Перегляд вихідного коду сторінки Європа (супутник)

{{Otheruses|Європа (значення)}}
{{Супутник
 | назва             = Європа
 | назва2            = Europa  | зображення        = Europa-moon.jpg
 | підпис            = Європа
 | Колір             = #ffa812
 | дата              = [[7 січня]] [[1610]] року
 | відкривач         = [[Галілео Галілей]] і, можливо, [[Симон Маріус]]
 | планета           = [[Юпітер (планета)|Юпітер]]
 | номер             = II
 | орбітальні дані   = <ref name=johnston/>
 | велика піввісь    = 670&nbsp;900
 | перицентр         = 664&nbsp;862 
 | апоцентр          = 676&nbsp;938
 | ref-apsis         = <ref name="ref-1"/>
 | ексцентриситет    = 0,009
 | орбітальний період= 3,551181
 | нахил орбіти      = 0,466 
 | діаметр           = &nbsp;3&nbsp;138
 | радіус            = &nbsp;1&nbsp;569
 | ref-radius        = <ref name="Jacobson 2006"/>
 | площа поверхні    = 3,09{{e|7}}
 | маса              = 4,80{{e|22}}
 | ref-mass          = <ref name="Jacobson 2006"/>
 | густина           = 3,01
 | ref-density       = <ref name="Jacobson 2006"/>
 | прискорення       = 1,314
 | швидкість         = 2,025
 | період обертання  = 
 | нахил осі         = 
 | альбедо           = 
 | температура       = 
 | тиск              = 
 | позначення        = Юпітер VI
 ||видима зоряна величина=5.29|атмосфера=розріджена}}[[Файл:PIA01130 Interior of Europa.jpg|праворуч|міні|Розріз Європи (детальніше пояснення англійською в описі малюнка)]]
'''Євро́па''' ({{lang-grc|Ευρώπη}}), або '''Юпітер&nbsp;II'''&nbsp;— супутник [[Юпітер (планета)|Юпітера]], найменший з чотирьох [[Галілеєві супутники|галілеєвих супутників]]. Європа посідає шосте місце в списку найближчих до Юпітера супутників, а також шосте місце за розміром серед супутників у Сонячній Системі. Відкрита 1610 року [[Галілео Галілей|Галілео Галілеєм]] та, можливо, [[Симон Маріус|Симоном Маріусом]]. Супутник було названо на честь фінікійської матері царя Міноса Критського і коханки Зевса. Протягом століть за Європою вели спостереження за допомогою телескопів, а починаючи із 1970-х років&nbsp;— і космічних апаратів, які пролітали поблизу.

Діаметр Європи складає 3138 км, вона трохи менша за [[Місяць (супутник)|Місяць]]. Європа складається з [[Природні силікати|силікатних]] порід, має залізо-нікелеве ядро. Дуже розріджена атмосфера Європи переважно складається з [[Кисень|кисню]]. Поверхня з льоду є однією з найбільш гладких у Сонячній системі, має мало кратерів, але багато світло-коричневих тріщин. Існує гіпотеза, що під гладкою поверхнею розташовується [[Вода|водяний]] океан, в якому могло б існувати [[Позаземне життя|життя]] у вигляді одноклітинних організмів та бактерієподібних істот<ref name="Tritt2002" />. Ймовірно, підповерхневий океан не замерзає завдяки припливним силам, періодичні зміни яких викликають деформацію супутника і, як наслідок, нагрівання його надр. Це також є причиною ендогенної геологічної активності Європи, що нагадує [[Тектоніка плит|тектоніку плит]]<ref name="tidal_heating" />.

Характеристики Європи та можливість існування на ній життя призвели до цілого ряду пропозицій щодо досліджень супутника<ref name="PlanetarySocEuropa" /><ref name="Europabudget" />. Місія космічного апарата [[Галілео (космічний апарат)|«Галілео»]], яка почалася 1989&nbsp;року, надала більшу частину сучасних даних про Європу. Запуск апарата для вивчення [[Крижаний супутник|крижаних супутників]] Юпітера, [[Jupiter Icy Moons Explorer|Jupiter Icy Moon Explorer]] (JUICE), відбувся 2023 року<ref>{{Cite web|url=https://interfax.com.ua/news/general/904012-amp.html|title=До Юпітера для вивчення його супутників стартувала міжпланетна станція Європейського космічного агентства|date=2023-04-14|website=Інтерфакс-Україна|language=uk|access-date=2024-12-14}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.esa.int/Science_Exploration/Space_Science/Juice|title=Juice|website=www.esa.int|language=en|access-date=2024-12-14}}</ref>. 2024 було запущено зонд [[Europa Clipper]], який має підтвердити або спростувати придатність Європи для життя<ref>{{Cite web|url=https://europa.nasa.gov/mission/about/|title=Overview {{!}} Mission|website=NASA's Europa Clipper|language=en|access-date=2024-12-11}}</ref>.

== Історія дослідження ==

=== Наземні телескопічні спостереження ===
Європу відкрив [[Галілео Галілей]] у січні 1610&nbsp;року<ref name="IAUMoonDiscoveries" /> за допомогою винайденого ним [[Рефрактор|телескопа-рефрактора]] з 20-кратним збільшенням. Перше спостереження супутника Галілей виконав у ніч із 7 на 8&nbsp;січня 1610 року в [[Падуанський університет|Падуанському університеті]], однак не зміг відділити Європу від іншого супутника Юпітера [[Іо (супутник)|Іо]] та вважав їх єдиним об'єктом, про що зробив запис у своєму щоденнику, фрагмент якого пізніше опубліковано в ''Stella Gazette''<ref name="Morroson-1" />. Помилку Галілей виявив наступної ночі, 8&nbsp;січня 1610&nbsp;року (цю дату [[Міжнародний астрономічний союз|МАС]] і схвалив як дату відкриття Європи)<ref name="IAUMoonDiscoveries" />. Відкриття Європи та інших [[Галілеєві супутники|галілеєвих супутників]] Галілей анонсував у роботі ''[[Sidereus Nuncius]]'' у березні 1610&nbsp;року<ref name="Cruikshank_2007" />, де назвав їх «зорями [[Медічі]]» (на честь [[Козімо II Медічі]], 4-ого великого герцога Тосканського)<ref name="Galileo89">{{Cite book
|title=Sidereus Nuncius |last1=Galilei
|first1=Galileo
|last2=Van Helden
|first2=Albert
|date=1989
|publisher=[[University of Chicago Press]]
|location=Chicago
|pages=14–16
|language=englat
|isbn=978-0-226-27902-2
|author-link1=Галілео Галілей
|title-link=Sidereus Nuncius }}</ref><ref name=":0">{{Cite web|url=http://galileo.rice.edu/sci/observations/jupiter_satellites.html|title=Satellites of Jupiter|publisher=The Galileo Project|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20191101192948/http://galileo.rice.edu/sci/observations/jupiter_satellites.html|archive-date=1 листопада 2019|access-date=24 листопада 2007}}</ref> і позначив римськими цифрами<ref>{{Cite news|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.286.5437.77|title=The Galilean Satellites|last=Showman|first=Adam P.|last2=Malhotra|first2=and Renu|date=1999-10|pages=77–84|language=en|work=Science|volume=286|doi=10.1126/science.286.5437.77|issn=0036-8075|issue=5437|access-date=2024-10-31}}</ref>.

[[Файл:Houghton GC6 M4552 614m - Simon Marius - cropped.jpg|thumb|left|[[Симон Маріус]]]]
У своєму виданні ''Mundus Jovialis'', опублікованому 1614&nbsp;року, німецький астроном [[Симон Маріус]] стверджував, що спостерігав Іо та інші супутники Юпітера ще 1609&nbsp;року, за тиждень до відкриття їх Галілеєм. Галілей висловив сумніви у достовірності цих тверджень і відхилив роботу Маріуса як плагіат. Перше зареєстроване спостереження Маріуса датується 29&nbsp;грудня 1609&nbsp;року за [[Юліанський календар|юліанським календарем]], що відповідає 8&nbsp;січня 1610&nbsp;року за [[Григоріанський календар|григоріанським календарем]], яким користувався Галілей<ref name="GaliloProjectMarius"/>.

Назва «Європа» дана Маріусом [[1614|1614&nbsp;року]], а ще раніше запропонована [[Йоганн Кеплер|Йоганном Кеплером]]<ref name="SEDS" /><ref name="Marius_1614" />. Супутник названо ім'ям [[Європа (міфологія)|Європи]]&nbsp;— персонажа [[давньогрецька міфологія|давньогрецької міфології]], дочки [[Фінікія|фінікійського]] царя Тіру та коханки [[Зевс]]а (Юпітера)<ref name="Marius1614">[[Simon Marius|Marius, S.]]; (1614) ''[[Mundus Iovialis]] anno M.DC.''</ref><ref name="SEDS2">{{Cite web|url=http://seds.lpl.arizona.edu/messier/xtra/Bios/marius.html|title=Simon Marius (January 20, 1573 – December 26, 1624)|website=Students for the Exploration and Development of Space|publisher=[[University of Arizona]]|archive-url=https://web.archive.org/web/20070713221843/http://seds.lpl.arizona.edu/messier/xtra/Bios/marius.html|archive-date=13 липня 2007|url-status=dead|access-date=9 серпня 2007}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://nineplanets.org/europa.html|title=Europa|last=Arnett|first=Bill|date=October 2005|website=Nine Planets|archive-url=https://web.archive.org/web/20140328014150/http://nineplanets.org/europa.html|archive-date=28 березня 2014|url-status=live|access-date=27 квітня 2014}}</ref>. Довгий час назва «Європа», як і інші, запропоновані Маріусом для галілеєвих супутників, практично не використовувалася<ref name="Marazzini_2005" />. Вона стала загальновживаною лише в середині XX&nbsp;століття, хоча ідею Кеплера та Маріуса називати супутники планет іменами наближених відповідного бога астрономи підтримали ще століттям раніше&nbsp;— після відкриття декількох супутників у Сатурна<ref name="Naming" />. У більшій частині ранньої [[Астрономія|астрономічної]] літератури ці супутники позначалися іменем планети з додаванням [[Римська система числення|римської цифри]] (система, введена Галілеєм); зокрема, Європа була знана як {{s|Юпітер II}}, або як «другий супутник Юпітера». З відкриттям 1892&nbsp;року [[Амальтея (супутник)|Амальтеї]], орбіта якої розташовується ближче до Юпітера, Європа стала третім супутником, а 1979&nbsp;року космічний апарат «[[Вояджер]]» виявив ще три внутрішні супутники. Таким чином, за сучасними даними, Європа&nbsp;— шостий за відстанню від Юпітера [[Супутники Юпітера|його супутник]], хоча за традицією її продовжують називати «Юпітер&nbsp;II»<ref name="Marazzini_2005" />.

У 1950-х роках було проведено спостереження, внаслідок яких науковці висунули гіпотезу про те, що поверхня Європи складається переважно з водяного льоду. Це відкриття було зроблене за допомогою інфрачервоних спектроскопічних досліджень. У 1957 році Джерард Койпер виявив водяний лід на Європі і Ганімеді<ref>{{Cite web|url=https://europa.nasa.gov/mission/history/#early-observations-of-water-ice|title=History {{!}} Mission|website=NASA's Europa Clipper|language=en|access-date=2025-01-08}}</ref>.

=== Вивчення космічними апаратами ===
[[Файл:Europa Rising.jpg|thumb|Схід Європи над [[Юпітер (планета)|Юпітером]]. Знімок [[Автоматична міжпланетна станція|АМС]] [[New Horizons|«Нові обрії»]], що прямувала до [[Плутон (карликова планета)|Плутона]].]]
[[Файл:Pioneer 10 - p102b.jpg|thumb|Зображення Європи, отримане «Піонером-10» 1973&nbsp;року.]]
Перші знімки<ref name="Pioneer_Odyssey_1977" /> Європи з космосу зроблені станціями «[[Піонер-10]]» і «[[Піонер-11]]», які пролітали біля [[Юпітер (планета)|Юпітера]] у 1973 і 1974&nbsp;роках відповідно. Якість цих знімків була краща від тієї, що була доступна телескопам того часу, але все ж вони були нечіткими у порівнянні з зображеннями пізніших місій.

У березні 1979&nbsp;р. Європу з прольотної траєкторії вивчав «[[Вояджер-1]]» (максимальне наближення&nbsp;— 732&nbsp;тис. км), а в липні&nbsp;— «[[Вояджер-2]]» (190&nbsp;тис. км). Космічні апарати передали якісні знімки супутника<ref name="photojournal_PIA00459" /><ref name="cosmos-journal" /> та виконали ряд вимірювань. Саме завдяки цим матеріалам і було висунуто гіпотезу щодо існування рідкого океану Європи.

2&nbsp;червня 1994&nbsp;року група дослідників з [[Університет Джонса Гопкінса|Університету Джонса Гопкінса]] та [[Інститут досліджень космічним телескопом|Інституту досліджень космосу з допомогою космічного телескопа]] під керівництвом Дойла Халла виявила в атмосфері Європи молекулярний кисень. Це відкриття було зроблене з допомогою космічного телескопа «[[Габбл (телескоп)|Габбл]]» з використанням {{нп|Спектрограф високої роздільності Годдарда|спектрографа високої роздільності Годдарда||Goddard High Resolution Spectrograph}}<ref name="Hall_1995" /><ref name="EuropaOxygen_1995" />.

У 1999—2000&nbsp;роках [[галілеєві супутники]] спостерігала космічна обсерваторія [[Чандра (телескоп)|«Чандра»]], внаслідок чого було виявлено [[рентгенівське випромінювання]] Європи та [[Іо (супутник)|Іо]]. Ймовірно, воно з'являється при зіткненні з їх поверхнею швидких іонів з [[Магнітосфера Юпітера|магнітосфери Юпітера]]<ref name="Bhardwaj_2007" />.

З грудня 1995-го по вересень 2003&nbsp;р. систему Юпітера вивчав [[Галілео (космічний апарат)|«Галілео»]]. З 35&nbsp;витків апарата навколо Юпітера 12 були присвячені вивченню Європи (максимальне зближення&nbsp;— 201&nbsp;км){{sfn|Pappalardo, McKinnon, Khurana|2009|loc = 5. The Galileo saga|pp = 14}}<ref name="nasa-1" />. «Галілео» обстежив супутник Юпітера досить детально і його дані підтверджують наявність рідкої частини океану планети. 2003&nbsp;року «Галілео» був навмисно знищений в атмосфері Юпітера, щоб у майбутньому некерований апарат не впав на Європу і не заніс на супутник земні [[мікроорганізми]].

Космічний апарат [[New Horizons|«Нові горизонти»]] 2007&nbsp;року, пролітаючи біля Юпітера на шляху до [[Плутон (карликова планета)|Плутона]], зробив нові знімки поверхні Європи<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/mission/new-horizons/|title=New Horizons - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-11-30}}</ref>.

Апарат [[Юнона (космічний апарат)|«Юнона»]], запущений 5&nbsp; серпня 2011&nbsp;року [[NASA]], пролетів повз Європу 29 вересня 2022 року на відстані 352 км<ref name="NYT-20220930">{{Cite news|url=https://www.nytimes.com/2022/09/30/science/europa-nasa-juno-photos.html|title=New Europa Pictures Beamed Home by NASA's Juno Spacecraft - The space probe has been studying Jupiter since 2016 and just flew within about 200 miles of the surface of the ice-covered ocean moon.|last=Chang|first=Kenneth|date=30 вересня 2022|work=[[The New York Times]]|archive-url=https://web.archive.org/web/20220930091805/https://www.nytimes.com/2022/09/30/science/europa-nasa-juno-photos.html|archive-date=30 вересня 2022|url-status=live|access-date=30 вересня 2022}}</ref><ref name="nasa-20220929">{{Cite web|url=https://www.nasa.gov/feature/jpl/nasa-s-juno-shares-first-image-from-flyby-of-jupiter-s-moon-europa|title=NASA's Juno Shares First Image From Flyby of Jupiter's Moon Europa|date=29 вересня 2022|website=[[NASA]]|archive-url=https://web.archive.org/web/20221001003306/https://www.nasa.gov/feature/jpl/nasa-s-juno-shares-first-image-from-flyby-of-jupiter-s-moon-europa/|archive-date=1 жовтня 2022|url-status=live|access-date=30 вересня 2022}}</ref>. До 2025 року апарат ще пролітатиме повз супутник<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/mission/juno/|title=Juno - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-11-30}}</ref>.

У 2012 році Європейське космічне агентство ([[Європейське космічне агентство|ESA]]) вибрало Jupiter Icy Moons Explorer ([[Jupiter Icy Moons Explorer|JUICE]]) як заплановану місію<ref name="selection">{{Cite news|url=https://www.bbc.co.uk/news/science-environment-17917102|title=Esa selects 1bn-euro Juice probe to Jupiter|last=Amos|first=Jonathan|date=2 травня 2012|work=[[BBC News Online]]|archive-url=https://web.archive.org/web/20200511181342/https://www.bbc.co.uk/news/science-environment-17917102|archive-date=11 травня 2020|url-status=live|access-date=2 травня 2012}}</ref><ref name="l1">{{Cite web|url=http://planetary.s3.amazonaws.com/assets/resources/ESA/ESA-SPC_20120417_selection-L1-mission.pdf|title=EUROPEAN SPACE AGENCY SCIENCE PROGRAMME COMMITTEE Selection of the L1 mission}}</ref>. Ця місія включає два обльоти Європи, але більше зосереджена на [[Ганімед (супутник)|Ганімеді]]<ref name="juice-objectives">{{Cite web|url=http://sci.esa.int/science-e/www/object/index.cfm?fobjectid=50068|title=JUICE – Science objectives|date=16 березня 2012|website=[[European Space Agency]]|archive-url=https://web.archive.org/web/20130608082915/http://sci.esa.int/science-e/www/object/index.cfm?fobjectid=50068|archive-date=8 червня 2013|url-status=live|access-date=20 квітня 2012}}</ref>. 14 квітня 2023 року апарат «JUICE» був запущений, і очікується, що він досягне Юпітера в липні 2031 року після чотирьох допоміжних гравітаційних маневрів і восьми років подорожі. Через рік після досягнення Юпітера відбудеться ще два прольоти повз Європу, під час яких «JUICE» вивчатиме активні регіони, геологічні особливості, склад, океан, атмосферу та шлейфи супутника<ref name="juice-journey">{{Cite web|url=https://www.esa.int/ESA_Multimedia/Videos/2022/03/Juice_s_journey_and_Jupiter_system_tour|title=Juice's journey and Jupiter system tour|date=29 березня 2022|website=[[ESA]]|archive-url=https://web.archive.org/web/20220924065708/https://www.esa.int/ESA_Multimedia/Videos/2022/03/Juice_s_journey_and_Jupiter_system_tour|archive-date=24 вересня 2022|url-status=live|access-date=3 квітня 2022}}</ref>.

14 жовтня 2024 року космічне агентство NASA запустило апарат [[Europa Clipper]]. Прибуття до Європи очікується у квітні 2030 року. Основною науковою метою місії є визначення чи є на Європі місця під її поверхнею, де може існувати життя. Під час виконання місії заплановано дослідити крижаний шар Європи та визначити склад та геологію супутника. Детальне дослідження супутника допоможе краще зрозуміти астробіологічний потенціал Європи як можливого носія позаземного життя<ref>{{Cite web|url=https://europa.nasa.gov/mission/about/|title=Overview {{!}} Mission|website=NASA's Europa Clipper|language=en|access-date=2024-12-14}}</ref>.

Станом на 2024 рік [[Космічна обсерваторія|космічний телескоп]] [[Джеймс Вебб (телескоп)|«Джеймс Вебб»]] не виявив доказів наявності викидів [[гейзер]]ів на Європі, що може свідчити про їх низьку активність на момент спостереження, вузьку локалізованість або хибність інтерпретації попередніх досліджень. Телескоп мав виконати [[Інфрачервоне випромінювання|інфрачервоне]] дослідження складу викидів гейзерів Європи з метою підтвердження їх водної природи<ref>{{Cite web|url=https://phys.org/news/2024-04-europa-geysers-theyre-faint.html|title=If Europa has geysers, they're very faint|last=Gough|first=Evan|last2=Today|first2=Universe|website=phys.org|language=en|access-date=2024-05-06}}</ref>.

==== Заплановані місії ====
В останні роки розроблено ряд перспективних проєктів вивчення Європи з допомогою космічних апаратів. Цілі цих місій були різноманітні&nbsp;— від дослідження хімічного складу Європи до пошуку життя в її підповерхневому океані<ref name="EuropaLife" /><ref name="Muir2002" />. Кожна місія до Європи повинна бути розрахована на роботу в умовах сильної радіації<ref name="PlanetarySocEuropa" /> (близько 540&nbsp;[[бер]] випромінювання за день<ref name="Ringwald_2000" /> або {{nobr|2000 [[Зіверт|Зв]]/рік —}} майже у мільйон разів більше природного фону на Землі). За добу роботи в області орбіти Європи апарат, що має алюмінієвий захист завтовшки 1&nbsp;мм, отримає дозу радіації приблизно 100&nbsp;тис. рад, 4&nbsp;мм&nbsp;— 30&nbsp;тис. рад, 8&nbsp;мм&nbsp;— 15&nbsp;тис. рад, 2&nbsp;см&nbsp;— {{nobr|3,5 тис.}} рад (для порівняння&nbsp;— в області орбіти [[Ганімед (супутник)|Ганімеда]] дози у 50—100&nbsp;разів нижчі)<ref name="popmech-1" />.

[[Файл:Cryobot.jpg|thumb|Роботи [[Кріобот|«кріобот»]] і «[[Автономний підводний апарат|гідробот]]» в океані Європи (в уяві художника).]]
Одна з пропозицій, висунутих 2001&nbsp;року, опирається на створення великого атомного зонда ([[Кріобот|«кріобота»]]), який би плавив поверхневий лід, доки б не досягнув підповерхневого океану<ref name="PlanetarySocEuropa" /><ref name="Knight2002" />. Після досягнення ним води був би розгорнутий [[автономний підводний апарат]], який би зібрав необхідні зразки та надіслав би їх назад на Землю<ref name="Bridges2000" />. І «кріобот», і «гідробот» повинні були б піддатися надзвичайно ретельній стерилізації для уникнення виявлення земних організмів замість організмів Європи та перешкоджання забруднення підповерхневого океану<ref name="NASSSB" />. Ця запропонована місія ще не досягла серйозного етапу планування<ref name="Powell_2005" />.

