Перегляд вихідного коду сторінки Асинхронний електродвигун

{{DISPLAYTITLE:Асинхронна машина}}
[[Файл:Silniki_by_Zureks.jpg|альт=Ротор та статор асинхронної машини 0,75 кВт, 1420 об/хв, 50 Гц, 230—400 В, 3,4-2,0 A|міні|312x312пкс|Стандартний двигун з вентилятором і ребрами охолодження, 0,75 кВт, 1420 об/хв, 50 Гц, 230—400 В, 3,4-2,0 A]]
'''Асинхро́нний електродвигун''' ({{lang-el|α}}&nbsp;— не і {{lang-el2|συγχρονος}}&nbsp;— одночасний)&nbsp;— [[електрична машина]] [[Змінний струм|змінного струму]], у якої швидкість обертання [[ротор (техніка)|ротора]] не дорівнює швидкості обертання магнітного поля статора (асинхронна).

Розрізняють колекторні і безколекторні (індукційні), однофазні і багатофазні асинхронні машини.

Найчастіше застосовуються трифазні асинхронні машини, які працюють як електродвигуни, потужністю від частки вата до десятків тисяч кіловат, але трифазну асинхронну машину можна використовувати й як [[Електричний генератор|генератор]].

[[Файл:Svorkovnice_asynchronniho_motoru_do_hvezdy_a_do_trojuhelnika.svg|міні|310x310пкс|З'єднання виводів обвитки асинхронного двигуна ''зіркою'' (ліворуч) та ''трикутником'' (праворуч)]]

== Історія ==
Першим, хто розробив асинхронний двигун, був [[Нікола Тесла]], який у [[Будапешт]]і навесні 1882&nbsp;р. розв'язав питання створення обертового [[магнітне поле|магнітного поля]] за допомогою нерухомої багатофазної [[Обвитка|обвитки]] [[змінний струм|змінного струму]], а 1884&nbsp;року у [[Страсбург]]у представив робочу модель власного двигуна.

