Перегляд вихідного коду сторінки Земля

{{Otheruses|Земля (значення)}}
{{Планета
|назва = Земля
|символ = [[Файл:Earth symbol (black).svg|20px|alt=🜨|Астрономічний символ Землі]]
|фон = #c0c0ff
|зображення = The Blue Marble (remastered).jpg
|підпис = Фотографія Землі, зроблена з [[Аполлон-17|Аполлона-17]]
|центр = Сонце
|епоха = [[J2000.0]]
|апоцентр = 152 098 232&nbsp;км<br />{{nobr|1,01671388 [[астрономічна одиниця|а. о.]]}}
|перицентр = 147 098 290&nbsp;км<br />{{nobr|0,98329134 а. о.}}
|велика піввісь = 149 598 261&nbsp;км<br />{{nobr|1,00000261 а. о.}}
|сер_радіус орбіти = 149 597 890&nbsp;км<br />1,0 а. о.
|ексцентриситет = 0,01671123
|орбітальний період = 365,256363004 днів<br />1,000017421 [[Юліанський рік (астрономія)|рік]]
|середня швидкість = 29,785 км/с
|нахил орбіти = 7,155° до екватора [[Сонце|Сонця]]<br />1,58° до [[незмінна площина|незмінної площини]]
|супутник чого = [[Сонце|Сонця]]
|супутники = [[Місяць (супутник)|Місяць]]
|середній радіус = 6371,3 км
|екват_радіус = 6378,14 км
|полярний радіус = 6356,78 км
|сплюснутість = 0,0033528
|довжина обводу = 40 075,16 км (екватор)<br />40 008,00 км (меридіан)
|площа поверхні = 510 065 700 км²<br />70,8&nbsp;% вода; 29,2&nbsp;% суша 
|об'єм = 1,0832×10<sup>12</sup> км³
|маса = ~5,9722×10<sup>24</sup> [[Кілограм|кг]]<ref name=":Mass">[https://psm7.com/uk/nauka/vcheni-z%ca%bcyasuvaly-vagu-zemli.html Вчені зʼясували вагу Землі. // Автор: Ольга Деркач. 08.04.2024, 19:40]</ref>.
|густина = 5,515 г/см³
|тяжіння на поверхні= 9,766 м/с², або 1 [[g (константа)|g]]
|друга швидкість = 11,186 км/с
|період обертання = 23 год 56 хв 4,1 с
|зоряна доба = 23 год 59 хв 39 с у вересні,<br />24 год 00 хв 30 с у грудні
|нахил осі = 23°26′21″,4119
|альбедо = 0,367
|темп_назва1 = [[Кельвін (одиниця)|Кельвіни]]
|мін_темп_1 = 183,7 K
|сер_темп_1 = 287,2 K
|макс_темп_1 = 331 K
|тиск на поверхні = 101,325 [[Паскаль (одиниця)|кПа]] 1 [[бар (одиниця)|бар]]
|склад атмосфери = 78,08&nbsp;% [[азот]] (N<sub>2</sub>)<br />20,95&nbsp;% [[кисень]] (O<sub>2</sub>)<br />0,93&nbsp;% [[аргон]] <br /> 0,038&nbsp;% [[двоокис вуглецю]]<br />~ 1&nbsp;% [[вода|водяної]] пари (залежить від [[клімат]]у)<ref name=Earth_fact_sheet/>}}
'''Земля́'''&nbsp;— третя від [[Сонце|Сонця]] [[планета]] [[Сонячна система|Сонячної системи]], єдина планета, на якій відоме [[життя]], домівка [[людство|людства]]. Земля належить до [[планети земної групи|планет земної групи]] і є найбільшою з цих планет у Сонячній системі. Земля, як і більшість інших тіл Сонячної системи, утворилася приблизно 4,5 мільярди років тому з газо-пилової хмари.

Земля розташована на відстані {{nobr|~149,6 млн км}} від Сонця та обертається навколо нього, здійснюючи один оберт за [[рік]] (~365,25 дня). Планета обертається навколо власної осі за одну [[Сидеричний період|сидеричну]] [[Доба|добу]] (~23 години 56 хвилин), а нахил її осі обертання обумовлює зміни [[Пора року|пір року]]. Сонячна система разом із Землею розташована в галактиці [[Чумацький Шлях|Чумацький шлях]], в [[Рукав Оріона|рукаві Оріона]], на відстані 28&nbsp;000 [[Світловий рік|світлових років]] від [[Галактичний центр|галактичного центру]]<ref>{{Cite book|url=https://www.cambridge.org/core/product/identifier/9781108873154/type/book|title=The Biological Universe: Life in the Milky Way and Beyond|last=Arthur|first=Wallace|date=2020-09-24|publisher=Cambridge University Press|edition=1|chapter=Beyond the Milky Way|doi=10.1017/9781108873154.023|isbn=978-1-108-87315-4}}</ref>.

Земля наближено являє собою еліпсоїд з середнім радіусом близько 6400&nbsp;км, при цьому різниця між полярним та екваторіальним радіусом складає ~22&nbsp;км. Середня густина Землі найбільша серед усіх планет Сонячної системи. Її тіло [[Планетарна диференціація|диференційоване]] та складається з кількох шарів: [[Внутрішнє ядро Землі|внутрішнього ядра]], [[Зовнішнє ядро|зовнішнього ядра]], [[Мантія Землі|мантії]] та [[Земна кора|кори]]. Кора Землі утворена [[Літосферна плита|літосферними плитами]], що повільно рухаються, утворюючи [[Гірський хребет|гірські хребти]], [[вулкан]]и та спричиняючи [[землетрус]]и. Ядро виробляє [[Магнітне поле Землі|магнітне поле]], що відхиляє руйнівний для живих істот [[сонячний вітер]]. Близько 71&nbsp;% поверхні Землі становлять [[океан]]и, а решту 29&nbsp;% поверхні Землі&nbsp;— [[суходіл]], поділений на 6 великих континентів та безліч островів та півостровів.

Земля має один постійний природний супутник, [[Місяць (супутник)|Місяць]], що обертається на відстані {{nobr|380 000 км}} та має розмір ~1700&nbsp;км, близько чверті радіуса Землі. Місяць завжди повернений до Землі однією стороною через [[Синхронне обертання|припливне захоплення]]. Вплив Місяця проявляється зокрема через [[Припливи та відпливи|припливи й відпливи]], а на проміжках часу в мільйони років він стабілізує положення осі обертання Землі в просторі та поступово сповільнює її обертання навколо осі, збільшуючи тривалість земної доби.

[[Атмосфера Землі|Атмосфера]] Землі складається здебільшого з [[азот]]у та [[Кисень|кисню]], а також невеликої частки інших газів. [[Парникові гази]] в атмосфері, як от [[діоксид вуглецю]], затримують частину енергії Сонця поблизу поверхні. Водяна пара в незначних кількостях присутня в атмосфері та утворює хмари, котрі покривають значну частину планети. [[Клімат]] Землі неоднорідний, тропічні регіони отримують більше сонячної енергії, ніж полярні. Клімат регіону залежить також від висоти над рівнем моря та близькості до океанів. Тепло перерозподіляється завдяки [[Циркуляція атмосфери|циркуляції атмосфери]] та [[Морська течія|морським течіям]].

Землю в контексті людства часто називають [[світ]]ом, вона є предметом дослідження значної кількості [[Науки про Землю|наук про Землю]]. Земля як [[Астрономічний об'єкт|небесне тіло]] підлягає вивченню [[астрономія|астрономією]], будову і склад Землі досліджує [[геологія]], стан [[атмосфера Землі|атмосфери]]&nbsp;— [[метеорологія]], сукупність проявів життя на планеті&nbsp;— [[біологія]]. [[Екологія]] розкриває процеси біосфери, взаємодії між людиною, живими [[організм]]ами та [[довкілля]]м. [[Географія]] дає опис особливостей рельєфу поверхні планети, а також людських поселень та суспільних утворень.

== Назва та символ ==
Українське слово «Земля», як і його відповідники в інших слов'янських мовах, походить від [[Праслов'янська мова|праслов'янського]] ''*zemja'', спорідненого з {{Lang-lt|žẽmė}}, {{Lang-la|humus}} та {{Lang-pie|*g̑hđem-, *g̑hđom-}}, всі з яких також мають значення «земля»<ref>{{Cite web|title=Земля – етимологія|url=https://goroh.pp.ua/Етимологія/земля|website=Горох – українські словники|accessdate=2022-11-07|language=ua}}</ref><ref>{{ЕСУМ|том=2|рік=1985|гасло=земля|сторінки=258}}</ref>. Земля&nbsp;— єдина планета Сонячної системи, чия українська назва не походить із [[Давньогрецька міфологія|давньогрецької]] чи [[Римська міфологія|римської міфології]]<ref>{{Cite web |url=https://universemagazine.com/zvidky-planety-ta-yihni-suputnyky-otrymaly-svoyi-nazvy/ |title=Звідки планети та їхні супутники отримали свої назви? |last=Burlaka |first=Olexandr |date=2024-07-07 |website=universemagazine.com |publisher=Universe Space Tech |language= |access-date=2025-02-13}}</ref>.
[[Файл:Aion_mosaic_Glyptothek_Munich_W504.jpg|міні|Еон, бог вічності, і Мати-земля Теллус (римська Гея) з чотирма дітьми, що уособлюють пори року ([[мозаїка]] в Сентинумі ([[Умбрія]]), датована III століттям нашої ери)]]
Сучасне англійське слово ''Earth'' розвинулося від давньоанглійського іменника ''eorðe'', ''eorþe'', що разом з {{Lang-de|Erde}}, {{Lang-sv|jord}} та іншими германськими відповідниками, походить від {{Lang-x-germ|*ertho}} та, ймовірно, {{Lang-pie|*er-}}<ref>{{Cite web|url=https://www.etymonline.com/word/earth|title=earth – Etymology of earth by etymonline|website=www.etymonline.com|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20250129192630/https://www.etymonline.com/word/earth|archive-date=2025-01-29|access-date=2025-02-12}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.oed.com/dictionary/earth_n1?tl=true&tab=etymology|title=earth, noun<sup>1</sup> – etymology|website=Oxford English Dictionary|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20241002074040/www.oed.com/dictionary/earth_n1|archive-date=2024-10-02}}</ref>. У своєму найдавнішому засвідченні слово ''eorðe'' вже використовувалося для перекладу багатьох значень {{Lang-la|terra}} та {{Lang-gr|γῆ}} (''gē''): Земля, її ґрунт, суходіл, [[Світ|людський світ]] і поверхня світу разом з [[море]]м. Як і у разі з римською Террою/[[Теллус]]ом і грецькою [[Гея|Геєю]], Земля могла бути уособленням богині в германському язичництві<ref>{{cite book |title=Dictionary of Northern Mythology |last=Simek |first=Rudolf |year=2007 |publisher=D.S. Brewer |page=179 |language=en |isbn=978-0-85991-513-7}}</ref>.

Іноді латинська назва «Терра» використовується у науковій літературі, особливо в [[Наукова фантастика|науковій фантастиці]], щоби відрізнити населену людством планету від інших<ref name="Jones 2001">{{Cite book|url=http://www.oxfordmusiconline.com/grovemusic/view/10.1093/gmo/9781561592630.001.0001/omo-9781561592630-e-0000020622|title=Oxford University Press|last=Jones|first=Peter Ward|date=2001|publisher=Oxford University Press|volume=1|language=en|doi=10.1093/gmo/9781561592630.article.20622}}</ref><ref name="Tara. 2013">{{Cite book|url=http://worldcat.org/oclc/1020708687|title=Exploring student experiences in developmental education at a four year higher education institution|last=Tara.|first=Hardee,|date=2013|publisher=California State University, Long Beach|isbn=978-1-303-76554-4|oclc=1020708687}}</ref>. Також від неї походять назви землі в багатьох [[Романські мови|романських мовах]], як {{Lang-es|Tierra}} та {{Lang-fr|Terre}}<ref name="Tara. 2013" />. У поезії подекуди застосовується ім'я «Теллус» як уособлення Землі<ref name="Jones 2001"/>. Від грецького γῆ («земля») походить значна кількість слів, як то [[географія]], [[геологія]] тощо<ref>{{Cite web|url=https://goroh.pp.ua/Етимологія/географія|title=Географія – етимологія|website=Горох – українські словники|language=uk|archive-url=https://web.archive.org/web/20200621203649/https://goroh.pp.ua/Етимологія/географія|archive-date=2020-06-21|access-date=2025-02-13}}</ref>.

Астрономічним знаком Землі є вписаний у коло рівнобедрений хрест, [[Файл:Earth_symbol_(fixed_width).svg|альт=An equilateral cross enclosed in a circle|20x20пкс|🜨]], знаний як [[сонячний хрест]]. Початковим астрономічним символом планети було [[Держава (символ)|королівське яблуко]], [[Файл:Globus_cruciger_(fixed_width).svg|20x20пкс|♁]]<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.5860/choice.36sup-038|title=Symbols.com: encyclopedia of Western signs and ideograms|date=1999-08-01|pages=36Sup–038-36Sup-038|work=Choice Reviews Online|volume=36|doi=10.5860/choice.36sup-038|issn=0009-4978|issue=12|accessdate=2023-01-27}}</ref>.

== Фізичні характеристики ==
=== Топографічні відомості та форма ===
[[Файл:Earth2014shape_SouthAmerica_small.jpg|міні|Топографічний вигляд Землі відносно центру планети (замість рівня моря, як на звичайних топографічних картах)]]
[[Файл:Global_View_of_the_Arctic_and_Antarctic.jpg|міні|У полярних регіонах океан і суходіл Землі здебільшого вкриті льодом, як показано на цьому складеному зображенні льодового покриву над [[Південний океан|Південним океаном]] (сірим кольором) і [[Антарктида|Антарктидою]] (білим кольором).]]
{{Докладніше|Радіус Землі|Кулястість Землі|Геоморфологія}}
Форма Землі майже куляста, планета має середній діаметр в 12&nbsp;742 кілометри, що робить її шостим за розміром тілом Сонячної системи та найбільшою серед [[Планети земної групи|планет земної групи]]. Через обертання Землі її форма випукла навколо екватора і злегка сплощена на полюсах<ref name="NAVD88">{{Cite web|title=Converting GPS Height into NAVD88 Elevation with the GEOID96 Geoid Height Model|url=https://www.ngs.noaa.gov/PUBS_LIB/gislis96.html|website=www.ngs.noaa.gov|accessdate=2023-01-22}}</ref>, внаслідок чого діаметр на екваторі на 43 кілометри більший, ніж на полюсах<ref>{{Cite web|title=archive.ph|url=http://www.ngdc.noaa.gov/mgg/bathymetry/predicted/explore.HTML|website=archive.ph|accessdate=2023-01-22|archive-date=2011-08-11|archive-url=https://web.archive.org/web/20110811221210/http://www.ngdc.noaa.gov/mgg/bathymetry/predicted/explore.HTML}}</ref>. Тож форму Землі можна точніше описати як сплющений [[сфероїд]]<ref>{{Cite web|url=https://gisgeography.com/ellipsoid-oblate-spheroid-earth/|title=Ellipsoid/Spheroid - Our Oblate Spheroid Planet Earth|last=GISGeography|date=2015-01-12|website=GIS Geography|language=en|access-date=2024-12-11}}</ref>. Щоби виміряти місцеві відмінності рельєфу Землі, [[геодезія]] використовує так звану взірцеву Землю у формі [[геоїд]]а. Таку форму можна отримати, якщо знехтувати збуреннями океану, як от припливи та вітри<ref name="US Department of Commerce">{{Cite web |url=https://oceanservice.noaa.gov/facts/geoid.html |title=What is the geoid? |last=US Department of Commerce |first=National Oceanic and Atmospheric Administration |website=oceanservice.noaa.gov |language=EN |accessdate=2023-01-22}}</ref>. В сумі виходить гладка, але нерівномірна під дією гравітації поверхня геоїда, що забезпечує середній рівень моря (MSL) як точки відліку для топографічних вимірювань<ref name="US Department of Commerce" />.

Водночас форма Землі має місцеві топографічні відмінності. Найбільші відхилення, такі як [[Маріанський жолоб]] (який 10&nbsp;925 метрів нижче місцевого рівня моря)<ref>{{cite journal|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S001282521830429X|title=The five deeps: The location and depth of the deepest place in each of the world's oceans|last=Stewart|first=Heather A.|last2=Jamieson|first2=Alan J.|date=2019-10|pages=102896|language=en|work=Earth-Science Reviews|volume=197|doi=10.1016/j.earscirev.2019.102896}}</ref>, скорочують середній радіус Землі на 0,17&nbsp;%, а гора [[Еверест]] (8848 метрів над місцевим рівнем моря) подовжує його на 0,14&nbsp;%<ref>{{Cite web|url=https://billiards.colostate.edu/bd_articles/2013/june13.pdf|title=“Is a Pool Ball Smoother Than the Earth?” ILLUSTRATED PRINCIPLES David Alciatore, PhD (“Dr. Dave”)}}</ref>.

=== Земна гравітація ===
{{Основна|Гравітаційне поле Землі}}
[[Файл:Gravity_anomalies_on_Earth.jpg|міні|Гравітація Землі, виміряна місією [[НАСА|NASA]] GRACE, показує відхилення від теоретичної гравітації ідеалізованої гладенької Землі, так званого земного еліпсоїда. Червоним позначено області, де сила тяжіння дужча за згладжене, стандартне значення, а синя показує місця, де гравітація слабша. ([[:Файл:GRACE globe animation.gif|Анімована версія]])<ref>{{cite web |url=http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA12146 |title=PIA12146: GRACE Global Gravity Animation |last=NASA/JPL/University of Texas Center for Space Research |work=Photojournal |publisher=NASA Jet Propulsion Laboratory |access-date=30 грудня 2013}}</ref>]]
Сила тяжіння Землі, котра позначається '''{{mvar|g}}'''&nbsp;— це загальне прискорення, яке надається об'єктам через сукупний вплив гравітації (від розподілу маси всередині Землі) і відцентрової сили (від обертання Землі)<ref>{{cite book |title=Physical Geodesy |last1=Hofmann-Wellenhof |first1=B. |last2=Moritz |first2=H. |year=2006 |publisher=Springer |edition=2nd |isbn=978-3-211-33544-4 |quote=The total force acting on a body at rest on the Earth’s surface is the resultant of gravitational force and the centrifugal force of the Earth’s rotation and is called gravity. |trans-quote=Сукупна сила, що діє на тіло, яке перебуває у стані спокою на поверхні Землі, є результатом дії сили тяжіння та центробіжної сили обертання Землі, і називається гравітацією.}}</ref>. Це векторна величина, напрямок якої збігається з прямовисом, а сила або величина визначається [[Евклідів простір|нормою]] <math>g=\|\mathit{\mathbf{g}}\|</math>.

В одиницях [[Міжнародна система одиниць (SI)|СІ]] це прискорення виражається в метрах за секунду у квадраті (позначається, м/с² чи м·с<sup>−2</sup>) або еквівалентно в [[ньютон]]ах на кілограм (Н/кг чи Н·кг<sup>−1</sup>). Біля поверхні Землі прискорення сили тяжіння становить ~9,81&nbsp;м/с², і це означає, що без урахування впливу опору [[повітря]], швидкість вільного падіння об'єкта збільшуватиметься приблизно на 9,81 метра за секунду щосекунди. Цю величину іноді неофіційно позначають малою літерою ''{{mvar|g}}'' (натомість, [[гравітаційна стала]] {{mvar|G}} називається великою ''{{mvar|G}}'')<ref name="Gundlach2000">{{cite journal |last=Gundlach |first=Jens H. |last2=Merkowitz |first2=Stephen M. |date=2000-10-02 |title=Measurement of Newton's Constant Using a Torsion Balance with Angular Acceleration Feedback |url=https://www.npl.washington.edu/eotwash/sites/sand.npl.washington.edu.eotwash/files/documents/prl85-2869.pdf |language=en |volume=85 |issue=14 |pages=2869–2872 |doi=10.1103/PhysRevLett.85.2869 |issn=0031-9007 |work=Physical Review Letters}}</ref>.

Точна сила земного тяжіння залежить від місця розташування. Номінальне «середнє» значення на поверхні Землі, знане як стандартна гравітація, за визначенням становить 9,80665&nbsp;м/с²<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.6028/nist.sp.811e2008|title=Guide for the use of the International System of Units (SI)|last=Thompson|first=E Ambler|last2=Thompson|first2=E Ambler|last3=Taylor|first3=Barry N|date=2008|accessdate=2023-01-23}}</ref>. Ця величина позначається по-різному, як от {{mvar|g}}<sub>n</sub>, {{mvar|g}}<sub>e</sub> (хоча це інколи означає нормальне екваторіальне значення на Землі, 9,78033 м/с²), {{mvar|g}}<sub>0</sub> або просто {{mvar|g}} (яке також застосовується для змінної місцевої величини)<ref name="Gundlach2000" />.

[[Сфера Гілла]], або інакше куля гравітаційного впливу Землі, має радіус приблизно 1,5 мільйона&nbsp;км. Це найбільша відстань, на якій гравітаційний вплив Землі є дужчим, ніж від більш далекого Сонця та сусідніх планет. Тіла повинні обертатися навколо Землі в межах цієї відстані, інакше вони можуть стати незв'язаними з планетою через гравітаційні збурення Сонця<ref>{{Cite book |url=http://dx.doi.org/10.1007/978-1-4419-1684-6_6 |title=Detecting Extrasolar Earth-like Planets |last=Vázquez |first=M. |last2=Pallé |first2=E. |last3=Rodríguez |first3=P. Montañés |date=2010 |series=Astronomy and Astrophysics Library |publisher=Springer New York |location=New York, NY |pages=251–287 |isbn=978-1-4419-1683-9}}</ref>.

== Земля у Сонячній системі ==
[[Файл:Rotating_earth_(large).gif|міні|Обертання Землі навколо осі]]
Земля&nbsp;— відкрита система в космосі, вона постійно взаємодіє з навколишнім космічним середовищем: отримує енергію від Сонця, випромінює тепло. На планету безупинно потрапляють [[метеор]]и, [[космічний пил]], зрідка [[метеорит]]и та [[комета|комети]]<ref name="Подобєдов">{{ref-ru}} Подобєдов Н.&nbsp;С.&nbsp;Общая физическая география и геоморфология.&nbsp;— М.: Недра, 1974. С. 312.</ref>. Планета повсякчас перебуває під впливом [[Сонячний вітер|сонячного вітру]] (потік іонізованих атомів водню та гелію у пропорції 9 до 1, що зі швидкістю 350—450&nbsp;км/с врізаються в [[магнітосфера|магнітосферу]]), та [[Космічні промені|космічного випромінювання]] (потік високоенергетичних ядер водню)<ref name="Подобєдов" />. Земля неспинно [[Гравітація|гравітаційно]] взаємодіє з Місяцем та Сонцем (і набагато меншою мірою з іншими планетами Сонячної планети), що обумовлює припливні явища.

=== Орбіта та обертання ===
{{Основна|Обертання Землі}}
Земля робить один оберт навколо Сонця за кожні 365,256 [[Доба|дня]], що відповідає одному [[Рік|року]] (365 діб 6 годин 9 хвилин 9 секунд). Для зручності вимірюють три роки поспіль по 365 діб кожен, а до кожного четвертого року, [[Високосний рік|високосного]], додають 1 добу. Через те, що рік становить не рівно 365,25 доби, номери років, які діляться на 100, але не діляться на 400, не є високосними. Середня відстань від Землі до Сонця становить 150&nbsp;млн км. Орбітальна швидкість планети становить у середньому 29,78&nbsp;км/с<ref name="Earth_fact_sheet" />.

Повний оберт навколо своєї осі планета здійснює за добу&nbsp;— 23 години 56 хвилин 4 секунди. З цим рухом пов'язані декілька наслідків<ref>{{Cite web |url=https://www.ncesc.com/geographic-pedia/how-long-is-1-day-exactly/ |title=How long is 1 day exactly? |last=Whitman |first=Darin |date=2024-06-24 |website=Geographic Pedia |language=en |access-date=2024-12-16}}</ref>:

* під дією [[Гравітація|сил тяжіння]] та [[Відцентрова сила|відцентрової сили]] Земля стає опуклою поблизу [[екватор]]а та сплющеною біля полюсів<ref name="NAVD88" />;
* відбувається зміна дня і ночі;
* утворюється оборотна сила, або [[сила Коріоліса]], завдяки чому всі потоки (водні чи повітряні) в північній півкулі, що рухаються з півночі на південь, відхиляються від свого напрямку праворуч<ref>{{Cite web |url=https://www.britannica.com/science/Coriolis-force |title=Coriolis force – Description, Examples, & Facts – Britannica |website=www.britannica.com |language=en |access-date=2024-12-16}}</ref>.

[[Файл:Ecliptic_plane_3d_view.gif|міні|Анімована 3D-модель екліптики з чотирма планетами земної групи]]

=== Нахил осі обертання і сезони ===
{{Основна|Нахил осі обертання}}
Кут нахилу [[Земна вісь|осі Землі]] до площини орбіти постійно становить ~23,5°, з віссю її орбіти, завжди спрямованої в бік [[Полюс світу|полюсів]].<ref>{{Cite web |url=https://askabiologist.asu.edu/explore/switching-seasons |title=The Reason Earth Has Seasons – Ask A Biologist |website=askabiologist.asu.edu |access-date=2024-12-16}}</ref>. Нахил осі суттєво впливає на нерівномірний розподіл сонячного проміння земною поверхнею. Це обумовлює почергову зміну [[Пора року|пір року]]<ref>{{Cite web |url=https://spaceplace.nasa.gov/seasons/en/ |title=What Causes the Seasons? – NASA Space Place – NASA Science for Kids |website=spaceplace.nasa.gov |access-date=2024-12-16}}</ref>.

Через нахил осі Землі кількість сонячного світла, що досягає будь-якої точки на поверхні, змінюється протягом року. Це викликає сезонну зміну клімату: літо в Північній півкулі настає, коли [[тропік Рака]] звернений до Сонця, а в Південній півкулі, коли [[тропік Козорога]] звернений до Сонця. У кожному випадку зима настає одночасно в протилежній півкулі.

Згідно з астрономічною домовленістю, чотири пори року можна визначити за допомогою [[Сонцестояння|сонцестоянь]] і [[рівнодення]], коли вісь обертання Землі вирівняна з її орбітальною віссю. У Північній півкулі зимове сонцестояння відбувається приблизно 21 грудня; літнє сонцестояння припадає на 21 червня, весняне рівнодення&nbsp;— близько 20 березня, а осіннє рівнодення&nbsp;— приблизно 22 або 23 вересня. У Південній півкулі ситуація зворотна: літнє і зимове сонцестояння мають дати один одного з Північної півкулі, і дати весняного та осіннього рівнодень відповідно<ref name="bromberg2008">{{cite web |url=http://www.sym454.org/seasons/ |title=The Lengths of the Seasons (on Earth) |last1=Bromberg |first1=Irv |date=1 травня 2008 |website=Sym545 |publisher=[[University of Toronto]] |language=en |archive-url=https://web.archive.org/web/20081218221421/http://www.sym454.org/seasons/ |archive-date=18 грудня 2008 |url-status=dead |access-date=8 листопада 2008}}</ref>.

