Перегляд вихідного коду сторінки Віллем Ейнтговен

{{Науковець 
| Ім'я = Віллем Ейнтговен
| ім'я_мовою_оригінала = {{lang-nl | Willem Einthoven}}
| зображення            = Willem Einthoven 01.jpg
| зображення_розмір = 200px
| зображення_підпис =
| дата народження = 21.5.1860
| місце народження = [[Семаранг]], [[Нідерланди]]
| дата смерті = 29.9.1927
| місце смерті = [[Лейден]], [[Нідерланди]]
| громадянство = {{NED}}
| галузь = [[фізіологія]]
| заклад = [[Лейденський університет]]
| Alma Mater = [[Утрехтський університет]]
| керівник =
| учні =
| відомий через = засновник [[Електрокардіографія|електрокардіографії]]
| нагороди = {{НобелівськаПремія|з фізіології або медицини|1924}}
| особиста_сторінка =
}}

'''Віллем Ейнтговен''' ({{lang-nl|Willem Einthoven}}; [[21 травня]] [[1860]], [[Семаранг]]&nbsp;— [[29 вересня]] [[1927]], [[Лейден]])&nbsp;— нідерландський [[фізіологія|фізіолог]], основоположник [[електрокардіографія|електрокардіографії]], сконструював у [[1903]] році прилад для реєстрації електричної активності [[серце|серця]], вперше в [[1906]] році використовував електрокардіографію в діагностичних цілях, здобув [[Нобелівська премія з фізіології або медицини|Нобелівську премію з фізіології і медицині]] в [[1924]] році.

== Становлення як вченого<ref name="snellen">Snellen H.A. Willem Einthoven (1860—1927): father of electrocardiography: life and work, ancestors and contemporaries.&nbsp;— Springer, 1994.&nbsp;— 140 p.&nbsp;— ISBN 0-7923-3274-1</ref> ==
Віллем Ейнтговен народився [[21 травня]] [[1860]] році в [[Семаранг|Семаранзі]] в сім'ї військового лікаря Якоба Ейнтговена, нащадка іспанських євреїв, що переселилися до Голландії за часів [[Інквізиція|інквізиції]] в XV столітті ,<ref name=rivera>
{{cite web
 | author = Rivera-Ruiz M., Cajavilca C., Varon J.
 | publication-date = 2008
 | url = http://www.pubmedcentral.nih.gov/picrender.fcgi?artid=2435435&blobtype=pdf
 | title= Einthoven's String Galvanometer: The First Electrocardiograph
 | format = PDF
 | work =
 | publisher = Texas Heart Institute
 | accessdate = 2009-08-30
 | language = англійською
}}</ref> та його другої дружини Луїзи де Фогель, дочки місцевого фінансового керуючого. Прізвище «Ейнтговен» походить від двоюрідного діда Якоба&nbsp;— згідно з [[Кодекс Наполеона|кодексом Наполеона]] всі громадяни Франції та її провінцій, якою тоді була Голландія, були зобов'язані придбати прізвище, тому Ізраїль Давид, двоюрідний дід Якоба, взяв перероблене прізвище за місцем проживання міста [[Ейндговен]]а. Віллем був старшим з трьох синів і третьою дитиною в сім'ї. У [[1866]] у Якоб Ейнтговен помер від інсульту, залишивши на руках Луїзи шестеро дітей. Через чотири роки сім'я переїхала в [[Утрехт]]. Там Віллем закінчив середню школу ({{lang-nl | Hogere burgerschool}}) і [[16 жовтня]] [[1878]] року поступив на медичне відділення в [[Утрехтський університет|Утрехтському університеті]],<ref name=inghist>{{cite web
 | url = http://www.inghist.nl/Onderzoek/Projecten/BWN/lemmata/bwn2/einthoven
 | title = EINTHOVEN, Willem (1860-1927)
 | publisher = Instituut voor Nederlandse Geschiedenis
 | accessdate = 2009-08-30
 | language = нідерландською
 | archive-date = 29 липня 2003
 | archive-url = https://web.archive.org/web/20030729165701/http://www.inghist.nl/Onderzoek/Projecten/BWN/lemmata/bwn2/einthoven
 }}</ref> уклавши армійський контракт для оплати навчання, оскільки сім'я зазнавала фінансових труднощів.<ref name="burch">
Burch G.E., DePasquale N.P. A history of electrocardiography.&nbsp;— Norman Publishing, 1990.&nbsp;— 309 p.&nbsp;— ISBN 0-930405-21-8</ref>

