Перегляд вихідного коду сторінки Олово

{{Хімічний елемент|Олово<br/>(Sn)<!--Назва-->|50<!--Атомний номер-->|сріблясто-білий, м'який метал[[Файл:Tin-2.jpg|200пкс]]<!-- Зовнішній вигляд-->|118,71<!--Атомна маса-->|162<!--Радіус атома-->|708,2(7,34)<!--Енергія іонізації-->|[Kr] 4d<sup>10</sup> 5s<sup>2</sup> 5p<sup>2</sup><!--Електронна конфігурація-->|141<!--Ковалентний радіус-->|(+4e)71  (+2)93 <!--Радіус іона-->|1,96<!--Електровід'ємність-->|0<!--Електродний потенціал-->|4, 2<!--Ступені окислення-->|7,31<!--Густина-->|27,112<!-- Питома теплоємність-->|66,8<!--Теплопровідність-->|505,1<!--Температура плавлення-->|7,07<!--Теплота плавлення -->|2543<!--Температура кипіння-->|296<!--Теплота випаровування-->|16,3<!--Молярний об'єм-->|[[тетрагональна]]<!--Сингонія-->|5,820<!--Період ґратки-->|n/a<!--Відношення c/a-->|170,00<!--Температура Дебая-->}}

'''О́лово''', '''ста́нум'''<ref name="ДСТУ">{{ДСТУ 2439:2018|с=4; 9}}</ref><ref>[[Георг Агрікола]] у своїй фундаментальній книзі [[De Re Metallica]] (1556 рік) вживає термін "Stannum" в іншому значенні - як [[веркблей]].  У А олово називає — plumbum candi-dum, «білий свинець».</ref>([[хімічний знак]]&nbsp;— <chem>Sn</chem>, {{lang-la|stannum}}&nbsp;— стійкий, міцний), у нефаховій літературі також ''ста́ній''<ref name="intehn2013"/>, ''ци́на''<ref name="intehn2013">[https://r2u.org.ua/s?w=олово&scope=rusb&dicts=17&highlight=on о́лово] // ''[[Ганіткевич Марія Йосипівна|Ганіткевич М.]], Кінаш Б.'' Російсько-український словник з інженерних технологій: Понад 40 000 термінів / Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології [[Міністерство економічного розвитку і торгівлі України|Міністерства економ. розвитку і торгівлі]] та [[Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України|Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України]].&nbsp;— 2-е вид.&nbsp;— Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2013.&nbsp;— 1021 с.&nbsp;— (Термінографічна серія СловоСвіт; №&nbsp;9).&nbsp;— ISBN 978-617-607-385-7.</ref><ref>[https://r2u.org.ua/s?w=олово&scope=all&dicts=1&highlight=on О́лово] // [[Російсько-український словник (1924—1933)]]; УАН під редакцією А. Кримського</ref><ref>{{Грінченко|Цина|63758-cyna}}</ref> — [[хімічний елемент]] з [[атомний номер|атомним номером]] 50, що належить до [[Група 14 періодичної системи елементів|14-ї групи]], [[Період 5 періодичної системи елементів|5-го періоду]] [[Періодична система хімічних елементів|періодичної системи хімічних елементів]]. Утворює [[Прості речовини|просту речовину]]&nbsp;— метал '''о́лово'''.

В художній літературі зустрічається також [[Архаїзм|застаріла]] назва ''о́ливо.''<ref>{{СУМ-20|Оливо}}</ref><ref>{{СУМ-11|Оливо}}</ref>

== Походження назви ==
Латинська назва олова&nbsp;— ''stannum'', первісно означала [[Сплави|стоп]] [[Срібло|срібла]] зі [[Свинець|свинцем]], а свого сучасного значення набула у IV&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.<ref>''Encyclopædia Britannica, 11th Edition'', 1911, ''s.v.'' 'tin', citing H. Kopp</ref> До цього часу для позначення олова у [[Стародавній Рим|Давньому Римі]] уживали слово ''plumbum album'' («білий плюмбум», «білий свинець», на відміну від простого, «чорного» свинця&nbsp;— ''plumbum nigrum''). Судячи з усього, римляни вважали олово видозміною свинцю. ''Stannum'' походить від ранішої форми ''stāgnum'',<ref>Oxford English Dictionary (3rd ed.). Oxford University Press. September 2005.</ref><ref>{{cite web|accessdate=2009-07-07|url=http://www.oxleigh.freeserve.co.uk/pt77a.htm|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090403092123/http://www.oxleigh.freeserve.co.uk/pt77a.htm|archivedate=2009-04-03|title=The Ancient Mining of Tin|work=oxleigh.freeserve.co.uk|deadurl=yes}}</ref> походження якої неясне. Припускають, що це може бути запозичення з мови [[Доіндоєвропейський субстрат|доіндоєвропейського населення]] Італії.<ref>''[[American Heritage Dictionary]]''</ref> [[Енциклопедичний словник Мейєра]] пропонує версію походження слова ''stāgnum'' з давньокорнської мови (пор. сучасне {{lang-kw|stean}}), наводячи за доказ те, що [[Корнуолл]] був значним постачальником цього металу у перших століттях нашої ери. Малопереконливою є версія, яка пов'язує це слово з [[санскрит]]ським ''stha'' («стояти», «стійко триматися») або ''sthavan'' («міцно», «стійко»).

