Перегляд вихідного коду сторінки Перигелій

[[Файл:Perihelios-aphelion.png|thumb|300px|Орбіта планети навколо Сонця (3), її перигелій (2) та афелій (1)]]

'''Периге́лій''' ({{lang-el|περί}}&nbsp;— «біля», та {{lang-el2|ηλιος}}&nbsp;— [[Сонце]])&nbsp;— найближча до [[Сонце|Сонця]] точка [[орбіта|орбіти]] [[Небесне тіло|небесного тіла]], яке обертається навколо Сонця<ref>{{А-Е-С|Перигелій|349-350|p}}</ref>. Антонімом перигелію є [[афелій]]&nbsp;— найвіддаленіша від Сонця точка орбіти. [[Уявна лінія|Уявну лінію]] між афелієм та перигелієм називають [[Апсиди|лінією апсид]].

Земля проходить свій перигелій між 2 і 5 січня. Тобто вона перебуває найближче до Сонця тоді, коли в північній півкулі зима, а в південній&nbsp;— літо. (Причиною зими є не еліптичність земної орбіти, а [[Нахил осі обертання|нахил земної осі]] і пов'язана з цим зміна висоти Сонця над горизонтом.)

Перигелії орбіт планет зсуваються з часом через взаємні гравітаційні збурення та [[Теорія відносності|релятивістські]] ефекти. Для Меркурія, який перебуває найближче до Сонця, вплив релятивістських ефектів є найбільшим. [[Зсув перигелію Меркурія]] став одним із перших спостережних підтверджень [[Загальна теорія відносності|загальної теорії відносності]] [[Альберт Ейнштейн|Альберта Ейнштейна]].

== Основні формули ==
Перигелійна відстань розраховується за формулою <math>r_\mathrm{p}=(1-e)a</math>, де:

: {{Math|''a''}}&nbsp;— [[велика піввісь]];
: {{Math|''е''}}&nbsp;— [[Кеплерові елементи орбіти|ексцентриситет орбіти]].

Швидкість у перигелії розраховується за формулою:

<math>v_\mathrm{p}=\sqrt{\frac{GM_{\odot}(1+e)}{a(1-e)}}</math>, де:

: {{Math|''G''}}&nbsp;— [[гравітаційна стала]];
: <math>M_{\odot}</math> ⁣— ⁣[[маса Сонця]];
: {{Math|''a''}}&nbsp;— [[велика піввісь]];
: {{Math|''е''}}&nbsp;— [[ексцентриситет орбіти]].

І лінійна, і [[кутова швидкість]] у перигелії досягають свого максимуму, тоді як в [[Афелій|афелії]] вони мінімальні.

== Перигелій Землі ==
Перигелій орбіти [[Земля|Землі]] знаходиться на відстані 147&nbsp;098&nbsp;291&nbsp;км від середнього центру Сонця. Земля проходить перигелій 2—5 січня, у середньому через 13 днів після [[Зимове сонцестояння|зимового сонцестояння]] в північній півкулі<ref>{{Cite web|url=http://aa.usno.navy.mil/data/docs/EarthSeasons.php|title=Даты равноденствий, солнцестояний, перигелия и афелия Земли в 2000—2020|accessdate=2014-06-15|archivedate=2007-10-13|archiveurl=https://web.archive.org/web/20071013000301/http://aa.usno.navy.mil/data/docs/EarthSeasons.php|deadurl=no}}</ref>, але ця близькість перигелію і сонцестояння є тільки збігом.

== Перигелій інших планет Сонячної системи ==
Нижче наведено перигелії планет Сонячної системи на основі інформації [[НАСА]]<ref>{{Cite web|url=http://solarsystem.nasa.gov/planets/compchart.cfm|title=Solar System Exploration: Planets: Comparison Chart<!-- Заголовок добавлен ботом -->|accessdate=2014-06-15|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150114015517/http://solarsystem.nasa.gov/planets/compchart.cfm|archivedate=2015-01-14|deadurl=yes}}</ref>:
{| class="wikitable"
|[[Меркурій (планета)|Меркурій]]
|46&nbsp;001&nbsp;009&nbsp;км
|-
|[[Венера (планета)|Венера]]
|107&nbsp;476&nbsp;170&nbsp;км
|-
|Земля
|147&nbsp;098&nbsp;291&nbsp;км
|-
|[[Марс (планета)|Марс]]
|206&nbsp;655&nbsp;215&nbsp;км
|-
|[[Юпітер (планета)|Юпітер]]
|740&nbsp;679&nbsp;835&nbsp;км
|-
|[[Сатурн (планета)|Сатурн]]
|1&nbsp;349&nbsp;823&nbsp;615&nbsp;км
|-
|[[Уран (планета)|Уран]]
|2&nbsp;734&nbsp;998&nbsp;229&nbsp;км
|-
|[[Нептун (планета)|Нептун]]
|4&nbsp;459&nbsp;753&nbsp;056&nbsp;км
|}

== Прецесія перигелію небесних тіл ==
[[Файл:Precessing_Kepler_orbit_280frames_e0.6_smaller.gif|праворуч|міні|300px|Схема прецесії еліптичної орбіти]]
Параметри орбіт планет Сонячної системи через взаємний гравітаційний вплив цих планет із часом зазнають повільних змін. Зокрема, вісь орбіти поступово повертається у площині орбіти в бік орбітального руху планети. Відповідно, зміщується і перигелій. Ця так звана «<nowiki/>[[прецесія]] перигелію» проілюстрована на рисунку. Наприклад, перигелій Меркурія повертається в початкове становище кожні 260 тис. земних років, а для Юпітера цей період становить близько 300 тис. років{{Sfn|Субботин М. Ф.|1968|с=65, 697.}}.

