Перегляд вихідного коду сторінки Інфрачервона спектроскопія

[[Файл:IR spectrometer.jpg|thumb|280px|Сучасний [[Інфрачервоний спектрометр|ІЧ спектрометр]].]]
[[Файл:Спектроскопія.JPG|thumb|500px|]]

'''Інфрачерво́на спектроскопі́я''', '''ІЧ спектроскопі́я'''&nbsp;— різновид молекулярної  [[оптична спектроскопія|оптичної спектроскопії]], оснований на взаємодії речовини з електромагнітним випромінюванням в ІЧ діапазоні: між червоним краєм видимого [[спектр]]а ([[хвильове число]] 14000 [[обернений сантиметр|см<sup>−1</sup>]]) і початком короткохвильового радіодіапазону (20 см<sup>−1</sup>).

ІЧ спектри виникають при поглинанні ІЧ випромінення на частотах, що збігаються з деякими [[Власна частота|власними]] коливальними і обертальними частотами молекул або з частотами коливань [[Кристалічна ґратка|кристалічної ґратки]]. ІЧ спектри отримують за допомогою [[спектрометр]]ів різних типів, робочий діапазон яких знаходиться в межах так званої фундаментальної ІЧ області (400 см<sup>−1</sup>&nbsp;— 4000 см<sup>−1</sup>).

Найпоширенішим способом підготовки зразків для інфрачервоної спектроскопії є пресування зразку в таблетку з [[Бромід калію|KBr]].

На основі ІЧ спектрів можна проводити якісний та кількісний аналіз речовини.

Інфрачервона спектроскопія дозволяє отримувати спектри речовини у всіх її агрегатних станах.

Інфрачервона спектроскопія відбивання використовується при дослідженні твердих тіл, особливо [[монокристал]]ів. Для зразків із сильним поглинанням і поверхневих сполук розроблений так званий [[метод порушеного повного внутрішнього вібиття|метод порушеного повного внутрішнього відбиття]].

Інфрачервона спектроскопія застосовується для виявлення і оцінки фаз, вміст яких у руді та [[Гірська порода|гірських породах]] перевищує 1-5&nbsp;%. Вона&nbsp;— джерело інформації для вирішення таких питань [[кристалохімія|кристалохімії]], як будова складних комплексних [[аніон]]ів, ізоморфних заміщень у мінералах тощо.

Успішно використовується ІЧ спектроскопія для вивчення флотаційних [[реагент]]ів, міжфазної зони «[[адгезив]]-[[субстрат]]», [[ідентифікація|ідентифікації]] і кількісних вимірювань промислових забруднень, [[аналіз]]у в польових умовах, вивчення реакцій в атмосфері та ін.

== Історія методу ==
[[Файл:Coblentz-WW.jpg|200px|міні|ліворуч|Вільям Кобленц]]
[[Інфрачервоне випромінювання]] відкрив 1800&nbsp;року астроном [[Фрідріх Вільям Гершель|Вільям Гершель]]. Використовуючи [[Призма (оптика)|призму]], він спостерігав підвищення температури в області, що розташовується за червоною межею спектру [[Видиме світло|видимого випромінювання]]. У 1882—1900 роках {{нп|Вільям Ебней|||William de Wiveleslie Abney}} і {{нп|Едвард Фестінг|||Edward Robert Festing}} записали інфрачервоні спектри 52 сполук і зіставили спостережувані смуги поглинання з [[Функціональні групи|функціональними групами]], наявними у цих молекулах. Суттєвий внесок у метод зробив американський фізик {{нп|Вільям Кобленц|||William Coblentz}}, який з 1903&nbsp;року, користуючись призмою з [[Хлорид натрію|хлориду натрію]], отримав досить точні та повні ІЧ-спектри для сотень [[Органічні речовини|органічних]] і [[Неорганічні сполуки|неорганічних речовин]]{{sfn|Смит|1982|с=9—11}}{{sfn|ESS|2010|p=2938}}.

Перші експерименти з реєстрації інфрачервоних спектрів були вкрай трудомісткими, оскільки дослідники були змушені збирати власні прилади, шліфувати та полірувати призми, сріблити дзеркала, градуювати прилади за [[Показник заломлення|показниками заломлення]] [[Галіт|кам'яної солі]]. При цьому спектрометри були чутливі до вібрацій, тому їх розташовували на фундаменті, а дослідження виконували вночі. Час реєстрації одного спектра становив від 3 до 4&nbsp;годин. Уже в ранніх роботах було показано, що ІЧ-спектри сполук мають індивідуальний вигляд{{sfn|Смит|1982|с=9—11}}.