Українське «олово» (застаріле «оливо») походить від {{lang-x-slav|*olovo}}, звідки також {{lang-be|волава}} («олово», «свинець») і {{lang-ru|олово}} («олово»). У більшості слов'янських мов похідними від ''*olovo'' зовуть інший метал&nbsp;— свинець ({{lang-pl|ołów}} (від нього походить українське «[[олівець]]»), {{lang3|cs|sk|hr|olovo}}, {{lang2|bg|mk|олово}}, {{lang-sr|олово/olovo}}, застаріле українське ''оливо'' в цім значенні), а щодо олова уживають інші слова: {{lang-pl|cyna}}, {{lang2|cs|sk|cín}}, {{lang-bg|калай}}, {{lang-mk|калаj}}, {{lang-sr|kalaj/калаj}}, {{lang-hr|kositar}}, {{lang-sl|kositer}}. У східнослов'янських мовах теж існують інші назви олова: {{lang-be|цына}}, {{lang-uk|цина}}.

Праслов'янське ''*olovo'' споріднене з {{lang-lt|alavas}} («олово») та {{lang-lv|alva, alvs}} («олово»), [[Прусська мова|прусськ.]] ''alwis'' («свинець»), і можливо, з {{lang-goh|ёlo}} («жовтий»), {{lang-la|albus}} («білий»), {{lang-el|ἀλφός}} («білий лишай», «[[проказа]]»), разом з якими виводять з {{lang-x-ie|*h₂élbʰos, *álbʰos, *albʰós}} («білий»). Тобто «олово»&nbsp;— «білий метал». Друга версія виводить ''*olovo'' від {{lang-x-slav|*liti}} («лити»), тобто «метал, який відливають». Інші виводять ''*olovo'' від {{lang-de|Blei}}, {{lang-la|plumbum}} та {{lang-el|μολυβδος}} («свинець», звідси і назва [[молібден]]у),<ref>{{ЕСУМ4}}</ref><ref>{{Cite book|title = Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973|last = |first = |year = |publisher = |location = |pages = |language = |isbn = }}</ref> від {{lang-la|oleum}} («[[олія]]»&nbsp;— начебто від того, що з олова робили посуд для її зберігання).

Слово «цина» походить через {{lang-pl|cyna}} з {{lang-de|Zinn}}, що, в свою чергу, є похідним від {{lang-x-germ|*tinom}} («олово»),<ref>{{Cite web|url = https://www.etymonline.com/word/tin|title = Tin|last = |first = |date = |website =www.etymonline.com |publisher = |language = |accessdate = }}</ref> з якого походить також {{lang-en|tin}}.

== Загальна характеристика ==

Олово&nbsp;— поширений елемент, його [[кларки елементів|кларк]] у [[земна кора|земній корі]] 0,8·10<sup>−3</sup>&nbsp;% за масою. Він має тенденцію до накопичення в пізніх продуктах еволюції магматичних [[Розплави|розтопів]]&nbsp;— [[пегматит]]ах, а також в гідротермальних утвореннях. Відомо понад 20 основних [[мінерал]]ів олова, з яких промислове значення мають [[каситерит]] SnO<sub>2</sub> (78,6&nbsp;%)&nbsp;— головний мінерал [[олов'яні руди|олов'яних руд]], а також [[станін]] Cu<sub>2</sub>FeSnS<sub>4</sub> (27,7&nbsp;%), [[тиліт]] PbSnS<sub>2</sub> (30,4&nbsp;%), [[франкеїт]] Pb<sub>5</sub>Sn<sub>3</sub>Sb<sub>2</sub>S<sub>14</sub> (17&nbsp;%) і [[циліндрит]] Pb<sub>3</sub>Sn<sub>4</sub>Sb<sub>2</sub>S<sub>14</sub>.

