Перегляд вихідного коду сторінки Паралакс

<div style="float:right;">{{#statements:P2534}}</div>
[[Файл:Parallax.gif|right|thumb|270px|Ілюстрація паралаксу. При зміщенні суб'єкта, візуально зміщуються об'єкт/об'єкти]]
'''Парала́кс''' ({{lang-el|παράλλαξις}}&nbsp;— «зміна»)&nbsp;— видиме зміщення або різниця орієнтації об'єкта, що розглядається з двох різних позицій. Що далі розташований об'єкт, то менше змінюється його візуальна позиція. Що менша відстань до об'єкта або що більша відстань між точками спостереження (''база''), то більший паралакс.

== У науці ==
У науці&nbsp;— метод для визначення відстаней, що базується на [[тригонометрія|тригонометрії]]. Широко застосовується в [[Астрономія|астрономії]], стереометрії, архітектурі.
: <math>L=\frac{D}{2 \sin \alpha/2};</math>
де ''L''&nbsp;— відстань до об'єкта. ''D''&nbsp;— базис (відстань між точками спостереження), ''α''&nbsp;— кут зміщення.

Коли кут наближається до нульового, [[синус]] такого кута майже дорівнює величині кута в радіанах:
: <math>\sin x \approx x</math> (рад)
і можна обчислювати відстань за наближеною формулою:
: <math>L=\frac{D}{\alpha};</math>
де ''L''&nbsp;— відстань до об'єкта, ''D''&nbsp;— базис (відстань між точками спостереження), ''α''&nbsp;— кут зміщення, виражений у [[радіан]]ах.

== У природі ==
{{main|Бінокулярний зір}}
[[Файл:Parallax.png|left|200px]]
Явище паралаксу широко використовується в природі. Майже всі [[ссавці]] й [[птахи]] мають хоча б вузьку зону бінокулярного зору. Це вможливлює їм вимірювати відстань до об'єктів у полі зору. Висока бінокулярність зору характерна для тварин, яким важливо точно визначати відстані. Наприклад у людей цей кут становить до 150°. Відповідно, два ока дають два трохи різні зображення, які майже повністю перекриваються. Мозок, аналізуючи дані з двох точок спостереження, будує об'ємне зображення.

Для визначення відстані важливі кілька факторів: відстань між точками спостереження (''базис'') і розрізнення кутів. Базис (відстань між зіницями очей) у людей коливається в основному між 58&nbsp;мм і 75&nbsp;мм. Середній базис очей у людей&nbsp;— 65&nbsp;мм. Нетренована людина при гарному освітленні може розрізнити кут в 1' (60") і визначати відстані до 300—400 метрів; після спеціальних тренувань людина може розрізняти кути в 6 разів менші&nbsp;— до 10" і, відповідно, визначати відстані до 1,3—1,5&nbsp;км<ref name="GSE">{{cite web|url=http://bse.sci-lib.com/article048696.html|title=стаття "Зрение" ("Зір")|lang=(рос.)|work=[[Велика радянська енциклопедія]]|archiveurl=https://www.webcitation.org/6Hla69aE1?url=http://bse.sci-lib.com/article048696.html|archivedate=2013-06-30|accessdate=2009-10-13|deadurl=no}}</ref>.

== В оптиці ==
Паралакс в оптиці може спричиняти похибку вимірювань. Виникає внаслідок руху зіниць відносно окуляра, або вимірювальної сітки.

Також мусить враховуватися у нецифрових [[фотоапарат]]ах, оскільки існує певна різниця положення окуляра і фокусу фотокамери. Внаслідок чого при зйомках близьких об'єктів, картинка могла суттєво відрізнятися від того, що бачив фотограф. Остаточно цей момент вдалося виправити лише з появою цифрових фотокамер, де єдиний сигнал дублюються як в [[окуляр]] (або екран), так і на матрицю<ref>{{cite web|url=http://bse.sci-lib.com/article086846.html|title=стаття "Параллакс (в оптике)" (Паралакс в оптиці)|lang=(рос.)|work=[[Велика радянська енциклопедія]]|archiveurl=https://www.webcitation.org/6Hla7V4aY?url=http://bse.sci-lib.com/article086846.html|archivedate=2013-06-30|accessdate=2009-10-31|deadurl=no}}</ref>.

