Перегляд вихідного коду сторінки Іпсилон Оріона

{{Зірка begin|name=υ Oріона}}
{{Зірка image|image={{Location mark
|image=Orion constellation map.svg|alt=|float=center|width=280
|label=|position=right
|mark=Red circle.svg|mark_width=8|mark_link=υ Ori
|x=608|y=718
}}|caption=Розташування υ Оріона (обведено колом)}}
{{Зірка observe|epoch=J2000|ra={{RA|05|31|55.85996}}|dec={{DEC|-07|18|05.5359}}|appmag_v={{val|+4.618|0.013}}|constell=[[Оріон (сузір'я)]]}}
{{Зірка character|class=B0V або O9.7V|b-v={{val|-0.264|0.007}}|u-b={{val|-1.068|0.008}}|variable=[[Змінні типу β Цефея|Змінні типу β Цефея]]}}
{{Зірка astrometry|radial_v=+17.4|prop_mo_ra={{val|-0.704}}|prop_mo_dec={{val|-4.885}}|parallax=2.4567|p_error=0.1403|absmag_v={{val|-3.45|0.09}}|parallax_footnote=}}
{{Зірка detail|mass={{val|17.5|0.5}}|radius={{val|5.5|0.3}}|luminosity={{val|32360|2310|2160|fmt=commas}}|temperature={{val|33,400|200|fmt=commas}}|metal=+0.0018|age=4.5|rotational_velocity={{val|20|2}}}}
{{Зірка catalog|names=Thabit, υ Ori, 36 Orionis, [[Henry Draper Catalogue|HD]]&nbsp;36512, [[Hipparcos catalogue|HIP]]&nbsp;25923, [[Harvard Revised catalogue|HR]]&nbsp;1855, [[Smithsonian Astrophysical Observatory Star Catalog|SAO]]&nbsp;132222, [[Durchmusterung|BD]]−07°1106}}
{{Зірка end}}Іпсилон Оріона (υ Оріона, Upsilon Orionis, υ Orionis) - зоря в екваторіальному сузір'ї [[Оріон (сузір'я)|Оріона]], розташоване на південь від Йоти Оріона. Іпсилон Оріона має видиму зоряну величину +4.618m, і, згідно зі шкалою Бортля, її видно неозброєним оком навіть на міському небі ( [[Англійська мова|англ]]. City sky)<ref name=":0">{{Cite book
|title=The Constellations: An Enthusiast's Guide to the Night Sky
|last=Motz, Lloyd; Nathanson, Carol
}}</ref><ref>{{Cite news|title=Temperature, gravity, and bolometric correction scales for non-supergiant OB stars|url=https://www.aanda.org/articles/aa/abs/2013/02/aa19677-12/aa19677-12.html|work=Astronomy & Astrophysics|date=2013-02-01|accessdate=2023-11-11|issn=0004-6361|doi=10.1051/0004-6361/201219677|pages=A26|volume=550|language=en|first=M.-F.|last=Nieva}}</ref>.

З вимірювань паралакса, отриманих під час місії Hipparcos, відомо, що зоря віддалена приблизно на 2900 св. років (900 пк) від Землі. Зоря спостерігається південніше 83° північної [[Широта|широти]], тобто її видно практично на всій території населеної [[Земля|Землі]], за винятком полярних областей [[Арктика|Арктики]]. Найкращий час для спостереження - грудень<ref>{{Cite news|title=Validation of the new Hipparcos reduction|url=https://www.aanda.org/articles/aa/abs/2007/41/aa8357-07/aa8357-07.html|work=Astronomy & Astrophysics|date=2007-11-01|accessdate=2023-11-11|issn=0004-6361|doi=10.1051/0004-6361:20078357|pages=653–664|volume=474|issue=2|language=en|first=F. van|last=Leeuwen}}</ref>.

Іпсилон Оріона рухається вельми швидко відносно Сонця: її радіальна геліоцентрична швидкість практично дорівнює 17 км/с, що майже вдвічі більше за швидкість місцевих зір [[Галактичний диск|Галактичного диска]], а також це означає, що зоря віддаляється від [[Сонце|Сонця]]. По [[Горизонт|небосхилу]] зоря рухається на південний захід<ref name=":1">{{Cite web|title=Thabit (Upsilon Orionis) Star Distance, Colour and other Facts|url=https://www.universeguide.com/star/25923/thabit|website=www.universeguide.com|date=25-01-2015T09:39:00|accessdate=2023-11-11|language=en|first=Universe|last=Guide}}</ref>.

== Ім'я зорі ==
Іпсилон Оріона ([[Латинська мова|лат]]. Upsilon Orionis) є [[Позначення Баєра|позначенням Байєра]], даним ним зорі 1603 року. [[Зоря]] має позначення υ (іпсилон - 20-та літера грецького алфавіту), однак, сама зоря - 33-тя за яскравістю в сузір'ї. Іпсилон Оріона - одна з двох зірок (інша - 29 Оріона), що відмічає вершину правого чобота Оріона в Уранометрії [[Йоганн Баєр|Йоганна Байєра]] (1603). 36 Оріона (лат. 36 Orionis) є позначенням Флемстіда. Її власне ім'я - Тхабіт, походить від арабського слова Al Thabit: "терплячий". У своїх "Зоряних іменах та їхніх значеннях" (1899) американський натураліст-аматор Річард Гінклі Аллен зазначив, що це ім'я з'явилося в зоряному атласі "Географія небес" (англ. Geography of the Heavens), упорядкованому Елайджею Гінсдейлом Бурріттом<ref name=":1" /><ref name=":0" /><ref>{{Cite book
|title=Star Names: Their Lore and Meaning
|last=Allen, Richard Hinckley
|publisher=New York City
}}</ref>.

