Перегляд вихідного коду сторінки Аморфні речовини

{| style="float:right; width:30%; margin:0em 1em 1em 1em; background:#eee; border:#ccc solid" class="wikitable"
|-
| '''Нерозв'язані проблеми фізики''':<br/><div style=padding:5px>''Яка природа [[Температура склування|переходу]] між рідкою або звичайною кристалічною і склоподібною [[Термодинамічна фаза|фазами]]? Які фізичні процеси приводять до основних властивостей [[Скло|скла]]?''<br/><small>[[Нерозв'язані проблеми фізики|(більше нерозв'язаних проблем фізики)]]</small></div>
| [[Файл:Question dropshade.png|20px]]
|}
'''Амо́рфні речови́ни'''&nbsp;— це тверді речовини, які не мають [[Дальній порядок|дального порядку]] в розташуванні частинок (атомів, молекул, йонів) і не утворюють кристалічних ґраток, однак [[ближній порядок]] в таких речовинах існує. 

Прикладами аморфних речовин є [[скло]], [[Пластмаси|пластмаса]], [[смола]], [[каніфоль]], [[бурштин]] та пластична сірка. Деякі речовини можуть перебувати як в аморфному, так і в кристалічному стані, наприклад, сірка.

Аморфні речовини утворюються за швидкого охолодження розплавів, під час якого атоми не встигають сформувати дальній порядок,  чи за конденсації з газу.

Аморфні речовини не мають чітко визначеної [[Температура плавлення|температури плавлення]]. За нагрівання вони розм'якають, перетворюючись на в'язку рідину.

Загалом, аморфні тіла є порівняно менш вивченими за інші стани матерії, тому описані в цій статті закони і властивості здебільшого є емпіричними і можуть мати винятки.

== Атомна будова ==
{{Photomontage
| photo1a = Silica.svg
| photo1b = SiO² Quartz.svg
| text = Розташування атомів у аморфному [[скло|склі]] і кристалічному [[кварц]]і
| position = right
| size = 500
| color = #FFFFFF
}}
[[File: Group_4A_Elements.png|thumb|495px|Пікоскопічні зображення незв’язаних валентних електронів в атомі [[Вуглець|вуглецю]] (а) та [[Кремній|кремнію]](b) в [[Аморфний стан|аморфному стані]]<ref name = AFM-3>{{cite journal |author-link1=Кучеров_Олександр_Павлович
|last1 = Kucherov |first1 = Olexandr  |last2 = Mudryk  |first2 = Andrey
| year = 2023
 |title = Picoscopy Discoveries of the Binary Atomic Structure
 |journal= Applied Functional Materials AFM
|volume=3  |issue= 2 |pages= 1–7 
 |url= https://doi.org/10.35745/afm2023v03.02.0001}}
</ref>.]]
Властивості аморфних речовин є проміжними між [[рідина]]ми і [[кристал]]ічними твердими тілами.

Як і рідинам, речовинам в аморфному стані властивий [[ближній порядок]]: існують закономірності розташування молекул одна відносно одної як геометричні ([[координаційне число]]), так і хімічні (атоми одного сорту розташовуються поруч з атомами іншого сорту), проте ці закономірності зберігаються лише для невеликих відстаней. У випадку більшості аморфних речовин це відстань від 0,5 до 5 нанометрів<ref name="femto1">[http://www.femto.com.ua/articles/part_1/0104.html аморфное состояние] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210411185819/http://femto.com.ua/articles/part_1/0104.html |date=11 квітня 2021 }}{{ref-ru}}</ref>.

Як і у твердих тілах окремі атоми і молекули аморфних тіл мають надзвичайно низьку рухливість. Завдяки цьому аморфні речовини зберігають свою форму і розмір.