[[Файл:Porro binocular.jpg|thumb|Збільшення стереобазису в біноклі.<br/>'''1'''&nbsp;— Об'єктив<br/>'''2—3'''&nbsp;— [[Призма Порро]] <br/>'''4'''&nbsp;— Окуляри]]
В оптиці паралакс відіграє подвійну роль. Створено низку оптичних приладів, що використовують ефект паралаксу. Основна ідея полягає в зміні базису очей (''стерео-базис''). Завдяки чому зростає сприйняття максимально далекої відстані, але зменшується детальність чіткого розрізнення об'єму. При зменшенні базису відбувається навпаки. Дуже важливим параметром є забезпечення паралельності підзорних труб.

'''[[Призма (оптика)|Призмовий]] [[бінокль]]''' є наймасовішим подібним інструментом. Завдяки штучному збільшені базису очей він дозволяє при огляді місцевості краще відчувати відстань. Найчастіше виготовляються біноклі зі збільшенням базису очей вдвічі, зрідка більше. При зміні відстані між точками спостереження в стільки ж разів змінюється паралакс. У поліпшених моделях біноклів є можливість коригувати цей параметр<ref>{{cite web|url=http://bse.sci-lib.com/article117370.html|title=стаття "Бинокль" (Бінокль)|lang=(рос.)|work=[[Велика радянська енциклопедія]]|archiveurl=https://www.webcitation.org/6Hla8UFYY?url=http://bse.sci-lib.com/article117370.html|archivedate=2013-06-30|accessdate=2009-10-17|deadurl=no}}</ref>.

'''[[Стереотруба]]'''&nbsp;— пристрій, що схожий за конструкцією на [[перископ]], але має суттєву перевагу завдяки регульованій величині стерео-базису (до 75 см). Використовується здебільшого у військовій справі. Завдяки поліпшеному сприйнятті об'єму легше розрізняти траншеї тощо. Для точнішого визначення відстані на окуляри наноситься відмітка кутів [[верньєр]]<ref>{{cite web|url=http://bse.sci-lib.com/article106317.html|title=стаття "Стереотруба" (Стереотруба)|lang=(рос.)|work=[[Велика радянська енциклопедія]]|archiveurl=https://www.webcitation.org/6Hla9moy5?url=http://bse.sci-lib.com/article106317.html|archivedate=2013-06-30|accessdate=2009-10-17|deadurl=no}}</ref>.

'''Стереофотографія'''

У багатьох галузях науки здобула розповсюдження '''[[стереофотографія]]'''. Певний об'єкт (групу об'єктів) фотографують з двох різних точок. Для досліджень [[мікрокосм|мікросвіту]] спеціальними приладами зменшують стерео-базис, для [[макрокосм|макросвіту]]&nbsp;— збільшуючи. Завдяки зіставленню двох зображень досягається відчуття простору, що дозволяє краще зрозуміти взаємні відстані. Прилад, що забезпечує сприйняття кожним оком свого зображення, називається [[стереоскоп]] (від {{lang-el|στερεό — просторовий і σκόπιο — дивлюся}})<ref>{{cite web|url=http://bse.sci-lib.com/article106301.html|title=стаття "Стереоскоп" (Стереоскоп)|lang=(рос.)|work=[[Велика радянська енциклопедія]]|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HlaAkRTv?url=http://bse.sci-lib.com/article106301.html|archivedate=2013-06-30|accessdate=2009-10-17|deadurl=no}}</ref>.

''Див. також [[Стереоскопічний ефект]].''

== В астрономії ==

Метод паралаксу є єдиним безпосереднім методом вимірювання відстаней поза межами [[Сонячна система|Сонячної системи]]. [[Астроном]]и для визначення відстаней використовують різні (найкраще&nbsp;— протилежні) точки ''земної поверхні'' або ''земної орбіти'', вимірюючи кутове зміщення об'єкта на фоні далеких зір. Відповідно відокремлюють два методи '''геоцентричний паралакс''' та '''геліоцентричний паралакс'''. За об'єктами спостережень виділяють ''Місячний паралакс'', ''паралакс Сонця і тіл Сонячної системи'' та ''Зоряний паралакс''.

