Перегляд вихідного коду сторінки Зарин

{{Речовина
| примітка =
| назва =
| зображення1 = Sarin Structural Formulae V.1.svg
|   зображення_розмір1 = 250пкс
|   зображення_підпис1 = Оптичні ізомери зарину
| зображення2 = Sarin-3D-balls-by-AHRLS-2012.png
|   зображення_розмір2 = 250пкс
| зображення_ліве1 =
|   зображення_ліве_розмір1 =
| зображення_праве1 =
|   зображення_праве_розмір1 =
| IUPAC_назва = (RS)-пропан-2-ілметилфосфонофлуоридат
| інші_назви = 2-флуорометилфосфорилоксипропан, ізопропілметилфторфосфонат
| поле1 = {{Речовина Ідентифікатори
|  CASNo_Ref = {{cascite}}
|  номер_CAS = 107-44-8
|  PubChem = 7871
|  SMILES = CC(C)OP(=O)(C)F
|  InChI =1/C4H10FO2P/c1-4<br/>(2)7-8(3,5)6/h4H,1-3H3
  }}
| поле2 = {{Речовина Властивості
|  формула = C<sub>4</sub>H<sub>10</sub>FO<sub>2</sub>P
|  молярна_маса = 140,093 г/моль
|  зовнішній_вигляд = безбарвна рідина без смаку
|  запах = без запаху
|  температура_кипіння = 147&nbsp;°C
|  температура_плавлення = -57&nbsp;°C
|  розчинність = [[гідроліз]]ується
|  густина = 1,102 г/см³
|  показник_заломлення = 1,3790
|  в'язкість = 1,82 [[пуаз|сП]] (20&nbsp;°C)
    }}
| поле3 = {{Речовина Небезпеки
|  ГДК =
|  ГДК_США =
|  ЛД50 = 24 мг/кг (шкіра)
|  MSDS =
|  ГГС_піктограми =
|  ГГС_фраза =
|  ГГС_застереження =
|  індекс_ЄС =
|  клас_ЄС = Extremely Toxic ('''T+'''), Corrosive (C)
|  фрази_ризику =
|  фрази_безпеки =
|  R/S_фрази =
|  головні_небезпеки =
<!-- NFPA блок -->
|    небезпека_для_здоров'я = 4
|    вогненебезпечність = 1
|    реакційна_здатність = 0
|    інше =
|  температура_спалаху =
|  температура_самозаймання =
|  вибухові_границі =
  }}
}}
'''Зари́н'''&nbsp;— [[органічні сполуки|органічна сполука]], ізопропіловий [[етери|етер]] метилфторофосфонової кислоти CH<sub>3</sub>P(O)(F)OCH(CH<sub>3</sub>)<sub>2</sub>. За звичайних умов є безбарвною рідиною без смаку і запаху, надзвичайно [[токсичність|токсичною]].

З військовою метою його застосовують як [[Отруйні речовини нервово-паралітичної дії|бойову отруйну речовину нервово-паралітичної дії]].

Зарин був другим в серії з чотирьох [[Фосфорорганічні сполуки|фосфорорганічних сполук]] з хімічним бойовим потенціалом, розроблених в 1930-х і 1940-х роках в [[IG Farben]]. Іншими були [[Табун (хімічна зброя)|табун]] (1936), [[зоман]] (1944) і [[циклозарин]] (1949).

Інакші позначення: '''GB''' ([[Сполучені Штати Америки|США]]), EA 1208; в Німеччині: T-144, Trilon (трилон) 144, T-46, Trilon 46; TL-1618 (UCTL); T-2106 (Велика Британія); MFI, IMPF, Sarin II; в російській армії, як і у армії СРСР, має позначення Р-35 (рецептура 35).

== Історія ==

Історію створення [[Фосфорорганічні сполуки|фосфорорганічних]] [[Бойові отруйні речовини|бойових отруйних речовин]] в Німеччині можна простежити до прагнення нацистського режиму забезпечити продовольчу безпеку країни в умовах морської блокади (за досвідом [[Битва за Атлантику (1914—1918)|блокади в Атлантиці]] під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]]). Серед іншого, сільське господарство потребувало [[пестициди|пестицидів]] та [[інсектициди]], виробництво яких не залежало б від імпортної сировини (на той час були поширені пестициди з вмістом нафтопродуктів, [[нікотин]]у, тощо)<ref>(Kaszeta, С. 1-2)</ref>.

В 1934 році молодий хімік [[Герхард Шрадер]], співробітник компанії [[IG Farben]], отримує нове завдання: замість роботи над барвниками він починає працювати над створенням нових інсектицидів. Відтоді, за час роботи на цю компанію, йому вдалось синтезувати понад 2000 фосфорорганічних сполук<ref>(Kaszeta, С. 4-5)</ref>.

Під час цих досліджень в листопаді 1936 року ним була синтезована речовина, яка згодом стала відома як [[Табун (хімічна зброя)|табун]]<ref>(Kaszeta, 6)</ref>.

Наприкінці 1938 року ним була синтезована іще токсичніша «речовина 146», яка згодом отримала назву «зарин»<ref>(Kaszeta, С. 18-20)</ref>.

Достеменно про походження назви «зарин» не відомо&nbsp;— поширена думка, що назва утворена від перших літер у прізвищах співробітників IG Farben&nbsp;— Г.&nbsp;Шрадера, [[Отто Амброс|О.&nbsp;Амброса]] та управління озброєнь [[Сухопутні війська Німеччини|Сухопутних військ]] [[Фрідберт Ріттер|Ф.&nbsp;Ріттера]] та фон дер Лінде ({{lang-de|'''S'''chrader, '''A'''mbros, '''R'''itter, Li'''n'''de}}). Однак всі вони участі в синтезі нової речовини не брали, а нову назву використовували лише в таємній документації, у відкритих публікаціях вона мала назву «Trilon 146»<ref>(Kaszeta, 20)</ref>.

Тестова установка для виготовлення зарину почала діяти в Третьому Рейху 1944 року<ref name="fed_I.305"/>. Вона була споруджена підприємством Anorgana GmbH, що входило до складу [[IG Farben]], та знаходилась в містечку [[Бжег-Дольний]] (на той час&nbsp;— {{lang-de|Dyhernfurth}})<ref name="fed_I.305"/><ref name="fed_I.156">(Федеров, т. І, сторінка 156)</ref>. Друга, потужніша (в планах до 500 т на місяць), фабрика для виробництва зарину мала бути створена в {{нп|Бункер Фалькенгаген|комплексі Фалькенгаген|de|Bunker Falkenhagen}} неподалік [[Фалькенгаген|однойменного населеного пункту]] та належала спільному підприємству Montan та IG Farben&nbsp;— компанії Monturon GmbH. Обидві фабрики перебували у власності компанії Montan<ref>{{cite article | author = Preuss, J.  | year = 2017 | title = The Reconstruction of Production and Storage Sites for Chemical Warfare Agents and Weapons from Both World Wars in the Context of Assessing Former Munitions Sites | editor = Friedrich, B., Hoffmann, D., Renn, J., Schmaltz, F., Wolf, M. | journal = One Hundred Years of Chemical Warfare: Research, Deployment, Consequences | publisher = Springer | doi = 10.1007/978-3-319-51664-6_16 | url = https://link.springer.com/chapter/10.1007/978-3-319-51664-6_16 }}</ref>.

Сполученим Штатам вдалось захопити повну технічну документацію на виробництво зарину та налагодили його виробництво 1952 року на армійському арсеналі Рокі Маунтин (Денвер, штат Колорадо)<ref name="fed_I.305"/><ref name="fed_I.156"/>.

У СРСР виробництво зарину налагодили в Волгограді лише 1959 року, попри те, що все німецьке устаткування для виробництва було захоплено неушкодженим 1945 року<ref name="fed_I.305">(Федеров, т. І, сторінка 305)</ref>. Завдяки шпигунам СРСР, вченим цієї країни вдалось синтезувати зарин 1943 року колективом під керівництвом [[Арбузов Олександр Єрмінінгельдович|Олександра Єрмінінгельдовича Арбузова]] (в [[Казань|Казані]])<ref name="fed_I.156"/>. Радянська технологія виробництва зарину відрізнялась від німецької та для неї було створене власне обладнання<ref name="fed_I.157">(Федеров, т. І, сторінка 157)</ref>.

1993 року, завдяки підписанню [[Конвенція про хімічну зброю|Конвенції про хімічну зброю]], використання зарину як хімічної зброї було заборонено. Його внесли до [[список 1 (хімічна зброя)|списку 1]], котрий регламентує виробництво та обіг небезпечних речовин<ref>{{cite web |url=https://www.opcw.org/chemical-weapons-convention/annexes/annex-on-chemicals/schedule-1/ |title=Schedule 1 |author= |date= |website=opcw.org |publisher=Organization for the Prohibition of Chemical Weapons |accessdate=15 червня 2015 |archive-date=4 травня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150504204133/http://www.opcw.org/chemical-weapons-convention/annexes/annex-on-chemicals/schedule-1/ }} {{ref-en}}</ref>.

== Отримання ==
Методи синтезу зарину відрізняються залежно від використовуваної фосфоровмісної сировини. Отже, застосовується дихлороангідрид, дифтороангідрид [[метилфосфонова кислота|метилфосфонової кислоти]] та їхня суміш, а також диізопропіловий етер метилфосфонової кислоти. Усі наведені сполуки можна отримати з [[хлорид фосфору(III)|хлориду фосфору(III)]].

