Перегляд вихідного коду сторінки Плутон (карликова планета)

{{Otheruses|Плутон}}
{{Планета
|назва              = Плутон
|символ             = [[Файл:Pluto symbol (black).svg|20px|⯓]]
|тип                = пленетоїд
|зображення         = Pluto in True Color - High-Res.jpg
|підпис             = Мозаїка знімків, зроблених космічним апаратом [[New Horizons]] 14 липня 2015 року з відстані {{s|450 000 км}}
|центр              = Сонце
|пос_відкриття      =
|відкривач          = [[Клайд Томбо]]
|місце відкриття    = [[Ловеллівська обсерваторія]], США
|дата відкриття     = [[18 лютого]] [[1930]]
|метод відкриття    =
|мп_назва           = <!-- Назва малої планети -->
|на честь           = [[Плутон (міфологія)|Плутон]]
|мп_категорія       = [[планетоїд]],<br/>[[плутоїд]], [[плутино]],<br/>об'єкт [[пояс Койпера|поясу Койпера]]
|альт_назви         =
|пос_орбіта         =
|епоха              =
|апоцентр           = 7375,93&nbsp;млн км<ref name=Pluto_Fact_Sheet/><br/>49,3050&nbsp;а.&nbsp;о.
|перицентр          = 4436,82&nbsp;млн км<ref name=Pluto_Fact_Sheet/><br/>29,6583&nbsp;а.&nbsp;о.
|велика піввісь     = 5906,38&nbsp;млн км<ref name=Pluto_Fact_Sheet/><br/>39,4817&nbsp;[[Астрономічна одиниця|а.&nbsp;о.]]
|сер_радіус орбіти  =
|ексцентриситет     = 0,24880766<ref name=Pluto_Fact_Sheet/>
|орбітальний період = 247,94 [[Юліанський рік (астрономія)|років]]<ref name=Pluto_Fact_Sheet/><br/>14&nbsp;179 [[сонячна доба|сонячних діб]] Плутона
|синодичний період  =
|середня швидкість  = 4,67 км/с<ref name=Pluto_Fact_Sheet/>
|середня аномалія   = 14,86205°<ref group="Прим.">Різниця середньої довготи та довготи перигелію.</ref>
|нахил орбіти       = 17,14175° до [[екліптика|екліптики]]<ref name=Pluto_Fact_Sheet/><br/>11,88° до екватора Сонця
|кутова відстань    =
|висх_довгота       = 110,30347°<ref name=Pluto_Fact_Sheet/>
|довг_перицентру    = 224,06676°<ref name=Pluto_Fact_Sheet/>
|час перицентру     = 5 вересня 1989<ref name=Stern_2014/>
|арг_перицентру     = 113,76329°<ref group="Прим.">Різниця довготи перигелію та довготи висхідного вузла.</ref>
|половинна амплітуда=
|супутник чого      =
|супутники          = [[супутники Плутона|5]]
|розміри            =
|середній радіус    = 1187±4 км<ref name=Stern_2015/><br/>0,186 земного
|екват_радіус       =
|полярний радіус    =
|сплюснутість       = <1&nbsp;%<ref name=Stern_2015/>
|довжина обводу     =
|площа поверхні     = 17,7&nbsp;млн км<sup>2</sup>
|об'єм              =
|маса               = {{s|(1,303 ± 0,003){{e|22}} кг<ref name=Stern_2015/>}}<br/>0,00218 маси Землі<br/>0,178 маси Місяця
|густина            = 1,860 ± 0,013 г/см<sup>3</sup><ref name=Stern_2015/>
|тяжіння на поверхні= 0,617&nbsp;м/с² (0,063&nbsp;[[Прискорення вільного падіння|g]])<ref name=calc_mr group="Прим.">Розраховано за масою та радіусом за даними Stern et al., 2015.</ref>
|перша швидкість    = 0,855 км/с<ref name=calc_mr group="Прим."/>
|друга швидкість    = 1,210 км/с<ref name=calc_mr group="Прим."/>
|період обертання   = −6,387&nbsp;230 діб<ref name=Buie_2006/><br/>{{s|6 діб 9 год 17 хв 36,7 с}}
|швидкість обертання= 13,5 м/с
|нахил осі          = 122,53° (до орбіти)<ref name=Pluto_Fact_Sheet/>
|прям_сход_пн_пол   = 132,993°<ref name=Archinal_2011/>
|схилення пн_пол    = −6,163°<ref name=Archinal_2011/>
|поляр_екліп_широта = <!-- Полярна екліптична широта -->
|поляр_екліп_довгота= <!-- Полярна екліптична довгота -->
|альбедо            = 0,4—0,6 (Бонда),<br/>0,5—0,7 (геом.)<ref name=Pluto_Fact_Sheet/>
|температура        = 40—60 [[Кельвін (одиниця)|K]]<ref name=Stern_2014/>
|темп_назва1        =
|мін_темп_1         =
|сер_темп_1         =
|макс_темп_1        =
|темп_назва2        =
|мін_темп_2         =
|сер_темп_2         =
|макс_темп_2        =
|спектр_тип         =
|видима величина    = >13,65 (середня 15,1)<ref name=Pluto_Fact_Sheet/>
|стандартна величина= <!-- Стандартна зоряна величина -->
|кутовий розмір     = {{s|0,06—0,11[[кутова секунда|"]] <ref name=Pluto_Fact_Sheet/>}}
|пос_атмосфера      =
|тиск на поверхні   = 1 [[Паскаль (одиниця)|Па]] (станом на 2015)<ref name=Stern_2015/>
|шкальна висота     = близько 60 км<ref name=Pluto_Fact_Sheet/>
|склад атмосфери    = [[азот]] із домішками<br/>[[метан]]у та [[монооксид вуглецю|чадного газу]]
}}
'''Плуто́н''' ('''134340 Pluto'''; [[Астрономічні символи|символи]]: [[Файл:Pluto symbol (large orb, fixed width).svg|16px|⯓]]<ref>{{cite web |url= https://www.jpl.nasa.gov/infographics/what-is-a-dwarf-planet |author= JPL/NASA |date= 2015-04-22 |website= Jet Propulsion Laboratory |title= What is a Dwarf Planet? |access-date= 2022-01-19 |archive-date= 19 січня 2021 |archive-url= https://web.archive.org/web/20210119181743/https://www.jpl.nasa.gov/infographics/what-is-a-dwarf-planet }}</ref> і [[Файл:Pluto monogram (fixed width).svg|16px|♇]]<ref>{{cite book |editor=John Lewis |date=2004 |title=Physics and chemistry of the solar system |url=https://archive.org/details/physicschemistry00lewi_433 |edition= 2 |page=[https://archive.org/details/physicschemistry00lewi_433/page/n78 64] |publisher=Elsevier}}</ref>)&nbsp;— найвідоміша [[карликова планета]] [[Сонячна система|Сонячної системи]] та найбільший [[транснептуновий об'єкт]], перший відкритий об'єкт [[пояс Койпера|поясу Койпера]]. Дев'яте за розміром та десяте за масою небесне тіло, яке обертається навколо [[Сонце|Сонця]] (без урахування супутників планет)<ref name=Sicardy_2011/><ref name=Hand_2015_largest/><ref name=membrana_zatm>{{cite web|url=http://www.membrana.ru/particle/903|title=Редкое затмение поссорило Плутон с плутоидом|publisher=Мембрана|date=2010-11-11|archiveurl=https://www.webcitation.org/64vXFAv2H?url=http://www.membrana.ru/particle/903|archivedate=2012-01-24|accessdate=2015-12-05|deadurl=no}}</ref>.

Як і більшість тіл у поясі Койпера, Плутон складається здебільшого з каменю й криги та є відносно малим (діаметр близько 2374&nbsp;км). За масою він поступається [[Місяць (супутник)|Місяцю]] вп'ятеро, а за об'ємом&nbsp;— утричі. [[Орбіта]] Плутона має великий [[Ексцентриситет орбіти|ексцентриситет]] (0,25, тобто вона доволі витягнута) і значний [[нахил орбіти|нахил]] до площини [[екліптика|екліптики]] (17,1°). Через витягнутість орбіти Плутон то наближається до Сонця на відстань 29,6&nbsp;[[Астрономічна одиниця|а.&nbsp;о.]] (4,4 млрд&nbsp;км) і опиняється ближче, ніж [[Нептун (планета)|Нептун]], то віддаляється на 49,3&nbsp;а.&nbsp;о. (7,4&nbsp;млрд&nbsp;км). Плутон перебуває в стабільному [[орбітальний резонанс|орбітальному резонансі]] з Нептуном, тому їхнє зіткнення виключене.

З дня його відкриття 1930 року й до 2006 року Плутон вважали дев'ятою планетою. Однак наприкінці [[XX століття|XX]] і на початку [[XXI століття]] в зовнішній частині Сонячної системи були відкриті інші масивні об'єкти, у зв'язку з чим 2006 року [[Міжнародний астрономічний союз]] вперше ухвалив формальне визначення терміна «[[планета]]». Плутон не відповідає цьому визначенню і був зарахований до нової категорії карликових планет разом з [[Ерида (карликова планета)|Еридою]] та [[Церера (карликова планета)|Церерою]]<ref>
{{cite web
 |author      = Akwagyiram A.
 |title       = Farewell Pluto?
 |url         = http://news.bbc.co.uk/1/hi/magazine/4737647.stm
 |publisher   = BBC
 |date        = 2 серпня 2005
 |accessdate  = 2015-12-04
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/615UAP8ci?url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/uk_news/magazine/4737647.stm
 |archivedate = 2011-08-20
 |deadurl     = no
}}
</ref>. Також його занесли до списку [[мала планета|малих планет]] під номером 134&nbsp;340<ref>
{{cite web
 |author      = Spahr T. B.
 |title       = Editorial Notice
 |url         = http://www.minorplanetcenter.net/iau/mpec/K06/K06R19.html
 |work        = Minor Planet Electronic Circular 2006-R19
 |publisher   = Minor Planet Center
 |date        = 7 вересня 2006
 |accessdate  = 2015-12-04
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/615UBOw3w?url=http://www.minorplanetcenter.net/iau/mpec/K06/K06R19.html
 |archivedate = 2011-08-20
 |deadurl     = no
}}
</ref><ref>
{{cite web
 |author      = Shiga D.
 |title       = Pluto added to official “minor planet” list
 |url         = https://www.newscientist.com/article/dn10028-pluto-added-to-official-minor-planet-list
 |publisher   = [[New Scientist]]
 |date        = 7 вересня 2006
 |accessdate  = 2015-12-04
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/615UBtiN2?url=http://www.newscientist.com/
 |archivedate = 2011-08-20
 |deadurl     = no
}}
</ref>. Деякі вчені продовжують вважати, що Плутон слід перекласифікувати назад до планет<ref>
{{cite web
 |author      = Richard Gray.
 |title       = Pluto should get back planet status, say astronomers
 |url         = http://www.telegraph.co.uk/news/science/science-news/3349184/Pluto-should-get-back-planet-status-say-astronomers.html
 |publisher   = [[The Telegraph]]
 |date        = 10 серпня 2008
 |accessdate  = 2015-12-04
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/615UCwmbJ?url=http://www.telegraph.co.uk/science/science-news/3349184/Pluto-should-get-back-planet-status-say-astronomers.html
 |archivedate = 2011-08-20
 |deadurl     = no
}}
</ref>.

Плутон і його найбільший супутник [[Харон (супутник)|Харон]] часто розглядають як [[подвійна планета|подвійну планету]], оскільки їх спільний [[Центр інерції|центр мас]] розташований поза обома об'єктами<ref>{{стаття
 |автор=Olkin C. B., Wasserman L. H., Franz O. G.
 |заголовок=The mass ratio of Charon to Pluto from Hubble Space Telescope astrometry with the fine guidance sensors
 |видання=Icarus
 |volume=164
 |номер=1
 |дата=July 2003
 |pages=254–259
 |doi=10.1016/S0019-1035(03)00136-2
 |bibcode=2003Icar..164..254O
 |посилання=http://www.webcitation.org/6cvYyF2uA
 |accessdate=2015-12-05
 |archivedate=2021-03-01
 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20210301133044/https://www.webcitation.org/6cvYyF2uA
  | issn = 0019-1035 }}</ref>. [[Міжнародний астрономічний союз]] оголосив про намір дати формальне визначення для подвійних карликових планет, а до того [[Харон (супутник)|Харон]] класифікується як супутник Плутона<ref>{{cite journal
 |author       = Gingerich O.
 |title        = The Path to Defining Planets
 |journal      = Dissertatio cum Nuncio Sidereo, Series Tertia
 |url          = http://astro.cas.cz/nuncius/nsiii_03.pdf
 |date         = 16 серпня 2006
 |accessdate   = 23 серпня 2014
 |archive-date =  14 жовтня 2006
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20061014185208/http://astro.cas.cz/nuncius/nsiii_03.pdf
}}</ref>.

У Плутона є також чотири менші супутники&nbsp;— [[Нікта (супутник)|Нікта]] й [[Гідра (супутник)|Гідра]], відкриті 2005 року<ref name=IAUC_8625/>, [[Кербер (супутник)|Кербер]], відкритий 2011-го<ref name=Showalter_2011/><ref name=NASA_P4>{{cite web|url=http://www.nasa.gov/mission_pages/hubble/science/pluto-moon.html|title=NASA’s Hubble Discovers Another Moon Around Pluto|date=20 липня 2011|publisher=NASA|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/615U9piVT?url=http://www.nasa.gov/mission_pages/hubble/science/pluto-moon.html|archivedate=2011-08-20|deadurl=no}}</ref>, і [[Стікс (супутник)|Стікс]], виявлений 2012-го<ref name=hubblesite_P5>{{cite web |url=http://hubblesite.org/newscenter/archive/releases/2012/32 |title=Hubble Discovers a Fifth Moon Orbiting Pluto |date=11 липня 2012 |publisher=hubblesite.org |archiveurl=https://archive.today/20151122165857/http://hubblesite.org/newscenter/archive/releases/2012/32 |archivedate=2015-11-22 |deadurl=no |accessdate=2015-12-05 }}</ref>.

Єдиний космічний апарат, який досліджував Плутон зблизька,&nbsp;— [[Нью-Горайзонс|New Horizons]] («Нові обрії»), що пролетів повз нього [[14 липня]] 2015 року на відстані {{s|12 500}} кілометрів.

== Історія відкриття ==
[[Файл:Percival Lowell by James E. Purdy.jpg|міні|185пкс|праворуч|[[Персіваль Лоуелл]]]]1846 року [[небесна механіка]] досягла великого успіху: був відкритий [[Нептун (планета)|Нептун]], передбачений заздалегідь на основі відхилень [[Уран (планета)|Урана]] від розрахованої [[орбіта|орбіти]]. Це надихнуло астрономів на пошук у такий спосіб нових планет<ref name=Reaves_1997/>. До того ж навіть після врахування [[збурення орбіти|збурень]] від Нептуна згадані відхилення лишалися суттєвими, хоча й значно зменшувалися<ref name=Whyte_1983/><ref name=Littman_2004_ch5_6/>.

Першим на ці розбіжності звернув увагу [[Бенджамін Пірс]] 1848 року. Розглядав їх і [[Саймон Ньюком]] 1874 року, але він дійшов висновку, що їх не може спричиняти [[планети поза Нептуном|транснептунова планета]]: вона мала б бути такою великою, що її б уже виявили. Однак кілька астрономів зайнялися передбаченнями нових планет на основі відхилень у русі відомих або виходячи з аналізу орбіт [[комета|комет]]<ref name=Whyte_1983/><ref name=Hoyt_1976/>. Найзначнішими були роботи [[Персіваль Лоуелл|Персіваля Лоуелла]] та [[Вільям Генрі Пікерінг|Вільяма Генрі Пікерінга]]<ref name=Reaves_1997/>.

Пікерінг, починаючи з 1908 року, спрогнозував на основі нерегулярностей руху відомих планет кілька нових. 1919 року одну з них ({{s|«планету O»}}) невдало шукали в [[Обсерваторія Маунт-Вілсон|обсерваторії Маунт-Вілсон]], і лише згодом виявилося, що Плутон, який був недалеко від її розрахованого положення, все ж потрапив на 4 зроблені там знімки<ref name=Hoyt_1976/><ref name=Sadler_1990/>.

Проте більша, ніж попередніх дослідників, заслуга у відкритті Плутона належить Персівалю Ловеллу. Він зробив велику роботу з обчислення орбіти нової планети (яку він називав {{s|планетою X}}) на основі збурень у русі Урана<ref group="Прим.">Нептун не підходив через недостатньо тривалі на той час спостереження.</ref> і 1905 року почав на [[Ловеллівська обсерваторія|своїй обсерваторії]] пошуки, особливо інтенсивні в {{s|1906—1907}} та {{s|1914—1916 роках}}. Однак знайти планету не вдавалося, і 1916 року Ловелл розчарувався, припинив черговий етап пошуку і невдовзі помер. Згодом, коли Плутон уже було відкрито, його все ж знайшли на двох [[фотопластина]]х, відзнятих у цій обсерваторії 1915 року{{sfn|Tombaugh, Moore|1980|loc=Chapter 7. Lowell's Investigation for Planet X|p=91}}<ref name=Littman_2004_ch5_6/><ref name=Croswell_1999/><ref name=Hoyt_1976/>.

[[Файл:Clyde W. Tombaugh.jpeg|міні|185пкс|праворуч|[[Клайд Томбо]] з саморобним телескопом]]Продовженню пошуків заважав довгий і дорогий судовий процес із вдовою Ловелла, яка намагалася відсудити заповідані ним обсерваторії гроші<ref name=Littman_2004_ch5_6/><ref name=Croswell_1999/>. Відновити цю роботу вдалося лише 1929 року. Спеціально для цього замовили [[астрограф]] з [[апертура|апертурою]] {{s|32,5 см}}, знімки якого охоплювали велику ділянку неба ({{s|12×14°}}), а гранична [[видима зоряна величина|зоряна величина]] при [[витримка (фотографія)|витримці]] в одну годину сягала 17<sup>m</sup>. У січні 1929&nbsp;р. для роботи з ним на обсерваторію запросили астронома-аматора [[Клайд Томбо|Клайда Томбо]]. У квітні, остаточно налаштувавши телескоп, він почав фотографування неба<ref name=Tombaugh_1946/>{{sfn|Tombaugh, Moore|1980|loc=Chapters 8–10|p=93–124}}. Плутон потрапив уже на десятий знімок, але знову лишився непоміченим<ref name=Croswell_1999/><ref name=Littman_2004_ch5_6/> (усього відомо близько 15 його спостережень, зроблених до відкриття<ref name=Hoyt_1976/><ref name=Buchwald_2000/>, причому найдавніші з них сягають 1909<ref name=Buchwald_2000/> або навіть 1908{{sfn|Tombaugh, Moore|1980|loc=Chapter 12. Problems of Pluto|p=143}} року). До вересня було налагоджено методику пошуків, яка полягала в зніманні ділянок неба поблизу протилежної Сонцю точки тричі з інтервалом у кілька діб. Порівнюючи на [[блінк-компаратор]]і дві фотоплатівки, шукали об'єкти, що за цей час зсунулися, а третя слугувала для перевірки. Перегляд знімків потребував багато праці через величезну кількість зір (до сотень тисяч); додаткові проблеми створювали [[змінні зорі]] та дефекти платівок. Нарешті [[18 лютого]] [[1930]] року Томбо виявив на знімках, зроблених 23 та 29 січня, рухомий об'єкт, мала швидкість якого свідчила про розташування за орбітою Нептуна. Він знайшовся й на контрольному знімку за 21 січня. Цей об'єкт перебував у сузір'ї [[Близнята (сузір'я)|Близнят]] і мав 15-ту [[видима зоряна величина|величину]]&nbsp;— на 2<sup>m</sup> слабше, ніж очікував Ловелл<ref name=Tombaugh_1946/>{{sfn|Tombaugh, Moore|1980|loc=Chapters 8–10|p=93–124}}<ref name=Tombaugh_1996/>.

[[13 березня]] 1930 року, у день 75-річчя Ловелла і в 149-ту річницю відкриття Урана, директор Ловеллівської обсерваторії [[Весто Слайфер]] оголосив про відкриття дев'ятої планети Сонячної системи такою телеграмою: «Систематичні багаторічні пошуки, що доповнюють дослідження Ловелла щодо транснептунової планети, призвели до виявлення об'єкта, який протягом семи тижнів мав швидкість руху і [[Траєкторія|траєкторію]], що узгоджуються з даними [[Транснептуновий об'єкт|транснептунового тіла]]…»<ref name=Croswell_1999/><ref name=Chant_1930/>.

=== Невідповідність «Планеті Ікс» ===
Плутон знайшли на відстані 6° від передбачених положень і «<nowiki/>[[Планета X]]<nowiki/>» Лоуелла, і {{s|«планети O»}} (у версії від 1919 року<ref group="Прим.">1928 року Пікерінг переглянув розрахунки, і нове положення його {{s|планети O}} стало дальшим від фактичного розташування Плутона.</ref>) [[Вільям Генрі Пікерінг|Пікерінга]]. Загалом його орбіта краще відповідала розрахованій Ловеллом. Ці розрахунки виявилися навіть ближчими до істини, ніж зроблені [[Джон Кауч Адамс|Адамсом]] та [[Урбен Левер'є|Левер'є]] для орбіти [[Нептун (планета)|Нептуна]] (хоча у положенні планети на небі Ловелл помилився сильніше). Пікерінг точніше за Ловелла передбачив [[видима зоряна величина|блиск]] та деякі з [[елементи орбіти|елементів орбіти]]; трохи меншою у нього була й похибка положення<ref group="Прим.">За Littman, 2004 (p. 85)&nbsp;— на 0,1°, за Hoyt, 1976 (p. 557)&nbsp;— на 0,3°.</ref>. Але робота Пікерінга справила на астрономів слабше враження через велику кількість спрогнозованих планет, частий перегляд їх параметрів та неточний метод розрахунків<ref name=Littman_2004_ch5_6/><ref name=Hoyt_1976/><ref name=Reaves_1997/>.

З першого погляду ситуація видавалася подібною до відкриття Нептуна: двоє дослідників незалежно передбачили положення нової планети, і спостереження підтвердили їх прогнози<ref name=Littman_2004_ch5_6/>. Однак тьмяність Плутона та відсутність у нього помітного диска відразу викликали сумніви в тому, що він є передбаченою планетою. Вже наступного місяця після його відкриття англійський математик і астроном [[Ернест Вільям Браун|Ернест Браун]], проаналізувавши розрахунки Ловелла, дійшов висновку, що його передбачення було результатом похибок спостережень, і Плутон виявився поблизу розрахованої точки зовсім випадково<ref name=Brown_1930/><ref name=Reaves_1997/>. Це стосується й передбачення Пікерінга, де похибку вніс ще й гірший метод обробки даних<ref name=Reaves_1997/>.

Всю середину XX століття оцінка маси Плутона переглядалася в бік зменшення<ref name=Duncombe_1980/>. 1978 року відкриття [[Харон (супутник)|Харона]] вперше дозволило її виміряти<ref name=Christy_1978/>, і стало остаточно зрозуміло, що ця маса&nbsp;— 0,002 земної&nbsp;— надто мала для суттєвого [[збурення орбіти]] [[Уран (планета)|Урана]]<ref name=Reaves_1997/><ref name=Littman_2004_ch5_6/> (Ловелл передбачав масу 6,6 земних, а Пікерінг&nbsp;— спочатку 2,0, а потім 0,75 земної)<ref name=Littman_2004_ch5_6/>. Проводилися пошуки [[планети поза Нептуном|альтернативної {{s|«планети X»}}]], але вони не мали успіху<ref>{{стаття
 |автор=Seidelmann P. K., Harrington R. S.
 |заголовок=Planet X — The current status
 |видання=Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy
 |видавництво=Springer Netherlands
 |дата=March 1987
 |volume=43
 |номер=1–4
 |pages=55–68
 |doi=10.1007/BF01234554
 |bibcode=1987CeMec..43...55S
}} {{ISSN|0923-2958}} (print), {{ISSN|1572-9478}} (online)</ref><ref name=Reaves_1997/>.

