Перегляд вихідного коду сторінки Манул

{{Speciesbox
| name = Манул
| status = LC
| status_system = IUCN3.1
| image = Manul close.jpg
| image_width = 250px
| image_caption = 
| genus = Otocolobus
| parent_authority = [[Брандт Федір Федорович|Brandt]], [[1841]]
| species = manul
| authority = ([[Pallas]], [[1776]])
| range_map = Pallas's Cat area.png
| range_map_caption = Ареал манула
| subdivision_ranks = Підвиди
| subdivision = 
* ''Otocolobus manul manul''
* ''Otocolobus manul nigripecta''
| synonyms = ''Felis manul'' <small>Pallas, 1776</small>}}
'''Манул'''<ref>{{книга|автор=Маркевич О.П.|заголовок=Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура|місце=Київ|видавництво=Наук. думка|рік=1983|сторінки=190|посилання=http://sehrg.at.ua/_ld/0/44_1983-Markevich-.pdf}}</ref><ref>{{книга|автор=Решетило О.С.|заголовок=Зоогеографія|місце=Львів|видавництво=Львівський нац. ун-т ім. І. Франка|рік=2013|сторінки=141|isbn=978-966-613-977-4}}</ref> ({{lang-la|Otocolobus manul}}; від {{lang-mn|мануул}}, «дикий кіт»)&nbsp;— хижий [[Ссавці|ссавець]] родини [[котові|котових]] (Felidae), представник [[Малі кішки|малих кішок]] (Felinae). Зовнішністю і розмірами схожий на [[Кіт свійський|свійську кішку]], але відрізняється коротшими коренастим тулубом і лапами, а також довгим густим хутром. Довжина голови й тулуба становить від 46 до 65&nbsp;см, довжина хвоста&nbsp;— від 21 до 31&nbsp;см, маса становить 2—5&nbsp;кг. Хутро манула, що є найпухнастішим і найгустішим серед котових, має своєрідне нерівномірне забарвлення, причому основу в ньому зазвичай становить сірий колір, від темнішого до світлішого, а також домішка рудуватої чи охристої барви.

Манул живе на великому, але шматованому просторі в Азії: від Західного [[Іран]]у й [[Вірменія|Вірменії]], [[Середня Азія|Середньої Азії]] і деяких областей [[Сибір]]у до [[Забайкалля]], [[Монголія|Монголії]] та [[Тибет]]у. Загальна чисельність становить 58 тисяч особин, найбільша популяція, як вважається, проживає біля Монголії.

Манул живе в безлісних, посушливих областях із [[Різко континентальний клімат|різко континентальним кліматом]]: у [[гора]]х, [[Степ (біом)|степах]] і [[напівпустеля]]х, де випадає мало снігу. Манул не пристосований до швидкого бігу, але добре маскується. Притулок влаштовує в ущелинах скель або норах інших тварин. Харчується переважно [[пискуха]]ми та іншими [[Гризуни|гризунами]]. У дикій природі розмножується раз на рік, вагітність триває 60—75 днів. Кошенята народжуються навесні, в приплоді найчастіше 3—4 кошенят, котрі за 4—5 місяців стають самостійними і залишають матір.

Вперше цей вид описав 1776 року [[Королівство Пруссія|пруський]] зоолог [[Петер-Симон Паллас]], який спостерігав манула на узбережжі [[каспійське море|Каспійського моря]]. Його внесли до [[Червоний список Міжнародного союзу охорони природи|Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи]] як [[Види в найменшій загрозі|вид в найменшій загрозі]], але в минулому мав стан близький до [[Види, близькі до загрозливого стану|загрозливого]]; також його включили до Червоних книг різних країн. Деяким популяціям загрожують [[браконьєрство]], скорочення кормової бази через програми боротьби з гризунами, а також [[фрагментація оселищ]] внаслідок [[Антропогенний чинник|антропогенних чинників]]. Манул вивчений досить погано через свою скритність і малу чисельність. У зоопарках манул міститься з початку 1950-х років, а розмножується&nbsp;— з 1960-х. На 2020 рік у зоопарках Європи міститься тільки близько 100 особин.

Родова назва ''Otocolobus'' походить від грецького ''us, otos''&nbsp;— «вухо» і ''kolobos''&nbsp;— «потворний», тобто «потворне вухо»<ref>{{Cite web|title=Otocolobus|url=https://www.spektrum.de/lexikon/biologie/otocolobus/48520|website=www.spektrum.de|accessdate=2020-10-30|language=de|archive-date=7 листопада 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201107012457/https://www.spektrum.de/lexikon/biologie/otocolobus/48520}}</ref>, а «манул» має монгольське походження.

== Зовнішній вигляд ==
[[Файл:Manul1a.jpg|ліворуч|міні|Манул в зоопарку [[Цюрих]]а, 2006 рік|300x300пкс]]
Манул&nbsp;— хижий [[Ссавці|ссавець]] родини [[Котові|котових]], зовнішністю та розмірами схожий на [[Кіт свійський|свійського кота]]{{sfn|БСЭ|1974|с=340}}{{sfn|Щипанов|2012|с=42}}. Довжина його тіла&nbsp;— 45—65&nbsp;см, довжина хвоста&nbsp;— 21—31&nbsp;см, висота&nbsp;— 30—35&nbsp;см, маса&nbsp;— 2—5 [[Кілограм|кг]]<ref name="CSG" /><ref name="Britannica">{{Cite web|lang=en|url=https://www.britannica.com/animal/Pallass-cat|title=Pallas's cat {{!}} mammal|website=[[Encyclopedia Britannica]]|archive-url=https://web.archive.org/web/20200925223808/https://www.britannica.com/animal/Pallass-cat|archive-date=2020-09-25|access-date=2021-05-28|deadlink=no}}</ref><ref name="ISfECC">{{Cite web|url=https://wildcatconservation.org/wild-cats/eurasia/pallas-cat/|title=Pallas’s Cat|website=International Society for Endangered Cats Canada|archive-url=https://web.archive.org/web/20210713182445/https://wildcatconservation.org/wild-cats/eurasia/pallas-cat/|archive-date=2021-07-13|access-date=2021-05-28|deadlink=no}}</ref>. Самці трохи більші, ніж самки<ref name="РГО">{{Cite web|lang=ru|url=https://www.rgo.ru/ru/proekty/sohranenie-redkih-vidov-manul/o-manule|title=О мануле|website=[[Русское географическое общество]]|access-date=2021-05-28|archive-date=2021-06-02|archive-url=https://web.archive.org/web/20210602214249/https://www.rgo.ru/ru/proekty/sohranenie-redkih-vidov-manul/o-manule|deadlink=no}}</ref>.

Манул має досить своєрідний вигляд&nbsp;— він має короткі та товсті лапи, а тіло загалом виглядає дебелим через пишне хутро. Хвіст рівномірно широкий і пухнастий, із округлим кінчиком. Голова манула невелика, куляста, на щоках ростуть пучки подовженого волосся, схожі на [[Бакенбарди|бурці]]. Вуха мають невеликий розмір, округлу подобу, посаджені низько і широко розставлені{{sfn|Щипанов|2012|с=42}}<ref name="червона-книга-рос">{{Cite web|url=https://redbookrf.ru/manul-felis-manul|title=Манул Felis manul|date=2015-02-03|website=Красная книга России|archive-url=https://web.archive.org/web/20210713182441/https://redbookrf.ru/manul-felis-manul|archive-date=2021-07-13|deadlink=no|access-date=2021-05-28|lang=ru}}</ref>. [[Око|Очі]] великі, близько і високо розміщені<ref name="РГО" />{{Sfn|Гептнер, Слудский|1972|сторінки=478}}. Ймовірно, така будова голови дає манулу перевагу при полюванні, дозволяючи краще приховуватись перед нападом і показувати лише невелику частину тіла при вистежуванні здобичі (див. нижче{{Перехід|Мисливство і харчування}})<ref name="Britannica" />. [[Кігті]] гострі, сплюснуті з боків, можуть втягуватися{{Sfn|Огнев|1935|сторінки=175}}.

