Перегляд вихідного коду сторінки Квазар

[[Файл:Black hole quasar NASA.jpg|thumb|Художнє зображення квазара]]

'''Кваза́р''' ({{lang-en|quasar}}, скор. від {{lang|en|quasi-stellar radio source}}&nbsp;— ''квазізоряне радіоджерело'')&nbsp;— надзвичайно [[Світність|світні]] [[активні ядра галактик]], що характеризуються яскраво вираженими емісійними лініями, сильно зсунутими в червоний бік спектру.

Квазари було виявлено 1963 року як [[астрономічні радіоджерела|джерела радіовипромінювання]] з дуже малими кутовими розмірами (менше 10[[кутова секунда|″]]). Потім вони були ототожнені з тьмяними оптичними об'єктами 16—18<sup>[[видима зоряна величина|m]]</sup>. Згодом було виявлено джерела, які за оптичними характеристиками від квазарів не відрізнялися, проте не випромінювали у радіо-діапазоні. Сьогодні квазарами називають обидва типи об'єктів: перші&nbsp;— ''радіогучними'' або ''радіоголосними'', а другі&nbsp;— ''радіотихими''. Радіоголосні квазари становлять декілька відсотків загальної кількості квазарів.

[[Файл:Artist's rendering ULAS J1120+0641.jpg|міні|Художня візуалізація акреційного диска [[УЛАС J1120+0641|ULAS J1120+0641]]&nbsp;— дуже далекого квазара, що живиться від надмасивної чорної діри з масою 2 млрд {{Маса Сонця}}<ref>{{Cite news|url=http://www.eso.org/public/news/eso1122/|title=Most Distant Quasar Found|work=ESO Science Release|accessdate=4 липня 2011|archive-date=2020-03-12|archive-url=https://web.archive.org/web/20200312223342/https://www.eso.org/public/news/eso1122/|url-status=live}}</ref>]]
У спектрах багатьох квазарів крім емісійних ліній, є одна або декілька систем ліній поглинання, червоний зсув яких менший, ніж емісійних ліній. Ці лінії поглинання формуються на шляху між квазарами й спостерігачем. Випромінювання квазарів походить з [[Акреційний диск|акреційного диску]] навколо [[Надмасивна чорна діра|надмасивної чорної діри]] в центрі галактики. [[Енергія випромінювання (оптика)|Енергія випромінювання]] квазарів величезна&nbsp;— найпотужніші з них мають [[світність]] у тисячі разів більшу, ніж [[Галактика|галактики]] подібні до [[Чумацький Шлях|Чумацького Шляху]]<ref>{{Cite journal|last=Wu|first=Xue-Bing|displayauthors=etal|date=2015|title=An ultraluminous quasar with a twelve-billion-solar-mass black hole at redshift 6.30|journal=Nature|volume=518|issue=7540|pages=512–515|arxiv=1502.07418|bibcode=2015Natur.518..512W|doi=10.1038/nature14241|pmid=25719667}}</ref><ref>{{Cite book
|title=Accretion Power in Astrophysics
|last=Frank
|first=Juhan
|last2=King
|first2=Andrew
|last3=Raine
|first3=Derek J.
|date=February 2002
|publisher=Cambridge University Press
|edition=Third
|location=Cambridge, UK
|bibcode=2002apa..book.....F
|isbn=0521620538
}}</ref>. [[Червоний зсув|Червоні зсуви]] квазарів можуть сягати значення <math>z=6-7</math> та навіть більше і мають [[Розширення Всесвіту|космологічне походження]], тобто виникають за рахунок розширення Всесвіту<ref>{{Cite web|url=https://ned.ipac.caltech.edu/level5/Kembhavi/Kem1_5.html|title=Quasars and Active Galactic Nuclei|website=ned.ipac.caltech.edu|access-date=2020-08-31|archive-date=2020-11-01|archive-url=https://web.archive.org/web/20201101020529/https://ned.ipac.caltech.edu/level5/Kembhavi/Kem1_5.html|url-status=live}}</ref>.

Квазари виявляють змінність у широкому часовому діапазоні&nbsp;— від кількох хвилин до кількох років. Амплітуда змінності в [[система UBV|смузі В]] зазвичай складає 0,5—1,5<sup>m</sup>, хоча в деяких квазарів вона не перевищує 0,1<sup>m</sup>. Проте є група ''оптично змінних квазарів'', зміни [[Блиск (астрономія)|блиску]] яких досягають 6,0<sup>m</sup>. Оптично змінні квазари часто об'єднують із [[лацертид]]ами в один клас&nbsp;— [[блазар]]и. Наявність квазара в галактиці відносить цю галактику до [[Активні ядра галактик|галактик з активними ядрами]]. Галактики із квазарами, радіогалактики й [[Сейфертівська галактика|галактики Сейферта]]&nbsp;— це об'єкти одного роду, які перебувають на різних етапах своєї еволюції. Схоже, що за віком галактики із квазарами молодші, а галактики Сейферта&nbsp;— старіші<ref>{{Cite book
|title=Астрономія (навчальний посібник для профільної школи)
|last=Головко
|first=М.В.
|last2=Крячко
|first2=І.П.
|year=2018
|publisher=«КОНВІ ПРІНТ»
|location=м. Київ
|pages=175-176
|isbn=978-617-7724-24-6
}}</ref>.

Огляди неба, метою яких є відкриття квазарів, показали, що квазари були більш поширені в далекому минулому; найбільше їх було близько 10&nbsp;млрд років тому<ref>{{Cite journal|last=Schmidt|first=Maarten|last2=Schneider|first2=Donald|last3=Gunn|first3=James|date=1995|title=Spectroscopic CCD Surveys for Quasars at Large Redshift. IV.&nbsp;Evolution of the Luminosity Function from Quasars Detected by Their Lyman-Alpha Emission|journal=The Astronomical Journal|volume=110|page=68|bibcode=1995AJ....110...68S|doi=10.1086/117497}}</ref>. Сукупності квазарів в межах однієї [[Галактична нитка|галактичної нитки]] називають[[Велика група квазарів|великими групами квазарів]]. Це одні з найбільших відомих структур у Всесвіті, їх розмір може сягати сотні мільйонів парсек. Відкриття цих груп відбувається завдяки використанню одного з кількох методів [[Статистика|статистичного аналізу]]: [[Кореляційна функція (астрономія)|кореляційної функції]], метод «MST m,<math>\sigma</math>» (який початково використовувався в біології) та деякі інші<ref name=":2001ASPC..232..108C">{{Cite book
|url=https://articles.adsabs.harvard.edu/abs/2001ASPC..232..108C/abstract
|title=Large Quasar Groups - A Short Review.
|last=Clowes
|first=R. G.
|year=2001
|publisher=The New Era of Wide Field Astronomy
|volume=232
|pages=108
|language=en
|bibcode=2001ASPC..232..108C
|access-date=2024-05-10
|archive-date=2024-05-29
|archive-url=https://web.archive.org/web/20240529124812/https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2001ASPC..232..108C/abstract
|url-status=live
}}</ref>.

== Історія ==
[[Файл:Quasars in interacting galaxies.jpg|міні|Квазари у взаємодіючих галактиках<ref>{{Cite web|url=http://www.spacetelescope.org/images/opo1520a/|title=Quasars in interacting galaxies|website=ESA/Hubble|access-date=19 червня 2015|archive-date=2015-06-19|archive-url=https://web.archive.org/web/20150619134858/http://www.spacetelescope.org/images/opo1520a/|url-status=live}}</ref>]]

[[Файл:SDSS image of quasar 3C273.jpg|міні|Зображення [[Слоанівський цифровий огляд неба|Слоанівського цифрового огляду небі]] квазара [[3C 273]], яке ілюструє зореподібний вигляд об’єкта. Видно, що струмінь квазара тягнеться вниз і вправо від квазара.]]Перші квазари ([[3C 273]] і [[3C 48]]) як джерела радіовипромінювання виявили в радіооглядах неба наприкінці 1950-х років<ref name="Shields"/><ref>{{Cite web|url=http://www.esa.int/Our_Activities/Space_Science/18_June/(print)|title=Our Activities|publisher=[[European Space Agency]]|access-date=3 жовтня 2014|archive-date=2019-07-20|archive-url=https://web.archive.org/web/20190720213638/http://www.esa.int/Our_Activities/Space_Science/18_June/(print)|url-status=live}}</ref><ref name="1963ApJ...138...30M">{{Cite journal|last=Matthews, Thomas A.|author-link=Thomas A. Matthews|last2=Sandage, Allan R.|author-link2=Allan Sandage|date=1963|title=Optical Identification of 3c 48, 3c 196, and 3c 286 with Stellar Objects|journal=Astrophysical Journal|volume=138|pages=30–56|bibcode=1963ApJ...138...30M|doi=10.1086/147615|doi-access=free}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=W-cbw-QdcHUC&pg=PA237
|title=Physics: Imagination and Reality
|last=Wallace
|first=Philip Russell
|year=1991
|publisher=World Scientific
|isbn=9789971509293
}}</ref>. Відповідні оптичні об'єкти було знайдено не одразу. За допомогою [[інтерферометр]]а з телескопів [[Ловеллівська обсерваторія|Ловеллівської обсерваторії]] було показано, що ці радіоджерела мають дуже малий кутовий розмір<ref>{{Cite web|url=https://www.jb.man.ac.uk/history/mk1quasars.html|title=The History of Jodrell Bank|work=Jodrell Bank Centre for Astrophysics|access-date=2024-04-17|archive-date=2024-04-17|archive-url=https://web.archive.org/web/20240417205051/https://www.jb.man.ac.uk/history/mk1quasars.html|url-status=live}}</ref>.

1960 року [[Елан Сендидж]] і Томас А. Метьюз виявили на місці радіоджерела 3C&nbsp;48 слабку блакитну зорю й отримали її [[спектр]]<ref name="1963ApJ...138...30M" />. Він містив велику кількість невідомих широких емісійних ліній, а фотометрія показувала змінність об'єкту й значний [[Показник кольору B−V|надлишок ультрафіолету]] порівняно зі звичайними зорями<ref name="Shields3">{{cite journal |url=https://ned.ipac.caltech.edu/level5/Sept04/Shields/Shields3.html |title=A Brief History of AGN |author=G. Shields |journal=The Publications of the Astronomical Society of the Pacific |year=1999 |volume=111 |issue=760 |pages=661—678 |arxiv=astro-ph/9903401 |doi=10.1086/316378 |accessdate=2024-05-10 |quote=The spectrum of the object showed broad emission lines at unfamiliar wavelengths, and photometry showed the object to be variable and to have an excess of ultraviolet emission compared with normal stars. |archive-date=2023-04-05 |archive-url=https://web.archive.org/web/20230405164404/http://ned.ipac.caltech.edu/level5/Sept04/Shields/Shields3.html |url-status=live }}</ref>.