1989 року завдяки прольоту «[[Вояджер-2|Вояджера-2»]] біля Нептуна вдалося уточнити його масу: вона виявилася на 0,5&nbsp;% меншою, ніж вважалося раніше. 1993 року американський астроном {{Нп|Ерланд Майлс Стендіш||en|E. Myles Standish}} використав ці дані для перерахунку гравітаційного впливу Нептуна на Уран. У результаті невідповідності в русі Урана зникли, а з ними&nbsp;— й потреба в {{s|«планеті X»}}<ref name=Standish_1993/><ref name=Reaves_1997/><ref>{{стаття|автор=Croswell K.|заголовок=Hopes Fade in hunt for Planet X|посилання=http://kencroswell.com/HopesFadeInHuntForPlanetX.html|видання=[[New Scientist]]|дата=30 January 1993|pages=18|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140714021916/http://kencroswell.com/HopesFadeInHuntForPlanetX.html|archivedate=2014-07-14|accessdate=2014-08-23}}</ref>.

=== Найменування ===
Право дати назву новому небесному тілу належало [[Ловеллівська обсерваторія|Ловеллівській обсерваторії]]. Пропозиції почали надходити з усього світу. Констанція Ловелл, вдова Персіваля Ловелла, запропонувала спочатку «[[Зевс]]», потім «Персіваль», а потім і «Констанція». Але всі подібні варіанти були проігноровані<ref name=Littman_2004_ch5_6/>{{sfn|Tombaugh, Moore|1980|loc=Chapter 11. The Ninth Planet Discovered|p=125–136}}<ref name=Croswell_1999/>.

Працівники обсерваторії визнали найпридатнішими три пропозиції: «[[Мінерва]]» (хоча так уже було названо [[93 Мінерва|один із астероїдів]]), «[[Кронос]]» (ця назва, яку запропонував [[Томас Джефферсон Джексон Сі]]&nbsp;— астроном із поганою репутацією, виявилася непопулярною) і «[[Плутон (міфологія)|Плутон»]]. Вони влаштували у своєму колі голосування, і всі голоси отримав останній варіант<ref name=Croswell_1999/>{{sfn|Tombaugh, Moore|1980|loc=Chapter 11. The Ninth Planet Discovered|p=125–136}}<ref name=Littman_2004_ch5_6/><ref name=Tombaugh_1996/>. Пропозицію цієї назви [[Весто Слайфер]] уперше опублікував 1 травня 1930 року<ref name=Slipher_1930/><ref name=Littman_2004_ch5_6/>, а загальне оголошення відбулося 25 травня<ref name=Nunberg_2006/><ref name=Messeri_2010/>. Її подали на розгляд до [[Американське астрономічне товариство|Американського астрономічного товариства]] та [[Лондонське королівське астрономічне товариство|Лондонського королівського астрономічного товариства]], і обидві організації її одноголосно затвердили{{sfn|Tombaugh, Moore|1980|loc=Chapter 11. The Ninth Planet Discovered|p=125–136}}.

Згідно з повідомленням Слайфера, назву «Плутон» першою запропонувала {{нп|Венеція Берні|||Venetia Burney}}, одинадцятирічна школярка з [[Оксфорд]]а<ref name=Slipher_1930/><ref name=Nunberg_2006/>. Це сталося 14 березня 1930 року, наступного дня після повідомлення про відкриття Плутона. Дід Венеції {{Нп|Фолконер Мейдан|Фолконер Мейдан|en|Falconer Madan}}, що працював у [[Бодліанська бібліотека|Бодліанській бібліотеці]] [[Оксфордський університет|Оксфордського університету]], прочитав новину в «[[Таймс]]» і за сніданком розповів про це онуці. Вона цікавилася не лише [[Астрономія|астрономією]], але й класичною [[Міфологія|міфологією]], і вирішила, що це ім'я&nbsp;— [[давньоримська релігія|давньоримський]] варіант імені [[Аїд|грецького бога підземного царства]]&nbsp;— підходить для такого, ймовірно, темного й холодного світу. Фолконер Мейдан передав пропозицію своєму другу, астроному [[Герберт Холл Тернер|Герберту Тернеру]], який телеграфував її колегам у [[Сполучені Штати Америки|США]]. Коли назву затвердили, Мейдан нагородив Венецію 5-ма [[фунт стерлінгів|фунтами стерлінгів]]. Цікаво, що його брат, {{Нп|Генрі Мейдан|Генрі Мейдан|en|Henry George Madan}}, запропонував назви [[супутники Марса|супутників Марса]]<ref name=Rincon_2006/>.

[[Астрономічні символи|Астрономічним символом]] Плутона є [[монограма]] з літер P і L ([[Файл:Pluto monogram (fixed width).svg|20px|{{Unicode|♇}}]]), що є першими літерами його назви, а також ініціалами [[Персіваль Ловелл|Персіваля Ловелла]]<ref name=NASA_symbol/><ref name=Slipher_1930/>. Для [[астрологія|астрологічного]] символу Плутона було запропоновано кілька варіантів&nbsp;— зокрема, схожий на символ [[Меркурій (планета)|Меркурія]] ([[Файл:Mercury symbol (fixed width).svg|20px|☿]]), але з колом усередині чаші ([[Файл:Pluto symbol (large orb, fixed width).svg|20px|⯓]])<ref name=Rudhyar_1966/>.

Назви Плутона в [[китайська мова|китайській]], [[японська мова|японській]] (冥王星), [[корейська мова|корейській]] (명왕성) і [[в'єтнамська мова|в'єтнамській]] (Sao Diêm Vương) мовах перекладаються як «Зоря підземного царя»<ref name="lingui">{{cite web|title=Planetary Linguistics|url=http://seds.lpl.arizona.edu/nineplanets/nineplanets/days.html|accessdate=2007-06-12|archiveurl=https://web.archive.org/web/20071217070734/http://seds.lpl.arizona.edu/nineplanets/nineplanets/days.html|archivedate=2007-12-17|deadurl=yes}}</ref><ref>{{cite web|title=Uranus, Neptune, and Pluto in Chinese, Japanese, and Vietnamese|url=http://www.cjvlang.com/Dow/UrNepPl.html|accessdate=2008-05-24|archiveurl=https://www.webcitation.org/615UJQCyH?url=http://www.cjvlang.com/Dow/UrNepPl.html|archivedate=2011-08-20|deadurl=yes}}</ref>&nbsp;— цей варіант запропонував 1930 року японський астроном {{нп|Хоей Нодзірі|||Hōei Nojiri}}<ref>{{cite web|author=Steve Renshaw, Saori Ihara.|title=A Tribute to Houei Nojiri|url=http://www2.gol.com/users/stever/nojiri.htm|date=2000|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/615UL7Hla?url=http://www2.gol.com/users/stever/nojiri.htm|archivedate=2011-08-20|deadurl=yes}}</ref>. Багато інших мов запозичили оригінальне «Pluto» (в українській&nbsp;— «Плутон»); проте в деяких [[індоарійські мови|індоарійських мовах]] вживається ім'я бога [[Яма (дева)|Яма]] (наприклад, «Ямдев» у [[гуджараті]])&nbsp;— охоронця [[Нарака|пекла]] в [[буддизм]]і й [[індуїзм]]і<ref name="lingui" />.

== Орбіта ==
{{Multiple image
 |header   = Рух Плутона та<br>великих планет
 |direction=vertical |align=right |width=200
 |image1   = Pluto Orbit Top View.gif
 |caption1 = Вигляд із північного боку [[екліптика|екліптики]]. Видно велику [[ексцентриситет орбіти|ексцентричність]] орбіти.
 |image2   = Plutoorbit1.5sideview.gif
 |caption2 = Вигляд із площини екліптики. Видно великий [[нахил орбіти]].
}}
[[Орбіта|Орбіти]] всіх планет [[Сонячна система|Сонячної системи]] (за винятком [[Меркурій (планета)|Меркурія]]) майже колові й близькі до площини [[екліптика|екліптики]]. Орбіта Плутона значно від них відрізняється. Вона сильно нахилена до екліптики (більш ніж на 17°) і значно [[Ексцентриситет орбіти|витягнута]]. Середня відстань Плутона від Сонця становить 5,913&nbsp;млрд км, або 39,53 {{s|[[астрономічна одиниця|а. о.]]}}, але через великий ексцентриситет орбіти (0,249) відстань змінюється від 4,437&nbsp;млрд км в [[Перигелій|перигелії]] до 7,376&nbsp;млрд км в [[Афелій|афелії]] ({{s|29,7—49,3 а. о.}})<ref name=Pluto_Fact_Sheet/>. Світло долає відстань від Сонця до Плутона за 247 хвилин у перигелії й за 410 хвилин&nbsp;— в афелії, а інтенсивність освітлення відрізняється в 2,8 раза. [[Період обертання]] Плутона навколо Сонця&nbsp;— 248 років<ref name=Stern_2014/>. Останній раз він проходив перигелій 5 вересня 1989, і зараз поступово віддаляється від Сонця<ref name=Stern_2014/><ref name=Malhotra_1997/>.

Орбіту Плутона можна передбачити на кілька мільйонів років назад або наперед, але не більше. Його рух хаотичний і описується [[Нелінійні алгебраїчні рівняння|нелінійними рівняннями]]. Але щоб помітити цей хаос, необхідно спостерігати за ним досить довго. Є характерний час його розвитку, так званий [[час Ляпунова]], який для Плутона становить 10—20&nbsp;млн років<ref name=Malhotra_1997/>. Якщо проводити спостереження протягом малих проміжків часу, буде здаватися, що [[Регулярний супутник|рух регулярний]] (періодичний по [[Еліпс|еліптичній]] орбіті). Насправді ж орбіта з кожним періодом дещо зсувається, і рано чи пізно змінюється настільки, що від первісної орбіти залишається лише згадка. Тому передбачати рух Плутона для віддалених моментів часу дуже складно<ref name=Sussman_1988 /><ref name=Wisdom_1991 />.

=== Орбіти Нептуна і Плутона ===
[[Файл:Pluto and Netune orbit ru1.gif| міні | ліворуч | Погляд на орбіти Плутона (позначено червоним) і Нептуна (позначено блакитним) «зверху». Плутон періодично буває до [[Сонце|Сонця]] ближче Нептуна. Затемнена ділянка орбіти показує, де орбіта Плутона нижче площини екліптики. Положення дано на квітень 2006 року.]]
Плутон перебуває з Нептуном в [[Орбітальний резонанс|орбітальному резонансі]] 3:2&nbsp;— на кожні три оберти Нептуна навколо Сонця припадає два оберти Плутона. Весь цикл триває близько 495 років. На перший погляд здається, що Плутон має періодично наближатися до Нептуна (адже проєкція його орбіти перетинається з орбітою Нептуна)<ref name=Wan_2001>{{стаття
 |назва =The 1 : 1 Superresonance in Pluto’s Motion
 |автор =Wan X.-S., Huang T.-Y., Innanen K. A.
 |рік =2001
 |видання =The Astronomical Journal
 |випуск =121
 |номер =2
 |сторінки =1155–1162
 |посилання =http://iopscience.iop.org/article/10.1086/318733/pdf
 |doi =10.1086/318733
 |bibcode =2001AJ....121.1155W
}}</ref><ref name=Malhotra_1997/><ref>
{{cite web
 |url = http://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/factsheet
 |author = Williams D. R.
 |title = Planetary Fact Sheet
 |date = 2015-11-18
 |accessdate = 2015-12-04
 |publisher = NASA
 |archiveurl = https://www.webcitation.org/6dNkQEWCZ?url=http://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/factsheet
 |archivedate = 2015-11-28
 |deadurl = no
 }}
</ref>.

[[Парадокс]] полягає в тому, що іноді Плутон виявляється ближчим до Урана. Причина цього&nbsp;— все той же [[резонанс]], а також великий ексцентриситет орбіти Плутона. У кожному циклі, коли Плутон уперше проходить [[перигелій]], Нептун перебуває на 50° позаду Плутона; коли Плутон вдруге буде проходити перигелій, Нептун зробить півтора оберту навколо Сонця й опиниться приблизно на тій же відстані, але вже попереду Плутона; водночас, коли Нептун і Плутон опиняються на одній лінії з Сонцем та по один від нього бік, Плутон перебуває в [[афелій|афелії]].

Отже, частину шляху Плутон перебуває ближче до Сонця, ніж Нептун. Останній раз це було з 7 лютого 1979-го до 11 лютого 1999 року. Обчислення показують, що до того Плутон займав таке положення з 11 липня 1735-го до 15 вересня 1749 року, всього 14 років, а з 30 квітня 1483-го до 23 липня 1503 року він перебував у такому стані аж 20 років. Через великий нахил орбіти Плутона до площини екліптики вона не перетинається з орбітою Нептуна. Проходячи перигелій, Плутон перебуває на відстані 10&nbsp;а.&nbsp;о. над площиною екліптики. Таким чином, Плутон не наближається до Нептуна ближче {{s|17 [[Астрономічна одиниця|а. о.]]}}, а з Ураном можливі зближення до {{s|11 а. о.}}<ref name=Stern_2014/><ref name=Sussman_1988/><ref name=Wisdom_1991/>

Орбітальний резонанс між Плутоном і Нептуном дуже стабільний і зберігається мільйони років<ref name=Alfven_1976>{{книга |автор=Alfvén H., Arrhenius G. |заголовок=Evolution of the Solar System |частина=Resonance Structure in the Solar System |серія=NASA Special Paper 345 |рік=1976 |bibcode=1976NASSP.345.....A |chapterurl=http://history.nasa.gov/SP-345/ch8.htm |archiveurl=https://web.archive.org/web/20200512195316/https://history.nasa.gov/SP-345/ch8.htm |назва= |archivedate=2020-05-12 }}</ref>. Навіть якби [[Орбітальний період|орбіта]] Плутона лежала в площині екліптики, зіткнення було б неможливим<ref name=Malhotra_1997/>.

Взаємна стабільність орбіт свідчить проти [[Гіпотеза|гіпотези]], що Плутон колись був супутником Нептуна й залишив його систему. Однак виникає питання: якщо Плутон ніколи не проходив близько від Нептуна, то звідки міг виникнути резонанс у [[Карликова планета|карликової планети]], набагато менш масивної, ніж, наприклад, Місяць? Одна з теорій припускає, що, якщо Плутон спочатку не був у резонансі з Нептуном, то він, ймовірно, час від часу зближувався з ним набагато сильніше, і ці зближення за мільярди років впливали на Плутон, змінивши його орбіту.

=== Додаткові чинники, що впливають на орбіту Плутона ===
[[Файл:Orbit ukr.svg|міні|Кеплерові [[елементи орбіти]] стосовно основної площини.]]
Розрахунки показують, що протягом мільйонів років загальна природа взаємодії між [[Нептун (планета)|Нептуном]] і Плутоном не змінюється<ref name=Wan_2001 /><ref name="williams71">{{стаття| заголовок=Resonances in the Neptune-Pluto System |автор= Williams J. G., Benson G. S. |видання=Astronomical Journal |сторінки=167–177 |рік=1971 |bibcode=1971AJ.....76..167W |doi=10.1086/111100 |посилання=http://www.researchgate.net/publication/23600328}}</ref>. Однак існує ще кілька резонансів і впливів, які відбиваються на особливостях їх руху одного відносно другого й додатково стабілізують орбіту Плутона. Крім орбітального резонансу 3:2, переважне значення мають наступні два чинники.

'''По-перше''', аргумент [[Перигелій|перигелію]] Плутона близький до 90°<ref name="williams71" />, що забезпечує досить велику дистанцію до площини екліптики й основних планет під час проходження перигелію, тим чином уникаючи зближення з Нептуном. Це прямий наслідок [[Ефект Козаї|ефекту Козаї]]<ref name=Wan_2001 />, який зіставляє [[ексцентриситет орбіти|ексцентриситет]] і нахил орбіти (у наведеному випадку&nbsp;— орбіти Плутона) щодо масивнішого тіла (тут&nbsp;— Нептуна). При цьому амплітуда [[лібрація|лібрації]] Плутона щодо Нептуна становить 38°, і кутова різниця перигелію Плутона з орбітою Нептуна завжди буде більшою, ніж 52° (тобто, 90°&nbsp;− 38°). Момент, коли кутова різниця буває найменшою, повторюється кожних 10 тис. років<ref name=Alfven_1976 />.

'''По-друге''', довготи висхідних вузлів орбіт цих двох тіл (точок, де вони перетинають екліптику) практично перебувають у резонансі з вищеназваними коливаннями. Коли ці дві довготи збігаються, тобто коли можна протягнути пряму лінію через ці 2 вузли й Сонце, перигелій Плутона становитиме з нею прямий кут (90°), і при цьому карликова планета перебуватиме найвище над орбітою Нептуна. Іншими словами, коли Плутон перетне проєкцію орбіти Нептуна і найглибше зайде за її лінію, то він найбільше віддалиться від її площини. Це явище називають суперрезонансом 1:1<ref name=Wan_2001 />.

Щоб зрозуміти природу лібрації, уявіть, що ви дивитеся на екліптику з північного боку й бачите рух планет проти годинникової стрілки. Після проходження висхідного вузла Плутон перебуває всередині орбіти Нептуна й рухається швидше, наганяючи Нептун ззаду. Сильне тяжіння між ними викликає [[обертальний момент]], прикладений до Плутона завдяки [[Гравітація|гравітації]] Нептуна. Він переводить Плутон на трохи вищу орбіту, де він рухається трохи повільніше відповідно до [[Закони Кеплера#Третій закон Кеплера|третього закону Кеплера]]. Оскільки орбіта Плутона змінюється, то процес поступово тягне за собою зміну [[перицентр]]а й довготи Плутона (і, меншою мірою&nbsp;— Нептуна). Після багатьох таких циклів Плутон настільки гальмується, а Нептун настільки пришвидшується, що Нептун починає ловити Плутон на протилежному боці своєї орбіти (біля вузла, протилежного тому, з якого ми почали). Процес потім повторюється, і Плутон віддає обертальний момент Нептуну доти, доки сам не розганяється настільки, що починає наздоганяти Нептун біля початкового вузла. Повний цикл завершується приблизно за 20 тис. років<ref name=Malhotra_1997/><ref name=Alfven_1976/>.

== Обертання ==
[[Файл:Pluto-Charon System.gif|міні|праворуч|Обертання Плутона й Харона навколо спільного центра мас.]]
Період осьового обертання Плутона&nbsp;— 6,387 земної доби&nbsp;— дорівнює періоду обертання [[Харон (супутник)|Харона]] навколо нього й навколо власної осі. Тому Плутон та Харон завжди повернуті один до одного одним і тим самим боком. Це найбільші тіла Сонячної системи, в яких [[синхронне обертання]] є обопільним<ref name=Barr_2015/> (окрім них, це спостерігається лише у деяких [[подвійний астероїд|подвійних астероїдів]], наприклад, [[90 Антіопа|Антіопи]] та [[617 Патрокл|Патрокла]]<ref name=Descamps_2008/>). Це явище дало природну точку відліку [[довгота|довгот]]: нульовий меридіан Плутона проводять через центр півкулі, оберненої до Харона, і навпаки<ref name=Archinal_2011/>.

Також система Плутон&nbsp;— Харон примітна тим, що їх спільний [[центр мас]] розташований поза межами обох тіл (наслідок відносно великої маси Харона). Це дало підстави деяким астрономам називати їх [[подвійна планета|подвійною планетою]]<ref name=Showalter_2015/><ref name=Stern_2014/><ref name=Dobrovolskis_1997/>. Плутон із Хароном&nbsp;— найбільші в Сонячній системі тіла з такою особливістю, за винятком Сонця з Юпітером<ref>{{книга|автор=Isaac Asimov|заголовок=Extraterrestrial Civilizations|місце=New York|видавництво=Random House Publishing Group|рік=2011|pages=96|allpages=282|isbn=0307792307|посилання=https://books.google.com.ua/books?id=d6mIFmv0YH4C&pg=PT96}}</ref>.

Вісь обертання Плутона орієнтована до площини його орбіти приблизно так, як в [[Уран (планета)|Урана]]. Її [[нахил осі обертання|нахил]] становить 122,53°<ref name=Pluto_Fact_Sheet/><ref group="Прим.">Змінюється під дією [[прецесія|прецесії]] від 104° до 127° із періодом 2,8&nbsp;млн років (Dobrovolskis et al., 1997).</ref>, тобто Плутон майже «лежить на боці» й обертається навколо своєї осі в протилежному до більшості планет напрямку. Через це існує неоднозначність у тому, який його полюс називати [[північ]]ним. За правилом, затвердженим [[Міжнародний астрономічний союз|Міжнародним астрономічним союзом]] (МАС) для великих планет та їх супутників, північним є полюс, розташований із північного боку [[Незмінна площина|незмінної площини]] Сонячної системи. Однак для невеликих тіл це незручно, бо напрямок їх осі обертання може швидко й сильно змінюватись. Для них найменування полюсів визначають за напрямком обертання: полюс, із боку якого тіло обертається проти годинникової стрілки, називають ''позитивним'', або, неофіційно,&nbsp;— північним ({{comment|правило правої руки|якщо спрямувати 4 пальці правої руки в бік обертання, великий палець вказуватиме в бік позитивного полюса}}). Спочатку МАС застосовував до Плутона правило для великих планет, але 2009 року постановив<ref name=Archinal_2011/> застосовувати до нього, як і до інших [[карликова планета|карликових планет]], правило правої руки (на практиці воно й раніше було популярнішим). У літературі існує значна плутанина зі сторонами світу для Плутона<ref name=Zangari_2015/><ref>{{cite web |title=Pluto on the Eve of Exploration by New Horizons: A problem of cartography |url=http://www.planetary.org/blogs/emily-lakdawalla/2013/07301442-plutosci-zangari-cartography.html |author=Lakdawalla E. |publisher=The Planetary Society |date=2013-07-30 |archiveurl=https://archive.today/20141006225804/http://www.planetary.org/blogs/emily-lakdawalla/2013/07301442-plutosci-zangari-cartography.html |archivedate=2014-10-06 |deadurl=no |accessdate=2015-12-05 }}</ref>.

Позитивний («північний») полюс Плутона повернутий до південного боку Сонячної системи й дивиться в бік сузір'я [[Гідра (сузір'я)|Гідри]] ({{s|[[пряме піднесення|α]] {{=}} 132,993°}}, {{s|[[схилення (астрономія)|δ]] {{=}} −6,163°}}<ref name=Archinal_2011/>&nbsp;— біля зорі {{s|15 Hya}}). Негативний полюс спрямований у бік сузір'я [[Дельфін (сузір'я)|Дельфіна]] (біля {{s|13 Del}}).

Останнє [[рівнодення]] на Плутоні було 16 грудня 1987 року<ref name=Cruikshank_2015/>; тоді [[полярний день]] настав на позитивному полюсі<ref name=Zangari_2015/>. Таким чином, станом на 2015 рік у відповідній півкулі весна. [[Сонцестояння]] ж настане наприкінці 2020-х років<ref name=Cruikshank_2015/>. 2015 року&nbsp;— під час прольоту зонда [[New Horizons]]&nbsp;— до Сонця була повернута широта {{s|+51°}}<ref name=Cruikshank_2015/>. Показово, що рівнодення на Плутоні в нинішні часи майже збігається з проходженням перигелію (різниця становить 1,7 земного року, або 0,007 року Плутона). Але це є випадковістю<ref group="Прим.">Різниця довготи перигелію та довготи, що відповідає рівноденню, змінюється від 0 до 360° із періодом 2,8&nbsp;млн років (Dobrovolskis et al., 1997).</ref><ref name=Dobrovolskis_1997/>.

== Фізичні характеристики ==

=== Візуальні характеристики ===
{{Multiple image
 |direction=vertical |align=right |width=200
 |image1   = Pluto-map-hs-2010-06-a-faces.jpg
 |caption1 = Зображення Плутона, побудовані 2010 року за знімками «[[Габбл (телескоп)|Габбла]]» ({{s|2002—2003}})
 |image2   = Pluto & Charon (Sub-earth 10 degrees latitude, 10 degrees longitude).png
 |caption2 = Карти альбедо Плутона й Харона, складені 1992 року за спостереженнями взаємних затемнень ({{s|1984—1990}})
}}
[[Видима зоряна величина|Зоряна величина]] Плутона становить у середньому 15,1<sup>m</sup>, а в [[перигелій|перигелії]] сягає 13,65<sup>m</sup><ref name=Pluto_Fact_Sheet/>. Це означає, що для його спостережень необхідний [[телескоп]] з [[Апертура|апертурою]] не менше {{s|30 см}}<ref name=SSC_magnitude/>. Навіть у дуже великі телескопи Плутон виглядає зореподібним, оскільки його [[Кутовий розмір|кутовий діаметр]] становить лише {{s|0,06—0,11[[кутова секунда|"]] <ref name=Pluto_Fact_Sheet/>}}. Колір у нього світло-коричневий<ref name=Cuk_2002/> ([[показник кольору B−V]] варіює в межах {{s|0,92—0,98<sup>m</sup>}}, причому приблизно до 2000 року він становив {{s|0,70—0,87<sup>m</sup>}}, тобто, колір був менш насиченим<ref name=Cruikshank_2015/>).

