Перегляд вихідного коду сторінки Історія життя на Землі

{{Еволюційна біологія |image=Geological time spiral.png |caption=Спіраль розвитку життя на планеті Земля |expanded= }}
'''Історія життя на [[Земля|Землі]]''' почалася з моменту появи перших живих організмів&nbsp;— приблизно 3,7 мільярда років тому<ref>{{cite journal|url=https://www.liebertpub.com/doi/10.1089/ast.2017.1674|title=Constraining the Time Interval for the Origin of Life on Earth|last=Pearce|first=Ben K.D.|last2=Tupper|first2=Andrew S.|last3=Pudritz|first3=Ralph E.|last4=Higgs|first4=Paul G.|date=2018-03-01|pages=343–364|language=en|work=Astrobiology|volume=18|doi=10.1089/ast.2017.1674|issn=1531-1074|issue=3}}</ref><ref>{{cite journal|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.283.5402.674|title=13 C-Depleted Carbon Microparticles in >3700-Ma Sea-Floor Sedimentary Rocks from West Greenland|last=Rosing|first=Minik T.|date=1999-01-29|pages=674–676|language=en|work=Science|volume=283|doi=10.1126/science.283.5402.674|issn=0036-8075|issue=5402}}</ref><ref>{{cite journal|url=https://www.nature.com/articles/ngeo2025|title=Evidence for biogenic graphite in early Archaean Isua metasedimentary rocks|last=Ohtomo|first=Yoko|last2=Kakegawa|first2=Takeshi|last3=Ishida|first3=Akizumi|last4=Nagase|first4=Toshiro|last5=Rosing|first5=Minik T.|date=2014-01|pages=25–28|language=en|work=Nature Geoscience|volume=7|doi=10.1038/ngeo2025|issn=1752-0894|issue=1}}</ref>— і триває донині. Подібність між усіма організмами вказує на наявність [[Останній універсальний спільний предок|спільного предка]], від якого в процесі еволюції пішли всі відомі види.

Домінантною формою життя 3,480&nbsp;млрд років тому<ref>{{cite journal|url=http://www.liebertpub.com/doi/10.1089/ast.2013.1030|title=Microbially Induced Sedimentary Structures Recording an Ancient Ecosystem in the ca. 3.48 Billion-Year-Old Dresser Formation, Pilbara, Western Australia|last=Noffke|first=Nora|last2=Christian|first2=Daniel|last3=Wacey|first3=David|last4=Hazen|first4=Robert M.|date=2013-12|pages=1103–1124|language=en|work=Astrobiology|volume=13|doi=10.1089/ast.2013.1030|issn=1531-1074|pmc=PMC3870916|pmid=24205812|issue=12}}</ref>, на початку [[Архейський еон|архейського еону]], були [[ціанобактеріальні мати]] та [[археї]]. Вони стали величезним тогочасним еволюційним кроком вперед. Кисневий [[фотосинтез]], що виник близько 3500 мільйонів років тому, в кінцевому результаті призвів до оксигенації атмосфери, починаючи приблизно з 2400&nbsp;млн років тому. Найперші свідчення про [[Еукаріоти|евкаріотів]] датуються 1850&nbsp;млн років тому, хоча, можливо, вони з'явилися раніше. Їхня диверсифікація прискорилася, коли вони почали використовувати у [[Обмін речовин|метаболізмі]] кисень. Пізніше, близько 1700 мільйонів років тому, виникли [[багатоклітинні організми]] з диференційованими клітинами, спеціалізованими для виконання певних функцій.

Приблизно 1200&nbsp;млн років тому з'являються перші [[водорості]], а вже приблизно 450&nbsp;млн років тому&nbsp;— перші [[Ембріофіти|вищі рослини]]. [[Безхребетні]] тварини виникають в [[Едіакарій|едіакарському періоді]], а [[хребетні]]&nbsp;— близько 525 мільйонів років тому, невдовзі після [[Кембрійський вибух|кембрійського вибуху]].

== Передісторія ==
{{Основна|Історія Землі}}Дослідження [[метеорит]]ів, древніх [[Гірська порода|гірських порід]] та інші дотичні дослідження вказують на те, що планета Земля сформувалась приблизно 4,6&nbsp;млрд років тому ([[гадейський еон]]). До цього часу навколо [[Сонце|Сонця]] обертався тільки розмитий [[протопланетний диск]], що складався з газів та космічного пилу. Потім під дією [[Сила тяжіння|сили тяжіння]] пил почав зосереджуватися у невеликі тіла ([[Мала планета|планетоїди]]), які з часом трансформувалися у [[Планета|планети]]. Протягом перших мільйонів років на Землі життя не могло існувати у жодній формі, у цей період [[Верхня мантія Землі|верхня мантія]] планети перебувала у розплавленому стані магматичного океану та розтоплювала [[Літосфера|літосферу]] планети. [[Атмосфера Землі|Атмосфера]] у той час була не щільною і складалася із суміші розпечених до температури 80&nbsp;°C газів: [[аміак]]у (<chem>NH3</chem>), [[метан]]у (<chem>CH4</chem>), [[водень|водню]] (<chem>H2</chem>), [[хлор]]у (<chem>Cl2</chem>) та пари [[Сірка|сірки]] (<chem>S</chem>). Природна [[радіоактивність]] була набагато вищою за сьогочасну. Тобто життя за таких умов було неможливим. Внаслідок дегазації земних надр та подальшого охолодження поверхні планети [[Походження води на Землі|утворюються перші водойми]] рідкої води (<chem>H2O</chem>). Перші сліди появи рідкої водної оболонки у планети припадають на період 4,5&nbsp;млрд років тому (циркон, [[Кульова лава|подушкові базальтові лави]])<ref name="Nature6817">{{cite journal|last=Wilde|first=Simon A.|last2=Valley|first2=John W.|last3=Peck|first3=William H.|last4=Graham|first4=Colin M.|date=2001-01|title=Evidence from detrital zircons for the existence of continental crust and oceans on the Earth 4.4 Gyr ago|url=https://www.nature.com/articles/35051550|language=en|volume=409|issue=6817|pages=175–178|doi=10.1038/35051550|issn=0028-0836|work=Nature}}</ref><ref name="Wilde">{{cite web|url=http://wwwrses.anu.edu.au/admin/index.php?p=harrison|title=ANU - Research School of Earth Sciences - ANU College of Science - Harrison|date=|publisher=Ses.anu.edu.au|archiveurl=https://archive.today/20060621100255/http://wwwrses.anu.edu.au/admin/index.php?p=harrison|archivedate=2006-06-21|deadurl=yes|accessdate=2009-08-20}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070314063158/http://wwwrses.anu.edu.au/admin/index.php?p=harrison|date=2007-03-14}}</ref><ref name="geology.wisc">{{cite journal|url=https://pubs.geoscienceworld.org/geology/article/30/4/351-354/192405|title=A Cool Early Earth|last=Valley|first=John W.|last2=Peck|first2=William H.|last3=King|first3=Elizabeth M.|last4=Wilde|first4=Simon A.|date=2002|pages=351|language=en|work=Geology|volume=30|doi=10.1130/0091-7613(2002)030<0351:ACEE>2.0.CO;2|issn=0091-7613|issue=4}}</ref>. Гіпотеза про [[Комета|кометне]] та [[планетезималь]]не походження води на Землі внаслідок метеоритного бомбардування не знаходить підтверджень після порівняння [[протій]]/[[Дейтерій|дейтерієвого]] ізотопного співвідношення різних небесних тіл<ref name="Altwegg">{{cite journal|last=Altwegg|first=K.|last2=Balsiger|first2=H.|last3=Bar-Nun|first3=A.|last4=Berthelier|first4=J. J.|last5=Bieler|first5=A.|last6=Bochsler|first6=P.|last7=Briois|first7=C.|last8=Calmonte|first8=U.|last9=Combi|first9=M.|date=2015-01-23|title=67P/Churyumov-Gerasimenko, a Jupiter family comet with a high D/H ratio|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.1261952|language=en|volume=347|issue=6220|doi=10.1126/science.1261952|issn=0036-8075|work=Science}}</ref><ref name="Sarafian">{{Cite journal|last=Sarafian|first=Adam R.|last2=Nielsen|first2=Sune G.|last3=Marschall|first3=Horst R.|last4=McCubbin|first4=Francis M.|last5=Monteleone|first5=Brian D.|date=2014-10-31|title=Early accretion of water in the inner solar system from a carbonaceous chondrite–like source|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.1256717|language=en|volume=346|issue=6209|pages=623–626|doi=10.1126/science.1256717|issn=0036-8075|work=Science}}</ref>.

Згідно з [[Модель ударного формування Місяця|моделлю мегаімпакту]], ~4,5&nbsp;млрд років тому [[протопланета]] розміром з [[Марс (планета)|Марс]] (яку часто називають [[Тея (планета)|Тея]]<ref>{{cite journal|url=https://pubs.geoscienceworld.org/elements/article/2/4/205-210/137703|title=The Origin of the Earth - What's New?|last=Halliday|first=A. N.|date=2006-08-01|pages=205–210|language=en|work=Elements|volume=2|doi=10.2113/gselements.2.4.205|issn=1811-5209|issue=4}}</ref>) [[Модель ударного формування Місяця|зіткнулась]] із Землею. Зіткнення було таким сильним, що утворені при зіткненні уламки були викинуті в космос і утворили [[Місяць (супутник)|Місяць]]<ref>{{cite journal|url=https://www.nature.com/articles/35089010|title=Origin of the Moon in a giant impact near the end of the Earth's formation|last=Canup|first=Robin M.|last2=Asphaug|first2=Erik|date=2001-08|pages=708–712|language=en|work=Nature|volume=412|doi=10.1038/35089010|issn=0028-0836|issue=6848}}</ref>. Утворення Місяця сприяло появі життя, бо його обертання навколо Землі виклика́є [[Припливи та відпливи|припливи]], які в подальшому сприяли перемішуванню товщ [[Світовий океан|Світового океану]], очищенню та аерації, стабілізували вісь [[обертання Землі]]. Доба у ті часи була дуже короткою (6 годин), але через близькість Місяця (17&nbsp;тис.&nbsp;км проти сучасних 384,4&nbsp;тис.&nbsp;км) сильніша припливна взаємодія гальмувала обертання Землі й поступово збільшувала тривалість доби до сучасних 24 годин.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Protoplanetary-disk.jpg|border|Протопланетний диск і утворення планетзималей
Jack Hills detrital zircons BSE micrographs.jpg|border|Мікрофотографії кристалів [[циркон]]у віком 4,4 млрд років
Pillow basalt crop l.jpg|border|Подушкові базальти (піллоу-лава) поблизу Гаваїв
Volcano q.jpg|border|Екстремальний вулканізм у катархеї
Big Splash Theia.gif|border|Моделювання зіткнення з Теєю та утворення Місяця
</gallery></small>

== Поява життя ==
{{main|Виникнення життя на Землі}}
Усі концепції появи життя можна розділити на дві групи<ref name="ХиЖ201608">{{Стаття|автор=Ястребов С.|назва=Семь порогов в истории жизни|посилання=https://elementy.ru/nauchno-populyarnaya_biblioteka/433445/Sem_porogov_v_istorii_zhizni|archiveid=20190412104830|видання=Химия и Жизнь|тип=журнал|місце={{М.}}|видавництво=|рік=2016|місяць=|том=|номер=8|мова=ru|ref=ХиЖ №&nbsp;8|accessdate=9 серпня 2021|archivedate=9 серпня 2021|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210809115641/https://elementy.ru/nauchno-populyarnaya_biblioteka/433445/Sem_porogov_v_istorii_zhizni}}</ref>:
* [[Випадковість]].
{{цитата|Всесвіт не був запрограмований на життя, як і біосфера на людину. Нам просто випав щасливий шанс в рулетці, подібно тому, ніби ми щойно виграли мільйон у казино.||французький біохімік [[Жак Моно]]|}}
* [[Закономірність]].
Бельгійський біохімік і цитолог [[Крістіан де Дюв]] заперечує концепцію Моно двома доводами. По-перше, будівельні блоки живих організмів ([[амінокислоти]], [[вуглеводні]], [[азот]]исті сполуки, [[спирти]], [[жирні кислоти]], [[Органічна хімія|сполуки карбону]]) легко синтезуються в космічному просторі. З «першосупу» простих сполук [[Ціаніди|ціанідів]] (<chem>CN^-</chem>), [[Фосфати|фосфатів]] (<chem>PO4^-</chem>), [[Сірководень|сірководня]] (<chem>H2S</chem>), [[ацетилен]]у (<chem>C2H2</chem>), [[аміак]]у (<chem>NH3</chem>), [[ціанамід]]ів (<chem>H2NCN</chem>) та [[глікольальдегід]]ів (<chem>C2H4O</chem>) легко утворюються попередники амінокислот, ліпідів та [[нуклеозид]]ів<ref name="PAPS142">{{Стаття|автор=[[Крістіан де Дюв|Christian de Duve]]|назва=Constraints on the Origin and Evolution of Life|посилання=http://bdigital.ufp.pt/bitstream/10284/760/2/21-31.pdf|видання=Proceedings of the American Philosophical Society|тип=журнал|місце=|видавництво=|рік=1998|місяць=|том=|випуск=4|номер=142|сторінки=525–532|мова=en|ref=PAPS №142|accessdate=18 серпня 2021|archivedate=8 серпня 2017|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170808233647/http://bdigital.ufp.pt/bitstream/10284/760/2/21-31.pdf}}</ref>. По-друге, побудова живого організму є лише детерміністичні хімічні процеси різної складності. Наприклад, як тільки десяток нуклеотидів складається в найпростіший ланцюжок РНК, остання відразу починає свою каталітичну реакцію з прискорення біохімічних реакцій<ref name="NatChem7">{{cite journal|last=Bracher|first=Paul J.|date=2015-04|title=Primordial soup that cooks itself|url=https://www.nature.com/articles/nchem.2219|language=en|volume=7|issue=4|pages=273–274|doi=10.1038/nchem.2219|issn=1755-4330|work=Nature Chemistry}}</ref>. Інший приклад, самостійна збірка [[Ліпіди|ліпідів]] у [[Клітинна мембрана|мембранні поверхні]] й замкнені сфери у водному середовищі<ref name="PAPS142"/>.

Найдревніші сліди життя на Землі датуються віком 3,8—4,1&nbsp;млрд років тому ([[еоархей]])&nbsp;— гнейсова зеленокам'яна {{li|формація Ісуа|Q=Q1626318|text=}} на острові [[Гренландія]], породи [[Пілбара|Пілбари]] в [[Австралія (континент)|Австралії]] та ізотопний склад зерняток [[Вуглець у природі|вуглецю]] (карбону) в мікрокристалах [[циркон]]а<ref name="Перьер">{{cite journal|author=Карин Перьер и др.|date=Март 2010|title=Самые первые живые существа|journal=Юный эрудит|pages=12-14}}</ref><ref name="PNAS108">{{cite journal|last=Pons|first=Marie-Laure|last2=Quitté|first2=Ghylaine|last3=Fujii|first3=Toshiyuki|last4=Rosing|first4=Minik T.|last5=Reynard|first5=Bruno|last6=Moynier|first6=Frederic|last7=Douchet|first7=Chantal|last8=Albarède|first8=Francis|date=2011-10-25|title=Early Archean serpentine mud volcanoes at Isua, Greenland, as a niche for early life|url=https://pnas.org/doi/full/10.1073/pnas.1108061108|language=en|volume=108|issue=43|pages=17639–17643|doi=10.1073/pnas.1108061108|issn=0027-8424|pmc=PMC3203773|pmid=22006301|work=Proceedings of the National Academy of Sciences}}</ref><ref name="PNAS112">{{cite journal|last=Bell|first=Elizabeth A.|last2=Boehnke|first2=Patrick|last3=Harrison|first3=T. Mark|last4=Mao|first4=Wendy L.|date=2015-11-24|title=Potentially biogenic carbon preserved in a 4.1 billion-year-old zircon|url=https://pnas.org/doi/full/10.1073/pnas.1517557112|language=en|volume=112|issue=47|pages=14518–14521|doi=10.1073/pnas.1517557112|issn=0027-8424|pmc=PMC4664351|pmid=26483481|work=Proceedings of the National Academy of Sciences}}</ref>. Біогенні сліди встановлено за властивим життю зміщенням пропорції [[ізотоп]]ів карбону <chem>^12C/^13C</chem> в гірській породі в бік більш легкого. Проте для зеленокам'яних порід існує заперечення [[Біогенні речовини|біогенного механізму]] зміщення пропорції суто фізичними механізмами при більш пізньому [[метаморфізм]]і (переплавці) гірських порід<ref name="Science296">{{cite journal|last=Fedo|first=Christopher M.|last2=Whitehouse|first2=Martin J.|date=2002-05-24|title=Metasomatic Origin of Quartz-Pyroxene Rock, Akilia, Greenland, and Implications for Earth's Earliest Life|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.1070336|language=en|volume=296|issue=5572|pages=1448–1452|doi=10.1126/science.1070336|issn=0036-8075|work=Science}}</ref>.

На [[Біологічна еволюція|еволюційному шляху]] передачі [[Генетична інформація|генетичної інформації]] спочатку сформувались такі найпростіші елементи ланцюжка, як [[Транскрипція (біологія)|транскрипція]] (синтез РНК) і подальша [[Трансляція (біологія)|трансляція]] (синтез білків). Це епоха так званого [[Гіпотеза світу РНК|«РНК-світу»]]<ref name="ХиЖ201608"/>. Відповідно до неї, першою молекулою, яка мала здатність до самовідтворення, була [[рибонуклеїнова кислота]] (РНК). Молекула РНК може працювати як фермент, з'єднуючи вільні нуклеотиди в комплементарну послідовність, таким чином відбувається її розмноження<ref name="Бланшар">{{cite journal|author=Жером Бланшар|last2=Luo|first2=H-L.|last3=Василий Радлов|first3=S.|last4=Zhang|first4=X-L.|last5=Hu|first5=S-X.|last6=Chen|first6=L.|last7=Han|first7=J.|last8=Zhu|first8=M.|last9=Li|first9=Y.|date=Март 2010|title=Великий скачок от неживой материи к живой|journal=Юный эрудит|pages=6-7}}</ref>. Формування ланцюжка [[Реплікація ДНК|реплікації]] ([[Дезоксирибонуклеїнова кислота|ДНК]] та її копіювання) стало першим еволюційним роздоріжжям на дереві життя, що розвело подальші шляхи еволюції [[Бактерії|бактерій]] в один бік, [[Археї|архей]] і [[Еукаріоти|евкаріот]] в інший<ref name="ХиЖ201608"/><ref name="PNAS99">{{cite journal|last=Woese|first=Carl R.|date=2002-06-25|title=On the evolution of cells|url=https://pnas.org/doi/full/10.1073/pnas.132266999|language=en|volume=99|issue=13|pages=8742–8747|doi=10.1073/pnas.132266999|issn=0027-8424|pmc=PMC124369|pmid=12077305|work=Proceedings of the National Academy of Sciences}}</ref>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Garnet paragneiss Nuvvuagittuq Greenstone Belt, 4.28 Ga.jpg|border|Зеленокам'яні гнейсові породи Північної Америки
RNA-comparedto-DNA_thymineAndUracilCorrected.png|border|Схематична будова РНК (ліворуч) і ДНК (праворуч) {{ref-en}} 
Liposoom.jpg|border|[[Ліпідний бішар|Ізольована порожнина]] з молекул [[Фосфоліпіди|фосфоліпідів]]
Phylogenetic_tree.svg|border|Філогенетичне древо бактерій, архей і евкаріот
The Coral Of Life Prototype.svg|border|Філогенетичне древо життя {{ref-en}} 
</gallery></small>

Наступним етапом для еволюції життя стало здолання {{li|дарвінівського порогу|Q=Q65121951|text=}} ({{lang-en|Darvinian Threshold}}), коли інтенсивність передачі генетичної інформації від організмів їхнім нащадкам почала переважати над [[Горизонтальне перенесення генів|горизонтальним перенесенням генів]]&nbsp;— від цього моменту вже можна вести розмову про [[Вид|біологічний вид]] як такий<ref name="ХиЖ201608"/>.

Але хімічні сполуки ще не можна назвати живими істотами, оскільки вони не мають меж тіла, як і має будь-який живий організм. Тільки всередині ізольованого від зовнішнього хаотичного руху частинок тіла можуть відбуватися складні хімічні реакції, які дозволяють істоті живитися, розмножуватися, рухатися, тобто підтримувати [[гомеостаз]]. Першою гіпотезою у цьому напрямку була теорія [[Коацерват|коацерватних крапель]] [[Опарін Олександр Іванович|Олександра Опаріна]]. Поява ізольованих порожнин в океані є доволі частим явищем. Їх утворюють жирні (аліфатичні) кислоти, які потрапляють у воду<ref name="Trevors">{{cite journal|last=Trevors|first=Jack T.|last2=Psenner|first2=Roland|date=2001-12|title=From self-assembly of life to present-day bacteria: a possible role for nanocells|url=https://academic.oup.com/femsre/article-lookup/doi/10.1111/j.1574-6976.2001.tb00592.x|language=en|volume=25|issue=5|pages=573–582|doi=10.1111/j.1574-6976.2001.tb00592.x|issn=1574-6976|work=FEMS Microbiology Reviews}}</ref>. Уся річ у тому, що один кінець молекули [[Гідрофільність|гідрофільний]], а інший&nbsp;— [[Гідрофобність|гідрофобний]]. Жирні кислоти, які потрапляють у воду, утворюють [[ліпосома|сфери]] таким чином, що гідрофобні кінці молекул знаходяться всередині сфери. Можливо, молекули РНК почали потрапляти в такі сфери<ref name="Segré">{{cite journal|last=Segré|first=Daniel|last2=Ben-Eli|first2=Dafna|last3=Deamer|first3=David W.|last4=Lancet|first4=Doron|date=2001|title=The Lipid World|url=http://link.springer.com/10.1023/A:1006746807104|volume=31|issue=1/2|pages=119–145|doi=10.1023/A:1006746807104|work=Origins of Life and Evolution of the Biosphere}}</ref>. Найдревнішими залишками сформованих живих клітин слугують відбитки сульфатредукуючих бактерій віком 3,4&nbsp;млрд років<ref name="NatGeo201110">{{cite journal|last=Wacey|first=David|last2=Kilburn|first2=Matt R.|last3=Saunders|first3=Martin|last4=Cliff|first4=John|last5=Brasier|first5=Martin D.|date=2011-10|title=Microfossils of sulphur-metabolizing cells in 3.4-billion-year-old rocks of Western Australia|url=https://www.nature.com/articles/ngeo1238|language=en|volume=4|issue=10|pages=698–702|doi=10.1038/ngeo1238|issn=1752-0894|work=Nature Geoscience}}</ref>.

=== Перший обмін речовин ===
Здатність до самовідтворення і наявність границь тіла&nbsp;— це ще не всі ознаки, які відрізняють живу істоту від неживої природи. Для відтворення всередині сфери з жирних кислот молекулі РНК потрібно було налагодити процес [[Метаболізм|обміну речовин]]. Відомо, що молекула РНК здатна притягувати потрібні нуклеотиди та відштовхувати непотрібні. Тому їй нічого не заважало зробити це через мембрану. Скоріш за все, процес відбувався так: потрібний нуклеотид притягувався до мембрани впритул, як тільки він наближувався на достатньо близьку відстань, то починав відштовхувати від себе молекули жирних кислот, через що утворювався отвір за розмірами нуклеотиду, після чого він вільно проходив через нього і приєднувався до створюваного ланцюжка.

=== Перший поділ клітини ===
Як почали ділитися перші клітини, що складалися з молекули РНК і мембрани з жирних кислот, нині невідомо. Можливо, побудована всередині мембрани нова молекула РНК починала відштовхуватися від першої. Зрештою, одна з них проривала мембрану. Разом з молекулою РНК виходила і частина молекул жирних кислот, які утворювали навколо неї нову сферу.

