Перегляд вихідного коду сторінки Альфа-частинка

{{універсальна картка}}

[[Файл:Alpha Decay.svg|thumb]]
'''А́льфа-части́нка''' (α-частинка)&nbsp;— позитивно заряджена частинка, яка випромінюється ядрами деяких радіоактивних атомів. Потік α-частинок іноді називають α-променями. Кожна альфа-частинка складається з 2 [[нейтрон]]ів і 2 [[протон]]ів, тобто є ядром атома [[гелій-4|гелію]] <sup>4</sup>He<sup>2+</sup>.

Альфа-частинки, маючи у своєму складі два протони та два нейтрони, є [[магічні ядра|подвійними магічними ядрами]], тобто відзначаються особливою стабільністю.

Альфа-частинки є одним з продуктів спонтанного розпаду [[радіоактивність|радіоактивних]] [[ізотоп]]ів, таких як [[радій]] чи [[торій]]. Процес емісії, [[альфа-розпад]], трансформує один хімічний елемент на інший, знижуючи атомне (чи протонне) число на два та [[атомна маса|атомну масу]] (чи ядерне число) на чотири. [[Альфа-розпад]] можливий завдяки явищу квантового [[тунелювання]]. Кінетична енергія альфа-частинок, які утворюються під час альфа-розпаду, зазвичай становить кілька М[[еВ]]. При зіткненнях з атомами середовища новоутворена альфа-частинка сповільнюється, і, урешті-решт, приєднує до себе два електрони, перетворюючись на нейтральний атом гелію.

== Джерела альфа-частинок ==

=== Альфа-розпад ===
{{main|Альфа-розпад}}
Найпоширеніше штучне джерело альфа-частинок&nbsp;— нестабільні важкі ізотопи, що розпадаються через альфа-канал.
Альфа-розпад відбувається за рахунок двох фундаментальних взаємодій: [[електромагнітна взаємодія|електромагнітної]] і [[сильна взаємодія|сильної]]. За рахунок кулонівських сил альфа-частинка відштовхується від ядра, і, за відсутності інших чинників, залишила б його за час близько 10<sup>−23</sup> секунди<ref>[http://nuclphys.sinp.msu.ru/enc/e002.htm Альфа-распад] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161122031040/http://nuclphys.sinp.msu.ru/enc/e002.htm |date=22 листопада 2016 }}{{ref-ru}}</ref>, але сильна взаємодія, навпаки, притягає її до ядра, причому зі значно більшою силою. Втім, сильна взаємодія має дуже обмежений радіус, тому якщо альфа-частинка опиниться на деякій відстані від ядра, то вона залишає його й розганяється кулонівськими силами до великої швидкості. Оскільки у квантовій механіці положення частинки є невизначеним, вона має деяку ймовірність [[тунельний ефект|тунелювати]] через [[потенційний бар'єр]]. Ця ймовірність залежить від висоти цього бар'єру, яка зменшується з ростом заряду ядра. Це пов'язано з тим, що далекодійні електромагнітні сили відштовхують частинку від кожного протона ядра, тоді як близькодійні ядерні сили притягують її лише до найближчих нуклонів.<ref>[http://nuclphys.sinp.msu.ru/spargalka/007.htm Альфа-распад] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161122225554/http://nuclphys.sinp.msu.ru/spargalka/007.htm |date=22 листопада 2016 }}{{ref-ru}}</ref> Через це, альфа-розпад є більш характерним для важких ядер.

