников]].
{{colend}}
|}

== Вшанування пам'яті ==
{{Життя Пушкіна}}
У [[Росія|Росії]] встановлені сотні пам'ятників Пушкіну. Також пам'ятники йому є й в інших країнах, переважно у [[Російський імперіалізм|колишніх російських колоніях]]. Музеї, присвячені життю і творчості поета, є в [[Москва|Москві]], [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]], [[Пушкіногорський район|Пушкіногорському районі]], [[Великий Новгород|Новгороді]], [[Торжок|Торжку]], [[Кишинів|Кишиневі]], [[Кримський республіканський музей О. С. Пушкіна|Гурзуфі]], [[Одеса|Одесі]], [[Вільнюс]]і, в [[Бродзани|Бродзанах]] ([[Словаччина]]) й інших поселеннях. Іменем Пушкіна назване колишнє місто [[Пушкін (місто)|Царське Село]] та низка інших населених пунктів.

=== Україна ===
Після початку [[Російське вторгнення в Україну (з 2022)|російського військового вторгнення в Україну]] у лютому 2022 року, в країні посилився процес [[Деколонізація в Україні|деколонізації]], однією із складових якого став [[пушкінопад]]&nbsp;— тобто демонтаж пам'ятників та пам'ятних дошок на честь Пушкіна.<ref>{{Cite web|title=У Тернополі демонтували пам'ятник Пушкіну|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/ternopole-demontirovali-pamyatnik-pushkinu-1649491601.html|website=РБК-Украина|accessdate=2022-04-09|language=ru}}</ref> Крім того перейменовувалися об'єкти названі на його честь.

==== Київ ====
* пам'ятник на території музею [[Садиба на Кудрявці]] ([[Кудрявська вулиця|вул. Кудрявська]], 9; колишній Музей О. С.&nbsp;Пушкіна, пам'ятник встановлено 2009 року)
* бюст у вестибюлі станції метро {{лкм|1}} «[[Університет (станція метро, Київ)|Університет]]» (був закритий у 2022)
* погруддя на фасаді будівлі на [[Костянтинівська вулиця (Київ)|вул. Костянтинівській]], 16
* бюст у приміщенні [[Національна бібліотека України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського|Національної бібліотеки України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського]]
* зображення на арці галереї письменників перед входом до [[Національна бібліотека України для дітей|Національної бібліотеки України для дітей]] ([[вулиця Януша Корчака]], 60)

===== Одеса =====
Станом на 2023 рік в [[Одеса|Одесі]] є кілька пам'ятників, пам'ятних дошок, та арт-об'єктів на честь Пушкіна, зокрема кілька [[стінопис]]ів. Також є низка об'єктів топоніміки та установ, названих на честь Пушкіна або повністю присвячених вшанування його особи. Найвідоміші об'єкти:<ref>{{Cite web|url=https://odessa-life.od.ua/uk/article-uk/de-v-odesi-mozhna-zustriti-pushkina-proguljanka-narodnoju-stezhkoju-fotoreportazh|title=Де в Одесі можна зустріти Пушкіна: прогулянка «народною стежкою» (фоторепортаж)}}</ref>

* [[Пам'ятник Олександрові Пушкіну (Одеса)|Пам'ятник Олександрові Пушкіну]]
* [[Тінь Пушкіна]]
* [[Спеціалізована школа № 90 імені О. С. Пушкіна (Одеса)|Спеціалізована школа №&nbsp;90 імені О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна]]
* [[Музей «Іноземні письменники в Одесі»]]

== Довідкова інформація ==

=== Росія ===
[[Файл:Дом на Немецкой улице (Бауманская, д. 57 б), где родился А. С. Пушкин, как считалось до революции.JPG|міні|праворуч|270пкс|Будинок на Німецькій вулиці в Москві (Бауманська, будинок 57 б), де народився А.&nbsp;С.&nbsp;Пушкін, як вважалося до [[Російська революція (1917)|революції]]. На гравюрі А. Шліпера видно дошку з мармуру. Альбом до 100-річчя О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна. Кінець 1899 року. Видавництво А.&nbsp;Ф.&nbsp;Маркса]]
[[Файл:Fontanka Embamkment 185.jpg|міні|праворуч|270пкс|Прибутковий будинок Клокачова на набережній річки Фонтанки, у якому з 1816 по 1820 роки жив О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкін]]

