Перегляд вихідного коду сторінки Обґрунтування

'''Обґрунтування''' (також '''епістемічне обґрунтування''')&nbsp;— це властивість [[Віра|віри]], яка кваліфікує її як знання, а не просто думку. [[Епістемологія]]&nbsp;— це дослідження причин того, що хтось дотримується [[Раціональність|раціонально]] допустимих переконань (хоча цей термін також іноді застосовується до інших [[Пропозиція (логіка)|пропозиційних установок]], таких як сумнів).<ref name="IEP Just">{{Cite web|title=Epistemic Justification|url=http://www.iep.utm.edu/epi-just|website=Internet Encyclopedia of Philosophy|accessdate=6 липня 2020}}</ref> Епістемологи цікавляться різними епістемічними особливостями переконань, які включають зокрема ідеї гарантії (належного обґрунтування віри), [[знання]], [[Раціональність|раціональності]] та [[Імовірність|ймовірності]].

Дебати навколо епістемічного обґрунтування часто включають ''структуру'' обґрунтування, включно з тим, чи існують основоположні обґрунтувані переконання, чи простої [[Когерентизм|узгодженості]] достатньо для того, щоб система переконань кваліфікувалася як обґрунтована. Іншим головним предметом дискусії є джерела обґрунтування, які можуть включати [[Сприйняття|перцептивний досвід]] (докази почуттів), [[Розум (філософія)|розум]] і авторитетне [[Показання|свідчення]].

== Обґрунтування і знання ==
«Обґрунтування» включає в себе причини, чому хтось дотримується [[Віра|переконання]], якого він ''повинен'' дотримуватися на основі поточних доказів.<ref name="IEP Just"/> Обґрунтування є властивістю переконань, настільки, наскільки вони дотримуються бездоганно. Іншими словами, обґрунтоване переконання&nbsp;— це переконання, якого особа має право дотримуватися.

Багато філософів, починаючи з Платона, розглядали {{не перекладено|обґрунтоване істинне переконання|||Definitions_of_knowledge#Justified_true_belief}} як складову знання. Це особливо пов'язано з теорією, обговорюваною в його діалогах ''[[Менон (Платон)|Мено]]'' і ''[[Теетет (Платон)|Теетет]]''. Хоча насправді Платон, здається, відкидає обґрунтоване істинне переконання як складову знання в кінці ''Теетета'', твердження, що Платон беззаперечно прийняв цей погляд на знання, залишалося незмінним аж до появи [[Проблема Геттьє|проблеми Геттьє]].<ref name="IEP Just"/>

<blockquote>Обґрунтування є вимогою, що дозволяє уникнути визнання знанням випадково істинних переконань або отриманих хибним шляхом. Стверджуючи, що переконання обґрунтоване, епістемологи мають на увазі, що існують достатні або «гарні» підстави, причини чи докази для прийняття цього переконання (вимога-мінімум), які суб'єкт здатний навести на користь його істинності (вимога-максимум), причому у науці мінімальна і максимальна вимоги об'єднуються в єдину доказову систему. Якщо обґрунтованість визначається через здатність приводити до істини, то обґрунтування є процедурною умовою досягнення другої умови&nbsp;— істинності переконання; якщо ж воно визначається якоюсь іншою метою, аніж істинність (успішністю адаптації, наприклад), то знання втрачає [[Когерантизм|когерентність]].<ref name="philsci">[http://philsci.univ.kiev.ua/biblio/PhN/7-ch.htm] Епістемологічні моделі сучасного наукового дискурсу</ref></blockquote>

Ще одна розлога цитата, в якій наведено багато термінів та ідей пов'язаних з обґрунтування і знанням. В цитаті:

{{math|''р''}}&nbsp;— [[Пропозиція (логіка)|пропозиція]];

{{math|''x''}}&nbsp;— суб'єкт;

{{math|''Bxp''}}&nbsp;— {{math|''x''}} переконаний, що {{math|''р''}} ({{math|''B''}}&nbsp;— від belief&nbsp;— переконання);

{{math|''JBxp''}}&nbsp;— переконання {{math|''x''}} у тому, що {{math|''р''}}, обґрунтоване ({{math|''J''}}&nbsp;— від justification&nbsp;— обґрунтовання).

<blockquote>Деяка пропозиція {{math|''q''}} виводиться з іншої пропозиції {{math|''р''}} , і не має самостійного обґрунтування, окрім логічного зв'язку з останньою: {{math|''JBxp''∧(''p''⊃''q'')<math>\rightarrow\,</math>''JBxq''}}. Однак, якщо базове переконання р є хибним, виникає закономірне питання: чи буде знанням переконання, виведене з хибного переконання? Для науки це питання обертається питанням про застосовність гіпотетико-дедуктивної моделі дослідження, адже гіпотеза може виявитися як істинною, так і хибною, і у другому випадку піднята проблема засвідчує проблематичність визнання знанням істинних висновків, отриманих шляхом дедуктивного виведення з хибного засновку. Індуктивна модель обґрунтування натомість пов'язана з так званим «спростовним обґрунтуванням» (defeasible justification). Індуктивні підстави для знання, як відомо, не можуть бути «вирішальними» (conclusive) чи «непоправними» (incorrigible), якщо ж ми відкинемо усі переконання, що мають гіпотетичний характер, виявиться, що поняття знання відповідатиме лише незначній частині усіх наших переконань. Таке поняття знання характеризує лише абстрактного суб'єкта, наділеного всезнанням, а не емпіричного епістемічного суб'єкта, яким є кожен з нас. Якщо ж ми відкинемо ідею «всезнання», то наша інтерпретація знання має виходити з умови, що якась частина інформації стосовно конкретного стану речей завжди лишатиметься невідомою. Отже, знання слід визначати з «поправкою» на невідому інформацію, а саме таку, яка може «відмінити» обґрунтування чи спростувати (defeat) наше знання.<ref name="philsci"/></blockquote>