=== Горизонтальний паралакс (геоцентричний паралакс) ===

Геоцентричний паралакс (або, як його ще раніше називали, ''добовий паралакс'') застосовується для вимірювання відстаней у межах Сонячної системи. Раніше проводили вимір кутів двічі протягом доби, завдяки чому можна було визначити паралакс до таких об'єктів як [[Місяць (супутник)|Місяць]], [[Сонце]] тощо. Наразі для цього використовують два одночасних спостереження в різних точках земної кулі або ж синхронізовані телескопи.

Горизонтальним паралаксом називають [[кут]] між напрямом на [[світило]] з якої-небудь точки земної поверхні і напрямом на світило з центра [[Земля|Землі]].

Уперше застосував метод паралаксу в астрономії [[греки|давньогрецький]] вчений [[Гіппарх]] 150&nbsp;р. до н.&nbsp;е. для визначення [[Відстань до Місяця|відстані до Місяця]]. За його обчисленнями паралакс склав 58' і, відповідно, відстань до Місяця&nbsp;— бл. 59 [[Радіус Землі|радіусів Землі]]. За сучасними даними, паралакс Місяця становить 57'&nbsp;02,6", відповідно відстань&nbsp;— 60,2 радіуси<ref name="Britannica">{{cite web|url=http://www.britannica.com/EBchecked/topic/442773/parallax|title=стаття "Parallax" ("Паралакс")|work=в енциклопедії [[Британіка]]|lang=(англ.)|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HlaBk8wp?url=http://www.britannica.com/EBchecked/topic/442773/parallax|archivedate=2013-06-30|accessdate=2009-10-13|deadurl=no}}</ref>.

6 листопада 1572 року спалахнула [[наднова]] зоря [[SN 1572]] в [[Кассіопея (сузір'я)|сузір'ї Кассіопеї]]. За 5 днів по тому [[данці|данський]] астроном-дворянин [[Тихо Браге]], перебуваючи на вулиці, випадково помітив цю яскраву зорю. Надалі він єдиний у всій [[Європа|Європі]] вів детальні спостереження нової зорі, записуючи її [[Зоряна величина|зоряну величину]] та вимірюючи кути відносно інших яскравих зір сузір'я Кассіопеї з точністю до кількох [[Кутова мінута і секунда|кутових мінут]]. Він не зміг обчислити паралакс цього об'єкта і зрозумів, що подія відбувається набагато далі, аніж Місяць,&nbsp;— поміж [[Нерухомі зорі|нерухомих зір]]. Це одначало, що і на небі бувають зміни. Так чином було спростовано постулати про незмінність небесних сфер [[Арістотель|Арістотеля]], який вважав, що всі небесні зміни ([[Комета|комети]], [[Нова зоря|нові зорі]]) відбуваються у верхніх шарах [[Атмосфера Землі|атмосфери]], де вона стикається з «космічним вогнем»<ref name="Беррі">{{cite book |автор=А. Берри |рік=1946 |назва=Краткая история астрономии  |розділ= |url-розділу=|формат= |видання=2-е |мова=рос. |сторінки=ст.120-124 |видавництво="Гостехиздат" | розміщення=[[Москва]] - [[Ленінград]] |посилання=}}</ref>.

П'ять років по тому Браге пощастило знову: у нічному небі засяяла [[велика комета 1577 року]]. Браге здійснив аналогічні виміри кутів комети та Місяця (вони часто були поруч) відносно сусідніх зір у певні дати. Подібну роботу в [[Прага|Празі]] виконав ще один невідомий нам астроном. Зіставивши дані своїх спостережень поблизу [[Копенгаген]]а (Кобенхавна) і дані колеги з [[Чехія|Чехії]], Браге зміг визначити паралакс&nbsp;— щоправда, помилковий. За його даними виходило, що комета щонайменше втричі далі, аніж Місяць<ref name="Беррі" />.