=== Навчання<ref name=nobel_bio>{{cite web  | url  = http://nobelprize.org/nobel_prizes/medicine/laureates/1924/einthoven-bio.html  | title  = Willem Einthoven: The Nobel Prize in Physiology or Medicine 1924  | publisher  = The Nobel Foundation  | accessdate  = 2009-08-29  | language  = англійською  | archiveurl  = https://www.webcitation.org/650UAPzJT?url=http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/medicine/laureates/1924/einthoven-bio.html  | archivedate  = 2012-01-27  | deadurl  = no  }}</ref> ===

Віллем мав намір піти по стопах батька, однак його виняткові здібності почали розвиватися в зовсім іншому напрямку. Після проходження практики помічником офтальмолога у відомій в Голландії очній лікарні «Gasthuis voor Ooglijders» (дослівно&nbsp;— {{lang-nl|госпіталь для страждаючих від очних хвороб}}) і здобуття ступеня [[бакалавр]]а він провів два дослідження, що викликали згодом широкий інтерес. Перше називалося «Quelques remarques sur le mécanisme de l'articulation du coude» ({{lang-fr | Деякі зауваження про механізм ліктьового суглоба }}).<ref>Einthoven W. Quelques remarques sur le mécanisme de l'articulation du coude (фр.).&nbsp;— Archives néerlandaises des sciences exactes et naturelles, 1882.&nbsp;— №&nbsp;17.&nbsp;— С. 189—198.</ref> Справа в тому, що Ейнтговен був шанувальником фізичного виховання. У студентські роки він був відмінним спортсменом і не раз переконував своїх друзів «не дати загинути тілу». Він був обраний президентом союзу гімнастів і фехтувальників і пізніше став одним із засновників Утрехтського студентського гребного клубу. Під час заняття гімнастикою він зламав зап'ястя і для того, щоб відновити працездатність руки, зайнявся гребним спортом, почасти заради суперництва зі своїм братом за перше місце у змаганні з веслування серед голландських студентів.<ref Name=snellen/> У той же час, будучи вимушено обмеженим в русі, він зацікавився [[Рух|пронацією]] і [[Рух|супінація]] руки і роботою плечового і ліктьового суглобів.