При альфа-розпаді виділяється енергія
: <math>Q = [M_a-M_{a-4}-M_{\alpha}]c^2</math>
Де M&nbsp;— маси початкового ядра, ядра, з кількістю протонів і нейтронів меншою на 2, і ядра альфа-частинки відповідно. Якщо Q > 0, то реакція стає енергетично вигідною, а отже альфа-частинка має шанс подолати потенційний бар'єр, і вийти з ядра.<ref name="femto">[http://femto.com.ua/articles/part_1/0099.html альфа-распад] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161105111331/http://femto.com.ua/articles/part_1/0099.html |date=5 листопада 2016 }}{{ref-ru}}</ref> Найлегший ізотоп, для якого альфа-розпад спостерігається з немізерною ймовірністю це {{li|телур-106|Q=Q14751597}}.<ref>[http://www.nndc.bnl.gov/wallet/wallet-2000.pdf Nuclear Wallet Cards] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161222174913/http://www.nndc.bnl.gov/wallet/wallet-2000.pdf |date=22 грудня 2016 }}{{ref-en}}</ref>. Легкі ізотопи, наприклад, [[берилій-8]], також утворюють альфа-частинки при розпаді, проте розпад таких ядер часто не відносять до альфа-розпадів, але до [[Поділ ядра|поділу складних ядер]].<ref>[http://tretiakova.ru/seminar/materials/Alpha_Bukunov.pdf Альфа-распад. Кулоновский и центробежный барьеры.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161121044247/http://tretiakova.ru/seminar/materials/Alpha_Bukunov.pdf |date=21 листопада 2016 }}{{ref-ru}}</ref> Кінетична енергія альфа-частинок варіюється від 1.83 Мев(<sup>144</sup>Nd) до 11,65 Мев(ізомер <sup>212m</sup>Po)<ref name="femto"/>

Загалом відомо близько 300 ізотопів, у яких спостерігається альфа-розпад.<ref name="femto"/> Найбільш практично важливими можна назвати:
* [[Торій-228]], 229, [[Торій-230|230]], 232,
* Уран-232, 233, 234, 235, 236, 238,
* Плутоній-238, 239, 240, 241, 242,
* Кюрій-242, 243, 244, 245, 246,
* Каліфорній 249, 250, 251, 252,
* Гадоліній-148 і 150,
* Америцій-241 і 243,
* Полоній-210,
* Самарій-146,
* Берклій-247,
* [[Радій-226]],
* Актиний-227,
* Протактиній-231,
* Нептуній-237<ref name="beckman">[http://profbeckman.narod.ru/NIL9.pdf ЯДЕРНАЯ ИНДУСТРИЯ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161125111642/http://profbeckman.narod.ru/NIL9.pdf |date=25 листопада 2016 }}{{ref-ru}}</ref>

=== Потрійний розпад ===
Рідкісна форма [[Поділ ядра|поділу ядра]], як спровокованого [[теплові нейтрони|тепловим нейтроном]]<ref>[http://journals.aps.org/prc/abstract/10.1103/PhysRevC.33.943 Triton and alpha emission in the thermal-neutron-induced ternary fission of U233, U235, Pu239, and Pu241]{{ref-en}}</ref> так і спонтанного<ref>[http://journals.aps.org/prc/abstract/10.1103/PhysRevC.91.044603 α-accompanied cold ternary fission of Pu238–244 isotopes in equatorial and collinear configuration]{{ref-en}}</ref>. У кількох випадках на тисячу, ядро важкого елементу може розпастися на три (або більше) частини.<ref>[http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1002/anie.197108901/abstract Ternary Fission] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161121174318/http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1002/anie.197108901/abstract |date=21 листопада 2016 }}{{ref-en}}</ref> В таких реакціях, в більшості випадків одним з продуктів розпаду є альфа-частинка.

Кінетична енергія альфа-частинок, що виділяються при потрійному розпаді, значно вища за енергію продуктів альфа-розпаду, і в середньому складає 16 мЕв.<ref>[https://web-docs.gsi.de/~wolle/FISSION/ternary/ternary.html Ternary Fission Process] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170202002644/https://web-docs.gsi.de/~wolle/FISSION/ternary/ternary.html |date=2 лютого 2017 }}{{ref-en}}</ref>

=== Космічні промені ===
Трохи менше за 10&nbsp;% від усіх космічних променів складають альфа-частинки<ref>{{Cite web |url=http://1000ask.info/tsikavi-fakty/astronomiia-i-astrofizyka/331-shcho-iavliaiut-soboiu-kosmichni-promeni |title=Що являють собою космічні промені? |accessdate=21 листопада 2016 |archive-date=22 листопада 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20161122071533/http://1000ask.info/tsikavi-fakty/astronomiia-i-astrofizyka/331-shcho-iavliaiut-soboiu-kosmichni-promeni }}</ref>. Природа виникнення космічних променів досі не є достатньо вивченою.

