Перегляд вихідного коду сторінки Портал:Українська наука/Основні терміни і поняття природничих наук

{{#switch: {{#expr: {{#time:s}} mod 23}}

|0=

'''Матерія''' ({{lang-en|matter, substance}}; {{lang-de|Stoff m, Materie f}})&nbsp;— основа [[буття]], яка проявляється у всій різноманітності і багатогранності [[Об'єкт (філософія)|об'єктів]], процесів, явищ мікро-, макро- і мегасвіту. Існує в русі, розвитку та взаємоперетвореннях.

Традиційно в фізичній картині світу виділяються два фундаментальні види матерії&nbsp;— [[речовина]] та [[Поле (фізика)|фізичні поля]]. Однак, такий поділ є умовним, оскільки в рамках [[квантова теорія поля|квантової теорії поля]] будь-яка частинка описується [[Квантування (квантова механіка)|квантованим]] [[фізичне поле|фізичним полем]]. Квантування полів надає їм ознаки корпускулярності. Різниця між, наприклад, [[електрон]]ами, які традиційно вважаються частинками речовини, і [[електромагнітне поле|електромагнітним полем]] в тому, що кванти електромагнітного поля, [[фотон]]и, є [[бозон]]ами, тоді як електрони&nbsp;— [[ферміон]]ами. Іншою ознакою, за якою матерію можна поділити на речовину й фізичні поля є наявність або відсутність [[маса|маси]]. Якщо застосовувати таку класифікацію, то [[W і Z бозони]] потрібно було б віднести до речовини, тоді як [[нейтрино]] до полів. Загалом, для фізиків такий поділ несуттєвий.::::::::::::::::[[Матерія (фізика)|''читати далі'']]


|1=

[[Файл:Eukaryota diversity 2.jpg|120пкс|праворуч]]
«'''Життя́'''» ('''Vitae'''; синонімія: ''Biota'', ''Eobionti''<ref name="biolib-id14772">http://www.biolib.cz/en/taxon/id14772/ Систематична база даних biolib;</ref>)&nbsp;
— це явище, що є сукупністю фундаментальних загальнобіологічних ознак ([[метаболізм]]у, [[гомеостаз]]у, [[ріст|росту]], [[Розвиток|розвитку]], [[Рефлекс (біологія)|відповіді на подразнення]], [[розмноження]], [[Еволюція|еволюції]] тощо), які характеризують живих істот, відрізняючи їх від неживих об'єктів. Життя визначається як форма існування [[Матерія (фізика)|матерії]], найхарактернішими рисами якої є обмін речовин, [[самооновлення]] та самовідтворення<ref>http://www.slovnyk.net/index.php?swrd=%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F Термін «Життя», Тлумачний словник українськоїмови;</ref>. Вивченням властивостей життя займається наука біологія, яка покликана з'ясувати фундаментальні закони його існування та безперервності у часі.

Життя — це форма існування дієвих інструкцій з організації матерії. Якщо інструкції виконуються — тоді цей процес називається [[Життєдіяльність|життєдіяльністю]].  Життю не обов'язково притаманний метаболізм, гомеостаз, ріст, розвиток, відповідь на подразнення, розмноження, еволюція на конкретному етапі існування..::::::::::::::::[[Життя|''читати далі'']]



|2=

[[Файл:Nitrate-ion-elpot.png|thumb|[[Електростатичний потенціал]] йону нітрату NO<sub>3</sub><sup>−</sup>]]
'''Іон''', ''йон'' ({{lang-el|ιόν}} — «той, що йде») — електрично заряджена частинка речовини, що утворилася з [[атом]]а або атомної групи внаслідок втрати або приєднання до них [[електрон]]ів.

'''Іон'''&nbsp;— це [[атом]] або група атомів, що мають електричний заряд. Негативно заряджені іони, що мають більше [[електрон]]ів в своїх електронних оболонках, аніж [[протон]]ів в [[Ядро (атом)|ядрах]] (наприклад, [[Хлор|Cl]]<sup>−</sup>), називаються [[аніон]]ами і в розчинах притягуються до [[анод]]у. Позитивно заряджені іони, які мають менше електронів, ніж протонів (наприклад, [[Натрій|Na]]<sup>+</sup>), називаються [[катіон]]ами і притягуються до [[катод]]у. Процес перетворення нейтральних атомів або груп атомів на іони називається [[іонізація|іонізацією]]. Багатоатомні аніони, що містять [[кисень]], часто називають «оксианіонами» (наприклад, SO{{su|p=2−|b=4}}).