== Киснева революція ==
{{main|Киснева революція}}
Життя на Землі у стосунку до вільного [[Кисень|кисню]] (<chem>O2</chem>) ділиться на дві групи організмів<ref name="CurBio14">{{cite journal|last=Sessions|first=Alex L.|last2=Doughty|first2=David M.|last3=Welander|first3=Paula V.|last4=Summons|first4=Roger E.|last5=Newman|first5=Dianne K.|date=2009-07|title=The Continuing Puzzle of the Great Oxidation Event|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0960982209011890|language=en|volume=19|issue=14|pages=R567–R574|doi=10.1016/j.cub.2009.05.054|work=Current Biology}}</ref>:
* [[анаероби]] (деякі [[бактерії]], [[археї]]), для яких кисень виступає лише як отрута;
* [[аероби]] (усі [[Еукаріоти|евкаріоти]], деякі бактерії), як навчились отримувати енергетичний зиск від кисню.

Кисень виступає як сильний окисник, який руйнує клітини, але за допомогою якого можна отримати багато енергії. Тому в аеробів присутні дві незалежні системи [[Ферменти|ферментів]], налаштовані на взаємодію з такими протилежними властивостями для живих організмів речовини<ref name="CurBio14"/>.

Перші аероби опанували реакцію [[фотосинтез]]у не пізніше 3&nbsp;млрд років тому. Перші процеси утворення глюкози з вуглекислоти відбувались за участі таких відновників як [[сірководень]] (<chem>HS</chem>), [[водень]] (<chem>H2</chem>), сполуки [[Залізо|заліза]] (<chem>Fe</chem>), без участі води (<chem>H2O</chem>), тому вільного кисню не утворювалось. Вміст такого сильного окисника в атмосфері Землі тогочасної епохи не перевищував 0,001&nbsp;% від сучасного<ref name="ХиЖ201609">{{Стаття|автор=Ястребов С.|назва=Кислородная революция и Земля-снежок|посилання=https://elementy.ru/nauchno-populyarnaya_biblioteka/433446/Kislorodnaya_revolyutsiya_i_Zemlya_snezhok|archiveid=20210310052813|видання=Химия и Жизнь|тип=журнал|місце={{М.}}|видавництво=|рік=2016|місяць=|том=|номер=9|мова=ru|ref=ХиЖ №&nbsp;9|accessdate=9 серпня 2021|archivedate=10 березня 2021|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210310052813/https://elementy.ru/nauchno-populyarnaya_biblioteka/433446/Kislorodnaya_revolyutsiya_i_Zemlya_snezhok}}</ref>. З появою перших ціанобактерій (синьо-зелених водоростей), що використовували як відновник воду, а побічним продуктом реакції виступав вільний кисень, [[Історія Землі|геохімічна історія планети]], як і біологічна, переходить на новий етап розвитку{{sfn|Ecology of Cyanobacteria|2012|сторінки=15–36}}. У подальшому від ціанобактерій еволюційно, ймовірно через [[симбіоз]], утворились органели еукаріотичних клітин здатні до фотосинтезу&nbsp;— [[хлоропласт]]и<ref name="ХиЖ201609"/>. Ціанобактерії, послуговуючись необмеженими запасами води (в той час як сировина для безводного фотосинтезу була обмеженою) насичували середовище токсичним киснем, обмежуючи розвиток як конкурентів, так і власний. Вирішальним у цій боротьбі виступили ресурси саме відновлювача<ref name="ХиЖ201609"/>. 2,4&nbsp;млрд років тому, у [[Палеопротерозой|ранньому протерозої]], після [[Киснева катастрофа|Великої окиснювальної події]] ({{lang-en|Great Oxidation Event}}, GOE), коли за десятки млн років концентрація кисню в атмосфері підвищилась у тисячі разів, настала епоха панування ціанобактерій у водах Світового океану<ref name="Nature506">{{cite journal|last=Lyons|first=Timothy W.|last2=Reinhard|first2=Christopher T.|last3=Planavsky|first3=Noah J.|date=2014-02|title=The rise of oxygen in Earth’s early ocean and atmosphere|url=https://www.nature.com/articles/nature13068|language=en|volume=506|issue=7488|pages=307–315|doi=10.1038/nature13068|issn=0028-0836|work=Nature}}</ref>{{sfn|Barbieri M.|2015|сторінки=75–91}}. Під час епохи ціанобактерій [[Біосфера|біосфера Землі]] стала незворотньо кисневою. Більшість анаеробних прокаріотів вимерли&nbsp;— це перше [[масове вимирання]] в історії життя планети<ref name="ХиЖ201609"/>. Ті організми, що вижили, захистили себе товстими [[Клітинна мембрана|клітинними стінками]]{{sfn|Barbieri M.|2015|сторінки=75–91}}.

Докиснева атмосфера Землі була насичена парниковими газами, [[Вуглекислий газ в атмосфері Землі|вуглекислим]] (<chem>CO2</chem>) і [[метан]]ом (<chem>CH4</chem>), що створювали парниковий ефект й зберігали досить теплий клімат на планеті. Крім того, вважається що світимість Сонця в ту епоху становила лише до 80&nbsp;% від сучасної<ref name="PNAS102">{{cite journal|last=Kopp|first=Robert E.|last2=Kirschvink|first2=Joseph L.|last3=Hilburn|first3=Isaac A.|last4=Nash|first4=Cody Z.|date=2005-08-09|title=The Paleoproterozoic snowball Earth: A climate disaster triggered by the evolution of oxygenic photosynthesis|url=https://pnas.org/doi/full/10.1073/pnas.0504878102|language=en|volume=102|issue=32|pages=11131–11136|doi=10.1073/pnas.0504878102|issn=0027-8424|pmc=PMC1183582|pmid=16061801|work=Proceedings of the National Academy of Sciences}}</ref><ref name="ХиЖ201609"/>. Після початку епохи ціанобактерій весь метан, що має у 23 рази більший парниковий ефект ніж вуглекислий газ, було перероблено на останній, що спричинило катастрофічне [[гуронське зледеніння]] 2,3&nbsp;млрд років тому<ref name="PNAS102"/>. Різноманітні льодовикові відкладення того зледеніння знаходять на тогочасних екваторіальних широтах. Зледеніння тривало 100&nbsp;млн років й було подолане сильною вулканічною активністю, що достатньо наситила атмосферу парниковими газами<ref name="PNAS102"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Stromatolites in Sharkbay.jpg|border|Строматоліти
Строматолит.jpg|border|Шарувата будова строматолітів
Black-band ironstone (aka).jpg|border|Стрічковий залізняк (джеспіліт)
|border|
</gallery></small>

Відповіддю біоти на нове кисневе середовище стало опанування у перші 100—200&nbsp;млн років [[Протеобактерії|протеобактеріями]] реакції окиснення [[Глюкоза|глюкози]] вільним киснем&nbsp;— дихання. Так був задіяний новий енергетичний ресурс, що виявився більш ефективним за безкисневе [[Бродіння (біохімія)|бродіння]], початкові етапи якого слугують базисом біохімічного механізму кисневого [[дихання]]<ref name="ХиЖ201609"/>. У подальшому від протеобактерій еволюційно, ймовірно через симбіоз, утворились дихальні органели еукаріотичних клітин&nbsp;— [[Мітохондрія|мітохондрії]]<ref name="MBE9">{{cite journal|last=Esser|first=C.|date=2004-05-21|title=A Genome Phylogeny for Mitochondria Among -Proteobacteria and a Predominantly Eubacterial Ancestry of Yeast Nuclear Genes|url=https://academic.oup.com/mbe/article-lookup/doi/10.1093/molbev/msh160|language=en|volume=21|issue=9|pages=1643–1660|doi=10.1093/molbev/msh160|issn=0737-4038|work=Molecular Biology and Evolution}}</ref>. Найближчий сучасний генетичний родич мітохондрій, пурпурова альфа-протеобактерія ''[[Rhodospirillum|Rhodospirillum rubrum]]'' володіє одночасно біохімічними механізмами дихання, бродіння й сірководневого фотосинтезу, може вільно перемикатись між ними залежно від середовища<ref name="MBE9"/>.

{{цитата|Усі згодні з тим, що еволюція синьозелених водоростей була найзначнішою біологічною подією на нашій планеті. Навіть більшим ніж розвиток евкаріотичних клітин і поява багатоклітинних організмів.||Пітер Ворд, Джо Кіршвінк{{sfn|Уорд П., Киршвинк Д.|2016|}}}}

== Поява евкаріотів ==
{{main|Евкаріоти}}
Поява сучасних [[Еукаріоти|евкаріотичних організмів]] з біохімічними механізмами [[дихання]] за допомогою [[Мітохондрія|мітохондрій]] пояснюється двома гіпотезами<ref name="ХиЖ201609"/>:
* Пізньомітохондріальна гіпотеза стверджує, що захоплення [[Протеобактерії|протеобактерій]] відбулось попередньо сформованими евкаріотичними організмами.
* Ранньомітохондріальна гіпотеза наголошує на причинності [[симбіоз]]у протеобактерій і древніх архей в самому процесі розподілу внутрішнього середовища клітини на [[Цитоплазма|цитоплазму]] й окреме [[Клітинне ядро|ядро]] з генетичною інформацією{{sfn|Кунин Е.|2014|}}.

Найдревніші знахідки відбитків еукаріотичних організмів датуються віком 2,2—2,1&nbsp;млрд років тому. Це нитчаста водорість ''[[Grypania spiralis]]''<ref name="AJP">{{cite journal|last=Wang|first=Ye|last2=Wang|first2=Yue|last3=Du|first3=Wei|date=2016-07-02|title=The long-ranging macroalga Grypania spiralis from the Ediacaran Doushantuo Formation, Guizhou, South China|url=https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/03115518.2016.1127725|language=en|volume=40|issue=3|pages=303–312|doi=10.1080/03115518.2016.1127725|issn=0311-5518|work=Alcheringa: An Australasian Journal of Palaeontology}}</ref><ref name="Palaeontology58">{{cite journal|last=Butterfield|first=Nicholas J.|date=2015-01|editor-last=Smith|editor-first=Andrew|title=Early evolution of the Eukaryota|url=https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/pala.12139|language=en|volume=58|issue=1|pages=5–17|doi=10.1111/pala.12139|issn=0031-0239|work=Palaeontology}}</ref>, подібний до сучасних примітивних грибів [[Гломероміцети|гломероміцетів]] проблемний ''[[Diskagma buttonii]]'' та інші (всі багатоклітинні)<ref name="Precam235">{{cite journal|last=Retallack|first=Gregory J.|last2=Krull|first2=Evelyn S.|last3=Thackray|first3=Glenn D.|last4=Parkinson|first4=Dula|date=2013-09|title=Problematic urn-shaped fossils from a Paleoproterozoic (2.2Ga) paleosol in South Africa|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0301926813001812|language=en|volume=235|pages=71–87|doi=10.1016/j.precamres.2013.05.015|work=Precambrian Research}}</ref><ref name="Nature466">{{Стаття|автор=Abderrazak El Albani et al.|назва=Large colonial organisms with coordinated growth in oxygenated environments 2.1 Gyr ago|посилання=https://www.nature.com/articles/nature09166|видання=[[Nature]]|тип=журнал|місце=|видавництво=|рік=2010|місяць=1 July|том=466|випуск=|номер=7302|сторінки=100–104|issn=0028-0836|мова=en|ref=Nature №466|accessdate=15 серпня 2021|archivedate=31 липня 2021|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210731113147/https://www.nature.com/articles/nature09166}}</ref>. Найдревніший відомий одноклітинний еукаріотичний організм датується віком 1,6&nbsp;млрд років тому, що пояснюється кращим зберіганням решток [[Багатоклітинні організми|багатоклітинних організмів]]<ref name="PTRSB361">{{cite journal|last=Knoll|first=A.H|last2=Javaux|first2=E.J|last3=Hewitt|first3=D|last4=Cohen|first4=P|date=2006-06-29|title=Eukaryotic organisms in Proterozoic oceans|url=https://royalsocietypublishing.org/doi/10.1098/rstb.2006.1843|language=en|volume=361|issue=1470|pages=1023–1038|doi=10.1098/rstb.2006.1843|issn=0962-8436|pmc=PMC1578724|pmid=16754612|work=Philosophical Transactions of the Royal Society B: Biological Sciences}}</ref>. Етап переходу від одноклітинних евкаріотів до багатоклітинних організмів було пройдено досить швидко, не більше ніж за 200&nbsp;млн років від дати кисневої революції<ref name="ХиЖ201609"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Grypania spiralis.JPG|border|Відбитки нитчастої водорості грипанії
Diskagma holotype.tif|border|Скам'янілі рештки Diskagma buttonii
|border|
</gallery></small>

=== Протерозойський еон ===
{{main|Протерозой}}
Охоплює часовий проміжок 2,5 млрд—543&nbsp;млн років тому. [[Протерозой]] ({{lang-el|πρότερος}}&nbsp;— перший, старший, {{lang-el|ζωή}}&nbsp;— життя) ознаменувався виникненням складних рослин, [[Гриби|грибів]] і тварин (наприклад, [[губки|губок]]). Життя на початку протерозою, як і раніше, було зосереджене в морях, оскільки умови на суші були не зовсім сприятливими: атмосфера складалася переважно з [[сірководень|сірководню]], CO<sub>2</sub>, N<sub>2</sub>, CH<sub>4</sub>, і зовсім малої кількості O<sub>2</sub>.

[[Файл:Spriggina flounensi C.jpg|thumb|right|250px|Викопні залишки ''[[Сприггіна|Spriggina floundersi]]'']]

Однак бактерії, які жили в той час у морях, почали виробляти O<sub>2</sub> як побічний продукт, і 2&nbsp;млрд років тому кількість кисню вже досягла стійкого рівня. Але різке збільшення кількості кисню в атмосфері призвело до [[Киснева катастрофа|кисневої катастрофи]], яка викликала зміни органів дихання в організмів, що населяли в той час океани (анаеробні змінились [[Аероби|аеробними]]) і зміну складу атмосфери (утворення [[озоновий шар|озонового шару]]). Внаслідок послаблення [[парниковий ефект|парникового ефекту]] на Землі настало тривале [[Гуронське зледеніння]]: температура опускалася до {{nobr|−40 °C}}.

Подальші викопні залишки перших багатоклітинних зустрічаються вже після зледеніння. В той час океани населяли своєрідні організми [[Едіакарська біота|едіакарської фауни]], наприклад [[сприггіна]] (праворуч). Можливо, вони були предками сучасних тварин, а можливо, зникли, не лишивши нащадків<ref name=De2005>{{cite journal|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S1367912005001422|title=Ediacara fossil assemblage in the upper Vindhyans of Central India and its significance|last=De|first=Chirananda|date=2006-09|pages=660–683|language=en|work=Journal of Asian Earth Sciences|volume=27|doi=10.1016/j.jseaes.2005.06.006|issue=5}}</ref>

==== Палеопротерозой ====
{{main|Палеопротерозой}}
Палеопротерозой&nbsp;— геологічна ера, частина [[протерозой|протерозою]], яка почалася 2,5 мільярда років тому і закінчилася 1,6 мільярда років тому. В цей час відбулася перша стабілізація [[континент]]ів. Еволюціонували [[ціанобактерії]]&nbsp;— тип бактерій, що використовував біохімічний процес [[фотосинтез]]у для виробництва [[енергія|енергії]] та [[Кисень|кисню]]. Скам'янілості грибоподібних були знайдені у [[Везикула|везикулярному]] [[Базальт|базальті]], що датується палеопротерозойською ерою близько 2,4&nbsp;млрд років тому<ref>{{cite journal|url=https://www.nature.com/articles/s41559-017-0141|title=Fungus-like mycelial fossils in 2.4-billion-year-old vesicular basalt|last=Bengtson|first=Stefan|last2=Rasmussen|first2=Birger|last3=Ivarsson|first3=Magnus|last4=Muhling|first4=Janet|last5=Broman|first5=Curt|last6=Marone|first6=Federica|last7=Stampanoni|first7=Marco|last8=Bekker|first8=Andrey|date=2017-04-24|language=en|work=Nature Ecology & Evolution|volume=1|doi=10.1038/s41559-017-0141|issn=2397-334X|issue=6}}</ref>.

Найважливіша подія раннього палеопротерозою&nbsp;— [[киснева катастрофа]]. До значного підвищення вмісту кисню в атмосфері майже всі форми життя, які існували в той час, були анаеробами, тобто обмін речовин в живих формах залежав від форм клітинного дихання, які не потребували кисню. Кисень у великих кількостях є згубним для більшості анаеробних бактерій, тому в цей час більша частина живих організмів на Землі зникла. Форми життя, які залишилися, були або несприйнятливими до дії кисню, або жили в безкисневому середовищі.

==== Мезопротерозой ====
{{main|Мезопротерозой}}
[[Файл:Horodyskia variation.jpg|міні|''[[Horodyskia]]'' могла бути раннім [[Багатоклітинні організми|багатоклітинним]] організмом, або колонією [[Форамініфери|форамініфер]]<ref name="Dong2008">{{cite journal|url=https://www.lyellcollection.org/doi/10.1144/0016-76492007-074|title=Silicified ''Horodyskia'' and ''Palaeopascichnus'' from upper Ediacaran cherts in South China: tentative phylogenetic interpretation and implications for evolutionary stasis|last=Dong|first=Lin|last2=Xiao|first2=Shuhai|last3=Shen|first3=Bing|last4=Zhou|first4=Chuanming|date=2008-01|pages=367–378|language=en|work=Journal of the Geological Society|volume=165|doi=10.1144/0016-76492007-074|issn=0016-7649|issue=1}}</ref>. Вона, очевидно, перегрупувалася у більш рідкі, але більші осередки в міру того, як осадові породи залягали навколо її основи<ref name="Fedonkin2003">{{cite journal|url=http://www.bioone.org/doi/abs/10.2517/prpsj.7.9|title=The origin of the Metazoa in the light of the Proterozoic fossil record|last=Fedonkin|first=Mikhail A.|date=2003-03-31|pages=9–41|language=en|work=Paleontological Research|volume=7|doi=10.2517/prpsj.7.9|issn=1342-8144|issue=1}}</ref>.]]
Мезопротерозой&nbsp;— геологічна ера, середня частина протерозою, яка почалася 1,6 мільярда років тому і закінчилася 1 мільярд років тому. Червоні водорості [[Bangiomorpha pubescens|''Bangiomorpha'']], датовані віком 1,2&nbsp;млрд років, є найдавнішими відомими організмами, які, безумовно, мали диференційовані, спеціалізовані клітини, а також найдавнішим відомим організмом, що розмножувався [[Статеве розмноження|статевим шляхом]]<ref>{{cite journal|url=https://www.cambridge.org/core/product/identifier/S0094837300021485/type/journal_article|title=Bangiomorpha pubescens n. gen., n. sp.: implications for the evolution of sex, multicellularity, and the Mesoproterozoic/Neoproterozoic radiation of eukaryotes|last=Butterfield|first=Nicholas J.|date=2000|pages=386–404|language=en|work=Paleobiology|volume=26|doi=10.1666/0094-8373(2000)026<0386:BPNGNS>2.0.CO;2|issn=0094-8373|issue=3}}</ref>. ''[[Horodyskia]]'' що має вигляд «ланцюжка намистин», знайдена у породах, датованих 1,5&nbsp;млрд—900&nbsp;млн років тому, можливо, була раннім багатоклітинним організмом<ref name="Fedonkin2003" />, проте її також інтерпретували як колонію [[Форамініфери|форамініфер]]<ref name="Dong2008" />.

==== Неопротерозой ====
{{main|Неопротерозой}}
Неопротерозой&nbsp;— геологічна ера (остання ера протерозою), яка почалася 1000&nbsp;млн років тому і закінчилася 542&nbsp;млн років тому.

== Марудний мільярд ==
{{main|Мезопротерозой|Неопротерозой}}
Після бурних геологічних і еволюційних подій початку протерозою настав так званий «марудний мільярд років» ({{lang-en|Boring Billion}}) [[Мезопротерозой|мезо]]- і [[Неопротерозой|неопротерозою]], що не відзначився ні будь-якими значними еволюційними етапами розвитку життя, ні глобальними змінами в [[Географічна оболонка|географічній оболонці]]<ref name="ХиЖ201609"/>. Світовий океан окрім ціанобактерій населяли багатоклітинні [[Червоні водорості|червоні]] ([[Bangiomorpha pubescens|Bangiomorpha]]) й [[Xanthophyceae|жовто-зелені водорості]] (Xanthophyceae)<ref name="PTRSB361"/> та невизначені [[акрітархи]] [[Tappania]]<ref name="Paleobiology200501">{{cite journal|last=Butterfield|first=Nicholas J.|date=2005|title=Probable Proterozoic Fungi|url=https://www.jstor.org/stable/4096990|volume=31|issue=1|pages=165–182|issn=0094-8373|work=Paleobiology}}</ref><ref name="Palaeontology58" />. Достеменно підтверджені рештки багатоклітинних тварин відсутні<ref name="Precam235"/>. Можливо, причиною цього була недостатня концентрація кисню в атмосфері (не більше 2&nbsp;%), бо саме з підвищенням його концентрації пов'язаний сплеск еволюції<ref name="PNAS11">{{cite journal|last=Mills|first=Daniel B.|last2=Ward|first2=Lewis M.|last3=Jones|first3=CarriAyne|last4=Sweeten|first4=Brittany|last5=Forth|first5=Michael|last6=Treusch|first6=Alexander H.|last7=Canfield|first7=Donald E.|date=2014-03-18|title=Oxygen requirements of the earliest animals|url=https://pnas.org/doi/full/10.1073/pnas.1400547111|language=en|volume=111|issue=11|pages=4168–4172|doi=10.1073/pnas.1400547111|issn=0027-8424|pmc=PMC3964089|pmid=24550467|work=Proceedings of the National Academy of Sciences}}</ref><ref name="AREES46">{{cite journal|last=Sperling|first=Erik A.|last2=Knoll|first2=Andrew H.|last3=Girguis|first3=Peter R.|date=2015-12-04|title=The Ecological Physiology of Earth's Second Oxygen Revolution|url=https://www.annualreviews.org/doi/10.1146/annurev-ecolsys-110512-135808|language=en|volume=46|issue=1|pages=215–235|doi=10.1146/annurev-ecolsys-110512-135808|issn=1543-592X|work=Annual Review of Ecology, Evolution, and Systematics}}</ref><ref name="Nature183">{{Стаття|автор=J. R. Nursall|назва=Oxygen as a Prerequisite to the Origin of the Metazoa|посилання=https://www.nature.com/articles/1831170b0|видання=[[Nature]]|тип=журнал|місце=|видавництво=|рік=1959|місяць=25 April|том=183|випуск=|номер=4669|сторінки=1170–1172|issn=0028-0836|мова=en|ref=Nature №183|accessdate=15 серпня 2021|archivedate=15 серпня 2021|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210815214423/https://www.nature.com/articles/1831170b0}}</ref>.