== Фізичні властивості ==

Альфа-частинка є сферично-симетричним об'єктом, має радіус приблизно 2×10<sup>−13</sup> сантиметрів і заряд +2.

Маса альфа-частинки складає 3,727 ГеВ, що відповідає 4,0015 [[атомна одиниця маси|а.о.м.]] або 6,645×10<sup>−27</sup> кілограмів.

Для розділення альфа-частинки на складові, потрібно витратити 28,3 МеВ (7,08 МеВ на нуклон), тобто альфа-частинка є дуже сильно зв'язаною й стабільною<ref>[http://nuclphys.sinp.msu.ru/enc/e003.htm Альфа-частица] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161124133416/http://nuclphys.sinp.msu.ru/enc/e003.htm |date=24 листопада 2016 }}{{ref-ru}}</ref>

Спін і магнітний момент альфа-частинки дорівнює нулю, тобто альфа-частинка належить до [[бозон]]ів.<ref>[http://femto.com.ua/articles/part_1/0100.html Альфа-частица] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170405083834/http://femto.com.ua/articles/part_1/0100.html |date=5 квітня 2017 }}{{ref-ru}}</ref>

== Історія ==

=== Відкриття ===
Після відкриття 1896 року [[Антуан Анрі Беккерель|Антуаном Беккерелем]] [[радіоактивність|радіоактивності]], а 1898 року [[П'єр Кюрі|П'єром]] і [[Марія Склодовська-Кюрі|Марією Кюрі]] [[радій|радію]], фізики отримали потужні джерела радіоактивного випромінювання, що дало поштовх для подальших досліджень.

У 1899 і 1900 роках, паралельно [[Ернест Резерфорд]], працюючи у Монреалі, і [[Поль Ульріш Віллар|Поль Віллар]] у Парижі, розділили усі джерела радіоактивного випромінювання на три типи залежно від дії на частинки магнітного поля, а також проникної здатності<ref>[https://books.google.com.ua/books?id=vd53CwAAQBAJ&pg=PA184&lpg=PA184 О физиках и физике] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161123201145/https://books.google.com.ua/books?id=vd53CwAAQBAJ&pg=PA184&lpg=PA184 |date=23 листопада 2016 }}{{ref-ru}}</ref>. Альфа-променями Резерфорд назвав частинки з найменшою проникною здатністю і позитивним зарядом (два інші типи отримали назву [[Бета-частинка|бета-]] і [[гамма-частинка|гамма-випромінвання]]). Також він підрахував відношення маси альфа-частинки до її заряду, і, виходячи з цих даних, припустив, що частинка є двічі [[іонізація|іонізованим]] атомом гелію. У 1908 році, Резерфорд підтвердив це припущення, показавши, що альфа-випромінювання супроводжується появою атомів гелію. Для цього радіоактивне джерело було розміщено в скляній ампулі з дуже тонкими стінками, що пропускали альфа-частинки. Ця ампула була поміщена в іншу, з товщими стінками. Через деякий час після початку експерименту, за допомогою [[спектроскопія|спектроскопії]] було показано, що у зовнішній ампулі накопичився гелій.<ref>[https://web.lemoyne.edu/giunta/EA/ROYDSann.HTML What is the Alpha Particle?] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161123054504/https://web.lemoyne.edu/giunta/EA/ROYDSann.HTML |date=23 листопада 2016 }}{{ref-en}}</ref>