Влітку день триває довше, а Сонце видно вище в небі. Взимку клімат стає прохолоднішим, а дні коротшими<ref>{{cite book |title=Climatology |last1=Rohli |first1=Robert. V. |last2=Vega |first2=Anthony J. |year=2018 |publisher=Jones & Bartlett Learning |edition=fourth |pages=291–292 |language=en |isbn=978-1-284-12656-3}}</ref>. Вище [[Північне полярне коло|північного полярного кола]] і нижче [[Південне полярне коло|південного]] денне світло взагалі відсутнє протягом частини року, що викликає [[Полярна ніч|полярну ніч]], і ця ніч триває кілька місяців на самих полюсах. У цих же широтах також спостерігається [[полярний день]], коли сонце залишається видимим весь день<ref>{{cite book |url=http://nwtresearch.com/sites/default/files/the-polar-night.pdf |title=The Polar Night |last=Burn |first=Chris |date=March 1996 |publisher=The Aurora Research Institute |language=en |archive-url=https://web.archive.org/web/20230806150129/https://nwtresearch.com/sites/default/files/the-polar-night.pdf |archive-date=6 серпня 2023 |url-status=live |access-date=28 вересня 2015}}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.antarctica.gov.au/about-antarctica/weather-and-climate/weather/sunlight-hours/ |title=Sunlight Hours |date=24 червня 2020 |work=Australian Antarctic Programme |language=en |archive-url=https://web.archive.org/web/20201022025038/https://www.antarctica.gov.au/about-antarctica/weather-and-climate/weather/sunlight-hours/ |archive-date=22 жовтня 2020 |url-status=live |access-date=13 жовтня 2020}}</ref>.

Кут нахилу осі Землі відносно стабільний протягом тривалих проміжків часу. Його осьовий нахил піддається [[Нутація|нутації]], незначому, нерегулярному руху з основним періодом 18,6 року<ref name="lin2006">{{cite web |url=http://www.ifa.hawaii.edu/users/lin/ast110-6/applets/precession_of_moon_orbit.htm |title=Animation of precession of moon orbit |last1=Lin |first1=Haosheng |year=2006 |work=Survey of Astronomy AST110-6 |publisher=University of Hawaii at Manoa |language=en |archive-url=https://web.archive.org/web/20101231083800/http://www.ifa.hawaii.edu/users/lin/ast110-6/applets/precession_of_moon_orbit.htm |archive-date=31 грудня 2010 |url-status=live |access-date=10 вересня 2010}}</ref>. Орієнтація земної осі також змінюється з часом, [[Випередження рівнодення|роблячи]] повне коло протягом кожного 25&nbsp;800-річного циклу. Ця [[прецесія]] є причиною різниці між [[Зоряний рік|сидеричним роком]] і [[Тропічний рік|тропічним роком]]. Обидва ці рухи викликані різним тяжінням Сонця і Місяця на екваторі Землі. Полюси також зміщуються на кілька метрів по поверхні Землі. Цей {{Link-interwiki|Полярний рух|Q=Q2167025|text=полярний рух}} має кілька циклічних компонентів, які в сукупності називаються {{Не перекладено|Квазіперіодичний рух|квазіперіодичним рухом|en|Quasiperiodic motion}}. Крім річної складової цього руху, існує 14-місячний цикл, який називається [[Чандлерівський рух|чандлерівським рухом]]. Швидкість обертання Землі також змінюється в явищі, відомому як варіація тривалості доби<ref name="fisher19960205">{{cite web |url=http://www.cv.nrao.edu/~rfisher/Ephemerides/earth_rot.html |title=Earth Rotation and Equatorial Coordinates |last1=Fisher |first1=Rick |date=5 лютого 1996 |publisher=National Radio Astronomy Observatory |language=en |archive-url=https://web.archive.org/web/20110818022004/http://www.cv.nrao.edu/~rfisher/Ephemerides/earth_rot.html |archive-date=18 серпня 2011 |url-status=dead |access-date=21 березня 2007}}</ref>.

Річна орбіта Землі еліптична, а не кругова, її найближче наближення до Сонця називається [[Перигелій|перигелієм]]. У наш час перигелій Землі настає приблизно 3 січня, а її [[афелій]]&nbsp;— близько 4 липня. Ці дати зміщуються з часом через прецесію та зміни орбіти, останні з яких слідує циклічним моделям, відомим як [[цикли Міланковича]]. Щорічна зміна відстані Земля&nbsp;— Сонце викликає збільшення приблизно на 6,8&nbsp;% сонячної енергії, що досягає Землі в перигелії щодо афелію. Оскільки Південна півкуля нахилена до Сонця приблизно в той же час, коли Земля досягає найбільшого зближення з Сонцем, Південна півкуля отримує від Сонця трохи більше енергії, ніж північна протягом року. Цей ефект набагато менш значний, ніж повна зміна енергії через нахил осі, і більша частина надлишкової енергії поглинається більшою часткою води в Південній півкулі<ref>{{cite web |url=http://ocp.ldeo.columbia.edu/res/div/ocp/pub/seager/Kang_Seager_subm.pdf |title=Croll Revisited: Why is the Northern Hemisphere Warmer than the Southern Hemisphere? |last1=Kang |first1=Sarah M. |last2=Seager |first2=Richard |work=Columbia University |location=New York |language=en |archive-url=https://web.archive.org/web/20210907195739/http://ocp.ldeo.columbia.edu/res/div/ocp/pub/seager/Kang_Seager_subm.pdf |archive-date=7 вересня 2021 |url-status=live |access-date=27 жовтня 2020}}</ref>.

== Внутрішня будова ==
{{Основна|Науки про Землю}}

=== Хімічний склад ===
{{Основна|Геохімія}}

{| class="wikitable" style="float: right; clear: right; margin-left: 2em;"
|+ Хімічний склад земної кори
! rowspan="2" |Речовина
! rowspan="2" |Формула
! colspan="2" |Вміст
|-
! style="font-size: smaller;" |Континентальна
! style="font-size: smaller;" |Океанічна
|-
|[[Діоксид кремнію]]
| style="text-align: center;" |SiO<sub>2</sub>
| style="text-align: right;" |60,2&nbsp;%
| style="text-align: right;" |48,6&nbsp;%
|-
|[[Оксид алюмінію]]
| style="text-align: center;" |Al<sub>2</sub>O<sub>3</sub>
| style="text-align: right;" |15,2&nbsp;%
| style="text-align: right;" |16,5&nbsp;%
|-
|[[Оксид кальцію]]
| style="text-align: center;" |CaO
| style="text-align: right;" |5,5&nbsp;%
| style="text-align: right;" |12,3&nbsp;%
|-
|[[Оксид магнію]]
| style="text-align: center;" |MgO
| style="text-align: right;" |3,1&nbsp;%
| style="text-align: right;" |6,8&nbsp;%
|-
|[[Оксид заліза(II)|Монооксид заліза]]
| style="text-align: center;" |FeO
| style="text-align: right;" |3,8&nbsp;%
| style="text-align: right;" |6,2&nbsp;%
|-
|[[Оксид натрію]]
| style="text-align: center;" |Na<sub>2</sub>O
| style="text-align: right;" |3,0&nbsp;%
| style="text-align: right;" |2,6&nbsp;%
|-
|[[Оксид калію]]
| style="text-align: center;" |K<sub>2</sub>O
| style="text-align: right;" |2,8&nbsp;%
| style="text-align: right;" |0,4&nbsp;%
|-
|[[Оксид заліза(III)]]
| style="text-align: center;" |Fe<sub>2</sub>O<sub>3</sub>
| style="text-align: right;" |2,5&nbsp;%
| style="text-align: right;" |2,3&nbsp;%
|-
|[[Вода]]
| style="text-align: center;" |H<sub>2</sub>O
| style="text-align: right;" |1,4&nbsp;%
| style="text-align: right;" |1,1&nbsp;%
|-
|[[Діоксид вуглецю]]
| style="text-align: center;" |CO<sub>2</sub>
| style="text-align: right;" |1,2&nbsp;%
| style="text-align: right;" |1,4&nbsp;%
|-
|[[Оксид титану(IV)]]
| style="text-align: center;" |TiO<sub>2</sub>
| style="text-align: right;" |0,7&nbsp;%
| style="text-align: right;" |1,4&nbsp;%
|-
|[[Оксид фосфору(V)]]
| style="text-align: center;" |P<sub>2</sub>O<sub>5</sub>
| style="text-align: right;" |0,2&nbsp;%
| style="text-align: right;" |0,3&nbsp;%
|-
! colspan="2" |Усього
! style="text-align: right;" |99,6&nbsp;%
! style="text-align: right;" " |99,9&nbsp;%
|}
Маса Землі становить приблизно 5,9722×10<sup>24</sup>&nbsp;кг<ref name=":Mass" />. Вона складається переважно із [[Залізо|заліза]] (32,1&nbsp;%), [[Кисень|кисню]] (30,1&nbsp;%), [[Кремній|кремнію]] (15,1&nbsp;%), [[Магній|магнію]] (13,9&nbsp;%), [[Сірка|сірки]] (2,9&nbsp;%), [[Нікель|нікелю]] (1,8&nbsp;%), [[Кальцій|кальцію]] (1,5&nbsp;%) і [[Алюміній|алюмінію]] (1,4&nbsp;%), решту&nbsp;— 1,2&nbsp;% становлять слідові кількості інших хімічних елементів. Вважається, що через масову сегрегацію, область ядра здебільшого складається із заліза (88,8&nbsp;%), з меншою кількістю нікелю (5,8&nbsp;%), сірки (4,5&nbsp;%) і нижче 1&nbsp;% мікроелементів<ref>{{Cite web |url=https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC350422/ |title=Chemical composition of Earth, Venus, and Mercury |last=Morgan |first=John W |last2=Anders |first2=Edward}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/0009254194001404|title=The composition of the Earth|last=McDonough|first=W. F.|last2=Sun|first2=S. -s.|date=1995-03-01|pages=223–253|work=Chemical Geology|volume=120|doi=10.1016/0009-2541(94)00140-4|issn=0009-2541|issue=3|access-date=2024-12-13}}</ref>.

Найпоширенішими компонентами породи земної кори є майже всі [[оксиди]]: [[хлор]], сірка та [[фтор]] є важливими винятками з цього, і їх загальна кількість у будь-якій породі зазвичай, набагато менше 1&nbsp;%. Понад 99&nbsp;% земної кори складається з 11 оксидів, переважно [[Діоксид кремнію|кремнезему]], [[Оксид алюмінію|оксиду алюмінію]], [[Оксид заліза(II,III)|оксидів заліза]], [[Оксид кальцію|вапна]], [[Оксид магнію|магнію]], [[Оксид калію|калію]] та [[Оксид натрію|натрію]]<ref>{{Cite book |url=https://www.worldcat.org/oclc/7523842 |title=The inaccessible earth |last=Mussett |first=A. E. |date=1981 |publisher=Allen & Unwin |location=London |isbn=0-04-550027-4 |oclc=7523842}}</ref><ref>{{Cite web |url=https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC350422/ |title=Chemical composition of Earth, Venus, and Mercury |date=1980 Dec}}</ref>.

==== Природні ресурси ====
{{Основна|Природні ресурси}}
Земля надає природні ресурси, які можуть добуватися та застосовуватися людьми для різних цілей<ref>{{Cite book |url=http://dx.doi.org/10.30875/fe257b51-fr |title=Les ressources naturelles: Définitions, structure des échanges et mondialisation |date=2010-06-17 |series=Rapport sur le Commerce Mondial |publisher=WTO |pages=44–71 |isbn=978-92-870-4340-5}}</ref>.

[[Файл:Oil_well.jpg|міні|Видобуток нафти, [[Техас]]]]
Розрізняють [[відновлювані ресурси]], які можуть бути заповнені за короткий проміжок часу, в межах існування окремої людини, та невідновлювані природні запаси, коли стрімкість їхнього споживання, навпаки, значно перевищує швидкість їхнього створення<ref>{{Cite web |url=https://www.eea.europa.eu/publications/92-826-5409-5/page013new.html |title=13. Exploitation of Natural Resources — European Environment Agency |website=www.eea.europa.eu |language=en |accessdate=2023-01-29}}</ref>. Серед останніх, особливо вирізняються викопні види палива, для утворення яких потрібні мільйони років. Значні кількості цих копалин, можуть бути отримані із земної кори, як от вугілля, нафта, [[природний газ]] або гідрати метану<ref>{{Cite web |url=https://sciencing.com/how-are-fossil-fuels-extracted-from-the-ground-12227026.html |title=How Are Fossil Fuels Extracted From the Ground? |website=Sciencing |language=en |accessdate=2023-01-29}}</ref>. Руди також утворюються в земній корі та складаються з різних хімічних елементів, корисних людям для виробництва, наприклад металу<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.3406/sgeol.1966.1311|title=Sur l'origine des minéraux micacés des altérations latéritiques. Diagenèse régressive -Minéraux en transit|last=Lelong|first=F.|last2=Millot|first2=Georges|date=1966|pages=271–286|work=Bulletin du Service de la carte géologique d'Alsace et de Lorraine|volume=19|doi=10.3406/sgeol.1966.1311|issn=0037-2560|issue=3|accessdate=2023-01-29}}</ref><ref>{{Cite book |url=http://dx.doi.org/10.3917/puf.pauga.2020.01.0169 |title=16. Comment se forment les goûts culturels aujourd’hui ? |last=Coulangeon |first=Philippe |date=2020-10-07 |series=50 questions de sociologie |publisher=Presses Universitaires de France |pages=169–176}}</ref>. Ці ресурси використовують для виробництва енергії та в якості сировини для хімічної промисловості. Відновлювальними джерелами енергії є, наприклад, сонячна енергія та [[Вітроенергетика|енергія вітру]], адже вони не є вичерпними<ref>{{Cite book |url=http://worldcat.org/oclc/847362496 |title=Le commerce des ressources naturelles. |last=Organization. |first=World Trade |date=2010 |publisher=OMC |isbn=978-92-870-3709-1 |oclc=847362496}}</ref>.

Земна біосфера виробляє безліч потрібних людині запасів, наприклад харчові продукти, [[паливо]], ліки, кисень, і навіть забезпечує переробку багатьох органічних відходів<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.51257/f-1507|title=Le planificateur, un acteur majeur de l’équipe de management du projet|last=MINY|first=Martine|date=2015-07|work=Métier : responsable bureau d’étude/conception|doi=10.51257/f-1507|accessdate=2023-01-29}}</ref>. Наземні екосистеми залежать від орних земель і прісної води, тоді як морські екосистеми засновані на поживних речовинах, розчинених у морській воді<ref>{{Cite news|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.1080679|title=Resources of the Sea Floor|last=Rona|first=Peter A.|date=2003-01-31|pages=673–674|language=en|work=Science|volume=299|doi=10.1126/science.1080679|issn=0036-8075|issue=5607|accessdate=2023-01-29}}</ref>.

У звіті ООН за 2019 рік передбачається, що використання природних ресурсів збільшиться на 110&nbsp;% у проміжок з 2015 по 2060 рік<ref>{{Cite web |url=https://www.weforum.org/stories/2024/03/sustainable-resource-consumption-urgent-un/ |title=Our resources are running out. These charts show how urgently action is needed |date=2 березня 2024 |website=World Economic Forum}}</ref>.

=== Внутрішня структура ===
{{Докладніше|Будова Землі}}
[[Внутрішнє ядро Землі|Внутрішнє ядро]] із радіусом близько 1221&nbsp;км вкрите [[Зовнішнє ядро|зовнішнім ядром]], товщина якого дорівнює 2300&nbsp;км. У складі [[Ядро Землі|ядра]] переважає залізо та нікель. Його вкриває шар [[Мантія Землі|мантії]]&nbsp;— розжареної в'язкої кам'янистої речовини, товщина мантії складає ~2900&nbsp;км<ref name="Earth-Facts-NASA">{{Cite web |url=https://science.nasa.gov/earth/facts |title=Facts About Earth |website=NASA Science |language=en |access-date=2024-12-19}}</ref>. Її вкриває шар [[Земна кора|кори]] завтовшки 30&nbsp;км, що складається переважно з твердих порід та мінералів<ref name="Earth-Facts-NASA" /><ref>{{Cite web |url=https://education.nationalgeographic.org/resource/crust/ |title=Crust |website=education.nationalgeographic.org |language=en |access-date=2024-12-19}}</ref> та відділений від мантії [[Поверхня Мохоровичича|поверхнею Мохоровичича]]<ref>{{Cite book |url=https://books.google.com.ua/books?id=rhkgwEvrVe8C&pg=PA122&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false |title=Geological Science |last=McLeish |first=Andrew |date=1992 |publisher=Nelson Thornes |language=en |isbn=978-0-17-448221-5}}</ref>.

У XIX столітті стрімко відкривалися нові хімічні елементи, і були винайдені [[спектроскоп]]и, які могли оцінювати елементи за світлом. [[Спектроскопія]] сонячного світла припустила, що Сонце може містити невідомий елемент, гелій, але 1895 року [[Вільям Ремзі]] виявив новий елемент в урановій руді та розпізнав його також як гелій. Цей висновок поклав край теорії п'ятого елемента ([[Ефір (міфологія)|ефіру]]) з часів [[Арістотель|Арістотеля]] та довів, що Земля й Сонце зроблені з однієї матерії<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.5362/jshet.57.2_134|title=中矢俊博『天才経済学者たちの闘いの歴史――経済学史入門』同文舘出版，2014年，142頁／武田信照『近代経済思想再考――経済学史点描』ロゴス，2013年，214頁／小畑二郎『経済学の歴史』慶應義塾大学出版会，2014年，316頁|last=Ishii|first=Nobuyuki|date=2016|pages=134–135|work=The History of Economic Thought|volume=57|doi=10.5362/jshet.57.2_134|issn=1880-3164|issue=2|accessdate=2023-01-31}}</ref>.
[[Файл:Earth poster uk.svg|thumb|Будова Землі]]
[[Файл:Earth-crust-cutaway-english uk.svg|thumb|Переріз Землі від [[Земне ядро|ядра]] до [[Екзосфера|екзосфери]]]]

=== Теплові процеси ===
[[Файл:Breakdown_of_the_incoming_solar_energy.svg|альт=|міні|Розсіювання сонячної енергії під час її проходження крізь атмосферу, де вона частково поглинається й остаточно відбивається поверхнею (пустелі, снігові простори, моря) до космосу. Значення виражено в [[Ват|Петаватах]].]]
Між Землею та навколишнім середовищем постійно відбувається енергомасообмін. Планета повсякчас отримує великий обсяг енергії від Сонця через [[Сонячна енергія|випромінювання]], водночас частину цього енергетичного потоку вона віддає в космос у вигляді як віддзеркаленого випромінювання ([[альбедо]] земної поверхні, хмар), так і [[Теплова енергія|теплової енергії]]<ref name="Подобєдов" />.

У верхні шари атмосфери Землі постійно надходить 174 [[Префікси одиниць вимірювання|P]][[Ват|W]] (петават) сонячного випромінювання ([[Інсоляція|інсоляції]])<ref name="Smil 1991">Smil (1991), p. 240</ref>. Близько 30&nbsp;% сонячного проміння відбивається хмарами, атмосферою, снігом, льодом, піщаними пустелями та дахами будинків, а інші 70&nbsp;% поглинаються землею, океаном та атмосферою<ref>{{Cite web |url=https://earthobservatory.nasa.gov/features/SORCE/sorce_02.php |title=Solar Radiation and Climate Experiment (SORCE) Fact Sheet |date=2003-01-21 |website=earthobservatory.nasa.gov |language=en |access-date=2024-12-21}}</ref>.

Атмосфера не лише зменшує кількість сонячної енергії, що досягає поверхні Землі, але і [[Дифузія|дифузує]] ~20&nbsp;% з того що надходить, та відсіює частину його спектру. Після проходження атмосфери близько половини опромінення перебуває у видимій частині [[спектр]]у. Друга половина, переважно належить до інфрачервоної частини спектра. Тільки незначна частина цієї інсоляції припадає на [[ультрафіолетове випромінювання]]<ref>{{Cite web |url=http://geology.lnu.edu.ua/phis_geo/fourman/E-books-FVV/Interactive%20books/Meteorology/Meteo-climat/Meteo-insolation.htm |title=Радіаційний та світловий режим |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131012012949/http://geology.lnu.edu.ua/phis_geo/fourman/E-books-FVV/Interactive%20books/Meteorology/Meteo-climat/Meteo-insolation.htm |archivedate=12 жовтня 2013 |deadurl=yes |accessdate=9 березня 2016}}</ref><ref>{{cite web |url=http://www.grida.no/climate/ipcc_tar/wg1/041.htm#121 |title=Natural Forcing of the Climate System |publisher=Intergovernmental Panel on Climate Change |archiveurl=https://web.archive.org/web/20070929100134/http://www.grida.no/climate/ipcc_tar/wg1/041.htm#121 |archivedate=2007-09-29 |deadurl=yes |accessdate=2007-09-29}}</ref>.

Сонячне випромінювання поглинається поверхнею суходолу, океанами та атмосферою. [[Абсорбція]] сонячної енергії через [[Конвекція|атмосферну конвекцію]], [[випаровування]] і [[Конденсація|конденсацію]] водяної пари є рушійною силою [[Кругообіг води|колообігу води]] та керує вітрами. Сонячне проміння увібране океаном та [[Суходіл|суходолом]], підтримує середню [[Температура|температуру]] на поверхні Землі що нині (2000-ті) становить 14&nbsp;°C<ref>{{cite web |url=http://www.ipcc.ch/pdf/assessment-report/ar4/wg1/ar4-wg1-chapter1.pdf |title=Historical Overview of Climate Change Science |author=Somerville, Richard |publisher=Intergovernmental Panel on Climate Change |format=PDF |archive-url=https://web.archive.org/web/20181126204443/http://www.ipcc.ch/pdf/assessment-report/ar4/wg1/ar4-wg1-chapter1.pdf |archive-date=2018-11-26 |accessdate=2007-09-29}}</ref>. Завдяки [[фотосинтез]]у рослин сонячна енергія може перетворюватись на хімічну, котра зберігається у вигляді їжі, деревини та [[Біомаса|біомаси]], яка зрештою перетворюється на викопне паливо<ref>{{cite web |url=http://photoscience.la.asu.edu/photosyn/education/photointro.html |title=An Introduction to Photosynthesis and Its Applications |author=Vermass, Wim |publisher=Arizona State University |archiveurl=https://web.archive.org/web/19981203020943/http://photoscience.la.asu.edu/photosyn/education/photointro.html |archivedate=1998-12-03 |deadurl=yes |accessdate=2007-09-29}}</ref>.

=== Магнітне поле ===
{{Основна|Магнітне поле Землі}}
[[Файл:Magnetosphere_Levels-en.svg|міні|Рисунок, що показує [[Силова лінія|силові лінії]] магнітного поля магнітосфери Землі. Під дією [[Сонячний вітер|сонячного вітру]] лінії зміщуються назад в протисонячному напрямку]]
Основна частина магнітного поля Землі виробляється в ядрі, місці [[Динамо-машина|динамо]]-процесу, який перетворює кінетичну енергію термічної та композиційної [[Конвекція|конвекції]], на енергію [[Електричне поле|електричного]] та магнітного полів. Поле простягається назовні від ядра, крізь [[Мантія Землі|мантію]] і до поверхні Землі, де воно є наближено [[Диполь|диполем]]. Полюси диполя розташовані близько до географічних полюсів Землі. На екваторі магнітного поля, [[напруженість магнітного поля]] на поверхні становить 3,05 × 10<sup>−5</sup> [[Тесла (одиниця вимірювання)|Тл]], з [[Магнітний момент|магнітним моментом]] 7,79 × 10<sup>22</sup> Ам² в епоху 2000-х років, зменшуючись майже на 6&nbsp;% за століття (хоча він все ще залишається дужчим ніж у середньому за довгий час)<ref>{{Cite web |url=https://pages.jh.edu/polson1/pdfs/ChangesinEarthsDipole.pdf |title=Changes in earth’s dipole |last=Peter Olson & Hagay Amit}}</ref>. [[Конвекція|Конвекційні]] рухи в ядрі не мають сталої траєкторії; магнітні полюси мимовільно рухаються і час від часу змінюють напрямок. Це спричинює вікові зміни основного поля та його перевертання з непостійними проміжками часу, у середньому кілька разів на мільйон років. Остання зміна сталася ~700&nbsp;000 років тому<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.2172/5119763|title=Realistic modeling and performance prediction of MHD generator channels. Progress reports for the period 16 October 1971--15 February 1973. [Coal-fired MHD generators]|date=1972-02-16|accessdate=2023-01-25}}</ref><ref>{{Cite book |url=https://www.worldcat.org/oclc/50479284 |title=Introduction to geomagnetic fields |last=Campbell |first=Wallace H. |date=2003 |publisher=Cambridge University Press |edition=2nd ed |location=Cambridge |isbn=0-521-82206-8 |oclc=50479284}}</ref>.

Протяжність магнітного поля Землі в космосі визначає магнітосферу. [[Іон]]и та [[електрон]]и сонячного вітру відхиляються магнітосферою; вплив сонячного вітру стискає денний бік магнітосфери приблизно до 10 радіусів Землі та розширює нічний бік магнітосфери на довгий хвіст<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1002/2017rg000590|title=Current Systems in the Earth's Magnetosphere|last=Ganushkina|first=N. Yu.|last2=Liemohn|first2=M. W.|last3=Dubyagin|first3=S.|date=2018-04-22|pages=309–332|work=Reviews of Geophysics|volume=56|doi=10.1002/2017rg000590|issn=8755-1209|issue=2|accessdate=2023-01-25}}</ref>. Оскільки швидкість сонячного вітру більша за швидкість, з якою хвилі поширюються крізь сонячний вітер, надзвукова головна ударна хвиля передує денній магнітосфері в сонячному вітрі<ref>{{cite journal |last=Wilkinson |first=William P. |date=2003-09 |title=The Earth's quasi-parallel bow shock: Review of observations and perspectives for Cluster |url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0032063303000990 |language=en |volume=51 |issue=11 |pages=629–647 |doi=10.1016/S0032-0633(03)00099-0 |work=Planetary and Space Science}}</ref>. Заряджені частинки містяться в магнітосфері; плазмосфера відзначається частинками низької енергії, які слідують лініям магнітного поля під час обертання Землі<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1002/2016sw001399|title=Overview of the Radiation Dosimetry Experiment (RaD-X) flight mission|last=Mertens|first=Christopher J.|date=2016-11|pages=921–934|work=Space Weather|volume=14|doi=10.1002/2016sw001399|issn=1542-7390|issue=11|accessdate=2023-01-25}}</ref><ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1029/2020ja028727|title=The Breathing Plasmasphere: Erosion and Refilling|last=Gallagher|first=D. L.|last2=Comfort|first2=R. H.|last3=Katus|first3=R. M.|last4=Sandel|first4=B. R.|last5=Fung|first5=S. F.|last6=Adrian|first6=M. L.|date=2021-03-30|work=Journal of Geophysical Research: Space Physics|volume=126|doi=10.1029/2020ja028727|issn=2169-9380|issue=4|accessdate=2023-01-25}}</ref>. Кільцевий струм визначається частинками середньої енергії, які дрейфують відносно геомагнітного поля, але з [[траєкторія]]ми, на яких все ще переважає магнітне поле<ref>{{Cite book |url=https://www.worldcat.org/oclc/41428112 |title=Basic space plasma physics |last=Treumann |first=Rudolf A. |date=1997 |publisher=Imperial College Press |location=London |isbn=1-86094-079-X |oclc=41428112}}</ref>, а [[радіаційні пояси]] Ван Аллена утворюються частинками високої енергії, рух яких випадковий, але наявний в магнітосфері<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1093/ww/9780199540884.013.u172122|title=Dodge, John Vilas, (25 Sept. 1909–23 April 1991), Senior Editorial Consultant, Encyclopædia Britannica, since 1972; Chairman, Board of Editors, Encyclopædia Britannica Publishers, since 1977|date=2007-12-01|publisher=Oxford University Press|work=Who Was Who|accessdate=2023-01-25}}</ref><ref>{{Cite book |url=https://www.worldcat.org/oclc/297118150 |title=Origins of magnetospheric physics |last=Van Allen |first=James A. |date=2004 |publisher=University of Iowa Press |edition=An expanded ed., [pbk. ed.] |location=Iowa City |isbn=978-1-58729-771-7 |oclc=297118150}}</ref>.

