Перегляд вихідного коду сторінки Довга s

[[Файл:Long-s-US-Bill-of-Rights.jpg|міні|250x250пкс|Курсивна довга s вживана в слові ''Congress'' у [[Білль про права (США)|Біллі про права (США]]).]]
'''Довга s''' ( '''ſ''' )&nbsp;— [[Архаїзм|застаріла]] форма малої літери ''[[S (латиниця)|s]]''. Її писали на початку слів або першою у сполученні двох ''s'', наприклад: ''"ſinfulneſs"'' проти ''"sinfulness"'' і ''"ſucceſs"'' проти ''"success"''.

Довга s це також основа першої частини графеми або лігатури [[ß]] у німецькій абетці<ref>Cheng, Karen. ''Designing Type''. Laurence King Publishing, 2006. Page 212. {{ISBN|9781856694452}}</ref>. Сучасна літера s відома як ''коротка'', ''кінцева'' або ''округла s''.

== Правила вжитку довгої s в англійській мові ==
Ось неповний перелік правил вжитку літери ''s'' у книжках, що друкувались у XVII і XVIII ст. в Англії, Валлії, Шотландії, Ірландії та в інших англомовних країнах (в рукописному тексті ці правила не застосовувались, написання довгої ''s'' обмежувалось позицією передування округлій ''s'' у середині чи наприкінці слова: ''aſsure, Bleſsings'')<ref name=":0">{{Citation|first=Andrew|last=West|author-link=Andrew West (linguist)|date=June 2006|title=Babelstone|type=blog|url=https://www.babelstone.co.uk/Blog/2006/06/rules-for-long-s.html|contribution=The Rules for Long S|accessdate=28 березня 2020|archive-date=1 серпня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200801025335/https://www.babelstone.co.uk/Blog/2006/06/rules-for-long-s.html}}</ref>:

* у кінці слова та перед апострофом використовується округла s: ''is'';
* перед і після літери ''f'' пишеться округла ''s'', наприклад, ''offset, ſatisfaction'';
* перед [[Риска|рискою]] в кінці рядка ''завжди'' пишеться довга ''s'', наприклад: ''Shaftſ-bury'';
* у XVII столітті округла ''s'' писалась попереду літер ''k'' і ''b'', наприклад: ''ask, husband'', у XVIII столітті у цих випадках вже пишуть довгу ''s'': ''aſk'' та ''huſband'';
* в інших випадках використовується довга ''s'', наприклад: ''ſong, ſubſtitute'';
* довга ''s'' зберігається в абревіатурах, як-от ''ſ.'' для ''ſubſtantive'', і ''Geneſ.'' для ''Geneſis''.<ref name=":0" />

