Перегляд вихідного коду сторінки П'яве (річка)

{{Річка
|назва            = П'яве
|зображення       = Centro cadore.JPG
 |розмір          = 
 |підпис          = Панорама Чентро Кадоре з лікарні [[П'єве-ді-Кадоре]]. На задньому плані група {{iw2|Monte Crissin|Crissin|it|Gruppo dei Brentoni}}&nbsp;— {{iw2|Tudaio||it|Monte Tudaio}}
|довжина          = 231,25 км
|висота витоку    =
|висота гирла     =
|похил            =
|стік             =
 |місце виміру    =
|площа басейну    = 4126,84 км<sup>2</sup>
|витік            =
|витік коорд      =
|гирло            =
|гирло коорд = {{coord|45|31|46.28|N|12|43|40|E|type:waterbody}}
|басейн           =
|країни басейну = [[Італія]]
 |регіон          = [[Фріулі-Венеція-Джулія]], [[Венето]]
 |район           = 
|прирічкові країни = [[Італія]]
|притоки          =
|мапа             = Piave.png
|мапа розмір      =
|мапа підпис      =
|OSM              =
}}
{{about|річку в Італії у [[провінції Італії|провінції]] [[Удіне (провінція)|Удіне]] та [[адміністративний поділ Італії|області]] [[Венето]]|однойменні італійські сир та вино|П'яве (сир)|:it:Piave (vino)|П'яве}}

'''П'яве'''<ref>[https://slovnyk.ua/pravopys.php?prav_par=138 Правопис 2019, §&nbsp;138] / Апостроф у словах іншомовного походження та похідних пишемо перед я, ю, є, ї, які позначають сполучення звука [j] з наступним голосним: 1) після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: …; П'ємонт, П'яченца, …</ref>, '''Піаве'''<ref>[[Прощавай, зброє!]] Розділ XXXV / с. 212 у виданні: [[Ернест Хемінгуей]]. [https://shron1.chtyvo.org.ua/Ernest_Hemingway/Proschavai_zbroie_Staryi_i_more_Opovidannia.pdf? Прощавай, зброє. Старий і море. Оповідання]. Пер. з англ. [[Митрофанов Володимир Іванович|Володимир Митрофанов]]. Київ: «Дніпро». Серія «Вершини світового письменства», том 17.&nbsp;— 1974.&nbsp;— 576 стор.</ref> ({{lang-it|il Piave}}, {{lang-vec|la Piave}}<ref name=nome>З давнини і до сього часу у [[Венеційська мова|венеційській мові]] усі [[гідронім]]и жіночого роду: ''la Piai'', ''la Piave'' тощо. Див. {{iw2|Ulderico Bernardi||it}}, Cara Piave, Editrice Santi Quaranta, 2010. — 192 pages. — ISBN 9788886496988. Див. також [http://www.treccani.it/lingua_italiana/articoli/scritto_e_parlato/Elba.html Nomi geografici, un genere difficile] // Treccani, il portale del sapere [Treccani, портал знань]</ref>, {{lang-la|Plavis}}<ref>[https://books.google.com.ua/books?redir_esc=y&hl=uk&id=xfY_AAAAIAAJ&q=plavis#v=snippet&q=plavis&f=false Plavis] // {{Graesse}}}</ref>, {{lang-sl|Piava}})&nbsp;— італійська річка. Бере початок на схилах гори [[Перальба]] у [[Карнійські Альпи|Карнійських Альпах]], біля кордону з [[Австрія|Австрією]]. Перші кілометри протікає у [[комуна (Італія)|комуні]] [[Саппада]] (з 2017 у [[Фріулі-Венеція-Джулія]], до того у [[Венето]]), потім перетинає весь [[Венето]] з півночі на південь, і впадає в [[Адріатичне море]] між [[Венеція|Венецією]] та [[Трієст]]ом.

В Італії П'яве відома як '''річка, священна для Батьківщини''' ({{lang-it|fiume Sacro alla Patria}}), через історичне значення подій, що відбувалися на її берегах під час [[Перша світова війна|Великої війни]]<ref>{{cite web| url= https://www.difesa.it/Content/Manifestazioni/2giugno/2006/MultiMedia/Pagine/IfiumidellaPatria_def.aspx| title= I fiumi della Patria - Difesa.it}}</ref>.

