Перегляд вихідного коду сторінки Історія квантової механіки

[[Файл:10_Quantum_Mechanics_Masters.jpg|міні|692x692пкс| 10 впливових діячів в історії квантової механіки. Зліва направо:<br/>[[Макс Планк]], [[Альберт Ейнштейн]],<br/>[[Нільс Бор]], [[Луї де Бройль]],<br/> [[Макс Борн]], [[Поль Дірак|Пол Дірак]],<br/> [[Вернер Гейзенберг]], [[Вольфганг Паулі]],<br/> [[Ервін Шредінгер]], [[Річард Філіпс Фейнман|Річард Фейнман]].]]
{{Квантова механіка}}
'''Історія [[Квантова механіка|квантової механіки]]'''&nbsp;— фундаментальна частина [[Історія фізики|історії сучасної фізики]] .

Історія квантової механіки переплітається з історією [[Квантова хімія|квантової хімії]]. Вона почалася з ряду наукових відкриттів: відкриття [[Майкл Фарадей|Майклом Фарадеєм]] [[Катодні промені|катодних променів]] у 1838 році ; заява [[Густав Роберт Кірхгоф|Густава Кірхгофа про]] проблему випромінювання чорних тіл взимку 1859–60рр.; пропозиція [[Людвіг Больцман|Людвіга Больцмана]] 1877 року про те, що [[Енергетичний рівень|енергетичні стани]] фізичної системи можуть бути ''дискретними'' ; відкриття [[фотоефект]]у [[Генріх Герц|Генріхом Герцем]] у 1887 р .; і квантову гіпотезу [[Макс Планк|Макса Планка]]1900 року [[Макс Планк|про]] те, що будь-яку енергетично випромінюючу атомну систему теоретично можна розділити на ряд дискретних «енергетичних елементів» ''ε'' , так що кожен з цих енергетичних елементів пропорційний [[Частота|частоті]] ''ν,'' з якою кожен з них окремо випромінюють [[Енергія|енергію]], Це визначається формулою:

: <math> \varepsilon = h \nu \, </math>

де ''h''&nbsp;— [[Стала Планка|константа Планка]], яка має числове значення.

У 1905 р [[Альберт Ейнштейн]], щоб пояснити [[фотоефект]], запропонував постулат, що саме світло складається з окремих квантових частинок. В 1926&nbsp;р. [[Гілберт Ньютон Льюїс|Гілберт Н. Льюїс]] назвав ці частинки [[фотон]]ами. Фотоелектричний ефект спостерігався при сяючому світлі певних довжин хвиль на певних матеріалах, таких як метали, що спричиняло викидання електронів з цих матеріалів лише в тому випадку, якщо квантова енергія світла була більшою за [[Робота виходу|робочу функцію]] поверхні металу.

Фраза «квантова механіка» була придумана групою фізиків, включаючи [[Макс Борн|Макса Борна]], [[Вернер Гейзенберг|Вернера Гайзенберга]] та [[Вольфганг Паулі|Вольфганга Паулі]], в [[Геттінгенський університет|Геттінгенському університеті]] на початку 1920-х років. У наступні роки ця теоретична основа почала поступово застосовуватися до хімічної структури, [[Хімічна реакція|реакційної здатності]] та [[Хімічний зв'язок|зв'язку]].

== Огляд ==
[[Файл:Boltzmanns-molecule.jpg|ліворуч|міні|211x211пкс| '''Діаграма''' [[Людвіг Больцман|Людвіга Больцмана]] '''про молекулу I <sub>2</sub> ,''' запропонована в 1898&nbsp;р., Що показує атомну «чутливу область» (α, β) перекриття.]]
[[Людвіг Больцман]] в 1877&nbsp;р. припустив, що енергетичні рівні фізичної систем можуть бути дискретними . Він був засновником Австрійського математичного товариства разом із математиками Густавом фон Ешеріхом та Емілем Мюллером . Обгрунтування Больцмана щодо наявності дискретних енергетичних рівнів у молекулах, таких як йод, походить від його [[Статистична механіка|статистичної термодинаміки]] та теорії [[Статистична механіка|статистичної механіки]] і підкріплюється [[Математика|математичними]] аргументами.