[[Файл:Academiegebouw Universiteit Leiden.png|thumb|250px | left | Основна будівля Лейденського університету]]
Пізніше Ейнтговен під керівництвом офтальмологів [[Франс Корнеліс Дондерс|Франса Дондерса]] і [[Снеллен Герман|Германа Снеллена]]<ref name=burch/> провів друге дослідження «Stereoscopie door kleurverschil» ({{lang-nl | стереоскопії за допомогою диференціювання квітів}}, [[1885]]), яке було опубліковано як його [[докторська дисертація]]. У тому ж році Ейнтговен здобув ступінь [[доктор наук|доктора медицини]] і [[Доктор філософії|філософії]].<ref>[http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/9820341 Raju T.N. The Nobel chronicles. 1924: Willem Einthoven (1860—1927)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160923020428/http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/9820341 |date=23 вересня 2016 }} (англ.).&nbsp;— Lancet, 1998.&nbsp;— Т. 352.&nbsp;— №&nbsp;9139.&nbsp;— С. 1560.</ref> Згідно з умовами армійського контракту він був зобов'язаний пройти службу в [[Медичний корпус|медичному корпусі]]. Проте в тому ж році помер професор фізіології в Лейдені Адріан Хейнсіус, і з рішучою підтримкою Ф. Дондеса Віллем був призначений наступником Хейнсіуса, що звільнило його від [[військова повинність|військової повинності]].<ref Name=burch/><ref>Lama A. [http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/15449564 Einthoven: the man and his invention.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110707123343/http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/15449564 |date=7 липня 2011 }}&nbsp;— Revista médica de Chile, 2004.&nbsp;— Т. 2.&nbsp;— №&nbsp;132.&nbsp;— С. 260—264.</ref> Таким чином Ейнтговен в січні [[1886]] року у віці 25 років увійшов на посаду професора [[Лейденський університет|Лейденського університету]], залишаючись на цій посаді все життя. Першим його серйозним дослідженням, проведеним у Лейдені, було ''«Über die Wirkung der Bronchialmuskeln nach einer neuen Methode untersucht, und über Asthma nervosum»'' ({{lang-de | Про роботу бронхіальної мускулатури, вивченої новим методом, і про нервову астму}}, [[1892]]).<ref>Einthoven W. [http://www.springerlink.com/content/p71543714763h7th/fulltext.pdf Über die Wirkung der Bronchialmuskeln nach einer neuen Methode untersucht, und über Asthma nervosum]{{Недоступне посилання|date=листопада 2019 |bot=InternetArchiveBot }} (нім.).&nbsp;— Pflügers Archiv European Journal of Physiology, 1892.&nbsp;— Т. 51.&nbsp;— №&nbsp;6-8.&nbsp;— С. 367—445.</ref> У книзі [[Вілібальд Нагель|В. Нагеля]] «Довідник з фізіології людини» ({{lang-de | Handbuch der Physiologie des Menschen}}) воно охарактеризоване як «велика робота».<ref Name=nagel>
Nagel W.A. [http://ia351426.us.archive.org/2/items/handbuchderphysi0101nage/handbuchderphysi0101nage.pdf Handbuch der Physiologie des Menschen.&nbsp;— Braunschweig: Vieweg], 1905.&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— P. 29.&nbsp;— 896 p.</ref>

У той же час Ейнтговен відновив дослідження в оптиці. Серед його робіт на цю тему можна виділити «Eine einfache physiologische Erklärung für verschiedene geometrisch-optische Täuschungen» ({{lang-de | Просте фізіологічне пояснення різних геометрично-оптичних ілюзій}}, [[1898]]),<ref>Einthoven W. [http://www.springerlink.com/content/j81l034p3604r311/fulltext.pdf «Eine einfache physiologische Erklärung für verschiedene geometrisch-optische Täuschungen»]{{Недоступне посилання|date=листопада 2019 |bot=InternetArchiveBot }} (нім.).&nbsp;— Pflügers Archiv European Journal of Physiology, 1898.&nbsp;— Т. 71.&nbsp;— №&nbsp;1-2.&nbsp;— С. 1-43.</ref> «Die Accomodation des menschlichen Auges» ({{lang-de | Акомодація людського ока}}, [[1902]]),<ref>Einthoven W. [http://www.springerlink.com/content/h754260846016460/resource-secured/?target=fulltext.pdf «Die Accomodation des menschlichen Auges»]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} (нім.).&nbsp;— Monatsschrift Kinderheilkunde, 1902.&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— С. 680—694.</ref> «The form and magnitude of the electric response of the eye to stimulation by light at various intensities» ({{lang-en | Вид і величина електричного відгуку очей на світлове збудження різної інтенсивності}}, [[1908]]).<ref>Einthoven W., Jolly W.A. [http://ep.physoc.org/content/1/4/373.full.pdf «The form and magnitude of the electric response of the eye to stimulation by light at various intensities»]{{Недоступне посилання|date=вересня 2019 |bot=InternetArchiveBot }} (англ.).&nbsp;— The Physiology Society, 1908.</ref>

