Перегляд вихідного коду сторінки Пульсар

[[Файл:Cycle of pulsed gamma rays from the Vela pulsar.gif|thumb|right|Пульсація інтенсивності [[гамма-промені]]в від [[Пульсар Вітрил|пульсара Вітрил]].]]

{{short description|нейтронна зоря, яка швидко обертається та має потужне магнітне поле}}
[[File:PIA18848-PSRB1509-58-ChandraXRay-WiseIR-20141023.jpg|thumb|right|223x223px|[[PSR B1509-58]] – [[рентгенівське випромінювання]], зняте [[Чандра (телескоп)|обсерваторією Чандра]] показане золотим; [[інфрачервоне випромінювання]], зняте [[WISE]], показане червоним, зеленим та блакитним.]]

'''Пульсар''' (від ''пульс'' та ''-ар'' як [[квазар]])<ref>{{cite web|url=http://www.merriam-webster.com/dictionary/pulsar|title=Definition of PULSAR|website=www.merriam-webster.com}}</ref>&nbsp;— [[нейтронна зоря]], яка обертається та має потужне магнітне поле, і тому є космічним джерелом [[електромагнітне випромінювання|електромагнітного випромінювання]] з магнітних полюсів<ref>{{cite web|url=https://www.nasa.gov/feature/goddard/2019/nasa-s-nicer-delivers-best-ever-pulsar-measurements-1st-surface-map|title=NASA's NICER Delivers Best-ever Pulsar Measurements, 1st Surface Map |author= Jeanette Kazmierczak |date= DEC 12, 2019 |accessdate= 2023-10-15}}</ref>. Якщо промені з магнітних полюсів спрямовані на Землю, це випромінення може реєструватись на Землі у вигляді імпульсів — сплесків, які періодично повторюються (схоже на те, як світло від ліхтаря [[маяк]]а можна побачити лише коли воно спрямовано у напрямку спостерігача). 

Перший пульсар відкрили [[Джоселін Белл Бернелл|Джоселін Белл]] і [[Ентоні Г'юїш]] 1967 року.

Нейтронні зорі дуже щільні та мають короткі, правильні періоди обертання. Це створює дуже регулярні точні інтервали між імпульсами, які можуть тривати від мілісекунд до секунд у окремих пульсарів. Періоди пульсарів роблять їх зручним інструментом для астрономів. Спостереження пульсару у [[PSR B1913+16|бінарній системі нейтронних зірок]] були використані для непрямого підтвердження існування [[Гравітаційна хвиля|гравітаційного випромінення]].