Іони можуть існувати самостійно у всіх агрегатних станах речовини, в електричному полі здатні бути переносниками струму (катіони мігрують до негативного [[електрод]]а&nbsp;— [[катод]]а, аніони&nbsp;— до позитивного, [[анод]]а).::::::::::::::::[[Іон|''читати далі'']]


|3=

[[Файл:K2-big.jpg|thumb|right|200px|[[K2]], [[Пакистан]]]]


'''Гори'''&nbsp;— обширні ділянки земної поверхні з різкими коливаннями висот і контрастними формами рельєфу, піднесені вище 600&nbsp;м над рівнем моря.

В результаті тектонічних рухів ([[орогенез]]у) виникають тектонічні гори, а як результат вулканічних процесів&nbsp;— вулканічні гори. Остаточний вигляд їм надають [[денудація|денудаційні]] процеси.

Найвища гора на Землі&nbsp;— [[Джомолунгма]], котра має у висоту 8&nbsp;848 метрів над рівнем моря. Якщо вимірювати різницю висот між вершиною та підводною основою&nbsp;— найвищою горою на Землі можна вважати вулкан [[Мауна-Кеа]], котрий, рахуючи вище наведеним способом, нарховує 10&nbsp;230 метрів, з яких тільки 4&nbsp;207 здіймаються над рівнем моря. Якщо рахувати за віддаленістю від центру Землі&nbsp;— найвіддаленішою від центру точкою земної поверхні є [[стратовулкан]] [[Чімборасо]]. Найвища відома гора в Сонячній системі&nbsp;— гора [[Олімп (Марс)|Олімп]], [[щитовий вулкан]] на [[Марс (планета)|Марсі]], який має висоту 22&nbsp;км.

За генезисом усі гори поділяють на два великих класи.::::::::::::::::[[Гори|''читати далі'']]

|4=
[[Файл:Kochendes wasser02.jpg|thumb|120пкс|праворуч|[[Вода]]&nbsp;— одна з найбільш розповсюджених на [[Земля|Землі]] речовин.]]

'''Речовина́'''&nbsp;— вид [[Матерія (фізика)|матерії]], яка характеризується [[Інваріантна маса|масою]] та складається з [[елементарна частинка|елементарних частинок]] ([[електрон]]ів, [[протон]]ів, [[нейтрон]]ів, [[Мезони|мезонів]] тощо). Характерною властивістю таких частинок є відмінні від нуля [[баріонний заряд]] або [[лептонний заряд]]. Терміном '''хімічна речовина''' позначають головним чином матерію&nbsp;— речовину організовану в [[атом]]и, [[молекула|молекули]] тощо<ref>[http://www.xumuk.ru/encyklopedia/721.html www.xumuk.ru] {{ref-ru}}</ref>. Фізичні та хімічні властивості речовин зумовлюються взаємодією між електронами та [[ядро атома|атомними ядрами]], а також між атомами, молекулами, йонами. [[хімічна речовина|Хімічні речовини]], що складаються з атомів одного виду, є [[проста речовина|простими]], з атомів різних видів&nbsp;— складними. Складні хімічні речовини розділяються на [[органічні речовини|органічні]] і [[неорганічні речовини|неорганічні]].::::::::::::::::[[Речовина́|''читати далі'']]

|5=

[[Зображення:Hydrogen.svg|thumb|180px|Протон оточений електронною хмарою]]

'''А́том во́дню'''&nbsp;(''Гідроген'') — найпростіший із [[атом]]ів [[хімічний елемент|хімічних елементів]].

Він складається з позитивно зарядженого [[ядро атома|ядра]], яке для основного [[ізотоп]]а є просто [[протон]]ом, і одного [[електрон]]а.

Квантовомеханічна задача про дозволені енергетичні стани атома водню розв'язується точно. Зважаючи на цю обставину, [[хвильова функція|хвильові функції]], отримані як [[власна функція|власні функції]] цієї задачі, є базовими для розгляду решти елементів [[періодична система елементів|періодичної таблиці]]. Саме тому атом водню має велике значення для [[фізика|фізики]] й [[хімія|хімії]].