== Електрокардіографія ==

[[Файл:QRS normal.svg|thumb|200px | right | Зубці стереотипної електрокардіограми]]
У [[1885]]–[[1889]] роках Ейнтговен займався дослідженням фізіології дихання, зокрема вивченням роботи [[блукаючий нерв|блукаючого нерва]] у механізмі контролю дихання.<ref Name=burch/> В [[1889]] році Ейнтговен відвідав перший міжнародний конгрес з фізіології в [[Базель|Базелі]].<ref>{{cite web
 | author = Barbara J.G.
 | authorlink = 
 | publication-date = 
 | url = http://www.bium.univ-paris5.fr/chn/barbara_maastricht.htm
 | title = Physiology in Europe and the birth of European Neuroscience
 | work = 
 | publisher = Club d'Histoire des Neurosciences
 | accessdate = 2009-08-30
 | language = англійською
 | Description = 
 }}{{Недоступне посилання|date=листопада 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref> Там він познайомився з технікою запису електрокардіограми, продемонстрованої {{нп|Огастес Дезіре Уоллер|Огастесом Уоллером|en|Augustus Desiré Waller}} на прикладі своєї собаки Джиммі, якому в [[1887]] році вперше вдалося записати кардіограму людини на капілярному електрометрі.<ref>Waller A.D. [http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC1485094/pdf/jphysiol02445-0001.pdf «A demonstration on man of electromotive changes accompanying the heart's beat»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190711181141/https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC1485094/pdf/jphysiol02445-0001.pdf |date=11 липня 2019 }} (англ.) // J Physiol: pdf.&nbsp;— London: 1887.&nbsp;— №&nbsp;8.&nbsp;— С. 229—234.</ref><ref>
Efimov I.R., Kroll M.W., Tchou P.J. Cardiac Bioelectric Therapy: Mechanisms and Practical Implications.&nbsp;— Springer, 2008.&nbsp;— P. 46.&nbsp;— 704 p.&nbsp;— ISBN 0-387-79402-6</ref> У [[1893]] році на засіданні {{iw|Koninklijke Nederlandsche Maatschappij tot bevordering der Geneeskunst|Нідерландської медичної асоціації|nl|Koninklijke Nederlandsche Maatschappij tot bevordering der Geneeskunst}} Ейнтховен запропонував до використання новий термін «електрокардіограма». Пізніше, однак, він відмовився від авторства на користь Уоллера.<ref Name=ecglibrary>
{{cite web
 |author           = Dean Jenkins
 |authorlink       = mailto: dean@ecglibraryN-OSPAM.com
 |publication-date = 1996-12-04
 |url              = http://www.ecglibrary.com/ecghist.html
 |title            = ECG timeline - History of the electrocardiogram
 |work             = 
 |publisher        = 
 |accessdate       = 2009-09-03
 |language         = англійською
 |Description      = 
 |archiveurl       = https://www.webcitation.org/650UBAj8Z?url=http://www.ecglibrary.com/ecghist.html
 |archivedate      = 2012-01-27
 |deadurl          = no
}}
</ref> З 1890 по 1895 роки Ейнтховен займався пристроєм капілярного електрометра, покращуючи його функціональність і збільшуючи роздільну здатність, застосовуючи фізико-математичний підхід. Йому вдалося отримати хороші електрокардіографічні зображення. Кожному циклу серцевого скорочення відповідало п'ять зубців, для яких Ейнтговен ввів нову номенклатуру: P, Q, R, S, T і U, щоб уникнути розбіжностей з номенклатурою A, B, C і D, введену ним у попередніх роботах по дослідженню електрометра, в яких він не записував негативні зубці.<ref>Reisner A.T., Clifford G.D., Mark R.G. [Reisner A.T., Clifford G.D., Mark R.G. The Physiological Basis of the Electrocardiogram (англ.) // Massachusetts Institute of Technology: pdf.&nbsp;— Boston: 2006. The Physiological Basis of the Electrocardiogram] (англ.) // Massachusetts Institute of Technology: pdf.&nbsp;— Boston: 2006.</ref><ref>Katz A.M. Physiology of the heart.&nbsp;— Lippincott Williams & Wilkins, 2005.&nbsp;— P. 434.&nbsp;— 644 p.&nbsp;— ISBN 0-7817-5501-8</ref><ref>Hurst J.W. [http://www.circ.ahajournals.org/cgi/reprint/98/18/1937 Naming of the Waves in the ECG, With a Brief Account of Their Genesis] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101025212849/http://circ.ahajournals.org/cgi/reprint/98/18/1937 |date=25 жовтня 2010 }}(англ.).&nbsp;— Boston: Circulation, 1998.&nbsp;— №&nbsp;98.&nbsp;— С. 1937—1942.</ref>