У [[1962]] році було передбачено, що радіоджерело [[3C 273]] зазнає п'ятиразового [[покриття (астрономія)|покриття Місяцем]]. Вимірювання, здійснені [[Сиріл Хазард|Сирілом Хазардом]]<ref name="1963Natur.197.1037H">{{cite journal|title= Investigation of the Radio Source 3C 273 By The Method of Lunar Occultations |author= Hazard, C. ; Mackey, M. B. ; Shimmins, A. J. |journal=Nature |volume= 197 |issue=4872 |pages=1037-1039 |year=1963 |doi=10.1038/1971037a0 |bibcode= 1963Natur.197.1037H}}</ref> і [[Джон Гейтенбі Болтон|Джоном Болтоном]] з [[обсерваторія Паркса|радіотелескопа ім. Паркса]], дозволили ідентифікувати оптичний об'єкт. У грудні 1962 року [[Мартен Шмідт]] отримав його спектр, використавши п'ятиметровий телескоп Гейла [[Паломарська обсерваторія|Паломарської обсерваторії]]. У цьому спектрі він виявив такі ж невідомі емісійні лінії. Однак Шмідт усвідомив, що це [[Спектр атома водню|спектральні лінії водню]], зсунуті в червоний бік спектра на 15,8%. Це означало, що 3C 273 віддаляється зі швидкістю 47&nbsp;000 км/с. Відкриття призвело до революційних змін у розумінні природи цих об'єктів і дозволило [[астроном]]ам визначити червоний зсув у спектрі інших оптичних відповідників радіоджерел<ref>{{Cite journal|last=Schmidt Maarten|date=1963|title=3C 273: a star-like object with large red-shift|journal=Nature|volume=197|issue=4872|pages=1040|bibcode=1963Natur.197.1040S|doi=10.1038/1971040a0|doi-access=free}}</ref>. Для 3C&nbsp;48 червоний зсув відповідав швидкості руху 37% від [[Швидкість світла|швидкості світла]]<ref>{{Cite news|url=https://www.nature.com/articles/1971041a0|title=Red-Shift of the Unusual Radio Source: 3C 48|last=Greenstein|first=Jesse L.|last2=Matthews|first2=Thomas A.|date=1963-03|pages=1041–1042|language=en|work=Nature|volume=197|doi=10.1038/1971041a0|issn=0028-0836|issue=4872|access-date=2024-05-10|archive-date=2017-05-29|archive-url=https://web.archive.org/web/20170529175939/http://www.nature.com/nature/journal/v197/n4872/abs/1971041a0.html|url-status=live}}</ref>.

Ці об'єкти отримали назву «{{lang|en|quasi-stellar radio sources}}»<ref>{{cite journal|author=Greenstein, J. L. |year=1963 |title= Quasi-stellar radio sources |url=https://archive.org/details/sim_scientific-american_1963-12_209_6/page/54 |journal=[[Scientific American]] |volume=209 |issue=6 |pages=54-63 |jstor=24935964}}</ref>&nbsp;— ''квазізоряні (зореподібні) радіоджерела''<ref name="AEC_210"/>.
<br/>Термін «квазар» ({{lang-en|quasar}}) запропонував американський астрофізик китайського походження Хонг-Ї Чіу 1964 року в журналі «[[Physics Today]]» як альтернативу довгої назви «квазізоряні радіоджерела» ({{lang-en|quasi-stellar radio source}})<ref name=":72">{{Cite web|url=https://www.britannica.com/science/quasar|title=Quasar {{!}} Discovery, Structure & Evolution|date=2024-04-05|language=en|access-date=2024-05-10|work=Britannica|archive-date=2024-05-16|archive-url=https://web.archive.org/web/20240516014021/https://www.britannica.com/science/quasar|url-status=live}}</ref><ref>{{Cite journal|last=Chiu|first=Hong-Yee|year=1964|title=Gravitational collapse|journal=Physics Today|volume=17|issue=5|page=21|bibcode=1964PhT....17e..21C|doi=10.1063/1.3051610|doi-access=free}}</ref>.

1965 року Сендидж показав, що існує велика популяція об'єктів, ідентичних квазарам за спектральними характеристиками, які, проте, не виявляють себе в радіодіапазоні<ref name="svitoglyad-2012-4-11">{{cite journal |author=Сергій Назаров |title=Активні галактики |url=https://www.mao.kiev.ua/biblio/jscans/svitogliad/svit-2012-07-4/svitoglyad-2012-4-11-nazarov.pdf |journal=Світогляд |issue=4 |year=2012 |access-date=2024-05-17 |archive-date=2023-06-03 |archive-url=https://web.archive.org/web/20230603041911/https://www.mao.kiev.ua/biblio/jscans/svitogliad/svit-2012-07-4/svitoglyad-2012-4-11-nazarov.pdf |url-status=live }}</ref>. Він назвав їх «блакитними зоряними об'єктами» ({{lang-en|blue stellar objects, BSO}}). Обидві категорії спочатку об'єднували під назвою «квазізоряні об’єкти» ({{lang-en|quasi-stellar object, QSO}})<ref name="1967ARA&A...5..399B">{{cite article | author = Burbidge, E. Margaret |title = Quasi-Stellar Objects |journal = Annual Review of Astronomy and Astrophysics |year = 1967| month = jan|volume = 5|pages = 399|doi = 10.1146/annurev.aa.05.090167.002151}}</ref><ref name="Shields3"/>, а в подальшому назву «квазар» стали вживати щодо обох категорій, поділяючи квазари на «радіогучні» й «радіотихі»<ref name="svitoglyad-2012-4-11"/>.

Протягом 1960-х років велася дискусія про те, чи є квазари близькими або віддаленими об'єктами. Були припущення, що червоний зсув у спектрах квазарів є свідченням не розширення простору, а потужного [[гравітація|гравітаційного поля]] цих об'єктів. Проте це спростував Шмідт у 1964 році<ref>{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2014JAHH...17..267K|title=The discovery of quasars and its aftermath|last=Kellermann|first=K. I.|date=2014-11-01|pages=267–282|work=Journal of Astronomical History and Heritage|volume=17|issn=1440-2807|access-date=2024-04-18|archive-date=2024-05-29|archive-url=https://web.archive.org/web/20240529124813/https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2014JAHH...17..267K|url-status=live}}</ref>. Незвичайні емісійні лінії квазарів нагадували лінії, що спостерігаються в гарячих газових туманностях низької [[Густина|густини]]. Однак такі туманності надто розріджені, щоб пояснити спостережувану потужність ліній. Утім, космологічне пояснення зміщення спектрів квазарів також наштовхнулось на труднощі. Одним із вагомих аргументів проти цієї ідеї було те, що квазари в такому випадку мають випромінювати надто велику енергію, щоб це можливо було пояснити за допомогою відомих фізичних процесів, включно з [[ядерний синтез|ядерним синтезом]]. Висловлювалися й екзотичні гіпотези: що квазари утворилися з досі невідомої форми стабільної [[Антиречовина|антиречовини]], і це може пояснити їхню світність; або, що квазари є [[біла діра|білими дірами]]&nbsp;— протилежностями поглинаючих [[Чорна діра|чорних дір]]<ref>{{Cite web|url=https://www.national-geographic.pl/artykul/biala-dziura|title=Biała dziura ma być odwrotnością czarnej dziury. Czy taki obiekt w ogóle może istnieć?|website=National Geographic|access-date=2024-04-18|archive-date=2024-04-18|archive-url=https://web.archive.org/web/20240418074819/https://www.national-geographic.pl/artykul/biala-dziura|url-status=live}}</ref>.

Коли в 1970-х роках було успішно змодельовано виділення необхідної енергії в [[акреційний диск|акреційному диску]] навколо чорної діри, аргументи про космологічні відстані до квазарів стали сприйматися майже всіма дослідниками. Ефективність випромінювання дисків становить в середньому 10%. Квазари почали класифікувати як один із типів [[Активні ядра галактик|активних ядер галактик]]<ref>{{Cite news|url=https://doi.org/10.3847/2041-8213/836/1/L1|title=On the Accretion Rates and Radiative Efficiencies of the Highest-redshift Quasars|last=Trakhtenbrot|first=Benny|last2=Volonteri|first2=Marta|last3=Natarajan|first3=Priyamvada|date=2017-02-03|pages=L1|work=The Astrophysical Journal Letters|volume=836|doi=10.3847/2041-8213/836/1/l1|issn=2041-8205|issue=1|access-date=2024-04-18|archive-date=2024-05-29|archive-url=https://web.archive.org/web/20240529124812/https://iopscience.iop.org/article/10.3847/2041-8213/836/1/L1|url-status=live}}</ref>. Така інтерпретація також пояснює, чому квазари були поширені в ранньому [[Всесвіт]]і. Випромінювання енергії практично припиняється, коли надмасивна чорна діра поглинає весь газ і пил навколо себе. Імовірно, більшість галактик, зокрема й [[Чумацький Шлях]], пройшли через активну стадію, але зараз не мають достатньо речовини для утворення акреційного диску навколо центральної чорної діри<ref>{{Cite web|url=https://www.space.com/17262-quasar-definition.html|title=Quasars: Brightest Objects in the Universe|last=updated|first=Keith Cooper last|date=2018-02-24|website=Space.com|language=en|access-date=2024-04-18|archive-date=2024-04-18|archive-url=https://web.archive.org/web/20240418074825/https://www.space.com/17262-quasar-definition.html|url-status=live}}</ref><ref name="Shields"/>.

1979 року було підтверджено, що подвійний квазар 0957+561 є насправді двома зображеннями того самого квазара, утвореними внаслідок [[Гравітаційна лінза|гравітаційного лінзування]]&nbsp;— ефекту передбаченого [[Альберт Ейнштейн|Ейнштейном]] у [[загальна теорія відносності|загальній теорії відносності]]<ref>{{Cite news|url=https://www.nature.com/articles/279381a0|title=0957 + 561 A, B: twin quasistellar objects or gravitational lens?|last=Walsh∗|first=D.|last2=Carswell†|first2=R. F.|last3=Weymann‡|first3=R. J.|date=1979-05|pages=381–384|language=en|work=Nature|volume=279|doi=10.1038/279381a0|issn=1476-4687|issue=5712|access-date=2024-04-01|archive-date=2021-12-27|archive-url=https://web.archive.org/web/20211227162835/https://www.nature.com/articles/279381a0|url-status=live}}</ref>.[[Файл:Fingerprint of the early Universe.jpg|міні|Спектр квазара HE&nbsp;0940-1050 після подорожі [[Тепло-гаряче міжгалактичне середовище|міжгалактичним середовищем]]]]
У 13-й редакції каталогу VERON (2010 року) налічувалося близько 133 тис. квазарів<ref name="VERON">{{cite web|url=http://cdsarc.u-strasbg.fr/viz-bin/Cat?VII/258|title=Quasars and Active Galactic Nuclei|work=VizieR archives|author=Veron-Cetty M.P., Veron P.|date=2010 (13th Ed.)|accessdate=10.02.2016|archive-date=16 Травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210516032627/https://cdsarc.u-strasbg.fr/viz-bin/Cat?VII%2F258}}</ref>.

У квітні 2019 року група вчених, за допомогою [[Телескоп горизонту подій|Телескопа горизонту подій]] (англ. Event Horizon), вперше отримали зображення чорної діри. Їм вдалося зробити знімок так званого [[Горизонт подій|горизонту подій]] чорної діри в центрі [[Еліптична галактика|еліптичної галактики]] [[Мессьє 87]], яка знаходиться на відстані 55 мільйонів [[Світловий рік|світлових років]] від Землі в [[Діва (сузір'я)|сузір’ї Діви]]. А через два роки, у березні 2021 року, вони вперше показали, який вона має вигляд у [[Поляризація хвиль|поляризованому]] світлі<ref>{{Cite web|url=https://ghostarchive.org/archive/Rd1SA|title=The Most Intimate Portrait Yet of a Black Hole - The New York Times {{!}} Ghostarchive|last=Dennis Overbye|date=24 березня 2021|website=ghostarchive.org|publisher=The New York Times|access-date=2024-06-04}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.scientificamerican.com/article/at-last-a-black-holes-image-revealed/|title=At Last, a Black Hole's Image Revealed|last=Billings|first=Lee|date=10 квітня 2019|website=Scientific American|language=en|access-date=2024-06-04}}</ref>.