Поверхня Плутона дуже неоднорідна. Це друге за контрастністю тіло Сонячної системи після [[Япет (супутник)|Япета]]: альбедо різних ділянок його поверхні варіює від 10 до 70&nbsp;%<ref name=Stern_2015/>. Ця неоднорідність при обертанні Плутона призводить до періодичної змінності його блиску (зміни сягають {{s|0,35[[видима зоряна величина|<sup>m</sup>]]}}, або близько 40&nbsp;%, причому ця величина дещо варіює з часом)<ref name=Stern_2014/>. Змінюється при обертанні Плутона і його спектр, що дало змогу навіть за наземними спостереженнями отримати деякі дані про розподіл різних речовин на його поверхні<ref name=Grundy_2013/>.

Відстань до Плутона й можливості наземних телескопів не дозволяють отримати якісні знімки його поверхні. На фотографіях, зроблених космічним телескопом «[[Габбл (телескоп)|Габбл»]], видно лише найбільші деталі альбедо<ref name=Hubblesite_2010/>. Зображення з добрим [[роздільна здатність (оптика)|розділенням]] вдалося отримати лише 2015 року за допомогою космічного апарата [[New Horizons]].

Першими зображеннями Плутона були карти [[альбедо]], створені за спостереженнями його затемнень [[Харон (супутник)|Хароном]], що відбувалися в {{s|1984—1990 рр}}. Їх побудова базується на тому, що затемнення яскравої ділянки поверхні спричиняє більшу зміну блиску, ніж затемнення тьмяної. Завдяки цьому комп'ютерна обробка спостережень змін яскравості при затемненнях дає змогу зробити мапу альбедо оберненої до Харона півкулі Плутона. На цих картах теж видно лише найбільші деталі альбедо, зокрема, широку темну смугу південніше екватора<ref name=Young_2001/><ref name=Buie_1992/><ref name=Stern_2014/>.

=== Маса й розміри ===
<imagemap>
Файл:Pluto Charon Moon Earth Comparison.png|250px|left|thumb|Земля і Місяць у порівнянні з Плутоном і [[Харон (супутник)|Хароном]].
circle 225 230 220 [[Земля]]
circle 547 147 60 [[Місяць (супутник)|Місяць]]
circle 550 311 42 [[Плутон (карликова планета)|Плутон]]
circle 616 311 22 [[Харон (супутник)|Харон]]
</imagemap>
[[Файл:ThePlutinos Size Albedo Color2 ukr.svg|міні|ліворуч|250px|Великі [[плутино]] в порівнянні за розміром, [[альбедо]] і кольором (Плутон показаний разом із [[Харон (супутник)|Хароном]], [[Нікта (супутник)|Ніктою]] й [[Гідра (супутник)|Гідрою]]).]]

Спершу астрономи, вважаючи Плутон тією самою «Планетою Ікс» Ловелла, намагалися розрахувати його масу на основі його гаданого впливу на орбіти Нептуна й Урана. Сам Ловелл очікував масу 6,6 земної. До 1960-х років було отримано кілька оцінок, близьких до маси Землі, а на початку 1970-х вони зменшилися на порядок, до маси Марса<ref name=Duncombe_1980/><ref name=Croswell_1999/>. 1976 року в [[спектр]]і Плутона було знайдено ознаки наявності [[метан]]ового льоду. Це вказувало на його високе альбедо, а воно, своєю чергою,&nbsp;— на малий розмір і, відповідно, малу масу (кілька тисячних земної)<ref name=Cruikshank_1976>{{cite journal |title=Pluto: Evidence for methane frost |author=Cruikshank, D. P.; Pilcher, C. B.; Morrison, D. |journal=Science |date=1976 |volume=194|pages=835–837|doi=10.1126/science.194.4267.835|bibcode=1976Sci...194..835C}}</ref>.

Відкриття [[Харон (супутник)|Харона]] дозволило виміряти масу системи Плутона, використовуючи [[Закони Кеплера#Третій закон Кеплера|третій закон Кеплера]]<ref name=Christy_1978/>. Згодом було визначено масу Плутона й Харона окремо. За сучасними даними, маса Плутона становить 1,30{{e|22}} кг, що становить 0,22&nbsp;% маси Землі<ref name=Stern_2015/>.

До 1950 року вважалося, що за діаметром Плутон близький до Марса (тобто близько 6700 км), з огляду на те, що якби Марс був на такій же відстані від Сонця, то він теж мав би 15 [[Видима зоряна величина|зоряну величину]]. 1950 року [[Джерард Койпер]] намагався виміряти за допомогою [[телескоп]]а з 5-метровим [[об'єктив]]ом кутовий [[діаметр]] Плутона, отримавши значення 0,23", якому відповідає діаметр 5900&nbsp;км<ref name=Kuiper_1950/>. Якби це значення було вірним, то в ніч на [[29 квітня]] [[1965]] Плутон покрив би зорю 15-ї величини. За її блиском стежили дванадцять [[Обсерваторія|обсерваторій]], але він не ослаб. Так було встановлено, що діаметр Плутона не перевищує 5500&nbsp;км. Після відкриття Харона діаметр Плутона був оцінений у 2600&nbsp;км. Пізніше спостереження за Плутоном під час затемнень Плутона Хароном і Харона Плутоном у 1985—1990 роках дали оцінку 2290±92 км<ref name=Tholen_1987/>. 2007 року діаметр твердої поверхні Плутона був оцінений приблизно за 2322 км<ref>{{статья
 |автор    = Young E. F., Young L. A., Buie M.
 |заглавие = Pluto's Radius
 |bibcode  = 2007DPS....39.6205Y
 |язык     = en
 |издание  = Bulletin of the American Astronomical Society
 |год      = 2007
 |volume   = 39
 |pages    = 541
}}</ref>, у 2014 році&nbsp;— 2368±8&nbsp;км<ref name=Lellouch_2015/>. За даними, отриманими 2015 року космічним апаратом [[New Horizons]], діаметр Плутона становить 2374±8 кілометрів. Помітної сплюснутості в нього нема (принаймні, вона не перевищує 1&nbsp;%)<ref name=Stern_2015/>.

Таким чином, радіус Плутона приблизно вп'ятеро, а маса&nbsp;— в 460 разів менші, ніж у Землі. Серед об'єктів Сонячної системи він поступається розмірами й масою не тільки всім великим планетам, а й навіть деяким їх супутникам. Він менший від семи супутників: [[Ганімед (супутник)|Ганімеда]], [[Титан (супутник)|Титана]], [[Каллісто (супутник)|Каллісто]], [[Іо (супутник)|Іо]], [[Місяць (супутник)|Місяця]], [[Європа (супутник)|Європи]] та [[Тритон (супутник)|Тритона]]. Маса Плутона менша за місячну майже вшестеро. Але він у 14 разів масивніший і в 2,5 раза більший за [[Церера (карликова планета)|Цереру]], найбільший об'єкт [[Пояс астероїдів|поясу астероїдів]]. Серед відомих [[транснептуновий об'єкт|транснептунових тіл]] Плутон&nbsp;— найбільший, але за масою він поступається карликовій планеті [[Ерида (карликова планета)|Ериді]] з [[Розсіяний диск|розсіяного диска]]<ref name=Sicardy_2011/><ref name=Hand_2015_largest/>.

=== Будова та склад ===
{{Multiple image
 |direction=vertical |align=right |width=220
 |image1   = Pluto-cutaway.svg
 |caption1 = Ймовірна будова Плутона:<br/> '''1'''&nbsp;— замерзлий [[азот]]; <br/> '''2'''&nbsp;— водний лід; <br/> '''3'''&nbsp;— [[силікати]] й водний лід.
 |image2   = ESO-L. Calçada - Pluto (by).jpg
 |caption2 = Поверхня Плутона в уяві художника. Показано [[Атмосфера Плутона|атмосферну]] [[імла|імлу]], [[Харон (супутник)|Харон]] і Сонце на небі.
 |image3   = Sputnik Planum (PIA19936) bright.png
 |caption3 = Рівнина [[Sputnik Planitia]]
 |image4   = Mountainous Shoreline of Sputnik Planum (PIA20198).png
 |caption4 = Гори на краю рівнини
 |image5   = Snakeskin terrain on Pluto (PIA19957).png
 |caption5 = Форми рельєфу, порівнювані зі зміїною шкірою
 |image6   = Pluto possible cryovolcano - Wright Mons.jpg
 |caption6 = Можливий [[кріовулкан]] (у центрі)
}}
Про будову надр Плутона відомо дуже мало. Приблизні висновки про його склад можна зробити з його середньої [[густина|густини]], що становить 1,860±0,013 г/см<sup>3</sup><ref name=Stern_2015/>. Ймовірно, Плутон складається з каменю та льоду (здебільшого водяного, судячи з великої поширеності води в Сонячній системі), причому частка каменю становить {{s|60—65%}}<ref name=Stern_2015_found/><ref name=Stern_2014/><ref name=Elkins_2006/>. Колись він мав джерела тепла: це [[акреція (космос)|акреція]] речовини при його утворенні, розпад [[радіоактивні елементи|радіоактивних елементів]] (що певною мірою триває й досі), а також&nbsp;— за часів, коли він ще не був повернутий до Харона одним боком,&nbsp;— періодичні [[приплив]]ні деформації. За ймовірною версією, колись Плутон зіткнувся з іншим тілом порівнянного розміру, що призвело до утворення у нього супутникової системи, і це також зробило внесок у нагрів його надр. Найімовірніше, всього цього тепла вистачило на плавлення льоду і його відокремлення від каменю<ref name=Barr_2015/>, і в такому разі надра Плутона диференційовані&nbsp;— кам'янисте [[Ядро (геологія)|ядро]] оточено крижаною [[Мантія (геологія)|мантією]] завтовшки в кількасот кілометрів. За деякими моделями, тепла могло вистачити навіть на утворення підповерхневого океану води, як у деяких супутників планет-гігантів<ref name=Barr_2015/><ref name=Hussmann_2006/><ref name=Elkins_2006/><ref>{{cite web|title=The Inside Story|publisher=JHU Applied Physics Laboratory|url=http://pluto.jhuapl.edu/Participate/learn/What-We-Know.php?link=The-Inside-Story|year=2007|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/615UPDBDD?url=http://www.pluto.jhuapl.edu/science/everything_pluto/9_insideStory.html|archivedate=2011-08-20|deadurl=yes}}</ref>.

[[Спектроскопія|Спектральні]] дані показують, що водяний лід подекуди виходить і на поверхню Плутона, але здебільшого його маскує тонкий покрив із інших&nbsp;— летких&nbsp;— льодів<ref name=Grundy_2016/><ref name=NASA_ice/><ref name=Stern_2015/>, переважно [[азот]]ного ({{s|97—98%}}). Крім того, там виявлено замерзлі [[метан]] (за різними оцінками, {{s|0,4<ref name=Lellouch_2011_VLT/>—3%<ref name=Tegler_2010/>}}) та [[монооксид вуглецю]] ({{s|0,01<ref name=Lellouch_2011_VLT/>—0,2%<ref name=Lellouch_2011/>}}), а також домішки складніших сполук, що утворюються з метану та азоту під дією жорсткого випромінювання. Це, зокрема, [[етан]]<ref name=Cruikshank_2006/><ref name=Holler_2014/>, імовірно, важчі [[вуглеводні]] чи [[нітрили]]<ref name=Cruikshank_2015/> та високомолекулярні сполуки [[толіни]], що надають Плутону (як і деяким іншим далеким від Сонця тілам) коричнюватого кольору<ref name=Stern_2015/><ref name=Grundy_2016/>. Поширені там замерзлі гази забарвлення не мають, і багаті на них ділянки є світлими<ref name=Cruikshank_2015/><ref name=Stern_2015/>.

Серед названих речовин азот, монооксид вуглецю і, меншою мірою, метан вирізняються суттєвою леткістю в умовах Плутона і здатні до сезонних пересувань поверхнею, що впливає на її забарвлення<ref name=Holler_2014/><ref name=Grundy_2013/><ref name=NASA_ice/><ref name=Stern_2015/>. Водяний лід вирізняється великою міцністю (утворювати деталі рельєфу висотою в кілометри може тільки він) та легкістю (айсберги з нього могли б плавати у важчому й текучішому азотному льоді)<ref name=Hand_2015_harvest/>. Метановий лід іще легший<ref name=Stern_2014/><ref name=Moore_2016/>. На відміну від замерзлого монооксиду вуглецю, він погано розчиняється в замерзлому азоті<ref name=Cruikshank_2015/> та подекуди, імовірно, існує в чистому вигляді<ref name=Lellouch_2011_VLT/>.

Оскільки Плутон розташований приблизно в 40 разів далі від Сонця, ніж Земля, потік сонячної енергії на ньому слабший у 40<sup>2</sup> = 1600 разів. Однак Сонце освітлює Плутон приблизно в 250 разів сильніше, ніж повний [[Місяць (супутник)|Місяць]]&nbsp;— Землю<ref name=magn_sun_moon group="Прим."/>.

Температура поверхні Плутона доволі сильно відрізняється на різних ділянках&nbsp;— від 40 до {{s|55—60 [[Кельвін (одиниця)|K]]}}, а в середньому становить {{s|42±4 K}} (2005)<ref name=Gurwell_2005/>. Більші значення спостерігаються на темній місцевості, менші&nbsp;— на яскравій. Це може бути наслідком не лише різниці в поглинанні сонячного випромінювання, а й того, що яскрава поверхня багата на замерзлі гази, випаровування яких її охолоджує. Такі перепади температур можуть спричиняти сильні, як для такої розрідженої атмосфери, вітри<ref name=Stern_2014/>.

Найближчим аналогом Плутона серед досліджених тіл Сонячної системи є супутник Нептуна [[Тритон (супутник)|Тритон]] (який, імовірно, теж походить із [[пояс Койпера|поясу Койпера]])<ref name=Stern_2014/><ref name=Owen_1993/>. Але рельєф їх поверхні виявився дуже відмінним<ref name=Stern_2015/>.

=== Деталі поверхні ===
{{Multiple image
 |direction=vertical |align=left |width=220
 |image1   = PIA19858-Pluto-NewHorizons-GridVersion-20150714-0727.jpg
 |caption1 = Поверхня Плутона. По центру&nbsp;— довгота 180°. Мозаїка знімків зонда New Horizons.
 |image2   = Pluto-Map-Annotated.jpg
 |caption2 = Назви деталей поверхні, які запропонувала наукова група проєкту New Horizons<ref name=Stern_2015/>
}}
Завдяки зонду [[New Horizons]] на Плутоні виявлено сліди неочікувано інтенсивної та різноманітної геологічної активності, зокрема, недавньої. Судячи з [[підрахунок кратерів|концентрації кратерів]], вік одних ділянок поверхні близький до 4&nbsp;млрд років, а вік інших не перевищує 10&nbsp;млн років<ref name=Moore_2016/><ref name=jhuapl_volcanoes/><ref name=Stern_2015/>. Походження спостережуваних деталей поверхні пояснюють [[зіткнення з космічним тілом|ударами астероїдів]], [[тектонічні рухи|тектонічними процесами]], [[кріовулканізм]]ом, рухом [[льодовик]]ів, [[ерозія|ерозією]], [[конвекція|конвекцією]] в льоді, [[сублімація (фізика)|сублімацією]] та [[конденсація|конденсацією]] газів і навіть дією [[вітер|вітру]]<ref name=Stern_2015/><ref name=Moore_2016/><ref name=jhuapl_complicated>{{cite web |url=http://pluto.jhuapl.edu/News-Center/News-Article.php?page=20150910 |title=New Pluto Images from New Horizons: It's Complicated |publisher=JHU Applied Physics Laboratory |date=10 вересня 2015 |archiveurl=https://archive.today/20151128235615/http://pluto.jhuapl.edu/News-Center/News-Article.php?page=20150910 |archivedate=2015-11-28 |deadurl=no |accessdate=2015-12-05 }}</ref><ref name=jhuapl_volcanoes/><ref name=NASA_badlands/>.

Основні деталі [[альбедо]] Плутона&nbsp;— темна червонувата неоднорідна смуга, що тягнеться дещо південніше екватора майже по всій його довжині, та яскрава ділянка розміром {{s|1800×1500 км}} на протилежній від Харона півкулі, знана як «серце Плутона» або область Томбо (''Tombaugh Regio''). Західна її половина вирізняється дуже рівним рельєфом і отримала назву «рівнина [[Перший штучний супутник Землі|Супутника»]] (''[[Sputnik Planitia]]'').

Більша частина поверхні Плутона доволі нерівна. Серед різноманітних пагорбів та западин трапляються [[метеоритний кратер|метеоритні кратери]] (найбільший виявлений сягає 260 км) та каньйони тектонічного походження (завдовжки до 600 км). Багато кратерів поруйновані (в тому числі перетяті каньйонами) або заповнені льодом<ref name=Stern_2015/>. Деякі ділянки порізані деревоподібно розгалуженими долинами&nbsp;— ймовірно, вирізьбленими азотними [[льодовик]]ами<ref name=Moore_2016/><ref name=jhuapl_findings/><ref name=NASA_badlands>{{cite web |url=http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA20199 |title=PIA20199: Pluto's Badlands |publisher=NASA |date=2015-12-05 |accessdate=5 грудня 2015 |archive-date=8 грудня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20151208063524/http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA20199 }}</ref>. Є й дуже своєрідні форми рельєфу&nbsp;— просторі височини, вкриті дрібними хребтами, витягнутими в одному напрямку. Висота хребтів становить кількасот метрів, а ширина проміжків між ними&nbsp;— {{s|5—10 км}}. Таку місцевість порівнюють зі зміїною шкірою. Можливо, це результат сублімації льоду під сонячними променями (подібно до земних [[Кальгаспори|кальгаспорів]]), намерзання газів на височинах або інших процесів<ref name=Moore_2016/><ref name=Hand_2015_harvest/><ref name=NASA_snakeskin>{{cite web |title=Perplexing Pluto: New ‘Snakeskin’ Image and More from New Horizons |url=http://solarsystem.nasa.gov/news/2015/09/24/perplexing-pluto-new-snakeskin-image-and-more-from-new-horizons |publisher=NASA |date=2015-09-24 |accessdate=2015-12-04 |archiveurl=https://archive.today/20151201141151/http://solarsystem.nasa.gov/news/2015/09/24/perplexing-pluto-new-snakeskin-image-and-more-from-new-horizons |archivedate=2015-12-01 |deadurl=yes }}</ref>. Інші регіони перетяті численними меншими паралельними хребтами з проміжками близько 1&nbsp;км, що нагадують рельєф пральної дошки. Вони вкривають різні деталі поверхні, в тому числі кратери та височини; їх походження незрозуміле<ref name=Moore_2016/>. Виявлено й дві округлі височини з западинами в центрі, які можуть бути [[кріовулканізм|кріовулканами]]. Їх діаметр становить 150 та 225&nbsp;км, а висота&nbsp;— 3—4 та {{s|6 км}}<ref name=Moore_2016/><ref name=Witze_2015/><ref name=jhuapl_volcanoes>{{cite web |title=At Pluto, New Horizons Finds Geology of All Ages, Possible Ice Volcanoes, Insight into Planetary Origins |url=http://pluto.jhuapl.edu/News-Center/News-Article.php?page=20151109 |publisher=JHU Applied Physics Laboratory |date=2015-11-09 |accessdate=2015-12-04 |archiveurl=https://archive.today/20151110113044/http://pluto.jhuapl.edu/News-Center/News-Article.php?page=20151109 |archivedate=10 листопада 2015 |deadurl=no }}</ref>.

Від інших регіонів Плутона різко відмінна [[Рівнина Супутника]]. Вона має округлу форму з виступом на південь, її розмір становить близько {{s|1500×800 км}}, а площа&nbsp;— близько 5&nbsp;% площі поверхні Плутона<ref name=Moore_2016/>. Це заповнена замерзлими газами западина, ймовірно, [[імпактний басейн|імпактного]] походження<ref name=Moore_2016/><ref name=Schenk_2015/>. Її поверхня дуже молода, що видно з відсутності там помітних кратерів<ref name=Moore_2016/><ref name=Stern_2015/>. Ця рівнина багата на своєрідні й загадкові об'єкти. Вона перетята криволінійними борознами (часто подвійними), що ділять її на «комірки»&nbsp;— найімовірніше, [[конвекція|конвекційного]] походження<ref name=Moore_2016/> (див. [[комірки Бенара]]). Деякі ділянки всіяні численними дрібними заглибинами, зазвичай вишикуваними в ряди. Їх поява може бути пов'язана з [[сублімація (фізика)|сублімацією]] льоду. Від деяких пагорбів тягнуться довгі темні смуги, що могли утворитися під дією вітру<ref name=Stern_2015/>. Перпендикулярно їм витягнуті численні деталі, що, найімовірніше, є [[дюни|дюнами]] з метанового піску<ref name=Telfer_2018/>. Льоди, що під впливом вітру мігрують із рівнини, можуть бути причиною яскравого забарвлення східної половини області Томбо<ref name=Clark_2015/>. З прилеглих до рівнини височин спускаються [[льодовик]]и, що вирізьблюють на своєму шляху розгалужені долини<ref name=jhuapl_findings/>. На західному краю рівнини стоять численні кутасті гори висотою до {{s|5 км}}<ref name=Moore_2016/>.

=== Атмосфера ===
{{main|Атмосфера Плутона}}
{{Multiple image
 |direction=vertical |align=right |width=250
 |image1   = Blue hazes over backlit Pluto.jpg
 |caption1 = Нічний бік Плутона. Видно нижні шари атмосфери, підсвічені Сонцем. Кольори близькі до справжніх.
 |image2   = MVIC sunset scan of Pluto.jpg
 |caption2 = Знімок зонда New Horizons, зроблений через 15 хвилин після максимального зближення з Плутоном. Видно шарувату атмосферну імлу та частину рівнини [[Sputnik Planitia]] з навколишніми горами.
}}
[[Атмосфера планети|Атмосферу]] Плутона виявили 1985 року під час спостереження [[покриття (астрономія)|покриття]] ним [[зоря|зорі]]<ref name=IAUC_4097/><ref name=Brosch_1995/><ref name=Sicardy_2003/>. Коли об'єкт не має атмосфери, світло від зорі зникає доволі різко, а у випадку з Плутоном&nbsp;— поступово. Остаточно існування атмосфери було підтверджене спостереженнями іншого покриття 1988 року<ref name=Stern_2014/>.

Атмосфера Плутона дуже розріджена й складається з газів, що випаровуються з поверхневого льоду. Це [[азот]] із домішками [[метан]]у ({{s|0,25<ref name=Stern_2015/>—0,4%<ref name=Lellouch_2015/>}}) та [[монооксид вуглецю|чадного газу]] (близько {{s|0,05—0,1%}}<ref name=Lellouch_2011/><ref name=Gurwell_2015/>). Під дією жорсткого випромінювання з них утворюються різноманітні складніші сполуки (зокрема, [[етан]], [[етилен]] та [[ацетилен]]<ref name=Cruikshank_2006/><ref name=Hand_2015_harvest/>), що поступово випадають на поверхню. Імовірно, саме їх частинки утворюють шарувату [[імла|імлу]], що сягає висот >200&nbsp;км<ref name=Gladstone_2016/><ref name=Hand_2015_harvest/><ref name=Stern_2015/><ref name=NASA_ice/><ref>{{cite web |title=Pluto at Twilight |url=https://blogs.nasa.gov/pluto/2015/09/25/pluto-at-twilight |author=Alex Parker |publisher=blogs.nasa.gov |date=2015-09-25 |accessdate=2015-12-04 |archiveurl=https://archive.today/20151111054234/https://blogs.nasa.gov/pluto/2015/09/25/pluto-at-twilight/ |archivedate=11 листопада 2015 |deadurl=no }}</ref>. Попри розрідженість атмосфери, ця імла доволі помітна: завдяки розсіяному нею світлу навіть вдалося сфотографувати деякі деталі нічного боку Плутона<ref name=jhuapl_complicated/>.

