Перегляд вихідного коду сторінки Мідь

{{Хімічний елемент|Мідь (Cu)<!--Назва-->|29<!--Атомний №-->|ковкий, в'язкий <br />червонувато-коричневий [[метал]]<!-- Зовнішній вигляд-->|63,546<!--Атомна маса-->|128<!--Радіус атома-->|745,0(7,72)<!--Енергія іонізації-->|[Ar] 3d<sup>10</sup> 4s<sup>1</sup><!--Електронна конфігурація-->|117<!--Ковалентний радіус-->|(+2e) 72  (+1e)  96 <!--Радіус іона-->|1,90<!--Електровід'ємність-->|0,345<!--Електродний потенціал-->|2; 1<!--Степені окислення-->|8,96<!--Густина-->|0,385<!-- Питома теплоємність-->|401<!--Теплопровідність-->|1356,6<!--Температура плавлення-->|13,01<!--Теплота плавлення -->|2840<!--Температура кипіння-->|304,6<!--Теплота випаровування-->|7,1<!--Молярний об'єм-->|кубічна <br />гранецентрована<!--Структура решітки-->|3,610<!--Період решітки-->|n/a<!--Відношення c/a-->|343<ref>[https://books.google.com.ua/books?id=rN1yVmUYcgUC&pg=PA537 A Course In Thermodynamics, Volume 2] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190301013325/https://books.google.com.ua/books?id=rN1yVmUYcgUC&pg=PA537 |date=1 березня 2019 }}{{ref-en}}</ref><!--Температура Дебая-->}}

'''Мідь''', '''кýпрум'''<ref name=ДСТУ>{{ДСТУ 2439:2018|с=2}}</ref> ([[хімічний знак]]&nbsp;— <chem>Cu</chem>, {{lang-la|cuprum}})&nbsp;— [[хімічний елемент]] з [[Атомний номер|атомним номером]] '''29''', що належить до [[Група 11 періодичної системи елементів|11-ї групи]], [[Період 4 періодичної системи елементів|4-го періоду]] [[Періодична система хімічних елементів|періодичної системи хімічних елементів]].

[[Проста речовина]]&nbsp;— '''мідь'''. Це пластичний ковкий [[Перехідні метали|перехідний метал]] червонувато-золотистого кольору (рожевий за відсутності оксидної плівки), добрий [[Теплопровідність|провідник тепла]] і [[Електропровідність|електрики]]. Цей метал [[людство]] використовує віддавна.

== Походження назви ==
Українське слово «мідь» походить від {{lang-x-slav|*mědь}}. Слов'янське *mědь «мідь» не має чіткої етимології, можливо, [[споконвічне слово]]<ref>{{книга | заголовок = Этимологический словарь славянских языков, том 18 | місце = М. | видавництво = Наука | рік = 1993 | сторінки = 144—146 }}</ref><ref>{{книга | автор = Откупщиков Ю. В. |заголовок = Очерки по этимологии | издание = СПб.: Издательство Санкт-Петербургского университета | рік = 2001 | сторінки = 127—130 }}</ref>. Були запропоновані такі версії:
* Одна з версій вважає це слово запозиченням з [[Германські мови|германських мов]] і пов'язує його з {{lang-goh|smîda}} («метал») і ''smid'' («коваль»), [[Давньоісландська мова|дав.-ісл.]] ''smiðr'' («ремісник», «коваль»), {{lang-de|Schmied}} і {{lang-en|smith}} («коваль»).
* Друга припускає питомо словʼянське походження, пов'язуючи його зі {{lang-cu|смѣдъ}} («темний»).
* Третя виводить назву металу від назви стародавньої країни [[Мідія (держава)|Мідії]] (іранське ''Мāda-'', {{lang-el|Μηδία}}).
* Четверта порівнює словʼянське слово з [[Хеттська мова|хеттськ.]] ''miti-, mita-'' («червоний»). Тобто, буквально&nbsp;— «червоний метал».
* Інші версії звʼязують «мідь» з {{lang-el|σμίλη}} («ніж для вирізування») або з {{lang-ga|mēin(n)}} («руда, метал»)<ref>{{ЕСУМ3}}</ref><ref>{{Cite book|title = Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973|last = |first = |year = |publisher = |location = |pages = |language = |isbn = }}</ref>.

Латинська назва міді ''cuprum'', «купрум» бере своє походження від назви острова [[Кіпр]] ({{lang-el|Κύπρος}}, у латинській передачі ‎''Kúpros''), де у давнину існував широкий промисел мідних предметів.

[[Алхімія|Алхіміки]] звали мідь словом ''Venus'' («Венера»), пов'язуючи її з [[Венера (планета)|планетою Венера]].