У 2011 році Planetary Science Decadal Report рекомендувало місію до Європи<ref name="zab">{{Cite news|url=https://www.reuters.com/article/us-space-usa-future-idUSTRE7266XJ20110308|title=Lean U.S. missions to Mars, Jupiter moon recommended|last=Zabarenko|first=Deborah|date=7 березня 2011|work=Reuters|archive-url=https://web.archive.org/web/20200907012354/https://www.reuters.com/article/us-space-usa-future-idUSTRE7266XJ20110308|archive-date=7 вересня 2020|url-status=live|access-date=5 липня 2021}}</ref>. У відповідь NASA спланувало місії Europa Clipper та Europa Lander<ref>{{Cite web|url=http://solarsystem.nasa.gov/missions/profile.cfm?MCode=EAL|title=Europa Lander|website=NASA|archive-url=https://web.archive.org/web/20140116103022/http://solarsystem.nasa.gov/missions/profile.cfm?MCode=EAL|archive-date=16 січня 2014|url-status=dead|access-date=15 січня 2014}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.lpi.usra.edu/opag/mar2012/presentations/|title=March 2012 OPAG Meeting}}</ref>. 13 січня 2014 року комітет з асигнувань Палати представників оголосив про новий двопартійний законопроєкт, який включає 80 мільйонів доларів для продовження вивчення концепції місії Europa<ref>{{Cite news|url=http://www.latimes.com/science/sciencenow/la-sci-sn-federal-spending-omnibus-bill-nasa-congress-65-million-mars-2020-mission-20140115,0,7107985.story|title=NASA gets some funding for Mars 2020 rover in federal spending bill|last=Khan|first=Amina|date=15 січня 2014|work=Los Angeles Times|archive-url=https://web.archive.org/web/20140421095615/http://www.latimes.com/science/sciencenow/la-sci-sn-federal-spending-omnibus-bill-nasa-congress-65-million-mars-2020-mission-20140115,0,7107985.story|archive-date=21 квітня 2014|url-status=live|access-date=16 січня 2014}}</ref><ref>{{Cite news|url=http://www.pasadenastarnews.com/science/20140114/jpls-mars-2020-rover-benefits-from-spending-bill|title=JPL's Mars 2020 rover benefits from spending bill|last=Girardot|first=Frank C.|date=14 січня 2014|work=Pasadena Star-News|archive-url=https://web.archive.org/web/20170731025001/http://www.pasadenastarnews.com/science/20140114/jpls-mars-2020-rover-benefits-from-spending-bill|archive-date=31 липня 2017|url-status=live|access-date=15 січня 2014}}</ref>. Бюджет NASA на 2021 фінансовий рік у зведеному законопроєкті Конгресу про витрати не містить жодних формулювань, які б передбачали фінансування посадкового модуля «Європа», як це було в попередніх законопроєктах, що робить майбутнє місії невизначеним<ref>{{Cite web|url=https://www.space.com/nasa-2021-budget-congress-omnibus-spending-bill|title=NASA receives $23.3 billion for 2021 fiscal year in Congress' omnibus spending bill: report|last=updated|first=Elizabeth Howell last|date=2020-12-22|website=Space.com|language=en|access-date=2024-12-14}}</ref>.

==== Скасовані місії ====
[[Файл:JIMO Europa Lander MissionUK.jpg|thumb|Концепція місії <ref>[http://trs-new.jpl.nasa.gov/dspace/bitstream/2014/37545/1/05-0403.pdf НАСА] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111008230224/http://trs-new.jpl.nasa.gov/dspace/bitstream/2014/37545/1/05-0403.pdf|date=8 жовтня 2011}} 2005&nbsp;року «Europa Lander Mission»]]</ref>]]
Заплановані місії для вивчення Європи (пошуку рідкої води і життя) часто закінчуються скасуванням чи скороченнями бюджету<ref name="Budget" />.

На початку 2000-х ''Jupiter Europa Orbiter'' під керівництвом NASA та ''Jupiter Ganymede Orbiter'' під керівництвом ESA були запропоновані разом як [[Великі стратегічні наукові місії|велика стратегічна наукова місія]] до крижаних супутників Юпітера, назва спільної місії ─ Europa Jupiter System Mission із запланованим запуском у 2020 році<ref name="NASA2009">{{Cite web|url=http://www.nasa.gov/topics/solarsystem/features/20090218.html|title=NASA and ESA Prioritize Outer Planet Missions|date=2009|publisher=NASA|archive-url=https://web.archive.org/web/20110825211633/http://www.nasa.gov/topics/solarsystem/features/20090218.html|archive-date=25 серпня 2011|url-status=live|access-date=26 липня 2009}}</ref>. 2009 року їй було надано пріоритет над ''[[Titan Saturn System Mission]]''<ref name="Rincon2009">{{Cite news|url=http://news.bbc.co.uk/1/hi/sci/tech/7897585.stm|title=Jupiter in space agencies' sights|last=Rincon|first=Paul|date=20 лютого 2009|work=BBC News|archive-url=https://web.archive.org/web/20090221185643/http://news.bbc.co.uk/1/hi/sci/tech/7897585.stm|archive-date=21 лютого 2009|url-status=live|access-date=20 лютого 2009}}</ref>. Тоді була конкуренція з боку інших пропозицій<ref name="ESA2007">{{Cite web|url=http://sci.esa.int/science-e/www/object/index.cfm?fobjectid=41177|title=Cosmic Vision 2015–2025 Proposals|date=21 липня 2007|publisher=ESA|archive-url=https://web.archive.org/web/20110902033453/http://sci.esa.int/science-e/www/object/index.cfm?fobjectid=41177|archive-date=2 вересня 2011|url-status=live|access-date=20 лютого 2009}}</ref>. [[Агентство аерокосмічних досліджень Японії|Японія]] запропонувала ''Jupiter Magnetospheric Orbiter''<ref>{{Cite book
|url=https://meetingorganizer.copernicus.org/EPSC-DPS2011/EPSC-DPS2011-1091.pdf
|title=Japanese mission plan for Jupiter system: The Jupiter  magnetospheric orbiter and the Trojan asteroid explorer |last=Sasaki
|first=S.
|last2=Fujimoto
|first2=M.
|last3=Yano
|first3=H.
|last4=Takashima
|first4=T.
|last5=Kasaba
|first5=Y.
|last6=Takahashi
|first6=Y.
|last7=Kimura
|first7=J.
|last8=Funase
|first8=R.
|last9=Mori
|first9=O.
|year=2011
}}</ref>.

''Jupiter Icy Moons Orbiter'' (JIMO) був частково розробленим космічним апаратом з іонними двигунами, і був скасований у 2005 році через брак коштів<ref name="PlanetarySocEuropa2">{{Cite web|url=http://www.planetary.org/programs/projects/explore_europa/update_12142005.html|title=Projects: Europa Mission Campaign; Campaign Update: 2007 Budget Proposal|last=Friedman|first=Louis|date=14 грудня 2005|publisher=The Planetary Society|archive-url=https://web.archive.org/web/20110811002508/http://www.planetary.org/programs/projects/explore_europa/update_12142005.html|archive-date=11 серпня 2011|url-status=dead}}</ref><ref name="Budget2">{{Cite web|url=https://www.space.com/771-nasa-2006-budget-presented-hubble-nuclear-initiative-suffer.html|title=NASA 2006 Budget Presented: Hubble, Nuclear Initiative Suffer|last=published|first=Brian Berger|date=2005-02-07|website=Space.com|language=en|access-date=2024-07-28}}</ref>. Це було частиною проєкту Прометей (Prometheus)<ref name="Budget2" />. ''Місія Europa Lander Mission'' запропонувала для JIMO невеликий посадковий апарат Europa з ядерним двигуном<ref name="elm">{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20061006071438/http://trs-new.jpl.nasa.gov/dspace/bitstream/2014/37545/1/05-0403.pdf|title=Small RPS-Enabled Europa Lander Mission}}</ref>. Він подорожував би з орбітальним апаратом, який також функціонував би як ретранслятор зв'язку із Землею<ref name="elm" />.

''Europa Orbiter''&nbsp;— проєкт НАСА, мета якого полягала б у тому, щоб визначити розмір океану та його зв'язок із глибинних надр. Корисне навантаження приладів може включати радіопідсистему, [[Лідар|лазерний висотомір]], [[магнітометр]], зонд Ленгмюра та картографічну камеру<ref>{{Cite web|url=http://www.lpi.usra.edu/opag/mar2012/presentations/Europa_Reports/1_Europa_Mission_Studies.pdf|title=2012 Europa Mission Studies}}</ref><ref>{{Citation|chapter=Europa Study 2012 Report|title=Europa Orbiter Mission|last=Europa Study Team|publisher=JPL – NASA|date=1 травня 2012|contribution-url=http://solarsystem.nasa.gov/europa/docs/ES%202012%20Report%20B%20Orbiter%20-%20Final%20-%2020120501.pdf|url=http://solarsystem.nasa.gov/europa/docs/ES%202012%20Report%20B%20Orbiter%20-%20Final%20-%2020120501.pdf|access-date=17 січня 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140202105451/http://solarsystem.nasa.gov/europa/docs/ES%202012%20Report%20B%20Orbiter%20-%20Final%20-%2020120501.pdf|archivedate=2 February 2014|url-status=dead}}</ref>. Запуск супутника ''Europa Orbiter був запланований у'' 1999 році, але скасований у 2002 році. Цей орбітальний апарат мав спеціальний радар, що проникає крізь лід, який дозволяв йому виконувати сканування під поверхнею<ref name="waterworld4">{{Cite web|url=http://teachspacescience.org/cgi-bin/search.plex?catid=10000304&mode=full|title=Europa: Another Water World?|date=2001|website=Project Galileo: Moons and Rings of Jupiter|publisher=[[NASA]], Jet Propulsion Laboratory|archive-url=https://web.archive.org/web/20110721210346/http://teachspacescience.org/cgi-bin/search.plex?catid=10000304&mode=full|archive-date=21 липня 2011|access-date=9 серпня 2007}}</ref>.

{{нп|Jovian Europa Orbiter|«Jovian Europa Orbiter»|en|Jovian Europa Orbiter}} входив до концепції «космічного бачення» ({{lang-en|«Cosmic Vision»}}) [[Європейське космічне агентство|ЄКА]] з 2007&nbsp;року. Іншим запропонованим варіантом був «Ice Clipper», подібний до місії [[Deep Impact (космічний апарат)|«Deep Impact»]]. Він повинен був доставити до Європи імпактор, який вріжеться в неї та створить шлейф уламків порід. Їх згодом зібрав би малий космічний апарат, що пролітав би крізь цей шлейф<ref name="Goodman_1998" /><ref name="McKay_2002" />.

Більш амбіційні ідеї включали в себе молоткові дробарки у поєднанні з тепловими свердликами для пошуку живих організмів, які могли б бути заморожені неглибоко під поверхнею<ref name="Weiss_2011" /><ref name="Thermal" />.

Інша пропозиція, висунута в 2001 році, передбачає створення великого ядерного «талого зонду» (кріобота), який би розтоплював лід, поки не досягне океану<ref name="PlanetarySocEuropa3">{{Cite web|url=http://www.planetary.org/programs/projects/explore_europa/update_12142005.html|title=Projects: Europa Mission Campaign; Campaign Update: 2007 Budget Proposal|last=Friedman|first=Louis|date=14 грудня 2005|publisher=The Planetary Society|archive-url=https://web.archive.org/web/20110811002508/http://www.planetary.org/programs/projects/explore_europa/update_12142005.html|archive-date=11 серпня 2011|url-status=dead}}</ref><ref name="Knight20022">{{Cite web|url=https://www.newscientist.com/article.ns?id=dn1786|title=Ice-melting robot passes Arctic test|last=Knight|first=Will|date=14 січня 2002|website=New Scientist|archive-url=https://web.archive.org/web/20080317083303/http://www.newscientist.com/article.ns?id=dn1786|archive-date=17 березня 2008|url-status=live|access-date=27 серпня 2017}}</ref>. Досягнувши води, він розгорнув би автономний підводний апарат (гідробот), який би збирав інформацію і надсилав її назад на Землю<ref name="Bridges20002">{{Cite web|url=http://www.space.com/searchforlife/europa_ocean_update_000110.html|title=Latest Galileo Data Further Suggest Europa Has Liquid Ocean|last=Bridges|first=Andrew|date=10 січня 2000|publisher=Space.com|archive-url=https://web.archive.org/web/20090208150400/http://www.space.com/searchforlife/europa_ocean_update_000110.html|archive-date=8 лютого 2009|url-status=live}}</ref>. І кріобот, і гідробот повинні будуть пройти певну форму екстремальної стерилізації, щоб запобігти виявленню земних організмів замість місцевого життя і запобігти забрудненню підводного океану<ref name="NASSSB2">{{Cite book
|url=http://www7.nationalacademies.org/ssb/europamenu.html
|title=Preventing the Forward Contamination of Europa |date=2000
|publisher=National Academy Press
|location=Washington (DC)
|isbn=978-0-309-57554-6
|archive-url=https://web.archive.org/web/20080213194509/http://www7.nationalacademies.org/ssb/europamenu.html
|archive-date=13 лютого 2008
|url-status=live
}}</ref>. Цей запропонований підхід ще не досяг формальної стадії концептуального планування<ref name="Powell2005">{{Cite journal|last=Powell|first=Jesse|last2=Powell|first2=James|last3=Maise|first3=George|last4=Paniagua|first4=John|date=2005|title=NEMO: A mission to search for and return to Earth possible life forms on Europa|journal=Acta Astronautica|volume=57|issue=2–8|pages=579–593|bibcode=2005AcAau..57..579P|doi=10.1016/j.actaastro.2005.04.003}}</ref>.

Спільна ([[НАСА]], [[Європейське космічне агентство|ЄКА]], [[Агентство аерокосмічних досліджень Японії|JAXA]], [[Роскосмос]]) космічна програма «[[Europa Jupiter System Mission]]» (EJSM), схвалена у лютому 2009&nbsp;року і запланована на 2020&nbsp;рік, повинна була складатися з чотирьох апаратів: «Jupiter Europa Orbiter» (НАСА), «Jupiter Ganymede Orbiter» (ЄКА), «Jupiter Magnetospheric Orbiter» (JAXA) і «Jupiter Europa Lander». Однак 2011&nbsp;року програма була скасована у зв'язку з виходом США та Японії з проєкту з фінансових міркувань. Після цього кожна сторона-учасник, за винятком Японії, самостійно розвивала свої проєкти<ref name="m45407" /><ref name="innoros" />.

== Фізичні характеристики ==
[[Файл:Europa Earth Moon Comparison.png|right|thumb|Порівняння розмірів [[Земля|Землі]], [[Місяць (супутник)|Місяця]] та Європи]]
За розміром Європа трохи менша за [[Місяць (супутник)|Місяць]]. Маючи діаметр 3122&nbsp;км, вона займає шосте місце за величиною серед [[Список супутників|супутників]] і п'ятнадцяте&nbsp;— серед [[Список об'єктів Сонячної системи за розміром|усіх об'єктів]] Сонячної системи. Це найменший із [[Галілеєві супутники|галілеєвих супутників]]. Однак маса Європи більша, ніж у всіх відомих супутників у Сонячній системі, що поступаються їй за розмірами, разом узятих<ref name="Masses" />. Її середня густина&nbsp;— {{s|3,013 г/см<sup>3</sup> —}} вказує на те, що вона складається переважно з [[Природні силікати|силікатних]] [[Гірська порода|порід]] і, таким чином, схожа за складом на [[планети земної групи]]<ref name="Jeffrey-2000" />.

=== Походження та еволюція ===
Ймовірно, Європа (як і інші галілеєві супутники) сформувалася з [[Акреційний диск|газопилового диска]], що оточував Юпітер<ref name="Encyclopedia_2007" /><ref name="Canup_2009" /><ref name="Cameron" />. Цим пояснюється те, що орбіти цих супутників близькі до колових і радіуси орбіт регулярно збільшуються<ref name="Cameron" />. Цей диск міг сформуватися навколо протоюпітера шляхом виведення частини газу, що складав початкову масу майбутньої планети, у процесі [[Гідродинаміка|гідродинамічного]] колапсу<ref name="Cameron" />. Внутрішня частина диска була тепліша від зовнішньої, і тому внутрішні супутники містять менше води та інших летких речовин<ref name="Encyclopedia_2007" />. Якщо газовий диск був достатньо гарячим, то тверді частинки з [[Перенасичена пара|перенасиченої пари]] при досягненні розмірів близько 1&nbsp;см могли доволі швидко осідати в середній площині диска<ref name="Goldreich" />. Потім, завдяки механізму гравітаційної нестійкості Голдрайха&nbsp;— Уорда, з тонкого шару сконденсованої твердої речовини в газовому диску починають утворюватися тіла розмірами в декілька кілометрів<ref name="Cameron" />. Ймовірно, через ситуацію, подібну до картини формування планет у [[Небулярна гіпотеза|Сонячній туманності]], формування супутників Юпітера відбулося порівняно швидко.

Оскільки Європа містить менше льоду, ніж інші великі супутники Юпітера (крім Іо), вона була сформована в епоху, коли завершилася [[конденсація]] льоду в речовину супутників. Можливі дві крайні моделі завершення конденсації льоду. У першій (аналогічній до моделі [[Джеймс Поллак|Поллака]] та Рейнольдса) вважається, що температура нещодавно утвореної частинки визначається балансом між енергією, яка поглинається нею від Сонця, та енергією, яка випромінюється нею в простір, і не враховується прозорість диска в ближній інфрачервоній області<ref name="Cameron" />. У другій моделі вважається, що температура визначається [[Конвекція|конвективним]] перенесення енергії в межах диска, а також враховується, що диск непрозорий<ref name="Cameron" />. Відповідно до першої моделі, конденсація льоду завершилась близько {{s|1—2 млн}} років після формування Юпітера, а для другої моделі цей період становив {{s|0,1—0,3 млн}} років (до уваги береться температура конденсації близько 240&nbsp;К)<ref name="Cameron" />.

На початкових етапах історії Європи її температура могла перевищувати 700&nbsp;К, що могло призвести до інтенсивного виділення летких речовин, які гравітація Європи не могла утримати<ref name="Fanale_1977" /><ref name="Morrison" />. Подібний процес відбувається на супутнику і зараз: водень, що утворюється при [[радіоліз]]і льоду, покидає Європу, а кисень затримується, утворюючи тонку атмосферу. Залежно від темпу виділення тепла в надрах, декілька десятків кілометрів кори можуть перебувати у розплавленому стані<ref name="Morrison" />.

=== Внутрішня будова Європи ===
[[Файл:Europa poster uk.svg|thumb|Будова Європи]]
Європа більше схожа на [[планети земної групи]], ніж інші [[Крижаний супутник|«крижані супутники»]], і складається переважно із кам'янистих порід. Зовнішні шари супутника (товщиною ймовірно 100&nbsp;км) складаються з води<ref>{{Cite web |url=https://astrobiology.nasa.gov/news/nasa-scientists-confirm-water-vapor-on-europa/ |title=NASA Scientists Confirm Water Vapor on Europa |accessdate=23 листопада 2019 |archive-date=14 серпня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200814192917/https://astrobiology.nasa.gov/news/nasa-scientists-confirm-water-vapor-on-europa/ }}</ref>&nbsp;— частково у вигляді крижаної кори товщиною {{nobr|10—30 км}}, а частково, мабуть, у вигляді підповерхневого рідкого океану. Глибше залягають силікатні [[Гірська порода|гірські породи]], а в центрі, ймовірно, розташовується невелике металеве ядро<ref name="Kivelson_2000" />. Головна ознака наявності океану&nbsp;— магнітне поле Європи, виявлене [[Галілео (космічний апарат)|«Галілео»]]. Воно завжди направлене проти юпітеріанського, хоча останнє на різних ділянках орбіти Європи орієнтоване по різному; його створюють електричні струми, [[Електромагнітна індукція|індуковані]] в надрах Європи [[Магнітосфера Юпітера|магнітним полем Юпітера]]. Вважається, що у складі Європи є шар із дуже хорошою [[Електропровідність|провідністю]]&nbsp;— найімовірніше, океан солоної води<ref name="Encyclopedia_2007" />. На існування океану також вказує те, що кора Європи колись зсунулася на 80° відносно надр, що було б малоймовірним, якби вони тісно прилягали один до одного<ref name="Cowen_2008" />.

=== Склад ===
Космічний апарат «Галілео» виявив, що Європа має слабкий [[магнітний момент]], який [[Електромагнітна індукція|викликаний]] змінами зовнішнього магнітного поля (оскільки [[Магнітосфера Юпітера|поле Юпітера]] в різних частинах орбіти супутника є різним). [[Магнітна індукція|Індукція магнітного поля]] Європи на її магнітному екваторі&nbsp;— близько {{s|120 [[Тесла|нТл]]}}. Це ушестеро менше, ніж [[Ганімед#Магнітне поле|у Ганімеда]], і вшестеро більше, ніж у [[Каллісто (супутник)|Каллісто]]<ref name="Zimmer_2000" />. Згідно з розрахунками, рідкий шар на цих супутниках починається глибше і має температуру суттєво нижчу від нуля (при цьому вода залишається в рідкому стані завдяки високому тиску). Існування змінного [[Магнітне поле|магнітного поля]] потребує шару [[Електропровідність|високоелектропровідного]] матеріалу під поверхнею супутника, що є додатковим підтвердженням великого підповерхневого океану із солоної води в рідкому стані<ref name="Kivelson_2000" />.