== Історія ==
[[Файл:Old_Roman_Cursive_S.png|ліворуч|міні|159x159пкс|S у давньоримському скорописі.]]
[[Файл:Schwäbische_Bastarda_1496_Schriftprobe_Priesters_Tochter.png|міні|Німецький почерк Bastarda, 1496 р., присутні як довга так і округла ''s'' (а також ''[[Округла r|r ротунда]]'' або ''округла'') у слові ''"priesters"''.]]
[[Файл:Milton_paradise.jpg|міні|366x366пкс| [[Титульний аркуш]] ''«[[Утрачений рай|Втраченого раю]]»'' [[Джон Мілтон|Джона Мілтона]], що містить також [[Лігатура (типографія)|лігатуру]] ''"ſt"''.]]
[[Файл:5th6thEdition.jpeg|міні| Порівняння 5-го видання ''[[Encyclopædia Britannica]]'', 1817 р. (угорі) з 6-м виданням 1823 року; єдина відмінність (окрім усунення лігатури ''ct'', як у слові ''"attraction"'') це усунення довгої s зі шрифту.]]
Довга ''s'' бере зачин від форми літери ''s'' у давньоримськім курсиві. Коли утвердилася різниця між великими і малими літерами, [[Каролінговий мінускул|наприкінці восьмого століття]], довга ''s'' набула вертикальнішої форми<ref name="A Ox">{{Citation|first=Lyn|last=Davies|title=A is for Ox|place=London|year=2006|publisher=Folio Society}}.</ref>. У цю добу довгу ''s'' іноді писали наприкінці слів, але така практика швидко занепала, хоча й з'явилася знову в італійському друкарстві між 1465 та 1480 роками. Зважаючи на це, загальне правило про невживання довгої ''s'' наприкінці слів має нечисленні і архаїчні винятки. Подвоєння ''s'' у середині слова також писалося з першою довгою ''s'' і другою округлою ''s'', як у "Miſsiſsippi"<ref>Look at this map from 1800. https://commons.wikimedia.org/wiki/File:LowsUSAmap_1.jpeg {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210225032125/https://commons.wikimedia.org/wiki/File:LowsUSAmap_1.jpeg |date=25 лютого 2021 }}</ref>. У німецькім [[Типографія|друкарстві]] правила складніші: коротка ''s'' також пишеться в кінці кожного компонента в складеному слові; існують також докладніші правила для особливих випадків.
[[Файл:Example_of_handwritten_ſ_in_a_letter_from_Charlotte_Brontë.jpg|праворуч|міні|"Miss Austin's"&nbsp;— приклад рукописної '''довгої s''' у листі Шарлотти Бронте до Дж. Г. Льюїса, 12 січня 1848 року.]]

=== Занепад вжитку ===
Довга ''s'' вийшла з ужитку в римськім та курсивних шрифтах у професійнім друці задовго до середини XIX століття. Вона вже зрідка трапляється у лондонськім друці високої якості після 1800, тримаючись у провінції до 1824, в рукописнім же вжитку довгу ''s'' можна побачити ще у другій половини XIX<ref>Attar, Karen. "S and Long S." ''Oxford Companion to the Book'' (2010), ads., Michael Felix Suarez and H. R. Woudhuysen, II: 1116.</ref>. У пізніший час літеру використовували у друці, щоб додати традиційності чи архаїчності, наприклад у збірках казань (проповідей).

Довга ''s'' швидко зникла з нових шрифтів у середині 1790-х років, більшість друкарів відкинули старі шрифти в перші роки XIX століття. Піонер друкарських шрифтів і видавець Джон Белл (1746—1831) доручив компанії Вільям Каслон створити для нього новий сучасний шрифт, саме йому часто приписують смерть довгої ''s''<ref>"Bell, John." ''Oxford Companion to the Book'' (2010), eds., Michael Felix Suarez and H. R. Woudhuysen I:516.</ref>. Ім'ям Белла названо викарбуваний 1788 року шрифт ''{{iw|Bell_(typeface)|Bell|en|Bell_(typeface)}}''.

В Іспанії округла ''s'' заступила довгу ''s'' у проміжок між 1760 і 1766 роками, наприклад, багатотомне видання «España Sagrada» здійснило заміну літери починаючи з 16-го тому (1762).

У Франції заміна відбулася між 1782 і 1793 роками.

Друкарі в Сполучених Штатах припинили вживати довгу ''s'' між 1795 та 1810 роками: наприклад, акти Конгресу друкувались із довгою ''s'' до 1803 року, перехід на коротку ''s'' відбувся 1804 року. «Енциклопедія Лоу» (''Low's Encyclopaedia''), що побачила світ між 1805 і 1811 роками, є приклад найпізнішого ужитку довгої ''s'' у Сполучених Штатах, передрук цього видання 1816 року&nbsp;— одне з останніх в Америці з таким вжитком.

Коли розпочалася [[Англо-американська війна (1812—1815)|англо-американська війна 1812]], яскравою різницею постав ужиток округлої ''s'' у документі Конгресу Сполучених Штатів, що проголошував війну Сполученому Королівству, і відповідь Сполученого Королівства, де послідовно вжито довгу ''s''.