== Загальні відомості ==

[[Густина]] 8,940 г/см<sup>3</sup>. [[температура плавлення|t<sub>пл</sub>]] 1084,5 °С; [[температура кипіння|t<sub>кип</sub>]] 2567 °С. [[Твердість]] за Моосом&nbsp;— 2,5-3. Хімічно малоактивна, але на повітрі завжди вкрита шаром оксидів або основного карбонату. Домішки: [[Ag]], [[As]], [[Fe]], [[Bi]], [[Sb]], [[Hg]], [[Германій|Ge]]. Взаємодіє з [[галогени|галогенами]], [[сірка|сіркою]], [[селен]]ом, утворює комплексні сполуки з [[ціаніди|ціанідами]] і ін. Солі одновалентної міді у воді або нерозчинні, або якщо не стабілізуються комплексоутворенням диспропорціонують. Наприклад:
: <math>\mathrm{Cu_2SO_4 \longrightarrow CuSO_4 + Cu }</math>
або більш загально в іонній формі:
: <math>\mathrm{2[Cu(H_2O)_2]^+ + 2H_2O  \longrightarrow [Cu(H_2O)_6]^{2+} + Cu }</math>
Стабілізовані комплексоутворенням сполуки одновалентної міді ([Cu(NH<sub>3</sub>)<sub>2</sub>]<sup>+</sup>, [Cu(Г)<sub>2</sub>]<sup>-</sup> де Г&nbsp;— [[Галогени|галоген]] (крім F) або [[ціаніди|ціанід]]-іон) легко окиснюються до сполук двовалентної міді, яку використовують для очищення газів від кисню: їх пропускають через водний розчин [[амоніак]]у з порошком міді, при цьому поверхневий шар оксиду розчиняється і мідь вільно окиснюється. На практиці поведінку амоніачних розчинів оксидів міді можна спостерігати поклавши круглу мідну пластинку (монету) у прозору посудину з водним розчином амоніаку так, щоб розділити розчин на дві частини. У верхній частині, завдяки доступу кисню, розчин забарвиться в темно-синій колір сполуками двовалентної міді, в нижній сполуки двовалентної міді прореагують з металевою міддю з утворенням безбарвних сполук одновалентної міді, тому розчин буде світлішим або безбарвним.

Солі двовалентної міді добре розчинні у воді і в розбавлених розчинах повністю [[Дисоціація (хімія)|дисоційовані]]. [[Кларк концентрації|Кларк]] міді 4,7·10<sup>−3</sup> % за масою. В основних гірських породах її середній вміст трохи вищий (10<sup>−2</sup>). Мідь характерна для основного і кислого [[магматизм]]у. При першому вона концентрується в магматичних і скарнових родовищах і поствулканічних [[колчедан]]них рудах. У звʼязку з гранітним [[магматизм]]ом формуються [[мідно-порфірове родовище|мідно-порфірові]] і жильні родовища.

== Історія ==
[[Файл:Venus symbol.svg|thumb|left|100px|Алхімічний символ міді.]]

{{main|Історія видобутку міді}}

Початок [[Енеоліт|мідної доби]] поклало освоєння людьми техніки гарячого [[кування]] і [[Ливарне виробництво|литва]], якому багато сприяло поширення гончарного виробництва. Печі й керамічні форми для відливання дали можливість освоїти методи переробки [[самородна мідь|самородної міді]]. Сталося це на [[Близький Схід|Близькому Сході]] приблизно у IV тисячолітті до н.&nbsp;е., в [[Європа|Європі]] і [[Китай|Китаї]] в II—III тисячолітті до н.&nbsp;е., а в [[Перу]] на початку I тисячоліття до н.&nbsp;е.

Наступний етап розвитку технологій настав вже наприкінці III тисячоліття до н.&nbsp;е., коли була відкрита можливість отримання металів не лише з [[руда|руди]]. У зв'язку з відносною простотою отримання з руди і порівняно невисокою температурою плавлення мідь&nbsp;— найперший метал, який був освоєний людиною. Одночасно, найімовірніше випадково, було встановлено, що, якщо в тигель, де плавиться мідь, додати трохи [[олово|олова]] і цинку якість отриманого матеріалу суттєво покращиться.

На початку II тисячоліття до нашої ери мідь стала замінюватися [[бронза|бронзою]]. Приблизно у цю ж пору з'явилися й перші залізні вироби, але мʼяке залізо (не придатне до лиття, оскільки вимагало надмірно високих температур), як матеріал для зброї і сільськогосподарських знарядь, не могло конкурувати з бронзою,&nbsp;— [[бронзова доба]] тривала ще 1000 років, аж до освоєння технологій навуглецьовування, гартування і зварювання сплавів заліза.

І пізніше бронза зберігала свою роль, тому що перевершувала залізо в технологічності,&nbsp;— якщо форму залізному виробу можна було надавати лише куванням (тому навіть старовинні цвяхи мали квадратний перетин), то бронзові знаряддя можна було виливати. З XV століття бронза знову стала стратегічним матеріалом, оскільки виявилося, що вона незамінна для виготовлення гармат.

Мідь і її сплави з глибокої давнини служили для [[Чеканка|карбування]] [[Монета|монет]] і [[Медаль|медалей]].