Проста речовина олова за нормальних умов&nbsp;— м'який сріблясто-білий [[метал]], стійкий до хімічних реагентів. Його [[густина]] 7310&nbsp;[[кілограм|кг]]/[[метр|м]]³, [[температура плавлення|t<sub>плав.</sub>]] 231,93&nbsp;°C; [[температура кипіння|t<sub>кип</sub>]] 2602&nbsp;°C, [[Питомий опір|питомий електричний опір]] 11,5·10<sup>−8</sup>&nbsp;[[Ом]]·м (20&nbsp;°C)<ref>[http://www.webelements.com/tin/ Tin: the essentials] на сайті «WebElements» {{ref-en}}</ref>. [[Границя міцності]] при розтягненні 16,6&nbsp;[[Паскаль (одиниця)|МПа]], відносне подовження 80-90&nbsp;%, [[твердість]] за [[Метод Брінелля|Брінеллем]] 38,3–41,2&nbsp;МПа.

Олово поліморфне. За звичайних умов елемент існує у вигляді β-модифікації (''біле олово'', β-Sn), яка є стійкою при температурі вищій від 13,2&nbsp;°C. Біле олово&nbsp;— це м'який, пластичний метал, з [[тетрагональна сингонія|тетрагональною]] [[Кристалічна ґратка|кристалічною ґраткою]], параметри a = 0,5831, c = 0,3181 нм. Координаційне оточення кожного атома олова в ньому&nbsp;— октаедр.

При охолодженні біле олово переходить в α-модифікацію (''сіре олово'', α-Sn). Хоча температура рівноваги взаємопереходу модифікацій становить 13,2&nbsp;°С, в реальних умовах поліморфне перетворення стає помітним лише при температурі нижчій за 0&nbsp;°С. Сіре олово має структуру [[алмаз]]а (кубічна кристалічна ґратка з параметром а = 0,6491 нм). В сірому олові координаційний поліедр кожного атома&nbsp;— тетраедр, координаційне число 4. Фазове перетворення β-Sn в α-Sn супроводжене зростанням питомого об'єму на 25,6&nbsp;% (густина α-Sn становить 5769&nbsp;кг/м³), що спричиняє розсипання олова у порошок (явище отримало назву «[[олов'яна чума]]»<ref>''Паравян Н. А.'' Оловянная чума // Химия и жизнь.&nbsp;— 1979.&nbsp;— №&nbsp;7.&nbsp;— С. 69-70.</ref>). Найшвидший перехід з білого олова в сіре відбувається при -48&nbsp;°C.

Ще дві [[Алотропія|алотропні]] форми γ і σ, виявлено при температурах вищих за 161&nbsp;°C і тисках, що перевищують декілька ГПа<ref>{{cite journal|first = A. M.|last = Molodets|author2=Nabatov, S. S. |title = Thermodynamic Potentials, Diagram of State, and Phase Transitions of Tin on Shock Compression|journal = High Temperature|volume = 38|issue = 5|year = 2000|pages = 715–721|doi = 10.1007/BF02755923}}</ref>.

== Історія ==
Олово в стопах з міддю визначило «[[бронзова доба|бронзову добу]]» (~4000-1000 рр. до н.&nbsp;е.) матеріальної культури людства. У старовину його видобували на території [[Англія|Англії]], [[Болівія|Болівії]], [[Китай|Китаю]] і на [[Кавказ]]і.

== Ізотопи ==
Олово (станум) має найбільшу кількість стабільних [[ізотоп]]ів з усіх хімічних елементів&nbsp;— 9. Вони мають атомні маси від 112 до 124, за винятком мас 113, 121 та 123. Найбільше в рудах ізотопів <sup>120</sup>Sn&nbsp;— майже третина, <sup>118</sup>Sn та <sup>116</sup>Sn, найменше <sup>115</sup>Sn. Ізотопи з парним [[масове число|масовим числом]] не мають ядерного [[спін]]а, а ізотопи з непарним масовим числом мають спін 1/2. Ізотопи <sup>115</sup>Sn, <sup>117</sup>Sn та <sup>119</sup>Sn серед тих, які найпростіше детектують за допомогою [[ЯМР|ядерного магнітного резонансу]].

Таке велике число стабільних ізотопів вважають наслідком того, що атомний номер олова 50&nbsp;— одне з [[магічні ядра|магічних чисел]]. Існує також 28 нестабільних ізотопів, а весь діапазон можливих атомних мас простягяється від 99 до 137. Крім <sup>126</sup>Sn, у якого [[період напіврозпаду]] 230 тис. років, усі решту живуть менше року. Серед цих ізотопів подвійно-магічний <sup>100</sup>Sn.