В той час природа поглинання інфрачервоного випромінювання не була до кінця з'ясована, однак до 1930-х років була створена теорія, в якій вважалося, що це поглинання спостерігається внаслідок {{нп|Молекулярні коливання|коливань молекул||Molecular vibration}} і що характер цього поглинання так чи інакше пов'язаний зі зміною [[Електричний дипольний момент|дипольного моменту]], [[Правила відбору|правилами відбору]], симетрією молекул і ступенем ангармонізму коливань{{sfn|ESS|2010|p=2938}}.

1940&nbsp;року фірми ''[[Dow Chemical Company|Dow Chemical]]'' і ''{{нп|American Cyanamid|||American Cyanamid}}'' створили власні однопроменеві прилади для вивчення [[вуглеводні]]в. Комерційні спектрометри почали випускатися 1946&nbsp;року при співпраці ''American Cyanamid'' з {{нп|PerkinElmer|''Perkin-Elmer''||PerkinElmer}}. Доступність приладів призвела до створення обширних таблиць кореляції спостережуваних смуг поглинання зі структурою поглинальних функціональних груп{{sfn|Larkin|2011|p=4}}.

Після [[Друга світова війна|Другої світової війни]] з'явилася можливість підсилювати слабкий сигнал [[Інфрачервоний спектрометр|ІЧ-спектрометрів]], що скоротило час експерименту до 1—2 годин. Потім була вдосконалена техніка виготовлення термоелектронних приймачів з малим часом відгуку. Ці покращені детектори дозволяли уникнути дрейфу показів у часі та призвели до створення двохпроменевих приладів, де шкала калібрувалася у відсотках пропускання навпроти шкали [[Довжина хвилі|довжин хвиль]] чи [[Хвильове число|хвильових чисел]]{{sfn|Смит|1982|с=9—11}}.

Стало можливим промислове отримання великих і якісних кристалів [[Галогеніди|галогенідів]] [[Лужні метали|лужних металів]], необхідних для створення оптичних елементів приладів, що дозволило подолати багато труднощів. Наприклад, синтетичний [[бромід калію]], на відміну від [[Галіт|кам'яної солі]], що використовувалася раніше, дозволив записувати ІЧ-спектри аж до {{nobr|400 см<sup>−1</sup>}}, в той час як попередня межа становила {{nobr|650 см<sup>−1</sup>{{sfn|ESS|2010|p=2941}}.}}

Розквітом ІЧ-спектроскопії стала поява [[Інтерферометр|ІЧ-інтерферометрів]], які спочатку використовувалися для детектування дуже слабкого інфрачервоного випромінювання астрономічних об'єктів. Після розробки швидких методів конвертування інтерферограм у спектри ([[перетворення Фур'є]]) та зменшення часу сканування подібні прилади почали випускатися серійно, що в 1970-ті роки дозволило вийти на ринок ІЧ-спектрометрів компаніям, які виготовляли комп'ютери, але не мали досвіду роботи в області спектроскопії (''[[Nicolet]]'', ''[[Bruker]]''). Перевага ІЧ-інтерферометрів полягала в їхній мультиплексності ({{нп|перевага Фелгетта|||Fellgett's advantage}}), тобто одночасному зборі інформації про поглинання усіх довжин хвиль, за рахунок чого досягалося вище [[Співвідношення сигнал/шум|відношення сигналу до шуму]] для фіксованого часу сканування спектра. Другою перевагою була продуктивність приладів нового типу: в той час як дисперсійні прилади мали вхід і вихід, що обмежували кількість світла, що проходило крізь них, продуктивність інтерферометра визначалася товщиною пучка світла від джерела. Ймовірно, мода також відіграла значну роль у поширенні ІЧ-спектрометрів з перетворенням Фур'є, оскільки в той час не було великої необхідності у високому співвідношенні сигнал/шум: зразки зазвичай готувалися набагато довше, ніж виконувалися вимірювання, і маса зразків була достатньою для запису якісних спектрів{{sfn|ESS|2010|p=2943—2944}}.