== Мінерали міді ==
[[Файл:Cuivre Michigan.jpg|thumb|right|Самородна мідь]]
{{main|Ресурси і запаси міді|Мідисті пісковики і сланці}}
Відомо 170—200 мінералів міді, але промислове значення мають близько 20. До них належать: [[самородна мідь]] Cu (92&nbsp;%), [[халькопірит]] (мідний колчедан) CuFeS<sub>2</sub> (34,6&nbsp;%), [[борніт]] Cu<sub>5</sub>FeS<sub>4</sub>(63,3&nbsp;%), [[кубаніт]] CuFe<sub>2</sub>S<sub>3</sub> (22–24&nbsp;%), [[халькозин]] Cu<sub>2</sub>S (79,9&nbsp;%), [[ковелін]] (мідний блиск) CuS (66,5&nbsp;%), [[тенантит]] 3Cu<sub>2</sub>S·As<sub>2</sub>S<sub>3</sub> (57,5&nbsp;%), [[тетраедрит]] 3Cu<sub>2</sub>S·Sb<sub>2</sub>S<sub>3</sub> (52,3&nbsp;%), [[енаргіт]] Cu<sub>3</sub>AsS<sub>4</sub>, [[куприт]] Cu<sub>2</sub>O (88,8&nbsp;%), [[тенорит]] CuO (79,9&nbsp;%), [[малахіт]] CuCO<sub>3</sub>·Cu(OH)<sub>2</sub> (57,4&nbsp;%), [[азурит]] 2 CuCO<sub>3</sub>·Cu(OH)<sub>2</sub> (55,3&nbsp;%), [[халькантит]] Cu[SO<sub>4</sub>]•5H<sub>2</sub>O (31,8&nbsp;%), [[брошантит]] CuSO<sub>4</sub>·3Cu(OH)<sub>2</sub> (56,2&nbsp;%), [[атакаміт]] CuCl<sub>2</sub>·3Cu(OH)<sub>2</sub> (59,5&nbsp;%), [[хризокола]] CuSiO<sub>3</sub>·nH<sub>2</sub>O (36,6), [[делафосит]] CuFeO<sub>2</sub>, [[ендрюсит]] та ін.

[[Сульфіди міді]] ([[халькопірит]], [[халькозин]], [[борніт]], [[лаутит]]) є найголовнішими в її рудах; підлегле значення мають [[сульфосолі]] ([[бляклі руди]]) і [[сульфоарсеніди]] ([[енаргіт]]); ще менше&nbsp;— [[оксиди]], [[карбонати]] і [[силікати]] (див. [[мідні руди]]).

== Виробництво міді ==
[[Файл:Copper - world production trend.svg|thumb|Світове виробництво міді]]
{{main|Мідна промисловість}}

=== Отримання міді ===
Мідь отримують з [[мідні руди|мідних]], [[мідно-молібденові руди|мідно-молібденових]], мідно-нікелевих і поліметалічних руд. Заводи випускають чорнову (99&nbsp;%), рафіновану вогневим (99,6&nbsp;% Cu) і електролітичним (99,95&nbsp;% Cu) методами мідь.

Процес добування міді включає три основні етапи:
* збагачення мідної руди;
* виплавка чорнової міді;
* рафінування міді.

Враховуючи дуже малий вміст міді в рудах (1–2&nbsp;%), руду спочатку збагачують [[флотація|флотаційним]] способом. Розмелену руду змішують з флотаційними реагентами піноутворювачами та водою і продувають пульпу повітрям. Пухирці повітря прилипають до зерен рудних мінералів, спливають і утворюють піну, а пуста порода, яка добре змочується водою, опускається на дно.
{{Main|Флотація мідних сульфідних руд}}

Після фільтрації піни та просушування отримують концентрат з вмістом 10–35&nbsp;% міді. Для зменшення вмісту [[сірка|сірки]] збагачену руду піддають окислювальному випалу при температурі 600—900&nbsp;°C. Після цього руда поступає в полуменеві печі з температурою в зоні плавки 1450&nbsp;°C, де відбувається дисоціація вищих сульфідів і карбонатів. Продукти дисоціації сплавляють між собою, утворюючи [[Штейн (металургія)|штейн]]&nbsp;— легкоплавкий сплав з температурою плавлення 900—1150&nbsp;°C і вмістом 10–60&nbsp;% Cu, 10–58&nbsp;% Fe, 22–25&nbsp;% S. Крім того, штейн містить домішки [[нікель|нікелю]], [[цинк]]у, [[свинець|свинцю]], [[золото|золота]], [[срібло|срібла]]. Виплавка чорнової міді відбувається в горизонтальних [[конвертер (металургія)|конверторах]] з боковим дуттям продувкою штейну повітрям. Температура в конвертері становить 1200—1300&nbsp;°C. Спочатку окислюється залізо:
: <math>\mathrm{ 2FeS + 3O_2 \xrightarrow{} 2FeO + 2SO_2}</math>
[[Оксид заліза(II)|Окисел заліза]] в вигляді шлаку спливає на поверхню і зливається. У другий період продування:
: <math>\mathrm{ 2Cu_2S + 3O_2 \xrightarrow{1200-1300^oC} 2Cu_2O + 2SO_2 }</math>
[[Оксид міді(I)|Закис міді]] розчиняється в розплаві та взаємодіє з [[Сульфід міді(I)|напівсірчистою міддю]] з утворенням чорнової міді:
: <math>\mathrm{ 2Cu_2O + Cu_2S \xrightarrow{1200-1300^oC} 6Cu + SO_2}</math>

Тепло в конвертері виділяється за рахунок перебігу хімічних реакцій, без подавання палива. Таким чином, в конвертері отримують чорнову мідь, що містить 98,5–99,5&nbsp;% Cu; 0,3–0,5&nbsp;% S; 0,01–0,04&nbsp;% Fe; 0,3–0,5&nbsp;% Ni.