До складу атома водню входить ядро з [[маса|масою]] M і [[заряд]]ом +e та електрон із зарядом -e. Взаємодія між ними&nbsp;— [[закон Кулона|кулонівське притягання]].::::::::::::::::[[Атом водню|''читати далі'']]

|6=


'''Статисти́чна фі́зика''' — розділ [[Теоретична фізика|теоретичної фізики]], що вивчає системи з дуже великим числом частинок у стані локальної [[рівновага|рівноваги]].

Звичайно, при дослідженні таких систем нас не цікавить майже випадкова поведінка кожної конкретної мікроскопічної частинки. Статистична фізика саме відслідковує, як з таких мікроскопічних рухів складається усереднена еволюція системи в цілому.

Статистична фізика дає обґрунтування [[термодинаміка|термодинаміці]] багатьох реальних систем: ідеальних газів, реальних газів, квантових газів, простих конденсованих середовищ (наприклад, ідеальних кристалів, спінових ланцюжків). 
Зокрема, вона дає тлумачення фізичної природи запроважденого в термодинаміці терміну [[термодинамічна ентропія|ентропії]], і пояснює закон 
неспадання ентропії..::::::::::::::::[[Статистична фізика|''читати далі'']]


|7=


'''Хімі́чний елеме́нт''' (заст. '''первень'''<ref>Словник синонімів [[Караванський Святослав Йосипович|Караванського]]</ref>) &nbsp;— тип [[атом]]ів з однаковим [[атомний номер|зарядом атомних ядер]] (тобто однаковою кількістю [[протон]]ів в [[Ядро атома|ядрі атому]]) і певною сукупністю властивостей. [[Маса]] ядра атома хімічного елементу може бути різною, в залежності від кількості [[нейтрон]]ів у ньому. Сукупність атомів елементу з однаковою масою називається [[нуклід]]ом, а ізотопами називаються атоми одного елементу з різними масами. Атоми даного хімічного елементу відрізняються від атомів інших елементів величиною [[електричний заряд|заряду]] [[ядро (атом)|ядра]], кількістю та характером розміщення [[електрон]]ів навколо ядра, розмірами і [[хімічні властивості|хімічними властивостями]]. У нейтрального атома число електронів на [[електронна оболонка|електронних оболонках]] дорівнює заряду ядра. У разі, коли кількість електронів не збігається з кількістю протонів у ядрі, утворюється й[[іон|он]], однак це іон відповідного хімічного елемента.

Кількість атомів хімічного елемента не змінюється при [[хімічна реакція|хімічних реакціях]]. Для перетворення атома одного хімічного елемента в інший необхідні [[ядерна реакція|ядерні реакції]]. Зокрема, за допомогою ядерних реакцій отримують нові хімічні елементи, які не існують у природі. На [[2010]] рік було відомо 118 хімічних елементів: з них 89 виявлені в [[природа|природі]], інші отримані штучно в результаті [[ядерні реакції|ядерних реакцій]]. Усі відомі нині речовини, а їх уже 20 000 000, утворені атомами різних хімічних елементів..::::::::::::::::[[Хімічний елемент|''читати далі'']]

|8=

'''Квантова еволюція''' (від лат. quantum&nbsp;— скільки)&nbsp;— термін введений [[Джордж Гейлорд Сімпсон | Дж. Сімпсоном]] (1944) для позначення особливої форми філетичної еволюції ([[макроеволюція | макроеволюції]]), що відбувається при переході даної [[популяція | популяції]] з однієї [[адаптація | адаптивної]] вершини на іншу (нову або ту, що залишалася перш незайнятою). При такому переході вона повинна перетнути певну адаптивну «долину». Перехід на нову адаптивну вершину зазвичай роблять невеликі популяції, еволюція відбувається з надзвичайно високими швидкостями.

Концепція пояснює високі темпи еволюції при формуванні великих [[таксон]]ів ([[родина (біологія) | родин]], [[ряд (біологія) | рядів]], [[клас (біологія) | класів]] і&nbsp;т.&nbsp;д.).::::::::::::::::[[Квантова еволюція|''читати далі'']]

|9=

'''Відносна густина''', ({{lang-en|relative density}}, {{lang-ru|относительная плотность}}, {{lang-de|relative Dichte f}}) — безрозмірна [[фізична величина]], що дорівнює відношенню [[Густина речовин (таблиця)|густини речовини]], яка розглядається, до густини іншої речовини. 

