Перегляд вихідного коду сторінки Вальтер Боте

{{Науковець
| ім'я = [[Файл:Nobel prize medal.svg|18px|link=Нобелівська премія з фізики|Нобелівська премія з фізики (1954)]] Вальтер Вільгельм Георг Боте
| ім'я_мовою_оригінала = {{lang-de|Walther Wilhelm Georg Bothe}}
| зображення            = Bothe.jpg
| розмір = 162px
| підпис = Боте (1954)
| громадянство = Німеччина
| галузь = [[фізика]]
| заклад =
| ступінь =
| звання =
| Alma Mater =
| керівник =
| учні =
| відомий через =
| нагороди = 
| автограф =
| зображення_розмір розпису =
| особиста_сторінка =
}}
{{Однофамільці|Боте}}
'''Вальтер Вільгельм Георг Боте''' ({{lang-de | Walther Wilhelm Georg Bothe}}; [[8 січня]] [[1891]], [[Оранієнбург]]&nbsp;— [[8 лютого]] [[1957]], [[Хайдельберг|Гейдельберг]])&nbsp;— німецький фізик, лауреат [[Нобелівська премія з фізики|Нобелівської премії з фізики]] за [[1954]] рік.
Зробив значний внесок в ядерну фізику.

== Біографія ==

=== Дитинство і юність 1891—1920 ===
Боте народився в сім'ї годинникаря Фрідріха Боте і швачки Шарлоти Боте, уродженої Хартунг. Дитинство провів в [[Оранієнбург|Оранієнбурзі]]. Вирізнявся гострим розумом і строгим логічним мисленням, володів здібностями до музики і живопису.

У [[1908]] у закінчив курси підготовки до університету у вищій реальній школі в Берліні.
Після цього він вивчав з [[1908]]&nbsp;р. по [[1913]]&nbsp;р. фізику, математику, хімію та музику в [[Берлінський університет|Берлінському університеті]].
Кошти на навчання заробляв в основному сам шляхом репетиторства, випадкових заробітків і стипендій.

У 1913 здає держіспит на викладацьку діяльність і після цього працює деякий час у берлінській вищій сільськогосподарській школі.
Незабаром після цього він стає допоміжним науковим співробітником в імперській фізико-технічній установі.
Там він працює в лабораторії радіоактивності, яку заснував [[Гейгер Ганс Вільгельм|Ганс Гейгер]].
У [[1924]]&nbsp;р. він захищає під керівництвом [[Планк Макс|Макса Планка]] дисертацію на здобуття ступеня доктора філософії (еквівалентно кандидатові наук).
Тема дисертації&nbsp;— «Про молекулярні теорії заломлення, відображення, розсіювання та поглинання».

Під час Першої світової війни Боте потрапляє до російського полону, з якого повертається лише в [[1920]]&nbsp;р. Під час перебування у полоні брав участь у спорудженні сірникової і содової фабрик. Крім того займався математикою і вивченням російської мови.

8 липня 1920 одружується в Москві з Варварою Бєловою. Вони познайомилися ще до війни, в Берліні і постійно листувалися відтоді. Пізніше у них народяться дві доньки.

=== Роки роботи після Першої світової війни. 1920—1932 ===
Після повернення з полону В. Боте продовжив працювати під керівництвом Гейгера і в [[1925]]&nbsp;р.
став керівником лабораторії радіоактивності в імперській фізико-технічній установі.
Цю посаду він обіймав до [[1930]]&nbsp;р.
Працюючи під керівництвом Гейгера він набув дуже великі експериментальні навички та теоретичні знання в галузі ядерної фізики.
Разом з Гейгером вони розпочали в 1924&nbsp;р. дослідження [[ефект Комптона|ефекту Комптона]] і розробили [[метод збігів]].