[[Спектральний аналіз]] темних ліній та плям на поверхні показав наявність солей, зокрема, [[Сульфат магнію|сульфату магнію]] («англійської солі»)<ref name="McCord_1998" />. Червонуватий відтінок дає змогу припустити наявність також сполук [[Залізо|заліза]] і [[Сірка|сірки]]<ref name="Calvin" />. Ймовірно, вони містяться в океані Європи та вивергаються на поверхню через ущелини, після чого застигають. Крім того, виявлені сліди [[Перекис водню|перекису водню]] і сильних [[Кислоти|кислот]] (наприклад, існує можливість того, що на супутнику є гідрат [[Сульфатна кислота|сірчаної кислоти]])<ref name="Carlson_2005" />.

Інша гіпотеза щодо кольорових ділянок полягає в тому, що вони складаються з абіотичних [[Органічні сполуки|органічних сполук]], які називаються [[Толіни|толінами]]<ref name="Tholins Europa">{{Cite journal |last=Borucki |first=Jerome G. |last2=Khare |first2=Bishun |last3=Cruikshank |first3=Dale P. |year=2002 |title=A new energy source for organic synthesis in Europa's surface ice |journal=Journal of Geophysical Research: Planets |volume=107 |issue=E11 |pages=24–1–24–5 |bibcode=2002JGRE..107.5114B |doi=10.1029/2002JE001841 |doi-access=free}}</ref><ref name="JPL2015">{{Cite news|url=http://www.jpl.nasa.gov/news/news.php?feature=4602|title=Europa Mission to Probe Magnetic Field and Chemistry|date=27 травня 2015|work=Jet Propulsion Laboratory|archive-url=https://web.archive.org/web/20201202163713/https://www.jpl.nasa.gov/news/news.php?feature=4602|archive-date=2 грудня 2020|url-status=live|access-date=23 жовтня 2017}}</ref>. Для того, щоб на Європі утворилися кольорові толіни, повинно бути джерело матеріалів (вуглецю, азоту та води) і джерело енергії для протікання реакцій. Передбачається, що домішки у водно-крижаній корі Європи можуть як з'являтися з надр під час [[Кріовулканізм|кріовулканічні]] події, що повертають тіло на поверхню, так і накопичуватися з космосу як міжпланетний пил<ref name="Tholins Europa" />. Толіни мають важливе [[Астробіологія|астробіологічне]] значення, оскільки вони можуть відігравати певну роль у пребіотичній хімії та [[абіогенез]]і<ref name="prebiotic chem">{{Cite journal |last=Trainer |first=MG |year=2013 |title=Atmospheric Prebiotic Chemistry and Organic Hazes |journal=Curr Org Chem |volume=17 |issue=16 |pages=1710–1723 |doi=10.2174/13852728113179990078 |pmc=3796891 |pmid=24143126}}</ref><ref>{{Cite journal |last=Ruiz-Bermejo |first=Marta |last2=Rivas |first2=Luis A. |last3=Palacín |first3=Arantxa |last4=Menor-Salván |first4=César |last5=Osuna-Esteban |first5=Susana |date=16 грудня 2010 |title=Prebiotic Synthesis of Protobiopolymers Under Alkaline Ocean Conditions |journal=Origins of Life and Evolution of Biospheres |volume=41 |issue=4 |pages=331–345 |bibcode=2011OLEB...41..331R |doi=10.1007/s11084-010-9232-z |pmid=21161385}}</ref>.

Присутність [[Хлорид натрію|хлориду натрію]] у внутрішньому океані припускали на основі особливості поглинання довжини хвилі 450 нм, характерної для опромінених кристалів NaCl, яку помітили під час спостережень [[Габбл (телескоп)|телескопом Габбла]] областей хаосу, які, як припускають, є областями недавнього підповерхневого [[апвелінг]]у<ref name="Trumbo2019">{{Cite journal |last=Trumbo |first=Samantha K. |last2=Brown |first2=Michael E. |last3=Hand |first3=Kevin P. |date=12 червня 2019 |title=Sodium chloride on the surface of Europa |journal=Science Advances |volume=5 |issue=6 |pages=eaaw7123 |bibcode=2019SciA....5.7123T |doi=10.1126/sciadv.aaw7123 |pmc=6561749 |pmid=31206026}}</ref>. Підземний океан Європи містить вуглець<ref>{{Cite news|url=https://www.theguardian.com/science/2023/sep/21/scientists-excited-to-find-ocean-of-one-of-jupiters-moons-contains-carbon|title=Scientists excited to find ocean of one of Jupiter's moons contains carbon|last=Devlin|first=Hannah|date=21 вересня 2023|work=The Guardian}}</ref>, і його спостерігали на поверхневому льоду у вигляді концентрації [[Діоксид вуглецю|вуглекислого газу]] в Tara Regio, геологічно молодою ділянкою<ref>{{Cite web |url=https://www.nasa.gov/solar-system/nasas-webb-finds-carbon-source-on-surface-of-jupiters-moon-europa/ |title=NASA’s Webb Finds Carbon Source on Surface of Jupiter’s Moon Europa - NASA |date=2023-09-21 |language=en-US |access-date=2024-11-30}}</ref>.

=== Джерела тепла ===
Європа отримує теплову енергію від [[Припливне нагрівання|припливного нагрівання]], яке відбувається через процеси припливного тертя та припливного нагрівання, спричинені [[Припливне прискорення|припливним прискоренням]]: енергія обертання розсіюється у вигляді тепла в [[Ядро планети|ядрі]] супутника, внутрішньому океані та крижаній корі<ref name="Europa FAQ 201232">{{Cite news|url=http://solarsystem.nasa.gov/europa/faq.cfm|title=Frequently Asked Questions about Europa|date=2012|work=NASA|archive-url=https://web.archive.org/web/20160428110229/http://solarsystem.nasa.gov/europa/faq.cfm|archive-date=28 квітня 2016|url-status=dead|access-date=18 квітня 2016}}</ref>. Надра супутника також можуть отримувати тепло завдяки радіоактивному розпаду<ref name="Europa FAQ 201232"/>.

=== Припливне тертя ===
[[Файл:NASA-JPL_-_PIA10149_(pd).ogg|праворуч|міні|Коливання форми Європи, пов'язані з припливами, які змушують її то витягуватися, то знову заокруглюватися]]
Океанські припливи перетворюються на тепло за рахунок втрат на тертя в океанах та їхньої взаємодії з твердим дном і верхньою крижаною корою. Наприкінці 2008 року було висловлено припущення, що Юпітер може зігрівати океан Європи, генеруючи великі планетарні припливні хвилі на Європі внаслідок [[Нахил осі обертання|нахилу її осі]]. Це створює так звані [[хвилі Россбі]], які рухаються досить повільно, лише кілька кілометрів на день, але можуть генерувати значну кінетичну енергію. Для поточного осьового нахилу в 0,1° резонанс від хвиль Россбі містив би 7,3 {{E|18}} Дж кінетичної енергії, що в 2000 разів більше, ніж у основних припливних деформацій<ref name="Zyga20082">{{Cite web |url=http://www.physorg.com/news148278114.html |title=Scientist Explains Why Jupiter's Moon Europa Could Have Energetic Liquid Oceans |last=Zyga |first=Lisa |date=12 грудня 2008 |publisher=PhysOrg.com |archive-url=https://web.archive.org/web/20090217213351/http://www.physorg.com/news148278114.html |archive-date=17 лютого 2009 |url-status=live |access-date=28 липня 2009}}</ref><ref name="Tyler2008">{{Cite journal |last=Tyler |first=Robert H. |date=11 грудня 2008 |title=Strong ocean tidal flow and heating on moons of the outer planets |journal=Nature |volume=456 |issue=7223 |pages=770–772 |bibcode=2008Natur.456..770T |doi=10.1038/nature07571 |pmid=19079055}}</ref>. [[Дисипація]] цієї енергії може бути основним джерелом тепла в океані Європи<ref name="Zyga20082" /><ref name="Tyler2008" />.

=== Припливне нагрівання ===
Приливне нагрівання перемішує внутрішні шари Європи та її льодовий покрив, стаючи джерелом тепла<ref>{{Cite news|url=http://solarsystem.nasa.gov/europa/energy.cfm|title=Europa: Energy|date=2012|work=NASA|archive-url=https://web.archive.org/web/20160428191605/https://solarsystem.nasa.gov/europa/energy.cfm|archive-date=28 квітня 2016|url-status=dead|access-date=18 квітня 2016|quote=Tidal flexing of the ice shell could create slightly warmer pockets of ice that rise slowly upward to the surface, carrying material from the ocean below.}}</ref>. Залежно від величини нахилу, тепло, що генерується океанським потоком, може бути в 100 або навіть 1000 разів більшим за тепло, яке виробляється внаслідок нагрівання скелястого ядра Європи внаслідок гравітаційного впливу Юпітера та інших супутників, що обертаються навколо цієї планети<ref>{{Cite news|url=https://www.sciencedaily.com/releases/2008/12/081212092056.htm|title=Jupiter's Moon Europa Does The Wave To Generate Heat|last=Tyler|first=Robert|date=15 грудня 2008|publisher=Science Daily|work=University of Washington|archive-url=https://web.archive.org/web/20160514044845/https://www.sciencedaily.com/releases/2008/12/081212092056.htm|archive-date=14 травня 2016|url-status=live|access-date=18 квітня 2016}}</ref>. Дно океану Європи може нагріватися через постійне припливне нагрівання супутника, що викликає гідротермальну активність, схожу на підводні вулкани в океанах Землі<ref name="Europa FAQ 201232"/>.

Експерименти та моделювання льоду, опубліковані у 2016 році, вказують, що дисипація під час приливного нагрівання може генерувати на порядок більше тепла в льодовому покриві Європи, ніж вчені припускали до того<ref name="Stacey 2016">{{Cite news|url=https://news.brown.edu/articles/2016/04/europa|title=Europa's heaving ice might make more heat than scientists thought|last=Stacey|first=Kevin|date=14 квітня 2016|work=Brown University|archive-url=https://web.archive.org/web/20160421003232/https://news.brown.edu/articles/2016/04/europa|archive-date=21 квітня 2016|url-status=live|access-date=18 квітня 2016}}</ref><ref name="McCarthy 2016">{{Cite journal |last=McCarthy |first=Christine |last2=Cooper |first2=Reid F. |date=1 червня 2016 |title=Tidal dissipation in creeping ice and the thermal evolution of Europa |journal=Earth and Planetary Science Letters |volume=443 |pages=185–194 |bibcode=2016E&PSL.443..185M |doi=10.1016/j.epsl.2016.03.006 |doi-access=free}}</ref>. Їхні результати свідчать, що більшість тепла, що генерується льодом, насправді походить від [[Кристалічна структура|кристалічної структури]] льоду (ґратки) в результаті деформації, а не від тертя між крижинками<ref name="Stacey 2016" /><ref name="McCarthy 2016" />.

=== Радіоактивний розпад ===
Крім припливного нагрівання, внутрішня частина Європи також може нагріватися за рахунок розпаду радіоактивного матеріалу (радіогенне нагрівання) в кам'янистій мантії<ref name="Europa FAQ 201232"/><ref>{{Cite book |title=Europa |last=Barr |first=Amy C. |last2=Showman |first2=Adam P. |year=2009 |editor-last=Pappalardo |editor-first=Robert T. |editor2-last=McKinnon |editor2-first=William B. |editor3-last=Khurana |editor3-first=Krishan |publisher=University of Arizona Press |pages=405–430 |chapter=Heat transfer in Europa's icy shell |bibcode=2009euro.book..405B |isbn=978-0-8165-2844-8}}</ref>. Але спостережувані моделі та значення у 100 разів вищі за ті, які можуть бути отримані лише за допомогою радіогенного нагрівання<ref>{{Cite journal |last=Lowell |first=Robert P. |last2=DuBosse |first2=Myesha |date=9 березня 2005 |title=Hydrothermal systems on Europa |journal=Geophysical Research Letters |volume=32 |issue=5 |pages=L05202 |bibcode=2005GeoRL..32.5202L |doi=10.1029/2005GL022375}}</ref>, таким чином вказуючи на те, що припливне нагрівання відіграє провідну роль в Європі<ref>{{Cite journal |last=Ruiz |first=Javier |date=October 2005 |title=The heat flow of Europa |url=https://eprints.ucm.es/id/eprint/10490/1/15-Europa_5.pdf |journal=Icarus |volume=177 |issue=2 |pages=438–446 |bibcode=2005Icar..177..438R |doi=10.1016/j.icarus.2005.03.021 |archive-url=https://ghostarchive.org/archive/20221009/https://eprints.ucm.es/id/eprint/10490/1/15-Europa_5.pdf |archive-date=9 жовтня 2022 |url-status=live}}</ref>.

== Орбіта й обертання ==
[[Файл:Galilean moon Laplace resonance animation uk.gif|thumb|Анімація, що показує [[орбітальний резонанс]] Іо з Європою та Ганімедом]]
Європа обертається навколо [[Юпітер (планета)|Юпітера]] по орбіті радіусом {{nobr|670 900 км}}, роблячи повний оберт за 3,551 земної доби. Орбіта супутника майже колова ([[Ексцентриситет орбіти|ексцентриситет]] дорівнює всього {{nobr|0,009}}) і слабко [[Кеплерові елементи орбіти#Нахил|нахилена]] до площини екватора планети (на {{nobr|0,466°}})<ref name="NASA_SSE" />. Як і всі [[галілеєві супутники]], Європа завжди повернута до Юпітера однією і тією ж стороною (перебуває у [[Синхронне обертання|припливному захопленні]]). У центрі цієї сторони Юпітер завжди перебуває прямо над головою. Через цю точку проведений нульовий меридіан Європи<ref name="Planetographic" />.

Деякі дані вказують на те, що припливне захоплення супутника неповне і його обертання трохи асинхронне: Європа обертається навколо власної осі швидше, ніж навколо планети, або принаймні так було в минулому. Це свідчить про асиметричний розподіл маси в її надрах і про те, що крижана кора відділена від кам'яної мантії шаром рідини<ref name="Geissler-1998" />.

Хоча [[ексцентриситет орбіти]] Європи невеликий, він дає початок її геологічній активності. Коли Європа наближається до Юпітера, їхня [[Приплив|припливна взаємодія]] посилюється, і супутник трохи витягується в напрямку на планету. Через половину періоду обертання Європа віддаляється від Юпітера і припливні сили слабшають, даючи їй змогу знову стати округлішою. Через ексцентричність орбіти Європи її припливні горби періодично зміщуються по довготі, а через [[Нахил осі обертання|нахил її осі обертання]]&nbsp;— по широті<ref name="Bills_2005" />. Величина припливних деформацій, згідно з розрахунками, лежить у межах від 1&nbsp;м (якщо супутник повністю твердий) до 30&nbsp;м (якщо під корою є океан)<ref name="Encyclopedia_2007" />. Ці регулярні деформації сприяють перемішуванню і нагріванню надр Європи. Тепло стимулює підземні геологічні процеси та, ймовірно, дає підповерхневому океану змогу залишатися рідким<ref name="tidal_heating" /><ref name="Showman_1997" />. Першоджерелом енергії для цього процесу є обертання Юпітера навколо власної осі. Його енергія перетворюється на енергію орбітального руху [[Іо (супутник)|Іо]] через припливи, викликані цим супутником на Юпітері, а потім передається Європі та Ганімеду з допомогою [[Орбітальний резонанс|орбітальних резонансів]]&nbsp;— їхні періоди обертання відносяться як 1:2:4. Якби не взаємодія Європи з іншими супутниками, її орбіта з часом стала б коловою через [[Дисипація|дисипацію]] припливної енергії, і нагрівання надр припинилося б<ref name="Showman_1997" /><ref name="Gailitis_1982" />.

== Поверхня ==
[[Файл:europa g1 true.jpg|thumb|Зображення Європи, отримане «Галілео», у нейтральних тонах, на якому видно лінії]]Поверхня Європи є одна з найрівніших у Сонячній системі<ref name="waterworld4"/>, на ній відсутні гори та кратери<ref name="waterworld4" />, лише інколи трапляються пагорби, що мають висоту декілька сотень метрів. Високе [[альбедо]] поверхні — близько {{nobr|0,65<ref name="ssd_jpl_nasa"/><ref name="solarviews"/> —}} свідчить про те, що лід досить чистий, поверхня супутника дуже активна, отже, супутник «молодий»; вважається, що чим чистішим є лід на поверхні «крижаних супутників», тим вони молодші<ref name="Arnett1996">{{Cite web|url=https://www.astro.auth.gr/ANTIKATOPTRISMOI/nineplanets/nineplanets/europa.html|title=Arnett, Bill (7 November 1996) - Europa}}</ref><ref name="EuropaAlbedo">{{Cite web|url=http://www.solarviews.com/eng/europa.htm|title=Jupiter's Moon Europa|last=Hamilton, Calvin J.|website=solarviews.com|archive-url=https://web.archive.org/web/20120124135804/http://www.solarviews.com/eng/europa.htm|archive-date=24 січня 2012|url-status=live|access-date=27 лютого 2007}}</ref><ref name="datasheet">{{Cite web|url=http://www2.jpl.nasa.gov/galileo/europa/#overview|title=Europa, a Continuing Story of Discovery|website=Project Galileo|publisher=NASA, [[Jet Propulsion Laboratory]]|archive-url=https://web.archive.org/web/19970105180851/http://www.jpl.nasa.gov/galileo/europa/|archive-date=5 січня 1997|url-status=dead|access-date=9 серпня 2007}}</ref>. Кількість кратерів невелика — є лише 30 найменованих кратерів діаметром понад 5&nbsp;км, що теж свідчить про відносно невеликий вік поверхні. Виходячи з оцінок частоти [[Комета|кометного]] бомбардування, яке зазнає Європа, вік поверхні становить від 20 до 180 млн років<ref name="Schenk">Schenk, Paul M.; Chapman, Clark R.; Zahnle, Kevin; and Moore, Jeffrey M. (2004) [https://books.google.com/books?id=8GcGRXlmxWsC&pg=PA427 "Chapter 18: Ages and Interiors: the Cratering Record of the Galilean Satellites"] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161224153428/https://books.google.com/books?id=8GcGRXlmxWsC&pg=PA427|date=24 грудня 2016}}, pp. 427 ff.</ref>, тож Європа геологічно ще досить активна. Водночас порівняння світлин поверхні зроблених «Вояджером» і «Галілео» не виявило помітних змін за 20 років. Серед науковців немає повного консенсусу щодо того, як утворилися деталі, спостережувані на поверхні Європи<ref name="Astrobio200722">{{Cite web|url=http://www.astrobio.net/exclusive/603/high-tide-on-europa|title=High Tide on Europa|date=2007|website=Astrobiology Magazine|publisher=astrobio.net|archive-url=https://web.archive.org/web/20070929092639/http://www.astrobio.net/news/article603.html|archive-date=29 вересня 2007|url-status=usurped|access-date=20 жовтня 2007}}</ref>.

Екватор Європи може бути вкритий крижаними шипами, які називаються [[Кальгаспори|кальгаспорами]], що можуть досягати 15 метрів заввишки. Їхнє утворення відбувається під дією прямого сонячного світла поблизу екватора, що спричиняє [[Сублімація (фізика)|підйом]] льоду, утворюючи вертикальні тріщини<ref>{{Cite news|url=https://www.bbc.co.uk/news/science-environment-21341176|title=Ice blades threaten Europa landing|last=Rincon|first=Paul|date=20 березня 2013|work=BBC News|archive-url=https://web.archive.org/web/20181107151101/https://www.bbc.co.uk/news/science-environment-21341176|archive-date=7 листопада 2018|url-status=live|access-date=21 червня 2018}}</ref><ref>[https://earthsky.org/space/jupiters-moon-europa-penitentes-ice-spikes Europa may have towering ice spikes on its surface] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210121030101/https://earthsky.org/space/jupiters-moon-europa-penitentes-ice-spikes|date=21 січня 2021}}.</ref><ref name="Hobley 2018">{{Cite journal|last=Hobley|first=Daniel E. J.|last2=Moore|first2=Jeffrey M.|last3=Howard|first3=Alan D.|last4=Umurhan|first4=Orkan M.|date=8 жовтня 2018|title=Formation of metre-scale bladed roughness on Europa's surface by ablation of ice|url=http://orca.cf.ac.uk/115808/1/D%20Hobley%20Nature_PDF_15128_2_merged_1533721936.pdf|journal=Nature Geoscience|volume=11|issue=12|pages=901–904|bibcode=2018NatGe..11..901H|doi=10.1038/s41561-018-0235-0|archive-url=https://web.archive.org/web/20200731024053/http://orca.cf.ac.uk/115808/1/D%20Hobley%20Nature_PDF_15128_2_merged_1533721936.pdf|archive-date=31 липня 2020|access-date=11 січня 2020|url-status=live}}</ref>. Хоча зображення, доступні з орбітального апарата «Галілео», не мають відповідної роздільної здатності для підтвердження, радарні та теплові дані узгоджуються з цим припущенням<ref name="Hobley 2018" />.
[[Файл:Europa_nomenclature_map_(USGS_August_2023).png|центр|міні|827x827пкс|Карта Європи, складена [[Геологічна служба США|Геологічною службою США]]]]
Температура поверхні змінюється від −150 до −190&nbsp;°C. На поверхні супутника високий рівень радіації, оскільки орбіта Європи проходить через потужний [[Радіаційні пояси|радіаційний пояс]] Юпітера. Денна доза становить близько 5,4 [[Зіверт|Зв]]<ref>{{Cite web|url=https://webcitation.org/64vZYGpi8?url=http://zimmer.csufresno.edu/~fringwal/w08a.jup.txt|title=SPS 1020 (Introduction to Space Sciences)|date=29 лютого 2000|website=webcitation.org|access-date=2024-12-07}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://news.mit.edu/2011/explained-radioactivity-0328|title=Explained: rad, rem, sieverts, becquerels|date=2011-03-28|website=MIT News {{!}} Massachusetts Institute of Technology|language=en|access-date=2024-12-07}}</ref> — майже у мільйон разів більше, ніж на Землі. Такої дози достатньо, щоб викликати [[Променева хвороба|променеву хворобу]] в людей<ref name="Glasstone_1977" />.