Рафінування чорнової міді проводять вогневим (окислення домішок при продуванні розплаву повітрям), або електролітичним способом за рахунок електролізу в водному розчині [[сірчана кислота|сірчаної кислоти]] та [[мідний купорос|мідного купоросу]]. При проходженні струму анодні плити чорнової міді розчиняються і на катодах осаджується чиста електролітична мідь, а домішки випадають на дно ванни.

Найбільше міді добувають у [[Чилі]]. На долю цієї країни припадає третина світового виробництва. Далі за видобутком йдуть [[Сполучені Штати Америки|США]], [[Індонезія]] та [[Перу]].

=== Маркування промислової міді ===
Марки промислової міді та її хімічний склад визначається в ДСТУ ГОСТ 859—2003<ref>ГОСТ 859—2001 Мідь. Марки.</ref>. Скорочена інформація про марки міді та аналоги у зарубіжних стандартах наведена нижче:

{|class="wikitable sortable"
|-
!Марки міді
!EN, DIN
!Cu, %
!O, %
!P, %
|-
|М00
|Cu-OFE
|99,96
|0,03
|0,0005
|-
|М0
|Cu-PHC, OF-Cu
|99,93<sup>*</sup>
|0,04
|0,002
|-
|М1б
|Cu-OF1, Cu-ETP1
|99,95<sup>*</sup>
|0,003
|0,002
|-
|М1
|Cu-OF, Cu-ETP, Cu-FRHC, SW-Cu, E-Cu, E Cu58
|99,90<sup>*</sup>
|0,05
| -
|-
|М1ф
|Cu-DHP, SF-Cu
|99,90<sup>*</sup>
| -
|0,012&nbsp;— 0,04
|-
|М2
|
|99,7<sup>*</sup>
|0,07
| -
|-
|М3
|
|99,5<sup>*</sup>
|0,08
| -
|-
|}
Прим. <sup>*</sup> ''Cu+Ag, не менше''.

Специфічні особливості міді, що властиві різним маркам, визначаються не вмістом міді (відмінності складають не більше 0,5&nbsp;%), а вмістом конкретних домішок (їх кількість може відрізнятися у 10–50 разів). Часто використовують класифікацію марок міді за вмістом кисню:
* безкиснева мідь: М00б, М0б з вмістом кисню до 0,001&nbsp;% і М1б до 0,003&nbsp;%;
* рафінована мідь (М1ф, М1р, М2р, М3р) з вмістом кисню до 0,01&nbsp;%, але з підвищеним вмістом фосфору;
* мідь високої чистоти (М00, М0, М1) з вмістом кисню 0,03–0,05&nbsp;%;
* мідь загального призначення (М2, М3) з вмістом кисню до 0,08&nbsp;%.

=== Сортамент промислового постачання ===
Промислова мідь постачається після наступних видів обробки тиском:
* холоднодеформований прокат&nbsp;— це тягнені (прутки, дріт, труби) і холоднокатані (листи, стрічка, фольга) вироби. Він випускається в твердому, напівтвердому і мʼякому (відпаленому) станах;
* гарячедеформований прокат&nbsp;— результат пресування (прутки, труби) або гарячого вальцювання (листи, плити), при температурах вище температури рекристалізації (150—240&nbsp;°C);

Сортамент промислової міді наступний:
* ''Мідні прутки''&nbsp;— випускаються пресованими (20–180 мм) і холоднодеформовані, в твердому, напівтверді і мʼякому станах (діаметр 3–50 мм) за ДСТУ ГОСТ 1535^2006<ref name="ReferenceA">ДСТУ ГОСТ 1535:2007 Прутки мідні. Технічні умови.</ref>.
* ''Плоский мідний прокат'' загального призначення випускається у вигляді фольги, стрічки, листів і плит з ДСТУ ГОСТ 1173:2006<ref>ДСТУ ГОСТ 1173:2007 Фольга, стрічки, листи та плити мідні. Технічні умови.</ref>.
** Фольга мідна&nbsp;— холоднокатана: 0,05–0,1 мм (випускається тільки в твердому стані)
** Стрічки мідні&nbsp;— холоднокатані: 0,1–6&nbsp;мм.
** Листи мідні&nbsp;— холоднокатані: 0,2–12&nbsp;мм і гарячекатані: 3–25 мм ([[Механічні властивості матеріалу|механічні властивості]] регламентуються до 12 мм).
** Плити мідні&nbsp;— гарячекатані: понад 25 мм (механічні властивості не регламентуються).
* ''Мідні труби'' загального призначення виготовляються холоднодеформованими (в мʼякому, напівтверді і твердому станах) і пресованими (великих перерізів) за ДСТУ ГОСТ 617:2007<ref>ДСТУ ГОСТ 617:2007 Труби мідні та латунні круглого перерізу загальної призначеності. Технічні умови.</ref>.