Для синтезу дихлороангідриду метилфосфонової кислоти, як проміжні речовини, отримують фосфіти (фосфонати). Так, для отримання диметилфосфіту достатньо змішати хлорид фосфору(III) із безводним [[метанол]]ом за температури 0–20&nbsp;°C:
: <math>\mathrm{ PCl_3 + 2CH_3OH \xrightarrow{0-20^oC} \ (CH_3O)_2POH + CH_3Cl + 2HCl }</math>
Отриманий диметилфосфіт під дією агентів [[хлорування]] ([[сульфурилхлорид|SOCl<sub>2</sub>,]] [[фосген|COCl<sub>2</sub>]], [[хлорид фосфору(V)|PCl<sub>5</sub>]]) переводять у дихлороангідрид метилфосфонової кислоти, а далі, після обробки безводним [[фтороводень|фтороводнем]],&nbsp;— у дифтороангідрид (утворюється [[еквімолярність|еквімолярна]] суміш хлоро- і фторопохідної):
: [[Файл:Synthesis Sarin 2a.svg|450пкс|]]
Відомий також синтез дихлороангідриду без стадії утворення фосфонатів&nbsp;— взаємодія трихлориду фосфору із [[хлорометан]]ом і [[хлорид алюмінію|хлоридом алюмінію]] в [[органічний розчинник|органічному розчиннику]]. Утворену комплексну сполуку розкладають під дією охолодженої води, а краще концентрованої [[хлоридна кислота|хлоридної кислоти]] при -30&nbsp;°C і виділяють з розчину дихлороангідрид:
: <math>\mathrm{ PCl_3 + CH_3Cl + AlCl_3 \longrightarrow [CH_3PCl_3]^+[AlCl_4]^-}</math>
: <math>\mathrm{ [CH_3PCl_3]^+[AlCl_4]^- + 4H_2O \longrightarrow CH_3P(O)Cl_2 + Al(OH)_3 + 5HCl}</math>
Даний спосіб ліг в основу [[реакція Кіннера — Перрена|реакції Кіннера&nbsp;— Перрена]] і став підґрунтям для синтезу багатьох [[фосфороорганічні сполуки|фосфороорганічних сполук]].

Для отримання зарину проводять взаємодію дифлуорангідриду з [[ізопропанол]]ом. Наявний у реакційній суміші дихлороангідрид так само реагує з утворенням зарину. Вихід кінцевого продукту становить близько 85&nbsp;%:
: [[Файл:Synthesis Sarin 2b.svg|400пкс|]]

== Властивості ==

=== Фізичні ===
Зарин є безбарвною, прозорою рідиною без запаху і смаку. Він змішується з водою і [[органічні розчинники|органічними розчинниками]] в усіх співвідношеннях. Під час нагрівання до температури кипіння частково розкладається, тому його [[перегонка|переганяють]] у [[вакуум]]і. Є більш стійким до короткочасного підвищення температур, аніж [[табун (хімічна зброя)|табун]].

Газоподібний та рідкий зарин легко сорбується пористими матеріалами (деревиною, [[бетон]]ом, [[цегла|цеглою]], тканиною), вбирається пофарбованими поверхнями і [[гума|гумою]].

[[Леткість]] зарину складає: 4100 мг/м³ (0&nbsp;°C), 16091 мг/м³ (20&nbsp;°C), 22000 мг/м³ (25&nbsp;°C), 29800 мг/м³ (30&nbsp;°C).

=== Хімічні ===
Зарин [[гідроліз]]ується із утворенням ізопропілового етеру метилфосфонової кислоти та [[фтороводень|фтороводню]]:
: <math>\mathrm{ CH_3P(O)(F)OCH(CH_3)_2 + H_2O \leftrightarrows CH_3P(O)(OH)OCH(CH_3)_2 + HF}</math>
Швидкість гідролізу залежить від [[pH]] середовища. Так, за pH 1,8 період напівгідролізу складає 7,5 годин, 5 годин за pH 9. При концентрації розчину менш як 14 мг/л період півгідролізу складає 54 години. При температурах, вищих за 25&nbsp;°C, гідроліз здатен самопришвидшуватися через [[каталіз|каталітичну]] дію його продуктів. Це пояснюється дисоціацією ізопропілового етеру, отриманого в ході гідролізу, із утворенням іонів H<sup>+</sup>, котрі можуть утворювати [[водневий зв'язок|водневі зв'язки]] з атомами [[Фтор|фтору]], послаблюючи їхню взаємодію із атомом [[фосфор]]у та сприяючи розриву зв'язку F-P із подальшим гідролізом. Додавання до розчину зарину будь-яких кислот веде до збільшення швидкості гідролізу.

Розчини [[луги (хімія)|лугів]] впливають на хід гідролізу ще більше, ніж кислоти, оскільки [[гідроксид-іон]] має більшу нуклеофільність у порівнянні з недисоційованою молекулою води:
: <math>\mathrm{ NaOH \leftrightarrows Na^+ + OH^-}</math>
: <math>\mathrm{ CH_3P(O)(F)OCH(CH_3)_2 + OH^- \longrightarrow CH_3P(O)(OH)OCH(CH_3)_2 + F^-}</math>
: <math>\mathrm{ Na^+ + F^- \longrightarrow NaF}</math>
: <math>\mathrm{ CH_3P(O)(OH)OCH(CH_3)_2 + NaOH \leftrightarrows CH_3P(O)(ONa)OCH(CH_3)_2 + H_2O}</math>
Таким чином розчини кислот і лугів можна застосовувати для нейтралізації зарину.

Водні розчини [[аміак]]у та [[амін]]ів діють на зарин майже подібно до лугів. [[Феноляти]] і [[алкоголяти]] дегазують зарин дуже легко (навіть у сухому стані).

У разі нагрівання зарину вище 100&nbsp;°C, він починає розкладатися і поблизу точки кипіння розпадається майже повністю. Повний розклад за температури 150&nbsp;°C триває 2,5 години. Не горить. Основними продуктами, що утворюються внаслідок [[піроліз]]у, є [[пропен]] та фтороангдрид метилфосфонової кислоти. Залежно від умов проведення піролізу можуть також утворюватися 2-фторопропан, олігомер метилфосфонового ангідриду CH<sub>3</sub>PO(O) та деякі продукти подальшого розпаду.

Для тривалого зберігання зарин може бути змішаний з трибутиламіном. Це забезпечує надійне зберігання у сталевих контейнерах за звичайної температури протягом 5-10 років. При температурі 71&nbsp;°C спричиняє легку [[корозія|корозію]] сталі, міді, бронзи, інконелю, К-монелю, та свинцю, середню або сильну корозію алюмінію<ref name="table_ii-8">FM 3.11.9, Table II-8. GB</ref>.

1973 року американські військові дослідники підбили підсумки вивчення стійкості різних отруйних речовин в ґрунтах та морській (океанічній) воді. Серед досліджених речовин був і зарин. Досліди показали, що зарин досить швидко розкладається у ґрунті. Головними чинниками, що впливають на швидкість розкладу є вологість та температура ґрунту. Також на швидкість впливає кислотність (або лужність) ґрунту, його пористість тощо. Загалом, чим вище температура та вологість, тим швидше розкладається зарин, і навпаки&nbsp;— в сухих морозних ґрунтах зарин зберігається найдовше. Однак підвищення температури може призводити до швидшого випаровування речовини та утворення отруйної пари над поверхнею. У підсумку, дослідникам вдалось встановити, що за 2,5–24 години зарин із ґрунту виходить або розкладається.<ref>{{cite book
 | url = http://www.dtic.mil/dtic/tr/fulltext/u2/b955399.pdf
 | title = Summary report on a data base for predicting consequences of chemical disposal operations
 | location = Edgewood Arsenal
 | publisher = Department of the Army
 | date = January 1973
 | page = 19
 | accessdate = 21 квітня 2017
 | archive-date = 22 квітня 2017
 | archive-url = https://web.archive.org/web/20170422034833/http://www.dtic.mil/dtic/tr/fulltext/u2/b955399.pdf
 }}</ref>

=== Отруйна дія ===
{{Seealso|Нейрохімія|Нейромедіатори}}

[[Файл:Acetylcholine synapse.png|thumb|Обіг ацетилхоліну в синапсі. Після випуску ацетилхолін розкладається ензимом [[ацетилхолінестераза|ацетилхолінестеразою]].]]
[[Файл:1maa.jpg|thumb|Тетрамер ацетилхолінестерази&nbsp;— ферменту, відповідального за деактивацію ацетилхоліну, який натомість дезактивується зарином та деякими іншими нервово-паралітичними отруйними речовинами.]]

Своєрідною особливістю зарину, як і решти нервово-паралітичних отруйних речовин, є його здатність хімічно зв'язувати та деактивувати біологічні каталізатори різних реакцій в організмі ([[ферменти]]) серед яких важливу роль відіграє [[холінестераза]]. Цей [[білок]] можна зустріти в багатьох [[Орган (анатомія)|органах]] та [[Тканина (біологія)|тканинах]] організму, проте основну функцію він відіграє у [[Нервова система|нервовій системі]], де регулює процес передачі нервових імпульсів<ref name="chap2.2.1">{{cite book
 | title = Отравляющие вещества
 | author = В. Н. Александров, В. И. Емельянов
 | chapter = 2.2.1 Токсические свойства
 | edition = 2-ге
 | publisher = Военное издательство
 | year = 1990
 | location = {{М.}}
}}</ref>.

Елементарна ланка нервової системи складається з декількох послідовно розташованих одна за одною нервових клітин таким чином, що [[аксон]] одного нейрона знаходиться біля [[дендрит]]а або тіла іншого нейрона. Однак між ними нема прямого дотику, вони розділені простором (щілиною) 20-50&nbsp;[[нанометр|нм]] завширшки, який заповнений рідиною, що погано проводить [[електричний струм|струм]]. Цю область міжнейронного з'єднання називають [[синапс]]ом. Також існують нервово-м'язові синапси, коли аксон нервової клітини завершується в руховій кінцевій пластині, розташованій у [[м'яз]]ах, і нервово-рецепторні синапси, крізь які збудження проходить від аксона до [[Рецептор (орган)|рецепторів]] [[Сенсорна система|органів чуття]] або [[залоза|залози]]<ref name="chap2.2.1"/>.