[[Атмосферний тиск|Тиск]] атмосфери Плутона дуже малий і значно змінюється з часом, причому неочікуваним чином. Через витягнутість орбіти в [[афелій|афелії]] Плутон отримує майже втричі менше тепла, ніж у перигелії, і це має спричиняти в його атмосфері значні зміни. За деякими прогнозами, в афелії більша її частина замерзає й випадає на поверхню, і її тиск зменшується в багато разів<ref name=Stern_2014/><ref name=Olkin_2015/>. Однак спостереження [[покриття (астрономія)|покриттів]] Плутоном зір показують, що між 1988 та 2015 роком цей тиск поступово виріс утричі, хоча з 1989 року Плутон віддаляється від Сонця<ref name=Sicardy_2016/><ref name=Olkin_2015/><ref name=Young_2013/><ref name=MIT_2002/>. Ймовірно, це пов'язане з тим, що 1987 року північний (точніше, «позитивний») полюс Плутона вперше за 124 роки вийшов із тіні, що сприяло випаровуванню азоту з полярної шапки<ref name=Sicardy_2003/><ref name=Britt_2003/><ref group="Прим.">У наведених джерелах цей полюс за тодішньою термінологією названо південним.</ref>. 2015 року вимірювання зонда [[New Horizons]] показали, що поверхневий тиск становить близько {{s|10<sup>–5</sup> [[атмосфера (одиниця)|атм]]}}, або {{s|1 [[паскаль (одиниця)|Па]]}}<ref name=Gladstone_2016/>. Це приблизно узгоджується зі спостереженнями покриттів за попередні кілька років<ref name=Gladstone_2016/>, хоча деякі розрахунки вказували на те, що дані покриттів відповідають приблизно вдвічі більшому тиску<ref name=Stern_2015/><ref>{{cite web |title=New Horizons Reveals Pluto's Atmospheric Pressure Has Sharply Decreased |url=http://solarsystem.nasa.gov/news/2015/07/24/new-horizons-reveals-plutos-atmospheric-pressure-has-sharply-decreased |publisher=NASA |date=2015-07-24 |accessdate=2015-12-04 |archiveurl=https://archive.today/20151201142015/http://solarsystem.nasa.gov/news/2015/07/24/new-horizons-reveals-plutos-atmospheric-pressure-has-sharply-decreased |archivedate=1 грудня 2015 |deadurl=no }}</ref><ref name=Stern_2015/><ref name=Hand_2015_harvest/>.

Температура нижніх шарів атмосфери Плутона зростає з висотою (кілька градусів на кілометр). На висоті {{s|20—40 км}} вона сягає максимуму ({{s|110 K}}), після чого повільно падає. На висотах у кількасот км вона виходить на рівень {{s|70 K}} і далі не змінюється (дані 2015 року)<ref name=Gladstone_2016/>. Середня температура атмосфери на {{s|50±20°}} вища, ніж поверхні (дані {{s|2005—2008}} років)<ref name=Gurwell_2005/><ref name=Lellouch_2009/>. Це результат [[парниковий ефект|парникового ефекту]], спричиненого [[метан]]ом<ref name=Lellouch_2009/><ref>{{cite web |url=http://www.planetary.org/blogs/emily-lakdawalla/2009/1860.html |title=Methane is a greenhouse gas on Pluto, too |author=Lakdawalla E. |date=2009-03-03 |publisher=The Planetary Society |archiveurl=https://archive.today/20151202011051/http://www.planetary.org/blogs/emily-lakdawalla/2009/1860.html |archivedate=2 грудня 2015 |deadurl=no |accessdate=5 грудня 2015 }}</ref>.

Взаємодія з атмосферою суттєво впливає на температуру поверхні Плутона. Розрахунки показують, що атмосфера, попри дуже малий тиск, здатна ефективно згладжувати добові коливання цієї температури<ref name=Young_2013/>. Ділянки поверхні, де [[сублімація (фізика)|випаровується]] азотний лід, охолоджуються (подібно до охолодження при випаровуванні води) на величину до 20°<ref name=Stern_2014/>. Вітер біля поверхні може сягати швидкості порядку {{s|1-10 м/с}}<ref name=Telfer_2018/>.

=== Магнітне поле ===
Чи є у Плутона [[магнітне поле]], невідомо (на зонді [[New Horizons]] немає [[магнітометр]]а). На основі досліджень [[сонячний вітер|сонячного вітру]] в околицях Плутона встановлено, що [[магнітна індукція]] біля його поверхні не перевищує 30 н[[Тесла|Тл]]<ref name=McComas_2016/>, що майже в 2000 разів менше, ніж на Землі. Звідси випливає, що максимальний можливий [[магнітний момент]] Плутона становить близько {{s|2,5×10<sup>17</sup> А×м<sup>2</sup>}} (в {{s|300 000}} разів менший за земний)<ref name=magn_field group="Прим."/>. Крім того, існують оцінки цієї величини, зроблені на основі емпіричної залежності магнітного моменту від маси та періоду обертання, отриманої для планет і супутників, що мають магнітне поле: {{s|5×10<sup>18</sup> А×м<sup>2</sup>}} для дуже малоймовірного випадку наявності у Плутона розплавленого залізного ядра і {{s|1×10<sup>14</sup> А×м<sup>2</sup>}} для випадку, якщо поле створене гіпотетичним підземним водяним океаном<ref name=Durand_Manterola_2015/>. Ці значення менші за земне в 15 тисяч та 800&nbsp;млн разів відповідно.

== Супутники ==
{{Multiple image
 |direction=vertical |align=left |width=200
 |image1   = Portrait of Pluto and Charon.jpg
 |caption1 = Плутон із [[Харон (супутник)|Хароном]]. Зображення, складене з двох знімків. Розміри з відстанню та яскравості показано в справжніх співвідношеннях; взаємна орієнтація та кольори теж приблизно справжні.
 |image2   = Pluto and its satellites (2005) ukr.png
 |caption2 = Плутон і три його супутники з п'яти відомих. Знімок «[[Габбл (телескоп)|Габбла]]», 2005.
}}
{{main|Супутники Плутона}}
У Плутона відомо п'ять [[супутник]]ів, один із яких&nbsp;— [[Харон (супутник)|Харон]]&nbsp;— набагато більший за інші. Він був відкритий 1978 року за наземними спостереженнями [[Джеймс Волтер Крісті|Джеймсом Крісті]], а інші&nbsp;— значно пізніше за допомогою космічного телескопа «[[Габбл (телескоп)|Габбл»]]. [[Нікта (супутник)|Нікту]] й [[Гідра (супутник)|Гідру]] виявили 2005 року, [[Кербер (супутник)|Кербер]]&nbsp;— 2011, а [[Стікс (супутник)|Стікс]]&nbsp;— 2012.

Найближчий до Плутона супутник&nbsp;— Харон; далі йдуть Стікс, Нікта, Кербер та Гідра. Всі вони обертаються по майже колових орбітах, що лежать приблизно в площині екватора Плутона, у той же бік, що й він навколо своєї осі<ref name=Stern_2015/><ref name=Walsh_2015/>. Всі супутники Плутона близькі до [[орбітальний резонанс|орбітального резонансу]]: періоди їх обертання співвідносяться приблизно як 1:3:4:5:6. Три з них&nbsp;— Стікс, Нікта та Гідра&nbsp;— справді перебувають у резонансі зі співвідношенням періодів 18:22:33<ref name=Showalter_2015/>.

Харон обертається [[синхронне обертання|синхронно]] (завжди повернутий до Плутона одним боком), а інші супутники&nbsp;— ні: період їх осьового обертання набагато менший за орбітальний, а осі обертання дуже нахилені до осей Плутона та Харона. Ймовірно, це результат метеоритних ударів<ref name=Weaver_2016/>.

Супутникова система Плутона примітна тим, що займає лише малу частку можливого об'єму. Максимальний можливий радіус стабільних орбіт для {{comment|проградних|супутники, які обертаються навколо планети в тому ж напрямку, що планета навколо зорі}} супутників Плутона оцінюють у {{s|2,2 млн км}} (для {{comment|ретроградних|супутники, які обертаються навколо планети в напрямку, протилежному до її обертання навколо зорі}}&nbsp;— навіть більше), але фактично радіуси орбіт усіх відомих його супутників не перевищують 3&nbsp;% цієї величини (65 тисяч км)<ref name=Stern_2006/><ref>{{стаття
 |автор = Stern, S. A.; Weaver, H. A.; Steffl, A. J.; Mutchler, M. J.; Merline, W. J.; Buie, M. W.; Young, E. F.; Young, L. A.; Spencer, J. R.
 |заголовок = Characteristics and Origin of the Quadruple System at Pluto
 |видання = Submitted to Nature
 |рік = 2005
 |bibcode = 2005astro.ph.12599S
 |arxiv = astro-ph/0512599
 |посилання = http://arxiv.org/ftp/astro-ph/papers/0512/0512599.pdf
}}</ref>.

Всі 4 маленькі супутники Плутона мають неправильну форму й неочікувано яскраві (геометричне [[альбедо]] близько 0,6, а у Гідри&nbsp;— навіть 0,8)<ref name=Weaver_2016/>. Це суттєво більше, ніж у Харона (0,38) і переважної більшості інших невеликих тіл [[пояс Койпера|поясу Койпера]] (близько 0,1); ймовірно, вони вкриті доволі чистим водяним льодом<ref name=Weaver_2016/><ref name=Stern_2015/><ref name=jhuapl_Kerberos/><ref name=NASA_Styx/>.

Фільмування системи Плутона апаратом [[New Horizons]] дозволила визначити максимальний можливий розмір невідкритих супутників. Встановлено, що на відстанях до {{s|180 000 км}} від Плутона нема таких супутників розміром понад {{s|4,5 км}} (для менших відстаней ця величина ще менша). Це розраховано з припущення, що їх альбедо таке ж, як у Харона (0,38)<ref name=Stern_2015/>.

Відкриття маленьких супутників Плутона дозволило припустити наявність у нього [[кільця планети|кілець]], утворених викидами від ударів у ці супутники метеоритів. Але ні за даними «[[Габбл (телескоп)|Габбла»]]<ref name=Steffl_2006/>, ні за даними «[[New Horizons|Нових горизонтів»]]<ref name=Stern_2015/> жодних кілець виявити не вдалося (якщо вони й існують, то настільки розріджені, що їх геометричне [[альбедо]]<ref name=Burns_2004/> не перевищує {{s|1,0×10<sup>–7</sup>}}<ref name=Stern_2015/>). Проте розрахунки показують, що від сильних ударів кільця на деякий час усе ж можуть з'являтися<ref name=Stern_2006/>.

Найімовірніше, супутникова система Плутона утворилася внаслідок «ковзного» зіткнення з ним іншого тіла порівнянної маси на невеликій швидкості. Харон міг сформуватися з залишку цього тіла (можливо навіть, що воно лишилося малоушкодженим) або&nbsp;— як і інші супутники&nbsp;— з викидів від удару. Спочатку його відстань від Плутона була значно меншою, а [[ексцентриситет орбіти]]&nbsp;— більшим. Згодом припливна взаємодія з Плутоном вивела його на сучасну орбіту, а також змінила швидкості обертання обох тіл так, що вони стали повернуті одне до одного одним боком<ref name=Walsh_2015/><ref name=Stern_2006/><ref>{{стаття|автор=Ward F. R., Canup R. M.|дата=25 August 2006|заголовок=Forced Resonant Migration of Pluto’s Outer Satellites by Charon|видання=Science|номер=5790|pages=1107–1109|doi=10.1126/science.1127293 |bibcode=2006Sci...313.1107W}}</ref><ref name=Barr_2015/><ref name=Stern_2014/><ref name=Weaver_2016/>.

=== Харон ===
[[Файл:Charon in Color (HQ).jpg|міні|праворуч|[[Харон (супутник)|Харон]]. Знімок [[Автоматична міжпланетна станція|АМС]] [[New Horizons]], 13 липня 2015.]]
{{main|Харон (супутник)}}

[[Харон (супутник)|Харон]] відкрив [[1978]] року [[Джеймс Волтер Крісті|Джеймс Крісті]]. Він назвав його на честь [[Харон (міфологія)|Харона]] з давньогрецької міфології&nbsp;— перевізника душ померлих через [[Стікс]]. Діаметр цього супутника ({{s|1212±6 км}}) перевищує половину діаметра Плутона, а маса становить близько 1/8 маси Плутона. Це дуже великі співвідношення<ref name=Walsh_2015/>: у всіх супутників великих планет Сонячної системи вони значно менші (так, діаметр Місяця становить 1/4 земного, а маса&nbsp;— 1/81). Радіус орбіти Харона&nbsp;— 19,6 {{s|тисячі км}}, а період обертання&nbsp;— 6,4 земної [[доба|доби]]<ref name=Stern_2015/>.

У період із грудня 1984 року по жовтень 1990 відбувалися рідкісні явища: почергові [[затемнення]] Плутона Хароном і Харона Плутоном. Вони відбуваються, коли висхідний або низхідний вузол орбіти Харона опиняється між Плутоном і Сонцем, а таке трапляється приблизно кожні 124 роки. Оскільки період обертання Харона&nbsp;— трохи менше тижня, затемнення повторювалися кожні три доби, і за п'ять років відбулася велика серія цих подій. Ці затемнення дозволили скласти карти яскравості й отримати добрі оцінки радіуса Плутона ({{s|1150—1200 км}})<ref name=Young_2001/><ref name=Buie_1992/><ref name=Stern_2014/>.

{{Панорама|Earth-Moon Pluto-Charon barycenter.png|1000px|В одному [[масштаб]]і системи Земля&nbsp;— Місяць і Плутон&nbsp;— Харон з позначеннями положення [[барицентр]]ів.|align-cap=center}}

Система Плутон&nbsp;— Харон примітна двома рідкісними особливостями. По-перше, обидва тіла завжди обернені одне до одного одним і тим самим боком. Таким чином, з одної півкулі Плутона супутник видно завжди (і він не змінює своє положення на небі), а з іншої не видно ніколи<ref name=Barr_2015/>. По-друге, їх спільний [[центр мас]] перебуває поза тілом Плутона, завдяки чому їх іноді називають [[подвійна планета|подвійною планетою]]<ref name=Showalter_2015/><ref name=Stern_2014/>.

Поверхня Харона менш червонувата й менш яскрава, ніж у Плутона. [[Спектральний аналіз]] відбитого нею світла показує, що Харон укритий водяним льодом, а не [[метан]]ово-[[азот]]ним, як Плутон. Є ознаки існування там гідратів [[аміак]]у та водяних кристалів, що вказує на недавню геологічну активність<ref name=Stern_2014/>&nbsp;— можливо, роботу [[кріовулканізм|кріогейзерів]]<ref>{{cite web|title=Charon: An ice machine in the ultimate deep freeze|publisher=Gemini Observatory|date=2007-07-17|url=http://www.gemini.edu/node/244|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/6dEd5zyH2?url=http://www.gemini.edu/node/244|archivedate=2015-11-22|deadurl=no}}</ref>. На полюсі Харона є велика темна червонувата пляма невідомого походження, що отримала неофіційну назву «[[макула (планетна номенклатура)|макула]] [[Мордор]]» (''Mordor Macula''). Поверхню супутника перетинають багато каньйонів та уступів, що є слідами колишньої тектонічної активності. Є там і чимало [[метеоритний кратер|метеоритних кратерів]], а також своєрідні загадкові об'єкти&nbsp;— гори, оточені ровом<ref name=Moore_2016/><ref name=Stern_2015/><ref name=Stern_2015_found/>.

Згідно з проєктом Резолюції 5 XXVI Генеральної асамблеї [[Міжнародний астрономічний союз|МАС]] (2006) Харону (разом із [[Церера (карликова планета)|Церерою]] та [[Ерида (карликова планета)|Еридою]]) передбачалося присвоїти статус планети. У примітках до проєкту резолюції вказувалося, що в такому випадку система Плутон&nbsp;— Харон буде вважатися подвійною планетою. Однак зрештою було ухвалено інше рішення: Плутон, Цереру та Ериду віднесли до нового класу [[карликова планета|карликових планет]], а Харон не потрапив навіть до їх числа, бо є супутником<ref name=IAU_2006_result/>.

{| class="wikitable" align="center" style="text-align:center"
|+ Плутон і Харон у порівнянні з Місяцем<ref name=Stern_2015/>
! Ім'я
! Діаметр (км)
! Маса (кг)
! Радіус орбіти навколо<br/>спільного центру мас (км)<ref group="Прим.">Розраховано за великою піввіссю плутоноцентричної орбіти Харона та масами обох тіл за даними Stern et al., 2015.</ref>
! Період обертання ([[доба|д]])
|-
| Плутон || 2374 (68&nbsp;% місячного) || 1,30 {{e|22}} (18&nbsp;% місячної) || 2127 (0,6&nbsp;% місячного) ||rowspan="2"| 6,3872 (23&nbsp;% місячного)
|-
| Харон || 1212 (35&nbsp;% місячного) || 1,59 {{e|21}} (2&nbsp;% місячної) || 17 469 (5&nbsp;% місячного)
|}

=== Гідра та Нікта ===
{{main|Гідра (супутник)|Нікта (супутник)}}
{| border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" align="right" style="margin-left: 2em;"
|-
| colspan="2" | [[Файл:Hydra imaged by LORRI from 231 000 kilometres.jpg|150px|Гідра]][[Файл:Nix cropped from family portrait.png|156px|Нікта]]
|-
| align="center" width="153" | Гідра
| align="center" width="153" | Нікта
|-
| colspan="2" | [[Файл:Kerberos by LORRI, 14 July 2015.jpg|160px|Кербер]][[Файл:Styx (moon).jpg|146px|Стікс]]
|-
| align="center" width="160" | Кербер
| align="center" width="146" | Стікс
|-
| align="center" colspan="2" | Знімки [[New Horizons]] (не в масштабі)
|}
Ці супутники були знайдені разом на знімках космічного телескопа «[[Габбл (телескоп)|Габбл»]], зроблених 15 та 18 травня 2005, й отримали [[Тимчасові позначення в астрономії|тимчасові позначення]] {{s|S/2005 P 1}} і {{s|S/2005 P 2}}<ref name=IAUC_8625/>. [[21 червня]] [[2006]] року МАС офіційно назвав їх [[Гідра (супутник)|Гідра]] (або {{s|Плутон III}}) і [[Нікта (супутник)|Нікта]] ({{s|Плутон II}}) відповідно<ref>{{cite web|publisher=[[Міжнародний астрономічний союз|IAU]]|date=2006-06-21|title=IAU Circular No. 8723 — Satellites of Pluto|url=http://www.cbat.eps.harvard.edu/iauc/08700/08723.pdf|archiveurl=https://www.webcitation.org/64vXJpjRM?url=http://www-int.stsci.edu/~mutchler/documents/IAU_Circular_8723.pdf|archivedate=2012-01-24|deadurl=no|accessdate=2015-12-05}}</ref>. Обертаються вони вдвічі-втричі далі за [[Харон (супутник)|Харон]]: радіус орбіти Нікти&nbsp;— 49 тис. км, а Гідри&nbsp;— 65 тис. км<ref name=Stern_2015/>. Вони перебувають в [[орбітальний резонанс|орбітальному резонансі]]: за час трьох обертів Нікти Гідра робить два<ref name=Showalter_2015/>.

Розмір Гідри&nbsp;— 43×33&nbsp;км, а Нікти&nbsp;— 54×41×36&nbsp;км. Їх маса точно не відома; груба оцінка&nbsp;— 0,003&nbsp;% маси Харона (0,0003&nbsp;% маси Плутона) в кожної. На їх поверхні видно [[метеоритний кратер|кратери]]. На різних ділянках помітно відрізняється [[альбедо]], а у Нікти&nbsp;— й колір: там виявлено темну червонувату область, що оточує великий кратер<ref name=Weaver_2016/><ref name=Stern_2015/>.

=== Кербер і Стікс ===
{{main|Кербер (супутник)|Стікс (супутник)}}
У червні 2011 року за допомогою телескопа «[[Габбл (телескоп)|Габбл»]] у Плутона виявили ще один супутник. Спершу він отримав позначення {{s|S/2011 (134340) 1}}, {{s|S/2011 P 1}} та Р4<ref name=Showalter_2011/><ref name=NASA_P4/>, а в липні 2013&nbsp;— назву [[Кербер (супутник)|Кербер]]. Його розмір, як виявилося згодом, становить близько 12 × 4,5&nbsp;км<ref name=jhuapl_Kerberos>{{cite web |url=http://pluto.jhuapl.edu/News-Center/News-Article.php?page=20151022 |title=Last of Pluto’s Moons – Mysterious Kerberos – Revealed by New Horizons |publisher=JHU Applied Physics Laboratory |date=2015-10-22 |archiveurl=https://archive.today/20151023053746/http://pluto.jhuapl.edu/News-Center/News-Article.php?page=20151022 |archivedate=2015-10-23 |deadurl=no |accessdate=2015-12-05 }}</ref>, а радіус орбіти&nbsp;— 58 {{s|тисяч км}}<ref name=Stern_2015/>.

У липні 2012 року тим же інструментом було відкрито п'ятий супутник Плутона<ref name=hubblesite_P5/>. Його тимчасовим позначенням стало {{s|S/2012 (134340) 1}} або Р5, а в липні 2013 року йому дали назву [[Стікс (супутник)|Стікс]]. Розмір цього супутника&nbsp;— 7 × 5&nbsp;км<ref name=NASA_Styx>{{cite web |url=http://solarsystem.nasa.gov/news/2015/10/10/new-horizons-picks-up-styx |title=New Horizons Picks Up Styx |publisher=NASA |date=2015-10-09 |archiveurl=https://archive.today/20151203013812/http://solarsystem.nasa.gov/news/2015/10/10/new-horizons-picks-up-styx |archivedate=2015-12-03 |deadurl=yes |accessdate=2015-12-05 }}</ref>, а радіус орбіти&nbsp;— {{s|42 тисячі км}}<ref name=Stern_2015/>.

== Пояс Койпера ==
[[Файл:Outersolarsystem objectpositions labels comp ukr.png|міні|350px|Розташування відомих об'єктів зовнішньої частини Сонячної системи станом на 2000 рік. Об'єкти [[пояс Койпера|поясу Койпера]] показано зеленим, планети-гіганти&nbsp;— блакитним; по осях&nbsp;— [[астрономічна одиниця|астрономічні одиниці]]. «Розрив» поясу Койпера внизу та вгорі вдаваний і виникає через важкість виявлення об'єктів поясу на фоні Чумацького Шляху.]]
Плутон значно відрізняється від планет орбітою, розмірами, а як виявилося пізніше&nbsp;— і складом. Тому його походження та місце в класифікації тіл Сонячної системи довго були загадкою. Спочатку його малий розмір та своєрідна орбіта привели кількох астрономів до припущення, що це колишній супутник [[Нептун (планета)|Нептуна]], який залишив його через зближення з [[Тритон (супутник)|Тритоном]], близьке проходження якоїсь зорі чи планети або зменшення маси Нептуна через втрату газів<ref name=Littman_2004_ch12/>. Згодом виявилося, що це з кількох причин нереалістично (зокрема, у такому випадку Плутон не зміг би вийти на сучасну орбіту)<ref name=Stern_2014/>.

Починаючи з 1992 року, астрономи стали відкривати за орбітою Нептуна все нові й нові об'єкти, що подібні до Плутона не лише орбітою, але й розміром та складом. Ця ділянка Сонячної системи отримала назву «[[пояс Койпера]]». Станом на кінець 2014 року там відомо понад 1600 тіл розміром {{s|100—2000 км}}. Це вказує на те, що Плутон&nbsp;— не унікальний за походженням об'єкт, а один із представників цього поясу, хоча й найбільший<ref name=Stern_2014/><ref name=Soter_2006/><ref name=Hand_2015_largest/>. Звідти ж, імовірно, походить і ще більший Тритон. За однією з версій, це залишки великої колись групи «льодяних карликів», що існували на околицях Сонячної системи під час [[акреція (космос)|акреції]] Урана та Нептуна. Згодом планети-гіганти пересунулися далі від Сонця, і збурення від них викинули цих карликів до [[хмара Оорта|хмари Оорта]] або взагалі за межі Сонячної системи. Плутон уникнув цього завдяки потраплянню в [[орбітальний резонанс|резонанс]] із Нептуном, що стабілізував його орбіту, а Тритон&nbsp;— завдяки захопленню Нептуном<ref name=Stern_2014/>.