Характер поверхні Європи на дрібних масштабах залишається невідомим, оскільки найбільш деталізований знімок поверхні, зроблений апаратом «Галілео» з висоти 560&nbsp;км 16&nbsp;грудня 1997&nbsp;року, має роздільність лише 6&nbsp;м на піксель. Ще 15 зображень мають роздільність {{s|9–12 м}} на піксель. Знімок однієї з найцікавіших з наукового погляду областей Європи&nbsp;— плями Тера ({{lang-la|Thera Macula}})&nbsp;— має роздільність 220&nbsp;м на піксель. Деталізованіші знімки будуть отримані не раніше липня 2032&nbsp;року, коли апарат [[Jupiter Icy Moon Explorer|JUICE]] здійснить два обльоти навколо Європи на висоті 400—500&nbsp;км.

Вся поверхня Європи вкрита лініями, що перетинаються, розломами та тріщинами у поверхневому льодовику<ref name="Geissler1998">{{Cite journal|last=Geissler|first=P.E.|last2=Greenberg|first2=R.|last3=Hoppa|first3=G.|last4=McEwen|first4=A.|last5=Tufts|first5=R.|last6=Phillips|first6=C.|author-link6=Cynthia B. Phillips|last7=Clark|first7=B.|last8=Ockert-Bell|first8=M.|last9=Helfenstein|first9=P.|date=September 1998|title=Evolution of Lineaments on Europa: Clues from Galileo Multispectral Imaging Observations|journal=Icarus|volume=135|issue=1|pages=107–126|bibcode=1998Icar..135..107G|doi=10.1006/icar.1998.5980|doi-access=free}}</ref>. Деякі розломи майже повністю охоплюють планету. Система тріщин у декількох місцях нагадує тріщини на льодовому панцирі поблизу [[Північний полюс|північного полюса]] Землі. Нерідко на поверхні спостерігаються подвійні та навіть потрійні льодові хребти. Є смуги з темними краями, що пояснюється специфічним явищем [[кріовулканізм]]у (виверження води з-під льоду в центрі тріщин). Явищами [[кріовулканізм]]у пояснюють також і наявність малих і великих темних плям, як ділянок виверження на поверхню глибинного льоду і, можливо, води.

Рельєф деяких ділянок поверхні дає підстави вважати, що раніше океан планети не був суцільно замерзлим, у воді плавали [[айсберг]]и та [[льодовик]]и, які пізніше, у процесі похолодання, вмерзли у сучасну суцільно-льодову поверхню. Хвилясті ділянки імовірно свідчать на користь припущення про стискання льодового панцира. [[Пуйл (кратер)|Кратер Пуйл]], у центрі якого є гірка, може бути виходом м'якого льоду або води через отвір, пробитий [[метеорит]]ом<ref name="photojournal_PIA011752">{{Cite web|url=https://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA01175|title=PIA01175: Pwyll Impact Crater: Perspective View of Topographic Model|last=|language=en|archive-url=https://www.webcitation.org/66BhmfOlq?url=https://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA01175|archive-date=2012-03-15|url-status=live|access-date=2011-08-26}}</ref>.[[Файл:PIA01092 - Evidence of Internal Activity on Europa.jpg|thumb| Мозаїка отриманих Галілео зображень, на якій спостерігаються риси, що свідчать про можливу геологічну активність: лінії, куполи, впадини та [[Конемарський хаос|хаос Конемари]].]]

[[Файл:Europa Chaos.jpg|thumb|Зображення підвищеної колірності, частина [[Конемарський хаос|Хаосу Конемари]], на якому видно крижані щити до 10&nbsp;км у поперечнику. Білі області&nbsp;— промені викидів з кратера [[Пуйл (кратер)|Пуйл]].]]
[[Файл:Europa chaotic terrain.jpg|thumb|Кряжисті «гори», заввишки до 250 метрів, та гладенькі площини змішані докупи при близькому розгляді Хаосу Конемари.]]

[[Файл:EuropaInterior1-Uk.jpg|thumb|Дві можливі моделі Європи]]
[[Файл:Blacksmoker_in_Atlantic_Ocean.jpg|thumb|[[Чорний курець]] в Атлантичному океані. [[Термальні джерела]], що виникають завдяки геотермальній енергії, створюють хімічно нерівноважний стан, який може постачати енергію для життя.]]

Ландшафти Європи поділяються на такі основні типи:
* Рівнини.
* Хаотичні ділянки (хаоси).
* Ділянки ліній і смуг.
* Хребти.
* Кратери.

=== Лінії ===
Поверхня Європи покрита великою кількістю ліній, що перетинаються між собою. Це розломи та тріщини в її крижаному панцирі. Деякі з них оперізують Європу майже повністю. Система тріщин у ряді місць нагадує тріщини на крижаному панцирі [[Північний Льодовитий океан|Північного Льодовитого океану]] Землі<ref name="Ice_Earth_Europa"/>.

Ймовірно, поверхня Європи зазнає поступових змін&nbsp;— зокрема, утворюються нові розломи. Вони іноді перевищують 20&nbsp;км у ширину і часто мають темні розмиті краї, поздовжні борозни і центральні світлі смуги<ref name="Geissler_1998"/>. При детальному розгляді видно, що краї деяких тріщин зміщені відносно один одного, а підповерхнева рідина, ймовірно, іноді підіймалася по тріщинах вгору.

За найімовірнішою гіпотезою, ці лінії&nbsp;— результат розтягу та розтріскування кори Європи, причому по розломах на поверхню виходив розігрітий лід знизу<ref name="Figueredo_2004"/>. Це явище нагадує [[спрединг]] в [[Океанічні хребти|океанічних хребтах]] Землі. Вважається, що ці тріщини з'явилися під дією припливних сил Юпітера. Оскільки Європа перебуває в [[Приплив|припливному захопленні]], система тріщин повинна бути орієнтована відносно напрямку на планету певним і передбачуваним чином. Однак так направлені лише відносно молоді розломи. Інші орієнтовані інакше, і чим вони старші, тим більшою є ця відмінність. Це може пояснюватися тим, що поверхня Європи обертається швидше надр: крижана кора супутника, відділена від надр шаром рідкої води, прокручується відносно ядра під дією сил тяжіння Юпітера<ref name="Encyclopedia_2007"/><ref name="Hurford_2007"/>. Порівнюючи фотографії «Вояджера» і «Галілео», вчені зробили висновок, що повний оберт зовнішньої крижаної кори відносно надр супутника займає не менше {{nobr|12 000 років<ref name="Kattenhorn_2002"/>}}.

=== Хребти ===
[[Файл:Europa volcanism.jpg|thumb|Дві моделі [[кріовулканізм]]у на Європі залежно від товщини шару океану]]
На Європі є протяжні здвоєні хребти<ref name="photojournal_PIA01178"/>; можливо, вони утворюються в результаті наростання льоду вздовж кромок тріщин, що відкриваються і закриваються<ref name="college_ru_shema_hrebt"/>.

Нерідко зустрічаються і потрійні хребти<ref name="Head_1998"/>. Спочатку в результаті припливних деформацій у крижаному панцирі утворюється тріщина, краї якої розігрівають навколишній простір. В'язкий лід внутрішніх шарів розширює тріщину та підіймається вздовж неї до поверхні, згинаючи її краї в сторони і вгору. Вихід в'язкого льоду на поверхню утворює центральний хребет, а загнуті краї тріщини&nbsp;— бокові хребти. Ці процеси можуть супроводжуватися розігрівом, аж до плавлення локальних областей і можливих проявів [[кріовулканізм]]у.

=== Lenticulae («веснянки») ===
На поверхні були виявлені темні «веснянки» ({{lang-la|lenticulae}})<ref name="photojournal_PIA03878"/>&nbsp;— випуклі та вгнуті утворення, які могли сформуватися в результаті процесів, аналогічних до лавових виливів (під дією внутрішніх сил «теплий», м'який лід рухається від нижньої частини поверхневої кори вгору, а холодний лід осідає, занурюючись вниз; це ще один із доказів наявності рідкого, теплого океану під поверхнею). Вершини таких утворень схожі на ділянки навколишніх рівнин. Це вказує на те, що «веснянки» сформувалися при локальному підніманні цих рівнин<ref name="Sotin_2002"/>. Зустрічаються і більші темні плями<ref name="photojournal_PIA02099"/> неправильної форми, утворені ймовірно в результаті розплавлення поверхні під дією припливів океану або в результаті виходу в'язкого льоду на поверхню. Таким чином, за темними плямами можна робити висновок про хімічний склад внутрішнього океану і, можливо, прояснити в майбутньому питання про існування в ньому [[життя]].

Одна із гіпотез каже, що «веснянки» були сформовані [[діапір]]ами розігрітого льоду, що протикали холодний лід зовнішньої кори (аналогічно до магматичних вогнищ у земній корі)<ref name="Sotin_2002"/>. Нерівні нагромадження «веснянок» (названі [[Хаос (планетологія)|хаосами]], наприклад, [[Конемарський хаос]]) сформовані багатьма невеликими фрагментами кори, включеними у відносно темну матерію, і їх можна порівняти з [[айсберг]]ами, вмороженими в замерзле море<ref name="Goodman_2004"/>.

Згідно з альтернативною гіпотезою, «веснянки» є невеликими [[Хаотичний рельєф|хаотичними]] районами, і видимі ями та плями насправді не існуть і були лише неправильною інтерпретацією ранніх зображень «Галілео» з низькою роздільною здатністю''<ref name="thinice">{{Cite journal|last=O'Brien|first=David P.|last2=Geissler|first2=Paul|last3=Greenberg|first3=Richard|date=October 2000|title=Tidal Heat in Europa: Ice Thickness and the Plausibility of Melt-Through|journal=Bulletin of the American Astronomical Society|volume=30|page=1066|bibcode=2000DPS....32.3802O}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://www.springer.com/astronomy/book/978-0-387-47936-1
|title=Unmasking Europa |last=Greenberg, Richard
|date=2008
|series=Copernicus
|publisher=Springer + Praxis Publishing
|pages=205–215, 236
|isbn=978-0-387-09676-6
|archive-url=https://web.archive.org/web/20100122060908/http://www.springer.com/astronomy/book/978-0-387-47936-1
|archive-date=22 січня 2010
|url-status=live
|access-date=28 серпня 2017
}}</ref>.''

У листопаді 2011 року група дослідників з [[Техаський університет в Остіні|Техаського університету в Остіні]] та інших міст представила докази в журналі Nature, які свідчать про те, що багато об'єктів «хаосу» на Європі знаходяться на вершині величезних озер рідкої води<ref name="europagreatlake2">{{Cite journal|last=Schmidt, Britney|last2=Blankenship, Don|last3=Patterson, Wes|last4=Schenk, Paul|date=24 листопада 2011|title=Active formation of 'chaos terrain' over shallow subsurface water on Europa|journal=Nature|volume=479|issue=7374|pages=502–505|bibcode=2011Natur.479..502S|doi=10.1038/nature10608|pmid=22089135}}</ref><ref name="europagreatlakeairhart2">{{Cite web|url=http://www.jsg.utexas.edu/news/2011/11/scientists-find-evidence-for-great-lake-on-europa/|title=Scientists Find Evidence for "Great Lake" on Europa and Potential New Habitat for Life|last=Airhart, Marc|date=2011|publisher=Jackson School of Geosciences|archive-url=https://web.archive.org/web/20131218161411/http://www.jsg.utexas.edu/news/2011/11/scientists-find-evidence-for-great-lake-on-europa/|archive-date=18 грудня 2013|url-status=live|access-date=16 листопада 2011}}</ref>. Ці озера були б повністю вкриті крижаною корою Європи та відрізнялися б від рідкого океану, який, як вважають, існує дедалі нижче за неї. Для повного підтвердження існування озер знадобиться космічна місія, спрямована на фізичне або непряме дослідження крижаної кори, наприклад, за допомогою радара<ref name="europagreatlakeairhart2" />.

Робота, опублікована дослідниками з коледжу Вільямса, свідчить про те, що рельєф хаосу може являти собою місця, де падаючі комети проникали крізь крижану кору в підводний океан<ref name=":02">{{Cite journal|last=Cox|first=Rónadh|last2=Bauer|first2=Aaron W.|date=October 2015|title=Impact breaching of Europa's ice: Constraints from numerical modeling: IMPACT BREACHING OF EUROPA'S ICE|journal=Journal of Geophysical Research: Planets|language=en|volume=120|issue=10|pages=1708–1719|doi=10.1002/2015JE004877|doi-access=free}}</ref><ref name=":1">{{Cite journal|last=Cox|first=Rónadh|last2=Ong|first2=Lissa C. F.|last3=Arakawa|first3=Masahiko|last4=Scheider|first4=Kate C.|date=December 2008|title=Impact penetration of Europa's ice crust as a mechanism for formation of chaos terrain|url=http://doi.wiley.com/10.1111/j.1945-5100.2008.tb00659.x|journal=Meteoritics & Planetary Science|language=en|volume=43|issue=12|pages=2027–2048|bibcode=2008M&PS...43.2027C|doi=10.1111/j.1945-5100.2008.tb00659.x|archive-url=https://web.archive.org/web/20211001064153/https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1111/j.1945-5100.2008.tb00659.x|archive-date=1 жовтня 2021|access-date=12 січня 2021|url-status=live}}</ref>.

=== Інші геологічні структури ===
На поверхні супутника є протяжні широкі смуги, покриті рядами паралельних поздовжніх борозен. Центр смуг світлий, а краї темні та розмиті. Ймовірно, смуги утворилися в результаті серії кріовулканічних вивержень вздовж тріщин. При цьому темні краї смуг, можливо, сформувалися в результаті викиду на поверхню газу та уламків гірських порід. Є смуги й іншого типу<ref name="photojournal_PIA01643"/>, які, ймовірно, утворилися в результаті «розходження» двох поверхневих плит, із подальшим заповненням тріщини речовиною з надр супутника.

Рельєф деяких ділянок поверхні вказує на те, що тут лід колись був розплавлений, і у воді плавали крижини та [[айсберг]]и. Видно, що крижини (вморожені наразі у крижану поверхню) раніше були одним цілим, але потім розійшлися і повернулися. Деякі ділянки з хвилястою поверхнею<ref name="freescince.narod.ru_volni"/> утворилися, мабуть, у результаті процесів стиснення крижаного панцира.

Примітна деталь рельєфу Європи&nbsp;— ударний кратер [[Пуйл (кратер)|Пуйл]]<ref name="photojournal_PIA00586"/>, центральна гірка якого вища, ніж кільцевий вал<ref name="photojournal_PIA01175"/>. Це може свідчити про вихід в'язкого льоду або води через отвір, пробитий астероїдом.

=== Підповерхневий океан ===
Наведені вище характеристики поверхні Європи прямо чи опосередковано свідчать про існування рідкого океану під крижаною корою. Більшість вчених вважають, що він сформувався завдяки теплу, яке генерується [[приплив]]ами<ref name="Encyclopedia_2007"/><ref name="Greenberg_2005"/>. Нагрівання внаслідок [[Радіоактивність|радіоактивного розпаду]], яке є майже таким самим, як і на Землі (на кілограм породи), не може достатньо сильно розігріти надра Європи, тому що супутник набагато менший. Температура поверхні Європи становить у середньому близько 110&nbsp;К ({{nobr|−160 °C}}) на екваторі та всього 50&nbsp;К ({{nobr|−220 °C}}) на полюсах, що надає поверхневому льоду високу міцність<ref name="Encyclopedia_2007"/>. Першим натяком на існування підповерхневого океану стали результати теоретичного вивчення припливного розігрівання (внаслідок [[ексцентриситет]]у орбіти Європи та [[Орбітальний резонанс|орбітального резонансу]] з іншими галілеєвими супутниками). Коли космічні апарати «Вояджер» і «Галілео» отримали знімки Європи (а другий ще й виміряв її магнітне поле), дослідники отримали нові ознаки наявності цього океану<ref name="Greenberg_2005"/>. Яскравим прикладом є [[Хаос (планетологія)|«хаотичні області»]], які часто зустрічаються на поверхні Європи. Деякі вчені інтерпретують їх як місця, у яких підповерхневий океан колись розплавив крижану кірку. Однак ця інтерпретація є доволі суперечливою. Більшість планетологів, що вивчають Європу, надають перевагу моделі «товстого льоду», у якій океан рідко (якщо це взагалі ставалося) безпосередньо виходив на сучасну поверхню<ref name="Greeley_2007"/>. Оцінки товщини крижаної оболонки варіюють від одиниць до десятків кілометрів<ref name="Billings_2005"/>.

Найкращим доказом моделі «товстого льоду» є вивчення великих [[Метеоритний кратер|кратерів]] Європи. Найбільші з них оточені концентричними кільцями та мають плоске дно. Ймовірно, лід, що його покриває, є відносно свіжим&nbsp;— він з'явився після удару, який пробив крижану кору. На основі цього та розрахункової кількості тепла, згенерованого припливами, можна розрахувати, що товщина кори з твердого льоду становить близько {{s|10—30 км}}, включаючи піддатливий шар із «теплого льоду». Тоді глибина рідкого підповерхневого океану може досягати близько 100&nbsp;км<ref name="Schenk_2007"/>, а його об'єм&nbsp;— {{nobr|3{{e|18}} м<sup>3</sup>}}, що вдвічі більше об'єму [[Світовий океан|Світового океану]] Землі.

Модель «тонкого льоду» передбачає, що товщина крижаної оболонки Європи може становити всього кілька кілометрів. Однак більшість вчених дійшли до висновку, що ця модель розглядає лише верхні шари кори Європи, пружні та рухомі через [[Припливні сили|дію припливів]] Юпітера, а не крижану кору в цілому. Одним із прикладів є аналіз на вигин, у якому кора супутника моделюється як площина чи сфера, обважнена і зігнута під впливом великого навантаження. У цій моделі вважається, що товщина зовнішньої пружної крижаної кірки може становити всього 200&nbsp;м, а це означає постійні контакти підповерхневої рідини з поверхнею через відкриті борозни, що викликає формування хаотичних областей<ref name="Billings_2005"/>.

У вересні 2012&nbsp;року група вчених із [[Карлів університет|Карлового університету]] ([[Прага]], [[Чехія]]) на Європейському планетологічному конгресі EPSC оголосила, що області з відносно тонким крижаним щитом&nbsp;— доволі рідкісне та короткочасне явище: вони заростають всього за десятки тисяч років<ref name="ria-758616816"/>.

У березні 2013&nbsp;року вчені з Каліфорнійського технологічного інституту висунули гіпотезу, згідно з якою підлідний океан Європи не ізольований від навколишнього середовища і обмінюється газами та мінералами з покладами льоду на поверхні, що вказує на відносно багатий хімічний склад вод супутника. Це також може означати, що в океані може накопичуватися енергія, а це серйозно збільшує шанси на зародження в ньому життя. До такого висновку вчені дійшли, вивчивши [[Інфрачервона спектроскопія|інфрачервоний спектр]] Європи (в інтервалі довжин хвиль {{nobr|1,4—}}{{nobr|2,4 мкм}}) з допомогою спектроскопа OSIRIS гавайської [[Обсерваторія Кека|обсерваторії Кека]]. Роздільність отриманих спектрограм приблизно у 40&nbsp;разів вища, ніж у спектрограм, отриманих інфрачервоним спектрометром NIMS зонда «Галілео» наприкінці 1990-х років. Це відкриття означає, що контактні дослідження океану Європи можуть бути технологічно набагато спрощені&nbsp;— замість буріння крижаної кори вглиб на десятки кілометрів достатньо (як і у випадку з супутником Сатурна [[Енцелад (супутник)|Енцеладом]]) просто взяти пробу з тієї частини поверхні, яка контактує з океаном<ref name="Brown_2013" /><ref name="Keck_Observatory_2013" />. Орбітальний зонд Європейського космічного агентства [[Jupiter Icy Moon Explorer|JUICE]], запущений 14 квітня 2023 року, в липні 2031&nbsp;року досягне Юпітера, після чого здійснить два обльоти Європи, за які просканує поверхню супутника на глибину до 9&nbsp;км і виконає спектральний аналіз вибраних ділянок поверхні<ref>{{Cite web|url=https://www.esa.int/Science_Exploration/Space_Science/Juice|title=JUICE - Jupiter Icy Moon Explorer}}</ref>.

