Перегляд вихідного коду сторінки Межа Чандрасекара

{{Otheruses|Межа (значення)}}
'''Межа Чандрасекара'''&nbsp;— найбільша теоретично можлива [[маса]] [[білий карлик|білого карлика]]. Приблизно дорівнює 1,4 [[Маса Сонця|M<sub>☉</sub>]]<ref name=aes>{{А-Е-С|Чандрасекара межа|524—525|ch}}</ref>.
Названо на честь [[Субраманьян Чандрасекар|Субраманьяна Чандрасекара]], який теоретично передбачив існування такої межі.

Для зір із масою, що перевищує цю межу, [[тиск]] виродженого електронного газу не в змозі врівноважити сили [[гравітація|гравітаційного притягання]], і зоря протягом охолодження буде стискатися доти, доки [[електрон]]и її речовини не об'єднаються з [[протон]]ами [[ядро атома|ядер]], утворивши [[нейтрон]]ну речовину.

== Фізична природа ==
Попри те, що [[гравітація]] найслабша з усіх відомих типів взаємодії, вона завжди призводить до притягання і для тіл великої маси, якими є зорі, може досягати значних величин. Під дією сил тяжіння речовина намагається зменшити свої розміри, чому перешкоджає створений тепловим рухом [[тиск]]. Для зоряної речовини, яка перебуває в стані [[плазма (агрегатний стан)|плазми]], основний тиск створює газ вільних [[електрон]]ів, які є [[ферміон]]ами. Коли джерела термоядерної енергії зорі вичерпуються, вона поступово остигає та стискається, і внаслідок збільшення [[густина|густини]], газ електронів стає [[вироджений газ|виродженим]]. Тиск виродженого газу вже не залежить від температури. Однак при дуже високій густині енергія електронів стає настільки великою, що вони рухаються зі швидкістю, близькою до [[швидкість|швидкості світла]]&nbsp;— вироджений газ електронів стає релятивістським. Тиск релятивістського виродженого газу пропорційний кількості електронів у ньому в степені 4/3, а сили гравітаційного притягання пропорційні квадрату маси речовини (тобто, пропорційно квадрату кількості електронів у ній). Обидві величини однаково залежать від радіуса зорі. Таким чином, при збільшенні маси білого карлика, його розмір зменшується. Крім того, існує межа, коли тиск електронного фермі-газу не в змозі більше врівноважити гравітаційне притягання. Зоря починає стискатися.

Коли енергія релятивістських електронів перевищить різницю мас між [[протон]]ом і [[нейтрон]]ом, енергетично вигідним стає об'єднання електронів із протонами (з утворенням нейтронів та випромінюванням [[нейтрино]]). Нейтрон за такої концентрації електронів стає стабільною частинкою. Тиск електронного газу перестає зростати й відбувається гравітаційний колапс з подальшим спалахом [[наднова|наднової]]. Результатом є утворення [[нейтронна зоря|нейтронної зорі]].

Отже, зоря з масою, меншою за межу Чандасекара, після вичерпання джерел термоядерної енергії перетвориться на білого карлика, який поступово остигатиме. Зоря з масою, більшою за межу Чандрасекара, має колапсувати.

== Обчислення ==
Значення межі Чандрасекара (<var>M</var><sub>ch</sub>) можна приблизно обчислити за формулою<ref name=aes/>:
: <math>M_\mathrm{ch} = \frac {5{,}83} {{\mu}_\mathrm e^2} M_{\odot}</math>, де:
* <var>μ</var><sub>e</sub>&nbsp;— кількість [[нуклон]]ів на один [[електрон]] (залежить від хімічного складу, зазвичай, близько 2)
* <var>M</var><sub>☉</sub>&nbsp;— [[маса Сонця]]

== Див. також ==
* [[Межа Оппенгеймера — Волкова]]

== Джерела ==
{{reflist}}

{{astrophysics-stub}}
{{Чорні діри}}
{{Нейтронна зоря}}
{{Білий карлик}}
[[Категорія:Астрофізика]]