=== Експеримент з золотою фольгою ===
{{main|Експеримент Гейгера-Марсдена}}
[[Файл:Растурање на алфа-честички на тенок метален лист.jpg|міні|розсіювання альфа-частинок на металевій фользі]]
У 1911, продовжуючи досліджувати альфа-частинки, Резерфорд разом з [[Ганс Вільгельм Гейгер|Гансом Гейгером]] і [[Ернест Марсден|Ернестом Марсденом]] провели свій славнозвісний експеримент з обстрілювання альфа-частинками золотої [[фольга|фольги]]. У цьому експерименті золота фольга, товщиною менше мікрону (за такої товщини, у фользі було лише кілька сотень шарів атомів) обстрілювалася альфа-частинками, що вилітали з радієвого джерела, а після проходження через фольгу замірялися кути, на які альфа-частинки розсіювалися. Під час цього експерименту було відкрито, що, хоча зазвичай при прольоті через тонкий шар речовини, альфа-частинка лише відхиляється на невеликий кут, проте зрідка (приблизно в одному випадку на 8000) відбивається назад. Ці експерименти врешті-решт призвели до відкриття сучасних уявлень про будову атому: масивне й невелике [[ядро атома|атомне ядро]] в центрі атому, і [[електрон]]и на великій відстані навколо нього. До цих експериментів найбільш поширеним уявленням про будову атому була [[Модель атома Томсона|модель Томпсона]], або пудингова модель&nbsp;— позитивно заряджений атом, в якому, немов родзинки в кексі, сидять електрони. Але ця модель ніяк не могла пояснити поведінку альфа-частинок: легкий електрон не міг відбити важку альфа-частинку, а ніяких інших структурних елементів ця модель не передбачала.<ref>[http://elementy.ru/trefil/18/Opyt_Rezerforda Опыт Резерфорда] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161122223126/http://elementy.ru/trefil/18/Opyt_Rezerforda |date=22 листопада 2016 }}{{ref-ru}}</ref>

=== Ядерні реакції ===
[[Трансмутація]] елементів під час радіоактивного розпаду була відома ще з 1901 року, але 1917 року Резерфорд відкрив й інший тип перетворень. Випускаючи альфа-частинки в повітря він помітив, що це призводить до виникнення іонів [[водень|водню]]. Пізніше було показано, що причиною цього є реакція альфа-частинок з [[азот]]ом, що породжувала нестабільний [[ізотоп]] [[оксиген]]у і протон:
: <sup>14</sup>N + α → <sup>17</sup>O + p
Це було першою відкритою ядерною реакцією.<ref>[http://chem.libretexts.org/Core/Physical_and_Theoretical_Chemistry/Nuclear_Chemistry/Transmutation_of_the_Elements Transmutation of the Elements] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161124221256/http://chem.libretexts.org/Core/Physical_and_Theoretical_Chemistry/Nuclear_Chemistry/Transmutation_of_the_Elements |date=24 листопада 2016 }}{{ref-en}}</ref>

== Використання ==

=== У медицині ===
Існують перспективи використання альфа-частинок для лікування [[ракова пухлина|ракових пухлин]]. За даними досліджень, для руйнування ракової клітини достатньо трьох влучань у неї альфа-частинки, тоді як при використанні бета-променів потрібно кілька тисяч влучань. Крім того, низька проникна здатність альфа-частинок дозволяє використовувати їх більш точково.<ref>[http://ufactor.ru/alpha-izluchenie Альфа излучение-полезная радиоактивность] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161126094437/http://ufactor.ru/alpha-izluchenie |date=26 листопада 2016 }}{{ref-ru}}</ref>

Іншим медичним застосуванням альфа-частинок є [[радон]]ові ванни&nbsp;— за деякими даними, купання у насиченій радоном воді, або приймання її внутрішньо, може бути корисною для здоров'я. Однак, використання таких процедур може бути пов'язане з радіаційною небезпекою через те, що при них шкіра і [[легені]] опромінюються сильніше, ніж інші органи, що може підвищувати ризик розвитку пухлин в них.<ref>[http://www.medical-enc.ru/1/alfa-therapy.shtml Альфа-терапия] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161125043941/http://www.medical-enc.ru/1/alfa-therapy.shtml |date=25 листопада 2016 }}{{ref-ru}}</ref>

Також альфа-частинки, завдяки своїм іонізуючим властивостям, використовуються в [[іонізатор]]ах. Конструктивним елементом ізотопного іонізатора може виступати джерело альфа-випромінювання. Альфа-частинки, що виділяються ним, активно іонізують повітря, після чого позитивні і негативні іони розділяються електричним полем.<ref>[https://ionization.ru/ru/articles/80_Jeksperimenty-s-vozdejstviem-polonievogo-gene.html Эксперименты с воздействием полониевого генератора на различных людей] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161125044414/https://ionization.ru/ru/articles/80_Jeksperimenty-s-vozdejstviem-polonievogo-gene.html |date=25 листопада 2016 }}{{ref-ru}}</ref> Іонізоване повітря використовується для [[аеройонотерапія|аеройонотерапії]].