1672 року [[Джованні Доменіко Кассіні|Джованні Кассіні]] вдалося виміряти відстань до [[Сонце|Сонця]] (140&nbsp;млн км, що на 7&nbsp;% менше за сучасні дані). Задля цього він, перебуваючи в [[Париж]]і, виміряв розташування [[Марс (планета)|Марса]] на фоні зір; одночасно із ним у [[Французька Гвіана|Французькій Гвіані]] {{Не перекладено|Жан Ріше|Жан Ріше|en|Jean Richer}} теж провів спостереження. Зіставивши дані, астрономи отримали паралакс Марса і на основі цих даних вирахували відстань до Сонця<ref>
{{cite web|url=http://neo.jpl.nasa.gov/glossary/au.html|title=Глосарій бази даних астрономічних об'єктів при NASA|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HcjqPPdI?url=http://neo.jpl.nasa.gov/glossary/au.html|archivedate=2013-06-24|accessdate=2010-07-31|deadurl=no}}
</ref>.

=== Річний (геліоцентричний) паралакс ===

[[Файл:Stellarparallax3.png|право|thumb|Паралакс близької зорі на фоні далеких, при рухові Землі орбітою навколо Сонця.]]
Для вимірювання міжзоряних відстаней використовують річний паралакс. Спостереження здійснюють із проміжком півроку, за цей час Земля пересувається у протилежну точку своєї орбіти. Основна одиниця відстаней на основі паралаксу&nbsp;— [[парсек]]. Один парсек&nbsp;— це відстань, з якої середній діаметр [[орбіта Землі|земної орбіти]] становить 1" (одну [[кутова секунда|кутову секунду]]).

Оскільки для малих кутів <math>\sin x \approx x</math> (радіан): враховуючи, що 1 радіан = <math> \frac {180^\circ} {\pi}</math>, а один градус (1°) містить <math>60\cdot60</math> = 3600", отримуємо <math>\sin x \approx x \cdot {180^\circ} \cdot \frac{3600} {\pi}</math>, При цьому
: <math>L=\frac{D}{x};</math>
де ''L''&nbsp;— відстань, ''D''&nbsp;— базис, а ''X''&nbsp;— кут, якщо за базис взяти радіус земної орбіти (одну астрономічну одиницю, 1&nbsp;а.&nbsp;о.), а за кут 1", то можна обчислити, що 1 парсек становить
: <math>{L}\approx \frac{1AU}{1^\sec} \cdot {180^\circ} \cdot \frac{3600} {\pi}= 206 265 \textrm{\ AU} \equiv 1 \textrm{\ parsec}</math>;
1&nbsp;а. о., як відомо, дорівню 149,6&nbsp;млн&nbsp;км.
: <math>1 \textrm{\ parsec} \equiv </math> 30,857244&nbsp;трлн км.= 3,2616 св. р.

Найближча зоря, [[Проксима Центавра]], має паралакс 0,77233" ± 0,00242 (дані отримані космічним телескопом [[Гіппаркос]])<ref>{{cite web|url=http://simbad.u-strasbg.fr/simbad/sim-id?Ident=proxima%20centauri|title=База даних об'єктів поза Сонячною системою "[[SIMBAD]]" (англ.)|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HlaDMWXx?url=http://simbad.u-strasbg.fr/simbad/sim-id?Ident=proxima%20centauri|archivedate=2013-06-30|accessdate=2009-10-13|deadurl=no}}</ref>. Проксима є третім компонентом системи [[Альфа Центавра]], яка, своєю чергою, має паралакс 0,76"<ref name="Britannica"/>. Загалом 65 окремих зір перебувають у межах 5 парсеків від нас.