[[Файл:Einthoven's string galvanometer.jpg|thumb|200px | right | Струнний гальванометр Ейнтговена]]
Ейнтговену не вдавалося удосконалити капілярний електрометр настільки, щоб він міг застосовуватися в діагностичних цілях. Тому він почав працювати з іншим інструментом&nbsp;— [[струнний гальванометр|струнним гальванометром]]. Ейнтговен не знав про те, що в [[1897]] році схожий пристрій вже було сконструйовано як засіб зв'язку французьким інженером [[Клемент Адер|Клементом Адером]]. Однак апарат Адера мав чутливість, якої не було достатньо для використання для електрокардіографії.<ref Name=burch/> Тим не менш, у своїй роботі «Un nouveau galvanomètre» ({{lang-fr | Новий гальванометр}}, [[1901]])<ref>Einthoven W. Un nouveau galvanomètre (фр.).&nbsp;— Archives néerlandaises des sciences exactes et naturelles, 1901.&nbsp;— №&nbsp;6.&nbsp;— С. 625—633.</ref> Ейнтговен згадав апарат Адера.

При розробці власного струнного гальванометра Ейнтговен взяв за основу конструкцію [[Гальванометр|магнітоелектричний гальванометр]] [[Марсель Депре|Депре]]- [[Жак-Арсен д'Арсонваль|д'Арсонваля]]. Він замінив рухомі частини (котушку і дзеркало) на тонку [[срібло|посріблену]] [[кварц]]ову нитку (струну). За нитки пропускався електричний сигнал серця, що реєструється з поверхні [[шкіра|шкіри]]. Внаслідок цього на нитку в поле електромагніта діяла [[сила Ампера]], прямо пропорційна величині сили струму (<math>d\vec F = I[d\vec l, \vec B]</math>), і нитка відхилялася [[нормаль]]но до напрямку ліній магнітного поля.<ref name=lectures>д'Арсонваль</ref> Кварцові нитки виготовлялися таким чином: на кінці стріли закріплювалось кварцове волокно таким чином, щоб воно утримувало [[Стріла|стрілу]] при натягнутій [[Тятива|тятиві]] [[лук]]а; волокно нагрівалося до того ступеня, коли воно не було здатне стримувати натягнення тятиви, і стріла вистрілювала, витягаючи волокно в тонку однорідну нитку діаметром 7 [[Мікрометр|μ]]. Далі нитку потрібно покрити шаром срібла, для цього Ейнтговен сконструював спеціальну камеру, в якій вона бомбардувалися сріблом без домішок.
Однією з найбільших проблем було створення джерела сильного і постійного за значенням магнітного поля. Ейнтговену вдалося створити електромагніт, що забезпечував поле в 22&nbsp;000 [[Гаус|Гс]], однак він настільки розігрівався в робочому стані, що для нього довелося підвести систему [[Рідинне охолодження|водяного охолодження]]. Інша проблема полягала у створенні системи запису і вимірювання відхилень нитки. Порадившись з Дондесом і Снелленом, Ейнтговен сконструював систему лінз, яка дозволяла фотографувати тінь нитки. Як джерело світла він використовував масивну [[дугова лампа|дугову лампу]]. Пристрій фотографічної камери мав у своєму складі фотографічну пластинку, яка під час зняття показників рухалася з постійною швидкістю, регульована масляним поршнем. Пластинка пересувалася під [[лінза|лінзою]], на якій була нанесена шкала у вольтах. Тимчасова шкала наносилася на саму платівку тінями від спиць обертового з постійною кутовою швидкістю велосипедного колеса.<ref Name=burch/>

