Перегляд вихідного коду сторінки Алексадру Прока

{{Науковець 
| ім'я               = Алексадру Прока
| ім'я_мовою_оригіналу =
| зображення         = Alexandru Proca.jpg
| зображення_розмір  = 
| зображення_підпис  = 
| дата народження    = 
| місце народження   = 
| дата смерті        = 
| місце смерті       = 
| резиденція         = 
| громадянство       = 
| національність     = 
| галузь             = 
| заклад             = 
| Alma Mater         = [[Сорбонна]]
| посада             = <!--інша суспільно значуща посада-->
| відомий завдяки    = 
| звання             = 
| ступінь            = 
| керівник           = [[Луї де Бройль]]
| учні               = 
| батько             =
| мати               =
| дружина            =
| чоловік            =
| діти               =
| нагороди           =<!-- {{(!}} style="background: transparent"
{{!}} {{шаблон_вищої_нагороди}}
{{!)}}
{{(!}} style="background: transparent"
{{!}} {{шаблон_нагороди}} {{!!}} {{шаблон_нагороди}}
{{!}}-
{{!}} {{шаблон_нагороди}} {{!!}} {{шаблон_нагороди}}
{{!)}} -->
| автограф           =
| примітки           =
| особиста_сторінка  =
}}
'''Александру Прока'''&nbsp;— румунський фізик, який навчався та працював у Франції. Він розвинув векторну мезону теорію ядерних сил та рівняння релятивістських квантових полів, які носять його ім'я (рівняння Прока), для масових, векторних мезонів з одиничним спіном. Він став громадянином Франції в 1931.

== Освіта ==

=== Школа та коледж ===
У Румунії він був одним з найкращих студентів школи «Георге Лазар» та Політехнічного університету в Бухаресті. Він мав великий інтерес до [[Теоретична фізика|теоретичної фізики]], з наміром її вивчати він поїхав до Парижу, де закінчив Сорбонський університет за спеціальністю «Наука», отримавши диплом бакалавра наук з рук Марії Кюрі. Потім він влаштувався на роботу фізиком-дослідником в Інституті Радію в 1925 році.

=== Докторантура ===
Докторську роботу Александру Прока виконував з теоретичної фізики під керівництвом Нобелівського лауреата Луї де Бройля. Він успішно захистив дисертацію «Про релятивістичну теорію електронів Дірака» перед атестаційною комісією, якою головував інший Нобелівський лауреат [[Жан Батист Перрен|Жан Перрен]].

== Наукові досягнення ==
В 1929 році Прока став редактором впливового фізичного журналу «Анали», що його видавав Інститут Анрі Пуанкаре. Потім, в 1934 році він провів цілий рік з [[Ервін Шредінгер|Ервіном Шредінгером]] в Берліні, всього декілька місяців відвідував Нобелівського лауреата Нільса Бора в Копенгагені, де він також зустрів Гайзенберга та Джорджа Гамова.

Прока став відомим як один з найвпливовіших фізиків-теоретиків Румунії минулого століття, що розвинув векторну мезону теорію ядерних сил в 1936 році, випередивши Нідекі Юкаву, з роботами, в яких він використав формули Прока для векторних мезонних полів як точки відліку. Юкава, зрештою, отримав Нобелівську премію за пояснення ядерних сил, використовуючи пі-мезонні поля та точно передбачивши існування піонів, які спочатку були названі Юкавою «мезотронами». Піони були найлегшими мезонами, що грають ключову роль в поясненні властивостей сильної ядерної взаємодії та нижніх енергетичних рівнях. На відміну від важких односпінових бозонів в рівняннях Прока, піони передбачені Юкавою були безспіновими мезонами, які, як вважав Прока в 1936—1941 роках, були непарними, що брали участь в електрослабкій взаємодії, та спостерігалися в експериментах з високоенергетичними частинками лише починаючи з 1960 року, в той час як піони передбачені теорією Юкави спостерігалися в експериментах Карлом Андерсоном в 1937 з масами досить близькими до 100 MeV, як і передбачала пі-мезона теорія Юкави видана в 1935 році; наступні теорії враховували лише масові скалярні поля у випадку ядерних сил, як такі які можуть бути знайдені в теорії пі-мезонів.

У випадку більших мас, векторні мезони включають також чарівний та верхній кварки у свою структуру. Спектр важких мезонів поєднаний радіоактивним процесом з векторними мезонами, які, таким чином, відіграють важливу роль в мезоній спектроскопії. Цікаво, що легко-кваркові векторні мезони існують в майже чистих квантових станах.