Нервовий імпульс (збудження) передається цим ланцюгом поєднано&nbsp;— електричним та хімічним способами. Передавання аксоном має електричну природу, тобто зрештою подібна проведенню електричного струму [[провідник]]ом. У міжнейронних, нервово-м'язових та нервово-рецепторних синапсах зв'язок між розокремленими ланцюгами нервової системи відбувається із допомогою хімічних речовин&nbsp;— передавачів нервових імпульсів або медіаторів. Медіатори знаходяться в спеціальних бульбашках в межах закінчень нервових волокон. Під впливом імпульсу, що поступає по аксону вони виділяються в синаптичну щілину (мембрану перед синаптичною щілиною), збуджують мембрану дендрита наступної нервової клітини або рецептора (постсинаптичну мембрану) та забезпечують таким чином проходження нервового імпульсу далі. Нервові імпульси в організмі людини поширюються зі швидкістю близько 120 м/с<ref name="chap2.2.1"/>.

В різних тканинах та органах діють понад 10 різних хімічних передавачів нервових імпульсів ([[нейротрансмітер]]ів). В моторній нервовій системі, що іннервує поперечно-посмуговані м'язи, у [[Симпатична нервова система|симпатичних нервових волокнах]], які іннервують потові залози, та в деяких інших відділах нервової системи таким передавачем є [[ацетилхолін]]&nbsp;— складний етер, котрий утворюється з оцтової кислоти та холіну в присутності біологічного каталізатора [[Холінацетилтрансфераза|холінацетилтрансферази]]<ref name="chap2.2.1"/>.

Поки медіатор, в тому числі ацетилхолін, зберігатиметься в синапсі, через нього з частотою 1000 імпульси на секунду будуть проходити нервові збудження. Для нормалізації роботи нервової системи необхідно одразу після проходження імпульсу розкласти медіатор. Зазвичай так і відбувається: щойно ацетилхолін виконає свою дію в синапсі, з ним одразу вступає в хімічну реакцію фермент [[ацетилхолінестераза]]. В результаті реакції утворюються аміноспирт, холін, та ацетильована холінестераза. Остання хімічно нестійка і швидко розкладається водою з виділенням [[оцтова кислота|оцтової кислоти]] та регенерацією вихідної холінестерази<ref name="chap2.2.1"/>.

Цей процес відбувається з високою швидкістю: кожна молекула холінестерази встигає розкласти за 1 с 25 тисяч молекул ацетилхоліну, в той час як гідроліз ацетилхоліну без ферменту триває години<ref name="chap2.2.1"/>.

Причиною високої токсичності зарину та інших фосфор-органічних отруйних речовин є хімічне зв'язування холінестерази з утворенням фосфонілованого ферменту, внаслідок чого фермент втрачає каталітичні властивості. Ацетилхолін, що зберігається у незмінному вигляді в міжнейронних, нервово-м'язових та нервово-рецепторних синапсах, перезбуджує моторну діяльність, м'язи мимовільних рухів та секреторні залози. Через перезбудження моторних м'язів виникають судоми, що переходять в [[параліч]]. Скорочення м'язів, яке відбуваються без участі свідомості (серцевих, дихальних м'язів, м'язів травного тракту, сечового міхура, зіниць ока тощо), спричиняє порушення роботи відповідних органів; також супроводжується судомами, посмикуваннями, паралічами. Неспинна робота секреторних залоз типу [[Потова залоза|потових]] або [[Слинні залози|слинних]] спричиняє спітніння постраждалого та рясне слиновиділення. Тяжкість враження зарином та іншими фосфорорганічними нервово-паралітичними речовинами визначається ступенем зв'язування ними холінестерази<ref name="chap2.2.1"/>.

Отруєння зарином відбувається за будь-якого способу проникнення до організму: у разі вдихання пари, внаслідок всмоктування пароподібної або рідкої речовини крізь неушкоджену або ушкоджену шкіру (особливо через поранення) та слизові оболонки очей, під час вживання отруєної води або харчів та дотику до заражених поверхонь<ref name="chap2.2.1"/>.

=== Токсичність ===
[[Файл:Sarin test rabbit.jpg|міні|200пкс|Використання піддослідного кролика для визначення витоку зарину.]]

Зарин є у 4–5 разів отруйнішим за [[табун (хімічна зброя)|табун]]. Отруєння може бути спричинене вдиханням пари, проникненням крізь шкіру (особливо через поранення). Зарин легко проникає до організму крізь слизову оболонку очей та дихальних шляхів. Він легко поглинається предметами довкілля, цеглою, тканиною і надалі може викликати отруєння. Це збільшує ризик отруєння людей, що залишили зону ураження, але не позбулися забрудненого зарином одягу, особистих речей тощо. За сприятливих погодних умов зарин може перебувати на місцевості у вигляді рідини до 5 діб, його пара є токсичною протягом 20 годин. У зимовий час стійкість зарину зменшується до двох діб.

За концентрацій 0,0002–0,002 мг/л та при його дії протягом 2 хвилин настає легке отруєння яке, однак, веде до втрати працездатності на 4–5 діб і супроводжується звуженням зіниць, пітливістю, утрудненим диханням, збільшенням слиновиділення. Дія зарину такої ж концентрації протягом 15 хвилин може стати летальною. Важкі отруєння трапляються за концентрацій 0,005–0,01 мг/л і дії протягом 5 хвилин&nbsp;— вони викликають [[міоз]], судоми м'язів, запаморочення голови, підвищене слиновиділення, а також можуть призвести до смерті. У разі дії протягом 2–5 хвилин зарину із концентрацією 0,02–0,05 мг/л, людина помирає від зупинки серця вже за 15–20 хвилин.

Зарин має такі основні показники токсичності для «звичайної» людини (вагою 70 кг), яка вдихає близько 15 літрів повітря на хвилину (тобто має легке фізичне навантаження):<ref name="hank-C01-A002"/>
* Концентрація отруйної речовини на 1 м³ повітря за нормальних умов: 1 [[Мільйонна частка|мд]] = 5,73 мг/м³ при 25&nbsp;°C
* Летальна доза аерозолю або парів для 50&nbsp;% піддослідної популяції. Летальну концентрацію [[LC50|ЛК<sub>50</sub>]] можна обчислити поділивши значення ЛКτ<sub>50</sub> на час дії агента в хвилинах:
** ЛКτ<sub>50(інгаляція)</sub>: 35 мг·хв/м³ (летальна концентрація складає 3 мд для дії протягом 2 хвилин)
** ЛКτ<sub>50(контакт зі шкірою)</sub>: {{formatnum:12000}} мг·хв/м³ (летальна концентрація складає 1 мд для дії протягом 30 хвилин)
* Летальна доза для 50&nbsp;% піддослідної популяції, [[LD50|ЛД<sub>50</sub>]]: 1,7 г
* Концентрація отруйного агента необхідна для значного [[Міоз|звуження зіниць]] ока при дії протягом 2 хвилин: 0,03 мд
* MEG ({{lang-en|Military exposure guidelines}}), або граничні значення згідно настанов для військових у розгорнутих частинах. Ці рівні обчислені для контактів протягом 1 години та поділені на три рівні залежно від загрози для здоров'я:
** Мінімальні ({{lang-en|minimal}}), постійна дія отруйної речовини вище цієї концентрації може призвести до легких, швидко мінливих наслідків на здоров'я людей, але не знизить боєздатність особового складу: 0,00048 мд.
** Значна ({{lang-en|significant}}), постійна дія отруйної речовини вище цієї концентрації може мати незворотні, тяжкі наслідки для здоров'я та призводити до зниження боєздатності особового складу, навіть знерухомлення окремих людей: 0,0060 мд,
** Тяжка ({{lang-en|severe}}), постійна дія отруйної речовини вище цієї концентрації може становити загрозу життю та велику небезпеку для здоров'я окремих людей: 0,022 мд
* WPL AEL (Граничне значення для робітників для дії парів отруйної речовини протягом 8 годин на день, 5 робочих днів на тиждень, тобто 40 годин на тиждень): 0,000005 мд
* Граничне значення для нетривалої взаємодії з отруйною речовиною, обчислене для середньозваженого за часом контакту з отруйним агентом протягом 15 хвилин.: 0,00002 мд
* Граничне значення для концентрації, вище якої виникає небезпека для життя, здоров'я, здатності швидко покинути джерело зараження, обчислене для контакту тривалістю 30 хвилин: 0,02 мд.