Таким чином, з одного боку, аморфний стан можна сприймати як [[полікристал]], розмір зерен якого становить лише кілька атомів<ref>[https://www.doitpoms.ac.uk/tlplib/atomic-scale-structure/intro.php Atomic Scale Structure of Materials] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210414040322/https://www.doitpoms.ac.uk/tlplib/atomic-scale-structure/intro.php |date=14 квітня 2021 }}{{ref-en}}</ref>, а з іншого&nbsp;— як рідину з надзвичайно великою [[В'язкість|в'язкістю]] (10<sup>13</sup> [[Пуаз|П]] і вище<ref>[https://www.britannica.com/topic/glass-properties-composition-and-industrial-production-234890/Properties-of-glassProperties of glass]{{ref-en}}</ref>). Варто зазначити, що порівняння аморфних тіл з рідиною не є точним, оскільки рівняння, що описують поведінку аморфних тіл (наприклад, залежність їх об'єму від температури або реакцію на деформацію) принципово відрізняються від аналогічних рівнянь для в'язких рідин. Аморфні тіла отримують сильно виражені [[неньютонівська рідина|неньютонівські властивості]], яких не мала рідина до охолодження.

Одні й ті самі речовини можуть тверднути як у кристалічну, так і в аморфну форму в залежності від режиму охолодження.

Атоми і молекули у аморфних тілах не знаходяться у положеннях мінімуму [[Потенціальна енергія|потенціальної енергії]], тому аморфний стан є [[Метастабільність|метастабільним]] і з часом прагне кристалізуватися, проте процес кристалізації за кімнатної температури може тривати багато років, століть чи навіть тисячоліть. Перехід у кристалічну форму не є обов'язковим етапом для всіх аморфних тіл: найстаріший знайдений [[бурштин]] має вік 320 мільйонів років і залишається аморфним. [[Обсидіан]] (натуральне скло)  рідко існує більш ніж кілька мільйонів років&nbsp;— проте впродовж цього часу тенденція до кристалізації у ньому не спостерігається<ref>{{Cite web |url=https://www.mdpi.com/1099-4300/20/2/103 |title=Glass Transition, Crystallization of Glass-Forming Melts, and Entropy |accessdate=6 лютого 2021 |archive-date=18 вересня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200918074432/https://www.mdpi.com/1099-4300/20/2/103 }}</ref>.

Деякі режими охолодження породжують тіла у змішаному стані, за якого кристали розміром у кілька нанометрів розділені прошарками аморфної фази<ref>[http://inorg2013.chem.msu.ru/rus/journals/jvho/2002-5/57.pdf Аморфные и нанокристаллические структуры: сходства, различия, взаимные переходы] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220121050514/http://inorg2013.chem.msu.ru/rus/journals/jvho/2002-5/57.pdf |date=21 січня 2022 }}{{ref-ru}}</ref>.

Хаотична будова призводить до швидкого розсіяння квазічастинок, таких як [[фонон]]и, через що [[теплопровідність]] аморфних тіл є, зазвичай, нижчою ніж у кристалів<ref>[https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1002/adfm.201903829 Thermal Conductivity of Amorphous Materials] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210810184314/https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1002/adfm.201903829 |date=10 серпня 2021 }}{{ref-en}}</ref>.

У деяких речовин, наприклад, вуглецю, у аморфному стані можуть зникати [[Гібридизація орбіталей|гібридизовані орбіталі]]<ref>{{cite journal|author-link1=Кучеров_Олександр_Павлович
 |last1=Kucherov |first1=Olexandr
 |year=2021
 |title=Direct Visualization of Covalent Chemical Bonds in Crystalline Silicon
 |journal=American Journal of Engineering Research (AJER)
 |volume=10 |issue=6 |pages=54-58
 |URL=https://www.ajer.org/papers/Vol-10-issue-6/G10065458.pdf}}</ref>.

== Механічні властивості ==
{{Photomontage
| photo1a = Glass fracture.jpg
| photo1b = Proba rozciagania aluminium probka 3.jpg
| text = Порівняння зламу аморфного тіла (скла) і алюмінієвого циліндра
| position = right
| size = 400
}}
Через відсутність [[Дальній порядок|дальнього порядку]] [[Злам мінералів|злам]] аморфного тіла часто складається з хаотично розташованих округлих форм, тоді як злам кристалу проходить площинами [[Спайність|спайності]].

На відміну від рідин аморфні тіла проявляють опір за [[Деформація зсуву|деформацій зсуву]]<ref>[https://www.britannica.com/science/amorphous-solid Amorphous solid] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210421210741/https://www.britannica.com/science/amorphous-solid |date=21 квітня 2021 }}{{ref-en}}</ref>.