Під час магнітних бур і збурень заряджені частинки можуть відхилятися від зовнішньої магнітосфери та особливо хвоста магнітосфери, спрямовуватися вздовж ліній поля в іоносферу Землі, де атмосферні [[атом]]и можуть збуджуватися та іонізуватися, утворюючи [[полярне сяйво]]<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1029/rg015i002p00156|title=Large-scale electric fields in the Earth's magnetosphere|last=Stern|first=David P.|date=1977|pages=156|work=Reviews of Geophysics|volume=15|doi=10.1029/rg015i002p00156|issn=8755-1209|issue=2|accessdate=2023-01-25}}</ref>.

=== Внутрішнє тепло ===
{{Основна|Внутрішній тепловий баланс Землі}}
[[Файл:Earth_heat_flow.jpg|міні|upright=1.25|Загальна карта теплового потоку з надр Землі до поверхні земної кори, переважно вздовж океанічних хребтів]]
Основними [[Ізотопи|ізотопами]] в Землі, що виділяють тепло, є [[калій-40]], [[уран-238]] і [[торій-232]]. У центрі планети температура може досягати 6000&nbsp;°C<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1093/ww/9780199540884.013.u40757|title=Wray, James, (28 April 1938–25 May 2013)|date=2007-12-01|publisher=Oxford University Press|work=Who Was Who|accessdate=2023-01-27}}</ref>, а тиск може сягати 360&nbsp;Г[[Паскаль (одиниця)|Па]]<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1098/rsta.2002.0992|title=The ''ab initio'' simulation of the Earth's core|last=Alfè|first=D.|last2=Gillan|first2=M. J.|last3=Vočadlo|first3=L.|last4=Brodholt|first4=J.|last5=Price|first5=G. D.|date=2002-04-25|pages=1227–1244|work=Philosophical Transactions of the Royal Society of London. Series A: Mathematical, Physical and Engineering Sciences|volume=360|doi=10.1098/rsta.2002.0992|issn=1364-503X|issue=1795|accessdate=2023-01-27|language=en}}</ref>. Оскільки велика частина тепла виділяється [[Радіоактивність|радіоактивним розпадом]], науковці припускають, що на початку історії Землі, до вичерпання ізотопів із коротким періодом напіврозпаду, виробництво тепла на нашій планеті було набагато вищим. Приблизно впродовж 3&nbsp;млрд років було б вироблено вдвічі більше тепла, ніж зараз, що збільшило б швидкість мантійної конвекції та тектоніки плит, і дозволило б утворювати незвичайні вивержені породи, такі як [[коматіїт]]и, які зрідка утворюються сьогодні<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1016/0012-821x(94)90028-0|title=Cooling of the earth in the Archaean: Consequences of pressure-release melting in a hotter mantle|last=Vlaar|first=N.J.|last2=van Keken|first2=P.E.|last3=van den Berg|first3=A.P.|date=1994-01|pages=1–18|work=Earth and Planetary Science Letters|volume=121|doi=10.1016/0012-821x(94)90028-0|issn=0012-821X|issue=1-2|accessdate=2023-01-27|language=en}}</ref><ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1017/s0022112002223708|title=Geodynamics. By D. L. TURCOTTE &amp; G. SCHUBERT. Cambridge University Press, 2002. 456 pp. ISBN 0-521-66624-4. £29.95.|date=2003-02|work=Journal of Fluid Mechanics|volume=477|doi=10.1017/s0022112002223708|issn=0022-1120|accessdate=2023-01-27|language=en}}</ref>.

Середня втрата тепла від Землі становить 87&nbsp;мВт&nbsp;м<sup>−2</sup>, що відповідає загальносвітовим втратам тепла 4,42×10<sup>13</sup>&nbsp;Вт<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1029/93rg01249|title=Heat flow from the Earth's interior: Analysis of the global data set|last=Pollack|first=Henry N.|last2=Hurter|first2=Suzanne J.|last3=Johnson|first3=Jeffrey R.|date=1993|pages=267|work=Reviews of Geophysics|volume=31|doi=10.1029/93rg01249|issn=8755-1209|issue=3|accessdate=2023-01-27|language=en}}</ref>. Частина теплової енергії ядра переноситься до кори мантійними [[плюм]]ами, формою [[Конвекція|конвекції]], що складається з підйому високотемпературної породи. Ці шлейфи можуть утворювати гарячі точки та утворювати [[базальт]]и<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1126/science.246.4926.103|title=Flood Basalts and Hot-Spot Tracks: Plume Heads and Tails|last=Richards|first=Mark A.|last2=Duncan|first2=Robert A.|last3=Courtillot|first3=Vincent E.|date=1989-10-06|pages=103–107|work=Science|volume=246|doi=10.1126/science.246.4926.103|issn=0036-8075|issue=4926|accessdate=2023-01-27|language=en}}</ref>. Більша частина тепла на Землі втрачається через тектоніку плит, підіймання мантії, пов'язане із серединно-океанічними хребтами. Останнім основним способом втрати тепла є [[теплопровідність]] крізь літосферу, більша частина якої відбувається під океанами, завдяки тому, що кора там набагато тонша, ніж кора континентів<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1029/jb086ib12p11535|title=Oceans and continents: Similarities and differences in the mechanisms of heat loss|last=Sclater|first=John G.|last2=Parsons|first2=Barry|last3=Jaupart|first3=Claude|date=1981|pages=11535|work=Journal of Geophysical Research|volume=86|doi=10.1029/jb086ib12p11535|issn=0148-0227|issue=B12|accessdate=2023-01-27|language=en}}</ref>.

== Географічна оболонка ==
{{Основна|Суходіл (географія)|Педосфера|Океан|Географічна оболонка|Кріосфера}}
Земна поверхня&nbsp;— верхній шар структури Землі на межі з її атмосферою. Земля як ідеалізований сфероїд має площу поверхні ~510 мільйонів&nbsp;км<sup>2</sup><ref>{{cite journal|url=https://peerj.com/articles/8962/#supp-1|title=Table S1: Underlying geology of sampling sites in the Okanagan-Similkameen region, British Columbia, Canada|last=Khatri-Chhetri|first=Upama|last2=Woods|first2=John G.|last3=Walker|first3=Ian R.|last4=Curtis|first4=P. Jeff|date=4 травня 2020|journal=PeerJ|volume=8|issue=e8962|doi=10.7717/peerj.8962/supp-1|doi-access=free}}</ref>. Загалом Земля поділяється за [[Широта|широтою]] на полярні Північну та [[Південна півкуля|Південну півкулі]] або за [[Довгота|довготою]] на континентальні [[Східна півкуля|Східну]] та [[Західна півкуля|Західну півкулі]]<ref>{{Cite web|url=https://www.britannica.com/science/latitude|title=Latitude and longitude – Definition, Examples, Diagrams, & Facts – Britannica|date=2024-12-06|website=www.britannica.com|language=en|access-date=2024-12-13}}</ref>. Визначна особливість будови земної поверхні полягає в розподілі на [[материк]]и і [[океан]]и.

Більша частина поверхні Землі складається з води в рідкому стані: 70,8&nbsp;% або 361,13 млн&nbsp;км<sup>2</sup> поверхні Землі займає [[світовий океан]]<ref>{{Cite web|url=http://www.physicalgeography.net/fundamentals/8o.html|title=8(o) Introduction to the Oceans|website=www.physicalgeography.net|accessdate=2023-01-22}}</ref><ref>{{cite journal|url=http://choicereviews.org/review/10.5860/CHOICE.50-5606|title=Rising sea levels: an introduction to cause and impact|date=2013-06-01|pages=50–5606–50-5606|language=en|work=Choice Reviews Online|volume=50|doi=10.5860/CHOICE.50-5606|issn=0009-4978|issue=10}}</ref>. Це робить Землю разом із її вираженою [[гідросфера|гідросферою]], водним світом<ref>{{Cite web|title=Earth Is a Water World|url=http://www.nasa.gov/image-feature/earth-is-a-water-world|website=NASA|date=2021-06-07|accessdate=2023-01-22|first=Yvette|last=Smith}}</ref> чи океанським світом<ref>{{cite journal|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0094576516311511|title=Ocean worlds exploration|last=Lunine|first=Jonathan I.|date=2017-02|pages=123–130|language=en|work=Acta Astronautica|volume=131|doi=10.1016/j.actaastro.2016.11.017}}</ref><ref>{{Cite book|url=http://www.jstor.org/stable/10.2307/j.ctv224tw78|title=Pearls, People, and Power: Pearling and Indian Ocean Worlds|date=2020-01-27|editor-last=Machado|editor-first=Pedro|editor2-last=Mullins|editor2-first=Steve|editor3-last=Christensen|editor3-first=Joseph|publisher=Ohio University Press|edition=1|doi=10.2307/j.ctv224tw78.5|isbn=978-0-8214-4693-5}}</ref>, особливо в ранній історії Землі, коли океан, можливо, повністю покривав Землю<ref>{{cite journal|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.371.6534.1088|title=Ancient Earth was a water world|last=Voosen|first=Paul|date=2021-03-12|pages=1088–1089|language=en|work=Science|volume=371|doi=10.1126/science.371.6534.1088|issn=0036-8075|issue=6534}}</ref>. Світовий океан зазвичай поділяють на [[Тихий океан|Тихий]], [[Атлантичний океан|Атлантичний]], [[Індійський океан|Індійський]], [[Південний океан|Південний]] та [[Північний Льодовитий океан]]и (перелік від найбільшого до найменшого). Океан заповнює океанічні западини. Дно океану складається з абісальних рівнин, [[Континентальний шельф|континентальних шельфів]], підводних гір, [[Підводний вулканізм|підводних вулканів]]<ref>{{Cite book|url=http://www.ukwhoswho.com/view/10.1093/ww/9780199540891.001.0001/ww-9780199540884-e-203125|title=Smith, Rev. Walter R., (5 July 1845–24 April 1921)|date=2007-12-01|series=Who Was Who|publisher=Oxford University Press|language=en|doi=10.1093/ww/9780199540884.013.u203125}}</ref>, океанічних жолобів, підводних каньйонів, океанічних плато та системи серединно-океанічних хребтів, що охоплюють всю земну кулю<ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20240226173710/https://oceanexplorer.noaa.gov/explorations/05galapagos/background/mid_ocean_ridge/mid_ocean_ridge.html|title=NOAA Ocean Explorer: GalAPAGoS: Where Ridge Meets Hotspot|date=2024-02-26|website=web.archive.org|access-date=2024-12-13}}</ref>. Середня глибина світового океану дорівнює 3682&nbsp;м<ref>{{Cite web |url=https://oceanservice.noaa.gov/facts/oceandepth.html |title=How deep is the ocean? |last=US Department of Commerce |first=National Oceanic and Atmospheric Administration |website=oceanservice.noaa.gov |language=EN |access-date=2024-12-20}}</ref>, а найбільша глибина — 11&nbsp;020&nbsp;м&nbsp; в [[Маріанський жолоб|Маріанському жолобі]] у [[Тихий океан|Тихому океані]]<ref>{{Cite news|url=https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0169534709002997|title=Hadal trenches: the ecology of the deepest places on Earth|last=Jamieson|first=Alan J.|last2=Fujii|first2=Toyonobu|last3=Mayor|first3=Daniel J.|last4=Solan|first4=Martin|last5=Priede|first5=Imants G.|date=2010-03-01|pages=190–197|work=Trends in Ecology & Evolution|volume=25|doi=10.1016/j.tree.2009.09.009|issn=0169-5347|issue=3|access-date=2024-12-20}}</ref>. У полярних регіонах Землі поверхня океану вкрита сезонно змінною кількістю морського льоду, який часто з'єднується з полярною сушею та крижаними покривами, утворюючи полярні [[Полярна шапка|крижані шапки]]<ref>{{Cite web |url=https://www.ncesc.com/geographic-faq/what-country-has-a-ice-cap-climate/ |title=What country has a ice cap climate? |last=Wright |first=Regina |date=2024-06-28 |website=Geographic FAQ Hub: Answers to Your Global Questions |language=en |access-date=2024-12-13}}</ref>.[[Файл:AYool_topography_15min.png|міні|Рельєф [[Земна кора|земної кори]]]]
Суходіл займає 29,2&nbsp;%, або 148,94 млн&nbsp;км<sup>2</sup> площі поверхні Землі. Найбільшу частку цієї площі складають чотири континентальні утворення: [[Афроєвразія]], [[Америка]], [[Антарктида]] та [[Австралія]]<ref>{{Cite book|url=https://www.degruyter.com/document/doi/10.1525/9780520964297/html|title=The New World History: A Field Guide for Teachers and Researchers|date=2019-12-31|editor-last=Dunn|editor-first=Ross E.|editor2-last=Mitchell|editor2-first=Laura J.|editor3-last=Ward|editor3-first=Kerry|publisher=University of California Press|doi=10.1525/9780520964297|isbn=978-0-520-96429-7}}</ref><ref>{{cite journal|url=https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/00385417.1973.10770573|title=The Water Balance of the World's Continents and a Balance Estimate of the World's Freshwater Resources|last=L'vovich|first=M. I.|date=1973-01|pages=135–152|language=en|work=Soviet Geography|volume=14|doi=10.1080/00385417.1973.10770573|issn=0038-5417|issue=3}}</ref>. Вони утворюють шість [[материк]]ів: [[Євразія|Євразію]], [[Африка|Африку]], [[Північна Америка|Північну Америку]], [[Південна Америка|Південну Америку]], Антарктиду і Австралію. Крім того, на Землі є численні [[Острів|острови]]<ref>{{Cite web |url=https://www.geographyrealm.com/continents/ |title=Geography Facts about the World's Continents |last=Dempsey |first=Caitlin |date=2023-09-18 |website=Geography Realm |language=en |access-date=2024-12-20}}</ref>. Суша може бути вкрита поверхневими водами, снігом, кригою, штучними спорудами або рослинністю. Більша частина суші Землі має рослинність, водночас льодовикові покриви і пустелі посідають значну її частину. Рельєф Землі дуже різноманітний і складається з [[Гора|гір]], [[Пустеля|пустель]], [[Рівнина|рівнин]], [[плато]] та інших видів рельєфу. Гори займають 24&nbsp;% поверхні суходолу<ref>{{Cite web |url=https://www.ncesc.com/geographic-faq/what-percentage-of-the-world-is-mountains/#:~:text=According%20to%20the%20information%20provided,%20mountains%20make%20up,much%20of%20the%20world%E2%80%99s%20land%20mass%20is%20mountainous? |title=What percentage of the world is mountains? |last=Lloyd |first=Linda |date=2024-06-18 |website=Geographic FAQ Hub: Answers to Your Global Questions |language=en |access-date=2024-12-20}}</ref>, пустелі&nbsp;— близько 33&nbsp;%<ref>{{Cite web |url=https://www.universetoday.com/65639/what-percentage-of-the-earths-land-surface-is-desert/ |title=What Percentage of the Earth's Land Surface is Desert? |last=Cain |first=Fraser |date=2010-06-01 |website=Universe Today |language=en |access-date=2024-12-20}}</ref>, [[ліс]]и&nbsp;— близько 31&nbsp;%<ref>{{Cite web |url=https://data.worldbank.org/indicator/AG.LND.FRST.ZS |title=World Bank Open Data |website=World Bank Open Data |access-date=2024-12-20}}</ref>, [[льодовик]]и&nbsp;— понад 10&nbsp;%<ref>{{Cite web |url=https://climate.nasa.gov/interactives/global-ice-viewer/?intent=021#/ |title=Global Ice Viewer – Climate Change: Vital Signs of the Planet |website=climate.nasa.gov |access-date=2024-12-20}}</ref>. Висота поверхні суші змінюється від найнижчої точки −418&nbsp;м в [[Мертве море|Мертвому морі]] до найбільшої висоти 8848&nbsp;м на вершині гори [[Еверест]]. Середня висота суші над рівнем моря становить ~797&nbsp;м<ref>{{cite journal|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0032063315000409|title=Rheological and petrological implications for a stagnant lid regime on Venus|last=Ghail|first=Richard|date=2015-08|pages=2–9|language=en|work=Planetary and Space Science|volume=113-114|doi=10.1016/j.pss.2015.02.005}}</ref>.

[[Педосфера]]&nbsp;— зовнішній шар континентальної поверхні Землі, який складається з ґрунту та зазнає процесів ґрунтоутворення. [[Ґрунт]] має вирішальне значення для того, аби земля була орною. Загальна [[орна земля]] на нашій планеті становить 10,7&nbsp;% поверхні суші, з яких 1,3&nbsp;% припадають на постійні орні землі<ref>{{Cite book|url=http://dx.doi.org/10.1596/978-1-4648-0733-6|title=World Bank East Asia and Pacific Economic Update October 2015: Staying the Course|date=2015-10-05|publisher=The World Bank|isbn=978-1-4648-0733-6}}</ref>. Земля має приблизно 16,7 мільйона&nbsp;км<sup>2</sup> орних угідь і 33,5 мільйона&nbsp;км<sup>2</sup> пасовищ<ref>{{cite journal|last=Hooke|first=Roger LeB.|last2=Martín-Duque|first2=José F.|date=2012-12-01|title=Land transformation by humans: A review|url=https://rock.geosociety.org/net/gsatoday/archive/22/12/pdf/i1052-5173-22-12-4.pdf|volume=12|issue=12|pages=4–10|doi=10.1130/GSAT151A.1|work=GSA Today}}</ref>.

Вершина [[Чимборасо|вулкана Чимборасо]] в Еквадорі є найвіддаленішою від центра мас точкою на поверхні Землі<ref>{{Cite web |url=https://archives.profsurv.com/magazine/article.aspx?i=589 |title=Did Edmund Hillary Climb the Wrong Mountain |website=archives.profsurv.com |accessdate=2023-01-22}}</ref><ref>{{Cite web |url=https://www.npr.org/2007/04/07/9428163/the-highest-spot-on-earth |title=The 'Highest' Spot on Earth?}}</ref>. Найближчою до центру планети точкою на поверхні Землі є [[Жолоб Літке|заглибина Літке]] в [[Північний Льодовитий океан|Північному Льодовитому океані]] (6351,7&nbsp;км від центру). Найглибшою точкою нижче рівня моря є [[безодня Челленджера]]<ref name="US Department of Commerce" />. Через сплюснуту форму Землі її радіус на 14,7268 км менший у жолобі Літке, ніж в безодні Челленджера<ref name="ripublication.com">{{cite web |url=https://www.ripublication.com/ijome22/ijomev12n1_03.pdf |title=''Revisiting "Ocean Depth closest to the Center of the Earth"'' |publisher=Arjun Tan, Department of Physics, Alabama A & M University |language=en |accessdate=18 вересня 2022}}</ref>.

=== Літосфера ===
{{Основна|Літосфера|Нова глобальна тектоніка}}
[[Файл:Plates_tect2_uk.svg|міні|Літосферні плити]]
В будові Землі виокремлюють твердий шар [[Літосфера|літосферу]] і м'який шар&nbsp;— [[Астеносфера|астеносферу]]<ref name="Lithosphere-Britannica">{{Cite web |url=https://www.britannica.com/science/lithosphere |title=Lithosphere – Definition & Facts |date=2024-10-24 |website=Britannica |language=en |access-date=2024-12-19}}</ref><ref name="Asthenosphere-Britannica">{{Cite web |url=https://www.britannica.com/science/asthenosphere |title=Asthenosphere – Mantle Layer, Plate Tectonics & Thermal Plumes |website=Britannica |language=en |access-date=2024-12-19}}</ref>. Літосферою вважається кора та верхній шар мантії, тобто цей шар простягається приблизно на 100&nbsp;км вглиб планети<ref name="Lithosphere-Britannica" />. Під літосферою знаходиться астеносфера, яка є гарячішою та глибшою частиною верхньої мантії<ref name="Asthenosphere-Britannica" />. Літосфера складається приблизно з 12 [[Літосферна плита|літосферних плит]]<ref name="Lithosphere-Britannica" />. [[Дрифтова гіпотеза|Теорія дрейфу континентів]], запропонована [[Альфред Лотар Вегенер|Альфредом Вегенером]] на початку XX століття, не могла пояснити, чому відбувався рух. Проте дослідження рельєфу морського дна за допомогою звукових хвиль, засобами створеними під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]], виявили [[Серединно-Атлантичний хребет]], і виявилося, що дно океану простягається по обидва боки хребта<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1038/ndigest.2022.220415|title=オミクロン株の構造から急速な感染拡大を説明する|date=2022-04-01|work=Nature Digest|doi=10.1038/ndigest.2022.220415|issn=2424-0702|accessdate=2023-01-31}}</ref>. Починаючи з цього відкриття, були зібрані різноманітні докази, гравітаційні вимірювання показали існування континентальної та океанічної кори, а сейсмічні вимірювання довели наявність у Землі ядра та мантії, тобто створилася концепція тектоніки плит<ref>{{Cite web |url=https://projectdb.jst.go.jp/grant/JST-PROJECT-7700001238/ |title=太陽輻射と磁気変動の地球変動への影響 |website=JST Project Database |language=ja |doi=10.52926/jpmjcr99q4 |access-date=2025-02-13}}</ref>. До 1980-х років загальна структура була завершена, дослідження просунулося до аналізу структури мантії за допомогою сейсмічної томографії (мантійна томографія) та пояснення зв'язку між умовами конвекції та плитами (теорія [[плюм]]у)<ref>{{cite journal |date=2017 |title=我が国の地球衛星観測のあり方について |url=https://www.jstage.jst.go.jp/article/tits/22/9/22_9_116/_article/-char/ja/ |language=ja |volume=22 |issue=9 |pages=9_116–9_117 |doi=10.5363/tits.22.9_116 |work=学術の動向}}</ref>.

Товщина літосфери вважається глибиною до ізотерми, пов'язаної з переходом між крихкою та в'язкою поведінкою<ref>{{Cite news|url=http://doi.wiley.com/10.1029/JB083iB09p04485|title=Mantle convection and the thermal structure of the plates|last=Parsons|first=Barry|last2=McKenzie|first2=Dan|date=1978|pages=4485|language=en|work=Journal of Geophysical Research|volume=83|doi=10.1029/JB083iB09p04485|issn=0148-0227|issue=B9|accessdate=2023-01-27}}</ref>. Температуру, за якої [[олівін]] стає пластичним (~1000&nbsp;°C), часто використовують для визначення цієї ізотерми, оскільки олівін здебільшого є найслабшим мінералом у верхній мантії<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1016/j.tecto.2009.02.023|title=Lithospheric thickness modeled from long-period surface wave dispersion|last=Pasyanos|first=Michael E.|date=2010-01|pages=38–50|work=Tectonophysics|volume=481|doi=10.1016/j.tecto.2009.02.023|issn=0040-1951|issue=1-4|accessdate=2023-01-27}}</ref>.

=== Гідросфера ===
{{Основна|Світовий океан|Гідросфера|Походження води на Землі}}
[[Файл:Ocean_world_Earth.jpg|міні|Вид на Землю з глобальним океаном і хмарним покривом, який переважає над земною поверхнею та гідросферою. У полярних регіонах Землі гідросфера утворює більші площі льодового покриву]]
[[Файл:Watercycle_ua.jpg|міні|Схема кругообігу води]]
Звідки береться вода на Землі й, зокрема, чому на нашій планеті набагато більше води, ніж на інших планетах, подібних до Землі, досі (2010-ті) є спірним питанням. Частина води, ймовірно, виділялася у вигляді водяної пари з магми, тобто зрештою надходила з надр землі, але цього могло бути недостатньо для наявної на сьогодні кількості води. Інші значні частини можуть походити від зіткнень із кометами, транснептуновими об'єктами або багатими водою астероїдами (протопланетами) із зовнішніх областей [[Пояс астероїдів|поясу астероїдів]]. Водночас вимірювання ізотопного відношення [[Дейтерій|дейтерію]] до [[Протій|протію]] (відношення D/H) більше вказують на астероїди, оскільки подібні ізотопні співвідношення були знайдені у водних слідах [[Хондрити|вуглецевих хондритів]], як і в океанічній воді, тоді як ізотопне співвідношення комет і [[Транснептуновий об'єкт|транснептунових об'єктів]] згідно з попередніми вимірюваннями не узгоджуються з дослідженнями наземної води<ref>{{Cite journal |last1=Yang |first1=J. |last2=Turner |first2=M. S. |last3=Schramm |first3=D. N. |last4=Steigman |first4=G. |last5=Olive |first5=K. A. |date=June 1984 |title=Primordial nucleosynthesis - A critical comparison of theory and observation |journal=The Astrophysical Journal |volume=281 |page=493 |bibcode=1984ApJ...281..493Y |doi=10.1086/162123 |issn=0004-637X}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1002/ciuz.200300282|title=Woher kommt das Wasser der Erde? ‐ Urgaswolke oder Meteoriten|last=Müller|first=Jörn|last2=Lesch|first2=Harald|date=2003-08|pages=242–246|language=de|work=Chemie in unserer Zeit|volume=37|doi=10.1002/ciuz.200300282|issn=0009-2851|issue=4|access-date=2025-01-19}}</ref>.