Рівні AEGL ({{lang-en|Acute Exposure Guideline Levels}}) визначають ризик від одноразової, неповторюваної співдії з отруйними речовинами розчиненими в повітрі, єдиний раз в житті. Вони обчислені для граничних рівнів у розрахунку на звичайне населення, їх використовують для оцінки небезпеки за надзвичайних подій. Для зарину граничні концентрації мають таке значення:<ref name="hank-C01-A002">{{cite book
 | title = Handbook of chemical and biological warfare agents
 | author = Ellison D. Hank
 | publisher = CRC Press
 | year = 2008
 | edition = 2nd
 | chapter = C01-A002: Sarin
 | isbn = 978-0-8493-1434-6
}}</ref>
{| class="wikitable"
! rowspan=2, width=40% | Рівень загрози
! colspan=3 | Тривалість дії отруйного агента
|-
! 1 година || 4 години || 8 годин
|-
| ''AEGL-1'': концентрація в повітрі вище якої звичайна людина може відчувати помітний дискомфорт, подразнення, або певні асимптоматичні ефекти
| 0,0005 мд || 0,0002 мд || 0,0002 мд
|-
| ''AEGL-2'': концентрація в повітрі вище якої звичайна людина може відчувати незворотні або інші вагомі, тривалі наслідки для здоров'я, або послаблення здатності втікати від джерела зараження
| 0,006 мд || 0,003 мд || 0,002 мд
|-
| ''AEGL-3'': концентрація в повітрі вище якої для звичайної людини наступає небезпека для здоров'я або загроза смерті
| 0,02 мд || 0,01 мд || 0,009 мд
|}

== Використання ==
Через утворення молекул фториду водню (HF) у побічних продуктах виробництва зарину його тривале зберігання практично не доцільне. Натомість був створений механізм застосування зарину у вигляді [[бінарна зброя|бінарної зброї]]: прекурсори змішують або безпосередньо перед спорядженням боєприпасів, або ж самі боєприпаси змішують прекурсори вже в польоті до цілі<ref name="kaszeta.5-17"/>.

У підсумку тривалих досліджень американським військовим вдалось створити боєприпаси, які отримували бойові отруйні речовини змішуванням прекурсорів уже в польоті, після пострілу:
* артилерійський постріл калібру 155 мм [[M687]] (зарин),
* артилерійський постріл калібру 8 дюймів (203,2 мм) [[XM736]] (VX),
* та бомба [[Bigeye (бомба)|Bigeye]] (VX).
Однак жоден з цих боєприпасів не довів високої ефективності під час випробувань<ref name="kaszeta.5-17">{{cite web
 | url = https://www.bellingcat.com/news/mena/2017/04/05/chemical-realities-russias-khan-sheikhoun-chemical-warehouse-attack-claims/
 | title = The Chemical Realities of Russia’s Khan Sheikhoun Chemical Warehouse Attack Claims
 | date = April 5, 2017
 | author = Dan Kaszeta
 | accessdate = 12 квітня 2017
 | archive-date = 11 квітня 2017
 | archive-url = https://web.archive.org/web/20170411113732/https://www.bellingcat.com/news/mena/2017/04/05/chemical-realities-russias-khan-sheikhoun-chemical-warehouse-attack-claims/
 }}</ref>.

СРСР мав на озброєнні широкий перелік боєприпасів із бойовими отруйними речовинами. З відкритих джерел відомо про такі боєприпаси споряджені зарином (рецептура-35):<ref>{{cite book
 | author = Л.А. Федоров
 | title = Химическое вооружение — война с собственным народом
 | volume = I. Долгий  путь к  химической войне
 | url = http://www.yabloko.ru/files/book_fed_1.pdf
 | chapter = 8.2. Боеприпасы. Советское — значит отличное. Таблица 8.2
 | year = 2009
 | isbn = 978-5-91505-013-5
 | publisher = Лесная страна
 | location = {{М.}}
 | accessdate = 24 квітня 2017
 | archive-date = 24 квітня 2017
 | archive-url = https://web.archive.org/web/20170424175651/http://www.yabloko.ru/files/book_fed_1.pdf
 }}</ref>
* Головна частина 9Н57 реактивного снаряду 9М23М «Лейка» для 122 мм РСЗВ [[БМ-21 «Град»]] (див. також ''[[Номенклатура боєприпасів до РСЗВ «Град»]]'');
* Головні частини 8С31 для 140 мм РСЗВ [[БМ-14]];
* Головна частина 3НС1 для 240 мм РСЗВ [[БМ-24]];
* Хімічні снаряди ствольної артилерії:
** 85 мм 53НС367Д та 53ХСО367;
** 122 мм 53НС463Б, 53ХСО463Б, 53НС462, 53НС462У, ХСО462, та ХС462У;
** 130 мм ХС5, а також 3НС5 і 3НС5М для [[130-мм гармата М-46|130-мм гармати М-46]];
** 152 мм 3НС3–35 та 3Х3 (Х3–35);
* Авіаційна бомба 9-А-164 системи ОБАС-250-235П (несе 47,8&nbsp;кг отруйної речовини).

== Вплив і захист ==
{{Медпопередження}}
{{розділ без джерел}}

Отруйні речовини нервово-паралітичної дії хімічно подібні до фосфорорганічних пестицидів і впливають на організм, шляхом порушення нормальної діяльності нервової системи.

=== Розпізнавання ===
Застосування хімічної зброї типу зарину або, для прикладу [[Новичок (хімічна зброя)|новичка]], можна визначити за певними ознаками:

* наявність великої кількості людей поряд, зі схожими проявами впливу отрути;
* присутність запаху паленої [[Гума|гуми]];
* існування маслянистих речовин на одязі, землі, будівлях.

=== Способи поширення ===
* Повітря в приміщенні: зарин може потрапляти у приміщення як розпилена рідина ([[Аерозолі|аерозоль]]) або випари.
* Вода: зарин може забруднювати воду.
* [[Їжа|Продукти харчування]]: зарин може забруднювати продукти харчування.
* Зовнішнє повітря: зарин може викидатися у зовнішнє повітря як розпилена рідина (аерозоль) або у вигляді пари.
* Сільське господарство: якщо зарин викидається в повітря у вигляді бризок (аерозолю), він може забруднити сільськогосподарські продукти. Водночас, якщо зарин виділяється у вигляді пари, малоймовірно, що він забруднить сільськогосподарські продукти.<ref name=":0">{{Cite web|title=Sarin (GB): Nerve Agent {{!}} NIOSH {{!}} CDC|url=https://www.cdc.gov/niosh/ershdb/emergencyresponsecard_29750001.html|website=www.cdc.gov|date=2021-07-08|accessdate=2022-03-29|language=en-us|archive-date=16 грудня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20171216132019/https://www.cdc.gov/NIOSH/ershdb/EmergencyResponseCard_29750001.html}}</ref>

Дієвим захистом для обличчя, очей та легень від зарину є фільтрувальний [[протигаз]]. Для уникнення [[Сорбція|сорбції]] зарину на одязі, необхідно використовувати захисні костюми. При потраплянні на шкіру або одяг слід якомога швидше нейтралізувати його, використовуючи індивідуальні протихімічні пакети.

У разі появи симптомів отруєння зарином треба одразу ввести підшкірно або внутрішньом'язово розчини [[атропін]]у, [[афін]]у чи [[будаксим]]у. Введений не пізніше, ніж за 10 хвилин після ураження, засіб здатен нейтралізувати летальну дозу. За потреби можна провести штучне дихання.

Для знезараження предметів, приміщень та одягу придатними є водні розчини [[луги (хімія)|лугів]], [[аміак]]у, [[пероксид водню|пероксиду водню]], а також розчин [[гідроксиламін]]у у слабко-лужному середовищі.

=== Дії за надзвичайного становища ===

==== Хімічна небезпека ====
* За кислих умов, зарин [[гідроліз]]ується з утворенням [[Флуоридна кислота|плавикової кислоти]] (HF). Дивіться карту аварійного реагування для плавикової кислоти.
* Зарин розкладає [[олово]], [[магній]], сталь з кадмієвим покриттям та [[алюміній]].
* У разі співдії з металами, може виділятися легкозаймистий газоподібний [[водень]].

==== Вибухонебезпечність ====
* Під час нагрівання пари можуть утворювати з повітрям вибухонебезпечні суміші, що становлять загрозу вибуху в приміщенні, на відкритому повітрі та в каналізації.
* Вмістища можуть вибухнути під час нагрівання.

==== Можливість пожежі ====
* Зарин горючий.
* Речовина може горіти, але не спалахує швидко.
* У ході [[Пожежа|пожежі]] можуть виділятися подразнювальні, корозійні та/або отруйні гази.
* Для гасіння невеликих пожеж можна застосовувати сухі хімікати, вуглекислий газ або розпорошену воду.
* У разі великих пожеж використовують сухі хімікати, [[діоксид вуглецю]], спиртостійку піну або розпилену воду. Треба прибрати вмістища із зони пожежі, якщо це можливо, без ризику для персоналу. Обвалування [[Пожежогасіння|пожежогасної]] води для подальшого видалення; не розсипати матеріал.
* Уникати способів гасіння, які можуть спричинити розбризкування або розтікання.
* У разі пожежі, пов'язаної з цистернами або автомобілями/причепами, гасити вогонь з якнайбільшої відстані або застосовувати автоматичні тримачі шлангів чи моніторні насадки. Не допускати потрапляння води у контейнери. Охолодити вмістища заливною кількістю води, доки вогонь не згасне. Негайно відкликати пожежних у разі посилення звуку від вентиляційних запобіжних пристроїв або знебарвлення резервуарів. Завжди триматися якомога далі від вмістищ, охоплених вогнем.
* Стоки від пожежогасіння, можуть бути корозійними та/або токсичними, а також викликати забруднення.
* Якщо становище дозволяє, стежити та належним чином утилізувати стоки (стічні води).

==== Початкові та захисні дії ====
* Якщо у вогонь потрапила цистерна, залізничний вагон або автоцистерна, треба ізолювати їх на 800 метрів у всіх напрямках; також розглянути початкову евакуацію людей на 800 метрів у всіх напрямках.
''Невеликі розливи (з викидом приблизно 200 літрів або менше) у разі використання зарину як зброї.''

* Початкова ізоляція у всіх напрямках: 150 метрів.
* Потім захищають людей з підвітряного боку протягом дня: 1,7&nbsp;км.
* Потім захищають людей з підвітряного боку вночі: 3,4&nbsp;км.
''Великі розливи (з об'ємом понад 200 літрів), коли зарин (GB) використовується як зброя.''
* Первинна ізоляція у всіх напрямках: 1000 метрів.
* Потім захищають людей з підвітряної сторони протягом дня: 11,0+ км.
* Потім захищають людей з підвітряного боку вночі: 11,0+ км. («+» означає, що відстань може бути більшою за певних атмосферних умов.)