Аморфні метали мають значно вищу [[Границя міцності|границю міцності]]<ref name="core">[https://core.ac.uk/download/pdf/235860429.pdf Mechanical Characteristics of Amorphous Metals] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210810170914/https://core.ac.uk/download/pdf/235860429.pdf |date=10 серпня 2021 }}{{ref-en}}</ref>&nbsp;— їх [[відносне видовження]] може досягати кількох відсотків до руйнування.

[[Модуль Юнга]] аморфних тіл сильно залежить від температури, а також від того, як повільно тіло розтягується&nbsp;— чим повільніше зростає сила, тим нижчим є модуль пружності<ref name="core"/>. За достатньо повільних деформацій багато аморфних тіл можна вважати [[Плинність|плинними]].

Міцність і корозієстійкість аморфних металів також є вищими ніж у кристалічних, ймовірно, через відсутність дефектів ґратки<ref>[http://femto.com.ua/articles/part_1/0107.html Аморфные металлы] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210411185932/http://femto.com.ua/articles/part_1/0107.html |date=11 квітня 2021 }}{{ref-ru}}</ref>.

== Класифікація ==
Можна виділити кілька великих груп аморфних речовин: скло, пластик, гелі. Границі цих груп не є чітко визначеними, наприклад, існує [[органічне скло]], що також є пластиком. Часто аморфні речовини класифікують за методами отримання. У такому випадку «склом» називають аморфні тіла, що отримують охолодженням розплаву. Іноді термін «скло» використовують як синонім до «тіла в аморфному стані».

=== Скло ===
[[Файл:Glass Fragility Schematic.jpg|міні|Діаграма Енжела, що демонструє різницю між міцними і крихкими стеклами]]
Склоподібні аморфні тіла утворюються з [[Переохолоджена рідина|переохолодженої рідини]]. За охолодження в'язкість рідини збільшується. [[Температура склування|Температурою склування]] називають таку температуру, за якої в'язкість досягає 10<sup>13</sup> [[Пуаз|П]] (в [[квадрильйон]] разів більше ніж в'язкість води). Згідно з емпіричним правилом, температура склування дорівнює приблизно 2/3 від температури плавлення{{sfn | Судзуки,Фудзимори,Хасимото | 1987 | с=61}}. Якщо рідину вдалося переохолодити до такої температури, не допустивши початку кристалізації, перехід до кристалічного стану стає надзвичайно повільним або ж неможливим, оскільки швидкість переміщення атомів і молекул у тілі також зменшується у трильйони разів.

Існує кілька рівнянь, що описують зростання в'язкості переохолоджених рідин.

В'язкість звичайних рідин за високої температури добре описується законом Арреніуса:
: <math>\mu=Ae^{B/T}</math>,

де <math>A</math> і <math>B</math>&nbsp;— константи що визначаються конкретною речовиною.

В'язкість деяких переохолоджених рідин описується іншим рівнянням, емпіричним {{не перекладено|Закон Фогеля-Фулчера-Тамманна|законом Фогеля-Фулчера-Тамманна||Vogel-Fulcher-Tammann equation }}:
: <math>\mu=Ae^\frac{B}{T-T_{\infty}}</math>,

де <math>T_{\infty}</math>&nbsp;— температура, що зазвичай приблизно на 50 К нижча за [[Температура склування|температуру склування]]<ref>[https://hal.archives-ouvertes.fr/hal-02557802/document Arrhenius-type temperature dependence of thesegmental relaxation below T g] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201108005925/https://hal.archives-ouvertes.fr/hal-02557802/document |date=8 листопада 2020 }}{{ref-en}}</ref>. Через цю зміну за переохолодження в'язкість рідини різко зростає лише за досягнення температури склування.

Причини переходу для деяких речовин від закону Арреніуса до закону Фогеля-Фулчера-Тамманна не до кінця зрозумілі.