[[Гідросфера]] Землі&nbsp;— це загальна кількість води на планеті та її розподіл. Більша частина гідросфери складається з океану, але також містить воду в атмосфері та на суші, зокрема це хмари, [[Внутрішнє море|внутрішні моря]], озера, [[Річки України|річки]] та [[підземні води]] на глибині до 2000 метрів. Маса океанів становить приблизно 1,35×10<sup>18</sup> метричних тонн або ~1/4400 від загальної маси Землі. Океани займають площу 361,1 мільйона&nbsp;км<sup>2</sup> із середньою глибиною 3682 метри, що приводить до оцінкового об'єму 1,335 мільярда&nbsp;км<sup>3</sup><ref name="NOAA">{{cite web|title=Volumes of the World's Oceans from ETOPO1 |url=http://ngdc.noaa.gov/mgg/global/etopo1_ocean_volumes.html |publisher=[[NOAA]] |access-date=March 7, 2015 |url-status=bot: unknown |archive-url=https://web.archive.org/web/20150311032757/http://ngdc.noaa.gov/mgg/global/etopo1_ocean_volumes.html |archive-date=March 11, 2015}}</ref><ref name="hypertextbook20032">{{cite web |url=http://hypertextbook.com/facts/2001/SyedQadri.shtml |title=Volume of Earth's Oceans |last=Qadri |first=Syed |date=2003 |work=The Physics Factbook |access-date=7 червня 2007}}</ref><ref name="Charette_Smith_Ocean-depth2">{{cite journal |last1=Charette |first1=Matthew |last2=Smith |first2=Walter H. F. |date=2010 |title=The volume of Earth's ocean |journal=Oceanography |volume=23 |issue=2 |pages=112–114 |doi=10.5670/oceanog.2010.51 |doi-access=free |hdl-access=free |hdl=1912/3862}}</ref>. Якби вся поверхня земної кори була на тій самій висоті, що й рівна сфера, глибина світового океану становила б 2,7—2,8&nbsp;км. Близько 97,5&nbsp;% води є солоною; решта 2,5&nbsp;%&nbsp;— прісна вода<ref>{{Cite book |url=https://www.eib.org/en/publications/eib-big-ideas-on-water |title=On Water |last=Arthus-Bertrand |first=Yann |date=2019-09-06 |publisher=European Investment Bank |language=EN |isbn=978-92-861-4319-9}}</ref>. Більшість прісної води, приблизно 68,7&nbsp;%, присутня у вигляді льоду в крижаних шапках і льодовиках<ref>{{Cite web |url=https://www.usgs.gov/special-topics/water-science-school/science/where-earths-water |title=Where is Earth's Water? - U.S. Geological Survey |website=www.usgs.gov |accessdate=2023-01-24}}</ref>.

У найхолодніших регіонах Землі сніг накопичується влітку та перетворюється на лід. Ці сніг і крига згодом утворюють [[льодовик]]и, тіла льоду, які течуть під дією власної сили тяжіння. Льодовики можуть походити як з гір, так і з полярних регіонів. Потік льодовиків розмиває поверхню, різко змінюючи її, утворюючи U-подібні долини та інші форми рельєфу<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.30845/ijhss.v9n5p11|title=Home, School and Community Relations (9th Edition) By Carol Gestwicki (2017). Cengage Learning, Boston, MA (Book Review)|last=Ahn|first=Jiryung|date=2019|work=International Journal of Humanities and Social Science|volume=9|doi=10.30845/ijhss.v9n5p11|issn=2220-8488|issue=5|accessdate=2023-01-24}}</ref>. Морський лід в [[Арктика|Арктиці]] покриває територію, що за розміром приблизно як Сполучені Штати, хоча він швидко переходить в рідкий стан внаслідок зміни клімату<ref>{{Cite book |title=Earth science: an introduction |last=Hendrix |first=Marc S. |date=2019 |publisher=Cengage Learning |edition=3rd edition |location=San Francisco, CA |isbn=978-0-357-11656-2}}</ref>.

Середня солоність океанів Землі становить ~35 грамів [[Солі (хімія)|солі]] на кілограм [[Морська вода|морської води]] (3,5&nbsp;% солі). Велика частина цієї солі була отримана внаслідок вулканічної діяльності або видобута з прохолодних вивержених порід<ref>{{Cite web |url=http://www.astrobio.net/news/article223.html |title=Salt of the Early Earth :: Astrobiology Magazine - earth science - evolution distribution Origin of life universe - life beyond :: Astrobiology is study of earth science evolution distribution Origin of life in universe terrestrial |date=2007-06-30 |website=web.archive.org |archive-url=https://web.archive.org/web/20070630122335/http://www.astrobio.net/news/article223.html |archive-date=2007-06-30 |accessdate=2023-01-24}}</ref>. Океани також є вмістищем розчинених атмосферних газів, які потрібні для виживання багатьох водних форм життя<ref>{{Cite web |url=http://seis.natsci.csulb.edu/rmorris/oxy/oxy4.html |title=oxysphere |date=2009-04-15 |website=web.archive.org |archive-url=https://web.archive.org/web/20090415082741/http://seis.natsci.csulb.edu/rmorris/oxy/oxy4.html |archive-date=2009-04-15 |accessdate=2023-01-24}}</ref>. Морська вода має важливий вплив на світовий клімат, а океани діють як велике сховище тепла. Зрушення в розподілі температури в океані можуть спричинити значні погодні зміни, такі як [[Ель-Ніньйо]]<ref>{{Cite web |url=http://science.nasa.gov/earth-science/oceanography/ |title=NASA Oceanography |archive-url=https://web.archive.org/web/20130406163412/http://science.nasa.gov/earth-science/oceanography/ |archive-date=2013-04-06 |accessdate=2023-01-24}}</ref>.

Велика кількість води на поверхні Землі є неповторною особливістю, яка відрізняє її від інших планет Сонячної системи. Планети Сонячної системи зі значною атмосферою частково містять атмосферну [[Водяна пара|водяну пару]], але їм бракує поверхневих умов для сталої поверхневої води, як на Землі<ref>{{Cite web |url=https://www.usgs.gov/news/tour-water-solar-system |title=Tour of Water in the Solar System - U.S. Geological Survey |website=www.usgs.gov |accessdate=2023-01-24}}</ref>. Попри те, що на деяких супутниках присутні ознаки великих сховищ позаземної рідкої води, можливо навіть більшого об'єму, ніж земний океан, усі вони є великими водоймами під замерзлим поверхневим шаром завтовшки з кілометр<ref>{{Cite web |url=https://oceanservice.noaa.gov/facts/et-oceans.html |title=Are there oceans on other planets? |last=US Department of Commerce |first=National Oceanic and Atmospheric Administration |website=oceanservice.noaa.gov |language=en |accessdate=2023-01-24}}</ref>.

=== Атмосфера ===
{{Основна|Атмосфера Землі}}
[[Файл:Earth's atmosphere uk.svg|thumb|right|Атмосфера Землі]]
[[Атмосфера планети|Атмосфера]] Землі, загальна маса якої 5,15·10<sup>15</sup> [[тонна|т]], складається з [[повітря]]&nbsp;— суміші переважно [[азот]]у (78,08&nbsp;%) і [[кисень|кисню]] (20,95&nbsp;%), 0,93&nbsp;% [[аргон]]у, 0,03&nbsp;% [[Діоксид вуглецю|вуглекислого газу]], інше&nbsp;— це [[водяна пара]], а також [[водень]], [[гелій]], [[неон]] та інші [[інертні гази|інертні]] і не тільки [[газ]]и<ref name="Earth_fact_sheet" />. Атмосфера Землі захищає живі істоти від згубного впливу [[Космічні промені|космічного випромінювання]]<ref name="Earth-Facts-NASA" />.

Атмосферний тиск на рівні моря Землі, в середньому становить 101,325&nbsp;кПа. Вміст водяної пари коливається від 0,01&nbsp;% до 4&nbsp;%<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1002/2016sw001399|title=Overview of the Radiation Dosimetry Experiment (RaD-X) flight mission|last=Mertens|first=Christopher J.|date=2016-11|pages=921–934|work=Space Weather|volume=14|doi=10.1002/2016sw001399|issn=1542-7390|issue=11|accessdate=2023-01-29}}</ref>, але в середньому становить ~1&nbsp;%<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1038/s41598-019-57308-8|title=Vegetation productivity summarized by the Dynamic Habitat Indices explains broad-scale patterns of moose abundance across Russia|last=Razenkova|first=Elena|last2=Radeloff|first2=Volker C.|last3=Dubinin|first3=Maxim|last4=Bragina|first4=Eugenia V.|last5=Allen|first5=Andrew M.|last6=Clayton|first6=Murray K.|last7=Pidgeon|first7=Anna M.|last8=Baskin|first8=Leonid M.|last9=Coops|first9=Nicholas C.|date=2020-01-21|work=[[Scientific Reports]]|volume=10|doi=10.1038/s41598-019-57308-8|issn=2045-2322|issue=1|accessdate=2023-01-29}}</ref>. Хмари покривають близько двох третин поверхні Землі, більше над океанами, ніж над сушею<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1109/tgrs.2012.2227333|title=Spatial and Temporal Distribution of Clouds Observed by MODIS Onboard the Terra and Aqua Satellites|last=King|first=Michael D.|last2=Platnick|first2=Steven|last3=Menzel|first3=W. Paul|last4=Ackerman|first4=Steven A.|last5=Hubanks|first5=Paul A.|date=2013-07|pages=3826–3852|work=IEEE Transactions on Geoscience and Remote Sensing|volume=51|doi=10.1109/tgrs.2012.2227333|issn=0196-2892|issue=7|accessdate=2023-01-29}}</ref>. Висота [[Тропосфера|тропосфери]] змінюється залежно від широти, коливаючись від 8&nbsp;км на полюсах до 17&nbsp;км на екваторі, з деякими відхиленнями внаслідок погодних і сезонних чинників<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1175/jas3762.1|title=Circulation Sensitivity to Tropopause Height|last=Williams|first=G. P.|date=2006-07-01|pages=1954–1961|work=Journal of the Atmospheric Sciences|volume=63|doi=10.1175/jas3762.1|issn=1520-0469|issue=7|accessdate=2023-01-29}}</ref>. [[Лінія Кармана]], яка визначається як 100 кілометрів над поверхнею землі, є загальноприйнятою межею між атмосферою та космосом<ref>{{Cite book |url=http://dx.doi.org/10.4000/books.contrechamps.2194 |title=Franz Liszt, † le 1er août 1886 |last=Wolf |first=Hugo |series=Chroniques musicales (1884-1887) |publisher=Éditions Contrechamps |pages=99–100}}</ref><ref>{{Cite web |url=https://www.fai.org/ |title=World Air Sports Federation - Fédération Aéronautique Internationale World Air Sports Federation |website=www.fai.org |language=en |accessdate=2023-01-29}}</ref>.

[[Біосфера|Біосфера Землі]] істотно змінила власну атмосферу. Кисневий [[фотосинтез]] розвинувся 2,7&nbsp;млрд років тому, утворивши переважно сучасне азотно-кисневе повітря<ref>{{Cite web |url=http://dx.doi.org/10.3886/icpsr34471.v1 |title=CBS News/New York Times National Poll, October #1, 2011 |date=2013-02-01 |website=ICPSR Data Holdings |accessdate=2023-01-29}}</ref>. Ця зміна спричинила поширення аеробних організмів і, опосередковано, утворення озонового шару завдяки подальшому перетворенню атмосферного O<sub>2</sub> на O<sub>3</sub>: O + O<sub>2</sub> → O<sub>3</sub>. Озоновий шар затримує ультрафіолетове сонячне випромінювання, дозволяючи життя на суші<ref>{{Cite book |url=http://dx.doi.org/10.1039/9781847550354-bx003 |title=Back cover |date=2000-09-28 |editor-last=Hester |editor-first=R. E. |editor2-last=Harrison |editor2-first=R. M. |series=Causes and Environmental Implications of Increased UV-B Radiation |publisher=The Royal Society of Chemistry |pages=X003–X004 |isbn=978-0-85404-265-4}}</ref><ref>{{Cite book |url=http://worldcat.org/oclc/315880588 |title=Causes and environmental implications of increased UV-B radiation |last=M. |first=Hester, Ronald E. Harrison, Roy |date=2002 |publisher=Royal Society of Chemistry |isbn=1-59124-426-9 |oclc=315880588}}</ref>. Іншими завданнями атмосфери, важливими для життя, є перенесення водяної пари, виділення газів, спалювання невеликих метеорів до того, як вони зіткнуться з поверхнею, і зниження температури<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1093/ww/9780199540884.013.u188034|title=Lawrence, Major Freeling Ross, (21 Sept. 1872–9 March 1914), General Staff Officer, India|date=2007-12-01|publisher=Oxford University Press|work=Who Was Who|accessdate=2023-01-29}}</ref>. Останнє явище є парниковим ефектом: сліди молекул в атмосфері слугують для захоплення теплової енергії, що виділяється з поверхні, тим самим підвищуючи середню температуру. Водяна пара, вуглекислий газ, [[метан]], [[Оксид азоту(I)|оксид азоту]] й озон, є основними парниковими газами в атмосфері. Без цього явища збереження тепла, середня температура поверхні становила б −18&nbsp;°C, на відміну від нинішніх +15&nbsp;°C<ref>{{Cite web |url=http://www.physicalgeography.net/fundamentals/7h.html |title=7(h) The Greenhouse Effect |website=www.physicalgeography.net |accessdate=2023-01-29}}</ref> і життя на Землі, ймовірно, не існувало б у його сучасному вигляді<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1177/097492840105700405|title=Politics of Governance of Global Climate Change: Not on Equity but on North's Interests|last=Gaan|first=Narottam|date=2001-10|pages=89–112|work=India Quarterly: A Journal of International Affairs|volume=57|doi=10.1177/097492840105700405|issn=0974-9284|issue=4|accessdate=2023-01-29}}</ref>.

Теплова енергія може збільшувати швидкість деяких частинок у верхніх шарах атмосфери, які, отже можуть уникнути гравітації Землі. Це викликає повільний, але неухильний «витік» атмосфери в космос, що називається атмосферним викидом. Оскільки незв'язаний водень має низьку молекулярну масу, він здатний легше досягти швидкості витікання і зникає у космосі з більшою швидкістю, ніж інші гази<ref>{{Cite book |url=http://dx.doi.org/10.1051/978-2-7598-0930-1-004 |title=1 Comment explorer les planètes? |date=2020-11-04 |series=Les planètes |publisher=EDP Sciences |pages=15–32}}</ref><ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1175/1520-0469(1974)031<1118:taohit>2.0.co;2|title=The Aeronomy of Hydrogen in the Atmosphere of the Earth|last=Liu|first=S. C.|last2=Donahue|first2=T. M.|date=1974-05|pages=1118–1136|work=Journal of the Atmospheric Sciences|volume=31|doi=10.1175/1520-0469(1974)031<1118:taohit>2.0.co;2|issn=0022-4928|issue=4|accessdate=2023-01-29}}</ref>. Викид водню в космос переводить Землю з початково відновлювального стану в окиснювальний. Фотосинтез забезпечує постачання незв'язаного кисню, але втрата відновників, таких як водень, вважається потрібною умовою масового накопичення кисню в атмосфері<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1126/science.1061976|title=Biogenic Methane, Hydrogen Escape, and the Irreversible Oxidation of Early Earth|last=Catling|first=David C.|last2=Zahnle|first2=Kevin J.|last3=McKay|first3=Christopher P.|date=2001-08-03|pages=839–843|work=Science|volume=293|doi=10.1126/science.1061976|issn=0036-8075|issue=5531|accessdate=2023-01-29}}</ref>. Тож, здатність водню залишати атмосферу Землі, могла вплинути на перебіг життя, що розвинулося на планеті<ref>{{Cite book |url=http://dx.doi.org/10.1016/b978-0-08-028184-1.50011-3 |title=Allocution prononcée au meeting de deuil sur la Place Rouge, le 15 novembre 1982 |last=Andropov |first=Y.V. |date=1983 |series=Sur le Chemin du Socialisme |publisher=Elsevier |pages=29–30}}</ref>.

В даний час більша частина водню перетворюється на воду, перш ніж він випаровується через багату киснем атмосферу. Водень, якому вдається витікати, утворюється здебільшого внаслідок руйнування молекул метану у верхніх шарах атмосфери<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1146/annurev.ea.04.050176.001405|title=Hydrogen Loss from the Terrestrial Planets|last=Hunten|first=D M|last2=Donahue|first2=T M|date=1976-05|pages=265–292|work=Annual Review of Earth and Planetary Sciences|volume=4|doi=10.1146/annurev.ea.04.050176.001405|issn=0084-6597|issue=1|accessdate=2023-01-29}}</ref>.
{| class="wikitable"
|+Шари атмосфери Землі
!Назва
!Приблизна висота від поверхні
!Межа з вищим шаром
|-
|[[Екзосфера]]
|від 357 до 10000 км
|Лоносфера (з космосом)
|-
|[[Термосфера]]
|від 85 до 357 км
|[[Термопауза]]
|-
|[[Мезосфера]]
|від 50 до 85 км
|[[Мезопауза]]
|-
|[[Стратосфера]]
|від 6-20 до 50 км
|[[Стратопауза]]
|-
|[[Тропосфера]]
|від 0 до 18-20 км
|[[Тропопауза]]<ref>{{Cite web |url=https://www.noaa.gov/jetstream/atmosphere/layers-of-atmosphere#:~:text=Layers%20of%20the%20Atmosphere%201%20Exosphere%20This%20is,km).%20...%204%20Stratosphere%20...%205%20Troposphere |title=Layers of the Atmosphere – National Oceanic and Atmospheric Administration |website=www.noaa.gov |language=en |access-date=2024-12-21}}</ref>
|}

=== Погода і клімат ===
{{Основна|Погода|Клімат}}
[[Файл:ISS-42_Waning_sun.jpg|міні|Вигляд Землі з видимими шарами атмосфери: тропосфера з тінями які відкидають [[Хмара|хмари]], та смуга стратосферного блакитного неба на обрії, а над нею лінія зеленого світіння нижньої [[Термосфера|термосфери]] на висоті 100&nbsp;км біля краю [[Космічний простір|космосу]]]]
У тропосфері, нижньому шарі атмосфери Землі, відбуваються явища, що визначають [[погода|погоду]]. Внаслідок нерівномірного нагрівання поверхні Землі сонячним випроміненням у тропосфері безперестанно проходить [[Циркуляція атмосфери|циркуляція великих мас повітря]]<ref>{{Cite web |url=https://web.archive.org/web/20101213184908/http://www.nasa.gov/worldbook/weather_worldbook.html |title=Wayback Machine |date=2010-12-13 |website=web.archive.org |access-date=2024-12-21}}</ref>. Основними повітряними течіями в атмосфері Землі є [[пасат]]и в смузі до 30° обабіч [[екватор]]а та [[західні вітри помірного поясу]] в смузі від 30° до 60°. Окремою причиною перенесення тепла, є наявність системи [[морська течія|океанічних течій]]<ref>{{Cite web |url=https://web.archive.org/web/20130316083131/http://earthguide.ucsd.edu/virtualmuseum/climatechange1/cc1syllabus.shtml |title=Climate Change 1 Syllabus |date=2013-03-16 |website=web.archive.org |access-date=2024-12-21}}</ref>.

Окремою причиною перенесення тепла є система [[Морська течія|океанічних течій]]<ref>{{Cite web |url=https://www.pik-potsdam.de/~stefan/thc_fact_sheet.html |title=Thermohaline Circulation - Fact Sheet by Stefan Rahmstorf |website=www.pik-potsdam.de |access-date=2024-12-21}}</ref>. Іншими чинниками, які впливають на погоду певної місцевості, є її близькість до океанів, океанічна та атмосферна циркуляція та [[топологія]]<ref name="Vega2020">{{cite journal |last=Vega |first=Anthony J. |last2=Miller |first2=Paul W. |last3=Rohli |first3=Robert V. |last4=Heavilin |first4=Jason |date=2021-01 |title=Synoptic climatology of nuisance flooding along the Atlantic and Gulf of Mexico coasts, USA |url=https://link.springer.com/10.1007/s11069-020-04354-5 |language=en |volume=105 |issue=2 |pages=1281–1297 |doi=10.1007/s11069-020-04354-5 |issn=0921-030X |work=Natural Hazards}}</ref>. Місця поблизу океанів зазвичай мають холодніше літо та теплішу зиму через те, що океани можуть накопичувати велику кількість тепла. Вітер переносить холод або тепло океану на сушу<ref name="Vega2020" />. Атмосферний колообіг також відіграє важливу роль: наприклад, у США [[Сан-Франциско]] та [[Вашингтон]] є прибережними містами приблизно на одній широті, але клімат Сан-Франциско значно помірніший, оскільки переважний напрямок вітру&nbsp;— з моря на сушу<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1177/0309133309356998|title=Research resource review: Rohli, R.V. and Vega, A.J. 2008: Climatology. Sudbury, MA: Jones and Bartlett Publishers. 467 pp. £64 cloth. ISBN 978 0 7637 3828 0|last=Xiaofeng Guo|date=2010-01-22|pages=118–120|work=Progress in Physical Geography: Earth and Environment|volume=34|doi=10.1177/0309133309356998|issn=0309-1333|issue=1|accessdate=2023-01-29}}</ref>. Температура знижується з висотою, через що гірські місцевості холодніші, ніж низовини<ref name="Vega2020" />.

Вода здійснює на поверхні землі постійний [[Кругообіг води|колообіг]]. Випаровуючись із поверхні вод та суходолу, за сприятливих умов [[водяна пара]] здіймається вгору в атмосфері, що призводить до утворення [[хмара|хмар]]. Вода повертається на поверхню землі у вигляді [[атмосферні опади|атмосферних опадів]] і стікає до морів і океанів системою [[річка|річок]].

Земля отримує 1361&nbsp;Вт/м² сонячного випромінювання<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.3133/fs20063124|title=Flooding in Clark and Lincoln Counties, Nevada, December 2004 and January 2005|last=Ryan|first=Roslyn|date=2006|work=Fact Sheet|doi=10.3133/fs20063124|issn=2327-6932|accessdate=2023-01-29}}</ref><ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1175/bams-d-14-00265.1|title=A Solar Irradiance Climate Data Record|last=Coddington|first=O.|last2=Lean|first2=J. L.|last3=Pilewskie|first3=P.|last4=Snow|first4=M.|last5=Lindholm|first5=D.|date=2016-07-01|pages=1265–1282|work=Bulletin of the American Meteorological Society|volume=97|doi=10.1175/bams-d-14-00265.1|issn=0003-0007|issue=7|accessdate=2023-01-29}}</ref>. Кількість сонячної енергії, яку отримує поверхня Землі, зменшується зі зростанням [[широта|широти]]. Чим далі від екватора, тим менший кут падіння сонячних променів на поверхню, і тим більша відстань, яку повинен пройти промінь в атмосфері. Внаслідок цього середньорічна температура на рівні моря зменшується приблизно на 0,4&nbsp;°C на один градус широти. Поверхню Землі поділяють на широтні пояси з приблизно однаковим [[клімат]]ом: [[Тропічний кліматичний пояс|тропічний]], [[Субтропічний кліматичний пояс|субтропічний]], [[Помірний кліматичний пояс|помірний]] та [[Полярні зони|полярний]]. Класифікація кліматів залежить від температури та кількості опадів. Найбільше визнання здобула [[класифікація кліматів Кеппена]]. Система Кеппена оцінює регіони на основі спостережуваної температури й опадів<ref name="Vega2020" />.

Найбільша [[температура]] поверхні суходолу&nbsp;— 56,7&nbsp;°C в [[Долина Смерті|Долині Смерті]], що знаходиться у Північній Америці<ref>{{Cite web |url=https://www.sciencefocus.com/planet-earth/hottest-place-on-earth |title=Top 10 hottest places on Earth 2024 |date=2024-06-26 |website=BBC Science Focus Magazine |language=en |access-date=2024-12-21}}</ref>, найменша&nbsp;— близько −93,2&nbsp;°C поблизу станії [[Купол Фудзі (антарктична станція)|«Куполі Фудзі»]] в Антарктиді<ref>{{Cite web |url=https://www.sciencefocus.com/planet-earth/what-are-the-10-coldest-places-on-earth |title=What are the 10 coldest places on Earth? |date=2023-06-02 |website=BBC Science Focus Magazine |language=en |access-date=2024-12-21}}</ref>.

== Історія ==
{{Основна|Історія Землі}}

=== Історія утворення ===
{{Див. також|Гадейський еон|Рання Земля}}
[[Файл:The_Mysterious_Case_of_the_Disappearing_Dust.jpg|міні|Уявлення художника про [[протопланетний диск]] ранньої Сонячної системи, з якого утворилася Земля та інші тіла Сонячної системи]]
Планета Земля утворилася ~4,6 мільярда років тому з газо-пилової хмари. ЇЇ утворення через [[Акреція (космос)|акрецію]] тривало 10—20&nbsp;млн років. Спочатку вона була майже цілком розплавленою<ref>{{Cite book|url=https://books.google.com.ua/books/about/Earth_System_History.html?id=jd01mugCR7EC&redir_esc=y|title=Earth System History|last=Stanley|first=Steven M.|date=2004-10-29|publisher=Macmillan|language=en|isbn=978-0-7167-3907-4}}</ref>, але поступово охолола, і на її поверхні утворилася вода<ref name="Formation-of-Earth-NGE">{{Cite web|url=https://education.nationalgeographic.org/resource/formation-earth/|title=Formation of Earth|website=National Geographic Education|language=en|access-date=2025-02-13}}</ref>.
[[Файл:Red_Giant_Earth_warm.jpg|міні|Показ випаленої Землі (припущення) після того, як Сонце увійшло у фазу [[Червоні гіганти|червоного гіганта]], приблизно через 5–7 мільярдів років]]
Незабаром після утворення Землі виник [[Місяць (супутник)|Місяць]]. Одна з сучасних [[Модель ударного формування Місяця|теорій появи єдиного природного супутника Землі]] стверджує, що це відбулося внаслідок зіткнення з небесним тілом під назвою [[Тея (планета)|Тея]]. Згідно з результатами комп'ютерного моделювання 2023 року, залишки Теї досі можуть перебувати всередині Землі<ref>{{Cite news|url=https://www.nytimes.com/2023/11/01/science/moon-formation-theia.html|title=A ‘Big Whack’ Formed the Moon and Left Traces Deep in Earth, a Study Suggests|last=Chang|first=Kenneth|date=2023-11-01|language=en|work=The New York Times|issn=0362-4331|access-date=2024-07-06}}</ref><ref>{{cite journal|url=https://www.nature.com/articles/s41586-023-06589-1|title=Moon-forming impactor as a source of Earth’s basal mantle anomalies|last=Yuan|first=Qian|last2=Li|first2=Mingming|last3=Desch|first3=Steven J.|last4=Ko|first4=Byeongkwan|last5=Deng|first5=Hongping|last6=Garnero|first6=Edward J.|last7=Gabriel|first7=Travis S. J.|last8=Kegerreis|first8=Jacob A.|last9=Miyazaki|first9=Yoshinori|date=2023-11-02|pages=95–99|language=en|work=Nature|volume=623|doi=10.1038/s41586-023-06589-1|issn=0028-0836|issue=7985}}</ref>. Незадовго після цього Земля зазнавала масових зіткнень з [[астероїд]]ами, відомих під загальною назвою&nbsp;— [[пізнє важке бомбардування]], що відбувалося ~4&nbsp;млрд років тому<ref>{{Cite web|url=https://astrobiology.nasa.gov/news/re-thinking-a-critical-period-in-earths-history/|title=NASA Astrobiology|website=astrobiology.nasa.gov|language=en|access-date=2024-12-20}}</ref>.