Дослідження, опубліковане в лютому 2021 року, показало, наявність більшої кількості квазарів в одному напрямку (до [[Гідра (сузір'я)|Гідри]]), ніж у протилежному, що мало б вказувати на те, що і Земля рухається в цьому напрямку. Але напрямок цього [[Диполь|диполя]] знаходиться приблизно на 28° від напрямку руху Землі відносно [[Реліктове випромінювання|реліктового випромінювання]]<ref>{{Cite news|url=https://iopscience.iop.org/article/10.3847/2041-8213/abdd40|title=A Test of the Cosmological Principle with Quasars. The Astrophysical Journal Letters|last=Secrest, Nathan J.; Hausegger, Sebastian von; Rameez, Mohamed; Mohayaee, Roya; Sarkar, Subir; Colin, Jacques|date=лютий 2021|page=L51|language=en|volume=908, № 2.|doi=10.3847/2041-8213/abdd40|issn=2041-8205|access-date=4 червня 2024}}</ref>.

Найближчий відомий квазар (Markarian 231 ''z'' = 0,04) знаходиться на відстані близько 600 мільйонів світлових років від Землі<ref>{{Cite web|url=https://sci.esa.int/web/hubble/-/42663-markarian-231|title=ESA Science & Technology - Markarian 231|website=sci.esa.int|access-date=2024-06-07}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/centers-and-facilities/goddard/hubble-finds-that-the-nearest-quasar-is-powered-by-a-double-black-hole/|title=Hubble Finds That the Nearest Quasar Is Powered by a Double Black Hole - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-06-07}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://simbad.u-strasbg.fr/simbad/sim-basic|title=Markarian 231|website=simbad.u-strasbg.fr|access-date=2024-06-07}}</ref>. Рекорд найвіддаленішого відомого квазара постійно змінюється.

* У 2017 році був виявлений квазар ULAS J1342+0928 з червоним зміщенням ''z'' = 7,54. Світло, яке спостерігалося від цього квазара з масою 800 мільйонів [[Маса Сонця|сонячних мас]], випромінювалося, коли Всесвіту було лише 690 мільйонів років<ref>{{Cite news|url=https://www.nature.com/articles/nature25180|title=An 800-million-solar-mass black hole in a significantly neutral Universe at a redshift of 7.5|last=Bañados|first=Eduardo|last2=Venemans|first2=Bram P.|last3=Mazzucchelli|first3=Chiara|last4=Farina|first4=Emanuele P.|last5=Walter|first5=Fabian|last6=Wang|first6=Feige|last7=Decarli|first7=Roberto|last8=Stern|first8=Daniel|last9=Fan|first9=Xiaohui|date=2018-01|pages=473–476|language=en|work=Nature|volume=553|doi=10.1038/nature25180|issn=1476-4687|issue=7689|access-date=2024-06-07}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.sciencenews.org/blog/science-ticker/most-distant-quasar-universe-infancy|title=The most distant quasar ever spotted hails from the universe’s infancy {{!}} Science News|last=Lisa Grossman|date=6 грудня 2017|language=en-US|access-date=2024-06-07}}</ref>.
* На початку 2021 року було зареєстровано квазар [[J0313–1806|QSO J0313–1806]] з чорною дірою з масою 1,6 мільярда сонячних мас з ''z'' = 7,64, через 670 мільйонів років після Великого вибуху<ref>{{Cite web|url=https://www.sciencenews.org/article/most-ancient-supermassive-black-hole-quasar-bafflingly-big|title=The most ancient supermassive black hole is bafflingly big|last=Maria Temming|date=18 січня 2021|language=en-US|access-date=2024-06-07}}</ref>.
* Наприкінці 2023 було виявлено квазар UHZ1 з червоним зміщенням 10,1. Це червоне зміщення зробило його найдальшим і, отже, найдавнішим квазаром у спостережуваному Всесвіті. Світло, що спостерігається від цього квазара, було випущено, коли Всесвіту було лише 470 мільйонів років. [[Надмасивна чорна діра]] в цьому квазарі, оцінена в 40 мільйонів сонячних мас, є найвіддаленішою чорною діркою, виявленою на 2023 рік<ref>{{Cite news|url=https://arxiv.org/abs/2312.13837|title=UHZ1 and the other three most distant quasars observed: possible evidence for Supermassive Dark Stars|last=Cosmin Ilie, Katherine Freese, Andreea Petric, Jillian Paulin|date=21 грудня 2023|language=en|access-date=7 червня 2024}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://apod.nasa.gov/apod/ap231110.html|title=APOD: 2023 November 10 - UHZ1: Distant Galaxy and Black Hole|website=apod.nasa.gov|access-date=2024-06-07}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2023ApJ...956..133W/abstract|title=Radio Emission From a z = 10.1 Black Hole in UHZ1|last=Whalen, Daniel J.; Latif, Muhammad A.; Mezcua, Mar|date=жовтень 2023|language=en|work=The Astrophysical Journal|volume=956|doi=10.3847/1538-4357/acf92c|issue=2|access-date=7 червня 2024}}</ref>.

== Сучасне уявлення ==
Зараз відомо, що квазари є далекими, але надзвичайно яскравими об'єктами, тому будь-яке світло від квазарів, яке досягає [[Земля|Землі]], має досить значне космологічне червоне зміщення<ref name="grupen_cowan2005">{{Cite book
|url=https://archive.org/details/astroparticlephy00grup
|title=Astroparticle physics
|last=Grupen, Claus
|last2=Cowan, Glen
|date=2005
|publisher=Springer
|pages=[https://archive.org/details/astroparticlephy00grup/page/n25 11]–12
|isbn=978-3-540-25312-9
}}</ref>.[[Файл:Quasar viewed from Hubble.jpg|thumb|Фотографія телескопа [[Габбл (телескоп)|Hubble]], зображено ядро квазара]]

Квазари розташовані в центрах активних галактик і є одними з найбільш яскравих, потужних і енергетичних об'єктів, відомих у Всесвіті. Вони випромінюють у тисячу разів більше енергії, ніж весь [[Чумацький Шлях]], який містить 200—400 мільярдів зір. Світло від квазарів настільки потужне, що зазвичай розгледіти світло від галактики, в центрі якої перебуває квазар, неможливо<ref>{{Cite web|url=https://www.nasa.gov/universe/simulations-show-webb-telescope-can-reveal-distant-galaxies-hidden-in-quasars-glare/|title=Simulations Show Webb Telescope Can Reveal Distant Galaxies Hidden in Quasars’ Glare - NASA|date=2020-10-14|language=en-US|access-date=2024-05-14|archive-date=2024-05-14|archive-url=https://web.archive.org/web/20240514120730/https://www.nasa.gov/universe/simulations-show-webb-telescope-can-reveal-distant-galaxies-hidden-in-quasars-glare/|url-status=live}}</ref>. Енергія квазарів випромінюється у всьому електромагнітному спектрі від рентгенівського до інфрачервоного діапазону з піком в ультрафіолетовому діапазоні, при цьому деякі квазари також є потужними джерелами радіовипромінювання та [[гамма-промені]]в. За допомогою зображень із високою роздільною здатністю, зроблених наземними телескопами та [[Габбл (телескоп)|космічним телескопом Габбла]], у деяких випадках було виявлено материнські галактики квазарів. Зазвичай ці галактики занадто тьмяні, щоб їх можна було побачити на тлі блиску квазара, якщо не спостерігати їх за допомогою спеціальних методів<ref>[http://hubblesite.org/newscenter/archive/releases/1996/35/image/a/ Hubble Surveys the «Homes» of Quasars] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110204192333/http://hubblesite.org/newscenter/archive/releases/1996/35/image/a/ |date=2011-02-04 }}. Hubblesite News Archive, Release ID 1996–35.</ref>. Однак, для земного спостерігача самі квазари досить тьмяні через величезні відстані до них. Лише сім з них мають зоряну величину менше +14<ref>{{Cite web|url=https://phys.org/news/2015-02-quasars-backyard-telescopes.html|title=How to see quasars with backyard telescopes|last=Universe Today|website=phys.org|language=en|access-date=2024-05-10|archive-date=2024-05-10|archive-url=https://web.archive.org/web/20240510084538/https://phys.org/news/2015-02-quasars-backyard-telescopes.html|url-status=live}}</ref>, тобто, для їх спостереження навіть за ідеальних умов потрібен телескоп з апертурою хоча б 30 см<ref>{{Cite web|url=https://telescopenights.com/star-brightness-luminosity-and-magnitude-what-to-know/|title=Stars: What Magnitude can I see with my Telescope?|last=newbie|date=2022-03-22|website=Telescope Nights|language=en-US|access-date=2024-05-10|archive-date=2024-05-05|archive-url=https://web.archive.org/web/20240505170458/https://telescopenights.com/star-brightness-luminosity-and-magnitude-what-to-know/|url-status=live}}</ref>.

Згідно з гіпотезою [[Солпітер Едвін Ернест|Едвіна Солпітера]] і [[Зельдович Яків Борисович|Якова Зельдовича]], яку вони запропонували у 1964 році, і яка вже отримала чимало підтверджень, квазари випромінюють за рахунок [[Акреція (космос)|акреції]] речовини в диск навколо [[Надмасивна чорна діра|надмасивних чорних дір]] в ядрах галактик<ref name="Shields">{{Cite journal|last=Shields|first=Gregory A.|date=1999|title=A Brief History of Active Galactic Nuclei|url=http://ned.ipac.caltech.edu/level5/Sept04/Shields/Shields3.html|journal=The Publications of the Astronomical Society of the Pacific|volume=111|issue=760|pages=661–678|arxiv=astro-ph/9903401|bibcode=1999PASP..111..661S|doi=10.1086/316378|access-date=2024-04-21|archive-date=2009-09-12|archive-url=https://web.archive.org/web/20090912025415/http://nedwww.ipac.caltech.edu/level5/Sept04/Shields/Shields3.html|url-status=live}}</ref>. Випромінювання чорної діри не може вийти за межі [[Горизонт подій|горизонту подій]], але випромінювання квазара генерується зовні чорної діри. Речовина, що наближається до чорної діри, навряд чи впаде прямо в неї, оскільки має певний [[момент імпульсу]], що спричиняє утворення [[Акреційний диск|акреційного диску]]. В акреційному диску відбувається значне нагрівання газу через його в'язке тертя. Це нагрівання й призводить до дуже інтенсивного випромінювання<ref name="thomsen_1987">{{Cite journal|last=Thomsen|first=D. E.|date=20 червня 1987|title=End of the World: You Won't Feel a Thing|journal=Science News|volume=131|issue=25|pages=391|doi=10.2307/3971408|jstor=3971408}}</ref>. На випромінювання перетворюється від 5,7&nbsp;% до 32&nbsp;% маси речовини<ref name="Lambourne">{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=GUySYQaDM1cC&pg=PA222
|title=Relativity, Gravitation and Cosmology
|last=Lambourne, Robert J. A.
|date=2010
|publisher=Cambridge University Press
|edition=Illustrated
|page=222
|isbn=978-0521131384
|access-date=2024-03-18
|archive-date=2024-05-29
|archive-url=https://web.archive.org/web/20240529124812/https://books.google.com/books?id=GUySYQaDM1cC&pg=PA222#v=onepage&q&f=false
|url-status=live
}}</ref>, що набагато більше порівняно з 0,7&nbsp;% для процесу [[Ядерний синтез|термоядерного синтезу]] [[Протон-протонний ланцюжок|протон-протонного циклу]], який домінує у виробництві енергії в сонцеподібних зорях. Центральні маси від 10<sup>5</sup> до 10<sup>9</sup> {{Маса Сонця}} були виміряні в квазарах за допомогою {{iw|Reverberation_mapping|ревербераційного картування|en|Reverberation_mapping}}. Підтверджено, що кілька десятків сусідніх галактик (включаючи й Чумацький Шлях), які не мають активного центру та не виявляють жодної активності, мають у своїх ядрах подібну надмасивну чорну діру. Зараз вважається, що переважна більшість великих галактик містять надмасивні чорні діри, але лише невелика частка має достатню кількість речовини на необхідній відстані від центру, щоб стати активними та перейти в категорію квазарів<ref name="DiMatteo2005">{{Cite journal|last=Tiziana Di Matteo|displayauthors=etal|date=10 лютого 2005|title=Energy input from quasars regulates the growth and activity of black holes and their host galaxies|url=https://archive.org/details/sim_nature-uk_2005-02-10_433_7026/page/604|journal=Nature|volume=433|issue=7026|pages=604–607|arxiv=astro-ph/0502199|bibcode=2005Natur.433..604D|doi=10.1038/nature03335|pmid=15703739}}</ref>.