== Утворення ==
Олово утворюється внаслідок [[s-процес]]у в [[зірка|зорях]] із [[маса|масою]] від 0,6 до 10 [[Маса Сонця|сонячних]]. Цей процес проходить при [[бета-розпад]]і ядра атома [[Індій|Індію]] після захоплення ним [[нейтрон]]а.

== Хімічні сполуки ==
При нагріванні в [[кисень|кисневій]] атмосфері олово утворює [[оксид олова(IV)|діоксид]] SnO<sub>2</sub> ([[каситерит]]). SnO<sub>2</sub> [[амфотерність|амфотерний]] і утворює [[сіль (хімія)|солі]] станатів (SnO{{su|p=2−|b=3}}) з [[основи (хімія)|основами]] та солі олова(IV) з [[кислота]]ми. Існують також станати зі структурою <nowiki>[</nowiki>Sn(OH)<sub>6</sub><nowiki>]</nowiki><sup>2−</sup>, на кшталт K<sub>2</sub><nowiki>[</nowiki>Sn(OH)<sub>6</sub><nowiki>]</nowiki>, хоча у вільному стані кислота H<sub>2</sub><nowiki>[</nowiki>Sn(OH)<sub>6</sub><nowiki>]</nowiki> невідома.

Олово об'єднюється безпосередньо з [[хлор]]ом утворюючи [[хлорид олова(IV)]], але при реакції з [[хлоридна кислота|хлоридною кислотою]] утворюється [[хлорид олова(II)]] з виділенням [[водень|водню]] у вигляді газу. Існує кілька інших сполук олова зі [[ступінь окиснення|ступенями окиснення]] +2 та +4, наприклад [[сульфід олова(II)]] та [[сульфід олова(IV)]]. Проте існує тільки один [[Гідриди|гідрид]]&nbsp;— [[станан]] (SnH<sub>4</sub>), в якому олово має ступінь окиснення +4<ref name="Hol1985">{{cite book|publisher = Walter de Gruyter|year = 1985|edition = 91–100|pages = 793–800|isbn = 3110075113|title = Lehrbuch der Anorganischen Chemie|first = Arnold F.|last = Holleman|coauthors = Wiberg, Egon; Wiberg, Nils;|chapter = Tin| language = German}}</ref>.

Найбільше практичне значення має [[хлорид олова(II)]], який використовують як [[відновник]] та як [[протрава]] при фарбуванні тканин. При нанесенні сполук олова на [[скло]] методом розпилювання утворюються [[електропровідність|електропровідні]] покриття, що знайшли застосування в панельному освітленні та при виготовленні морозостійкого вітрового скла для автомобілів.

Такі сполуки олова, як [[флуорид олова(II)]] SnF<sub>2</sub> додають до деяких продуктів, котрі використовують при догляді за зубами.<ref>{{cite web|url=http://www.crest.com/prohealth/home.jsp|title=Crest Pro Health|accessdate=2009-05-05|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HZydibg6?url=http://www.crestprohealth.com/|archivedate=2013-06-23|deadurl=yes}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.colgate.com/app/Colgate/US/OC/Products/FromTheDentist/GelKamStannousFluorideGel.cvsp|title=Colgate Gel-Kam|accessdate=2009-05-05|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HZyewGdX?url=http://www.colgate.com/app/Colgate/US/OC/Products/FromTheDentist/GelKamStannousFluorideGel.cvsp|archivedate=2013-06-23|deadurl=no}}</ref> SnF<sub>2</sub> можна змішувати з абразивами на основі кальцію, тоді як звичний [[флуорид натрію]] в суміші з кальцієвими сполуками поступово втрачає свою хімічну активність.<ref>{{cite journal|month = April|year = 1989|journal = Journal of Dentistry|volume = 17|issue = 2|pages = 47–54|pmid = 2732364|title = The State of Fluorides in Toothpastes.|doi = 10.1016/0300-5712(89)90129-2|last = Hattab|first = F.|ref = harv}}</ref> Показано також, що він ефектившіний від флуориду натрію при запобіганні [[гінгівіт]]у.<ref>{{cite journal|date=[[1995]]|journal = The Journal of Clinical Dentistry|volume = 6|issue = Special Issue|pages = 54–58|pmid = 8593194|title = The clinical effect of a stabilized stannous fluoride dentifrice on plaque formation, gingivitis and gingival bleeding: a six-month study.|last1=Perlich|first1=MA|last2=Bacca|first2=LA|last3=Bollmer|first3=BW|last4=Lanzalaco|first4=AC|last5=McClanahan|first5=SF|last6=Sewak|first6=LK|last7=Beiswanger|first7=BB|last8=Eichold|first8=WA|last9=Hull|first9=JR|ref=harv}}</ref>