У 1900&nbsp;р. Німецький фізик Макс Планк висунув ідею, що енергія ''квантується''. Він вивів формулу спостережуваної частотної залежності енергії, що випромінюється [[Абсолютно чорне тіло|чорним тілом]], яка називається [[Закон випромінювання Планка|законом Планка]].<ref>{{cite book
|first = M.
|last = Planck
|year = 1914
|title = The theory of heat radiation
|url = https://archive.org/details/theoryofheatradi0000plan
|edition = second
|others = translated by M. Masius
|publisher = Blakiston's Son & Co
|place = Philadelphia
|pages = [https://archive.org/details/theoryofheatradi0000plan/page/22 22], 26, 42–43
|language = en}}</ref> Його можна сформулювати так: <math>I(\nu,T) =\frac{ 2 h\nu^{3}}{c^2}\frac{1}{ e^{\frac{h\nu}{kT}}-1},</math> де:

: ''I'' (''ν'', ''T'')&nbsp;— [[енергія]] за одиницю часу (або [[потужність]]), випромінювана на одиницю площі випромінюючої поверхні в [[Нормаль (геометрія)|нормальному]] напрямку на одиницю [[Тілесний кут|твердого кута]] на одиницю [[Частота|частоти]] чорним тілом при температурі ''T'' ;
: ''h''&nbsp;— [[Стала Планка|постійна Планка]] ;
: ''c''&nbsp;— [[швидкість світла]] у вакуумі;
: ''k''&nbsp;— [[Стала Больцмана|постійна Больцмана]] ;
: ''ν'' ([[Ню (літера)|nu]])&nbsp;— [[частота]] електромагнітного випромінювання; і
: ''Т''&nbsp;— [[температура]] тіла в [[кельвін]]ах .

Якщо припустити, що <math>h\nu \gg kT</math>, можна отримати із закону Планка наближення Відня , .

В 1911—1913&nbsp;рр. застосування квантової теорії Планка до електрона дозволило [[Штефан Прокопіу|Штефану Прокопіу]], а згодом [[Нільс Бор|Нільсу Бору]] в 1913&nbsp;р. , обчислити [[магнітний момент]] [[електрон]]а, який пізніше був названий « [[Магнетон Бора|магнітоном»]] . Подібні квантові обчислення згодом стали можливими як для [[Магнітний момент|магнітних моментів]] [[Протон|протона, так]] і для [[нейтрон]]а.
{| style="border:1px solid black; margin-left:1em" cellspacing="0" cellpadding="5" align="right"
| colspan="2" style="background-color:#ffdead;" align="center" |<big>'''Фотоелектричний ефект'''</big>
|-
| colspan="2" |[[Файл:Photoelectric_effect_in_a_solid_-_diagram.svg|альт=|центр|міні|220x220пкс| Випромінювання електронів з металевої пластини, спричинене світловими квантами (фотонами) з енергією, більшою за робочу функцію металу.]]
|-
| colspan="2" align="left" | '''[[Фотоефект|Фотоелектричний ефект,]] про який повідомив [[Генріх Герц]] у 1887 році''' ,
|-
| '''і пояснив [[Альберт Ейнштейн]] у 1905 році''' .
|-
| Явища низької енергії: [[Фотоефект|Фотоелектричний ефект]]
|-
| Явища середньої енергії: [[комптонівське розсіювання]]
|-
| Явища високої енергії: [[Народження пар|Виробництво пар]]
|}
У 1905 році [[Альберт Ейнштейн]] пояснив [[фотоефект]]. Він висунув постулат, що світло, або все [[електромагнітне випромінювання]], можна розділити на кінцеве число «квантів енергії», які є локалізованими точками у просторі.

[[Гілберт Ньютон Льюїс|Гілберт Н. Льюїс]] в 1926 році такі ''кванти енергії'' називали " [[фотон]]ами ". Ідея, що кожен фотон повинен складатися з енергії з точки зору [[Квант|квантів,]] була чудовим досягненням; це також ефективно вирішило проблему [[Ультрафіолетова катастрофа|випромінювання чорного тіла, що набуває нескінченної енергії]], що відбулося теоретично, якщо світло пояснювати лише термінами хвиль. У 1913 році, використовуючи квантування, Бор пояснив [[Спектральна лінія|спектральні лінії]] [[Спектр атома Гідрогену|атома Гідрогену]].Це він описав у своїй роботі « ''Про конституцію атомів і молекул»'' 1913 року. .