Тривалий час той факт, що паралакси навіть найближчих зір менші однієї кутової секунди, слугував потужним аргументом для [[геоцентризм]]у. Виглядало так, що зорі, на відміну від добового та річного паралаксу планет, не мають паралаксу. Звідси вчені робили висновок, що Земля є центром Всесвіту, і тому у зір відсутній паралакс. Проте ще [[греки|давньогрецький]] астроном [[Аристарх Самоський]], розробивши й математично довівши [[геліоцентризм|геліоцентричну систему]], блискуче передбачив, що й у «далеких зір» має бути паралакс, зумовлений рухом Землі в просторі. Коли його опоненти вказували на відсутність паралаксу, він пояснював це тим, що зорі дуже далеко<ref name="Sphere">{{cite book| first=Владимир Евгениевич | last=Жаров | year=2002 | title=Сферическая астрономия |trans_title=Сферична астрономія |url= http://www.astronet.ru/db/msg/1190817/index.html | publisher= | isbn=5-85099-168-9| lang= (рос.) | chapter= Розділ 1.2. Краткий исторический обзор | language=ru}}</ref>.

Через століття ця полеміка спалахнула знову. Зокрема, [[Тихо Браге]], полемізуючи з теорією [[Миколай Коперник|Миколая Коперника]], висував одним із головних аргументів саме відсутність паралаксу у зір. Оскільки [[Сатурн (планета)|Сатурн]]&nbsp;— найвіддаленіша на той час планета&nbsp;— мала значний паралакс, а нерухомі зорі&nbsp;— ні, виходило, що зорі мають перебувати щонайменше в 700 разів далі Сатурна<ref name="reception">{{cite book |ім'я= |прізвище= |автор= Jerzy Dobrzycki |рік= 1972 |назва= "The reception of Copernicus' heliocentric theory proceedings of a symposium, Toruń, Poland 1973" |мова= англ. |сторінки= ст. 51 |видавництво= D. Reidel Pub. Co.| розміщення= Dordrecht, Boston, |isbn=9027703116 |посилання= [http://books.google.com/books?id=tAWp34_GYLAC&lpg=PA2&dq=9789027703118&hl=uk&pg=PA7#v=onepage&q=&f=true книга на Google книги]}}</ref>. Однак, спираючись на авторитет [[Арістотель|Арістотеля]], астрономи вважали, що сфера зір розташована одразу за сферою Сатурна.

Так тривало до винайдення [[геліометр]]а, який збільшив точність у десятки разів (до кількох десятих часток кутової секунди). У 1838 році [[Фрідріх-Вільгельм Бессель]] за допомогою геліометра вперше виміряв паралакс для позасонячного об'єкта&nbsp;— зорі [[61 Лебедя]]&nbsp;— який становив 0,31"<ref name="Guide">{{cite book  | first=Isaac | last=Asimov | year=1972 | title=[[The Intelligent Man's Guide to Science]] | publisher= Basic Books Inc.| isbn=0-465-00472-5| lang= (англ.)}}</ref>.

[[Супутник]] [[Гіппаркос]] [[Європейське космічне агентство|Європейського космічного агентства]] (ЄКА), що перебував на навколоземній еліптичній орбіті у 1989—1993 роках, зібрав точні дані щодо паралаксів 118&nbsp;218 зір <!-- і менш точні щодо 2 500 000 зір (Гіппаркос зібрав дані щодо паралаксів лише для 118 тис. зір (за основною програмою). А для згаданих 2,5&nbsp;млн зір Гіппаркосом було зібрано тільки координати (без паралаксів) Olvin) -->. Дані були опрацьовані та оприлюднені 1997 року<ref>{{cite web|url=http://www.esa.int/esaSC/120366_index_0_m.html|title=офіційний сайт ESA (ЄКА), сторінка Hipparcos|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HlaEL3DN?url=http://www.esa.int/Our_Activities/Space_Science/Hipparcos_overview|archivedate=2013-06-30|accessdate=2009-10-06|deadurl=no}}</ref>.

На 2011 рік заплановано запуск його наступника&nbsp;— космічного телескопа [[Gaia]]. Основна місія: визначення паралаксів одного мільярда зір і складання тривимірної карти [[Чумацький Шлях|Галактики]]. Точність визначення паралаксів буде настільки високою, що для найближчих зір доведеться враховувати вплив обертання самого апарата на орбіті навколо [[точки Лагранжа]] ''L''<sub>2</sub><ref>{{cite web|url=http://www.esa.int/esaSC/120377_index_0_m.html|title=сторінка присвячена проекту GAIA (англ.), сайт [[ESA]]|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HlNvFqDV?url=http://www.esa.int/Our_Activities/Space_Science/Gaia_overview|archivedate=2013-06-30|accessdate=2009-10-21|deadurl=no}}</ref>.