== Властивості міді ==

=== Хімічні властивості ===
Мідь&nbsp;— малоактивний метал, в [[електрохімічний ряд напруг|електрохімічному ряду напруг]] вона стоїть правіше за [[водень]]. Вона не взаємодіє з водою, розчинами [[Луги (хімія)|лугів]], [[соляна кислота|соляною]] і розведеною [[сірчана кислота|сірчаною кислотою]]. Проте в кислотах&nbsp;— сильних окислювачах (наприклад, у [[азотна кислота|азотній]] і концентрованій сірчаній)&nbsp;— мідь розчиняється:
: <math>\mathrm{ 3Cu + 8HNO_3 \xrightarrow{} 3Cu(NO_3)_2 + 2NO + 4H_2O}</math>
: <math>\mathrm{ Cu + 2H_2SO_4 \xrightarrow{} CuSO_4 + SO_2 + 2H_2O}</math> 
Чиста мідь має достатньо високу стійкість до [[корозія|корозії]]: продукти окиснення утворюють при звичайній температурі лише тонкий поверхневий шар . В сухому повітрі це оксиди міді (червоний Cu<sub>2</sub>O непомітний, чорний CuO призводить до потемніння), у вологій атмосфері, що містить [[вуглекислий газ]], мідь покривається зеленуватим нальотом основного [[Карбонат міді|карбонату міді]]:
: <math>\mathrm{ 2Cu + CO_2 + H_2O + O_2 \xrightarrow{} Cu_2(OH)_2CO_3}</math>
В сполуках мідь може проявляти ступені [[окиснення]] +1, +2 і +3, з яких +2&nbsp;— найбільш характерний і стійкий. Мідь(II) утворює стійкий оксид [[Оксид міді(II)|CuO]] і гідроксид [[Гідроксид міді(II)|Cu(OH)<sub>2</sub>]]. Цей гідроксид [[Амфотерні гідроксиди|амфотерний]], добре розчиняється у кислотах і в концентрованих лугах:
: <math>\mathrm{ Cu(OH)_2 + 2HCl \xrightarrow{}CuCl_2 + H_2O }</math>
: <math>\mathrm{ CuO + 2NaOH + H_2O \xrightarrow{boiling} Na_2[Cu(OH)_4] }</math>
Солі міді (II) знайшли широке застосування в народному господарстві. Особливо важливим є [[мідний купорос]]&nbsp;— кристалогідрат сульфату міді(II) CuSO<sub>4</sub>.

=== Механічні властивості ===
Механічні властивості чистої міді (у мʼякому стані) наступні<ref name="ReferenceA"/>:
* умовна [[границя текучості]] σ<sub>0,2</sub> = 70 [[Паскаль (одиниця СІ)|МПа]];
* [[границя міцності]] σ<sub>в</sub> = 200 МПа;
* [[відносне видовження]] після руйнування при розтягування δ = 35–40&nbsp;%;
* [[твердість]] за [[Метод Брінелля|шкалою Брінелля]] 40 HB;
* [[модуль Юнга]] E = 110—128 МПа;
* [[модуль зсуву]] G = 48 МПа.

== Застосування ==
[[Файл:2012copper (mined).svg|міні|праворуч|200пкс|Виробництво міді у світі у відсотках для кожної окремо взятої країни в 2012 році порівняно з лідером [[Чилі]] (100&nbsp;% = 5 433 900 тонн)]]
Мідь використовують з [[бронзова доба|бронзової доби]], часові рамки якого оцінюються від 4 тис. до 1 тис. років до н.&nbsp;е. Зокрема, в Україні виявлені старі Картамиські мідні копальні на Луганщині, які датуються XVI&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.

Сучасне широке застосування міді пов'язане з її високою [[електропровідність|електропровідністю]], хімічною стійкістю, пластичністю і здатністю утворювати сплави з багатьма металами: [[олово]]м ([[бронза]]), [[цинк]]ом ([[латунь]]), [[нікель|нікелем]] ([[мельхіор]]) і ін. Мідь використовують в різних галузях промисловості: електротехнічній (50&nbsp;%), машинобудуванні (25&nbsp;%), будівельній, харчовій і хімічній (25&nbsp;%) галузях.

=== Використання чистої міді<ref>Для означння "чистої міді" у середні віки використовували термін "гаркупфер" - він зустрічається у [[Георг Агрікола|Г.Агріколи]].</ref>===

Мідь використовують у чистому вигляді в [[Електротехніка|електротехніці]], позаяк її характеризує висока [[Електропровідність|електро-]] і [[теплопровідність]].