== Отримання ==
{| class="wikitable sortable" style="text-align:left;float:right"
|+Світові запаси та <br/> річний видобуток олова<br/>(тис. т) станом на 2014 рік<ref>{{cite web|publisher=United States Geological Survey|title=Minerals Yearbook 2014: Tin|url=http://minerals.usgs.gov/minerals/pubs/commodity/tin/mcs-2014-tin.pdf|accessdate=2014-08-27|first=''James F.''|last=''Carlin, Jr.''|format=PDF}}</ref>
|-
!Країна||Запаси||Видобуток
|-
|{{CHN}}
|1500||100
|-
|{{IDN}}
|800||40
|-
|{{BRA}}
|700||11,9
|-
|{{BOL}}
|400||18
|-
|{{RUS}}
|350||0,3
|-
|{{MYS}}
|250||3,7
|-
|{{AUS}}
|240||5,9
|-
|{{THA}}
|170||0,3
|-
|{{PER}}
|91||26,1
|-
|&nbsp;&nbsp;Інші
|180||0,07
|-
|Всього у світі
|4700||230
|}
{{Докладніше|Олов'яна промисловість}}
Олово добувають з [[олов'яні руди|олов'яних]], [[олово-вольфрамові руди|олово-вольфрамових]], [[олово-срібні руди|олово-срібних]] і [[олово-поліметалічні руди|олово-поліметалічних руд]].
[[Файл:Cassiterite09.jpg|thumb|left|280px|Кристали [[каситерит]]у в олов'яній руді]]
У процесі переробки рудоносна порода, що містить [[каситерит]] (SnO<sub>2</sub>) піддається подрібненню до розмірів частинок в середньому ~10&nbsp;мм, в промислових млинах, після чого каситерит за рахунок своєї більшої густини та маси відокремлюється від пустої породи вібраційно-гравітаційним методом на збагачувальних столах. На додаток застосовується [[флотація|флотаційний]] метод збагачення/очищення руди. Таким методом вдається підвищити вміст олова у руді до 40-70&nbsp;%. Далі проводять обпалювання концентрату у кисні для видалення домішок сірки та арсену.

Концентрат у подальшому піддається плавці у печах з відновленням олова із застосування як відновника деревного вугілля, шари якого вкладаються почергово із шарами руди або алюмінію (цинку) в електропечах:
: SnO<sub>2</sub> + C = Sn + CO<sub>2</sub>.

Особливо чисте олово напівпровідникової чистоти отримують [[Рафінування металів#Електролітичне рафінування|електрохімічним рафінуванням]] або методом [[Зонне плавлення|зонного топлення]]<ref>{{cite book
|author1 = Большаков К. А.
|author2 = Федоров П. И.
|title = Химия и технология малых металлов
|place = Москва
|publisher = Химия
|year = 1984
<!-- |сторінок = 138 -->
|language = ru}}</ref>.

Середній вміст Sn в концентратах, що виготовляють в Малайзії&nbsp;— 74,47&nbsp;%, Індонезії&nbsp;— 70&nbsp;%, Таїланді&nbsp;— 72%, Болівії&nbsp;— 32&nbsp;%. У Великій Британії випускають концентрат із вмістом 45 і 55&nbsp;% Sn. Значну кількість олова отримують через вторинну переробку кольорового металобрухту.

Провідним виробником і водночас споживачем олова у світі є [[КНР|Китай]].

Вимоги до олова, що виробляє промисловість, його маркування й використання в залежності від процентного хімічного складу закладені у міждержавному стандарті ГОСТ 860-75<ref>ГОСТ 860-75 Олово. Технические условия.</ref>:

{| class="wikitable"
|+Хімічний склад олова, що виробляється промислово за ГОСТ 860-75
|-
! Марка !! Sn, %<br/>не менше !! [[Арсен|As]],<br/>% !! [[Залізо|Fe]],<br/>% !! [[Мідь|Cu]],<br/>% !! [[Свинець|Pb]],<br/>% !! [[Вісмут|Bi]],<br/>% !! [[Стибій|Sb]],<br/>% !! [[Сірка|S]],<br/>% !! [[Цинк|Zn]],<br/>% !! [[Алюміній|Al]],<br/>% !! Домішок<br/> % !! Використання
|-
| ''ОВЧ 000'' || 99,999 || 1·10<sup>−4</sup> || 1·10<sup>−4</sup> || 1·10<sup>−5</sup> || 1·10<sup>−5</sup> || 1·10<sup>−6</sup> || 1·10<sup>−5</sup> || — || 1·10<sup>−5</sup> || 1·10<sup>−4</sup> || 1·10<sup>−3</sup> || Напівпровідникова техніка
|-
| ''О1 пч'' || 99,915 || 0,01 || 0,009 || 0,01 || 0,025 || 0,01 || 0,015 || 0,007 || 0,002 || 0,002 || 0,085 || Виробництво консервної бляхи та приготування хімічних реактивів
|-
| ''О1'' || 99.900 || 0,01 || 0,009 || 0,01 || 0,04 || 0,015 || 0,015 || 0,008 || 0,002 || 0,002 || 0,1 || Виробництво бляхи, прутки та стрічки електротехнічного призначення, виробництво припоїв
|-
| ''О2'' || 99,565 || 0,015 || 0,02 || 0,03 || 0,25 || 0,05 || 0,05 || 0,016 || 0,002 || 0,002 || 0,435 || Виробництво бабітів, припоїв, фольги, лудження кухонного посуду
|-
| ''О3'' || 98,49 || 0,03 || 0,02 || 0,10 || 1,0 || 0,06 || 0,3 || 0,02 || — || — || 1,51 || Виробництво припоїв
|-
| ''О4'' || 96,43 || 0,05 || 0,02 || 0,10 || 3,0 || 0,10 || 0,3 || 0,02 || — || — || 3,51 || Виробництво припоїв, бабітів, сплавів, модифікування сірого чавуну
|}

== Стопи олова ==
{{Main|Сплави олова}}

Найчастіше трапляються стопи олова з [[мідь|міддю (Cu)]], [[свинець|свинцем (Pb)]] та [[стибій|стибієм (Sb)]]. Крім названих компонентів використовують [[вісмут|Bi]], [[цинк|Zn]], [[кадмій|Cd]], [[талій|Tl]]. Стопи олова характеризуються, зазвичай, низькою [[температура плавлення|температурою плавлення]], відносно малими [[міцність|міцністю]] та [[твердість|твердістю]], високою [[пластичність|пластичністю]].

З багатьма металами олово утворює [[евтектика|евтектики]], що мають нижчу температуру плавлення, ніж вихідні компоненти, наприклад сплави (в дужках вказано відсотковий вміст олова за масою й температура плавлення, відповідно) Bi-Sn (45&nbsp;%, 139&nbsp;°С); Cd-Sn (67,76&nbsp;%, 177&nbsp;°С); Pb-Sn (61,9&nbsp;%, 183&nbsp;°С); Tl-Sn (56,76&nbsp;%, 170&nbsp;°С), Zn-Sn (91&nbsp;%, 198&nbsp;°С); тверді розчини з легувальними металами утворює рідко. Для олова характерним є утворення [[інтерметаліди|інтерметалевих сполук]] (''станідів''), що мають, переважно, високі температури топлення, наприклад [[цирконій|Zr]]<sub>3</sub>Sn<sub>2</sub> (t<sub>плав</sub> = 1985&nbsp;°С), [[титан (хімічний елемент)|Ti]]<sub>3</sub>Sn (1663&nbsp;°С), [[платина|Pt]]<sub>3</sub>Sn (1420&nbsp;°С), [[празеодим|Pr]]<sub>2</sub>Sn (1415&nbsp;°C), [[хлор|Cl]]<sub>2</sub>Sn (1400&nbsp;°С), [[магній|Mg]]<sub>2</sub>Sn (778&nbsp;°С).

Найвідоміші стопи олова, що знайшли широке використання&nbsp;— це [[припій|легкотопові припої]], антифрикційні стопи олова ([[бабіт]]и) та [[п'ютер]]и.

''Легкостопні припої''&nbsp;— це переважно с стопи на основі олова та свинцю. Вміст олова в них може коливатись ві 1 до 95&nbsp;%; найпоширенішими є стопи з вмістом 59-61 (ПОС-61<ref name=GOST21930>ГОСТ 21930-76 Припои оловянно-свинцовые в чушках. Технические условия.</ref> та 49-51&nbsp;% (ПОССу-50-0,5<ref name=GOST21930 />) олова. Легувальними компонентами можуть служити Sb, Cu, Cd, Zn, Ag, In; шкідливими домішками є [[алюміній|Al]], [[Арсен|As]] та [[Сірка|S]]. Припої різняться низькими твердістю та міцністю, високими пластичністю та корозійною стійкістю, їх розтопи добре змочують поверхні більшості металів і у тонкому шарі вони характеризуються високою [[границя витривалості|границею витривалості]].