Океани, виходячи з характеру [[Магнітне поле|магнітних полів]], є також на [[Ганімед (супутник)|Ганімеді]] та [[Каллісто (супутник)|Каллісто]], але рідкий шар води там, мабуть, знаходиться ще глибше, ніж в океані Європи, температура його нижча нуля, а рідка фаза води підтримується за рахунок великого тиску<ref>{{Cite web|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2000Icar..147..329Z/abstract|title=Zimmer C., Khurana K., Kivelson, Margaret G. Subsurface Oceans on Europa and Callisto: Constraints from Galileo Magnetometer Observations.}}</ref>.[[Файл:Europa field UK.svg|thumb|Магнітне поле Європи у полі [[Юпітер (планета)|Юпітера]] (вид на ведучу півкулю супутника). Червона смуга&nbsp;— напрямок руху «Галілео» і одночасно екватор Європи. Видно, що магнітні полюси Європи сильно відхилені від географічних (причому їхнє положення постійно змінюється залежно від напрямку зовнішнього поля)]]
=== Шлейфи ===
[[Файл:Photo_composite_of_suspected_water_plumes_on_Europa.jpg|міні|Складені фотографії ймовірних водяних шлейфів на Європі<ref name="Plumes20132">{{Cite web|url=https://www.spacetelescope.org/images/opo1633a/|title=Photo composite of suspected water plumes on Europa|website=www.spacetelescope.org|archive-url=https://web.archive.org/web/20161009104726/https://www.spacetelescope.org/images/opo1633a/|archive-date=9 жовтня 2016|url-status=live|access-date=6 жовтня 2016}}</ref>]]
У 2012 році [[Габбл (телескоп)|телескоп Габбла]] отримав зображення Європи, яке було інтерпретовано як шлейф водяної пари, що виривається біля її південного полюса зі швидкістю близько 700 м/с<ref name="Plumes20132"/><ref>{{Cite web|url=https://www.spacetelescope.org/news/heic1322/|title=Hubble discovers water vapour venting from Jupiter's moon Europa|date=12 грудня 2013|website=www.spacetelescope.org|publisher=Hubble Space Telescope/European Space Agency|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20190416012613/https://www.spacetelescope.org/news/heic1322/|archive-date=16 квітня 2019|url-status=live|access-date=16 квітня 2019}}</ref>. Зображення показує, що шлейф може заввишки понад 200 км, що у понад 20 разів перевищує висоту гори Еверест<ref name="NASA-20131212-EU2">{{Cite web|url=http://www.jpl.nasa.gov/news/news.php?release=2013-363|title=Hubble Sees Evidence of Water Vapor at Jupiter Moon|last=Cook|first=Jia-Rui C.|last2=Gutro|first2=Rob|last3=Brown|first3=Dwayne|last4=Harrington|first4=J. D.|last5=Fohn|first5=Joe|date=12 грудня 2013|website=NASA|archive-url=https://web.archive.org/web/20131215053143/http://www.jpl.nasa.gov/news/news.php?release=2013-363|archive-date=15 грудня 2013|url-status=live|access-date=12 грудня 2013}}</ref><ref>{{Cite news|url=http://www.planetary.org/blogs/guest-blogs/2013/1212-fletcher-the-plumes-of-europa.html|title=The Plumes of Europa|last=Fletcher|first=Leigh|date=12 грудня 2013|work=The Planetary Society|archive-url=https://web.archive.org/web/20131215041956/http://www.planetary.org/blogs/guest-blogs/2013/1212-fletcher-the-plumes-of-europa.html|archive-date=15 грудня 2013|url-status=live|access-date=17 грудня 2013}}</ref><ref>{{Cite news|url=http://www.space.com/23923-europa-water-geyers-taller-than-everest.html|title=Jupiter Moon Europa May Have Water Geysers Taller Than Everest|last=Choi|first=Charles Q.|date=12 грудня 2013|work=Space.com|archive-url=https://web.archive.org/web/20131215173940/http://www.space.com/23923-europa-water-geyers-taller-than-everest.html|archive-date=15 грудня 2013|url-status=live|access-date=17 грудня 2013}}</ref>, хоча нещодавні спостереження та моделювання свідчать про те, що типові шлейфи Європи можуть бути набагато меншими<ref>{{Cite journal|last=Fagents|first=Sarah A.|last2=Greeley|first2=Ronald|last3=Sullivan|first3=Robert J.|last4=Pappalardo|first4=Robert T.|last5=Prockter|first5=Louise M.|date=30 червня 1999|title=Cryomagmatic Mechanisms for the Formation of Rhadamanthys Linea, Triple Band Margins, and Other Low-Albedo Features on Europa|url=https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0019103599962541|journal=Icarus|volume=144|pages=54–88|doi=10.1006/icar.1999.6254|archive-url=https://web.archive.org/web/20220616235235/https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0019103599962541|archive-date=16 червня 2022|access-date=16 червня 2022|url-status=live}}</ref><ref>{{Cite journal|last=Quick|first=Lynnae C.|last2=Barnouin|first2=Olivier S.|last3=Prockter|first3=Louise|author-link3=Louise Prockter|last4=Patterson|first4=G. Wesley|date=15 вересня 2013|title=Constraints on the Detection of Cryovolcanic Plumes on Europa|url=https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0032063313001803|journal=Planetary and Space Science|volume=86|pages=1–9|doi=10.1006/icar.1999.6254|archive-url=https://web.archive.org/web/20220616235322/https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0032063313001803|archive-date=16 червня 2022|access-date=16 червня 2022|url-status=live}}</ref><ref>{{Cite journal|last=Paganini|first=L.|last2=Villanueva|first2=G.L.|last3=Mandell|first3=A.M.|last4=Hurford|first4=T.A.|last5=Retherford|first5=K.D.|last6=Mumma|first6=M.A.|date=18 листопада 2019|title=CA measurement of water vapour amid a largely quiescent environment on Europa|url=https://www.nature.com/articles/s41550-019-0933-6|journal=Nature Astronomy|volume=4|issue=3|pages=266–272|doi=10.1038/s41550-019-0933-6|archive-url=https://web.archive.org/web/20220618112026/https://www.nature.com/articles/s41550-019-0933-6|archive-date=18 червня 2022|access-date=16 червня 2022|url-status=live}}</ref>. Було зроблено припущення, що якщо шлейфи існують, то вони є епізодичними<ref>{{Cite news|url=http://www.nasa.gov/jpl/signs-of-europa-plumes-remain-elusive-in-search-of-cassini-data|title=Signs of Europa Plumes Remain Elusive in Search of Cassini Data|last=Dyches|first=Preston|date=30 липня 2015|work=NASA|archive-url=https://web.archive.org/web/20160416214519/http://www.nasa.gov/jpl/signs-of-europa-plumes-remain-elusive-in-search-of-cassini-data/|archive-date=16 квітня 2016|url-status=live|access-date=18 квітня 2016}}</ref> і, ймовірно, з’являються, коли Європа знаходиться в [[Афелій|афелії]]<ref name="Europa tidal forces 20132">{{Cite journal|last=Roth|first=L.|last2=Saur|first2=J.|last3=Retherford|first3=K. D.|last4=Strobel|first4=D. F.|last5=Feldman|first5=P. D.|last6=McGrath|first6=M. A.|last7=Nimmo|first7=F.|date=12 грудня 2013|title=Transient Water Vapor at Europa's South Pole|journal=Science|volume=343|issue=6167|pages=171–174|bibcode=2014Sci...343..171R|doi=10.1126/science.1247051|pmid=24336567}}</ref>. У вересні 2016 року було представлено додаткові зображення, отримані космічним телескопом Хаббл<ref name="plumes 20162">{{Cite news|url=https://arstechnica.com/science/2016/09/hubble-finds-additional-evidence-of-water-vapor-plumes-on-europa/|title=Hubble finds additional evidence of water vapor plumes on Europa|last=Berger|first=Eric|date=26 вересня 2016|publisher=ARS Technica|work=NASA|archive-url=https://web.archive.org/web/20160926202346/http://arstechnica.com/science/2016/09/hubble-finds-additional-evidence-of-water-vapor-plumes-on-europa/|archive-date=26 вересня 2016|url-status=live|access-date=26 вересня 2016}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://www.bbc.com/news/science-environment-37473617|title=Europa moon 'spewing water jets'|last=Amos|first=Jonathan|date=26 вересня 2016|work=BBC News|archive-url=https://web.archive.org/web/20160926204050/http://www.bbc.com/news/science-environment-37473617|archive-date=26 вересня 2016|url-status=live|access-date=26 вересня 2016}}</ref>. У травні 2018 року астрономи надали докази активності водяного шлейфу на Європі на основі оновленого критичного аналізу даних, отриманих з космічного зонда «Галілео».

З яких глибин відбуваються викиди, невідомо. Можливо, що вони не стосуються надр Європи і виникають від взаємного тертя пластів льоду. Крім Європи, подібні гейзери відомі на [[Енцелад (супутник)|Енцеладі]]. Але, на відміну від гейзерів Енцелада, гейзери Європи викидають чисту водяну пару без домішки льоду і пилу<ref name="Water Vapor" />. Зафіксована потужність гейзерів Європи досягала {{nobr|5 [[Тонна|т]]}} за секунду, що у 25 разів більше, ніж на Енцеладі<ref name="stp_cosmos_ru" />.

Єдиним іншим супутником у Сонячній системі, на якому є шлейфи водяної пари, є [[Енцелад (супутник)|Енцелад]]<ref name="NASA-20131212-EU2"/>. Орієнтовна швидкість виверження на Європі становить близько 7000 кг/с<ref name="Europa tidal forces 20132"/>, в той час як на Енцеладі ця швидкість становить приблизно 200 кг/с<ref name="Hansen2006">{{Cite journal|last=Hansen|first=C. J.|last2=Esposito|first2=L.|last3=Stewart|first3=A. I.|last4=Colwell|first4=J.|last5=Hendrix|first5=A.|last6=Pryor|first6=W.|last7=Shemansky|first7=D.|last8=West|first8=R.|date=10 березня 2006|title=Enceladus' Water Vapor Plume|journal=Science|volume=311|issue=5766|pages=1422–1425|bibcode=2006Sci...311.1422H|doi=10.1126/science.1121254|pmid=16527971}}</ref><ref name="Spencer2013">{{Cite journal|last=Spencer|first=J. R.|last2=Nimmo|first2=F.|date=May 2013|title=Enceladus: An Active Ice World in the Saturn System|journal=[[Annual Review of Earth and Planetary Sciences]]|volume=41|page=693|bibcode=2013AREPS..41..693S|doi=10.1146/annurev-earth-050212-124025}}</ref>. Якщо це підтвердиться, це відкриє можливість пролетіти крізь шлейф і отримати зразок для аналізу на місці без використання посадкового модуля та буріння кілометрів льоду<ref name="plumes 20162"/><ref>{{Cite news|url=http://www.space.com/34151-nasa-activity-spied-on-europa-but-its-not-aliens.html|title=NASA: Activity Spied on Europa, But It's 'NOT Aliens'|last=O'Neill|first=Ian|date=22 вересня 2016|publisher=Space|work=Discovery News|archive-url=https://web.archive.org/web/20160923011825/http://www.space.com/34151-nasa-activity-spied-on-europa-but-its-not-aliens.html|archive-date=23 вересня 2016|url-status=live|access-date=23 вересня 2016}}</ref><ref name="europa_plume_in_situ">{{Cite journal|last=Huybrighs, Hans|last2=Futaana, Yoshifumi|last3=Barabash, Stas|last4=Wieser, Martin|last5=Wurz, Peter|last6=Krupp, Norbert|last7=Glassmeier, Karl-Heinz|last8=Vermeersen, Bert|date=June 2017|title=On the in-situ detectability of Europa's water vapour plumes from a flyby mission|journal=Icarus|volume=289|pages=270–280|arxiv=1704.00912|bibcode=2017Icar..289..270H|doi=10.1016/j.icarus.2016.10.026}}</ref>.

У листопаді 2020 року в рецензованому науковому журналі ''Geophysical Research Letters'' було опубліковано дослідження, в якому йдеться про те, що шлейфи можуть походити від води в корі Європи, а не від її підповерхневого океану. Дослідження, під час якого було використано зображення з космічного зонда «Галілео», дозволило припустити, що кріовулканічна активність може бути наслідком поєднання декількох факторів, зокрема заледеніння та підвищення тиску. Тиск, що створюється міграцією солоної води, зрештою, прорветься крізь земну кору, утворивши таким чином ці шлейфи. Гіпотезу про те, що кріовулканізм на Європі може бути спричинений замерзанням і підвищенням тиску води у крижаній корі, вперше висунула Сара Фагентс з Гавайського університету в Маноа, яка в 2003 році опублікувала роботу, присвячену цьому процесу<ref>{{Cite journal|last=Fagents|first=Sarah A.|date=27 грудня 2003|title=Considerations for effusive cryovolcanism on Europa:The post-Galileo perspective|url=https://agupubs.onlinelibrary.wiley.com/doi/full/10.1029/2003JE002128|journal=Icarus|language=en|volume=108|issue=E12|pages=5139|bibcode=2003JGRE..108.5139F|doi=10.1029/2003JE002128|archive-url=https://web.archive.org/web/20220616235245/https://agupubs.onlinelibrary.wiley.com/doi/full/10.1029/2003JE002128|archive-date=16 червня 2022|access-date=16 червня 2022|url-status=live}}</ref>.

21 вересня 2023 року НАСА повідомило, що астрономи, які використовували дані [[Джеймс Вебб (телескоп)|телескопа Джеймса Вебба]], виявили джерело ендогенного [[Діоксид вуглецю|вуглекислого газу]] у певному регіоні на крижаній поверхні Європи<ref>[https://portaltele.com.ua/news/kosmos/na-odnomu-iz-suputnykiv-yupitera-vyyavyly-slidy-zhyttya.html На одному із супутників Юпітера виявили сліди життя. 23.09.2023]</ref>. Аналіз показав, що [[вуглець]], найімовірніше, походить з підповерхневого океану і не був занесений метеоритами або іншими зовнішніми джерелами. Крім того, він був відкладений у геологічно недавньому часовому масштабі. Це відкриття має важливе значення для потенційної придатності для життя океану Європи<ref>[https://www.nasa.gov/feature/goddard/2023/nasa-s-webb-finds-carbon-source-on-surface-of-jupiter-s-moon-europa NASA's Webb Finds Carbon Source on Surface of Jupiter's Moon Europa. Sep 21, 2023]</ref><ref>[https://espreso.tv/teleskop-dzheyms-vebb-znayshov-vuglekisliy-gaz-na-evropi-suputniku-yupitera Телескоп Джеймс Вебб знайшов вуглекислий газ на Європі&nbsp;— супутнику Юпітера. 22.09.2023, 04:51]</ref>.

== Атмосфера ==
[[Файл:PIA26239-EuropaMoon-OxygenProduction-20240304.jpg|міні|Діаграма того, як атмосфера Європи створюється бомбардуванням іонізованими частинками]]
Атмосферу Європи можна класифікувати як тонку і розріджену (часто її називають [[Екзосфера|екзосферою]]), що складається переважно з кисню і незначної кількості водяної пари<ref name=":2">{{Cite web|url=https://www.pbs.org/lifebeyondearth/alone/europa.html#:~:text=Europa%20does%20have%20an%20atmosphere,surface%20and%20produce%20water%20vapor.|title=Life Beyond Earth - The Habitable Zone - Europa|website=www.pbs.org|archive-url=https://web.archive.org/web/20220513202621/https://www.pbs.org/lifebeyondearth/alone/europa.html#:~:text=Europa%20does%20have%20an%20atmosphere,surface%20and%20produce%20water%20vapor.|archive-date=13 травня 2022|url-status=live|access-date=13 травня 2022}}</ref>. Однак, на відміну від [[Атмосфера Землі|атмосфери Землі]], кисень на Європі виробляється небіологічним шляхом. Враховуючи, що поверхня Європи крижана, коли сонячне [[ультрафіолетове випромінювання]] і заряджені частинки (іони та електрони) з магнітосферного середовища Юпітера зіштовхуються з поверхнею Європи, утворюється водяна пара, яка миттєво розділяється на кисень і водень. Водень, продовжуючи рухатись, стає достатньо легким, щоб пройти крізь поверхневу гравітацію атмосфери, залишаючи по собі лише кисень<ref name=":022">{{Cite web|url=http://hubblesite.org/contents/news-releases/1995/news-1995-12|title=Hubble Finds Oxygen Atmosphere on Jupiter's Moon, Europa|website=HubbleSite.org|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20230416151919/https://hubblesite.org/contents/news-releases/1995/news-1995-12.html|archive-date=16 квітня 2023|url-status=live|access-date=13 травня 2022}}</ref>. Атмосфера, формується завдяки радіолізу&nbsp;— [[Дисоціація (хімія)|дисоціації]] молекул під дією радіації<ref name="Johnson1982">{{Cite journal|last=Johnson|first=Robert E.|last2=Lanzerotti|first2=Louis J.|last3=Brown|first3=Walter L.|date=1982|title=Planetary applications of ion induced erosion of condensed-gas frosts|journal=Nuclear Instruments and Methods in Physics Research|volume=198|page=147|bibcode=1982NIMPR.198..147J|doi=10.1016/0167-5087(82)90066-7}}</ref>. Ця накопичена киснева атмосфера може піднятися на висоту 190&nbsp;км над поверхнею Європи. Молекулярний водень ніколи не досягає поверхні, оскільки він досить легкий, щоб уникнути тяжіння Європи<ref name="Liang">{{Cite journal|last=Liang|first=Mao-Chang|date=2005|title=Atmosphere of Callisto|url=https://resolver.caltech.edu/CaltechAUTHORS:20140825-144257305|journal=Journal of Geophysical Research|volume=110|issue=E2|pages=E02003|bibcode=2005JGRE..110.2003L|doi=10.1029/2004JE002322|archive-url=https://web.archive.org/web/20230416151918/https://authors.library.caltech.edu/48861/|archive-date=16 квітня 2023|access-date=15 липня 2022|doi-access=free|url-status=live}}</ref>. Європа&nbsp;— один з небагатьох супутників Сонячної системи з атмосферою, яку можна виміряти, на ряду з [[Титан (супутник)|Титаном]], [[Іо (супутник)|Іо]], [[Тритон (супутник)|Тритоном]], [[Ганімед (супутник)|Ганімедом]] і [[Каллісто (супутник)|Каллісто]]<ref name=":3">{{Cite web|url=https://solarviews.com/eng/europapr.htm|title=Hubble Finds Oxygen Atmosphere On Jupiter's Moon Europa|website=solarviews.com|archive-url=https://web.archive.org/web/20221002191429/https://solarviews.com/eng/europapr.htm|archive-date=2 жовтня 2022|url-status=live|access-date=13 травня 2022}}</ref>. Європа також є одним з декількох супутників нашої Сонячної системи з дуже великою кількістю [[Леткі речовини|летких речовин]]<ref name=":4">{{Cite web|url=http://eos.org/articles/do-uranuss-moons-have-subsurface-oceans|title=Do Uranus's Moons Have Subsurface Oceans?|last=Cartier|first=Kimberly M. S.|date=14 грудня 2020|website=Eos|language=en-US|archive-url=https://web.archive.org/web/20220516065456/https://eos.org/articles/do-uranuss-moons-have-subsurface-oceans|archive-date=16 травня 2022|url-status=live|access-date=13 травня 2022}}</ref>.

Через повільне вивільнення кисню і водню вздовж орбіти Європи утворюється нейтральний тор. Цю «нейтральну хмару» виявили космічні апарати «Кассіні» та «Галілео», і вона має більшу концентрацію частинок, ніж в аналогічній хмарі Іо<ref name="Smyth2006">{{Cite journal|last=Smyth|first=William H.|last2=Marconi, Max L.|date=2006|title=Europa's atmosphere, gas tori, and magnetospheric implications|journal=[[Icarus (journal)|Icarus]]|volume=181|issue=2|page=510|bibcode=2006Icar..181..510S|doi=10.1016/j.icarus.2005.10.019}}</ref>. Тор Європи іонізується в процесі обміну електронами між нейтральними частинками та його зарядженими частинками. Оскільки магнітне поле Європи обертається швидше, ніж її орбітальна швидкість, ці іони залишаються на шляху траєкторії її магнітного поля, утворюючи плазму. Існує гіпотеза, що ці іони відповідають за плазму в магнітосфері Юпітера<ref>{{Cite journal|last=Smith|first=Howard Todd|last2=Mitchell|first2=Donald G.|last3=Johnson|first3=Robert E.|last4=Mauk|first4=Barry H.|last5=Smith|first5=Jacob E.|date=22 січня 2019|title=Europa Neutral Torus Confirmation and Characterization Based on Observations and Modeling|journal=The Astrophysical Journal|language=en|volume=871|issue=1|pages=69|bibcode=2019ApJ...871...69S|doi=10.3847/1538-4357/aaed38|issn=1538-4357|doi-access=free}}</ref>.

У 2023 році отримані дані космічного телескопа Джеймса Вебба NASA про наявність у атмосфері Європи вуглекислого газу<ref>[https://espreso.tv/teleskop-dzheyms-vebb-znayshov-vuglekisliy-gaz-na-evropi-suputniku-yupitera Астрономи, використовуючи дані космічного телескопа Джеймса Вебба NASA, виявили вуглекислий газ у певному регіоні на крижаній поверхні Європи&nbsp;— супутнику Юпітера]</ref><ref>[https://www.nasa.gov/feature/goddard/2023/nasa-s-webb-finds-carbon-source-on-surface-of-jupiter-s-moon-europa NASA's Webb Finds Carbon Source on Surface of Jupiter's Moon Europa]</ref>. 4 березня 2024 року астрономи повідомили, що на поверхні Європи може бути набагато менше кисню, ніж передбачалося раніше<ref name="NYT-20240304km2">{{Cite news|url=https://www.nytimes.com/2024/03/04/science/europa-moon-oxygen.html|title=An Ocean Moon Thought to Be Habitable May Be Oxygen-Starved - A new study suggests that the amount of the element on the moon of Jupiter is on the lower end of previous estimates.|last=Miller|first=Katrina|date=4 березня 2024|work=[[The New York Times]]|archive-url=https://archive.today/20240305000839/https://www.nytimes.com/2024/03/04/science/europa-moon-oxygen.html|archive-date=5 березня 2024|url-status=live|access-date=5 березня 2024}}</ref><ref name="NYT-20240304jrs2">{{Cite journal|last=Szalay, J.R.|displayauthors=et al|date=4 березня 2024|title=Oxygen production from dissociation of Europa's water-ice surface|journal=[[Nature Astronomy]]|volume=8|issue=5|pages=567–576|doi=10.1038/s41550-024-02206-x|pmc=11111413|doi-access=free}}</ref>. Крім того, [[Спектроскопія|спектроскопічними]] методами в атмосфері Європи виявлені атоми [[Натрій|натрію]] та [[Калій|калію]]. Натрію там у 25 разів більше, ніж другого (в атмосфері Іо&nbsp;— удесятеро, а в атмосфері Ганімеда він не виявлений зовсім). Ймовірно, ці елементи беруться із [[Хлориди|хлоридів]] на крижаній поверхні супутника чи принесені туди метеоритами.

=== Відкриття атмосфери ===
Атмосфера Європи була вперше відкрита в 1995 році астрономами Д.&nbsp;Т.&nbsp;Голлом і його співробітниками за допомогою спектрографа високої роздільної здатності<ref name="Hall1995">{{Cite journal|last=Hall|first=D. T.|last2=Strobel|first2=D. F.|last3=Feldman|first3=P. D.|last4=McGrath|first4=M. A.|last5=Weaver|first5=H. A.|date=23 лютого 1995|title=Detection of an oxygen atmosphere on Jupiter's moon Europa|journal=Nature|volume=373|issue=6516|pages=677–679|bibcode=1995Natur.373..677H|doi=10.1038/373677a0}}</ref>. Це спостереження було додатково підтверджено в 1997 році орбітальним апаратом «Галілео» під час його місії в системі Юпітера. Аналізуючи вплив розрідженої атмосфери Європи на радіосигнал, команда астрономів під керівництвом А. Дж. Кліоре встановила наявність [[Іоносфера|іонізованого шару]] в атмосфері Європи<ref name="Kliore1997">{{Cite journal|last=Kliore|first=A. J.|last2=Hinson|first2=D. P.|last3=Flaser|first3=F. M.|last4=Nagy|first4=A. F.|last5=Cravens|first5=T. E.|date=18 липня 1997|title=The Ionosphere of Europa from Galileo Radio Occultations|journal=Science|volume=277|issue=5324|pages=355–358|bibcode=1997Sci...277..355K|doi=10.1126/science.277.5324.355|doi-access=free}}</ref>.