Це також пояснює, чому квазари були більш поширені в ранньому всесвіті&nbsp;— випромінювання майже припиняється, коли надмасивна чорна діра поглинає більшість газу й пилу навколо неї. Це означає, що більшість галактик, включно з Чумацьким Шляхом, імовірно пройшли через активну стадію, коли вони були квазарами або активними галактиками іншого класу, що залежить від маси чорної діри та швидкості акреції. На нинішньому етапі еволюції вони перебувають у стані спокою, оскільки для генерації потужного випромінювання бракує речовини, яка падала б у їхні центральні чорні діри<ref name="DiMatteo2005" />.
[[Файл:MUSE spies accreting giant structure around a quasar.tif|міні|Хмара газу навколо далекого квазара SDSS J102009.99+104002.7 (зображення зроблене інструментом [[Багатоблоковий спектроскопічний дослідник|MUSE]])<ref>{{Cite web|url=http://www.eso.org/public/images/potw1747a/|title=MUSE spies accreting giant structure around a quasar|website=www.eso.org|access-date=20 листопада 2017|archive-date=2017-11-20|archive-url=https://web.archive.org/web/20171120112115/http://www.eso.org/public/images/potw1747a/|url-status=live}}</ref>]]
Вважається, що квазари також можуть наново спалахнути, коли дві звичайні галактики зливаються і чорна діра отримує нове джерело матерії<ref>{{Cite journal|last=Pierce, J S C|displayauthors=etal|date=13 лютого 2023|title=Galaxy interactions are the dominant trigger for local type 2 quasars|journal=Monthly Notices of the Royal Astronomical Society|volume=522|issue=2|pages=1736–1751|arxiv=2303.15506|doi=10.1093/mnras/stad455|doi-access=free}}</ref>. Припускається, що квазар може знову утворитися, коли [[Галактика Андромеди]] зіткнеться з галактикою [[Чумацький Шлях]] приблизно через 3—5 мільярдів років<ref name="thomsen_1987"/><ref>{{Cite web|url=http://www.galaxydynamics.org/papers/GreatMilkyWayAndromedaCollision.pdf|title=Galaxy für Dehnungsstreifen|archive-url=https://web.archive.org/web/20081217134733/http://www.galaxydynamics.org/papers/GreatMilkyWayAndromedaCollision.pdf|archive-date=17 грудня 2008|url-status=dead|access-date=30 грудня 2009}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.cfa.harvard.edu/~tcox/localgroup/lg.pdf|title=The Collision Between The Milky Way And Andromeda |author=T. J. Cox; Abraham Loeb |date=9 грудня 2007 |archive-url=https://web.archive.org/web/20100202184123/http://www.cfa.harvard.edu/~tcox/localgroup/lg.pdf|archive-date=2 лютого 2010|url-status=dead|access-date=1 липня 2011}}</ref>.

У 1980-х роках були розроблені уніфіковані моделі, в яких квазари класифікували як особливий вид [[Активні ядра галактик|активних ядер галактик]], і склався консенсус, що від інших активних ядер галактик, таких як [[блазар]]и та [[Радіогалактика|радіогалактики]], квазари здебільшого відрізняє лише кут нахилу галактики до променя зору<ref>{{Cite journal|last=Peter J. Barthel|year=1989|title=Is every Quasar beamed?|journal=The Astrophysical Journal|volume=336|pages=606–611|bibcode=1989ApJ...336..606B|doi=10.1086/167038}}</ref>.

== Основні характеристики квазарів ==

=== Кількість ===
Станом на липень 2023 року було знайдено щонайменше 900 000 квазарів<ref name="MILLIQUAS2">{{Cite web|url=https://heasarc.gsfc.nasa.gov/w3browse/all/milliquas.html|title=Million Quasars Catalog, Version 8 (2 August 2023)|date=2023-08-02|website=MILLIQUAS|access-date=2023-11-20|archive-date=2023-12-24|archive-url=https://web.archive.org/web/20231224200640/https://heasarc.gsfc.nasa.gov/W3Browse/all/milliquas.html|url-status=live}}</ref>, більшість із яких відомі завдяки [[Слоанівський цифровий огляд неба|Слоанівському огляду неба]]. Деякі інші бази даних надають значно вищу оцінку кількості цих об'єктів. Наприклад, [[DESI Quasar Sample]] вказує на наявність близько 5 мільйонів квазарів<ref name=":8">{{Cite news|url=https://iopscience.iop.org/article/10.3847/1538-4365/ad015a|title=Finding Multiply Lensed and Binary Quasars in the DESI Legacy Imaging Surveys|last=Dawes|first=C.|last2=Storfer|first2=C.|last3=Huang|first3=X.|last4=Aldering|first4=G.|last5=Cikota|first5=Aleksandar|last6=Dey|first6=Arjun|last7=Schlegel|first7=D. J.|date=2023-12-01|pages=61|work=The Astrophysical Journal Supplement Series|volume=269|doi=10.3847/1538-4365/ad015a|issn=0067-0049|issue=2|access-date=2024-05-10|archive-date=2024-05-10|archive-url=https://web.archive.org/web/20240510015506/https://iopscience.iop.org/article/10.3847/1538-4365/ad015a|url-status=live}}</ref>.

Близько мільйона квазарів було ідентифіковано за допомогою [[Астроспектроскопія|спектроскопічних]] червоних зміщень<ref name="MILLIQUAS">{{Cite web|url=https://heasarc.gsfc.nasa.gov/w3browse/all/milliquas.html|title=Million Quasars Catalog, Version 8 (2 August 2023)|date=2023-08-02|website=MILLIQUAS|access-date=2023-11-20|archive-date=2023-12-24|archive-url=https://web.archive.org/web/20231224200640/https://heasarc.gsfc.nasa.gov/W3Browse/all/milliquas.html|url-status=live}}</ref>, а від 2 до 3 мільйонів ідентифіковано у [[Фотометричне червоне зміщення|фотометричних]] каталогах<ref name="Shu-2019">{{Cite journal|last=Shu|first=Yiping|last2=Koposov|first2=Sergey E|last3=Evans|first3=N Wyn|last4=Belokurov|first4=Vasily|last5=McMahon|first5=Richard G|last6=Auger|first6=Matthew W|last7=Lemon|first7=Cameron A|date=2019-09-05|title=Catalogues of active galactic nuclei from Gaia and unWISE data|journal=Monthly Notices of the Royal Astronomical Society|publisher=Oxford University Press (OUP)|volume=489|issue=4|pages=4741–4759|arxiv=1909.02010|doi=10.1093/mnras/stz2487|issn=0035-8711|doi-access=free}}</ref><ref name="Quaia-2023">{{Cite journal|last=Storey-Fisher|first=Kate|last2=Hogg|first2=David W.|last3=Rix|first3=Hans-Walter|last4=Eilers|first4=Anna-Christina|last5=Fabbian|first5=Giulio|last6=Blanton|first6=Michael|last7=Alonso|first7=David|year=2023|title=Quaia, the Gaia-unWISE Quasar Catalog: An All-Sky Spectroscopic Quasar Sample|journal=AAS journals|arxiv=2306.17749}}</ref>.

=== Відстань ===
Усі спектри спостережуваних квазарів мають значний [[червоний зсув]]: одному з найближчих відомих квазарів ([[3C 273]]) відповідає значення 0,158<ref>{{Cite news|url=https://www.aanda.org/10.1051/0004-6361/202348254|title=3C 273 host galaxy with Hubble Space Telescope coronagraphy|last=Ren|first=Bin B.|last2=Fogarty|first2=Kevin|last3=Debes|first3=John H.|last4=Meyer|first4=Eileen T.|last5=Mo|first5=Youbin|last6=Mawet|first6=Dimitri|last7=Perrin|first7=Marshall D.|last8=Ogle|first8=Patrick M.|last9=Sahlmann|first9=Johannes|date=2024-03|pages=L5|work=Astronomy & Astrophysics|volume=683|doi=10.1051/0004-6361/202348254|issn=0004-6361|access-date=2024-05-10|archive-date=2024-05-29|archive-url=https://web.archive.org/web/20240529124826/https://www.aanda.org/articles/aa/full_html/2024/03/aa48254-23/aa48254-23.html|url-status=live}}</ref><ref name=":1">{{Cite web|url=https://www.astronomy.com/astronomy-for-beginners/astronomy-101-quasars-and-other-agns/|title=Astronomy 101: Quasars and other AGNs {{!}} Astronomy.com|last=Kruesi|first=Liz|date=2013-08-27|website=Astronomy Magazine|language=en-US|access-date=2024-05-10|archive-date=2024-05-10|archive-url=https://web.archive.org/web/20240510015506/https://www.astronomy.com/astronomy-for-beginners/astronomy-101-quasars-and-other-agns/|url-status=live}}</ref><ref name=":2">{{Cite web|url=https://www.space.com/17262-quasar-definition.html|title=Quasars: Brightest Objects in the Universe|last=updated|first=Keith Cooper last|date=2018-02-24|website=Space.com|language=en|access-date=2024-05-10|archive-date=2024-05-29|archive-url=https://web.archive.org/web/20240529124815/https://www.space.com/17262-quasar-definition.html|url-status=live}}</ref>, а найбільш віддаленому з відомих станом на 2021 рік ([[QSO J0313−1806]])&nbsp;— 7,64<ref name=":5">{{Cite news|url=https://iopscience.iop.org/article/10.3847/2041-8213/abd8c6|title=A Luminous Quasar at Redshift 7.642|last=Wang|first=Feige|last2=Yang|first2=Jinyi|last3=Fan|first3=Xiaohui|last4=Hennawi|first4=Joseph F.|last5=Barth|first5=Aaron J.|last6=Banados|first6=Eduardo|last7=Bian|first7=Fuyan|last8=Boutsia|first8=Konstantina|last9=Connor|first9=Thomas|date=2021-01-01|pages=L1|work=The Astrophysical Journal Letters|volume=907|doi=10.3847/2041-8213/abd8c6|issn=2041-8205|issue=1|access-date=2024-05-10|archive-date=2023-10-25|archive-url=https://web.archive.org/web/20231025103344/https://iopscience.iop.org/article/10.3847/2041-8213/abd8c6|url-status=live}}</ref>. Ці червоні зміщення відповідають відстані від 2 до 25&nbsp;млрд [[Світловий рік|світлових років]] {{нп|супутньої (власної) відстані|||comoving and proper distances}}<ref>{{Cite web|url=https://lco.global/spacebook/light/redshift/|title=Redshift|website=lco.global|language=en|access-date=2024-05-19|archive-date=2020-12-02|archive-url=https://web.archive.org/web/20201202222320/https://lco.global/spacebook/light/redshift/|url-status=live}}</ref>. Через великі відстані до квазарів і скінченну швидкість світла, ми бачимо їх такими, якими вони були в дуже ранньому [[Всесвіт]]і<ref name=":1" /><ref name=":2" />. Рекорд відстані до найбільш віддаленого відомого квазара продовжує оновлюватися, оскільки вчені знаходять все більш віддалені об'єкти<ref name="NASA-20171206">{{Cite web|url=https://www.jpl.nasa.gov/news/news.php?feature=7017|title=Found: Most Distant Black Hole|last=Landau|first=Elizabeth|last2=Bañados|first2=Eduardo|date=6 грудня 2017|website=[[NASA]]|access-date=6 грудня 2017|archive-date=2019-02-18|archive-url=https://web.archive.org/web/20190218060858/https://www.jpl.nasa.gov/news/news.php?feature=7017|url-status=live}}</ref><ref name=":5" />.