== Історія ==

=== Відкриття ===
[[Файл:Chart_Showing_Radio_Signal_of_First_Identified_Pulsar.jpg|міні|Діаграма, на якій [[Джоселін Белл Бернелл|Джоселін Белл]] вперше розпізнала випромінювання пульсара, виставлена в [[Бібліотека Кембриджського університету|бібліотеці Кембриджського університету]]]]
Сигнали від першого виявленого пульсара (тепер відомого як [[PSR B1919+21]]) вперше визначила [[Джоселін Белл Бернелл|Джоселін Белл]] під час аналізу даних, записаних 6 серпня 1967 року з [[Міжпланетна сцинтиляційна решітка|нещодавно введеного в експлуатацію радіотелескопа]], у створенні якого вона особисто брала участь. Спочатку її науковий керівник і розробник телескопа [[Ентоні Г'юїш]]<ref name="NYT-20210727">{{Cite news|last=Proudfoot|first=Ben|title=She Changed Astronomy Forever. He Won the Nobel Prize For It - In 1967, Jocelyn Bell Burnell made an astounding discovery. But as a young woman in science, her role was overlooked.|url=https://www.nytimes.com/2021/07/27/opinion/pulsars-jocelyn-bell-burnell-astronomy.html|date=27 липня 2021|work=[[The New York Times]]|accessdate=27 липня 2021}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.youtube.com/watch?v=NDW9zKqvPJI|title=I Changed Astronomy Forever. He Won the Nobel Prize for It. &#124; 'Almost Famous' by Op-Docs|website=[[YouTube]]}}</ref> відкинув спостережувані сигнали як [[Електромагнітна завада|електромагнітні завади,]] однак той факт, що сигнали завжди з’являлися з однаковим [[Схилення (астрономія)|схиленням]] та [[Пряме піднесення|прямим піднесенням]], незабаром виключив земне джерело<ref name="HewishBell1967">Hewish, A., Bell, S. J., et al. "[https://www.researchgate.net/publication/32005350_Observation_of_a_Rapidly_Pulsating_Radio_Source Observation of a Rapidly Pulsating Radio Source] {{Webarchive}}". ''Nature'', Volume 217, 1968 (pp. 709–713).</ref>. 28 листопада 1967 року Белл і Г'юїш, використовуючи швидкий стрічковий [[самописець]], розпізнали сигнали як серію імпульсів, регулярно повторюваних кожні 1,337 секунди<ref>{{Cite journal|last=Hewish|first=A.|last2=Bell|first2=S. J.|last3=Pilkington|first3=J. D. H.|last4=Scott|first4=P. F.|last5=Collins|first5=R. A.|date=February 1968|title=Observation of a Rapidly Pulsating Radio Source|url=https://www.nature.com/articles/217709a0|journal=Nature|language=en|volume=217|issue=5130|pages=709–713|bibcode=1968Natur.217..709H|doi=10.1038/217709a0|issn=1476-4687}}</ref>. Жоден астрономічний об'єкт такого характеру раніше не спостерігався. 

Белл і Г’юїшу спала на думку ідея, що цей пульсуючий радіосигнал міг бути посланим позаземною цивілізацією<ref name="cosmic_search">{{Cite web|url=http://www.bigear.org/vol1no1/burnell.htm|title=Little Green Men, White Dwarfs or Pulsars?|last=S. Jocelyn Bell Burnell|authorlink1=Jocelyn Bell Burnell|date=1977|publisher=Cosmic Search Magazine|accessdate=2008-01-30}} (after-dinner speech with the title of ''Petit Four'' given at the Eighth Texas Symposium on Relativistic Astrophysics; first published in ''Annals of the New York Academy of Science'', vol.&nbsp;302, pp.&nbsp;685–689, Dec. 1977).</ref>. Хоча вони й не вірили в цю гіпотезу, вони жартома назвали сигнал ''LGM-1'', скорочення від little green men, «<nowiki/>[[Зелені чоловічки (іншопланетяни)|маленькі зелені чоловічки]]<nowiki/>». 21 грудня Белл виявила другий пульсар в іншій частині неба, остаточно спростувавши припущення про штучне походження сигналу<ref>{{Cite journal|last=George Hobbs|last2=Simon Johnston|date=28 листопада 2017|title=Fifty years ago, Jocelyn Bell discovered pulsars and changed our view of the universe|url=https://phys.org/news/2017-11-fifty-years-jocelyn-bell-pulsars.html|publisher=phys.org|access-date=4 серпня 2021}}</ref><ref>Pranab Ghosh, ''Rotation and accretion powered pulsars''. World Scientific, 2007, p.&nbsp;2.</ref><ref>M. S. Longair, ''Our evolving universe''. CUP Archive, 1996, p.&nbsp;72.</ref><ref>M. S. Longair, ''High energy astrophysics, Volume 2''. Cambridge University Press, 1994, p.&nbsp;99.</ref><ref>{{Cite journal|last=Bell Burnell|first=S. Jocelyn|date=23 квітня 2004|title=So Few Pulsars, So Few Females|url=https://archive.org/details/sim_science_2004-04-23_304_5670/page/489|journal=Science|volume=304|issue=5670|page=489|doi=10.1126/science.304.5670.489|pmid=15105461|doi-access=free}}</ref>.

Слово «пульсар» вперше з'явилося в друку в 1968 році,&nbsp;— в словах Г’юїша, процитованих газетою «[[Дейлі телеграф]]»<ref>''Daily Telegraph'', 21/3, 5 March 1968.</ref>.