== Земля-сніжка ==
{{main|Земля-сніжка}}
Наприкінці протерозою, 800&nbsp;млн років тому всі континенти планети були зібрані в єдиний суперконтинент [[Родинія|Родинію]], який під дією тектонічних рухів почав активно розпадатись на менші континенти (мінімум на 8 фрагментів), у зв'язку з чим припиняє своє існування давній суперокеан [[Міровія]], відбуваються величезні виверження базальтових лав{{sfn|Хаин В. Е., Ломизе М. Г.|1995|}}. [[Хімічне вивітрювання]] базальтових лав забирало вуглекислий газ з атмосфери, а поповнення його через вулканічні виверження відставало від активних процесів вивітрювання в теплих екваторіальних широтах, де були сконцентровані основні масиви суходолу{{sfn|Хаин В. Е., Ломизе М. Г.|1995|}}<ref name="Nature428">{{Стаття|автор=Yannick Donnadieu et al.|назва=A ‘snowball Earth’ climate triggered by continental break-up through changes in runoff|посилання=https://www.nature.com/articles/nature02408|видання=[[Nature]]|тип=журнал|місце=|видавництво=|рік=2004|місяць=18 March|том=428|випуск=|номер=6980|сторінки=303–306|issn=0028-0836|мова=en|ref=Nature №428|accessdate=15 серпня 2021|archivedate=15 серпня 2021|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210815214041/https://www.nature.com/articles/nature02408}}</ref>. Далі цей процес почав самопідживлюватись як система з додатнім зворотним зв'язком: чимдалі більша площа льодовиків підвищувала сумарне [[альбедо]] планети, що призводило до пришвидшення похолодання, яке переводило воду [[Гідросфера|гідросфери]] з рідкого у твердий стан ([[кріосфера]])<ref name="ХиЖ201609"/>. Хімічне вивітрювання в низьких широтах нічим не сповільнювалось, гірські породи не перекривались потужними [[льодовик]]овими масивами високих широт, як ми це можемо спостерігати в наш час в [[Антарктичний льодовиковий щит|Антарктиді]] й [[Гренландський льодовиковий щит|Гренландії]]<ref name="ХиЖ201609"/>. Коли самопідживлюване наростання шапок льоду на полюсах, підтримуване виведенням вуглекислоти з атмосфери через вивітрювання гірських порід на екваторі переходить певну математично обчислювану межу, ніщо вже не може зупинити глобального заморожування планети<ref name="Tellus196905">{{cite journal|last=Budyko|first=M. I.|date=1969-01-01|title=The effect of solar radiation variations on the climate of the Earth|url=https://a.tellusjournals.se/article/10.3402/tellusa.v21i5.10109/|volume=21|issue=5|pages=611|doi=10.3402/tellusa.v21i5.10109|issn=1600-0870|author-link1=Будико Михайло Іванович|work=Tellus A: Dynamic Meteorology and Oceanography}}</ref>. Що й відбулося в ту епоху. Спокійний розвиток життя на планеті було перервано всепланетним зледенінням, відомим під назвою «[[Земля-сніжка|Землі-сніжки]]» ({{lang-en|Snowball Earth}})&nbsp;— {{li|Стертське зледеніння|Q=Q1450075|text=}}<ref name="SciAm196402">{{cite journal|last=Harland|first=W. Brian|last2=Rudwick|first2=Martin J. S.|date=1964|title=The Great Infra-Cambrian Ice Age|url=https://www.jstor.org/stable/24931594|volume=211|issue=2|pages=28–37|issn=0036-8733|work=Scientific American}}</ref><ref>{{cite journal|url=https://www.science.org/doi/10.1126/sciadv.1600983|title=Snowball Earth climate dynamics and Cryogenian geology-geobiology|last=Hoffman|first=Paul F.|last2=Abbot|first2=Dorian S.|last3=Ashkenazy|first3=Yosef|last4=Benn|first4=Douglas I.|last5=Brocks|first5=Jochen J.|last6=Cohen|first6=Phoebe A.|last7=Cox|first7=Grant M.|last8=Creveling|first8=Jessica R.|last9=Donnadieu|first9=Yannick|date=2017-11-03|language=en|work=Science Advances|volume=3|doi=10.1126/sciadv.1600983|issn=2375-2548|pmc=PMC5677351|pmid=29134193|issue=11}}</ref>.

Настала геологічна епоха [[Кріогеній|кріогенію]]. Температура атмосфери впала на декілька десятків градусів<ref name="Nature428"/>. Поверхня Світового океану була вкрита кілометровим шаром криги. Світло крізь неї потрапляло у водну товщу лише через щілини, розломи й тимчасові ополонки. Серед організмів, що використовують фотосинтез, такі умови зуміли пережити, можливо, тільки червоні водорості, що зустрічаються зараз на глибинах 200 і більше метрів та одноклітинний планктон, що вільно себе почуває й на поверхні льодовиків у тонкій плівці талої води<ref name="ХиЖ201609"/>. Оазами життя на цей час стали біоценози глибинних термальних джерел&nbsp;— [[Білі курці|білих]] і [[Чорні курці|чорних курців]]. Насиченість вод киснем сильно впала, що дало змогу розвинутись [[Анаероби|анаеробній біоті]]<ref name="Nature428"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Elatina_Fm_diamictite.JPG|border|Теригенні [[діаміктит]]и Південної Австралії доби маріноанського зледеніння
AntarcticaDomeCSnow.jpg|border|Ймовірний вигляд планети під час неопротерозойського зледеніння
Blacksmoker in Atlantic Ocean.jpg|border|Чорний курець
Redoubt pre-eruption 2009.jpg|border|Початок виверження вулкана під льодовиковим покривом, Аляска
</gallery></small>

Ті самі процеси, що призвели до миттєвого, з геологічного погляду, заморожування планети, так само миттєво її розтопили<ref name="ХиЖ201609"/>. Вулканічна активність впродовж 60&nbsp;млн років зледеніння продовжувала насичувати атмосферу вуглекислим газом, який вже не використовувався на вивітрювання гірських порід вкритих шаром криги. Згідно з математичними моделями, після проходження критичної точки, температура атмосфери за декілька тисяч років змогла підвищитись до 50&nbsp;°C й льодовики розтали<ref name="EngSci200504">{{cite journal|last=Sleep|first=Brent E|last2=Brown|first2=Andrea J|last3=Lollar|first3=Barbara Sherwood|date=2005-01-01|title=Long-term tetrachlorethene degradation sustained by endogenous cell decay|url=https://www.icevirtuallibrary.com/doi/10.1139/s04-038|language=en|volume=4|issue=1|pages=11–17|doi=10.1139/s04-038|issn=1496-2551|work=Journal of Environmental Engineering and Science}}</ref>. Материки, що довгий час були занурені під вагою багатокілометрового льоду, ще не встигли висхідними [[Ізостазія|ізостатичними рухами]] компенсувати значення середніх висот до дольодовикових, тому значні площі вкрили мілководні [[Окраїнне море|окраїнні моря]]<ref name="ХиЖ201609"/>. Після чого, оскільки тектонічний процес розповзання материків з екваторіальних широт не завершився, зледеніння поновилося, але вже на менш тривалий час (15&nbsp;млн років)&nbsp;— [[Протерозойське зледеніння|Маріноанське зледеніння]]<ref name="SciAm196402"/>{{sfn|Хаин В. Е., Ломизе М. Г.|1995|}}.

{{Хронологія життя}}

== Кембрійський вибух ==
{{main|Кембрійський вибух}}
[[Кріогеній]] з його зледеніннями закінчився 635&nbsp;млн років тому, після чого розпочався останній геологічний період протерозою&nbsp;— [[едіакарій]] (венд)<ref name="ХиЖ201610">{{Стаття|автор=Ястребов С.|назва=Кембрийский взрыв|посилання=https://elementy.ru/nauchno-populyarnaya_biblioteka/433447/Kembriyskiy_vzryv|archiveid=20201024134251|видання=Химия и Жизнь|тип=журнал|місце={{М.}}|видавництво=|рік=2016|місяць=|том=|номер=10|мова=ru|ref=ХиЖ №&nbsp;10|accessdate=9 серпня 2021|archivedate=9 серпня 2021|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210809112557/https://elementy.ru/nauchno-populyarnaya_biblioteka/433447/Kembriyskiy_vzryv}}</ref>. У цей період з'являються достеменні рештки багатоклітинних «сегментованих» тварин&nbsp;— [[Едіакарська біота|вендобіонтів]]<ref name="Nature516">{{cite journal|last=Chen|first=Lei|last2=Xiao|first2=Shuhai|last3=Pang|first3=Ke|last4=Zhou|first4=Chuanming|last5=Yuan|first5=Xunlai|date=2014-12|title=Cell differentiation and germ–soma separation in Ediacaran animal embryo-like fossils|url=https://www.nature.com/articles/nature13766|language=en|volume=516|issue=7530|pages=238–241|doi=10.1038/nature13766|issn=0028-0836|work=Nature}}</ref><ref name="Марков">{{Стаття|автор=[[Марков Олександр Володимирович (біолог)|Марков А.]]|назва=Диверсификация животных началась задолго до кембрийского взрыва|посилання=https://elementy.ru/novosti_nauki/431720/Diversifikatsiya_zhivotnykh_nachalas_zadolgo_do_kembriyskogo_vzryva|видання=Элементы|тип=інтернет-видання|місце=|видавництво=|рік=2011|мова=ru|ref=Марков А.|accessdate=18 серпня 2021|archivedate=18 серпня 2021|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210818161508/https://elementy.ru/novosti_nauki/431720/Diversifikatsiya_zhivotnykh_nachalas_zadolgo_do_kembriyskogo_vzryva}}</ref>. Термін уперше було уведено німецьким палеонтологом {{li|Адольф Зейлахер|Q=Q67804|text=Адольфом Зейлахером}}, який вважав їх величезними багатоядерними протистами{{sfn|Planetary Systems|2007|сторінки=193–209}}. Едіакарська біота включає найдавніші підтверджені [[багатоклітинні організми]] (зі спеціалізованими тканинами), найпоширеніші типи яких нагадують сегментованих черв'яків, листки, диски або нерухомі мішки. Перші вендобіонти харчувались такими водоростями з морського дна, або просто [[Осмотрофія|осмотрофно]], тобто всотували поживні речовини з морської води<ref name="PTRSB363">{{cite journal|last=Budd|first=Graham E|date=2008-04-27|title=The earliest fossil record of the animals and its significance|url=https://royalsocietypublishing.org/doi/10.1098/rstb.2007.2232|language=en|volume=363|issue=1496|pages=1425–1434|doi=10.1098/rstb.2007.2232|issn=0962-8436|pmc=PMC2614223|pmid=18192192|work=Philosophical Transactions of the Royal Society B: Biological Sciences}}</ref><ref name="TEE24">{{cite journal|last=Xiao|first=Shuhai|last2=Laflamme|first2=Marc|date=2009-01|title=On the eve of animal radiation: phylogeny, ecology and evolution of the Ediacara biota|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0169534708003066|language=en|volume=24|issue=1|pages=31–40|doi=10.1016/j.tree.2008.07.015|work=Trends in Ecology & Evolution}}</ref>. Останнім способом харчуються сучасні багатоядерні [[Xenophyophorea|ксенофіофори]], схожі на великих (до 20&nbsp;см) [[Амеба|амеб]]<ref name="ХиЖ201610"/>. Існує гіпотеза, що перші вендобіонти харчувались за допомогою симбіотичних бактерій, що окиснювали [[сірководень]] до [[Сірка|сірки]], подібно до сучасних глибоководних [[Погонофори|погонофор]]<ref name="PNAS34">{{cite journal|last=Laflamme|first=Marc|last2=Xiao|first2=Shuhai|last3=Kowalewski|first3=Michał|date=2009-08-25|title=Osmotrophy in modular Ediacara organisms|url=https://pnas.org/doi/full/10.1073/pnas.0904836106|language=en|volume=106|issue=34|pages=14438–14443|doi=10.1073/pnas.0904836106|issn=0027-8424|pmc=PMC2732876|pmid=19706530|work=Proceedings of the National Academy of Sciences}}</ref>. У цьому древньому світі, ще ніхто ні на кого не полював, панував так званий «Едіакарський сад» (алюзія на [[Едем]]ський)<ref name="PALAIOS2">{{cite journal|last=McMenamin|first=Mark A. S.|date=1986-04|title=The Garden of Ediacara|url=https://pubs.geoscienceworld.org/palaios/article/1/2/178-182/99536|volume=1|issue=2|pages=178|doi=10.2307/3514512|work=PALAIOS}}</ref>. Найдревнішою багатоклітинною твариною вважається [[кімберелла]] (''Kimberella quadrata''), бентосна тварина з [[Білатеральна симетрія|двобічно-симетричним]] тілом розмірами до 15&nbsp;см, мала тіло з ногою, яке вкривала мантія (що ріднить її з [[Молюски|молюсками]]), що жила 555&nbsp;млн років тому<ref name="Science288">{{cite journal|last=Martin|first=M. W.|last2=Grazhdankin|first2=D. V.|last3=Bowring|first3=S. A.|last4=Evans|first4=D. A. D.|last5=Fedonkin|first5=M. A.|last6=Kirschvink|first6=J. L.|date=2000-05-05|title=Age of Neoproterozoic Bilatarian Body and Trace Fossils, White Sea, Russia: Implications for Metazoan Evolution|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.288.5467.841|language=en|volume=288|issue=5467|pages=841–845|doi=10.1126/science.288.5467.841|issn=0036-8075|work=Science}}</ref><ref name="PJ43">{{cite journal|last=Ivantsov|first=A. Yu.|date=2009-10|title=New reconstruction of Kimberella, problematic Vendian metazoan|url=http://link.springer.com/10.1134/S003103010906001X|language=en|volume=43|issue=6|pages=601–611|doi=10.1134/S003103010906001X|issn=0031-0301|work=Paleontological Journal}}</ref><ref name="PALAIOS25">{{cite journal|last=Seilacher|first=A.|last2=Hagadorn|first2=J. W.|date=2010-09-01|title=EARLY MOLLUSCAN EVOLUTION: EVIDENCE FROM THE TRACE FOSSIL RECORD|url=https://pubs.geoscienceworld.org/palaios/article/25/9/565-575/146159|language=en|volume=25|issue=9|pages=565–575|doi=10.2110/palo.2009.p09-079r|issn=0883-1351|work=PALAIOS}}</ref>. Вендобіонти з'явились «неочікувано», дали велику кількість неповторних форм і повністю вимерли наприкінці періоду. Проте деякі дослідники вважають, що вони могли бути предками таких еволюційних гілок, як [[пластинчасті]] та [[реброплави]]<ref name="ED5">{{cite journal|last=Tang|first=Feng|last2=Bengtson|first2=Stefan|last3=Wang|first3=Yue|last4=Wang|first4=Xun‐lian|last5=Yin|first5=Chong‐yu|date=2011-09|title=E oandromeda and the origin of C tenophora|url=https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/j.1525-142X.2011.00499.x|language=en|volume=13|issue=5|pages=408–414|doi=10.1111/j.1525-142X.2011.00499.x|issn=1520-541X|work=Evolution & Development}}</ref>.

542&nbsp;млн років тому розпочинається епоха «явного життя»&nbsp;— [[Фанерозойський еон|фанерозой]]<ref name="JoG8">{{cite journal|last=Gregory|first=J. W.|last2=Barrett|first2=B. H.|date=1927|title=The Major Terms of the Pre-Paleozoic|url=https://www.jstor.org/stable/30060397|volume=35|issue=8|pages=734–742|issn=0022-1376|work=The Journal of Geology}}</ref>. [[Кембрійський період]], перший період палеозою, ознаменував появу, швидке поширення й панування багатоклітинних тварин більшості сучасних еволюційних гілок. Швидкість диверсифікації еволюційних напрямків дає підстави називати цей період в історії життя Землі&nbsp;— Великим еволюційним вибухом ([[Кембрійський вибух|кембрійським]]). Тварини, що могли переміщуватись з одного місця на інше, спричинили здвиг у біоценозах, водоростеві мати почали зішкрібати як з поверхні, так і об'їдати знизу, організми, що занурювались в ґрунт<ref name="ХиЖ201610"/>. Поява перших «хижаків» ([[Консумент|консументів першого порядку]]) спричинила тиск на врівноважену систему&nbsp;— розпочався [[Автокаталіз|автокаталітичний]] (що самостійно підживлюється) еволюційний процес урізноманітнення вибору тактик виживання «жертв», коли вони не тільки активно займають усі можливі екологічні ніші, але й створюють власні<ref name="PNAS5">{{cite journal|last=Stanley|first=Steven M.|date=1973-05|title=An Ecological Theory for the Sudden Origin of Multicellular Life in the Late Precambrian|url=https://pnas.org/doi/full/10.1073/pnas.70.5.1486|language=en|volume=70|issue=5|pages=1486–1489|doi=10.1073/pnas.70.5.1486|issn=0027-8424|pmc=PMC433525|pmid=16592084|work=Proceedings of the National Academy of Sciences}}</ref>. Поява активних фільтраторів субстрату, подібних до сучасних морських червів, що живуть в ньому, створюють ходи, [[Аерація|аерують]] його, розбудовуючи тим самим новий простір, що може бути зайнятий іншими формами життя (тривимірний ґрунт фанерозойського типу), спричинило справжню {{li|Субстратна революція|Q=Q5025316|text=«субстратну революцію»}}<ref name="Природа200602">{{Стаття|автор=Мирлин В. Г.|назва=Вихри и смерчи в твердых оболочках Земли: возможны ли они?|посилання=http://www.ras.ru/FStorage/Download.aspx?id=b105bee7-335c-4e8d-90a5-21c0058dd0ae|видання=[[Природа (журнал)|Природа]]|тип=журнал|місце=|видавництво=|рік=2006|місяць=|том=|випуск=|номер=2|сторінки=37–40|issn=0032-874X|мова=ru|ref=Природа №2|accessdate=18 серпня 2021|archivedate=17 травня 2021|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210517122523/https://www.ras.ru/FStorage/Download.aspx?id=b105bee7-335c-4e8d-90a5-21c0058dd0ae}}</ref><ref name="Bottjer">{{Стаття|автор=David J. Bottjer et al.|назва=The Cambrian Substrate Revolution|посилання=ftp://rock.geosociety.org/pub/GSAToday/gt0009.pdf|видання=GSA Today|тип=журнал|місце=|видавництво=|рік=2000|місяць=|том=10|випуск=|номер=9|сторінки=1–7|мова=en|ref=David J. Bottjer et al.}}</ref>. Інші фільтратори, [[ракоподібні|жаберні ракоподібні]], обрали для себе екологічну нішу водної товщі, утворивши перший [[зоопланктон]]<ref name="Paleobiology199702">{{cite journal|last=Butterfield|first=Nicholas J.|date=1997|title=Plankton ecology and the Proterozoic-Phanerozoic transition|url=https://www.cambridge.org/core/product/identifier/S009483730001681X/type/journal_article|language=en|volume=23|issue=2|pages=247–262|doi=10.1017/S009483730001681X|issn=0094-8373|work=Paleobiology}}</ref>. Вони відфільтровували будь-які поживні речовини, що плавали у воді й, перетравлювали й упаковували в щільні фекальні пелети, що швидко осідали на дно. Таке пелетне транспортування взвішених частинок з товщі води на дно підвищило [[прозорість води]], збагатило її киснем, який раніше витрачався на окиснення органічних решток, збагатило [[бентос]] поживними речовинами<ref name="ХиЖ201610"/><ref name="Geobiology200901">{{cite journal|last=Butterfield|first=N. J.|date=2009-01|title=Oxygen, animals and oceanic ventilation: an alternative view|url=https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/j.1472-4669.2009.00188.x|language=en|volume=7|issue=1|pages=1–7|doi=10.1111/j.1472-4669.2009.00188.x|issn=1472-4677|work=Geobiology}}</ref>. Перші наслідки дали змогу розширити зону фотосинтезу, який покращив життя для придонних організмів. І це ще більше урізноманітнило життя на планеті<ref name="ХиЖ201610"/>.

Наступним важливим етапом автокаталітичної еволюції стала поява 520&nbsp;млн років тому справжніх хижаків ([[Консумент|консументів другого порядку]])&nbsp;— [[Dinocaridida|динокарід]] (''Dinocaridida''), що вільно плавали<ref name="Gondwana25">{{cite journal|last=Zhang|first=Xingliang|last2=Shu|first2=Degan|last3=Han|first3=Jian|last4=Zhang|first4=Zhifei|last5=Liu|first5=Jianni|last6=Fu|first6=Dongjing|date=2014-04|title=Triggers for the Cambrian explosion: Hypotheses and problems|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S1342937X13001779|language=en|volume=25|issue=3|pages=896–909|doi=10.1016/j.gr.2013.06.001|access-date=2024-12-22|work=Gondwana Research}}</ref>. Найвідоміший представник яких, [[Anomalocaris|аномалокарис]] (''Anomalocaris''&nbsp;— «незвичайна креветка»), завдовжки до 1&nbsp;м мав на озброєнні могутній [[Щелепи|щелепний апарат]], [[Фасеткове око|фасеткові очі]], [[Метамерія|сегментоване]] пласке тіло. Цей період також називають [[Скелетна революція|«скелетною революцією»]], бо саме в цю епоху з'являється така еволюційна новина як [[біомінералізація]] ([[Спікули (відклади)|спікули]] в [[Губки|губок]], [[Мушля|мушлі]] в [[Молюски|молюсків]], [[Хітин|хітинові покрови]] в [[Членистоногі|членистоногих]], але не в перших хордових)<ref name="Gondwana3">{{cite journal|last=Isozaki|first=Yukio|last2=Shu|first2=Degan|last3=Maruyama|first3=Shigenori|last4=Santosh|first4=M.|date=2014-04|title=Beyond the Cambrian Explosion: From galaxy to genome|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S1342937X14000045|language=en|volume=25|issue=3|pages=881–883|doi=10.1016/j.gr.2014.01.001|work=Gondwana Research}}</ref>. У цей період з невідомих причин концентрація йонів [[Кальцій|кальцію]] (Ca<sup>2+</sup>) в морській воді зростає втричі<ref name="Geology200406">{{cite journal|last=Brennan|first=Sean T.|last2=Lowenstein|first2=Tim K.|last3=Horita|first3=Juske|date=2004|title=Seawater chemistry and the advent of biocalcification|url=https://pubs.geoscienceworld.org/geology/article/32/6/473-476/29431|language=en|volume=32|issue=6|pages=473|doi=10.1130/G20251.1|issn=0091-7613|work=Geology}}</ref>, що полегшило тваринам розбудовувати власний захист, як відповідь на появу хижаків<ref name="ХиЖ201610"/>. Поява різноманітних хижаків загальмувала темпи еволюції, бо з цього моменту майже всі [[Екологічна ніша|екологічні ніші]] були вже зайняті<ref name="ХиЖ201610"/>. Нішу хижаків, що риють нори, уперше зайняли [[Лопатоногі|лопатоногі молюски]] вже після закінчення кембрійського періоду<ref name="AMB42">{{книга|автор = |частина = |посилання частина = |заголовок = Advances in Marine Biology: Volume 42: Molluscan Radiation&nbsp;— Lesser Known Branches|посилання = |відповідальний = Edited By: Alan J Southward, Craig M Young, Paul Tyler and Lee A Fuiman|місце = |видавництво = Academic Press|рік = 2002|сторінок = 308|сторінки = 137–236|isbn = 9780120261420|ref = AMB}} </ref>.