Для системного порівняння густин ряду речовин приймають [[еталон]]ну речовину, якою найчастіше використовують [[дистильована вода|дистильовану воду]]. Густина дистильованої води при +20 ºС дорівнює 998,203 кг/м<sup>3</sup>, а при температурі максимальної густини (+4 ºС) становить 999,973 кг/м<sup>3</sup>.

Визначення відносної густини для рідини при +20 ºС зазвичай здійснюється шляхом ділення маси певного об'єму рідини до маси води цього ж обсягу при цій же температурі. При цьому отримують відносну густину речовини щодо густини води при +20 ºС і позначають цю величину як <math>d_{20}^{20}</math>, де цифра зверху ставиться до досліджуваної речовини, а знизу до температури води.::::::::::::::::[[Відносна густина|''читати далі'']]

|10=


'''Осадонакопичення''' ({{lang-ru|осадконакопление}}, {{lang-en|sedimentation}}; {{lang-de|Sedimentanhäufung f, Sedimentation f}}) – 
[[Файл:Triassic Utah.JPG|thumb|120пкс|праворуч|Осадові породи. Середній [[тріас]]. [[Юта]], [[США]]. ]]

'''Осадонакопичення''' - процес взаємодії поверхневих геосфер [[Земля|Землі]] – [[Атмосфера Землі|атмосфери]], [[гідросфера|гідросфери]] і [[літосфера|літосфери]] за участю різних організмів ([[біосфера|біосфери]]), який веде до утворення осадів на поверхні суші, в ріках, озерах, морях, океанах. 

Джерело енергії для процесу осадконакопичення – [[сонячна радіація]], що трансформується на поверхні Землі і у водних басейнах в різні біологічні і геологічні процеси. Джерелом речовини для утворення осадів є продукти вивітрювання і перемиву порід суші, берегів водних басейнів, життєдіяльності організмів, вулканічних вивержень і матеріалу, що надходить із [[космос]]у..::::::::::::::::[[Осадонакопичення|''читати далі'']]

|11=


{{otheruses|сузір'я (значення)}}[[Файл:ORI uk.svg|thumb|120пкс|праворуч|[[Оріон (сузір'я)|Оріон]] — це відоме сузір'я, яке можна побачити із будь-якого місця на планеті протягом усього року. Сузір'я Оріон має форму, що нагадує фігуру мисливця.]]

'''Сузір'я''' — одна з 88 ділянок, на які поділена [[небесна сфера]]. У менш формальному контексті термін вживається для назви групи зір, взаємне розташування яких складає якусь фігуру чи контур.

Деякі відомі сузір'я містять добре помітні фігури, складені яскравими зірками, які легко впізнати, наприклад, [[Велика Ведмедиця (сузір'я)|Велика Ведмедиця]] (контур ковша), [[Оріон (сузір'я)|Оріон]] (фігура мисливця), [[Лев (сузір'я)|Лев]] (контур лежачого лева), [[Скорпіон (сузір'я)|Скорпіон]]. Інші сузір'я не мають таких визначних контурів і містять менш яскраві зорі. Розподіл зір між сузір'ями довільний, і різні культури виділяють на небі різні сузір'я. Однак декілька найпомітніших контурів, складених яскравими зорями, виділяються більшістю культур, хоча, звичайно, вони отримують різні назви; такими є сузір'я Оріона й Скорпіона.

Зорі в сузір'ї рідко мають якийсь зв'язок одна з одною. Насправді вони розташовані в [[Чумацький Шлях|нашій галактиці]] далеко одна від одної і лише випадково опиняються поруч, якщо їх розглядати саме з [[Земля|Землі]]. Цікавий виняток із цього правила становить {{не перекладено|група зір сузір'я Великої Ведмедиці||en|Ursa Major moving group}}.
.::::::::::::::::[[Сузір'я|''читати далі'']]

|12=

'''Біологічні рідини''' являють собою суміш [[вода|води]], [[мінеральні солі|мінеральних солей]], [[білок|білка]] та ліотропних рідких кристалів.