== Етимологія ==
Назва «Плавен» або «Плабем», що з'явилася в давній історико-географічній літературі лише наприкінці VI&nbsp;ст., відтоді завжди була жіночого роду. Насправді «Alla Piave» постійно посилається на оригінальні грамоти та документи [[Найясніша Венеційська республіка|Найяснішої Республіки]], а також на закінчення та вироки стародавнього {{iw2|Magistrato alle Acque}}, тоді як у творах венеційських письменників-гідравліків минулих століть, як і на незабрудненому діалекті населення Кадоре, Валь Беллуна, Марка Тревігіана та Венеції до середини 1920-х років також резонувало «la Piave, alla Piave, della Piave». Саме [[Джозуе Кардуччі|Кардуччі]], здається, був першим<ref>Ще у 1888 році [[Джованні Канестріні]] в [[s:it:Antropologia/XIII| Antropologia]] пише: '''del''' Piave.</ref>, хто присвоїв чоловічу стать річці у своїй [[s:it:Rime e ritmi/Cadore|«Ode al Cadore»]], хоча пізніше це було спростовано географом Етторе Де Тоні, але замість цього чоловічий рід знову з'явився в 1918 році у [[Габріеле д'Аннунціо]], який написав «O Libertà, італійці дарують їм сьогодні гнучкого П'яве для вашого намиста»<ref>[[s:it:Canti della guerra latina/All'America in armi]]: ''o Libertà, per tuo diadema il sasso scolpito del Grappa e ti danno il Piave flessibile per tua collana''</ref>. Того ж року була створена знаменита {{iw2|La canzone del Piave||it}}, у якій знову вживається чоловічий рід: «П'яве спокійно й безтурботно промовив при переході / перших піхотинців двадцять четвертого травня».

Щоб усунути будь-які суперечки, Біно Санмініателлі сприяв розслідуванню. Численні респонденти: від [[Паоло Боселлі]] до Франческо д'Овідіо, від [[Фердінандо Мартіні]] до Гвідо Маццоні, від Франческо Торрака до Ренато Фучіні, підтримували жіночий рід. Але благородні зусилля тих, хто понад усе хотів захистити традицію, запізнилися, оскільки вже в 1918 році сотні тисяч офіцерів і солдатів, які по черзі стояли в гарнізоні священної річки, присвоїли їй чоловічий рід, звикнувши італійців вважати так. Саме тому під час Першої світової війни назва, яка завжди було П'ява, була «підвищена до чоловічого роду за військові заслуги», і залишається такою для Італії та для всього світу. Зараз у розмовній мові також використовується форма чоловічого роду; проте вживання жіночого роду можна зустріти серед людей похилого віку, які дуже прив'язані до цієї землі та її традицій<ref name=nome/>, а також у топоніміці давньої кінцевої ділянки річки, яка зараз відповідає руслу {{iw2|Силе (річка)|ріки Силе|it|Sile}} біля її гирла, точна назва П'яве Веккіа.

== Географія ==
[[Файл:Piave val Visdende.jpg|thumb|left|П'яве ді Вісденде, впадає в П'яве в комуні Сан-П'єтро-ді-Кадоре]]
Це п'ята за довжиною річка Італії серед тих, що впадають безпосередньо в море. Річка перетинає [[Саппада]], [[Комеліко-Суперіоре|Комеліко]], Чентро Кадоре, Вальбеллуна та Венеційську рівнину в провінціях [[Тревізо]] та [[Венеція]].

Всього за кілька кілометрів після витоку П'яве набуває значного наповнення завдяки впадінню численних струмків. Подолавши перші кілометри в південному напрямку, в Сіма Саппада річка повертає на захід, перетинає [[Саппада|Саппаду]] і згодом отримує внесок важливих потоків, таких як П'яве ді Вісденде, який спускається вздовж Валь Вісденде. Пройшовши Саппада, річка потрапляє в глибоку ущелину (ущелину Акватона) і продовжує свій курс, проходячи через Пресенайо і Камполонго, де протікає потік Фрісон. Нижче за течією [[Санто-Стефано-ді-Кадоре]] в річку впадає {{iw2|Падола (потік)|потік Падола|it|Padola (torrente)}}. Безпосередньо перед місцевістю {{iw2|Чима Гонья||it|Cima Gogna}}, де вона приймає {{iw2|Ансієй||it|Ansiei}}, П'яве перегороджена {{iw2|дамба Комеліко|дамбою Комеліко|it|Diga del Tudaio}} в комуні [[Ауронцо-ді-Кадоре]], утворюючи штучне водосховище.