Деякі вчені заперечують «вибухоподібну» появу еволюційних гілок саме в кембрії, та називають такий вибух лише «артефактом збережених решток», пояснюючи їхню «появу на арені» або недостатнім вивченням глибших шарів геологічної історії планети, або набуттям тваринним світом рис «палеонтологічності», тобто набутою спроможністю решток організмів бути [[Лагерштетт|вдало похованими]] і [[Фосилізація|збереженими]] в [[Седиментація|осадових товщах]], що утворювались у природних умовах кембрію<ref name="ХиЖ201610"/><ref name="Science334">{{cite journal|last=Erwin|first=Douglas H.|last2=Laflamme|first2=Marc|last3=Tweedt|first3=Sarah M.|last4=Sperling|first4=Erik A.|last5=Pisani|first5=Davide|last6=Peterson|first6=Kevin J.|date=2011-11-25|title=The Cambrian Conundrum: Early Divergence and Later Ecological Success in the Early History of Animals|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.1206375|language=en|volume=334|issue=6059|pages=1091–1097|doi=10.1126/science.1206375|issn=0036-8075|work=Science}}</ref>. Такому стану речей можуть також сприяти невеликий розмір, відсутність твердих частин тіл, непридатні умови захоронення й зберігання решток докембрійських першопредків. Така гіпотеза частково підтверджується даними [[Молекулярна систематика|молекулярної систематики]], що заводить реконструкцію спільних предків сучасних типів тварин глибоко в кріогеній<ref name="SysBio1">{{Стаття|автор=Christopher W. Wheat and Niklas Wahlberg|назва=Phylogenomic Insights into the Cambrian Explosion, the Colonization of Land and the Evolution of Flight in Arthropoda|посилання=https://www.jstor.org/stable/23485172|видання=Systematic Biology|тип=журнал|місце=|видавництво=Oxford University Press|рік=2013|місяць=|том=62|випуск=1|сторінки=93–109|мова=en|ref=Systematic Biology №1|accessdate=18 серпня 2021|archivedate=18 серпня 2021|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210818154326/https://www.jstor.org/stable/23485172}}</ref><ref name="CurBio19">{{cite journal|last=Bui|first=Huyen T.|last2=Shaw|first2=Janet M.|date=2013-10|title=Dynamin Assembly Strategies and Adaptor Proteins in Mitochondrial Fission|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0960982213010464|language=en|volume=23|issue=19|pages=R891–R899|doi=10.1016/j.cub.2013.08.040|pmc=PMC3832257|pmid=24112988|work=Current Biology}}</ref>. І навпаки, існують [[Математична модель|математичні моделі]], що спростовують побудову такого глибокого коріння першопредків<ref name="PTRSB371">{{cite journal|last=Budd|first=Graham E.|last2=Jackson|first2=Illiam S. C.|date=2016-01-05|title=Ecological innovations in the Cambrian and the origins of the crown group phyla|url=https://royalsocietypublishing.org/doi/10.1098/rstb.2015.0287|language=en|volume=371|issue=1685|pages=20150287|doi=10.1098/rstb.2015.0287|issn=0962-8436|pmc=PMC4685591|pmid=26598735|work=Philosophical Transactions of the Royal Society B: Biological Sciences}}</ref>. У будь-якому разі лише автокаталітичні процеси екологічних взаємовідносин організмів пояснюють вибухоподібну кембрійську еволюцію, спричинену появою перших «[[Консумент|травоїдних]]» в докембрійських біоценозах<ref name="ХиЖ201610"/>.

== Вихід життя на суходіл ==
[[Світовий океан]] вважають колискою життя, бо безсумнівно те, що перші мільярди років його еволюції відбувались саме в ньому<ref name="ХиЖ201611">{{Стаття|автор=Ястребов С.|назва=Жизнь на суше: расцвет, кризис, возрождение|посилання=https://elementy.ru/nauchno-populyarnaya_biblioteka/433448/Zhizn_na_sushe_rastsvet_krizis_vozrozhdenie|archiveid=20210310052734|видання=Химия и Жизнь|тип=журнал|місце={{М.}}|видавництво=|рік=2016|місяць=|том=|номер=11|мова=ru|ref=ХиЖ №&nbsp;11|accessdate=9 серпня 2021|archivedate=10 березня 2021|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210310052734/https://elementy.ru/nauchno-populyarnaya_biblioteka/433448/Zhizn_na_sushe_rastsvet_krizis_vozrozhdenie}}</ref>. Проте співвідношення йонів [[Калій|калію]] (<chem>K+</chem>) та [[Натрій|натрію]] (<chem>Na+</chem>) в [[Цитоплазма|цитоплазмі]] усіх живих організмів зворотне співвідношенню в морській воді, в клітинах калію в 10—20 разів більше ніж натрію, тоді як в океані на 40 часток натрію припадає лише 1 калію<ref name="PNAS14">{{cite journal|last=Mulkidjanian|first=Armen Y.|last2=Bychkov|first2=Andrew Yu.|last3=Dibrova|first3=Daria V.|last4=Galperin|first4=Michael Y.|last5=Koonin|first5=Eugene V.|date=2012-04-03|title=Origin of first cells at terrestrial, anoxic geothermal fields|url=https://pnas.org/doi/full/10.1073/pnas.1117774109|language=en|volume=109|issue=14|doi=10.1073/pnas.1117774109|issn=0027-8424|pmc=PMC3325685|pmid=22331915|work=Proceedings of the National Academy of Sciences}}</ref>. Така концентрація калію [[Натрій-калієвий насос|критично важлива]] для роботи багатьох ферментних систем, генетична історія яких дуже древня й спільна для всіх сучасних живих організмів. Тобто такі системи формувались в середовищі відмінному від вод Світового океану<ref name="ХиЖ201611"/>. Можливо це були мілкі водойми на первинній поверхні планети<ref name="PNAS14"/>. Проте такі водойми не могли захистити від згубного впливу [[Ультрафіолетове випромінювання|ультрафіолетового випромінювання]], яке не затримувала первинна [[Озоновий шар|безозонова]] атмосфера<ref name="ХиЖ201611"/>.

Найдревніші {{li|Палеоґрунт|Q=Q2048517|text=палеоґрунти}} датуються віком 2,7&nbsp;млрд років<ref name="BSC226">{{книга|автор = Hugo Beraldi-CampesiEmail, Gregory J. Retallack|частина = Terrestrial Ecosystems in the Precambrian|посилання частина = https://link.springer.com/chapter/10.1007/978-3-319-30214-0_3|заголовок = Biological Soil Crusts: An Organizing Principle in Drylands|посилання = |том = |відповідальний = |місце = {{comment|Dordrecht|Дордрехт}}|видавництво = [[Springer]]|рік = 2016|сторінок = |сторінки = 37-54|серія = ECOLSTUD, volume 226|isbn = 978-3-319-30212-6|ref = }}</ref>, у той час як найдревніша [[кора вивітрювання]]&nbsp;— 3,5&nbsp;млрд років<ref name="EcoPro1">{{cite journal|last=Beraldi-Campesi|first=Hugo|date=2013-12|title=Early life on land and the first terrestrial ecosystems|url=https://ecologicalprocesses.springeropen.com/articles/10.1186/2192-1709-2-1|language=en|volume=2|issue=1|doi=10.1186/2192-1709-2-1|issn=2192-1709|doi-access=free|work=Ecological Processes}}</ref><ref name="SOTP">{{книга|автор = Gregory J. Retallack|частина = Afforestation of the land|посилання частина = https://link.springer.com/chapter/10.1007/978-94-011-7902-7_19|заголовок = Soils of the Past|посилання = |відповідальний = |місце = {{comment|Dordrecht|Дордрехт}}|видавництво = Springer|сторінки = 399–421|isbn = 978-0-04-445757-2|ref = }}</ref>. Отже, принаймні прокаріоти в архейську епоху вже населяли суходіл<ref name="ХиЖ201611"/>. Залишки «марудного мільярда» несуть в собі пряме свідчення наземного життя у вигляді ниток синьо-зелених водоростей у викопній печері віком 1,2&nbsp;млрд років<ref name="Science263">{{cite journal|last=Horodyski|first=Robert J.|last2=Knauth|first2=L. Paul|date=1994-01-28|title=Life on Land in the Precambrian|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.263.5146.494|language=en|volume=263|issue=5146|pages=494–498|doi=10.1126/science.263.5146.494|issn=0036-8075|work=Science}}</ref>. Перші наземні еукаріотичні водорості, що утворювали пластинчасті колонії та [[Циста|цисти]], датуються віком 1&nbsp;млрд років<ref name="Nature473">{{cite journal|last=Strother|first=Paul K.|last2=Battison|first2=Leila|last3=Brasier|first3=Martin D.|last4=Wellman|first4=Charles H.|date=2011-05|title=Earth’s earliest non-marine eukaryotes|url=https://www.nature.com/articles/nature09943|language=en|volume=473|issue=7348|pages=505–509|doi=10.1038/nature09943|issn=0028-0836|work=Nature}}</ref>. Це організми подібні до сучасної водорості [[Трентеполіальні|трентеполії]], що вкриває стовбури дерев цеглянисто-жовтим нагаром<ref name="ХиЖ201611"/>. До появи пеллетного транспорту, в едіакарії мертва органіка товщ морської води захоронювалась на дні [[Глина|глинистими]] частинками, що потрапляли до океанів з континентальним стоком<ref name="Science311">{{cite journal|last=Kennedy|first=Martin|last2=Droser|first2=Mary|last3=Mayer|first3=Lawrence M.|last4=Pevear|first4=David|last5=Mrofka|first5=David|date=2006-03-10|title=Late Precambrian Oxygenation; Inception of the Clay Mineral Factory|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.1118929|language=en|volume=311|issue=5766|pages=1446–1449|doi=10.1126/science.1118929|issn=0036-8075|work=Science}}</ref>. Розрахунки обсягів глинистого матеріалу, що виносився з материків дозволяють допустити наявність у той період значного поширення суходолом біогенних кір вивітрювання, тобто палеоґрунтів, які утворювали [[водорості]], [[гриби]] й [[лишайники]]<ref name="Science308">{{cite journal|last=Yuan|first=Xunlai|last2=Xiao|first2=Shuhai|last3=Taylor|first3=T. N.|date=2005-05-13|title=Lichen-Like Symbiosis 600 Million Years Ago|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.1111347|language=en|volume=308|issue=5724|pages=1017–1020|doi=10.1126/science.1111347|issn=0036-8075|work=Science}}</ref><ref name="SOTP"/>.

Перші сучасні [[мохи]], [[Судинні спорові|вищі спорові]] й перші [[судинні рослини]] з'являються на суходолі вже в [[Ордовицький період|ордовіці]], 485—445&nbsp;млн років тому<ref name="Science324">{{cite journal|last=Steemans|first=Philippe|last2=Hérissé|first2=Alain Le|last3=Melvin|first3=John|last4=Miller|first4=Merrell A.|last5=Paris|first5=Florentin|last6=Verniers|first6=Jacques|last7=Wellman|first7=Charles H.|date=2009-04-17|title=Origin and Radiation of the Earliest Vascular Land Plants|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.1169659|language=en|volume=324|issue=5925|pages=353–353|doi=10.1126/science.1169659|issn=0036-8075|work=Science}}</ref><ref name="PBELP37">{{книга|автор = Linda Graham et al.|частина = Early Terrestrialization: Transition from Algal to Bryophyte Grade|посилання частина = https://www.researchgate.net/profile/Wilson-Taylor/publication/289866448_Early_Terrestrialization_Transition_from_Algal_to_Bryophyte_Grade/links/59d68a05458515db19c4fd72/Early-Terrestrialization-Transition-from-Algal-to-Bryophyte-Grade.pdf|заголовок = Photosynthesis in Bryophytes and Early Land Plants|відповідальний = Hanson, David T., Rice, Steven K. (Eds.)|місце = {{comment|Dordrecht|Дордрехт}}|видавництво = [[Springer]]|рік = 2014|сторінки = 9–28|isbn = 978-94-007-6987-8}}</ref>. У наступному геологічному періоді, [[Силурійський період|силурійському]], що тривав до 419&nbsp;млн років тому, судинні рослини опановують суходіл<ref name="NewPhyto1">{{cite journal|last=Wellman|first=Charles H.|date=2014-04|title=The nature and evolutionary relationships of the earliest land plants|url=https://nph.onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nph.12670|language=en|volume=202|issue=1|pages=1–3|doi=10.1111/nph.12670|issn=0028-646X|work=New Phytologist}}</ref>. Це дозволяє вийти з води спершу [[Зябра|зябровим]] [[Ракоскорпіони|ракоскорпіонам]], а потім [[Павукоподібні|павукоподібним]]<ref name="BioRev85">{{cite journal|last=Selden|first=Paul A.|last2=Penney|first2=David|date=2010-02|title=Fossil spiders|url=https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/j.1469-185X.2009.00099.x|language=en|volume=85|issue=1|pages=171–206|doi=10.1111/j.1469-185X.2009.00099.x|issn=1464-7931|work=Biological Reviews}}</ref>, [[Багатоніжкові (порядок)|багатоніжкам]]<ref name="JoP200604">{{cite journal|last=Wilson|first=Heather M.|date=2006-07|title=Juliformian millipedes from the Lower Devonian of Euramerica: Implications for the timing of millipede cladogenesis in the Paleozoic|url=http://www.bioone.org/doi/abs/10.1666/0022-3360%282006%2980%5B638%3AJMFTLD%5D2.0.CO%3B2|language=en|volume=80|issue=4|pages=638–649|doi=10.1666/0022-3360(2006)80[638:JMFTLD]2.0.CO;2|issn=0022-3360|work=Journal of Paleontology}}</ref>, [[Ракоподібні|ракоподібним]] та [[Первиннобезкрилі комахи|первиннобезкрилим комахам]]<ref name="Nature488">{{cite journal|last=Garrouste|first=Romain|last2=Clément|first2=Gaël|last3=Nel|first3=Patricia|last4=Engel|first4=Michael S.|last5=Grandcolas|first5=Philippe|last6=D’Haese|first6=Cyrille|last7=Lagebro|first7=Linda|last8=Denayer|first8=Julien|last9=Gueriau|first9=Pierre|date=2012-08-02|title=A complete insect from the Late Devonian period|url=https://www.nature.com/articles/nature11281|language=en|volume=488|issue=7409|pages=82–85|doi=10.1038/nature11281|issn=0028-0836|work=Nature}}</ref>, що вже вільно дихали киснем атмосферного повітря<ref name="PTRSB367">{{cite journal|last=Kenrick|first=Paul|last2=Wellman|first2=Charles H.|last3=Schneider|first3=Harald|last4=Edgecombe|first4=Gregory D.|date=2012-02-19|title=A timeline for terrestrialization: consequences for the carbon cycle in the Palaeozoic|url=https://royalsocietypublishing.org/doi/10.1098/rstb.2011.0271|language=en|volume=367|issue=1588|pages=519–536|doi=10.1098/rstb.2011.0271|issn=0962-8436|pmc=PMC3248713|pmid=22232764|work=Philosophical Transactions of the Royal Society B: Biological Sciences}}</ref>. У [[Девонський період|ранньому девоні]], 410&nbsp;млн років тому, з'являються хижі отруйні [[Губоногі|губоногі багатоніжки]]<ref name="Palaeontology3">{{cite journal|last=Anderson|first=Lyall I.|last2=Trewin|first2=Nigel H.|date=2003-05|title=An Early Devonian arthropod fauna from the Windyfield cherts, Aberdeenshire, Scotland|url=https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/1475-4983.00308|language=en|volume=46|issue=3|pages=467–509|doi=10.1111/1475-4983.00308|issn=0031-0239|work=Palaeontology}}</ref>. Перші [[хребетні]] з'являються на суходолі лише наприкінці девонського періоду, 370&nbsp;млн років тому, але швидко призвичаївшись у нових умовах вони вже в наступному геологічному періоді ([[Кам'яновугільний період|кам'яновугільному]]) зайняли екологічну нішу «суперхижаків»<ref name="Nature440">{{cite journal|last=Ahlberg|first=Per Erik|last2=Clack|first2=Jennifer A.|date=2006-04|title=A firm step from water to land|url=https://www.nature.com/articles/440747a|language=en|volume=440|issue=7085|pages=748–749|doi=10.1038/440747a|issn=0028-0836|work=Nature}}</ref>. Тоді ж перші [[крилаті комахи]] опановують простори повітряного океану<ref name="Geobios3">{{cite journal|last=Prokop|first=Jakub|last2=Nel|first2=André|last3=Hoch|first3=Ivan|date=2005-05|title=Discovery of the oldest known Pterygota in the Lower Carboniferous of the Upper Silesian Basin in the Czech Republic (Insecta: Archaeorthoptera)|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0016699505000288|language=en|volume=38|issue=3|pages=383–387|doi=10.1016/j.geobios.2003.11.006|work=Geobios}}</ref>. У наш час ця група представляє ⅔ усіх комах й займає найрізноманітніші екологічні ніші на планеті та утворює найтонкіші харчові спеціалізації. У подальшому вони відіграють ключову роль в еволюції [[Покритонасінні|квіткових рослин]]<ref name="ХиЖ201611"/>.

Наприкінці девону в рослин з'являється нова життєва форма&nbsp;— [[дерево]]<ref name="GSLSP">{{cite journal|last=Meyer-Berthaud|first=B.|last2=Soria|first2=A.|last3=Decombeix|first3=A.-L.|date=2010-01|title=The land plant cover in the Devonian: a reassessment of the evolution of the tree habit|url=https://www.lyellcollection.org/doi/10.1144/SP339.6|language=en|volume=339|issue=1|pages=59–70|doi=10.1144/SP339.6|issn=0305-8719|work=Geological Society, London, Special Publications}}</ref>. Вона додатково утворює різноманітні невідомі до того екологічні ніші для живих організмів, пришвидшує хід еволюції. Суходіл починають вкривати угруповання таких життєвих форм&nbsp;— [[Ліс|першоліси]]. У девонському періоді вони були представлені виключно [[археоптерис]]ами<ref name="Nature398">{{cite journal|last=Meyer-Berthaud|first=Brigitte|last2=Scheckler|first2=Stephen E.|last3=Wendt|first3=Jobst|date=1999-04|title=Archaeopteris is the earliest known modern tree|url=https://www.nature.com/articles/19516|language=en|volume=398|issue=6729|pages=700–701|doi=10.1038/19516|issn=0028-0836|work=Nature}}</ref>, але вже в наступному, карбоновому, найрізноманітнішими видами [[Голонасінні|голонасінними]]. Суходіл планети на наступні 350&nbsp;млн років підкорився лісам і летючим комахам{{sfn|Soils of the Past|1990}}. Слугуючи поживою й прихистком, вони дозволили еволюційно розвинутись також [[Земноводні|земноводним]] і [[Плазуни|рептиліям]]<ref name="ХиЖ201611"/>. Бурхливий розвиток рослинності та відсутність [[Денітрифікація|денітрифікаторів]], що переробляли б мертві рештки рослинності, що виймали з природного колообігу величезні маси вуглецю й утворювали гігантські поклади [[Кам'яне вугілля|кам'яного вугілля]] ([[Донецький вугільний басейн|Донецький]], [[Аппалачський кам'яновугільний басейн|Аппалачський]] і Міссісіпський басейни), призвело до найбільшої концентрації кисню в атмосфері Землі за всю її історію (понад 30&nbsp;%) і закономірного [[Льодовикова ера Карру|гондванського зледеніння]] на материках Південної півкулі<ref name="ХиЖ201611"/><ref name="SPGSA441">{{книга|автор = Christopher R Fielding ; Tracy D Frank ; John L Isbell|частина = The late Paleozoic ice age—A review of current understanding and synthesis of global climate patterns|заголовок = Resolving the Late Paleozoic Ice Age in Time and Space|видавництво = [[Geological Society of America]]|рік = 2008|сторінки = 343–354|isbn = 9780813724416}}</ref>.

=== Палеозойська ера ===
{{main|Палеозой}}
На початку палеозою ({{lang-el|πᾰλαιός}}&nbsp;— давній, {{lang-el|ζωή}}&nbsp;— життя) з'явилися тварини з твердим зовнішнім скелетом.

==== Кембрійський період ====
[[Файл:Haikouichthys NT.jpg|thumb|right|200px|Реконструкція ''[[Haikouichthys|Haikouichthys ercaicunensis]]'']]
{{main|Кембрійський період}}
Охоплює часовий проміжок 543—490&nbsp;млн років тому. В кембрійський період раптово з'являється величезна різноманітність живих організмів&nbsp;— предків нинішніх представників багатьох підрозділів царства тварин (у відкладах, що передували кембрію, залишки таких організмів відсутні). Ця раптова в [[Геологія|геологічному]] масштабі подія, яка в реальності тривала мільйони років, відома в науці як [[кембрійський вибух]]<ref>{{Стаття |автор=Jago J. B., Haines P. W. |назва=Recent radiometric dating of some Cambrian rocks in southern Australia: relevance to the Cambrian time scale |посилання=https://www.researchgate.net/profile/Peter-Haines/publication/236741991_Recent_radiometric_dating_of_some_Cambrian_rocks_in_southern_Australia_relevance_to_the_Cambrian_time_scale/links/5531035f0cf27acb0de8d273/Recent-radiometric-dating-of-some-Cambrian-rocks-in-southern-Australia-relevance-to-the-Cambrian-time-scale.pdf |archiveid= |відповідальний= |видання=Revista Española de Paleontología |тип=журнал |місце= |видавництво= |рік=1998 |місяць=January |том= |випуск= |номер=1 |сторінки=115–22 |issn= |bibcode=|pmid= |мова=en |ref=Jago and Haines |accessdate=18 серпня 2021 |archivedate=18 серпня 2021 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20210818194712/https://www.researchgate.net/profile/Peter-Haines/publication/236741991_Recent_radiometric_dating_of_some_Cambrian_rocks_in_southern_Australia_relevance_to_the_Cambrian_time_scale/links/5531035f0cf27acb0de8d273/Recent-radiometric-dating-of-some-Cambrian-rocks-in-southern-Australia-relevance-to-the-Cambrian-time-scale.pdf }}</ref>.

Викопні залишки тварин кембрійського періоду знаходять доволі часто й по всьому світу. На початку кембрійського періоду (близько 540&nbsp;млн років тому) у деяких груп тварин з'являється складно побудоване око<ref>{{cite journal|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/0959437X95800298|title=New perspectives on eye evolution|last=Halder|first=Georg|last2=Callaerts|first2=Patrick|last3=Gehring|first3=Walter J|date=1995-10|pages=602–609|language=en|work=Current Opinion in Genetics & Development|volume=5|doi=10.1016/0959-437X(95)80029-8|issue=5}}</ref><ref>{{cite journal|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.7892602|title=Induction of Ectopic Eyes by Targeted Expression of the eyeless Gene in Drosophila|last=Halder|first=Georg|last2=Callaerts|first2=Patrick|last3=Gehring|first3=Walter J.|date=1995-03-24|pages=1788–1792|language=en|work=Science|volume=267|doi=10.1126/science.7892602|issn=0036-8075|issue=5205}}</ref><ref>{{cite journal|url=https://pnas.org/doi/full/10.1073/pnas.94.6.2421|title=Squid Pax-6 and eye development|last=Tomarev|first=Stanislav I.|last2=Callaerts|first2=Patrick|last3=Kos|first3=Lidia|last4=Zinovieva|first4=Rina|last5=Halder|first5=Georg|last6=Gehring|first6=Walter|last7=Piatigorsky|first7=Joram|date=1997-03-18|pages=2421–2426|language=en|work=Proceedings of the National Academy of Sciences|volume=94|doi=10.1073/pnas.94.6.2421|issn=0027-8424|pmc=PMC20103|pmid=9122210|issue=6|access-date=2024-12-22}}</ref>. Поява цього органу була величезним еволюційним кроком&nbsp;— тепер тварини могли бачити навколишній світ. Так, жертви тепер могли бачити мисливців, а мисливці&nbsp;— своїх жертв<ref>Conway-Morris, S. (1998). ''The Crucible of Creation''. Oxford: Oxford University Press.</ref>.