ІЧ-інтерферометри дозволили отримувати спектри в дальній ІЧ-області, спостерігати ґраткові коливання кристалів, а також, завдяки високому відношенню сигнал/шум, долати труднощі при інтерпретації спектрів органічних сполук. Одним із популярних занять у той час була цифрова обробка спектрів, а саме вилучення смуг поглинання розчинників, визначення ступеню чистоти й характеру домішок. Інтерферометри почали широко використовуватися в дослідженні водних розчинів біологічних молекул{{sfn|ESS|2010|p=2944}}.

В 1980-ті роки з'явилися комбіновані методи, що об'єднали [[Газова хроматографія|газову хроматографію]] та ІЧ-спектроскопію. Підлогові прилади великого розміру змінилися компактнішими настільними моделями. З'явилася можливість ступінчастого сканування в часі, що дозволило вивчати динамічні процеси зі збором даних в одній точці{{sfn|ESS|2010|p=2944}}.

== Принцип методу ==
=== Головні характеристики ІЧ-випромінювання ===
[[Файл:Spectroscopy principle energy diagram.png|thumb|Поглинання електромагнітного випромінювання]]
Інфрачервона спектроскопія із хвильовими числами менше 100 см<big><sup>-1</sup></big> при поглинанні органічною молекулою перетворюється на енергію обертання. Поглинання є квантованим, тому обертальний спектр молекул складається із дискретних ліній. 

Випромінювання в інтервалі 10&nbsp;000-100 см<sup>-1</sup> при поглинанні перетворюється органічною молекулою на енергію коливань. Це поглинання також квантоване, але коливальний спектр складається не з ліній, а зі смуг, оскільки кожний коливальний перехід супроводжується змінами обертальних станів. 

Поглинання смуг у спектрах позначається через хвильові числа <math>\bar{\nu}</math>, які вимірюють у зворотних сантиметрах см<sup>-1</sup>; ця одиниця є прямо пропорційною енергії коливання, а шкали спектрометрів є лінійними відносно см<sup>-1</sup>. Хвильові числа також називають "частотами". Це неправильно, оскільки хвильові числа <math>\bar{\nu}</math> у см<sup>-1</sup> дорівнюють <math>1\cdot 10^{4}/\lambda</math> у мкм, а частоти <math>v</math> у Гц дорівнюють <math>c/\lambda</math> у см, де <math>c</math> - швидкість світла. 

ІЧ-спектроскопія базується на явищі поглинання хімічними речовинами інфрачервоного випромінювання з одночасним збудженням коливань молекул. Інфрачервоне випромінювання є [[Електромагнітне випромінювання|електромагнітною хвилею]] та характеризується [[Довжина хвилі|довжиною хвилі]] λ, [[Частота|частотою]] ν і хвильовим числом <math>{\nu}</math>, які пов'язані такою залежністю:

{{center|<math>\tilde{\nu} = \frac{\nu}{(c/n)} = \frac{1}{\lambda},</math>}}

де {{mvar|c}}&nbsp;— [[швидкість світла]], а {{mvar|n}}&nbsp;— [[показник заломлення]] середовища{{sfn|Larkin|2011|p=7—8}}.

У спектроскопії поглинання, частковим випадком якої є ІЧ-спектроскопія, відбувається поглинання молекулами [[фотон]]ів певної енергії, яка пов'язана з частотою електромагнітної хвилі через [[Стала Планка|сталу Планка]]:

{{center|<math>E_p = h {\nu}.</math>}}

При поглинанні фотона відбувається збудження&nbsp;— збільшення енергії [[Молекула|молекули]]: вона переходить із основного коливального стану ''E<sub>1</sub>'' в деякий збуджений коливальний стан ''E<sub>2</sub>'' так, що енергетична різниця між цими рівнями дорівнює енергії фотона{{sfn|Larkin|2011|p=7—8}}.

{{center|<math>E_2 - E_1 = {\Delta}E = h{\nu} = hc\tilde{\nu}</math>}}

Енергія поглинутого інфрачервоного випромінювання витрачається на збудження коливальних переходів для речовин у конденсованому стані. Для газів поглинання кванта ІЧ-випромінювання викликає коливальні й обертальні переходи{{sfn|Larkin|2011|p=7—8}}.