До біологічних рідин відносяться: 
* сироватка (плазма) [[кров]]і, 
* [[слина]], 
* [[шлунковий сік]], 
* [[жовч]], 
* [[сеча]], 
* [[панкреатичний сік]], 
* [[цереброспінальна рідина]], 
* [[лімфа]], 
* [[сльози|сльозна рідина]], 
* секрет статевої залози, 
* синовіальні рідини, 
* ранева рідина (сукровиця).::::::::::::::::[[Біологічна рідина|''читати далі'']]


|13=

[[Файл:Tectonic plates boundaries detailed-en.svg|150пкс|праворуч|thumb|Тектонічні плити з векторами їх сучасного руху]]

'''Текто́ніка літосфе́рних плит'''&nbsp;— сучасна геологічна теорія, згідно з якою [[літосфера]] розділена на великі плити, які рухаються по [[астеносфера|астеносфері]] в горизонтальному напрямку. Біля [[серединно-океанічні хребти|серединно-океанічних хребтів]] [[літосферні плити]] нарощуються за рахунок речовини, яка піднімається з надр, і розходяться в сторони ([[спрединг]]). У глибоководних жолобах одна плита находить на іншу і поглинається [[Мантія Землі|мантією]] ([[субдукція]]). Там, де плити зіштовхуються між собою, виникає складчаста споруда ([[Колізія континентів|колізія]]). Тектоніку плит деякі геологи розглядають, як сучасний варіант гіпотези [[мобілізм]]у..::::::::::::::::[[Тектоніка плит|''читати далі'']]

|14=
[[Файл:Chemicals in flasks.jpg|120пкс|праворуч|]]
'''Неоргані́чна хі́мія'''&nbsp;— галузь [[наука|науки]] про [[хімічні елементи]], їх [[проста речовина|прості]] та складні [[Хімічна сполука|сполуки]] (крім [[органічні сполуки|органічних]]), а також закономірності перетворення цих речовин. Неорганічна хімія вивчає хімічні елементи і утворені ними прості і складні речовини (крім органічних сполук вуглецю). Забезпечує створення матеріалів новітньої техніки. На даний момент у світі нараховується близько 400 000 неорганічних речовин.

Теоретичним фундаментом неорганічної хімії є [[періодичний закон]] і заснована на ньому [[періодична система хімічних елементів]]. Найважливіше завдання неорганічної хімії полягає в розробці та науковому обґрунтуванні способів створення нових матеріалів з потрібними для сучасної техніки властивостями..::::::::::::::::[[Неорганічна хімія|''читати далі'']]



|15=


[[Файл:Maldives_triptychCoral_Atolls.jpg|thumb|right|150px|Коралові атоли]]

'''Ато́л''' ({{lang-ms|adol}}&nbsp;— замкнений)&nbsp;— [[корал]]овий [[острів]], який найчастіше має форму розірваного або суцільного кільця, що оточує неглибоку (до 100 м) [[лагуна|лагуну]].

Виникають атоли навколо [[острови|островів]] здебільшого [[вулкан]]ічного походження зі скелетних решток [[корали|коралів]] та [[червоні водорості|червоних водоростей]] і зустрічаються тільки у тропічних та субтропічних відкритих частинах [[океан]]ів. Кільце атола має вигляд [[вал]]у, що замикає внутрішню лагуну і зовні круто спадає в бік океану..::::::::::::::::[[Атол|''читати далі'']]


|16=

[[Файл:TPI1 structure.png|right|150px|thumb|Просторова структура тріозфосфат-ізомерази ({{PDB|1WYI}})]]

'''Ферме́нти''' або '''ензи́ми'''&nbsp;— органічні [[каталізатор]]и [[білок|білкової]] або [[РНК]] природи, які утворюються в живих організмах, здатних прискорювати перебіг хімічних реакцій в організмі. 