В кембрійському періоді на суші життя не існувало. Але океани були густо населені безхребетними, наприклад, [[Губки|губками]], [[трилобіт]]ами<ref name="Fortey-etal06">{{cite journal|url=https://academic.oup.com/biolinnean/article-lookup/doi/10.1111/j.1095-8312.1996.tb01693.x|title=The Cambrian evolutionary ‘explosion’: decoupling cladogenesis from morphological disparity|last=Fortey|first=R.A.|last2=Briggs|first2=D.E.G.|last3=Wills|first3=M.A.|date=1996-01|pages=13–33|language=en|work=Biological Journal of the Linnean Society|volume=57|doi=10.1111/j.1095-8312.1996.tb01693.x|issue=1}}</ref>, [[Anomalocaris|аномалокарами]]<ref name=W&B>{{cite journal|url=https://royalsocietypublishing.org/doi/10.1098/rstb.1985.0096|title=The largest Cambrian animal, Anomalocaris , Burgess Shale, British-Columbia|date=1985-05-14|pages=569–609|language=en|work=Philosophical Transactions of the Royal Society of London. B, Biological Sciences|volume=309|doi=10.1098/rstb.1985.0096|issn=0080-4622|issue=1141}}</ref>. Час від часу величезні підводні зсуви захоронювали групи морських істот під тонами намулу. Завдяки цим зсувам ми можемо наочно уявити собі, яким химерним був тваринний світ кембрійського періоду, адже в намулі прекрасно збереглися у вигляді скам'янілостей навіть ніжні м'якотілі тварини.

В морях пізнього кембрійського періоду основними групами тварин були [[членистоногі]], [[голкошкірі]] і [[молюски]]. Але найважливішим мешканцем морів того часу була безщелепна істота [[Haikouichthys|хайкоуіхтіс]]&nbsp;— у неї крім очей розвинулася [[Хорда (біологія)|хорда]]<ref name=Shu2003>{{cite journal|url=https://www.nature.com/articles/nature01264|title=Head and backbone of the Early Cambrian vertebrate Haikouichthys|last=Shu|first=D.-G.|last2=Morris|first2=S. Conway|last3=Han|first3=J.|last4=Zhang|first4=Z.-F.|last5=Yasui|first5=K.|last6=Janvier|first6=P.|last7=Chen|first7=L.|last8=Zhang|first8=X.-L.|last9=Liu|first9=J.-N.|date=2003-01|pages=526–529|language=en|work=Nature|volume=421|doi=10.1038/nature01264|issn=0028-0836|issue=6922}}</ref><ref name=Zhang2004>{{cite journal|url=https://academic.oup.com/jeb/article/17/5/1162-1166/7323521|title=Evidence for a single median fin-fold and tail in the Lower Cambrian vertebrate, Haikouichthys ercaicunensis|last=Zhang|first=X.-G.|last2=Hou|first2=X.-G.|date=2004-09-01|pages=1162–1166|language=en|work=Journal of Evolutionary Biology|volume=17|doi=10.1111/j.1420-9101.2004.00741.x|issn=1010-061X|issue=5}}</ref><ref name=Shu1999>{{стаття|автор =Shu, D-G; Luo, H-L; Conway Morris, S.; Zhang X-L; Hu, S-X; Chen, L. ; Han, J. ; Zhu, M.; Li, Y.; Chen, L-Z|назва =Lower Cambrian Vertebrates from South China|видання =Nature|том =402|сторінки =42-46|рік =1999}}</ref>.

==== Ордовицький період ====
{{main|Ордовицький період}}
Охоплює проміжок часу 490—443&nbsp;млн років тому. Під час ордовику суша залишалася необжитою, за винятком [[лишайники|лишайників]]. Але основне життя розвивалося, і досить активно, в морях.

Основними мешканцями ордовицьких морів були [[членистоногі]], такі як [[Megalograptus|мегалограпт]]. Вони могли ненадовго виходити на сушу, щоб відкласти ікру. Але були й інші мешканці, наприклад, представник класу [[головоногі|головоногих]] [[Orthocone|ортокон]] [[камероцерас]].

Хребетні тварини в ордовику сформувалися ще не до кінця. В морях плавали потомки хайкоуіхтіса, у яких було утворення, яке нагадувало хребет.

Також в морях ордовицького періоду жили представники [[Кишковопорожнинні|кишковопорожнинних]], голкошкірих, коралів, губок та інших безхребетних.

==== Силурійський період ====
[[Файл:Cooksonia pertoni.png|right|thumb|175px|Реконструкція куксонії&nbsp;— [[Судинні рослини|судинної рослини]], яка однією з перших вийшла на сушу]]
{{main|Силурійський період}}
Охоплює проміжок часу 443—&ndash;417&nbsp;млн років тому. В силурі на сушу виходять деякі рослини, наприклад, [[Куксонія|куксонії]] (''Coocsonia''), які сягали у висоту не більше {{nobr|10 см}}, і деякі види лишайників. У деяких членистоногих розвинулись примітивні легені, які дозволяли їм дихати атмосферним повітрям, наприклад, скорпіон [[бронтоскорпіо]] міг знаходитися на суші протягом чотирьох годин.

В морях через мільйони років формуються величезні коралові рифи, де знаходили притулок дрібні ракоподібні та членистоногі. В цьому періоді членистоногі стають ще більшими, наприклад, [[Ракоскорпіони|ракоскорпіон]] [[Pterygotus|птерігот]] міг досягати 2,5 метра завдовжки, однак, він був занадто великим, щоб виповзати на сушу.

В силурійських морях з'являються повністю сформовані хребетні тварини. На відміну від членистоногих, у хребетних був кістяний хребет, що дозволяв їм краще маневрувати під водою.

==== Девонський період ====
{{main|Девонський період}}
Охоплює проміжок часу 417—354&nbsp;млн років тому.

[[Файл:Archaeopteris hibernica 2.JPG|right|thumb|200px|Відбиток ''[[Археоптерис|Archaeopteris hibernica]]'']]

В девоні життя продовжує активно розвиватися на суші та в морі. З'являються перші примітивні ліси, які складалися в основному з найдавніших примітивних деревоподібних папоротей [[археоптерис]]ів (''Archaeopteris''), які росли в основному на берегах рік та озер<ref>{{Cite web |url=http://www.vokrugsveta.ru/news/726/ |title=Вокруг Света - Новости - У древних деревьев не было листьев |accessdate=27 вересня 2015 |archive-date=28 вересня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150928190355/http://www.vokrugsveta.ru/news/726/ }}</ref>.

Основне життя в ранньому девоні було представлене в основному павуками підряду [[Mesothelae]]<ref>Haupt, J. (2004). The Mesothelae&nbsp;— a monograph of an exceptional group of spiders (Araneae: Mesothelae). ''Zoologica'' 154:8 {{ISSN|0044-5088}}, ISBN 3-510-55041-2 ([http://www.schweizerbart.de/pubs/books/es/zoologicah-169015400-desc.html#TAG0 Abstract)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090626080242/http://www.schweizerbart.de/pubs/books/es/zoologicah-169015400-desc.html#TAG0|date=26 червня 2009}}</ref> і багатоніжками, які дихали всією поверхнею тіла і жили в дуже вологих місцях. Однак до кінця девону у древніх членистоногих з'являється хітиновий панцир, скорочується кількість сегментів тіла, четверта пара лап перетворюється у вусики та щелепи, у деяких також розвинулись крила. Так з'явилася нова еволюційна гілка&nbsp;— комахи, яка змогла освоїти найрізноманітніші куточки планети.

В середині девону на сушу ступили перші амфібії (наприклад, [[гінерпетон]], [[іхтіостега]]). Вони не могли жити далеко від води, оскільки їхня шкіра була ще дуже тонкою і незахищеною від пересихання. До того ж амфібії могли розмножуватися тільки при наявності води&nbsp;— ікринками. Поза водою потомство амфібії загинуло б: ікру висушило б сонце, адже вона не захищена ніякою оболонкою, крім тонкої плівки<ref>{{cite book |title=Your Inner Fish: A Journey Into the 3.5-Billion-Year History of the Human Body |last=Shubin |first=Neil |authorlink=Neil Shubin |coauthors= |year=2009 |publisher=Vintage |location=New York |isbn=9780307277459 |page=[https://archive.org/details/yourinnerfishjou0000shub/page/13 13] |pages= |url=https://archive.org/details/yourinnerfishjou0000shub|accessdate=}}</ref>.

У риб розвинулися щелепи, які дозволяли їм ловити швидких жертв. Вони почали стрімко збільшуватися в розмірах. Уже до кінця девону в морях з'явилися перші кісткові риби, такі як гігантська хижа [[гінерія]]. Однак найбільш грізними мешканцями девонських морів були представники групи [[Плакодерми|плакодерм]], такі як [[дунклеостей]] та [[дініхтис]], що досягали в довжину 8—10 метрів<ref>[http://www.sciencenews.org/view/generic/id/43940/title/Ancient_fish_with_killer_bite Ancient Fish With Killer Bite] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120929190104/http://www.sciencenews.org/view/generic/id/43940/title/Ancient_fish_with_killer_bite |date=29 вересня 2012 }}. Science News. May 19, 2009.</ref><ref name=EoDP>{{cite book |editor=Palmer, D.|year=1999 |title= The Marshall Illustrated Encyclopedia of Dinosaurs and Prehistoric Animals|url=https://archive.org/details/illustratedencyc0000unse_y8e7|publisher= Marshall Editions|location=London|page= 33, 64|isbn= 1-84028-152-9}}</ref>.

==== Кам'яновугільний період ====
[[Файл:Proterogyrinus NT.jpg|thumb|right|250px|Реконструкція [[Proterogyrinus|протерогірінуса]]]]
[[Файл:Petrolacosaurus BW.jpg|thumb|right|250px|Реконструкція [[Petrolacosaurus|петролакозавра]]]]
{{main|Кам'яновугільний період}}
Охоплює проміжок часу від 354—290&nbsp;млн років тому. В кам'яновугільному періоді майже по всій планеті клімат був жаркий та вологий. В болотистих лісах ([[Вугільний ліс]]) того часу росли переважно хвощі, деревоподібні папороті та гігантські [[лепідодендрон]]и, які сягали у висоту від 10 до 35 метрів, і в діаметрі [[Стовбур (ботаніка)|стовбура]]&nbsp;— до одного метра<ref name="isbn0-19-850065-3">{{cite book|author = McElwain, Jenny C.; Willis, K. G.; Willis, Kathy; McElwain, J. C.|title = The evolution of plants|publisher = Oxford University Press|location = Oxford [Oxfordshire]|year = 2002|pages =|isbn = 0-19-850065-3|oclc =|accessdate = }}</ref>.

Фауна була представлена величезною кількістю істот. Велика кількість тепла, вологи та кисню сприяла збільшенню розміру членистоногих, так, наприклад, [[артроплевра]] могла досягати 2,5 метра завдовжки<ref>{{cite journal |url=http://gsa.confex.com/gsa/2004AM/finalprogram/abstract_76052.htm |year=2004 |title=The giant ''Arthropleura'' trackway ''Diplichnites cuithensis'' from the Cutler Group (Upper Pennsylvanian) of New Mexico |author=Adrian P. Hunt, Spencer G. Lucas, Allan Lerner and Joseph T. Hannibal |journal=Geological Society of America Abstracts with Programs |volume=36 |issue=5 |pages=66 |accessdate=27 вересня 2015 |archive-date=28 вересня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150928160714/https://gsa.confex.com/gsa/2004AM/finalprogram/abstract_76052.htm }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150928160714/https://gsa.confex.com/gsa/2004AM/finalprogram/abstract_76052.htm |date=2015-09-28 }}</ref>, а величезна [[Бабки|бабка]] [[меганевра]]&nbsp;— {{nobr|75 см}} в розмаху крил<ref name="isbn978-5-353-02642-6">{{cite book|author = Т. Хейнз, П. Чеймберз|title = Меганевра&nbsp;— стрекоза размером с орла|publisher = Росмэн-пресс|location = Москва|year = 2008|pages = 34-35| isbn = 978-5-353-02642-6|oclc =|accessdate = }}</ref>.

Такі умови сприяли і розквіту амфібій. Вони (наприклад, [[Proterogyrinus|протерогірінус]]) зайняли всі прибережні області, практично остаточно витіснивши [[Дводишні|дводишних]]<ref>{{cite book|title=The History of Creation, Or, The Development of the Earth and Its Inhabitants by the Action of Natural Causes: A Popular Exposition of the Doctrine of Evolution in General, and of that of Darwin, Goethe, and Lamarck in Particular : from the 8. German Ed. of Ernst Haeckel|author=[[Ernst Haeckel|Ernst Heinrich Philipp August Haeckel]], Edwin Ray Lankester, L. Dora Schmitz|year=1892|publisher=D. Appleton|pages=422|url=http://books.google.com/books?id=ltUj8vk3auEC|accessdate=27 вересня 2015|archive-date=5 січня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140105063232/http://books.google.com/books?id=ltUj8vk3auEC}} page 289</ref> і [[Латимерієві|кистеперих]]<ref name="fossil">A fossil coelacanth jaw found in a stratum datable 410 mya that was collected near Buchan in Victoria, Australia's East Gippsland, currently holds the record for oldest coelacanth; it was given the name ''Eoactinistia foreyi'' when it was published in September 2006. [http://www.int.iol.co.za/index.php?set_id=1&click_id=31&art_id=qw1156833901231B223]</ref>. В кам'яновугільному періоді амфібії дали початок [[Рептилії|рептиліям]]<ref>{{cite book|last=Haines|first=Tim|coauthors=Paul Chambers|title=The Complete Guide to Prehistoric Life|url=https://archive.org/details/completeguidetop0000hain|page=[https://archive.org/details/completeguidetop0000hain/page/38 38]|location=Canada|publisher=Firefly Books |year=2006}}</ref>. Перші рептилії були дуже маленькими тваринами, які нагадували сучасних ящірок, наприклад, довжина [[Petrolacosaurus|петролакозавра]] не перевищувала 40 сантиметрів у довжину. Рептилії могли відкладати яйця на суші&nbsp;— це було великим еволюційним кроком, до того ж їхня шкіра була вкрита щільною лускою, яка захищала шкіру тварини від висихання, а отже, вони могли спокійно відходити далеко від води. Наявність таких пристосувальних особливостей і визначила їхній подальший еволюційний успіх як наземних тварин<ref>Falcon-Lang, H.J., Benton, M.J. & Stimson, M. (2007): Ecology of early reptiles inferred from Lower Pennsylvanian trackways. ''[[Journal of the Geological Society]]'', London, 164; no. 6; pp 1113—1118. [http://findarticles.com/p/articles/mi_qa3721/is_200711/ai_n21137484/?tag=content;col1 article]</ref>.

В морях кам'яновугільного періоду також було багато форм життя. Акули та кісткові риби (предки більшості сучасних риб) домінували в товщі води, а морське дно покривали численні [[Кораловий риф|коралові рифи]], що простягалися на багато кілометрів вздовж узбережжя давніх материків.

Кінець карбону, близько 290&nbsp;млн років тому, відзначив тривалий льодовиковий період, який закінчився на початку пермського періоду. Льодовики повільно підбиралися до екватора з півночі і півдня. Численні тварини і рослини не змогли пристосуватися до таких кліматичних умов і незабаром вимерли.

==== Пермський період ====
{{main|Пермський період}}
Охоплює проміжок часу 290—248&nbsp;млн років тому. Через льодовиковий період в кінці карбону в пермському періоді клімат став холоднішим і сухішим. Пишні тропічні ліси, болота змінилися безкрайніми пустелями і посушливими рівнинами<ref>''Климат в эпохи крупных биосферных перестроек'', Москва Наука 2004, Геологический институт РАН, Глава 9.</ref>. В таких умовах росли тільки найстійкіші рослини&nbsp;— папороті та примітивні хвойні.

[[Файл:Edaphosaurus pogonias.jpg|thumb|right|250px|Реконструкція ''[[Edaphosaurus|Edaphosaurus pogonias]]'']]
[[Файл:Dimetrodon loomisi.jpg|thumb|left|250px|Реконструкція ''[[Dimetrodon loomisi]]'']]

Внаслідок зникнення боліт різко скоротилась кількість амфібій, оскільки вони могли жити тільки поряд з водою (наприклад, амфібія-рептиліоморф [[сеймурія]]<ref>{{cite web|url = http://bse.sci-lib.com/article100797.html|title = Сеймурия|language = ru|archiveurl = https://www.webcitation.org/69KoJyftO?url=http://bse.sci-lib.com/article100797.html|archivedate = 2012-07-22|accessdate = 2015-09-27|deadurl = no}}</ref>). Місце амфібій зайняли рептилії, оскільки вони були добре пристосовані до життя в сухому кліматі. Рептилії почали швидко збільшуватися в розмірі та чисельності, їм вдалося розселитися по всій суші, вони дали початок таким крупним наземним тваринам, як [[пелікозаври]] (наприклад, [[диметродон]]и<ref>{{Cite journal|last1=Angielczyk|first1=Kenneth D.|date=2009-06|title=Dimetrodon Is Not a Dinosaur: Using Tree Thinking to Understand the Ancient Relatives of Mammals and their Evolution|url=https://evolution-outreach.biomedcentral.com/articles/10.1007/s12052-009-0117-4|journal=|language=en|volume=2|issue=2|pages=257–271|doi=10.1007/s12052-009-0117-4|issn=1936-6426|pmc=|pmid=|access-date=2024-12-20|work=Evolution: Education and Outreach}}</ref> та [[едафозаври]]<ref>[[Robert L. Carroll|Carroll, R. L.]] (1988), ''Vertebrate Paleontology and Evolution'', WH Freeman & Co.</ref>). Через холодний клімат у таких рептилій розвинувся парус, який допомагав їм регулювати температуру тіла<ref name="Bramwell and Fellgett">''Bramwell C. D. and Fellgett P. P.'' Thermal regulation in sail lizards // Nature, v. 242 ([[1973]]), p. 203—205.</ref>.

[[Файл:Scutosaurus BW.jpg|right|thumb|250px|Реконструкція ''[[Scutosaurus|Scutosaurus karpinskii]]'']]
[[Файл:Inostrancevia BW.jpg|left|thumb|250px|Реконструкція горгонопса [[Inostrancevia|іностранцевії]] ]]

В епоху пізньої пермі утворився єдиний суперконтинент&nbsp;— [[Пангея]]<ref>[http://www.stratigraphy.org/bak/geowhen/stages/Late_Permian.html «Late Permian»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140909180315/http://www.stratigraphy.org/bak/geowhen/stages/Late_Permian.html|date=9 вересня 2014}} GeoWhen Database, International Commission on Stratigraphy (ICS)</ref>. В місцях із особливо сухим та жарким кліматом почало утворюватися все більше пустель. В цей час пелікозаври дали початок [[Терапсиди|терапсидам]]&nbsp;— звіроподібним ящерам<ref>{{Cite web |url=http://tolweb.org/accessory/Synapsid_Classification_%26_Apomorphies?acc_id=466 |title=Классификация терапсид |accessdate=20 травня 2022 |archive-date=17 січня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210117004448/http://tolweb.org/accessory/Synapsid_Classification_%26_Apomorphies?acc_id=466 }}</ref><ref>«[http://tolweb.org/tree?group=Therapsida Therapsida: Mammals and extinct relatives] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110921112135/http://tolweb.org/tree?group=Therapsida |date=21 вересня 2011 }}» ''Tree of Life''</ref><ref>M.Laurin & R.R. Reisz. 1996. The osteology and relationships of ''Tetraceratops insignis'', the oldest known therapsid. ''Journal of Vertebrate Paleontology'' 16(1): 95-102.</ref>. Вони відрізнялися від своїх предків перш за все тим, що мали відмінну від них будову зубів; по-друге, ця група мала гладкі шкірні покриви (в процесі еволюції луска у них так і не розвинулася); по-третє, у деяких представників цієї групи розвинулися [[вібріси]] (а пізніше і шерстяний покрив). Ряд терапсид вміщав як кровожерних хижаків (наприклад, [[горгонопси]]), так і рослиноїдних тварин, що риють нори (наприклад, [[Diictodon|дііктодона]]<ref>[http://www3.interscience.wiley.com/journal/118834346/abstract?CRETRY=1&SRETRY=0 Описание дииктодона (англ.)]{{Недоступне посилання|date=травень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>). Крім терапсид на суші мешкали і представники сімейства [[Pareiasauria]], наприклад, покритий товстою бронею [[Scutosaurus|скутозавр]]<ref name=autogenerated1>{{cite book |editor=Palmer, D.|year=1999 |title= The Marshall Illustrated Encyclopedia of Dinosaurs and Prehistoric Animals|url=https://archive.org/details/illustratedencyc0000unse_y8e7|publisher= Marshall Editions|location=London|page= 64|isbn= 1-84028-152-9}}</ref>.

== Пермське вимирання ==
{{main|Пермсько-тріасове вимирання}}
У пермському геологічному періоді, що тривав 46&nbsp;млн років, з 298 по 252&nbsp;млн років тому, північну півкулю вкривають [[хвойні]], а південну&nbsp;— листяні (подібні до [[Ґінкго дволопатеве|ґінкго білоба]]) [[голонасінні]]<ref name="ХиЖ201611"/>. Клімат став набагато сухішим, що призвело до скорочення площі прибережних зон з густою рослинністю і збільшення площі пустель. Серед [[Крилаті комахи|летючих комах]] уперше з'являються представники найбільш успішного ряду&nbsp;— [[жорсткокрилі]]. Води Світового океану населяють найрізноманітніші форми риб, молюсок, голкошкірих, ракоподібних, брахіопод, колоніальних поліпів та інших безхребетних<ref name="ХиЖ201611"/>.