Очі манула мають жовтий колір, [[Зіниця|зіниці]] при яскравому світлі залишаються круглими, на відміну від [[Кіт|котів]], у яких вони стають щілиноподібними<ref name="РГО" />. Серед котових таку ж особливість мають представники [[Пума (рід)|пум]], [[Пантера|пантер]] і [[Гепард (рід)|гепардів]]. Щодо манула невідомо, чому цей вид має круглі зіниці{{ref+|Денним хижакам, до яких належить і манул, вигідніше мати щілинні зіниці, оскільки вони можуть стискатися до меншої площі, ніж круглі, а отже сильніше обмежувати вхідний потік яскравого денного світла<ref name="Kitchener2010" />.|комент.}}<ref name="Kitchener2010">{{Стаття|посилання=https://www.researchgate.net/publication/266753114_Felid_form_and_function|автор=Kitchener A., van Valkenburgh B., Yamaguchi N.|заголовок=Felid form and function|рік=2010|видання=Biology and Conservation of Wild Felids|pages=87—88|archivedate=2022-06-21|archiveurl=https://web.archive.org/web/20220621202205/https://www.researchgate.net/publication/266753114_Felid_form_and_function}}</ref>.

Для манула властиве низьке, грубе нявкання, більше схоже на гавкіт, ніж на крик свійських котів. При роздратуванні манул хрипко бурчить чи пирхає; може [[Мурчання|муркотіти]] як домашні коти, коли пеститься{{Sfn|Гептнер, Слудский|1972|сторінки=498}}.

=== Шерсть і забарвлення ===
[[Файл:Chat_de_Pallas_-_Ménagerie_du_Jardin_des_Plantes_(cropped).JPG|праворуч|міні|300x300пкс|Манул у зоопарку [[Париж]]а, 2012 рік]]
Шерсть у манула м'яка, найпухнастіша і найгустіша серед [[Котові|котових]]; частково через нього манул виглядає досить масивним і присадкуватим. Максимальна густота волосків&nbsp;— до 9 тисяч на см²&nbsp;— на спині; на нижній частині тулуба хутро рідкіше&nbsp;— 800 волосків на см². Довжина [[Шерсть#Будова шерсті|напрямного волосся]] може досягати 70&nbsp;мм, причому найбільша довжина волосся на нижній частині тулуба, а на спині волосся вдвічі коротше: це пояснює можливість манула повзати холодною землею і лежати на ній<ref name="Britannica" />{{Sfn|Аристов, Барышников|2001|сторінки=366}}. Товщина волосся від 17 [[мікрон]]ів для пухового волосся до 93 мікронів для напрямного волосся на спині{{Sfn|Гептнер, Слудский|1972|сторінки=478}}. Влітку шерсть стає рідшою, ніж взимку<ref name="NG.ru-степной-отш.">{{Cite web|lang=ru|url=https://nat-geo.ru/nature/manul-stepnoy-otshelnik/|title=Манул: степной отшельник|website=[[National Geographic (журнал)|National Geographic]]|archive-url=https://web.archive.org/web/20210602215413/https://nat-geo.ru/nature/manul-stepnoy-otshelnik/|archive-date=2021-06-02|access-date=2021-05-30|deadlink=no}}</ref>.

Забарвлення хутра манула нерівномірне, основу в ньому становить сіра барва, від темнішої до світлішої, а також домішка рудуватої або [[Вохра|вохристої]]. Оскільки волоски мають білий колір поблизу кінчиків та чорний&nbsp;— на самих вершках, то складається враження білого, ніби крижаного нальоту на шерсті, і слабшого&nbsp;— чорного{{Sfn|Огнев|1935|сторінки=180}}. Колір хутра на спині&nbsp;— сіріший, а з боків&nbsp;— вохристіший, найяскравіший вохристий колір спостерігається біля [[Пахва|пахв]] і з боків шиї{{Sfn|Гептнер, Слудский|1972|сторінки=478}}.

Одна з особливостей забарвлення манула полягає в тому, що по хребту не проходить виразна темна смуга, притаманна для кішок, спостерігається лише поступове потемніння до хребта. На спині манула, зазвичай у задній частині тулуба, є 6—7 поперечних темних смуг, найпомітніші на літній шерсті, ширина котрих становить приблизно один сантиметр. Вони можуть мати різний колір та різну довжину<ref name="ISfECC" />{{Sfn|Гептнер, Слудский|1972|сторінки=478—480}}.

Хвіст має сірий колір, крім чорного кінчика і темних поперечних (сповивальних) смуг, яких зазвичай 7 штук. Ноги загалом мають сірий колір, як спина і боки, з внутрішньої сторони&nbsp;— ясніший. Нижня частина стоп&nbsp;— вохриста. Між пальцями шерсть коротка і не закриває подушечок. Передня частина живота переважно бура, волоски мають білі кінчики. Задня частина живота, груди і горло мають брудно-білий колір<ref name="РГО" />{{Sfn|Гептнер, Слудский|1972|сторінки=480}}{{sfn|БСЭ|1974|с=340}}.

Верхня частина голови має сірий колір і всіяна чорними цятками. Навколо очей&nbsp;— область білого кольору, на підборідді і на нижній частині губ шерсть також біла, на верхніх губах&nbsp;— біла з іржавим відтінком. Бурці мають білий колір біля основи та чорний&nbsp;— на кінцях. Верхня частина носа біла. Від очей через щоки йдуть по дві чорні смуги: верхні продовжуються до вух, нижні проходять під вухами і продовжуються до шиї, решта щік до очей і вух&nbsp;— біла. [[Вібриси]] білого кольору{{Sfn|Гептнер, Слудский|1972|сторінки=480}}.

Глибокі частини хутра за забарвленням схожі на такі, як у [[Кіт барханний|барханного кота]]. Здебільшого саме забарвлення глибоких частин хутра визначає зовнішній вигляд та колір різних частин тіла. Манул має досить сильну особисту мінливість забарвлення: наприклад, зустрічаються особини переважно охристого кольору, причому особини різного забарвлення локалізовані географічно{{Sfn|Гептнер, Слудский|1972|сторінки=480—482}}.

=== Скелет ===
[[Файл:Pallas's_cat_baculum.svg|міні|300x300пкс|[[Бакулюм]] манула, зліва направо: верхня, бічна та нижня сторони]]
Морфологічні ознаки [[скелет]]у помітно відрізняються від таких у інших дрібних котових. З одного боку, скелет виявляє [[Примітивність|плезіоморфні ознаки]], а з іншого боку, наприклад, улаштування зубної системи спеціалізованіший до поїдання м'яса, ніж в інших котових, а будова вушних бульбашок&nbsp;— до проживання в [[Пустеля|пустелі]]{{Sfn|Аристов, Барышников|2001|с=364—365}}.