По занепаду довгої ''s'' та її зникнення з друку на початку ХІХ століття вжиток цієї літери в рукописних текстах триває до другої половини століття. У рукописному вжитку у листуванні і в щоденниках спочатку довга ''s'' зникає в поодинокій позиції: у більшості рукописів вона передує округлій ''s'' у подвійному ''s'', наприклад:

* [[Шарлотта Бронте]] у випадку подвійного s вживала довгу s у першій позиції ''(ſs)'', наприклад ''Miſs Austen'' у листі до [[Джордж Джей Льюїс|Дж. Г. Льюїса]] 2 січня 1848 року; в інших листах, проте, вона використовує округлу ''s'', наприклад у листі до свого батька Патріка Бронте<ref>{{Citation|title=The Letters of Charlotte Brontë: With a Selection of Letters by Family and Friends|editor-last=Smith|editor-first=Margaret|volume=Two (1848–1851)|publisher=Clarendon Press|place=Oxford|year=2000|page=between 406 and 407}}.</ref>.
* [[Едвард Лір]] регулярно вживав довгу ''s'' у своїх щоденниках в другій половині ХІХ століття; приклад з його щоденника 1884 року: ''Addreſsed''<ref>Edward Lear, Edward Lear Diaries, 1858–1888. MS Eng 797.3 (27). Houghton Library, Harvard. http://oasis.lib.harvard.edu//oasis/deliver/deepLink?_collection=oasis&uniqueId=hou01884 {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140222215437/http://oasis.lib.harvard.edu//oasis/deliver/deepLink?_collection=oasis&uniqueId=hou01884 |date=22 лютого 2014 }}</ref>.
* [[Вілкі Коллінз]] повсякденно використовував довгу ''s'' у подвійнім ''s'' (''ſs'') у листуванні, наприклад: ''mſs, needleſs'' у листі від 1 червня 1886 року до Даніеля С. Форда<ref>Collins, Wilkie. "To Daniel S. Ford." ''The Wilkie Collins Pages: Wilkie's Letters.'' Paul Lewis, ed. http://www.paullewis.co.uk/wilkie/Letters/18860601Ford.htm {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200815065629/http://www.paullewis.co.uk/wilkie/Letters/18860601Ford.htm |date=15 серпня 2020 }}.</ref>.

== Сучасний вжиток ==
[[Файл:CycleDesign_Kopie.jpg|міні|250x250пкс| ''Cycle Deſign'' (Cycle Design) у [[Берлін]]і, 2002 р.]]
Довга ''s'' збереглась у [[Знак інтеграла|знакові інтеграла]] ''∫'', що використовується в [[Диференціальне та інтегральне числення|диференціальнім та інтегральнім численні]]. [[Готфрід Вільгельм Ляйбніц|Лейбніц]] запровадив знак інтеграла, взявши за основу першу літеру латинського слова ''summa'' "сума", яке він писав як ''ſumma''. Такий вжиток знаку ''∫'' вперше з'явився в його праці ''De Geometria'', опублікованій в ''[[Acta Eruditorum]]'' у червні 1686 р.,<ref>{{Citation|first=Frank J.|last=Swetz|title=Mathematical Treasure: Leibniz's Papers on Calculus – Integral Calculus|publisher=[[Mathematical Association of America]]|url=http://www.maa.org/press/periodicals/convergence/mathematical-treasure-leibnizs-papers-on-calculus-integral-calculus|access-date=11 лютого 2017|series=Convergence|archive-date=27 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161227072212/http://www.maa.org/press/periodicals/convergence/mathematical-treasure-leibnizs-papers-on-calculus-integral-calculus}}</ref> але він уживав її в приватних рукописах щонайменше з 29 жовтня 1675 р.<ref>Leibniz, G. W., ''Sämtliche Schriften und Briefe, Reihe VII: Mathematische Schriften, vol. 5: Infinitesimalmathematik 1674–1676'', Berlin: Akademie Verlag, 2008, pp. [http://www.gwlb.de/Leibniz/Leibnizarchiv/Veroeffentlichungen/VII5A.pdf 288–295] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20211009052830/https://www.gwlb.de/Leibniz/Leibnizarchiv/Veroeffentlichungen/VII5A.pdf |date=9 жовтня 2021 }} ("Analyseos tetragonisticae pars secunda", 29 October 1675).</ref> Інтеграл функції ''f'' на інтервалі [ ''a'', ''b'' ] як

: <math>\int_a^b f(x) \,dx.</math>

У лінгвістиці подібний знак ( {{МФА|ʃ}} "еш") використовується в [[Міжнародний фонетичний алфавіт|Міжнародному фонетичному алфавіті]], де він позначає [[глухий заясенний фрикативний]] звук.