[[Файл:Black_body.svg|праворуч|міні|256x256пкс| Зі зниженням температури пік кривої '''випромінювання чорного тіла''' зміщується на довші довжини хвиль, а також має меншу інтенсивність. Криві випромінювання чорного тіла (1862) зліва також порівнюються з ранньою, класичною граничною моделлю [[Джон Вільям Стретт (лорд Релей)|Релея]] та [[Джеймс Гопвуд Джинс|Джинса]] (1900), показаною праворуч. Короткохвильова сторона кривих була апроксимована в 1896 році законом розподілу Відня .]]
[[Файл:Bohr_model_3.jpg|ліворуч|міні|248x248пкс| Квантова модель атома [[Нільс Бор|Нільса Бора]] 1913&nbsp;р., Яка включала пояснення [[Формула Рідберґа|формули]] [[Йоганнес Роберт Рідберґ|Йоганнеса Ридберга]] 1888&nbsp;р., [[Макс Планк|Квантову]] гіпотезу [[Макс Планк|Макса Планка]] 1900&nbsp;р., Тобто, що атомні енергетичні випромінювачі мають дискретні значення енергії (''ε = hν''), [[Джозеф Джон Томсон|Дж.&nbsp;Дж.&nbsp;]][[Модель атома Томсона|Модель сливового пудингу]] [[Джозеф Джон Томсон|Томсона]] 1904&nbsp;р., Постулат [[Фотон|легких квантів]] [[Альберт Ейнштейн|Альберта Ейнштейна]] 1905&nbsp;р. Та відкриття [[Ядро атома|атомного ядра]] [[Ернест Резерфорд|Ернестом Резерфордом]] 1907&nbsp;р. Зверніть увагу, що електрон не рухається вздовж чорної лінії, випромінюючи фотон. Він стрибає, зникаючи з зовнішньої орбіти і з'являючись на внутрішній, і не може існувати в просторі між орбітами 2 і 3.|посилання=Special: FilePath/Bohr_model_3.jpg]]
У 1923 році французький фізик [[Луї де Бройль]] висунув свою теорію речовинних хвиль Він заявив, що частинки можуть проявляти хвильові характеристики і навпаки. Ця теорія виведена із [[Спеціальна теорія відносності|спеціальної теорії відносності]] . Сучасна квантова механіка, спираючись на підхід де Бройля, народилася в 1925 році, коли німецькі фізики [[Вернер Гейзенберг]],[[Паскуаль Йордан]] та [[Макс Борн]]<ref name="Edwards79">David Edwards,''The Mathematical Foundations of Quantum Mechanics'', Synthese, Volume 42, Number 1/September, 1979, pp.&nbsp;1–70.</ref><ref name="Edwards81">D. Edwards, ''The Mathematical Foundations of Quantum Field Theory: Fermions, Gauge Fields, and Super-symmetry, Part I: Lattice Field Theories'', International J. of Theor. Phys., Vol. 20, No. 7 (1981).</ref> розробили [[Матрична механіка|матричну механіку.]] Австрійський фізик [[Ервін Шредінгер]] винайшов [[Рівняння Шредінгера|хвильову механіку]] та нерелятивістське Рівняння Шредінгера як наближення узагальненого випадку теорії де Бройля.<ref>
{{Citation|last=Hanle|first=P.A.|title=Erwin Schrodinger's Reaction to Louis de Broglie's Thesis on the Quantum Theory.|journal=Isis|volume=68|number=4|pages=606–09|date=December 1977|doi=10.1086/351880}}</ref> Згодом Шредінгер показав, що два підходи рівнозначні.