У 1974 році Ентоні Г’юіш за свій внесок в [[Радіоастрономія|радіоастромію]] отримав [[Нобелівська премія з фізики|Нобелівську премію з фізики]]. Зокрема, [[Шведська королівська академія наук|Королівська академія наук Швеції]] відзначила, що Г’юіш зіграв «вирішальну роль у відкритті пульсарів»<ref name="nobel1974">{{Cite web|url=https://www.nobelprize.org/nobel_prizes/physics/laureates/1974/press.html|title=Press Release: The Nobel Prize in Physics 1974|accessdate=2014-01-19|date=15 жовтня 1974}}</ref>. Значні суперечки пов'язані з тим фактом, що Г'юіш отримав премію, а його аспірантка Белл, яка зробила перше відкриття,&nbsp;— ні. Белл не висловлює жалю з цього приводу і підтримує рішення Нобелівського комітету<ref>Bell Burnell, S. Jocelyn. [http://www.bigear.org/vol1no1/burnell.htm "Little Green Men, White Dwarfs, or Pulsars?"] {{Webarchive}}. Annals of the New York Academy of Science, vol.&nbsp;302, pp.&nbsp;685–689, Dec. 1977.</ref>.

=== Пояснення механізму ===
[[Файл:Chandra-crab.jpg|міні|Композитне оптичне і рентгенівське зображення [[Крабоподібна туманність|Крабоподібної туманності]], на якому видно [[синхротронне випромінювання]] в навколишній [[Плеріон|пульсарній туманності]], що живиться магнітними полями і частинками від центрального пульсара.]]Існування нейтронних зір вперше було запропоновано [[Вальтер Бааде|Вальтером Бааде]] та [[Фріц Цвіккі|Фріцем Цвіккі]] в 1934 році. Вони стверджували, що маленька щільна зоря, яка складається переважно з нейтронів, може утворюватись в результаті вибуху [[Наднова|наднової]]<ref name="Baade1934">{{Cite journal|last=Baade|first=W.|last2=Zwicky|first2=F.|year=1934|title=Remarks on Super-Novae and Cosmic Rays|url=https://authors.library.caltech.edu/5999/1/BAApr34.pdf|journal=Physical Review|volume=46|issue=1|page=76|bibcode=1934PhRv...46...76B|doi=10.1103/PhysRev.46.76.2}}</ref>. Спираючись на ідею збереження магнітного потоку зір головної послідовності, [[Лодевейк Вольтєр|Лодевейк Волтʼєр]] припустив у 1964 році, що такі нейтронні зорі можуть мати магнітні поля величиною від 10<sup>14</sup> до 10<sup>16</sup>&nbsp;[[Гаус (одиниця вимірювання)|гаус]] (10<sup>10</sup> до 10<sup>12</sup>&nbsp;[[Тесла (одиниця вимірювання)|тесла]])<ref name="Woltjer1964">{{Cite journal|last=Woltjer|first=L.|year=1964|title=X-rays and Type I Supernova Remnants|url=http://articles.adsabs.harvard.edu/pdf/1964ApJ...140.1309W|journal=Astrophysical Journal|volume=140|page=1309|bibcode=1964ApJ...140.1309W|doi=10.1086/148028|doi-access=free}}</ref>. У 1967 році, незадовго до відкриття пульсарів, [[Франко Пачіні]] припустив, що обертова нейтронна зоря з магнітним полем буде випромінювати, і навіть зазначив, що таку енергію можна накачати в [[залишок наднової]] навколо нейтронної зорі, такої як [[Крабоподібна туманність]]<ref name="Pacini1968">{{Cite journal|last=Pacini|first=F.|year=1967|title=Energy Emission from a Neutron Star|journal=Nature|volume=216|issue=5115|pages=567–568|bibcode=1967Natur.216..567P|doi=10.1038/216567a0}}</ref>.