У середині XIX століття астрономи виявили, що [[зсув перигелію Меркурія]] відбувається дещо швидше, ніж передбачає [[закон всесвітнього тяжіння]]. Пізніше аналогічну аномалію виявили і в русі інших небесних тіл. Вікові зміни довготи перигелію Меркурія, обчислені [[Урбен Левер'є|Левер'є]], а за ним&nbsp;— [[Саймон Ньюком|Ньюкомом]] зі спостережень [[проходження|проходжень]] Меркурія над диском Сонця, дещо перевищували величину, передбачену теорією збурень на основі ньютонівського закону тяжіння. Різниця становила близько на 38" за 100 років. Пояснення цьому явищу спочатку шукали в існуванні невідомої планети (або цілого [[Вулканоїди|рою планетоїдів]]) всередині орбіти Меркурія, у неточності закону тяжіння (були спроби замінити його іншими законами Вебера, Гаусса, Рімана); у немиттєвому поширенні сили тяжіння; у поглинанні [[тяжіння]] простором. Висувалися й менш імовірні гіпотези&nbsp;— несферичність Сонця, існування супутника Меркурія або вплив речовини, з якої складається [[сонячна корона]]. Належним чином пояснити [[Зсув перигелію Меркурія|рух перигелію Меркурія]] вдалося лише [[Альберт Ейнштейн|Ейнштейну]] за допомогою [[загальна теорія відносності|загальної теорії відносності]]<ref>{{А-Е-С|Загальна теорія відносності|161—162|z1}}</ref>, з рівнянь якої випливає саме значення зсуву, яке добре узгоджується зі спостереженнями..

У таблиці наведено значення цієї релятивістської поправки до зсуву перигелію для кількох планет і астероїдів<ref>{{Cite web|url=http://www.mathpages.com/rr/s6-02/6-02.htm|title=Anomalous Precessions|last=Kevin Brown|date=2012|website=Reflections on Relativity|language=en|accessdate=2014-04-14|archivedate=2012-05-22|archiveurl=https://www.webcitation.org/67qLEXRKB?url=http://www.mathpages.com/rr/s6-02/6-02.htm|deadurl=no}}</ref>{{Sfn|Субботин М. Ф.|1968|с=66.}}:
{| class="wikitable" border="1"
! colspan="1" rowspan="2" |Небесне тіло
! colspan="1" rowspan="2" |Ексцентриситет орбіти
! colspan="2" |Додатковий зсув перигелію, кутові секунди за сторіччя
|-
!теоретичне
!спостережуване
|-
|Меркурій
|{{0|4}} 0,205
|{{0|6}} 43,0
|{{0|3}} 43,1 ± 0,5
|-
|Венера
|{{0|4}} 0,007
|{{0|7}} 8,6
|{{0|4}} 8,4 ± 4,8
|-
|Земля
|{{0|4}} 0,017
|{{0|7}} 3,8
|{{0|4}} 5,0 ± 1,2
|-
|Марс
|{{0|4}} 0,094
|{{0|7}} 1,35
|{{0|4}} 1,1 ± 0,3
|-
|[[1566 Ікар|(1566) Ікар]]
|{{0|4}} 0,827
|{{0|6}} 10,1
|{{0|4}} 9,8 ± 0.8
|}
Більші похибки для Венери та Землі спричинені тим, що їхні орбіти майже кругові.

== Див. також ==
{{wiktionary|перигелій}}
* [[Афелій]]&nbsp;— найвіддаленіша від Сонця точка орбіти
* [[Апсиди|Лінія апсид]]&nbsp;— лінія, що проходить через перигелій і центр Сонця
* [[Перицентр]]&nbsp;— узагальнення поняття перигелію для будь-яких двох тіл, що гравітаційно взаємодіють

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
* {{cite web |url=https://www.timeanddate.com/astronomy/perihelion-aphelion-solstice.html |title=Perihelion, Aphelion and the Solstices |publisher=timeanddate.com |accessdate=2018-01-10}}
* {{cite web |url=http://aa.usno.navy.mil/faq/docs/apsides.php |title=Variation in Times of Perihelion and Aphelion |publisher=Astronomical Applications Department of the U.S. Naval Observatory |date=2011-08-11 |accessdate=2018-01-10}}
* {{Cite web|url=http://astropixels.com/ephemeris/perap2001.html|title=Earth at Perihelion and Aphelion: 2001 to 2050|last=Espenak|first=Fred|date=|website=astropixels|archive-url=|archive-date=|access-date=2019-12-24|deadlink=no}}

[[Категорія:Небесна механіка]]
[[Категорія:Орбіти]]