[[Атлант (анатомія)|Атлант]] дуже короткий, має маленькі крила, максимальна ширина складає 36,5&nbsp;мм. [[Епістрофей]] високий і короткий. [[Трубчасті кістки]] маленькі та тонкі. [[Лопатка]] вузька. [[Плечова кістка]] має довжину близько 99—102&nbsp;мм, [[Ліктьова кістка|ліктьова]] приблизно на 10&nbsp;% довша. Довжина [[Стегнова кістка|стегнової кістки]]&nbsp;— 101—108&nbsp;мм, [[Великогомілкова кістка|великогомілкова]] на 4&nbsp;% довша{{Sfn|Аристов, Барышников|2001|с=364—365}}. [[Бакулюм]] має подобу невеликої подовженої кістки, його довжина становить 3 мм<ref>{{Стаття|посилання=https://www.biodiversitylibrary.org/item/127363#page/457/mode/1up|автор=Schauenberg P., Jotterand M.|заголовок=The manul Octocolobus manul (Pallas 1776): its karyotype and position in the classification of the Felidae|рік=1975-07|видання=Revue Suisse De Zoologie; Annales De La Societe Zoologique Suisse Et Du Museum D'histoire Naturelle De Geneve|том=82|випуск=2|pages=425—429|issn=0035-418X|archivedate=2022-06-24|archiveurl=https://web.archive.org/web/20220624162011/https://www.biodiversitylibrary.org/item/127363#page/457/mode/1up}}</ref>. Основа трохи розширена, на ній знаходиться слабко виражений середній виступ{{Sfn|Аристов, Барышников|2001|с=364—365}}.

[[Череп]] манула округлий, високий, має невеликі розміри&nbsp;— його найбільша довжина становить 87—95&nbsp;мм для самців і 84—96&nbsp;мм для самок, вилицева ширина&nbsp;— 66—74&nbsp;мм для самців і 65—68 для самок. [[Виличні дуги]] широко розставлені, [[Піднебіння|кісткове піднебіння]] коротке. Вушні бульбашки мають невеликий розмір і здуті{{Sfn|Аристов, Барышников|2001|с=362—366}}. Череп манула схожий на череп барханного кота, але манулові ознаки котячого типу виражені сильніше і взагалі якнайбільше{{Sfn|Гептнер, Слудский|1972|сторінки=482—483}}{{Sfn|Огнев|1935|сторінки=182—183}}.

[[Зубна формула]] для манула&nbsp;— <math display="inline">I\frac{3}{3}C\frac{1}{1}P\frac{2}{2}M\frac{1}{1} = 28</math><ref name="Ognev1930">{{Стаття|посилання=https://www.zobodat.at/pdf/Zeitschrift-Saeugetierkunde_5_0048-0085.pdf|автор=Ogneff S. J.|заголовок=Übersicht der russischen Kleinkatzen|рік=1930|видання=Zeitschrift für Säugetierkunde|band=5|номер=2|seite=80|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210712175014/https://www.zobodat.at/pdf/Zeitschrift-Saeugetierkunde_5_0048-0085.pdf|archivedate=2021-07-12|access-date=2021-06-02|archive-date=2021-07-12|archive-url=https://web.archive.org/web/20210712175014/https://www.zobodat.at/pdf/Zeitschrift-Saeugetierkunde_5_0048-0085.pdf|deadlink=no}}</ref>. Другі передкорені зуби відсутні, верхні [[ікла]] щодо великої довжини, [[хижі зуби]] не довгі, але досить масивні{{Sfn|Огнев|1935|сторінки=176}}{{Sfn|Гептнер, Слудский|1972|сторінки=482}}.

== Розповсюдження і чисельність ==
Манул поширений територією [[Азія|Азії]]. Західна межа його ареалу&nbsp;— Західний [[Іран]]. В Ірані вид зустрічається переважно у горах [[Загрос]] й [[Ельбурс]]. Також повідомляється про спостереження манула у [[Вірменія|Вірменії]]<ref>{{cite journal|url=https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/09397140.2020.1865663|title=No longer regionally extinct: a review of Pallas’s Cat ''Otocolobus manul'' records from the Caucasus with a new record from Armenia (Mammalia: Felidae)|last=Khorozyan|first=Igor|last2=Ananian|first2=Vasil|last3=Malkhasyan|first3=Alexander|date=2021-01-02|pages=12–18|language=en|work=Zoology in the Middle East|volume=67|doi=10.1080/09397140.2020.1865663|issn=0939-7140|issue=1}}</ref>, а в минулому він також мешкав на найбільш північно-східній околиці [[Туреччина|Туреччини]], в [[Азербайджан]]і та, можливо, у Північному [[Ірак|Іраці]]{{Sfn|Гептнер, Слудский|1972|сторінки=474—478}}.

У [[Середня Азія|Середній Азії]] манул зустрічається в Центральному і Східному Казахстані, а також у деяких регіонах Киргизстану та рідко&nbsp;— в [[Туркменістан]]і, у [[Копетдаґ]]у. До 1960-х років зустрічалися свідчення про його проживання в [[Узбекистан]]і і [[Таджикистан]]і. У південно-західній частині ареалу, окрім Ірану, також мешкає у частинах [[Афганістан]]у, в [[Пакистан]]і вздовж кордону з Афганістаном. Манул також поширений землями [[Монголія|Монголії]] й у [[Китай|Китаї]]: на заході і на північному заході країни, зокрема, у [[Тибетське плато|Тибетському нагір'ї]], а іноді й у Центральному Китаї. На Китай припадає близько половини площі ареалу. В [[Сибір]]у вид поширений уздовж кордону з Монголією та Китаєм: переважно на [[Республіка Алтай|Алтаї]], в [[Тува|Туві]], [[Бурятія|Бурятії]] та [[Забайкалля|Забайкаллі]]. Також є окремі нечисленні спостереження виду в [[Непал]]і, [[Бутан]]і та [[Індія|Індії]], в області [[Гімалаї]]в<ref name="CSG" /><ref name="ISfECC" /><ref name="IUCN2019">{{Cite web|url=https://www.iucnredlist.org/species/15640/180145377|title=Pallas's Cat|website=[[Червоний список Міжнародного союзу охорони природи|IUCN Red List of Threatened Species]]|date=2019-11-06|archive-url=https://web.archive.org/web/20210107094053/https://www.iucnredlist.org/species/15640/180145377|archive-date=2021-01-07|accessdate=2020-05-29|deadlink=no}}</ref>. Так, результатом експедиції, проведення якої у 2019 році було ініційовано [[National Geographic (журнал)|National Geographic]] і Rolex Perpetual Planet Everest, стало виявлення чітких доказів проживання манула у [[Національний парк Саґарматга|Національному парку «Сагарматха»]] в [[Непал]]і, де розміщена найвища вершина земної кулі [[Еверест]] (Джомолунгма). Про це було повідомлено Wildlife Conservation Society та National Geographic в журналі Cat News. Протягом чотирьохтижневої експедиції, вчені зібрали зразки навколишнього середовища з двох місць на висоті 5110 і 5190 метрів над рівнем моря за 6&nbsp;км одне від одного на території Національного парку «Сагарматха» на південному схилі гори Еверест. ДНК-аналіз посліду підтвердив, що два манули живуть на Евересті і перетинаються на цій території з червоною лисицею. Також дослідники виявили сліди ДНК пискухи та гірської ласки, на яких полює манул<ref>[https://life.pravda.com.ua/society/2023/01/29/252599/ На Евересті вперше знайшли манула або кота Палласа: що це за хижак. 29.01. 2023]</ref>.

Крім того, є декілька областей, в яких сучасні спостереження манула нечисленні або відсутні, але вони вважаються придатними для проживання цього виду: це, наприклад, гірський хребет [[Баба (гірський хребет)|Баба]] в Афганістані, степи [[Внутрішня Монголія|Внутрішньої Монголії]] і [[Куньлунь]] в Китаї, а також [[Памір]] і [[Тянь-Шань]] у Таджикистані, Киргизстані та Китаї<ref>{{cite journal|url=https://www.degruyter.com/document/doi/10.1515/mammalia-2020-0094/html|title=A rangewide distribution model for the Pallas’s cat (''Otocolobus manul''): identifying potential new survey regions for an understudied small cat|last=Greenspan|first=Evan|last2=Giordano|first2=Anthony J.|date=2021-11-25|pages=574–587|language=en|work=Mammalia|volume=85|doi=10.1515/mammalia-2020-0094|issn=0025-1461|issue=6}}</ref>. Ареал виду широкий, але сильно пошматований і поділений на окремі [[Популяція|осередки]], що пояснюється його [[стенотоп]]ністю (див. нижче{{Перехід|Середовище проживання}})<ref name="CSG" />{{Sfn|Гептнер, Слудский|1972|сторінки=494}}.