Внесок у розвиток асинхронних двигунів зробив [[Галілео Ферраріс]], який 1885&nbsp;року в [[Італія|Італії]] побудував зразок асинхронного двигуна потужністю 3 Вт. 1888&nbsp;року він оприлюднив власні дослідження в статті для Королівської Академії Наук в [[Турин]]і (того ж року, Тесла одержав [[патент]] [[Сполучені Штати Америки|США]] 381,968 від 01.05.1888 (US Patent 0381968 | заявка на винахід №&nbsp;252132 від 12.10.1887), в якій виклав теоретичні основи асинхронного двигуна. Заслуга ж Ферраріса полягала у тому, що, зробивши хибний висновок про невеликий [[коефіцієнт корисної дії|ККД]] асинхронного двигуна і про недоцільність застосування систем змінного струму, він привернув увагу багатьох інших інженерів до питання вдосконалення асинхронних машин. Допис Галілео Ферраріса, оприлюднений в журналі «Атті ді Турині», передрукував англійський часопис і згодом він був прочитаний у липні 1888 року випускником [[Одеса|Одеського]] [[Реальне училище|реального училища]] (1878 року) та [[Дармштадтський технічний університет|Дармштадтського Вищого технічного училища]] [[Михайло Доливо-Добровольський|Михайлом Доливо-Добровольським]]. Уже 1889&nbsp;року [[Електротехніка|електротехнік]] польсько-російського походження Доливо-Добровольський отримав патент на трифазний асинхронний двигун зі сталевим циліндричним ротором (із закладеними по зовнішньому обрису мідними стрижнями) типу «<nowiki/>[[Біляче колесо|клітка вивірки]]<nowiki/>», а 1890&nbsp;року&nbsp;— патенти в Англії №&nbsp;20425 та Німеччині №&nbsp;75361 на трифазний асинхронний двигун з фазним ротором (з обвиткою). Дані винаходи відкрили часи повсюдного промислового застосування електричних машин.
[[Файл:Squirrel_cage.jpg|ліворуч|міні|Ротор типу «колесо вивірки»]]
Попри те, що [[Westinghouse Electric|Westinghouse]] створив свій перший практичний асинхронний двигун 1892 року та розробив лінійку багатофазних 60-герцових асинхронних двигунів у 1893 році, ці перші двигуни Westinghouse були двофазними двигунами з намотаним ротором, доки [[Бенджамін Гарвер Ламме|Бенджамін Ламме]] не розробив ротор з обертовими стрижнями.<ref name=":0">{{Cite news|title=The history of induction motors in America|url=http://dx.doi.org/10.1109/proc.1976.10329|work=Proceedings of the IEEE|date=1976|accessdate=2022-11-05|issn=0018-9219|doi=10.1109/proc.1976.10329|pages=1380–1383|volume=64|issue=9|first=P.L.|last=Alger|first2=R.E.|last2=Arnold}}</ref> Компанія General Electric (GE) почала розробку трифазних асинхронних двигунів 1891 року.<ref name=":0"/> 1896 року [[General Electric]] і Westinghouse підписали перехресну ліцензійну угоду на будову ротора зі стрижневою обмоткою, згодом названу короткозамкненим ротором. [[Артур Едвін Кеннеллі|Артур Е. Кеннеллі]] був першим, хто виявив повне значення [[Комплексне число|комплексних чисел]] (використовуючи '''j''' для представлення квадратного кореня з мінус одиниці) для позначення оператора повороту на 90º в аналізі задач змінного струму.<ref name=":1">{{Cite news|title=Impedance|url=http://dx.doi.org/10.1109/t-aiee.1893.4768008|work=Transactions of the American Institute of Electrical Engineers|date=1893-01|accessdate=2022-11-05|issn=0096-3860|doi=10.1109/t-aiee.1893.4768008|pages=172–232|volume=X|first=A. E.|last=Kennelly}}</ref> [[Чарльз Протеус Штейнмец|Чарльз Штейнмец]] з GE значно розвинув застосування комплексних величин змінного струму, запропонувавши модель аналізу, яка зараз широко відома як еквівалентна схема Штейнмеца асинхронного двигуна.

Удосконалення індукційного двигуна, що випливає з цих винаходів та доробок, було таким, що асинхронний двигун потужністю 100 кінських сил на даний час (2010-і) має ті ж самі зовнішні розміри, що й двигун потужністю 7,5 кінських сил розробки 1897 року.<ref>{{Cite news|title=The Alternating Current Induction Motor|url=http://dx.doi.org/10.1109/t-aiee.1897.5570186|work=Transactions of the American Institute of Electrical Engineers|date=1897-01|accessdate=2022-11-05|issn=0096-3860|doi=10.1109/t-aiee.1897.5570186|pages=183–217|volume=XIV|issue=1|first=Charles Proteus|last=Steinmetz}}</ref><ref name=":1"/>

Натепер асинхронний двигун є найпоширенішим електродвигуном на [[Земля|Землі]].

== Спосіб дії ==
[[Файл:Induction-motor-3a.gif|thumb|Анімація індукційний мотор|223x223пкс]]
На обмотку статора подається змінна напруга, під дією якої в обмотках протікає трифазна система струмів. Оскільки обвитки асинхронної машини просторово зрушені одна відносно одної на 120 градусів, тобто в симетричній системі струми в цих обмотках мають фазовий зсув в 120 градусів, в таких обвитках створюється обертове магнітне поле. Обертове магнітне поле, перетинаючи провідники обвитки ротора, індукує в них [[Електрорушійна сила|електрорушійну силу]], під дією якої в обмотці ротора протікає струм, котрий спотворює магнітне поле статора збільшуючи його енергію, що веде до виникнення електромагнітної сили, під дією якої ротор починає обертатися (для простішого пояснення, можна послатися на [[Закон Ампера|силу Ампера]], що діє на провідники обвитки ротора, котрі знаходяться в магнітному полі статора). Щоби в обвитці ротора виникала ЕРС, треба аби швидкість обертання ротора відрізнялася від швидкості обертання поля статора, тобто обертове поле статора згодом втягує ротор у нескінченну гонитву, ніби той намагається наздогнати магнітне поле, але ніколи не досягає успіху.