Після цього Земля почала розшаровуватися на ядро та мантію. Найважчі елементи, особливо залізо, опускалися до центру тяжіння Землі. Легкі елементи, перш за все кисень, кремній і алюміній, піднялися догори й утворили переважно [[Силікатні залізні руди|силікатні мінерали]], які також є породами земної кори<ref name="Formation-of-Earth-NGE" /><ref>{{Cite web|url=https://pages.uoregon.edu/drt/Classes/201_99/Rice/differentiation.html|title=Origin and Differentiation of the Earth|website=pages.uoregon.edu|access-date=2024-12-20}}</ref>. Оскільки Земля складається здебільшого із заліза та силікатів, вона, як і всі планети земної групи, має досить високу середню густину 5513&nbsp;г/см³<ref>{{Cite web|url=https://www.forbes.com/sites/startswithabang/2020/03/31/this-is-why-earth-surprisingly-is-the-densest-object-in-our-solar-system/|title=This Is Why Earth, Surprisingly, Is The Densest Object In Our Solar System|last=Siegel|first=Ethan|website=Forbes|language=en|access-date=2024-12-20}}</ref><ref name="Earth_fact_sheet" />.

У той період [[світність]] Сонця була на 30&nbsp;% меншою від сучасної<ref>{{Cite book|title=The evolving Sun and its influence on planetary environments: proceedings of a workshop held at Instituto de Astrofísica, Granada, Spain, 18-20 June 2001; [Second Granada Workshop]|date=2002|editor-last=Montesinos|editor-first=Benjamin|editor2-last=Giménez|editor2-first=Alvaro|editor3-last=Guinan|editor3-first=Edward F.|series=Conference series / Astronomical Society of the Pacific|publisher=Astronomical Society of the Pacific|location=San Francisco, Calif|isbn=978-1-58381-109-2}}</ref>. Приблизно 3,5&nbsp;млрд&nbsp;років тому виникло магнітне поле Землі, яке почало захищати її атмосферу від [[Сонячний вітер|сонячного вітру]]<ref>{{Cite web|url=https://phys.org/news/2010-03-oldest-earth-magnetic-field-reveals.html|title=Oldest measurement of Earth's magnetic field reveals battle between Sun and Earth for our atmosphere|last=Rochester|first=University of|website=phys.org|language=en|access-date=2024-12-20}}</ref>.

Хоч вік Землі й становить 4,6 мільярда років, геологічна активність ускладнює збереження порід з великим віком, а вік найдавніших знайдених [[Гірська порода|гірських порід]] становить 4,28&nbsp;млрд років. Геологічна історія Землі поділяється на два етапи: [[докембрій]], що тривав приблизно від 4,6&nbsp;млрд до 541&nbsp;млн років тому, і [[Фанерозойський еон|фанерозой]], що триває останні 541&nbsp;млн років<ref name="Geohistory-Britannica">{{Cite web|url=https://www.britannica.com/science/geologic-history-of-Earth/The-pregeologic-period|title=Geologic history of Earth - Pregeologic Period, Formation, Eons|website=Britannica|language=en|access-date=2024-12-20}}</ref>. Життя з'явилося на Землі приблизно 3,5&nbsp;млрд років тому, а в період приблизно від 2,7 до 2,2&nbsp;млрд років тому на Землі виникли [[фотосинтез]]уючі бактерії<ref name="Formation-of-Earth-NGE" />. Внаслідок фотосинтезу цих організмів змінився склад атмосфери Землі, вони збагатили її киснем, через це сталася [[киснева катастрофа]], під час якої великий відсоток всіх живих створінь загинув, але це обумовило можливість для розвитку [[Аероби|аеробних]] істот<ref name="Geohistory-Britannica" />.[[Файл:Pangea_animation_03.gif|міні|Анімація поділу [[Пангея|Пангеї]] (надконтинента)]]

=== Майбутнє планети ===
{{Основна|Майбутнє Землі|Ризики для цивілізації, людей і планети Земля}}
Приблизно через 6&nbsp;млрд років Сонце перейде до етапу [[Червоні гіганти|червоного гіганта]], що означатиме збільшення зорі шляхом розширення зовнішнього шару газу через надлишок тепла, виробленого всередині. Наприкінці фази червоного гіганта вже і так збільшене Сонце викидатиме сплески зі свого зовнішнього шару. У цій фазі Сонце поглине [[Меркурій (планета)|Меркурій]] та [[Венера (планета)|Венеру]], доля Землі все ще залишається невизначеною. Але на той момент Земля вже давно не буде придатною для життя<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/exoplanets/resources/life-and-death/chapter-6/|title=Aging Into Gianthood|website=NASA|language=en}}</ref>. Непередбачуваним чинником є постійний вплив [[Технологія|технологій]], впроваджених людьми (наприклад, кліматична інженерія)<ref>{{cite journal|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.277.5325.494|title=Human Domination of Earth's Ecosystems|last=Vitousek|first=Peter M.|last2=Mooney|first2=Harold A.|last3=Lubchenco|first3=Jane|last4=Melillo|first4=Jerry M.|date=1997-07-25|pages=494–499|language=en|work=Science|volume=277|doi=10.1126/science.277.5325.494|issn=0036-8075|issue=5325}}</ref>. Нинішнє [[голоценове вимирання]]<ref>{{cite journal|url=https://pnas.org/doi/full/10.1073/pnas.091092498|title=The biotic crisis and the future of evolution|last=Myers|first=Norman|last2=Knoll|first2=Andrew H.|date=2001-05-08|pages=5389–5392|language=en|work=Proceedings of the National Academy of Sciences|volume=98|doi=10.1073/pnas.091092498|issn=0027-8424|pmc=33223|pmid=11344283|issue=10}}</ref> викликане технологіями, і наслідки можуть тривати до п'яти мільйонів років. Водночас технології можуть призвести до вимирання людства, в підсумку чого планета поступово повернеться до повільніших темпів еволюції, обумовлених винятково довгостроковими природними процесами<ref>{{Cite web|title=Existential Risks: Analyzing Human Extinction Scenarios|url=https://www.nickbostrom.com/existential/risks.html|website=www.nickbostrom.com|accessdate=2021-01-14|archive-date=24 грудня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191224094934/https://www.nickbostrom.com/existential/risks.html}}</ref>.

Через проміжки часу в сотні мільйонів років, випадкові небесні явища представляють величезний ризик для біосфери. Удари комет та астероїдів або вибух наднової, у межах 100 світлових років від Сонця, можуть призвести до масових вимирань. [[Цикли Міланковича|Теорія Міланковича]] передбачує, що на планеті будуть тривати льодовикові періоди, у всякому разі, поки не закінчиться [[четвертинне зледеніння]]. Ці періоди викликані змінами [[ексцентриситет]]у, нахилу осі та [[Прецесія|прецесії]] орбіти Землі<ref>{{cite journal|url=http://link.springer.com/10.1007/s10584-006-9099-1|title=Simulation of long-term future climate changes with the green McGill paleoclimate model: the next glacial inception|last=Cochelin|first=Anne-Sophie B.|last2=Mysak|first2=Lawrence A.|last3=Wang|first3=Zhaomin|date=2006-11-27|pages=381–401|language=en|work=Climatic Change|volume=79|doi=10.1007/s10584-006-9099-1|issn=0165-0009|issue=3-4}}</ref>. У межах циклу [[суперконтинент]]у який триває, [[тектоніка плит]], ймовірно, призведе до утворення суперконтиненту через 250—350 мільйонів років. Припускається, що за деякий час&nbsp;— в наступні 1,5–4,5 мільярда років, нахил осі Землі може почати піддаватися безладним перемінам зі зміною нахилу осі до 90°<ref>{{cite journal|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/1997A&A...318..975N/abstract|title=On the long term evolution of the spin of the Earth.|last=Neron de Surgy|first=O.|last2=Laskar|first2=J.|date=1997-02-01|pages=975–989|work=Astronomy and Astrophysics|volume=318|issn=0004-6361}}</ref>.

== Супутники ==
[[Файл:Debris-GEO1280.jpg|міні|Комп'ютерне зображення, що представляє скупчення штучних супутників і космічного сміття навколо Землі на [[Геосинхронна орбіта|геосинхронній]] і [[Низька навколоземна орбіта|низькій навколоземній орбіті]]]]

=== Система Земля — Місяць ===
{{Докладніше|Місяць (супутник)|Орбіта Місяця}}
[[Файл:MarsReconnaissanceOrbiter-Views-EarthMoon-20220422.jpg|міні|Система Земля-Місяць, видима Марса]]
Місяць — це єдиний великий природний супутник Землі, радіус якого становить тобто 1736&nbsp;км, тобто приблизно чверть радіуса планети<ref name="Moon-Fact-Sheet">{{Cite web|url=https://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/factsheet/moonfact.html|title=Moon Fact Sheet|website=nssdc.gsfc.nasa.gov|accessdate=2023-01-28}}</ref>. Це найбільший супутник у Сонячній системі відносно розміру його планети<ref>{{Cite book|url=http://dx.doi.org/10.4324/9781003166689-8|title=What's so special about design and technology anyway?|last=McLain|first=Matt|date=2022-11-03|series=Debates in Design and Technology Education|publisher=Routledge|location=London|pages=77–97|isbn=978-1-003-16668-9}}</ref><ref>{{Cite web|title=In Depth - Charon|url=https://solarsystem.nasa.gov/moons/pluto-moons/charon/in-depth|website=NASA Solar System Exploration|accessdate=2023-01-29}}</ref>. Найпоширеніша теорія походження Місяця, [[модель ударного формування Місяця]], стверджує, що він утворився внаслідок зіткнення протопланети розміром з Марс під назвою [[Тея (планета)|Тея]], з ранньою Землею. Це припущення також пояснює відносну нестачу на Місяці заліза та летючих елементів і те, що склад його ґрунту подібний до складу земної кори<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1038/35089010|title=Origin of the Moon in a giant impact near the end of the Earth's formation|last=Canup|first=Robin M.|last2=Asphaug|first2=Erik|date=2001-08|pages=708–712|work=Nature|volume=412|doi=10.1038/35089010|issn=0028-0836|issue=6848|accessdate=2023-01-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/moon/formation/|title=Moon Formation - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en|access-date=2024-12-20}}</ref>.

Місяць та Земля обертаються навколо [[барицентр]]у кожні 27,32 дня відносно сталих зір. Цей проміжок часу має назву «сидеричний місяць»<ref>{{Cite web|url=https://www.britannica.com/science/sidereal-month|title=Sidereal month – astronomy – Britannica|website=www.britannica.com|language=en|access-date=2025-01-19}}</ref>. У поєднанні із загальною орбітою системи Земля-Місяць навколо Сонця період [[Синодичний період|синодичного місяця]], від молодика до молодика, становить 29,53 дня. З точки огляду [[Полюс світу|небесного північного полюса]], рух Землі, Місяця та їхнє осьове обертання відбуваються проти годинникової стрілки. З точки огляду над Сонцем та північними полюсами Землі, Земля обертається навколо Сонця проти годинникової стрілки. Орбітальна та осьова площини не точно вирівняні: [[Нахил осі обертання|вісь Землі нахилена]] приблизно на 23,44 градуса від перпендикуляра до площини Земля-Сонце (екліптики), а площина Земля-Місяць нахилена до ±5,1 градуса відносно площини Земля-Сонце. Без цього нахилу затемнення відбувалося б кожні два тижні, чергуючись між місячними [[Місячне затемнення|затемненнями]] та [[Сонячне затемнення|сонячними затемненнями]]<ref name="Earth_fact_sheet" /><ref name="Moon-Fact-Sheet" />.

Гравітаційне тяжіння між Землею та Місяцем викликає припливи на Землі<ref>{{Cite news|title=Tides, tidalites, and secular changes in the Earth–Moon system|url=http://dx.doi.org/10.1016/j.earscirev.2009.09.002|work=Earth-Science Reviews|date=2009-12|accessdate=2023-01-29|issn=0012-8252|doi=10.1016/j.earscirev.2009.09.002|pages=59–79|volume=97|issue=1-4|first=Christopher L.|last=Coughenour|first2=Allen W.|last2=Archer|first3=Kenneth J.|last3=Lacovara}}</ref>. Той самий вплив на Місяць призвів до його [[Синхронне обертання|приливного захоплення]]: його період обертання навколо осі, дорівнює часу, потрібному для обертання навколо Землі. У підсумку, він завжди повернений до планети тим самим боком<ref>{{Cite news|title=Absence of a gut microbiome may be more common than previously thought ER -- (Does it make more sense to say “Gut microbiomes may be less common than previously thought”?)|url=http://dx.doi.org/10.1038/nature.2017.22017|work=Nature|date=2017-05-17|accessdate=2023-01-29|issn=1476-4687|doi=10.1038/nature.2017.22017|first=Erin|last=Ross}}</ref>. Коли Місяць обертається навколо Землі, різні частини його видимого боку освітлюються Сонцем, що обумовлює місячні фази<ref>{{Cite book|url=http://dx.doi.org/10.1017/cbo9780511525186.012|title=Solar and lunar eclipses recorded in medieval Arab chronicles|date=1997-06-05|series=Historical Eclipses and Earth's Rotation|publisher=Cambridge University Press|pages=431–455}}</ref>. Завдяки їхній приливній взаємодії, Місяць віддаляється від Землі зі швидкістю ~38&nbsp;мм/рік. Протягом мільйонів років ці малі доданки&nbsp;— і подовження земної доби приблизно на 23&nbsp;мкс/рік&nbsp;— призводять до значних змін<ref>{{Cite web|title=april-2007-march-2008-20-pp|url=http://dx.doi.org/10.1163/2210-7975_hrd-9830-0007|website=Human Rights Documents online|accessdate=2023-01-29}}</ref>. Наприклад, у часи [[Едіакарій|едіакарію]] (~620&nbsp;млн років тому) у році було 400 ±7 днів, кожен з яких тривав 21,9 ±0,4 години<ref>{{Cite news|title=Geological constraints on the Precambrian history of Earth's rotation and the Moon's orbit|url=http://dx.doi.org/10.1029/1999rg900016|work=Reviews of Geophysics|date=2000-02|accessdate=2023-01-29|issn=8755-1209|doi=10.1029/1999rg900016|pages=37–59|volume=38|issue=1|first=George E.|last=Williams}}</ref>.

Місяць міг значно вплинути на розвиток життя, пом'якшивши клімат планети. [[Палеонтологія|Палеонтологічні]] дані та комп'ютерне моделювання показують, що нахил осі Землі усталюється приливними взаємодіями з Місяцем<ref>{{Cite news|title=A long-term numerical solution for the insolation quantities of the Earth|url=http://dx.doi.org/10.1051/0004-6361:20041335|work=Astronomy &amp; Astrophysics|date=2004-11-23|accessdate=2023-01-29|issn=0004-6361|doi=10.1051/0004-6361:20041335|pages=261–285|volume=428|issue=1|first=J.|last=Laskar|first2=P.|last2=Robutel|first3=F.|last3=Joutel|first4=M.|last4=Gastineau|first5=A. C. M.|last5=Correia|first6=B.|last6=Levrard}}</ref>. Деякі науковці вважають, що без цієї стабілізації вісь обертання могла б змінюватися, як у випадку з [[Марс (планета)|Марсом]]<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1063/pt.5.027533|title=Evolution of life may have shaped Earth's continents|date=2013|work=Physics Today|doi=10.1063/pt.5.027533|issn=1945-0699|accessdate=2023-01-29}}</ref>.

Якщо дивитися із Землі, то Місяць перебуває достатньо далеко, щоби мати майже такий же видимий розмір диска, як Сонце. [[Кутовий розмір]] цих двох тіл збігається завдяки тому, що, хоча діаметр Сонця приблизно в 400 разів більший, ніж діаметр Місяця, воно також у 400 разів більше віддалено<ref>{{Cite book|url=http://dx.doi.org/10.1093/anb/9780198606697.article.1603925|title=Williams, Albert Rhys (28 September 1883–27 February 1962)|last=Whisenhunt|first=William Benton|date=2015-04|series=American National Biography Online|publisher=Oxford University Press }}</ref>. Це дозволяє повним [[Сонячне затемнення|сонячним затемненням]] відбуватися на Землі<ref>{{Cite news|title=Observations of a Solar Eclipse, October 27, 1780, Made at the University in Cambridge|url=http://dx.doi.org/10.2307/25053748|work=Memoirs of the American Academy of Arts and Sciences|date=1783|accessdate=2023-01-29|issn=0096-6134|doi=10.2307/25053748|pages=146|volume=1|first=Caleb|last=Gannett}}</ref>.

=== Тимчасові супутники ===
{{Докладніше|Навколоземні об'єкти|Гіпотетичні природні супутники Землі}}Комп'ютерні моделі, розроблені сучасними астрофізиками Мікаелем Гранвіком та іншими, припускають, що «тимчасові супутники» мають бути досить поширеними поблизу нашої планети та що «в усі часи повинен бути принаймні один природний супутник діаметром 1 метр на орбіті навколо Землі». Ці космічні тіла залишатимуться на орбіті в середньому десять місяців, перед тим як повернутися на сонячну орбіту<ref>{{cite journal |date=1957-06-01 |title=Clarence Augustus Chant |url=https://academic.oup.com/mnras/article-lookup/doi/10.1093/mnras/117.3.250 |language=en |volume=117 |issue=3 |pages=250–251 |doi=10.1093/mnras/117.3.250 |issn=0035-8711 |doi-access=безкоштовний |work=Monthly Notices of the Royal Astronomical Society}}</ref>.

Сімейство [[Коорбітальна орбіта|коорбітальних]] астероїдів Землі складається з [[квазісупутник]]ів, об'єктів з [[Підковоподібна орбіта|підковоподібною орбітою]] та [[Троянці (астероїди)|троянців]]. Станом на 2023 рік було відомо 7 квазісупутників Землі: [[(164207) Cardea 2004 GU9|Cardea 2004 GU9]]<ref>{{cite journal |author=Brasser, R. |display-authors=etal |date=September 2004 |title=Transient co-orbital asteroids |journal=Icarus |volume=171 |issue=1 |pages=102–109 |bibcode=2004Icar..171..102B |doi=10.1016/j.icarus.2004.04.019}}</ref>, {{Link-interwiki|(277810) 2006 FV35|Q=Q4542704}}<ref name="wajer">{{cite journal |last1=Wajer |first1=Paweł |date=October 2010 |title=Dynamical evolution of Earth's quasi-satellites: 2004&nbsp;GU9 and 2006&nbsp;FV35 |url=https://hal.archives-ouvertes.fr/hal-00676219/file/PEER_stage2_10.1016%252Fj.icarus.2010.05.012.pdf |journal=Icarus |volume=209 |issue=2 |pages=488–493 |bibcode=2010Icar..209..488W |doi=10.1016/j.icarus.2010.05.012}}</ref>, {{Link-interwiki|2013 LX28|Q=Q15201734}}<ref name="FuenteSO2">{{cite journal |last1=de&nbsp;la&nbsp;Fuente Marcos |first1=Carlos |last2=de&nbsp;la&nbsp;Fuente Marcos |first2=Raúl |date=2016 |title=From horseshoe to quasi-satellite and back again: The curious dynamics of Earth co-orbital asteroid 2015&nbsp;SO2 |journal=Astrophysics and Space Science |volume=361 |page=16 |arxiv=1511.08360 |bibcode=2016Ap&SS.361...16D |doi=10.1007/s10509-015-2597-8 |s2cid=189842725}}</ref>, {{Link-interwiki|2014 OL339|Q=Q18176994}}<ref name="dynamics">{{cite journal |last1=de&nbsp;la&nbsp;Fuente Marcos |first1=Carlos |last2=de&nbsp;la&nbsp;Fuente Marcos |first2=Raúl |year=2014 |title=Asteroid 2014&nbsp;OL339: Yet another Earth quasi-satellite |journal=[[Monthly Notices of the Royal Astronomical Society]] |volume=445 |issue=3 |pages=2985–2994 |arxiv=1409.5588 |bibcode=2014MNRAS.445.2961D |doi=10.1093/mnras/stu1978 |doi-access=free}}</ref>, [[469219 Камооалева]], {{Link-interwiki|2020 PP1|Q=Q105094010}}, [[2023 FW13|2023 FW<sub>13</sub>]]<ref name="2016HO3">{{cite journal |last1=de&nbsp;la&nbsp;Fuente Marcos |first1=Carlos |last2=de&nbsp;la&nbsp;Fuente Marcos |first2=Raúl |date=2016 |title=Asteroid (469219) 2016&nbsp;HO3, the smallest and closest Earth quasi-satellite |journal=[[Monthly Notices of the Royal Astronomical Society]] |volume=462 |issue=4 |pages=3441–3456 |arxiv=1608.01518 |bibcode=2016MNRAS.462.3441D |doi=10.1093/mnras/stw1972 |doi-access=free}}</ref><ref name="NASA-20160615">{{cite web |url=http://www.jpl.nasa.gov/news/news.php?feature=6537 |title=Small asteroid is Earth's constant companion |last1=Agle |first1=D.C. |last2=Brown |first2=Dwayne |last3=Cantillo |first3=Laurie |date=15 June 2016 |work=[[NASA]] |access-date=15 June 2016}}</ref>.

=== Штучні супутники ===
4 жовтня 1957 року, Радянський Союз успішно запустив перший у світі штучний супутник «Супутник I», який облетів Землю за 98 хвилин<ref>{{Cite web |url=https://www.nasa.gov/history/sputnik/index.html |title=Sputnik |website=www.nasa.gov |access-date=2025-02-27}}</ref>. Станом на 2021 рік, близько 7940 штучних супутників виведено на низьку навколоземну орбіту<ref>{{Cite web |url=https://www.space.com/how-many-satellites-are-orbiting-earth |title=How many satellites are orbiting Earth? |last=Supriya |first=Chakrabarti |date=2021-09-25 |website=Space.com |language=en |access-date=2025-02-14}}</ref>. Супутники на [[Геоцентрична орбіта|навколоземній орбіті]] надають дані про хмари, океани, суходіл та льодовики. Вони також вимірюють гази в атмосфері, такі як озон і вуглекислий газ, і кількість енергії, яку поглинає і виділяє Земля, відстежують лісові пожежі та вулканічну активність<ref>{{Cite web |url=https://www.nasa.gov/technology/what-is-a-satellite-grades-5-8/#hds-sidebar-nav-7 |title=What Is a Satellite? (Grades 5-8) - NASA |date=2014-02-12 |website=www.nasa.gov |publisher=НАСА |language=en-US |access-date=2025-02-27}}</ref>.

У Землі є два штучні супутники на яких перебувають люди: [[Міжнародна космічна станція]] (МКС) та [[Китайська космічна станція]] (ККС), МКС є найбільшим штучним супутником Землі<ref>{{Cite web|url=https://www.nasa.gov/international-space-station/|title=International Space Station|website=NASA|language=en|access-date=2025-02-13}}</ref>.

== Життя ==
{{Основна|Життєпридатність планети}}

=== Еволюція життя ===
{{Основна|Виникнення життя на Землі|Історія життя на Землі|Життя}}
[[Файл:Archean.png|міні|Уявлення художника про [[архейський еон]] після утворення Землі, з наявними округлими [[Строматоліти|строматолітами]], які є першими формами життя, що виробляли кисень, та з'явилися мільярди років тому. Після пізнього важкого космічного бомбардування земна кора охолола, її багата водою безплідна поверхня позначена континентами та вулканами, а Місяць все ще обертається навколо Землі набагато ближче, ніж сьогодні (2020), створюючи потужні припливи<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1016/j.epsl.2017.09.002|title=Lunar volcanism produced a transient atmosphere around the ancient Moon|last=Needham|first=Debra H.|last2=Kring|first2=David A.|date=2017-11|pages=175–178|work=Earth and Planetary Science Letters|volume=478|doi=10.1016/j.epsl.2017.09.002|issn=0012-821X|accessdate=2023-01-25}}</ref>]]
Хімічні реакції призвели до появи перших самовідтворюваних молекул приблизно чотири мільярди років тому. Серед найдавніших скам'янілостей, що свідчать про існування життя&nbsp;— скам'янілості мікробних [[Бактеріальний мат|матів]], знайдені в пісковику віком 3,48 мільярда років у Західній Австралії<ref name="Irion 647–6482">{{Cite news|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.296.5568.647|title=Astrobiologists Try to 'Follow the Water to Life'|last=Irion|first=Robert|date=2002-04-26|pages=647–648|language=en|work=Science|volume=296|doi=10.1126/science.296.5568.647|issn=0036-8075|issue=5568}}</ref>, біогенний графіт, виявлений у мета-осадових породах віком 3,7 мільярда років у Західній [[Гренландія|Гренландії]]<ref name="Ohtomo 25–282">{{cite journal|url=https://www.nature.com/articles/ngeo2025|title=Evidence for biogenic graphite in early Archaean Isua metasedimentary rocks|last=Ohtomo|first=Yoko|last2=Kakegawa|first2=Takeshi|last3=Ishida|first3=Akizumi|last4=Nagase|first4=Toshiro|last5=Rosing|first5=Minik T.|date=2014-01|pages=25–28|language=en|work=Nature Geoscience|volume=7|doi=10.1038/ngeo2025|issn=1752-0894|issue=1}}</ref>, а також залишки біотичного матеріалу, котрий знайдений у скелях віком 4,1 мільярда років, у Західній [[Австралія|Австралії]]<ref name="Ohtomo 25–282" /><ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1073/pnas.1517557112|title=Potentially biogenic carbon preserved in a 4.1 billion-year-old zircon|last=Bell|first=Elizabeth A.|last2=Boehnke|first2=Patrick|last3=Harrison|first3=T. Mark|last4=Mao|first4=Wendy L.|date=2015-10-19|pages=14518–14521|work=Proceedings of the National Academy of Sciences|volume=112|doi=10.1073/pnas.1517557112|issn=0027-8424|issue=47|accessdate=2022-10-28}}</ref>. Найдавніші прямі докази життя на Землі містяться в австралійських породах віком 3,45 мільярда років, які засвідчують скам'янілості мікроорганізмів<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1063/pt.5.0210077|title=New evidence suggests life on Earth began at least 3.7 billion years ago|date=2016|work=Physics Today|doi=10.1063/pt.5.0210077|issn=1945-0699|accessdate=2022-10-28}}</ref><ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1073/pnas.1718063115|title=SIMS analyses of the oldest known assemblage of microfossils document their taxon-correlated carbon isotope compositions|last=Schopf|first=J. William|last2=Kitajima|first2=Kouki|last3=Spicuzza|first3=Michael J.|last4=Kudryavtsev|first4=Anatoliy B.|last5=Valley|first5=John W.|date=2017-12-18|pages=53–58|work=Proceedings of the National Academy of Sciences|volume=115|doi=10.1073/pnas.1718063115|issn=0027-8424|issue=1|accessdate=2022-10-28}}</ref>. Приблизно через пів мільярда років після виникнення життя існував [[Останній універсальний спільний предок|останній спільний предок усього нинішнього життя]]<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1038/scientificamerican0200-90|title=Uprooting the Tree of Life|last=Doolittle|first=W. Ford|date=2000-02|pages=90–95|work=Scientific American|volume=282|doi=10.1038/scientificamerican0200-90|issn=0036-8733|issue=2|accessdate=2022-10-28}}</ref>. Потім поступовий розвиток фотосинтезу дозволив збирати енергію Сонця безпосередньо формами життя. Отриманий молекулярний кисень (O<sub>2</sub>) накопичувався в атмосфері та завдяки взаємодії з [[Ультрафіолетове випромінювання|ультрафіолетовим]] сонячним випромінюванням утворював захисний озоновий шар (O<sub>3</sub>) у верхніх шарах атмосфери<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1126/science.292.5519.1091|title=Can Genes Solve the Syphilis Mystery?|last=Zimmer|first=Carl|date=2001-05-11|pages=1091–1091|work=Science|volume=292|doi=10.1126/science.292.5519.1091|issn=0036-8075|issue=5519|accessdate=2022-10-28}}</ref>. Після цього з'явилися [[еукаріоти]], точний час їхньої появи ще не визначили, але найдавнішим підтвердженим скам'янілостям приблизно 1,6 мільярда років, а деяким сумнівним 2,2 мільярда років<ref>{{Cite book|url=https://archive.org/details/sim_precambrian-research_2013-09_235/page/71|title=Precambrian Research 2013-09: Vol 235|last=Internet Archive|date=2013-09|publisher=ELSEVIER LTD.|language=English}}</ref>, згідно з [[Ендосимбіотична теорія|ендосимбіотичною теорією]] вони з'явилися з окремих внутрішньоклітинних [[Бактерії|бактерій]]-[[Симбіоз|симбіонтів]], що стали невіддільною частиною клітини через збільшення ступеня взаємної залежності. Після цього утворилися багатоклітинні організми через те, що клітини всередині колоній ставали все більш вузько-направленими. Завдяки поглинанню шкідливого ультрафіолетового випромінювання [[Озоносфера|озоновим шаром]], життя з'явилося на поверхні Землі<ref name="Irion 647–6482" />.