Скло, в'язкість якого змінюється за законом Арреніуса, називають ''міцним''. Скло, в'язкість якого зростає за законом Фогеля-Фулчера-Тамманна називають ''крихким''. На діаграмі {{не перекладено|Остін Енжел|Енжела||Austen Angell }} міцне скло за охолодження рухаються вгору вздовж прямої, а крихке&nbsp;— вздовж опуклої траєкторії. Ступінь опуклості цієї траєкторії називається {{не перекладено|Крихкість (фізика стекол)|крихкістю скла||Austen Angell }}. У деяких випадках траєкторія охолодження на діаграмі Енжела є ще більш складною<ref>[https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S2590159119300470 Fragile-to-strong transitions in glass forming liquids] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201129050204/https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S2590159119300470 |date=29 листопада 2020 }}{{ref-en}}</ref>. Варто зазначити, що «крихкість» і «міцність» в даному випадку ніяк не стосується механічних властивостей стекол.

Найбільш класичні приклади стекол&nbsp;— оксиди [[напівметали|напівметалів]], таких як [[кремній]] і [[германій]]. Такі стекла відносяться до міцних. Прикладом крихкого скла може бути [[толуен]].

Стекла є дуже розповсюдженими і за властивостями максимально подібні до твердих тіл. Існує розповсюджена помилка, що стекла у вікнах поступово «стікають» вниз, через що нижні частини старовинних вітражів є товстішими за верхні. Насправді, різниця в товщині пояснюється технологічними процесами середньовіччя. В'язкість звичайного скла за кімнатної температури становить 10<sup>18</sup> П. Експерименти показали, що за 6 років віконне скло деформується лише на 1 нанометр<ref>[https://link.springer.com/article/10.1140/epje/i2011-11092-9 Relaxation time and viscosity of fused silica glass at room temperature] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210308044001/https://link.springer.com/article/10.1140/epje/i2011-11092-9 |date=8 березня 2021 }}{{ref-en}}</ref>. Для зміни товщини скла на 10&nbsp;% знадобилося б більше мільйона років.

=== Полімери ===
Полімери складаються з довгих молекул. У випадку, якщо вони не згорнуті у [[Глобулярні білки|глобули]], а існують у вільному стані, то зазвичай вони сильно і хаотично переплетені і через свої величезні розміри розплутати, їх щоб вбудувати в кристалічну ґратку, дуже важко. З іншого боку, завдяки великим розмірам молекул, полімерні аморфні тіла мають деякі незвичайні властивості.

Полімери можуть існувати у особливому {{не перекладено|Високоеластичний стан|високоеластичному стані||Rubber elasticity }}. Температурний діапазон цього стану лежить між твердим склоподібним і плавленням. Його особливістю є те, що [[Довжина Куна|сегменти Куна]] кожної молекули можуть доволі швидко обертатися (час обертання є меншим за 1 секунду), завдяки чому ланцюги полімерних молекул можуть порівняно вільно ковзати вздовж один одного, хоч і не можуть відриватися. На макрорівні це призводить до надзвичайно великої еластичності таких тіл&nbsp;— вони можуть розтягуватися у десятки разів при невеликих прикладених силах. Тіла, що знаходяться у високоеластичному стані за кімнатної температури, називаються [[гума]]ми<ref name="visc">[https://www.viscoelasticity.info/5-glass-rubber-and-melt-phase/ Glass, rubber and melt phase] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210410112113/https://www.viscoelasticity.info/5-glass-rubber-and-melt-phase/ |date=10 квітня 2021 }}{{ref-en}}</ref>.

У аморфному полімерному тілі можуть існувати окремі зони, де ланцюги молекул складаються у кристалічну ґратку. У таких нанокристалах не обов'язково задіяні цілі молекули. Якщо таких кристалічних регіонів стає достатньо багато, то весь об'єм матеріалу стає твердим, не зважаючи на те, що значна його частина все ще знаходиться в аморфному стані<ref name="visc"/>.

=== Гелі ===
{{main|Гель}}
Гелем називають [[Дисперсна система|дисперсну систему]], у якій дисперсна фаза утворює нерегулярну ґратку, що утримує всю систему у стабільному стані, підтримуючи її форму і надаючи пружності. Дисперсійне середовище за цього лишається рідким. Гелями є багато побутових аморфних тіл, в першу чергу їжа ([[сир]]и, [[желе]], [[майонез]]) і косметика ([[зубна паста]], піна для гоління)<ref>[https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6318627/ Weak and Strong Gels and the Emergence of the Amorphous Solid State]</ref>.