Частота обертання ротора (асинхронна частота) завжди менша синхронної частоти, тобто ''ротор асинхронного двигуна завжди відстає від статора.'' Це явище може бути пояснене таким чином: якби ротор обертався з частотою обертового поля, то це поле не перетинало б провідники обмотки ротора. В останніх не наводилася б ЕРС і не було би струмів, а це значить, що [[Момент сили|обертовий момент]] на роторі дорівнював би нулю. Отже, ротор асинхронного двигуна засадничо не може обертатися з синхронною частотою.<ref>[http://opticstoday.com/katalog-statej/stati-na-ukrainskom/elementi-ta-pristroi-sistem-upravlinnya-avtomatiki/asinxronni-mashini/princip-dii-asinxronnogo-dviguna.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190109012012/http://opticstoday.com/katalog-statej/stati-na-ukrainskom/elementi-ta-pristroi-sistem-upravlinnya-avtomatiki/asinxronni-mashini/princip-dii-asinxronnogo-dviguna.html|date=9 січня 2019}}</ref>

[[Файл:Asynchronmotor animation.gif|міні|Картина руху магнітного поля під час роботи асинхронного двигуна]]

Тож ротор обертається асинхронно щодо поля статора, а двигун називається асинхронним. Відносна різниця швидкості обертання ротора від швидкості обертання поля статора, називається ковзанням (s). Номінальне ковзання зазвичай становить 2-8&nbsp;%. Швидкість обертання ротора асинхронної машини завжди менша від швидкості обертового магнітного поля і визначається за формулою:{{center|<math>n={{f \cdot 60} \over p} {(1-S)}</math>,}}

: де <math>f \!</math>&nbsp;— частота змінного струму джерела живлення, <math>p \!</math>&nbsp;— кількість пар полюсів обмотки статора, <math>S \!</math>&nbsp;— ковзання ротора, <math>f\cdot60/p</math>&nbsp;— швидкість обертання магнітного поля.

За частоти f = 50 Гц, ця швидкість може бути різною, наприклад може дорівнювати 2 999, 1 500, або 1 000 об/хв, залежно від кількості пар полюсів первинної обвитки (p = 1; p = 2; p = 3 і тощо). Щоби досягти більшої швидкості обертання магнітного поля, первинну обмотку асинхронної машини живлять струмом підвищеної частоти (100—500 Гц). Швидкість обертання ротора асинхронної машини регулюють зміною частоти струму живлення, або зміною кількості пар полюсів первинної обмотки (ступеневе регулювання), а також, зміною ковзання. Ковзання змінюють за допомогою активного опору, який вводять у вторинне коло асинхронної машини, [[Каскад електричний|каскадних схем]], або способом зміни [[напруга|напруги]], підведеної до первинної обвитки асинхронної машини.

== Режими роботи ==
[[Файл:MechCharact_AD.svg|400px|thumb|Механічна характеристика асинхронного двигуна]]
Механічна характеристика асинхронної машини має три ділянки: а&nbsp;— режим рекуперації електроенергії в мережу (генераторний режим), б&nbsp;— двигунний режим, в&nbsp;— режим проти-увімкнення (режим електромагнітного гальма).

'''Режим двигуна'''

Якщо частота обертання ротора менше синхронної, то обертове магнітне поле перетинає провідники обвитки ротора і індукує в них ЕРС, під дією якої в обвитці ротора виникає струм. На провідники зі струмом цієї обвитки (а точніше, на зубці сердечника ротора) діють електромагнітні сили; їх спільна сила утворює електромагнітний момент, що обертає ротор слідом за магнітним полем. Якщо цей момент достатній для подолання сил тертя, ротор починає обертатися, і в ньому встановлюється частота обертання. Частота обертання ротора не може досягти частоти обертання магнітного поля, оскільки у цьому разі [[кутова швидкість]] обертання магнітного поля щодо обвитки ротора стане рівною нулю, магнітне поле перестане індукувати в обвитці ротора ЕРС і водночас створювати обертовий момент.