==== Фізична небезпека ====
Оскільки пари зарину важчі за повітря, вони будуть розповсюджуватися по землі, збиратися і залишатися в погано провітрюваних, низовинних або закритих приміщеннях (наприклад, в каналізації, підвалах та ямах).

Треба триматися якомога далі від цих областей. Перебувати проти вітру<ref name=":0"/>.
* Найкращий захист від зарину&nbsp;— уникати отрути.
* Наскільки це можливо, треба залишити заражену ділянку території. Якщо таке не вдається, можна спробувати зменшити проникність зарину в приміщення закривши вентиляцію назовні й ущільнивши шпарини під дверима та навколо вікон мокрими рушниками.
* Зарин щільніший за повітря й осідає на низьких ділянках біля землі. Треба шукати узвишшя у разі нападу.
* Рідкий зарин на шкірі можна одразу витерти чи промити, щоби запобігти його поглинанню.
* Не вживати їжу та не пити воду, що піддавалася впливу зарину<ref name=":1">{{Cite web |url=https://s3.amazonaws.com/PHR_other/PHR_Sarin_Fact_Sheet_04-13.pdf |title=Архівована копія |accessdate=11 березня 2022 |archive-date=11 березня 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220311104630/https://s3.amazonaws.com/PHR_other/PHR_Sarin_Fact_Sheet_04-13.pdf }}</ref>.

== Бойове застосування ==
[[Файл:Demonstration cluster bomb.jpg|thumb|Боєголовка американської ракети [[Honest John missile]] у розтині, видно бойові елементи [[M134 (бойовий елемент)|M134]] з зарином (приблизно 1960 рік).]]

Зарин може бути доправленим ворожими бомбами, снарядами чи ракетами. Ушкодження організму може виникнути впродовж однієї хвилини після впливу отрути<ref name=":1"/>.

1939 року формула зарину була передана до підрозділу з [[хімічна зброя|хімічної зброї]] німецького [[Управління з озброєнь сухопутних військ]] ({{lang-de|Waffenamt}}), який видав наказ про промислове виробництво для бойового використання. Були побудовані дослідницькі заводи, проте спорудження заводу для промислового виробництва зарину так і не було завершене до кінця [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Сукупний обсяг виготовленого протягом війни у нацистській Німеччині зарину оцінювали на рівні від 500&nbsp;кг до 10 тон<ref>
{{cite news
| url= http://noblis.com/MissionAreas/nsi/BackgroundonChemicalWarfare/HistoryofChemicalWarfare/Pages/HistoryNerveGas.aspx
| publisher= [[Noblis]]
| title= A Short History of the Development of Nerve Gases
| accessdate= 4 квітня 2017
| archiveurl= https://web.archive.org/web/20110429191343/http://noblis.com/MissionAreas/nsi/BackgroundonChemicalWarfare/HistoryofChemicalWarfare/Pages/HistoryNerveGas.aspx
| archivedate= 29 квітня 2011
| deadurl= yes
}}
</ref>. Попри те, що Німеччина мала на озброєні артилерійські постріли начинені зарином, [[зоман]]ом та [[Табун (хімічна зброя)|табуном]], Вермахт не застосовував хімічну зброю проти армій [[Антигітлерівська коаліція|Союзників]].

* початок 1950-тих: країни НАТО взяли зарин на озброєння як стандартну хімічну зброю. Як СРСР, так і США виготовляли зарин з військовою метою.
* 1953: 20-річний [[Рональд Медісон]], інженер ВПС Великої Британії, помер у ході досліду із використанням зарину в лабораторії з хімічних озброєнь в [[Портон Даун]] (графство [[Вілтшир]]). Секретне розслідування дійшло висновку, що він загинув внаслідок «нещасного випадку». 2004 року, розслідування було відновлено і після слухань, які тривали 64 дні, журі визнало, що Медісон був незаконно убитий «із застосуванням нервово-паралітичного агента в нетерапевтичному досліді»<ref>{{cite news
| url=http://news.bbc.co.uk/1/hi/england/wiltshire/4013767.stm
| publisher=BBC News Online
| title=Nerve gas death was 'unlawful'
| date=November 15, 2004
| accessdate=4 квітня 2017
| archive-date=13 серпня 2017
| archive-url=https://web.archive.org/web/20170813135527/http://news.bbc.co.uk/1/hi/england/wiltshire/4013767.stm
}}</ref>.
* 1957: Сполучені Штати припиняють промислове виробництво зарину, однак наявні запаси підтримуються у придатному до застосування стані до 1970 року<ref>{{Cite web |url=http://www.wood.army.mil/chmdsd/images/pdfs/Jan-June%202006/Kirby-Nerve%20Gas.pdf |title=Архівована копія |accessdate=4 квітня 2017 |archive-date=11 лютого 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170211021417/http://www.wood.army.mil/chmdsd/images/pdfs/Jan-June%202006/Kirby-Nerve%20Gas.pdf }}</ref>.
* [[1976 рік|1976]]: [[Dirección de Inteligencia Nacional|DINA]], чилійська розвідувальна служба, дає завдання біохіміку {{lang-es|Eugenio Berríos}} розробити зарин у межах програми {{lang-es|[[Proyecto Andrea]]}} для застосування проти своїх супротивників<ref name="Consortium">Samuel Blixen, [http://www.consortiumnews.com/1999/c011399a.html Pinochet's Mad Scientist] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170819233910/http://www.consortiumnews.com/1999/c011399a.html|date=19 серпня 2017}}, ''[[Robert Parry (journalist)|Consortium News]]'', January 13, 1999 {{en icon}}</ref>. Серед планів чилійської спецслужби було створити контейнери у вигляді звичайних [[Аерозольний диспенсер|спреїв]] (аерозольних диспенсерів). Такий диспенсер планувалось використати для вбивства [[Орландо Летельєр]]а<ref name="Consortium"/>. Берріос згодом дав свідчення, згідно яких такі диспенсери були використані для низки вбивств<ref name="SarinB">''Townley reveló uso de gas sarín antes de ser expulsado de Chile'', ''[[El Mercurio]]'', September 19, 2006 {{es icon}}</ref><ref>{{cite news | url=https://www.nytimes.com/1981/12/13/us/plot-to-kill-letelier-said-to-involve-nerve-gas.html | work=New York Times | title=Plot to kill Letelier said to involve nerve gas | date=December 13, 1981 | accessdate=June 8, 2015 | archive-date=20 серпня 2017 | archive-url=https://web.archive.org/web/20170820035737/http://www.nytimes.com/1981/12/13/us/plot-to-kill-letelier-said-to-involve-nerve-gas.html }}</ref>.
* [[1993 рік]]: 162 країни підписали [[Конвенція про хімічну зброю|Конвенцію про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення]]. 29 квітня 1997 року конвенція набула чинності. Конвенція зобов'язала країни-учасники припинити виробництво хімічної зброї (в тому числі й зарину) та знищити її запаси до квітня 2007 року<ref>{{cite web
 |url=http://www.opcw.org/html/db/cwc/eng/cwc_frameset.html
 |title=Convention on the Prohibition of the Development, Production, Stockpiling and Use of Chemical Weapons and on their Destruction  |publisher=Organisation for the Prohibition of Chemical Weapons
 |accessdate=27 березня 2011
 |archive-date=21 вересня 2008
 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080921052738/http://www.opcw.org/html/db/cwc/eng/cwc_frameset.html
 }}</ref>. Коли конвенція набула сили, країни учасники задекларували сукупні запаси {{formatnum:15047}} тон зарину. Станом на грудень 2015 року було знищено 89&nbsp;% світових запасів<ref>{{cite article
 | author = Organisation for the Prohibition of Chemical Weapons
 | date = 30 November 2016
 | title = Report of the OPCW on the Implementation of the Convention on the Prohibition of the Development, Production, Stockpiling and Use of Chemical Weapons and on Their Destruction in 2015
 | url = https://www.opcw.org/documents-reports/annual-reports/
 | chapter = Annex 3
 | page = 42
 | access-date = 8 March 2017
 | accessdate = 5 квітня 2017
 | archivedate = 4 лютого 2017
 | archiveurl = https://web.archive.org/web/20170204181539/https://www.opcw.org/documents-reports/annual-reports/
 }}</ref>.

=== Ірано-іракська війна ===

[[16 березня]] [[1988 рік|1988 року]]: під час [[Ірано-іракська війна|Ірано-іракської війни]] сталась [[хімічна атака на місто Халабджа]] (місто з населенням близько 70 тисяч осіб, переважно етнічні [[курди]]) на півночі Іраку. Серед використаних отруйних речовин був і зарин. Внаслідок атаки загинуло близько 5 тисяч людей<ref>{{cite news
 | url=http://news.bbc.co.uk/onthisday/hi/dates/stories/march/16/newsid_4304000/4304853.stm
 | work=BBC News
 | title=1988: Thousands die in Halabja gas attack
 | date=March 16, 1988
 | accessdate=October 31, 2011
 | archive-date=10 лютого 2018
 | archive-url=https://web.archive.org/web/20180210230111/http://news.bbc.co.uk/onthisday/hi/dates/stories/march/16/newsid_4304000/4304853.stm
 }}</ref>.

Квітень 1988 року: вже наприкінці [[Ірано-іракська війна|Ірано-іракської війни]] іракська армія чотири рази застосовувала зарин проти іранських військових у [[Друга битва за аль-Фау|другій битві за півострів аль-Фау]].

