Перегляд вихідного коду сторінки Білило

{{без джерел|дата=листопад 2018}}
'''Біли́ло'''<ref name="СУМ">{{СУМ-11|Білило}}</ref>&nbsp;— біла, нерозчинювана у воді [[фарба]]. З хімічної точки зору білилами називають мінеральні фарби, які представляють собою в основному окиси й солі металів. 

== Склад та властивості ==
Розрізняють титанові, цинкові, свинцеві, сірчані (літопонові) й сурм'яні. 

*'''Титанові білила''' - двоокис титану <math>\mathrm{TiO_{2}}</math> або його суміш (25-75%) із окисом цинку й наповнювачами - відрізняється високою світло- й вологостійкістю, нензначно розчиняються у лугах й кислотах, не отруйні. Їхня щільність 3,82-4,25 г/см<sup>3</sup>, маслоємність (кількість масла, яка необхідна для отримання фарбяної пасти) 17-26, покривна здатність 35-45 г/м<sup>2</sup>, [[Коефіцієнт відбиття (оптика)|коефіцієнт відбиття]] світла 98-99. 
*'''Білила свинцеві''' - основна вуглекисла сіль свинцю <math>\mathrm{2PbCO_{3}\cdot Pb(OH)_{2}}</math> - світло- й вологостійкі, відрізняються високою корозійної стійкістю, розчиняються у лугах й кислотах, не стійкі щодо дії високих температур, отруйні. Їхня щільність 6,4-6,8 г/см<sup>3</sup>, маслоємність 9-12, покривна здатність 130-200 г/м<sup>2</sup>, коефіцієнт відбиття світла 99. Це досить розповсюджена в [[маляр]]ській справі й [[живопис]]і фарба, для чого розтирається з вареною олією ([[оліфа|оліфою]]), [[отрута|отруйна]], з часом темніє. Існує багато сортів свинцевих білил: венеціанські, голландські, гамбурзькі й ін.
*'''Баритове білило'''&nbsp;— здрібнений важкий [[шпат]], що домішується до [[свинець|свинцю]].
*'''Білило цинкове'''&nbsp;— порошок з окису [[цинк]]у <math>\mathrm{ZnO}</math>. Світло- й вологостійке, розчиняється у лугах й кислотах, добре змочується зв'язуючим й диспергується у ньому, не є отруйним. Щільність 5,4-5,6 г/см<sup>3</sup>, маслоємність 10-14, покривна здатність 100-140 г/м<sup>2</sup>, коефіцієнт відбиття світла 92-99. Входить до пігментної суміші силікатних фарб. 
*'''Сірчані білила''' - суміш сульфіду цинку <math>\mathrm{ZnS}</math> й сірчанокислого барію <math>\mathrm{BaSO_{4}}</math> із домішкою окису цинку <math>\mathrm{ZnO}</math>. Недостатньо світло-, волого- й аеростійкі, у лугах й кислотах незначно розчиняються , не отруйні. Їхня щільніст 4,1-4,3 г/см<sup>3</sup>, маслоємність 11-15, покривна здатність 120-160 г/м<sup>2</sup>, коефіцієнт відбиття світла 95-97.
*'''Сурм'яні білила''' - триокис сурми <math>\mathrm{Sb_{2}O_{3}}</math>. Світло-, волого- й аеростійкі, відрізняються високою покривною здатністю, отруйні. 
*'''Віденське білило'''&nbsp;— головна складова частина&nbsp;— крейда.
*'''Вісмутові білила'''<ref name="СУМ" /> — суміш крейди й азотно-вісмутової солі, поширений косметичний засіб для шкіри.

<br />
== Отримання ==
Титанові білила отримують гідролізом розчинів сірчанокислого титану із наступним прокалюванням метатитанової кислоти або гідролізом чи зпалюванням чотирьоххлористого титану у пароподібному стані. 

Цинкові білила отримують випаровуванням металічного цинку у пічках й окисленням утворених парів або випаровуванням відновленої цинкової руди з наступним окисленням. Мокрий спосіб їх отримання заснований на прокалюванні легко дисоціюючих сполук цинку. 

Білило свинцеве отримують при дії вуглекислоти на оцтовокислий свинець. Тобто пропусканням вуглекислого газу через рочин основного оцтокислого свинцю. 

Сірчані білила отримують сумісним осадженням з розчинів сульфіду цинку й сірчанокислого барію з наступним прокалюванням. 

Сурм'яні білила отримують окисленням парів металічної сурми або прокалюванням трсірчастої сурми у окисному середовищі. 

== Примітки ==
{{reflist}}
[[Категорія:Поліграфія]]
[[Категорія:Матеріали живопису]]