У розвитку квантової механіки певним етапом була опублікована в 1924&nbsp;р.
робота [[Бор Нільс|Нільса Бора]], [[Крамерс Хендрік Антоні|Хендріка Антоні Крамерса]] і [[Слетер Джон Кларк|Джона Кларка Слетера]] «[[Квант]] ова теорія випромінювання».
У цій роботі робилося припущення про те, що на [[атом]]них масштабах [[закон збереження енергії|закони збереження енергії]] і [[закон збереження імпульсу|імпульсу]] діють тільки статистично.
Однак експерименти Гейгера і Боте, а також [[Комптон|Артура Холі Комптона]] і [[Сміт Альфред|Альфреда Сміта]], виявили, що закони збереження діють також і в окремих атомних процесах.
Таким чином була спростована теорія випромінювання Бора, Крамерса і Слетера і пропоноване в них тільки статистичне виконання законів збереження енергії та імпульсу.

У [[1925]] Боте захистив дисертацію на здобуття ступеня доктора наук, знову під керівництвом Планка, в Берлінському університеті.
Тема дисертації: «Про елементарний процес фотоелектричного випускання електрона».
З берлінського періоду відома наступна історія&nbsp;— коли [[Отто Фріш]], племінник [[Ліза Майтнер|Лізи Майтнер]], проходив коридором повз лабораторії Боте, він насвистував свою версію бранденбурзького концерту [[Бах Йоганн Себастьян|Баха]], чим змушував Боте збиватися з рахунку [[альфа-частинки|альфа-частинок]] і витрачати багато часу на повторні експерименти.

[[Зоммерфельд Арнольд Іоганнес Вільям|Арнольд Зоммерфельд]] так характеризував Боте в одному зі своїх листів:
: ''Боте, з фізико-технічного закладу в Шарлоттенбурзі. Надзвичайно оригінальна голова і чудовий експериментатор. Провів спільно з Гейгером знамениті прецизійні експерименти, і після відходу Гейгера з великим успіхом продовжував самостійні дослідження. Щодо його здатності до викладання, яке він ще не мав можливості випробувати, інформації не маю''.

У [[1929]]&nbsp;р. Боте стає приватдоцентом і в [[1930]]&nbsp;р. професором і директором інституту фізики в Гессенському університеті. Він був першим, хто включив у свій курс лекцій [[квантова механіка|квантову механіку]].
У тому ж році він відкрив збуджений стан атомного ядра.

=== Робота під час нацизму 1932—1945 ===
[[Файл:Bothe,Walther 1935 Stuttgart.jpg|thumb|Stuttgart 1935]]
У травні [[1930]]&nbsp;р. в Гейдельберзі було відкрито Інститут медичних досліджень [[Товариство кайзера Вільгельма|Товариства кайзера Вільгельма]].
Директор інституту прагнув залучити вчених з інших галузей науки для своїх досліджень системи кровообігу.
Для цього в інституті було утворено чотири рівноправних напрямки: [[патологія]], [[фізіологія]], [[фізика]] і [[хімія]].
З історичних причин основне поле досліджень інституту наприкінці 30-х років змістилося у напрямках хімії та фізики, які були представлені [[Кун Ріхард|Ріхардом Куном]] і Вальтером Боте відповідно.

У [[1932]]&nbsp;р. Боте перейшов в [[Гейдельберзький університет]] і змінив там [[Філіпп Ленард|Філіпа Ленарда]].
Внаслідок передачі влади [[нацизм|нацистам]] в [[1933]]&nbsp;р. він відмовився від керівництва інститутом.
У [[1934]]&nbsp;р. очолив інститут фізики в інституті медичних досліджень товариства ім. Кайзера Вільгельма (сьогодні інститут ядерної фізики товариства Макса Планка) і залишався на цій посаді до 1957&nbsp;р. З 1934 по 1945&nbsp;рр. співпрацює як професор.

Боте був не дуже зацікавлений у медичних дослідженнях. Тому він залучив у [[1943]]&nbsp;р. до біологічних дослідів (перш за все над тваринами) доктора Герхарда Шуберта, який до того спостерігав за персоналом, що працював на паризькому [[циклотрон]]і.