У 2016 році [[Міжнародний астрономічний союз]] організував Робочу групу при МАС із зоряних імен (WGSN) для каталогізації та стандартизації імен власних зірок. Однак, у списку назва "Thabit" відсутня, також відсутня будь-яка інша назва для Іпсилон Оріона<ref>{{Cite web|title=Star Names|url=https://www.iau.org/public/themes/naming_stars/|website=www.iau.org|accessdate=2023-11-11}}</ref><ref>{{Cite web|title=IAU Working Group on Star Names (WGSN)|url=https://www.iau.org/science/scientific_bodies/working_groups/280/|website=www.iau.org|accessdate=2023-11-11}}</ref>.

== Властивості зорі ==
Іпсилон Оріона - карлик [[Зорі спектрального класу O|спектрального класу O9.7V]], що вказує на те, що [[водень]] у ядрі зорі ще служить ядерним "паливом", тобто зоря перебуває на [[Головна послідовність|головній послідовності]]. Однак з 1943 року ця зоря послідовно визначалася як зоря головної послідовності [[Зорі спектрального класу B|спектрального класу B0]], яка використовується як еталон для класифікації спектрів інших зір за шкалою МК, хоча в інших дослідженнях її було класифіковано як O9V і O9.5V. Спектроскопічний огляд O-зір у галактиці ( [[Англійська мова|англ]]. GOSSS - Galactic O-Star Spectroscopic Survey) визначив зірку як стандартну свічку для спектрального типу O9.7 V. Огляд фотометрії зір O і B класу, проведений 1979 року, показав, що зоря перебуває на відстані близько 1666 [[Світловий рік|св. років]], тобто відстань до зорі була занижена майже у 2 рази. Радіус зорі тоді було оцінено в {{Val|7.2|u=[[Солнечный радиус|<math>R_\bigodot</math>]]}}, а її світність у {{Val|60000|u=[[Солнечная светимость|<math>L_\bigodot</math>]]}} разів більше, ніж у [[Сонце|Сонця]]. Температура поверхні зорі тоді оцінювалася 34 347 [[Кельвін|К]], і маса в 20 разів більша, ніж у Сонця. Зоря випромінює енергію зі своєї зовнішньої [[Атмосфера|атмосфери]] за [[Ефективна температура|ефективної температури]] близько 33 400 К, що надає їй характерного блакитного кольору зорі спектрального класу O<ref>{{Cite book
|title=Anchor Points for the MK System of Spectral Classification
|last=Garrison, R. F.
}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://articles.adsabs.harvard.edu/cgi-bin/nph-iarticle_query?1979MNRAS.189..601U&data_type=PDF_HIGH&whole_paper=YES&type=PRINTER&filetype=.pdf
|title=Effective temperatures, angular diameters, distances and linear radii for 160 O and B stars
|last=Underhill, A. B.; Divan, L.; Prevot-Burnichon, M.-L.; Doazan, V.
|publisher=Oxford University Press
}}</ref><ref>{{Cite web|title=Nonradial pulsations in the zero-age main-sequence star upsilon Orionis /09.5 V/|url=https://articles.adsabs.harvard.edu//full/1981ApJ...248..214S/0000214.000.html|website=articles.adsabs.harvard.edu|accessdate=2023-11-11|last=Smith, Myron A}}</ref><ref>{{Cite book
|title=The Galactic O-Star Spectroscopic Survey (GOSSS). III. 142 Additional O-type Systems
|last=Maíz Apellániz, J.; Sota, A.; Arias, J. I.; Barbá, R. H.; Walborn, N. R.; Simón-Díaz, S.; Negueruela, I.; Marco, A.; Leão, J. R. S.; Herrero, A
|publisher=The Astrophysical Journal
}}</ref>.

Масу зорі безпосередньо не оцінено, однак знаючи її температуру масу зорі можна оцінити в {{Val|19|u=[[Солнечная масса|<math>M_\bigodot</math>]]}} і вона знаходиться біля нижньої межі мас зір спектрального класу O, що дорівнює нижній межі мас зір спектрального класу O, яка дорівнює {{Val|15|u=[[Солнечная масса|<math>M_\bigodot</math>]]}}.

На такій відстані її абсолютний радіус було оцінено в {{Val|7.2|u=[[Солнечный радиус|<math>R_\bigodot</math>]]}}, що як ми знаємо сьогодні становить 70 % від звичайного для радіуса зорі спектрального класу O. Однак, зоря має поверхневу гравітацію 4,3 ± 0,05 або 200 м/с2, тобто на 35 % меншу, ніж на Сонці (274,0 м/с2), а комбінація поверхневої гравітації і маси дає оцінку радіусу зорі в {{Val|5|u=[[Солнечный радиус|<math>R_\bigodot</math>]]}}, що може пояснюватися тим, що зоря лежить на межі класів O і B.

Світність зорі зараз оцінюють у {{Val|28500|u=[[Солнечная светимость|<math>L_\bigodot</math>]]}}, що небагато для зорі спектрального класу O і знаходиться біля нижньої межі оцінки світності зір спектрального класу O. Якби Іпсилон Оріона перебувала б на місці [[Поллукс (зоря)|Поллукса]], тобто на відстані близько 10 пк, то вона б світилася яскравістю -5,15m, тобто з яскравістю приблизно в 1,5 [[Венера (планета)|Венери]] (в максимумі). Іпсилон Оріона обертається зі швидкістю в 10 разів вищою за сонячну і дорівнює 20 км/с, що дає період обертання зорі - 13 днів.

== Примітки ==
{{reflist}}