В 1927 році Гейзенберг сформулював свій [[принцип невизначеності]]. В той же час почала формуватися[[копенгагенська інтерпретація]]. Починаючи з 1927 року, [[Поль Дірак|Пол Дірак]] розпочав процес об'єднання квантової механіки зі [[Спеціальна теорія відносності|спеціальною теорією відносності]]. Він запропонував [[рівняння Дірака]] для [[електрон]]а . Рівнянням Дірака досягається релятивістський опис хвильової функції електрона. .Він також започаткував використання теорії операторів, включаючи впливові [[Нотація бра-кет|позначення брекет-систем]]. У той же період угорський багатозначник [[Джон фон Нейман]] сформулював сувору математичну основу квантової механіки як теорію лінійних операторів на просторах Гільберта.

[[Квантова хімія|Кквантову хіміїю]] започаткували фізики [[Вальтер Гайтлер|Уолтер Хайтлер]] та [[Фріц Лондон]], коли опублікували дослідження [[Ковалентний зв'язок|ковалентного зв'язку]] [[Водень|молекули водню]] в 1927 році. Згодом квантова хімія розробляли багато вчених, включаючи американського хіміка-теоретика [[Лайнус Полінг|Лінуса Полінга]] з [[Каліфорнійський технологічний інститут|Caltech]] та Джона С. Слейтера в різних теоріях, такі як молекулярна орбітальна теорія або теорія валентності.

Починаючи з 1927 року, дослідники намагалися застосувати квантову механіку до полів, що призвело до [[Квантова теорія поля|квантових теорій полів]] У цій галузі працювали [[Паскуаль Йордан|П. А.]] [[Поль Дірак|Дірак]], [[Вольфганг Паулі|В. Паулі]], [[Віктор Фредерік Вайскопф|В. Вайскопф]] та [[Паскуаль Йордан|П. Йордан]] . Дослідження завершилися формулюванням [[Квантова електродинаміка|квантової електродинаміки]] [[Річард Філіпс Фейнман|Р.&nbsp;П.&nbsp;Фейнманом]], [[Фрімен Дайсон|Ф. Дайсоном]], [[Джуліан Швінгер|Дж. Швінгером]] та [[Томонага Синітіро|С. Томонага]]. Квантова електродинаміка описує квантову теорію [[позитрон]]ів, [[електрон]]ів та [[Електромагнітне поле|електромагнітного поля]] і послужила моделлю для подальших [[Квантова теорія поля|теорій квантового поля]] .<ref name="Edwards79"/><ref name="Edwards81"/><ref>S. Auyang, ''How is Quantum Field Theory Possible?'', Oxford University Press, 1995.</ref>
[[Файл:Feynmann_Diagram_Gluon_Radiation.svg|праворуч|міні|264x264пкс| Діаграма Фейнмана '''[[глюон]]ного [[Випромінення|випромінювання]]''' в [[Квантова хромодинаміка|квантовій хромодинаміці]]]]
Теорія [[Квантова хромодинаміка|квантової хромодинаміки]] була сформульована на початку 1960-х років. Сучасна теорія [[Квантова хромодинаміка|квантової хромодинаміки]] була сформульована [[Девід Політцер|Політцером]], [[Девід Гросс|Гроссом]] та [[Френк Вільчек|Вільчеком]] у 1975 році.

Фізики [[Шелдон Лі Ґлешоу|Глашоу]], [[Стівен Вайнберг|Вайнберг]] і [[Абдус Салам|Салам]], спираючись на роботи [[Пітер Хіггс|Хіггса]], [[Джуліан Швінгер|Швінгера]], і Голдстоуна, незалежно один від одного показали, що слабку ядерну силу та [[Квантова електродинаміка|квантову електродинаміку]] можна об'єднати в єдину [[Електрослабка взаємодія|електрослабку силу]]. За що в 1979&nbsp;р. вони отримали [[Нобелівська премія з фізики|Нобелівську премію з фізики]] .

