Перегляд вихідного коду сторінки Буквені позначення звуків

'''Буквені позначення звуків'''&nbsp;— умовні позначення [[Літера|буквами]] [[музичний звук|звуків]] у [[музика|музичній практиці]]. Цей метод використовувався ще в [[Стародавня Греція|Давній Греції]], проте з часом грецькі літери були замінені [[латинська абетка|латинськими]]. Остаточно позначення звуків латинськими літерами закріпилося в [[Європа|Європі]] у [[X століття|X&nbsp;ст.]], до того ж вживали перші сім букв алфавіту (A-B-C-D-E-F-G) за числом ступенів поширених на той час ладів.

Пізніше до цих літер була додана ще одна, 8-ма літера&nbsp;— H, що позначає ноту сі. Така система запису звуків незабаром була витіснена [[Невми|невменним]] письмом і хоральною нотацією, але приблизно до [[XV століття|XV]]–[[XVI століття|XVI]] століття відродилася в [[Орган (музичний інструмент)|органних]] і [[Лютня|лютневих]] [[табулатура]]х. Введення спеціального позначення ''H'' пояснюють тим, що у [[середньовіччя]] були поширені два лади&nbsp;— [[Фригійський лад|фригійський]] і [[еолійський лад|еолійський]], які відрізняються лише другим ступенем звукоряду. Для цього ступеня використовували позначення двох видів, що відрізнялися написанням літери B&nbsp;— квадратному для вищого звуку (твердого, B-durum) і округлому для низького (м'якого, B-mollis). Неминуче різночитання рукописного почерку і спонукало до введення чергової латинської букви для позначення твердого другого ступеня.

У сучасній практиці використовуються дві системи буквених позначень&nbsp;— класична та американська, які відрізняються позначенням ноти '''[[сі (нота)|Сі]]'''.

== Класична система ==
{{see also|Нотація Гельмгольца}}
Буквені позначення звуків мають таку відповідність зі [[Складові позначення звуків|складовими]]:

{{2|
* [[До (нота)|До]]&nbsp;— '''C''' (це)
* [[Ре (нота)|Ре]]&nbsp;— '''D''' (де)
* [[Мі (нота)|Мі]]&nbsp;— '''E''' (е)
* [[Фа (нота)|Фа]]&nbsp;— '''F''' (еф)
|
* [[Соль (нота)|Соль]]&nbsp;— '''G''' (ґе)
* [[Ля (нота)|Ля]]&nbsp;— '''A''' (а)
* [[Сі (нота)|Сі]]&nbsp;— '''H''' (га)
* Сі-бемоль&nbsp;— '''B''' (бе)
}}

Підвищення ступеня на півтон позначається додаванням до буквеного позначення складу '''is''', напр. Фа-дієз&nbsp;— '''Fis''' (фіс), а пониження&nbsp;— додаванням складу '''es''', Ре-бемоль&nbsp;— '''Des''' (дес), крім Мі-бемоль&nbsp;— '''Es''' (ес), Ля-бемоль&nbsp;— '''As''' (ас), Сі-бемоль&nbsp;— '''B''' (бе).

Подвійне підвищення&nbsp;— додаванням складу '''isis''', подвійне пониження&nbsp;— складу '''eses''', крім Мі-дубль-бемоль&nbsp;— '''Eses''' (есес), Ля-дубль-бемоль&nbsp;— '''Ases''' (асес), Сі-дубль-бемоль&nbsp;— '''Bes''' (бес). 

Часто буквені позначення звуків використовується для позначення [[Тональність (музика)|тональності]], при цьому буква означає [[Тоніка|тоніку]], а лад позначають словами '''dur''' (мажор) і '''moll''' (мінор)&nbsp;— наприклад, До мажор&nbsp;— '''С-dur''' (це дур), Сі мінор&nbsp;— '''H-moll''' (га моль).

Залежно від положення у звукоряді ступені позначають додаванням нижніх або верхніх індексів таким чином:
* у субконтроктаві&nbsp;— А<sub>2</sub>, Н<sub>2</sub>;
* у контроктаві&nbsp;— С<sub>1</sub>, D<sub>1</sub> і&nbsp;т.&nbsp;д.
* у великій октаві&nbsp;— С, D, E і&nbsp;т.&nbsp;д.
* у малій октаві&nbsp;— c, d, e і&nbsp;т.&nbsp;д.
* у першій октаві&nbsp;— с<sup>1</sup>, d<sup>1</sup>, е<sup>1</sup> і&nbsp;т.&nbsp;д.
* у другій октаві&nbsp;— с<sup>2</sup>, d<sup>2</sup>, е<sup>2</sup> і&nbsp;т.&nbsp;д.
* у третій октаві&nbsp;— с<sup>3</sup>, d<sup>3</sup>, е<sup>3</sup> і&nbsp;т.&nbsp;д.
* у четвертій октаві&nbsp;— с<sup>4</sup>, d<sup>4</sup>, е<sup>4</sup> і&nbsp;т.&nbsp;д.
* у п'ятій октаві&nbsp;— с<sup>5</sup>.

== Американська система ==
{{main|американська система нотації}}
На відміну від класичної нотації, американська нотація позначає ноту ''Сі'' літерою '''B''', тоді як літеру '''H''' не використовує. Підвищення ступеня на півтон позначається додаванням до буквеного позначення знаку '''#''' (дієз), напр. Фа-дієз&nbsp;— '''F#''', а пониження&nbsp;— додаванням знаку '''<math>\flat</math>''' (бемоль), напр. Ре-бемоль&nbsp;— '''D<math>\flat</math>'''. Відрізняється також і система позначення октав, де кожній октаві надано свій номер, починаючи від 0 (що відповідає субконтроктаві).

Ця система широко використовується у [[джаз|джазовій музиці]], а з розвитком інформаційних технологій потрапила і до [[музичний редактор|музичного програмного забезпечення]]. За цією системою, позначення '''B<math>\flat</math>'''2, наприклад, означає ноту Сі-бемоль великої октави.

== Джерела ==
* {{МД}}
* https://web.archive.org/web/20080712183429/http://www.amdm.ru/articles/aboutsi/

{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Теорія музики]]