Рівняння Прока&nbsp;— це рівняння руху Ойлер&nbsp;— Лагранжевого типу, які призводять до виконання умов лоренцевої [[Інваріантність щодо масштабу|масштабної інваріантності]]:
<math>\partial_\mu A^\mu=0 \!</math>.

Коротко, рівняннями Прока є:

: <math>\Box A^\nu - \partial^\nu (\partial_\mu A^\mu) + m^2 A^\nu = j^\nu</math>, де:

:: <math>\Box = \left(\frac{\partial^2}{\partial t^2}\right)-\nabla^2</math>,

:: <math>A^\mu</math>&nbsp;— 4-потенціал; оператор <math>\Box</math>, що діє на потенціал це оператор Д'Аламбера; <math>j^\nu</math>&nbsp;— це точкова густина, а оператор набла (∇) в квадраті&nbsp;— це оператор Лапласа, Δ. Так як це релятивістське рівняння, то вважається відомою домовленість про Айнштайнове сумування&nbsp;— підсумовування за однаковими індексами. 4-потенціал <math>A^\nu</math> є комбінацією скалярного потенціалу ''ϕ'' та трьохвимірного векторного потенціалу '''A''', що випливає з рівнянь Максвела:
:: <math>A^\nu = (\phi, \mathbf{A})</math>
:: <math>\mathbf{E} = -\mathbf{\nabla} \phi - \frac{\partial \mathbf{A}}{\partial t}</math>
:: <math>\mathbf{B} = \mathbf{\nabla} \times \mathbf{A}. </math>

В спрощеному записі рівняння мають вигляд.
:: <math>\partial_\mu(\partial^\mu A^\nu - \partial^\nu A^\mu)+
\left(\frac{mc}{\hbar}\right)^2 A^\nu=0</math>.

Рівняння Прока описує поле масивних частинок з масою ''m'' та спіном 1 у відповідному полі, що поширюється зі швидкістю ''c'' в часо-просторі Мінковського; таке поле характеризується дійсним вектором '''A''', який проявляється у Лагранжевій густині (спіновому моменті) '''L'''. Рівняння можна записати у формі подібній до рівняння Кляйна-Гордона:

:: <math> \frac {1}{c^2} \frac{\partial^2}{\partial t^2} \psi - \nabla^2 \psi + \frac {m^2 c^2}{\hbar^2} \psi = 0 </math>,

але останнє є скалярним, «не векторним», рівнянням, що описує релятивістські електрони, і тому може бути застосованим тільки до ферміонів зі спіном 1/2. Більше того, розв'язком рівняння є релятивістська хвильова функція, яку можна представити у вигляді квантових плоских хвиль, якщо рівняння записати в природних одиницях:
: <math> - \partial_t^2 \psi + \nabla^2 \psi = m^2 \psi</math>;
це скалярне рівняння застосовне лише до релятивістських ферміонів, для яких виконується співвідношення енергія-імпульс в Айнштайновій [[Спеціальна теорія відносності|спеціальній теорії відносності]]. Інтуїтивне припущення Юкави базувалося на такому рівнянні Кляйна-Гордона, про що в 1941 році Нобелівський лауреат Вольфганг Паулі писав: {{цитата|…Юкава припустив, що мезон має спін '''1''', для того щоб пояснити спінову залежність сил між протоном і нейтроном. Теорію для цього випадку дав Прока.<ref name=":0">W. Pauli, ''Rev.Mod. Phys''. '''13''' (1941) 213.</ref>{{oq|en|Yukawa supposed the meson to have spin '''1''' in order to explain the spin dependence of the force between proton and neutron. The theory for this case has been given by Proca".}}}}

== Примітки ==
{{reflist}}

=== Публікації в Бібліотеці Конгресу ===
* [http://catalog.loc.gov/cgi-bin/Pwebrecon.cgi?v1=1&ti=1,1&Search%5FArg=Proca%2C%20A%2E&Search%5FCode=NAME%40&CNT=100&PID=owd-ufzQyH-sy8CmbjVKECI_Mxe&SEQ=20100712075927&SID=4 Library of Congress]

{{Бібліоінформація}}
{{scientist-stub}}
{{rq|
{{wikify|дата=січень 2017}}
}}
{{DEFAULTSORT:Прока Алексадру}}
[[Категорія:Румунські фізики]]
[[Категорія:Випускники Паризького університету]]
[[Категорія:Румунські емігранти до Франції]]