== Засновницькі експерименти ==

* [[Інтерференційний експеримент Юнга|Експеримент]] [[Томас Юнг|Томаса Янга]] з [[Інтерференційний експеримент Юнга|подвійною щілиною, що]] демонструє хвильову природу світла. (близько 1801&nbsp;р.)
* [[Антуан Анрі Беккерель|Анрі Беккерель]] виявляє [[радіоактивність]] . (1896)
* Експерименти на [[Електрон|електронно-]] променевій трубці [[Джозеф Джон Томсон|Дж. Дж. Томсона]] (виявляє [[електрон]] та його негативний заряд). (1897)
* Вивчення випромінювання чорного тіла між 1850 і 1900 роками, яке неможливо пояснити без квантових концепцій.
* [[Фотоефект|Фотоелектричний ефект]] : [[Альберт Ейнштейн|Ейнштейн]] пояснив це в 1905 році (а згодом отримав за це Нобелівську премію), використовуючи концепцію фотонів, частинок світла з квантованою енергією.
* [[Експеримент з олійними краплями|Експеримент]] [[Роберт Ендрюс Міллікен|Роберта Міллікана]] з [[Експеримент з олійними краплями|падінням олії]], який показав, що [[електричний заряд]] виникає як ''[[квант]]и'' (цілі одиниці). (1909)
* [[Експеримент Гейгера — Марсдена|Експеримент із золотою фольгою]] [[Ернест Резерфорд|Ернеста Резерфорда]] спростував сливову пудингову модель [[Атом|атома,]] яка припустила, що маса і позитивний заряд атома розподілені майже рівномірно. Це призвело до планетарної моделі атома (1911).
* [[Дослід Франка — Герца|Експеримент зіткнення електронів]] [[Джеймс Франк|Джеймса Франка]] та [[Густав Людвіг Герц|Густава Герца]] показує, що поглинання енергії атомами ртуті квантоване. (1914)
* [[Отто Штерн]] та Вальтер Герлах проводять [[Дослід Штерна-Герлаха|експеримент Штерна-Герлаха]], який демонструє квантовану природу [[спін]]у частинок. (1920)
* [[Клінтон Джозеф Девіссон|Клінтон Девіссон]] і Лестер Гермер демонструють хвильову природу [[електрон]]а<ref>{{Cite web |url=http://hyperphysics.phy-astr.gsu.edu/hbase/quantum/davger2.html |title=The Davisson–Germer experiment, which demonstrates the wave nature of the electron |accessdate=12 листопада 2020 |archive-date=13 лютого 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210213222923/http://hyperphysics.phy-astr.gsu.edu/hbase/quantum/DavGer2.html }}</ref> в експерименті з [[Дифракція електронів|дифракції електронів]] . (1927)
* Клайд Л. Кован та [[Фредерік Райнес|Фредерік Рейнс]] підтверджують існування [[нейтрино]] в експерименті з нейтрино . (1955)
* [[Інтерференційний експеримент Юнга|Подвійний щілинний експеримент]] [[Інтерференційний експеримент Юнга|Клауса Йонсона]] з електронами. (1961)
* Ефект [[Квантовий ефект Холла|Квантового залу]], відкритий у 1980 році [[Клаус фон Клітцинг|Клаусом фон Клітцінгом]] . Квантована версія [[Ефект Холла|ефекту Холла]] дозволила визначити новий практичний стандарт [[Електричний опір|електричного опору]] та надзвичайно точне незалежне визначення [[Стала тонкої структури|константи тонкої структури]] .
* Експериментальна перевірка [[Сплутані квантові стани|квантової заплутаності]] Джона Клаузера та Стюарта Фрідмена . (1972)
* Експеримент з інтерферометром Маха&nbsp;— Зендера, проведений Полом Квят, Гарольдом Віенфуртером, Томасом Херцогом, [[Антон Цайлінґер|Антоном]] Цайлінгером та Марком Касевичем, забезпечуючи експериментальну перевірку випробувача бомб Елітцура&nbsp;— Вайдмана, що підтверджує можливість вимірювання без взаємодії . (1994)
{{Div col}}{{Div col end}}