'''Режим генератора'''

Якщо ротор розігнати за допомогою зовнішнього моменту (наприклад, будь-яким двигуном) до частоти, більшої за частоту обертання магнітного поля, то зміниться напрямок ЕРС в обвитці ротора і активної складової струму ротора, тобто асинхронна машина перейде в генераторний режим. Водночас змінить напрямок і електромагнітний момент, який стане гальмівним. У генераторному режимі роботи ковзання завжди менше 0.

Для роботи асинхронної машини в генераторному режимі потрібно джерело [[Реактивна потужність|реактивної потужності]], що створює магнітне поле. За відсутності початкового магнітного поля в обвитці статора потік створюють за допомогою постійних магнітів, а у разі активного навантаження — за рахунок залишкової індукції машини і [[Електричний конденсатор|конденсаторів]], увімкнених паралельно до фаз обвитки статора.

Асинхронний генератор споживає реактивний струм і вимагає наявності в [[Об'єднана енергетична система України|електричній мережі]] генераторів реактивної потужності у вигляді синхронних машин, {{li|Синхронний компенсатор|text=синхронних компенсаторів|Q=Q2260944}}, батарей статичних конденсаторів (БСК). Через це, попри простоту обслуговування, асинхронні генератори застосовують порівняно рідко, переважно як вітрогенератори малої потужності, допоміжні джерела невеликої потужності і гальмівні пристрої. Генераторний режим асинхронного двигуна використовується досить часто в механізмах з активним моментом: в такому режимі можуть працювати двигуни ескалаторів метро (під час руху вниз), опусканні вантажу в підіймальних кранах, в генераторному режимі також працюють двигуни ліфтів, залежно від співвідношення ваги кабіни і противаги; водночас поєднуються необхідний згідно технологією режим гальмування механізму і рекуперація енергії в мережу для заощадження електроенергії.

==== Режим електромагнітного гальма (протиувімкнення) ====
Якщо змінити напрямок обертання ротора або магнітного поля так, щоб вони оберталися в протилежних напрямках, то ЕРС та активна складова струму в обвитці ротора будуть спрямовані так само, як у двигунному режимі, і машина споживатиме з мережі активну потужність. Однак електромагнітний момент буде спрямований зустрічно моменту навантаження, являючись гальмівним.

Такий режим застосовують короткочасно, через те що під час нього в роторі виділяється багато тепла, яке двигун не здатний розсіяти, що може вивести його з ладу.

Для м'якшого гальмування може застосовуватися генераторний режим, але він діяльний лише за обертів, близьких до номінальних.