=== Клімат і погода ===
Атмосферний тиск на поверхні Європи приблизно дорівнює {{nobr|0,1 [[Паскаль (одиниця)|мкПа]]}}, тобто у 10<sup>12</sup> разів нижчий від земного. Спостереження ультрафіолетового спектрометра «Галілео» і телескопа «Габбл» показали, що інтегральна щільність атмосфери Європи становить всього {{nobr|10<sup>18</sup>—10<sup>19</sup>}} молекул на квадратний метр. Атмосфера Європи дуже мінлива: її густина помітно змінюється в залежності від положення на місцевості та часу спостережень.

Незважаючи на наявність [[Газовий тор|газового тора]], на Європі немає погодних хмар. Загалом у Європі немає вітру чи опадів, оскільки її гравітація надто низька, щоб утримувати атмосферу, достатню для цих властивостей. Прискорення вільного падіння Європи становить приблизно 13&nbsp;% земного. Температура на Європі коливається від −160&nbsp;°C на екваторі до −220&nbsp;°C на полюсах<ref>{{Cite web|url=https://www.space.com/15498-europa-sdcmp.html|title=Europa: Facts About Jupiter's Icy Moon and Its Ocean|last=Elizabeth Howell|date=22 березня 2018|website=Space.com|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20220513202621/https://www.space.com/15498-europa-sdcmp.html|archive-date=13 травня 2022|url-status=live|access-date=13 травня 2022}}</ref>.

== Позаземне життя ==
До 1970-х років людство вважало, що наявність життя на небесному тілі повністю залежить від сонячної енергії. [[Рослини]] на поверхні Землі отримують енергію із сонячного світла, вивільняючи кисень у процесі [[фотосинтез]]у органічних речовин з [[Діоксид вуглецю|вуглекислого газу]] і води, а потім їх можуть з'їсти тварини, які дихають киснем, і передати свою енергію вгору по [[Ланцюг живлення|ланцюгу живлення]]. Вважалося, що життя в глибинах океану, яке значно нижче [[Автотрофний шар|досяжності сонячних променів]], залежить від живлення або органічним [[детрит]]ом, що падає з поверхні, або від поїдання тварин, які, своєю чергою, залежать від потоку поживних речовин, пов'язаних із сонячною енергією<ref name="Chamberlin_1999"/>.
[[Файл:Nur04505.jpg|thumb|Ця колонія [[Рифтія|рифтій]] живе в глибоководній східній частині [[Тихий океан|Тихого океану]] і живиться за рахунок симбіотичних бактерій, що живуть за рахунок окиснення [[Сірководень|сірководню]]]]
Однак 1977 року під час дослідницького занурення до {{li|Галапагоський рифт|text=Галапагоського рифту|Q=Q23925956}} в глибоководному апараті [[Алвін (ППА)|«Алвін»]] вчені виявили колонії [[Рифтія|рифтій]], [[Молюски|молюсків]], [[Ракоподібні|ракоподібних]] та інших істот, що жили навколо підводних вулканічних [[Гідротермальне джерело|гідротермальних джерел]]. Ці джерела називаються [[Чорні курці|«чорними курцями»]] і розташовані вздовж осі [[Океанічні хребти|серединно-океанічних хребтів]]<ref name="Chamberlin_1999"/>. Живі істоти процвітають тут, незважаючи на відсутність доступу до сонячного світла, і невдовзі було виявлено, що вони утворюють доволі ізольований [[ланцюг живлення]] (однак потребують кисню, що надходить ззовні). Замість рослин основою для цього ланцюга живлення є [[бактерії]]-[[хемосинтез|хемосинтетики]], які отримують енергію від окиснення [[Водень|водню]] чи [[Сірководень|сірководню]], що виходять із надр Землі. Такі екосистеми показали, що життя може лише слабко залежати від Сонця, і це стало важливим для біології відкриттям.

Це відкрило нові перспективи для [[Астробіологія|астробіології]], збільшивши кількість відомих місць, що підходять для позаземного життя. Оскільки вода в рідкому стані підтримується за рахунок припливного розігрівання (а не сонячного світла), то відповідні умови можуть створюватися поза «класичною» [[Зона, придатна для життя|придатною для життя зоною]] і навіть далеко від зір<ref name="Stevenson-1998"/>.

У наш час Європа розглядається як одне з головних місць у Сонячній системі, де можливе існування позаземного життя<ref>{{Cite news|url=http://www.liebertpub.com/doi/10.1089/ast.2007.0156|title=Energy, Chemical Disequilibrium, and Geological Constraints on Europa|last=Hand|first=Kevin P.|last2=Carlson|first2=Robert W.|last3=Chyba|first3=Christopher F.|date=2007-12|pages=1006–1022|language=en|work=Astrobiology|volume=7|doi=10.1089/ast.2007.0156|issn=1531-1074|issue=6|access-date=2024-12-09}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://agupubs.onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1029/EO082i013p00150|title=Alternative energy sources could support life on Europa|last=Schulze‐Makuch|first=Dirk|last2=Irwin|first2=Louis N.|date=2001-03-27|pages=150–150|language=en|work=Eos, Transactions American Geophysical Union|volume=82|doi=10.1029/EO082i013p00150|issn=0096-3941|issue=13|access-date=2024-12-09}}</ref>. Життя на Європі може існувати або поблизу гідротермальних джерел на дні океану, або під дном (де на Землі мешкають [[ендоліти]]). Крім цього, живі організми можуть існувати, прикріплюючись зсередини до крижаної кори, подібно до [[Морські водорості|морських водоростей]] та бактерій у полярних областях Землі, або вільно плаваючи в океані Європи<ref name="limit">{{Cite journal|last=Marion, Giles M.|last2=Fritsen, Christian H.|last3=Eicken, Hajo|last4=Payne, Meredith C.|date=2003|title=The Search for Life on Europa: Limiting Environmental Factors, Potential Habitats, and Earth Analogues|journal=Astrobiology|volume=3|issue=4|pages=785–811|bibcode=2003AsBio...3..785M|doi=10.1089/153110703322736105|pmid=14987483}}</ref>. Можливо, це життя подібне до мікробного життя в океанських глибинах Землі. Станом на 2024 рік не виявлено ніяких ознак існування життя на Європі, але ймовірна наявність рідкої води, що покриває скелясту [[Мантія планети|мантію]], Європи спонукала вчених відправити туди зонд<ref>{{Cite web|url=https://europa.nasa.gov/news/33/europa-a-world-of-ice-with-potential-for-life/|title=Europa: A World of Ice, With Potential for Life|website=NASA's Europa Clipper|language=en|access-date=2024-12-07}}</ref>.

Рифтії та інші багатоклітинні [[Ядерні|еукаріотичні організми]] навколо гідротермальних джерел [[Клітинне дихання|дихають]] [[Кисень|киснем]] і, таким чином, опосередковано залежать від фотосинтезу. Але [[Анаероби|анаеробні]] [[хемосинтез]]уючі бактерії та [[археї]], які населяють ці екосистеми, демонструють можливу модель життя в океані Європи<ref name="Hand_2007"/>. Енергія, що виробляється припливними деформаціями, стимулює активні геологічні процеси в надрах супутника. Крім того, Європу (як і Землю) нагріває радіоактивний розпад, але він дає на декілька порядків менше тепла<ref name="Wilson2007"/>. Однак ці джерела енергії не можуть підтримувати таку велику та різноманітну екосистему, як земна (яка базується на фотосинтезі)<ref name="McCollom_1999"/>. Життя на Європі може існувати або поблизу гідротермальних джерел на дні океану, або під дном (де на Землі мешкають [[ендоліти]]). Крім цього, живі організми можуть існувати, прикріплюючись зсередини до крижаного панцира супутника, подібно до [[Морські водорості|морських водоростей]] та бактерій у полярних областях Землі, або вільно плаваючи в океані Європи<ref name="Marion_2003"/>.

Однак якщо океан Європи занадто холодний, там не можуть протікати біологічні процеси, подібні до земних. Якщо він занадто солоний, то там можуть вижити лише [[галофіли]]<ref name="Marion_2003"/>. 2009 року професор [[Університет Аризони|університету Аризони]] Річард Грінберг порахував, що кількість кисню в океані Європи може бути достатньою для підтримання розвинутого життя. Кисень, що виникає при розкладі льоду космічними променями, може проникати в океан при перемішуванні шарів льоду геологічними процесами, а також через тріщини в корі супутника. За оцінками Грінберга, за допомогою цього процесу океан Європи міг досягнути більшої концентрації кисню, ніж в океанах Землі, протягом кількох мільйонів років. Це дало б Європі змогу підтримувати не лише мікроскопічне [[Анаероби|анаеробне життя]], але й великі [[Аероби|аеробні організми]], як-от риби<ref name="Universetoday_2009"/>. При найобережніших оцінках, на думку Грінберга, за півмільйона років рівень кисню в океані може досягти концентрації, достатньої для існування ракоподібних на Землі, а через 12&nbsp;млн років&nbsp;— достатньої для великих форм життя<ref>{{Cite journal|last=Richard Greenberg|date=May 2010|title=Transport Rates of Radiolytic Substances into Europa's Ocean: Implications for the Potential Origin and Maintenance of Life|journal=Astrobiology|volume=10|issue=3|pages=275–283|bibcode=2010AsBio..10..275G|doi=10.1089/ast.2009.0386|pmid=20446868}}</ref>. Враховуючи низькі температури на Європі та високий тиск, Грінберг припустив, що океан супутника наситився киснем набагато раніше, ніж земний<ref name="mipt.ru"/>. Також мікроорганізми, на думку Грінберга, могли потрапити на поверхню супутника Юпітера разом із метеоритами<ref name="pravda.ru"/>.

2006 року Роберт Т.&nbsp;Паппалардо, старший викладач Лабораторії атмосфери та космічної фізики (LASP) [[Університет Колорадо у Боулдері|Колорадського університету в Боулдері]], сказав:
{{початок цитати}}Ми витратили немало часу та зусиль, намагаючись зрозуміти, чи був Марс колись населений. Можливо, сьогодні Європа має найпридатніше для життя довкілля. Ми повинні підтвердити це…, але у Європи, мабуть, є всі компоненти для життя… і не лише чотири мільярди років тому…, але і сьогодні.
{{oq|en|We’ve spent quite a bit of time and effort trying to understand if Mars was once a habitable environment. Europa today, probably, is a habitable environment. We need to confirm this … but Europa, potentially, has all the ingredients for life … and not just four billion years ago … but today.}}{{кінець цитати|джерело=<ref name="Europabudget"/>}}

Водночас деякі вчені вважають, що океан Європи є доволі «їдкою рідиною», несприятливою для розвитку життя<ref name="gazeta-4019705"/>.

У лютневому номері журналу «Astrobiology» за 2012 рік було опубліковано статтю, у якій наводилася гіпотеза про неможливість існування вуглецевого життя в океані Європи. Метью Пасек зі співробітниками з [[Університет Південної Флориди|Південно-Флоридського університету]] на основі аналізу даних про склад поверхневого шару Європи і швидкості [[Дифузія|дифузії]] кисню в підлідний океан зробив висновок, що в ньому занадто велика концентрація [[Сульфатна кислота|сірчаної кислоти]] і океан непридатний для життя. Сірчана кислота в океані Європи утворюється в результаті окиснення киснем сірковмісних мінералів надр супутника, перш за все сульфідів металів. Згідно з розрахунками авторів статті, [[pH|показник кислотності pH]] води підлідного океану становить 2,6 одиниці&nbsp;— це приблизно дорівнює показнику pH в сухому червоному [[Вино|вині]]<ref name="phFoodTable"/>. {{нп|Вуглецева форма життя|Вуглецеве життя|en|Carbon-based life}} в таких середовищах, на думку астробіологів, є вкрай малоймовірним<ref name="Acidification"/>. Однак, згідно з висновками вчених із Каліфорнійського технологічного інституту, опублікованими в березні 2013 року, океан Європи багатий не сіркою і сульфатами, а хлором і хлоридами (зокрема, хлоридами натрію та калію), що робить його схожим на земні океани. Ці висновки були зроблені на основі даних, отриманих спектрометром OSIRIS гавайської обсерваторії Кека, роздільна здатність якого набагато вища, ніж у спектрометра NIMS апарата «Галілео» (за даними якого неможливо було відрізнити солі від сірчаної кислоти). Сполуки сірки були виявлені переважно на веденій півкулі Європи (яка бомбардується частинками, викинутими вулканами [[Іо (супутник)|Іо]]). Таким чином, виявлена на Європі сірка потрапляє туди ззовні, і це робить малоймовірною попередню гіпотезу про те, що в океані занадто велика концентрація сірчаної кислоти, а тому він непридатний для життя<ref name="Brown_2013"/><ref name="Keck_Observatory_2013"/>.

На початку квітня 2013 року вчені [[Каліфорнійський технологічний інститут|Каліфорнійського технологічного інституту]] повідомили, що на Європі знайдені великі запаси [[Перекис водню|перекису водню]]&nbsp;— потенційного джерела енергії для бактерій-[[Екстремофіли|екстремофілів]], які теоретично можуть мешкати в підлідному океані супутника. Згідно з результатами досліджень, виконаних за допомогою телескопа Keck&nbsp;II гавайської [[Обсерваторія Кека|обсерваторії імені Кека]], на ведучій півкулі Європи концентрація перекису водню досягала {{nobr|0,12 %}} (у 20&nbsp;разів менше, ніж в аптечному перекису). Однак на протилежній півкулі перекису майже немає. Вчені вважають, що речовини-окиснювачі (в тому числі перекис водню) можуть відігравати важливу роль у забезпеченні енергією живих організмів. На Землі доступність таких речовин сприяла появі складного багатоклітинного життя<ref name="ria-931107774"/>.

== Європа в літературі ==
Юпітер і його галілеєві супутники часто зображаються в [[Наукова фантастика|науковій фантастиці]] як місце подій твору. Європа була висвітлена в наступних творах<ref>{{Cite book
|url=https://astrosociety.org/file_download/inline/7b5edc23-7a89-46c1-a6b3-33a30ed4c876
|title=Science Fiction Stories with Good Astronomy&Physics: A Topical Index |last=Fraknoi
|first=A.
|year=2024
}}</ref>:

# А. Кларк «[[2010: Одіссея Два]]» (1984). У книзі висвітлено дослідження Юпітера та відкриття і вивчення життя в підземному океані Європи<ref>{{Cite web|url=https://www.isfdb.org/cgi-bin/title.cgi?2484|title=Title: 2010: Odyssey Two|website=[[Internet Speculative Fiction Database ]]|language=en|access-date=2024-12-11}}</ref>.
# К. Хінклі «Остракони Європи» ([[Англійська мова|англ.]] ''The Ostracons of Europa''). Дослідник у підводному апараті в океані на другому найбільшому супутнику Юпітера знаходить розумне життя, яке створює візерунки під льодом і на ньому<ref>{{Cite news|url=https://www.nature.com/articles/499120a|title=The ostracons of Europa|last=Hinckley|first=Ken|date=2013-07|pages=120–120|language=en|work=Nature|volume=499|doi=10.1038/499120a|issn=1476-4687|issue=7456|access-date=2024-08-04}}</ref>.
# [[Аластер Рейнольдс|А. Рейнолдс]] «Шпигун на Європі» ([[Англійська мова|англ.]] ''A Spy in Europa''; 2008). Шпигунська історія, яка припускає, як океан Європи може містити форми життя, і як люди мають бути генетично модифіковані для життя в цьому океані<ref>{{Cite web|url=http://www.infinityplus.co.uk/stories/europa.htm|title=A Spy in Europa - a short story by Alastair Reynolds|website=www.infinityplus.co.uk|access-date=2024-08-04}}</ref>.
# [[Пол Мак-Оулі|П. Мак-Оулі]] «Морські зміни з монстрами» ([[Англійська мова|англ.]] ''Sea Change with Monsters''; 1999). Антивоєнна історія, події якої відбуваються на Європі, в підземному океані якої виживають організми, що є продуктами генної інженерії.
# С. Аллен «Ангел Європи» ([[Англійська мова|англ.]] ''Angel of Europa''; 2012). Реалістичне зображення місії з дослідження Європи та відкриття життя в її океанах.
# К. Уортон «Ангел Європи» ([[Англійська мова|англ.]] ''Down and Out''; 2017). Історія про перспективу існування життя в підповерхневому океані Європи<ref>{{Cite web|url=https://gnpsvillager.org/2556/uncategorized/down-out-by-ken-wharton/|title=Science Fiction Series: Down & Out by Ken Wharton|last=Harvey|first=Ryan|website=The Villager|access-date=2024-12-13}}</ref>.

== Див. також ==
* [[Список супутників]]
* [[Супутники Юпітера]]
* [[Перелік кратерів Європи (супутника)|Список кратерів Європи]]
* [[Галілеєві супутники]]
* [[Колонізація Європи]]
* [[Крижана шкаралупа]]
* [[Планета-океан]]