[[Файл:Willem Einthoven ECG.jpg|thumb|200px | right | Рання модель електрокардіографа]]
Завдяки використанню дуже легкої і тонкої нитки і можливості змінювати її напругу для регулювання чутливості приладу струнний гальванометр дав змогу отримати точніші вихідні дані, ніж капілярний електрометр. Першу статтю про записувані електрокардіограми людини на струнному гальванометрі Ейнтховен опублікував у [[1903]] році.<ref>Einthoven W. Galvanometrische registratie van het menschelijk electrocardiogram (англ.).&nbsp;— Leiden: Eduard Ijdo, 1902.&nbsp;— С. 101—107.</ref> Існує думка, що Ейнтговену вдалося досягти точності, яка перевершує багато сучасних електрокардіографів.<ref Name=rivera/><ref name=speech>
{{cite web
 |author           = 
 |authorlink       = 
 |publication-date = 
 |url              = http://nobelprize.org/nobel_prizes/medicine/laureates/1924/press.html
 |title            = The Nobel Prize in Physiology or Medicine 1924: Presentation speech
 |work             = 
 |publisher        = The Nobel Foundation
 |accessdate       = 2009-09-03
 |language         = англійською
 |Description      = 
 |archiveurl       = https://www.webcitation.org/650UC2jmL?url=http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/medicine/laureates/1924/press.html
 |archivedate      = 2012-01-27
 |deadurl          = no
}}
</ref>

У [[1906]] році Ейнтговен опублікував статтю «Le télécardiogramme» ({{lang-fr | Телекардіограмма }}),<ref>Einthoven W. Le télécardiogramme (фр.).&nbsp;— Paris: Arch Int Physiol, 1906.&nbsp;— №&nbsp;4.&nbsp;— С. 132—164.</ref> у якій описав метод запису електрокардіограми на відстані і вперше показав, що електрокардіограми різних форм серцевих захворювань мають характерні відмінності. Він навів приклади кардіограм, знятих у пацієнтів з [[гіпертрофія|гіпертрофією]] [[Правий шлуночок|правого шлуночка]] при [[Мітральна недостатність|мітральної недостатності]], гіпертрофією лівого шлуночка при [[аортальна недостатність|аортальній недостатності]], гіпертрофії лівого [[вушко передсердя|вушка передсердя]] при [[мітральний стеноз|мітральному стенозі]], ослабленою [[Серцевий м'яз|серцевого м'язу]], з різними ступенями [[Блокада серця|блокади серця]] при [[екстрасистола|екстрасистолі]].<ref name=lectures/>

Незабаром після опублікування першої статті про застосування електрокардіографа Ейнтговен відвідав інженер з [[Мюнхен]]а Макс Едельманн з пропозицією налагодити виробництво електрокардіографів і виплачувати Ейнтговену [[Роялті|відрахування]] приблизно по 100 [[Німецька марка|марок]] за кожен проданий апарат. Перші електрокардіографи, вироблені Едельманом, були фактично копіями зразка, сконструйованого Ейнтговеном. Однак вивчивши креслення електрокардіографа Ейнтговена, Едельманн зрозумів, що його можна вдосконалити. Він збільшив потужність і зменшив розміри магніту, а також усунув необхідність його водяного охолодження. У результаті Едельманн сконструював апарат, що сильно відрізняється по параметрах і дизайну від першоджерела, до того ж він дізнався про апарат Адера і використовував це як аргумент до того, щоб більше не виплачувати дивіденди від продажів. Розчарувавшись, Ейнтговен вирішив надалі не співпрацювати з Едельманом і звернувся з пропозицією укласти угоду про виробництво до директора компанії {{нп|Cambridge Scientific Instrument Company|CSIC|en|Cambridge Scientific Instrument Company}} {{нп|Горес Дарвін|Хоресу Дарвіну|en|Horace Darwin}}.
[[Файл:ChampaignCountyHistoricalMuseum 20080301 4274.jpg|thumb|200px | Удосконалена модель, випущена CSIC]]
Представникові компанії, який відвідав лабораторію Ейнтховена, не сподобалися можливості апарату в силу його громіздкості і вимогливості до людських ресурсів: він займав кілька столів, важив приблизно 270&nbsp;кг і вимагав для повноцінного обслуговування до п'яти чоловік. Однак у своїй статті «Weiteres über das Elektrokardiogramm» ({{lang-de | Додатково про електрокардіограму}}, [[1908]])<ref>Einthoven W. Weiteres über das Elektrokardiogramm (нем.).&nbsp;— Bonn: Archiv für die gesammte Physiologie des Menschen und der Thiere, 1908.&nbsp;— №&nbsp;122.&nbsp;— С. 517—585.</ref> Ейнтговен показав діагностичне значення електрокардіографії. Це стало серйозним аргументом, і в 1908 році CSIC почала роботи з удосконалення апарату; в тому ж році був зроблений і проданий британському фізіологові {{нп|Edward Albert Sharpey-Schafer|Е.&nbsp;А.&nbsp;Шеферу|en|Edward Albert Sharpey-Schafer}} перший зроблений компанією електрокардіограф.<ref name = burch /><ref name="companion">Cooter R., Pickstone J. Companion to medicine in the twentieth century.&nbsp;— Routledge world reference series.&nbsp;— Taylor & Francis, 2003.&nbsp;— 756 p.&nbsp;— ISBN 0-415-28603-4</ref>