Пермський період і палеозойська ера загалом закінчується найбільшим масовим вимиранням видів в історії планети&nbsp;— [[Масове пермське вимирання|пермсько-тріасовим]]<ref name="Science215">{{cite journal|last=Raup|first=David M.|last2=Sepkoski|first2=J. John|date=1982-03-19|title=Mass Extinctions in the Marine Fossil Record|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.215.4539.1501|language=en|volume=215|issue=4539|pages=1501–1503|doi=10.1126/science.215.4539.1501|issn=0036-8075|work=Science}}</ref>. Безповоротно вимерло приблизно 60&nbsp;% видів, що населяли тоді планету<ref name="Science268">{{cite journal|last=Benton|first=M. J.|date=1995-04-07|title=Diversification and Extinction in the History of Life|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.7701342|language=en|volume=268|issue=5207|pages=52–58|doi=10.1126/science.7701342|issn=0036-8075|work=Science}}</ref>; за іншими підрахунками до 96&nbsp;% видів морської фауни<ref name="Science206">{{cite journal|last=Raup|first=David M.|date=1979-10-12|title=Size of the Permo-Triassic Bottleneck and Its Evolutionary Implications|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.206.4415.217|language=en|volume=206|issue=4415|pages=217–218|doi=10.1126/science.206.4415.217|issn=0036-8075|work=Science}}</ref>. Найменше постраждали від цього вимирання комахи. Згідно оцінки знахідок в осадових товщах ця подія тривала не більше 1&nbsp;млн років<ref name="Science280">{{cite journal|last=Bowring|first=S. A.|last2=Erwin|first2=D. H.|last3=Jin|first3=Y. G.|last4=Martin|first4=M. W.|last5=Davidek|first5=K.|last6=Wang|first6=W.|date=1998-05-15|title=U/Pb Zircon Geochronology and Tempo of the End-Permian Mass Extinction|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.280.5366.1039|language=en|volume=280|issue=5366|pages=1039–1045|doi=10.1126/science.280.5366.1039|issn=0036-8075|work=Science}}</ref>; за іншими підрахунками не більше 60 тис. років<ref name="PNAS9">{{cite journal|last=Burgess|first=Seth D.|last2=Bowring|first2=Samuel|last3=Shen|first3=Shu-zhong|date=2014-03-04|title=High-precision timeline for Earth’s most severe extinction|url=https://pnas.org/doi/full/10.1073/pnas.1317692111|language=en|volume=111|issue=9|pages=3316–3321|doi=10.1073/pnas.1317692111|issn=0027-8424|pmc=PMC3948271|pmid=24516148|work=Proceedings of the National Academy of Sciences}}</ref>. Таке вимирання стало справжнім «пляшковим горлом» для [[біорізноманіття]] планети. Масові вимирання як криза розвитку для таких великих систем як земна біосфера є цілком закономірним етапом еволюції{{sfn|Красилов В. А.|1986}}. Хоч окрім суто внутрішніх системних факторів, причинами можуть слугувати також фактори планетарного і космічного масштабів, принаймні слугувати [[тригер]]ом такого механізму. На кінець пермського періоду припадає активізація вулканізму [[Сибірські трапи|Сибірської трапової провінції]]{{efn|Яким передувало виверження відносно невеликих [[Емейшанськие трапи|Емейшанських трапів]] близько 260&nbsp;млн років тому.}}, коли на площі 1,6&nbsp;млн км² (це майже втричі більше за площу України) безперервно виливається [[Базальт|базальтова лава]]<ref name="ХиЖ201611"/>. Внаслідок чого в атмосфері Землі дуже швидко зростає концентрація [[Парникові гази|парникових газів]], починається [[глобальне потепління]]<ref name="Geology200505">{{cite journal|last=Kump|first=Lee R.|last2=Pavlov|first2=Alexander|last3=Arthur|first3=Michael A.|date=2005|title=Massive release of hydrogen sulfide to the surface ocean and atmosphere during intervals of oceanic anoxia|url=https://pubs.geoscienceworld.org/geology/article/33/5/397-400/29629|language=en|volume=33|issue=5|pages=397|doi=10.1130/G21295.1|issn=0091-7613|work=Geology}}</ref><ref name="hoopermuseum">{{cite web 2|title=Permian-Triassic Extinction. Causes: Volcanism|url=https://hoopermuseum.earthsci.carleton.ca/pt_boundary/Causes/volcanics.html|website=Hooper museum|date=|accessdate=15 серпня 2021 року|lang=en|showlang=1|ref=|type=вебсайт|archiveid=20210815173510}}</ref><ref name="Science289">{{cite journal|last=Jin|first=Y. G.|last2=Wang|first2=Y.|last3=Wang|first3=W.|last4=Shang|first4=Q. H.|last5=Cao|first5=C. Q.|last6=Erwin|first6=D. H.|date=2000-07-21|title=Pattern of Marine Mass Extinction Near the Permian-Triassic Boundary in South China|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.289.5478.432|language=en|volume=289|issue=5478|pages=432–436|doi=10.1126/science.289.5478.432|issn=0036-8075|work=Science}}</ref>. Середня температура [[Морська вода|морської води]] становила 38–40&nbsp;°C (45&nbsp;°C&nbsp;— критична температура для [[Денатурація (біохімія)|денатурації]] більшості [[Білки|білків]] тварин і рослин), тобто морська біота могла вижити лише в полярних областях<ref name="Science338">{{cite journal|last=Sun|first=Yadong|last2=Joachimski|first2=Michael M.|last3=Wignall|first3=Paul B.|last4=Yan|first4=Chunbo|last5=Chen|first5=Yanlong|last6=Jiang|first6=Haishui|last7=Wang|first7=Lina|last8=Lai|first8=Xulong|date=2012-10-19|title=Lethally Hot Temperatures During the Early Triassic Greenhouse|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.1224126|language=en|volume=338|issue=6105|pages=366–370|doi=10.1126/science.1224126|issn=0036-8075|work=Science}}</ref>. Води Світового океану насичуються вуглекислотою як напряму, так і внаслідок підвищення розчинності зі зростанням температури, що катастрофічно позначилось на карбонатних кістяках організмів. Токсичний [[сірководень]] з вулканічних випаровувань напряму вбивав живі організми. У морській воді він спершу вбивав [[зоопланктон]], після чого [[фітопланктон]] неконтрольовано розмножувався допоки вистачало розчиненого кисню. Після масового відмирання фітопланктону залишки кисню витрачаються на окиснення його органічних решток{{sfn|Уорд П., Киршвинк Д.|2016|}}. Безкисневий Світовий океан простежується у відкладах цього періоду<ref name="TEE7">{{cite journal|last=Benton|first=Michael J.|last2=Twitchett|first2=Richard J.|date=2003-07|title=How to kill (almost) all life: the end-Permian extinction event|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0169534703000934|language=en|volume=18|issue=7|pages=358–365|doi=10.1016/S0169-5347(03)00093-4|work=Trends in Ecology & Evolution}}</ref>. Розквітають біоценози [[Анаеробні бактерії|анаеробних бактерій]], особливо [[Сульфатредукція|сульфатредукуючих]], що через позитивний зворотній зв'язок підтримують такий розвиток подій, бо побічним продуктом їхньої життєдіяльності виступає сірководень<ref name="EPSL256">{{cite journal|last=Knoll|first=Andrew H.|last2=Bambach|first2=Richard K.|last3=Payne|first3=Jonathan L.|last4=Pruss|first4=Sara|last5=Fischer|first5=Woodward W.|date=2007-04|title=Paleophysiology and end-Permian mass extinction|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0012821X07000842|language=en|volume=256|issue=3-4|pages=295–313|doi=10.1016/j.epsl.2007.02.018|work=Earth and Planetary Science Letters}}</ref>. Для розвитку такого катастрофічного автокаталітичного процесу достатньо було трохи змістити пропорційне співвідношення концентрації окремих речовин у навколишньому середовищі<ref name="ХиЖ201611"/>.

Існує також версія позаземної причини, через падіння одного або декількох [[метеорит]]ів, або зіткнення Землі з [[астероїд]]ом діаметром в декілька десятків кілометрів (одним з аргументів на користь цієї теорії є наявність [[Кратер Землі Вілкса|500-км кратера]] в районі [[Земля Вілкса|Землі Вілкса]]<ref name="compulenta271815">{{Стаття|автор=|назва=Гигантский метеорит вызвал распад сверхконтинента Гондвана|посилання=http://science.compulenta.ru/271815/|archiveid=20061230090550|відповідальний=|видання=Компьюлента|тип=журнал|видавництво=|рік=2006|місяць=червень|том=|випуск=|номер=|сторінки=|issn=|мова=ru|ref=|accessdate=27 вересня 2015|archivedate=30 грудня 2006|archiveurl=https://web.archive.org/web/20061230090550/http://science.compulenta.ru/271815/}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20061230090550/http://science.compulenta.ru/271815/|date=2006-12-30}}</ref><ref name="physorg">{{Стаття|автор=|назва=Largest Ever Killer Crater Found Under Ice in Antarctica|посилання=http://www.physorg.com/news68455520.html|archiveid=|відповідальний=|видання=Physorg|тип=журнал|видавництво=|рік=2006|місяць=червень|том=|випуск=|номер=|сторінки=|issn=|мова=en|ref=|accessdate=27 вересня 2015|archivedate=6 червня 2011|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110606051531/http://www.physorg.com/news68455520.html}}</ref>{{efn|Подібна гіпотеза також застосовується для пояснення [[Крейдове вимирання|пізньокрейдової катастрофи]], зокрема [[вимирання динозаврів]].}}.

Закінчення пермського періоду й велике вимирання ознаменовує закінчення палеозойської ери й тривалий, впродовж мільйонів років, період відновлення біосфери<ref name="PTRSB275">{{cite journal|last=Sahney|first=Sarda|last2=Benton|first2=Michael J|date=2008-04-07|title=Recovery from the most profound mass extinction of all time|url=https://royalsocietypublishing.org/doi/10.1098/rspb.2007.1370|language=en|volume=275|issue=1636|pages=759–765|doi=10.1098/rspb.2007.1370|issn=0962-8452|pmc=PMC2596898|pmid=18198148|work=Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences}}</ref>. Для морської біоти, біорізноманіття якої впродовж палеозойської ери залишалось доволі стійким (навіть з огляду на [[Ордовицько-силурійське вимирання|ордовицьке]] й [[Девонське вимирання|девонське масові вимирання]]), розпочинається новий етап еволюції, який характеризується сталим збільшенням кількості таксонів впродовж [[Мезозойська ера|мезозою]] і [[Кайнозойська ера|кайнозою]]<ref name="JoP199704">{{cite journal|last=Sepkoski|first=J. John|date=1997-07|title=Biodiversity: Past, Present, and Future|url=https://www.cambridge.org/core/product/identifier/S0022336000040026/type/journal_article|language=en|volume=71|issue=4|pages=533–539|doi=10.1017/S0022336000040026|issn=0022-3360|work=Journal of Paleontology}}</ref>. Вдалого пояснення цього емпіричного факту допоки не було запропоновано<ref name="ХиЖ201611"/>. Атмосферний кисень витратився на окиснення вулканічних порід, газів й мертвої органіки, його концентрація в [[Тріасовий період|тріасовому періоді]] впала до 10—15&nbsp;%<ref name="Science308"/>. З поверхні планети щезли лісові біоценози<ref name="Gondwana4">{{cite journal|last=Benton|first=Michael J.|last2=Newell|first2=Andrew J.|date=2014-05|title=Impacts of global warming on Permo-Triassic terrestrial ecosystems|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S1342937X12004169|language=en|volume=25|issue=4|pages=1308–1337|doi=10.1016/j.gr.2012.12.010|work=Gondwana Research}}</ref>. Найхарактернішим наземним хребетним раннього тріасу були звіроподібні [[рептилії]] розміром із собаку&nbsp;— [[лістрозаври]]<ref name="ХиЖ201611"/>. До середини тріасу спустошені моря опановують водні рептилії, у повітрі з'являються&nbsp;— [[Двокрилі|двокрилі комахи]]<ref name="Природа201209">{{Стаття|автор=Расницын А. П.|назва=Когда жизнь и не думала умирать|посилання=http://www.ras.ru/FStorage/Download.aspx?id=0086a070-d7ed-4b92-98bc-9e01cc97f601|видання=[[Природа (журнал)|Природа]]|тип=журнал|місце=|видавництво=|рік=2012|місяць=|том=|випуск=|номер=9|сторінки=39–48|issn=0032-874X|мова=ru|ref=Природа №9|accessdate=18 серпня 2021|archivedate=17 травня 2021|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210517093630/https://www.ras.ru/FStorage/Download.aspx?id=0086a070-d7ed-4b92-98bc-9e01cc97f601}}</ref>. На кінець періоду припадає [[радіаційна еволюція]] наземних рептилій: [[черепахи]], [[крокодили]], [[птерозаври]], [[динозаври]]<ref name="ХиЖ201611"/>. Упродовж мезозойської ери біота планети набуває повністю сучасних рис: [[ссавці]] з'являються в тріасовому, [[птахи]]&nbsp;— в [[Юрський період|юрському]], [[Квіткові|квіткові рослини]]&nbsp;— в [[Крейдовий період|крейдовому періоді]]<ref name="ХиЖ201611"/>.

=== Мезозойська ера ===
[[Файл:Amphicoelias17DB2.jpg|міні|200x200пкс|Реконструкція ''[[Амфіцелія|Amphicoelias altus]]'']]
{{main|Мезозойська ера}}
Під час мезозою на Землі мешкали різноманітні химерні організми. Найвідоміші з них&nbsp;— [[динозаври]]. Вони домінували протягом 160&nbsp;млн років на всіх континентах. Вони мали найрізноманітніші розміри: від зовсім крихітного [[мікрораптор]]а, який досягав всього {{nobr|70 см}} в довжину і ваги {{nobr|0,5 кг}}<ref>{{Cite web |url=http://www.pbs.org/wgbh/nova/microraptor/ |title=PBS Nova program about the Microraptor |accessdate=27 вересня 2015 |archive-date=13 січня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190113221531/https://www.pbs.org/wgbh/nova/microraptor/ }}</ref>, до гігантського [[Амфіцелія|амфіцеліаса]], що досягав у довжину 50 метрів, а маси 150 тон<ref>{{Cite web |url=http://www.wwlife.ru/index.files/Site.files/WWL/Eucaryota/Animalia8.html |title=Юрский период |accessdate=27 вересня 2015 |archive-date=28 травня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160528190255/http://www.wwlife.ru/index.files/Site.files/WWL/Eucaryota/Animalia8.html }}</ref>. В той час на Землі була велика різноманітність форм життя, які продовжували еволюціонувати і вдосконалюватися.

==== Тріасовий період ====
{{main|Тріасовий період}}
Охоплює часовий проміжок 248—206&nbsp;млн років тому. На початку тріасового періоду життя на планеті продовжувало повільно відновлюватися після масового вимирання видів у кінці пермського періоду. Клімат більшої частини земної кулі був жарким і сухим, але достатня кількість опадів цілком могла забезпечити доволі велику різноманітність [[Рослини|рослин]]. Найбільш поширеними в тріасі були примітивні [[хвойні]], [[Папоротевидні|папороті]] та [[гінкго]]ві, викопні залишки яких зустрічаються у всьому світі, навіть у полярних областях Землі.

Тварини, які пережили пермське масове вимирання видів, опинилися в дуже виграшній ситуації&nbsp;— адже на планеті майже не залишилось ні їхніх харчових конкурентів, ні великих хижаків. Чисельність рослиноїдних рептилій почала швидко зростати. Те ж саме відбулося і з деякими хижаками. Невдовзі більшість тварин дали початок численним новим і незвичайним видам рептилій. В ранньому тріасовому періоді деякі рептилії повернулися жити у воду; від них пішли [[нотозавр]]и та інші напівводні істоти.
[[Файл:Euparkeria white background.png|міні|250x250пкс|Реконструкція ''[[Euparkeria|Euparkeria capensis]]'']]
[[Файл:TriassicContinents2.GIF|left|thumb|300px|Суперконтинент [[Пангея]] (зліва) у пізньому пермському періоді розколовся на два дрібніших&nbsp;— [[Лавразія|Лавразію]] та [[Гондвана|Гондвану]] (справа)]]

На початку тріасового періоду жив і можливий предок динозаврів&nbsp;— [[Euparkeria|еупаркерія]]. Характерною особливістю еупаркерії від інших ящірок було те, що вона могла вставати і бігати на задніх лапах.

В пізньому тріасовому періоді (227—206&nbsp;млн років тому) на Землі відбулися події, які визначили розвиток життя протягом усієї наступної частини ери динозаврів. В результаті розколу гігантського суперконтинента Пангеї утворилось декілька материків. Аж до пізнього тріасу на суші панували звіроподібні ([[терапсиди]]) рептилії, представлені, наприклад, [[плацеріас]]ом і [[Лістрозавр|листрозавром]], а також декілька інших груп химерних плазунів, до яких відносилися [[таністрофей]] та [[протерозух]]. Але за порівняно короткий час чисельність терапсид сильно скоротилася (за винятком групи [[Цинодонти|цинодонтів]], які дали початок [[Ссавці|ссавцям]]). Їхнє місце зайняли рептилії&nbsp;— [[архозаври]], три основні групи яких незабаром стали панівними. Цими групами тварин були динозаври, птерозаври і крокодилоподібні рептилії. Швидко еволюціонували і морські рептилії, предки гігантських іхтіозаврів.

Кінець тріасового періоду відзначило нове масове вимирання видів, як і аналогічна подія в кінці пермі. Його причини залишаються загадкою. Свого часу вчені пов'язували його з падінням на Землю астероїда, який залишив після падіння величезний [[Манікуаган (кратер)|кратер Манікуаган]] (Канада) діаметром {{nobr|100 км}}, але, як виявилося, ця подія відбулася набагато раніше.

==== Юрський період ====
{{main|Юрський період}}
Охоплює проміжок часу 206—144&nbsp;млн років тому. В ранньому юрському періоді (206—180&nbsp;млн років тому) клімат на Землі став теплішим і вологішим. В приполярних районах піднялися хвойні ліси, а тропіки покрилися заростями хвойних рослин, папоротей і саговників. В міру того, як континенти повільно розходилися, в деяких низинних куточках планети формувався [[мусонний клімат]]; утворилися великі річкові басейни, які регулярно затоплювалися водою. В ранньому юрському періоді динозаври і птерозаври швидко збільшуються у розмірах, стають численнішими і різноманітнішими та починають розселятися по всій земній кулі. Не відстають від них і морські рептилії ([[іхтіозаври]] та [[плезіозаври]]), а також [[молюски]] (наприклад, [[Амоніт (молюск)|амоніти]]).

У середньому і пізньому юрському періоді (180—144&nbsp;млн років тому) клімат в деяких тропічних частинах світу став сухішим. Можливо, зміна клімату і була причиною того, що численні динозаври почали швидко перетворюватися у справжніх гігантів. Серед рослиноїдних динозаврів&nbsp;— [[Завроподи|завропод]]&nbsp;— з'являються [[диплодок]]и, [[брахіозавр]]и та інші, а серед хижаків&nbsp;— [[Тероподи|теропод]]&nbsp;— величезний [[алозавр]]. Але по суші бродили і представники інших груп динозаврів (наприклад, [[стегозавр]]и та [[Othnielia|отніелія]]). Крилаті [[птерозаври]] були представлені як рибоїдними видами (наприклад, [[рамфоринх]]ом), так і крихітними комахоїдними рептиліями (наприклад, [[Anurognathus|анурогнатом]]).

Теплі юрські моря рясніли [[планктон]]ом, який був кормом [[лідзихтіс]]ові та іншим великим рибам. Хижі плезіозаври були представлені довгошиїм [[Cryptoclidus|криптоклідом]] та гігантським [[ліоплевродон]]ом; у мілководних морях полювали прадавні морські крокодилоподібні (наприклад, [[Metriorhynchus|метріорінх]]).

==== Крейдовий період ====
{{main|Крейдовий період}}
Охоплює часовий проміжок 144—65&nbsp;млн років тому. В крейдовому періоді клімат на планеті, як і раніше, залишався теплим; завдяки великій кількості сезонних дощів майже вся земна куля&nbsp;— від екватора до приполярних областей&nbsp;— була покрита пишною рослинністю. В пізньому юрському періоді з'явилися звичні сьогодні квіткові ([[покритонасінні]]) рослини, а в крейдовому періоді вони стали вже однією з панівних груп рослин на планеті. В кінці крейдового періоду квіткові витіснили у багатьох регіонах хвойні, папороті та саговники, заявивши свої права на панівне положення у світі рослин, які вони остаточно затвердять в кайнозойську еру.

В результаті розходження континентів утворювались все нові [[Протока|протоки]], [[Море|моря]] і [[океан]]и, які ускладнювали вільне переміщення тварин по планеті. Поволі на континентах почали з'являтися власні види рослин і тварин.
[[Файл:Tyrannosaurus rex Reconstruction by Nobu Tamura.jpg|міні|200x200пкс|Одна з реконструкцій ''Tyrannosaurus rex'']]
Крейдовий період був епохою гігантів. В Південній Америці жили [[аргентинозавр]]и&nbsp;— найбільші наземні тварини, які коли-небудь мешкали на Землі, а у Північній Америці&nbsp;— величезні хижі [[тиранозавр]]и і рогаті [[торозавр]]и. Серед динозаврів з'явилися і спеціалізовані види; [[велоцираптор]] і [[Протоцератопси|протоцератопс]], наприклад, пристосувалися до життя серед піщаних дюн монгольських пустель, а [[Leaellynasaura|лелінозавр]]&nbsp;— у південній полярній області. Ссавці (наприклад, [[Didelphodon|дидельфодон]]), як і раніше, не відігравали в житті планети якоїсь суттєвої ролі; вони залишалися невеликими тваринами, але їхня чисельність (особливо до кінця крейдового періоду) почала помітно збільшуватися.

Великі зміни відбулися і в морях. Їхні колишні володарі (іхтіозаври і пліозаври) поступилися місцем швидким хижим рибам (наприклад, [[ксіфактин]]ові) і [[Мозазаври|мозазаврам]]&nbsp;— новій групі гігантських рептилій, яка включала, наприклад, [[тилозавр]]а.

Збільшилися розміри крилатих ящерів птерозаврів. [[Орнітохейрус]], [[птеранодон]] і великі птерозаври долали по повітрю величезні відстані і, можливо, навіть перелітали з континенту на континент. У повітрі літали примітивні птахи (наприклад, [[іберомезорніс]]); деякі морські пернаті (як, наприклад, [[гесперорніс]]) літати не вміли, але мали величезні розміри. Кінець крейдового періоду (приблизно 65&nbsp;млн років тому) був відмічений новим масовим вимиранням видів, яке стерло з лиця Землі близько 40&nbsp;% від усіх існуючих в той час сімейств тварин. Зникли птерозаври, амоніти і мозазаври, але найбільш знаменитими жертвами цієї катастрофи були, звичайно ж, динозаври. Ледь оговталися після цього випробування і багато інших груп живих істот.

[[Файл:Chicxulub impact - artist impression.jpg|left|thumb|200px|Падіння метеорита 65&nbsp;млн років тому в уяві художника]]

Питання про причини масового вимирання видів у кінці крейдового періоду і досі викликає серед вчених гарячі суперечки. Ось декілька версій, які мають найбільшу кількість прихильників:
# Найбільше прихильників (і підтверджень) має теорія зіткнення Землі з гігантським астероїдом. Зіткнення відбулося на території півострова [[Юкатан]] у Мексиканській затоці. Астероїд мав діаметр близько 10&nbsp;км (його довжина була настільки великою, що коли одна його частина торкнулася води в затоці, то інша знаходилася ще у верхніх шарах атмосфери), і після його падіння утворився кратер діаметром 160&nbsp;км. Однак, все ж не усі вчені вірять, що навіть таке сильне зіткнення могло знищити стільки видів тварин за такий короткий час.
# Деякі вчені підтримують теорію про міграцію хвороб: через падіння рівня океану 65&nbsp;млн років тому утворилися деякі сухопутні переправи з материка на материк. Тварини почали перебиратися з материка на материк, а разом ними і їх паразити та хвороби. Оскільки імунітет тварин з одного материка не пристосований до хвороб та паразитів із іншого, то навіть не смертельна хвороба для тварин, наприклад, з Азії, може виявитися смертельною для тварини, наприклад, з Америки. Через це почалися масові епідемії. В Азію мігрували, наприклад, круглі черви, а в Америку&nbsp;— [[ехінокок]]и. Але, знову ж таки, можливість вимирання стількох видів тварин через міграції паразитів вкрай мала&nbsp;— незабаром тварини пристосувалися б до хвороб.
# Можливо, крейдово-палеогенове вимирання пов'язане із підвищеною вулканічною активністю. В деяких місцях земної кулі 65&nbsp;млн років тому відбулися масові виверження. Потужні потоки лави виривалися, наприклад, із величезних вулканів на Індостані. Потоки лави знищували на шляху всіх тварин та місця їхнього проживання. Ще небезпечнішими були отруйні гази, що виривалися із вулканів. Вони призводили до загибелі динозаврів.
# Наша планета рухається в [[Космічний простір|космосі]] разом з галактикою [[Чумацький Шлях]]. Існує теорія, що [[Земля]] і Сонячна система час від часу потрапляють в області космосу, де дуже багато маленьких і великих метеоритів. Можливо, саме 65&nbsp;млн років тому дещо подібне і трапилося, і тоді на Землю полилися величезні метеоритні потоки. Деякі метеорити були настільки великими, що не згоряли в атмосфері та вріза́лися у Землю. Однак, палеонтологи вважають цю теорію малоймовірною.[[Файл:SN1994D.jpg|right|thumb|225px|[[Наднова|Наднова зірка]]]]
# Деякі вчені вважають, що 65&nbsp;млн років тому на відстані приблизно 200—300 [[Світловий рік|світлових років]] від Землі вибухнула наднова зірка. Такі зорі накопичують у собі величезну кількість енергії та, не витримуючи власного тиску, вибухають. Енергія від вибуху може поширюватися на сотні світлових років<ref name='FK86-SN'>{{книга |частина=Сверхновые звёзды |назва=Физика космоса: Маленькая энциклопедия |посилання=http://www.astronet.ru/db/msg/1188703 |видання=2-е изд |відповідальний=Под ред. Р. А. Сюняева |місце=М. |видавництво=Советская Энциклопедия |рік=1986 |сторінки=600 |сторінок=783 }}{{Перевірено|2011|10|04}}{{ref-ru}}</ref>. Можливо, в момент вибуху відбувся такий викид енергії, що «спалив» озоновий шар в атмосфері Землі. Після цього перешкод для сонячної радіації більше не було, і вона почала вражати клітини рослин та тварин.
# Багато хто з палеонтологів також вважає, що жодна з вищенаведених теорії не може пояснити загибель стількох видів живих істот. Вони вважають, що тільки разом всі ці катастрофи здатні набрати достатньої сили, щоб викликати масове вимирання видів: спочатку підвищилась вулканічна активність на планеті, що могло викликати падіння рівня океанів, яке призвело до масових епідемій, потім поряд із нашою галактикою вибухнула наднова, внаслідок чого згорів озоновий шар, і, нарешті, Земля потрапила в область із величезною кількістю метеоритів і зазнала великої кількості зіткнень з дрібними і, нарешті, з одним величезним, що призвело до кінця динозаврів та багатьох інших тварин.