=== Операція «Буря в пустелі» ===
{{Main|Операція «Буря в пустелі»}}

Під час [[Операція «Буря в пустелі»|операції «Буря в пустелі»]] американські військові отримали в аптечки блістери з 21 таблеткою [[піридостигмін]]у як профілактику від отруєння бойовими отруйними речовинами нервово-паралітичної дії. Активна речовина в цьому лікарському засобі тимчасово зв'язується з [[Холінестераза|ацетилхолінестеразою]] (AChE) й в такий спосіб захищає її від бойових отруйних речовин, які вже створюють стійкий зв'язок. Згідно інструкції, слід було приймати одну таблетку що 8 годин. Відомо, що понад 250 тисяч осіб вжили щонайменше одну таблетку<ref>{{cite book | url = https://nap.nationalacademies.org/read/9953/chapter/8#208
 | title = Gulf War and Health
 | volume = 1: Depleted Uranium, Sarin, Pyridostigmine Bromide, and Vaccines
 | chapter = 6. Pyridostigmine Bromide
 | publisher = The National Academies Press
 | year = 2000
 | doi = 10.17226/9953
}}</ref>.

Сили коаліції вранці 8 лютого 1991 року завдали удару з літака F-117 високоточною бомбою по бункеру №&nbsp;2 в сховищі хімічної зброї {{нп|Державна установа Мутана|комплексу Мутана|en|Muthana State Establishment}} (проєкт 922, Державне підприємство з виробництва пестицидів). Бункер зазнав незначних руйнувань ззовні, але вибухом бомби та сильною пожежею було знищено всі 122-мм реактивні снаряди споряджені зарином<ref name="al_muth_ii_s02"/>.

За оцінками ЦРУ на той момент в бункері знаходилось 1,6 тони бойових хімічних речовин, що були знищені внаслідок високих температур при пожежі. Однак, в атмосферу потрапило близько 10&nbsp;кг зарину в перші кілька секунд після вибуху бомби<ref name="al_muth_ii_s02">{{cite web | url = https://staging-gulflink.health.mil/al_muth_ii/al_muth_ii_s02.htm | title = II.  SUMMARY | accessdate = 2024-11-02 }}</ref>.

Отруєння малими дозами зарину або фосфорорганічними пестицидами розглядали серед можливих причин появи {{нп|Синдром війни у Перській затоці|синдрому війни у Перській затоці|en|Gulf War syndrome}} у ветеранів бойових дій. Зокрема, можливим джерелом отрути міг бути згаданий вище викид речовин в атмосферу під час бомбардування сховища<ref>{{cite article |
| author = Bolt, H.M.
| title = Sarin: a never-ending story
| journal = Archives of Toxicology
| volume = 97
| issue = 1–2
| year = 2023
| doi = 10.1007/s00204-022-03417-9
| url = https://link.springer.com/article/10.1007/s00204-022-03417-9
}}</ref>. Дослідникам вдалось знайти залежність між проявами синдрому та генетичними особливостями постраждалих (що стосується гену [[Параоксоназа-1|PON1]] відповідальному за синтез ензимів, що гідролізують зарин та інші фосфорорганічні сполуки в тілі людини)<ref>{{cite article | url = https://ehp.niehs.nih.gov/doi/10.1289/EHP9009
 | title = Evaluation of a Gene–Environment Interaction of PON1 and Low-Level Nerve Agent Exposure with Gulf War Illness: A Prevalence Case–Control Study Drawn from the U.S. Military Health Survey’s National Population Sample
 | author = Robert W. Haley, Gerald Kramer, Junhui Xiao, Jill A. Dever, John F. Teiber
 | journal = Environmental Health Perspectives
 | volume = 130
 | issue = 5
 | doi = 10.1289/EHP9009
}}</ref>.

=== Теракти в Японії ===
{{Main|Теракт у Мацумото|теракт у Токійському метро}}
[[Файл:Overhead view of Satyan 7.png|thumb|Обладнання для фабричного виробництва зарину в комплексі Сат'ян-7]]
[[Файл:【地下鉄サリン事件】築地駅周辺で被害を受けた地下鉄職員たち.jpg|thumb|Працівники метрополітену постраждали від зарину.]]

Японська релігійна секта «[[Аум Сінрікьо]]» намагалась створити [[біологічна зброя|біологічну зброю]] та водночас працювала над отриманням зброї хімічної. Якщо біологічну зброю створити через брак знань так і не вдалось, то з хімічною зброєю секта досягла значного успіху<ref name=ataxia-chapter3 />.

Наприкінці 1980-х секта створила підставну фірму в Сполучених Штатах де безуспішно спробувала придбати кількасот хімічних боєприпасів MK94 та MK116 споряджених зарином. Після поширення мережі секти в Росію, вона намагалась завербувати чи отримати будь-яку інформацію від колишніх радянських розробників хімічної зброї<ref name=ataxia-chapter3 />.

Під керівництвом Масама Цухія дослідникам з секти вдалось синтезувати невелику кількість [[VX]], також їм була доступна можливість виробляти у невеликих кількостях [[табун]], [[зоман]], [[іприт]], [[синильна кислота|синильну кислоту]] та [[фосген]]<ref name=ataxia-chapter3 />.

Так, восени 1993 року в лабораторії вдалось синтезувати 20 г зарину. Такі повільні темпи виробництва спонукали лідера секти видати наказ створити нову фабрику, надалі відому як Сат'ян-7 (Satyan-7, в селі Камікюшікі, [[повіт Нісі-Яцусіро]])<ref name=ataxia-chapter3 />.

На слуханнях в суді спершу один з керівників секти Ікуо Хаясі а потім й керівник розвідки Йосіхіро Інує заявили, що технічна документація фабричного виробництва зарину була придбана в 1993 році в тогочасного президента «Російсько-японського університету» а згодом&nbsp;— секретаря Ради ради безпеки та першого віце-прем'єра Росії [[Лобов Олег Іванович|Олега Лобова]] за майже 80 тисяч доларів США<ref name="kom.176840"/><ref>{{cite web | url = https://www.gazeta.ru/science/2020/03/20_a_13014073.shtml | title = По разработкам нацистов: как сектанты устроили теракт в Токио | publisher =  газета.ru | date = 2020-03-20 }}</ref><ref>{{cite web | url = https://irp.fas.org/congress/1995_rpt/aum/part06.htm | title = VI. Overseas Operations | work = Global Proliferation of Weapons of Mass Destruction: A Case Study on the Aum Shinrikyo | date = 1995-10-31 | publisher = FAS.org }}</ref>.

Японська прокуратура не змогла довести участь російських чиновників у створенні сектою хімічної зброї. У ФСБ відкинули такі закиди на адресу російського чиновника, а виконувач обов'язків «Російсько-японського університету» Олександр Муравйов заявив, що рецептуру виробництва зарину можна прочитати в «будь-якій бібліотеці» та придбати сировину для його виробництва у «будь-якому магазині типу „Хімреактив“»<ref name="kom.176840">{{cite web | url = https://www.kommersant.ru/doc/176840 | title = "Аум синрике" обвиняет Олега Лобова в торговле зарином | publisher = Газета «Коммерсантъ» | date = 1997-04-25 }}</ref>.

Попри значні зусилля та зроблені інвестиції, налагодити фабричне виробництво зарину сектантам так і не вдалося. Проте, виробництво в лабораторії було істотно масштабоване<ref name="cnas_2nd">{{cite web | url = https://s3.us-east-1.amazonaws.com/files.cnas.org/hero/documents/CNAS_AumShinrikyo_SecondEdition_English.pdf | title = Aum Shinrikyo Insights Into How Terrorists Develop Biological and Chemical Weapons | date = грудень 2012 | author = Richard Danzig, Marc Sageman та інші | publisher = Center for a New American Security }}</ref>.

Як полігон для випробування отрути служила ферма для розведення овець в [[Банджаварн]], [[Австралія]].

[[27 червня]] [[1994 рік|1994 року]] був скоєний [[теракт у Мацумото|терористичний акт у місті Мацумото]] ([[префектура Наґано]]) із використанням виготовленого зарину. Членам секти було поставлено завдання вбити трьох суддів, які збирались винести вирок не на користь секти стосовно придбаної земельної ділянки. Протягом близько 20 хвилин було розпилено до 20&nbsp;кг зарину. Внаслідок теракту жоден суддя не постраждав, натомість загинуло семеро випадкових мешканців, всього постраждало понад 250 осіб<ref name=ataxia-chapter3/>.

Через проблеми з технікою безпеки в комплексі Сат'я-7 подекуди ставались викиди отруйних речовин назовні. Навіть після теракту в Мацумото (коли поліції було відомо про використаний в теракті зарин) стався один з таких інцидентів. Мешканці з села викликали поліцію, яка на основі аналізу проб ґрунту встановила наявність в ньому зарину<ref name=ataxia-chapter3/>.

Та законом виробництво зарину не було заборонено, то притягнути до відповідальності сектантів поліція не могла. Ситуація змінилась коли [[20 березня]] [[1995 рік|1995 року]] стався [[Теракт у Токійському метро|теракт в Токійському метро]]. Члени секти у п'ятьох місцях на трьох гілках [[Токійське метро|Токійського метрополітену]] в ранкову годину «пік» випустили нечисту форму зарину. Загинуло 12 осіб<ref name=ataxia-chapter3>{{cite article
 |pages=91,95,100
 |chapter=Chapter 3 - Rethinking the Lessons of Tokyo
 |url=http://www.stimson.org/books-reports/ataxia-the-chemical-and-biological-terrorism-threat-and-the-us-response/
 |title=Ataxia: The Chemical and Biological Terrorism Threat and the US Response
 |author=Amy E. Smithson and Leslie-Anne Levy
 |publisher=[[Henry L. Stimson Centre]]
 |date=October 2000
 |id=Report No. 35
 |accessdate=6 січня 2017
 |archivedate=24 вересня 2015
 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150924110431/http://www.stimson.org/books-reports/ataxia-the-chemical-and-biological-terrorism-threat-and-the-us-response/
 }}</ref> постраждало до шести тисяч<ref name="25years">{{cite article
 | author = Koichi Sakurada, Hikoto Ohta
 | title = No promising antidote 25 years after the Tokyo subway sarin attack: A review
 | journal = Legal Medicine
 | volume = 47
 | year = 2020
 | issn = 1344-6223,
 | doi = 10.1016/j.legalmed.2020.101761.
 | url = https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S134462232030095X
}}</ref>. Легкі ступені отруєння вторинними випарами отримали близько 10 відсотків рятувальників та лікарів швидкої допомоги та в лікарнях<ref name=ataxia-chapter3 />.