=== Радіоізотопні джерела енергії ===
Ізотопи, що випромінюють альфа-частинки, широко використовуються в [[Ядерна батарея|радіонуклідних батареях]]. Їхніми перевагами в цій якості є висока енергетичність альфа-частинок (наприклад, питома потужність полонія-210 становить 1200 ват на кубічний сантиметр), а також низька їх проникна здатність, через що знімати енергію можна на невеликій ділянці простору. Радіоізотопні джерела енергії активно використовуються в умовах відсутності доступу до зовнішніх джерел енергії, в першу чергу, в космічних апаратах.<ref name="beckman"/>

=== Детектори диму ===
В іонізаційних [[Давач диму|детекторах диму]] є невелика кількість (менше мікрограму)<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=oFUUQcpGR3k How smoke detectors work] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171009171336/https://www.youtube.com/watch?v=oFUUQcpGR3k |date=9 жовтня 2017 }}{{ref-en}}</ref> радіоактивної речовини (зазвичай, [[америцій|амеріцію]] у детекторах, що випускалися в США або плутонію, у виготовлених в СРСР). Альфа-частинки, що їх випромінює джерело, іонізують повітря у спеціальній камері детектору, завдяки чому, якщо вмістити в цю камеру два електроди, між ними починає текти струм. Коли частинки диму потрапляють до детектора, вони притягують вільні іони до себе, через що струм зменшується, що й реєструється приладом. Такі детектори є дешевшими за більш сучасні фотоелектричні, проте мають більші шанси на помилкові тривоги, а також, несуть радіаційні ризики в разі неправильної утилізації<ref>[http://www.mydozimetr.ru/katalog_radioaktivnih_predmetov/dimoizveschateli Военная и гражданская техника&nbsp;— датчики дыма] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161126003725/http://www.mydozimetr.ru/katalog_radioaktivnih_predmetov/dimoizveschateli |date=26 листопада 2016 }}{{ref-ru}}</ref>.

=== Джерела нейтронів ===
При обстрілюванні [[Берилій|берилію-9]] року льфа-частинками відбувається реакція
: <math>He^4_2+Be^9_4\rightarrow C^{12}_6+n^1_0+5,5\mbox{ Mev}</math>
Альфа-частинки для цієї реакції отримують при розпаді радію або плутонію. Такі джерела є порівняно недорогими і простими у використанні. Один грам радію дає вихід у 10<sup>7</sup> нейтронів за секунду, тобто приблизно один нейтрон на 3000 випущених альфа-частинок.

Недоліком таких джерел є широкий енергетичний спектр нейтронів на виході, а також гамма-кванти, що також утворюються при цій реакції.<ref>[http://old.pskgu.ru/ebooks/rakobiw/rakobiw_032.pdf Источники нейтронов] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161126064521/http://old.pskgu.ru/ebooks/rakobiw/rakobiw_032.pdf |date=26 листопада 2016 }}{{ref-ru}}</ref>

== Взаємодія з речовиною ==

Завдяки значній кінетичній енергії альфа-частинки дуже інтенсивно взаємодіють з атомами середовища. [[Довжина вільного пробігу|Довжина їх пробігу]] пропорційна кубу початкової швидкості (або четвертому ступеню швидкості для частинок з початковою енергією більшою за 11 МеВ), але не перевищує кількох міліметрів у конденсованих середовищах, і кількох сантиметрів&nbsp;— у [[Повітря|повітрі]].

Альфа-частинки взаємодіють з речовиною кількома способами:

=== Пружне розсіяння ===
Пружним розсіянням називається ситуація, при якій сумарна кінетична енергія після зіткнення не змінюється, а лише відбувається перерозподіл енергії й імпульсу між частинками.