== Посилання ==
{{Reflist|2}}

== Подальше читання ==
{{стовпці|2}}
* {{Citation|first=Guido|last=Bacciagaluppi|last2=Valentini|first2=Antony|authorlink2=Antony Valentini|title=Quantum theory at the crossroads: reconsidering the 1927 Solvay conference|arxiv=quant-ph/0609184|oclc=227191829|publisher=Cambridge University Press|year=2009|place=Cambridge, UK|isbn=978-0-521-81421-8|bibcode=2006quant.ph..9184B|pages=9184}}<bdi>{{Citation|first=Guido|last=Bacciagaluppi|last2=Valentini|first2=Antony|authorlink2=Antony Valentini|title=Quantum theory at the crossroads: reconsidering the 1927 Solvay conference|arxiv=quant-ph/0609184|oclc=227191829|publisher=Cambridge University Press|year=2009|place=Cambridge, UK|isbn=978-0-521-81421-8|bibcode=2006quant.ph..9184B|pages=9184}}</bdi> {{Citation|first=Guido|last=Bacciagaluppi|last2=Valentini|first2=Antony|authorlink2=Antony Valentini|title=Quantum theory at the crossroads: reconsidering the 1927 Solvay conference|arxiv=quant-ph/0609184|oclc=227191829|publisher=Cambridge University Press|year=2009|place=Cambridge, UK|isbn=978-0-521-81421-8|bibcode=2006quant.ph..9184B|pages=9184}}
* {{Citation|last=Bernstein, Jeremy|title=Quantum Leaps|publisher=Belknap Press of Harvard University Press|place=Cambridge, Massachusetts|year=2009|isbn=978-0-674-03541-6|url=https://books.google.com/books?id=j0Me3brYOL0C|accessdate=12 листопада 2020|archive-date=15 квітня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210415232718/https://books.google.com/books?id=j0Me3brYOL0C}}<bdi>{{Citation|last=Bernstein, Jeremy|title=Quantum Leaps|publisher=Belknap Press of Harvard University Press|place=Cambridge, Massachusetts|year=2009|isbn=978-0-674-03541-6|url=https://books.google.com/books?id=j0Me3brYOL0C|accessdate=12 листопада 2020|archive-date=15 квітня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210415232718/https://books.google.com/books?id=j0Me3brYOL0C}}</bdi>
* {{Cite book
|title=The Quantum Handshake: Entanglement, Nonlocality and Transactions
|last=Cramer, JG
|year=2015
|publisher=Springer Verlag
|location=
|isbn=978-3-319-24642-0
}}<bdi>{{Cite book
|title=The Quantum Handshake: Entanglement, Nonlocality and Transactions
|last=Cramer, JG
|year=2015
|publisher=Springer Verlag
|location=
|isbn=978-3-319-24642-0
}}</bdi> {{Cite book
|title=The Quantum Handshake: Entanglement, Nonlocality and Transactions
|last=Cramer, JG
|year=2015
|publisher=Springer Verlag
|location=
|isbn=978-3-319-24642-0
}}
* Грінбергер, Даніель, Гентшель, Клаус, Вайнерт, Фрідель (Ред.) ''[https://www.springer.com/us/book/9783540706229 Збірник квантової фізики] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201028181509/https://www.springer.com/us/book/9783540706229 |date=28 жовтня 2020 }} .'' ''Концепції, експерименти, історія та філософія'', Нью-Йорк: Спрінгер, 2009.{{ISBN|978-3-540-70626-7}} .
* {{Citation|last=[[Max Jammer|Jammer, Max]]|title=The conceptual development of quantum mechanics|publisher=McGraw-Hill|place=New York|year=1966|oclc=534562}}
* {{Citation|last=[[Max Jammer|Jammer, Max]]|title=The philosophy of quantum mechanics: The interpretations of quantum mechanics in historical perspective|publisher=Wiley|place=New York|year=1974|oclc=969760|isbn=0-471-43958-4|url=https://archive.org/details/philosophyofquan0000jamm}}<bdi>{{Citation|last=[[Max Jammer|Jammer, Max]]|title=The philosophy of quantum mechanics: The interpretations of quantum mechanics in historical perspective|publisher=Wiley|place=New York|year=1974|oclc=969760|isbn=0-471-43958-4|url=https://archive.org/details/philosophyofquan0000jamm}}</bdi> {{Citation|last=[[Max Jammer|Jammer, Max]]|title=The philosophy of quantum mechanics: The interpretations of quantum mechanics in historical perspective|publisher=Wiley|place=New York|year=1974|oclc=969760|isbn=0-471-43958-4|url=https://archive.org/details/philosophyofquan0000jamm}}