==== [[Санкт-Петербург]] ====
* 1800 рік&nbsp;— прибутковий будинок&nbsp;— Соляний провулок, 14
* 07.&nbsp;— 10.1811&nbsp;— готель «Демут»&nbsp;— набережна річки Мойки, 40
* кінець 12.1816&nbsp;— кінець 03.1817&nbsp;— прибутковий будинок Клокачова&nbsp;— набережна річки Фонтанки, 185
* 06.1817&nbsp;— 05.1820&nbsp;— прибутковий будинок Клокачова&nbsp;— набережна річки Фонтанки, 185
* 24.05&nbsp;— 27.06.1827&nbsp;— готель «Демут»&nbsp;— набережна річки Мойки, 40
* 16.10.1827&nbsp;— 20.10.1828&nbsp;— готель «Демут»&nbsp;— набережна річки Мойки, 40
* друга половина січня&nbsp;— 09.03.1829&nbsp;— готель «Демут»&nbsp;— набережна річки Мойки, 40
* 05.&nbsp;— 10.1831&nbsp;— будинок Китаєвої&nbsp;— Царське Село, Колпінська вулиця, 2
* 10.1831&nbsp;— прибутковий будинок Берникова&nbsp;— Вознесенський проспект, 47
* 10.1831&nbsp;— 05.1832&nbsp;— будинок Бріскорн&nbsp;— Галерна вулиця, 53
* осінь 1832&nbsp;— 05.1833&nbsp;— прибутковий будинок П.&nbsp;О.&nbsp;Жадиміровського&nbsp;— Велика Морська вулиця, 26
* 11.1833&nbsp;— 08.1834&nbsp;— прибутковий будинок Олів'є&nbsp;— Пантелеймонівська вулиця, 5
* 08.1834&nbsp;— літо 1836&nbsp;— будинок С.&nbsp;А.&nbsp;Баташева&nbsp;— Набережна Кутузова, 32
* 12.10.1836&nbsp;— 29.01.1837&nbsp;— будинок А.&nbsp;М.&nbsp;Волконської&nbsp;— набережна річки Мойки, 12
* На Чорній річці, на місці дуелі встановлений пам'ятний знак. У 2008 році поруч з місцем дуелі освячено православний храм<ref name="hram">[https://web.archive.org/web/20081211014405/http://www.itar-tass.com/ level2.html? NewsID = 12534985 & PageNum = 0 У Чорної річки поруч з місцем дуелі Пушкіна освячено православний храм] // ІТАР-ТАСС, 01.04.2008, 09.21</ref>
* Набережна річки Мойки, 12&nbsp;— остання квартира поета&nbsp;— Всеросійський музей О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна

==== [[Москва]] ====
* 8 (19 червня) 1799&nbsp;— Єлоховська вулиця, буд. 15&nbsp;— хрещений в Церкві Богоявлення в Єлохові.
* Бауманська (колиш. Німецька вулиця), буд. 57 б&nbsp;— місце народження О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна, як вважалося до революції і де спочатку висіла меморіальна дошка<ref>Альбом до 100-річчя О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна. 1899 рік. Видавництво А.&nbsp;Ф.&nbsp;Маркса. Перевидання: Ювілейний альбом О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна.&nbsp;— СПб.: Видавництво В.&nbsp;А.&nbsp;Михайлова, 2004 рік.&nbsp;— С.120. ISBN 5-8016-0230-5 стор. 9</ref>.
* На будівлі московської школи №&nbsp;353 (Бауманська вулиця, буд. 40), імовірно стоїть на місці будинку, у якому народився О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкін, у 1927 році було встановлено меморіальну дошку. У [1967 році біля школи встановлено бюст юного Пушкіна.
* Кут Госпітального пер. і Малої Поштовій вул.&nbsp;— можливе місце народження Пушкіна, за новими даними.
* 08.09.1826 (неодноразово в наступні роки)&nbsp;— будинок В.&nbsp;Л.&nbsp;Пушкіна, Стара Басманна вулиця, 36 (меморіальна дошка).
* 12.10.1826&nbsp;— будинок Д.&nbsp;В.&nbsp;Веневітінова, Крівоколінний провулок, 4 (меморіальна дошка).
* 14-31.08.1830&nbsp;— будинок П. А. В'яземського, Великий Чернишевський провулок, 9 (меморіальна дошка).
* 18 лютого (2 березня) 1831&nbsp;— В. Нікітська вул., буд. 36. Храм Вознесіння Господнього в Сторожах, біля Нікітських воріт. Місце вінчання з Н. Гончаровою.
* початок лютого&nbsp;— середина травня 1831&nbsp;— «будинок Н.&nbsp;Н.&nbsp;Хитрово». Нині Меморіальна квартира Пушкіна на Арбаті, вул. Арбат, 53 (меморіальна дошка).
* 1832&nbsp;— будинок Долгорукових-Бобринських, Мала Дмитрівка, 1/7 (меморіальна дошка).
* 03-20.05.1836&nbsp;— квартира П.&nbsp;В.&nbsp;Нащокіна, Воротниковський провулок, 12 (меморіальна дошка).

==== [[Московська область]] ====

* Державний історико-літературний музей-заповідник О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна<ref>{{Cite web |url=http://www.museum-gol.ru/about/index.htm |title=Державний історико-літературний музей-заповідник О. С. Пушкіна |accessdate=4 квітня 2019 |archive-date=4 квітня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190404101542/http://www.museum-gol.ru/about/index.htm }}</ref> в Одинцовському районі (Великі Вяземи&nbsp;— Захарово).

==== [[Нижньогородська область]] ====
* Музей-садиба Пушкіна у Великому Болдіні.
* [[Нижній Новгород]]. Музей Пушкіна в будівлі колишнього готелю купця-промисловця Д.&nbsp;Г.&nbsp;Деуліна, де поет зупинявся 2-3 вересня 1833 року шляхом до Оренбурга за матеріалами з історії пугачовського бунту.

==== [[Псковська область]] ====
* Музей-заповідник «Михайлівське» в Пушкіногорському районі.

==== [[Адигея]] ====
* в Майкопі на вулиці Пушкіна стоїть пушкінський будинок і перед ним пам'ятник-бюст Пушкіну.

=== За кордоном ===

==== [[Одеса]] ====
* 1823-24&nbsp;— вул. [[Італійська вулиця (Одеса)|Італійська]], 13. У будинку, відновленому після війни, розташований [[Музей «Іноземні письменники в Одесі»]], біля будинку встановлено пам'ятник, на будинку&nbsp;— меморіальна дошка.

=== Основні біографічні дослідження ===
{{div col}}
* [[Благой Дмитро Дмитрович|Благой Д. Д]]. «Пушкін О. С.» (ВРЕ&nbsp;— 1955)
* Благой Д.&nbsp;Д.&nbsp;Проблеми побудови наукової біографії Пушкіна
* Благой Д.&nbsp;Д.&nbsp;Творчий шлях Пушкіна, 1826—1830.
* Вацуро В.&nbsp;Е.&nbsp;Пушкін в свідомості сучасників.
* [[Вересаєв Вікентій Вікентійович|Вересаєв В. В.]] «Пушкін в житті»
* Гершензон Д. Я. «Пушкін О. С.» (Вікіпедія&nbsp;— 1940)
* Кірпічніков А. І. «Пушкін» (словник Брокгауза і Єфрона&nbsp;— 1890—1907)
* [[Лотман Юрій Михайлович|Лотман Ю. М.]] О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкін: Біографія письменника.
* [[Непомнящий Валентин Семенович|Непомнящий В. С.]] «Пушкін О. С.» (Вікіпедія&nbsp;— 1975)
* [[Томашевський Борис Вікторович|Томашевський Б. В.]] «Пушкін О. С.» (словник інституту Гранат&nbsp;— 1929)
* [[Тинянов Юрій Миколайович|Тинянов Ю. Н.]] «Пушкін»
* Тинянов Ю.&nbsp;М.&nbsp;Пушкін і Кюхельбекер.
* Храпченко М. «Пушкін О. С.» (Літературна енциклопедія&nbsp;— 1935)
* [[Цявловський Мстислав Олександрович|Цявловський М. О.]] Хронологічна канва біографії (ПСС&nbsp;— 1931)
* А.&nbsp;А.&nbsp;Черкашин, Л.&nbsp;А.&nbsp;Черкашина. «Тисячолітнє дерево О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіна» (Лібєрєя, 1998).
{{div col end}}