Чимало об'єктів пояса, як і Плутон, мають [[орбітальний резонанс]] 2:3 з Нептуном. Їх називають «[[плутино]]»<ref>{{cite web|title=The Plutinos|author=David Jewitt.|publisher=University of Hawaii|url=http://www2.ess.ucla.edu/~jewitt/kb/plutino.html|date=2004|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://web.archive.org/web/20071011071343/http://ifa.hawaii.edu/~jewitt/kb/plutino.html|archivedate=2007-10-11|deadurl=no}}</ref>. [[Ерида (карликова планета)|Ерида]], яка майже дорівнює за розмірами Плутону, не вважається об'єктом пояса; її відносять до [[розсіяний диск|розсіяного диска]].

== Дослідження Плутона АМС ==
{{Основна стаття|New Horizons}}
{{Multiple image
 |direction=vertical |align=right |width=200
 |image1  = First Pluto sighting from New Horizons.gif
 |caption1= Перші знімки Плутона з апарата [[New Horizons]]. Вересень 2006 року, відстань&nbsp;— 4,2&nbsp;млрд км.
 |image2  = First Color Animated Images show Pluto and its Moon Charon.gif
 |caption2= Обертання Плутона й Харона. Травень&nbsp;— червень 2015 року, відстань&nbsp;— близько {{s|50 млн км}}.
 |image3  = NH-Pluto-Day1-TenImages-20150714-20151120.jpg
 |caption3= Плутон з усіх боків. Складено зі знімків липня 2015 року, відстань&nbsp;— від 0,645 до {{s|8 млн км}}.
}}
[[Файл:Atlas V 551 roars into blue sky.jpg|ліворуч|міні|[[New Horizons]], запуск 19 січня 2006 року.]]

Віддаленість Плутона і його невелика маса роблять його дослідження за допомогою [[Космічний апарат|космічних апаратів]] важкими. Його міг би відвідати «[[Вояджер-1]]», але перевагу було надано прольоту поблизу супутника [[Сатурн (планета)|Сатурна]]&nbsp;— [[Титан (супутник)|Титана]], і траєкторія польоту виявилася несумісною з прольотом поблизу Плутона. У «[[Вояджер-2|Вояджера-2»]] взагалі не було можливості наблизитися до Плутона<ref>{{cite web|url=http://voyager.jpl.nasa.gov/faq.html|title=Voyager Frequently Asked Questions|accessdate=2015-12-04|publisher=Jet Propulsion Laboratory|date=14 січня 2003|archiveurl=https://www.webcitation.org/615UcQbPa?url=http://voyager.jpl.nasa.gov/faq.html|archivedate=2011-08-20|deadurl=yes}}</ref>. Ніяких серйозних спроб дослідити Плутон не робилося аж до останнього десятиріччя XX століття. У серпні 1992 року науковець [[Лабораторія реактивного руху|Лабораторії реактивного руху]] Роберт Стеле зателефонував першовідкривачу Плутона Клайду Томбо з проханням надати дозвіл на відвідання його планети. Пізніше Томбо згадував: «Я сказав йому: ласкаво просимо, але це буде довга й холодна подорож»<ref>{{cite web|title=The last world|author=Dava Sobel.|publisher=Discover magazine|url=http://discovermagazine.com/1993/may/thelastworld215|date=1993-05-01|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://archive.today/20120717214111/http://discovermagazine.com/1993/may/thelastworld215|archivedate=2012-07-17|deadurl=no}}</ref>. Попри отриманий імпульс, [[НАСА]] скасувало в 2000 році місію до Плутона і [[Пояс Койпера|поясу Койпера]] «Pluto Kuiper Express», посилаючись на збільшення витрат і затримки з [[Ракета-носій|ракетою-носієм]]<ref>{{cite web|title=Pluto Kuiper Express|author=Williams D. R.|publisher=NASA Goddard Space Flight Center|url=http://nssdc.gsfc.nasa.gov/nmc/masterCatalog.do?sc=PLUTOKE|date=2005|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/615Ud2mrR?url=http://nssdc.gsfc.nasa.gov/nmc/masterCatalog.do?sc=PLUTOKE|archivedate=2011-08-20|deadurl=yes}}</ref>.

Після інтенсивних політичних дебатів місію до Плутона було переглянуто, і 2003 року під назвою [[New Horizons]] вона отримала фінансування американського уряду<ref>{{cite web|title=Pluto Mission a Go! Initial Funding Secured|author=Robert Roy Britt.|publisher=Space.com|url=http://www.space.com/scienceastronomy/pluto_horizons_030225.html|date=2003|accessdate=2007-04-13|archiveurl=https://web.archive.org/web/20030418155403/http://www.space.com/scienceastronomy/pluto_horizons_030225.html|archivedate=2003-04-18|deadurl=no}}</ref>. Апарат було успішно запущено 19 січня 2006 року. Керівник цієї місії Алан Стерн підтвердив чутки, що в нього покладено частину попелу від [[Кремація|кремації]] померлого 1997 року [[Клайд Томбо|Клайда Томбо]]<ref>{{cite web|title=Happy 100th Birthday, Clyde Tombaugh|author=Stern A.|publisher=JHU Applied Physics Laboratory|url=http://www.jhuapl.edu/newscenter/pressreleases/2006/060203.asp|date=2006-02-03|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/615UdUocR?url=http://www.jhuapl.edu/newscenter/pressreleases/2006/060203.asp|archivedate=2011-08-20|deadurl=yes}}</ref>. На початку 2007 апарат зробив [[гравітаційний маневр]] поблизу Юпітера, що надало йому додаткового прискорення. Найтісніше наближення апарата до Плутона відбулося 14 липня 2015. Спостереження Плутона почались за 5 місяців до того й тривали ще протягом місяця після зближення. Передача цих даних була завершена 25 жовтня 2016 року<ref name=NASA_last_bits/>. Дослідивши систему Плутона, апарат полетів далі в пояс Койпера, до об'єкта {{mpl|2014 MU|69}}.

Апарат «New Horizons» зробив перше фото Плутона ще наприкінці вересня 2006 року, з метою перевірки камери LORRI (Long Range Reconnaissance Imager)<ref>{{cite web|url=http://solarsystem.nasa.gov/news/2006/11/28/new-horizons-not-quite-to-jupiter-makes-first-pluto-sighting|title=New Horizons, Not Quite to Jupiter, Makes First Pluto Sighting|publisher=The Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory|date=2006-11-28|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/6BSjuOWT3?url=http://solarsystem.nasa.gov/news/display.cfm?News_ID=16998|archivedate=2012-10-16|deadurl=yes}}</ref>. Зображення, отримані з відстані приблизно в 4,2&nbsp;млрд км, підтвердили здатність апарата відстежувати віддалені цілі, що важливо для маневрування на шляху до Плутона та інших об'єктів у поясі Койпера.

На борту апарата є багато різноманітної наукової апаратури, призначеної для знімання Плутона і [[Харон (супутник)|Харона]], їх спектрометричного дослідження, а також отримання даних про міжпланетний пил та частки високої енергії. Це дозволило, зокрема, побудувати карти Плутона й Харона, дослідити їх геологічну будову та проаналізувати атмосферу Плутона.

Після відкриття [[Нікта (супутник)|Нікти]] і [[Гідра (супутник)|Гідри]] висловлювалися побоювання щодо непередбачених проблем при польоті [[New Horizons]]. Уламки від ударів у ці супутники метеоритів могли б створити навколо Плутона кільце пилу. Якби апарат потрапив у таке кільце, він міг би отримати серйозні ушкодження<ref name=Steffl_2006/>. Однак цього не сталося, і жодних ознак наявності кілець виявлено не було<ref name=Stern_2015/>. Не знайшлося й нових супутників (що стало несподіванкою з огляду на значно кращі можливості, ніж у телескопа «Габбл»)<ref name=Stern_2015_top10/><ref name=Stern_2015_found/>.

[[Файл:New Horizons Pluto approach timeline ukr.svg|міні|центр|550px|{{center|Хронологія подій КА [[New Horizons]]}}]]

14 липня 2015 року New Horizons пролетів повз Плутон на відстані 12,5 тисяч км від поверхні. Він передав багато різноманітних даних про нього та його супутники, зокрема, перші детальні знімки. Було сфотографовано всю поверхню Плутона, крім широт нижче {{s|–30°}}, де була [[полярна ніч]]. [[Роздільна здатність (оптика)|Роздільна здатність]] знімків різних ділянок дуже різна; найвища вона для протилежної до Харона півкулі (навколо довготи 180°), що була обернена до апарата під час найтіснішого зближення<ref name=Stern_2015/>. Найкраща детальність&nbsp;— {{s|77—85}} метрів на піксель&nbsp;— отримана для смуги поверхні шириною близько 80&nbsp;км (див. зображення)<ref>{{cite web |url=http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA20201 |title=PIA20201: New Horizons' Very Best View of Pluto (Mosiac) |publisher=NASA |date=2015-12-05 |accessdate=5 грудня 2015 |archive-date=8 грудня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20151208021443/http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA20201 }}</ref>. За фотографіями було виміряно розмір Плутона та його супутників, які раніше були відомі зі значною похибкою. Спектральні дослідження показали розподіл різних речовин на поверхні Плутона, а «просвічування» радіохвилями його атмосфери вперше дозволило дослідити її нижні шари<ref name=Stern_2015/><ref name=Stern_2015_top10/>.

{{Панорама|Pluto in the best resolution (horizontal).jpg|1000px|Мозаїка найдетальніших знімків апарата New Horizons (висота окремих зображень&nbsp;— близько 80 км). Ліворуч&nbsp;— горизонт, дещо правіше&nbsp;— гори, в центрі&nbsp;— рівнина [[Sputnik Planitia]].|align-cap=center}}

== Статус ==
[[Міжнародний астрономічний союз]] надав Плутону статус планети в травні 1930 (тоді передбачалося, що Плутон порівнянний із Землею). Однак починаючи з 1992 року, коли був відкритий перший об'єкт [[Пояс Койпера|поясу Койпера]] (15760) 1992 QB<sub>1</sub> ([[15760 Альбіон]]), цей статус викликав сумніви. Відкриття за орбітою Нептуна інших тіл лише посилили дебати. 24 серпня 2006 року Плутон перенесли до категорії [[Карликова планета|карликових планет]].

=== Плутон як планета ===
На [[пластинки «Піонера»|платівках]], що вирушили з зондами «[[Піонер-10]]» і «[[Піонер-11]]» на початку 1970-х, Плутон ще згадується як планета Сонячної системи. Ці пластинки з [[анодування|анодованого]] [[Алюміній|алюмінію]], надіслані з апаратами в далекий космос із надією, що їх виявлять представниками [[Позаземні цивілізації|позаземних цивілізацій]], мають надати їм уявлення про дев'ять планет Сонячної системи<ref>{{cite web|title=Spacecraft Artifacts as Physics Teaching Resources|author=Robinett R. W.|publisher=Department of Physics, The Pennsylvania State University|url=http://waiferx.com/Physics/2006/Fall/Ast10/Goals/FinalExam/TPT2001-RWRobinett.pdf|date=2001|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/615Udz00n?url=http://waiferx.com/Physics/2006/Fall/Ast10/Goals/FinalExam/TPT2001-RWRobinett.pdf|archivedate=2011-08-20|deadurl=yes}}</ref>. Апарати, що вирушили з подібним [[Золотий диск «Вояджера»|посланням]] у тих же 1970-х&nbsp;— «[[Вояджер-1]]» і «[[Вояджер-2]]»<ref>{{cite web|title=Space Topics: Voyager — The Golden Record|publisher=Planetary Society|url=http://www.planetary.org/multimedia/space-images/spacecraft/the-golden-record.html|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/615UePqC2?url=http://planetary.org/explore/topics/space_missions/voyager/golden_record.html|archivedate=2011-08-20|deadurl=no}}</ref>&nbsp;— також несли з собою інформацію про Плутон як про дев'яту планету Сонячної системи.

1943 року [[Гленн Теодор Сіборг|Гленн Сіборг]] назвав нещодавно відкритий ним хімічний елемент [[плутоній|плутонієм]] на честь Плутона, відповідно до традиції називати відкриті елементи назвами планет: [[уран (елемент)|уран]] на честь [[Уран (планета)|Урана]], [[нептуній]] на честь [[Нептун (планета)|Нептуна]], [[церій]] на честь малої планети [[Церера (карликова планета)|Церери]] і [[паладій]] на честь малої планети [[2 Паллада|Паллада]]<ref>{{cite web|title=Reflections on the Legacy of a Legend|author=Clark D. L., Hobart D. E.|date=2000|url=http://www.fas.org/sgp/othergov/doe/lanl/pubs/00818011.pdf|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/615UfJMgn?url=http://www.fas.org/sgp/othergov/doe/lanl/pubs/00818011.pdf|archivedate=2011-08-20|deadurl=no}}</ref>.

=== Дебати 2000-х років ===
{{ТНО imagemap}}
2002 року за орбітою [[Нептун (планета)|Нептуна]] був відкритий [[50000 Квавар|Квавар]], діаметр якого, за сучасними даними, становить близько {{s|1110 км}}<ref>{{cite journal|title=The Size, Shape, Albedo, Density, and Atmospheric Limit of Transneptunian Object (50000) Quaoar from Multi-chord Stellar Occultations|author=Braga-Ribas, F.; Sicardy, B.; Ortiz, J. L. et al.|journal=The Astronomical Journal|url=http://iopscience.iop.org/article/10.1088/0004-637X/773/1/26/pdf|date=2013|volume=773|issue=1|doi=10.1088/0004-637X/773/1/26|bibcode=2013ApJ...773...26B|accessdate=5 грудня 2015|archive-date=21 липня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170721024851/http://iopscience.iop.org/article/10.1088/0004-637X/773/1/26/pdf}}</ref>, а
2004 року&nbsp;— [[90377 Седна|Седна]] з діаметром близько 1000&nbsp;км<ref>{{cite journal |author=Pál, A.; Kiss, C.; Müller, T. G. et al. |title="TNOs are Cool": A survey of the trans-Neptunian region. VII. Size and surface characteristics of (90377) Sedna and {{mp|2010 EK|139}} |journal=Astronomy & Astrophysics |volume=541 |pages=L6 |year=2012 |doi=10.1051/0004-6361/201218874 |bibcode=2012A&A…541L…6P |arxiv=1204.0899 |url=http://www.aanda.org/articles/aa/pdf/2012/05/aa18874-12.pdf |accessdate=5 грудня 2015 |archive-date=11 грудня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20151211051456/http://www.aanda.org/articles/aa/pdf/2012/05/aa18874-12.pdf }}</ref>. Таким чином, вони порівнянні за розміром із Плутоном (2374 км). Так само як [[Церера (карликова планета)|Церера]] втратила статус планети після відкриття інших астероїдів, так і статус Плутона потребував перегляду з огляду відкриття інших подібних до нього об'єктів.

29 липня 2005 року було оголошено про відкриття [[Ерида (карликова планета)|Ериди]]. Вона виявилася наймасивнішим відомим [[транснептуновий об'єкт|транснептуновим тілом]], а спочатку вважалася й найбільшим<ref>{{cite web|title=Hubble Finds 'Tenth Planet' is Slightly Larger than Pluto|url=http://hubblesite.org/newscenter/newsdesk/archive/releases/2006/16|date=2006-04-11|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/615Ugsr94?url=http://hubblesite.org/newscenter/archive/releases/2006/16/|archivedate=2011-08-20|deadurl=no}}</ref><ref name=Sicardy_2011/><ref name=Hand_2015_largest/>. Першовідкривачі Ериди й преса спочатку називали її десятою планетою<ref>{{cite web|title=NASA-Funded Scientists Discover Tenth Planet|publisher=Jet Propulsion Laboratory|url=http://www.jpl.nasa.gov/news/news.php?release=2005-126|date=2005-07-29|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/615UhOwJH?url=http://www.jpl.nasa.gov/news/news-print.cfm?release=2005-126|archivedate=2011-08-20|deadurl=no}}</ref>, хоча консенсусу з цього питання не було. Деякі астрономи не тільки з цим не погоджувались, а й вважали відкриття Ериди сильним аргументом на користь позбавлення Плутона статусу планети<ref name=Soter_2006>{{cite journal|title=What is a Planet?|author=Soter S.|date=December 2006|journal=The Astronomical Journal|volume=132|issue=6|pages=2513–2519|doi=10.1086/508861|bibcode=2006AJ....132.2513S|arxiv=astro-ph/0608359|url=http://iopscience.iop.org/article/10.1086/508861/pdf|accessdate=5 грудня 2015|archive-date=6 січня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180106125803/http://iopscience.iop.org/article/10.1086/508861/pdf}}</ref>. Однак у Плутона залишалися ще дві характерні для планет ознаки: наявність [[Харон (супутник)|великого супутника]] та [[атмосфера Плутона|атмосфери]]. Але, найімовірніше, і це не робить його унікальним серед транснептунових об'єктів: супутники відомі й у кількох інших, у тому числі Ериди, а її спектральний аналіз вказує на схожий з Плутоном склад поверхні, що робить імовірною наявність схожої атмосфери<ref>{{cite web|date=2006|author=Mike Brown.|title=The discovery of <s>2003 UB<sub>313</sub></s> Eris, the <s>10th planet</s> largest known dwarf planet|url=http://web.gps.caltech.edu/~mbrown/planetlila|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/615UiMa7J?url=http://gps.caltech.edu/~mbrown/planetlila/|archivedate=2011-08-20|deadurl=no}}</ref>. Директори музеїв і планетаріїв, починаючи з відкриття об'єктів у поясі Койпера, іноді створювали суперечливі ситуації, виключаючи Плутон з-поміж планет. Наприклад, у [[Планетарій|планетарії]] Хейдена при [[Американський музей природознавства|Американському музеї природознавства]] після реконструкції 2000 року Сонячна система була зображена в складі восьми планет. Ці розбіжності були широко висвітлені в пресі<ref name=Messeri_2010/><ref>{{cite web|url=http://www.space.com/1925-astronomer-responds-pluto-planet-claim.html|title=Astronomer Responds to Pluto-Not-a-Planet Claim|date=2 лютого 2001|publisher=Space.com|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/615UizHHX?url=http://www.space.com/1925-astronomer-responds-pluto-planet-claim.html|archivedate=2011-08-20|deadurl=no}}</ref>.

=== Рішення МАС перекласифікувати Плутон ===
Вирішальна стадія дебатів щодо статусу Плутона настала 2006 року. На затвердження Генеральної асамблеї [[Міжнародний астрономічний союз|МАС]] було подано формальне визначення терміна «[[планета]]». Планетами пропонувалося вважати тіла, які мають досить велику масу, щоб під дією власної гравітації набути кулястої форми, та обертаються навколо Сонця. Другу частину визначення було додано, щоб статусу планет не отримали великі супутники (такі як Місяць). Відповідно до поданої пропозиції кількість планет у Сонячній системі мала б збільшитися до дванадцяти. Однак таку пропозицію підтримало менше чверті делегатів.
Після жвавої кількаденної дискусії було запропоновано альтернативні варіанти визначення. Нарешті 24 серпня 2006 року було ухвалено рішення, за яким планета Сонячної системи має відповідати трьом умовам:
# Вона має обертатися навколо Сонця.
# Вона має бути досить масивною, щоб під дією своїх [[Гравітаційне поле|гравітаційних сил]] набути гідростатично рівноважної кулястої форми.
# Вона має розчистити околиці своєї орбіти (тобто бути гравітаційною домінантою й поряд із нею не має бути інших тіл порівнянного розміру, крім супутників, які перебувають під її гравітаційним впливом)<ref name=IAU_2006_res5_6>{{cite web|url=http://www.iau.org/static/resolutions/Resolution_GA26-5-6.pdf|title=IAU 2006 General Assembly: Resolutions 5 and 6|date=24 серпня 2006|publisher=[[Міжнародний астрономічний союз|IAU]]|archiveurl=https://www.webcitation.org/615UjuER2?url=http://www.iau.org/static/resolutions/Resolution_GA26-5-6.pdf|archivedate=2011-08-20|deadurl=no|accessdate=2014-08-29}}</ref><ref name=IAU_2006_result>
{{cite web
 |date        = 24 серпня 2006
 |publisher   = [[Міжнародний астрономічний союз|IAU]] (News Release — IAU0603)
 |title       = IAU 2006 General Assembly: Result of the IAU Resolution votes
 |url         = http://www.iau.org/news/pressreleases/detail/iau0603
 |accessdate  = 2015-12-04
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/64vXKFv4j?url=http://www.iau.org/public_press/news/detail/iau0603/
 |archivedate = 2012-01-24
 |deadurl     = no
}}
</ref>.

Плутон не відповідає третій умові, бо його маса становить лише 7&nbsp;% від маси всіх об'єктів поясу Койпера. Для порівняння, маса [[Земля|Землі]] в 1,7&nbsp;млн разів більша за масу всіх інших тіл поблизу<ref name=Soter_2006/>. Для таких об'єктів (які доволі масивні, але не домінують на своїх орбітах) було запроваджено нове поняття [[карликова планета|карликової планети]]<ref name=IAU_2006_res5_6/>.

7 вересня 2006 року МАС включив Плутон до каталогу малих планет, надавши йому номер 134340<ref>
{{cite web|url=http://www.minorplanetcenter.net/iau/ECS/MPCArchive/2006/MPC_20060907.pdf|title=Minor Planet Circular 57592|date=2006-09-07|publisher=[[Міжнародний астрономічний союз]], [[Центр малих планет]]|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/64vXLQnOS?url=http://www.minorplanetcenter.net/iau/ECS/MPCArchive/2006/MPC_20060907.pdf|archivedate=2012-01-24|deadurl=no}}
</ref>. Якби Плутон отримав статус малої планети відразу після відкриття, то його номер був би серед перших тисяч. Мала планета [[1164 Коболда|Кобольда]], яку було виявлено 19 березня 1930 року (через місяць після відкриття Плутона), отримала номер 1164, і саме цей номер міг би отримати Плутон. Водночас [[Міжнародний астрономічний союз|МАС]] вирішив підкреслити особливий статус Плутона й визначив його прототипом нової категорії транснептунових об'єктів<ref name="IAU_2006_res5_6" /><ref name="IAU_2006_result" />. 2008 року вони отримали назву [[плутоїд]]ів<ref name="IAU_2008_plutoid">
{{cite web
 |date        = 11 червня 2008
 |title       = Plutoid chosen as name for Solar System objects like Pluto
 |publisher   = [[Міжнародний астрономічний союз|IAU]] (News Release — IAU0804)
 |url         = http://www.iau.org/news/pressreleases/detail/iau0804
 |accessdate  = 2015-12-04
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/615UlKQEj?url=http://iau.org/public_press/news/detail/iau0804/
 |archivedate = 2011-08-20
 |deadurl     = no
}}
</ref>. До плутоїдів віднесли карликові планети Плутон і [[Ерида (карликова планета)|Ериду]], а пізніше&nbsp;— [[Макемаке (карликова планета)|Макемаке]] й [[Гаумеа (карликова планета)|Гаумеа]]. [[Карликова планета]] [[Церера (карликова планета)|Церера]] плутоїдом не є<ref name="IAU_2008_plutoid" /><ref>{{cite journal|author=Courtland R.|date=18 вересня 2008|title=Controversial dwarf planet finally named ‘Haumea’|url=https://www.newscientist.com/article/dn14759-controversial-dwarf-planet-finally-named-haumea|journal=New Scientist|archive-url=https://web.archive.org/web/20151208093740/https://www.newscientist.com/article/dn14759-controversial-dwarf-planet-finally-named-haumea|archive-date=8 грудня 2015|accessdate=5 грудня 2015}}</ref>.

Серед астрономічної спільноти спостерігався деякий опір перекласифікації Плутона<ref name=Britt_2006_demoted/><ref>
{{cite web
 |author      = Robert Roy Britt.
 |url         = http://www.space.com/3142-planets-defined.html
 |title       = Why Planets Will Never Be Defined
 |publisher   = Space.com
 |date        = 21 листопада 2006
 |accessdate  = 2015-12-04
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/615UnBBJv?url=http://www.space.com/3142-planets-defined.html
 |archivedate = 2011-08-20
 |deadurl     = no
}}
</ref>.