== Зонна теорія аморфних тіл ==
Аморфні тіла мають кілька особливостей, що відрізняють їх від кристалічних тіл. По-перше, на відміну від кристалів, у яких [[валентна зона]] і [[зона провідності]] мають чіткі границі, у аморфних тілах [[густина станів]] змінюється плавно, тому можна казати лише про зони малої густини і зони великої густини. Відповідно, у аморфних тілах не існує [[Поверхня Фермі|поверхні Фермі]] і [[Зона Бріллюена|зони Бріллюена]]{{sfn | Павлов,Хохлов | 2000 | с=459}}.

Друга відмінність полягає в тому, що у аморфному тілі стани значної частини електронів локалізовані у просторі, тоді як у кристалах вони розподілені по всьому простору кристала{{sfn | Павлов,Хохлов | 2000 | с=459}}. У делокалізованому стані
: <math><R^2(t)>\approx t</math>,
тобто, якщо почекати достатньо довго, то [[хвильова функція]] електрона рівномірно заповнить весь простір кристала.

Для локалізованих електронів густину ймовірності знайти електрон на відстані R від початкової точки після достатньо довгого часу можна записати як:
: <math>\begin{cases} \rho_{\infty}=const, R\ll L \\ \rho_{\infty}=e^{R/L}, R\gg L\end{cases}</math>,
де L&nbsp;— довжина локалізації. Такий стан називається [[Локалізація Андерсона|локалізацією Андерсона]]<ref>[http://femto.com.ua/articles/part_1/0135.html андерсоновская локализация] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210411181940/http://femto.com.ua/articles/part_1/0135.html |date=11 квітня 2021 }}{{ref-ru}}</ref>.

За зростання енергії електронів їх довжина локалізації зростає і за досягнення деякого рівня, що називається [[поріг рухливості|порогом рухливості]], електрони переходять у делокалізований стан.

У аморфних тіл, рівень Фермі яких знаходиться нижче порога рухливості за температури 0 К рухливість носіїв заряду є нульовою, а за ненульової температури для них характерна [[стрибкова провідність]]: електрони з деякою ймовірністю можуть перескочити з одного локалізованого стану в інший. Інтенсивність таких переходів сильно залежить від температури.

У термінах зонної теорії можна сказати, що у аморфних тілах заборонена зона заповнена дискретними рівнями, хоча густина станів у ній є невисокою, а також, на відміну від кристалічних тіл, електрони не можуть вільно переходити з одного рівня на інший, але додатково обмежені локалізацією&nbsp;— можливі лише переходи між рівнями, що фізично знаходяться один поруч з іншим. Така специфічна зона називається ''щілиною рухливості''{{sfn | Павлов,Хохлов | 2000 | с=462}}.

У випадку, якщо рівень Фермі лежить вище порогу рухливості, аморфне тіло є провідником.

=== Аморфні метали ===
{{main|Аморфні метали}}
Аморфні метали, загалом, схожі за властивостями до стекол, і часто відносяться до них. Особливістю металів є те, що для отримання їх переохолодженням розплаву необхідні надзвичайно великі швидкості охолодження, до 10<sup>12</sup> К/с{{sfn | Судзуки,Фудзимори,Хасимото | 1987 | с=61}}. Для цього використовують спеціальні методи, такі як [[вакуумне напилення]], введення дефектів ґратки у кристал, гартування на диску{{sfn | Судзуки,Фудзимори,Хасимото | 1987 | с=30}}.

Привести в аморфний стан сплави, загалом, простіше ніж чисті метали - для цього потрібна швидкість охолодження від сотень до десятків тисяч кельвінів на секунду{{sfn | Судзуки,Фудзимори,Хасимото | 1987 | с=60}}.

Ділянки аморфної фази утворюються у деяких сплавах за сильних [[деформація зсуву|деформацій зсуву]]<ref>[https://nplus1.ru/news/2021/02/02/high-entropy-alloy Экстремальные нагрузки вызвали появление аморфных фаз в высокоэнтропийном сплаве] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210203055708/https://nplus1.ru/news/2021/02/02/high-entropy-alloy |date=3 лютого 2021 }}{{ref-ru}}</ref>.

