Перегляд вихідного коду сторінки Закон суперечності

{{Вичитати}}
'''Зако́н супере́чності''' ({{lang-la|lex contradictionis}}) або '''при́нцип супере́чності''' ({{lang-la|principium contradictionis}})&nbsp;— один із чотирьох основних законів [[Формальна логіка|формальної]] (традиційної) [[Логіка|логіки]], який можна висловити так:
:<blockquote>"Не можуть бути істинними два несумісних висловлювання про один і той самий предмет, що беруться в один і той самий час та в одному і тому ж відношенні ".<ref>{{книга|назва=Введение в логику|автор=Н. И. Кондаков|рік=1967|місто=Москва|видавництво=«Наука»|сторінка=299}}</ref></blockquote>

У [[математична логіка|математичній логіці]] закон суперечності також є одним з основних та має такий вигляд:
: <math>\neg (A \land \neg A)</math>
тобто, водночас не можуть бути істинними висловлювання ''A'' та протилежне ''A''.

Аналізуючи сутність закону суперечності, слід підкреслити, що у природі, суспільстві і мисленні існують суперечності. Суперечність — філософська категорія, яка виражає внутрішнє джерело будь-якого розвитку, руху, змін, перехід до нової якості. Закон суперечності був сформульований [[Арістотель|Аристотелем]].

Закон суперечності не вирішує, яке з двох суджень є хибним. Це встановлює конкретна наука і практика. Він говорить лише те, що з двох суджень, з яких одне заперечує те, що стверджує в другому, одне неодмінно хибне. Закон суперечності також не вирішує, чи є друге твердження істинним чи хибним.

Згідно з відомими висновками за логічним квадратом цей закон можна сформулювати і так: два протилежні судження, як і два суперечні, не можуть бути одночасно істинними.

Істинність одного з протилежних суджень зобов’язує нас визнати друге судження хибним. Але встановлення одного з протилежних суджень не в усіх випадках призводить до визнання істинним другого. Це пояснюється різним характером суперечних суджень.
[[Файл:Ann7114.jpg|міні|360x360пкс|'''Таблиця істинності для формального визначення істиннісного значення закону несуперечності''']]
'''Закон суперечності поширюється на всі протилежні судження.'''

Об’єктивною основою закону суперечності є те, що той самий предмет не може одночасно мати і не мати одну й ту саму властивість.

Як і будь-який формально-логічний закон, закон суперечності застосовується тільки до таких суджень, у яких ідеться про один і той самий предмет, в один і той самий час і в тому самому відношенні. Цей закон не застосовується до несуперечних суджень, в яких ідеться про різні предмети або різні ознаки одного предмета. Закон суперечності не діє, якщо в судженні ідеться про один предмет, але у різний час. Також закон не застосовується у випадках, коли в судженнях предмет думки береться у різних відношеннях.

Закон суперечності, як і [[закон тотожності]], відображає якісну визначеність предметів: якщо предмет має певну ознаку, то не може у той самий час не мати її.

Дотримання вимог закону суперечності є необхідною умовою пізнання суперечностей, існуючих у дійсності, оскільки тільки несуперечливе мислення може правильно відобразити об’єктивні суперечності. Формально-логічних суперечностей не повинно бути у жодному міркуванні, у жодній науковій системі. Вони є неприпустимими також у висновках суду та слідства.

Суперечливі судження руйнують міркування. Виявлення суперечностей у наявних теоріях - необхідна умова їх удосконалення.

== Див. також ==
{{Портал|Математика}}
* [[Виключеного третього закон]] ({{lang-la|Tertium non datur}})
* [[Принцип вибуху]]
* [[Полілогізм]]
== Джерела та література ==
* Суперечності закон // {{ФЕС|сторінки=617}}

== Посилання ==
{{reflist}}

{{Класична логіка}}
{{Математична логіка}}


{{Logic-stub}}

[[Категорія:Класична логіка]]
[[Категорія:Закони логіки]]