Постраждалим від отруєння зарином лікарі робили ін'єкції [[пралідоксим]]у (2-PAM) та [[атропін]]у<ref name=ataxia-chapter3 />. Подальший аналіз показав, що пралідоксим виявився неспроможний подолати [[гематоенцефалічний бар'єр]] й симптоми ураження [[центральна нервова система|центральної нервової системи]] спостерігались в окремих випадках й через 25 років після отруєння<ref name="25years"/>.

Ці теракти спонукали правоохоронні органи нарешті вжити рішучих заходів для припинення діяльності секти. Уже під час облав члени секти протягом травня і червня 1995 року тричі намагались скоїти хімічні атаки в токійському метрополітені, але цього разу вони використовували сполуки, що при змішуванні утворюють [[Синильна кислота|синильну кислоту]]<ref name=ataxia-chapter3 />.

=== Війна в Іраку ===
{{Main|Війна в Іраку (2003—2011)}}

1 травня 2004 року іракські повстанці підірвали 155&nbsp;мм снаряд з [[бінарна зброя|бінарними прекурсорами]] зарину поблизу конвою американських військових. Снаряд був розрахований на те, щоб змішувати прекурсори під час польоту. Чи через недостатнє змішування, чи через деградацію прекурсорів внаслідок неналежного зберігання, але снаряд випустив незначну кількість зарину. Двом американським військовим довелось надати медичну допомогу, оскільки вони мали симптоми отруєння зарином<ref>{{cite news
 |url=http://www.msnbc.msn.com/id/4997808/
 |title=Bomb said to hold deadly sarin gas explodes in Iraq  |date=17 травня 2004
 |accessdate=3 серпня 2007
 |publisher=MSNBC
 |archive-date=3 листопада 2012
 |archive-url=https://web.archive.org/web/20121103072549/http://www.msnbc.msn.com/id/4997808/
 }}</ref>.

Аби запобігти повторному використанню вибухових речовин у [[саморобний вибуховий пристрій|саморобних вибухових пристроях]] американські військові запровадили практику знешкодження вибухових пристроїв, які не спрацювали або спрацювали не до кінця. Для знешкодження вибухового пристрою, що спричинив невеликий вибух поблизу американського патруля неподалік ринку Ярмук на південному заході [[Багдад]]у були викликані сапери Джеймс Ф. Бернс ({{lang-en|James F. Burns}}) та Майкл С. Яндел ({{lang-en|Michael S. Yandell}}). Вони помилково ідентифікували пристрій як невдалу копію попередньо виявленого ними саморобного вибухового пристрою на основі освітлювального боєприпасу. Насправді це був хімічний бінарний снаряд калібру 152&nbsp;мм споряджений прекурсорами зарину<ref name="nyt.14-2014"/>.

Обидвом постраждалим військовим була надана медична допомога, зокрема, із застосуванням [[тайленол]]у та [[атропін]]у<ref name="nyt.14-2014"/>.

Під час транспортування решток пристрою, обидва отримали отруєння зарином. Вони стали першими і єдиними офіційно визнаними та загально відомими американськими військовими&nbsp;— жертвами хімічної атаки нервово-паралітичними отруйними речовинами<ref name="nyt.14-2014">{{cite web
 | url = https://www.nytimes.com/interactive/2014/10/14/world/middleeast/us-casualties-of-iraq-chemical-weapons.html
 | title = The Secret Casualties of Iraq’s Abandoned Chemical Weapons
 | author = C. J. CHIVERS
 | date = OCT. 14, 2014
 | accessdate = 2 травня 2017
 | archive-date = 19 травня 2017
 | archive-url = https://web.archive.org/web/20170519050019/https://www.nytimes.com/interactive/2014/10/14/world/middleeast/us-casualties-of-iraq-chemical-weapons.html
 }}</ref>.

=== Громадянська війна в Сирії ===
{{Main|Застосування хімічної зброї у громадянській війні в Сирії}}
[[Файл:Ghouta massacre4.JPG|thumb|Жертви [[хімічні атаки в Гуті|хімічних атак в Гуті]] (2013 рік). Як бойова отруйна речовина був використаний зарин.]]

Під час [[Громадянська війна в Сирії|громадянської війни в Сирії]] була неодноразово використана [[хімічна зброя]], переважно режимом [[Башар Ассад|Башара Асада]].

Станом на початок війни, Сирія не була членом [[Конвенція про хімічну зброю|Конвенції про хімічну зброю]], до якої вона долучилась лише 14 вересня 2013 року<ref>
{{cite web
 |title=Member State - Syria  |url=http://www.opcw.org/about-opcw/member-states/member-states-by-region/asia/member-state-syria/
 |publisher=[[Організація із заборони хімічної зброї|Organisation for the Prohibition of Chemical Weapons]]
 |accessdate=6 травня 2015
 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150505054257/http://www.opcw.org/about-opcw/member-states/member-states-by-region/asia/member-state-syria/
 |archivedate=5 травня 2015
 |deadurl=yes
 }}
</ref>. Однак іще в 1968 році вона приєдналась до [[Женевський протокол|Женевського протоколу 1925 року]] про заборону застосування на війні задушливих, отруйних або інших подібних газів та бактеріологічних засобів. 2012 року представники Сирії заявили, що країна має на озброєнні хімічну і бактеріологічну зброю та скористається нею для відбиття іноземного вторгнення<ref name="willuse">{{cite news
 |url=http://usatoday30.usatoday.com/news/world/story/2012-07-23/Syria-violence-rebels/56425402/1
 |title=Syria says it will use chemical weapons if attacked  |work=USA TODAY
 |agency=Associated Press
 |date=23 липня 2012
 |accessdate=28 квітня 2015
 |archive-date=27 квітня 2015
 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150427031607/http://usatoday30.usatoday.com/news/world/story/2012-07-23/Syria-violence-rebels/56425402/1
 }}</ref>. Сирійські хімічні озброєння також підпадають під дію низки резолюцій [[Рада безпеки ООН|Ради безпеки ООН]], зокрема [[Резолюція Ради Безпеки ООН 1540|1540]] (2004), [[Резолюція Ради Безпеки ООН 2118|2118]] (2013), [[Резолюція Ради Безпеки ООН 2209|2209]] (2015), [[Резолюція Ради Безпеки ООН 2235|2235]] (2015), [[Резолюція Ради Безпеки ООН 2314|2314]] (2016), та [[Резолюція Ради Безпеки ООН 2319|2319]] (2016).

За даними французької розвідки, розробку та виготовлення бойових отруйних агентів здійснював [[Сирійський центр наукових досліджень]] (SSRC). «Підрозділ 450» відповідає за наповнення боєприпасів отруйними агентами та за безпеку збереження запасів хімічних речовин. Станом на вересень 2013 року, французька розвідка оцінювала запаси хімічної зброї на рівні тисячі тонн, в тому числі [[іприт]], [[VX (хімічна зброя)|VX]], та декілька сотень тон зарину<ref name=GuardianFrenchDossier>{{cite web
 |first=Kim
 |last=Willsher
 |url=https://www.theguardian.com/world/2013/sep/02/syria-crisis-french-intelligence-assad
 |title=Syria crisis: French intelligence dossier blames Assad for chemical attack
 |work=Guardian
 |date=2 вересня 2013
 |accessdate=8 травня 2015
 |archive-date=22 грудня 2015
 |archive-url=https://web.archive.org/web/20151222021241/http://www.theguardian.com/world/2013/sep/02/syria-crisis-french-intelligence-assad
 }}</ref>.

[[19 березня]] [[2013|2013 року]] в контрольованому режимом Асада районі [[Хан аль-Ассаль]] міста [[Алеппо]] сталась [[Хімічна атака в Хан аль-Ассаль|хімічна атака]] із застосуванням зарину. Внаслідок неї загинуло щонайменше 26 осіб, серед них 16 військових та 10 цивільних, іще понад 86 зазнали поранень різного ступеню. Одразу після атаки і урядові сили, і опозиція висунули звинувачення на адресу один одного, але не змогли навести переконливі докази вини своїх супротивників<ref name="NYT">{{cite news|last=Barnard|first=Anne|title=Syria and Activists Trade Charges on Chemical Weapons|url=https://www.nytimes.com/2013/03/20/world/middleeast/syria-developments.html?pagewanted=all|accessdate=19 березня 2013|newspaper=The New York Times|date=19 березня 2013|archive-date=13 липня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180713081652/https://www.nytimes.com/2013/03/20/world/middleeast/syria-developments.html?pagewanted=all}}</ref><ref>[[BBC]], 19 March 2013, [http://www.bbc.co.uk/news/world-middle-east-21841217 Syrians trade Khan al-Assal chemical weapons claims] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180101160237/http://www.bbc.co.uk/news/world-middle-east-21841217 |date=1 січня 2018 }}</ref>.