=== Види та енергія коливань молекул ===
{{main base|{{нп|Молекулярні коливання|||Molecular vibration}}}}

Коливальні рухи молекул визначаються їхніми внутрішніми, або коливальними, ступенями вільності. Кількість коливальних ступенів вільності та відповідних їм нормальних<ref group="K">'''Нормальними''' називаються коливання, які не залежать від інших коливань.</ref> коливань дорівнює {{math|(3''n'' – 5)}} для [[Лінійна молекулярна геометрія|лінійних молекул]] і {{math|(3''n'' – 6)}} для нелінійних молекул, де {{mvar|n}}&nbsp;— кількість атомів у молекулі<ref group="K">Цей вираз отримується з того факту, що кожен із {{mvar|n}} атомів молекули має в тривимірному просторі 3 ступені вільності, а отже сумарно молекула має {{math|3''n''}} ступенів вільності. З них три&nbsp;— це поступальні ступені вільності, пов'язані з переміщенням у просторі цілої молекули, ще два чи три&nbsp;— обертальні ступені вільності (для [[Лінійна молекулярна геометрія|лінійної молекули]] один зі ступенів вільності вироджується, оскільки не призводить до зміни енергії). Відповідно, інші ступені вільності є коливальними.</ref>. Наприклад, молекула води H<sub>2</sub>O нелінійна та має 3 коливальних ступені вільності, а лінійна молекула водню H<sub>2</sub>&nbsp;— лише один{{sfn|Larkin|2011|p=8—9}}{{sfn|Смит|1982|с=145}}.

Коливання молекул можуть полягати у зміні довжин зв'язків (''валентні'' коливання, ''v'') або кутів між зв'язками (''деформаційні'' коливання, δ). Валентні коливання можуть бути ''симетричними'' та ''антисиметричними'', а деформаційні коливання поділяються на ''ножичні'', ''маятникові'', ''віялові'' та ''крутильні''. Для складніших молекул, в яких одна з частин, що коливається деформаційно, є набагато масивнішою за іншу, деформаційні коливання частіше описують як ''площинні'' та ''позаплощинні''. Коливання, які полягають в одночасній зміні кількох довжин зв'язків або валентних кутів, називаються ''скелетними''{{sfn|Stuart|2004|p=8—13}}.

{| class="wikitable" width="100%" style="text-align:center"
|-
! colspan="2" | Валентні коливання (stretching)
! colspan="4" | Деформаційні коливання
|-
! rowspan="2" | симетричне
! rowspan="2" | антисиметричне
! colspan="2" | площинні
! colspan="2" | позаплощинні
|-
! ножничне
(scissoring)
! маятникове
(rocking)
! віялове
(wagging)
! крутильне
(twisting)
|-
| [[Файл:Symmetrical stretching.gif|100px]]
| [[Файл:Asymmetrical stretching.gif|100px]]
| [[Файл:Scissoring.gif|100px]]
| [[Файл:Modo rotacao.gif|100px]]
| [[Файл:Wagging.gif|100px]]
| [[Файл:Twisting.gif|100px]]
|}
[[Файл:Потенціал Морзе.png|міні|Потенціальні криві для гармонічного та ангармонічного осциляторів (див. [[Потенціал Морзе]])]]
Коливання молекул можуть бути описані з допомогою моделей [[Гармонічний осцилятор|гармонічного]] й [[Ангармонічний осцилятор|ангармонічного осцилятора]]. З точки зору моделі '''гармонічного осцилятора''', двохатомна молекула є двома масами {{math|''m''<sub>1</sub>}} і {{math|''m''<sub>2</sub>}}, з'єднаними пружною пружиною, що не має маси, з [[Коефіцієнт жорсткості|силовою сталою]] {{mvar|K}}. В такому випадку частота коливань атомів такої молекули вздовж лінії, що проходить через центри їхніх мас, дорівнює{{sfn|Larkin|2011|p=10—13}}:

{{center|<math>\nu = \frac{1}{2\pi}\sqrt{\frac{K}{\mu}}; \tilde{\nu} = \frac{1}{2\pi c}\sqrt{\frac{K}{\mu}};</math>}}

{{center|<math>\mu = \frac{m_1m_2}{m_1+m_2}.</math>}}

З цих виразів випливає, що спостережувана частота коливань двохатомного осцилятора залежить від силової сталої {{mvar|K}}, яка, в свою чергу, пов'язана з [[Енергія зв'язку|енергією зв'язку]] між двома атомами, а також від маси атомів, які беруть участь в коливанні. Для багатоатомних молекул коливання мають складніший характер і наближення гармонічного осцилятора не застосовне{{sfn|Larkin|2011|p=10—13}}.