Існують також інші теорії, що стосуються крейдово-палеогенового вимирання, але їх притримується лише невелика кількість вчених.

Але, зрештою, 65&nbsp;млн років тому на зміну мезозойській ері&nbsp;— «віку рептилій»&nbsp;— прийшла кайнозойська ера&nbsp;— «вік ссавців».

=== Кайнозойська ера ===
{{main|Кайнозойська ера}}
Масове вимирання видів 65&nbsp;млн років тому відмітило початок нової&nbsp;— кайнозойської ери, яка триває і сьогодні. В результаті катастрофічних подій тих далеких часів з лиця нашої планети зникли всі тварини, за розміром більші, ніж крокодил. А вцілілі невеликі тварини опинилися з початком нової ери у зовсім іншому світі. В кайнозої продовжувався дрейф (розходження) континентів. На кожному з них формувалися унікальні спільноти рослин і тварин.

==== Палеогеновий період ====
{{main|Палеоген}}
Палеогеновий період&nbsp;— геологічний період, перший у кайнозої. Почався 65&nbsp;млн років тому, закінчився&nbsp;— 24,6&nbsp;млн років тому, тривав 40,4&nbsp;млн років.

В палеогені клімат був рівномірним тропічним. Практично вся [[Європа]] була вкрита вічнозеленими тропічними лісами, і лише у північних областях росли [[листопадні рослини]]. У другій половині палеогену клімат стає більш [[Континентальний клімат|континентальним]], з'являються крижані шапки на полюсах.

У цьому періоді почався бурхливий розквіт [[ссавці]]в. Після [[Вимирання динозаврів|вимирання]] великої кількості рептилій виникли численні вільні [[Екологічна ніша|екологічні ніші]], які почали займати нові види ссавців. Були поширені [[Однопрохідні|яйцекладні]], [[сумчасті]] та [[плацентарні]]. В лісах та лісостепах Азії виникла так звана [[Індрікотерієва фауна|«індрікотерієва фауна»]].

У повітрі панують [[Віялохвості птахи|віялохвості]] беззубі птахи. Широко поширені великі адаптовані до бігу хижі птахи ([[Гасторніс|діатрими]]). Збільшується різноманітність [[Покритонасінні|квіткових рослин]] та [[Комахи|комах]].

У морях процвітають [[костисті риби]]. З'являються примітивні [[китоподібні]], нові групи [[корал]]ів, [[Морські їжаки|морських їжаків]], [[форамініфери]]&nbsp;— нумулітіди сягають декількох сантиметрів у діаметрі, що дуже багато для одноклітинних. Вимирають останні [[белемніти]], починається розквіт [[Головоногі|головоногих]] із редукованою раковиною, або зовсім без неї&nbsp;— [[Восьминіг|восьминогів]], [[Каракатиця|каракатиць]] та [[кальмар]]ів, які разом з белемнітами об'єднуються в групу [[Двозяброві|колеоідей]].

===== Палеоценова епоха =====
{{main|Палеоцен}}
Охоплює проміжок часу 65—55&nbsp;млн років тому.
[[Файл:Gastornis.png|міні|Реконструкція ''[[Gastornis giganteus]]'']]
З настанням палеоцену спорожніла планета починає повільно відновлюватися від наслідків катастрофи. Першими досягли успіху в цьому рослини. Всього через декілька сотень тисяч років значна частина земної суші покрилася непрохідними джунглями і болотами; густі ліси зашуміли навіть у приполярних областях Землі. Тварини, які пережили масове вимирання видів, залишалися невеликими; вони спритно лавірували між стовбурами дерев і лазили по гілках. Найбільшими тваринами планети в той час були птахи. В джунглях [[Європа|Європи]] та [[Північна Америка|Північної Америки]], наприклад, полював хижак [[гасторніс]], який сягав висоти {{nobr|2,2 метрів}}<ref>Sinclair, W. J. 1928. ''Omorhamphus'', a New Flightless Bird from the Lower Eocene of Wyoming. ''Proc. Amer. Philosophical Society'' LXVII (1): 51-65.</ref>.

Вимирання динозаврів дозволило ссавцям широко розселитися по планеті і зайняти нові екологічні ніші. В кінці палеоцену (близько 55&nbsp;млн років тому) їхня різноманітність різко збільшилася. На Землі з'явилися предки багатьох сучасних груп тварин&nbsp;— [[Копитні|копитних]], [[Слони|слонів]], [[Гризуни|гризунів]], [[Примати|приматів]], [[Рукокрилі|рукокрилих]] (наприклад, [[Кажани|кажанів]]), [[Кити|китів]], [[Сирени (тварини)|сирен]]. Потрохи ссавці починають підкорювати земну кулю.

===== Еоценова епоха =====
{{main|Еоцен}}
Охоплює проміжок часу 55—34&nbsp;млн років тому. На початку еоцену значна частина суші все ще була вкрита непрохідними джунглями. Клімат залишався теплим і вологим. По лісовій підстилці бігали примітивні ссавці (крихітний кінь [[Пропалеотерії|пропалеотерій]], [[Лептиктиди|лептиктидій]] та ін.). На деревах жила [[годіноція]] (один з найдавніших приматів), а в [[Азія|Азії]] мешкав [[амбулоцет]]&nbsp;— примітивний кит, що вмів ходити по суші.
[[Файл:Andrewsarchus09DB.jpg|міні|Реконструкція ''[[Ендрюзарх|Andrewsarchus mongoliensis]]'']]
Близько 43&nbsp;млн років тому клімат на Землі став холоднішим та сухішим. На значній частині планети густі джунглі поступилися місцем рідколіссю та запиленим рівнинам. Життя на відкритій місцевості сприяло збільшенню розмірів ссавців.

Азія стала батьківщиною гігантських [[Бронтотерієві|бронтотерій]] (наприклад, [[Емболотерій|емболотерія]]) і масивних м'ясоїдних звірів (наприклад, [[ендрюзарх]]а, який сягав у довжину 5,5 метрів<ref>Benton, M.J. (2005). ''Vertebrate Palaeontology''. Oxford, 333.</ref>). В теплих морях плавали примітивні кити (наприклад, [[базилозавр]] і [[дорудон]]), а на узбережжі [[Африка|Африки]] жили [[Меритерії|меритерій]] та чудернацький [[арсінотерій]].

Близько 36&nbsp;млн років тому почала замерзати розташована біля південного полюса Антарктика; її поверхня повільно покривалася величезними льодовими щитами. Клімат на планеті став холоднішим, а рівень води в океанах впав. У різних частинах світу сильно змінився сезонних ритм дощів. Численні тварини не змогли пристосуватися до цих змін, і всього через декілька мільйонів років приблизно п'ята частина всіх видів живих істот, які мешкали на Землі, вимерла.

===== Олігоценова епоха =====
{{main|Олігоцен}}
Охоплює проміжок часу 34—&ndash;24&nbsp;млн років тому. На початку олігоцену клімат на планеті був сухим та прохолодним, що сприяло утворенню відкритих рівнин, напівпустель та чагарникових заростей. В результаті зміни клімату в кінці еоцену багато давніх сімейств ссавців вимерли. Їхнє місце зайняли нові види звірів, у тому числі прямих предків деяких сучасних ссавців&nbsp;— [[Носорогові|носорогів]], коней, [[Свині|свиней]], [[Верблюди|верблюдів]] та [[Кролики|кролів]].

[[Файл:Indricotherium11.jpg|thumb|Реконструкція ''[[Paraceratherium|Indricotherium bugtiense]]'']]

Серед ссавців продовжують з'являтися гігантські вегетаріанці ([[Paraceratherium|індрикотерії]], наприклад, не поступалися за розмірами динозаврам&nbsp;— вони могли сягати 8 метрів у висоту і важити до 15 тон<ref>{{Cite web |url=http://paleodb.org/cgi-bin/bridge.pl?action=checkTaxonInfo&taxon_no=43158&is_real_user=1 |title=Paleobiology Database: ''Paraceratherium'', age range and collections |accessdate=30 вересня 2015 |archive-date=30 квітня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080430003236/http://paleodb.org/cgi-bin/bridge.pl?action=checkTaxonInfo }}</ref>) і хижаки (такі як [[ентелодон]] та [[гієнодон]]).

В результаті розходження континентів Південна Америка та Австралія повністю відокремилися від іншого світу. З часом на цих «острівних» континентах сформувалася унікальна фауна, представлена сумчастими ссавцями та іншими тваринами.

Близько 25&nbsp;млн років тому в Азії утворюються перші великі рівнини, порослі злаками&nbsp;— степи. З того часу злаки, які колись були несуттєвим елементом наземних ландшафтів, у багатьох частинах світу поступово перетворюються у панівний тип рослинності, що покрив зрештою п'яту частину поверхні суші.

==== Неогеновий період ====
{{main|Неогеновий період}}
Неогеновий період почався близько 25 мільйонів років тому, закінчився лише 2 мільйони років тому. Тривалість неогену&nbsp;— 23 мільйонів років. [[Ссавці]] освоюють моря та повітря&nbsp;— виникають [[Китоподібні|кити]] та [[рукокрилі]]. [[Плацентарні]] витісняють на периферію решту ссавців. [[Фауна]] цього періоду стає все більше схожою на сучасну. Але є і відмінності&nbsp;— все ще існують [[мастодонти|мастодонт]], [[Гіпаріони|гіпаріон]], [[шаблезубий тигр]]. Великі наземні [[птахи]] відіграють велику роль, особливо в ізольованих, острівних [[екосистема]]х.

===== Міоценова епоха =====
{{main|Міоцен}}
[[Файл:Deinotherium12.jpg|thumb|Одна з реконструкцій ''[[Дейнотерій|Deinotherium giganteum]]'']]

Охоплює часовий проміжок 24—5&nbsp;млн років тому. Чергування посушливих та дощових сезонів призвело до того, що в міоцені значна частина суші покрилася безкрайніми степами. Оскільки злаки та інші трави перетравлюються погано, у травоїдних ссавців сформувались нові типи зубів та змінився травний апарат, що дозволило їм вилучати з цього легкодоступного корму максимум поживних речовин.

Степи стали батьківщиною [[Бики|биків]], [[Оленеві|оленів]] та коней. Чимало з цих тварин трималися стадами і кочували з місця на місце слідом за дощами. А за стадами травоїдних ішли слідом і хижаки.

Інші ссавці надавали перевагу общипуванню листя дерев та чагарників. Деякі з них (наприклад, [[дейнотерій]] та [[Халікотерієві|халікотерій]]) сягали дуже великих розмірів<ref>''Walking with Beasts'', Episode 4 «Next of Kin», BBC Documentary, 2001</ref>.

В міоцені утворилися численні гірські системи&nbsp;— [[Альпи]], [[Гімалаї]], [[Анди]] та [[Скелясті гори]]. Деякі з них стали настільки високими, що змінили характер циркуляції повітря в атмосфері і почали відігравати важливу роль у формуванні клімату.

===== Пліоценова епоха =====
{{main|Пліоцен}}
Охоплює проміжок часу 5—2,6&nbsp;млн років тому. В пліоцені клімат Землі став ще різноманітнішим. Планета поділилася на велику кількість кліматичних регіонів&nbsp;— від територій, покритих полярною кригою до жарких тропіків.

У порослих злаками степах кожного континенту з'являлися все нові види травоїдних тварин і хижаків, що полювали на них. В східній та південній частинах Африки густі ліси поступилися відкритим саванам, що змусило перших гомінід (наприклад, [[Австралопітек афарський|афарського австралопітека]]) спуститися з дерев і добувати корм на землі<ref name="encylopediahumanevolution">{{cite book|title=The Cambridge encyclopedia of human evolution|date=1994|editor-last=Jones|editor-first=Steve|editor2-last=Martin|editor2-first=R. D.|editor3-last=Pilbeam|editor3-first=David R.|editor4-last=Bunney|editor4-first=Sarah|editor5-last=Dawkins|editor5-first=Richard|series=A Cambridge Reference Book|publisher=Cambridge University Press|location=Cambridge|isbn=978-0-521-46786-5}}</ref>.

Близько 2,5&nbsp;млн років тому південноамериканський континент, який приблизно протягом 30&nbsp;млн років знаходився в ізоляції від іншого світу, зіткнувся з Північною Америкою. Із півночі на територію сучасної [[Аргентина|Аргентини]] проникли [[смілодон]]и та інші хижаки, а гігантські [[Doedicurus|дедікури]], [[фороракос]]и та інші представники південноамериканської фауни перебралися в Північну Америку. Це переселення тварин отримало назву «Великий обмін».

==== Антропогеновий (четвертинний) період ====
{{main|Четвертинний період}}
Це найкоротший [[Період (геологія)|геологічний період]], але саме в четвертинному періоді сформувалося більшість сучасних форм [[Рельєф географічний|рельєфу]] і відбулося багато суттєвих подій в [[Історія Землі|історії Землі]] (з точки зору людини), найважливіші з яких&nbsp;— [[Зледеніння|льодовикова епоха]] та поява [[Людина розумна|людини]]. Тривалість четвертинного періоду настільки мала, що звичні [[палеонтологія|палеонтологічні]] методи [[Відносна геохронологія|відносного]] і [[Абсолютна геохронологія|ізотопного]] визначення віку виявилися недостатньо точними та чутливими. На такому короткому інтервалі часу використовується, перш за все, [[Радіовуглецеве датування|радіовуглецевий аналіз]] та інші методи, більшість з яких базується на розпаді короткоживучих ізотопів. Специфіка четвертинного періоду у порівнянні з іншими геологічними періодами спричинила появу особливої гілки [[геологія|геології]]&nbsp;— [[четвертинна геологія|четвертинну]]<ref>{{Cite web |url=http://www.inqua.tcd.ie/ |title=International Union for Quaternary Research |accessdate=1 жовтня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100623011144/http://www.inqua.tcd.ie/ |archivedate=23 червня 2010 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://paleogeo.org/index.html |title=Сайт группы исследователей четвертичной географии Каспийско-Черноморского бассейна |accessdate=1 жовтня 2015 |archive-date=5 квітня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110405202220/http://paleogeo.org/index.html }}</ref>.

Четвертинний період поділяється на плейстоцен та голоцен.

===== Плейстоценова епоха =====
{{main|Плейстоцен}}
[[Файл:Woolly Mammoth-RBC.jpg|thumb|left|Реконструкція [[Мамут найвеличніший|шерстистого мамонта]] в повному розмірі]]
Охоплює проміжок часу 2,6&nbsp;млн—11,7&nbsp;тис. років тому. На початку плейстоцену на Землі настав тривалий льодовиковий період. Протягом двох мільйонів років на планеті багатократно чергувалися дуже холодні та відносно теплі відрізки часу. В холодні проміжки, які продовжувалися приблизно 40 тисяч років, континенти покривалися льодовиками. У проміжках з теплішим кліматом (міжльодовикових) крига відступала, і рівень води в морях підіймався.

У багатьох тварин холодних регіонів планети (наприклад, у [[мамонт]]а і [[Шерстистий носоріг|шерстистого носорога]]) з'явився густий шерстистий покрив і товстий шар підшкірного жиру<ref>{{ВТ-ЕСБЕ|Мамонт}}, (див. фіг. 1).</ref><ref>[http://www.zin.ru/museum/extinct.html Вымершие животные] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100516160213/http://www.zin.ru/museum/extinct.html |date=16 травня 2010 }}//Зоологический музей Зоологического института РАН</ref>. На рівнинах паслися стада оленів та коней, на яких полювали [[Печерний лев|печерні леви]] та інші хижаки. А близько 180 тисяч років тому на них почали полювати і люди&nbsp;— спочатку [[Неандертальці|неандерталець]], а потім і [[людина розумна]]<ref>{{Cite web |url=http://www.rian.ru/science/20080209/98801213.html |title=Зуб неандертальца помог сделать открытия о распространении этого вида |accessdate=1 жовтня 2015 |archive-date=22 липня 2009 |archive-url=https://web.archive.org/web/20090722144700/http://www.rian.ru/science/20080209/98801213.html }}</ref>.

Однак багато великих тварин не змогли пристосуватися до різких коливань клімату і вимерли. Близько 10 тисяч років тому льодовиковий період закінчився, і клімат на Землі став теплішим і вологішим. Це сприяло швидкому збільшенню чисельності людської популяції та розселенню людей по всій земній кулі. Вони навчилися обробляти землю і вирощувати культурні рослини. Спочатку маленькі сільськогосподарські общини розрослися, з'явилися міста, а всього через кілька тисячоліть людство перетворилося у світову спільноту, що використовує всі досягнення високих технологій. Проте багато видів тварин, з якими люди споконвіку ділили планету, опинилися на межі зникнення. Вчені все частіше говорять про те, що з вини людини на Землі розгорнулося нове масове вимирання видів.

===== Голоценова епоха =====
{{main|Голоцен}}
[[Файл:Collier de Penne.jpg|thumb|right|175px|Бронзове намисто часів голоцену, [[Тулузький музей|музей]] в місті [[Тулуза]], [[Франція]]<ref>[http://www.toulouse-tourisme.com/sites-et-visites-le-museum-d-histoire-naturelle,1218504,1,59 Le Museum de Toulouse] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120402155145/http://www.toulouse-tourisme.com/sites-et-visites-le-museum-d-histoire-naturelle,1218504,1,59 |date=2 квітня 2012 }} sur le [http://www.toulouse-tourisme.com/accueil/index_fr.php site officiel de l'Office de tourisme de Toulouse] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120624113229/http://www.toulouse-tourisme.com/accueil/index_fr.php |date=24 червня 2012 }}</ref>]]

Охоплює проміжок часу від 11,7&nbsp;тис. років тому і до наших днів. Життя тварин і рослин незначно змінювалось протягом голоцену, але є великі переміщення в їхніх розподілах. Багато великих тварин, зокрема [[мамонт]]ів і [[Мастодонти|мастодонтів]], шаблезубих кішок (таких як [[смілодон]]и та [[Homotherium|гомотерії]]) і гігантських лінивців почали вимирати з пізнього плейстоцену по ранній голоцен. В Північній Америці численні тварини, які процвітали в інших краях (як-от коні та верблюди), вимирали. Дехто пояснює скорочення американської мегафауни прибуттям предків американських індіанців, але все ж більшість вчених стверджують, що більший вплив мала зміна клімату<ref>"Blast from the Past? A controversial new idea suggests that a big space rock exploded on or above North America at the end of the last ice age, " by Rex Dalton, ''Nature'', vol. 447, no. 7142, pages 256—257 (17 May 2007). Available on-line at: http://www.geo.arizona.edu/~reiners/blackmat.pdf {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171201041026/http://www.geo.arizona.edu/~reiners/blackmat.pdf |date=1 грудня 2017 }}.</ref>.

Серед археологічних культур того часу можна назвати [[Гамбурзька культура|гамбурзьку культуру]], [[Федермесер (культура)|культуру федермесер]]<ref>{{Cite web |url=http://www.membres.lycos.fr/rozoyprehistoire/Travaux/repop/cadre.html |title=J.-G. Rozoy, «THE (RE-) POPULATION OF NORTHERN FRANCE BETWEEN 13,000 AND 8000 BP» |accessdate=1 жовтня 2015 |archiveurl=https://archive.today/20120804222518/http://www.membres.lycos.fr/rozoyprehistoire/Travaux/repop/cadre.html |archivedate=4 серпня 2012 |deadurl=yes }}</ref> і [[Натуфійська культура|натуфійську культуру]]<ref name=Munro2003>Munro, Natalie D. (2003). «Small game, the Younger Dryas, and the transition to agriculture in the southern Levant», ''Mitteilungen der Gesellschaft für Urgeschichte'' 12: 47-71, p. 48.</ref>. Виникають [[Список найдавніших міст світу з безперервним поселенням|найдавніші міста світу]], як наприклад, [[Єрихон]] на [[Близький Схід|Близькому Сході]].

== Поява еусоціальності ==
{{main|Еусоціальність}}
При розгляді важливих сходинок системного удосконалення живих істот на Землі особливо виділяють утворення еукаріотичних клітин і появу багатоклітинних організмів. Перший етап був наслідком об'єднання генетично різнорідних організмів ([[Мітохондрія|мітохондрії]] в клітинах тварин мають [[Мітохондріальна ДНК|власну успадковану ДНК]], відмінну від ядерної)<ref name="ХиЖ201612">{{Стаття|автор=Ястребов С.|назва=Эусоциальность и феномен человека|посилання=https://elementy.ru/nauchno-populyarnaya_biblioteka/433453/Eusotsialnost_i_fenomen_cheloveka|archiveid=20200512232306|видання=Химия и Жизнь|тип=журнал|місце={{М.}}|видавництво=|рік=2016|місяць=|том=|номер=12|мова=ru|ref=ХиЖ №&nbsp;12|accessdate=9 серпня 2021|archivedate=9 серпня 2021|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210809112047/https://elementy.ru/nauchno-populyarnaya_biblioteka/433453/Eusotsialnost_i_fenomen_cheloveka}}</ref>. Другий етап поєднував два шляхи, як об'єднання генетично різнорідних організмів у єдиний [[Симбіоз|симбіотичний]] (наприклад, [[лишайники]]), так і більш еволюційно прогресивний&nbsp;— поєднання генетично однакових клітин в єдиний організм. Інший шлях потребував для окремих клітин спеціалізації для виконання суто специфічних функцій заради досягнення спільної мети, та певної «[[Альтруїзм у тварин|альтруїстичної поведінки]]» в передачі власної генетичної інформації тотожніми одиницями єдиного організму<ref name="ХиЖ201612"/>. Наступним етапом такого еволюційного розвитку після багатоклітинності стає поява [[Соціум|соціальності]]. Коли шлях окремих клітин при утворенні багатоклітинних організмів торують вже окремі, але генетично подібні організми, що утворюють певні «соціальні організми». Головним елементом такої еволюції є система обміну сигналами. Найпростіша&nbsp;— хімічна, успадкована від організменної організації клітин. Так соціальні амеби обмінюються молекулами циклічного [[аденозинмонофосфат]]у (цАМФ), на хімічному рівні залишається обмін інформацією і між рослинами<ref name="ХиЖ201612"/>.

Вищою формою соціальності виступає еусоціальність, коли представники одного виду, нащадки одного організму, утворюють різновікову групу організмів, які діють альтруїстично в ставленні один до одного й практикують розподіл праці{{sfn|Уилсон Э.|2014}}. Як окремі клітини багатоклітинного організму, випадково відділені, не зможуть самостійно утворити новий життєздатний багатоклітинний організм, так і окремі організми такої еусоціальної групи вже не можуть існувати як представники біологічного виду самостійно, поза такою групою, яка виступає в ролі [[суперорганізм]]у. Навзаєм такі соціальні організми отримують нові можливості, які вони не здатні досягти поза групою. Тобто таким суперорганізмам властиві [[Емерджентність|емерджентні якості]].