Вважається, що найчисельніша популяція манула знаходиться у [[Монголія|Монголії]]. Визначення загальної кількості особин є складним, сучасна оцінка цієї кількості становить близько 58 тисяч<ref name="ISfECC" /><ref name="IUCN2019" />. При цьому чисельність окремих популяцій доволі сильно і різко коливається з часом: скорочується під час несприятливих зим, а згодом швидко відновлюється, та у реченці 1—2 років може змінитись на порядок. Наприклад, в [[Забайкальський край|Забайкальському краї]] з середини XX століття спостерігалися коливання чисельності від менш ніж 3 тисячі особин до 25 тисяч{{Sfn|Барашкова, Кирилюк, Смелянский|2021|сторінки=990}}.

== Біологія та екологія ==

=== Середовище проживання ===
Манул мешкає в безлісих, посушливих областях з [[Різко континентальний клімат|різко континентальним кліматом]]: в [[гора]]х, [[Степ (біом)|степах]] і [[напівпустеля]]х. У гори манул піднімається в середньому до 4800&nbsp;м, максимальна зареєстрована висота проживання&nbsp;— понад 5500 метрів на [[Тибетське нагір'я|Тибетському нагір'ї]]{{sfn|Щипанов|2012|с=42}}<ref name="IUCN2019" />.

У місцях проживання манула температура взимку може досягати −50&nbsp;°C, але оскільки манул погано пристосований до переміщення пухким снігом, він селиться там, де товщина снігового покриву не перевищує 10&nbsp;см, максимум&nbsp;— 15—20&nbsp;см. Для проживання манула також необхідна наявність чагарників та скельних ділянок, де тварина може ховатися під час полювання і влаштовувати притулки,&nbsp;— на відкритих ділянках манул не селиться<ref name="ISfECC" /><ref name="РГО" />. Типовий ландшафт, що підходить для манула,&nbsp;— схили гір і височин або краї низин, пересічені [[Балка (форма рельєфу)|балками]]. Крім того, поширеність манула безпосередньо залежить від кормової бази: до типових жертв манула приходяться гризуни і зайцеподібні, які не проводять [[Сплячка|зимову сплячку]]{{Sfn|Барашкова, Кирилюк, Смелянский|2021|сторінки=990}}, а найчисленнішим манул є там, де мешкає багато [[Пискуха|пискух]] або [[Щурові|щурів]]<ref name="IUCN2019" />. Таким чином, манул досить [[стенотоп]]ний, тобто пристосований тільки до певного довкілля, що і пояснює пошматованість його ареалу<ref name="CSG">{{Cite web|url=http://www.catsg.org/index.php?id=103|title=Pallas's cat|website=Cat Specialist Group|access-date=2022-06-21|archive-date=2018-08-05|archive-url=https://web.archive.org/web/20180805233804/http://www.catsg.org/index.php?id=103|deadlink=no}}</ref>{{Sfn|Гептнер, Слудский|1972|сторінки=494}}.

Типове місце існування манула в Ірані&nbsp;— горбистий [[чагарниковий степ]], зі скелястими виходами та рідкісними деревами, але в цьому регіоні манул часто мешкає і в інших умовах. На території [[Афганістан]]у манул зустрічається на посушливих [[плато]] і в горах з кам'янистими [[долина]]ми. У Середній Азії манул мешкає переважно в горах та передгір'ях. Полюбляє мілкі [[Сопка|сопки]], міжгірські улоговини, особливо з [[чагарник]]ами, [[Останець|останцями]] та чинками, з кам'яними розсипами та скельними розколинами. У Тибеті манул зустрічається в напівпустелях, а в [[Цинхай|Цинхаї]] віддає перевагу [[Альпійські луки|альпійським лукам]]. Вважається, що в подібних ландшафтах манул частково захищений від хижаків, які можуть становити загрозу для тварини<ref name="IUCN2019" />.

=== Поведінка ===
Манул веде поодинокий<ref name="Bates2014" />, переважно осілий спосіб життя{{Sfn|Барашкова, Кирилюк, Смелянский|2021|сторінки=990}}. Активний переважно у [[Сутінки|сутінках]] і рано вранці; вдень спить в укритті, але влітку може бути активним і вдень. Лігво влаштовує в ущелинах скель&nbsp;— у невеликих печерах чи серед каміння&nbsp;— та в норах інших тварин, наприклад, [[бабак]]ів, [[Лисиця|лисиць]] та [[Борсук європейський|борсуків]]. В укритті манула може знаходитися підстилка із засохлого листя і стебел, пташиного пір'я і шкурок гризунів, також у сховищах можна виявити залишки здобичі, яку кішки приносили кошеням. Притулок манул використовує протягом усього року<ref name="ISfECC" /><ref name="РГО" /><ref name="IUCN2019" />{{Sfn|Гептнер, Слудский|1972|сторінки=495—496}}.

Розміри «домашньої» території однієї особини досить великі для тварини таких невеликих розмірів: для самок&nbsp;— від 7,4 до 125&nbsp;км² (в середньому 23&nbsp;км²), для самців&nbsp;— від 21 до 207&nbsp;км² (в середньому 98&nbsp;км²), причому території окремих самців та самиць перетинаються. Середня щільність розселення становить близько 4 особин на 100&nbsp;км², хоча в деяких областях, наприклад, [[Даурія|Даурії]], може досягати 100 особин на 100 км²<ref name="ISfECC" />. Відомі випадки, коли окрема особина переходила великі відстані, до більш ніж 170&nbsp;км. На можливість далеких переміщень манула вказує і те, що його можна зустріти в місцях, невластивих для постійного проживання, наприклад, там, де багато снігу. Найчастіше такі переходи відбуваються, коли скорочується кормова база{{Sfn|Барашкова, Кирилюк, Смелянский|2021|сторінки=989—990}}.

Манул не пристосований до швидкого бігу<ref name="Bates2014" /> та сам по собі він&nbsp;— найповільніший та найнеповороткіший з усіх диких котів. Утім забарвлення манула має виняткові камуфляжні здатності, тож при небезпеці манул воліє приховуватися, ховатися або забиратися на скелі<ref name="РГО" /><ref name="IUCN2019" />. Манул настільки добре приховується, що цілком велика особина може загубитися з виду людини навіть серед невисокої рослинності, заввишки 5—10 см<ref name="CSG" />. Якщо манулу не вдається уникнути переслідування, він лягає на спину і жорстоко обороняється{{Sfn|Гептнер, Слудский|1972|сторінки=496—497}}. Стривожений манул хрипко бурчить або різко пирхає.

Манул має злий і незалежний норов. Не приручається, навіть якщо манула приручити кошеням, з віком&nbsp;— він здичавіє.