Після відкриття першого пульсара [[Томас Ґолд|Томас Голд]] незалежно запропонував модель обертової нейтронної зорі, схожу на модель Пачіні, і прямо стверджував, що ця модель може пояснити імпульсне випромінювання, яке спостерігали Белл Бернелл і Г'юїш<ref name="Gold1968">{{Cite journal|last=Gold|first=T.|year=1968|title=Rotating Neutron Stars as the Origin of the Pulsating Radio Sources|journal=Nature|volume=218|issue=5143|pages=731–732|bibcode=1968Natur.218..731G|doi=10.1038/218731a0}}</ref>. У 1968 році [[Річард В.Е. Лавлейс|Річард Лавлейс]] із співробітниками відкрив період <math>P \approx 33</math>&nbsp;мс [[Краб Пульсар|пульсара Крабовидної туманності]] за допомогою [[Аресібо (обсерваторія)|обсерваторії Аресібо]]<ref name="Lovelace1969">[[bibcode:1969Natur.221..453C|''Crab nebula pulsar NP 0532'']] {{Webarchive}} 1969, J. M. Comella, H. D. Craft, R. V. E. Lovelace, J. M. Sutton, G. L. Tyler Nature 221 (5179), 453–454.</ref><ref name="Lovelace1969a">[[bibcode:1969Natur.222..231L|''Digital Search Methods for Pulsars'']] {{Webarchive}} 1969, R. V. E. Lovelace, J. M. Sutton, E. E. Salpeter Nature 222 (5190), 231–233.</ref>. Відкриття [[Крабовий пульсар|пульсара Краба]] підтвердило модель пульсарів як обертових нейтронних зір<ref name="LovelaceTyler2012">[http://articles.adsabs.harvard.edu/pdf/2012Obs...132..186L ''On the discovery of the period of the Crab Nebula pulsar''] {{Webarchive}} R. V. E. Lovelace and G. L. Tyler 2012, The Observatory, 132, 186.</ref>. Період імпульсів крабового пульсара тривалістю 33 мілісекунди був занадто коротким, щоб відповідати іншим запропонованим моделям випромінювання пульсара. Крім того, Крабоподібний пульсар названий так тому, що він розташований у центрі Крабоподібної туманності, відповідно до передбачення Бааде та Цвікі 1933 року<ref name="Lyne1998_pp1-7">Lyne & Graham-Smith, pp.&nbsp;1–7 (1998).</ref>. 
=== Подальші дослідження ===
[[Файл:Artist's_concept_of_PSR_B1257+12_system.jpg|міні|Дві планети, що обертаються навколо пульсара [[Ліч (зоря)|PSR B1257+12]], в уяві художника.]]
У 1974 році [[Джозеф Тейлор молодший|Джозеф Тейлор]] і [[Рассел Галс]] виявили [[PSR B1913+16]],&nbsp;— перший відомий пульсар, який входив у [[Подвійні зорі|подвійну систему]], обертаючись навколо іншої нейтронної зорі з орбітальним періодом всього вісім годин. [[Загальна теорія відносності]] [[Альберт Ейнштейн|Ейнштейна]] передбачає, що ця система повинна випромінювати потужні [[Гравітаційна хвиля|гравітаційні хвилі]], і втрати енергії на гравітаційне випромінювання мають призводити до стиснення орбіти. Спостереження за пульсаром незабаром підтвердили це передбачення, надавши перші в історії докази існування гравітаційних хвиль<ref>{{Cite journal|last=Weisberg, J.M.|last2=Nice, D.J.|last3=Taylor, J.H.|date=2010|title=Timing measurements of the relativistic binary pulsar PSR B1913+ 16|journal=The Astrophysical Journal|volume=722|issue=2|pages=1030–1034|arxiv=1011.0718|bibcode=2010ApJ...722.1030W|doi=10.1088/0004-637X/722/2/1030|name-list-style=amp}}</ref>. У 1993 році Нобелівська премія з фізики була присуджена Тейлору і Галсу за відкриття цього пульсара<ref>{{Cite web|title=Nobel Prize in Physics 1993|url=http://nobelprize.org/nobel_prizes/physics/laureates/1993/|accessdate=2010-01-07}}</ref>.