Протягом [[Неопротерозой|неопротерозою]], останньої ери докембрію, на деякий час (850—630&nbsp;млн років тому) велика частина Землі могла бути вкрита льодом. Це припущення (гіпотезу) назвали «[[Земля-сніжка]]», під кінець ймовірного зледеніння утворилася [[едіакарська біота]], яка є першою відносно розвиненою біотою Землі. Приблизно 540&nbsp;млн років тому сталася раптова поява великої кількості досить розвинутих та різноманітних істот ([[Кембрійський вибух|кембрійському вибуху]]), коли багатоклітинні форми життя значно ускладнилися<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1017/s0022050716000036|title=Climate Change and the Course of Global History: A Rough Journey. By John L. Brooke. Cambridge: Cambridge University Press, 2014. Pp. 648. $32.46, paper.|last=Woodhouse|first=Keith|date=2016-02-25|pages=292–294|work=The Journal of Economic History|volume=76|doi=10.1017/s0022050716000036|issn=0022-0507|issue=1|accessdate=2022-10-28}}</ref><ref>{{Cite book|url=http://dx.doi.org/10.1016/b978-0-12-814311-7.00004-4|title=Cambrian explosion|last=Cabej|first=Nelson R.|date=2020|series=Epigenetic Mechanisms of the Cambrian Explosion|publisher=Elsevier|pages=137–211}}</ref>. Після цього починається [[Фанерозойський еон|фанерозой]] або епоха явного життя. В [[Ордовицький період|ордовику]] починається вихід звичних нам організмів на суходіл: перші сучасні [[мохи]], [[Судинні спорові|вищі спорові]] з'являються на суходолі 485—445&nbsp;млн років тому, судинні рослини з'являються на суходолі у [[Силурійський період|силурійському періоді]]<ref>{{Cite news|url=https://nph.onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nph.12670|title=The nature and evolutionary relationships of the earliest land plants|last=Wellman|first=Charles H.|date=2014|pages=1–3|language=en|work=New Phytologist|volume=202|doi=10.1111/nph.12670|issn=1469-8137|issue=1|access-date=2025-02-12}}</ref>, що дає змогу першим тваринам ([[Павукоподібні|павукоподібним]], [[Багатоніжкові (порядок)|багатоніжкам]] та [[Ракоподібні|ракоподібним]]) вийти з води. Між ордовиком та силуром стається перше масове вимирання з «<nowiki/>[[Масове вимирання#«Велика п'ятірка» масових вимирань|великої п'ятірки]]<nowiki/>». Також в силурі з'являються перші щелепні риби. Після силуру настає [[Девонський період|девон]], в ньому з'являються перші [[Плауновидні|плауни]], [[Хвощеподібні|хвощі]], [[Папоротеподібні|папороті]] і [[Насінні|насінні рослини]], також в девоні досягають розквіту риби, у девоні жили [[Плакодерми|панцирні риби]], наприклад, [[дунклеостей]]. В девоні з'являються перші [[земноводні]]. Девон закінчився масовим [[Девонське вимирання|девонським вимиранням]], яке знищило ~19&nbsp;% [[Родина (біологія)|родин]]<ref>{{Cite web|url=https://math.ucr.edu/home/baez/extinction/|title=extinction|website=math.ucr.edu|access-date=2025-02-12}}</ref>. Після цього почався [[Кам'яновугільний період|карбон]] або кам'яновугільний період, у цьому періоді найвищий рівень кисню в атмосфері Землі за увесь час її існування, а також під час всього періоду простежувалась велика вологість та тепло. Це дало поштовх земноводним, які досягли розквіту в цьому періоді. Також в карбоні з'явилися рептилії, які у наступному, [[Пермський період|пермському періоді]], витіснили амфібій через велике скорочення кількості боліт. У пермському періоді досягли розквіту [[голонасінні]] та [[синапсиди]]. Пермський період закінчився масовим пермським вимиранням, яке стало найбільшим серед «Великої п'ятірки», тоді загинуло 96&nbsp;%<ref>
{{cite book|author=Benton M J|year=2005|title=When Life Nearly Died: The Greatest Mass Extinction of All Time|publisher=Thames & Hudson|isbn=978-0500285732}}</ref> усіх морських видів і 70&nbsp;% наземних видів хребетних. Після цього настав [[Мезозойська ера|мезозой]], який поділяється на 3 періоди: [[Тріасовий період|тріас]], [[Юрський період|юра]], [[Крейдовий період|крейда]]. Під час усього мезозою домінували [[архозаври]], у тріасі з'являються [[ссавці]], а у крейді розквіту досягають [[Покритонасінні|квіткові рослини]] та [[комахи]], які запилюють їх. Мезозой закінчився [[Крейдове вимирання|крейдово-палеогеновим вимиранням]], під час якого вимерли всі непташині динозаври й після якого на суходолі запанували ссавці<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1038/scientificamerican1094-84|title=The Evolution of Life on the Earth|last=Gould|first=Stephen Jay|date=1994-10|pages=84–91|work=Scientific American|volume=271|doi=10.1038/scientificamerican1094-84|issn=0036-8733|issue=4|accessdate=2022-10-28}}</ref>.

Кілька мільйонів років тому вид африканських мавп ({{Link-interwiki|Ardipithecus ramidus|Q=Q312222|text=ardipithecus ramidus}}) адаптувався до ходьби на двох кінцівках''.'' Це полегшувало використання різноманітних знарядь і сприяло спілкуванню, яке натомість забезпечувало харчування та подальше спонукання, необхідні для збільшення мозку, що привело до появи та розвою [[Людина розумна|людини]]. Розвиток сільського господарства, а згодом і цивілізації, призвів до того, що люди здійснили вплив на Землю, а також на природу та велику кількість інших форм життя, що триває й донині<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1130/b25899.1|title=The impact of humans on continental erosion and sedimentation|last=Wilkinson|first=B. H.|last2=McElroy|first2=B. J.|date=2007-01-01|pages=140–156|work=Geological Society of America Bulletin|volume=119|doi=10.1130/b25899.1|issn=0016-7606|issue=1-2|accessdate=2022-10-28}}</ref>.

[[Людина (рід)|Рід людина]], до якого належить анатомічно сучасна людина, існує близько 200&nbsp;000 років. 2017 року з'явилось припущення, що цей рід існує набагато довше, коли команда з {{Link-interwiki|Інститут еволюційної антропології Макса Планка|Q=Q682926|text=Інституту еволюційної антропології Макса Планка}} виявила колекцію зразків, яка складалася з фрагментів черепа і кісток щелепи, а також кам'яних знарядь праці, які датувалися приблизно в 315 000 років. Однак це припущення не є загальноприйнятим серед палеонтологів<ref name=":0">{{Cite web|url=https://www.britannica.com/story/just-how-old-is-homo-sapiens|title=Just How Old Is Homo sapiens? – Britannica|website=www.britannica.com|language=en|access-date=2025-02-07}}</ref>. До винаходу рослинництва і тваринництва на [[Близький Схід|Близькому Сході]] (бл. {{nobr|XI тис. до н. е.}}), в Китаї (~{{nobr| VIII тис. до н. е.}}) і на Мексиканській низовині (~ {{nobr|VI тис. до н. е.}}) люди жили винятково як мисливці та збирачі. Після цієї неолітичної революції, у міру поширення цивілізацій, культурні рослини та тварини, виведені людиною, дедалі більше витісняли дикі рослини та тварин. Починаючи з промислової революції, люди дедалі більше впливають на зовнішній вигляд і розвиток Землі: великі терени землі перетворюються на промислові та транспортні зони<ref>{{Cite book|url=https://books.google.com/books?id=KGmYDwAAQBAJ&printsec=frontcover&dq=A+Cooperative+Species:+Human+reciprocity+and+its+evolution&hl=en&newbks=1&newbks_redir=0&sa=X&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false|title=A Cooperative Species: Human Reciprocity and Its Evolution|last=Bowles|first=Samuel|last2=Gintis|first2=Herbert|date=2013-07-21|publisher=Princeton University Press|language=en|isbn=978-0-691-15816-7}}</ref>.

Поточний процес вимирання, що охоплює численні родини рослин і тварин, включаючи ссавців, птахів, рептилій, земноводних, риб і безхребетних, впливаючи як на наземні, так і на морські види, називають [[Голоценове вимирання|голоценовим вимиранням]], також відоме як шосте масове вимирання. Воно приблизно триває останні 11 700 років. Багато вимирань, що були за історію існування Землі не задокументовані, оскільки види часто залишаються невідкритими до їх вимирання<ref name="Rampino-2019">{{cite journal |last1=Rampino |first1=Michael R. |last2=Shen |first2=Shu-Zhong |date=5 September 2019 |title=The end-Guadalupian (259.8 Ma) biodiversity crisis: the sixth major mass extinction? |url=https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/08912963.2019.1658096 |journal=[[Historical Biology]] |volume=33 |issue=5 |pages=716–722 |doi=10.1080/08912963.2019.1658096 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200713165355/https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/08912963.2019.1658096 |archive-date=13 July 2020 |access-date=7 January 2023 |s2cid=202858078 |url-status=live}}</ref>. Поточні темпи вимирання оцінюються в 100–1000 разів вищими, ніж природні фонові темпи вимирання<ref name="Ceballos-Ehrlich-2018-06">{{cite journal |last1=Ceballos |first1=Gerardo |last2=Ehrlich |first2=Paul R. |author-link2=Paul R. Ehrlich |date=8 June 2018 |title=The misunderstood sixth mass extinction |journal=[[Science (journal)|Science]] |language=en |volume=360 |issue=6393 |pages=1080–1081 |bibcode=2018Sci...360.1080C |doi=10.1126/science.aau0191 |oclc=7673137938 |pmid=29880679 |s2cid=46984172}}</ref><ref name="PimmJenkins">{{cite journal |vauthors=Pimm SL, Jenkins CN, Abell R, Brooks TM, Gittleman JL, Joppa LN, Raven PH, Roberts CM, Sexton JO |date=30 May 2014 |title=The biodiversity of species and their rates of extinction, distribution, and protection |url=http://static.squarespace.com/static/51b078a6e4b0e8d244dd9620/t/538797c3e4b07a163543ea0f/1401395139381/Pimm+et+al.+2014.pdf |journal=Science |language=en |volume=344 |issue=6187 |pages=1246752-1–1246752-10 |doi=10.1126/science.1246752 |pmid=24876501 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190728033131/http://static.squarespace.com/static/51b078a6e4b0e8d244dd9620/t/538797c3e4b07a163543ea0f/1401395139381/Pimm%20et%20al.%202014.pdf |archive-date=28 July 2019 |access-date=15 December 2016 |quote=The overarching driver of species extinction is human population growth and increasing per capita consumption. |s2cid=206552746 |url-status=live}}</ref><ref name="Pimm-1995">{{cite journal |last1=Pimm |first1=Stuart L. |last2=Russell |first2=Gareth J. |last3=Gittleman |first3=John L. |last4=Brooks |first4=Thomas M. |year=1995 |title=The Future of Biodiversity |journal=Science |language=en |volume=269 |issue=5222 |pages=347–350 |bibcode=1995Sci...269..347P |doi=10.1126/science.269.5222.347 |pmid=17841251 |s2cid=35154695}}</ref><ref name="Teyssèdre-2004">{{Cite book |url=https://www.worldcat.org/oclc/57892208 |title=Toward a sixth mass extinction crisis? Chapter 2 in Biodiversity & global change : social issues and scientific challenges |last=Teyssèdre |first=Anne |date=2004 |publisher=Adpf |location=Paris |pages=24–49 |language=en |isbn=2-914935-28-5 |oclc=57892208 |others=R. Barbault, Bernard Chevassus-au-Louis, Anne Teyssèdre, Association pour la diffusion de la pensée française}}</ref><ref name="De Vos">{{Cite journal |last1=De Vos |first1=Jurriaan M. |last2=Joppa |first2=Lucas N. |last3=Gittleman |first3=John L. |last4=Stephens |first4=Patrick R. |last5=Pimm |first5=Stuart L. |date=2014-08-26 |title=Estimating the normal background rate of species extinction |url=https://www.zora.uzh.ch/id/eprint/98443/1/Conservation_Biology_2014_early-view.pdf |journal=Conservation Biology |language=es |volume=29 |issue=2 |pages=452–462 |bibcode=2015ConBi..29..452D |doi=10.1111/cobi.12380 |issn=0888-8892 |pmid=25159086 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181104111411/https://www.zora.uzh.ch/id/eprint/98443/1/Conservation_Biology_2014_early-view.pdf |archive-date=2018-11-04 |access-date=2019-11-24 |s2cid=19121609 |url-status=live}}</ref> і прискорюються<ref name="ceballos">{{cite journal |last1=Ceballos |first1=Gerardo |last2=Ehrlich |first2=Paul R. |last3=Barnosky |first3=Anthony D. |last4=García |first4=Andrés |last5=Pringle |first5=Robert M. |last6=Palmer |first6=Todd M. |date=19 June 2015 |title=Accelerated modern human-induced species losses: Entering the sixth mass extinction |journal=[[Science Advances]] |language=en |volume=1 |issue=5 |page=e1400253 |bibcode=2015SciA....1E0253C |doi=10.1126/sciadv.1400253 |pmc=4640606 |pmid=26601195 |quote=All of these are related to human population size and growth, which increases consumption (especially among the rich), and economic inequity.}}</ref>. Широкомасштабна деградація регіонів вираженого біорізноманіття, таких як [[Кораловий риф|коралові рифи]] та тропічні ліси, посилила кризу<ref name="PimmJenkins" />. За останні 100–200 років втрата біорізноманіття досягла такого рівня, що деякі біологи-природоохоронці тепер вважають, що людська діяльність спровокувала масове вимирання<ref>{{Cite news|url=https://www.worldwildlife.org/publications/living-planet-report-2020|title=Bending the curve of biodiversity loss|last=World Wildlife Fund|date=September 10, 2020|language=en|work=Living Planet Report 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20221031213751/https://www.worldwildlife.org/publications/living-planet-report-2020|archive-date=October 31, 2022|url-status=live|access-date=}}</ref><ref>{{Cite journal |last1=Raven |first1=Peter H. |last2=Chase |first2=Jonathan M. |last3=Pires |first3=J. Chris |date=2011 |title=Introduction to special issue on biodiversity |url=https://bsapubs.onlinelibrary.wiley.com/doi/epdf/10.3732/ajb.1100055 |journal=American Journal of Botany |language=en |volume=98 |issue=3 |pages=333–335 |doi=10.3732/ajb.1100055 |pmid=21613129}}</ref>.

=== Біосфера ===
{{Основна|Біосфера}}
[[Файл:Лілеї - біла краса України на рю Оріль.jpg|альт=Три сфери: літосфера, гідросфера й атмосфера.|міні|Три сфери: літосфера, гідросфера й атмосфера]]
Біосфера це шар з усіма живими організмами та середовищами їхнього проживання. Вона поділяється на три зони з життям на Землі: літосферу, гідросферу та атмосферу, які також взаємодіють одна з одною<ref>{{Cite book|url=http://dx.doi.org/10.3917/dunod.aubie.2019.01.0178|title=La mère de toutes les formes d’intelligence|last=Rucinska|first=Laura|date=2019-01-02|series=Les intelligences multiples en entreprise|publisher=Dunod|pages=178–181}}</ref>. Поява життя на Землі оцінюється щонайменше датою 3,5&nbsp;млрд років тому, як точки відліку еволюції біосфери<ref>{{Cite news|title=Le planificateur, un acteur majeur de l’équipe de management du projet|url=http://dx.doi.org/10.51257/f-1507|work=Métier : responsable bureau d’étude/conception|date=2015-07|accessdate=2023-01-28|doi=10.51257/f-1507|first=Martine|last=MINY}}</ref><ref>{{Cite news|title=Lire et enseigner le''Cahier d’un retour au pays natal en Grande-Bretagne : un outil d’apprentissage en ligne''|url=http://dx.doi.org/10.3917/presa.189.0243|work=Présence Africaine|date=2014|accessdate=2023-01-28|issn=0032-7638|doi=10.3917/presa.189.0243|pages=243|volume=189|issue=1|first=Louise|last=Hardwick}}</ref>. Понад те, час появи останнього універсального загального предка оцінюється між 3,5 і 3,8&nbsp;млрд років тому<ref>{{Cite news|title=Uprooting the Tree of Life|url=https://www.scientificamerican.com/article/uprooting-the-tree-of-life|work=Scientific American|date=2000-02|accessdate=2023-01-28|issn=0036-8733|doi=10.1038/scientificamerican0200-90|pages=90–95|volume=282|issue=2|first=W. Ford|last=Doolittle}}</ref>. Водночас ~99&nbsp;% [[вид]]ів, які колись жили Землі, нині вимерли<ref>{{Cite news|title=How Many Species Are There on Earth?|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.241.4872.1441|work=Science|date=1988-09-16|accessdate=2023-01-28|issn=0036-8075|doi=10.1126/science.241.4872.1441|pages=1441–1449|volume=241|issue=4872|language=en|first=Robert M.|last=May}}</ref><ref>{{Cite news|title=Quatre leçons sur le Syndicalisme Français (août-septembre 1919 et été 1920)|url=http://dx.doi.org/10.3917/lms.238.0017|work=Le Mouvement Social|date=2012|accessdate=2023-01-28|issn=0027-2671|doi=10.3917/lms.238.0017|pages=17|volume=238|issue=1|first=Lucien|last=Febvre}}</ref>.

Біосфера поділяється приблизно на п'ятнадцять [[біом]]ів, населених подібними групами [[Рослини|рослин]] та тварин. Це сукупність екосистем, притаманних для біогеографічної області та названих за переважними в ній та пристосованими до неї видами рослинності та тварин. Здебільшого вони розподілені відмінностями стосовно широти, висоти над рівнем моря чи [[Вологість|вологості]]. Деякі наземні біоми, розташовані за арктичним і антарктичним колами (наприклад, [[тундра]]), на великих висотах або в дуже посушливих місцевостях, відносно позбавлені тваринного і рослинного світу, тоді як [[біорізноманіття]] найбільш властиво [[Тропічний ліс|тропічним лісам]]<ref>{{Cite news|title=On the Generality of the Latitudinal Diversity Gradient|url=http://www.journals.uchicago.edu/doi/10.1086/381004|work=The American Naturalist|date=2004-02|accessdate=2023-01-28|issn=0003-0147|doi=10.1086/381004|pages=192–211|volume=163|issue=2|language=en|first=Helmut|last=Hillebrand}}</ref>.
=== Екологія та ризики ===
{{Основна|Майбутнє Землі|Фактори ризику для цивілізації, людей і планети Земля|Навколоземні астероїди}}Антропогенні зміни, мали явно поганий вплив у деяких регіонах світу, вже на початку сучасної ери: наприклад, у Центральній Європі з XVI століття спостерігалася різка нестача деревини, до чого спричинилося значне вирубування лісів. Це стало поштовхом до перших великих рухів у Європі та [[Північна Америка|Північній Америці]] за захист довкілля та збереження природи у XVIII та XIX століттях. Забруднення та руйнування у велетенських розмірах, швидко зросли у XX столітті. Взаємозв'язки, що лежать в основі цього, були вперше всебічно показані в дослідженні «Межі зростання» 1972 року. Міжнародний день захисту навколишнього середовища відзначається 22 квітня з 1990 року і називається [[День Землі|Днем Землі]]. 1992 року, з'явилося перше «Попередження всесвітньої наукової спільноти людству» про термінове зменшення шкідливого впливу на Землю<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1093/biosci/bix125|title=World Scientists’ Warning to Humanity: A Second Notice|last=Ripple|first=William J.|last2=Wolf|first2=Christopher|last3=Newsome|first3=Thomas M.|last4=Galetti|first4=Mauro|last5=Alamgir|first5=Mohammed|last6=Crist|first6=Eileen|last7=Mahmoud|first7=Mahmoud I.|last8=Laurance|first8=William F.|date=2017-11-13|pages=1026–1028|work=BioScience|volume=67|doi=10.1093/biosci/bix125|issn=0006-3568|issue=12|accessdate=2023-01-30}}</ref>.

Нове явище, що дедалі більше справляє могутній вплив на біосферу та навіть геосферу&nbsp;— діяльність [[Людство|людства]]. [[Людина розумна]] з'явилася внаслідок еволюції 200&nbsp;тисяч років тому<ref name=":0" />. Відповідно, впродовж розвитку біосфери вирізняють утворення та подальший розвиток [[Ноосфера|ноосфери]]<ref>{{Cite web |url=https://noosphere.princeton.edu/ |title=The Global Consciousness Project |website=noosphere.princeton.edu |access-date=2024-12-20}}</ref>. Висока стрімкість приросту населення Землі (чисельність земного населення становила 275&nbsp;млн у 1000 році, 1,65&nbsp;млрд осіб 1900 року і понад 8&nbsp;млрд осіб 2024 року)<ref>{{Cite web |url=https://www.amnh.org/explore/videos/humans/human-population-timeline#:~:text=By%20AD%201%2C%20world%20population%20reached%20approximately%20170,AD%201.%20Each%20dot%20represents%201%20million%20people. |title=Human Population Through Time |website=American Museum of Natural History}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://ourworldindata.org/population-growth-over-time|title=How has world population growth changed over time?|last=Roser|first=Max|last2=Ritchie|first2=Hannah|date=2023-06-01|language=en|work=Our World in Data}}</ref> та посилення впливу людського суспільства на природне середовище, висунули питання бережного використання всіх природних ресурсів й [[Охорона природи|охорони природи]]<ref>{{Cite web |url=https://www.nationalgeographic.com/environment/article/humans-have-stressed-out-earth-far-longer-and-more-dramatically-than-realized |title=Humans have ‘stressed out’ Earth far longer, and more dramatically, than realized |date=2024-12-20 |website=Environment |language=en |access-date=2024-12-20}}</ref>.

Вважається, що знімки Землі, зроблені з космосу, особливо під час [[Аполлон (космічна програма)|програми «Аполлон»]], викликали усвідомлення розмірів впливу діяльності людства на довкілля Землі. Завдяки науці, особливо спостереженням за Землею<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1007/978-3-319-40603-9|title=Seeing Our Planet Whole: A Cultural and Ethical View of Earth Observation|last=Eyres|first=Harry|date=2017|doi=10.1007/978-3-319-40603-9|accessdate=2023-01-29}}</ref>, люди почали вживати заходів щодо розв'язання екологічних проблем у всьому світі<ref name="Twomey1986">{{cite journal |last=Twomey |first=John E. |date=1986-02-01 |title=Foundations, Alan Plaunt and The Early Days of CBC Radio |url=https://cjc.utpjournals.press/doi/10.22230/cjc.1986v12n2a421 |language=en |volume=12 |issue=2 |pages=88–91 |doi=10.22230/cjc.1986v12n2a421 |issn=0705-3657 |work=Canadian Journal of Communication}}</ref>, визнаючи вплив людини та взаємозв'язок із середовищем Землі<ref name="Twomey1986" />.

==== Забрудення повітря ====
Дані [[Всесвітня організація охорони здоров'я|ВООЗ]] показують, що майже все населення планети (99%) дихає повітрям, яке перевищує рекомендовані межі ВООЗ і містить високий рівень забруднюючих речовин<ref>{{Cite web |url=https://www.who.int/health-topics/air-pollution#tab=tab_1 |title=Air pollution |website=www.who.int |publisher=ВООЗ |language=en |access-date=2025-03-06}}</ref>. Забруднення повітря як у містах, так і в сільській місцевості спричиняє утворення дрібних твердих частинок, які призводять до [[Інсульт|інсультів]], [[Серцеві хвороби|серцевих захворювань]], [[Рак легені|раку легень]], гострих і хронічних респіраторних захворювань<ref>{{Cite web |url=https://www.who.int/news-room/spotlight/how-air-pollution-is-destroying-our-health |title=How air pollution is destroying our health |website=www.who.int |publisher=ВООЗ |language=en |access-date=2025-03-06}}</ref>. 

Викиди від спалювання [[Горючі корисні копалини|викопного палива]] в середніх регіонах США і Канади випадають у вигляді [[Кислотні опади|кислотних дощів]] у східних регіонах цих країн, а кислотні дощі в [[Норвегія|Норвегії]] надходять в основному з промислових районів Великобританії і [[Континентальна Європа|континентальної Європи]]. Міжнародний масштаб проблеми призвів до підписання міжнародних угод про обмеження викидів [[Сірка|сірки]] та [[Оксид азоту|оксидів азоту]]. Ще однією глобальною проблемою, викликаною забрудненням повітря, є руйнування [[Озоносфера|озонового шару]] в стратосфері. На висотах понад 12 км від землі озон відіграє вирішальну роль у поглинанні і блокуванні ультрафіолетового випромінювання від Сонця. У 1985 році було виявлено, що велика [[Озонова діра|«озонова діра»]], збіднена озоновим шаром, присутня щороку в період з серпня по листопад над Антарктидою. Розмір цього отвору збільшувався за рахунок наявності в атмосфері [[Хлорфторвуглеводні|хлорфторвуглеводнів]], що надходять з аерозольних балончиків, холодильників, промислових розчинників та інших джерел і транспортуються до Антарктиди через циркуляцію атмосфери. Вже в 1978 році в США було заборонено використання [[Фреони|фреонів]] в якості палива в аерозольних балончиках. Згодом їх використання було обмежено в ряді інших країн. У 1987 році представники більш ніж 45 країн підписали [[Монреальський протокол]], погодившись накласти суворі обмеження на виробництво фреонів. Ефективність цього законодавства та глобальних зусиль можна спостерігати у відновленні озонового шару. 2019 року вчені зафіксували значне зменшення озонової діри над Антарктидою з 1982 року<ref name=":3">{{Cite web |url=https://www.britannica.com/science/air-pollution/The-global-reach-of-air-pollution |title=Air pollution - Health, Climate, Environment {{!}} Britannica |date=2025-03-07 |website=www.britannica.com |language=en |access-date=2025-03-12}}</ref>. 