Аморфні метали є провідниками, проте їх опір зазвичай є вищим, ніж у аналогічних металів у кристалічному стані{{sfn | Судзуки,Фудзимори,Хасимото | 1987 | с=197}}.

На відміну від звичайних стекол, які за нагрівання розм'якають, аморфні метали за нагрівання кристалізуються за температури 0,4-0,6 від точки плавлення{{sfn | Павлов,Хохлов | 2000 | с=477}}.

=== Аморфні напівпровідники ===
{{main|Аморфний напівпровідник}}
[[Файл:A-Si structure-en.svg|міні|Порівняння структури кристалічного, аморфного і аморфного гідрогенізованого кремнію]]
Напівпровідники також можуть перебувати в аморфному стані. Такі системи отримують як охолодженням розплаву (напівпровідники на основі [[селен]]у, [[телур]]у, сульфідів металів), так і вакуумним напиленням (аморфний [[кремній]] і [[германій]]).

Для аморфних напівпровідників звичайний механізм [[Напівпровідник#Домішкова провідність|домішкової провідності]] майже не працює, оскільки завдяки хаотичній структурі домішки легко формують кількість зв'язків, що відповідає їх валентності, і не утворюють «зайвих» електронів або дірок. Втім, [[Легування (електроніка)|допування]] [[Перехідні метали|перехідними металами]], такими як [[вольфрам]], [[залізо]] і [[молібден]] створює такі електрони, ймовірно, через те що електрони [[D-орбіталь|d-орбіталі]] не беруть участі у [[Ковалентний зв'язок|ковалентних зв'язках]]<ref name="femto2">[http://femto.com.ua/articles/part_1/0105.html аморфные и стеклообразные полупроводники] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210412043840/http://femto.com.ua/articles/part_1/0105.html |date=12 квітня 2021 }}{{ref-en}}</ref>.

У аморфних провідниках часто спостерігається [[ефект перемикання]], за якого провідність різко зростає у зовнішньому електричному полі (за різниці потенйціалів понад 10<sup>7</sup> В/м<ref name="femto2"/>.

=== Аморфні діелектрики ===

У деяких аморфних тіл (особливо це стосується [[Прозорість середовища|прозорих]] тіл) заборонена зона все ж існує, тобто, є діапазон енергій, густина станів у якому тотожно дорівнює нулю{{sfn | Павлов,Хохлов | 2000 | с=461}}. Такі тіла практично не проводять струм. Аморфні діелектрики мають, зазвичай, меншу [[густина|густину]] ніж кристалічні, тому їх [[діелектрична проникність]] також є порівняно нижчою{{sfn | Павлов,Хохлов | 2000 | с=476}}.

== Див. також ==
* [[Невпорядковані системи]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела ==
* {{cite book
| автор=І. М. Кучерук, І. Т. Горбачук, П. П. Луцик
| назва=Загальний курс фізики: Навчальний посібник у 3-х т.
| дата=
| рік=2006
| видавництво=Техніка
| знаходження=Київ}}
* {{книга
 |автор          = Судзуки К., Фудзимори Х., Хасимото К.
 |заголовок      = Аморфные металлы
 |місце          = {{М.}}
 |видавництво    = «Металлургия»
 |рік            = 1987
 |сторінок       = 328
 |ref            = Судзуки,Фудзимори,Хасимото
}}
* {{книга
 |автор          = П.В. Павлов, А.Ф. Хохлов
 |заголовок      = Физика твёрдого тела
 |місце          = {{М.}}
 |видавництво    = «Высшая школа»
 |рік            = 2000
 |сторінок       = 494
 |isbn           = 5-06-003770-3
 |ref            = Павлов,Хохлов
}}

* [http://www.twirpx.com/file/267260/ Вакуленко М.&nbsp;О.&nbsp;Тлумачний словник із фізики : {6644 статті} / М.&nbsp;О.&nbsp;Вакуленко, О.&nbsp;В.&nbsp;Вакуленко.&nbsp;— К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008.&nbsp;— 767 с.]{{Недоступне посилання}}
{{Агрегатні стани}}
[[Категорія:Фізика твердого тіла]]
[[Категорія:Аморфні тіла| ]]
[[Категорія:Агрегатні стани]]