У 1992 році [[Александер Вольщан]] відкрив перші [[Екзопланета|позасонячні планети]] навколо пульсара [[Ліч (зоря)|PSR B1257+12]]&nbsp;— раніше, ніж перші екзопланети були знайдени біля сонцеподібних зір.

У 2016 році зоря [[А. Р. Скорпій|AR Скорпіона]] стала першим пульсаром, в якому компактний об’єкт виявився не нейтронною зорею, а білим карликом<ref name=":0">{{Cite journal|last=Buckley|first=D. A. H.|last2=Meintjes|first2=P. J.|last3=Potter|first3=S. B.|last4=Marsh|first4=T. R.|last5=Gänsicke|first5=B. T.|date=2017-01-23|title=Polarimetric evidence of a white dwarf pulsar in the binary system AR Scorpii|journal=Nature Astronomy|language=en|volume=1|issue=2|page=0029|arxiv=1612.03185|bibcode=2017NatAs...1E..29B|doi=10.1038/s41550-016-0029|issn=2397-3366}}</ref>. Період радіоімпульсів складав 1,97 хвилини,&nbsp;— набагато довше, ніж у нейтронних зір<ref>{{Cite journal|last=Marsh|first=T. R.|last2=Gänsicke|first2=B. T.|last3=Hümmerich|first3=S.|last4=Hambsch|first4=F.-J.|last5=Bernhard|first5=K.|last6=Lloyd|first6=C.|last7=Breedt|first7=E.|last8=Stanway|first8=E. R.|last9=Steeghs|first9=D. T.|date=September 2016|title=A radio-pulsing white dwarf binary star|journal=Nature|volume=537|issue=7620|pages=374–377|arxiv=1607.08265|bibcode=2016Natur.537..374M|doi=10.1038/nature18620|pmid=27462808}}</ref>, але джерелом енергії, як і для нейтронних зір, слугувало сповільнення обертання сильно намагніченої зорі<ref name=":0" />.

Багаторічні спостереження за [[Масив таймінгу пульсарів|масивом таймінгу пульсарів]] дозволили в 2023 році вперше виявити [[Гравітаційне реліктове випромінювання|гравітаційно-хвильовий фон]]<ref>{{Cite web|url=https://www.jpl.nasa.gov/news/15-years-of-radio-data-reveals-evidence-of-spacetime-murmur|title=15 Years of Radio Data Reveals Evidence of Spacetime Murmur|publisher=NASA Jet Propulsion Laboratory|accessdate=2023-06-30}}</ref>.

== Види пульсарів ==
Пульсари поділяють на два типи<ref name="aes_388">{{А-Е-С|Пульсари|388|p}}</ref>: 
* Радіопульсари, які випромінюють у радіодіапазоні.
* [[Рентгенівські пульсари]], імпульсне випромінювання яких спостерігають у [[Рентгенівське випромінювання|рентгенівському діапазоні]].
Більшість пульсарів спостерігаються в радіодіапазоні, хоча в деяких із них виявлено випромінювання й на інших ділянках спектру, зокрема, в рентгені<ref name="aes_388"/> (наприклад, пульсар [[Крабоподібна туманність|Крабоподібної туманності]]). 