До [[1911]] року була розроблена «настільна модель» апарата, власником однієї з яких став {{нп|Томас Льюїс (кардіолог)|Томас Льюїс|en|Thomas Lewis (cardiologist)}}. Використовуючи свій апарат, Льюїс вивчив і [[Аритмія#Класифікація|класифікував]] різні типи аритмії, ввів нові терміни: [[Пейсмейкер]], [[екстрасистола]], [[миготлива аритмія]] і опублікував кілька статей і книг про електрофізіологію серця.<ref name=rivera/> Пристрій і керування апаратом все ж залишалося скрутним, про що побічно свідчить десятисторінковома інструкція, що додається до нього.<ref>
{{cite web
 |author           = 
 |authorlink       = 
 |publication-date = 1910
 |url              = http://www.sil.si.edu/digitalcollections/trade-literature/scientific-instruments/files/51715/
 |title            = Instructions for using the Einthoven String Galvanometer
 |work             = 
 |publisher        = Cambridge Scientific Instrument Company
 |accessdate       = 2009-09-08
 |language         = англійською
 |Description      = 
 |archiveurl       = https://www.webcitation.org/650UCh8VG?url=http://www.sil.si.edu/digitalcollections/trade-literature/scientific-instruments/files/51715/
 |archivedate      = 2012-01-27
 |deadurl          = no
}}
</ref> у період з 1911 по [[1914]] роки було продано 35 електрокардіографів, десять з яких було надіслано до [[Сполучені Штати Америки|США]].<ref Name = companion/> Після [[Перша світова війна|війни]] було налагоджено виробництво апаратів, які можна було б підкотити безпосередньо до лікарняного ліжка. До [[1935]] року вдалося знизити вагу апарату до приблизно 11 кілограм, що відкрило широкі можливості до його використання в медичній практиці.<ref Name=rivera/>

=== Трикутник Ейнтговена ===
[[Файл:ECG-Einthoven-triangle.svg|thumb|right | 200px | Схематичне представлення трикутника Ейнтговена]]
У [[1913]] році Віллем Ейнтговен у співпраці з колегами опублікував статтю,<ref>Einthoven W., Fahr G., de Waart A. Über die Richtung und die manifeste Grösse der Potentialschwankungen im menschlichen Herzen und über den Einfluss der Herzlage auf die Form des Elektrokardiogramms (нім.).&nbsp;— Archiv für die gesammte Physiologie des Menschen und der Thiere.&nbsp;— №&nbsp;150.&nbsp;— С. 275—315.</ref> у якій запропонував до використання три стандартних відведення: від лівої руки до правої, від правої руки до ноги і від ноги до лівої руки з різницями потенціалів: V <sub> 1 </sub>, V <sub> 2 </sub> і V <sub> 3 </sub> відповідно.<ref name="Magjarevic">Magjarevic R., Sun K.I., Suh T.S. World Congress On Medical Physics and Biomedical Engineering 2006: August 27-september 1, 2006 Coex Seoul, Korea.&nbsp;— Springer, 2008.&nbsp;— P. 470.&nbsp;— 4220 p.&nbsp;— ISBN 3-540-36839-6</ref> Така комбінація відведень становить [[електродинаміка|електродинамічний]] [[рівносторонній трикутник]] з центром у джерелі струму в серці.<ref>Fleming P.R. A short history of cardiology.&nbsp;— The Wellcome Institute series in the history of medicine.&nbsp;— Rodopi, 1997.&nbsp;— Т. 40.&nbsp;— P. 154.&nbsp;— 241 p.&nbsp;— ISBN 90-420-0048-1</ref> Ця робота поклала початок [[Векторкардіографія|векторкардіографії]], що розвинулася в [[1920-ті роки|1920-х роках]] ще за життя Ейнтговена.<ref Name=snellen/>