''Антифрикційні стопи олова'' (оловянисті бабіти) можуть містити від 6 до 89&nbsp;% Sn. Найпоширенішими є стопи з вмістом 83&nbsp;% (марки Б83 та Б83С) та 88&nbsp;% (марки Б88) олова, леговані 7–12&nbsp;% Sb та 2,5–6,5% Cu<ref>ГОСТ 1320 74 (ISO 4383-91) Баббиты оловянные и свинцовые. Технические условия.</ref>. Високі антифрикційні властивості цих стопів обумовлені їх гетерогенною структурою&nbsp;— у м'якій матриці твердого розчину стибію в олові рівномірно розподілені тверді кристали SnSb та Cu<sub>3</sub>Sn. Бабіти характеризуються високою корозійною стійкістю і теплопровідністю, низьким температурним коефіцієнтом лінійного розширення.

''П'ютер''&nbsp;— стоп олова (вміст якого може бути від 85 до 99&nbsp;%) з іншими металами, такими як мідь (0,25–2,5&nbsp;%), стибій (0,5–8&nbsp;%), вісмут або свинець. Характеризується високою [[деформівність|деформівністю]], а при вмісті міді та стибію і твердістю. Додавання свинцю до стопу погіршує [[Механічні властивості матеріалу|механічні властивості]] але надає йому своєрідного блиску з голубуватим відтінком. Температура плавлення стопу може становити 170–230&nbsp;°C&nbsp;— у залежності від процентного вмісту компонентів.

== Застосування ==
Олово має широке застосування завдяки своїй легкотопності, м'якості, ковкості, хімічній стійкості і здатності давати високоякісні стопи (наприклад, [[бабіт|бабітів для вальниць]], що працюють при великих ударних навантаженнях). Використовують для виробництва [[біла жерсть|білої жерсті]] і [[фольга|фольги]]. До основних галузей споживання олова належать: [[харчова промисловість|харчова]] (40&nbsp;%), [[авіаційна промисловість|авіаційна]], [[автомобільна промисловість|автомобільна]], [[суднобудівна промисловість|суднобудівна]] і [[радіотехнічна промисловість]], а також [[гальванопластика]], [[скляна промисловість|скляна]] і [[текстильна промисловість]].

Припої на базі олова використовують при [[паяння|паянні]] деталей, що зазнають невеликих ударних навантажень за невисоких температур. При паянні міді, мідних сплавів, [[Криця|криць]] міцність у з'єднанні досягається через утворення оловом [[твердий розчин|твердого розчину]] (інтерметаліду) з металом виробу. За допомогою припоїв системи Sn-Pb можна паяти практично всі метали і сплави, за винятком алюмінію та його сплавів з яким, навіть при використанні флюсів, шви мають понижену механічну стійкість, яку додатково потрібно захищати від вологи лаковим покриттям.<ref>{{cite web|url=https://svaring.com/soldering/pripoj/dlja-pajki-aljuminija|website=svaring.com|title=Виды припоев для пайки алюминия|language=ru|accessdate=2021-12-31|archive-date=2021-12-31|archive-url=https://web.archive.org/web/20211231182130/https://svaring.com/soldering/pripoj/dlja-pajki-aljuminija}}</ref> Традиційно більшість припоїв були сплавами олова зі свинцем, в яких вміст олова становив від 5&nbsp;% до 70&nbsp;% за вагою. Однак, 2006 року [[Європейський Союз]] обмежив застосування свинцю, що, відповідно, збільшило попит на олово.

Досить нова сфера застосування олова, яка розвивається особливо швидко в останні роки&nbsp;— це хімія. Близько 13–15&nbsp;% олова, яке виробляють, наразі застосовують в хімічних виробництвах, як каталізатори для полімеризації силіконової гуми і виробництва [[пінополіуретан]]у. Олово використовують в скляній промисловості, наприклад при виробництві кришталю і полірованого скла.

Оксид олова застосовують в [[глазур]]і для [[кераміка|кераміки]]. Він надає глазурі непрозорості і служить барвним пігментом. Оксид олова можна також осаджувати з розчину у вигляді тонкої плівки на різні вироби, що підвищує міцність скляних виробів. Введення станату цинку та інших похідних олова в пластичні і синтетичні матеріали зменшує їх здатність до займання і перешкоджає утворенню токсичного диму.

Nb<sub>3</sub>Sn є [[надпровідники II роду|надпровідником II роду]] із критичною температурою 18 [[Кельвін|К]]. Його використовують для виготовлення надпровідних [[електромагніт]]ів.