Більше половини добутої міді використовують в електротехніці для виготовлення різних проводів, кабелів, струмопровідних частин електротехнічної апаратури. Для цього переважно використовують чистий метал (від 99,98 до 99,999&nbsp;% Cu), що пройшов електролітичне рафінування.

Завдяки високій теплопровідності мідь&nbsp;— незамінний матеріал [[теплообмінний апарат|теплообмінників]] і холодильної апаратури. Крім цього, з міді виготовляють деталі хімічної апаратури та інструмент для роботи з вибухонебезпечними або легкозаймистими речовинами.

Широко застосовується мідь в гальванотехніці для [[міднення|нанесення мідних покриттів]], одержання тонкостінних виробів складної форми, виготовлення кліше в [[поліграфія|поліграфії]] та ін.

=== Сплави на основі міді ===
{{main|Сплави міді}}
Залежно від марки (складу) [[сплав]]и можуть використовувати в різних галузях техніки як конструкційні елементи (в тому числі у вигляді [[Припій|припоїв]]<ref name="gost23137">{{cite book|url=http://www.ukrtop.info/gost/gost_start.php?gost_number=23137|author=|title=ГОСТ 23137-78. Припої мідно-цинкові. Марки.|page=2|location=Москва|publisher=Видавництво стандартів|year=1988|language=російська|accessdate=14 серпня 2013|archive-date=10 травня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150510055543/http://www.ukrtop.info/gost/gost_start.php?gost_number=23137}}</ref>), як матеріали з антифрикційними властивостями, із стійкістю до [[Корозія|корозії]] або заданою електро- і теплопровідністю. Велике значення мають наступні мідні сплави:
* [[латунь]]&nbsp;— основна добавка [[цинк]] (Zn). Вона має жовтуватий колір. Позначається звичайна латунь буквою Л з цифрою, що вказує на процентний вміст у латуні міді, а все інше&nbsp;— цинк. Наприклад, Л62 (62&nbsp;% міді). Латунь твердіша за мідь, вона ковка і в'язка, тому легко вальцюється в тонкі листи або виштамповується у найрізноманітніші форми. Недолік: вона з часом окислюється і чорніє. Домішки [[кремній|кремнію]] (Si), [[олово|олова]] (Sn), [[алюміній|алюмінію]] (Al) підвищують міцність, антифрикційні властивості й корозійну стійкість латуні на повітрі, у морській воді й атмосфері. Марганець додає жаростійкості, а залізо твердості. Свинцева латунь добре полірується, а домішка до алюмінієвої латуні миш'яку, нікелю й заліза підвищує її стійкість до кислот;
* [[бронза]]&nbsp;— сплави з різними елементами, головним чином металами&nbsp;— оловом, алюмінієм, [[берилій|берилієм]] (Be), [[свинець|свинцем]] (Pb), [[кадмій|кадмієм]] (Cd) та іншими, крім [[цинк]]у (Zn) і [[нікель|нікелю]] (Ni). Порівняно з латунню бронза [[міцність|міцніша]], стійкіша до корозії, мають антифрикційні властивості. Позначають бронзу Бр, а далі йдуть елементи, які входять у її склад та їх процентний вміст (крім міді). Наприклад, БрОФ 8,0-0,3 містить 8&nbsp;% [[станум|олова]] й 0,3&nbsp;% [[фосфор]]у, решта&nbsp;— мідь. Із бронз виготовляють крани, вентилі, втулки навантажених підшипників тощо Берилієва бронза після загартовування, за [[твердість|твердістю]] й [[пружність|пружними]] властивостями перевершує високоякісну сталь, а кадмієві й хромисті бронзи мають високу тепло- і електропровідність;
* мідно-нікелеві сплави&nbsp;— ([[константан]] (МНМц 40-1,5), [[манганин]] (МНМц 3-12), куніаль (МНА 13-3), [[мельхіор]] (МНЖМц 30-0,8-1), [[нейзильбер]] («нове срібло»)(МНЦ 15-20)). Мідно-нікелеві сплави мають високу корозійну стійкість і особливі електричні властивості, які змінюються залежно від вмісту нікелю. Крім нікелю, до складу сплаву можуть входити й інші елементи.

З часів [[Античність|античності]] мідь використовували у складі монетних сплавів, які отримали особливе поширення у новітню добу. Це сплави: мідь-[[цинк]]-[[олово]], мідь-[[алюміній]] мідь-[[нікель]], [[бронза]], [[латунь]], [[мельхіор]]. Литі мідні зливки [[Стародавня Греція|античної Греції]] та [[Стародавній Рим|Риму]] становлять інтерес для [[Нумізматика|нумізматики]]. Мідні монети, що карбувались як еквівалент [[Срібні монети|срібним]], мали особливо великі розміри та вагу, як, наприклад шведські мідні дошки-плоти чи мідні гроші. З появою розмінної монети [[мідні монети]] пристосувались до потреб [[Грошовий обіг|грошового обігу]].

=== Мідь у інших сплавах ===
[[Дюралюміній]]&nbsp;— є сплавом алюмінію, де основним [[легування (металургія)|легуючим]] елементом є мідь (вміст 4,4&nbsp;%), а також, [[магній]] (1,5&nbsp;%) та [[Манган|марганець]] (0,5&nbsp;%).