== Примітки ==
{{reflist|refs=
<ref name="ref-1">Перицентр <math>q</math> і апоцентр <math>Q</math> обчислені за формулами <math>q=a\cdot(1-e)</math>, <math>Q=a\cdot(1+e)</math>, {{nobr|де <math>a</math> —}} довжина великої півосі орбіти, {{nobr|<math>e</math> —}} [[ексцентриситет]] орбіти; значення округлені до [[кілометр]]ів.</ref>
<ref name="Masses">Маса Європи&nbsp;— {{nobr|48·10<sup>21</sup> кг}}, а сумарна маса всіх менших супутників у Сонячній системі&nbsp;— {{nobr|39,5·10<sup>21</sup> кг}}</ref>
<ref name="Ice_Earth_Europa">Порівняння знімків [http://www.astronet.ru/db/msg/1163936 ділянок Землі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160817022001/http://www.astronet.ru/db/msg/1163936 |date=17 серпня 2016 }} та [http://photojournal.jpl.nasa.gov/jpegMod/PIA00291_modest.jpg Європи] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160308043736/http://photojournal.jpl.nasa.gov/jpegMod/PIA00291_modest.jpg |date=8 березня 2016 }}</ref>
<ref name=johnston>{{Cite web |url=http://johnstonsarchive.net/astro/wrjs103so.html |title=Архівована копія |accessdate=3 серпня 2008 |archive-date=20 квітня 2007 |archive-url=https://web.archive.org/web/20070420163459/http://johnstonsarchive.net/astro/wrjs103so.html }}</ref>
<ref name="Jacobson 2006">{{cite journal
 |last=Jacobson
 |first=R. A.
 |coauthors=Antreasian, P. G.; Bordi, J. J.; Criddle, K. E.; et.al.
 | title=The gravity field of the saturnian system from satellite observations and spacecraft tracking data
 |url=https://archive.org/details/sim_astronomical-journal_2006-12_132_6/page/2520
 | journal=The Astronomical Journal
 | month=December
 | year=2006
 | volume=132
 | pages=2520-2526
}}</ref>
<ref name="Tritt2002">{{cite web
 |url         = http://people.msoe.edu/~tritt/sf/europa.life.html
 |title       = Possibility of Life on Europa  |author      = Charles S. Tritt.
 |year        = 2002
 |publisher   = Milwaukee School of Engineering
 |accessdate  = 2007-08-10
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/64vZOgj9H?url=http://people.msoe.edu/~tritt/sf/europa.life.html
 |archivedate = 2012-01-24
 |deadurl     = yes
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="tidal_heating">{{cite web
 |url         = http://geology.asu.edu/~glg_intro/planetary/p8.htm
 |title       = Tidal Heating
 |author      = Stephen J. Reynolds
 |work        = Geology of the Terrestrial Planets
 |accessdate  = 2007-10-20
 |archiveurl  = https://web.archive.org/web/20060329000051/http://geology.asu.edu/~glg_intro/planetary/p8.htm
 |archivedate = 2006-03-29
 |deadurl     = yes
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="PlanetarySocEuropa">{{cite web
 |title       = Projects: Europa Mission Campaign; Campaign Update: 2007 Budget Proposal
 |author      = Louis Friedman.
 |date        = 2005-12-14
 |url         = http://www.planetary.org/programs/projects/explore_europa/update_12142005.html
 |publisher   = The Planetary Society
 |accessdate  = 2007-08-10
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/64vZP9vRT?url=http://www.planetary.org/programs/projects/explore_europa/update_12142005.html
 |archivedate = 2012-01-24
 |deadurl     = no
}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20060215134920/http://www.planetary.org/programs/projects/explore_europa/update_12142005.html |date=2006-02-15 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Europabudget">{{cite web
 |author      = David, Leonard
 |url         = http://www.space.com/2022-europa-mission-lost-nasa-budget.html
 |title       = Europa Mission: Lost In NASA Budget
 |accessdate  = 2007-08-10
 |date        = 2006-02-07
 |publisher   = Space.com
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/64vZQ4GNX?url=http://www.space.com/2022-europa-mission-lost-nasa-budget.html
 |archivedate = 2012-01-24
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
</ref>
<ref name="Morroson-1">{{Книга
 |автор = Моррисон Дэвид
 |назва = Спутники Юпитера: В 3-х ч. Ч. 1.
 |відповідальний = Под ред. В. Л. Барсукова и М. Я. Марова
 |видання = 1-е изд
 |місце = 129820, Москва, И-110, ГСП, 1-й Рижский пер., 2.
 |видавництво = Мир
 |рік = 1985
 |сторінки = 1
 |сторінок = 264
 |isbn =
}} {{ref-ru}}</ref>
<ref name="Cruikshank_2007">{{публікація|книга
 |автор=Cruikshank D. P., Nelson R. M.
 |відповідальний=R. M. C. Lopes; J. R. Spencer
 |назва=Io after Galileo  |рік=2007
 |видавництво=Springer-Praxis
 |isbn=3-540-34681-3
 |pages=5–33
 |частина=A history of the exploration of Io
 |doi=10.1007/978-3-540-48841-5_2
 |bibcode=2007iag..book....5C
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="GaliloProjectMarius">{{cite web
 |author      = Albert Van Helden
 |url         = http://galileo.rice.edu/sci/marius.html
 |title       = The Galileo Project / Science / Simon Marius
 |publisher   = Rice University
 |accessdate  = 2010-01-07
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/61Cw2wYz7?url=http://galileo.rice.edu/sci/marius.html
 |archivedate = 2011-08-25
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="SEDS">{{cite web
 |url         = http://messier.seds.org/xtra/Bios/marius.html
 |title       = Simon Marius
 |accessdate  = 2013-11-28
 |publisher   = University of Arizona, Students for the Exploration and Development of Space
 |archiveurl  = https://web.archive.org/web/20060821060833/http://seds.lpl.arizona.edu/messier/xtra/Bios/marius.html
 |archivedate = 2006-08-21
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Marius_1614">{{книга
 |автор=[[Симон Маріус|Simone Mario Guntzenhusano]].
 |назва=Mundus Iovialis anno M. DC. IX Detectus Ope Perspicilli Belgici  |рік=1614
 |посилання=http://books.google.com/books?id=eFJRAAAAcAAJ&pg=PT34
}}</ref>
<ref name="Naming">{{cite web
 |url         = http://galileo.rice.edu/sci/observations/jupiter_satellites.html
 |title       = Satellites of Jupiter
 |work        = The Galileo Project
 |accessdate  = 2007-11-24
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/61CwAduBX?url=http://galileo.rice.edu/sci/observations/jupiter_satellites.html
 |archivedate = 2011-08-25
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Planetographic">{{cite web
 |title       = Planetographic Coordinates
 |publisher   = Wolfram Research
 |url         = http://reference.wolfram.com/legacy/applications/astronomer/AdditionalInformation/PlanetographicCoordinates.html
 |accessdate  = 2010-03-29
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/66NzurezU?url=http://reference.wolfram.com/legacy/applications/astronomer/AdditionalInformation/PlanetographicCoordinates.html
 |archivedate = 2012-03-23
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Geissler-1998">{{cite journal
 |last=Geissler |first=P. E.
 |coauthors=Greenberg, R.; Hoppa, G.; Helfenstein, P.; McEwen, A.; Pappalardo, R.; Tufts, R.; Ockert-Bell, M.; Sullivan, R.; Greeley, R.; Belton, M. J. S.; Denk, T.; Clark, B. E.; Burns, J.; Veverka, J.
 |year=1998
 |month=January
 |title=Evidence for non-synchronous rotation of Europa  |journal=[[Nature]]
 |volume=391
 |pages=368
 |bibcode=1998Natur.391..368G
 |doi=10.1038/34869
 |pmid=9450751
 |issue=6665
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Jeffrey-2000">{{cite journal
 |title=Europa’s Crust and Ocean: Origin, Composition, and the Prospects for Life  |author=Jeffrey S. Kargel, Jonathan Z. Kaye, James W. Head, III, et al.
 |url=http://www.planetary.brown.edu/pdfs/2440.pdf
 |journal=Icarus
 |volume=148
 |issue=1
 |pages=226—265
 |year=2000
 |doi=10.1006/icar.2000.6471
 |bibcode=2000Icar..148..226K
 |accessdate=26 липня 2016
 |archive-date=19 липня 2011
 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110719155552/http://www.planetary.brown.edu/pdfs/2440.pdf
 }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110719155552/http://www.planetary.brown.edu/pdfs/2440.pdf |date=2011-07-19 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Canup_2009">{{публікація|книга
 |автор=Canup R. M., Ward W. R.
 |відповідальний=R. T. Pappalardo, W. B. McKinnon, K. K. Khurana
 |назва=Europa  |частина=Origin of Europa and the Galilean Satellites
 |pages=59–84
 |рік=2009
 |видавництво=University of Arizona Press
 |isbn=9780816528448
 |посилання=http://books.google.com/books?id=Jpcz2UoXejgC&pg=PA59
 |частина посилання=http://arxiv.org/ftp/arxiv/papers/0812/0812.4995.pdf
 |bibcode=2009euro.book...59C
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Cameron">{{книга
 |автор=А. Камерон.
 |назва=Формирование регулярных спутников  |місце={{М.}}
 |видавництво=Мир
 |рік=1978
 |сторінки=110—116
 |сторінок=522
}} {{ref-ru}}</ref>
<ref name="Goldreich">{{стаття
 |автор=Goldreich P., Ward W. R.
 |назва=The formation of planetesimals  |видання=Astrophysical Journal
 |рік=1973
 |volume=183
 |pages=1051—1061
 |doi=10.1086/152291
 |bibcode=1973ApJ...183.1051G
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Fanale_1977">{{публікація|книга
 |автор=Fanale F. P., Johnson T. V., Matson D. L.
 |відповідальний=J. A. Burns
 |назва=Planetary Satellites  |частина=Io's surface and the histories of the Galilean satellites
 |видавництво=University of Arizona Press
 |рік=1977
 |pages=379–405
 |bibcode=1977plsa.conf..379F
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Morrison">{{книга
 |автор=Д. Моррисон, Дж. А. Бернс.
 |назва=Спутники Юпитера  |місце={{М.}}
 |видавництво=Мир
 |рік=1978
 |сторінки=270—275
}} {{ref-ru}}</ref>
<ref name="Geissler_1998">{{cite journal
 |title=Evolution of Lineaments on Europa: Clues from Galileo Multispectral Imaging Observations  |author=Geissler, Paul E.; Greenberg, Richard; et al.
 |year=1998
 |journal=Icarus
 |volume=135
 |issue=1
 |pages=107–126
 |doi=10.1006/icar.1998.5980
 |bibcode=1998Icar..135..107G
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Figueredo_2004">{{cite journal
 |title=Resurfacing history of Europa from pole-to-pole geological mapping  |author=Figueredo P. H., Greeley R.
 |year=2004
 |journal=Icarus
 |volume=167
 |issue=2
 |pages=287–312
 |doi=10.1016/j.icarus.2003.09.016
 |bibcode=2004Icar..167..287F
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Hurford_2007">{{cite journal
 |title=Cycloidal cracks on Europa: Improved modeling and non-synchronous rotation implications  |author=Hurford, Terry A.; Sarid, Alyssa R.; and Greenberg, Richard
 |journal=Icarus
 |volume=186
 |issue=1
 |pages=218–233
 |year=2007
 |doi=10.1016/j.icarus.2006.08.026
 |bibcode=2007Icar..186..218H
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="photojournal_PIA01178">{{cite web
 |url         = http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA01178
 |title       = PIA01178: High-Resolution Image of Europa's Ridged Plains
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/66NzwCbI2?url=http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA01178
 |archivedate = 2012-03-23
 |accessdate  = 2016-07-27
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="college_ru_shema_hrebt">{{cite web
 |url         = http://college.ru/astronomy/course/content/chapter4/section6/paragraph5/theory.html
 |title       = Схема образования хребтов
 |publisher   = college.ru
 |accessdate  = 2013-11-28
 |archiveurl  = https://web.archive.org/web/20070928060947/http://www.college.ru/astronomy/course/content/chapter4/section6/paragraph5/images/04060505.jpg
 |archivedate = 2007-09-28
 |deadurl     = no
}} {{ref-ru}}</ref>
<ref name="photojournal_PIA03878">{{cite web
 |url         = http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA03878
 |title       = PIA03878: Ruddy «Freckles» on Europa  |accessdate  = 2011-08-26
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/66BhcKecY?url=http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA03878
 |archivedate = 2012-03-15
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Sotin_2002">{{стаття
 |назва=Europa: Tidal heating of upwelling thermal plumes and the origin of lenticulae and chaos melting  |автор=Sotin С., Head J. W. III, Tobie G.
 |рік=2002
 |посилання=http://planetary.brown.edu/planetary/documents/2685.pdf
 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120118153616/http://planetary.brown.edu/planetary/documents/2685.pdf
 |archivedate=2012-01-18
 |видання=Geophysical Research Letters
 |volume=29
 |номер=8
 |pages=74-1–74-4
 |doi=10.1029/2001GL013844
 |bibcode=2002GeoRL..29.1233S
 |accessdate=2016-07-27
 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name="photojournal_PIA02099">{{cite web
 |url         = http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA02099
 |title       = PIA02099: Thera and Thrace on Europa  |accessdate  = 2011-08-26
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/64vZbovwu?url=http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA02099
 |archivedate = 2012-01-24
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Goodman_2004">{{стаття
 |назва=Hydrothermal Plume Dynamics on Europa: Implications for Chaos Formation  |автор=Goodman J. C., Collins G. C., Marshall J., Pierrehumbert R. T.
 |посилання=http://geosci.uchicago.edu/~rtp1/papers/Goodman2004.pdf
 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120118171801/http://www-paoc.mit.edu/paoc/papers/europa_plume.pdf
 |archivedate=2012-01-18
 |видання=Journal of Geophysical Research: Planets
 |volume=109
 |номер=E3
 |рік=2004
 |doi=10.1029/2003JE002073
 |bibcode=2004JGRE..109.3008G
 |accessdate=2016-07-27
 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name="photojournal_PIA01643">{{cite web
 |url         = http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA01643
 |title       = PIA01643: A Record of Crustal Movement on Europa  |accessdate  = 2011-08-26
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/64vZlgU3l?url=http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA01643
 |archivedate = 2012-01-24
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="freescince.narod.ru_volni">{{cite web
 |url         = http://www.freescince.narod.ru/europa/img/big024.jpg
 |title       = Хвилеподібна поверхня супутника
 |format      = jpg
 |accessdate  = 2011-08-26
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/64vZmCbZH?url=http://www.freescince.narod.ru/europa/img/big024.jpg
 |archivedate = 2012-01-24
 |deadurl     = yes
}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131203080123/http://www.freescince.narod.ru/europa/img/big024.jpg |date=2013-12-03 }}</ref>
<ref name="photojournal_PIA01175">{{cite web
 |url         = http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA01175
 |title       = PIA01175: Pwyll Impact Crater: Perspective View of Topographic Model
 |accessdate  = 2011-08-26
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/66BhmfOlq?url=http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA01175
 |archivedate = 2012-03-15
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Greenberg_2005">{{книга
 |автор=Greenberg, Richard.
 |назва=Europa: The Ocean Moon: Search for an Alien Biosphere  |видавництво=Springer Praxis Books
 |рік=2005
 |isbn=978-3-540-27053-9
 |doi=10.1007/b138547
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Greeley_2007">{{книга
 |автор=Greeley, Ronald; et al.
 |частина=Chapter 15: Geology of Europa  |назва=Jupiter: The Planet, Satellites and Magnetosphere  |pages=329–362
 |видавництво=Cambridge University Press
 |рік=2007
 |isbn=978-0-521-03545-3
 |посилання частина=http://books.google.com/books?id=aMERHqj9ivcC&pg=PA329
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="ria-758616816">{{cite web
 |url         = http://ria.ru/science/20120925/758616816.html
 |title       = Вода в «полыньях» на спутнике Юпитера быстро замерзает, заявили учёные
 |date        = 25.09.2012
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6BS2aX5nV?url=http://www.ria.ru/science/20120925/758616816.html
 |archivedate = 16.10.2012
 |accessdate  = 29.07.2016
 |deadurl     = no
}} {{ref-ru}}</ref>
<ref name="McCord_1998">{{cite journal
 |title=Salts on Europa's Surface Detected by Galileo's Near Infrared Mapping Spectrometer  |author=McCord, Thomas B.; Hansen, Gary B.; et al.
 |journal=Science
 |volume=280
 |issue=5367
 |pages=1242–1245
 |year=1998
 |doi=10.1126/science.280.5367.1242
 |bibcode=1998Sci...280.1242M
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Calvin">{{cite journal
 |last=Calvin
 |first=Wendy M.
 |coauthors=Clark, Roger N.; Brown, Robert H.; and Spencer, John R.
 |title=Spectra of the ice Galilean satellites from 0.2 to 5 µm: A compilation, new observations, and a recent summary  |journal=Journal of Geophysical Research
 |year=1995
 |volume=100
 |issue=E9
 |pages=19041–19048
 |bibcode=1995JGR...10019041C
 |doi=10.1029/94JE03349
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Carlson_2005">{{cite journal
 |title=Distribution of hydrate on Europa: Further evidence for sulfuric acid hydrate  |url=http://people.virginia.edu/~rej/papers05/sdarticle-carlson05.pdf
 |author=Carlson R. W., Anderson M. S., Mehlman R., Johnson R. E.
 |journal=Icarus
 |volume=177
 |issue=2
 |pages=461–471
 |year=2005
 |doi=10.1016/j.icarus.2005.03.026
 |bibcode=2005Icar..177..461C
 |accessdate=29 липня 2016
 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160304112308/http://people.virginia.edu/~rej/papers05/sdarticle-carlson05.pdf
 |archivedate=4 березня 2016
 |deadurl=yes
 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Water Vapor">{{cite web
 |url=http://www.nasa.gov/content/goddard/hubble-europa-water-vapor/
 |title=Hubble Space Telescope Sees Evidence of Water Vapor Venting off Jupiter Moon  |date=12.12.2013
 |accessdate=29 липня 2016
 |archive-date=23 липня 2016
 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160723114346/http://www.nasa.gov/content/goddard/hubble-europa-water-vapor/
 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Hall_1995">{{cite journal
 |author=Hall, Doyle T.; et al.
 |title=Detection of an oxygen atmosphere on Jupiter's moon Europa  |journal=Nature
 |volume=373
 |pages=677–679
 |year=1995
 |doi=10.1038/373677a0
 |bibcode=1995Natur.373..677H
}} {{ref-en}}
</ref>
<ref name="Stevenson-1998">{{Стаття
 |автор = Stevenson, David J.
 |назва = «Possibility of Life-Sustaining Planets in Interstellar Space»
 |посилання = http://www.researchgate.net/publication/237427218_Possibility_of_Life-Sustaining_Planets_in_Interstellar_Space
 |видання = researchgate.net
 |тип = Сайт
 |рік = 1998
 |номер = 
 |сторінки = 1—8
 |issn = 
 |accessdate = 30 липня 2016
 |archivedate = 24 вересня 2015
 |archiveurl = https://web.archive.org/web/20150924152127/http://www.researchgate.net/publication/237427218_Possibility_of_Life-Sustaining_Planets_in_Interstellar_Space
 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Wilson2007">{{cite web
 |title       = Tidal Heating on Io and Europa and its Implications for Planetary Geophysics
 |author      = Wilson, Colin P.
 |publisher   = Geology and Geography Dept., Vassar College
 |url         = http://gsa.confex.com/gsa/2007NE/finalprogram/abstract_117688.htm
 |year        = 2007
 |accessdate  = 2007-12-21
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/64va9mYRQ?url=http://gsa.confex.com/gsa/2007NE/finalprogram/abstract_117688.htm
 |archivedate = 2012-01-24
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="McCollom_1999">{{cite journal
 |author=McCollom T. M.
 |title=Methanogenesis as a potential source of chemical energy for primary biomass production by autotrophic organisms in hydrothermal systems on Europa  |journal=Journal of Geophysical Research
 |volume=104
 |issue=E12
 |pages=30729–30742
 |year=1999
 |doi=10.1029/1999JE001126
 |bibcode=1999JGR...10430729M
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Marion_2003">{{cite journal
 |title=The Search for Life on Europa: Limiting Environmental Factors, Potential Habitats, and Earth Analogues  |author=Marion, Giles M.; Fritsen, Christian H.; Eicken, Hajo; and Payne, Meredith C.
 |journal=Astrobiology
 |volume=3
 |issue=4
 |pages=785–811
 |year=2003
 |doi=10.1089/153110703322736105
 |pmid=14987483
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="mipt.ru">{{cite web
 |url=http://dasr.mipt.ru/index/space_and_robotics/n_4jus25.html
 |title=В океане Европы, возможно, есть жизнь  |publisher=Компьюлента
 |date=2010-05-28
 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131203063229/http://dasr.mipt.ru/index/space_and_robotics/n_4jus25.html
 |archivedate=3 грудня 2013
}} {{ref-ru}}</ref>
<ref name="pravda.ru">{{cite web
 |url         = http://www.pravda.ru/science/planet/space/24-12-2008/297124-europa-0/
 |title       = Есть ли жизнь на Европе?
 |date        = 24 грудня 2008 року
 |publisher   = Pravda.ru
 |accessdate  = 2011-08-25
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/64vemqroM?url=http://www.pravda.ru/science/planet/space/24-12-2008/297124-europa-0/
 |archivedate = 24-01-2012
 |deadurl     = no
}} {{ref-ru}}</ref>
<ref name="gazeta-4019705">[http://www.gazeta.ru/science/2012/03/02_a_4019705.shtml Европейцы с голубой костью] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160818094854/http://www.gazeta.ru/science/2012/03/02_a_4019705.shtml |date=18 серпня 2016 }}, Gazeta.ru, 02.03.2012.{{ref-ru}}</ref>
<ref name="phFoodTable">{{Cite web
 |url = http://www.dpva.ru/Guide/GuideChemistry/pH/phFoodTable/
 |title = Водородный показатель (pH) некоторых распространенных продуктов питания.
 |author = DPVA.info
 |work = DPVA.info Инженерный справочник, таблицы.
 |date = 
 |publisher = 
 |accessdate = 30 липня 2016
 |archive-date = 26 вересня 2016
 |archive-url = https://web.archive.org/web/20160926044506/http://www.dpva.ru/Guide/GuideChemistry/pH/phFoodTable/
 }} {{ref-ru}}</ref>
<ref name="Acidification">{{cite journal
 |title=Acidification of Europa's Subsurface Ocean as a Consequence of Oxidant Delivery  |author=Pasek M. A., Greenberg R.
 |year=2012
 |journal=Astrobiology
 |volume=12
 |issue=2
 |pages=151–159
 |doi=10.1089/ast.2011.0666
 |pmid=22283235
 |bibcode=2012AsBio..12..151P
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="ria-931107774">{{cite web
 |url         = http://ria.ru/science/20130405/931107774.html
 |title       = Ученые нашли на спутнике Юпитера Европе "пищу" для бактерий
 |publisher   = РИА Новости
 |date        = 2013-04-05
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6FsEs2vHU?url=http://ria.ru/science/20130405/931107774.html
 |archivedate = 2013-04-14
 |accessdate  = 2016-07-30
 |deadurl     = no
}} {{ref-ru}}</ref>