;Галерея зображень виробів з олова та його сплавів
<gallery>
Cynowy Danzig ubt.jpeg|Олов'яний кубок з [[Гданськ]]а ([[Польща]])
Inside of a tin platted can.jpg|Стінка консервної банки з олов'яним покриттям
60-40 Solder.jpg|Котушка [[припій|легкоплавкого припою]] ПОС-61 (Sn<sub>60</sub>Pb<sub>40</sub>)
Plainbearing.jpg|Корінний [[підшипник]] [[колінчастий вал|колінчастого вала]] з нанесеним на робочу поверхню шару [[бабіт]]у
Pewter Tankard.jpg|Старовинний пивний кухоль з [[п'ютер]]а
</gallery>

== Біологічна роль ==
Роль олова в живих організмах вивчено мало. В тілі людини міститься приблизно (1–2)·10<sup>−4</sup>&nbsp;% олова, а його щоденне надходження з їжею становить 0,2–3,5&nbsp;мг.

Металічне олово не є токсичним, що дозволяє застосовувати його в [[Харчова промисловість|харчовій промисловості]]. Олово становить небезпеку для людини у вигляді пари чи різних аерозольних частинок, пилу. Під упливом парів або пилу сполук олова може розвинутися ураження легенів. Дуже токсичними є деякі стануморганічні сполуки, які використовуються як [[Бактерицидність|бактерициди]] (наприклад, бензоат трибутилстанума) і [[фунгіцид]]и (наприклад, ацетат трифенілстанума), вони входять до складу отрут проти [[Постільний клоп|блощиць]].

[[Гранично допустима концентрація]] (ГДК) сполук олова в атмосферному повітрі 0,05 мг/м³, ГДК в харчових продуктах&nbsp;— 200 мг/кг, в молочних продуктах та соках&nbsp;— 100 мг/кг. Токсична доза олова для людини&nbsp;— 2 г.

== Див. також ==

* [[Олово самородне]]
* [[Олов'яна промисловість]]
* [[Олов'яні руди]]
* [[Ресурси і запаси олова]]
* [[Олов'яний шлях]]
* [[Оксиди олова]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела ==
* Глосарій термінів з хімії // Й.&nbsp;Опейда, О.&nbsp;Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.&nbsp;М.&nbsp;Литвиненка НАН України, Донецький національний університет&nbsp;— Донецьк: «Вебер», 2008.&nbsp;— 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
* {{МГЕ|nocat=1}}
* ''Некрасов И. Я.'' Фазовые соотношения в оловосодержащих системах.&nbsp;— М.: Наука.&nbsp;— 1976.&nbsp;— 140 с.
* ''Спиваковский В. Б.'' Аналитическая химия олова / В.&nbsp;Б.&nbsp;Спиваковский ; Академия наук СССР, Институт геохимии и аналитической химии им. В.&nbsp;И.&nbsp;Вернадского.&nbsp;— М. : Наука, 1975.&nbsp;— 254 с.&nbsp;— (Серия «Аналитическая химия элементов»)
* ''Большаков К.&nbsp;А.''&nbsp;Химия и технология малых металлов / К.&nbsp;А.&nbsp;Большаков,. П.&nbsp;И.&nbsp;Федоров.&nbsp;— М.: Химия, 1984.&nbsp;— 138 с.
* ''Россошинский А. А.'' Олово в процессах пайки / А.&nbsp;А.&nbsp;Россошинский, Ю.&nbsp;К.&nbsp;Лапшов, Б.&nbsp;П.&nbsp;Яценко.&nbsp;— Киев: Наук. думка, 1985.&nbsp;— 197 с.
* ''Буше Н. А.'' Подшипниковые сплавы для подвижного состава.&nbsp;— М.: Транспорт. 1967.&nbsp;— 222 с.
* ''Шпагин А. И.'' Антифрикционные сплавы. М.: Металлургия, 1956.&nbsp;— 314 с.

== Посилання ==
* {{УМЕ10|частина=Оливо, олово|сторінки=1209}}
{{Вікіцитати1}}
{{commonscat|Tin}}
* [http://n-t.ru/ri/ps/pb050.htm Олово] на сайті N-T.ru (електронна бібліотека «Наука і техніка») {{ref-ru}}
* ''Розен Б. Я.'' [http://tapemark.narod.ru/olovo/index.html Соперник серебра.] М.: Металлургия, 1984. {{ref-ru}}
* [http://www.periodictable.ru/050Sn/Sn_exp.html Опыты с оловом] Демонстраційні ролики «олов'яної чуми» {{ref-ru}}
* [http://www.periodicvideos.com/videos/050.htm Tin] у проекті «The Periodic Table of Videos» (Ноттінгемський університет) {{ref-en}}
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Олово|*]]
[[Категорія:Хімічні елементи]]
[[Категорія:Метали]]
[[Категорія:Мікроелементи]]
[[Категорія:Кольорові метали]]
[[Категорія:Період 5 періодичної системи елементів]]