=== Літературні журнали та альманахи, які співпрацювали з Пушкіним ===
{{div col}}
* «[[Благонамєрєнний]]»
* [[Вісник Європи (1802-1830)|«Вісник Європи»]]
* [[Дамський журнал (1823-1833)|«Дамський журнал»]]
* [[Літературні листки (Ф. Булгаріна)|«Літературні листки»]]
* «[[Літературний музеум на 1827 рік]]»
* [[Мнемозина (альманах)|«Мнемозина, зібрання творів у віршах і прозі»]]
* «[[Московський вісник]]»
* «[[Московский телеграф]]»
* «[[Невський альманах]]»
* «[[Невський глядач]]»
* «Новини літератури», або «Додавання до» Російського інваліда
* [[Отечественные записки|«Вітчизняні записки»]]
* [[Пролісок (альманах)|«Пролісок»]]
* [[Полярна зірка (альманах декабристів)|«Полярна зірка»]]
* [[Рецензування|«Рецензент»]]
* [[Російський інвалід|«Російський інвалід]], або Військові відомості»
* «[[Сєвєрная пчєла]]»
* [[Північні квіти (альманах Дельвіга)|«Північні квіти»]]
* «[[Сорєвнователь освіти і доброчинність]]»
* «[[Син батьківщини]]»
* [[Уранія (альманах)|«Уранія»]]
{{div col end}}