Ферменти [[каталіз]]ують більшість хімічних реакцій, які відбуваються в живих організмах. Вони можуть мати від одного до кількох [[Білки|поліпептидних ланцюгів]]&nbsp;— [[Білкова субодиниця|субодиниць]]. Кожен із ферментів має один або більше [[активний центр|активних центрів]], які визначають специфічність хімічної реакції, що каталізується даним ферментом. Крім активного центру деякі ферменти мають [[алостеричний центр]], який регулює роботу активного центру..::::::::::::::::[[Ферменти|''читати далі'']]


|17=
'''Катагенез''' ({{lang-ru|катагенез}}, {{lang-en|katagenesis}}, {{lang-de|Katagenese f, Katagenesis f (in der Geologie f)}}) у [[геологія|геології]]&nbsp;— природний процес зміни [[осадові гірські породи|осадових гірських порід]], що настає після [[діагенез]]у й передує [[метаморфізм]]ові. Полягає у значному ущільненні порід, утворенні мінералів вторинних і [[перекристалізація|перекристалізації]] речовини тощо.

Стадія  Катагенезу  при газонафтоутворенні

Розділяється на ряд підстадій: ранню – протокатагенез (буровугільний етап вуглефікації), середню – мезокатагенез (кам’яновугільний етап), пізню – апокатагенез (антрацитовий етап). Протокатагенез характеризується зануренням порід в зону температур 50-80<sup>0</sup>С і тисків 30,4-35,5 МПа. Процес подальшого фізико-хімічного перетворення органіки, але в більш жорстких термобаричних умовах, супроводжується переважно утворенням газоподібних вуглеводнів за рахунок відщеплення периферійних груп від вхідної макромолекули органічної речовини. Одночасно відбувається подрібнення (відділення низькомолекулярних вуглецевих сполук) та збільшення молекул органічної речовини (полімеризація основної матриці керогену), до кінця підстадії – дозрівання мікронафти (жирні кислоти частково декарбоксилюються, частково полімеризуються і переходять у полімерліпіди). Мезокатагенез (МК) – основна підстадія в історії утворення нафти. Вона розчленується на ряд градацій від МК1 до МК5.::::::::::::::::[[Катагенез|''читати далі'']]

|18=

'''Гомогенність фітоценозів''' ({{lang-en | homogeneity}} від {{lang-gr | homogenes}}&nbsp;— однорідний)&nbsp;— флористична і структурна однорідність [[фітоценоз]]ів. Данелія ({{lang-en | Dagnelie}}) сформулював наступні ознаки гомогенного [[угруповання]]: ймовірність знайти особину кожного [[вид (біологія) |виду]] постійна по всій площі спільноти, розподіл усіх видів відповідає закону [[розподіл Пуассона |розподілу Пуассона]], всі види розподілені незалежно, схожість майданчиків не залежить від відстані між ними у просторі. Ці ознаки Г.ф. сформульовані занадто жорстко і тому практично неможливо знайти [[рослинність]], яка задовольняла б їм усім одночасно, Г.ф. протиставляється гетерогенності фітоценозів.

[[Концепція континууму]] виключає абсолютну Г.ф., і віднесення спільнот до класу гомогенних або гетерогенних явищ залежить від обраного порогу. Наприклад, нерівномірність розподілу окремих видів можна розглядати як несуттєву ознаку і говорити про гетерогенність фітоценозів тільки у випадку чергування у просторі різних комбінацій видів ([[кореляційні плеяди |кореляційних плеяд]]). У таксономічному континуумі поняттю «Г.ф.» відповідає гомотопність [[фітоценон]]ів (стосовно не до фітоценозів, а до фітоценонів). Г.ф. досліджується за допомогою [[індекси гомогенності |індексів гомогенності]].
::::::::::::::::[[Гомогенність фітоценозів|''читати далі'']]

|19=


[[Файл:155 - Glacier Perito Moreno - Panorama de la partie nord - Janvier 2010.jpg|thumb|center|800px|[[Періто-Морено (льодовик)]].]]

На Землі 99% льодовикового льоду міститься у величезних льодах полярних областей, однак льодовики трапляються також у гірських хребтах усіх континентів, окрім Австралії, (у Гімалаях, Андах, Кордильєрах, Альпах, на Памірі, Кавказі, деяких високих горах Східної Африки, Мексики тощо), та на кількох високоширотних океанських островах.  

Льодовиковий лід — найбільший резервуар прісної води на Землі, який підтримує одну третину світового населення. Оскільки льодовикові маси залежать від довгострокових змін клімату (наприклад, опадів, середньої температури, хмарності), зміни льодовикових мас вважаються одними з найчутливіших індикаторів зміни клімату і є основним джерелом змін рівня океану.