=== Полювання і харчування ===
Годується манул майже винятково дрібними [[Гризуни|гризунами]] і [[пискуха]]ми, причому останні становлять більш ніж половину його раціону: пискухи помітно більші за іншу дрібну здобич, на яку манул полює, тому вони&nbsp;— найкраща жертва для манула за співвідношенням здобичі і витрат енергії на полювання. У раціон манула входять [[Піщанкові|піщанки]], [[Полівкові|полівки]], [[Хом'якові|хом'яки]] і [[Вивірка|вивірки]]. У поодиноких випадках, залежно від місця, манули ловлять [[ховрах]]ів, [[Заєць|зайців]], [[Їжакові|їжаків]] і молодих [[бабак]]ів; можуть ловити дрібних [[Птахи|птахів]], наприклад, [[Жайворонкові|жайворонків]], [[кеклик]]ів і [[Куріпки|куріпок]]{{sfn|Щипанов|2012|с=42}}<ref name="ISfECC" />{{Sfn|Гептнер, Слудский|1972|сторінки=494—495}}. Типова маса здобичі становить 50—300 грам. У літню пору манул може харчуватися [[Комахи|комахами]], особливо [[Прямокрилі|прямокрилими]], такими як [[коники]]<ref name="CSG" /><ref name="червона-книга-рос" />. Крім того, спостерігалося поїдання манулами [[Ягода|ягід]] та [[Падаль|падалі]]<ref name="IUCN2019" />.

Манул може полювати різними способами: може непомітно підповзати до жертви, ховаючись у рослинності чи серед каміння, після чого накидатися на жертву з досить близької відстані або просто ловити її, а може влаштовувати засідки та чатувати на жертву коло каменів і нір. Крім того, з дрібних нір манул здатний діставати гризунів лапою<ref name="CSG" /><ref name="ISfECC" />{{Sfn|Гептнер, Слудский|1972|сторінки=495}}.

=== Розмноження і життєвий цикл ===
[[Файл:Manul kitten.jpg|thumb|Кошеня манула в {{iw|Паркен (зоопарк)|зоопарку «Паркен»|en|Parken Zoo}}, Швеція, 2011 рік|300x300пкс]]
У дикій природі манули розмножуються раз на рік. [[Гін]] проходить у лютому&nbsp;— березні; в цей час за однією самицею ходить кілька самців, між якими трапляються бійки. Зазвичай [[еструс]] у самиць триває всього 24—48 годин, але можлива тривалість до 5 днів. [[Вагітність у тварин|Вагітність]] триває 60—75 днів, кошенята народжуються у квітні—травні. У приплоді найчастіше 3—4 кошеня{{sfn|Щипанов|2012|с=42}}<ref name="ISfECC" />, іноді до 8 і в деяких випадках навіть до 10 кошенят<ref name="CSG" /><ref name="РГО" />, причому середній розмір виводка відрізняється в різних місцях{{Sfn|Гептнер, Слудский|1972|сторінки=497}}. У вихованні дитинчат беруть участь тільки самки<ref name="москва-зоопарк">{{Cite web|url=https://moscowzoo.ru/animals/khishchnye/manul/?sphrase_id=657770|title=Манул|website=[[Московський зоопарк]]|archive-url=https://web.archive.org/web/20220706195048/https://moscowzoo.ru/animals/khishchnye/manul/?sphrase_id=657770|archive-date=2022-07-06|access-date=2022-07-06|deadlink=no}}</ref>.

Кошенята народжуються вагою до 300&nbsp;[[Грам|г]] і близько 12&nbsp;см завдовжки<ref name="червона-книга-рос" /><ref>{{Cite web|lang=en|url=https://animaldiversity.org/accounts/Felis_manul/|title=Felis manul (Pallas' cat)|author=Meyer G.|website=Animal Diversity Web|access-date=2021-06-02|archive-date=2021-06-02|archive-url=https://web.archive.org/web/20210602215552/https://animaldiversity.org/accounts/Felis_manul/|deadlink=no}}</ref>, вже володіючи густим і пухнастим хутром. Хутро в них м'яке і темніше, ніж у дорослих особин, з нього стирчить довше [[остьове волосся]]. В їхньому забарвленні помітна темна плямистість. Як й у багатьох котових, при народженні кошенята сліпі й повністю безпорадні. Прозрівають вони на 10—12-й день життя. Очі спочатку мають блакитний колір, потім стають зеленими, а згодом жовтими, як у дорослих манулів<ref name="NG.ru-16-манулят">{{Cite web|lang=ru|url=https://nat-geo.ru/planet/horoshie-novosti/manulov-mnogo-ne-byvaet-v-novosibirskom-zooparke-rodilos-16-manulyat/|title=Манулов много не бывает: в Новосибирском зоопарке родилось 16 манулят|website=[[National Geographic (журнал)|National Geographic]]|date=2020-07-20|archive-url=https://web.archive.org/web/20210602213455/https://nat-geo.ru/planet/horoshie-novosti/manulov-mnogo-ne-byvaet-v-novosibirskom-zooparke-rodilos-16-manulyat/|archive-date=2021-06-02|access-date=2021-05-30|deadlink=no}}</ref>. Зуби починають прорізатися із віку близько 24 днів<ref>{{Стаття|посилання=https://savemanul.org/download/husbandry-of-pallas-cats-felis-manul-manul-at-the-novosibirsk-zoo/?lang=ru&wpdmdl=4416&refresh=62c74b0b7d4221657228043|автор=Шило О. В., Шило Р. А.|заголовок=Сибірський манул (Felis manul manul) у Новосибірському зоопарку|рік=2006|видання=}}</ref>. Молочне вигодовування відбувається до 2 місяців{{Sfn|Барашкова, Кирилюк, Смелянский|2021|сторінки=990}}. У тому ж віці відбувається [[линяння]], при якому кошеня набуває «доросле» хутро, в цей час вага кошеня становить 500—600 грам. У віці 3—4 місяців кошенята починають полювати самостійно, а після 4—5 місяців покидать матір. На 6—8 місяць манули майже сягають розмірів і ваги дорослої особини, на 9—10 місяць досягають [[Статева зрілість|статевої зрілості]], так що можуть розмножуватися вже з першого сезону, відколи стали самостійними{{sfn|Щипанов|2012|с=42}}<ref name="ISfECC" /><ref name="РГО" />{{Sfn|Гептнер, Слудский|1972|сторінки=497—498}}. Смертність у дикій природі досить висока: 68&nbsp;% кошенят не доживають до дорослого віку<ref name="CSG" />.

У неволі&nbsp;манул зазвичай живе до 12 років{{sfn|Щипанов|2012|с=42}}<ref name="ISfECC" />, але відомий випадок, коли манул прожив 18 років. Середня тривалість життя манула у дикій природі зазвичай не перевищує 6 років{{Sfn|Барашкова, Кирилюк, Смелянский|2021|сторінки=990}}.

=== Загрози і хвороби ===
У природі небезпеку для манула можуть становити хижі птахи, як [[беркут]]и, [[Орел|орли]], [[сови]], та різні наземні хижаки&nbsp;— [[вовки]], [[Лисиці (триба)|лисиці]] або [[Сніговий барс|снігові барси]], а також [[Паразитизм|паразити]]&nbsp;— наприклад, [[кліщі]] і {{iw|Trichodectidae|волосоїди|en|Trichodectidae}}. Дуже небезпечними є також [[Пес свійський|собаки]], які помітно вкорочують, а часом і знищують популяції манулів поруч із людськими поселеннями чи [[Пасовище|пасовищами]]. Також цій тварині загрожує людська діяльність (див. нижче{{Перехід|Взаємодія з людиною та охоронний статус}})<ref name="РГО" /><ref name="IUCN2019" />. У несприятливі для манула зими&nbsp;— ті, що тривають довше звичайного, за яких випадає багато снігу або трапляються сильні [[Ожеледь|ожеледиці]],&nbsp;— чисельність манула сильно скорочується. На землях, де манул поширений, такі зими відбуваються зазвичай 1—2 рази на десятиліття{{Sfn|Гептнер, Слудский|1972|сторінки=498}}.