Використовуючи закон Гука, можна зробити приблизне віднесення частот валентних коливань. Два атома і зв'язок між ними розглядаються як гармонічний осцилятор, який складається із двох мас, сполучених пружинкою. Частота коливання із масами атомів пов'язані із силовою сталою

<math>\bar{\nu}=\frac{1}{2\pi c}\sqrt{\frac{f}{(M_{x}M_{y})/(M_{x}+M_{y})}}, </math>

де <math>\bar{\nu} </math> - хвильове число (см<sup>-1</sup>), <math>c </math> - швидкість світла (см/c), <math>f </math> - силова стала зв'язку (дин/см), <math>M_{x},M_{y} </math> - відповідно маси атомів <math>x </math> та <math>y </math> (г).<ref>{{Cite book|title=Robert M.Silverstein, Francis X. Webster, David J. Kiemle - Spectrometric identification of organic compounds.|last=|first=|year=|publisher=|location=|pages=|language=|isbn=}}</ref>

Потенціальна енергія гармонічного осцилятора пов'язана з відхиленням відстані між атомами {{mvar|X}} так{{sfn|Larkin|2011|p=10—13}}:

{{center|<math>E_{pot} = \frac{1}{2}KX^2.</math>}}

Графік потенціальної енергії є параболою, симетричною відносно початкового положення атомів у стані спокою ({{math|''r''<sub>''e''</sub>}}). Згідно з квантовою механікою, енергетичні стани молекули квантовані, тобто є [[Дискретність|дискретними]]. Подібні квантовані стани називають коливальними рівнями. Коливальні рівні розташовані один від одного на однаковій відстані, і їхню енергію можна обчислити з рівняння{{sfn|Larkin|2011|p=10—13}}

{{center|<math>E_i = \left ( v_i + \frac{1}{2} \right )h\nu,\quad v_i = 0,1,2...</math>}}

При {{math|''v<sub>i</sub>'' {{=}} 0}} молекула перебуває на найнижчому коливальному рівні, і коливальна енергія в такому стані дорівнює {{math|''E'' {{=}} ½ ''hν''}}. Молекула завжди має цю енергію, її не можна відібрати. В наближенні гармонічного осцилятора дозволені лише переходи з {{math|Δ''v'' {{=}} ±1}}, тобто лише на сусідні рівні (правило відбору){{sfn|Larkin|2011|p=10—13}}.

Більш точною є модель '''ангармонічного осцилятора'''. Ангармонічність проявляється, якщо величина [[Електричний дипольний момент|дипольного моменту]] змінюється не пропорційно до зміщення атомів. Відмінність цієї моделі полягає в тому, що відстань між коливальними рівнями зменшується зі збільшенням номера рівня. Відхилення від гармонічності також збільшується знизу вгору. Енергія рівня у випадку ангармонічного осцилятора виражається як{{sfn|Larkin|2011|p=10—13}}:

{{center|<math>E_v = h{\nu}_e \left ( v + \frac{1}{2} \right ) - h{\chi}_e{\nu}_e \left ( v + \frac{1}{2} \right )^2.</math>}}

Ангармонічність коливань призводить до послаблення строгості правила відбору, внаслідок чого у спектрах можуть спостерігатися переходи з {{math|Δ''v'' {{=}} ±2}}&nbsp;— [[обертон]]и. Зазвичай, частота обертону потрапляє в область {{math|2×ν<sub>1</sub>-''b''}}, де {{math|''b'' {{=}} 2—10}}&nbsp;см<sup>−1</sup>. Можливим є також виникнення комбінаційних, або складених, смуг, що мають частоту {{math|ν<sub>1</sub> + ν<sub>2</sub>}}, де {{math|ν<sub>1</sub>}} і {{math|ν<sub>2</sub>}}&nbsp;— частоти якихось фундаментальних коливань молекули. Комбінаційна смуга з'являється при коливальних переходах зі збуджених станів. Зазвичай для конденсованого стану інтенсивність обертонів і комбінаційних смуг у 10—100 разів нижча, ніж основних, хоча можуть зустрічатися й винятки{{sfn|Смит|1982|с=151—152}}.