== Дуелі ==
{{Mainref|<ref>[http://d-push.net/ Дуелі Пушкіна]</ref>}}
# 1816 рік.&nbsp;— Пушкін викликав на дуель Павла Ганнібала, двоюрідного дядька. Причина: Павло відбив у молодого 17-річного Пушкіна дівчину Лошакову на балу. Підсумок: дуель скасована.
# 1817 рік.&nbsp;— Пушкін викликав на дуель Петра Каверіна, свого друга. Причина: складені Каверіним жартівливі вірші. Підсумок: дуель скасована.
# 1819 рік.&nbsp;— Пушкін викликав на дуель поета [[Кіндрат Рилєєв|Кіндрата Рилєєва]]. Причина: Рилєєв розказав на світському салоні жарт про Пушкіна. Підсумок: дуель скасована.
# 1819 рік.&nbsp;— Пушкіна викликав на дуель його друг [[Вільгельм Кюхельбекер]]. Причина: жартівливі вірші про Кюхельбекера, а саме пасаж «кюхельбекерно і нудно». Підсумок: Вільгельм в Олександра Сергійовича вистрілив, а той в Вільгельма&nbsp;— відмовився.
# 1819 рік.&nbsp;— Пушкін викликав на дуель Модеста Корфа, службовця з міністерства юстиції. Причина: слуга Пушкіна приставав п'яним до слуги Корфа і той його побив. Підсумок: дуель скасована.
# 1819 рік.&nbsp;— Пушкін викликав на дуель майора Денисевича. Причина: Пушкін зухвало поводився в театрі кричачи на артистів і Денисевич зробив йому зауваження. Підсумок: дуель скасована.
# 1820 рік.&nbsp;— Пушкін викликав на дуель Федора Орлова і Олексія Алексєєва. Причина: Орлов і Алексєєв зробили Пушкіну зауваження за те, що той намагався в п'яному вигляді грати в більярд і заважав оточуючим. Підсумок: дуель скасована.
# 1821 рік.&nbsp;— Пушкін викликав на дуель офіцера французької служби Дегільї. Причина: сварка з нез'ясованими обставинами. Підсумок: дуель скасована.
# 1822 рік.&nbsp;— Пушкіна викликав на дуель підполковник Семен Старов. Причина: не поділили ресторанний оркестрик при казино, де обидва віддавалися азартній грі. Підсумок: стрілялися, але обидва промахнулися.
# 1822 рік.&nbsp;— Пушкін викликав на дуель 65-річного статського радника Івана Ланова. Причина: сварка під час святкового обіду. Підсумок: дуель скасована.
# 1822 рік.&nbsp;— Пушкін викликав на дуель молдавського вельможу Тодора Балша, господаря будинку, де він гостював у Молдавії. Причина: Пушкіну недостатньо чемно відповіло на якесь питання дружина Балша, Марія. Підсумок: стрілялися, але обидва промахнулися.
# 1822 рік.&nbsp;— Пушкін викликає на дуель бессарабського поміщика Скартла Прункуло. Причина: Той був секундантом на дуелі, де Пушкін був так само секундантом і хлопці не домовилися про правила дуелі. Підсумок: дуель скасована.
# 1822 рік.&nbsp;— Пушкін викликає на дуель Северина Потоцького. Причина: дискусія за обіднім столом про кріпосне право. Підсумок: дуель скасована.
# 1822 рік.&nbsp;— Пушкіна викликав на дуель штабс-капітан Рутковський. Причина: Пушкін повірив, що буває град вагою в 3 фунти і обсміяв відставного капітана. Підсумок: дуель скасована.
# 1822 рік.&nbsp;— Пушкіна викликав на дуель кишинівський олігарх Інглезі. Причина: Олександр домагався його дружини, циганки Людмили Шекори. Підсумок: дуель скасована.
# 1822 рік.&nbsp;— Пушкіна викликав на дуель прапорщик генерального штабу Олександр Зубов. Причина: Пушкін викрив Зубова в шахрайстві під час гри в карти. Підсумок: Зубов стріляв в Пушкіна (мимо) а сам Пушкін від пострілу відмовився.
# 1823 рік.&nbsp;— Пушкін викликав на дуель молодого письменника Івана Руссо. Причина: особиста неприхильність Пушкіна до цієї персони. Підсумок: дуель скасована.
# 1826 рік.&nbsp;— Пушкін викликав на дуель [[Тургенєв Микола Іванович|Миколу Тургенєва]], одного з керівників Союзу благоденства, члена Північного суспільства. Причина: Тургенєв лаяв вірші поета, зокрема, його епіграми. Підсумок: дуель скасована.
# 1827 рік.&nbsp;— Пушкіна викликав на дуель артилерійський офіцер Володимир Соломірський. Причина: дама офіцера на ім'я [[Урусова Софія Олександрівна|Софія]], до якої Пушкін виявляв сексуальний інтерес. Підсумок: дуель скасована.
# 1828 рік.&nbsp;— Пушкін викликав на дуель міністра освіти [[Голіцин Олександр Миколайович|Олександра Голіцина]]. Причина: Пушкін написав зухвалу епіграму на міністра і той влаштував йому за це допит з пристрастю. Підсумок: дуель скасована.
# 1828 рік.&nbsp;— Пушкін викликав на дуель секретаря французького посольства в Петербурзі Лагрене. Причина: невідома дівчина на балу. Підсумок: дуель скасована.
# 1829 рік.&nbsp;— Пушкін викликав на дуель чиновника міністерства закордонних справ Хвостова. Причина: Хвостов висловив своє невдоволення епіграмами Пушкіна, зокрема тим, що Пушкін порівнює Хвостова зі свинею. Підсумок: дуель скасована.
# 1836 рік.&nbsp;— Пушкін викликав на дуель князя Миколу Рєпіна. Причина: невдоволення віршами Пушкіна про себе. Підсумок: дуель скасована.
# 1836 рік.&nbsp;— Пушкін викликав на дуель чиновника міністерства закордонних справ Семена Хлюстіна. Причина: Хлюстін висловив своє невдоволення віршами поета. Підсумок: дуель скасована.
# 1836 рік.&nbsp;— Пушкін викликав на дуель Володимира Соллогуба. Причина: неприємні висловлювання Сологуба про дружину поета, Наталі. Підсумок: дуель скасована.
# 1836 рік.&nbsp;— Пушкін викликав на дуель французького офіцера [[Жорж Дантес|Жоржа Дантеса]]. Причина: анонімний лист, де стверджувалося, ніби дружина Пушкіна зраджує йому з Дантесом. Підсумок: дуель скасована через пропозицію руки, зробленої Дантесом сестрі Наталії Гончарової [[Гончарова Катерина Миколаївна|Катерині]].
# 1837 рік.&nbsp;— Дантес викликав на дуель Пушкіна після листа останнього. Підсумок: В січні Пушкін був смертельно поранений і через 2 дні помер.

