Перегляд вихідного коду сторінки Портал:Українська наука/Основні терміни і поняття точних наук

{{#switch: {{#expr: {{#time:s}} mod 5}}

|0=



[[Файл:Construction of Reuleaux triangle.svg|thumb|120пкс|праворуч|Побудова трикутника Рело]]
'''Трику́тник Рело́''' ({{lang-en|Reuleaux triangle}})&nbsp;— Пласска[[Опукла множина|опукла]] геометрична фігура
Серед інших фігур сталої ширини трикутник Рело виділяє низка його граничних властивостей&nbsp;— найменша площа, найменший можливий кут при вершині, найбільша асиметричність щодо центру. Також трикутник набув поширення в техніці&nbsp;— на його основі були створені [[Кулачковий механізм|кулачкові]] та [[Грейферний механізм|грейферні]] механізми, роторний [[двигун Ванкеля]], і навіть [[дриль|дрилі]], що дозволяють свердлити квадратні отвори.

[[Франц Рело|Рело]] не є першовідкривачем цієї фігури, хоча він і детально дослідив її. Зокрема, він розглядав питання про те, скільки контактів (в [[Кінематична пара|кінематичних парах]]) необхідно, щоб запобігти рухові плоскої фігури, і на прикладі викривленого трикутника, вписаного в [[квадрат]], показав, що навіть трьох контактів може бути недостатньо для того, щоб фігура не оберталася{{sfn|Moon. The Machines of Leonardo Da Vinci and Franz Reuleaux|2007|p=240}}.::::::::::::::::[[Трикутник Рело|''читати далі'']]

|1=

[[Файл:Image-Al-Kitāb al-muḫtaṣar fī ḥisāb al-ğabr wa-l-muqābala.jpg|thumb|200px|Сторінка з «Алгебри» [[аль-Хорезмі]]&nbsp;— перського математика, від імені якого походить слово ''алгоритм''.]]
'''Теорія алгоритмів''' ({{lang-en|Theory of computation}})&nbsp;— окремий розділ [[Математика|математики]], що вивчає загальні властивості [[алгоритм]]ів. Виникла в 30-х роках 20 століття.

Алгоритми, проте, простежуються в [[Математика|математиці]] протягом всього часу її існування. Необхідність точного математичного уточнення інтуїтивного поняття алгоритму стала неминучою після усвідомлення неможливості існування алгоритмів розв'язку багатьох масових проблем, в першу чергу пов'язаних з [[арифметика|арифметикою]] та [[математична логіка|математичною логікою]] (проблеми істинності арифметичних формул та формул першопорядкового числення предикатів, 10-та проблема Гільберта про розв'язність [[діофантове рівняння|діофантових рівнянь]] та ін.). Для доведення неіснування алгоритму треба мати його точне математичне визначення, тому після сформування поняття алгоритму як нової та окремої сутності першочерговою стала проблема знаходження адекватних формальних моделей алгоритму та дослідження їх властивостей. При цьому формальні моделі були запропоновані як для первісного поняття алгоритму, так і для похідного поняття алгоритмічно обчислюваної функції.

Вперше поняття алгоритму з'явилося в працях [[Борель Еміль|Е. Бореля]] (1912) та [[Вейль Герман|Г. Вейля]] (1921).

Першими формальними моделями алгоритмічно обчислюваних функцій були ''λ-означувані функції'' ([[Алонзо Черч]], 1932) та ''загальнорекурсивні функції'' ([[Курт Гедель]], 1934). Вказані класи визначались як функції, графіки яких породжуються відповідно численням λ-конверсій та численням Ербрана-Геделя. В 1936 році [[Стівен Коул Кліні]] поширив поняття загальнорекурсивної функції на випадок часткових функцій, ввівши поняття частково рекурсивної функції, та описав клас таких функцій в чисто функціональних термінах. В 1943 році [[Еміль Пост]] запропонував модель обчислюваних функцій на основі введеного ним числення спеціального вигляду (''канонічних систем'')..::::::::::::::::[[Теорія алгоритмів|''читати далі'']]


|2=

[[Файл:X**4-0.5*x**3-5*x**2+2*x+4.svg|thumb|400px|Графік функції <math>y=x^4-0,5x^3-5x^2+2x+4\,\quad</math>]]

У [[математика|математиці]] '''рівняння четвертого степеня''' є результатом прирівнювання [[многочлен]]а четвертого степеня до нуля. Воно має такий загальний вигляд

: <math>\ ax^4+bx^3+cx^2+dx+e=0,</math>
де <math>\ a\ne 0.</math>

Рівняння четвертого степеня є рівнянням найвищого степеня, що дозволяє подання загального розв'язку у [[радикал (математика)|радикалах]].

[[Файл:Math+2.gif|thumb|100px|Лодовіко Феррарі]]
Рівняння четвертого степеня було вперше розглянуто [[математики|математиками]] [[Індія|Індії]] між [[400 до н. е.|400 до н.&nbsp;е.]] і [[200|200 н.&nbsp;е.]]