==== Глобальне потепління ====
[[Файл:Klimazonen-Prognose.gif|міні|Зміщення кліматичних зон за найгіршим сценарієм]]
Одним із найбільш значних впливів забруднення повітря є зміна клімату, зокрема [[глобальне потепління]]<ref name=":3" />. Глобальне потепління — це довготривале нагрівання поверхні Землі, яке спостерігається з [[Доіндустріальне суспільство|доіндустріального періоду]] (1850—1900) через діяльність людини, насамперед спалювання викопного палива, що підвищує рівень парникових газів в атмосфері Землі, що утримують тепло<ref>{{Cite web |url=https://science.nasa.gov/climate-change/what-is-climate-change/ |title=What Is Climate Change? - NASA Science |date=2022-06-15 |website=science.nasa.gov |publisher=НАСА |language=en-US |access-date=2025-03-12}}</ref>. Через зріст світового споживання викопного палива рівень вуглекислого газу в атмосфері стрімко зростає з 1900 року, і темпи його зростання прискорюються. Якщо рівень вуглекислого газу не знизиться, середня глобальна температура повітря може піднятися ще на 4{{nbsp}}°C до кінця 21 століття. Таке потепління може спричинити танення полярних крижаних шапок, підвищення рівня моря та затоплення прибережних районів світу. Зміни в характері опадів, викликані глобальним потеплінням, можуть мати негативний вплив на сільське господарство та лісові екосистеми, а вищі температури та вологість можуть збільшити захворюваність людей і тварин у деяких частинах світу. Укладання міжнародних угод щодо скорочення викидів [[Парникові гази|парникових газів]] необхідне для захисту глобальної якості повітря та пом'якшення наслідків глобального потепління<ref name=":3" />.

Уклавши [[Паризька кліматична угода (2015)|Паризьку кліматичну угоду]], країни зобов'язалися значно зменшити викиди вуглекислого газу, щоб в подальшому зберігати середню температуру якомога меншою, ніж на 2&nbsp;°C більше за доіндустріальний рівень, та намагатися обмежити її 1,5&nbsp;°C. Проте вже у 2015, 2016, 2023 та 2024 роках середня температура досягла на 1,5&nbsp;°C більше за доіндустріальний рівень. Проте, це не означає, що людство не змогло досягти своєї цілі, адже в масштабі місяців та років середня температура справді може коливатися, натомість для визначення глобального потепління використовуються дані за десятиліття. Останнє десятиліття стало найспекотнішим із задокументованих в історії, середня температура досягла 1,5&nbsp;°C<ref>{{Cite web |url=https://www.un.org/en/climatechange/science/climate-issues/degrees-matter |title=1.5°C: what it means and why it matters |website=United Nations |publisher=ООН |language=en}}</ref>. У дослідженні 2009 року Потсдамським інститутом клімату доведено, що до 2050 року повинно викидатися не більше 565 гігатонн CO<sub>2</sub>, щоби мати чотири з п'яти нагод, не перевищити доленосну позначку 2&nbsp;°C<ref>{{Cite news|url=https://www.lemonde.fr/idees/article/2012/11/15/nous-devons-laisser-deux-tiers-des-energies-fossiles-dans-le-sol_1791553_3232.html|title=Nous devons laisser deux tiers des énergies fossiles dans le sol|date=2012-11-15|language=fr|work=Le Monde.fr|accessdate=2021-07-24}}</ref>. Натомість спалювання всіх розвіданих запасів нафти, вугілля та газу на планеті, призведе до викиду 2795 гігатонн CO<sub>2</sub>, тобто вп'ятеро більше. Отже, згідно з цими даними, не варто видобувати 80&nbsp;% поточних запасів [[Горючі корисні копалини|горючих корисних копалин]]<ref>{{Cite web |url=https://www.rollingstone.com/politics/politics-news/global-warmings-terrifying-new-math-188550/ |title=Global Warming's Terrifying New Math |last=McKibben |first=Bill |date=2012-07-19 |website=Rolling Stone |language=en |access-date=2025-02-07}}</ref>.

==== Знеліснення ====
Деякі втрати лісів сталися ще до початку осілого сільського господарства, приблизно 10 000 років тому, але лише в останні десятиліття з'явилася достовірна інформація про темпи [[Знеліснення|вирубки лісів]]. Приблизно до 1950 року більша частина вирубки лісів відбувалася в помірних зонах Європи, [[Росія|Росії]], [[Китайська Народна Республіка|Китаю]], Північної Америки та Австралії, оскільки сільськогосподарські угіддя в цих регіонах розширювалися<ref name=":1">{{Cite book |url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/B9780128205099000204 |title=Chapter 14 - Deforestation |last=Houghton |first=Richard A. |date=2023-01-01 |editor-last=Sivanpillai |editor-first=Ramesh |editor2-last=Shroder |editor2-first=John F. |series=Biological and Environmental Hazards, Risks, and Disasters (Second Edition) |publisher=Elsevier |location=Boston |pages=273–275 |language=en |doi=10.1016/b978-0-12-820509-9.00020-4 |isbn=978-0-12-820509-9}}</ref>. З часів європейської колонізації Північної Америки, майже всю територію було вирубано, принаймні один раз<ref name=":2">{{Cite web |url=https://www.britannica.com/science/deforestation |title=Deforestation {{!}} Definition, History, Consequences, & Facts {{!}} Britannica |date=2025-02-04 |website=www.britannica.com |language=en |access-date=2025-03-06}}</ref>. На відміну від вирубки лісів 19-го та початку 20-го століття в [[Помірний кліматичний пояс|помірних]] зонах світу, вирубка лісів в [[Тропіки|тропіках]] почалася лише після 1950 року, досягнувши темпів в 12 мільйонів гектарів на рік в 1990-х роках. У 21 столітті темпи незначно сповільнилися. Вирубка лісів певною мірою компенсується збільшенням посадок лісів та [[Плантація|плантацій]], зокрема, у [[Бразилія|Бразилії]], [[Індія|Індії]] та [[В'єтнам|В'єтнамі]]<ref name=":1" />.

Коли ліси спалюються, їхній [[вуглець]] повертається в атмосферу у вигляді [[Вуглекислий газ в атмосфері Землі|вуглекислого газу]], який може змінити глобальний клімат. Крім того, більша частина цінного біорізноманіття планети знаходиться в лісах. [[Тропічні та субтропічні дощові ліси|Вологі тропічні ліси]] мають найбільшу концентрацію видів тварин і рослин серед усіх наземних екосистем. Знеліснення може спричинити вимирання великої кількості цих видів<ref name=":2" />.

=== Людська географія ===
{{Основна|Економічна та соціальна географія}}
[[Файл:BlackMarble20161km.jpg|міні|Складане зображення Землі вночі, зроблене Suomi NPP 2016 року]]
Щільність населення значно різниться в усьому світі: ~60&nbsp;% мешкають в Азії, особливо в [[Китай|Китаї]] та [[Індія|Індії]], що становить 35&nbsp;% населення світу, порівняно з менш ніж 1&nbsp;% в [[Океанія|Океанії]]. Водночас ~56&nbsp;% населення світу перебуває в міських, а не в сільських місцевостях<ref name="SAGE Publications, Inc">{{Cite news|title=Central Intelligence Agency World Factbook Country Comparisons|url=http://dx.doi.org/10.4135/9781483345727.n893|publisher=SAGE Publications, Inc|work=The SAGE Encyclopedia of World Poverty|date=2015|accessdate=2023-01-28}}</ref>. 2018 року, за даними ООН, трьома найбільшими містами світу (рівня мегаполіса) були [[Токіо]] (37&nbsp;млн мешканців), [[Делі]] (29&nbsp;млн) та [[Шанхай]] (26&nbsp;млн)<ref>{{Cite book|url=http://dx.doi.org/10.18356/cd4eece8-en|title=Urban and rural population growth and world urbanization prospects|date=2019-08-30|series=World Urbanization Prospects: The 2018 Revision|publisher=UN|pages=9–31|isbn=978-92-1-004314-4}}</ref>.

Взаємодія між живими істотами та кліматом, нині досягла нового рівня через збільшуваний вплив людини. Тоді як 1920 року на Землі мешкало близько 1,8 мільярда людей, населення світу зросло майже до 6,7 мільярда до 2008 року, та приблизно до 8,0 мільярдів до 2022 року<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1007/bf03362968|title=Aktuelle Studienergebnisse auf www.onkodin.de — auch zu Bendamustin|date=2011-03|pages=57–57|work=Info Onkologie|volume=14|doi=10.1007/bf03362968|issn=1613-3633|issue=2|accessdate=2023-01-28}}</ref>. За проміжок з 2015 по 2020 рік, Організація Об'єднаних Націй нараховувала приріст населення приблизно на 78 мільйонів осіб щороку<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.18356/a3bacd57-en|title=World Population Prospects|date=2016-04-14|doi=10.18356/a3bacd57-en|accessdate=2023-01-28}}</ref> 2022 року перевищено позначку у вісім мільярдів людей<ref>{{Cite book |url=http://dx.doi.org/10.5771/9783828873582-251 |title=Menschenrechte in der Weltwirtschaft. Idealbild und Realität |last=Zeller |first=Andrea |date=2019 |series="Bist du ein Mensch, so fühle meine Not." |publisher=Tectum – ein Verlag in der Nomos Verlagsgesellschaft |pages=251–280}}</ref>. ООН очікує ~9,7 мільярда людей на 2050 рік, та 10,9 мільярда людей станом на 2100 рік<ref>{{Cite web |url=https://www.un.org/development/desa/pd/ |title=Population Division - |website=www.un.org |accessdate=2023-01-28}}</ref>. Очікується, що в осяжному майбутньому в країнах що розвиваються, триватиме значне збільшення населення, тоді як у багатьох високорозвинених країнах, чисельність населення зменшуватиметься або зростатиме дуже повільно<ref>{{Cite web |url=https://unctad.org/data-visualization/now-8-billion-and-counting-where-worlds-population-has-grown-most-and-why |title=Now 8 billion and counting: Where the world’s population has grown most and why that matters |website=UNCTAD |language=en |access-date=2024-12-21}}</ref>, та все ж їхній промисловий вплив на природу зростатиме<ref>{{Cite web |url=https://www.nationalgeographic.com/environment/article/climate-change-predictions-2070 |title=This is what the world could look like in 2070 |date=2024-12-21 |website=Environment |language=en |access-date=2024-12-21}}</ref>.

Приблизно одна п'ята частини Землі є придатною для використання людиною<ref name="Central Intelligence Agency - CIA">{{Cite web|title=Central Intelligence Agency - CIA|url=https://www.cia.gov/index.html|website=www.cia.gov|accessdate=2023-01-28}}</ref>. 68&nbsp;% виниклих земель, розташовані в північній півкулі<ref>{{cite journal|url=https://economics.kuzstu.ru/index.php?page=article&id=3762|title=On Ecological and Economic Security of Information Technologies|last=Sukhorukova|first=Svetlana M.|last2=Pogorely|first2=Anton M.|last3=Samorokov|first3=Alexandr V.|date=2020-09-30|pages=45–53|work=Economics and Innovation Management|doi=10.26730/2587-5574-2020-2-45-53|issn=2587-5574|issue=2}}</ref>, і там мешкає 90&nbsp;% людей<ref>{{Cite news|title=Ouvrages sur le développement diffusés en France en août-novembre 1998|url=http://dx.doi.org/10.3406/tiers.1998.5291|work=Tiers-Monde|date=1998|accessdate=2023-01-28|issn=1293-8882|doi=10.3406/tiers.1998.5291|pages=923–925|volume=39|issue=156}}</ref><ref>{{Cite web|title=radicalcartography|url=http://www.radicalcartography.net/|website=www.radicalcartography.net|accessdate=2023-01-28}}</ref>. Найпівнічніше постійне людське поселення це [[Алерт]] на острові Елсмір в [[Канада|Канаді]] (82°28′ пн. ш.), а найпівденніше&nbsp;— на антарктичній базі [[Амундсен-Скотт]] в Антарктиді (89°59′ [[Південна півкуля|пд.ш.]])<ref>{{Cite book|url=http://dx.doi.org/10.5479/sil.1099479.39088018925768|title=Notice sur le Muséum ethnographique des missions scientifiques, rédigée par chacun des missionnaires scientifiques sur les objets qu'il a rapportés|date=1878|publisher=[s.n.]}}</ref>.

=== Адміністративний стан Землі ===
{{Основна|Список країн світу|Країна|Держава}}
[[Файл:Maailmajaod pd.png|міні|[[Організація Об'єднаних Націй|Частини світу:]]
{{легенда|#008001|size=10x10|[[Америка]]}}{{легенда|#c10100|size=10x10|[[Європа]]}}{{легенда|#f38200|size=10x10|[[Азія]]}}{{легенда|#fed52e|size=10x10|[[Африка]]}}{{легенда|#ae38fc|size=10x10|[[Австралія (континент)|Австралія]]}}{{легенда|#0080ff|size=10x10|[[Антарктида]]}}]][[Організація Об'єднаних Націй]] (ООН)&nbsp;— міжнародна організація, створена заради мирного розв'язання суперечок між державами. Організація Об'єднаних Націй насамперед, є майданчиком для [[Дипломатія|дипломатії]] та гласного міжнародного права. У разі досягнення згоди між різними учасниками організації, насамперед членами [[Рада Безпеки ООН|Ради Безпеки]], там можна ухвалити збройну операцію задля досягнення миру у певній місцевості<ref>{{Cite web |url=http://dx.doi.org/10.18356/33432000-fr |title=Maintien de la paix et de la sécurité internationales |date=2020-09-30 |website=dx.doi.org |accessdate=2023-01-28}}</ref>.

1 грудня 1959 року було підписано [[Договір про Антарктику|Договір про Антарктиду]], який передбачає демілітарізацію цього континенту, встановлення свободи досліджень, відтермінування територіальних претензій<ref name="dovidnyk">[https://www.rac.org.ua/vydannya/publikatsiyi/dovidnyk-chynnykh-mizhnarodnykh-dogovoriv-ukrayiny-u-sferi-okhorony-dovkillya-2009 Довідник чинних міжнародних договорів України у сфері охорони довкілля] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200203161946/https://www.rac.org.ua/vydannya/publikatsiyi/dovidnyk-chynnykh-mizhnarodnykh-dogovoriv-ukrayiny-u-sferi-okhorony-dovkillya-2009|date=3 лютого 2020}} / Кол.авт.:Андрусевич А., Андрусевич Н., Козак З.&nbsp;— Львів.&nbsp;— 2009.&nbsp;— 203 с.</ref><ref name="dspace">[http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/handle/123456789/129479 Еволюція Системи Договору про Антарктику: структура і динаміка актів, ухвалених за 1961—2011&nbsp;рр.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200203161946/http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/handle/123456789/129479|date=3 лютого 2020}} / А. Федчук // Український антарктичний журнал.&nbsp;— 2011—2012.&nbsp;— №&nbsp;10-11.&nbsp;— С. 406—427.&nbsp;— Бібліогр.: 19 назв.&nbsp;— укр.</ref><ref name="dspace2">[http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/129743 Природоохоронний режим Антарктики: досягнення і проблеми (до 25-річчя підписання Мадридського протоколу)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200203161945/http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/129743|date=3 лютого 2020}} / А.&nbsp;П.&nbsp;Федчук // Український антарктичний журнал.&nbsp;— 2016.&nbsp;— №&nbsp;15.&nbsp;— С. 228—242.&nbsp;— Бібліогр.: 29 назв.&nbsp;— укр.</ref>.

Всі землі, за винятком [[Земля Мері Берд|Землі Мері Берд]] в Антарктиді та [[Бір-Тавіль]] в Африці, які належать до ''[[terra nullius]]'', знаходяться під суверенітетом держав<ref>{{Cite book |url=http://dx.doi.org/10.4000/books.pub.34288 |title=Ni tout à fait le même, ni tout à fait une autre |last=Bazin |first=Laurent |date=2014 |series=Être une fille, un garçon dans la littérature pour la jeunesse |publisher=Presses Universitaires de Bordeaux |pages=83–94}}</ref><ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.3133/a11|title=Reconnaissance geologic map of the Gutenko Nunataks Quadrangle, Marie Byrd Land, Antarctica|date=1978|accessdate=2023-01-28}}</ref>. Станом на 2020 рік, Організація Об'єднаних Націй визнавала 197 держав, зокрема 193 держави-члени та 2 [[Спостерігач в Генеральній Асамблеї ООН|держави-спостерігачі]] Генеральної Асамблеї ООН.<ref>{{Cite web |url=https://factsinstitute.com/countries/list-of-countries/ |title=List of Countries in the World (And Their Continents) - The Facts Institute |last=Maria |first=Caitriona |last2=Lomo |first2=Naa-Atswei Mawufemor |date=2024-09-06 |language=en-GB |access-date=2025-02-13}}</ref><ref>{{Cite web |url=http://dx.doi.org/10.1787/9789264274136-graph28-fr |title=Dans certains pays, les ménages avec un émigré comptent davantage sur le travail de leurs membres |date=2017-06-06 |website=dx.doi.org |accessdate=2023-01-28}}</ref>. [[Всесвітня книга фактів]], зі свого боку, налічує 195 країн та 72 території з обмеженим суверенітетом або автономними утвореннями<ref name="SAGE Publications, Inc" /><ref name="Central Intelligence Agency - CIA" />. Зокрема до [[Список держав та територій з обмеженим визнанням|територій з обмеженим визнанням]] належать [[Косово]] (визнане понад 100 членами ООН), [[Західна Сахара]] (визнана 44 членами ООН), [[Республіка Китай|Тайвань]] (визнаний 13 членами ООН)<ref>{{Cite web |url=https://worldpopulationreview.com/country-rankings/countries-not-in-the-un |title=Countries Not in the United Nations 2024 |website=worldpopulationreview.com |publisher=World Population Review |language=en |access-date=2025-02-16}}</ref>. Історично у Землі ніколи не було [[Світовий уряд|загальнопланетарного суверенітету]], хоча багато країн намагалися досягти глобального панування, але зазнали невдачі<ref>{{Cite web |url=https://medium.com/@arturoadventuro/what-if-there-was-only-one-country-6576a9a3fa33 |title=What If There Was Only One Country? |last=Adventuro |first=Arturo |date=2023-04-06 |website=Medium |language=en |access-date=2024-12-20}}</ref><ref>{{Cite web |url=https://academic.oup.com/ahr/article-abstract/23/1/164/37614 |title=Les Origines du Pangermanisme |website=Oxford Academic}}</ref>.

== Розвиток уявлень про Землю ==
{{Also|Світ|Земля в культурі}}
Упродовж історії людство по-різному уявляло Землю. [[Міфологічний світогляд|Міфологічні]] та [[Релігія|релігійні]] уявлення різнились залежно від культури та історичного періоду. До появи наукового методу неміфологічне розуміння Землі будувалось на спостереженнях і філософських міркуваннях. З розвитком знань про планету, почали виділяти окремі [[науки про Землю]]. Система наук, що вивчає географічну оболонку Землі називається [[географія]]. До неї відносять безліч географічних наук, такі як: [[геологія]], яка вивчає тверду оболонку Землі, [[геодезія]] — фігуру, розміри та зовнішнє гравітаційне поле Землі<ref>{{Cite web |url=https://esu.com.ua/article-29121 |title=Геодезія |last=Ткаченко |first=А. М. Молочко, А. Г. |date=2006-01-01 |website=Енциклопедія Сучасної України |language=uk |access-date=2025-03-14}}</ref>, [[геофізика]] — [[Фізика|фізичні]] властивості планети, [[гідрологія]] — процеси та явища природніх вод, [[метеорологія]] — земну атмосферу, [[океанографія]] — світовий океан, [[кліматологія]] — клімат<ref>{{Cite web |url=https://esu.com.ua/article-29107 |title=Географія |last=Маринич |first=О. М. |date=2006-01-01 |website=Енциклопедія Сучасної України |language=uk |access-date=2025-03-14}}</ref>. Ці науки своєю чергою поділяються на низку інших наук<ref>{{Cite book |url=https://archive.org/details/ost-earth-sciences-ck_12_earth_science_for_middle_school_001/page/n23/mode/2up |title=CK-12 Earth Science For Middle School |last=Sandeen |first=Julie |last2=Brainard |first2=Jean |date=2012 |publisher=CK-12 |language=en}}</ref>.

Завдяки науковим досягненням за останні десятиліття, з'явилась можливість отримати кращу картину Землі, дивлячись на неї з мікро- та макроперспективи, наприклад, розрізняючи окремі атоми в мінералах або спостерігаючи за дрейфом континентів і зростанням гір. Ключовими об'єктами вивчення планети у 21 столліті є: походження та еволюція Землі, особливо у перші 500 млн років її існування, які є вирішальними для розуміння формування супутника та планетарної еволюції; визначення конвективного руху мантії та ядра; становлення життя; чітке визначення тектоніки планети; кліматичні зміни<ref>{{Cite web |url=https://www.sciencedaily.com/releases/2008/03/080312115423.htm |title=Ten Questions Shaping 21st-century Earth Science Identified |website=ScienceDaily |language=en |access-date=2025-03-13}}</ref>.

=== Міфологічні та релігійні уявлення ===
[[Файл:PSM V10 D562 The hindoo earth.jpg|міні|Індійська міфологема про [[Світова черепаха|Світову черепаху]]]]
У [[Релігія|системах вірувань]] часто трапляється міф про [[створення]] та [[Богиня-мати|персоніфікація]] у вигляді [[Боги|божества]], як от давньогрецька [[Гея]]. Із Землею були пов'язані поширені культи телуричних і [[Хтонічні божества|хтонічних божеств]], серед яких переважали жіночі божества. У багатьох культурах [[богиня-мати]] (або Мати-Земля) відтворюється як богиня родючості, процвітання та заможності<ref>{{Cite web |url=https://www.worldhistory.org/Gaia/ |title=Gaia |last=Miate |first=Liana |website=World History Encyclopedia |language=en |access-date=2024-12-21}}</ref><ref name="Tellus-Britannica">{{Cite web |url=https://www.britannica.com/topic/Tellus |title=Tellus – Earth Mother, Roman Religion, Terra |website=Britannica |language=en |access-date=2024-12-21}}</ref>. [[Ацтеки]] називали планету Тонан або Тонанцін — «наша мати», [[інки]] — Пачамама («Мати-Земля»). Багато [[Міфологія|міфологій]] і релігійні вірувань містять розповіді про створення Землі втручанням [[Бог]]а чи божеств<ref>{{Cite web |url=https://www.britannica.com/topic/creation-myth/Creation-by-world-parents |title=Creation myth - World Parents, Deities, Origins – Britannica |website=www.britannica.com |language=en |access-date=2024-12-21}}</ref>. До XVI століття здебільшого вважалося, що [[Геоцентризм|Земля є центром Всесвіту]]<ref name="Heliocentrism–Britannica">{{Cite web |url=https://www.britannica.com/science/heliocentrism |title=Heliocentrism – Definition, History, & Facts |website=Britannica |language=en |access-date=2024-12-21}}</ref>.

Згідно з [[Космологія в юдаїзмі|біблійною космологією]], Землю створив [[Господь]] у вигляді кола, яке вільно перебуває в просторі, ні на що не опираючись<ref>{{Cite web |url=https://wol.jw.org/uk/wol/d/r15/lp-k/1200001239#h=18 |title=Земля — ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА Товариства «Вартова башта» |website=wol.jw.org |access-date=2025-03-13}}</ref>. У поширеній міфологемі про модель світу, [[Світове дерево|Світовому Дереві]], світ, населений живими істотами зображували у вигляді стовбура дерева<ref name=":22">{{Cite web |url=http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_56/Surina.htm |title=Міфологема світового дерева, як один з виявів арехетипу триєдності |last=Суріна |first=Г.Ю. |date= |website=Інститут філософії імені Г.С. Сковороди - Національна Академія Наук України |publisher= |language= |archive-url=https://web.archive.org/web/20220123124713/http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_56/Surina.htm |archive-date=2022-01-23 |accessdate=2020-04-07}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220123124713/http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_56/Surina.htm|date=2022-01-23}}</ref>. Народи Європи, зокрема слов'яни, вірили про походження світу зі [[Яйце (міфологія)|Світового Яйця]]<ref>{{Cite book |url=https://archive.org/details/UkrMalaEn/kn_16_%D0%A3%D1%88-%D0%AF/page/n147/mode/2up |title=Українська Мала Енциклопедія |last=Онацький Дометійович |first=Євген |authorlink1=Онацький Євген Дометійович |date=1967 |publisher=Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині |volume=8 |location=Буенос-Айрес |pages=2119}}</ref>. У ранніх германській, єгипетській, китайській та скандинавській міфологіях існував міф про [[Пласка Земля|пласку Землю]]<ref>{{cite book |url=https://books.google.com/books?id=WoQIAQAAIAAJ |title=Before Philosophy: The Intellectual Adventure of Ancient Man; an Essay on Speculative Thought in the Ancient Near East |last1=Frankfort |first1=H. |last2=Wilson |first2=J. A. |last3=Jacobsen |first3=T. |year=1951 |series=An Oriental Institute essay |publisher=Penguin Books |page=54 |language=en |isbn=978-0-14-020198-7 |issue=v. 1}}</ref><ref name="needham volume 3 498">{{cite book |url=https://books.google.com/books?id=jfQ9E0u4pLAC |title=Science and Civilisation in China: Volume 3, Mathematics and the Sciences of the Heavens and the Earth |last=Needham |first=J. |year=1959 |publisher=Cambridge University Press |page=498 |language=en |isbn=978-0-521-05801-8}}</ref><ref name="Lindow">{{cite book |url=https://books.google.com/books?id=Y4gRDAAAQBAJ |title=Norse Mythology: A Guide to Gods, Heroes, Rituals, and Beliefs |last=Lindow |first=J. |year=2002 |publisher=Oxford University Press, USA |page=253 |language=en |isbn=978-0-19-515382-8 |quote=The world was a flat disk, with the Earth in the center and the sea all around. Thus the serpent is about as far away from the center, where men and gods lived}}</ref>. Народи [[Межиріччя|Месопотамії]] уявляли світ пласким диском, оточеним океаном, а єгиптяни&nbsp;— квадратом. За уявленнями китайців, земля мала вигляд квадрата, у якому за допомогою стовпів височіло кругле небо<ref>{{Cite book |url=https://www.worldcat.org/oclc/248647981 |title=Symbole chińskie słownik ; obrazkowy je̜zyk Chińczyków |last=Eberhard |first=Wolfram |date=2007 |edition=Wyd. 2 |location=Kraków |isbn=978-83-242-0766-4 |oclc=248647981}}</ref>.