На цьому довгому відрізку річка перетинає території комун Центро-Кадоре, [[Віго-ді-Кадоре|Віго]], [[Лоццо-ді-Кадоре|Лоццо]], [[Домедже-ді-Кадоре|Домедже]], [[Калальцо-ді-Кадоре|Калальцо]] та [[П'єве-ді-Кадоре]], формуючи велике {{iw2|Лаго Кадоре|однойменне озеро|it|Lago di Cadore}}, створене другою дамбою в Соттокастелло. Нижче за течією від дамби П'єве, в [[Перароло-ді-Кадоре]], П'яве приймає води Бойте. Річка залишається у вузькій долині, яку перетинають {{iw2|залізниця Падуя-Калальцо||it|Ferrovia Calalzo-Padova}} та {{iw2|державна дорога Алеманья||it|Strada statale 51 di Alemagna}}. Вона приймає води потоку Вальмонтіна і торкається сіл [[Перароло-ді-Кадоре|Маккієтто]], [[Перароло-ді-Кадоре|Рукорво]], [[Оспітале-ді-Кадоре|Рівалго]], [[Оспітале ді Кадоре]], [[Оспітале-ді-Кадоре|Давестра]], [[Оспітале-ді-Кадоре|Терміне ді Кадоре]].

У [[Кастеллаваццо]] вона виходить із вузької гірської ущелини, а одразу після цього, у [[Лонгароне]], приймає Вайонт зліва та Мае з правого боку, яка спускається з долини Зольдо. Біля Фортоньї ({{lang-it|Fortogna}})вона приймає потік Десендан, а в [[Соверцене]], де розташована [[ГЕС Соверцене|одна з найважливіших гідроелектростанцій]] у Європі, вона перекрита першим [[гребля|траверсом]] ([[гребля Вайонт]]), щоб живити частиною свого потоку озеро Санта-Кроче та гідроелектростанції {{iw2|Валь-Лапісін||it|Val Lapisina}}, тому води відводяться в басейн {{iw2|Лівенца|Лівенци|it |Livenza}}.

[[Файл:Fiume Piave 018.jpg|thumb|right|П'яве в [[Беллуно (провінція)|провінції Беллуно]], між [[комуна (Італія)|комунами]] [[Мель (провінція Беллуно)|Мель]] та [[Санта-Джустіна|Санта-Джустина]]]]

Приблизно через 3&nbsp;км вона приймає {{iw2|Рай (річка)|річку Рай|it|Rai (fiume)}}, яка витікає з {{iw2|Санта-Кроче (озеро)|озера Санта-Кроче|it|Lago di Santa Croce}}, і біля Кадоли та [[Понте-нелле-Альпі#|Понте-нелле-Альпі]] вона вигинається [[Меандр (річковий вигин)|меандрами]] в південно-західному напрямку, входячи в широку Вальбеллуну. У [[Беллуно]] вона приймає потік Ардо і перетинає місто в Борго-П'яве. Між [[Беллуно]] і [[Седіко|Брібано]] є численні проливні притоки: Чиконья, Рефос, Лімана, Туора, Ардо, Гресал. На північ від Мела вона отримує рясні води Кордеволе, що надходять із району Агордіно.

Далі, приймаючи численні притоки, такі як Весес, Рімонта та Салменега, вона продовжує свій курс до Буше, де її перекриває другий траверс біля Чезани, утворюючи однойменне озеро, а її води спрямовуються до електростанції Куеро. Далі за течією вона приймає води Каораме. Тут вона залишає {{iw2|Вальбеллуна||it|Valbelluna}}, повертає на південний схід і входить у вужчу долину, вздовж якої приймає потік Сонна, який перетинає [[Фельтре]].

Протікає через міста Марціаї, Каорера, Санзан, Карпен-Санта-Марія, [[Куеро-Вас]], в той час як протікає в новій вузькій виїмці між {{iw2|Беллунські Альпи|Беллунськими Альпами||Bellunes Alps}} (так звана «ущелина [[Куеро]]»), між масивом Граппа по правому берегу річки і горою Чезен ліворуч. У [[Сегузіно]] вона виходить із ущелини, а біля Фенера перегороджена третьою греблею для іригаційних цілей і живлення каналу Брентела.