На початку XX-го сторіччя було відомо більше 300 пульсарів, у [[Обсерваторія Паркса|Паркському]] огляді (2017 рік) зареєстровано 1031 пульсар{{Джерело?}} і їх кількість невпинно зростає. Тільки за допомогою радіотелескопу [[FAST]] з моменту його запуску в 2016 році і до серпня 2023 року було виявлено понад 800 нових пульсарів<ref>{{cite web|url= https://ukranews.com/ua/news/948200-gigantskyj-teleskop-kytayu-vyyavyv-ponad-800-pulsariv |title= Гігантський телескоп Китаю виявив понад 800 пульсарів |date= 07.08.2023 |author=Тимофій Борзенко |work= Українські новини}}</ref>.<br/>Радіопульсар є кінцевою стадією еволюції {{Джерело?|одиночної}} масивної зорі. Нейтронна зоря утворюється в результаті спалаху [[Наднова|наднової]]. Навколо молодих радіопульсарів спостерігаються [[плеріон]]и<ref name="АЕС_360">{{А-Е-С|Плеріони|360|p}}</ref>. Із часом період радіопульсара збільшується, а потужність випромінювання спадає, плеріони перетворюються на залики оболонкового типу<ref name=aes_160>{{А-Е-С|Залишок наднової|161|z1}}</ref>. 

Пульсації рентгенівського випромінювання вперше виявили у [[Центавр X-3|Центавра X-3]] 1971 року, за допомогою супутника [[Ухуру]]<ref name="Giacconi71" />. Більшість відомих рентгенівських пульсарів (близько 40) входять до складу тісних подвійних систем і мають [[акреційний диск|акреційні диски]]. Відомі також одиночні рентгенівські пульсари&nbsp;— [[магнетар]]и. Вони мають магнітне поле в 1000 разів сильніше, ніж у звичайних нейтронних зір і проявляються у вигляді аномальних рентгенівських пульсарів і джерел повторювальних [[гамма-спалахи|гамма-спалахів]].

У радіопульсарів спостерігаються стрибкоподібні зменшення періодів&nbsp;— [[глітч (астрономія)|глітчі]]{{Джерело?}}. Їх намагаються пояснювати перебудовою внутрішньої структури нейтронної зорі, наприклад зсувами кори (зоретрусами) або фазовими переходами ядерної речовини.

У 1991–1994 роках поблизу пульсарів [[Ліч (зоря)|PSR B1257+12]] і [[PSR B1620-26]] за [[Ефект Доплера|доплерівським зсувом]] радіовипромінювання відкрито 4 [[Пульсарні планети|екзопланети]].

Особливий інтерес становлять спостереження пульсарів, що входять до складу [[Подвійні зорі|подвійних систем]]. Перший [[Подвійний пульсар|подвійний радіопульсар]] відкрили 1972 року Халс і Тейлор. У 2004 відкрито систему з 2 нейтронних зір, причому з обох спостерігається пульсуюче радіовипромінювання. Спостереження таких систем дозволяють виявити втрати енергії за рахунок випромінювання [[гравітаційні хвилі|гравітаційних хвиль]], які передбачено [[Загальна теорія відносності|загальною теорією відносності]].

== Система позначень ==
{{Розширити розділ}}

== Магнітосфера пульсара ==
[[Магнітосфера]] пульсара складається з [[електрон]]но-[[позитрон]]ної плазми, яка рухається в магнітному полі нейтронної зорі. Зовнішня межа магнітосфери — світловий циліндр, на якому лінійна швидкість обертального руху плазми досягає швидкості світла. Магнітосфера пульсара має порядок розміру Землі — десятки тисяч кілометрів. Потужне [[магнітне поле]] нейтронної зорі індукує поблизу її поверхні електричне поле. Найбільше електричне й магнітне поле досягається в полярній шапці поблизу магнітної осі. Розмір полярної шапки приблизно 1 км. Електронно-позитронні пари [[Народження пар|народжуються]] з вакууму під дією електричного поля в приповерхневому шарі висотою близько 100 метрів. Заряджені частинки рухаються вздовж магнітних силових ліній. Деякі магнітні силові лінії обриваються на світловому циліндрі. Тому заряди, які по них рухалися, стікають по поверхні циліндра і далі по останній замкненій силовій лінії ([[Сепаратриса (математика)|сепаратрисі]]) на поверхню нейтронної зорі. Під час руху зарядів виникає [[пондеромоторна сила]], яка сповільнює обертання зорі. Таким чином енергія на утворення й випромінення магнітосфери береться з кінетичної енергії обертання. Плазма вморожена в магнітне поле, електрони під час руху вздовж силових ліній зазнають прискорення й [[Синхротронне випромінювання|випромінюють]]. Поблизу поверхні нейтронної зорі енергія квантів випромінювання сягає 10<sup>12</sup> еВ, а на світловому циліндрі вона спадає до радіодіапазону. Так утворюється випромінювання пульсара{{Джерело?}}.