=== Яскравість ===
Квазари є тьмяними об'єктами для спостерігача на Землі, але те, що вони видимі з такої великої відстані, означає, що вони&nbsp;— одні з найяскравіших об'єктів у відомому Всесвіті<ref name=":1" />. Найяскравішим квазаром на небі є вже згаданий [[3C 273]] в [[діва (сузір'я)|сузір'ї Діви]]. Він має середню [[Видима зоряна величина|видиму зоряну величину]] 12,8<sup>m</sup><ref>{{Cite web|url=https://ned.ipac.caltech.edu/cgi-bin/nph-objsearch?objname=3C+273&extend=no|title=NASA/IPAC Extragalactic Database|website=ned.ipac.caltech.edu|access-date=2024-05-10|archive-date=2023-12-30|archive-url=https://web.archive.org/web/20231230175153/https://ned.ipac.caltech.edu/cgi-bin/nph-objsearch?objname=3C+273&extend=no|url-status=live}}</ref> і є досить яскравим, щоб його можна було побачити навіть в аматорський [[телескоп]] з [[Апертура|апетурою]] від 15—20 см<ref>{{Cite web|url=https://www.astronomy.com/observing/hunting-quasar-3c-273/|title=Target acquired: Observe Quasar 3C 273|last=Talcott|first=Richard|date=2023-11-17|website=Astronomy Magazine|language=en-US|access-date=2024-05-10|archive-date=2024-05-10|archive-url=https://web.archive.org/web/20240510022133/https://www.astronomy.com/observing/hunting-quasar-3c-273/|url-status=live}}</ref><ref name=":2" /> та [[абсолютна зоряна величина|абсолютну зоряну величину]] −26,7<sup>m</sup> (що дорівнює видимій зоряній величині Сонця)<ref>{{Cite news|url=http://adsabs.harvard.edu/doi/10.1086/147889|title=The Quasi-Stellar Radio Sources 3c 48 and 3c 273.|last=Greenstein|first=Jesse L.|last2=Schmidt|first2=Maarten|date=1964-07|pages=1|language=en|work=The Astrophysical Journal|volume=140|doi=10.1086/147889|issn=0004-637X|access-date=2024-05-10|archive-date=2019-04-28|archive-url=https://web.archive.org/web/20190428071525/http://adsabs.harvard.edu/doi/10.1086/147889|url-status=live}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/factsheet/sunfact.html|title=Sun Fact Sheet|date=2010-07-15|website=web.archive.org|publisher=NASA|language=англійською|access-date=2024-05-10|archive-date=2010-07-15|archive-url=https://web.archive.org/web/20100715200549/http://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/factsheet/sunfact.html|url-status=bot: unknown}}</ref>. Іншими словами, цей квазар випромінює енергії майже в 4&nbsp;трлн разів більше, ніж [[Сонце]], і є на понад 6 зоряних величин (в понад 250 разів) більш яскравим, ніж [[Чумацький Шлях]]<ref>{{Cite news|url=https://iopscience.iop.org/article/10.1086/382905|title=A Catalog of Neighboring Galaxies|last=Karachentsev|first=Igor D.|last2=Karachentseva|first2=Valentina E.|last3=Huchtmeier|first3=Walter K.|last4=Makarov|first4=Dmitry I.|date=2004-04|pages=2031–2068|language=en|work=The Astronomical Journal|volume=127|doi=10.1086/382905|issn=0004-6256|issue=4|access-date=2024-05-10|archive-date=2024-05-10|archive-url=https://web.archive.org/web/20240510022133/https://iopscience.iop.org/article/10.1086/382905|url-status=live}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.universetoday.com/41041/absolute-magnitude/|title=Absolute Magnitude|date=2011-09-13|website=web.archive.org|access-date=2024-05-10|archive-date=2011-09-13|archive-url=https://web.archive.org/web/20110913181441/http://www.universetoday.com/41041/absolute-magnitude/|url-status=bot: unknown}}</ref>.

Іншим, ще більш яскравим об'єктом імовірно є квазар {{Не перекладено|APM 08279+5255|3=en}}, який було відкрито 1998 року. Його [[абсолютна зоряна величина]]&nbsp;— 32,2<sup>m</sup><ref>{{Cite news|url=https://iopscience.iop.org/article/10.1086/306213|title=APM 08279+5255: An Ultraluminous Broad Absorption Line Quasar at a Redshift z = 3.87|last=Irwin|first=Michael J.|last2=Ibata|first2=Rodrigo A.|last3=Lewis|first3=Geraint F.|last4=Totten|first4=Edward J.|date=1998-10|pages=529–535|language=en|work=The Astrophysical Journal|volume=505|doi=10.1086/306213|issn=0004-637X|issue=2|access-date=2024-05-10|archive-date=2021-03-26|archive-url=https://web.archive.org/web/20210326202317/https://hkvalidate.perfdrive.com/?ssa=45e72ffd-0cd5-4f4d-8f5f-840eed6008c9&ssb=77979246241&ssc=https%3A%2F%2Fiopscience.iop.org%2Farticle%2F10.1086%2F306213&ssi=a7402522-8427-45a1-9853-c53b1014232c&ssk=support%40shieldsquare.com&ssm=87527198629082636102291179931535&ssn=00491779c83787f052e4907c0ff9990d5eea8c7be42b-5a0e-4ad5-85680e&sso=04a0327a-47d99e910c5eed3874c8163d174fc1a715f8ebef09bd0945&ssp=55986542491616784481161674486644087&ssq=30863009019755799319090197304718247795131&ssr=MjA3LjI0MS4yMzIuMTg5&sst=Mozilla%2F5.0%20%28Windows%20NT%2010.0%3B%20Win64%3B%20x64%29%20AppleWebKit%2F537.36%20%28KHTML%2C%20like%20Gecko%29%20Chrome%2F74.0.3729.169%20Safari%2F537.36&ssv=&ssw=|url-status=live}}</ref>. Подальші спостереження та зображення високої [[Роздільна здатність (оптика)|роздільної здатності]], отнимані [[Габбл (телескоп)|телескопом Габбла]] та 10-метровими [[Обсерваторія Кека|телескопами Кека]] показали, що ця система [[Гравітаційна лінза|гравітаційно лінзована]], що збільшує яскравість квазара майже на порядок<ref>{{Cite news|url=https://academic.oup.com/mnras/article/334/1/L7/999262|title=Spatially resolved STIS spectra of the gravitationally lensed broad absorption line quasar APM08279+5255: the nature of component C and evidence for microlensing|last=Lewis|first=Geraint F.|last2=Ibata|first2=Rodrigo A.|last3=Ellison|first3=Sara L.|last4=Aracil|first4=Bastien|last5=Petitjean|first5=Patrick|last6=Pettini|first6=Max|last7=Srianand|first7=Raghunathan|date=2002-07|pages=L7–L10|language=en|work=Monthly Notices of the Royal Astronomical Society|volume=334|doi=10.1046/j.1365-8711.2002.05700.x|issn=0035-8711|issue=1|access-date=2024-05-10|archive-date=2024-05-10|archive-url=https://web.archive.org/web/20240510022133/https://academic.oup.com/mnras/article/334/1/L7/999262|url-status=live}}</ref>.[[Файл:Bright halos around distant quasars.jpg|міні|Яскраві гало навколо 18 далеких квазарів<ref>{{Cite web|url=http://www.eso.org/public/images/eso1638a/|title=Bright halos around distant quasars|website=www.eso.org|access-date=26 жовтня 2016|archive-date=2016-10-26|archive-url=https://web.archive.org/web/20161026234027/http://www.eso.org/public/images/eso1638a/|url-status=live}}</ref>]]

=== Змінність ===
Квазари змінюють свою яскравість із часом. Ці зміни відбуваються дуже хаотично та неперіодично, а їхня тривалість може складати від хвилин до годин<ref name=":6">{{Cite news|url=https://arxiv.org/abs/2404.06983|title=Ensemble power spectral density of SDSS quasars in UV/optical bands|last=Petrecca|first=Vincenzo|last2=Papadakis|first2=Iossif|last3=Paolillo|first3=Maurizio|last4=De Cicco|first4=Demetra|last5=Bauer|first5=Franz|date=2024|doi=10.48550/ARXIV.2404.06983|access-date=2024-05-10|archive-date=2024-05-10|archive-url=https://web.archive.org/web/20240510032417/https://arxiv.org/abs/2404.06983|url-status=live}}</ref>. Змінність квазарів відкрили [[Елан Сендидж]] і Томас А. Метьюз в 1963 році на основі спостережень квазара [[3C 48]]<ref>{{Cite news|url=http://adsabs.harvard.edu/doi/10.1086/147615|title=Optical Identification of 3c 48, 3c 196, and 3c 286 with Stellar Objects.|last=Matthews|first=Thomas A.|last2=Sandage|first2=Allan R.|date=1963-07|pages=30|language=en|work=The Astrophysical Journal|volume=138|doi=10.1086/147615|issn=0004-637X|access-date=2024-05-10|archive-date=2019-07-12|archive-url=https://web.archive.org/web/20190712185643/http://adsabs.harvard.edu/doi/10.1086/147615|url-status=live}}</ref>. Станом на 2024 рік відомо, що більшість електромагнітного випромінювання в ультрафіолетовому та видимому діапазоні утворюється завдяки акреційному диску, тоді як рентгенівське випромінювання походить з електронної корони, що оточує центральну надмасивну чорну діру, утворюючись за рахунок [[Комптонівське розсіювання|комптонівського розсіювання]]. Утім, конкретна причина, яка призводить до змінності квазарів, досі достеменно була невідома. Існувало дві основні гіпотези<ref name=":6" />:

* Нестабільності в акрекційному диску та(або) зміна швидкості акреції, які утворюються внаслідок нерівномірного розподілу температур<ref name=":2023AAS...24234108H">{{Cite book
|url=https://articles.adsabs.harvard.edu/abs/2023AAS...24234108H/abstract
|title=Modeling Quasar Variability With Simulations of Mass Accretion Rate Perturbations
|last=Hare
|first=Thomas
|last2=Gabel
|first2=Jack
|year=06/2023
|publisher=American Astronomical Society Meeting Abstracts
|volume=242
|pages=341.08
|language=en
|bibcode=2023AAS...24234108H
|access-date=2024-05-10
|archive-date=2024-05-29
|archive-url=https://web.archive.org/web/20240529124816/https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2023AAS...24234108H/abstract
|url-status=live
}}</ref>.
* Перевипромінювання рентгенівських променів у видимому діапазоні<ref name=":2021xmm..prop...78K">{{Cite book
|url=https://articles.adsabs.harvard.edu/abs/2021xmm..prop...78K/abstract
|title=Probing the inner accretion flow of a luminous highly variable Seyfert
|last=Kammoun
|first=Elias
|year=10/2021
|publisher=XMM-Newton Proposal
|volume=
|pages=78
|language=en
|bibcode=2021xmm..prop...78K
|access-date=2024-05-10
|archive-date=2024-05-29
|archive-url=https://web.archive.org/web/20240529125322/https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2021xmm..prop...78K/abstract
|url-status=live
}}</ref>.

Деякі астрофізики припускали, що змінність квазарів є наслідком комбінації кількох ефектів<ref name=":6" />.

Станом на 2023 рік планувалося створити велику базу даних квазарів, що демонструють змінність. Ця база даних мала бути створена за допомогою 4-метрового [[Міжнародний телескоп з рідким дзеркалом|Міжнародного телескопу з рідким дзеркалом]] ({{lang-en|International Liquid Mirror Telescope}})<ref>{{Cite news|url=https://arxiv.org/abs/2311.05622|title=SunPhot: Preparations for an upcoming quasar variability survey with the International Liquid Mirror Telescope|last=Sun|first=Ethen|last2=Ailawadhi|first2=Bhavya|last3=Akhunov|first3=Talat|last4=Borra|first4=Ermanno|last5=Dubey|first5=Monalisa|last6=Dukiya|first6=Naveen|last7=Fu|first7=Jiuyang|last8=Grewal|first8=Baldeep|last9=Hickson|first9=Paul|date=2023|doi=10.48550/ARXIV.2311.05622|access-date=2024-05-10|archive-date=2024-05-10|archive-url=https://web.archive.org/web/20240510032415/https://arxiv.org/abs/2311.05622|url-status=live}}</ref>.

=== Випромінювання та спектр ===
[[Файл:PKS 1127-145 X-rays.jpg|міні|На рентгенівському знімку телескопа [[Чандра (телескоп)|Чандра]] зображено квазар PKS 1127—145, яскраве джерело рентгенівських променів і видимого світла приблизно за 10&nbsp;млрд св.р. від Землі. Величезний релятивістський струмінь простягається щонайменше на 1&nbsp;млн св.р. від квазара. ]]
Спектр квазарів в ультрафіолетовому та видимому діапазонах складається з рівномірного [[Континуум (спектроскопія)|континууму]] та серії (як правило широких) [[Емісійний спектр|емісійних ліній]]. На відміну від спектрів галактик та зір, спектри квазарів дуже подібні один до одного<ref name=":0">{{Cite news|url=https://iopscience.iop.org/article/10.1086/321167|title=Composite Quasar Spectra from the Sloan Digital Sky Survey|last=Vanden Berk|first=Daniel E.|last2=Richards|first2=Gordon T.|last3=Bauer|first3=Amanda|last4=Strauss|first4=Michael A.|last5=Schneider|first5=Donald P.|last6=Heckman|first6=Timothy M.|last7=York|first7=Donald G.|last8=Hall|first8=Patrick B.|last9=Fan|first9=Xiaohui|date=2001-08|pages=549–564|work=The Astronomical Journal|volume=122|doi=10.1086/321167|issue=2|access-date=2024-05-10|archive-date=2024-04-02|archive-url=https://web.archive.org/web/20240402071317/https://iopscience.iop.org/article/10.1086/321167|url-status=live}}</ref>. Більшість квазарів є найяскравішими у певній ділянці спектру в ультрафіолетовому діапазоні (близько 121,6 нм), але завдяки значному червоному зсуву пік яскравості зазвичай спостерігається вже в інфрачервоному діапазоні (до 1000 нм для найвіддаленіших квазарів). Варто зазначити, що квазари, як і більшість об'єктів у Всесвіті, випромінюють в усіх діапазонах спектру (від гамма- до радіо-)<ref name=":0" />.

Певна частка випромінювання припадає на [[Релятивістський струмінь|релятивістські струмені]] частинок, які рухаються зі швидкостями, близькими до швидкості світла, також відомі, як джети<ref>{{Cite web|url=https://www.nasa.gov/image-article/recipe-powerful-quasar-jets/|title=The Recipe for Powerful Quasar Jets - NASA|language=en-US|access-date=2024-05-10|archive-date=2024-05-10|archive-url=https://web.archive.org/web/20240510074425/https://www.nasa.gov/image-article/recipe-powerful-quasar-jets/|url-status=live}}</ref>. Випромінювання джетів також припадає одразу на всі діапазони спектру, однак в більшості випадків воно найсильніше в рентгенівському діапазоні. В меншості квазарів джети дають потужне радіовипромінювання<ref>{{Cite web|url=https://www.urania.edu.pl/wiadomosci/dzet-z-czarnej-dziury-w-m87-osiaga-predkosci-bliskie-predkosci-swiatla|title=Dżet z czarnej dziury w M87 osiąga prędkości bliskie prędkości światła|website=www.urania.edu.pl|language=pl|access-date=2024-04-02|archive-date=2024-04-02|archive-url=https://web.archive.org/web/20240402071317/https://www.urania.edu.pl/wiadomosci/dzet-z-czarnej-dziury-w-m87-osiaga-predkosci-bliskie-predkosci-swiatla|url-status=live}}</ref>, інтенсивність якого також корелює з інтенсивністю у видимому діапазоні спектру<ref>{{Cite news|url=http://doi.wiley.com/10.1046/j.1365-8711.1998.01706.x|title=The nature of the optical-radio correlations for powerful radio galaxies|last=Tadhunter|first=C. N.|last2=Morganti|first2=R.|last3=Robinson|first3=A.|last4=Dickson|first4=R.|last5=Villar-Martin|first5=M.|last6=Fosbury|first6=R. A. E.|date=1998-08|pages=1035–1047|language=en|work=Monthly Notices of the Royal Astronomical Society|volume=298|doi=10.1046/j.1365-8711.1998.01706.x|issn=0035-8711|issue=4|access-date=2024-05-10}}</ref>.

Існує багато доказів того, що червоний зсув спектрів квазарів зумовлено саме космологічним розширенням Всесвіту. Червоне зміщення квазарів вимірюється за яскравими спектральними лініями оптичного й ультрафіолетового спектрів. Ці лінії яскравіші, ніж основна частина неперервного спектру, тому їх називають емісійними лініями (або лініями випромінювання). Вони мають ширину, еквівалентну кільком відсоткам швидкості світла, спричинену допплерівським зсувом унаслідок швидкого руху газу, що їх випромінює. Швидкий рух газу чітко вказує на велику масу квазара. Емісійні лінії водню (переважно [[серія Лаймана]] й [[серія Бальмера]]), гелію, вуглецю, магнію, заліза і кисню&nbsp;— це найяскравіші лінії в спектрах квазарів<ref name=":0" />. Атоми, що випромінюють на цих довжинах хвиль, можуть бути як нейтральними, так і багатократно [[Іонізація|іонізованими]]. Такий широкий діапазон ступенів іонізації вказує на те, що газ далеко не скрізь є гарячим, і не утворює окремої зорі. Серед квазарів з особливостями в спектрі виділяють окрему категорію&nbsp;— «залізні квазари», в спектрах яких присутні яскраві емісійні лінії однократно іонізованого заліза (FeII), як наприклад [[IRAS 18508-7815]]<ref>{{Cite news|url=https://academic.oup.com/mnras/article/494/3/4187/5819470|title=Panchromatic properties of the extreme Fe ii emitter PHL 1092|last=Marinello|first=Murilo|last2=Rodríguez-Ardila|first2=Alberto|last3=Marziani|first3=Paola|last4=Sigut|first4=Aaron|last5=Pradhan|first5=Anil|date=2020-05-21|pages=4187–4202|language=en|work=Monthly Notices of the Royal Astronomical Society|volume=494|doi=10.1093/mnras/staa934|issn=0035-8711|issue=3|access-date=2024-05-10|archive-date=2024-04-02|archive-url=https://web.archive.org/web/20240402071317/https://academic.oup.com/mnras/article/494/3/4187/5819470|url-status=live}}</ref>.

Дослідження квазарів надають інформацію про один з ранніх етапів існування Всесвіту&nbsp;— кінець епохи рейонізації. Спектри найвіддаленіших квазарів (z ≥ 6) містять лінії поглинання, які свідчать про те, що [[Міжзоряне середовище|міжгалактичне середовище]] у ті часи було заповнене нейтральним воднем. У спектрах ближчих квазарів немає ділянок, де домінють лінії поглинання, проте їхні спектри містять лінійчасту структуру, відому як [[ліс Лайман-альфа]]. Це є наслідком того, що міжгалактичне середовище зазнало повторної іонізації, а нейтральний газ існував тільки в невеликих хмарах. Інша цікава особливість квазарів полягає в тому, що вони містять [[Хімічний елемент|хімічні елементи]], важчі від гелію. Це означає, що в проміжку між [[Великий вибух|Великим вибухом]] і найбільш ранніми квазарами, які спостерігаються, в галактиках відбувся спалах [[зореутворення]]&nbsp;— утворення зір найпершого, наразі гіпотетичного, [[Зоряне населення|третього покоління]]<ref>{{Cite news|url=https://iopscience.iop.org/article/10.1086/304548|title=Reionization of the Universe and the Early Production of Metals|last=Gnedin|first=Nickolay Y.|last2=Ostriker|first2=Jeremiah P.|date=1997-09-10|pages=581–598|language=en|work=The Astrophysical Journal|volume=486|doi=10.1086/304548|issn=0004-637X|issue=2|access-date=2024-05-10|archive-date=2024-05-10|archive-url=https://web.archive.org/web/20240510074413/https://iopscience.iop.org/article/10.1086/304548|url-status=live}}</ref>. Світло від цих зір спостерігалося 2005 року на [[Спітцер (космічний телескоп)|космічному телескопі «Спітцер»]], хоча ці спостереження ще потребують підтвердження<ref>{{Cite web|url=http://www.nasa.gov/centers/goddard/news/topstory/2005/universe_objects.html|title=NASA Goddard Space Flight Center: News of light that may be from population III stars|publisher=Nasa.gov|access-date=2011-07-01|archive-date=2011-04-16|archive-url=https://web.archive.org/web/20110416191522/http://www.nasa.gov/centers/goddard/news/topstory/2005/universe_objects.html|url-status=dead}}</ref>.