Якщо обертон або комбінаційна смуга збігаються за частотою з якимось фундаментальним коливанням, проявляється [[резонанс Фермі]], який призводить до появи двох смуг поглинання приблизно однакової інтенсивності, в той час як очікується наявність лише однієї фундаментальної смуги. Іноді також відбувається змішування коливань з приблизно однаковою частотою: при цьому кількість коливань залишається такою ж, але вони проявляються при інших частотах і вже не можуть бути віднесені лише до одного зв'язку. Ускладнюючим фактором також є поява у спектрах тонкої структури, що відповідає обертальним переходам (таке явище спостерігається лише для речовин у газоподібному стані){{sfn|Stuart|2004|p=8—13}}.

=== Характеристичні коливання ===
{{main base|{{нп|Таблиця характеристичних частот в інфрачервоній спектроскопії||ru|Таблица характеристических частот в инфракрасной спектроскопии}}}}
Багатоатомні молекули мають {{math|3''n'' – 6(5)}} нормальних коливань, і в кожному такому коливанні беруть участь не пари атомів при одному зв'язку, а в тій чи іншій мірі всі {{mvar|n}} атомів молекули. Однак було експериментально встановлено, що для коливань деяких функціональних груп внесок «сторонніх» атомів і зв'язків достатньо малий, тому незалежно від оточення ці функціональні групи поглинають в обмеженому інтервалі частот. Цей факт дозволив шляхом порівняння багатьох спектрів співвіднести наявність у молекулі характерних фрагментів зі спостережуваними смугами поглинання. Такі смуги отримали назву ''групових'', або ''характеристичних''. За ними можна швидко й однозначно підтвердити наявність або відсутність у молекулі відповідних фрагментів{{sfn|Смит|1982|с=153}}.

Виникнення характеристичних коливань може відбуватися з двох причин{{sfn|Смит|1982|с=153—154}}:
# Якщо характеристичне коливання стосується легкого атома, зв'язаного з важким, то практично увесь рух зосереджено саме на ньому, і вплив решти молекули на нього досить слабкий.
# Коливання, що стосуються атомів дуже близької маси (наприклад, C=O, C≡N), слабко взаємодіють з коливаннями інших частин молекули.

Існують також менш визначені характеристичні коливання, які спостерігаються у порівняно ширшому інтервалі частот. Однак їхнє розташування у спектрі можна пояснити масою атомів, резонансом або електронними ефектами в молекулі{{sfn|Смит|1982|с=153—154}}.

=== Поглинання випромінювання ===
Зазвичай в експерименті прилад випромінює одночасно всі довжини хвиль інфрачервоного випромінювання, включаючи ближню ІЧ-область (14&nbsp;000—4000&nbsp;см<sup>−1</sup>), середню ІЧ-область (4000—400&nbsp;см<sup>−1</sup>) та дальню ІЧ-область (400—10&nbsp;см<sup>−1</sup>). Поглинання випромінювання речовиною кількісно описується [[Закон Бугера — Ламберта — Бера|законом Бугера&nbsp;— Ламберта&nbsp;— Бера]], а спектр отримується при побудові залежності [[Коефіцієнт пропускання|пропускання]] (''T'', {{lang-en|transmittance}}, %) чи [[Оптична густина|оптичної густини]] (''D'', {{lang-en|optical density}}) від довжини хвилі (частоти, хвильового числа){{sfn|Larkin|2011|p=13—15}}.

Для того, щоб відбулося поглинання випромінювання, необхідне виконання двох умов. По-перше, поглинаються лише хвилі такої частоти, яка дорівнює частоті того чи іншого коливання молекули. По-друге, коливання повинно викликати зміну дипольного моменту молекули. Через це молекули, що не мають дипольного моменту (наприклад, H<sub>2</sub>, N<sub>2</sub>, O<sub>2</sub>, а також солі без ковалентних зв'язків і метали), не поглинають інфрачервоне випромінювання. Інтенсивність смуг в ІЧ-спектрі пропорційна до квадрата зміни дипольного моменту{{sfn|Larkin|2011|p=13—15}}{{sfn|Бёккер|2009|p=141}}.