== Пульсарні відскакування ==
Пульсарне відскакування ({{lang-en|pulsar kick}}) — спостережуваний феномен, суть якого полягає в тому, що нейтронні зорі — залишки наднових — рухаються з надмірно великими швидкостями відносно навколишніх зір. За оцінками просторового розподілу багато радіопульсарів мають швидкості близько 30-40 км/с. Також відомо немало пульсарів зі швидкостями 200-500 км/с, а в деяких випадках оцінки швидкостей сягають 2000 км/с. Наприклад, зоря B1508+55 має швидкість 1100 км/с та траєкторію, спрямовану назовні [[Чумацький Шлях|Галактики]]. Дуже переконливий зразок пульсарного відскакування можна спостерігати в туманності Гітара, де ударна хвиля, генерована пульсаром, рухається відносно туманності — залишку наднової — зі швидкістю 800 км/с{{Джерело?}}.

Існує дві основних гіпотези виникнення таких великих швидкостей{{Джерело?}}. Згідно з однією з них вони з'являються внаслідок розпаду [[Подвійна зоря|подвійних систем]] (ефект Блаау). Якщо вибух у подвійній системі відбувається миттєво, швидкість, яку набувають зорі, що розлітаються, повністю визначається їх початковими та остаточними масами, періодами обертання та ексцентриситетом. Припустимо, маємо систему, що складається з гелієвої зорі масою 10 {{Маса Сонця|link=yes}} та нейтронної зорі масою 1 {{Маса Сонця}}. Під час колапсу гелієва зоря скине 90&nbsp;% своєї маси, і система розлетиться. При цьому швидкості компонентів можуть бути близькими до початкових (але не перевищуватимуть їх). Максимальна швидкість нейтронної зорі в такій системі сягає 500 км/с, при цьому швидкість гелієвої зорі буде близько 50 км/с. Механізм Блаау разом із сучасним сценарієм еволюції подвійних систем може пояснити швидкості до 700 км/с. Один з головних наслідків цієї теорії — нейтронна зоря, яка швидко рухається, має бути старою. Якщо досліджуваний радіопульсар має теплове рентгенівське випромінювання, що пов'язане з охолодженням пульсара і свідчить про його молодість, механізм Блаау для цієї зорі можна відкинути.

За гіпотезою [[Шкловський Йосип Самуїлович|Шкловського]] пульсарні відскакування виникають внаслідок асиметрії у вибуху [[Наднова|наднової]]. Якщо припустити, що під час колапсу частина енергії виділяється [[Анізотропія|анізотропно]], то із [[Закони Ньютона|закону збереження імпульсу]] можна вирахувати, що швидкості можуть сягати 3000 км/с{{Джерело?}}. Існують різноманітні гіпотези щодо причин такої асиметрії. Чугай (1984) помітив, що в потужному магнітному полі нейтронної зорі, що формується, має проявлятися ефект несиметричного випромінювання [[нейтрино]]{{Джерело?}}. Детальні розрахунки показують, що навіть у надпотужних магнітних полях за рахунок цього ефекту неможливо досягнути швидкостей понад 100 км/с{{Джерело?}}. Однак в останні роки інтенсивно розвиваються моделі несиметричного випромінювання нейтрино. В моделі Кусенко пульсарне відскакування обумовлене випромінюванням [[Стерильне нейтрино|стерильного нейтрино]], що є одним із кандидатів у [[Темна матерія|темну матерію]]{{Джерело?}}. 