У ювелірній справі часто використовують сплави [[золото|золота]] з міддю для збільшення міцності виробів при деформаціях і стійкості до стирання, тому що чисте золото дуже м'який метал і не є стійким до цих механічних впливів.

Є сплави на основі міді, створені для імітації золота, які використовують для виготовлення біжутерії (див., наприклад, [[абісинське золото]]).

=== Мідь у хімічних сполуках ===
[[Мідний купорос]] (у природі зустрічається у вигляді мінералу [[халькантит]], хімічна формула CuSO<sub>4</sub> • 5Н<sub>2</sub>О) використовують як окремо в 1…2, так і в суміші зі [[гашене вапно|свіжогашеним вапном]] в 1…4&nbsp;% концентрації ([[бордоська рідина]]) у сільському господарстві для боротьби з хворобами рослин. У промисловості [[мідний купорос]] використовують при виробництві штучних волокон, органічних барвників, мінеральних фарб, миш'якових хімікатів, для збагачення руди при [[флотація|флотації]].

[[Оксиди міді]] (Cu<sub>2</sub>O, CuO) використовують для отримання оксиду [[ітрій|ітрію]]-[[барій|барію]]-міді YBa <sub>2</sub> Cu <sub>3</sub>O<sub>7-δ</sub>, який є основою для отримання високотемпературних [[надпровідник]]ів.

Оксид міді (іноді з додаванням [[оксид барію|оксиду барію]] або [[оксид бісмуту(III)|оксиду бісмуту]] для збільшення ємності) використовують як [[катод]] у мідно-окисидному [[гальванічний елемент|гальванічному елементі]] (винайденому в 1882 році Лаландом)&nbsp;— хімічному джерелі [[електричний струм|електричного струму]] в якому [[анод]]ом є [[цинк]] (рідше [[олово]]), а [[електроліт]]ом служить [[гідроксид калію]].

== Біологічна роль ==

=== Позитивний вплив ===
[[Файл:ARS copper rich foods.jpg|right|thumb| Багата на мідь їжа: устриці, печінка корів або овець, бразильські горіхи, какао і чорний перець. До непоганих джерел міді належать також омари. горіхи, кунжутне та соняшникове насіння, зелені маслини, авокадо, пшеничні висівки.]]
Мідь важливий елемент для всіх [[рослина|рослин]] і [[тварина|тварин]]. Відомо понад 50 білків та ферментів, у яких знайдено мідь. Здебільшого мідь міститься в [[кров]]і в складі [[білок|білків]] [[Плазма крові|плазми]], які називаються [[церулоплазмін]]ами. Поглинаючись у [[Кишка|кишці]] мідь переноситься до [[Печінка|печінки]] завдяки звʼязку із [[альбумін]]ом. Мідь сприяє росту і розвитку, бере участь у кровотворенні, [[Імунна відповідь|імунних реакціях]]. Мідь потрібна для перетворення заліза організму в гемоглобін. У крові більшості [[молюск]]ів і [[членистоногі|членистоногих]] мідь використовується замість [[залізо|заліза]] для транспортування кисню у складі [[гемоціанін]]у, аналога гемоглобіну у головоногих, надаючи крові блакитний відтінок.

Відзначено<ref>{{Cite web |url=http://avian.org.ua/data/statti/cuprum.htm |title=Горобець А. І. Використання різних сполук і рівнів міді в годівлі птиці. |accessdate=25 липня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20111104145841/http://avian.org.ua/data/statti/cuprum.htm |archivedate=4 листопада 2011 |deadurl=yes }}</ref> на основі досліджень, що сполуки міді в формі сульфату у певних дозах діють бактеростатично, протигрибково, антитоксично, у курчат стимулюють ріст, а у курей несучість і якість яєць, посилюють біотрансформацію білків корму в білки тіла, підвищують загальну резистентність організму сільськогосподарської птиці.

Вважається, що мідь і [[цинк]] конкурують один з одним у процесі засвоювання в [[травна система|травній системі]], тому надлишок одного з цих елементів в їжі може викликати недостачу іншого елемента. Здоровій дорослій людині необхідне надходження міді у кількості 1…2&nbsp;мг щоденно<ref name=Myimed>[http://medblog.lviv.ua/nutrition/mineraly/345-md-cu.html Ми і медицина. Мідь (Cu)]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>. Захворювання, що викликаються дефіцитом міді: анемія, водянка, дерматози, затримка росту, депігментація волосся, часткове [[облисіння]], втрата апетиту, сильне схуднення, зниження рівня гемоглобіну, атрофія серцевого мʼяза.

=== Негативний вплив ===
Надлишкове надходження міді в організм веде до відкладення її в тканинах ([[хвороба Вільсона]]). При надходженні в організм людини надлишкової кількості міді може виникнути бронхіальна астма, захворювання нирок, захворювання печінки, а також просто [[інтоксикація]] організму. Симптоми передозування<ref name=Myimed />:
* безсоння, дратівливість, депресія;
* мʼязові болі, анемія;
* подразнення слизових оболонок, запальні захворювання;
* погіршення памʼяті;
* розлади шлунково-кишкового тракту.