Льодовик формується на земній поверхні, коли сніговий покрив не встигає повністю розтанути і/або випаруватися. Льодовики поширені.::::::::::::::::[[Льодовик|''читати далі'']]

|20=

[[Файл:Neuron, LangNeutral.svg|thumb|120пкс|праворуч|Типова структура нейрону:
'''a'''. Дендрит
'''b'''. [[Перикаріон]]
'''c'''. [[Ядро клітини|Ядро]]
'''d'''. [[Аксонний горбик]]
'''e'''. [[Мієлінова оболонка]]
'''f'''. [[Клітина Шванна]]
'''g'''. [[Перехоплення Ранв'є]]
'''h'''. Термінали аксону
]]
<p style="text-align: justify;">'''Дендрит''' (від {{lang-gr|δένδρον}} (déndron)&nbsp;— дерево)&nbsp;— це розгалужений відросток [[Нейрон|нейрону]], який отримує інформацію через [[Хімічний синапс|хімічні]] (або [[Електричний синапс|електричні]]) синапси від [[аксон]]ів (або дендритів і [[Сома (нейрофізіологія)|соми]]) інших нейронів і передає її через електричний сигнал тілу нейрона ([[перикаріон]]у), від якого виростає. Термін «дендрит» ввів до наукового обігу [[Швейцарія|швейцарський]] [[учений]]. William His у [[1889]] році.<ref name="Fiala 1999">{{cite book || last1 = Fiala | first1 = J.C. | last2 = Harris | first2 = K. M|editors = Stuart G, Spruston N, Hausser M. |title=Dendrites | publisher= Oxford University Press|date=1999 |pages=2-41 |chapter= Dendrite Structure|isbn= ISBN 0198566565.}}</ref></p>
[[Файл:A segment of pyramidal cell dendrite from stratum radiatum (CA1).jpg|thumb|300px|Сегмент дендрита [[Пірамідальна клітина|пірамідального нейрону]] із stratum radiatum (CA1) [[Гіпокамп (частина мозку)|гіпокампа]]. Червоним показані [[синапс]]и на дендритних шипиках, а голубим&nbsp;— синапси на дендритному стовбурі.]].::::::::::::::::[[Дендрит нейрона|''читати далі'']]


|21=

[[Файл:ТерасаІнгулу.JPG|thumb|right|left|300px|<center>Тераса в долині річки [[Інгул]] ([[Україна]], [[Кіровоградська область]], урочище [[Монастирище (урочище)|Монастирище]])</center>]]

'''Річкові́ тера́си''' ('''долинні тераси''', '''надзаплавні тераси''')&nbsp;— частини [[річкова долина|річкових долин]], які є відносно рівними, мало нахиленими (за течією та в бік [[Річище|річищ]]) східцеподібними утвореннями, що виникають у результаті спільної [[Акумуляція (геологія)|акумулятивно]]-[[Денудація|денудаційної]] діяльності постійних водотоків. У своїх нижніх частинах річкові [[Тераса (фізична географія)|тераси]], як правило, мають відносно круті [[Уступ (фізична географія)|уступи]], якими контактують із [[Заплава|заплавами]] річок; у верхніх — маловиразними «тиловими швами» межують зі схилами річкових долин чи інших терас. Під час [[Повінь|повеневих]] підйомів рівня води в річках тераси ніколи не затоплюються водами.

Утворення річкових терас, як правило, відбувається впродовж кількох основних етапів:
* Накопичення на дні річкових долин товщ [[Алювій|алювіальних відкладів]]. Найінтенсивніше такі процеси відбуваються у нижніх частинах річкових долин, де руйнівна й транспортувальна сила водотоку слабне, а річки досягають [[Профіль рівноваги|профілю рівноваги]]. Тут дрібні частинки гірських порід, утворених внаслідок руйнування дна русла і берегів у верхів'ях та середніх течіях річок, осідають на дні й активно накопичуються. Виникають [[обмілина|обмілини]], [[Острів|острови]], прируслові вали (бари), [[перекат]]и, гриви тощо. Течії стають повільними, а русла річок звивистими ([[Меандр (річковий вигин)|меандруючими]]). Оминаючи маси намитих порід, водний потік розмиває сусідні береги і ще більше розширює свою долину. Виникають широкі [[Заплава|заплави]], численні рукави, [[Стариця|озера-стариці]], останці-обтікання тощо.
.::::::::::::::::[[Річкова тераса|''читати далі'']]