== Див. також ==
* [[Пушкін та Україна]]
* [[2208 Пушкін]]&nbsp;— астероїд, названий на честь Олександра Пушкіна<ref>{{DMPN}} {{ref-en}}</ref>.
* [[Пушкінопад]]
* [[Тінь Пушкіна]]

== Коментарі ==
{{примітки|group="~"|2}}

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Бібліографія ==
{{refbegin|2}}
* {{книга|автор=[[Алексєєв Михайло Павлович|Алексєєв М. П.]] |заголовок=Пушкин: Сравнительно-исторические исследования |відповідальний=Отв. ред. Г. В. Степанов, В. Н. Баскаков |місце=Л. |видавництво=Наука. Ленинградское отделение |рік=1984 |сторінок=476 |ref=Алексеев}}
* {{книга|автор лінк= Аникин, Андрей Владимирович|автор=Аникин А. В.|заголовок=Муза и мамона. Социально-экономические мотивы у Пушкина|місце= М.|видавництво= Мысль|рік= 1989|сторінки= |ref=Аникин}}
* {{книга|автор=Благой Д. Д.|заголовок=Творческий путь Пушкина (1813-1826)|місце=М.|видавництво= Издательство Академии наук СССР|рік= 1950|сторінки= |ref=Благой}}
* {{книга|автор= Благой Д. Д.|заголовок=Творческий путь Пушкина (1826-1830)|місце= М. |видавництво= Советский писатель|рік= 1967|ref=Благой}}
* {{книга|автор= Благой Д. Д.|частина=Стихотворения Пушкина|заголовок= Собрание сочинений А. С. Пушкина в десяти томах|том= 1|місце= М. |видавництво= Государственное издательство художественной литературы|рік= 1959|ref=Благой}}
* {{книга|автор=Васькін О. А.|заголовок=Я не люблю московской жизни, или Что осталось от пушкинской Москвы|місце=М.|рік=2010|сторінок=320}}
* {{книга|автор=Веселовский С. Б.|заголовок=Исследования по истории класса служилых землевладельцев|39—181|Род и предки А. С. Пушкина в истории}}
* {{книга|автор=Волович Н. М.|заголовок=Пушкинские места Москвы и Подмосковья|місце=М.|видавництво=Московский рабочий|рік=1979|сторінка=231}}
* {{книга|автор=Грановская Н. И.|заголовок=Если ехать вам случится…|місце=Л.|видавництво=Лениздат|рік=1989}}
* {{книга|автор= Захаров Н. В., Луков Вал. А., Луков Вл. А.|заголовок= Драматургия А. С. Пушкина: проблема сценичности|посилання= http://www.mosgu.ru/nauchnaya/publications/2015/monographs/Zakharov_et-al_Pushkin-Drama-Staginess.pdf|місце=М.|відповідальний = Н. В. Захаров, Вал. А. Луков, Вл. А. Луков и др|видавництво= Изд-во [[МосГУ|Моск. гуманит. университета]]|рік= 2015|ISBN=978-5-906822-63-5|дата=2016-06-27|сторінок=412|тираж=600}}
* {{книга|заголовок=Живые страницы. А. С. Пушкин, Н. В. Гоголь, М. Ю. Лермонов, В. Г. Белинский|відповідальний=комп., сост., сопр. текст и комм. Б. В. Лунин|место=М.|видавництво=Детская литература|рік=1970|серія=Школьная библиотека|страниц=534|тираж=100000}}
* {{книга|автор=Иванов Вс. Н.|заголовок=Александр Пушкин и его время|місце=М.|видавництво=Молодая гвардия|рік=1977|сторінок=448|тираж=100000}}
* {{книга|заголовок=Книга в России до середины XIX века|відповідальний=Под ред. А. А. Сидорова, С. П. Луппова.|місце=Л.|видавництво=Наука|рік=1978|страница=320}}
* {{книга|автор=автор=Купреянова Е. Н.|заголовок= История русской литературы. В четырёх томах|том=2. От сентиментализма к романтизму и реализму|посилання=http://next.feb-web.ru/text/istoriya-russkoy-literatury_t2_1981/ |відповідальний=Институт русской литературы (Пушкинский дом) [[АН СССР]], редактор тома: Купреянова Е. Н.|місце= Л.|видавництво=Наука|рік=1981|сторінки= 235—323|сторінок=656|тираж= 50000|ref=Купреянова}}