== Цікаві факти ==
* Індіанці культури Чонос ([[Еквадор]]) ще у XV—XVI століттях виплавляли мідь із вмістом 99,5&nbsp;% і використовували її як монети у вигляді сокирок розмірами сторін по 2&nbsp;мм і 0,5&nbsp;мм завтовшки. Ця монета ходила по всьому західному узбережжю Південної Америки, в тому числі і в державі [[Інки|інків]]<ref>Espinoza Soriano, Waldemar. Etnohistoria ecuatoriana: estudios y documentos.&nbsp;— Quito: Abya-Yala, 1988.&nbsp;— p. 135.</ref>.
* У Японії мідним трубопроводам для газу в будинках присвоєно статус «сейсмостійких».
* Інструменти, виготовлені з міді і її сплавів, не утворюють іскор при ударах, а тому застосовуються там, де існують особливі вимоги безпеки (вогненебезпечні, вибухонебезпечні виробництва).
* Польські вчені встановили, що в тих водоймах, де присутня мідь, коропи відрізняються великими розмірами. У ставках чи озерах, де міді немає, швидко розвивається грибок, який вражає коропів<ref>{{Cite web |url=http://www.stelmarket.ru/teh_inf/26.htm |title=Интересные факты о меди и медных трубах |accessdate=25 липня 2011 |archive-date=3 листопада 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20111103015533/http://www.stelmarket.ru/teh_inf/26.htm }}</ref>.

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Див. також ==
* [[Мідь самородна]]
* [[Мідні руди]]

== Література ==
* Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.&nbsp;М.&nbsp;Литвиненка НАН України, Донецький національний університет&nbsp;— Донецьк: «Вебер», 2008.&nbsp;— 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
* {{МГЕ|nocat=1}}
* ''Горбовий П. М., Загричук Г. Я., Фальфушинська Г.&nbsp;І''.&nbsp;Основи хімії елементів.&nbsp;— Тернопіль: В-во Карпʼюка, 2001.&nbsp;— 276 с.
* ''Григорʼєва В. В. та ін''. Загальна хімія.&nbsp;— К.: Вища школа, 1991.– 431 с.
* Кольорові метали та сплави: навч. посіб. Ч.1. Мідь та мідні сплави / Л.&nbsp;І.&nbsp;Богун, Е.&nbsp;І.&nbsp;Плешаков, С.&nbsp;Г.&nbsp;Швачко, Т.&nbsp;Л.&nbsp;Тепла; за заг. ред. З. Дурягіної.&nbsp;— Львів: Львівська політехніка, 2017.&nbsp;— 124 с.&nbsp;— ISBN 966-941-051-1.
* ''Романова Н.&nbsp;В''.&nbsp;Загальна та неорганічна хімія.&nbsp;— К.: Перун, 1998.– 480 с.
* Самородна мідь України: геол. позиція, мінералогія і кристалогенезис / І.&nbsp;В.&nbsp;Квасниця, В.&nbsp;І.&nbsp;Павлишин, Я.&nbsp;О.&nbsp;Косовський ; НАН України, Ін-т телекомунікацій і глобал. інформ. простору. − К. : Логос, 2009. − 169 с. − Бібліогр. : с. 156−169 (178 назв). − ISBN 978-966-171-079-4.
* Химические свойства неорганических веществ: Учеб. пособие для вузов. 3-е изд., испр./Р.&nbsp;А.&nbsp;Лидин, В.&nbsp;А.&nbsp;Молочко, Л.&nbsp;Л.&nbsp;Андреева; Под ред. Р.&nbsp;А.&nbsp;Лидина.&nbsp;— М.: Химия, 2000. 480 с.: ил.&nbsp;— ISBN 5-7245-1163-0.
* [https://pubs.usgs.gov/periodicals/mcs2020/mcs2020.pdf U.S. Geological Survey, 2020, Mineral commodity summaries 2020: U.S. Geological Survey, 200 p.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200807012725/https://pubs.usgs.gov/periodicals/mcs2020/mcs2020.pdf |date=7 серпня 2020 }}, https://doi.org/10.3133/mcs2020.
* [https://tehelectro.com/kotirovki-materialov/ Вартість міді] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210118061642/http://tehelectro.com/kotirovki-materialov/ |date=18 січня 2021 }}, https://tehelectro.com {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210226215157/https://tehelectro.com/ |date=26 лютого 2021 }}

== Посилання ==
* [http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/3761/kuprum КУПРУМ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160406065813/http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/3761/kuprum |date=6 квітня 2016 }} //[[Фармацевтична енциклопедія]]

{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Хімічні елементи]]
[[Категорія:Мідь|*]]
[[Категорія:Електропровідникові матеріали]]
[[Категорія:Скульптурні матеріали]]
[[Категорія:Кольорові метали]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]
[[Категорія:Період 4 періодичної системи елементів]]