Серед [[Конкуренція (біологія)|суперників]] манула, залежно від області,&nbsp;— [[Кіт степовий|степові коти]], лисиці, [[Тхір степовий|степові тхори]] та деякі інші тварини. Наприклад, зазначається, що в Казахстані в областях, де мешкає манул, степові кішки майже не зустрічаються{{Sfn|Гептнер, Слудский|1972|страницы=498}}.

Кошенята важко переносять зараження на [[токсоплазмоз]]&nbsp;— в них спостерігається висока смертність від цього захворювання, яка перевищує смертність від інших причин<ref>{{Cite web|lang=en|url=https://wildcatconservation.org/pallas-cats-and-toxoplasmosis/|title=Pallas Cats and Toxoplasmosis|author=|website=International Society for Endangered Cats Canada|date=2013-06-15|access-date=2022-07-05|archive-date=2022-07-05|archive-url=https://web.archive.org/web/20220705212407/https://wildcatconservation.org/pallas-cats-and-toxoplasmosis/|deadlink=no}}</ref><ref>{{cite journal|url=http://www.journals.cambridge.org/abstract_S0031182004006584|title=Toxoplasmosis in Pallas' cats (''Otocolobus manul'') raised in captivity|last=Basso|first=W.|last2=Edelhofer|first2=R.|last3=Zenker|first3=W.|last4=MöStl|first4=K.|last5=KüBber-Heiss|first5=A.|last6=Prosl|first6=H.|date=2005-03|pages=293–299|language=en|work=Parasitology|volume=130|doi=10.1017/S0031182004006584|issn=0031-1820|issue=3}}</ref>. Водночас у дорослих особин це захворювання проходить майже безсимптомно<ref>{{cite journal|url=https://meridian.allenpress.com/jwd/article/10/4/471/117908/TOXOPLASMOSIS-IN-PALLAS-CATS|title=Toxoplasmosis in Pallas cats|last=Riemann|first=H. P.|last2=Fowler|first2=M. E.|last3=Schulz|first3=T.|last4=Lock|first4=A.|last5=Thilsted|first5=J.|last6=Pulley|first6=L. T.|last7=Henrickson|first7=R. V.|last8=Henness|first8=Anita M.|last9=Franti|first9=C. E.|date=1974-10|pages=471–477|language=en|work=Journal of Wildlife Diseases|volume=10|doi=10.7589/0090-3558-10.4.471|issn=0090-3558|issue=4}}</ref>. Відомі випадки захворювання манула на інші хвороби, наприклад, [[вірус імунодефіциту котів]]<ref>{{cite journal|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0165242709003407|title=Feline immunodeficiency virus (FIV) in wild Pallas’ cats|last=Brown|first=Meredith A.|last2=Munkhtsog|first2=Bariushaa|last3=Troyer|first3=Jennifer L.|last4=Ross|first4=Steve|last5=Sellers|first5=Rani|last6=Fine|first6=Amanda E.|last7=Swanson|first7=William F.|last8=Roelke|first8=Melody E.|last9=O’Brien|first9=Stephen J.|date=2010-03|pages=90–95|language=en|work=Veterinary Immunology and Immunopathology|volume=134|doi=10.1016/j.vetimm.2009.10.014|pmc=PMC2822106|pmid=19926144|issue=1-2}}</ref> і {{iw|Цукровий діабет у котів|діабет|en|Diabetes in cats}}<ref>{{Стаття|посилання=https://www.elibrary.ru/item.asp?id=41564965|автор=Алексеичева И. А.|заголовок=Случай заболевания сахарным диабетом у самца манула (''Otocolobus manul manul'')|рік=2013|видання=Научные исследования в зоологических парках|номер=29|сторінки=95—101}}</ref>. При цьому до різних захворювань манул схильніший у неволі, ніж у дикій природі, і хвороби не вважаються серйозною загрозою для виду в цілому<ref name="CSG" />.

== Статус популяції та охорона ==
Повсюдно, не виключаючи території, що охороняються, манул рідкісний або украй рідкісний, і його чисельність продовжує скорочуватися. У деяких місцях він на межі зникнення. Точна чисельність виду невідома через мозаїчність його розповсюдження та його уникнення людської уваги. За даними експертів чисельність манула в 1989 і 1991 роках оцінювалася: в [[Алтайський край|Алтайському краї]]&nbsp;— 200—300 особин; у [[Бурятія|Бурятії]]&nbsp;— 50—70 особин; у [[Читинська область|Читинській області]]&nbsp;— 2000—2400 особин. Максимальна щільність тварин в окремих місцях проживання становила 2,5—3 дорослих особи/10&nbsp;км².

Характерні місця проживання манула (кам'янисті степи, останці) порівняно мало страждають від діяльності людини; найбільше впливає на його чисельність полювання заради хутра, масове використання петель і капканів для вилову зайців і лисиць. Разом з дією [[Антропогенні фактори середовища|антропогенних чинників]] підкреслюється погіршення кормової бази, зважаючи на зниження чисельності бабаків та інших гризунів. Велика кількість, особливо молодих, звірів знищується вовками та [[пугач]]ами; у ранньому віці велика смертність від [[Інфекційні захворювання|інфекційних захворювань]]. Істотним обмежувальним чинником є також багатосніжні зими та тривала [[ожеледь]].

Манул занесений в [[Червоний список МСОП]] зі статусом «Близький до загрозливого» і в Додаток II Конвенції [[CITES]] (1995). Полювання на манула заборонено по всьому ареалу його проживання. Манули досить успішно розмножуються в неволі. На 1 січня 1988 року, в 13 колекціях зоопарків світу знаходилось 35 манулів. Через слабко вивчену екологію манула заходи щодо охорони цього виду все ще знаходяться в розробці.

=== У неволі ===
Станом на [[2010]] рік, 47 Манулів перебували у 19 зоопарках-членах Асоціації зоопарків та акваріумів. Відсоток смертності протягом 30 днів після народження складає 44,9&nbsp;%, що є найвищою серед малих кішок. Розмноженню у неволі перешкоджає те, що важко підтримувати манулів у здоровому стані в неволі, вони часто хворіють на токсоплазмоз, легко&nbsp;піддаються зараженням вірусів, які не присутні у природному середовищі<ref>{{cite journal|url=https://meridian.allenpress.com/jwd/article/41/4/691/123602/EXPLORING-THE-ECOLOGIC-BASIS-FOR-EXTREME|title=Exploring the ecologic basis for extreme susceptibility of Pallas' cats (''Otocolobus manul'') to fatal toxoplasmosis|last=Brown|first=Meredith|last2=Lappin|first2=Michael R.|last3=Brown|first3=Janine L.|last4=Munkhtsog|first4=Bariushaa|last5=Swanson|first5=William F.|date=2005-10|pages=691–700|language=en|work=Journal of Wildlife Diseases|volume=41|doi=10.7589/0090-3558-41.4.691|issn=0090-3558|issue=4}}</ref>. 2013 року у світі вижили лише три посліди, народжені в неволі, один з яких, у Швеції.