* Ф. Байєн, М. Флато, К. Фронсдаль, А. Ліхнерович і Д. Штернхаймер, теорія деформації та квантування I та II, ''Енн.'' ''Фіз.'' ''(Нью-Йорк)'' , '''111''' (1978) с.&nbsp;61–151.
* Д. Коен, ''Вступ до космосу Гільберта та квантової логіки'', Спрінгер-Верлаг, 1989. Це ґрунтовний та добре проілюстрований вступ.
* {{Citation|last=Finkelstein|first=D.|title=Matter, Space and Logic|url=|volume=V|number=|page=1969|postscript=.|doi=10.1007/978-94-010-3381-7_4|series=Boston Studies in the Philosophy of Science|year=1969|isbn=978-94-010-3383-1}}<bdi>{{Citation|last=Finkelstein|first=D.|title=Matter, Space and Logic|url=|volume=V|number=|page=1969|postscript=.|doi=10.1007/978-94-010-3381-7_4|series=Boston Studies in the Philosophy of Science|year=1969|isbn=978-94-010-3383-1}}</bdi> {{Citation|last=Finkelstein|first=D.|title=Matter, Space and Logic|url=|volume=V|number=|page=1969|postscript=.|doi=10.1007/978-94-010-3381-7_4|series=Boston Studies in the Philosophy of Science|year=1969|isbn=978-94-010-3383-1}}
* А. Глісон. Заходи щодо закритих підпросторів простору Гільберта, ''Журнал математики та механіки'', 1957.
* Р. Кадісон. Ізометрії алгебр операторів, ''Аннали математики'', вип. 54, стор.&nbsp;325–38, 1951
* Г. Людвіг. ''Основи квантової механіки'', Спрінгер-Верлаг, 1983.
* Г. Маккі. ''Математичні основи квантової механіки'', В.&nbsp;А.&nbsp;Бенджамін, 1963 (передрук у м'якій обкладинці, Довер, 2004).
* Р. Омнес. ''Розуміння квантової механіки'', Прінстонський університетський прес, 1999. (Обговорює логічні та філософські проблеми квантової механіки з пильною увагою до історії предмета).
* Н. Папаніколау. ''Формальні міркування про квантові системи: огляд'', ACM SIGACT News, 36 (3), pp.&nbsp;51–66, 2005.
* К. Пірон. ''Основи квантової фізики'', В.&nbsp;А.&nbsp;Бенджамін, 1976.
* Герман Вейль. ''Теорія груп та квантова механіка'', Публікації Дувра, 1950.
* А. Вітакер. ''Новий квантовий вік: від теореми Белла до квантових обчислень і телепортації'', Оксфордський університет, 2011,{{ISBN|978-0-19-958913-5}}
* Стівен Хокінг. ''Мрії, з яких створено те'', що працює, 2011,{{ISBN|978-0-76-243434-3}}
* А. Дуглас Стоун. ''Ейнштейн і квант, пошуки доблесного швабського'', Прінстонська університетська преса, 2006.
* Річард П. Фейнман. ''QED: Дивна теорія світла та матерії'' . Прінстонська університетська преса, 2006. Друк.
</div>

== Посилання ==

* [http://www-groups.dcs.st-and.ac.uk/~history/HistTopics/The_Quantum_age_begins.html Історія квантової механіки] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191028220722/http://www-groups.dcs.st-and.ac.uk/~history/HistTopics/The_Quantum_age_begins.html |date=28 жовтня 2019 }}
* [http://www.oberlin.edu/physics/dstyer/StrangeQM/history.html Коротка історія квантової механіки] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180124231756/http://www2.oberlin.edu/physics/dstyer/StrangeQM/history.html |date=24 січня 2018 }}
* [http://quantum-history.mpiwg-berlin.mpg.de/ Домашня сторінка проекту «Квантова історія»] {{Webarchive|url=http://webarchive.loc.gov/all/20110224014734/http://quantum%2Dhistory.mpiwg%2Dberlin.mpg.de/ |date=24 лютого 2011 }}
[[Категорія:Історія фізики]]
[[Категорія:Історія хімії]]
[[Категорія:Квантова механіка]]