Так, [[21 серпня]] 2013 року ще в перші роки громадянської війни режим [[Башар Ассад|Башара Асада]] здійснив [[хімічні атаки в Гуті]] ([[Дамаск (провінція)|провінція Дамаск]])<ref name="PortonDown_sarin_Ghouta">{{cite news | first=Joe | last=Murphy |language= | title=Cameron: British scientists have proof deadly sarin gas was used in chemical weapons attack | date=5 вересня 2013 | publisher=The Daily Telegraph | url=http://www.independent.co.uk/news/world/middle-east/cameron-british-scientists-have-proof-deadly-sarin-gas-was-used-in-chemical-weapons-attack-8800528.html | archiveurl=https://web.archive.org/web/20170328082658/http://www.independent.co.uk/news/world/middle-east/cameron-british-scientists-have-proof-deadly-sarin-gas-was-used-in-chemical-weapons-attack-8800528.html | archivedate=28 березня 2017 | deadurl=yes | accessdate=квітень 4, 2017 }}</ref>. За різними оцінками<ref name="MSF_neurotoxic">{{cite web | authorlink = | title =Syria: Thousands suffering neurotoxic symptoms treated in hospitals supported by MSF |publisher =[[Médecins Sans Frontières]] | date =August 24, 2013 | url =http://www.msf.org/article/syria-thousands-suffering-neurotoxic-symptoms-treated-hospitals-supported-msf | format = | doi = | accessdate =August 24, 2013 | archiveurl =https://web.archive.org/web/20130826214418/http://www.msf.org/article/syria-thousands-suffering-neurotoxic-symptoms-treated-hospitals-supported-msf | archivedate =серпень 26, 2013 | deadurl =yes }}</ref> кількість жертв склала від 322<ref name="NGO">{{cite news|url=http://www.ndtv.com/article/world/322-died-in-syria-toxic-gas-attacks-ngo-410028|title=NGO says 322 died in Syria 'toxic gas' attacks|agency=AFP|date=25 серпня 2013|accessdate=24 серпня 2013|archive-date=24 серпня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130824203127/http://www.ndtv.com/article/world/322-died-in-syria-toxic-gas-attacks-ngo-410028}}</ref> до 1729<ref name="opposition">{{cite web |url=http://www.dailystar.com.lb/News/Middle-East/2013/Aug-22/228268-bodies-still-being-found-after-alleged-syria-chemical-attack-opposition.ashx |title=Bodies still being found after alleged Syria chemical attack: opposition |publisher=Dailystar.com.lb |accessdate=24 серпня 2013 |archive-date=5 березня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190305230820/http://www.dailystar.com.lb/News/Middle-East/2013/Aug-22/228268-bodies-still-being-found-after-alleged-syria-chemical-attack-opposition.ashx }}</ref> людей загиблими.

У вересні того ж року була досягнута домовленість про вивезення та знищення хімічної зброї з Сирії. Режим Асада приєднався до Конвенції, з країни було вивезено 1290 тон отруйних речовин (в тому числі зарину, VX, та прекурсору [[іприт]]у), була знищена інфраструктура для виробництва хімічної зброї. Проте, низка оглядачів підозрювали режим Асада у неналежному виконанні взятих на себе зобов'язань, в тому числі у приховуванні залишків хімічної зброї та спробах відновити її виробництво<ref name="jp.07">{{cite web
 | url = http://www.jpost.com/Middle-East/Israeli-officials-claim-Assad-ordered-attack-warn-of-Syrias-chemical-weapons-plants-486165
 | date = April 07 2017
 | title = Israeli officials claim Assad ordered attack, warn of Syria's chemical weapons plants
 | author = Anna Ahronheim
 | publisher = Jurusalem Post
 | accessdate = 7 квітня 2017
 | archive-date = 7 квітня 2017
 | archive-url = https://web.archive.org/web/20170407122833/http://www.jpost.com/Middle-East/Israeli-officials-claim-Assad-ordered-attack-warn-of-Syrias-chemical-weapons-plants-486165
 }}</ref>.

Проте, попри взяті на себе зобов'язання та на тлі цілеспрямованих атак на цивільне населення режим вже у 2014 році відновив застосування хімічної зброї. Так, наприклад, у квітні 2014 року були скинуті «[[бочкова бомба|бочкові бомби]]» наповнені отруйними речовинами (найімовірніше&nbsp;— [[хлор]]ом) на населені пункти в провінціях Ідліб та Хама<ref>Доповідь Незалежної міжнародної комісії з розслідування подій в Сирійській Арабській Республіці: {{cite book
 | title = A/HRC/28/69. Report of the Independent International Commission of Inquiry on the Syrian Arab Republic
 | date = 5 February 2015
 | publisher = Human Rights Council
 | page = 5 }}</ref>.

[[4 квітня]] [[2017|2017 року]] було завдано повітряний [[Хімічна атака на Хан-Шейхун|удар по місту Хан-Шейхун]] ([[Ідліб (провінція)|провінція Ідліб]]). Боєприпаси містили отруйну речовину нервово-паралітичної дії, найімовірніше зарин. Загинуло близько 100 людей (із них понад 20 дітей), іще понад 300 отримали отруєння різного ступеню<ref>{{Cite news|url=http://www.middleeasteye.net/news/gas-attack-kills-18-syrias-idlib-observatory-1708105490|title='Bodies scattered all over': Syrian gas attack kills and poisons scores|work=Middle East Eye|accessdate=2017-04-04|language=en|archive-date=14 січня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190114073154/https://www.middleeasteye.net/news/gas-attack-kills-18-syrias-idlib-observatory-1708105490}}</ref><ref>{{Cite news|url=http://www.cbsnews.com/news/syria-alleged-poison-gas-chemical-attack-khan-sheikhoun-idlib-civilians/|title=Dozens of civilians killed in alleged "poison gas" attack|accessdate=2017-04-04|language=en|archive-date=7 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190407033042/https://www.cbsnews.com/news/syria-alleged-poison-gas-chemical-attack-khan-sheikhoun-idlib-civilians/}}</ref>. Цей напад став однією з найбільших (за кількістю жертв) хімічних атак після атаки в Гуті<ref name="jp.07"/>.


=== Російсько-українська війна ===
{{Main|Російське вторгнення в Україну (2022)}}

11 квітня повідомлялося про хімічну атаку на Маріуполь<ref>{{Cite web |url=https://zn.ua/ukr/UKRAINE/rosija-vikoristovuvala-khimichnu-zbroju-v-mariupoli.html |title=Росія використала хімічну зброю в Маріуполі — Азов |accessdate=12 квітня 2022 |archive-date=12 квітня 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220412091301/https://zn.ua/ukr/UKRAINE/rosija-vikoristovuvala-khimichnu-zbroju-v-mariupoli.html }}</ref>.

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Література ==
* {{книга|автор=Hoenig S. L. |частина= |посилання частина= |заголовок=Compendium of Chemical Warfare Agents |оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце=New York |видавництво=Springer |рік=2007 |volume= |pages= |allpages=222 |серія= |isbn= 0-387-34626-0  |тираж=}} {{ref-en}}
* {{книга|автор= |частина= |посилання частина= |заголовок=CRC Handbook of Chemistry and Physics |оригінал= |посилання= |відповідальний=D. R. Lide |видання= 86th|місце=Boca Raton (FL) |видавництво=CRC Press|рік=2005 |volume= |pages= |allpages=2656|серія= |isbn=0-8493-0486-5 |тираж=}} {{ref-en}}
* {{книга|автор=Александров В., Емельянов В. |частина= |посилання частина= |заголовок=Отравляющие вещества |оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання=2-е изд, переработанное и доп |місце={{М.}} |видавництво=Военное издательство |рік=1990 |том= |сторінки= |сторінок=272 |серія= |isbn=5-203-00341-6 |тираж=}} {{ref-ru}}
* {{книга|автор=Франке З. |частина= |посилання частина= |заголовок=Химия отравляющих веществ |оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце={{М.}} |видавництво=Химия |рік=1973 |том=1 |сторінки= |сторінок=440 |серія= |isbn= |тираж=}} {{ref-ru}}
* {{cite book | title = Toxic. A History of Nerve Agents, From Nazi Germany to Putin's Russia | author = Dan Kaszeta | year = 2021 | isbn = 9780197578094 | publisher = Oxford University Press }}

== Див. також ==
* [[Загальновійськовий захисний комплект]]
{{commonscat|Sarin}}

== Посилання ==
* http://chem.sis.nlm.nih.gov/chemidplus/ProxyServlet?objectHandle=DBMaint&actionHandle=default&nextPage=jsp/chemidlite/ResultScreen.jsp&TXTSUPERLISTID=0000107448 {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150518084346/http://chem.sis.nlm.nih.gov/chemidplus/ProxyServlet?objectHandle=DBMaint&actionHandle=default&nextPage=jsp%2Fchemidlite%2FResultScreen.jsp&TXTSUPERLISTID=0000107448 |date=18 травня 2015 }}
* Dan Kaszeta, Anatomy of a Sarin Bomb Explosion: [https://www.bellingcat.com/resources/articles/2017/04/13/anatomy-sarin-bomb-explosion-part/ (Part I)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170415185751/https://www.bellingcat.com/resources/articles/2017/04/13/anatomy-sarin-bomb-explosion-part/ |date=15 квітня 2017 }} та [https://www.bellingcat.com/news/mena/2017/04/20/anatomy-sarin-bomb-explosion-pa (Part II)]

{{Бойові отруйні речовини}}
{{ВП-портали|Військова техніка}}

{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Отруйні речовини нервово-паралітичної дії]]
[[Категорія:Фосфорорганічні сполуки]]
[[Категорія:Зброя громадянської війни в Сирії]]
[[Категорія:Інгібітори холінестерази]]