[[Терміти]] [[Крейдовий період|крейдового періоду]] є найдревнішими еусоціальними організмами, що присутні в сучасній біосфері{{sfn|Уилсон Э.|2014}}. Проте присутність решток у нашаруваннях цього часу на різних континентах дозволяє віднести їхню появу до [[Тріасовий період|тріасового періоду]] (230&nbsp;млн років тому){{sfn|Termites|2000|сторінки=77–93}}<ref name="PNAS111">{{cite journal|last=Poulsen|first=Michael|last2=Hu|first2=Haofu|last3=Li|first3=Cai|last4=Chen|first4=Zhensheng|last5=Xu|first5=Luohao|last6=Otani|first6=Saria|last7=Nygaard|first7=Sanne|last8=Nobre|first8=Tania|last9=Klaubauf|first9=Sylvia|date=2014-10-07|title=Complementary symbiont contributions to plant decomposition in a fungus-farming termite|url=https://pnas.org/doi/full/10.1073/pnas.1319718111|language=en|volume=111|issue=40|pages=14500–14505|doi=10.1073/pnas.1319718111|issn=0027-8424|pmc=PMC4209977|pmid=25246537|work=Proceedings of the National Academy of Sciences}}</ref>. Тобто час, коли на спустошеній [[Масове пермське вимирання|пермським масовим вимиранням]] Землі закладались нові [[Екологічна ніша|екологічні ніші]]<ref name="PNAS102"/>. Еусоціальність, як еволюційна перевага, дала змогу їм повністю перетворювати довкілля на захищене повністю пристосоване для існування середовище з власним мікрокліматом, газовим складом атмосфери, здатне продукувати поживу для вида-[[консумент]]а майже на [[Автотрофи|автотрофному рівні]] (технологічно складні ферми з вирощування грибів на підготовленому субстраті){{sfn|Уилсон Э.|2014}}. Після розквіту термітів у мезозої на «[[Покритонасінні|квіткову революцію]]» припадає поява інших соціальних комах з отряду [[Перетинчастокрилі|перетинчастокрилих]]: [[оси]], [[мурахи]], [[бджоли]], [[джмелі]]. Загалом випадки появи еусоціальності частіше зустрічаються для [[Комахи|комах]]&nbsp;— 13, [[Ракоподібні|ракоподібних]]&nbsp;— 3, [[ссавці]]в&nbsp;— 3 ([[голий землекоп|голий]] ''(Heterocephalus glaber)'' і [[дамарський землекоп]] ''(Fukomys damarensis)'', [[людина]] ''(Homo)'')<ref name="PNAS21">{{cite journal|last=Wilson|first=Edward O.|last2=Hölldobler|first2=Bert|date=2005-05-24|title=The rise of the ants: A phylogenetic and ecological explanation|url=https://pnas.org/doi/full/10.1073/pnas.0502264102|language=en|volume=102|issue=21|pages=7411–7414|doi=10.1073/pnas.0502264102|issn=0027-8424|pmc=PMC1140440|pmid=15899976|work=Proceedings of the National Academy of Sciences}}</ref><ref name="ХиЖ201612"/>. Деякі дослідники виявляють риси еусоціальності також в спільнотах [[Lycaon pictus|строкатих вовків]] ''(Lycaon pictus)'' у Східній Африці і [[прерійна полівка|прерійних полівок]] у Північній Америці. Головною передумовою появи еусоціальності завжди виступає захищене житло, що дає можливість для розподілу життєвих функцій між окремими організмами в соціальній групі{{sfn|Уилсон Э.|2014}}.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Termite Magnetic DSC03613.jpg|border|[[Термітник]]и в Австралії
Bienenkoenigin 43a.jpg|border|Бджолина сім'я
Xn ant hill.jpg|border|[[Мурашник]] у лісі
Naked Mole Rats-cropped.jpg|border|[[Гніздо]] голих землекопів
UNICEF_Family_Weekend_(15787225956).jpg|border|Соціалізаційна поведінка людей
<!--Saami Family 1900.jpg|border|Родина саамів біля власного [[Житло|житла]]-->
13-08-08-hongkong-by-RalfR-106.jpg|border|[[Місто]] Гонконг (Сянган)
</gallery></small>

Цікавою спільною рисою для евсоціальних ссавців виступає локалізація їхньої появи у південно-східних регіонах Африки. Характерними принциповими відмінностями від соціальних комах&nbsp;— обмежена можливість розселення й великий розмір окремих організмів (типове співвідношення розмірів комах до ссавців 1:1000). [[Первісне суспільство|Первісні люди]] досить швидко заселили всі придатні землі в теплому поясі планети вже за першого виходу з Африки, після чого вони вже не могли не взаємодіяти із представниками свого виду, як наступні вихідці з саван зі своїми далекими й близькими родичами. Почасти видом такої взаємодії слугувала [[агресія]], [[війна]] й [[гоміцид]]. Серед землекопів також поширена «[[ксенофобія]]», тобто агресивна поведінка в ставленні до особин з іншого гнізда<ref name="BES05">{{cite journal|last=Burda|first=H.|last2=Honeycutt|first2=Rodney L.|last3=Begall|first3=Sabine|last4=Locker-Grütjen|first4=Oliver|last5=Scharff|first5=Andreas|date=2000-04-20|title=Are naked and common mole-rats eusocial and if so, why?|url=http://link.springer.com/10.1007/s002650050669|volume=47|issue=5|pages=293–303|doi=10.1007/s002650050669|issn=0340-5443|work=Behavioral Ecology and Sociobiology}}</ref>. Розміри людини теж досить нетипові для світу ссавців, ⅔ яких є представниками [[Гризуни|гризунів]] і [[Рукокрилі|лиликоподібні]], що підштовхує до характерної організації окремих клітин в організмі, особливо [[Нервова система|нервової системи]]. Співвідношення сумарної кількості нервових клітин у мурах і бджіл до аналогічних в тілах [[Пацюк сірий|сірого пацюка]] й людини має співвідношення 0,25—1 млн : 0,2—86&nbsp;млрд<ref name="PNAS35">{{cite journal|last=Wilson|first=Edward O.|last2=Nowak|first2=Martin A.|date=2014-09-02|title=Natural selection drives the evolution of ant life cycles|url=https://pnas.org/doi/full/10.1073/pnas.1405550111|language=en|volume=111|issue=35|pages=12585–12590|doi=10.1073/pnas.1405550111|issn=0027-8424|pmc=PMC4156705|pmid=25114217|work=Proceedings of the National Academy of Sciences}}</ref><ref name="ХиЖ201612"/>. Спостереження антропологів доводять гіпотезу [[Число Данбара|«соціального мозку»]], тобто [[примати]] використовують цей орган заради побудови [[Соціальні стосунки|соціальних контактів]], взаємодії із сородичами. Абсолютні розміри цього органу в приматів прямо впливають на складність взаємодії у видових групах. Одночасно, в складній соціальній групі переваги отримують індивіди з більшими розмірами цього органу. Тобто утворюється стійкий [[Зворотний зв'язок|позитивний зворотний зв'язок]] природного відбору націленого на [[Цефалізація|цефалізацію]] й розвиток розумових здібностей у соціальних організмів<ref name="ХиЖ201612"/>. Рідкісні випадки появи евсоціальності незворотно призводять до розвитку [[розум]]ності, але потрібний поріг абсолютного розміру нейронних зв'язків в історії розвитку життя на Землі було подолано лише людиною. З чого випливає невідворотність утворення розвиненої цивілізації лише за досить рідкісного збігу обставин, що є можливим поясненням загадкового [[Парадокс Фермі|«мовчання Всесвіту»]] (''Silentium Universi'').

Унікальне поєднання людським видом як рис евсоціальності, так і універсальності/унікальності окремих її індивідуумів, можливо, є новим етапом біологічної еволюції на планеті.

{{цитата|Людина&nbsp;— не статичний центр світу, як вона довгий час про це розмірковувала, а вісь і вершина еволюції, що набагато прекрасніше.||[[П'єр Теяр де Шарден]]|<ref name="Шарден">{{Cite book|title=[[Феномен людини|The Phenomenon of Man]]|trans-title=Феномен людини|last=de Chardin|first=Pierre Teilhard|authorlink1=П'єр Теяр де Шарден|year=1955|publisher=Éditions du Seuil|language=en|isbn=978-0060904951}}</ref>}}

== Поява розумної людини ==
{{main|Еволюція людини}}
Ідея про те, що [[Людина розумна|людина]] еволюціонувала від спільного древнього предка так само як інші форми життя, уперше була запропонована [[Роберт Вільям Чемберс|Робертом Чемберсом]] [[1844 у науці|1844]] року та розвинута [[Чарлз Дарвін|Чарлзом Дарвіном]] 1871 року<ref name="A231">{{cite web|url=https://darwin200.christs.cam.ac.uk/node/90|title=Darwin & The Descent of Man|last=Montgomery|first=Stephen|year=2009|website=Charles Darwin & Evolution|publisher=[[Christ's College, Cambridge|Christ's College]]|location=Cambridge|archive-url=https://web.archive.org/web/20190620081336/https://darwin200.christs.cam.ac.uk/node/90|archive-date=2019-06-20|url-status=unfit|access-date=2020-11-19}}</ref>. Сучасні люди еволюціонували від спільного з [[Людиноподібні мавпи|людиноподібними мавпами]] предка через [[сахельантроп]]а (''Sahelanthropus''), що жив 6&nbsp;млн років тому<ref name="A232">{{cite journal|last=Brunet|first=Michel|last2=Guy|first2=Franck|last3=Pilbeam|first3=David|last4=Mackaye|first4=Hassane Taisso|last5=Likius|first5=Andossa|last6=Ahounta|first6=Djimdoumalbaye|last7=Beauvilain|first7=Alain|last8=Blondel|first8=Cécile|last9=Bocherens|first9=Hervé|date=2002-07-11|title=A new hominid from the Upper Miocene of Chad, Central Africa|url=https://www.nature.com/articles/nature00879|language=en|volume=418|issue=6894|pages=145–151|doi=10.1038/nature00879|issn=0028-0836|work=Nature}}</ref>. Перші відомі [[кам'яні знаряддя]] мають вік приблизно 2,5&nbsp;млн років і були зроблені, вірогідно, [[Австралопітек гарі|австралопітеками гарі]] (''Australopithecus garhi''), і які були знайдені поряд з кістками тварин, на яких присутні подряпини, зроблені цими інструментами<ref name="A233">{{cite journal|last=Heinzelin|first=Jean de|last2=Clark|first2=J. Desmond|last3=White|first3=Tim|last4=Hart|first4=William|last5=Renne|first5=Paul|last6=WoldeGabriel|first6=Giday|last7=Beyene|first7=Yonas|last8=Vrba|first8=Elisabeth|date=1999-04-23|title=Environment and Behavior of 2.5-Million-Year-Old Bouri Hominids|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.284.5414.625|journal=|language=en|volume=284|issue=5414|pages=625–629|doi=10.1126/science.284.5414.625|issn=0036-8075|author1-link=Жан де Хайнцелін де Брокур|work=Science}}</ref>. Найдавніші [[гомініни]] (Homininae) мали мізки розміром на рівні з мізками [[шимпанзе]], але за останні 3&nbsp;млн років вони збільшились у чотири рази; чітко простежується статистична відповідність зростання розмірів мізків усіх гомінінів хронології еволюційного розвитку<ref name="A234">{{cite journal|last=De Miguel|first=C.|last2=Henneberg|first2=M.|date=2001|title=Variation in hominid brain size: How much is due to method?|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0018442X04700025|language=en|volume=52|issue=1|pages=3–58|doi=10.1078/0018-442X-00019|work=HOMO}}</ref>. Існує наукова дискусія щодо того, чи розвинулися сучасні люди [[Поліцентризм (антропогенез)|по всьому світі одночасно і незалежно]], або є нащадками однієї [[Теорія африканського походження людини|невеликої африканської популяції]], яка потім [[Ранні міграції людства|мігрувала світом]] 200&nbsp;тис. років тому і витіснила усі інші види гомінінів<ref name="A235">{{книга|автор = [[Річард Лікі|Leakey, Richard]]|заголовок = The Origin of Humankind|посилання = |том = |відповідальний = |місце = {{N.Y.}}|видавництво = Basic Books|рік = 1994|сторінок = |сторінки = 87–89|серія = Science Masters Series|тираж = |isbn = 978-0-465-03135-1|ref = }}</ref>. Також ведуться дискусії навколо «[[Великий стрибок уперед|великого стрибка вперед]]» 100—50&nbsp;тис. років тому, коли [[Анатомічно сучасна людина|анатомічно сучасні люди]] здійснили низку інтелектуальних, культурних та технологічних досягнень, і чи були вони зумовлені [[Нейрофізіологія|нейрофізіологічними змінами]], які не можливо відслідкувати через скам'янілості<ref name="A236">{{cite journal|last=Mellars|first=Paul|date=2006-06-20|title=Why did modern human populations disperse from Africa ca. 60,000 years ago? A new model|url=https://pnas.org/doi/full/10.1073/pnas.0510792103|language=en|volume=103|issue=25|pages=9381–9386|doi=10.1073/pnas.0510792103|issn=0027-8424|pmc=PMC1480416|pmid=16772383|work=Proceedings of the National Academy of Sciences}}</ref>.


<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Ape skeletons.png|border|Кістяки прямоходячих людиноподібних мавп і людини
Michel Brunet - Sahelanthropus.jpg|border|[[Мішель Брюне]] з черепом сахельантропа
Fossil hominids.jpg|border|Еволюція черепів гомінід 
World map of prehistoric human migrations.jpg|border|Заселення людством світу
Expansion of early modern humans from Africa.jpg|border|Вихід людства з Африки
</gallery></small>

== Див. також ==
{{Columns-list|2|
* [[Геохронологічна шкала]]
* [[Концепції походження життя на Землі]]
* [[Еволюційна теорія]]
* [[Докази еволюції]]
* [[Закон незворотності еволюції органічного світу]]
* [[Історія еволюційних поглядів]]
* [[Походження видів|«Походження видів»]] Чарльза Дарвіна
* [[Еволюція вірусів]]}}

== Коментарі ==
{{notelist}}

=== Примітки ===
{{примітки}}

== Література ==
* Избранные труды по палеоэкологии и филоценогенетике&nbsp;— В.&nbsp;В.&nbsp;Жерихин&nbsp;— Москва, Товарищество научных изданий КМК, 2003&nbsp;— ISBN 5-87317-138-6&nbsp;— стр. 58-63.{{ref-ru}}
* Динозавры: иллюстрированная энциклопедия&nbsp;— Тим Хейнз, Пол Чамберз&nbsp;— Москва, Росмэн, 2008&nbsp;— ISBN 978-5-353-02642-6&nbsp;— стр. 10-15, стр. 52-57, стр. 146—151.{{ref-ru}}
* Большой Атлас Динозавров&nbsp;— Сусанна Давидсон, Стефани Теренбулл, Рэйчел Ферт&nbsp;— Москва, Росмэн, 2004&nbsp;— ISBN 5-353-01605-X&nbsp;— стр. 30-31.{{ref-ru}}
* Всемирная Энциклопедия Динозавров&nbsp;— Дугал Диксон&nbsp;— Москва, Эксмо, 2009&nbsp;— ISBN 978-5-699-22144-8&nbsp;— стр. 10-11.{{ref-ru}}
* Большая энциклопедия динозавров&nbsp;— Пол Баррет и Хосе Луис Санс, художник Рауль Мартин&nbsp;— Москва, ОНИКС 21 век, 2003&nbsp;— ISBN 5-329-00819-0&nbsp;— стр. 180—185.{{ref-ru}}

* {{ref-en}} {{книга |автор= [[Марчелло Барб'єрі|Barbieri M.]] |заголовок= Code Biology. A New Science of Life |посилання= |відповідальний= |місце= |видавництво= Springer |рік=2015 |сторінок= |сторінки=75–91 |isbn=978-3-319-14534-1 |ref=Barbieri M.}}
* {{ref-en}} {{cite book |last=Dawkins |first=Richard |author-link=Річард Докінз |year=1989 |title=[[Егоїстичний ген|The Selfish Gene]] |edition=New |location=Oxford; New York |publisher=Oxford University Press |isbn=978-0-19-286092-7 |lccn=89016077 |oclc=20012195 |ref=Dawkins R.}}
* {{ref-en}} {{cite book|last=Dawkins|first=Richard|year=2004|title=The Ancestor's Tale: A Pilgrimage to the Dawn of Life|location=Boston|publisher=Houghton Mifflin Company|isbn=978-0-618-00583-3|lccn=2004059864|oclc=56617123|ref=Dawkins R.}}
* {{ref-en}} {{книга |автор= |заголовок= Ecology of Cyanobacteria |посилання= |том=II. Their Diversity in Space and Time |відповідальний=Whitton, Brian A. (Ed.) |місце={{comment|Dordrecht|Дордрехт}} |видавництво= Springer |рік=2012 |сторінок=739 |isbn=9789400755987 |ref=Ecology of Cyanobacteria}}
* {{ref-en}} {{cite book |editor1-last=Ruse |editor1-first=Michael |editor1-link=Майкл Р'юз |editor2-last=Travis |editor2-first=Joseph |editor2-link=Джозеф Трейвіс |year=2009 |title=Evolution: The First Four Billion Years |others=Foreword by [[Едвард Вілсон|Edward O. Wilson]] |location=Cambridge, MA |publisher=[[Harvard University Press|Belknap Press of Harvard University Press]] |isbn=978-0-674-03175-3 |lccn=2008030270 |oclc=225874308 |url=https://archive.org/details/evolutionfirstfo00mich |ref=none}}
* {{ref-en}} {{книга |автор= Mark A. S. McMenamin |заголовок=The Garden of Ediacara. Discovering the First Complex Life |посилання= |відповідальний= |місце={{N.Y.}} |видавництво=Columbia University Press |рік=2000 |сторінок=368 |isbn=9780231500302 |ref=McMenamin M. }}
* {{ref-en}} {{книга |автор= |заголовок= Planetary Systems and the Origins of Life |посилання= |відповідальний=Ralph Pudritz, Paul Higgs, Jonathon Stone (Ed.) |місце= {{comment|Cambridge|Кембрідж}} |видавництво= Cambridge University Press |рік=2007 |сторінок=334 |isbn=978-0521875486 |ref=Planetary Systems}}
* {{ref-en}} {{cite book |last1=Smith |first1=John Maynard |author1-link=Джон Мейнард Сміт |last2=Szathmáry |first2=Eörs |year=1997 |title=The Major Transitions in Evolution |location=Oxford; New York |publisher=Oxford University Press |isbn=978-0-19-850294-4 |lccn=94026965 |oclc=715217397 |ref=Smith J. M., Eörs S. }}
* {{ref-en}} {{книга |автор= |заголовок=Termites: evolution, sociality, symbioses, ecology |посилання= |відповідальний=Editors Takuya AbeDavid Edward BignellMasahiko Higashi |місце={{comment|Dordrecht|Дордрехт}} |видавництво= Springer Netherlands |рік=2000 |сторінок= |isbn=978-94-017-3223-9 |ref=Termites}}
* {{ref-en}} {{книга |автор =[[Пітер Ворд|Peter Ward]], [[Джо Кіршвінк|Joe Kirschvink]] |заголовок= A New History of Life: The Radical New Discoveries about the Origins and Evolution of Life on Earth |посилання= |відповідальний= |місце= |видавництво=Bloomsbury Publishing |рік =2016 |сторінок=400 |сторінки= |isbn=978-1608199105 |ref= Ward & Kirschvink}}

* {{ref-ru}} {{книга |автор=[[Єськов Кирило Юрійович|Еськов К. Ю.]] |заголовок=Удивительная палеонтология : история Земли и жизни на ней |посилання=https://www.zin.ru/animalia/coleoptera/pdf/yeskov_2008_paleontologija_istorija_zemli.pdf |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво=ЭНАС |рік=2008 |сторінок=312 |isbn=978-5-91921-129-7 |ref=Еськов К. Ю. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=[[Івахненко Михайло Феодосійович|Ивахненко М. Ф.]], Корабельников В. А. |заголовок=Живое прошлое Земли |посилання=http://paleontologylib.ru/books/item/f00/s00/z0000027/index.shtml |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво=Просвещение |рік=1987 |сторінок=255 |isbn= |ref=Ивахненко и Корабельников }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор= Красилов В. А. |заголовок=Нерешенные проблемы теории эволюции |посилання=http://evolution.powernet.ru/library/krasilov.html |відповідальний= |місце= {{comment|Владивосток|Владивосток}} |видавництво=ДВНЦ АН СССР |рік=1986 |сторінок=91 |isbn= |ref=Красилов В. А.}}
* {{ref-ru}} {{книга |автор =[[Кунін Євген Вікторович|Кунин Е. В.]] |заголовок= Логика случая. О природе и происхождении биологической эволюции |посилання= https://elementy.ru/bookclub/book/393/Logika_sluchaya |відповідальний= |місце= {{М.}} |видавництво= Центрполиграф |рік =2014 |сторінок=528 |isbn=978-5-227-04982-7 |ref =Кунин Е.}}
* {{ref-ru}} {{книга |автор= [[Едвард Осборн Вілсон|Уилсон Э.]] |заголовок= Хозяева Земли. Социальное завоевание планеты человечеством |посилання= |відповідальний= |місце= {{СПб.}} |видавництво=ИД «Питер» |рік=2014 |сторінок=368 |серія= |isbn=978-5-496-00429-9 |ref=Уилсон Э.}}
* {{ref-ru}} {{книга |автор= [[Едвард Осборн Вілсон|Уилсон Э.]] |заголовок= Эусоциальность. Люди, муравьи, голые землекопы и другие общественные животные |посилання= |відповідальний= |місце= {{М.}} |видавництво= Альпина нон-фикшн |рік= 2019 |сторінок= |isbn=978-5-91671-697-9 |ref=Уилсон Э.}}
* {{ref-ru}} {{книга |автор =[[Хаїн Віктор Юхимович|Хаин В. Е.]], [[Ломізе Михайло Григорович|Ломизе М. Г.]] |заголовок= Геотектоника с основами геодинамики |посилання=https://www.geokniga.org/bookfiles/geokniga-geotektonika-s-osnovami-geodinamiki.pdf |відповідальний= |місце= {{М.}} |видавництво= Изд-во МГУ |рік =2005 |сторінок=560 |isbn=5-98227-076-8 |ref= Хаин и Ломизе }}

== Посилання ==
{{Вікіпосилання}}
* [http://www.fossilmuseum.net/Evolution.htm General information on evolution- Fossil Museum nav.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121023230602/http://www.fossilmuseum.net/Evolution.htm |date=23 жовтня 2012 }}{{ref-en}}
* [http://evolution.berkeley.edu/ Understanding Evolution from University of California, Berkeley] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171010003330/http://evolution.berkeley.edu/ |date=10 жовтня 2017 }}{{ref-en}}
* [http://nationalacademies.org/evolution/ National Academies Evolution Resources] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120902232242/http://www.nationalacademies.org/evolution/ |date=2 вересня 2012 }}{{ref-en}}
* [http://www.newscientist.com/channel/life/evolution Everything you wanted to know about evolution by ''New Scientist''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20051118000837/http://www.newscientist.com/channel/life/evolution |date=18 листопада 2005 }}{{ref-en}}
* [https://web.archive.org/web/20130225111609/http://science.compulenta.ru/661031/ Могла ли жизнь возникнуть на суше?]{{ref-ru}}
{{Еволюція}}
{{Земля}}
{{Природа}}
{{authority control}}
{{Портали|Біологія|Палеонтологія|Геологія|Географія}}

[[Категорія:Геохронологія]]
[[Категорія:Еволюційна біологія]]
[[Категорія:Палеонтологія]]
[[Категорія:Земля]]