<ref name=IAUMoonDiscoveries>{{cite web
 |url         = http://planetarynames.wr.usgs.gov/Page/Planets
 |title       = Planet and Satellite Names and Discoverers
 |publisher   = USGS
 |lang        = en
 |accessdate  = 2011-08-26
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/64vZNw3k6?url=http://planetarynames.wr.usgs.gov/Page/Planets
 |archivedate = 2012-01-24
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name=Marazzini_2005>{{cite journal
 |last=Marazzini |first=Claudio
 |year=2005
 |title=I nomi dei satelliti di Giove: da Galileo a Simon Marius (The names of the satellites of Jupiter: from Galileo to Simon Marius)
 |journal=Lettere Italiane
 |volume=57
 |issue=3
 |pages=391–407
}}</ref>
<ref name=NASA_SSE>{{cite web
 |url         = http://solarsystem.nasa.gov/planets/profile.cfm?Object=Jup_Europa&Display=Facts&System=Metric
 |title       = Europa: Facts & Figures
 |publisher   = NASA SSE
 |lang        = en
 |accessdate  = 2013-11-28
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/64vZMxghF?url=http://solarsystem.nasa.gov/planets/profile.cfm?Object=Jup_Europa  |archivedate = 2012-01-24
 |deadurl     = yes
}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120202004811/http://solarsystem.nasa.gov/planets/profile.cfm?Object=Jup_Europa |date=2012-02-02 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name=Bills_2005>{{cite journal
 |title=Free and forced obliquities of the Galilean satellites of Jupiter
 |author=Bills B. G.
 |year=2005
 |journal=Icarus
 |volume=175
 |issue=2
 |pages=233–247
 |doi=10.1016/j.icarus.2004.10.028
 |bibcode=2005Icar..175..233B
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name=Showman_1997>{{cite journal
 |last=Showman
 |first=Adam P.
 |coauthors=Malhotra, Renu
 |title=Tidal Evolution into the Laplace Resonance and the Resurfacing of Ganymede
 |journal=Icarus
 |volume=127
 |year=1997
 |issue=1
 |pages=93–111
 |url=http://www.lpl.arizona.edu/~showman/publications/showman-malhotra-1997.pdf
 |doi=10.1006/icar.1996.5669
 |bibcode=1997Icar..127...93S
 |accessdate=26 липня 2016
 |archive-date=14 травня 2011
 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110514231007/http://www.lpl.arizona.edu/~showman/publications/showman-malhotra-1997.pdf
 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name=Gailitis_1982>{{cite journal
 |author=Gailitis A.
 |title=Tidal heating of Io and orbital evolution of the Jovian satellites
 |journal=Monthly Notices of the Royal Astronomical Society
 |volume=201
 |pages=415–420
 |year=1982
 |bibcode=1982MNRAS.201..415G
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Encyclopedia_2007">{{книга 
 |частина=Europa  |автор=Prockter L. M., Pappalardo R. T.
 |назва=Encyclopedia of the Solar System  |відповідальний=Lucy-Ann McFadden, Paul R. Weissman, Torrence W. Johnson
 |видавництво=Academic Press
 |рік=2007
 |pages=431–448
 |isbn=978-0-12-088589-3
 |посилання частина=http://books.google.com/books?id=G7UtYkLQoYoC&pg=PA431
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name=Kattenhorn_2002>{{cite journal
 |author=Kattenhorn S. A.
 |title=Nonsynchronous Rotation Evidence and Fracture History in the Bright Plains Region, Europa  |journal=Icarus
 |volume=157
 |issue=2
 |pages=490–506
 |year=2002
 |doi=10.1006/icar.2002.6825
 |bibcode=2002Icar..157..490K
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name=Head_1998>{{cite journal
 |author=Head J. W., Pappalardo R. T., Greeley R., Sullivan R., Galileo Imaging Team
 |title=Origin of Ridges and Bands on Europa: Morphologic Characteristics and Evidence for Linear Diapirism from Galileo Data
 |year=1998
 |journal=29th Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 16-20, 1998, Houston, TX, abstract no. 1414
 |bibcode=1998LPI....29.1414H
 |url=http://www.lpi.usra.edu/meetings/LPSC98/pdf/1414.pdf
 |accessdate=27 липня 2016
 |archive-date=4 березня 2016
 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160304065731/http://www.lpi.usra.edu/meetings/LPSC98/pdf/1414.pdf
 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name=photojournal_PIA00586>{{cite web
 |url         = http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA00586
 |title       = PIA00586: Pwyll Crater on Europa  |accessdate  = 2011-08-26
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/64vZmtImI?url=http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA00586
 |archivedate = 2012-01-24
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name=Billings_2005>{{cite journal
 |title=The great thickness debate: Ice shell thickness models for Europa and comparisons with estimates based on flexure at ridges
 |author=Billings S. E., Kattenhorn S. A.
 |journal=Icarus
 |volume=177
 |issue=2
 |pages=397–412
 |year=2005
 |doi=10.1016/j.icarus.2005.03.013
 |bibcode=2005Icar..177..397B
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Schenk_2007">{{книга
 |автор=Schenk, Paul M.; Chapman, Clark R.; Zahnle, Kevin; and Moore, Jeffrey M.
 |частина=Chapter 18: Ages and Interiors: the Cratering Record of the Galilean Satellites
 |назва=Jupiter: The Planet, Satellites and Magnetosphere  |посилання частина=http://books.google.com/books?id=aMERHqj9ivcC&pg=PA427
 |видавництво=Cambridge University Press
 |рік=2007
 |isbn=978-0-521-03545-3
 |pages=427–456
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name=Zimmer_2000>{{cite journal
 |author=Zimmer C., Khurana K. K.
 |title=Subsurface Oceans on Europa and Callisto: Constraints from Galileo Magnetometer Observations
 |journal=Icarus
 |year=2000
 |volume=147
 |issue=2
 |pages=329–347
 |doi=10.1006/icar.2000.6456
 |bibcode=2000Icar..147..329Z
 |url=http://www.igpp.ucla.edu/people/mkivelson/Publications/ICRUS147329.pdf
 |accessdate=29 липня 2016
 |archive-date=27 березня 2009
 |archive-url=https://web.archive.org/web/20090327052124/http://www.igpp.ucla.edu/people/mkivelson/Publications/ICRUS147329.pdf
 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name=Kivelson_2000>{{cite journal
 |last=Kivelson |first=Margaret G. |coauthors=Khurana, Krishan K.; Russell, Christopher T.; Volwerk, Martin; Walker, Raymond J.; and Zimmer, Christophe
 |year=2000
 |title=Galileo Magnetometer Measurements: A Stronger Case for a Subsurface Ocean at Europa  |journal=[[Science (журнал)|Science]]
 |volume=289
 |issue=5483
 |pages=1340–1343
 |doi=10.1126/science.289.5483.1340
 |pmid=10958778
 |bibcode=2000Sci...289.1340K
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name=Brown_2013>{{cite journal
 |author=Brown M. E., Hand K. P.
 |year=2013
 |title=Salts and Radiation Products on the Surface of Europa  |journal=The Astronomical Journal
 |volume=145
 |issue=4
 |pages=1–7
 |bibcode=2013AJ....145..110B
 |doi=10.1088/0004-6256/145/4/110
 |arxiv=1303.0894
 |url=http://www.gps.caltech.edu/~mbrown/papers/ps/europa-osiris.pdf
 |accessdate=29 липня 2016
 |archive-date=6 вересня 2014
 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140906053723/http://www.gps.caltech.edu/~mbrown/papers/ps/europa-osiris.pdf
 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name=Keck_Observatory_2013>{{cite web
 |title=Astronomers Open Window Into Europa’s Ocean
 |url=http://www.keckobservatory.org/recent/entry/astronomers_open_window_into_europas_ocean
 |publisher=W. M. Keck Observatory
 |lang=en
 |date=2013-03-05
 |accessdate=2016-07-29
 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160817124550/http://www.keckobservatory.org/recent/entry/astronomers_open_window_into_europas_ocean
 |archivedate=2016-08-17
 |deadurl=yes
 }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160817124550/http://www.keckobservatory.org/recent/entry/astronomers_open_window_into_europas_ocean |date=2016-08-17 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name="stp_cosmos_ru">{{cite web
 |url=http://stp.cosmos.ru/index.php?id=1137&tx_ttnews%5Btt_news%5D=5808&cHash=25aadce230214161c0d0df2e0f18460e
 |title=Гейзеры на Европе выбрасывают в 25 раз больше водяного пара, чем гейзеры Энцелада  |date=2014-01-28
 |accessdate=29 липня 2016
 |archive-date=15 серпня 2016
 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160815031631/http://stp.cosmos.ru/index.php?id=1137&tx_ttnews%5Btt_news%5D=5808&cHash=25aadce230214161c0d0df2e0f18460e
 }} {{ref-ru}}</ref>
<ref name=EuropaOxygen_1995>{{cite web
 |author=Villard R., Hall D.
 |url=http://hubblesite.org/newscenter/archive/releases/1995/12/text
 |title=Hubble Finds Oxygen Atmosphere on Jupiter's Moon, Europa  |publisher=hubblesite.org
 |lang=en
 |date=1995-02-23
 |accessdate=2013-11-28
 |archive-date=16 липня 2016
 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160716140550/http://hubblesite.org/newscenter/archive/releases/1995/12/text/
 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name=Hand_2007>{{cite journal
 |title       = Energy, Chemical Disequilibrium, and Geological Constraints on Europa  |author      = Hand, Kevin P.; Carlson, Robert W.; Chyba, Christopher F.
 |journal     = Astrobiology
 |year        = 2007
 |month       = December
 |volume      = 7
 |issue       = 6
 |pages       = 1006–1022
 |url         = http://yly-mac.gps.caltech.edu/Reprintsyly/A_RecentPapers/yung_mars_2010/zjunk/yung_mars_2010/russell_mars_ch4_c/handAB07energy.pdf
 |doi         = 10.1089/ast.2007.0156
 |pmid        = 18163875
 |bibcode     = 2007AsBio...7.1006H
 |accessdate  = 30 липня 2016
 |archiveurl  = https://web.archive.org/web/20131203010740/http://yly-mac.gps.caltech.edu/Reprintsyly/A_RecentPapers/yung_mars_2010/zjunk/yung_mars_2010/russell_mars_ch4_c/handAB07energy.pdf
 |archivedate = 3 грудня 2013
 |deadurl     = yes
}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131203010740/http://yly-mac.gps.caltech.edu/Reprintsyly/A_RecentPapers/yung_mars_2010/zjunk/yung_mars_2010/russell_mars_ch4_c/handAB07energy.pdf |date= 3 грудня 2013 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Universetoday_2009">{{cite web
 |title       = Europa Capable of Supporting Life, Scientist Says
 |author      = Nancy Atkinson.
 |date        = 2009-10-08
 |publisher   = Universe Today
 |url         = http://www.universetoday.com/42303/europa-capable-of-supporting-life-scientist-says/
 |accessdate  = 2009-10-11
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/64velZ5nh?url=http://www.universetoday.com/42303/europa-capable-of-supporting-life-scientist-says/
 |archivedate = 2012-01-24
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name=Chamberlin_1999>{{cite web
 |title      = Creatures Of The Abyss: Black Smokers and Giant Worms
 |author     = Chamberlin, Sean
 |year       = 1999
 |publisher  = Fullerton College
 |url        = http://earthscape.org/t2/chs01/chs01i/chs01ib.html
 |lang       = en
 |accessdate = 2007-12-21
}}{{Недоступне посилання|date=лютий 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-en}}</ref>
<ref name=EuropaLife>{{cite web
 |title       = Thin ice opens lead for life on Europa  |author      = Chandler, David L.
 |date        = 2002-10-20
 |url         = http://www.newscientist.com/article/dn2929
 |publisher   = New Scientist
 |lang        = en
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/66Nzwn9bU?url=http://www.newscientist.com/article/dn2929
 |archivedate = 2012-03-23
 |accessdate  = 2016-07-30
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="photojournal_PIA00459">{{cite web
 |url         = http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA00459
 |title       = PIA00459: Europa During Voyager 2 Closest Approach
 |accessdate  = 2011-08-26
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/66BhvRRbi?url=http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA00459
 |archivedate = 2012-03-15
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="cosmos-journal">{{cite web
 |url         = http://cosmos-journal.ru/articles/230/
 |title       = История изучения Юпитера
 |date        = 2011-08-05
 |publisher   = Космос-журнал
 |accessdate  = 2011-08-26
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/64veraufl?url=http://cosmos-journal.ru/articles/230/
 |archivedate = 2012-01-24
 |deadurl     = no
}} {{ref-ru}}</ref>
<ref name="nasa-1">{{cite web
 | url=http://solarsystem.nasa.gov/galileo/gallery/europa.cfm
 | title=Galileo Image Gallery: Europa  | publisher=NASA
 | accessdate=2013-11-28
 | archive-date=3 грудня 2013
 | archive-url=https://web.archive.org/web/20131203024832/http://solarsystem.nasa.gov/galileo/gallery/europa.cfm
 }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131203024832/http://solarsystem.nasa.gov/galileo/gallery/europa.cfm |date=2013-12-03 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Muir2002">{{cite web
 |url         = http://www.newscientist.com/article/dn2313
 |title       = Europa has raw materials for life
 |author      = Muir, Hazel.
 |date        = 2002-05-22
 |publisher   = New Scientist
 |accessdate  = 2011-08-26
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/64vexE8iR?url=http://www.newscientist.com/article/dn2313
 |archivedate = 2012-01-24
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="popmech-1">{{cite web|url=http://www.popmech.ru/science/55052-rossiya-gotovit-missiyu-k-yupiteru/#full|title=Россия готовит миссию к Юпитеру|date=10.02.2015|accessdate=28 вересня 2016|archive-date=13 серпня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160813220032/http://www.popmech.ru/science/55052-rossiya-gotovit-missiyu-k-yupiteru/#full}} {{ref-ru}}</ref>
<ref name="Knight2002">{{cite web
 |url         = http://www.newscientist.com/article/dn1786
 |title       = Ice-melting robot passes Arctic test
 |author      = Knight, Will.
 |date        = 2002-01-14
 |publisher   = New Scientist
 |accessdate  = 2013-11-28
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/64veyWeTz?url=http://www.newscientist.com/article/dn1786
 |archivedate = 2012-01-24
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Bridges2000">{{cite web
 |url         = http://www.space.com/searchforlife/europa_ocean_update_000110.html
 |title       = Latest Galileo Data Further Suggest Europa Has Liquid Ocean
 |author      = Bridges, Andrew.
 |date        = 2000-01-10
 |publisher   = Space.com
 |accessdate  = 2011-08-26
 |archiveurl  = https://web.archive.org/web/20080724141530/http://www.space.com/searchforlife/europa_ocean_update_000110.html
 |archivedate = 2008-07-24
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="NASSSB">{{cite web
 | url=http://www.nap.edu/openbook.php?isbn=NI000231
 | title=Preventing the Forward Contamination of Europa  | date=2000-06-29
 | work=National Academy of Sciences Space Studies Board
 | publisher=National Academy Press, Washington (DC)
 | accessdate=2013-11-28
 | archive-date=3 грудня 2013
 | archive-url=https://web.archive.org/web/20131203015937/http://www.nap.edu/openbook.php?isbn=NI000231
 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Budget">{{cite web
 |url         = http://www.space.com/771-nasa-2006-budget-presented-hubble-nuclear-initiative-suffer.html
 |title       = NASA 2006 Budget Presented: Hubble, Nuclear Initiative Suffer
 |author      = Berger, Brian.
 |date        = 7 лютого 2005
 |publisher   = Space.com
 |accessdate  = 2011-08-26
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/64vf0Zpeb?url=http://www.space.com/771-nasa-2006-budget-presented-hubble-nuclear-initiative-suffer.html
 |archivedate = 2012-01-24
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="m45407">{{Cite web
 | url = http://sci.esa.int/ejsm-laplace/45407-mission-status/
 | title = EJSM Mission Status
 | author = ESA
 | work = Jupiter Icy Moon Explorer
 | date = 2 квітня 2012
 | publisher = 
 | accessdate = 28 вересня 2016
 | archive-date = 19 вересня 2016
 | archive-url = https://web.archive.org/web/20160919191205/http://sci.esa.int/ejsm-laplace/45407-mission-status/
 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name="innoros">{{Cite web
 | url = http://www.innoros.ru/news/regions/14/01/evropeiskoe-kosmicheskoe-agentstvo-prodolzhit-sotrudnichestvo-s-roskosmosom
 | title = Европейское космическое агентство продолжит сотрудничество с Роскосмосом
 | author = 
 | work = 
 | date = 22 січня 2014 року
 | publisher = 
 | accessdate = 28 вересня 2016
 | archive-date = 24 вересня 2015
 | archive-url = https://web.archive.org/web/20150924035245/http://www.innoros.ru/news/regions/14/01/evropeiskoe-kosmicheskoe-agentstvo-prodolzhit-sotrudnichestvo-s-roskosmosom
 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name=Pioneer_Odyssey_1977>{{книга
 |автор=Fimmel R. O., Swindell W., Burgess E.
 |частина=Results at the New Frontiers
 |назва=Pioneer Odyssey
 |посилання=http://history.nasa.gov/SP-349/sp349.htm
 |посилання частина=http://history.nasa.gov/SP-349/ch6.htm
 |рік=1977
 |pages=101–102
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name=Bhardwaj_2007>{{стаття
 |автор=Bhardwaj A., Elsner R. F., Randall Gladstone G. et al.
 |назва=X-rays from solar system objects
 |видання=Planetary and Space Science
 |рік=2007
 |volume=55
 |номер=9
 |pages=1135–1189
 |doi=10.1016/j.pss.2006.11.009
 |bibcode=2007P&SS...55.1135B
 |arxiv=1012.1088
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name=Ringwald_2000>{{cite web
 |title       = SPS 1020 (Introduction to Space Sciences)
 |publisher   = California State University, Fresno
 |author      = Frederick A. Ringwald
 |url         = http://zimmer.csufresno.edu/~fringwal/w08a.jup.txt
 |date        = 2000-02-29
 |accessdate  = 2009-07-04
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/64vZYGpi8?url=http://zimmer.csufresno.edu/~fringwal/w08a.jup.txt
 |archivedate = 2012-01-24
 |deadurl     = yes
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name=Powell_2005>{{cite journal
 |title=NEMO: A mission to search for and return to Earth possible life forms on Europa  |author=Powell, Jesse
 |coauthors=Powell, James; Maise, George; and Paniagua, John
 |journal=Acta Astronautica
 |volume=57
 |issue=2—8
 |pages=579—593
 |year=2005
 |month=July
 |doi=10.1016/j.actaastro.2005.04.003
 |bibcode=2005AcAau..57..579P
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name=Goodman_1998>{{cite web
 |url         = http://www.madsci.org/posts/archives/oct98/905357947.As.r.html
 |title       = Re: Galileo at Europa  |author      = Goodman, Jason C.
 |date        = 1998-09-09
 |publisher   = MadSci Network forums
 |lang        = en
 |accessdate  = 2011-08-26
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/64vf9Q8cf?url=http://www.madsci.org/posts/archives/oct98/905357947.As.r.html
 |archivedate = 2012-01-24
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name=McKay_2002>{{cite journal
 |title=Planetary protection for a Europa surface sample return: The Ice Clipper mission
 |url=https://archive.org/details/sim_advances-in-space-research_2002_30_6/page/1601
 |author=McKay, Christopher P.
 |journal=Advances in Space Research
 |volume=30
 |issue=6
 |pages=1601–1605
 |year=2002
 |doi=10.1016/S0273-1177(02)00480-5
 |bibcode=2002AdSpR..30.1601M
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Weiss_2011">{{cite journal
 |title=Thermal drill sampling system onboard high-velocity impactors for exploring the subsurface of Europa  |author=Weiss P., Yung K. L., Kömle N., Ko S. M., Kaufmann E., Kargl G.
 |year=2011
 |journal=Advances in Space Research
 |volume=48
 |issue=4
 |pages=743–754
 |doi=10.1016/j.asr.2010.01.015
 |bibcode=2011AdSpR..48..743W
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name=Thermal>{{cite web
 |title       = Dual Drill Designed for Europa's Ice
 |author      = Jeremy Hsu.
 |url         = http://www.astrobio.net/exclusive/3463/dual-drill-designed-for-europa’s-ice
 |publisher   = Astrobiology Magazine
 |lang        = en
 |date        = 2010-04-15
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/64vfAXYyt?url=http://www.astrobio.net/exclusive/3463/dual-drill-designed-for-europa%E2%80%99s-ice
 |archivedate = 2012-01-24
 |accessdate  = 2019-02-18
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name=Cowen_2008>{{cite web
 |author      = Ron Cowen
 |title       = A Shifty Moon
 |url         = http://www.sciencenews.org/view/generic/id/32135/title/A_shifty_moon
 |work        = Science News
 |lang        = en
 |date        = 2008-05-14
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/66NzvaYA5?url=http://www.sciencenews.org/view/generic/id/32135/title/A_shifty_moon
 |archivedate = 2012-03-23
 |accessdate  = 2016-10-04
 |deadurl     = no
}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111104175610/http://www.sciencenews.org/view/generic/id/32135/title/A_shifty_moon |date=2011-11-04 }} {{ref-en}}</ref>
<ref name="solarviews">{{cite web
 |url         = http://www.solarviews.com/eng/europa.htm
 |author      = Hamilton, Calvin J.
 |title       = Jupiter's Moon Europa  |archiveurl  = https://www.webcitation.org/64vZXfWL5?url=http://www.solarviews.com/eng/europa.htm
 |archivedate = 2012-01-24
 |accessdate  = 2016-10-05
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name="Glasstone_1977">{{стаття
 |автор=Glasstone S., Dolan P.
 |назва=The Effects of Nuclear Weapons  |видання=3 ed
 |видавництво=US DOD
 |рік=1977
 |pages=583–585
 |посилання=http://www.fourmilab.ch/etexts/www/effects
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name=ssd_jpl_nasa>{{cite web
 |url         = http://ssd.jpl.nasa.gov/?sat_phys_par
 |title       = Planetary Satellite Physical Parameters
 |publisher   = JPL's Solar System Dynamics group
 |lang        = en
 |date        = 2013-09-03
 |accessdate  = 2013-11-28
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5msK7adC4?url=http://ssd.jpl.nasa.gov/?sat_phys_par
 |archivedate = 2010-01-18
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}</ref>
}}

== Література ==
* {{книга
 |автор          = Ротери&nbsp;Д.
 |заголовок      = Планеты
 |посилання      = 
 |відповідальний = 
 |місце          = {{М.}}
 |видавництво    = Фаир-пресс
 |рік            = 2005
 |том            = 
 |сторінок       = 
 |сторінки       = 
 |isbn           = 5-8183-0866-9
 |ref            =
}} {{ref-ru}}
* {{книга
 |автор          = 
 |заголовок      = Спутники Юпитера. В 3-х томах.
 |посилання      = 
 |відповідальний = Под ред. Д.&nbsp;Моррисона
 |місце          = {{М.}}
 |видавництво    = Мир
 |рік            = 1986
 |том            = 
 |сторінок       = 792
 |сторінки       = 
 |isbn           = 
 |ref            =
}} {{ref-ru}}
* {{Cite book
|url=https://uahistory.co/pidruchniki/astronomy-11-class-sirotyk-2019-standard-level/18.php
|title=Підручник з Астрономії. 11 клас.
|last=Сиротюк
|chapter=§ 15. СУПУТНИКИ ПЛАНЕТ
}}
* {{Cite book
|url=http://astro.nau.edu.ua/papers/AstSR_2012_Vol_8_Iss_2_P_136.pdf
|title=Магнітне поле планет, супутників та астероїдів
|last=Відьмаченко
|first=А. П.
|year=2012
|publisher=Вісник Астрономічної школи
|location=Головна астрономiчна обсерваторiя НАН України
|language=
|issn=1607-2855
}}

== Посилання ==
* {{YouTube|IlVL9cK650k|Європа - крижаний океанічний світ. Супутники Сонячної системи ч.2. Всесвіт UA|logo=1}}
* {{YouTube|DJO_9auJhJQ|We Might Find Alien Life In 2284 Days|title=We Might Find Alien Life In 2284 Days|channel=Veritasium|user=@veritasium|logo=1}}
* [http://www.jpl.nasa.gov/galileo/europa/ ''Europa, a Continuing Story of Discovery'' at NASA/JPL] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070101164717/http://www.jpl.nasa.gov/galileo/europa/ |date=1 січня 2007 }}
* [https://www.webcitation.org/64vZMxghF?url=http://solarsystem.nasa.gov/planets/profile.cfm?Object=Jup_Europa Europa Profile] by [http://solarsystem.nasa.gov NASA's Solar System Exploration]
* [https://web.archive.org/web/20040219151231/http://www.martiana.org/mars/jupiter/jupifrm.htm The Calendars of Jupiter]
* [https://web.archive.org/web/20060924231443/http://www.d.lane.btinternet.co.uk/Essay.htm Are our nearest living neighbours on one of Jupiter's Moons?]

{{Юпітер}}
{{Супутники Юпітера}}
{{Позаземне життя}}
{{Бібліоінформація}}
{{Добра стаття}}

[[Категорія:Супутники Юпітера]]
[[Категорія:Європа (супутник)]]