=== Розвиток уявлень про форму та будову ===
[[Файл:De Revolutionibus manuscript p9b.jpg|thumb|150px|Геліоцентрична модель [[Сонячна система|сонячної системи]] за [[Миколай Коперник|Коперником]]]]Вперше припущення про кулясту Землю висунули у {{nobr|VI ст. до н. е.}} деякі [[Піфагореїзм|піфагорійці]]<ref>{{Cite book |url=http://dx.doi.org/10.1017/cbo9780511597367.002 |title=Sigla |last=Philolaus |last2=Huffman |first2=Carl A. |series=Philolaus of Croton |publisher=Cambridge University Press |location=Cambridge |pages=xix–xx}}</ref>. Лише через близько 200 років його змогли досить добре обґрунтувати: це зробив Арістотель, який посилався на те, що земна тінь, під час місячного затемнення завжди кругла, а сфера це єдине геометричне тіло, яке завжди та з усіх ракурсів має круглу тінь<ref>{{Cite web |url=https://eclipse.gsfc.nasa.gov/LEcat5/appearance.html |title=NASA - Visual Appearance of Lunar Eclipses |website=eclipse.gsfc.nasa.gov |access-date=2025-02-27}}</ref>. Першим хто спробував виміряти радіус та окружність Землі був [[Ератосфен]], який провів експеримент під час якого він вимірював кут, під яким сонячне проміння падає на землю у двох містах [[Александрія|Александрії]] та [[Асуан|Сієні]] і знаючи приблизну відстань між ними спробував виміряти радіус та окружність Землі. Визначити, наскільки оцінки Ератосфена близькі до реальності, важко, оскільки невідомо, яким саме [[Стадій|стадієм]] він користувався. Якщо було використано грецький (178 метрів), то його розрахунки радіуса Землі складав 7082 км, якщо єгипетський, то 6287 км. Сучасні вимірювання дають для усередненого радіуса Землі величину 6371 км<ref name="stade">{{Cite web |url=https://www.maa.org/press/periodicals/convergence/eratosthenes-and-the-mystery-of-the-stades-how-long-is-a-stade |title=Eratosthenes and the Mystery of the Stades - How Long Is a Stade? {{!}} Mathematical Association of America |website=www.maa.org |archive-url=https://web.archive.org/web/20210120104841/https://www.maa.org/press/periodicals/convergence/eratosthenes-and-the-mystery-of-the-stades-how-long-is-a-stade |archive-date=20 січня 2021 |accessdate=2021-01-24}}</ref>.У часи [[Середньовіччя]] освічені люди в Європі переважно вірили в кулясту форму Землі<ref name="Singham 590–592">{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1177/003172170708800808|title=Columbus and the Flat Earth Myth|last=Singham|first=Mano|date=2007-04|pages=590–592|work=Phi Delta Kappan|volume=88|doi=10.1177/003172170708800808|issn=0031-7217|issue=8|accessdate=2023-01-27}}</ref>.

У 1543 році вийшла головна праця Миколая Коперника «[[Про обертання небесних сфер]]», яка призвела до [[Коперниківська революція|Коперниківської революції]] та поступовою заміною [[геоцентризм]]а на [[геліоцентризм]] в уявленні людей<ref>{{Cite book |url=https://link.springer.com/chapter/10.1007/978-3-031-29885-1_3 |title=The New Astronomy at the Dawn of the Scientific Revolution |last=Barrado Navascués |first=David |date=2023 |editor-last=Barrado Navascués |editor-first=David |series=Cosmography in the Age of Discovery and the Scientific Revolution |publisher=Springer International Publishing |location=Cham |pages=167–239 |language=en |doi=10.1007/978-3-031-29885-1_3 |isbn=978-3-031-29885-1}}</ref>.

1906 року {{Link-interwiki|Річард Олдхем|Q=Q1393136}} висунув гіпотезу про ядро, яке сповільнює хвилі, що спостерігаються на 180° від епіцентру землетрусу<ref>{{Cite book |url=https://archive.org/details/oldham-1906-quarterlyjournal-62190geol |title=The Constitution of the Interior of the Earth, as Revealed by Earthquakes |last=Oldham |first=Richard Dixon |date=1906 |publisher=Quarterly Journal of the Geological Society |volume=62 |pages=456-475 |language=en}}</ref>. 1909 року [[Андрія Мохоровичич]] відкрив границю між земною корою та верхньою мантією, яку пізніше було названо [[Поверхня Мохоровичича|поверхнею Мохоровичича]]<ref>{{cite journal |last1=Mohorovičić |first1=A. |date=1910 |title=Potres od 8.x.1909; Das Beben vom 8.x.1909. |trans-title=The earthquake of 8 October 1909 |journal=Godisnje Izvjesce Zagrebackog Meteoroloskog Opservatorija za godinu 1909 - Jahrbuch des Meteorologischen Observatoriums in Zagreb für das Jahr 1909 [Yearbook of the Meteorological Observatory in Zagreb for the year 1909] |language=Croatian, German |volume=9 |issue=4 |pages=1–63}}</ref>. 1913 року [[Артур Голмс]] опублікував першу [[Геохронологічна шкала|геохронологічну шкалу]] у своїй книзі «Вік Землі» ({{Lang-en|The Age of the Earth}})<ref>{{Cite web |url=https://www.earthmagazine.org/article/benchmarks-march-1913-first-complete-geologic-timescale-published |title=Benchmarks: March 1913: The first complete geologic timescale is published |website=www.earthmagazine.org |access-date=2025-03-14}}</ref>. 1929 року науковці {{Link-interwiki|Бернар Брюнес|Q=Q277236}} та {{Link-interwiki|Мотонорі Матуяма|Q=Q602628}} висунули теорію про [[Магнітна інверсія Брюнес — Матуяма|останню інверсію магнітного поля Землі]], що відбулася близько 781 тис. років тому<ref>{{cite book |url=https://assets.cambridge.org/97805217/86737/frontmatter/9780521786737_frontmatter.pdf |title=A Geological Time Scale |date=2004 |editor-last=Gradstein |editor-first=Felix M. |editor2-last=Ogg |editor2-first=James G. |editor3-last=Smith |editor3-first=Alan G. |publisher=Cambridge University Press |edition=3rd |location=Cambridge |page=[https://archive.org/details/geologictimescal2004grad/page/n49 28] |isbn=978-0521786737}} {{ref-en}}</ref>. 1935 року [[Чарльз Ріхтер]] запропонував [[Шкала Ріхтера|шкалу]] для оцінки [[Порядкова величина|порядкової величини]] [[Землетрус|землетрусу]]<ref>{{Cite web |url=https://www.britannica.com/science/Richter-scale |title=Richter scale {{!}} Seismology, Earthquake Magnitude & Intensity {{!}} Britannica |date=2025-02-25 |website=www.britannica.com |language=en |access-date=2025-03-13}}</ref>. 1936 року [[Інге Леманн]] довела існування внутрішнього ядро Землі з використанням даних сейсмічних хвиль та визначила, що воно складається в основному із [[Залізо|заліза]] і деякої кількості [[Нікель|нікелю]]<ref>{{Cite journal |last1=Stixrude |first1=Lars |last2=Cohen |first2=R.E. |date=January 15, 1995 |title=Constraints on the crystalline structure of the inner core: Mechanical instability of BCC iron at high pressure |url=http://discovery.ucl.ac.uk/135995/ |journal=Geophysical Research Letters |language=en |volume=22 |issue=2 |pages=125–28 |bibcode=1995GeoRL..22..125S |doi=10.1029/94GL02742 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220808131935/https://discovery.ucl.ac.uk/id/eprint/135995/ |archive-date=August 8, 2022 |access-date=January 2, 2019 |url-status=live}}</ref><ref>{{Cite web |url=https://www.britannica.com/biography/Inge-Lehmann |title=Inge Lehmann {{!}} Danish Seismologist & Earthquake Discoverer {{!}} Britannica |date=2025-02-17 |website=www.britannica.com |language=en |access-date=2025-03-13}}</ref>. 1967 року вчені Сюкуро Манабе та Річард Ветеральд вперше припустили про антропогенний фактор [[Парниковий ефект|парникового ефекту]], що впливає на глобальний клімат Землі<ref>{{Cite web |url=https://www.ebsco.com/research-starters/environmental-sciences/greenhouse-effect-first-predicted |title=Greenhouse Effect Is First Predicted {{!}} EBSCO Research Starters |website=www.ebsco.com |language=en |access-date=2025-03-13}}</ref>.

=== Дослідження географічної оболонки ===
[[Файл:Anaximander world map-ukr.svg|міні|Мапа Землі за [[Анаксімандр]]ом (одна з сучасних реконструкцій)]]Найпершою відомою картою світу є [[Вавилонська карта світу]], яка датується кінцем VIII — початком VII століття до н.&nbsp;е.<ref>{{Cite news|url=https://www.jstor.org/stable/4200289|title=The Babylonian Map of the World|last=Horowitz|first=Wayne|date=1988|pages=147–165|work=Iraq|volume=50|doi=10.2307/4200289|issn=0021-0889|access-date=2025-02-17}}</ref>, на ній відображалася карта відомого [[вавилон]]янам світу та яка містила як реальні географічні об'єкти, так і міфологічні елементи<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.31096/pnaa-js-103|title=Jim Shull Slide - JS-103: Maked Cry|doi=10.31096/pnaa-js-103|accessdate=2023-01-27}}</ref>. Найдавніша мапа зроблена європейцями була зроблена [[Анаксімандр]]ом, на ній посередині знаходилася Стародавня Греція, а ближче до краю розташовувалися три «континенти»: [[Європа]] («Ереб» — ассирійський захід), [[Азія]] («Ассу» — ассирійський схід), які були розділенні річкою [[Ріоні|Фасіс]] (Ріоні на [[Кавказ]]і) та [[Чорне море|Чорним морем]], а також Лівія ([[Африка]]), яка розділялася з Європою [[Середземне море|Середземним морем]], а з Азією&nbsp;— річкою [[Ніл]]<ref>{{Cite book |title=Географія. 6 клас |last=Кобернік |first=С. Г. |last2=Коваленко |first2=Р. Р. |year=2023 |publisher=Абетка |location=Кам’янець-Подільський |pages=21 |isbn=978-617-95019-2-0}}</ref><ref>{{Cite web |url=https://www.worldhistory.org/image/18224/anaximander-world-map/ |title=Anaximander World Map |last=Saint-Pol |first=Bibi |website=World History Encyclopedia |language=en |access-date=2025-02-27}}</ref>.[[Файл:PtolemyWorldMap.jpg|міні|Мапа світу середини 15-го століття, яка заснована на [[Географія (Птолемей)|Географії Птолемея]]]]До [[Доба великих географічних відкриттів|Доби великих географічних відкриттів]] основним джерелом географічних відомостей для європейців було [[Географія (Птолемей)|«Керівництво з географії»]] [[Клавдій Птолемей|Птолемея]], яке складалось із 8 книг. Праця містила перелік пунктів із зазначенням їх [[Географічні координати|географічних координат]].<ref name="Singham 590–592" /> Великі географічні відкриття почались у XV столітті, під час них європейські мореплавці досліджували раніше невідомі європейцям регіони по всій Земній кулі&nbsp;— в Африці, Америці, Азії та Океанії<ref>{{Cite web |url=https://geomap.com.ua/uk-g6/738.html |title=§ 5. Доба Великих географічних відкриттів {{!}} Загальна географія, 6 клас |website=geomap.com.ua |accessdate=2023-02-12}}</ref>. 1488 року [[Бартоломеу Діаш]] досяг [[Мис Доброї Надії|мису Доброї Надії]]<ref>{{Cite book |title=Bartolomeu Dias |last=Ravenstein |first=Ernst Georg |year=2010 |publisher=William Brooks Greenlee, Pero Vaz de Caminha |location=England |pages=644–645 |language=en |isbn=978-1-906421-03-8 |oclc=501399584}}</ref>, 1492 року [[Христофор Колумб|Колумб]] досяг берегів Америки, що започаткувало європейську колонізацію континенту (хоча першими європейцями, які дістались до Америки [[Колонізація Північної Америки вікінгами|були вікінги]])<ref>{{Cite web |url=https://www.britannica.com/story/did-the-vikings-discover-america |title=Did the Vikings Discover America? {{!}} Britannica |website=www.britannica.com |language=en |access-date=2025-02-27}}</ref><ref name="DunnKelly1989">{{cite book |url=https://books.google.com/books?id=nS6kRnXJgCEC&pg=PA67 |title=The Diario of Christopher Columbus's First Voyage to America, 1492–1493 |last1=Dunn |first1=Oliver |last2=Kelley |first2=James E. Jr. |year=1989 |publisher=University of Oklahoma Press |pages=67–69 |language=en |isbn=978-0-8061-2384-4}}</ref>. [[Васко да Гама]] відкрив морський шлях в Індію в 1498 році<ref>{{Cite web |url=https://www.britannica.com/biography/Vasco-da-Gama |title=Vasco da Gama {{!}} Biography, Achievements, Route, Map, Significance, & Facts {{!}} Britannica |date=2025-02-20 |website=www.britannica.com |language=en |access-date=2025-02-27}}</ref>, а в 1519—1521 роках [[Перше навколосвітнє плавання|морська експедиція]] під керуванням [[Фернан Магеллан|Фернаном Магелланом]] вперше в історії здійснила навколосвітню подорож<ref>Castro, Xavier de (dir.); Carmen Bernand; Hamon, Jocelyne et Thomaz, Luiz Filipe (2010). ''Le voyage de Magellan (1519–1522). La relation d'Antonio Pigafetta et autres témoignages'' {{Ref-fr}}. Paris: Éditions Chandeigne, collection " Magellane ". {{ISBN|978-2915540574}}</ref>.

1606 року [[Нідерланди|голландський]] мореплавець [[Віллем Янсзон]] на судні «Дейфкен» переплив [[Торресова протока|Торресову протоку]] й пройшов уздовж узбережжя півострова [[Кейп-Йорк]] та став першим європейцем, що побачив Австралію з цього моменту почалося європейське дослідження [[Австралія й Океанія|Австралії й Океанії]]. 1642 року [[Абель Тасман]] відкрив Нову Зеландію, а потім із південного заходу підійшов до берегів острова [[Тасманія]]<ref>{{Cite web |url=https://leksika.com.ua/11390725/ure/avstraliya |title=АВСТРАЛІЯ |website=leksika.com.ua |access-date=2025-02-18}}</ref>, британський мореплавець капітан [[Джеймс Кук]] відвідав і обстежив Нову Зеландію в [[1768]] році. Саме ця подорож поклала початок періоду активного освоєння островів Океанії європейцями. А після цього Кук підійшов до східного узбережжя Австралії в 1770 році<ref>{{Cite web |url=https://www.britannica.com/biography/James-Cook |title=James Cook {{!}} Biography, Accomplishments, Ship, Voyage Route, Family, Death, & Facts {{!}} Britannica |date=2025-02-20 |website=www.britannica.com |language=en |access-date=2025-02-27}}</ref>.

Після відкриття та дослідження [[Австралія й Океанія|Австралії й Океанії]] єдиними нерозвіданими місцями залишилися [[Арктика]] та [[Антарктика]]. Через неприязні погодні умови суттєві дослідження почалися тільки в 19 столітті, в тому столітті експедиції в Арктику здійснювали [[Джон Росс]], [[Вільям Паррі|Вільям Едвард Перрі]], [[Адольф Ерік Норденшельд]], сер [[Джон Франклін]], [[Фрітьйоф Нансен]] та інші. Також в 19 столітті відкрили останній земний континент&nbsp;— [[Антарктида|Антарктиду]]. Першовідкривачами Антарктиди вважають експедиції двох країн — [[Перша російська антарктична експедиція#cite ref-FOOTNOTEАристов199016, 42 42-0|російську експедицію]] [[Беллінсгаузен Фадей Фадейович|Фадея (Фабіана) Беллінсгаузена]] і [[Лазарєв Михайло Петрович|Михайла Лазарєва]] (1819—1821)<ref>Якщо члени російської експедиції і побачили щось схоже на землю, то це був [[шельфовий льодовик]], сам континент відкрили британці</ref> і британську експедицію [[Едвард Брансфілд|Едварда Брансфілда]] та [[Вільям Сміт (моряк)|Вільяма Сміта]]<ref>{{Cite book |url=https://books.google.com/books?id=20sOAAAAQAAJ&pg=PA23 |title=Antarctica |last=Hanessian |first=John |year=1963 |publisher=Antarctica |location=New Zealand |page=23 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200125205849/https://books.google.com/books?id=20sOAAAAQAAJ&pg=PA23 |archive-date=25 січня 2020 |accessdate=13 січня 2020 |quote=It was in this period that Edward Bransfield surveyed the South Shetlands in 1819–20 and may have been the first to sight the Antarctic Continent}}</ref>.[[Файл:NASA-Apollo8-Dec24-Earthrise.jpg|thumb|150px|[[Схід Землі]] - фотографія зроблена [[Вільям Елісон Андерс|Вільямом Андерсом]] під час місії «[[Аполлон-8]]»]]30 грудня 1930 року фотографія, зроблена з літака капітаном {{Link-interwiki|Альберт Стівенс|Q=Q4381838|text=Альбертом Стівенсом}} на схід від гірського хребта Анд у Південній Америці, надала докази кривизни Землі<ref name=":02">{{Cite web |url=https://www.nasa.gov/history/90-years-of-our-changing-views-of-earth/ |title=90 Years of Our Changing Views of Earth - NASA |date=2020-12-21 |website=www.nasa.gov |publisher=НАСА |language=en-US |access-date=2025-03-14}}</ref>. Перше зображення Землі з космосу (з висоти 105&nbsp;км) отримано 24 жовтня 1946 камерою, розміщеною на ракеті [[Фау-2]], запущеної з ракетного полігону Уайт-Сендс, США<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1038/440586b|title=Space scientists get double reprieve|last=Reichhardt|first=Tony|date=2006-03|pages=586–587|work=Nature|volume=440|doi=10.1038/440586b|issn=0028-0836|issue=7084|accessdate=2023-01-27}}</ref>. Найперші знімки Землі з навколоземної орбіти зробив супутник [[Експлорер-6|Explorer 6]] 1959 року<ref>{{Cite book |url=http://dx.doi.org/10.1515/9783110857894.bm |title=Backmatter |series=The Atlantic Pact forty Years later |publisher=DE GRUYTER |location=Berlin, New York}}</ref>. 1 квітня 1960 року метеорологічний супутник [[Тайрос-1|«Тайрос-1»]] отримав перше з 23 000 телевізійних зображень Землі, більшість з яких були достатньої якості для прогнозування погоди<ref name=":03">{{Cite web |url=https://www.nasa.gov/history/90-years-of-our-changing-views-of-earth/ |title=90 Years of Our Changing Views of Earth - NASA |date=2020-12-21 |website=www.nasa.gov |publisher=НАСА |language=en-US |access-date=2025-03-14}}</ref>. Юрій Гагарін 1961 року, став першою людиною, яка спостерігала планету з космосу. Під час програми [[Аполлон (космічна програма)|Аполлон]] були зроблені дві відомі фотографії Землі ([[Схід Землі]] та [[Блакитна іграшкова куля]]). 30 травня 1966 року радянський супутник зв'язку [[Молнія-1|«Молнія-1»]] зробив перший знімок, на якому Земля зображена у вигляді повного диска. 11 грудня 1966 року супутник передової технології ATS-1 передав першу фотографію Землі з [[Геостаціонарна орбіта|геостаціонарної орбіти]] . Супутник Гравітаційного експерименту Міністерства оборони США повернув перше кольорове зображення всієї Землі в серпні 1967 року<ref name=":04">{{Cite web |url=https://www.nasa.gov/history/90-years-of-our-changing-views-of-earth/ |title=90 Years of Our Changing Views of Earth - NASA |date=2020-12-21 |website=www.nasa.gov |publisher=НАСА |language=en-US |access-date=2025-03-14}}</ref>. 1990 року космічний зонд «<nowiki/>[[Вояджер-1]]'''»''', перед відключенням своєї камери задля збереження енергії, зробив фотографію землі з рекордної відстані 6,4 мільярдів кілометрів<ref>{{Cite web |url=https://www.planetary.org/worlds/pale-blue-dot |title=A Pale Blue Dot |website=The Planetary Society |language=en |access-date=2025-02-20}}</ref>. Карл Саган, вчений, який запропонував [[НАСА]] створити цю фотографію, назвав її «<nowiki/>[[Бліда блакитна цятка]]<nowiki/>»<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.1093/oso/9780198799894.003.0012|title=Living on a Pale Blue Dot|last=Schrijver|first=Karel|date=2018-07-19|work=Oxford Scholarship Online|doi=10.1093/oso/9780198799894.003.0012|accessdate=2023-01-27}}</ref>.[[Файл:Zealandia, topographic map.jpg|міні|Континент Зеландія на карті.]]За 21 століття було зроблено деякі відкриття у галузях палеонтології та географії. 2017 року вчені відкрили затоплений континент [[Зеландія (континент)|Зеландія]], який відколовся від Австралії 60—85 мільйонів років тому<ref name="Te Ara">{{cite web |url=http://www.teara.govt.nz/EarthSeaAndSky/OceanStudyAndConservation/SeaFloorGeology/1/en |title=Zealandia: the New Zealand continent |author=Keith Lewis |date=2007-01-11 |work=Te Ara - the Encyclopedia of New Zealand |archiveurl=https://web.archive.org/web/20070502114358/http://www.teara.govt.nz/EarthSeaAndSky/OceanStudyAndConservation/SeaFloorGeology/1/en |archivedate=2007-05-02 |deadurl=yes |accessdate=2007-02-22 |coauthors=Scott D. Nodder and Lionel Carter}}</ref>. 2013 року команда на чолі з палеоантропологом [[Лі Бергер]] відкрила скам'янілості в Південній Африці ''[[Homo naledi]]'' — новий вид роду ''[[Людина (рід)|Homo]]'', який жив від 236 000 до 335 000 років тому. 2018 року, дослідники оголосили про відкриття печерного мистецтва на Борнео, якому від 40 000 до 52 000 років, що ще більше відсунуло витоки фігуративного живопису. А ще одна знахідка 2018 року в Південній Африці, кам'яна луска, яка була перехресно штрихована близько 73 000 років тому, цілком може бути найстарішим каракулем у світі. У 2018 році дослідники представили пігменти та перфоровані морські раковини, знайдені в Іспанії, яким було 115 000 років, коли в Європі жили лише неандертальці, що може бути першим доказом наскельних малюнків [[Неандерталець|неандертальців]]<ref>{{Cite web |url=https://www.nationalgeographic.com/science/article/top-20-scientific-discoveries-of-decade-2010s |title=These are the top 20 scientific discoveries of the decade |date=2025-03-13 |website=Science |language=en |access-date=2025-03-13}}</ref>.

=== Підкорення екстремальних точок ===
Через екстремальні кліматичні умови досягти земних полюсів вдалося тільки на початку 20 століття. Першим підкорювачем [[Північний полюс|Північного полюса]] вважається Роберт Пірі, хоча щодо цього є заперечення<ref>{{Cite book |title=The Noose of Laurels |last=Герберт |first=Волтер |year=1989 |pages=206-207 |language=en |isbn=9780689120343}}</ref>, який, за власним свідченням, [[6 квітня]] [[1909]] року досяг полюса. Дослідження Антарктиди давалося ще важче, в період 1897—1922 років, [[Героїчна доба дослідження Антарктики|багато експедицій]] проводили дослідження регіону. Першим зміг досягнути [[Південний полюс|Південного полюса]] [[Руаль Амундсен]], [[Норвезька антарктична експедиція (1910—1912)|його експедиція]] підкорила полюс 14 грудня 1911 року, на 35 днів обігнавши [[Терра Нова (експедиція)|експедицію Скотта]]<ref>{{Cite web |url=https://blogs.loc.gov/maps/2021/09/reaching-the-south-pole-during-the-heroic-age-of-exploration/ |title=Reaching the South Pole During the Heroic Age of Exploration {{!}} Worlds Revealed |last=Smith |first=Cynthia |date=2021-09-21 |website=The Library of Congress |access-date=2025-02-19}}</ref><ref>{{Cite web |url=https://www.saexpeditions.com/blog/post/antarctica-scott-and-amundsens-race-to-the-south-pole |title=Scott and Amundsen’s race to the South Pole - SA Expeditions |website=SAExpeditions |language=en |access-date=2025-02-27}}</ref>.

Найвища точка Землі, гора [[Еверест]], була підкорена [[29 травня]] [[1953]] року [[Шерпа (народ)|шерпом]] [[Тенцинг Норгей|Тенцинґом Норґеєм]] і новозеландцем [[Едмунд Гілларі|Едмундом Гілларі]]<ref>{{КРП}}&nbsp;— ''Підкорення Джомолунгми с. 269.''</ref>. А рекорд занурення на найбільшу глибину, станом на початок 2025 року, належить [[Віктор Весково|Віктору Весково]], який 28 квітня 2019 року досяг глибини 10 927 м<ref>{{Cite news|url=https://www.bbc.com/ukrainian/news-48257854|title=На дні Маріанської западини знайшли пластикове сміття|language=uk|work=BBC News Україна|access-date=2025-02-19}}</ref>.

== Див. також ==
{{columns-list|2|
* [[Пульсаційна гіпотеза]]
* [[Прапор Землі]]
* [[Положення Землі у космосі]]
* [[Науки про Землю]]
* [[Список планетоподібних об'єктів Сонячної системи]]
* [[Небесна сфера]]
* [[Хронологія далекого майбутнього]]}}

== Примітки ==
{{reflist|refs=
<ref name="Earth_fact_sheet">{{cite web|author=David R. Williams.|url=http://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/factsheet/earthfact.html|date=2013-07-01|title=Earth Fact Sheet|language=en|publisher=NASA|accessdate=2014-04-28|archiveurl=https://web.archive.org/web/20101030234253/http://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/factsheet/earthfact.html|archivedate=2010-10-30|deadurl=yes}}</ref>}}

== Література ==
* {{Книга|назва = Вісник Одеського національного університету. Географічні та геологічні науки|doi = 10.18524/2303-9914|автор = В. В. Яворська}}
* {{Книга|назва = Дослідження з фізики планетних атмосфер та малих тіл Сонячної системи, екзопланет та дискових структур навколо зір.|автор = Відьмаченко А.П., Дєлєц О.С., Длугач Ж.М., Захожай О.В., Костогриз Н.М., Крушевська В.М., Кузнєцова Ю.Г., Мороженко О.В., Неводовський П.В., Овсак О.С., Розенбуш О.Е., Романюк Я.О., Шавловський В.І., Яновицький Е.Г.|рік = 2015|сторінок = 92|ISBN = 978-966-02-7836-3|видавництво = Головна астрномічна обсерваторія НАН України}}

== Посилання ==
{{Вікіпосилання
|Тема = Земля
|Вікіцитати = Земля
|Вікісховище = Category:Earth}}
* [https://earth.google.com/web/ earth.google] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210203145955/https://earth.google.com/web/|date=3 лютого 2021 }}
* [http://www.worldometers.info/uk/ Світова статистика у реальному часі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121205054219/http://www.worldometers.info/uk/|date=5 грудня 2012 }}
* [https://web.archive.org/web/20130511235712/http://solarsystem.nasa.gov/planets/profile.cfm?Object=Earth Сторінка Землі на сайті НАСА] {{ref-en}}
* [http://www.vistkar.com/videos/zemlya-v-infrachervonomu-spektri-nadvysokij-yakosti-video.html Земля в інфрачервоному спектрі і надвисокій якості (відео)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150205070042/http://www.vistkar.com/videos/zemlya-v-infrachervonomu-spektri-nadvysokij-yakosti-video.html|date=5 лютого 2015 }}
{{Природа}}
{{Сонячна система}}
{{Розташування землі у Всесвіті}}
{{authority control}}
{{Портали|Астрономія|Географія|Науки про Землю}}{{Добра стаття}}
[[Категорія:Земля| ]]
[[Категорія:Планети Сонячної системи]]
[[Категорія:Природа]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]