Алан Стерн&nbsp;— відповідальний дослідник місії НАСА New Horizons&nbsp;— публічно висміяв рішення МАС, заявивши, що визначення нікуди не годиться<ref name=Britt_2006_demoted>{{cite web|url=http://www.space.com/2791-pluto-demoted-longer-planet-highly-controversial-definition.html|title=Pluto Demoted: No Longer a Planet in Highly Controversial Definition|author=Robert Roy Britt.|date=2006-08-24|publisher=space.com|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/6dEhOeddn?url=http://www.space.com/2791-pluto-demoted-longer-planet-highly-controversial-definition.html|archivedate=2015-11-22|deadurl=no}}</ref> і йому не відповідають навіть Земля, Марс, Юпітер і Нептун, бо вони розділяють свої орбіти з астероїдами<ref name=newscientist2006>{{cite web|url=https://www.newscientist.com/article/dn9846-new-planet-definition-sparks-furore|title=New planet definition sparks furore|date=25 серпня 2006|publisher=New Scientist|author=David Shiga.|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://archive.today/20151128211018/https://www.newscientist.com/article/dn9846-new-planet-definition-sparks-furore|archivedate=2015-11-28|deadurl=no}}</ref>. Він також сказав, що оскільки проголосувало менш як 5&nbsp;% [[астроном]]ів, рішення не можна вважати думкою всієї астрономічної спільноти<ref name=newscientist2006 />. Кілька інших зауважень висловив [[Марк Буї]] з [[Ловеллівська обсерваторія|Ловеллівської обсерваторії]], який теж не погодився з новим визначенням планети<ref>{{cite web|url=http://www.boulder.swri.edu/~buie/pluto/iauresponse.html|title=My response to 2006 IAU Resolutions 5a and 6a|publisher=Lowell Observatory|author=Marc W. Buie.|date=September 2006|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/64vXN58PY?url=http://www.boulder.swri.edu/~buie/pluto/iauresponse.html|archivedate=2012-01-24|deadurl=yes}}</ref>. Але [[Майкл Е. Браун|Майкл Браун]]&nbsp;— астроном, який відкрив [[Ерида (карликова планета)|Ериду]],&nbsp;— підтримав рішення МАС. Він сказав: «Попри цю більше схожу на цирк божевільну процедуру, ми, так чи інакше, натрапили на відповідь. Це зажадало чимало часу. Зрештою наука самокоригується, навіть якщо в обговоренні були сильні емоції»<ref>{{cite web|url=http://www.nytimes.com/2006/08/24/science/space/25pluto.html|title=Pluto Is Demoted to ‘Dwarf Planet’|publisher=[[The New York Times]]|author=Dennis Overbye.|date=24 серпня 2006|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/615Updn3R?url=http://www.nytimes.com/2006/08/24/science/space/25pluto.html?ei=5087|archivedate=2011-08-20|deadurl=no}}</ref>.

Широка публіка по-різному сприйняла втрату Плутоном статусу планети. Більшість людей сприйняли це рішення спокійно, деякі ж клопотали перед МАС в онлайн-режимі, намагаючись переконати астрономів його переглянути. До законодавчих зборів штату [[Каліфорнія]] було внесено проєкт постанови про засудження рішення МАС, де воно називалося науковою [[Єресь|єрессю]]<ref name="leginfo_ca_gov" /><ref>{{cite web|url=http://www.space.com/2855-planetary-politics-protecting-pluto.html|title=Planetary Politics: Protecting Pluto|author=Edna DeVore|date=7 вересня 2006|publisher=Space.com|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/615UqIZxG?url=http://www.space.com/2855-planetary-politics-protecting-pluto.html|archivedate=2011-08-20|deadurl=no}}</ref>. Законодавчі збори штатів [[Іллінойс]]<ref name="ilga_gov" /> та [[Нью-Мексико]]<ref name="nmlegis_gov" /> (в першому народився, а в другому довго працював [[Клайд Томбо]]), постановили, що в цих штатах Плутон завжди буде вважатися планетою. Чимало людей не прийняли рішення МАС з сентиментальних причин, бо вони все життя знали Плутон як планету й продовжують так вважати незалежно від рішень МАС<ref>{{cite web|url=http://www.iol.co.za/scitech/technology/pluto-s-still-the-same-pluto-1.299586|title=Pluto’s still the same Pluto|date=21 жовтня 2006|publisher=IOL.co.za|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/615UrAekv?url=http://www.iol.co.za/scitech/technology/pluto-s-still-the-same-pluto-1.299586|archivedate=2011-08-20|deadurl=no}}</ref>. Опитування серед американців свідчать про те, що багато хто з них налаштований проти рішення також і тому, що Плутон до позбавлення статусу був єдиною планетою, відкритою американцем<ref>{{cite web|url=http://www.watchingamerica.com/beijingnews000004.shtml|title='Planet' Pluto: America's 'Eternal Embarrassment'|date=28 серпня 2006|publisher=The Beijing News|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/615UtcyoD?url=http://www.watchingamerica.com/beijingnews000004.shtml|archivedate=2011-08-20|deadurl=no}}</ref>.

== Цікаві факти ==
* 13 березня 2007 року законодавчі збори штату [[Нью-Мексико]] одноголосно ухвалили, що на честь [[Клайд Томбо|Клайда Томбо]] (він багато років жив і працював у цьому штаті) Плутон там завжди буде вважатися планетою<ref name=nmlegis_gov>{{cite web|title=A joint memorial. Declaring Pluto a planet and declaring March 13, 2007, ”Pluto planet day” at the legislature|url=http://www.nmlegis.gov/Sessions/07%20Regular/memorials/house/HJM054.pdf|publisher=New Mexico Legislature|accessdate=5 грудня 2015|archive-date=10 листопада 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20151110005101/http://www.nmlegis.gov/Sessions/07%20Regular/memorials/house/HJM054.pdf}} ([http://www.nmlegis.gov/lcs/legislation.aspx?chamber=H&legtype=JM&legno=54&year=07 description] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151208055208/http://www.nmlegis.gov/lcs/legislation.aspx?chamber=H&legtype=JM&legno=54&year=07 |date=8 грудня 2015 }}).</ref><ref>{{книга|автор=Schilling G.|заголовок=The Hunt for Planet X: New Worlds and the Fate of Pluto|місце=New York|видавництво=Springer Science & Business Media|рік=2010|isbn=9780387778051|pages=255|посилання=http://books.google.com/books?id=HMVUPDppo4MC&pg=PA255}}</ref>. Через два роки подібне рішення прийняв сенат штату [[Іллінойс]]<ref name=ilga_gov>{{cite web |url=http://www.ilga.gov/legislation/96/SR/PDF/09600SR0046lv.pdf |title=Senate resolution SR0046 |date=Adopted 26 February 2009 |publisher=Illinois General Assembly |accessdate=22 липня 2011 |archive-date=18 березня 2009 |archive-url=https://web.archive.org/web/20090318151938/http://www.ilga.gov/legislation/96/SR/PDF/09600SR0046lv.pdf }} ([http://www.ilga.gov/legislation/BillStatus.asp?DocNum=46&GAID=10&DocTypeID=SR&SessionID=76&GA=96 description] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151208062948/http://www.ilga.gov/legislation/BillStatus.asp?DocNum=46&GAID=10&DocTypeID=SR&SessionID=76&GA=96 |date=8 грудня 2015 }}).</ref><ref>{{cite web |url=http://news.nationalgeographic.com/news/2009/03/090311-pluto-planet-illinois.html |title=Pluto a Planet Again&nbsp;— On Friday the 13th, in Illinois |publisher=National Geographic News |date=11 березня 2009 |archiveurl=https://archive.today/20151129002321/http://news.nationalgeographic.com/news/2009/03/090311-pluto-planet-illinois.html |archivedate=2015-11-29 |deadurl=no |accessdate=2015-12-05 }}</ref>. 2006 року проєкт аналогічної постанови було внесено й до законодавчих зборів Каліфорнії<ref name=leginfo_ca_gov>{{cite web |url=http://www.leginfo.ca.gov/pub/05-06/bill/asm/ab_0001-0050/hr_36_bill_20060824_introduced.html |title=Relative to Pluto's planetary status. Introduced bill text |publisher=Legislative Counsel of California |date=2006-08-24 |archiveurl=https://archive.today/20121212044453/http://www.leginfo.ca.gov/pub/05-06/bill/asm/ab_0001-0050/hr_36_bill_20060824_introduced.html |archivedate=2012-12-12 |deadurl=no |accessdate=2015-12-05 }}</ref>.
* [[Американське діалектологічне товариство]] визнало дієслово «to pluto» («оплутонити») [[неологізм|новим словом]] 2006 року. Воно означає «пониження в званні або цінності кого-небудь або чого-небудь, як це сталося з тепер вже колишньою планетою Плутон»<ref>{{cite web |url=http://www.americandialect.org/Word-of-the-Year_2006.pdf |title=“Plutoed” Voted 2006 Word of the Year by American Dialect Society |publisher=American Dialect Society |date=2007-01-05 |accessdate=29 серпня 2014 |archive-date=2007-01-08 |archive-url=https://web.archive.org/web/20070108093539/http://www.americandialect.org/Word-of-the-Year_2006.pdf }}</ref>
* З плином часу [[Сонце]] поступово витрачає запаси свого [[Термоядерна реакція|термоядерного]] палива, і це призведе до того, що через 1,1&nbsp;млрд років воно буде сяяти на 11&nbsp;% яскравіше, ніж зараз<ref>{{cite web|url=http://www.membrana.ru/particle/775|title=Далёкая звезда осветила планы спасения Земли от смерти Солнца|author=Леонид Попов|publisher=Membrana.ru|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/6EzB4nY5v?url=http://www.membrana.ru/particle/775|archivedate=2013-03-09|date=2008-11-24|deadurl=no}}</ref>. [[Зона, придатна для життя|Жила зона]] Сонячної системи до того часу зсунеться за межі сучасної земної орбіти, досягнувши [[Марс (планета)|Марса]], [[Юпітер (планета)|Юпітера]], а потім [[Сатурн (планета)|Сатурна]]. Через 7,6—7,8 мільярда років ядро Сонця розігріється настільки, що в оболонці навколо нього почнеться горіння водню<ref name="Schroder2008">{{cite journal |author=Schroder K. P., Connon Smith R. |title=Distant future of the Sun and Earth revisited |journal=Monthly Notices of the Royal Astronomical Society |volume=386 |pages=155–163 |year=2008 |doi=10.1111/j.1365-2966.2008.13022.x |bibcode=2008MNRAS.386..155S |arxiv=0801.4031 |url=http://arxiv.org/pdf/0801.4031v1.pdf |accessdate=5 грудня 2015 |archive-date=2 лютого 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160202024641/http://arxiv.org/pdf/0801.4031v1.pdf }}</ref>. Це призведе до різкого розширення зовнішніх оболонок Сонця й воно стане [[Червоний гігант|червоним гігантом]]. Можливо, що в ті часи на Плутоні та інших об'єктах [[Пояс Койпера|пояса Койпера]] існуватимуть умови, придатні для розвитку життя<ref name=grani_2003>{{cite web|url=http://grani.ru/Society/Science/m.33950.html|title=Уютный Плутон станет последним оазисом жизни|author=Максим Борисов.|publisher=Грани.Ру|date=2003-05-29|accessdate=2015-12-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/6F4JZJnxC?url=http://grani.ru/Society/Science/m.33950.html|archivedate=2013-03-12|deadurl=no}}</ref>. Плутон зможе підтримувати ці умови протягом десятків мільйонів років, доти, доки Сонце не стане [[білий карлик|білим карликом]] і остаточно згасне<ref name=grani_2003/>.
* У серпні [[2113]] Плутон вперше від його відкриття досягне [[Афелій|афелію]].
* [[2178]]&nbsp;— Плутон вперше від його відкриття завершить повний оберт навколо Сонця.

== Плутон у культурі ==
<!--{{Основна стаття|Плутон у фантастиці}}-->
* Від назви Плутона походить назва хімічного елементу [[плутоній|плутонію]]<ref>{{книга|частина=Плутоний|заголовок=Серебро—Нильсборий и далее|chapterurl=http://www.webcitation.org/6cv99om61|відповідальний=Ред.: И. В. Петрянов-Соколов|видання=2-е изд|місце=М.|видавництво=Наука|рік=1977|том=2|серія=Популярная библиотека химических элементов|сторінок=520|тираж=50000|назва=|archivedate=2020-09-29|archiveurl=https://web.archive.org/web/20200929111309/https://www.webcitation.org/6cv99om61}}</ref>.
* За однією з версій, пес [[Плуто]] з диснеївських мультфільмів, який з'явився на екранах через півроку після відкриття Плутона, теж названий на його честь<ref>{{cite web|title=Dwarfed by comparison|author=Allison M. Heinrichs.|publisher=Pittsburgh Tribune|url=http://pittsburghlive.com/x/pittsburghtrib/news/cityregion/s_467650.html|date=2006-08-25|accessdate=2007-03-26|archiveurl=https://archive.today/20071114081539/http://pittsburghlive.com/x/pittsburghtrib/news/cityregion/s_467650.html|archivedate=2007-11-14|deadurl=yes}}</ref><ref name=Messeri_2010/>.

=== Література ===
Плутон, попри свої малі розміри та умови, малопридатні для [[Колонізація космосу|колонізації]], не уникнув уваги письменників-фантастів. У 30-х роках XX століття фантастів привертав його статус щойно відкритої планети, в пізніших творах він час від часу фігурує як закрайок Сонячної системи<ref name=SF2>{{книга|автор=Stableford B.|частина=Pluto|заголовок=Science Fact and Science Fiction. An Encyclopedia |видавництво=Routledge, Taylor & Francis Group|рік=2006|pages=381–382|allpages=758|isbn=0‐415‐97460‐7|chapterurl=http://books.google.com/books?id=uefwmdROKTAC&pg=PA381&dq=Pluto}}</ref>. Зокрема, на Плутоні настає кульмінація подій повісті [[Ларрі Нівен]]а «[[Світ птавів]]» (1966 рік).

=== Філателія ===
Плутону та його відкриттю присвячено кілька поштових марок різних країн, а також поштовий блок.
* До 50-річчя відкриття Плутона, 1980 року, було випущено марку [[Коморські острови|Коморських островів]]. Крім пам'ятного напису, на ній зображено планету, [[Йоганн Кеплер|Кеплера]] та [[Миколай Коперник|Коперника]].
* 10 березня 1982 року відбувся «[[парад планет]]»&nbsp;— всі дев'ять планет були по один бік від Сонця. Цій події було присвячено кілька поштових випусків: 1981 року Румунія випустила серію поштових марок, присвячених параду планет, на кожній марці&nbsp;— напис румунською мовою «1982 ALINIERIA PLANETELOR» («Парад планет 1982»), на одній з марок серії представлені [[Нептун (планета)|Нептун]] і Плутон; як дев'ята планета Сонячної системи, Плутон, поряд з іншими вісьмома планетами й Сонцем зображений на марці [[Китайська Народна Республіка|КНР]] 1982 року, вказана дата параду планет.
* 1991 року в США була випущена серія марок, присвячених дослідженню планет Сонячної системи й [[Місяць (супутник)|Місяця]], одна з марок була присвячена Плутону, на ній&nbsp;— зображення Плутона й підпис англійською мовою: «PLUTO NOT YET EXPLORED» («Плутон ще не досліджений»).
* Напередодні XXI століття, 1999 року, республікою [[Чад]] випущено [[поштовий блок]] із серії «Міленіум», присвячений відкриттю Плутона, марка в блоці&nbsp;— з написом французькою мовою «1930&nbsp;— Découverte de la planète Pluton» («1930&nbsp;— відкриття планети Плутон»), вона була також випущена в [[малий аркуш|малому аркуші]] з вісьмома іншими марками, присвяченими періоду 1925—1949&nbsp;рр.

== Примітки ==
{{reflist|group="Прим."|refs=
<ref name=magn_field group="Прим.">Магнітний момент диполя: <math>P = 2\pi BR^3/\mu_0</math>, де ''R''&nbsp;— відстань від диполя вздовж його осі (в напрямку максимальної індукції поля), ''B''&nbsp;— індукція на цій відстані ([https://web.archive.org/web/20160723213538/http://pstu.ru/files/file/oksana/2011/fakultety_i_kafedry/fpmm/prikladnaya_fizika/informacionnye_resursy/principy_i_praktika_resheniya_zadach_po_obschey_fizike__chast_2__elektromagnetizm.pdf Паршаков, 2010, с. 183]). При {{s|''B''{{=}}30×10<sup>−9</sup> Тл}} і {{s|''R''{{=}}1187 км}} (радіус Плутона) маємо {{s|''P''{{=}}2,5×10<sup>17</sup> А×м²}}.</ref>
<ref name=magn_sun_moon group="Прим.">Видима зоряна величина Сонця на відстані Землі: {{s|−26,7<sup>m</sup>}}; на відстані Плутона: {{s|−26,7 + 2,5×log(1600)}} = {{s|−18,7<sup>m</sup>}}, що на 6,0<sup>m</sup> яскравіше за повний Місяць на Землі ({{s|−12,7<sup>m</sup>}}). Різниця в 6,0<sup>m</sup> відповідає відмінності освітленостей у 2,512<sup>6,0</sup> ≈ 250 разів.</ref>
}}