У Скандинавії і німецькомовних країнах іноді й досі можна побачити на шильдах і логотипах довгу ''s'' у написах [[Фрактура|готичним шрифтом]], наприклад логотипи норвезьких газет ''[[Афтенпостен|Aftenpoſten]]'' і ''[[Адрессеавісен|Adresſeaviſen]]''; логотип упаковки для фінських пастилок ''Siſu''; і логотип [[Єгермейстер (лікер)|Jägermeiſter]].

Довга ''s'' існує в деяких сучасних цифрових шрифтах [[Opentype|OpenType]], [[Caslon]], [[Garamond]] і Bodoni<ref>{{Cite book|title=Type Rules!: The Designer's Guide to Professional Typography|url=https://archive.org/details/typerulesdesigne0000stri_t9d4|last=Strizver|first=Ilene|date=2014|publisher=Wiley|edition=4th|location=Hoboken, New Jersey|page=[https://archive.org/details/typerulesdesigne0000stri_t9d4/page/34 34]|isbn=978-1-118-45405-3}}</ref>.

У [[Туркменська абетка|туркменській абетці 1993]] року ''ſ'' позначала звук / [[Дзвінкий заясенний фрикативний|ʒ]] /; проте її замінили в 1995 році літерою ''[[Ž (латиниця)|ž]]''. Великою літерою-відповідником був знак ''£'', що його заступив згодом символ ''Ž''.

== Див. також ==

* [[ß|ß (есцет)]]
* [[Еш (літера)]]
* [[Знак інтеграла|Інтегральний символ]]
* [[Округла r|R ротунда]]

== Примітки ==
{{Reflist|30em}}

== Зовнішні посилання ==

* {{Citation|url=http://imgur.com/gallery/0sVAa|title=A Simple Explanation of the Correct Usage of Long and Short S|publisher=Alice Moore|accessdate=28 березня 2020|archive-date=3 серпня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200803160510/https://imgur.com/gallery/0sVAa}}
* {{Citation|url=http://typefoundry.blogspot.com/2008/01/long-s.html|first=James|last=Mosley|contribution=Long s|title=Type foundry|type=blog|format=Blogspot|date=Jan 2008|accessdate=28 березня 2020|archive-date=20 лютого 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200220224916/http://typefoundry.blogspot.com/2008/01/long-s.html}}
* {{Citation|url=http://www.straightdope.com/classics/a1_110.html|title=Classics|publisher=The Straight Dope|contribution=Long ''s''|date=6 листопада 1981|accessdate=28 березня 2020|archive-date=4 вересня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20080904223603/http://www.straightdope.com/classics/a1_110.html}}
* {{Citation|first=Andrew|last=West|author-link=Andrew West (linguist)|date=June 2006|title=Babelstone|type=blog|url=https://www.babelstone.co.uk/Blog/2006/07/long-and-short-of-letter-s.html|contribution=The Long and the Short of the Letter S|accessdate=28 березня 2020|archive-date=27 листопада 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191127204502/https://www.babelstone.co.uk/Blog/2006/07/long-and-short-of-letter-s.html}}
* {{Citation|url=http://www.unknown.nu/misc/declaration|title=The American Declaration of Independence with long s|publisher=Unknown|place=NU|accessdate=28 березня 2020|archive-date=7 серпня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200807083943/https://www.unknown.nu/misc/declaration}}

[[Категорія:Розширена латинка]]
[[Категорія:Типографія]]
[[Категорія:Історія англійської мови]]