* {{книга|автор= Лацис А.|заголовок= Почему плакал Пушкин?|місце= М.|видавництво= Алгоритм|рік= 2013|сторінок= 4900|серія= Жизнь Пушкина|isbn= 978-5-4438-0408-8|тираж= 2000}}
* {{книга|заголовок= Летопись жизни и творчества А. С. Пушкина: В 4 т.|відповідальний= Сост. М. А. Цявловский, Н. А. Тархова; Науч. ред. Л. Я. Левкович; Худож. В. В. Медведев|місце= М.|видавництво= СЛОВО/SLOVO|рік= 1999|ref=Летопись}}
* {{книга|автор= Лотман, Юрий Михайлович|автор=Лотман Ю. М.|частина= Александр Сергеевич Пушкин: Биография писателя|заголовок= Пушкин: Биография писателя; Статьи и заметки, 1960—1990; «Евгений Онегин»: Комментарий|місце= СПб.|видавництво= Искусство-СПБ|рік= 1995|сторінки= 21—184|ref=Лотман}}
* {{книга|автор= Маймін Е. А.|заголовок=Пушкин. Жизнь и творчество|місце= М. |видавництво= Наука|рік= 1982|ref=Маймин}}
* {{книга|автор=Непомнящий В. С.|заголовок=Дар: Заметки о духовной биографии Пушкина|видання=Новый мир|тип=журнал|рік=1989||номер=6|сторінки=256—260|issn=|ref=Непомнящий}}
* {{книга|автор= Ободовская И., Дементьев М.|заголовок= Наталья Николаевна Пушкина|видання= 2-е издание|місце= М.|видавництво= Советская Россия|рік= 1987|ref=Ободовская, Дементьев}}
* {{книга|автор= Ободовская И., Дементьев М.|заголовок= Вокруг Пушкина|місце= М.|год= 1975|ref=Ободовская, Дементьев}}
* {{книга|заголовок= Последний год жизни Пушкина|відповідальний= Составление, вступительные очерки и примечания В. В. Кунина|місце= М.|видавництво= Правда|рік= 1988|сторінок= 704|тираж= 400000|ref=Кунин}}
* {{БРЭ|Пушкин|id=3485181|автор=Д. П. Ивинский|28|38—42}}
* {{книга|автор=Пушкин А. С.|заголовок=Сочинения|томов=10|видання= 3-е изд.|місце=СПб.|видавництво=Изд. А. С. Суворина|рік=1887}}
* {{книга|заголовок=Род и предки А. С. Пушкина|відповідальний=Сост. и предисловие О. В. Рыковой|місце=М.|видавництво=Васанта|рік=1995|серія=Пушкинская библиотека|сторінок=448|isbn=5-8448-0031-1}}
* {{книга|автор=Русаков В. М.|заголовок=Рассказы о потомках А. С. Пушкина|місце=СПб.|видавництво=Лениздат|рік=1992|сторінок=447|isbn=5-289-01238-9}}
* {{книга|автор=Рыскин Е. И.|заголовок=Журнал А. С. Пушкина «Современник»|підзаголовок=1836—1837|инфо=Указ. содерж.|місце=М.|видавництво=Книга|год=1967|страниц=93}}
* {{ВТ-РБС|Пушкин, Александр Сергеевич|Сиповский В.|том=15|страницы=176—292}}
* {{книга|автор=Трубецкой Б.|заголовок=Пушкин в Молдавии|місце=Кишинев|видавництво=Литература артистикэ|рік=1983|сторінок=395|тираж=50000}}
* {{книга|автор=Халиппа И. Н.|заголовок=Город Кишинев времен жизни в нём Александра Сергеевича Пушкина. 1820-23 гг.|місце=Кишинев|видавництво=Бессарабская губернская ученая архивная комиссия|рік=1899|сторінок=72}}
* {{книга|автор = Чернышевский Н. Г.|заголовок= Александр Сергеевич Пушкин. Его жизнь и сочинения|посилання=http://ngchernyshevsky.ru/works/texts/books/15-3/Pushkin/|автор видання=Чернышевский Н. Г.|видання= Полное собрание сочинений : в 15 т|місце= М.|рік= 1947|том = 3|сторінок= 310–339}}
* {{книга|автор= Щёголев П. Е.|заголовок= Злой рок Пушкина: Он, Дантес и Гончарова|місце= М.|видавництво= Алгоритм, Эксмо|рік= 2012|сторінок= 384|серія= Жизнь Пушкина|isbn= 978-5-699-55039-5|тираж= 3000|ref=Щёголев}}
* {{книга |автор=Эйдельман Н. Я.|заголовок=Пушкин. История и современность в художественном сознании поэта|місце= М.|видавництво= Советский писатель|рік= 1984|ref=Эйдельман}}
{{refend}}