== Застосування ==
[[Файл:Jednofazovy_motor.svg|ліворуч|міні|Обвитка статора однофазного асинхронного двигуна. U1-U2: основна обвитка, Z1-Z2: допоміжна обвитка. У разі однофазного живлення, струми в основній і допоміжній обмотках повинні бути зрушеними по фазі, щоби створити кругове або, принаймні, еліптичне магнітне поле. Це досягається приєднанням [[Електричний конденсатор|конденсатора]] до допоміжної обвитки або виготовленням допоміжної обвитки з резистивного матеріалу, що збільшує [[питомий опір]] обвитки.]]
Трифазні асинхронні двигуни з короткозамкненим ротором широко використовуються як промислові [[Привід (пристрій)|приводи]], оскільки вони самозапускаються (негайно після подавання напруги), надійні та економічні. [[Однофазний асинхронний двигун|Однофазні асинхронні двигуни]] повсюдно застосовуються для менших навантажень, таких як [[Побутова техніка|побутові прилади]], як от вентилятори, компресори [[холодильник]]ів чи [[Інверторний кондиціонер|кондиціонерів]]. Попри те, що асинхронні двигуни зазвичай використовуються в обслуговуванні з незмінною швидкістю, вони все частіше застосовуються з приводами змінної частоти (ПЗЧ) в обслуговуванні зі змінною швидкістю. ПЗЧ пропонують особливо важливі можливості заощадження електроенергії для наявних і майбутніх асинхронних двигунів: у системах відцентрового вентилятора зі змінним крутним моментом, розумного насоса та компресора (наприклад [[Інверторний компресор|інверторного кондиціонера]] чи холодильника)<ref>{{Cite web|url=http://poradum.com/texnika/invertornij-kompresor-v-xolodilniku-perevagi.html|title=Інверторний компресор в холодильнику: переваги}}</ref>. Асинхронні двигуни з короткозамкненим ротором дуже розповсюджені як у приводах із постійною швидкістю, так і в приводах із змінною частотою.

Асинхронний двигун часто застосовується в [[Електромобіль|електромобілях]], які переважно призначені для їзди на підвищених швидкостях протягом тривалого часу, натомість синхронний двигун, є зразковим для міської їзди, яка зазвичай вимагає частих почергових зупинок і зрушень з низьких швидкостей.<ref>{{Cite web|title=How an electric car’s motor works - Easy Electric Life - Renault Group|url=https://www.renaultgroup.com/en/news-on-air/news/how-does-an-electric-car-motor-work/|website=www.renaultgroup.com|accessdate=2022-11-05|language=en}}</ref>

Трифазну асинхронну машину можна використовувати не лише як асинхронний [[електродвигун]], але й як [[генератор змінного струму]], електромагнітне гальмо, [[перетворювач частоти]], [[трансформатор]] з обертовим магнітним полем (див. [[Перетворювач частоти]]).

Застосування ж асинхронної машини як генератора, дуже обмежене, оскільки треба мати джерело намагнічувального змінного струму, для утворення [[магнітне поле|магнітного поля]] в такій машині. Крім того, важко підтримувати вихідну напругу такого генератора.

Асинхронні електродвигуни з живленням від однофазної мережі також широко застосовують у схемах [[Автоматизація|автоматики]]. Здебільшого, це двигуни невеликої потужності (''або мікродвигуни'').

Особливістю однофазних асинхронних машин є наявність пускової обвитки, для утворення обертового магнітного поля під час пуску. Основні схеми їх такі:
: 1) схема з підвищеним активним опором пускової обвитки;
: 2) схема з увімкненою в [[Електричне коло|коло]] пускової обвитки [[Ємність (електрика)|ємністю]];
: 3) схема з екранувальним короткозамкненим витком на полюсі [[Магнітопровід|магнітопроводу]].

Трифазні асинхронні машини, порівняно з однофазними, мають кращі пускові та робочі характеристики і вищі економічні показники та не потребують пускової обвитки.

=== Переваги і вади ===
[[Файл:Tesla's_three-phase_asynchronous_motor.jpg|міні|200x200пкс|Індукційний двигун у розрізі]]
Переваги та вади асинхронного двигуна з короткозамкненим ротором порівняно з машинами інших типів:

==== Переваги ====

* тривалий термін роботи
* відносно недорогий
* порівняно низькі витрати для виробництва
* незначні витрати на підтримку роботи
* може бути дуже навантаженим протягом короткого часу (до більш ніж 2 × номінального крутного моменту, до більш ніж 1,5 × номінальної потужності залежно від охолодження двигуна та тривалості перевантаження)
* ротор знеструмлений і здатний також працювати в рідинах, газах або у вакуумі