|22=

'''Акумуляція''' в геології&nbsp;— нагромадження на поверхні [[суша|суші]] або на дні водойми мінеральних частинок чи органічних залишків в результаті діяльності [[вітер|вітру]], текучих вод, [[льодовик]]ів, [[вулкан]]ів, [[моря]] та інших [[геологічні фактори|геол. факторів]]. Процес, протилежний [[денудація|денудації]] і залежний від неї. Області акумуляції&nbsp;— це найчастіше тектонічні прогини та западини, а також денудаційні долини й улоговини. Розрізняють акумуляцію наземну (гравітаційну, річкову, льодовикову, водно-льодовикову, морську, озерну, еолову, біогенну, вулканогенну) і підводну (підводно-зсувну, прибережно-морську, дельтову, рифоґенну, вулканічну, хемоґенну тощо). З процесами акумуляції пов'язане утворення різних типів екзоґенних родовищ корисних копалин..::::::::::::::::[[Акумуляція (геологія)|''читати далі'']]



|23=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]

.::::::::::::::::[[''читати далі'']]

|24=
[[Файл:Lagoon-of-venice-landsat-1.jpg|[[Венеціанська лагуна]] (вигляд з космосу)|120пкс|праворуч]]

'''Зато́ка'''&nbsp;— частина [[океан]]у, [[Море|моря]], [[озеро|озера]], що заходить у суходіл, але має вільний водообмін з основною частиною водойми.

Межі затоки визначають по прямій лінії між мисами біля входу або по певній [[ізобати|ізобаті]]. За походженням розрізняють затоки океанічні та морські, за формою&nbsp;— воронкоподібна, витягнута, розгалужена; за властивостями вод&nbsp;— опріснена, солонуватоводна, солона; за глибиною&nbsp;— мілководні та глибоководні.

Затоку можна називати ''[[бухта|бухтою]]'', якщо вона є пристаніщем для кораблів чи суден і має причальні споруди чи, як мінімум, якорну стоянку для суден. Але ''[[бухта|бухтою]]'' може бути не тільки затока, а й частина [[естуарій|естуарію]]..::::::::::::::::[[Затока|''читати далі'']]


|25=


'''Дина́міка''' ({{lang-el|δύναμις}} — сила) — розділ [[механіка|механіки]],в якому вивчаються причини виникнення [[механічний рух|механічного руху]]. Динаміка оперує такими поняттями, як [[маса]], [[сила]], [[імпульс]], [[момент імпульсу]], [[енергія]].

Також динамікою нерідко називають, стосовно до інших областей фізики (наприклад, до теорії поля), ту частину теорії, яка більш-менш прямо аналогічна динаміці в механіці, протиставляючи зазвичай [[Кінематика|кінематиці]] (до кінематики в таких теоріях зазвичай відносять, наприклад, співвідношення, отримані з перетворень величин при зміні системи відліку).

Іноді слово динаміка застосовується у фізиці і не у вищеописаному сенсі, а в більш загальнолітературному: для позначення просто процесів, що розвиваються у часі, залежності від часу якихось величин, не обов'язково маючи на увазі конкретний механізм або причину цієї залежності.

Динаміка, що базується на законах Ньютона, називається ''класичною'' динамікою. Класична динаміка описує рухи об'єктів зі швидкостями від  міліметрів в секунду до кілометрів на секунду. Однак ці методи перестають бути справедливими для руху об'єктів дуже малих розмірів (елементарні частинки) і при рухах зі швидкостями, близькими до швидкості світла. Такі рухи підпорядковуються іншим законам..::::::::::::::::[[Динаміка|''читати далі'']]


|26=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[с|''читати далі'']]


|27=
[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[''читати далі'']]
|28=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[с|''читати далі'']]

|29=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[''читати далі'']]

|30=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[''читати далі'']]

|31=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[с|''читати далі'']]


|32=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[с|''читати далі'']]


|33=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]

.::::::::::::::::[[''читати далі'']]

|34=
[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[''читати далі'']]


|35=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[с|''читати далі'']]


|36=

[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[с|''читати далі'']]


|37=
[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::[[''читати далі'']]
}}
<noinclude>
[[Категорія:Портал:Українська наука|о]]
</noinclude>