Уся [[Шкала космічних відстаней|шкала відстаней в астрономії]] базується на визначенні паралаксу найближчих зір. Потім йдуть методи [[фотометричний аналіз|фотометричного аналізу]], періодичності [[цефеїда|цефеїд]] та [[Червоний зсув|червоного зсуву]]. І хоча метод вимірювання паралаксу дає змогу обчислювати відстань лише до найближчих зір, а на ньому базуються всі інші методи, таким чином метод паралаксу дозволяє з'ясувати розміри [[Всесвіт]]у.

== Вебдизайн ==
[[Файл:paralax_web.gif|міні|ліворуч|200пкс|Ефект паралаксу на сайті hotdot.pro]]
Паралактична прокрутка вебсайтів з'явилася 2011 року, коли Ян Койл (Ian Coyle) з рекламної агенції «Wieden+Kennedy» створив для [[Nike]] сайт ''Nike Better World''<ref>https://www.smashingmagazine.com/2011/07/behind-the-scenes-of-nike-better-world/</ref>. Заснована на поєднанні [[HTML5]] та [[JavaScript]], де браузер використовує прокрутку для анімації елементів [[Об'єктна модель документа|DOM]]. Використовуючи різні шари та прозорість зображень, дизайнерам вдається досягти ефекту глибини й реалістичності, оскільки передній план рухається швидше за задній. Сайт викликав жваве обговорення в інтернеті та започаткував бум паралактичних сайтів<ref>{{Cite web|url=http://webdesign-review.blogspot.com/2016/05/parallax-scrolling-effect.html|title=Web Design and Usability Analysis: Parallax scrolling effect|last=Pavlo|first=Salyga|date=2016-05-23|website=Web Design and Usability Analysis|accessdate=2016-05-23}}</ref>.

== Культура ==

{| wikitable align="center" class="standard"
|+
! |Дата
! |Автор
! |Назва
! |Жанр
! |Коментар
|-----
| 1974
| [[Алан&nbsp;Пакула]], режисер
| «{{Не перекладено|Змова «Паралакс»|Змова «Паралакс»|en|The Parallax View}}»
| Фільм
| Детектив. Події розгортаються навколо компанії «Паралакс».
|-----
| 23.01.1995
| Кім Фрейдман<br/>телережисер
| Епізод «Паралакс»
| Епізод 103 (серіал [[Зоряний шлях#Вояджер|Зоряний шлях: Вояджер]])
| Корабель «Вояджер» зустрічається зі своїм аномальним відображенням.
|-----
| 2006
| [[Славой Жижек]] філ.<br/>([[словенська мова|сл.]]''Slavoj Žižek'')
| «{{Не перекладено|Паралаксний погляд|Паралаксний погляд|en|The Parallax View (book)}}»
| Книга, філософія
| Паралакс&nbsp;— один із ключових термінів у філософській концепції, що викладена в цій книзі.
|-----
|
| [[Кодзін Каратані]]<br/>({{lang-ja|柄谷 行人}})
| «Паралакс»
| Філософська концепція
| Була надалі запозичена Славоєм Жижеком.
|+
|}

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* [http://docs.kde.org/stable/uk/kdeedu/kstars/ai-parallax.html астрономічний портал на інтернет ресурсі [[KDE]]]

== Посилання ==
{{commonscat|Parallax}}
{{Wikidata property|P2214}}
* {{ref-uk}} [http://www.youtube.com/watch?v=vVgEy9p5utw&t=2m59s Сюжет про паралакс]&nbsp;— французький науково-популярний серіал «[[Всі на орбіту!]]» ({{lang-fr|Tous sur orbite !}}).
{{Бібліоінформація}}
{{ВП-портали|Астрономія|Математика}}

[[Категорія:Астрометрія]]
[[Категорія:Геометрична оптика]]
[[Категорія:Тригонометрія]]
[[Категорія:Кути]]