== Класифікація ==
[[Таксономія]] квазарів включає різні підтипи, що представляють підмножини популяції квазарів з різними властивостями.

=== За інтенсивністю радіовипромінювання ===
* Радіогучні квазари&nbsp;— квазари з потужними [[Релятивістський струмінь|джетами]], які є потужними джерелами [[Радіохвилі|радіовипромінювання]]. Вони складають приблизно 10&nbsp;% від загальної популяції квазарів<ref name="peterson1997">{{Cite book
|title=Active Galactic Nuclei
|last=Peterson
|first=Bradley
|date=1997
|publisher=Cambridge University Press
|isbn=0-521-47911-8
}}</ref><ref name="VUE1">{{ВУЕ|Активні_ядра_галактик}}</ref>. В україномовній літературі також використовують термін «радіоголосні квазари»<ref name="AEC_210">{{А-Е-С|Квазар|210|k1}}</ref>.
* Радіотихі квазари&nbsp;— квазари, у яких відсутні потужні струмені, та з відносно слабшим радіовипромінюванням порівняно з радіогучними квазарами. Більшість квазарів (близько 90&nbsp;%) є радіотихими<ref name="peterson1997" />.

=== За типом емісійних ліній ===
* Квазари з широкими емісійними лініями (BAL)&nbsp;— це квазари, у спектрах яких спостерігаються широкі [[Спектральна лінія|емісійні лінії]], зміщені [[Ефект Доплера|в бік синього кольору]] відносно системи спокою квазара, що є результатом витікання газу з активного ядра в напрямку до спостерігача. Широкі емісійні лінії спостерігаються приблизно в 10&nbsp;% квазарів. BAL-квазари зазвичай є радіотихими. В [[Ультрафіолетове випромінювання|ультрафіолетових]] спектрах BAL-квазарів можна виявити широкі емісійні лінії іонізованого вуглецю, магнію, кремнію, азоту та інших елементів<ref name="peterson1997" />.
* Квазари зі слабкими емісійними лініями&nbsp;— це квазари, які мають надзвичайно слабкі емісійні лінії в ультрафіолетовому або видимому спектрі<ref>{{Cite journal|last=Diamond-Stanic|first=Aleksandar|displayauthors=etal|date=2009|title=High-redshift SDSS Quasars with Weak Emission Lines|journal=The Astrophysical Journal|volume=699|issue=1|pages=782–799|arxiv=0904.2181|bibcode=2009ApJ...699..782D|doi=10.1088/0004-637X/699/1/782}}</ref>.
* Квазари типу 2&nbsp;— це квазари, в яких [[акреційний диск]] і широкі емісійні лінії сильно затемнені густим газом і [[Космічний пил|пилом]]. Вони є аналогами [[Сейфертівська галактика|сейфертівських галактик]] 2 типу, але з більшою світністю<ref>{{Cite journal|last=Zakamska|first=Nadia|displayauthors=etal|year=2003|title=Candidate Type II Quasars from the Sloan Digital Sky Survey. I. Selection and Optical Properties of a Sample at 0.3 < ''Z'' < 0.83|url=https://archive.org/details/sim_astronomical-journal_2003-11_126_5/page/2125|journal=The Astronomical Journal|volume=126|issue=5|page=2125|arxiv=astro-ph/0309551|bibcode=2003AJ....126.2125Z|doi=10.1086/378610}}</ref>.

=== За характером змінності ===

* Червоні квазари&nbsp;— це квазари з оптичними кольорами ближчими до червоного, ніж у звичайних квазарів, що є результатом помірного пилового міжзоряного поглинання в материнській галактиці квазара. [[Інфрачервоне випромінювання|Інфрачервоні]] дослідження показали, що червоні квазари складають значну частину від загальної популяції квазарів<ref>{{Cite journal|last=Glikman|first=Eilat|displayauthors=et al|date=2007|title=The FIRST-2MASS Red Quasar Survey|journal=The Astrophysical Journal|volume=667|issue=2|page=673|arxiv=0706.3222|bibcode=2007ApJ...667..673G|doi=10.1086/521073}}</ref>.
* [[Оптично активний квазар|Оптично активні квазари]] (OVV)&nbsp;— це радіогучні квазари, у яких релятивістський струмінь спрямований на спостерігача. [[Релятивістський ефект|Релятивістське]] випромінювання струменя призводить до сильної та швидкої зміни яскравості квазара. Квазари OVV також вважаються різновидом [[блазар]]ів<ref>Darling, David. 2004. ''The Universal Book of Astronomy''.</ref><ref>{{Cite news|url=http://iopscience.iop.org/article/10.1086/133630|title=Unified Schemes for Radio-Loud Active Galactic Nuclei|last=Urry|first=C. Megan|last2=Padovani|first2=Paolo|date=1995-09|pages=803|language=en|work=Publications of the Astronomical Society of the Pacific|volume=107|doi=10.1086/133630|issn=0004-6280|access-date=2024-05-10|archive-date=2022-10-22|archive-url=https://web.archive.org/web/20221022192811/https://iopscience.iop.org/article/10.1086/133630|url-status=live}}</ref>.

== Кратні квазари ==
[[Файл:UZC J224030.2+032131.jpg|міні|[[Хрест Ейнштейна]]&nbsp;— чотири зображення від одного квазара.]]
Якщо декілька квазарів розташовані візуально близько один до одного на небі (на відстані декілька [[Кутова секунда|кутових секунд]] або менше), це не гарантує, що вони є гравітаційно пов'язаною системою. Вони можуть бути розділені великою відстанню, тобто бути лише оптично кратними. Подібне явище спостерігається в [[Оптичні пари|оптично подвійних зорях]] (не плутати з [[Подвійні зорі|візуально подвійними зорями]]), коли дві зорі візуально розташовані дуже близько одна до одної, однак насправді гравітаційно не пов'язані. У випадку зір це можна перевірити за допомогою проведення [[Спектроскопія|спектроскопічних спостережень]] та побудови [[Променева швидкість|кривої променевих швидкостей]]<ref>{{Cite book
|title=Double stars
|last=Heintz
|first=Wulff Dieter
|date=1978
|series=Geophysics and astrophysics monographs
|publisher=D. Reidel
|location=Dordrecht Boston London
|isbn=978-90-277-0885-4
}}</ref>. У випадку подвійних та кратних квазарів для підтвердження кратності потрібно визначити їх [[червоний зсув]]. Якщо він однаковий (у межах похибок), ці об'єкти перебувають на однаковій відстані від Землі, тобто, вони розташовані близько один до одного і можуть гравітаційно взаємодіяти<ref name=":3">{{Cite journal|last=Myers, A.|displayauthors=et al|year=2008|title=Quasar Clustering at 25 ''h''<sup>−1</sup> kpc from a Complete Sample of Binaries|journal=[[The Astrophysical Journal]]|volume=678|issue=2|pages=635–646|arxiv=0709.3474|bibcode=2008ApJ...678..635M|doi=10.1086/533491}}</ref>. Якщо така система складається з двох квазарів, їх називають «парою квазарів» або «подвійною системою квазарів»<ref name=":3" />.

Через велику масу галактик (зокрема квазарів) може виникати інше явище&nbsp;— [[Гравітаційна лінза|гравітаційне лінзування]] квазара іншим масивним об'єктом, наприклад, галактикою. Обидва явища&nbsp;— і лінзування, і подвійність&nbsp;— є нечастими для квазарів, оскільки для цього потрібно, щоб земний спостерігач, квазар та лінзуючий об'єкт перебували майже на одній прямій (а для подвійних квазарів має майже збігатися третя координата&nbsp;— відстань). Станом на 2023 рік було відомо 436 випадків спостереження пар та лінзування квазарів<ref name=":8"/>.
[[Файл:Quasar HE 1104-1805.jpg|міні|Гравітаційно лінзований квазар HE 1104—1805<ref>{{Cite news|url=http://www.spacetelescope.org/images/heic1116a/|title=Gravitationally lensed quasar HE 1104-1805|work=ESA/Hubble Press Release|accessdate=4 листопада 2011|archive-date=2011-11-07|archive-url=https://web.archive.org/web/20111107175930/http://www.spacetelescope.org/images/heic1116a/|url-status=live}}</ref>]]Першу потрійну систему квазарів знайдено у 2007 році під час спостережень в [[Обсерваторія Кека|обсерваторії Кека]]<ref name=":4" />. Цей об'єкт, позначений як [[LBQS 1429-008]] (також відомий під позначенням QQQ J1432-0106), вперше спостерігали в 1989 році, і на той час було встановлено, що це подвійний квазар. Коли [[астроном]]и виявили третю компоненту, вони підтвердили, що це окремі квазари, а не зображення одного квазара, утворені внаслідок гравітаційного лінзування<ref>{{Cite news|first=Paul|last=Rincon|authorlink1=Paul Rincon|date=2007-01-09|title=Astronomers see first quasar trio|work=BBC News|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/science/nature/6243361.stm|access-date=2024-03-22|archive-date=2019-08-29|archive-url=https://web.archive.org/web/20190829113243/http://news.bbc.co.uk/2/hi/science/nature/6243361.stm|url-status=live}}</ref>. Цей потрійний квазар має червоний зсув ''z'' = 2,076<ref name=":4">{{Cite web|url=http://www.eso.org/gallery/v/ESOPIA/Quasars/phot-02-07.jpg.html|title=Triple quasar QQQ 1429-008|publisher=ESO|archive-url=https://web.archive.org/web/20090208213256/http://eso.org/gallery/v/ESOPIA/Quasars/phot-02-07.jpg.html|archive-date=2009-02-08|url-status=dead|access-date=2009-04-23}}</ref>.  Компоненти розділяє відстань близько 30—50&nbsp;[[Парсек|кілопарсек]] (97 000—160 000 світлових років), яка є типовою для [[взаємодіючі галактики|взаємодіючих галактик]]<ref>{{Cite journal|last=Djorgovski, S. G.|author-link=Stanislav George Djorgovski|last2=Courbin, F.|last3=Meylan, G.|last4=Sluse, D.|last5=Thompson, D.|last6=Mahabal, A.|last7=Glikman, E.|date=2007|title=Discovery of a Probable Physical Triple Quasar|journal=The Astrophysical Journal|volume=662|issue=1|pages=L1–L5|arxiv=astro-ph/0701155|bibcode=2007ApJ...662L...1D|doi=10.1086/519162}}</ref>.  У 2013 році було відкрито другий потрійний квазар [[QQQJ1519+0627|QQQ&nbsp;J1519+0627]], що має червоний зсув ''z'' = 1,51 та відстань між компонентами близько 25&nbsp;кпк (близько 80 000 св.р.)<ref>{{Cite web|url=http://phys.org/news/2013-03-extremely-rare-triple-quasar.html|title=Extremely rare triple quasar found|publisher=phys.org|access-date=2013-03-12|archive-date=2013-07-12|archive-url=https://web.archive.org/web/20130712174406/http://phys.org/news/2013-03-extremely-rare-triple-quasar.html|url-status=live}}</ref><ref>{{Cite journal|last=Farina, E. P.|displayauthors=et al|year=2013|title=Caught in the Act: Discovery of a Physical Quasar Triplet|journal=[[Monthly Notices of the Royal Astronomical Society]]|volume=431|issue=2|pages=1019–1025|arxiv=1302.0849|bibcode=2013MNRAS.431.1019F|doi=10.1093/mnras/stt209}}</ref>.