У спілкуванні Боте виявляв зверхність, причому тон при спілкуванні з аспірантами та студентами нагадував [[фельдфебель]]ський. Навіть до колег він звертався іноді нетактовно.
Витоки цього лежали ймовірно у військовій атмосфері, яка була характерна для імперської фізико-технічної установи.
Крім того його поведінка відповідала планківській школі.
[[Ліза Майтнер]] писала з цього приводу: «Він ніколи не робив або уникав робити що-небудь тільки тому, що це могло принести йому користь чи шкоду.
Якщо він сприймав що-небудь як правильне, то він робив це не озираючись на власну персону».

Після [[1942]]&nbsp;р. Боте повертається до своїх фундаментальних досліджень. Він працює серед іншого над контрольованим розподілом ядра і ланцюговими реакціями. У цей час будується перший німецький циклотрон, який Боте сконструював спільно зі своїм асистентом Вольфгангом Гентнером.

=== Робота після війни 1945—1957 ===
У 1946&nbsp;р. Боте повернувся на посаду директора інституту фізики в інституті медичних досліджень товариства ім. Макса Планка в Гейдельберзі.
Він розраховував, що зможе працювати там тільки з небагатьма висококваліфікованими студентами та асистентами.
На цей час припадають три важливих наукових проєкти: відновлення циклотрона, розвиток ядерної спектроскопії і дослідження космічних променів.
У 50-х і 60-х роках роботи Боте і співробітників набували все більшого міжнародного впливу.
Боте був одним з підписали 11 липня 1953&nbsp;р. заклик до керівників держав світу відмовитися від насильства як засобу політичної боротьби.

З віком Боте все більше хворів. Прогресуюче звуження судин змусило ампутувати одну ногу. Після цієї операції він не зміг повністю одужати.

Вальтер Боте був першопрохідцем у галузі сучасної ядерної фізики і фізики елементарних частинок. Він залишив помітний слід в історії фізики XX сторіччя.

== Наукові праці ==

=== Метод збігів і космічне випромінювання ===

Саме Вальтер Боте спільно зі своїм співробітником Вернером Кольхерстером довели за допомогою [[метод збігів|методу збігів]] існування проникаючого космічного випромінювання, яке було відкрито в 1912&nbsp;р. в експериментах Віктора Гесса на повітряній кулі.

У 1929&nbsp;р.
Боте і Кольхерстера розробили спеціальний метод, при якому свідчення двох роздільних лічильників Гейгера реєструвалися тільки тоді, коли вони відбувалися в певній часовій послідовності.
Такий підрахунок збігів дозволив простежити шлях частки через лічильники.

=== Відкриття нейтрона ===

Боте і його студент Герберт Бекер були серед перших, хто займався відкриттям [[нейтрон]]а.
У 1930&nbsp;р. вони описали незвичайний тип «[[гамма-випромінювання|гамма-променів]]», який виникав при опроміненні берилію альфа-частинками, що виникають при розпаді полонію.
Цей експеримент вони проводили з метою перевірки теорії [[Резерфорд Ернест|Ернеста Резерфорда]] і щоб з'ясувати, чи випромінюються при цьому високоенергетичні частинки.

Боте займався фундаментальними властивостями структури атома.
Так як він практично не цікавився медичними дослідженнями, то пропозиція про роботу в Гейдельберзі слід розглядати, як спробу утримати від еміграції провідного німецького фізика-експериментатора.

У 30-х роках він разом зі співробітниками був одним з перших учених, які спостерігали ефект «[[Фотоядерна реакція|ядерного фотоефекту]]» (взаємодія атомного ядра з фотонами), провели ядерно-спектроскопічні дослідження і зробили штучні ізотопи.