==== Недоліки ====
* швидкість можна змінювати лише для спеціальних конструкцій зі зміною полюсів або за допомогою додаткового перетворювача частоти
* складні теоретичні методи розрахунку (порівняно з іншими електричними машинами)
* швидкість нестала, але не може бути змінена за бажанням через зміни напруги / струму (див. [[синхронна машина]], реактивний двигун)
* якщо один із трьох зовнішніх провідників електромережі відсутній (наприклад через пошкодження), асинхронний двигун не спроможний запуститися, повільно обертається видає гул і з часом може вийти з ладу; для таких випадків передбачено використання схем захисту від неповнофазного режиму

== Енергоощадність ==
[[Коефіцієнт корисної дії|ККД]] індукційного двигуна з повним навантаженням, становить приблизно 85–97&nbsp;%, а пов'язані втрати двигуна розподіляються майже так:<ref>{{Cite news|title=Improving Motor and Drive System Performance: A Sourcebook for Industry|url=http://dx.doi.org/10.2172/938565|date=2008-09-01|accessdate=2022-11-12}}</ref>

* &nbsp;  Тертя і опір повітря, 5–15&nbsp;%

*    Втрати в залізі або [[Осердя|осерді]], 15-25&nbsp;%

*    Втрати у статорі, 25-40&nbsp;%

*    Втрати в роторі, 15-25&nbsp;%

*    Втрати на паразитне навантаження 10–20&nbsp;%.

Для електродвигуна, ККД визначається як відношення вихідної механічної потужності до підведеної електричної потужності.<ref>{{Cite news|title=Electric motor efficiency myths: Work vs. waste|url=http://dx.doi.org/10.1109/icit.2014.6894937|publisher=IEEE|work=2014 IEEE International Conference on Industrial Technology (ICIT)|date=2014-02|accessdate=2022-11-12|doi=10.1109/icit.2014.6894937|first=Henk|last=de Swardt}}</ref>

Різні регуляторні органи в багатьох країнах ухвалили та запровадили законодавство для заохочення виробництва й використання електродвигунів з якнайбільш високим ККД. Існує чинне та підготовлюване законодавство щодо майбутнього обов'язкового використання індукційних двигунів преміум-ефективності в певному обладнанні.

== Еквівалентна схема Штейнмеца ==
Багато корисних взаємозв'язків двигуна між часом, струмом, напругою, кутовою швидкістю, коефіцієнтом потужності та [[Момент сили|моментом сили]], можна отримати за допомогою дослідження еквівалентної схеми Штейнмеца (котра також називається T-еквівалентною схемою або як радить [[Інститут інженерів з електротехніки та електроніки|IEEE]]&nbsp;— еквівалентною схемою), математичної моделі, котра використовується для опису того, як вхідна [[Потужність електричного струму|електрична потужність]] асинхронного двигуна перетворюється на вихідну корисну [[Механічна енергія|механічну енергію]]. Еквівалентна схема є однофазним представленням багатофазного індукційного двигуна, який діє в умовах усталеного збалансованого навантаження. Еквівалентна схема Штейнмеца виражається просто через такі компоненти

* Опір статора та [[Індуктивність розсіювання|індуктивність розсіяння]] (<math>R_s</math>, <math>X_s</math>).
* Опір ротора, індуктивність розсіяння та ковзання (<math>R_r</math>, <math>X_r</math> або <math>R_r'</math>, <math>X_r'</math>, та <math>s</math>).
* Реактивний опір намагнічування (<math>X_m</math>).