Першу систему з 4-х квазарів — [[SDSSJ0841+3921]] — відкрили в 2015 році на червоному зміщенні ''z''&nbsp;=&nbsp;2,0412. Вона має загальний розмір близько 200&nbsp;кпк (650 000 св.р.) й оточена велетенською туманністю, у якій маса тільки холодного газу становить близько 10 мільярдів мас Сонця<ref>{{Cite journal|last=Hennawi, J.|displayauthors=et al|year=2015|title=Quasar quartet embedded in giant nebula reveals rare massive structure in distant universe|journal=[[Science (journal)|Science]]|volume=348|issue=6236|pages=779–783|arxiv=1505.03786|bibcode=2015Sci...348..779H|doi=10.1126/science.aaa5397|pmid=25977547}}</ref>. В англомовній літературі такі об'єкти називають «квартетами квазарів» ({{lang-en|quasar quartet}})<ref>{{Cite book
|url=https://thejournalofcosmology.com/ChainClustersRev1.pdf
|title=Formation of Plasma Proto-Galaxies by Turbulent Fragmentation: Quasar Quartet Images of Young Chain-Cluster-Galaxie
|last=Gibson
|first=Carl H.
|year=2014
|publisher=Journal of Cosmology
|volume=24
|pages=12731 - 12739
|language=англійською
|bibcode=2014JCos...2412731G
|access-date=2024-05-10
|archive-date=2024-05-10
|archive-url=https://web.archive.org/web/20240510015507/https://thejournalofcosmology.com/ChainClustersRev1.pdf
|url-status=live
}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://www.nature.com/articles/521263a|title=Quasar quartet in galactic nursery|date=2015-05|pages=263–263|language=en|work=Nature|volume=521|doi=10.1038/521263a|issn=0028-0836|issue=7552|access-date=2024-05-10|archive-date=2024-05-10|archive-url=https://web.archive.org/web/20240510015507/https://www.nature.com/articles/521263a|url-status=live}}</ref>.

== Гравітаційне лінзування ==
Якщо світло від квазара зазнає [[Гравітаційна лінза|гравітаційного лінзування]], воно може утворювати два, три або чотири зображення. Першим відкритим квазаром, для якого спостерігалося це явище, {{Не перекладено|Q0957+561|Q0957+561|en|Twin Quasar}} у 1979 році; він мав два зображення<ref>{{Cite journal|last=Blandford, R. D.|author-link=Roger Blandford|last2=Narayan, R.|date=1992|title=Cosmological applications of gravitational lensing|journal=Annual Review of Astronomy and Astrophysics|volume=30|pages=311–358|bibcode=1992ARA&A..30..311B|doi=10.1146/annurev.aa.30.090192.001523}}</ref>. Цей об'єкт також відомий під назвою «Квазари-близнюки» (англ. Twin Quasar) та «Подвійний квазар» (англ. Double Quasar; це власна назва, об'єкт не має нічого спільного зі справжніми гравітаційно пов'язаними подвійними квазарами)<ref>{{Cite web|url=https://www.spacetelescope.org/images/potw1403a/|title=Seeing double|last=information@eso.org|website=www.spacetelescope.org|language=en|access-date=2024-05-10|archive-date=2019-08-05|archive-url=https://web.archive.org/web/20190805093712/https://www.spacetelescope.org/images/potw1403a/|url-status=live}}</ref>. Прикладом квазара з трьома зображеннями є [[PG1115+08]]<ref>{{Cite journal|last=Henry, J. Patrick|last2=Heasley, J. N.|date=1986-05-08|title=High-resolution imaging from Mauna Kea: the triple quasar in 0.3-arc s seeing|journal=Nature|volume=321|issue=6066|pages=139–142|bibcode=1986Natur.321..139H|doi=10.1038/321139a0}}</ref>. Відомо кілька квазарів із чотирма зображеннями, зокрема [[Хрест Ейнштейна]]<ref>{{Cite news|url=http://adsabs.harvard.edu/cgi-bin/bib_query?1985AJ.....90..691H|title=2237 + 0305 - A new and unusual gravitational lens|last=Huchra|first=J.|last2=Gorenstein|first2=M.|last3=Kent|first3=S.|last4=Shapiro|first4=I.|last5=Smith|first5=G.|last6=Horine|first6=E.|last7=Perley|first7=R.|date=1985-05|pages=691|work=The Astronomical Journal|volume=90|doi=10.1086/113777|access-date=2024-05-10|archive-date=2016-04-15|archive-url=https://web.archive.org/web/20160415092633/http://adsabs.harvard.edu/cgi-bin/bib_query?1985AJ.....90..691H|url-status=live}}</ref> та {{Не перекладено|Квазар Конюшина|Квазар Конюшина|en|Cloverleaf quasar}}<ref>{{Cite news|url=http://www.aanda.org/10.1051/0004-6361:20066839|title=Deconvolution of HST images of the Cloverleaf gravitational lens: Detection of the lensing galaxy and a partial Einstein ring|last=Chantry|first=V.|last2=Magain|first2=P.|date=2007-08|pages=467–473|work=Astronomy & Astrophysics|volume=470|doi=10.1051/0004-6361:20066839|issn=0004-6361|issue=2|access-date=2024-05-10|archive-date=2024-05-29|archive-url=https://web.archive.org/web/20240529125325/https://www.aanda.org/articles/aa/abs/2007/29/aa6839-06/aa6839-06.html|url-status=live}}</ref>.

== Міжнародна небесна система відліку ==
Оскільки квазари надзвичайно далекі (завдяки чому мають майже нульовий [[власний рух]]), відносно яскраві та малі за видимим розміром, їх використано як опорні точки для реалізації [[Міжнародна небесна система координат|Міжнародної небесної системи координат]] ({{lang-en|ICRS}}). <br/>[[Міжнародна небесна опорна система координат|Міжнародна небесна система відліку в радіодіапазоні]] ({{lang-en|ICRF}}) базується на сотнях позагалактичних радіоджерел, переважно квазарів, розподілених на всьому небі<ref>{{Cite web|url=http://aa.usno.navy.mil/faq/docs/ICRS_doc.php|title=ICRS Narrative|publisher=U.S. Naval Observatory Astronomical Applications|archive-url=https://web.archive.org/web/20110709100504/http://aa.usno.navy.mil/faq/docs/ICRS_doc.php|archive-date=2011-07-09|url-status=dead|access-date=2012-06-07}}</ref>. Наприкінці XX-го сторіччя їхні положення виміряно за допомогою [[Радіоінтерферометрія з наддовгою базою|радіоінтерферометрії з наддовгою базою]] з точністю до 0,001[[Кутова секунда|″]], що було на порядки точнішим, ніж найкращі оптичні вимірювання тих часів ([[Фундаментальний каталог|FK5]], 1988)<ref>{{Cite web|url=https://aa.usno.navy.mil/faq/ICRS_doc|title=International Celestial Reference System (ICRS)|website=aa.usno.navy.mil|access-date=2024-05-09|archive-date=2022-08-18|archive-url=https://web.archive.org/web/20220818035255/https://aa.usno.navy.mil/faq/ICRS_doc|url-status=live}}</ref>.

За результатами спостережень більше півмільйона квазарів побудовано реалізації ICRS в оптичному діапазоні (Gaia-CRF2<ref>{{cite journal|author= Gaia Collaboration (F. Mignard et al.)|series=Gaia Data Release 2 |title= The celestial reference frame (Gaia-CRF2) |journal= [[Astronomy and Astrophysics]] |volume=616 |date= August 2018 |at=A14|doi=10.1051/0004-6361/201832916 |date= 10 серпня 2018|arxiv=1804.09377 }}</ref>, Gaia-CRF3<ref>{{cite journal|author=Gaia Collaboration, Klioner, S. A., Lindegren, L., Mignard, F., Hernández, J., Ramos-Lerate, M., Bastian, U., Biermann, M., Bombrun, A., de Torres, A., Gerlach, E., Geyer, R., Hilger, T., Hobbs, D., Lammers, U. L., McMillan, P. J., Steidelmüller, H., Teyssier, D., Raiteri, C. M., ... Zhao, H. |year=2022 |series=Gaia Early Data Release 3 |title=The celestial reference frame (Gaia-CRF3) |journal=[[Astronomy and Astrophysics]] |volume=667| at=Article A148 |doi=10.1051/0004-6361/202243483}}</ref>).

== Див. також ==
* [[Мікроквазар]]и&nbsp;— [[подвійні зорі]], в яких одним із компонентів є масивна [[компактна зоря]] з [[Акреційний диск|акреційним диском]] навколо неї. Для земного спостерігача виглядають подібно до квазарів, за що й отримали свою назву
* [[Хрест Ейнштейна]]
* [[Гамма-спалахи]]

== Література ==

* Загальна теорія відносності: випробування часом: Моногр. / Я.&nbsp;С.&nbsp;Яцків, О.&nbsp;М.&nbsp;Александров, І.&nbsp;Б.&nbsp;Вавилова, В.&nbsp;І.&nbsp;Жданов, Ю.&nbsp;М.&nbsp;Кудря; Голов. астрон. обсерваторія. Цетр дослідж. наук.-техн. потенціалу та історії науки ім. Г.&nbsp;М.&nbsp;Доброва. Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Астрон. обсерваторія.&nbsp;— {{Comment|К.|Київ}}: ГАО НАН України, 2005.&nbsp;— 287 с.&nbsp;— ISBN 966-02-3728-6.&nbsp;— укр.
* [https://dspace.onu.edu.ua/items/e2f5559c-2812-4221-8ac8-7dfe6900b972 Курс загальної астрономії: підручник для студ. вузів] / С.&nbsp;М.&nbsp;Андрієвський, Д.&nbsp;О.&nbsp;Климишин; ОНУ ім. І.&nbsp;І.&nbsp;Мечникова, Прикарпатський нац. ун-т ім. В. Стефаника.&nbsp;— Одеса: Астропринт, 2010.&nbsp;— 475 с. : рис.&nbsp;— ISBN 978—966–318–773–0&nbsp;— укр.
* {{книга
 |автор          = Mauro D'Onofrio, Paola Marziani, Jack W. Sulentic
 |частина        = 
 |заголовок      = Fifty Years of Quasars: From Early Observations and Ideas to Future Research
 |посилання      = https://link.springer.com/book/10.1007/978-3-642-27564-7
 |видання        = 
 |відповідальний = 
 |місце          = 
 |видавництво    = Springer
 |рік            = 2012
 |том            = 
 |сторінки       = 
 |сторінок       = 
 |isbn           = 978-3-642-27564-7
 |ref            = 
}}

== Примітки ==
{{reflist|3}}
{{^}}

{{Галактики}}
{{Чорні діри}}
{{Добра стаття}}

[[Категорія:Квазари|!]]
[[Категорія:Галактики з активними ядрами]]
[[Категорія:Астрономічна термінологія]]