=== Закон Ейнтговена ===
Закон Ейтговена є наслідком [[Закон Кірхгофа|закону Кірхгофа]]<ref name=Magjarevic/> і стверджує, що різниця потенціалів трьох стандартних відведень підкоряються співвідношенню V <sub>1</sub>V<sub>3</sub> = V<sub>2</sub>.<ref>Malmivuo J., Plonsey R. Bioelectromagnetism: principles and applications of bioelectric and biomagnetic fields.&nbsp;— Oxford University Press US, 1995.&nbsp;— P. 194.&nbsp;— 482 p.&nbsp;— ISBN 0-19-505823-2</ref> Закон застосовується, коли внаслідок дефектів запису не вдається ідентифікувати зубці P, Q, R, S, T і U для одного з відведень; в таких випадках можна обчислити значення різниці потенціалів, за умови, якщо для інших відведень отримані нормальні дані.<ref>Hurst J.W. Interpreting electrocardiograms: using basic principles and vector concepts.&nbsp;— Fundamental and clinical cardiology.&nbsp;— Informa Health Care, 2001.&nbsp;— Т. 42.&nbsp;— P. 68.&nbsp;— 317 p.&nbsp;— ISBN 0-8247-0513-0</ref>

== Визнання ==
У [[1924]] році Ейнтговен був удостоєний [[Нобелівська премія з фізіології або медицини|Нобелівської премії з фізіології і медицині]] з формулюванням «За відкриття техніки електрокардіограми».<ref>
{{cite web
 |author           = 
 |authorlink       = 
 |publication-date = 
 |url              = http://nobelprize.org/nobel_prizes/medicine/laureates/1924/index.html
 |title            = The Nobel Prize in Physiology or Medicine 1924
 |work             = 
 |publisher        = The Nobel Foundation
 |accessdate       = 2009-09-10
 |language         = англійською
 |archiveurl       = https://www.webcitation.org/650UDBVr0?url=http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/medicine/laureates/1924/index.html
 |archivedate      = 2012-01-27
 |deadurl          = no
}}
</ref>
Дослідження Віллема Ейнтговена часом зараховуються до десяти найбільшим відкриттів у сфері кардіології у [[XX століття|двадцятому столітті]].<ref>Mehta N.J., Khan I.A. [http://www.pubmedcentral.nih.gov/picrender.fcgi?artid=124754&blobtype=pdf Cardiology's 10 Greatest Discoveries of the 20th Century] (англ.) // Tex Heart Inst J. : pdf.&nbsp;— 2002.&nbsp;— Т. 3.&nbsp;— №&nbsp;29.&nbsp;— С. 164—171.</ref>

== Див. також ==
{{commons| Willem Einthoven}}
* [[Електрофізіологія]]
* [[Електрокардіограма]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}
{{бібліоінформація}}
{{Нобелівська премія з фізіології або медицини}}
{{Списки лауреатів Нобелівської премії з Нідерландів}}


{{scientist-stub}}

{{DEFAULTSORT:Ейнтговен Віллем}}
[[Категорія:Нідерландські фізіологи]]
[[Категорія:Випускники Утрехтського університету]]
[[Категорія:Викладачі Лейденського університету]]
[[Категорія:Померли в Лейдені]]
[[Категорія:Нідерландські лауреати Нобелівської премії]]
[[Категорія:Обрані до Національної зали слави винахідників США]]
[[Категорія:Уродженці Семаранга]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо кратер на Місяці]]
[[Категорія:Ректори Лейденського університету]]