== Джерела ==
{{reflist|2|refs=
<ref name=Archinal_2011>{{cite journal
 |title        = Report of the IAU Working Group on Cartographic Coordinates and Rotational Elements: 2009
 |author       = Archinal, B. A.; A'Hearn, M. F.; Bowell, E. et al.
 |date         = 2011
 |journal      = Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy
 |volume       = 109
 |issue        = 2
 |pages        = 101–135
 |bibcode      = 2011CeMDA.109..101A
 |doi          = 10.1007/s10569-010-9320-4
 |url          = http://aa.usno.navy.mil/publications/reports/Archinaletal2011a.pdf
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date =  7 вересня 2015
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20150907030802/http://aa.usno.navy.mil/publications/reports/Archinaletal2011a.pdf
}} ([https://web.archive.org/web/20150907074216/http://aa.usno.navy.mil/publications/reports/Archinaletal2011b.pdf Erratum], {{bibcode|2011CeMDA.110..401A}})</ref>
<ref name=Barr_2015>{{cite journal
 |title        = Tectonic activity on Pluto after the Charon-forming impact
 |author       = Barr, A. C.; Collins, G. C.
 |date         = January 2015
 |journal      = Icarus
 |volume       = 246
 |pages        = 146–155
 |doi          = 10.1016/j.icarus.2014.03.042
 |bibcode      = 2015Icar..246..146B
 |arxiv        = 1403.6377
 |url          = http://arxiv.org/pdf/1403.6377v1.pdf
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date = 9 вересня 2016
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20160909053412/http://arxiv.org/pdf/1403.6377v1.pdf
}}</ref>
<ref name=Britt_2003>
{{cite web
 |title       = Puzzling Seasons and Signs of Wind Found on Pluto
 |author      = Britt R. R.
 |publisher   = Space.com
 |url         = http://space.com/scienceastronomy/pluto_seasons_030709.html
 |date        = 2003
 |accessdate  = 2007-03-26
 |archiveurl  = https://web.archive.org/web/20030725071045/http://space.com/scienceastronomy/pluto_seasons_030709.html
 |archivedate = 2003-07-25
 |deadurl     = no
}}
</ref>
<ref name=Brosch_1995>{{cite journal
 |title        = The 1985 stellar occultation by Pluto
 |author       = Brosch, N.
 |date         = 1995
 |journal      = Monthly Notices of the Royal Astronomical Society
 |volume       = 276
 |issue        = 2
 |pages        = 551–578
 |bibcode      = 1995MNRAS.276..571B
 |doi          = 10.1093/mnras/276.2.571
 |url          = http://www.researchgate.net/publication/234322554
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date = 21 березня 2018
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20180321063351/https://www.researchgate.net/publication/234322554
}}</ref>
<ref name=Brown_1930>{{cite journal
 |title  =On the Predictions of Trans-Neptunian Planets from the Perturbations of Uranus
 |author =Brown, E. W.
 |date   =May 1930
 |journal=Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America
 |volume =16
 |issue  =5
 |pages  =364–371
 |bibcode=1930PNAS...16..364B
 |doi    =10.1073/pnas.16.5.364
 |url    =http://www.pnas.org/content/16/5/364.full.pdf
}}</ref>
<ref name=Buchwald_2000>{{cite journal
 |title        = Pluto is Discovered Back in Time
 |author       = Buchwald, G.; Dimario, M.; Wild, W.
 |date         = 2000
 |journal      = Amateur - Professional Partnerships in Astronomy, ASP Conference Proceedings, Vol. 220. Edited by John R. Percy and Joseph B. Wilson. San Francisco: Astronomical Society of the Pacific
 |pages        = 355–356
 |bibcode      = 2000ASPC..220..355B
 |url          = http://articles.adsabs.harvard.edu/full/2000ASPC..220..355B
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date = 21 жовтня 2021
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20211021002146/http://articles.adsabs.harvard.edu/full/2000ASPC..220..355B
}}</ref>
<ref name=Buie_1992>{{cite journal
 |author       = Buie, M. W.; Tholen, D. J.; Horne, K.
 |title        = Albedo maps of Pluto and Charon: Initial mutual event results
 |journal      = Icarus
 |date         = 1992
 |volume       = 97
 |issue        = 2
 |pages        = 211–227
 |doi          = 10.1016/0019-1035(92)90129-U
 |bibcode      = 1992Icar...97..211B
 |url          = http://www.boulder.swri.edu/~buie/biblio/pub015.pdf
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date =  12 серпня 2010
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20100812163141/http://www.boulder.swri.edu/~buie/biblio/pub015.pdf
}}</ref>
<ref name=Buie_2006>{{cite journal
 |author       = Buie M. W., Grundy W. M., Young E. F., Young L. A., Stern S. A.
 |title        = Orbits and photometry of Pluto’s satellites: Charon, S/2005 P1, and S/2005 P2
 |date         = 2006
 |journal      = Astronomical Journal
 |volume       = 132
 |pages        = 290–298
 |doi          = 10.1086/504422
 |bibcode      = 2006AJ....132..290B
 |arxiv        = astro-ph/0512491
 |url          = http://iopscience.iop.org/article/10.1086/504422/pdf
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date = 12 березня 2020
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20200312205944/https://iopscience.iop.org/article/10.1086/504422/pdf
}}</ref>
<ref name=Burns_2004>{{книга
 |частина       =11. Jupiter’s Ring-Moon System
 |автор         =Burns J. A., Simonelli D. P., Showalter M. R., Hamilton D. P., Porco C. D., Esposito L. W., Throop H.
 |заголовок     =Jupiter: The Planet, Satellites and Magnetosphere
 |відповідальний=F. Bagenal, T. E. Dowling, W. B. McKinnon
 |видавництво   =Cambridge University Press
 |рік           =2004
 |pages         =247
 |allpages      =719
 |isbn          =9780521818087
 |bibcode       =2004jpsm.book..241B
 |посилання=http://web.archive.org/web/20131029195157/http://www.astro.umd.edu/~hamilton/research/preprints/BurSimSho03.pdf
 |chapterurl=http://books.google.com/books?id=8GcGRXlmxWsC&pg=PA247&dq=I/F
}} (Джерело про рівність величини I/F геометричному альбедо).</ref>
<ref name=Chant_1930>{{cite journal
 |title  =A New Major Planet
 |author =Chant, C. A.
 |date   =1930
 |journal=Journal of the Royal Astronomical Society of Canada
 |volume =24
 |pages  =193–195
 |bibcode=1930JRASC..24..193C
 |url    =http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1930JRASC..24..193C
}}</ref>
<ref name=Christy_1978>{{cite journal
 |author       = Christy J. S., Harrington R. S.
 |title        = The Satellite of Pluto
 |journal      = Astronomical Journal
 |date         = August 1978
 |volume       = 83
 |issue        = 8
 |pages        = 1005–1008
 |doi          = 10.1086/112284
 |bibcode      = 1978AJ.....83.1005C
 |url          = http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1978AJ.....83.1005C
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date = 1 січня 2015
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20150101222334/http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1978AJ.....83.1005C
}}</ref>
<ref name=Clark_2015>
{{cite web
 |title       = NASA probe finds intriguing ice flows under hazy skies on Pluto
 |url         = http://spaceflightnow.com/2015/07/26/nasa-probe-finds-intriguing-ice-flows-under-hazy-skies-on-pluto
 |author      = Clark S.
 |publisher   = Spaceflight Now
 |date        = 2015-07-26
 |accessdate  = 2015-12-19
 |archiveurl  = https://archive.today/20151219084145/http://spaceflightnow.com/2015/07/26/nasa-probe-finds-intriguing-ice-flows-under-hazy-skies-on-pluto/
 |archivedate = 2015-12-19
 |deadurl     = no
}}
</ref>
<ref name=Croswell_1999>{{книга
 |автор      =Croswell K.
 |заголовок  =Planet Quest: The Epic Discovery of Alien Solar Systems
 |видавництво=Oxford University Press
 |рік        =1999
 |pages      =48–71
 |allpages   =324
 |isbn       =9780198501985
 |посилання  =http://books.google.com/books?id=OsRyZvzArjQC&pg=PA48
}}</ref>
<ref name=Cruikshank_2006>{{cite journal
 |title  =Ethane on Pluto and Triton
 |author =Cruikshank, D. P.; Mason, R. E.; Dalle Ore, C. M.; Bernstein, M. P.; Quirico, E.; Mastrapa, R. M.; Emery, J. P.; Owen, T. C.
 |year   =2006
 |journal=American Astronomical Society, DPS meeting #38, #21.03; Bulletin of the American Astronomical Society, Vol. 38, p.518
 |bibcode=2006DPS....38.2103C
}}</ref>
<ref name=Cruikshank_2015>{{cite journal
 |title        = The surface compositions of Pluto and Charon
 |author       = Cruikshank, D. P.; Grundy, W. M.; DeMeo, F. E. et al.
 |date         = January 2015
 |journal      = Icarus
 |volume       = 246
 |pages        = 82–92
 |doi          = 10.1016/j.icarus.2014.05.023
 |bibcode      = 2015Icar..246...82C
 |url          = http://www.boulder.swri.edu/~buie/biblio/pub095.pdf
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date =  11 листопада 2015
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20151111134214/http://www.boulder.swri.edu/~buie/biblio/pub095.pdf
}}</ref>
<ref name=Cuk_2002>
{{cite web
 |url         = http://curious.astro.cornell.edu/about-us/58-our-solar-system/planets-and-dwarf-planets/planet-watching/249-what-color-is-each-planet-intermediate
 |title       = What color is each planet?
 |work        = Curious about Astronomy?
 |publisher   = Cornell University
 |author      = Cuk M.
 |date        = September 2002
 |accessdate  = 2015-12-04
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/615UMrErS?url=http://curious.astro.cornell.edu/question.php?number=236
 |archivedate = 2011-08-20
 |deadurl     = no
}}
</ref>
<ref name=Descamps_2008>{{cite journal
 |title        = Roche figures of doubly synchronous asteroids
 |author       = Descamps, P.
 |date         = 2008
 |journal      = Planetary and Space Science
 |volume       = 56
 |issue        = 14
 |pages        = 1839–1846
 |bibcode      = 2008P&SS...56.1839D
 |doi          = 10.1016/j.pss.2008.02.040
 |url          = http://www.researchgate.net/publication/222436056
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date = 8 грудня 2015
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20151208041628/http://www.researchgate.net/publication/222436056
}}</ref>
<ref name=Dobrovolskis_1997>{{книга
 |частина       =Dynamics of the Pluto-Charon Binary
 |автор         =Dobrovolskis, A. R.; Peale, S. J.; Harris, A. W.
 |заголовок     =Pluto and Charon
 |відповідальний=A. Stern, D. J. Tholen
 |видавництво   =University of Arizona Press
 |рік           =1997
 |pages         =159–190
 |allpages      =728
 |bibcode       =1997plch.book..159D
 |isbn          =9780816518401
 |chapterurl    =http://books.google.com/books?id=VcY7iYJwJZoC&pg=PA159
}}</ref>
<ref name=Duncombe_1980>{{cite journal
 |title  =A history of the determination of Pluto's mass
 |author =Duncombe, R. L.; Seidelmann, P. K.
 |date   =1980
 |journal=Icarus
 |volume =44
 |issue  =1
 |pages  =12–18
 |bibcode=1980Icar...44...12D
 |doi    =10.1016/0019-1035(80)90048-2
}}</ref>
<ref name=Durand_Manterola_2015>{{cite journal
 |title  =Possible scenarios that the New Horizons spacecraft may find in its close encounter with Pluto
 |author  =Durand-Manterola H. J., Perez-de-Tejada H.
 |date  =2015
 |arxiv  =1505.07311
 |url  =https://arxiv.org/ftp/arxiv/papers/1505/1505.07311.pdf
 |journal  =
 |accessdate  =24 липня 2016
 |archive-date  =13 вересня 2020
 |archive-url  =https://web.archive.org/web/20200913153029/https://arxiv.org/ftp/arxiv/papers/1505/1505.07311.pdf
 }}</ref>
<ref name=Elkins_2006>{{книга |автор             = Elkins-Tanton L. T.
 |заголовок     = Uranus, Neptune, Pluto, and the Outer Solar System
 |місце             = New York
 |видавництво = Chelsea House
 |рік                 = 2006
 |серія             = The Solar System
 |isbn                   = 0-8160-5197-6
 |pages                  = [https://archive.org/details/uranusneptuneplu00elki/page/109 109, 113–115, 118]
 |посилання     = http://books.google.com/books?id=bJoYlBWbCAYC&pg=PA109
 |url                    = https://archive.org/details/uranusneptuneplu00elki/page/109
}}</ref>
<ref name=Gladstone_2016>{{cite journal
 |title        = The atmosphere of Pluto as observed by New Horizons
 |author       = Gladstone, G. R.; Stern, S. A.; Ennico, K. et al.
 |date         = 2016
 |journal      = Science
 |volume       = 351
 |issue        = 6279
 |doi          = 10.1126/science.aad8866
 |bibcode      = 2016Sci...351.8866G
 |arxiv        = 1604.05356
 |url          = https://www.astro.umd.edu/~dphamil/research/reprints/GlaSteEnn16.pdf
 |accessdate   = 24 травня 2016
 |archive-date =  21 травня 2016
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20160521090831/https://www.astro.umd.edu/~dphamil/research/reprints/GlaSteEnn16.pdf
}} ([https://web.archive.org/web/20160521191420/http://authors.library.caltech.edu/65692/2/Gladstone-SM.pdf Supplementary Material])</ref>
<ref name=Grundy_2013>{{cite journal
 |title        = Near-infrared spectral monitoring of Pluto's ices: Spatial distribution and secular evolution
 |author       = Grundy, W. M.; Olkin, C. B.; Young, L. A.; Buie, M. W.; Young, E. F.
 |year         = 2013
 |journal      = Icarus
 |volume       = 223
 |issue        = 2
 |pages        = 710–721
 |doi          = 10.1016/j.icarus.2013.01.019
 |bibcode      = 2013Icar..223..710G
 |arxiv        = 1301.6284
 |url          = http://www2.lowell.edu/~grundy/abstracts/preprints/2013.Pluto_SpeX.pdf
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date =  8 листопада 2015
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20151108210124/http://www2.lowell.edu/~grundy/abstracts/preprints/2013.Pluto_SpeX.pdf
}}</ref>
<ref name=Grundy_2016>{{cite journal
 |title        = Surface compositions across Pluto and Charon
 |author       = Grundy, W. M.; Binzel, R. P.; Buratti, B. J. et al.
 |date         = 2016
 |journal      = Science
 |volume       = 351
 |issue        = 6279
 |doi          = 10.1126/science.aad9189
 |bibcode      = 2016Sci...351.9189G
 |arxiv        = 1604.05368
 |url          = https://www.astro.umd.edu/~dphamil/research/reprints/GruBinBur16.pdf
 |accessdate   = 24 травня 2016
 |archive-date =  20 травня 2016
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20160520210732/https://www.astro.umd.edu/~dphamil/research/reprints/GruBinBur16.pdf
}}</ref>
<ref name=Gurwell_2005>{{cite journal
 |title  =Sub-Arcsecond Scale Imaging of the Pluto/Charon Binary System at 1.4 mm
 |author =Gurwell, M. A.; Butler, B. J.
 |date   =2005
 |journal=American Astronomical Society, DPS meeting #37, id.#55.01; Bulletin of the American Astronomical Society, Vol. 37, p.743
 |bibcode=2005DPS....37.5501G
}}</ref>
<ref name=Gurwell_2015>{{cite journal
 |title  =Detection of Atmospheric CO on Pluto with ALMA
 |author =Gurwell, M.; Lellouch, E.; Butler, B. et al.
 |date   =November 2015
 |journal=American Astronomical Society, DPS meeting #47, #105.06
 |bibcode=2015DPS....4710506G
}}</ref>
<ref name=Hand_2015_harvest>{{cite journal
 |title  =Late harvest from Pluto reveals a complex world
 |author =Hand, E.
 |date   =October 2015
 |journal=Science
 |volume =350
 |issue  =6258
 |pages  =260–261
 |doi    =10.1126/science.350.6258.260
 |bibcode=2015Sci...350..260H
}}</ref>
<ref name=Hand_2015_largest>
{{cite web
 |url         = http://news.sciencemag.org/space/2015/07/pluto-confirmed-largest-object-kuiper-belt
 |title       = Pluto confirmed as largest object in Kuiper belt
 |author      = Hand E.
 |publisher   = Science
 |date        = 2015-07-13
 |doi         = 10.1126/science.aac8841
 |archiveurl  = https://archive.today/20151122100921/http://news.sciencemag.org/space/2015/07/pluto-confirmed-largest-object-kuiper-belt
 |archivedate = 2015-11-22
 |deadurl     = no
 |accessdate  = 2015-12-05
}}
</ref>
<ref name=Holler_2014>{{cite journal
 |title        = Evidence for longitudinal variability of ethane ice on the surface of Pluto
 |author       = Holler, B. J.; Young, L. A.; Grundy, W. M.; Olkin, C. B.; Cook, J. C.
 |year         = 2014
 |journal      = Icarus
 |volume       = 243
 |pages        = 104–110
 |doi          = 10.1016/j.icarus.2014.09.013
 |bibcode      = 2014Icar..243..104H
 |arxiv        = 1406.1748
 |url          = http://arxiv.org/ftp/arxiv/papers/1406/1406.1748.pdf
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date = 24 листопада 2017
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20171124223906/https://arxiv.org/ftp/arxiv/papers/1406/1406.1748.pdf
}}</ref>
<ref name=Hoyt_1976>{{cite journal
 |title  =W. H. Pickering's Planetary Predictions and the Discovery of Pluto
 |author =Hoyt W. G.
 |date   =1976
 |journal=Isis
 |volume =67
 |issue  =4
 |pages  =551–564
 |jstor  =230561
 |doi    =10.1086/351668
}}</ref>
<ref name=Hubblesite_2010>
{{cite web
 |title       = New Hubble Maps of Pluto Show Surface Changes
 |publisher   = Hubblesite
 |url         = http://hubblesite.org/newscenter/archive/releases/solar-system/pluto/2010/06
 |date        = 2010-02-04
 |accessdate  = 2015-12-04
 |archiveurl  = https://archive.today/20151111041613/http://hubblesite.org/newscenter/archive/releases/solar-system/pluto/2010/06
 |archivedate = 2015-11-11
 |deadurl     = no
}}
</ref>
<ref name=Hussmann_2006>{{cite journal
 |title        = Subsurface oceans and deep interiors of medium-sized outer planet satellites and large trans-neptunian objects
 |author       = Hussmann, H.; Sohl, F.; Spohn, T.
 |date         = November 2006
 |journal      = Icarus
 |volume       = 185
 |issue        = 1
 |pages        = 258–273
 |doi          = 10.1016/j.icarus.2006.06.005
 |bibcode      = 2006Icar..185..258H
 |url          = http://www.researchgate.net/publication/225019299
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date = 8 грудня 2015
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20151208071417/http://www.researchgate.net/publication/225019299
}}</ref>
<ref name=IAUC_4097>
{{cite web
 |url         = http://www.cbat.eps.harvard.edu/iauc/04000/04097.html#Item2
 |title       = IAU Circular 4097&nbsp;— Occultation by Pluto on 1985 August 19
 |publisher   = [[Міжнародний астрономічний союз|IAU]]
 |date        = 1985-08-26
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/64vXHoSp7?url=http://www.cbat.eps.harvard.edu/iauc/04000/04097.html#Item2
 |archivedate = 2012-01-24
 |deadurl     = no
 |accessdate  = 2014-08-25
}}
</ref>
<ref name=IAUC_8625>
{{cite web
 |url         = http://www.cbat.eps.harvard.edu/iauc/08600/08625.html
 |title       = IAU Circular No. 8625&nbsp;— S/2005 P 1 and S/2005 P 2
 |publisher   = [[Міжнародний астрономічний союз|IAU]]
 |date        = 2005-10-31
 |archiveurl  = https://archive.today/20120801095446/http://www.cbat.eps.harvard.edu/iauc/08600/08625.html
 |archivedate = 2012-08-01
 |deadurl     = no
 |accessdate  = 2015-12-05
}}
</ref>
<ref name=jhuapl_findings>
{{cite web
 |title       = New Findings from New Horizons Shape Understanding of Pluto and its Moons
 |url         = http://pluto.jhuapl.edu/News-Center/News-Article.php?page=20151217
 |publisher   = The Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory
 |date        = 2015-12-19
 |archiveurl  = https://archive.today/20151218201919/http://pluto.jhuapl.edu/News-Center/News-Article.php?page=20151217
 |archivedate = 2015-12-18
 |deadurl     = no
 |accessdate  = 2015-12-20
}}
</ref>
<ref name=Kuiper_1950>{{cite journal
 |title        = The Diameter of Pluto
 |author       = Kuiper G. P.
 |journal      = Publications of the Astronomical Society of the Pacific
 |volume       = 62
 |number       = 366
 |pages        = 133–137
 |date         = August 1950
 |url          = http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1950PASP...62..133K
 |bibcode      = 1950PASP...62..133K
 |doi          = 10.1086/126255
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date = 3 червня 2016
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20160603180723/http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1950PASP...62..133K
}}</ref>
<ref name=Lellouch_2009>{{cite journal
 |title        = Pluto's lower atmosphere structure and methane abundance from high-resolution spectroscopy and stellar occultations
 |author       = Lellouch, E.; Sicardy, B.; de Bergh, C.; Käufl, H.-U.; Kassi, S.; Campargue, A.
 |date         = 2009
 |journal      = Astronomy and Astrophysics
 |volume       = 495
 |issue        = 3
 |pages        = L17–L21
 |doi          = 10.1051/0004-6361/200911633
 |bibcode      = 2009A&A...495L..17L
 |arxiv        = 0901.4882
 |url          = http://www.aanda.org/articles/aa/pdf/2009/09/aa11633-09.pdf
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date = 5 грудня 2014
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20141205044815/http://www.aanda.org/articles/aa/pdf/2009/09/aa11633-09.pdf
}}</ref>
<ref name=Lellouch_2011>{{cite journal
 |title        = High resolution spectroscopy of Pluto's atmosphere: detection of the 2.3 μm CH<sub>4</sub> bands and evidence for carbon monoxide
 |author       = Lellouch, E.; de Bergh, C.; Sicardy, B.; Käufl, H. U.; Smette, A.
 |date         = 2011
 |journal      = Astronomy and Astrophysics
 |volume       = 530
 |doi          = 10.1051/0004-6361/201116954
 |bibcode      = 2011A&A...530L...4L
 |arxiv        = 1104.4312
 |url          = http://www.aanda.org/articles/aa/pdf/2011/06/aa16954-11.pdf
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date = 9 грудня 2015
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20151209155453/http://www.aanda.org/articles/aa/pdf/2011/06/aa16954-11.pdf
}}</ref>
<ref name=Lellouch_2011_VLT>{{cite journal
 |title        = The Tenuous Atmospheres of Pluto and Triton Explored by CRIRES on the VLT
 |author       = Lellouch, E.; de Bergh, C.; Sicardy, B.; Käufl, H.-U.; Smette, A.
 |date         = 2011
 |journal      = The Messenger
 |volume       = 145
 |pages        = 20–23
 |bibcode      = 2011Msngr.145...20L
 |url          = https://www.eso.org/sci/publications/messenger/archive/no.145-sep11/messenger-no145-20-23.pdf
 |accessdate   = 20 грудня 2015
 |archive-date = 6 січня 2012
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20120106134121/http://www.eso.org/sci/publications/messenger/archive/no.145-sep11/messenger-no145-20-23.pdf
}}</ref>
<ref name=Lellouch_2015>{{cite journal
 |author       = Lellouch, E.; de Bergh, C.; Sicardy, B.; Forget, F.; Vangvichith, M.; Käufl, H.-U.
 |title        = Exploring the spatial, temporal, and vertical distribution of methane in Pluto's atmosphere
 |journal      = Icarus
 |date         = January 2015
 |doi          = 10.1016/j.icarus.2014.03.027
 |bibcode      = 2015Icar..246..268L
 |arxiv        = 1403.3208
 |url          = http://arxiv.org/ftp/arxiv/papers/1403/1403.3208.pdf
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date = 24 травня 2015
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20150524152315/http://arxiv.org/ftp/arxiv/papers/1403/1403.3208.pdf
}}</ref>
<ref name=Littman_2004_ch5_6>{{книга
 |автор      =Littman M.
 |заголовок  =Planets Beyond: Discovering the Outer Solar System
 |частина    =Chapters 5, 6
 |видавництво=Dover Publications
 |рік        =2004
 |pages      =61–88
 |allpages   =319
 |isbn       =9780486436029
 |chapterurl =http://books.google.com/books?id=RoJMadct4TQC&pg=PA61
}}</ref>
<ref name=Littman_2004_ch12>{{книга
 |автор      =Littman M.
 |заголовок  =Planets Beyond: Discovering the Outer Solar System
 |частина    =Chapter 12. The smallest planet
 |видавництво=Dover Publications
 |рік        =2004
 |pages      =170–194
 |allpages   =319
 |isbn       =9780486436029
 |chapterurl =http://books.google.com/books?id=RoJMadct4TQC&pg=PA170
}}</ref>
<ref name=Malhotra_1997>{{книга
 |частина               = Pluto's heliocentric orbit
 |автор                   = Malhotra R., Williams J. G.
 |заголовок           = Pluto and Charon
 |відповідальний = A. Stern, D. J. Tholen
 |видавництво       = University of Arizona Press
 |рік                       = 1997
 |pages                        = 127–158
 |allpages                     = 728
 |bibcode                      = 1997plch.book..127M
 |isbn                         = 9780816518401
 |chapterurl                   = http://books.google.com/books?id=VcY7iYJwJZoC&pg=PA127
}} ([https://web.archive.org/web/20110811231719/http://nineplanets.org/plutodyn.html Витяги]).</ref>
<ref name=McComas_2016>{{cite journal
 |title  =Pluto's interaction with the solar wind
 |author =McComas, D. J.; Elliott, H. A.; Weidner, S. et al.
 |date   =2016
 |journal=Journal of Geophysical Research: Space Physics
 |volume =121
 |issue  =5
 |pages  =4232–4246 (див. p.4242)
 |doi    =10.1002/2016JA022599
 |bibcode=2016JGRA..121.4232M
}}</ref>
<ref name=Messeri_2010>{{cite journal
 |author       = Messeri L. R.
 |title        = The Problem with Pluto: Conflicting Cosmologies and the Classification of Planets
 |journal      = Social Studies of Science
 |date         = 2010
 |volume       = 40/2
 |pages        = 187–214
 |doi          = 10.1177/0306312709347809
 |url          = http://www.lisamesseri.com/uploads/2/1/4/3/21438620/messeripluto.pdf
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date =  13 серпня 2015
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20150813231453/http://www.lisamesseri.com/uploads/2/1/4/3/21438620/messeripluto.pdf
}}</ref>
<ref name=MIT_2002>
{{cite web
 |url         = http://news.mit.edu/2002/pluto
 |title       = Pluto is undergoing global warming, researchers find
 |publisher   = Massachusetts Institute of Technology
 |date        = 2002-10-09
 |accessdate  = 2015-12-04
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/615USUnB5?url=http://web.mit.edu/newsoffice/2002/pluto.html
 |archivedate = 2011-08-20
 |deadurl     = no
}}
</ref>
<ref name=Moore_2016>{{cite journal
 |title        = The geology of Pluto and Charon through the eyes of New Horizons
 |author       = Moore, J. M.; McKinnon, W. B.; Spencer, J. R. et al.
 |date         = 2016
 |journal      = Science
 |volume       = 351
 |issue        = 6279
 |doi          = 10.1126/science.aad7055
 |bibcode      = 2016Sci...351.1284M
 |arxiv        = 1604.05702
 |url          = https://www.astro.umd.edu/~dphamil/research/reprints/MooMcKSpe16.pdf
 |accessdate   = 24 травня 2016
 |archive-date =  20 травня 2016
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20160520212749/https://www.astro.umd.edu/~dphamil/research/reprints/MooMcKSpe16.pdf
}}</ref>
<ref name=NASA_ice>{{cite web
 |url         = http://solarsystem.nasa.gov/news/2015/10/08/new-horizons-finds-blue-skies-and-water-ice-on-pluto
 |title       = New Horizons Finds Blue Skies and Water Ice on Pluto
 |date        = 2015-10-08
 |publisher   = NASA
 |archiveurl  = https://archive.today/20151109010021/http://solarsystem.nasa.gov/news/2015/10/08/new-horizons-finds-blue-skies-and-water-ice-on-pluto
 |archivedate = 9 листопада 2015
 |deadurl     = no
 |accessdate  = 5 грудня 2015
}}</ref>
<ref name=NASA_last_bits>
{{cite web
 |url         = https://www.nasa.gov/feature/new-horizons-returns-last-bits-of-2015-flyby-data-to-earth
 |title       = New Horizons Returns Last Bits of 2015 Flyby Data to Earth
 |publisher   = NASA
 |date        = 2016-10-27
 |archiveurl  = https://archive.today/20161028021914/http://www.nasa.gov/feature/new-horizons-returns-last-bits-of-2015-flyby-data-to-earth
 |archivedate = 2016-10-28
 |deadurl     = no
 |accessdate  = 2018-06-01
}}
</ref>
<ref name=NASA_symbol>{{cite web
 |title       = NASA’s Solar System Exploration: Multimedia: Gallery: Pluto’s Symbol
 |url         = http://solarsystem.nasa.gov/galleries/plutos-symbol
 |publisher   = NASA
 |accessdate  = 2015-12-04
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/615UIh27K?url=http://sse.jpl.nasa.gov/multimedia/display.cfm?IM_ID=263
 |archivedate = 2011-08-20
 |deadurl     = yes
}}</ref>
<ref name=Nunberg_2006>
{{cite web
 |author      = Nunberg G.
 |title       = Another Plutonian Casualty?
 |publisher   = University of Pennsylvania
 |date        = 27 серпня 2006
 |url         = http://itre.cis.upenn.edu/~myl/languagelog/archives/003511.html
 |accessdate  = 2015-12-04
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6dKzg5wLh?url=http://itre.cis.upenn.edu/~myl/languagelog/archives/003511.html
 |archivedate = 2015-11-26
 |deadurl     = no
}}
</ref>
<ref name=Olkin_2015>{{cite journal
 |title  =Evidence that Pluto's atmosphere does not collapse from occultations including the 2013 May 04 event
 |author =Olkin, C. B.; Young, L. A.; Borncamp, D. et al.
 |date   =January 2015
 |journal=Icarus
 |volume =246
 |pages  =220–225
 |bibcode=2015Icar..246..220O
 |doi    =10.1016/j.icarus.2014.03.026
 |url    =http://www.researchgate.net/publication/262937542
}}</ref>
<ref name=Owen_1993>{{стаття
 |заголовок=Surface Ices and the Atmospheric Composition of Pluto
 |автор    =Owen, T. C.; Roush, T. L.; Cruikshank, D. P. et al.
 |дата     =6 August 1993
 |видання  =Science
 |volume   =261
 |номер    =5122
 |pages    =745–748
 |doi      =10.1126/science.261.5122.745
 |bibcode  =1993Sci...261..745O
 |посилання=http://www.researchgate.net/publication/6083541
}}</ref>
<ref name=Pluto_Fact_Sheet>{{cite web
 |author      = Williams D. R.
 |title       = Pluto Fact Sheet
 |publisher   = NASA
 |date        = 18 листопада 2015
 |url         = http://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/factsheet/plutofact.html
 |accessdate  = 2015-12-04
 |archiveurl  = https://archive.today/20151119095810/http://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/factsheet/plutofact.html
 |archivedate = 19 листопада 2015
 |deadurl     = no
}}</ref>
<ref name=Reaves_1997>{{книга
 |частина       =The prediction and discoveries of Pluto and Charon
 |автор         =Reaves G.
 |заголовок     =Pluto and Charon
 |відповідальний=A. Stern, D. J. Tholen
 |видавництво   =University of Arizona Press
 |рік           =1997
 |pages         =3–27
 |allpages      =728
 |isbn          =9780816518401
 |bibcode       =1997plch.book....3R
 |chapterurl    =http://books.google.com/books?id=VcY7iYJwJZoC&pg=PA3
}}</ref>
<ref name=Rincon_2006>
{{cite web
 |title       = The girl who named a planet
 |url         = http://news.bbc.co.uk/2/hi/science/nature/4596246.stm
 |author      = Rincon P.
 |publisher   = BBC
 |date        = 13 січня 2006
 |accessdate  = 2015-11-25
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/615UHqfOE?url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/science/nature/4596246.stm
 |archivedate = 2011-08-20
 |deadurl     = no
}}
</ref>
<ref name=Rudhyar_1966>
{{cite journal
 |author      = {{Нп|Дейн Радьяр|Rudhyar D.|ru|Радьяр, Дэйн}}
 |title       = The Planets and their Symbols. Part 5: Mercury and Pluto
 |journal     = Everywoman's Astrology
 |date        = 1966
 |url         = http://www.khaldea.com/rudhyar/astroarticles/planetssymbols_5.shtml
 |accessdate  = 2015-12-04
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6dL0aviyD?url=http://www.khaldea.com/rudhyar/astroarticles/planetssymbols_5.shtml
 |archivedate = 2015-11-26
 |deadurl     = no
}}
</ref>
<ref name=Sadler_1990>{{cite journal
 |title  =William Pickering's Search for a Planet Beyond Neptune
 |author =Sadler, P. M.
 |year   =1990
 |journal=Journal for the History of Astronomy
 |volume =21
 |issue  =1
 |pages  =59–64
 |bibcode=1990JHA....21...59S
 |url    =http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1990JHA....21...59S
}}</ref>
<ref name=Schenk_2015>{{cite journal
 |title  =A Large Impact Origin for Sputnik Planum and Surrounding Terrains, Pluto?
 |author =Schenk, P. M.; McKinnon, W.; Moore, J. et al.
 |date   =September 2015
 |journal=American Astronomical Society, DPS meeting #47, #200.06
 |bibcode=2015DPS....4720006S
}}</ref>
<ref name=Showalter_2011>{{cite web
 |author       = Showalter M. R., Hamilton D. P.
 |title        = New Satellite of (134340) Pluto: S/2011 (134340) 1
 |url          = http://www.cbat.eps.harvard.edu/cbet/cbet002769.txt
 |work         = Electronic Telegram No. 2769
 |publisher    = Central Bureau for Astronomical Telegrams
 |date         = 2011-07-20
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date = 26 травня 2012
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20120526133147/http://www.cbat.eps.harvard.edu/cbet/cbet002769.txt
}}</ref>
<ref name=Showalter_2015>{{cite journal
 |title        = Resonant interactions and chaotic rotation of Pluto's small moons
 |author       = Showalter, M. R.; Hamilton, D. P.
 |date         = 4 червня 2015
 |journal      = Nature
 |volume       = 522
 |issue        = 7554
 |pages        = 45–49
 |doi          = 10.1038/nature14469
 |bibcode      = 2015Natur.522...45S
 |url          = https://www.astro.umd.edu/~dphamil/research/reprints/ShowHam15cover.pdf
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date =  18 листопада 2015
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20151118174910/https://www.astro.umd.edu/~dphamil/research/reprints/ShowHam15cover.pdf
}} ([http://www.nature.com/nature/journal/v522/n7554/fig_tab/nature14469_SV1.html Відео обертання Нікти навколо своєї осі, погляд із центру мас системи] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160118032920/http://www.nature.com/nature/journal/v522/n7554/fig_tab/nature14469_SV1.html |date=18 січня 2016 }})</ref>
<ref name=Sicardy_2003>{{стаття
 |заголовок=Large changes in Pluto’s atmosphere as revealed by recent stellar occultations
 |видання  =Nature
 |volume   =424
 |issue    =6945
 |автор    =Sicardy B., Widemann T. et al.
 |дата     =10 July 2003
 |pages    =168–170
 |doi      =10.1038/nature01766
 |bibcode  =2003Natur.424..168S
 |посилання=http://www.researchgate.net/publication/10667806
}}</ref>
<ref name=Sicardy_2011>{{cite journal
 |title        = Size, density, albedo and atmosphere limit of dwarf planet Eris from a stellar occultation
 |author       = Sicardy, B.; Ortiz, J. L.; Assafin, M. et al.
 |journal      = European Planetary Science Congress Abstracts
 |volume       = 6
 |date         = 2011
 |url          = http://meetingorganizer.copernicus.org/EPSC-DPS2011/EPSC-DPS2011-137-8.pdf
 |bibcode      = 2011epsc.conf..137S
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date = 18 жовтня 2011
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20111018043926/http://meetingorganizer.copernicus.org/EPSC-DPS2011/EPSC-DPS2011-137-8.pdf
}}</ref>
<ref name=Sicardy_2016>{{cite journal
 |title  =Pluto's Atmosphere from the 2015 June 29 Ground-based Stellar Occultation at the Time of the New Horizons Flyby
 |author =Sicardy, B.; Talbot, J.; Meza, E. et al.
 |date   =2016
 |journal=The Astrophysical Journal Letters
 |volume =819
 |issue  =2
 |doi    =10.3847/2041-8205/819/2/L38
 |bibcode=2016ApJ...819L..38S
 |arxiv  =1601.05672
}}</ref>
<ref name=Slipher_1930>{{cite journal
 |author       = Slipher, V. M.
 |title        = Planet X–Lowell Observatory Observation Circular
 |journal      = Journal of the Royal Astronomical Society of Canada
 |date         = 1930
 |volume       = 24
 |bibcode      = 1930JRASC..24..282S
 |url          = http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1930JRASC..24..282S
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date = 23 жовтня 2017
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20171023202519/http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1930JRASC..24..282S
}}</ref>
<ref name=SSC_magnitude>
{{cite web
 |url         = http://www.science.edu.sg/ssc/detailed.jsp?artid=1950&type=6&root=6&parent=6&cat=66
 |title       = This month Pluto’s apparent magnitude is m=14.1. Could we see it with an 11″ reflector of focal length 3400 mm?
 |publisher   = Singapore Science Centre
 |accessdate  = 2007-03-25
 |archiveurl  = https://web.archive.org/web/20051111151435/http://www.science.edu.sg/ssc/detailed.jsp?artid=1950&type=6&root=6&parent=6&cat=66
 |archivedate = 2005-11-11
 |deadurl     = no
}}
</ref>
<ref name=Standish_1993>{{cite journal
 |title        = Planet X: No dynamical evidence in the optical observations
 |author       = Standish, E. M.
 |date         = 1993
 |journal      = Astronomical Journal
 |volume       = 105
 |issue        = 5
 |pages        = 2000–2006
 |bibcode      = 1993AJ....105.2000S
 |doi          = 10.1086/116575
 |url          = http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1993AJ....105.2000S
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date = 29 грудня 2018
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20181229165151/http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1993AJ....105.2000S
}}</ref>
<ref name=Steffl_2006>{{cite journal
 |author       = Steffl A. J., Stern S. A.
 |title        = First Constraints on Rings in the Pluto System
 |journal      = The Astronomical Journal
 |date         = 2007
 |volume       = 133
 |issue        = 4
 |pages        = 1485–1489
 |doi          = 10.1086/511770
 |bibcode      = 2007AJ....133.1485S
 |arxiv        = astro-ph/0608036
 |url          = http://arxiv.org/pdf/astro-ph/0608036v2.pdf
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date = 26 вересня 2017
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20170926100440/https://arxiv.org/pdf/astro-ph/0608036v2.pdf
}}</ref>
<ref name=Stern_2006>{{cite journal
 |title        = A giant impact origin for Pluto's small moons and satellite multiplicity in the Kuiper belt
 |author       = Stern, S. A.; Weaver, H. A.; Steffl, A. J.; Mutchler, M. J.; Merline, W. J.; Buie, M. W.; Young, E. F.; Young, L. A.; Spencer, J. R.
 |date         = 2006
 |journal      = Nature
 |volume       = 439
 |issue        = 7079
 |pages        = 946–948
 |bibcode      = 2006Natur.439..946S
 |doi          = 10.1038/nature04548
 |url          = http://www.researchgate.net/publication/7281381
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date = 8 грудня 2015
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20151208060711/http://www.researchgate.net/publication/7281381
}}</ref>
<ref name=Stern_2014>{{книга
 |частина       =Pluto
 |автор         =Stern S. A.
 |заголовок     =Encyclopedia of the Solar System
 |відповідальний=T. Spohn, D. Breuer, T. Johnson
 |видавництво   =Elsevier
 |видання       =3
 |рік           =2014
 |pages         =909–924
 |allpages      =1336
 |isbn          =9780124160347
 |chapterurl    =http://books.google.com/books?id=0bEMAwAAQBAJ&pg=PA909
}}</ref>
<ref name=Stern_2015>{{cite journal
 |title        = The Pluto system: Initial results from its exploration by New Horizons
 |author       = Stern, S. A.; Bagenal, F.; Ennico, K. et al.
 |date         = 16 жовтня 2015
 |journal      = Science
 |volume       = 350
 |issue        = 6258
 |doi          = 10.1126/science.aad1815
 |bibcode      = 2015Sci...350.1815S
 |pmid         = 26472913
 |arxiv        = 1510.07704
 |url          = https://repository.si.edu/bitstream/handle/10088/27503/201527CE.pdf
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date =  22 листопада 2015
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20151122090602/https://repository.si.edu/bitstream/handle/10088/27503/201527CE.pdf
}} ([http://www.sciencemag.org/content/suppl/2015/10/14/350.6258.aad1815.DC1/Stern.SM.pdf Supplements] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200111015458/http://www.sciencemag.org/content/suppl/2015/10/14/350.6258.aad1815.DC1/Stern.SM.pdf |date=11 січня 2020 }})</ref>
<ref name=Stern_2015_found>
{{cite journal
 |url         = http://www.skyandtelescope.com/astronomy-news/alan-stern-what-we-found-at-pluto-073120154
 |title       = What We Found at Pluto
 |author      = Stern A.
 |journal     = Sky & Telescope
 |date        = 2015-07-31
 |archiveurl  = https://archive.today/20151122113309/http://www.skyandtelescope.com/astronomy-news/alan-stern-what-we-found-at-pluto-073120154/
 |archivedate = 2015-11-22
 |deadurl     = no
 |accessdate  = 2015-12-05
}}
</ref>
<ref name=Stern_2015_top10>
{{cite journal
 |url         = http://www.skyandtelescope.com/astronomy-news/top-10-surprises-from-the-pluto-flyby
 |title       = “Top 10″ Surprises from the Pluto Flyby
 |author      = Stern A.
 |journal     = Sky & Telescope
 |date        = 2015-10-29
 |archiveurl  = https://archive.today/20151203172408/http://www.skyandtelescope.com/astronomy-news/top-10-surprises-from-the-pluto-flyby/
 |archivedate = 2015-12-03
 |deadurl     = no
 |accessdate  = 2015-12-05
}}
</ref>
<ref name=Sussman_1988>{{стаття
 |заголовок = Numerical evidence that the motion of Pluto is chaotic
 |автор         = Sussman G. J., Wisdom J.
 |видання     = Science
 |volume             = 241
 |pages              = 433–437
 |рік             = 1988
 |bibcode            = 1988Sci...241..433S
 |doi                = 10.1126/science.241.4864.433
 |посилання = http://web.mit.edu/wisdom/www/pluto-chaos.pdf
 |accessdate         = 2015-12-05
 |archivedate        = 2013-06-24
 |archiveurl         = https://web.archive.org/web/20130624144659/http://web.mit.edu/wisdom/www/pluto-chaos.pdf
}}</ref>
<ref name=Tegler_2010>{{стаття
 |автор    =Tegler, S. C.; Cornelison, D. M.; Grundy, W. M. et al.
 |заголовок=Methane and Nitrogen Abundances on Eris and Pluto
 |рік      =2010
 |bibcode  =2010DPS....42.2006T
 |видання  =American Astronomical Society, DPS meeting #42, #20.06; Bulletin of the American Astronomical Society, Vol. 42, p.984
}}</ref>
<ref name=Telfer_2018>{{cite journal
 |title  =Dunes on Pluto
 |author =Telfer M. W., Parteli E. J. R. Radebaugh J. et al.
 |date   =2018
 |journal=Science
 |volume =360
 |issue  =6392
 |pages  =992–997
 |doi    =10.1126/science.aao2975
 |bibcode=
 |url    =
}}</ref>
<ref name=Tholen_1987>{{cite journal
 |title        = Improved Orbital and Physical Parameters for the Pluto-Charon System
 |author       = Tholen, D. J.; Buie, M. W.; Binzel, R. P.; Frueh, M. L.
 |journal      = Science
 |year         = 1987
 |issue        = 4814
 |pages        = 512—514
 |doi          = 10.1126/science.237.4814.512
 |bibcode      = 1987Sci...237..512T
 |url          = http://www.boulder.swri.edu/~buie/biblio/pub005.pdf
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date = 22 вересня 2020
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20200922121000/https://www.boulder.swri.edu/~buie/biblio/pub005.pdf
}}</ref>
<ref name=Tombaugh_1946>{{cite journal
 |title        = The Search for the Ninth Planet, Pluto
 |author       = Tombaugh, C. W.
 |date         = 1946
 |journal      = Astronomical Society of the Pacific Leaflets
 |volume       = 5
 |issue        = 209
 |pages        = 73–80
 |bibcode      = 1946ASPL....5...73T
 |url          = http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1946ASPL....5...73T
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date = 3 червня 2016
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20160603180852/http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1946ASPL....5...73T
}}</ref>
<ref name=Tombaugh_1996>{{cite journal
 |author =Tombaugh, C. W.
 |title  =Struggles to Find the Ninth Planet
 |journal=Completing the Inventory of the Solar System, Astronomical Society of the Pacific Conference Proceedings
 |date   =1996
 |volume =107
 |pages  =157–162
 |bibcode=1996ASPC..107..157T
 |url    =http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1996ASPC..107..157T
}}</ref>
<ref name=Walsh_2015>{{cite journal
 |author       = Walsh, K. J.; Levison, H. F.
 |title        = Formation and Evolution of Pluto’s Small Satellites
 |journal      = The Astronomical Journal
 |date         = 18 червня 2015
 |volume       = 150
 |issue        = 1
 |doi          = 10.1088/0004-6256/150/1/11
 |bibcode      = 2015AJ....150...11W
 |arxiv        = 1505.01208
 |url          = http://arxiv.org/pdf/1505.01208v1.pdf
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date = 26 вересня 2017
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20170926100419/https://arxiv.org/pdf/1505.01208v1.pdf
}}</ref>
<ref name=Weaver_2016>{{cite journal
 |title  =The small satellites of Pluto as observed by New Horizons
 |author =Weaver, H. A.; Buie, M. W.; Buratti, B. J. et al.
 |date   =2016
 |journal=Science
 |volume =351
 |issue  =6279
 |doi    =10.1126/science.aae0030
 |bibcode=2016Sci...351.0030W
 |arxiv  =1604.05366
}}</ref>
<ref name=Whyte_1983>{{книга
 |автор                   = Уайт А.
 |відповідальний = Пер. с англ.: Л. А. Исакович; под ред. В. А. Брумберга
 |заголовок           = Планета Плутон
 |частина               = Глава 2. Поиски Планеты X. 1847-1927
 |chapterurl                   = http://12apr.su/books/item/f00/s00/z0000027/st004.shtml
 |місце                   = М.
 |видавництво       = Мир
 |рік                       = 1983
 |сторінок             = 125
 |archiveurl                   = https://web.archive.org/web/20151208154031/http://12apr.su/books/item/f00/s00/z0000027/st004.shtml
 |назва                   = 
 |archivedate                  = 2015-12-08
}}</ref>
<ref name=Wisdom_1991>{{стаття
 |заголовок=Symplectic maps for the n-body problem
 |автор    =Wisdom J., Holman M.
 |видання  =Astronomical Journal
 |pages    =1528–1538
 |рік      =1991
 |bibcode  =1991AJ....102.1528W
 |doi      =10.1086/115978
 |посилання=http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1991AJ....102.1528W
}}</ref>
<ref name=Witze_2015>{{cite web
 |title       = Icy volcanoes may dot Pluto's surface
 |url         = http://www.nature.com/news/icy-volcanoes-may-dot-pluto-s-surface-1.18756
 |author      = Witze A.
 |publisher   = Nature
 |doi         = 10.1038/nature.2015.18756
 |date        = 2015-11-09
 |accessdate  = 2015-11-10
 |archiveurl  = https://archive.today/20151110115716/http://www.nature.com/news/icy-volcanoes-may-dot-pluto-s-surface-1.18756
 |archivedate = 10 листопада 2015
 |deadurl     = no
}}</ref>
<ref name=Young_2001>{{стаття
 |заголовок=A Two-Color Map of Pluto's Sub-Charon Hemisphere
 |автор    =Young, E. F.; Binzel, R. P.; Crane, K.
 |рік      =2001
 |видання  =The Astronomical Journal
 |volume   =121
 |issue    =1
 |pages    =552–561
 |doi      =10.1086/318008
 |bibcode  =2001AJ....121..552Y
 |посилання=http://iopscience.iop.org/article/10.1086/318008/pdf
}}</ref>
<ref name=Young_2013>{{cite journal
 |title        = Pluto's Seasons: New Predictions for New Horizons
 |author       = Young, L. A.
 |date         = 2013
 |journal      = The Astrophysical Journal Letters
 |volume       = 766
 |issue        = 2
 |pages        = 1–6
 |bibcode      = 2013ApJ...766L..22Y
 |doi          = 10.1088/2041-8205/766/2/L22
 |arxiv        = 1210.7778
 |url          = https://www.boulder.swri.edu/~layoung/eprint/Young2013_ApJL_766_L22.pdf
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date =  30 листопада 2015
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20151130233906/https://www.boulder.swri.edu/~layoung/eprint/Young2013_ApJL_766_L22.pdf
}}</ref>
<ref name=Zangari_2015>{{cite journal
 |title        = A meta-analysis of coordinate systems and bibliography of their use on Pluto from Charon's discovery to the present day
 |author       = Zangari, A.
 |date         = January 2015
 |journal      = Icarus
 |volume       = 246
 |pages        = 93–145
 |bibcode      = 2015Icar..246...93Z
 |doi          = 10.1016/j.icarus.2014.10.040
 |url          = http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0019103514005971
 |accessdate   = 5 грудня 2015
 |archive-date = 8 березня 2019
 |archive-url  = https://web.archive.org/web/20190308134103/https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0019103514005971
}}</ref>
}}