Перефразовуючи Алгера із [[Ноултон Тауншип (Нью-Джерсі)|Ноултона]], асинхронний двигун&nbsp;— просто електричний [[трансформатор]], [[магнітне коло]] якого розділене повітряним зазором між обмоткою статора та обмоткою рухомого ротора. Відповідно, еквівалентна схема може бути показана або з компонентами еквівалентної схеми відповідних обмоток, розділених зразковим трансформатором, або з компонентами ротора, віднесеними на бік статора, як показано в наступній схемі та відповідних рівняннях і таблицях визначення параметрів.<ref name="Liang (2011)">{{cite journal|last=Liang|first=Xiaodong|author2=Ilochonwu, Obinna|date=Jan 2011|title=Induction Motor Starting in Practical Industrial Applications|journal=IEEE Transactions on Industry Applications|volume=47|issue=1|pages=271–280|doi=10.1109/TIA.2010.2090848|s2cid=18982431}}</ref><ref name="Jordan (1994)">{{cite book
|url=https://books.google.com/books?id=utWtW_9NMgcC&q=induction%20motor%20power%20correction&pg=PA89
|title=Energy-Efficient Electric Motors and their Applications |last=Jordan
|first=Howard E.
|year=1994
|publisher=Plenum Press
|edition=2nd
|location=New York
|isbn=978-0-306-44698-6
}}</ref><ref name="Hubert (2002)">{{cite book
|url=http://www.ebay.com/ctg/electric-machines-theory-operating-applicatiaons-and-controls-charles-i-hubert-2001-paperback-/1929950
|title=Electric Machines : Theory, Operation, Applications, Adjustment, and Control |last=Hubert
|first=Charles I.
|year=2002
|publisher=Prentice Hall
|edition=2nd
|location=Upper Saddle River, N.J.
|pages=Chapter 4
|isbn=978-0130612106
}}</ref><ref name="Beaty (2006)">{{cite conference|editor-last=Beaty|editor-first=H. Wayne|book-title=Handbook of Electric Power Calculations|year=2006|publisher=McGraw-Hill|location=New York|title=Section 5 – Three-Phase Induction Motors by Hashem Oraee|url=http://magergy.com/documents/Ebooks/Handbook%20of%20Electric%20Power%20Calculations/62983_05.pdf|isbn=0-07-136298-3|edition=3rd|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20120813060255/http://www.magergy.com/documents/Ebooks/Handbook%20of%20Electric%20Power%20Calculations/62983_05.pdf|archive-date=13 серпня 2012}}</ref><ref name="Knight2022-eqcct">{{cite web|last=Knight|first=Andy|title=Induction Machine Equivalent Circuit Model|url=https://people.ucalgary.ca/~aknigh/electrical_machines/induction/im_circuit.html|publisher=Hosted by University of Calgary|access-date=2 лютого 2022}}</ref><ref name="IEEE112 (2004)">{{cite book
|title=IEEE Standard Test Procedure for Polyphase Induction Motors and Generators |last=IEEE 112
|year=2004
|publisher=IEEE
|location=New York, N.Y.
|isbn=978-0-7381-3978-4
}}</ref>
[[Файл:IMEQCCT.jpg|центр|міні|550x550пкс|Еквівалентна схема Штейнмеца]]
До схеми застосовуються наступні емпіричні наближення:<ref name="IEEE112 (2004)" /><ref>Alger (1949), p. 711</ref><ref name="Özyurt (2005)">{{cite book
|url=https://etd.lib.metu.edu.tr/upload/12605774/index.pdf
|title=Parameter and Speed Estimation of Induction Motors from Manufacturers Data and Measurements |last=Özyurt
|first=Ç.H.
|year=2005
|publisher=Middle East Technical University
|pages=33–34
}}</ref>