[[Лодовіко Феррарі]] першим відкрив розв'язок рівнянь четвертого степеня ([[1540]]), проте його робота мала один недолік.::::::::::::::::[[Рівняння четвертого степеня|''читати далі'']]



|3=
[[Файл:Science-symbol-13a.svg|міні|праворуч|200пкс|]]
'''Кіберне́тика''' ({{lang-en|cybernetics}}, {{lang-de|Kybernetik}})&nbsp;— [[наука]] про загальні принципи управління в різних системах: [[Техніка|технічних]], [[Біологія|біологічних]], [[Соціологія|соціальних]] та ін.

Інше визначення (Глушков)&nbsp;— наука про загальні закони одержання, зберігання, передавання й перетворення інформації у складних системах управління.

Слово «кібернетика» ({{Lang-el|мистецтво керманича}}) вперше вжив як термін для управління в загальному розумінні давньогрецький філософ Платон. Кібернетика як наука виникла лише в 40-х роках XX століття. У 1948 році з'явилася перша праця, присвячена питанням кібернетики&nbsp;— «Кібернетика, або управління і зв'язок у тварині і машині». Автор її&nbsp;— відомий американський учений Норберт Вінер. Видатний французький вчений Ампер запропонував називати кібернетикою науку про управління людським суспільством.

Основний об'єкт дослідження кібернетики&nbsp;— кібернетичні системи, які розглядаються абстрактно, незалежно від їх матеріальної природи. Приклади кібернетичних систем&nbsp;— [[Автоматична система керування|автоматичні регулятори в техніці]], ЕОМ, людський [[Головний мозок|мозок]], біологічні популяції, людство. Кожна така система є множиною взаємопов'язаних об'єктів (елементів системи), які здатні сприймати, запам'ятовувати та переробляти інформацію, а також обмінюватися нею. Початком історії кібернетики вважають [[1947]]&nbsp;р.&nbsp;— рік виходу в світ книги Н.&nbsp;[[Норберт Вінер|Вінера]] «Кібернетика». Сучасна кібернетика складається з ряду розділів, які є самостійними науковими напрямами. Застосування кібернетичного методу досліджень до різного роду систем привело до виникнення таких галузей, як технічна, економічна, біологічна, медична кібернетика тощо. Теоретичне ядро кібернетики утворюють [[теорія інформації]], [[теорія алгоритмів]], [[теорія автоматів]], [[дослідження операцій]], [[теорія оптимального управління]], [[теорія розпізнавання образів]].::::::::::::::::[[Кібернетика|''читати далі'']]

|4=


[[Файл:Image-Al-Kitāb al-muḫtaṣar fī ḥisāb al-ğabr wa-l-muqābala.jpg|thumb|200px|Сторінка з «Алгебри» [[аль-Хорезмі]]&nbsp;— перського математика, від імені якого походить слово ''алгоритм''.]]

'''Алгори́тм''' ({{Abbr|латинізов.|Латинізоване написання|}} ''Algorithmi'' за [[Арабська мова|араб.]] ім’ям [[Узбеки|узб.]] [[Математик|математика]]  [[аль-Хорезмі]])&nbsp;— набір [[Інструкція (програмування)|інструкцій]], які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату [[Розв'язання задач|розв’язання задачі]] за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують [[блок-схема|блок-схеми]].

Для [[Комп'ютерна програма|комп’ютерних програм]] алгоритм є списком деталізованих інструкцій, що реалізують процес обчислення, який, починаючи з початкового стану, відбувається через послідовність логічних станів, яка завершується кінцевим станом. Перехід з попереднього до наступного стану не обов’язково детермінований&nbsp;— деякі алгоритми можуть містити елементи випадковості..::::::::::::::::[[Алгоритм|''читати далі'']]
|5=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[с|''читати далі'']]

|6=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[с|''читати далі'']]

|7=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[''читати далі'']]

|8=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[''читати далі'']]

|9=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[с|''читати далі'']]

|10=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[''читати далі'']]

|11=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[с|''читати далі'']]


|12=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[''читати далі'']]


|13=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]

.::::::::::::::::[[с|''читати далі'']]

|14=
[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[''читати далі'']]


|15=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[с|''читати далі'']]


|16=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[с|''читати далі'']]


|17=
[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[''читати далі'']]

|18=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[с|''читати далі'']]

|19=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[''читати далі'']]

|20=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[''читати далі'']]

|21=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[с|''читати далі'']]


|22=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[с|''читати далі'']]


|23=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]

.::::::::::::::::[[''читати далі'']]

|24=
[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[''читати далі'']]


|25=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[с|''читати далі'']]


|26=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[с|''читати далі'']]


|27=
[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[''читати далі'']]
|28=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[с|''читати далі'']]

|29=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[''читати далі'']]

|30=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[''читати далі'']]

|31=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[с|''читати далі'']]


|32=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[с|''читати далі'']]


|33=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]

.::::::::::::::::[[''читати далі'']]

|34=
[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[''читати далі'']]


|35=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[с|''читати далі'']]


|36=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[с|''читати далі'']]


|37=
[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[''читати далі'']]
}}
<noinclude>
[[Категорія:Портал:Українська наука|о]]
</noinclude>