== Посилання ==
{{Вікіпосилання
|Тема               = Пушкін Олександр Сергійович
|Портал             = 
|Портал-зображення  = 
|Вікісловник        = 
|Вікіпідручник      = 
|Вікіцитати         = Пушкін Олександр Сергійович
|Вікіджерела        = Пушкін Олександр Сергійович
|Вікіновини         = 
|Вікісховище        = 
|Метавікі           = 
|Проєкт             = 
}}
* {{УМЕ12|частина=Пушкін Александр|сторінки=1539-1540}}
* {{ЕУ}}
{{Бібліоінформація}}
{{Твори Олександра Сергійовича Пушкіна}}

[[Категорія:Пушкін Олександр Сергійович| ]]
[[Категорія:Російські письменники]]
[[Категорія:Російські прозаїки]]
[[Категорія:Російські поети]]
[[Категорія:Російські драматурги]]
[[Категорія:Російські перекладачі]]
[[Категорія:Перекладачі Данте Аліг'єрі]]
[[Категорія:Перекладачі Джорджа Байрона]]
[[Категорія:Перекладачі Адама Міцкевича]]
[[Категорія:Письменники епохи романтизму]]
[[Категорія:Письменники реалізму XIX століття]]
[[Категорія:Письменники XIX століття]]
[[Категорія:Поети XIX століття]]
[[Категорія:Драматурги XIX століття]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо астероїд]]
[[Категорія:Люди на марках]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо вулиці]]
[[Категорія:Масони Росії]]
[[Категорія:Перекладачі XIX століття]]
[[Категорія:Убиті на дуелі]]
[[Категорія:Відмічені в українофобії]]
[[Категорія:Особи, увічнення яких підпадає під закон про деколонізацію]]