Другий можливий механізм запропонував Липунов (1983) — [[приплив]]не викривлення зорі, що колапсує. Але цей ефект може бути суттєвим лише в маломасивних подвійних системах із [[Білий карлик|білими карликами]]. За оцінками такий механізм може давати швидкості до кількох тисяч кілометрів на секунду{{Джерело?}}. Також як можливий механізм розглядається несиметричній підпал речовини білого карлика внаслідок викривлення його форми.

== Карликові імпульси ==
Деякі старі пульсари перестають випромінювати на певні періоди часу&nbsp;— це явище називається «обнуленням». Механізм, що лежить в основі цього явища залишається невідомим{{сумнівно}}, оскільки магнітосферу в стані занулення важко досліджувати через відсутність емісійних вимірювань. 2023 року китайські дослідники за допомогою радіотелескопа [[FAST]] виявили спорадичні, слабкі, вузькі імпульси у стані загасання пульсара B2111+46. Вони назвали їх «карликовими імпульсами»<ref>{{cite web|url= https://ukranews.com/ua/news/951365-kytajski-vcheni-vidkryly-novu-formu-vyprominyuvannya-pulsariv-za-dopomogoyu-radioteleskopu-fast |title=Китайські вчені відкрили нову форму випромінювання пульсарів за допомогою радіотелескопу FAST. |date=24.08.2023 |author=Тимофій Борзенко| work= [[Українські новини]]}}</ref>{{неавторитетне джерело}}.

== Див. також ==
* [[Відцентровий механізм прискорення]]
* [[Tempo (астрономія)|Tempo]]
* [[Einstein@Home]]

== Примітки ==
{{reflist|refs=
<ref name=Giacconi71>{{citation | display-authors=1 | last1=Giacconi | first1=R. | last2=Gursky | first2=H. | last3=Kellogg | first3=E. | last4=Schreier | first4=E. | last5=Tananbaum | first5=H. | title=Discovery of Periodic X-Ray Pulsations in Centaurus X-3 from UHURU | journal=Astrophysical Journal | date=1971 | volume=167 | pages=L67 | doi=10.1086/180762 | bibcode = 1971ApJ...167L..67G }}</ref>

}}

== Література ==
* Липунов&nbsp;В.&nbsp;М. ''Астрофизика нейтронных звёзд''. Москва: Наука, 1987.

== Посилання ==
{{ external media | align = right | width = 350px
| video1 = 1.&nbsp;[https://www.youtube.com/watch?v=fPwkcZCNokk Як народжуються та існують нейтронні зорі]&nbsp;// Канал «Цікава наука» на [[YouTube]], 31 травня 2020.
}}
* [http://www.astronet.ru/db/msg/1188563 ''Физика космоса. Маленькая энциклопедия'', М.: Советская Энциклопедия, 1986]
* [http://www.atnf.csiro.au/research/pulsar/psrcat/  ATNF Pulsar Catalogue] — каталог пульсарів Австралійського національного телескопа
* [http://xray.sai.msu.ru/~polar/html/publications/cat/x-ray_n2.www Каталог рентгенівських пульсарів Астрономічного інституту ім. Штернберга (Москва)]
* {{citation | display-authors=1
|arxiv=1706.04459
|doi = 10.1093/mnras/stx2126
|year = 2017
|month = Aug
|volume = 473
|issue = 1
|pages = 116—135
|author = E. F. Keane |author2= E.D. Barr, A. Jameson, V. Morello, M. Caleb, S. Bhandari, E. Petroff, A. Possenti, M. Burgay, C. Tiburzi, M. Bailes, N. D. R. Bhat, S. Burke-Spolaor, R.P. Eatough, C. Flynn, F. Jankowski, S. Johnston, M. Kramer, L. Levin, C. Ng, W. van Straten, V. Venkatraman Krishnan
|title = The SUrvey for Pulsars and Extragalactic Radio Bursts (SUPERB) I. Survey description and overview
|journal = [[Monthly Notices of the Royal Astronomical Society]]}}

{{експерт}}
{{Зорі}}
{{Наднові (навігація)}}
{{Нейтронна зоря}}

[[Категорія:Нейтронні зорі]]
[[Категорія:Пульсари|*]]