== Див. також ==
{{Портал|Хімія}}
* [[Оптична спектроскопія]]
* [[Ультрафіолетова спектроскопія]]
* [[Фотолюмінесцентна спектроскопія]]
* [[Раман-спектроскопія]]
* [[Рентгенівська спектроскопія]]
* [[ЯМР-спектроскопія]]
* [[Електронний парамагнітний резонанс]]
* [[Інфрачервоний спектрометр]]

== Коментарі ==
{{примітки|group="K"}}

== Примітки ==
{{примітки}}

== Література ==
* {{МГЕ|nocat=1}}
* {{Глосарій термінів з хімії}}
* {{книга
 |автор=Бёккер Ю.
 |назва=Спектроскопия
 |оригінал=Spektroskopie
 |посилання=http://books.google.com/books?id=4QrOAAAAQBAJ
 |відповідальний=Пер. с нем. Л. Н. Казанцевой, под ред. А. А. Пупышева, М. В. Поляковой
 |місце={{М.}}
 |видавництво=Техносфера
 |рік=2009
 |сторінок=528
 |isbn=978-5-94836-220-5
 |ref=Бёккер
}} {{ref-ru}}
* {{книга
 |автор=Смит А.
 |назва=Прикладная ИК-спектроскопия: основы, техника, аналитическое применение
 |відповідальний=Пер. с англ. Б. Н. Тарасевича, под ред. А. А. Мальцева
 |місце={{М.}}
 |видавництво=Мир
 |рік=1982
 |сторінок=328
 |ref=Смит
* Фізичні методи дослідження речовин: Атлас ІЧ та ЯМР-спектрів. ІЧ-спектри : навч.-метод. посіб. / Геннадій Олександрович Сіренко, Ганна Яківна Стефанюк, Дарія Андріївна Фундюр, Марія Іванівна Мартинюк, Наталія Володимирівна Шмальцер. – Івано-Франківськ : Супрун В. П., 2017. – 104 с. : іл., табл.
}} {{ref-ru}}
* {{книга
 |назва=Encyclopedia of Spectroscopy and Spectrometry
 |відповідальний=Lindon J
 |видання=2nd Ed
 |видавництво=Academic Press
 |рік=2010
 |allpages=3312
 |ref=ESS
}} {{ref-en}}
* {{книга
 |автор=Larkin P. J.
 |назва=Infrared and raman spectroscopy: principles and spectral interpretation
 |посилання=http://books.google.by/books?id=KPyV1DRMRbwC
 |видавництво=[[Elsevier]]
 |рік=2011
 |allpages=230
 |isbn=978-0-12-386984-5
 |ref=Larkin
}} {{ref-en}}
* {{книга
 |автор=Stuart B. H.
 |назва=Infrared Spectroscopy: Fundamentals and Applications
 |видавництво=Wiley
 |рік=2004
 |allpages=242
 |ref=Stuart
}} {{ref-en}}

== Посилання ==
{{commonscat|Infrared_spectroscopy}}
* [http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/3367/infrachervona-spektroskopiya ІНФРАЧЕРВОНА СПЕКТРОСКОПІЯ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160314080920/http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/3367/infrachervona-spektroskopiya |date=14 березня 2016 }} //[[Фармацевтична енциклопедія]]
* [http://www.shu.ac.uk/schools/sci/chem/tutorials/molspec/irspec1.htm A useful gif animation of different vibrational modes] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20050331091438/http://www.shu.ac.uk/schools/sci/chem/tutorials/molspec/irspec1.htm |date=31 березня 2005 }}
* [https://web.archive.org/web/20070108214706/http://organicworldwide.net/infrared/ Infrared spectroscopy for organic chemists]
* [http://riodb01.ibase.aist.go.jp/sdbs/cgi-bin/cre_index.cgi?lang=eng Organic compounds spectrum database] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130114222220/http://riodb01.ibase.aist.go.jp/sdbs/cgi-bin/cre_index.cgi?lang=eng |date=14 січня 2013 }}

{{структура біомолекул}}
[[Категорія:Молекулярна фізика]]
[[Категорія:Спектроскопія]]
[[Категорія:Інфрачервоне випромінювання]]