== Концепції обґрунтування ==
[[Вільям Алстон]] визначає дві концепції обґрунтування.<ref name="Alston">William. P. Alston, ''Beyond «Justification»: dimensions of epistemic evaluation'', Cornell University Press, 2005, {{ISBN|0-8014-4291-5}}</ref>{{Rp|15–16}} Однією з концепцій є «деонтологічне» обґрунтування, яке стверджує, що обґрунтування оцінює обов'язок і відповідальність особи, яка має лише істинні переконання. Ця концепція передбачає, наприклад, що людина, яка доклала всіх зусиль, але не в змозі зробити правильний висновок зі своїх доказів, все ще знаходиться на обґрунтованих позиціях. Деонтологічна концепція обґрунтування відповідає [[Інтерналізм|епістемічному інтерналізму]]. Інша концепція&nbsp;— це «правдоподібне» обґрунтування, згідно з яким обґрунтування базується на наявності достатніх доказів або причин, які свідчать про те, що переконання принаймні вірогідні. «Правдоподібна» концепція обґрунтування відповідає [[Екстерналізм|епістемічному екстерналізму]].

== Теорії обґрунтування ==
Варті уваги теорії обґрунтування включають:

* {{iw|Фундаменталізм (філософія)|Фундаменталізм|en|Foundationalism}}{{Spaced ndash}}Основні переконання обґрунтовують інші, неосновні переконання.
* {{iw|Когерентизм|||Coherentism}}{{Spaced ndash}}Переконання обґрунтовані, якщо вони узгоджуються з іншими переконаннями, яких дотримується людина, кожне переконання обґрунтоване, якщо воно узгоджується із загальною системою переконань.
* {{iw|Інфінітизм|||Infinitism}}{{Spaced ndash}}Переконання обґрунтовуються нескінченними ланцюгами причин.
* {{iw|Фаундгерентизм|||Foundherentism}}{{Spaced ndash}}І помилкові основи, і когерентність є складовими обґрунтування; запропонований {{iw|Сьюзен Гаак|||Susan Haack}}.
* [[Інтерналізм]] та [[екстерналізм]]{{Spaced ndash}}Віруючий повинен бути в змозі обґрунтувати віру за допомогою внутрішнього знання (інтерналізм), або зовнішні джерела знання можуть бути використані для виправдання віри (екстерналізм).
* {{iw|Реформатська епістемологія|||Reformed epistemology}}{{Spaced ndash}}Переконання підтверджуються правильною когнітивною функцією&nbsp;— запропоновано [[Алвін Карл Плантіга|Елвіном Плантінгою]].
* [[Евіденціалізм]]{{Spaced ndash}}Переконання залежать виключно від наданих для них доказів.
* [[Реліабілізм]]{{Spaced ndash}}Віра обґрунтована, якщо вона є результатом надійного процесу.
* {{iw|Інфлібілізм|||Infallibilism}}{{Spaced ndash}}Знання несумісне з можливістю помилятися.
* [[Фалібілізм]]{{Spaced ndash}}Претензії можуть бути прийняті, навіть якщо вони не можуть бути остаточно доведені або обґрунтовані.
* {{iw|Не-юстифікаціонізм|||Critical rationalism#Non-justificationism}}<!-- Проблема вікіфікації: Сторінка [[:en:Critical rationalism#Non-justificationism]] перекладена як [[Критичний раціоналізм]], хоча хотіли [[Не-юстифікаціонізм]] (SashkoR0B0T)-->{{Spaced ndash}}Знання виробляються критикою тверджень та спростуванням їх замість того, щоб обґрунтовувати їх.
* [[Філософський скептицизм|Скептицизм]]{{Spaced ndash}}Знання неможливе або нерозв'язне.

== Критика теорій обґрунтування ==
{{iw|Роберт Фогелін|||Robert Fogelin}} стверджує, що виявив підозрілу подібність між теоріями обґрунтування та п'ятьма способами {{iw|Агриппа (скептик)|Агриппи||Agrippa the Skeptic}}, які призводять до призупинення віри. Він робить висновок, що сучасні прихильники не досягли значного прогресу у відповіді на античні питання [[Піррон|пірронівського скептицизму]].<ref>Robert J. Fogelin, ''Pyrrhonian Reflections on Knowledge and Justification'', Oxford University Press, 1994, {{ISBN|978-0-19-508987-5}}</ref>

{{iw|Вільям Алстон|||William Alston}} критикує саму ідею теорії виправдання. Він стверджує: «Немає жодної унікальної, епістемічно важливої властивості переконань, вирізнених як „обґрунтовані“. Епістемологи, які припускають протилежне, гналися за [[Блукаючі вогні|блукаючими вогниками]]. Насправді відбувається ось що. Різні епістемологи підкреслювали, зосереджувалися, „проштовхували“ різні епістемічні побажання, різні риси віри, які є позитивно цінними з точки зору цілей пізнання».<ref name="Alston2">William. P. Alston, ''Beyond «Justification»: dimensions of epistemic evaluation'', Cornell University Press, 2005, {{ISBN|0-8014-4291-5}}</ref> {{Rp|22}}

== Примітки ==
{{reflist}}

{{НК}}
{{Епістемологія}}
{{Позитивізм|state=collapsed}}

[[Категорія:Метатеорія]]
[[Категорія:Епістемологія]]