== Систематика і вивчення ==
[[Файл:Felis manul in moscow zoo.jpg|thumb|Манул у Московському зоопарку, 2014 рік|300x300пкс]]
Манул (''Otocolobus manul'') належить до родини [[Котові|котових]], до [[Монотипний рід|монотипного роду]] ''Otocolobus''. Вид уперше описав [[Петер-Симон Паллас]] 1776 року, який спочатку дав йому назву ''Felis manul''. Друга назва тварини, Палласів кіт, дана їй на честь натураліста англійським вченим [[Вільям Томас Бланфорд|Вільямом Томасом Бланфордом]] 1888 року<ref name="Britannica" /><ref name="IUCN2019" /><ref>{{публікація|книга|автор=[[Вільям Томас Бланфорд|Blanford W. T.]]|назва=Mammalia|посилання=https://archive.org/details/mammalia00blan/|мова=en|відповідальний=by W. T. Blanford|місце=London|видавництво=[[Taylor & Francis|Taylor and Francis]]|рік=1888–1891|pages=[https://archive.org/details/mammalia00blan/page/83/mode/1up 83]–[https://archive.org/details/mammalia00blan/page/84/mode/1up 84]|allpages=xx, 617|oclc=1049638774|серія=The Fauna of British India, including Ceylon and Burma|серія відповідальний=published under the authority of the Secretary of State for India in Council; edited by W. T. Blanford}}</ref>. Назву ''Otocolobus manul'' ввів [[Сєверцов Микола Олексійович|Микола Сєверцов]] 1858 року, причому слово ''Otocolobus'' має [[Давньогрецька мова|грецькі]] коріння: {{Lang-el2|ὠτός}}&nbsp;— «вухо», {{Lang-el2|κολοβος}}&nbsp;— «спотворений, потворний», тобто у перекладі&nbsp;— «потворне вухо», що вказує на вкороченість вухай<ref name="Bates2014">{{Стаття|посилання=https://www.wired.com/2014/08/pallas-cat-facts/|автор=Mary Bates|заголовок=The Creature Feature: 10 Fun Facts About the Pallas' Cat|рік=2014|мова=en|видання=[[Wired]]|місяць=8|число=4|issn=1059-1028|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210602214930/https://www.wired.com/2014/08/pallas-cat-facts/|archivedate=2021-06-02|access-date=2021-06-01|archive-date=2021-06-02|archive-url=https://web.archive.org/web/20210602214930/https://www.wired.com/2014/08/pallas-cat-facts/|deadlink=no}}</ref><ref>{{Cite web|lang=en-gb|url=https://www.sciencealert.com/these-fluffy-wildcats-are-getting-their-own-sanctuary-in-siberia|title=These Extremely Rare And Fluffy Wildcats Are Getting Their Own Sanctuary in Siberia|author=Hrala J.|website=ScienceAlert|access-date=2021-05-31|archive-date=2021-06-02|archive-url=https://web.archive.org/web/20210602215327/https://www.sciencealert.com/these-fluffy-wildcats-are-getting-their-own-sanctuary-in-siberia|deadlink=no}}</ref>{{Sfn|Огнев|1935|сторінки=174}}. Слово «манул» прийшло з [[Монгольська мова|монгольської мови]] і означає «дикий кіт»<ref>{{Cite web|lang=en|url=https://felis-uk.com/2018/06/01/small-wild-cat-names-etymology/|title=Small wild cat names etymology:|website=Felis-UK|date=2018-06-01|access-date=2021-05-31|archive-date=2021-06-02|archive-url=https://web.archive.org/web/20210602214221/https://felis-uk.com/2018/06/01/small-wild-cat-names-etymology/|deadlink=no}}</ref>. Відома також народна російська назва&nbsp;— «степова кішка» і «кам'яна кішка»{{Sfn|Гептнер, Слудский|1972|c=477}}.

Види забарвлення та розміри тіла манула неособливо різняться в залежності від місця проживання. Визначено всього два підвиди<ref name="Kitchener">{{стаття |автор=Kitchener, A. C.; Breitenmoser-Würsten, Ch.; Eizirik, E.; et al. |назва= A revised taxonomy of the Felidae. The final report of the Cat Classification Task Force of the IUCN/SSC Cat Specialist Group |видання=Cat News |рік=2017 |випуск= |номер=11 |сторінки=1–80|посилання=}} {{ref-en}}</ref>:
* ''Otocolobus manul manul''&nbsp;— зустрічається на більшій частині ареалу, але найпоширеніший в Монголії та західному Китаї. Має типове забарвлення.
* ''Otocolobus manul nigripecta''&nbsp;— мешкає в [[Кашмір]]і, [[Непал]]і та [[Тибет]]і. Для нього характерне сірувате забарвлення хутра, яке взимку набуває виразного сріблясто-сірого відтінку.

Підвид ''Otocolobus manul ferrugineus'', який характеризується червонуватим забарвленням спинної частини, визнано не дійсним. Здається ймовірним, що ця мінливість еритризму пояснюється здебільшого простою менделівською спадковістю. Цілком можливо, що цей вид є монотипним і демонструє клінальні варіації забарвлення шкірного покриву<ref name="Kitchener"/>.

Манул вивчений досить погано через скритний спосіб життя і малу щільність популяцій<ref name="CSG" /><ref name="ISfECC" />. У зв'язку зі своєрідним зовнішнім виглядом манула в минулому існувало припущення, що цей вид є спорідненим [[Перська кішка|перській кішці]]<ref name="РГО" />.

=== Філогенетика ===
Манул має 38 [[Хромосома|хромосом]], [[фундаментальне число каріотипу]]&nbsp;— 74{{Sfn|Аристов, Барышников|2001|с=367}}.

[[Філогенетичне дерево|Філогенетичний розбір]] всіх видів [[Котові|котових]] показав, що [[еволюційна радіація]] цього виду почалася в пізньому [[міоцен]]і&nbsp;— [[Найближчий спільний предок|спільний предок]] жив близько 10,8 мільйона років тому. Приблизно 6,2 мільйона років тому вони розділилися [[клада]], що включає рід ''[[Felis]]'' (зокрема [[Кіт свійський|свійського кота]]), і клада [[леопард]]у (що включає рід [[Азійський кіт|азійські коти]] і рід манули). Близько 5,9 мільйона років тому стався остаточний поділ цього роду і виду із родом азійські коти<ref name="IUCN2019" /><ref name="Johnson2006">{{cite journal|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.1122277|title=The Late Miocene Radiation of Modern Felidae: A Genetic Assessment|last=Johnson|first=Warren E.|last2=Eizirik|first2=Eduardo|last3=Pecon-Slattery|first3=Jill|last4=Murphy|first4=William J.|last5=Antunes|first5=Agostinho|last6=Teeling|first6=Emma|last7=O'Brien|first7=Stephen J.|date=2006-01-06|pages=73–77|language=en|work=Science|volume=311|doi=10.1126/science.1122277|issn=0036-8075|issue=5757}}</ref><ref name="Werdelin2010">{{книга-ру|автор=Werdelin L., Yamaguchi N., Johnson W. E., O'Brien S. J.|заглавие=Biology and Conservation of Wild Felids|год=2010|часть=Phylogeny and evolution of cats (Felidae)|ссылка часть=https://www.researchgate.net/publication/266755142_Phylogeny_and_evolution_of_cats_Felidae|место=Oxford, UK|издательство=[[Видавництво Оксфордського університету|Oxford University Press]]|pages=59—82|isbn=978-0-19-923445-5|chapter-url=https://www.researchgate.net/publication/266755142|access-date=2021-06-10|archive-date=2018-09-25|archive-url=https://web.archive.org/web/20180925141956/https://www.researchgate.net/publication/266755142|deadlink=no}}</ref><ref name="Li2016">{{cite journal|url=http://genome.cshlp.org/lookup/doi/10.1101/gr.186668.114|title=Phylogenomic evidence for ancient hybridization in the genomes of living cats (Felidae)|last=Li|first=Gang|last2=Davis|first2=Brian W.|last3=Eizirik|first3=Eduardo|last4=Murphy|first4=William J.|date=2016-01|pages=1–11|language=en|work=Genome Research|volume=26|doi=10.1101/gr.186668.114|issn=1088-9051|pmc=PMC4691742|pmid=26518481|issue=1}}</ref>.