=== Співпраця з Вольфгангом Гентером ===
Наприкінці 1935, після закінчення навчання в Парижі, Вольфганг Гентер приїхав для продовження навчання до Вальтера Боте в Гейдельберг.
Боте займався в той момент дослідженнями проходження жорсткого гамма-випромінювання крізь матерію і прийшов до тих же результатів, що і Гентер.
Гентер продовжив свої паризькі дослідження спільно з Боте.
При спробі дослідити залежність ядерного фотоефекту в берилію від енергії стало очевидно, що енергія гамма-випромінювання була занадто мала в порівнянні з енергією зв'язку нейтрона в ядрі і що для продовження досліджень необхідні гамма-промені з набагато більшою енергією і набагато більшої інтенсивності.
Боте і Гентер вирішили побудувати генератор Ван-Дер-Графа.
Гентер побудував такий прилад, що мав головні риси сучасних прискорювачів, за неймовірно короткий час.
Вже в листопаді 1936&nbsp;р. була виміряна функція збудження до енергій 500 кеВ.

: <math>{}^{11} \mathrm B + {}^{1}_{+1} \mathrm p\to {}^{12}_6 \mathrm C + \mathrm {Gamma} </math>

і влітку 1937&nbsp;р. були готові дані про ядерні фотоефекти при опроміненні 17 МеВ гамма-випромінюванням <sup>7</sup> Li (p, gamma) багатьох середньо-важких і важких ядер.

Також за допомогою Вольфганга Гентера вдалося отримати штучну радіоактивність.

=== Циклотрон ===

Після припинення військових дій між Німеччиною і Францією влітку 1940&nbsp;р., Боте и Гентер отримали завдання проінспектувати парижский циклотрон, який будував Жоліо. У 1940&nbsp;р. Боте і Гентер побували в паризькому інституті і встановили, що через недоліки високочастотної установки циклотрон був все-ще в неробочому стані. Боте отримав завдання побудувати в Гейдельберзі циклотрон і вже в 1941&nbsp;р.
йому вдалося забезпечити майже все необхідне для цього.
У березні 1943&nbsp;р. нарешті був доставлений магніт і восени того ж року циклотрон був прийнятий в експлуатацію.
Боте прямо заявив [[Альберт Шпеєр|Альберту Шпеєру]], що циклотрон буде використовуватися тільки для медичних та біологічних цілей.

=== Робота в урановому проєкті ===

Вальтер Боте був одним з провідних фізиків-експериментаторів Німеччині 20-х&nbsp;— 50-х років.
Причини, які спонукали Боте приєднатися до уранового проєкту, були різноманітні.

Він був противником нацистського режиму, особливо після виходу з університету в 1933&nbsp;р.
Попри це він подав заявку на участь у військовому проєкті з патріотичних мотивів.
Ні пояснень, ні вибачень він після війни не робив.
З патріотичних, частково націоналістичних переконань він розпочав у 1940&nbsp;р. вимірювання перерізу розсіяння нейтронів на вуглеці для військового відомства (Heereswaffenamt).

=== Місія ALSOS ===
У рамках місії ALSOS в середині 1945&nbsp;р. в Гейдельберг прибули американські уповноважені&nbsp;— там був єдиний німецький циклотрон.

Заняття інституту медичних досліджень відбулося без ускладнень. Боте був допитаний, його роботи були конфісковані.
Однак Боте повідомив Гудсміту, що згідно з вказівками влади він спалив всі свої секретні звіти.
До оголошення капітуляції Боте відмовлявся давати свідчення, але попри це він, на відміну від інших учасників уранового проєкту, не був інтернований в Англії.

У решті-решт Боте передав всі документи, що залишилися ALSOS, хоча і нічого не сказав про секретні дослідженнях у своєму інституті.

=== Після війни ===
Під час післявоєнної окупації Німеччини союзниками Боте, спільно з Флюгге, підготував у рамках проєкту «Field Information Allied Technical (FIAT) reports» книгу з ядерної фізики і космічних променів.

У Німеччині другої половини 40-х років головною турботою було знайти їжу і дах над головою, тому Боте доклав багато зусиль, щоб зберегти свою групу і проводити серйозні дослідження.
Хоча йому заборонили працювати в галузі ядерної фізики, Боте був призначений директором інституту фізики [[Гейдельберзький університет|Гейдельберзького університету]].
Він використав цю посаду, щоб зберегти свою групу, модернізувати і підтримувати інститут.