== Література ==
* {{книга
 |частина       =Pluto
 |автор         =Stern S. A.
 |заголовок     =Encyclopedia of the Solar System
 |відповідальний=T. Spohn, D. Breuer, T. Johnson
 |видавництво   =Elsevier
 |видання       =3
 |рік           =2014
 |pages         =909–924
 |allpages      =1336
 |isbn          =9780124160347
 |chapterurl    =http://books.google.com/books?id=0bEMAwAAQBAJ&pg=PA909
}}
* {{книга
 |заголовок     =Pluto and Charon
 |відповідальний=A. Stern, D. J. Tholen
 |видавництво   =University of Arizona Press
 |рік           =1997
 |allpages      =728
 |isbn          =9780816518401
 |bibcode       =1998plch.book.....S
 |посилання     =http://books.google.com/books?id=VcY7iYJwJZoC
}}
* {{cite journal
 |title  =The Pluto system: Initial results from its exploration by New Horizons
 |author =Stern, S. A.; Bagenal, F.; Ennico, K. et al.
 |date   =16 жовтня 2015
 |journal=Science
 |volume =350
 |issue  =6258
 |doi    =10.1126/science.aad1815
 |bibcode=2015Sci...350.1815S
 |pmid   =26472913
 |arxiv  =1510.07704
 |url=http://web.archive.org/web/20151122090602/https://repository.si.edu/bitstream/handle/10088/27503/201527CE.pdf
}} ([http://www.sciencemag.org/content/suppl/2015/10/14/350.6258.aad1815.DC1/Stern.SM.pdf Supplements] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200111015458/http://www.sciencemag.org/content/suppl/2015/10/14/350.6258.aad1815.DC1/Stern.SM.pdf |date=11 січня 2020 }})
* {{книга
 |автор      =Tombaugh C. W., Moore P.
 |заголовок  =Out of the darkness: the planet Pluto
 |видавництво=Stackpole Books
 |рік        =1980
 |allpages   =221
 |isbn       =0-7188-2500-4
 |ref        =Tombaugh, Moore
}}<!-- не видаляти, на цю книгу вказують виноски! -->
* {{книга
 |автор         =Уайт А.
 |відповідальний=Пер. с англ.: Л. А. Исакович; под ред. В. А. Брумберга
 |заголовок     =Планета Плутон
 |посилання     =http://12apr.su/books/item/f00/s00/z0000027/index.shtml
 |місце         =М.
 |видавництво   =Мир
 |рік           =1983
 |сторінок      =125
 |archiveurl    =http://www.webcitation.org/6dHuiwTfl
}}
* {{книга
 |автор      =Гребеников Е. А., Рябов Ю. А.
 |заголовок  =Поиски и открытия планет
 |частина    =Открытие Плутона
 |chapterurl =http://12apr.su/books/item/f00/s00/z0000017/st014.shtml
 |видання    =2-е изд., перераб. и доп
 |місце      =М.
 |видавництво=Наука
 |рік        =1984
 |сторінки   =162
 |сторінок   =224
 |серія      =Главная редакция физико-математической литературы
 |тираж      =100 000
}}
* {{А-Е-С|Плутон|360|П}}
* {{книга
 |автор         =Пришляк М. П.
 |частина       =Планети-карлики
 |заголовок     =Астрономія: 11 кл.
 |посилання     =http://pidruchnyk.com.ua/442-astronomya-prishlyak-11-klas.html
 |відповідальний=Я.С. Яцків
 |місце         =Харків
 |видавництво   =Ранок
 |рік           =2011
 |сторінок      =160
 |сторінки      =93–95
 |isbn          =978-617-540-424-9
}}
==Інтернет-ресурси==
*  [https://www.youtube.com/watch?v=_QhUod9ECRc ПОДОРОЖ НАЙДИВНІШИМИ ОБ’ЄКТАМИ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ]

== Посилання ==
* {{YouTube|0MPzufSd9Us|Плутон і Харон. Все про чудовий світ за орбітою Нептуна. Всесвіт UA|logo=1}}
* {{YouTube|_D62J-_8ygw|КОРОТКО ПРО ПЛУТОН. ASTRONIGHT|logo=1}}
* {{YouTube|tXYDzxALPkU|Короткий сюжет про Плутон|logo=1}}{{ref-uk}}&nbsp;— французький науково-популярний серіал 1997 року «[[Всі на орбіту!]]» ({{lang-fr|Tous sur orbite !}})
* {{cite journal
 |url        =http://www.skyandtelescope.com/astronomy-news/top-10-surprises-from-the-pluto-flyby
 |title      =“Top 10″ Surprises from the Pluto Flyby
 |author     =Alan Stern.
 |journal    =Sky & Telescope
 |date       =29 жовтня 2015
 |archiveurl =https://archive.today/20151203172408/http://www.skyandtelescope.com/astronomy-news/top-10-surprises-from-the-pluto-flyby/
 |archivedate=2015-12-03
 |deadurl    =no
}}
* [http://photojournal.jpl.nasa.gov/keywords/dp?subselect=Target%3APluto%3A Колекція зображень Плутона на сайті NASA Photojournal] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201106102205/https://photojournal.jpl.nasa.gov/keywords/dp?subselect=Target%3APluto%3A |date=6 листопада 2020 }}
* [https://web.archive.org/web/20150802002459/http://scienceukraine.in.ua/allnews/physics-and-tech/timespace/zahadky-plutona-temna-storona-lodovyky-ta-ktulhu Дані про поверхню та геологію Плутона&nbsp;— «Загадки Плутона: темна сторона, льодовики та Ктулху»]&nbsp;— Science Ukraine від 25 липня 2015&nbsp;р.

{{Плутон}}
{{Сонячна система}}
{{Супутники карликових планет}}
{{Космічні місії до картикових планет}}
{{Бібліоінформація}}
{{Вибрана стаття}}

[[Категорія:Плутон| ]]
[[Категорія:Карликові планети]]
[[Категорія:Транснептунові об'єкти]]
[[Категорія:Астрономічні об'єкти, відкриті 1930]]
[[Категорія:Події 18 лютого|відкриття Плутона]]
[[Категорія:2006 у науці]]
[[Категорія:Плутоїди]]