{{cladogram|title=Філогенетичне дерево манула на основі ядерної ДНК<ref name="Werdelin2010" /><ref name="Li2016" />|align=center
|cladogram = {{clade|style=width:600px;
  |label1=[[Котові|Родина котових]]
  |1={{clade|
    |1 = {{clade
      |label1=Клада свійського кота
      |1={{clade
        |1 = {{clade
          |1 = {{clade
            |1 = {{clade
              |1 = [[Лісовий кіт]] (''F. silvestris'')
              |2 = [[Барханний кіт]] (''F. margarita'')
              }}
            |2 = [[Чорноногий кіт]] (''F. nigripes'')
            }}
          |2 = [[Очеретяний кіт]] (''F. chaus'')
          }}
        }}
      |label2=Клада леопарду
      |2={{clade
        |1 = {{clade
          |1 = {{clade
            |1 = {{clade
              |1 = [[Бенгальський кіт]] (''P. bengalensis'')
              |2 = [[Кіт-рибалка]] (''P. viverrinus'')
              }}
            |2 = [[Суматранський кіт]] (''P. planiceps'')
            }}
          |2 = [[Плямисто-рудий кіт]] (''P. rubiginosus'')
          }}
        |2 = '''Манул''' (''O. manul'')
        }}
      }}
    |2 = Інші клади котових
    }}
  }}
}}
{{cladogram|title=Філогенетичне дерево манула на основі мітохондріальної ДНК<ref name="Werdelin2010" /><ref name="Li2016" />|align=center
|cladogram = {{clade|style=width:600px;
  |label1=Родина котових
  |1={{clade|
    |1 = {{clade
      |label1=Клада свійського кота
      |1={{clade
        |1 = {{clade
          |1 = {{clade
            |1 = {{clade
              |1 = {{clade
                |1 = Лісовий кіт (''F. silvestris'')
                |2 = Барханний кіт (''F. margarita'')
                }}
              |2 = Чорноногий кіт (''F. nigripes'')
              }}
            |2 = Очеретяний кіт (''F. chaus'')
            }}
          |2 = '''Манул''' (''O. manul'')
          }}
        }}
      |label2=Клада леопарду
      |2={{clade
        |1 = {{clade
          |1 = {{clade
            |1 = Бенгальський кіт (''P. bengalensis'')
            |2 = Кіт-рибалка (''P. viverrinus'')
            }}
          |2 = Суматранський кіт (''P. planiceps'')
          }}
        |2 = Плямисто-рудий кіт (''P. rubiginosus'')
        }}
      }}
    |2 = Інші клади котових
    }}
  }}
}}

== Манул у культурі ==
==== Нумізматика та філателія ====
Манулам присвячена серія з 12 марок пошти [[Таджикистан]]у, яка була випущена в [[1996]] році під знаком [[Всесвітній фонд дикої природи|Всесвітнього фонду дикої природи]], а також декілька окремих марок таджицької пошти. Поштові марки з манулами випускали й інші держави, на території яких мешкають манули&nbsp;— [[Азербайджан]]і, [[Монголія|Монголії]], [[Киргизстан]]і. Попри те, що манул не водиться ні в [[Європа|Європі]], ні в [[Африка|Африці]], він потрапив на випуски марок [[ООН]] і [[Бенін]]у, присвячених рідкісним видам тварин.

{{center|<gallery style="text-align:center; font-size:100%" caption="Манул на поштових марках">
Файл:Stamp of Azerbaijan 276.jpg|Азербайджан (1994)
Файл:Stamp Tajikistan Pallas Cat souvenir sheet 500.jpg|Таджикистан(1996)
Файл:Stamp Tajikistan Pallas Cat souvenir sheet WWF.jpg|Таджикистан (1996)
Файл:Stamp of Kyrgyzstan asiafauna.jpg|Киргизстан (2008)
Файл:Stamp Kyrgyzstan Pallas Cat 2008.jpg|Киргизстан (2008)
Файл:Stamps of Azerbaijan, 2016-1276-1279.jpg|Азербайджан (2016)
</gallery>}}

У [[1996]] році в [[Туркменістан]]і була випущена пам'ятна срібна монета номіналом 500 [[Туркменський манат|манатів]] із зображенням манула. Монета вийшла в серії, присвяченій рідкісним і зникомим видам тварин<ref>{{Cite web|title=500 Manat, Turkmenistan|url=https://en.numista.com/catalogue/pieces16791.html|website=en.numista.com|accessdate=2020-10-31|language=en|archive-date=6 листопада 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201106145832/https://en.numista.com/catalogue/pieces16791.html}}</ref><ref>{{Cite web|title=Бонистика.|url=http://www.bonistikaweb.ru/mirdeneg/turkmenbashi.htm|website=www.bonistikaweb.ru|accessdate=2020-10-31|archive-date=15 липня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200715200534/http://www.bonistikaweb.ru/mirdeneg/turkmenbashi.htm}}</ref>.

У [[2016]] році Банк Росії випустив срібну монету номіналом 2 рублі з серії «Червона книга», яка присвячена манулу<ref>{{Cite web|title=О выпуске в обращение памятных монет из драгоценного металла {{!}} Банк России|url=http://www.cbr.ru/press/pr/?file=28042016_154550coins.htm|website=www.cbr.ru|accessdate=2020-10-31|archive-date=7 листопада 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201107140300/http://www.cbr.ru/press/pr/?file=28042016_154550coins.htm}}</ref>.

=== Інтернет-мем ===
Восени 2008 року манули отримали популярність у мережі як [[інтернет-мем]]. Зазвичай у глядачів морда манула викликає асоціації з образою, загрозою і подивом. Манули дуже схожі на уподобаних людьми домашніх кішок, відрізняються підвищеною пухнастістю й незалежним характером. Вважається, що саме за ці якості манули полюбилися інтернет-аудиторії<ref>Докладніше див.: [http://www-sbras.nsc.ru/HBC/article.phtml?nid=495&id=21 ''Марія Горинцева.'' Мануломанія] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20091215002632/http://www-sbras.nsc.ru/HBC/article.phtml?nid=495&id=21|date=15 грудня 2009}} {{ref-ru}}&nbsp;— в статті йдеться як про суспільний феномен «мануломанії», так і про суто біологічні проблеми.</ref>.

== Галерея ==
<gallery mode=packed>
Chat de Pallas - Ménagerie du Jardin des Plantes.JPG
Manoel.jpg
Manul 2.jpg
Manul (Felis Manul).jpg
Manul kitten.jpg
Manul Zoo Zurich.jpg
Manul.jpg
Manuli.jpg
Otocolobus manul -Zurich Zoo-8a.jpg
WhfPallasCat.JPG
Ueno zoo Pallas cat.jpg
Pallas Cat 001.jpg
</gallery>

== Виноски ==
=== Коментарі ===
{{Примітки|group=комент.}}
=== Примітки ===
{{примітки}}

== Посилання ==
{{commons|Felis manul}}
* Словник української мови [https://sum20ua.com/Entry/index?wordid=49698&page=1569 онлайн]
{{Taxonbar|from=Q166794}}
{{Felidae}}
{{Бібліоінформація}}
{{Портали|Біологія|border=no}}

[[Категорія:Котові]]
[[Категорія:Ссавці Росії]]
[[Категорія:Ссавці Монголії]]
[[Категорія:Ссавці Китаю]]
[[Категорія:Ссавці Казахстану]]
[[Категорія:Ссавці Непалу]]
[[Категорія:Ссавці Киргизстану]]
[[Категорія:Ссавці Таджикистану]]
[[Категорія:Ссавці Узбекистану]]
[[Категорія:Ссавці Туркменістану]]
[[Категорія:Ссавці Афганістану]]
[[Категорія:Ссавці Пакистану]]
[[Категорія:Ссавці Ірану]]
[[Категорія:Таксони, описані Петером-Симоном Палласом]]
[[Категорія:Тварини, описані 1776]]