З травня 1946&nbsp;р. до своєї смерті Боте очолював фізичний інститут товариства ім. Макса Планка (раніше відомого як товариство ім. Кайзера Вільгельма) в Гейдельберзькому університеті.

У 1948&nbsp;р. професор Вальтер Боте зміг знову привести в дію гейдельбергський циклотрон. Він проводив, разом зі своїми студентами, експерименти з ядерної фізики і готував радіоактивні препарати для сусідньої клініки.

Інтерес до Гейдельберзьких робіт зростав. Вольфганг Паулі, який після закінчення війни перебував далеко від Німеччини, все-таки приїхав до Гейдельберга на 60-річчя Боте. Незабаром також Бете, Гамов, Марія Майєр, Нордхайм, Рабі, [[Віктор Фредерік Вайскопф|Вайскопф]], Вігнер та багато інших видатні вчені відвідували Гейдельберг. 29 лютого 1952 сформувалася комісія з атомної фізики німецького фізичного товариства, яку очолював Гейзенберг, до якої входив і Боте.

У наступні роки Боте присвятив себе дослідженням в галузі ядерної фізики і застосування штучної радіоактивності. Однак через хворобу він був змушений поступово відходити від дослідницької роботи.

== Нагороди ==

* У 1952&nbsp;р. Боте отримав орден [[Pour le Mérite]].
* У 1953&nbsp;р. Боте був нагороджений [[медаль імені Макса Планка|медаллю ім. Макса Планка]].
* У 1954&nbsp;р. Боте отримав, [[Нобелівська премія з фізики|Нобелівську премію з фізики]]
«За [[метод збігів]] для виявлення [[космічні промені|космічних променів]] і зроблені у зв'язку із цим відкриття». Через поганий стан здоров'я Боте не зміг поїхати до [[Стокгольм]]у. За бажанням Боте премію отримала його донька Олена Рідель.
У 1956&nbsp;р. Боте став почесним доктором [[Гіссен]] ського університету.
У 1993&nbsp;р. вулиця Ернста Тельмана була перейменована у вулицю Вальтера Боте.

* Боте був членом саксонської академії наук у [[Лейпциг]]у.

== Див. також ==
* [[19178 Вальтерботе]]&nbsp;— астероїд, названий на честь вченого<ref>{{JPL мале тіло|19178}}</ref>.

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
* ''[[Храмов Юрій Олексійович|Храмов Ю. А.]]'' Боте Вальтер // Физики: Биографический справочник / Под ред. А.&nbsp;И.&nbsp;Ахиезера.&nbsp;— Изд. 2-е, испр. и дополн.&nbsp;— М.: Наука, 1983.&nbsp;— С. 43.&nbsp;— 400 с
* [http://nobelprize.org/nobel_prizes/physics/laureates/1954/ Інформація з сайту Нобелівського комітету ] {{Webarchive|url=https://www.webcitation.org/64ywWCof2?url=http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/physics/laureates/1954/ |date=26 січня 2012 }} {{Ref-en}}
* [https://web.archive.org/web/20051230181551/http://www.physik.uni-muenchen.de/leifiphysik/web_ph12/versuche/11neutron/index.htm Історія відкриття нейтрона ] {{Ref-de}}

{{бібліоінформація}}
{{Нобелівська премія з фізики}}

{{DEFAULTSORT:Боте Вальтер}}
[[Категорія:Німецькі фізики]]
[[Категорія:Учасники Уранового проєкту]]
[[Категорія:Нагороджені медаллю Макса Планка]]
[[Категорія:Німецькі військовики Першої світової війни]]
[[Категорія:Науковці, на честь яких названо астероїд]]
[[Категорія:Члени Баварської академії наук]]
[[Категорія:Члени Академії наук НДР]]
[[Категорія:Члени Прусської академії наук]]
[[Категорія:Члени Гайдельберзької академії наук]]
[[Категорія:Німецькі винахідники]]
[[Категорія:Кавалери ордена Pour le Mérite (цивільний клас)]]
[[Категорія:Командори ордена За заслуги перед ФРН]]