* Найбільший струм виникає за умов загальмованого ротора (LRC) і дещо менший, ніж <math>V_\text{s}/X</math>, у режимі LRC зазвичай, становить від 6 до 7 номінальних струмів для стандартних багатофазних індукційних двигунів.<ref>{{Cite web|title=Information Guide for General Purpose Industrial AC Small and Medium Squirrel-Cage Induction Motor Standards|url=https://www.nema.org/Standards/view/Information-Guide-for-General-Purpose-Industrial-AC-Small-and-Medium-Squirrel-Cage-Induction-Motor-Standards|website=NEMA|date=2014-04-07|accessdate=2022-11-15|language=en}}</ref>
* Руйнівний момент сили <math>T_\text{max}</math> стається, коли <math>s \approx R_\text{r}'/X</math> і <math>I_\text{s} \approx 0.7\;LRC</math> тож <math>T_\text{max} \approx KV_\text{s}^2/2X</math>, отже за сталої вхідної напруги, найбільший номінальний відсоток крутного моменту асинхронного двигуна з низьким ковзанням, становить приблизно половину його відсоткового значення для режиму LRC.
* Відносний реактивний опір розсіювання статора до ротора асинхронних двигунів з короткозамкненим ротором стандартної будови «B»<ref name="Knight-2022-nema">{{cite web|last=Knight|first=Andy|title=Determining Induction Machine Parameters|url=https://people.ucalgary.ca/~aknigh/electrical_machines/induction/i_params.html|publisher=Hosted by University of Calgary|access-date=1 лютого 2022}}</ref>
*: <math>\frac{X_\text{s}}{X_\text{r}'} \approx \frac{0.4}{0.6}</math>.
* Якщо знехтувати опором статора, крива моменту сили асинхронного двигуна зводиться до рівняння Клосса<ref name="Hameyer *2001)">{{cite web|last=Hameyer|first=Kay|title=Electrical Machine I: Basics, Design, Function, Operation|url=http://materialy.itc.pw.edu.pl/zpnis/electric_machines_I/ForStudents/Script_EMIHanneberger.pdf|publisher=RWTH Aachen University Institute of Electrical Machines|access-date=11 січня 2013|year=2001|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20130210003139/http://materialy.itc.pw.edu.pl/zpnis/electric_machines_I/ForStudents/Script_EMIHanneberger.pdf|archive-date=10 лютого 2013}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130210003139/http://materialy.itc.pw.edu.pl/zpnis/electric_machines_I/ForStudents/Script_EMIHanneberger.pdf |date=2013-02-10 }}page=133</ref>
*: <math>T_\text{em} \approx \frac{2T_\text{max}}{\frac{s}{s_\text{max}} + \frac{s_\text{max}}{s}}</math>, де <math>s_\text{max}</math> ковзає при <math>T_\text{max}</math>.

== Галерея ==
<gallery>
Файл:Rotterdam Ahoy Europort 2011 (14).JPG
Файл:Asynchronmotor animation.gif
Файл:Rotatingfield.png
Файл:Silniki by Zureks.jpg
</gallery>

== Див. також ==
* [[Синхронний електродвигун]]
* [[Двигун постійного струму]]

== Примітки ==
{{примітки}}

== Література ==
* Конструкція асинхронних двигунів<nowiki> </nowiki>: Навчальний посібник для студентів старших курсів напрямку «Електромеханіка» спец. «Електричні машини та апарати» / В.&nbsp;В.&nbsp;Попічко<nowiki> </nowiki>; Національний університет «[[Національний університет «Львівська політехніка»|Львівська політехніка]]».&nbsp;— Л., 2001.&nbsp;— 160 c.
* ''Васюра А. С.'' Електромашинні елементи та пристрої систем керування і автоматики.&nbsp;— Ч. 2.
* [https://www.researchgate.net/publication/375611426_Konspekt_lekcij_po_kursu_Osnovi_elektroprivodu Конспект лекцій по курсу «Основи електроприводу» (Для студентів спеціальності 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка»] / проф. В.&nbsp;С.&nbsp;Білецький.&nbsp;— Запоріжжя, 2023.&nbsp;— 144 с.
* {{УРЕ}}
* ''Костенко М. П., Пиотровский Л. М.'' Электрические машины.&nbsp;— Москва&nbsp;; Львов, 1958.&nbsp;— Ч. 2.{{ref-ru}}
* ''Постников И. М.'' Проектирование электрических машин.&nbsp;— К., 1952.{{ref-ru}}

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20110526190436/http://powergroup.com.ua/uk/2_2_1_4_dinamichni_vlastivosti_asinchronnogo_dviguna Динамічні властивості асинхронного двигуна]
[[Категорія:Електродвигуни]]
[[Категорія:Винаходи Італії]]
[[Категорія:Електричні машини]]