Альфа-частинки практично не розсіюються на електронах через велику масу (максимальне відхилення альфа-частинок при розсіянні на електроні становить тридцять кутових секунд), а розсіяння на ядрі описується [[Резерфордівське розсіяння|формулою Резерфорда]]:
: <math>\sigma(\theta) = \frac{1}{4}Nnd\left(\frac{zZe^2}{mv^2}\right)^2\frac{1}{sin^4\theta/2} </math>
де N&nbsp;— кількість частинок, що падають на одиницю площі мішені за 1 секунду; n&nbsp;— об'ємна концентрація ядер; d&nbsp;— товщина мішені; Z&nbsp;— заряд ядра-розсіювача; z, m і v&nbsp;— заряд, маса и швидкість частинки. Ця формула побудована з урахуванням лише кулонівських сил, і тому не враховує різноманітні квантові ефекти.<ref name="nuclab">[http://nuclab1.phys.spbu.ru/common/71.pdf Взаимодействие альфа-частиц с веществом] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161123080021/http://nuclab1.phys.spbu.ru/common/71.pdf |date=23 листопада 2016 }}{{ref-ru}}</ref> Квантові ефекти враховано у [[формула Мотта|формулі Мотта]].

=== Непружне розсіяння на електронах ===
[[Файл:Bragg Curve for Alphas in Air-PT-en.svg|міні|Крива Брега для частинок з енергією 5,49 МеВ]]
В результаті такого розсіяння електрон вибивається з атома, який, відповідно, іонізується, а сама альфа-частинка втрачає деяку частину своєї енергії. Через заряд +2, велику масу і запаси кінетичної енергії, під час пробігу, альфа-частинка дуже активно іонізує атоми на своєму шляху, (декілька тисяч пар іонів на мікрон пробігу у біологічних тканинах<ref>[http://www.medical-enc.ru/1/alfa-izluchenie.shtml Альфа-излучение] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161121170053/http://www.medical-enc.ru/1/alfa-izluchenie.shtml |date=21 листопада 2016 }}{{ref-ru}}</ref>, загальна кількість атомів, іонізованих однією частинкою може досягати двохсот п'ятдесяти тисяч). Іонізація спричиняє велику кількість небезпечних хімічних реакцій (утворення вільних радикалів і&nbsp;т.&nbsp;ін.), тому для альфа-випромінювання [[відносна біологічна ефективність]] приймається рівною десяти (на цій шкалі за одиницю приймається біологічний ефект, створюваний електронами й гамма-випромінюванням).

Інтенсивність іонізації, створюваної альфа-частинкою, нелінійно залежить від її енергії. Цю залежність демонструє [[Бреґґівський пік|крива Бреґґа]]. З неї видно, що найбільш інтенсивно альфа-частинка втрачає енергію незадовго до зупинки.<ref name="nuclab"/>

=== Непружне розсіяння на ядрах ===
У цьому випадку в альфа-частинки вистачає енергії для того, щоб перескочити через кулонівський бар'єр, і злитися з ядром. Після цього, зазвичай, утворюється проміжне нестабільне ядро, що невдовзі розпадається, виділяючи нейтрони, гамма-кванти або заряджені частинки.<ref>[http://studopedia.su/6_55337_vzaimodeystvie-alfa--i-beta-izlucheniya-s-veshchestvom.html Взаимодействие альфа- и бета-излучения с веществом] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161126131342/http://studopedia.su/6_55337_vzaimodeystvie-alfa--i-beta-izlucheniya-s-veshchestvom.html |date=26 листопада 2016 }}{{ref-ru}}</ref>

== Див. також ==

* [[Бета-частинки]]
* [[Гамма-квант]]
* [[Бета-розпад]]
* [[Радіоактивність]]
* [[Альфа-спектрометр]]
* [[Альфа-випромінювання]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* {{МГЕ|nocat=1}}

{{частинки}}

[[Категорія:Радіоактивність]]
[[Категорія:Бозони]]