Між Сегузіно та [[Педеробба]] вона залишає територію між Альпами та Передальпами, входячи в район {{iw2|Картьє-дель-П'яве||it|Quartier del Piave}}<ref>[https://nest.bike/itinerari-percorsi-mountainbike/itinerario/quartier-del-piave/ Quartier del Piave], map</ref>, огинає Монтелло, Відор і у {{iw2|Фальце-ді-П'яве||it|Falzè di Piave}} приймає свого останнього емісара, {{iw2|Соліго (річка)|річку Соліго|it|Soligo (fiume)}}, яка надходить з озер Ревіне, і в [[Нервеза-делла-Батталья]] перекрита останньою греблею, щоб живити канал Вітторія, і приймає води гирла каналу Кастеллетто-Нервеса, що надходить із Соверцене. Нарешті вона виходить на {{iw2|Венеційська низовина|Венеційську низовину|it|Pianura veneto-friulana}}. На рівнинній ділянці П'яве, втративши значну частину води через забір води, що відбувається вище за течією, часто залишається сухою у літні місяці або зводиться до сітки річечок, відновлюючи вигляд річки лише на південь від [[Мазерада-суль-П'яве|Масеради]].

[[Файл:PontePriula2019 latosud.jpg|thumb|left|П'яве біля {{iw2|Понте делла Пріула||it|Ponte della Priula}} ([[комуна (Італія)|комуна]] [[Сузегана]]), на передньому плані {{iw2|Залізниця Венеція-Удіне||it|Ferrovia Venezia-Udine}}]]
[[Файл:Piave river.jpg|thumb|right|П'яве біля [[Сан-Дона-ді-П'яве|Сан-Дона]]]]

Після перетину Понте делла Пріула в Ловадіні, де її русло досягає максимальної ширини (близько 800 м), П'яве розгалужується на два рукави, утворюючи Граве ді Пападополі. На північ від Понте-ді-П'яве дві гілки з'єднуються, а відразу після цього біля Сальгареди його гравійне русло закінчується, набуваючи звивистого вигляду. За Зенсоном, приурочена до високих рукотворних берегів, вона вважається судноплавною. Вона протікає через міста Новента, Фоссалта, місто Сан-Дона та місто Мусіле, де звивисте русло річки з'єднується з прямим урізком приблизно 9&nbsp;км до Ераклеї, зробленим наприкінці сімнадцятого століття для того, щоб стримувати вхід сміття в лагуну та замулення головного входу в порт, переміщуючи гирло на схід.

Старе русло, відоме як «П'яве Веккіа» (Стара П'яве), залишається активним від «воріт розрізу» в Мусіле, де в Капосіле венеційці відвели {{iw2|Сіле||it|Sile}} в стародавнє русло П'яве, в результаті чого вона текла в Адріатику між [[Єзоло]] та [[Кавалліно-Трепорті|Кавалліно]]. Від [[Ераклеа|Ераклеї]] вона тече між високими берегами, а потім впадає в [[Адріатичне море]] біля {{iw2|Кортелаццо||it|Cortellazzo}}<ref>граф Кортелаццо</ref> у комуні [[Єзоло]], [[Венеція (провінція)|провінція Венеція]], між містами [[Венеція]] (<math>33</math> км) та [[Трієст]] (<math>83</math> км)<ref>[https://pk.2markers.com/242890 Cortellazzo on the map], Italy. Nearby cities</ref>.

== Примітки ==
{{примітки}}

== Література ==
* ''Alessandro Marzo Magno''. Piave. Cronache di un fiume sacro. — Editore: Il Saggiatore. — [https://www.ibs.it/piave-cronache-di-fiume-sacro-libro-alessandro-marzo-magno/e/9788856503555 2012]. — 272 p. — [[EAN]] 9788856503555 / [https://www.ibs.it/piave-cronache-di-fiume-sacro-libro-alessandro-marzo-magno/e/9788842824770 2018]. — 261 p. — EAN 9788842824770

<!-- [[Категорія:П'яве| ]] -->
[[Категорія:Річки Італії]]
[[Категорія:Венето]]